Аграрна реформа ПА Столипіна та її здійснення в Україні 1906-1914 рр

НАЦІОНАЛЬНИЙТЕХНІЧНИЙУНІВЕРСИТЕТУКРАЇНИ «КИЇВСЬКИЙПОЛІТЕХНІЧНИЙІНСТИТУТ»

На правах рукопису

УДК 94/99 (477) «19» — 332.01.021.8:63

Ігнатова ЛюдмилаРусланівна

АГРАРНАРЕФОРМА П.А.СТОЛИПІНАТА ЇЇ ЗДІЙСНЕННЯВ УКРАЇНІ (1906-1914РР.)

Спеціальність07.00.01 історія України
Дисертаціяна здобуттянауковогоступеня
кандидатаісторичнихнаук
Науковий керівник- кандидат
історичнихнаук, доцент
Сторчило В.С.

Київ– 2002
ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………3
Розділ 1.Історіографічнийогляд проблемита джерельнабаза дослідження.12
Розділ 2.Загостренняситуації ваграрномусекторі економікиУкраїни напочатку ХХстоліття тапошуки вирішенняаграрногопитання…….……….29
2.1. ПричиникризовогостановищасільськогогосподарстваУкраїни у складіРосійськоїімперії……………………………………….……………………….29
2.2. Аграрнепитання в програмахзагальноросійськихта національнихукраїнськихполітичнихпартій…………………………………………………43
2.3. Періодичнівидання проспособи аграрногореформуванняв І та ІІ ДержавнихДумах………………………………………………………………..55
Розділ 3. Сутністьаграрної реформиП.А.Столипіната особливостіїї запровадженняв Україні……………………………………………….……….64
3.1. Руйнуванняобщинногоземлеволодінняі перехід дохуторськогота надільногоземлегосподарювання………………………………………………64
3.2. Фінансовіпроблеми нашляху впровадженняреформи……………..…...92
3.3. Проблемита результатипереселенськоїполітики царизмудля України…………………………………………………………………………………..129
3.4. Реакціяукраїнськогоселянства напроцес аграрногореформування….156
Висновки………………………………………………………..………………165
Списоквикористанихджерел ілітератури………………………..…………177
ВСТУП

Актуальністьтеми. Дослідженняпроцесу аграрногореформуванняна початку ХХстоліття єактуальнимяк з теоретичної, так і з практичноїточки зору.Однією з головнихособливостейУкраїни, починаючиз другої половиниминулого століття, стали аграрніперетворення: селянськареформа початку60-х років ХІХстоліття; столипінськареформа 1906-1914 років.Цей ряд подійсам по собісвідчить прозлободеннийстан аграрногопитання дляУкраїни.
Все вищезазначенезмушує подивитисяна процес аграрногореформуванняостанніх півторастоліть і вцілому, і розглядаючикожну спробуреформуваннясільськогогосподарстваокремо.
Українавступила в ХХстоліття якскладова частинаРосійськоїімперії з усімапритаманнимицій країніпроблемами– з напівкріпацькимрежимом на селіі, отже, зі зростаючоюнеобхідністюнових реформ, зволіканняз якими робилонеминучимреволюційнийвибух.
Змістцих реформполягав у проведеннішироких демократичнихперетворень, але головне– в ліквідаціїпоміщицькогоземлеволодіння, в зміні сутіземлеволодіння, передачі всієїземлі тим, хтоїї обробляєсвоєю працею.Таке спрямуванняселянства навесну 1906 рокуперетворилосяу свідому програму.Цьому сприялоі масове складаннянаказів депутатам, які були обранів ДержавнуДуму.
Столипінськааграрна реформадійсно сталаоднією з найважливіших подій в історіїРосійськоїімперії в ціломуі в України, зокрема. Вонаактивно сприяластановленнюкапіталізму.Реформа буланаправленана розчищенняселянськихземель від«слабких» накористь «сильних», щоб вирішитизавдання первісногонагромадженняна селі капіталу.
Проводячиісторичнуаналогіюсередньовічногоминулого Україниз сьогоденням, ми бачимо, щов сучаснихумовах на новому, більш цивілізованомурівні зновпостали проблемиаграрногореформуваннясела. Як і вминулому, нинізростає рольсільськогогосподарствав економічномужитті країни, кризове становищеаграрногосектора економікивимагає невідкладнихзаходів щодойого вирішення.Сільськогосподарськіпроблеми сталипредметом увагине тільки науковців, громадськості, але й державнихорганів влади.Це, насамперед, стосуєтьсяприйняттяВерховною РадоюЗемельногокодексу України.
Однак зростаючийінтерес донизки проблем, пов'язаних звведеннямприватноївласності наземлю, деякіспроби їх вирішеннянаштовхуютьсяна відсутністьісторичногодосвіду, певнихзнань, науковоїінформації, цілісних досліджень, які б об'єктивновідтворювалироль та значенняаграрногореформуванняв історії України.Теоретичніта історичніобґрунтуванняпроблем сільськогогосподарстваУкраїни відсталивід практичнихпотреб часу.Це зумовлюєнеобхідністьнауковогопошуку, новогоосмисленнянаціональноїісторії Українив контекстіаграрної політикияк складовоїсуспільно-цивілізаційногорозвитку.
Необхідністьнауковогодослідженнятеми визначаєтьсятакож домінуванняму суспільнихнауках негативногопогляду привисвітленніпідсумківаграрногореформуванняП.А.Столипіна, неправильноїоцінки економічнихта історичнихособливостейаграрногоустрою українськогосела. Таке тлумаченняісторії обмежуєсамі науковідослідження, подає неповнута однобічнукартину історичноїреальності, негативновпливає наформуванняісторичноїсвідомості.Тому у науковихдослідженнях, як і в економічнійдіяльності, має пануватиоб'єктивнеосмисленняаграрної політики, та, зокрема, процесу впровадженняприватноївласності наземлю, роліселянина вгосподарськомута суспільномужитті України,її історії, зокрема у висвітленніподій і явищекономічногожиття українськогосела на початкуХХ століття.
Зв'язок роботиз науковимита державнимипрограмами.Наукове дослідженняролі аграрногореформуванняв економічномужитті Українипочатку ХХстоліття здійсненоу відповідностіз Указом ПрезидентаУкраїни Л.Кучми«Про невідкладнізаходи щодоприскоренняреформуванняаграрногосектора економіки»від 3 грудня1999 року № 1529/99. У цьомудокументінаголошуєтьсяна необхідностінегайногореформуванняпротягом грудня1999 – квітня 2000 рокуколективнихсільськогосподарськихпідприємствна засадахприватноївласності наземлю; підтримкирозвитку особистихпідсобнихгосподарствгромадян таселянських(фермерських)господарств.25 жовтня 2001 рокуВерховною РадоюУкраїни булоприйнято Земельнийкодекс Українияк перший етапреформуванняаграрногосектору. ХідголосуваннядепутатамиВерховної Радизасвідчив, щов українськомусуспільствісьогодні відсутняєдність в питаннівласності наземлю. Лівісили будь защо намагаютьсязберегти державнувласність наземлю і залишитиселянина наймитом, а не власникомземлі. Длярозв'язанняцих протирічнеобхіднимстає всебічневивчення історичнихреалій сільськогосподарськогожиття Українита обґрунтуванняїї аграрнихособливостей.Проведеннястолипінськоїреформи в Українідає можливістьвиявити особливуісторичнументальністьукраїнськогоселянина.
Мета і задачідослідження.Метою дослідженняє науковеобґрунтуванняекономічноїнеобхідностіреформуваннясільськогогосподарстваУкраїни напочатку ХХстоліття, особливостейпроведенняаграрної реформиП.Столипіната доцільностізапровадженняприватногосектору в Україні.
Для досягненняпоставленоїмети у дисертаціївизначенінаступні задачі:
— аналіз економічнихта політичнихпередумоваграрногореформуванняв Російськійімперії в ціломуі Україні, зокрема, та висвітленняособливостіаграрногорозвитку Українив системі економікита сільськогогосподарстваРосійськоїімперії;
— визначитинапрями, формита методиреформуваннясільськогогосподарстваУкраїни якскладовоїчастини Російськоїімперії та їхкапіталістичнуспрямованість;
— розкритидинаміку процесівруйнації общинногоземлеволодіння, впровадженняприватноївласності наземлю та поширенняхутірськогота відрубногогосподарства;
— висвітлитипротирічністьурядової політикив справі фінансуванняреформаторськихзаходів тапроцесу переселенняукраїнськихселян за Уралта до Туркестану;
— визначитиосновні тенденціїреволюційноїнапруги (до ів ході її проведення)та формуваннячітких позиційщодо аграрногопитання в програмахполітичнихпартій та блоків.
Об’єктомдисертаційногодослідженняє проведенняаграрної реформиП.А.Столипінана початку ХХст. в Україні.
Предметомдисертаційногодослідженняє виявленняхарактернихрис аграрноїреформи в Україніна фоні проведенняостанньої вРосійськійімперії, а такожїї економічніі соціально-політичнінаслідки дляукраїнськогоселянства.
Хронологічнірамки визначаються1906 р., коли революційнаситуація вкраїні вимагалавід уряду широкихдемократичнихперетвореньв аграрномусекторі економікиі 1914 р., коли в зв'язкуз початком Ісвітової війниземлевпорядкувальніроботи поступовоскорочуються.
Територіальнірамки визначаються9 губерніямиУкраїни – Волинською, Катеринославською, Київською, Подільською, Полтавською, Таврійською, Харківською, Херсонськоюта Чернігівською.
Методи дослідження.Теоретичноюта методологічноюосновою дослідженняє наукові принципипізнання тавивчення суспільнихпроцесів іявищ. Це, насамперед, принцип історизму, який вимагаєкожне явище(у нашому випадкуаграрне реформуваннясільськогогосподарстваУкраїни напочатку ХХстоліття) розглядатияк процес становленнята розвиткуз урахуваннямконкретно-історичноїситуації, увзаємозв'язкуз іншими процесами(політичними, соціальними, економічними).Такий підхіддає змогупрослідкуватибезпосереднійзв'язок минулогоі сьогодення, зокрема, необхідністьаграрногореформуванняна початку ХХст. та зміни всуспільномужитті внаслідокреформи П.Столипіна.
Науковийпринцип системностіпотребує розглядатипроведенняаграрної реформияк певну системуз власнимизакономірностямита методами, які притаманнісільськомугосподарствуУкраїни, визначитиїї особливостіта соціальнийсклад. З іншогобоку, це даєможливістьдослідити весьспектр та динамікувзаємозв'язківміж різнимисоціальнимиінститутами(селянство, дворянство, робітники, капіталістита інтелігенція)та суспільно-політичнимипроцесами, яківідбувалисяна початку ХХст. в Україні.
Основнимиметодами науковогопошуку виступають: хронологічний, порівняльно-історичний, ретроспективнийта кількіснийметоди.
Ці та іншінаукові принципипізнання допомагаютькомплексномувивченню причин, характеру танаслідківаграрногореформуваннясільськогогосподарствадосліджуваногоперіоду в Україні.
Основу джерельноїбази дослідженняскладаютьдокументи іматеріалирукописногоі друкованогопоходження.Серед рукописнихкомплексівв ході написаннядисертаціївикористаніархівні фондиЦентральногоДержавногоІсторичногоАрхіву (ЦДІА)України.
Важливимджерелом длянаписаннядослідженнястали матеріалиперіодичноїпреси України.В процесі роботинад дослідженнямавтором використановісімнадцятьнайменуваньперіодичнихвидань, якізберігаютьсяу ГазетномуФонді НаціональноїБібліотекиУкраїни ім.Вернадського.
Використаннярукописнихкомплексівта матеріалівперіодичноїпреси дає можливістьз'ясувати наступніпитання:
1) порівнятиофіційну таперіодичнулітературув оцінці тарозуміннінеобхідностіпроведенняаграрної реформи, різниці у їїреалізаціїта очікуванихнаслідків;
2) можливістьпростежитихід обговореннята дебати заграрногопитання в І таІІ ДержавнихДумах, складанняпакету законодавчихактів та виділенняпершочерговихзавдань з питаньреформуваннясільськогогосподарства;
3) розбіжностів оцінці результатівпроведенняреформи офіційнимиджерелами таперіодичноюпресою;
4) визначеннянеобхідногота реальногофінансуванняпроведенняреформи П.А.Столипінав Україні.
Для аналізустану аграрногогосподарствабули використаніпрограми політичнихпартій якзагальноросійських, так і українських, в яких у відповідностіз різним соціальнимспрямуванняму земельнійполітиці, ставилосяпитання вирішенняаграрних проблем.
Допомогоюпри підготовцідисертаціїстали матеріалинаукових читаньта конференційз проблем аграрноїісторії Українита Росії, працівідомих вчених-дослідниківз проблем аграрноїісторії.
Науковановизна одержанихрезультатівнасампередполягає вкомплексномудослідженнівсіх ланокаграрногореформуванняв окремій частиніРосійськоїімперії – Україні.Розглянутопроцес руйнуванняобщинногоземлеволодінняв українськихгуберніях таформуванняприватногосектору. Зокрема, вперше здійсненоаналіз висвітленняпроблем українськогоселянства уперіодичнійпресі, оцінкипоглядів сучасниківна проблемуприватноїселянськоївласності наземлю, їх рекомендаціїщодо способіввирішенняпроблем селянськогомалоземеллята безземелля.Вперше в дослідженніпорівнюєтьсяофіційна оцінкареформи з періодичноюпресою. Встановленарізниця міжофіційнимиповідомленнямита реальноюоцінкою в періодичнійпресі за наступниминапрямками:
а) фінансовапідтримкареформи;
б) кількіснаоцінка переходівна хутори івідруби тавиділення землів приватнувласність;
в) різницяв ціновій політиціна землю, якоб'єкту купівлі-продажута інші.
Доповненоджерельну базудослідженняза рахуноквведення унауковий обігдрукованихзбірників іматеріалівта невикористанихраніше фондівперіодичноїпреси України.
На захиствиносятьсянаступні положення:
1. Економічніта політичніпередумовита актуальністьаграрногореформуванняв Україні якскладовоїРосійськоїімперії, особливостіта територіальнадиспропорційністьобщинного таіндивідуальногоземлекористуванняна українськихземлях напередодніпроведенняреформи.
2. Протирічністьпроцесу приватизаціїземлі за часівреформи, схематично-шаблонневідношенняурядової владищодо реалізаціїреформи безурахуванняособливостейпобутового, географічногота історичногохарактеруукраїнськогорегіону тарозбіжностів розмірахземельнихнаділів на однедомогосподарствоза даними офіційнихдокументівта періодичноїпреси.
3. Особливемісце аграрномуреформуваннювідводилосяв програмахполітичнихпартій якзагальноросійських, так і українських.Всі політичніпартії національногоспрямуванняставили напорядок деннийаграрне питанняпоряд з вирішеннямнаціональнихпроблем. Протеіснували різніпозиції щодорозуміннясоціальноїсправедливостіпо відношеннюдо селянства, які коливалисявід збереженняпоміщицькогоземлеволодіннята поліпшеннястановищаселянства зарахунок посиленоїобробки землідо її повноїнаціоналізації.
4. Непродуктивністьорендного видуземлекористуваннята зростанняприватновласницькихземель в Україніпід час проведенняреформи, збільшенняіпотечноїоренди СелянськимБанком та перехіддо грошовихрозрахунківза оренду.
5. Основнапідтримкаурядової політикищодо збереженняпоміщицькоїземле власностібула орієнтованана діяльністьСелянськогоБанку, внаслідокчого зросталаціна на землюпоміщиків тазнижуваласяціна за надільніселянські землівдвічі за ринкову, недосконалістькредитноїполітики всправі влаштуванняхутірськогота відрубногогосподарствмали негативнінаслідки дляпідсумківреформи в Україні.
6. Політикауряду, яка буланаправленана переселенняселян за Уралта до Туркестану, мала позитивнезначення лишедля колонізаціїцієї частиниімперії. ДляУкраїни переселенськаполітика урядумала негативнезначення, оскільки, не вирішуючипитання малоземеллята безземелляукраїнськогоселянства, змушувалаостаннє власнимисилами та коштамиосвоюватицілинні земліРосійськоїімперії.
7. Різниця вреакції українськогоселянства напроведеннястолипінськоїаграрної реформи, негативнеставлення уселян викликалинасильницькіметоди її здійснення, поміщицькаспрямованістьСелянськогоПоземельногоБанку, непродуманістьпереселенськихзаходів, відмінністьу запланованомута реальномуфінансуванні.Підтримкареформи в переважнійбільшості булаз боку заможнихселян та повноціннихфермерів.
Практичнезначення одержанихрезультатівполягає в тому, що фактичнийматеріал дисертації, узагальнення, висновки тарекомендаціїнауковогодослідженняможуть бутивикористаніпри проведенніреформуванняаграрногосектора економіки, діяльностіселянськихполітичнихпартій, громадськихорганізаційта об'єднань, в економічнихдослідженняхнауковців.
Апробаціярезультатівдисертації.Основні результатидослідженняоприлюдненіавтором у виступахна міжнароднихта українськийнауково-практичнихконференціях:"Історія українськогонароду" (Київ,1994), "Історіябатьківщиниі сучасність"(Київ, 1996), «Українськийнарод — великийдержавотворець»(Київ, 1997), «Творчістьяк предметміждисциплінарнихдосліджень»(Київ, 1997), «Творчістьяк спосіб буттядійсного гуманізму»(Київ, 1999). Матеріалидослідженнябули використаніу підготовцівисновків тарекомендаційназваних конференцій.
Публікації.Матеріалидисертаційноїроботи опублікованів науковихзбірниках тажурналах:
Переселенський рух в роки столипінської реформи в Україні.//Сторінки історії. — К., 1994. — № 6.
Сільськогосподарська оренда землі в Україні на початку ХХ століття.//Сторінки історії. — К., 1997. — № 9.
Селянський банк в роки столипінської реформи у висвітленні періодичної преси України.//Сторінки історії. — К., 1999. — № 12.
Ринкові відносини в Україні в період столипінської реформи на початку ХХ ст.//Історія України. — 2000. — № 34.
Аграрне питання в програмах загальноросійських та національних українських політичних партій початку ХХ ст.// Історія. Вісник. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — К., 2001. — Випуск 56.
Періодичні видання про шляхи та способи аграрного реформування в І та ІІ Державних Думах.// Наукові записки. Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. Педагогічні та історичні науки. — К., 2001. — Випуск XXXVIII
Роль українського селянства у формуванні ринкових відносин у роки столипінської аграрної реформи на початку ХХ ст.// Історія. Вісник. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — К., 2001. — Випуск 58.
Розділ 1. ІСТОРІОГРАФІЧНИЙОГЛЯД ПРОБЛЕМИТА ДЖЕРЕЛЬНАБАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
--PAGE_BREAK--Роки Ціна за довгострокової оренди (за десятину)
Ціна за однорічну оренду
(за десятину) 1907 11 крб.23 коп. 12 крб.49 коп. 1909 12 крб.48 коп. 18 крб.46 коп. 1911 13 крб.10 коп. 19 крб.77 коп.

Як видно знаведенихданих, оренднаціна зросталакожного року.Особливо цепозначилосяна однорічнійоренді – за 2роки з 1907 по 1909 рокиорендна ціназросла майжена 6 крб. за десятину.За довгостроковоїоренди різницяміж цінами за1 десятину булане такою значною– майже 1 крб.
Навіть притій допомозібанку селянам, яка існувалау вигляді позикна купівлюземель, недостатністьфінансуваннянової аграрноїреформи розумілиі в уряді. Длянормальногопроведенняреформи булонедостатньотих коштів, яківиділялисяСелянськомубанку. Як зазначалосяу пресі, найбільшапозика, якумогли отриматиселяни – 90 крб.на кожні 100 крб.оцінки вартостіземлі. Різницюселянин повиненбув доплачуватиз власних коштів.Якщо брати доуваги середнюціну землі, товона складалаза офіційнимиданими Селянськогобанку в 1906 роців середньомубільше 100 крб.по всій Російськійімперії. Насправдіця ціна становилав середньомувід 150 до 200 крб.(і це теж не вповній мірівідповідалодійсності).Отже, зрозумілимстає те, що дляпроведенняреформи необхіднобуло хоча б наперший часзбільшити коштиСелянськогобанку хоча бна 150-200 млн. крб.[154, 1908. — 14 августа;175, 1906. — 11 февраля].Ще у березні1906 року РадаМіністріврозглянулапроект Головногоуправлінняземлевпорядкуваннята землеробствапро створеннякредиту длякомісій земельноговпорядкуванняі для допомогиселянам приземлевпорядкуванні.За цим проектом240 з 300 повітовихкомісій повиннібули робититільки допомогуСелянськомуБанку. На цікомісії планувалосявиділити 1300000крб., а на допомогуселянам приземлевпорядкуванні– 1500000 крб. [174, 1906. — 23 березня].Природньо, щотака допомогаселянам немогла полегшитиїхнє становищеу справі придбанняприватновласницькихземель. Маючипотребу в землі, окремі середняки, а іноді й бідняки, купували землюу банка, сподіваючись, що довга (на 55років) розстрочкадасть їм можливістьвиплатити борг.Однак, лихварськіумови банкубули непосильнінавіть дляселянина-середняка.Дуже частобідняки напротязі декількохроків ціноювеликих витратта жертв справновиплачувалибанку свійборг, але припершій жегосподарськійневдачі (неврожай, пожежа, падіжхудоби і т.ін.)потраплялив число «несправних»позичальників,і за несплату, а у великійбільшостівипадків, навітьза затримкуз виплатоювнесків у банк, у них відбиралисята продавалисяз торгів землята інше майно.
Не всі позичальникиСелянськогобанку змоглиутримати всвоїх рукахкуплені землі.Намагаючисьпідтримати, укріпити поміщицькеземлеволодіння, банк розорювавселян, підривавекономічнийстан їх господарства.Особливо уважкому станізнаходилисябідняки тасередняки. Немаючи засобівдля сплати втермін платежівза позиками, більшість їхрозорювалася.У 1906 році недоїмкиза платежамибанку складали18,3 млн. крб. (75% річногоскладу), в 1910 роцівони скоротилисядо 9,1 млн. крб. (21%річного складу).Зменшеннязаборгованостіза платежамибанку пояснюєтьсяне покращеннямекономічногостану покупців, а посиленнямрепресивнихзаходів у відношеннінесправнихпозичальників[179, с.212-213]. Циркуляром11 червня 1907 рокуП.Столипінзажадав відгубернаторівдати вказівкиселянськимустановам таполіційнійвладі, щоб вонинадавали всілякудопомогу відділеннямСелянськогобанку по стягненнюнедоїмок з йогопозичальників.У той же часП.Столипінвимагав, щобсамі губернаториприймали відповіднізаходи длязабезпеченнясправжньоговиконанняселянами своїхобов'язківперед банком.Вимагаючи відмісцевоїадміністраціїі надалі застосовуватинайсуворішізаходи у цьомувідношенні, він у циркулярігубернаторам4 липня 1909 рокузазначав, що, за повідомленнямміністра фінансів, допомога місцевоїадміністраціїсприяла правильнійорганізаціїнадходженняплатежів СелянськогоБанку, в чомубули досягнутізадовільнірезультати, не дивлячисьна відсутністьу 1908 році у більшостігуберній «особоблагоприятныхусловий урожая».Були внесеніусі платежіза позикамита по оренді, значно зменшилисяі недоїмки запопередні роки[179, с.212-213].
Постійніпублікаціїу пресі пропродаж за невнесенняплатежів закуплену селянамиземлю підтверджуєцю картину.Так, у 1907 роціКатеринославськимвідділеннямСелянськогобанку булопризначенона продаж 66селянськихволодінь врозмірі 32162 десятини.Борг склав2487755 крб. Київськевідділенняв тому ж роціпризначилона продаж 10земельнихділянок в 1600десятин. ПолтавськимвідділенняСелянськогоБанку у 1908 роціза невчаснусплату боргубуло призначенона продаж землю50 селянськихтовариств. У1910 році призначенобуло на продаж400 ділянок селянськоїземлі в 2000 десятин, а Харківськевідділенняв цей же рікпризначилодо продажу12000 десятин землі.Сума боргівза цю землюсклала 900000 крб.У 1913 році КатеринославськевідділенняСелянськогобанку за невиплатупозик продало3000 десятин селянськоїземлі [161, 1907. — 12 січня,11 серпня; 1908. — 25 декабря;1910. — 19 декабря, 20января; 125, 1913. — 2 мая].
Проблемапродажу земліСелянськимбанком за несвоєчаснусплату позиквикликала упресі багатокоментарів.Так, у газеті«Слово» власнийкореспондентЯ.Сенецькийдав аналізстановищапокупців банківськихземель Полтавськоїгубернії. На1908 рік відділенняСелянськогоБанку по ційгубернії призначилона продаж 8603десятини селянськоїземлі. Складборжників –5 сільськихгромад, 70 селянськихтовариств, 94окремі господарі.Під заставуцієї землі банкдав 1093263 крб. (тобтопо 127 крб. за десятину).За цю землюселяни не виплатилище попереднімвласникам 35791крб. (тобто щепо 4 крб за десятину)[186, 1908. — 13 января]. Зааналізомкореспондентавидно, що в тихповітах губернії, де земельнийголод відчувавсянайгостріше, де кількістьбезземельнихселян буланайбільшою, там більшевсього булопризначенона продаж землі.На основі цихданих можназробити висновок, що за такихумов роботибанку селянине здобудутьземлі, а якщоі змогли б купити, то рано чи пізноїї все одновідберуть заборги. До якогоступеню банківськікерівники нецеремонилисяз несправнимиплатниками-селянами, видно з такихданих – за періодз 1906 по 1910 роки банквідібрав унесправнихплатників-селянбіля півмільйонадесятин купленоїними землі[146, с.94].
Ще на початку1906 року на екстреномуземськомузібранніКатеринославськогоповіту обговорюваласяпроблема купівліземлі малоземельнимиселянами. Буливнесені пропозиції: зменшеннявідсотка напозику до 3%, побільшеннястроку поверненняпозики на 150 років.Селянин Кузьменкопропонувавподати проханняпро наділенняземлею біднішихі безземельних, а потім вжепродавати землюі заможним [44,1906. — 17 березня]. Алевсі ці пропозиціїне збігалисяз офіційноюполітикою урядупро насадження«міцних» хазяївта збереженнявеликого поміщицькогоземлеволодіння.
Позики видавалисяне тільки наперенос будівельта на меліорацію, але й на обладнаннята покращеннягосподарства.Зокрема, селянам, які перейшлина хутори тавідруби, видавалисьпозики на придбаннясільськогосподарськогореманенту танасіння, навогнетривкебудівництво, на розвитоккустарноїпромисловостіі т.інш. Усіхпозик належаловидавати урозмірі до 150крб. [49, с.267]. Безкоштовнідопомоги видавалисялише у випадку«показовогочи суспільно-корисногозначення виробленихгосподарськихпокращень», фактично сумапозик була дуженевелика притих дійснихвитратах, якіселянин повиненбув зробитипри переходідо нових формземлекористування.До того ж отриматицю позику булодуже важко.Наприклад, тільки післяскарги на ім'яВолинськогогубернатораі після перевіркичиновникомособливихдоручень поселянськимсправам, трьомселянам с.БіличВолодимир-Волинськогоповіту буловиділено безкоштовніпозики у розміріпо 150 крб. кожномуна осушенняземельнихділянок. 76-тиселянам буливиділені коштидля видачіпозик на переносбудівель тагосподарськепокращенняу розмірі 6090 крб.(тобто в середньомупо 80 крб. на господарство)[198, ф.442. — оп.708. — од.зб.173.- лл.4, 14].
Взагалі всіофіційні данісвідчать проте, що позикина хутірськегосподарствоскладали від50 до 150 крб. на двір.В основномуці позики видавалисятільки тимдомогосподарям, які придбализемлю через, чи з допомогоюСелянськогобанку і погоджувалисяна переселенняна хутори. Частоця позика складаламінімальнусуму – 50 крб. [198, ф.442. — оп.709. — од.зб.190.- лл.1, 40, 58, 82, 83, 91].
Руйнуванняобщини та землевпорядкуваннявирішувалитільки частинузаходів, якібули наміченіурядом у справіреформуваннясела. Особливароль в цьомувідводиласяСелянськомуБанку. Всебічноохороняючиінтереси поміщиків, він у той жечас сприяворганізаціїхутірськогота відрубногогосподарства.
Фінансовіміркуваннябанку та поставленіперед ним політичніцілі вимагалинагальнихзаходів попродажу купленихземель. Длявиконання цьогозавдання Селянськийбанк не зупинявсяперед будь-якимизаходами. Так, маєтки часторозкреслювалисяна ділянки наплані, а це велодо того, що прирозбивці намісцях наміченіхутори та відрубивиявлялисяне придатнимидля землеробстватому, що планне відповідавдійсністі.
Розпродажбанківськихземель проводивсябез урахуванняпотреб місцевогоселянства.Особлива інструкція, яка була видана19 лютого 1908 року, вимагала, щоббанківськіземлі продавалисяголовним чиномхуторами тавідрубами тимселянам, якіздатні були«створити міцні, стійкі господарства».Продаж невеликимтовариствамдозволявсялише там, дерозбивка земельна окремі ділянкиза місцевимиумовами буланеможлива.
Не дивлячисьна всі намагання, уряду не вдалосяпри допомозіСелянськогобанку створитискільки-небудьзначну кількістьзаможнихселян-власників, особливо володарівхутірськихділянок. Землеустрійна банківськихземлях в основномузвівся до створеннявідрубнихгосподарств.Так у Києві впершій половині1907 року відбулосязасіданнявідділу радиСелянськогоПоземельногоБанку спільноз губернаторськимпо селянськихсправах присутствієму справі ліквідаціїналежних банкумаєтків в Київськійгубернії. Зокремащодо способупередачі земліселянам нацьому засіданнізазначалося, що передачаніяким чиномне повинна матихарактеру«даровогонаділенняземлею», а отжебуло ухваленообов'язкововимагати відпокупців хочби невеликуприплату допозички, щовидає банк.Якщо ж землюкупуватимутьхутірськимита відрубнимиділянками, топраво придбаннянайкращих танайбільш зручнихділянок повиннібули мати особи, які найбільшедоплачуватимуть.На той випадок, якщо покупцінеспроможнібудуть заплатитинавіть незначнучастину, визнанобажаним віддаватиземлю в оренду.Тоді ж комісіязробила декількапостанов проліквідаціюземель, якібули придбанібанком за власнікошти. По Ставишанськомумаєтку Радомиськогоповіту (4198 десятин)– розмежуватина хутірськіта відрубніділянки. Щеодин маєтоку тому ж повіті(806 десятин) булодоручено ліквідуватикиївськомувідділеннюСелянськогобанку. Бобрицькиймаєток Канівськогоповіту (712 десятин)не визнанообов'язковимрозселятихуторами, оскількисусіднє селовклинювалосяаж у серединумаєтку. Булоприйнято 5 постановпро ліквідаціюземлі у різнихповітах губернії(загальна кількістьземлі 17220 десятин), по яких землевпорядкувальноюкомісією небуло складенопланів ліквідації.До того ж, більшістьчленів землевпорядкувальноїкомісії виявилатенденціювстановити«справедливу»ціну на десятинуземлі не дешевше340 крб. [161, 1907. — 22 липня].
ПодільськевідділенняСелянськогобанку призначилона ліквідаціюбанківськіземлі в Ольгопольському, Летичеськомута Гайсинськомуповітах. Землябула розбитана хутори тавідруби і проданаселянам. ПолтавськевідділенняСелянськогоБанку призначиловеличезниймаєток на 4500десятин напродаж відрубнимиділянками [161,1908. — 4 октября, 10декабря].
Проблемаліквідаціїземельногофонду, який бувпридбанийСелянськимПоземельнимБанком, завждистояла на порядкуденному. Нанарадах губернськихта повітовихвідділень банкупорушувалисяпитання проліквідаціюземель, «як ікому спродовуватиземлю», тобтомалася на увазіматеріальназабезпеченістьпокупців. Ліквідаціяцих земель йшладуже повільнота зверталана себе увагу, оскільки в ційпроблемівідображаласявся тогочаснаполітика самогобанку [161, 1907. — 5 серпня,16 ноября; 87, 1908. — 31 мая].Лист з Полтавщинизасвідчує, щоземлю, купленуСелянськимбанком, розбилина хутори від5 до 8 десятині повітовіземлевпорядкувальнікомісії плануваливиселити наці землі близько600 сімей. Однак, селяни не дужепоспішали їхкупувати [186, 1908.- 5 октября].
Офіційнавлада ставилана порядокденний питанняпро ліквідаціюземель, якібули придбанікоштами Селянськогобанку. Але приліквідаціїцих маєтків, окрім загальнихтехнічнихускладнень,існували щенаслідки природногохарактеру –недорід хлібів, послабленийекономічнийстан селян таїх спроможністьу сплаті. Всеце гальмувалорозпродажбанківськихземель [198, ф.442. — оп.636. — од.зб.422. — лл.13-20].
Рапорти членіввідділеньСелянськогоПоземельногобанку про хідліквідаційнихробіт по маєтках, які належатьбанку, свідчатьпро те, що більшістьбанківськихземель розподіляласяна хутори. Площацих ділянокскладала від5 до 8 десятин.Деяка незначначастина земельпередаваласяземствам дляїхніх потреб, невелика кількістьпродаваласясільськимтовариствам.Землі, які Селянськийбанк не продавселянам, здавалив оренду [198, ф.442.- оп.709. — од.зб.190. — лл.40,58, 82, 83, 91]. Однак, требавідзначити, що на більшостіземлі, яка належалаСелянськомубанку, утворювалисяхутори та відруби.Так, за періодвід 1907 року до1 липня 1910 рокусаме в УкраїніСелянськимПоземельнимбанком булопродано 460550 десятинземлі, з ниххуторами тавідрубами –394248 десятин, або85,6%. Більшогоспрямуванняце набуло влівобережнихта степовихгуберніях. ВКатериновлаській, Харківськійта Полтавськійгуберніях вонаскладала 57,1%, ана Правобережжілише 20,2% [148, с.22]. І хочаці цифри показують, що невеликачастина селянпереходилана нові формигосподарювання, однак саме вУкраїні у порівнянніз усією Російськоюімперією, хуторизаціяпосіла чільнемісце. І тількиполітика Селянськогобанку у справістягуванняплатежів закуплену землюта продаж земліборжниківпостійно скорочуваликількістьхутірськихта відрубнихгосподарств.
Найбільшийвідсоток хутірськогота відрубногогосподарства, яке було створенона землях Селянськогобанку, припадавна Україну. В1911 році на банківськихземлях по всійРосії булоутворено 7546 хуторівта 12978 відрубів.З них лише на6 українськихгуберній (Лівобержжята Правобережжя)припадало 2571хутір, що складало33% до загальноїкількості, та6252 відруби, або48% [148, с.27].
Підводячипідсумки діяльностіСелянськогоПоземельногобанку в Україні, можна зазначити, що політикабанку буласпрямованана збереженнявеликого поміщицькогоземлеволодіння.Разом з тимП.Столипіннамагавсястворити середселян заможнихвласниківземлі. Звісно, що більша частинаселян не потрапиладо складу «заможних».Але ця більшістьвирішуваласпроможністьуряду покращитистановищеселянства.
ОсновнимзавданнямСелянськогоБанку в інтересахпоміщиків булосвідоме підвищенняціни на приватновласницькуземлю. Однак, землю селянбанк оцінювавнабагато нижче.Неспроможністьселян купуватипоміщицькуземлю змушувалаїх переселятисядо Сибіру. Тіселяни, яківдавалися допозик банкуна покупкуземель, частоне могли утримуватицю землю у власності, оскільки урядсуворо вимагавсправної виплатипозик. Такимчином більшістьселян, якісподівалисяза допомогоюСелянськогоБанку покращитисвої земельнінаділи, опинялисяще в більш скрутномустановищі, аджебудь-які примхиприроди ставилиселянськегосподарствопід загрозуневрожаю чинедороду іселянин не мавзмоги своєчасновиплачуватипозики.
НамаганняСелянськогобанку утворюватина купленихним земляххутори та відруби, теж не малоособливогоуспіху. Якщоселяни і погоджувалисяна переселення, то позики, яківидавалисябанком на влаштуваннягосподарства, були доситьнезначними.До того ж, якзазначалосяфахівцями, длянормальноговедення господарствапотрібні булинові технології.Селяни частообробляли землюстарими знаряддямипраці, оскількиурядом непередбачаласядопомога натехнічне облаштуванняхуторів. Дотого ж слідзазначити, щонайменша площахутірськогогосподарства(приблизно 5десятин) такожне сприялавпровадженнютехнологічнихновинок.
Треба щезазначити однухарактернурису в діяльностіСелянськогобанку – прикупівлі земліу поміщиків, банк не враховувавінтересівселянства. Заоднією з інструкційуряду вимагалося, щоб банківськіземлі продавалисяголовним чиномхуторами тавідрубами, незважаючина особливостіландшафту, природних умов.До того ж в найбільшнаселенихгуберніях землівсе-одно булозамало длястворенняпродуктивногохутірськогочи відрубногогосподарства, а це, в свою чергу, змушувало селяндо переселенняна східні земліРосійськоїімперії.
ДіяльністьСелянськогоБанку носиладвобічнийхарактер. Зодного боку, Селянськийбанк намагавсязахиститивеликих землевласників, свідомо завищуючиціни на їхніземлі. А з іншого, він сам опинивсяв дуже скрутномустановищі.Багато поміщиківв період революції1905-1907 років поспішалипродати своїземлі. Між тимселяни, які вперіод роботиІ та ІІ Державнихдум розраховувалина ліквідаціюпоміщицькогоземлеволодіння, не дуже охоческуповувалибанківськіземлі.
Про те, якрозподілялисяпокупки банківськиххуторів тавідрубів середрізноманітнихпрошарківселянства, немає достатньоданих. Однак, вважається, що більшістьпокупців належаладо середньогоселянства.Вдавалися докупівлі банківськихземель і незаможніселяни, сподіваючисьтаким чиномпокращити своєстановище. Алесувора політикабанку до несправнихплатників позикпризводиладо продажувсього селянськогогосподарства.Таким чином, уряд сам сприявтому, що більшістьселян розорюваласьта поповнюваларяди революційнонастроєнихмас.
Неспроможністьцарського урядувирішити проблемифінансуванняреформи призвелидо того, щоСелянськийБанк став недопомогою привпровадженніхутірськоїта відрубноїсистеми господарювання, а навпаки, викликавще більшенезадоволенняселян земельноюполітикоюуряду.
    продолжение
--PAGE_BREAK--
3.3.Переселенськаполітика урядуу роки столипінськоїаграрної реформи

Після відміникріпацтва 1861року і до кінця80-х років ХІХстоліття переселенняселян булозаборонено.Однак вонопроходилосвавільно. Цезмусило царськийуряд законом13 липня 1889 рокудозволитипереселення.Але цей дозвілбув обмеженийрядом умов.Переселенняза цим законом, дозволялосятільки з попередньогодозволу міністерствавнутрішніхсправ за узгодженнямз міністерствомдержавногомайна, яке завідувалоказеннимиземлями.
Однак вжена початку ХХстоліття урядзмушений бувзмінити своюполітику упереселенськійсправі. Післяселянськиххвилювань 1902року був виданийновий переселенськийзакон (6 червня1904 року), якимоголошувалося«вільне» переселенняна окраїни. Алебільшістьселян, які бажалипереселитися, не могли скористатисяцим законом.Справа в тому, що існувалазаборона селянампродавати своюнадільну землю.Якщо селянинмав намірпереселитися, то його землямала бути безкоштовнопередана общині.Зрозуміло, щобільшість селянне мала необхіднихкоштів дляпереселення.
З початкомреволюції 1905року змінюєтьсяі ставленняпоміщиків допереселенськоїполітики. Створенав 1906 році Радаоб'єднаногодворянствавимагала відуряду розробитиуказ про вільнийвихід з общинита закріпленняобщинної землів приватнувласність, щобмати змогумасово переселятималоземельнихта безземельнихселян [209, с.2]. Алесуттєві змінив переселенськуполітику буливнесені лишена початку 1906року з виданнямінструкціївід 10 березня«О порядкеприменениязакона 6 июня1904 года». З цьогомоменту переселеннястає не тількиповністю вільним, але і всілякозаохочуванимзаходом (пільговийпроїзд залізницею, кредитна допомогаСелянськогоПоземельногобанку і т.інш.)[24, с.60]. Указ 9 листопада1906 року дав змогуселянам припереселенніпродаватизакріпленув приватнувласністьземлю. Отжевищезазначенийуказ сприявпідвищеннюпереселенськогоруху, особливоз малоземельнихгуберній України.До того ж великуроль відігравалаурядова пропагандапереселеннята обіцянкидопомоги переселенцямгрошовим кредитом.
Переселеннявважалосязаходом, якийбув здатнийзнищити земельнуселянськунужду. Військовіподії на ДалекомуСході на деякийчас припинилипереселенськийрух. Але починаючиз 1906 року урядомприймаєтьсяряд заходівз метою переселенняселян: так, наприклад, длязазначеннявільних дляпереселенняземельнихпросторів тадля полегшенняумов переселення, переселенськимуправліннямбуло надрукованоцілий ряд дешевихвидань з довідниковимивідомостями, з докладнимикартами та інш.Видання булирозіслані погуберніям.Відновленотакож булочинність пільговогопереселенськоготарифу, якийбув відміненийна час війни.Були прийнятізаходи длязабезпеченнявідновленняпереселенськогоруху за Уралта передбаченоспрощеннявидачі ходакамдозволів напільгову залізничнуперевозку [154,1908. — 30 мая; 87, 1906. — 29 мая].З селян, якіпереселялися, знімалисянедоїмки. Вонина 5 років звільнялисявід казеннихта земськихподатків, натри роки відстрочувалосявідбуваннявійськовоїповинності[71, с.496].
Тим, хто немав для переселеннянеобхіднихкоштів, обіцяласьурядова допомогау вигляді позикна домобудівництво, пільговийпроїзд залізницею, звільненняна новому місцівід платежіврізних податейта служби вцарській армії.Для ознайомленняз місцевимиумовами тазарахуванняза собою переселенськихділянок булоорганізованоходакуванняу супроводіземських чиновників.
Царськийуряд розумів, що казенні, удільні тапродаж незначноїчастини приватновласницькихземель не покращатьстановищемалоземельнихта безземельнихселян, томупокладав великінадії на переселення, вважаючи йогонайкращимзаходом протиземельноїтісноти Європейськоїчастини імперії.П.Столипін бувпалким прихильникомпереселенняселян, вважаючице за найкращийметод вирішенняземельногопитання. Вважаючинаціоналізаціюпоміщицькоїземлі недостатнімзаходом, вінв своїй промовіна засіданніДержавної Думи10 травня 1907 рокуприводив накористь переселеннятакі мотиви:"… если бы нетолько частновладельческую, но даже всюземлю без малейшегоисключения, даже землю, находящуюсяв настоящеевремя под городами, отдать в распоряжениекрестьян, владеющихныне надельноюземлею, то в товремя, как вВологодскойгубернии пришлосьбы всего вместес имеющейсяныне по 147 десятинна двор, в Олонецкойпо 185 десятин, в Архангельскойдаже по 1309 десятин, в 14 губернияхнедостало быи по 15, а в Полтавскойпришлось былишь по 9, в Подольскойвсего по 8 десятин"[139, с.100-101]. Це пояснювалосядосить нерівномірнимрозподіломпо губерніяхприватновласницькихта казеннихземель. Четвертачастина приватновласницькихземель знаходиласьв 12 губерніях, які мали наділибільше 15 десятинна двір і лишесьома частинаприватнихземель припадалана 10 губерній, в яких земельнінаділи булинайменшими, тобто по 7 десятинна двір. Все цесвідчить проте, що так чиінакше, алерозподілитиземлю між селянамив межах їх мешкання, не вдаючисьдо переселення, уряду не вдалосяб. У будь-якомувипадку переселенняставало нагальнимзаходом уземлевпорядкуванні.
Однак, поміщикивбачали у переселеннітільки контрреволюційнізаходи. Томудостатньоїпідтримки збоку урядупереселенняселян не отримало.Це відзначилосяне тільки найого організації, але й на матеріальномузабезпеченніпереселення, яке не відповідалодійсним потребамтих селян, якіпереселялися.Так, на 1907 рік урядпланував виділити20 млн. крб. напереселенськусправу. Однаксамо «Переселенськеуправління»у своїй «Объяснительнойзаписке к сметнымприложениям»на 1907 рік зазначало, що тільки більш-меншзаможні переселенціна нових місцяхставали господарями, а в останніроки тільки70% переселенцівсередньогодостатку, післятого як подивилисьна землю, зрікаютьсяпереселення.Не менше 30%, прожившидекілька років, вертаютьсяназад злиднями.Ще до початкустолипінськоїреформи кількістьпереселенців, які поверталисяна свої землі, постійно зростала.За 10 років від1885 до 1895 роківвернулося 2302сім'ї, тобто3,6%. А починаючиз 1895 року кількістьтих, хто повертавсяз кожним рокомзбільшувалася.Ці дані наведенів табл. 3.3.1 [161, 1906. — 28листопада].
Таблиця 3.3.1
Кількістьсімей, які вернулисяз переселенняз 1895 по 1902 роки
Роки Кількість сімей, які повернулися з переселення 1895 1378 1896 3971 1897 3934 1898 2989 1899 3311 1900 6750 1901 5541 1902 4051

Як бачимо, число переселенців, які поверталисядодому, постійнозростало. В тійже записціавтори пояснюютьосновні причинизворотньогопереселення:
1) для переселенцівне було запаснихділянок;
2) через нестачуводи та поганідороги;
3) не вистачалорозмежовщиківземельнихділянок;
4) через злиденнугрошову допомогупереселенцям.
Тільки 8%переселенцівне потребувалидопомоги. Авторизаписки зазначали: щоб переселенецьміг влаштуватигосподарство, йому потрібнуне менше 250 крб., а то й всі 500 крб.А урядова допомогаскладала щонайбільше50 крб., і тількитим, хто опинивсяв крайніх злиднях.
Такий виглядмало переселеннянапередодністолипінськоїреформи. Впровадженнянового аграрногозаконодавства- скасуванняобщини, вільноговиходу з неї, права закладатита продаватинадільну землю– все це разомз урядовоюпропагандоюзмусило великукількість селянповернути нашлях переселення.Але уряд, дозволившиселянам вільнопереселятисяна неосвоєніземлі Сибірута СередньоїАзії, навітьне потурбувавсястворитискільки-небудьзручні умовидля переселенців.Розширюючиумови для переселенняселян на неосвоєніземлі, уряд мавна меті зменшеннямалоземелляу центрі державиі так максимальнопослабитиборотьбу селянз великим поміщицькимземлеволодінням.Тому земськіначальникита землевпорядкувальнікомісії заохочуваливиділення нахутори та відруби, ставлячи переселенняв тісний зв'язокз урядовоюполітикоюземлевпорядкуванняу сподіванніпереселитинайбіднішучастину селян.Особлива увагаприділяласяпереселеннюу Степовийкрай, Сибір, наДалекий Схід.Заселення цихбагатих, алеекономічнонерозвиненихрайонів моглоб мати доситьвагоме значеннядля всієї імперії, але воно небуло слушнота доцільноорганізоване.
Газета «Рада»подала офіційнийопис однієїз місцевостей, виділеної дляпереселенняселян. «Тарськийповіт Тобольськоїгубернії маєвільних душовихнаділів 12 тисяч.Сі участкилежать од давнішихпосілків всередньомуна протязі 80верст (місцями150). Шляхів мало.До багатьохучастків проїздунемає. Скрізьглухі лісовінетри і по самихучастках ростеліс, безліснихмісць трохи; ниви й сінокосидоведетьсярозроблятиз під лісу. Грунтсупісчаний, як де то взявсябагном; призадобрюваннізабезпечуєсередній врожай»[161, 1907. — 26 липня]. Дотого ж, зазначалагазета, прокладкашляхів до тихділянок потайзі обходиласяпо 300 крб. верста.Розкорчовуваннядесятини з-піддерев проходилоб не менше якза 100 робочихднів, а якщобрати до увагисибірськупогоду, то протягомцілого року.Отже переселенцюдля розчищенняділянки в 15 десятинзнадобилосяб 7 років. Длятого, щоб протриматисьна новому місціблизько 7 років, селянам потрібнобуло мати достатньокоштів.
Основнаселянська маса, яка переселяласяна нові землі, являла собоюмалоземельнихселян та середняків, які мали щопродати, щоботримати коштидля переселення.Розглянемоекономічнестановищепереселенцівна прикладіПолтавськоїгубернії. Полтавськагубернськаземлевпорядкувальнакомісія зібралавідомості проекономічнестановище тихсімей, які у1908 році посилалиходаків доСибіру. Співставляючиці дані з матеріаламиЧелябінськоїстатистикипро економічнестановищепереселенцівз Чернігівськоїгубернії П.А.(автор статтів газеті «Рада»)дає докладнувідповідь напитання «Хтойде на переселення?»[161, 1909. — 1 февраля].Для Полтавськоїгубернії економічнестановищепереселенцівнаведено втабл. 3.3.2. Загальнакількістьсімей, які посилалиходаків становила3849.
Таблиця 3.3.2
Економічнестановище сімейПолтавськоїгубернії, яків 1908 році посилалиходаків доСибіру.
Кількість сімей Відсоток від загальної кількості Мали грошей на переселення, крб. 110 2,85 - 287 7,45 100 593 15,4 200 550 14,28 300 434 11,27 400 370 9,61 500 1505 39,14 більше 500

Рахуючи, щодля переселенняоднієї сім'їнеобхідно булощонайменше300 крб., можнапобачити, щотільки 2309 сімей(60%) мало достатньогрошей дляпереселенняі примітивноговлаштуванняна нових місцях.Решта 40% сімейв тій чи іншіймірі не булизабезпеченінеобхіднимидля переселеннякоштами.
Дані Челябінськоїстатистикиза 1907 рік проматеріальнийстан переселенцівз Чернігівськоїгубернії наведенів табл. 3.3.3. Загальнакількістьпереселенцівстановила 7259сімей.
Таблиця 3.3.3
Дані проматеріальнийстан переселенцівз Чернігівськоїгубернії за1907 рік
Кількість сімей Відсоток від загальної кількості Мали землі до переселення, десятин 1751 24,1 безземельні 894 12,3 1 2005 27,6 по 2-3 1728 23,8 від 3 до 6 689 9,5 від 6 до 10 192 2,6 більше 10

Якщо скластикількістьбезземельних, малоземельних(по 1-3 десятині)з одного боку, та кількістьсімей, які булизабезпеченіземлею (від 3-6десятин) дозаможних господарів(6-10 і більше десятин), з іншого, топобачимо, що64% чернігівськихпереселенцівналежали докатегоріїбезземельнихта малоземельнихселян і тільки36% переселенцівможна вважатибільш-меншзабезпеченимиземлею. Маючина увазі, щоземля при переселеннібула єдинимресурсом селянськоїсім'ї, побачимо, що тільки 1/3чернігівськихпереселенціврушала в дорогузабезпеченимиматеріально, решта 2/3 здебільшогорозраховувалана допомогууряду.
Такі ж даніми маємо проземельне забезпеченняпереселенцівз Волинськоїгубернії за11 років – з 1897 по1907 роки. За цимиданими з Волиніна переселеннявийшло безземельних– 29%, малоземельних(2 десятини) –25,7%, малозаможних(6 десятин) – 35,9%, заможних (7-9десятин) – 9,5%. Отжебільше половини– 52,7% складалибідняки.
За данимиО.Погребинськогопро наявністьземлі у переселенцівна батьківщиніскладено табл.3.3.4 [148, с.46].
Таблиця 3.3.4
Землеволодінняселян України, які переселялисядо Сибіру


Губернії % господарств
до 3 дес. від 3 до 10 дес. 10 і більше не відомо Волинська 72,4 20,5 1,3 5,8 Київська 86,5 11,9 1,3 0,3 Полтавська 72,4 17,4 3 7,2 Харківська 62 33,2 4,3 0,5 Херсонська 59,8 28,4 4,3 7,5 Чернігівська 52,9 34,9 4,3 7,8

Як бачимоз офіційноїстатистики, кількістьселян, якіпереселялися, на батьківщинівважалисямалоземельнимичи безземельними.Незначнийвідсоток складалиті селяни, якімали середнійземельний наділвід 3 до 10 десятин.Найбільшезаможні селяни(більше 10 десятин)переселялисяз таких губерній, як Харківська, Херсонськата Чернігівська(4,3%), але навітьу цих губерніяхвідсоток заможнихпереселенцівбув набагатоменшим ніж незабезпеченихземлею.
Крім земельногоодним з важливихфакторів економічногостану переселенцівбув ступіньїх забезпеченостів наступні рокипісля переселення.Якщо брати доуваги непідготовленістьурядом місцевостейдля переселенняселян, то насправдікількістьгрошовогозабезпеченняповинна бутинабагато більшою, ніж зазначалосяофіційно. Церозумів і самуряд. Для організаціїгосподарствана новому місціпереселенцямпотрібно було, в залежностівід умов тамісцевості, від 300 крб. Більшістьновоселів такихкоштів не мали.Якщо переселенцямщастило знайтиземлю, придатнудля хліборобства, то не завждивона була забезпеченадопоміжнимизаходами –вода, дорогиі т.ін. Так, дляпроведенняводи на ділянкипереселенціву Семиріччіпотрібно було20000 крб. Самимпереселенцямтакі витратибули не підсилу [161, 1907. — 16 вересня].
Важке становищенайбіднішихпереселенцівзмусило царськийуряд дещо підвищитигосподарськудопомогу новоселам.На основі правил1908 року про переселення, позики надомогосподарствобули підвищеніна ДалекомуСході до 200 крб., в інших районах- до 165 крб. [179, с.261]. Алев таких розмірахгрошова допомогамайже не видавалася.Як зазначавісторик С.М.Сидельников, в 1908 році такадопомога складалав середньому73 крб. на сім'ю.За період з1906 по 1910 роки новоселамбуло виданона домогосподарствов середньому125 крб. на сім'ю.Ці гроші непокривалидійсних витрат, які були пов'язаніз улаштуваннямгосподарства.
Більшістьпереселенцівпотребувалакоштів не тількина улаштуваннягосподарства, але і на придбанняна пільговихумовах сільськогосподарськихзнарядь, насіння, транспортута інших товарів, необхіднихдля господарства.Виїжджаючина переселення, селяни змушенібули продаватине тільки закріпленуземлю, але ймайже все своємайно, бо умовиперевезенняпереселенцівне дозволялибрати з собоюбудь-які великіречі, навітьякщо це булизнаряддя праці.А продаючивдома своємайно за безцінь, селяни вже немали достатньокоштів дляпридбання новихзнарядь праці.На підтвердженняцієї думкиприведемо листодного з переселенцівХарківськоїгубернії. "…одпродажі хати, грунтця тощоя виручив 350 крб.По чугунціїхати булодешево; та якприбув у Омське, то треба булопароходом їхатипо річці, тотут вже біда.Мене з великиммайном не взяли, хоч чекав ячерги тижнівтри, і довелосямені 700 верстїхати кіньми.А прибувши намісце я придбавсяку-таку хатинута пару конейі зосталосяв мене грошейтільки 80 крб.Заробітківтут нема…"[161, 1907. — 29 липня]. Алепостачаннясільськогосподарськогореманенту зурядовихпереселенськихскладів проводилосядалеко не напільговихумовах. До цінимашин додавалисявартість провозу, видатки наутриманняадміністративногота торговельногоапарату. Справубуло поставленоцілком на комерційнірейки.
Оскількипереселенняне розглядалосяурядом тількиз точки зоруколонізаційноїполітики, апоміщики навітьвбачали в ньомутільки контрреволюційнумету, тому необхіднихзаходів дляорганізованого, планомірногопроведенняпереселеннявжито не було, тим більше, щов уряді непритримувалисяоднієї точкизору на цю справу.Це і відзначилосяна його організації,і на позиках, які відпускалися,і які не відповідалидійсним потребампереселенців.
Однією зпричин падінняціни на селянськуземлю буломасове переселенняселян. Самеземля переселенцівза часів реформидуже подешевшала.Переселенці, продаючи своїділянки, викликализниження цінна землю. ВУманськомуповіті цінина селянськунадільну землюу 1908 році буливід 120 до 200 крб.за десятину, а подекуди і100 крб. У Мелітопольськомуповіті скуповувалиселянську землюпо 140 крб. за десятину, в Павлоградському– по 60-130 крб. [161, 1908. 21сентября; 1909. — 12мая]. Однією зпричин такогоздешевінняселянськоїземлі можнавважати терміни, які були встановленіурядом дляпереселення.Переселенціповинні булиу встановленийтермін виїхатиспеціальнимпоїздом на новемісце мешкання.Тому отримавшидозвіл напереселення, селянин повиненбув у короткийтермін продатисвоє майно, щобвстигнути допочатку весняно-польовихробіт на новомумісці.
Про те, якдешево коштувалаземля переселенцівсвідчить такийфакт. Багатьомселянам, якібажали переселитися, у землевпорядкувальнійкомісії Канівськогоповіту на проханняпро допомогуу заставі своїхземель, пояснювали, що вони не можутьрозраховуватиотримати більше60 крб. за десятинуі то не грошима, а свідоцтвамиСелянськогоБанку, курсяких складав73 крб. за 100 крб.Отже, при заставісвоєї надільноїземлі переселецьміг розраховуватиотримати небільше 43 крб.80 коп. за десятину, продажна цінаякої часто булане нижче 300 крб.[87, 1907. — 12 февраля;161, 1907. — 13 липня].
Продавшисвою землю іотримавшидозвіл напереселення, селянин пускавсяв дорогу. Урядпередбачаворганізаціюна 29 великихзалізничнихстанціях відКиєва до Владивостокабезкоштовноголікування.Обіцялося такожвидавати тимпереселенцям, які їхали здозволу уряду, безкоштовнехарчування.«Законні»переселенціповинні булиїхати по пільговомутарифу. Разомз ними передбачалосяперевозитиїхнє майно[209, с.5]. Однак небуло виконаножодної постанови, які обіцялидобрі умовипереїзду.
Уряд виявивсянеспроможнимвирішити транспортнупроблему.Користуючисьтруднощамипосадки напоїзд, залізничнаадміністраціязловживаласвоїм службовимстановищем.Відношеннядо переселенцівна залізницібуло вкрайнегативним.Про байдужеставленнязалізничноїадміністраціїсвідчить випадок, описаний вгазеті «Рада».З Полтави 26 травнядо Тургай-Уральськогокраю відправленобуло поїзд зходаками. ДоХаркова (132 версти)поїзд йшов 29годин, а даліна Балашовпоїзд вирушивтільки 28 травня.Особливо ворожийнастрій переселенціпомітили поміжагентами станції«Люботин» тапівденно-східноїзалізниці [161,1908. — 6 апреля].
Не на користьпереселенцямпрацювали ілікарсько-санітарніпункти на станціях, які були заведенідля допомогипереселенцям.Як зазначаєавтор статті, адміністраціязалізниць«просто доходитьдо віртуозностів вигадуваннівсяких причіпокі стражданьдля дорученогоїм „живогогрузу“ [161, 1909. — 3, 4 апреля].
Вплив агітаціїземських начальниківта непогодженістьстроків переселеннячасто призводилидо того, що проміжнізалізничністанції булипереповненіпереселенцямиі відправитиїх далі не можнабуло із-за погодніхумов. Так, Головнепереселенськеуправлінняповідомилополтавськогогубернатора, що незвичайноранній та численнийнаплив переселенціву Сибір спричинивпереповненнястанцій. „Переселенціночують підголим небом, а це страшенновпливає нарозвиток хвороб, особливо середдітей“. Пояснювалосяце тим, що у Сибіруще не скінчиласязима: ріки буливкриті льодом[161, 1909. — 3 травня].
Окрім незадовільногоставлення допереселенців, залізницямбуло дуже важкоперевозититаку кількістьлюдей, яка маланаміри переселитися.Так, наприклад, П.Столипін 13грудня 1907 рокунадіслав Київськомугубернаторутелеграму зприводу переселенняз Київськоїгубернії. Втелеграмізазначалося, що за підрахункамипереселенськогоуправлінняза ходакамиКиївськоїгубернії закріпленов Сибіру 12070 паївземлі, приблизнона 24140 чоловік.Переправититаку кількістьлюдей на новімісця залізницеюбуло дуже важко.Щоб запобігтицьому, П.Столипінпросив губернаторанаказати мировимпосередникамвсієї губерніїпідрахуватиохочих переселитисяселян, зважаючитільки на свідоцтвапро закріпленнядушових земельнихпаїв в Сибіру[161, 1907. 19 декабря].
Однак навітьзначна частина»законних"переселенцівз різних причинтак і не отрималаземлі. Основноюпричиною булоте, що земельніділянки виявлялисязайнятими, чипереселенськічиновники невстигали їхнарізати. Дотого ж в більшостівипадківпереселенськіділянки булинепридатнідля заселення: не було доріг, в посушливихмісцях не булозрошування, відсутні буликолодязі іт.ін.
Офіційнідані свідчатьпро те, що землідля переселенцівбуло не так вжей багато. Так, Головне управлінняземлеробстваофіційно сповістилопро кількістьземель в Алтайськомукраї. З 40 млндесятин усієїземлі на 1907 рік19 млн. десятинкористувалисьмісцеві жителі,«в лісний наділ»призначенобуло 1760000 десятин, з решти землі– 17,5 млн. десятин– 8 млн. залишалисяу володіннікабінета, 2000000десятин булопризначенона потребигірничих заводів.Для переселеннязалишалосявільних тільки7,5 млн. десятин[161, 1907. — 7 лютого].
Такі ж данімаємо по Сибіру.Спеціальнийтижневик «Очисле свободныхдушевых земельныхдолей на переселенческихучастках» завересень 1907 рокуповідомляє, що на цей часна весь Сибірналічувалосявільних душовихпайок: тайговихта лісових 8220та лісово-степовихі степових23640. Планувалосянарізати щевідповідно1000 та 47415 пайок. Загуберніямивони розподілялисятак: Тобольськагубернія, Туринськийповіт – 999 душовихпайок (тайга, важкі ділянки), від останньоїстанції 165 верст; Томська губенія: Каїнський повіт– 950 пайок (далекі, заболочені, тайгові ділянки), Томський повіт– 2433 пайки (тайга, сильно важкіділянки), Барнаульськийповіт – 4277 пайок(степові ділянки), від останньоїстанції 180 верст.В Єнисейськійгубернії Канськогоповіту – 17719 пайок(лісо-степовіділянки). Іркутськагубернія: Нижньоуденськийповіт 850524 пайки(лісові ділянки),17575 з них в тайзіна ділянках, майже недоступнихдля заселення, Балаганськийповіт – 889 пайок(лісові ділянки)та в Іркутськомуповіті 99 пайок(лісо-степовіділянки). Тургайськаобласть Актюбинськийповіт – 660 пайок(степові ділянки).Уральськаобласть – 219 пайок(степові ділянки).Акмолинськаобласть – 1377 пайок.Семипалатинскаобласть Павлоградськийповіт – 500100 пайок(степові). Амурскаобласть – 11782 пайки(степові з лісом, степові). Приморськаобласть – 1507 пайок(ділянки більшпридатні длягородництвата пасовищ, ніждля хліборобства, місцевістьгоряна, більшістьділянок степз лісом, частозаболочені)[161, 1907. — 13 октября].
Зрозуміло, що за такихумов переселенцямдуже важко булопочинати працювати– ділянки небули пристосованідля хліборобства, будівель дляжитла не було, не було худоби, сільськогосподарськогознаряддя іт.ін. Значначастина сімейне мала коштівдля харчування.Не тільки вгуберніяхСибіру, але ів районах СередньоїАзії, становищескладалосядосить важке.Частина переселенцівзмушена булачи не відразуповертатисяна батьківщину.
Кількістьвільної дляпереселенцівземлі була недосить великоюу порівнянніз тим потокомселян, які бажалиотримати землюна неосвоєнихпросторахСибіру. Так, вже на початок1907 року в Томськійгубернії вжене було придатноїдля землеробстваземлі. А Полтавськагубернськауправа навітьбула змушенаорганізуватинаукову експедиціюв Південно-Усурійськийкрай для дослідженнякількості таякості вільнихта придатнихдля хліборобстваземель у зв'язкуз еміграційнимрухом з Полтавськоїгубернії [186, 1907.- 11 мая; 161, 1907. — 5 мая].
Переселенськеуправліннязовсім не бралодо уваги географічнийроозподілземлі, вважаючиза придатнідля сільськогогосподарстваземлі північно-східногоСибіру, якіфактично неколонізувалися.Навіть земліСахаліну старанновраховувалися[148, с.47].
Заселеннясхідних земельпроходилонерівномірно.Насампередзаселялисямісцевостіз найсприятливішимкліматом йґрунтовимиумовами, адалекосхіднікраї, безумовно, ніякого значеннядля переселенняне мали. Черезце розрахункиПереселенськогоуправління, згідно з якимив Сибіру таТуркестанібуло 6 млн. десятинвільних, з них4 млн. десятинземлі придатноїдля землеробства, треба вважатизначно перебільшеними.
Вихід селянз общини тазакріпленняними надільнихземель у приватнувласність мавна меті покращенняземельногоустрою українськогоселянства.Зневірившисьу можливостібудь-яким чиномотримати землю, селяни вважализа можливепокращити своєекономічнеположенняпереселеннямна відведеніурядом ділянкив Сибіру, ДалекомуСході та СереднійАзії. До законупро вихід зобщини та закріпленняземлі у приватнувласністьдодалася щей урядова пропаганда.В густозаселенихгуберніяхУкраїни урядовіорганізаціїрозвернулишироку агітаціюпро заможнежиття тих, хтопереселився.Широкого розмахунабувало переселенняще в 1906 році і напротязі подальшихроків постійнозростало. Так, у квітні 1906 рокуз вокзалу вм.Вороніж виїхало«более 20 товарныхвагонов, биткомнабитых переселенцами».Найбільшукількість середних складалиселяни Полтавськойгубернії, трохименше – Чернігівськоїта Київської[98, 1906. — 26 апреля]. Зпочатком 1907 рокухвиля переселенцівпочинає зростати.В травні 1907 рокуна першомумісті по переселеннюстояла Подільськагубернія. Такеж становищеочікувалосяі в Київськійгубернії. Меншепереселялисяселяни з Волинськоїгубернії [87, 1907. — 28 мая]. За опублікованимиданими, переселенняв Амурську таПриморськуобласті в 1907 роціперевищилобільше ніж у8 разів рух у1906 році та збільшилонаселенняобласті на 1/3[154, 1908. — 2 апреля]. Алечасто неспланована, безсистемнаорганізаціяпереселеннявела до того, що землевпорядкувальневідомствовиявлялосянездатнимзабезпечититаку великумасу переселенціввідповіднимиділянкамиземлі, при підготовціякого самевідомствобільше користувалосяміркуваннямикількості, ане якості.
В 1908 році переселенськахвиля з Українипродовжувалазростати танабула надзвичайноївисоти. Завідомостямиголовногопереселенськогоуправління, за перші 10 місяців1908 року з України(9 губерній)переселилося289591 душ. Порівнюючице число з числамипопередніхдвох років, можна побачити, збільшенняна 70-86% [161, 1910. — 1 января].
Наприкінці1909 року Київськавища адміністраціявидала «ТрудысовещаниякрестьянскихдеятелейЮго-Западногокрая 1-8 апреля1909 года». Середзвітів булатакож доповідьчлена Київськогогубернськогоприсутствіяпо справахселян про переселенняз Київськоїгубернії. Зарозмірамипереселення,- зазначалосяв доповіді, Київщині належалоперше місцесеред губерній, які постачалинайбільшийконтингентпереселенців.Особливо розвинувсяв ній переселенськийрух на протязіостанніх трьохроків, і булипевні ознакитого, що вінщороку будезбільшуватися.В той час яквід 1897 до 1906 рокуз губерніївирушило 39594переселенці, то в 1907 їх було25339 чоловік, а в1908 році – 36813 чоловік[161, 1910. — 25 февраля], тобто за дваостанніх рокипереселенцівзбільшилосямайже в 2 рази, ніж за останні10 років.
За 1896-1914 роки зУкраїни переселилося1,6 млн. селян, переважнабільшістьпереселенців– 1,1 млн. чоловік– тільки зароки столипінськоїреформи. У першіроки реформипереселенськахвиля швидкозростала, дійшовши1909 року майжедо 300 тис. чоловік.За 1907-1912 роки Українадала 46,7% переселенцівз усієї Європейськоїчастини Росії[71, с.496]. На першихмісцях середгуберній, яківипускалипереселенців, стояли такімалоземельнігубернії, якПолтавська, яка випустилаза час з 1899 по 1914рік більше 350тисяч переселенців, Чернігівськаза той же час– 260 тисяч. До нихприєдналисяза часів столипінськоїреформи такімалоземельнігубернії якКиївська (185 тис.), Подольська(80 тис.). Але порядз тим, значнамаса переселенцівбула вихідцямиз таких рідко-населенихта багатоземельнихгуберній степовогопівдня, якКатеринославська(200 тис.), Херсонська(155 тис.) і навітьТаврійська(120 тис.) [82, с.69].
Весь цейнаплив переселенцівна неосвоєніземлі змусивуряд відповідновідреагуватина це. Циркуляром19 лютого 1907 рокууряд відмінивпроголошенийв 1906 році принципвільного переселення, припинившивидачу селянамходацькихсвідоцтв вУральську таТургайськуобласті. Земськимначальникамбуло запропонованопоясняти селянам, що масове переселенняприведе багатьохдо розорення.У квітні урядрекомендувавходакам відкластипоїздки у тірайони, які щезаселялисядо літніх чинавіть до осінніхмісяців з оглядуна відсутністьпереселенськихділянок [179, с.220].Уряд для призупиненняходачествав Сибір вдавсядо тимчасовогопризупиненнянадання ходакампільговогопроїзду [154, 1908. — 1апреля].
Взагаліпереселенняз України маєсвої особливості.ДослідникО.Погребинськийнаводив даніКраєвої земськоїпереселенськоїорганізації, які свідчилипро кількістьпереселенняз України доСибіру [148, с.43]. Цідані наведенів табл. 3.3.5.
Таблиця 3.3.5
Кількістьпереселенцівз України доСибіру з 1906 по1912 роки (тис. чоловік)
    продолжение
--PAGE_BREAK--Губернії
1906
рік
1907
рік
1908
рік
1909
рік
1910
рік
1911
рік
1912
рік Всьо-го Полтавська 9278 30115 52016 52801 31985 14541 7723 198459 Чернігівська 9589 45940 47680 28697 14595 7417 3740 157622 Київська 7608 34458 44116 33139 17704 7201 3931 148157
Харківська 8323 16489 32386 29203 23695 10614 6828 127538 Херсонська 5187 3654 14972 23384 20001 11602 6998 85739 Волинська 589 8727 10982 8938 7973 4081 2497 23287 Всього 40574 138874 202152 176152 115953 55456 31681 760802

До цього требадодати щеКатеринославськугубернію, зякої переселилосяза весь цей час131428 чоловік таПоділля – 59121чоловік.
Розглядаючиці дані пропереселенняз шести українськихгуберній, можнапобачити, щоз 1906 по 1909 рокикількістьпереселенцівпостійно зростала.Починаючи з1910 року кількістьпереселенцівпочинає зменшуватися.І темпи зменшеннябули дуже інтенсивні– з 115953 чоловіку 1910 році до 31681 у1912 році. Цьомусприяло нетільки зменшеннякількостіпридатної уСибіру дляземлеробстваземлі, але йзаходи урядупо обмеженнюкількостіпереселенців.
Велике занепокоєнняуряду викликалисамовільніпереселенці, які їхали бездозволу місцевоїадміністрації.Так, в 1907 році зПолтавськоїгубернії виїхалона переселення35409 чоловік, з них5684 чоловік, чи1/6 частина виїхалибез встановленогодозволу [161, 1908. — 7июня]. З Київськоїгубернії зачас від 1 жовтнядо 1 грудня 1908 рокупереселилосясвавільно 13сімей з 59 чоловік[161, 1910. — 1 января].Переселенняв Сибір з Полтавськоїгубернії, яксвідчив переселенськийагент станціїПолтава, неприпинилосянавіть зимою.З 1 серпня 1908 рокупо 1 січня 1909 рокучерез Полтавупроїхало 3047переселенцівз документамиі 439 самовольців, серед них зПолтавськоїгубернії 1123переселенціі 174 самовільних[161, 1909. — 24 января]. Такійкількостісамовільнихпереселенцівсприяла бюрократичнатяганина воформленніпереселенськихдокументів.
Підвищеннякількостіпереселенцівпісля початкустолипінськоїреформи пояснювалосятакими причинами.Головною причиноюпереселенняможна вважатиселянськебезземелля[186, 1908. — 27 января; 161,1908. — 4 апреля].Оціночно-статистичнийвідділ губернськоїземської управиоголосив просвої дослідженнянад переселенськимрухом з Харківськоїгубернії. Більшістьпереселенцівбули безземельнимита малоземельнимиселянами. Алепереселялисяі з інших причин: в південнихповітах бувгірший грунт, гірше родивхліб, хоча наділив цих повітахбули великими[161, 1911. — 26 января]. ВЧернігівськійгубернії, наприклад, у порівнянніз Київськоюгубернією(відповідно65 чоловік накв.версту ібільше 100 чоловікна кв.версту)існувала порівняноневелика густотанаселення.Однак Чернігівськагубернія давалащорічно великийвідсоток переселенціві в цьому відношенніне поступаласяКиївській.Причини посиленогопереселенняз Чернігівськоїгубернії можнашукати у важкихекономічнихумовах життябільшості селян– не кажучи вжепро повну відсутністьу багатьохселян землі, треба зазначититакож слабкийрозвитокпромисловостіта малоземелля, яке в більшостіповітів (північнихта центральних- пісчаний грунт)не давав можливості– при низькомурівні сільськогосподарськоїкультури –зводити кінціз кінцями [31, 1912.- 8 июня]. Ще однієюз причин бурхливогорозвиткупереселенськогоруху в Українів 1908-1909 роках бувневрожай вукраїнськихгуберніях.Урядова допомогагуберніям, потерпілимвід неврожаю, в цілому дорівнювалась7132 тис. крб. і буланедостатньоюдля врятуваннястановища [148, с.47].
Проаналізувавшипричини переселення, можна побачити, що основначастина селянпереселяласяв ті частиниСхідної Росії, які більшепідходили заприроднимиумовами домісця їх мешкання.Так, з центральнихповітів Київськоїгубернії –лісостепових– селяни переселялисяздебільшогов степові талісостеповімісця. Найбільшеселян Київськоїгубернії переселялосяв Південно-Усурійськомукраї в Приморськута Амурськуобласті, в Сибіру– в Томську таТобольськугубернії влісостеповімісця. Що стосуєтьсястепових районів, то найбільшеселян оселилосяв Акмолинськійта Тургайськійобластях [186, 1908.- 27 января].
З яких губернійУкраїни переселялисяселяни та місцяїх розселенняза данимигубернаторів можна побачитив табл. 3.3.6 [206, 1908. — 25 января].
Таблиця 3.3.6
Розселенняселян Українина окраїниімперії у 1908 році
Губернії Кількість домогосподарів На Далекий Схід В Томську губернію Азіатську Росію Подольська 544 81 198 265 Херсонська 465 9 205 252 Харківська 574 147 286 111 Катеринославська 429 9 58 372

Отже, селяниУкраїни намагалисянайбільшеоселитися вАзіатськійчастині Росії.На другомімісті стоїтьТомська губернія.На Далекий Східпереселилосянайбільше селянз малоземельноїХарківськоїгубернії.Катеринославськата Херсонськагубернії наДалекий Східдали найменшепереселенців, натомістьселяни з цихгуберній селилисяв АзіатськійРосії.
Цікаві відомостіпро кількістьпереселенцівз України тамісця їх розселенняу Сибіру у 1908 роціподає газета«Почаевскиеизвестия» [154,1908. — 25 октября]. Цідані наведенів табл. 3.3.7 та 3.3.8.
Таблиця 3.3.7
Кількістьпереселенцівз України догуберній Сибіруу 1908 році
Місце переселення Кількість сімей Загальна кількість переселенців Томська губернія 29450 188752 Акмолинська область 12701 75983 Єнисейська губернія 5471 37938 Тобольська губернія 2745 17706 Приморська область 2581 17549 Тургайська область 2507 14399 Іркутська губернія 1895 11925 Семипалатинська область 1673 10141 Амурська область 968 6013 Всього 59991 380406

Таблиця 3.3.8
Кількістьпереселенцівз українськихгуберній в 1908році по губерніях
Губернії Кількість сімей Загальна кількість переселенців Чернігівська 5319 34350 Київська 4523 28212 Полтавська 4553 28085 Харківська 3505 21868 Катеринославська 1771 11638 Херсонська 1498 8472 Таврійська 1217 8388 Волинська 1299 7984 Подільська 1058 5707 Всього 24743 154704

Як бачимо, найбільшакількістьпереселенцівоселилася вТомській губернії, трохи меншев Акмолинськійобласті. Найменшакількістьпереселенцівоселилася вАмурськійобласті. З усієїУкраїни найбільшукількістьпереселенцівдали малоземельнігубернії –Чернігівська, Київська, Полтавська, Харківська.Подільськата Волинськахоч і були закількістюпереселенняна останньомумісці, але напротязі наступнихроків вони дализначну частинупереселенців.Приблизно такуж кількістьяк Волинськаі Подільська, дали три південнігубернії України– ТаврійськаХерсонськата Катеринославська.
Переселенціз України вбільшості їхалидо губернійСибіру, алебули й іншірайони заселення.Так, хоч і незначна, частина селянз Київськоїгубернії в 1913році оселиласяв ЄвропейськихгуберніяхРосії: Оренбурзькій– 5016 душ, Уфімській– 3058 душ, Самарській– 3056, Пермській– 211 душ та Симбірській– 105 душ [95, с.281].
Географічнідані за відсоткамирозселенняукраїнськихселян у різнихмісцевостяхРосійськоїімперії наведенів табл. 3.3.9 [148, с.47].
Таблиця 3.3.9
Географічнерозселенняпереселенцівз України порізних місцевостях
Губернії та краї Відсоток переселенців Губернії та краї Відсоток переселенців Томська 33 Семипалатинська 3,3 Акмолинська 21,9 Оренбурзька 2,3 Приморська 9,9 Семиріченська 2 Тургайська 8,8 Іркутська 1,4 Амірська 4,2 Уральська 1,2 Єнисейська 3,9 Сир-Дар'їнська 0,9 Тобольська 3,6 Інші біля 1

Як зазначалосявище, економічнестановищепереселенцівбуло значнонижче мінімальногопрожиткового, який був потрібендля влаштуваннягосподарства.Це було однієюз основнихпричин зворотньогопереселенськогоруху з Сибіру.Заведеннягосподарствана новому місцібуло можливелише за наявностіпевних капіталів.Погане підсонняй грунт на новихмісцях вимагалипідсиленогоугноєння, вживаннясільськогосподарськихмашин, поліпшенихсистем рільництватощо.
Офіційніобслідуванняконстатували, що переселенціскаржилисяна неврожаї, холод, бракводи, віддаленістьвід залізниць.Не дивно, щодалеко не всіземлі, які становилипереселенськийфонд, заселялися.Важкі умовижиття, неврожаї, відсутністьгрошової допомоги– всі ці факторипримушувалиселян повертатисядо рідних країв.Ще в 1906 році переселенціз Оренбурзькоїгубернії прохалиКатеринославськогогубернаторанаділити їхземлею, бо в1904 році виселилисяз Чернігівщини, але землю вониотримали таку,«що на їй ніхліб, ні городинане росте, а грошіказна бере зїх, як за добруземлю» [39, 1906. — 9 серпня].
Якщо і отримувалипереселенціна нових місцяхземлю, то вонабула не найкращоїякості, не завждинепридатнадля землеробства.Ось що писалисвоїм односельцямпереселенціз Полтавськоїгубернії: «Браття, кайтесь на наста не ходітьу цей проклятийСибір, де житьтільки Каїновіта Юді, а намлучче вмертина нашій ріднійУкраїні, ніжтут пропадати, як ми гинем.Нема ніякоїпомочі ні звідкіль, а обіцянкадопомогти намосталась обіцянкою…То ото сидітьна старих смітнищах, то лучче буде, чим тут. Землій багато тачорт їй рад»[161, 1906. — 3 жовтня]. Звісно, що після такоїсповіді односельців, селяни мусилиб утриматисьвід переселення.Але часто селянисподівалисяна краще. Дотого ж природніпримхи змушувалиселян ризикувати.Недород, необхідністькупувати хліб, щоб прохарчуватисязиму та неможливістьзаробити грошіна батьківщинізмушували селяннезважати напопередженняодносельців[161, 1907. — 27 октября].
Не одержавшиземлі і невлаштувавшисьна новому місці, багато сімейповерталисяназад. З Київськоїгубернії в 1907році на переселеннявиїхало з дозволуначальствата самовільноразом 27260 чоловік.З цього числаза цей же часповернулосядо дому 1220 чоловік, що складаломайже 5% відзагальноїкількостіпереселенцівз губернії[161, 1907. — 15 мая; 1908. — 20 февраля].
Для детальнішогорозуміннякількостіпереселенців, які поверталисяна нові місця, візьмемо даніпо Волинськійгубернії прокількістьпереселенців, та селян, якіповернулися, за період з1897 по 1909 роки, тимбільше, що починаючиз 1907 року, кількістьпереселенцівз Волині значнозросла і складала2/3 від загальногочисла за 13 років[161, 1910. — 3 апреля]. Цідані наведенів табл. 3.3.10.
Таблиця 3.3.10
Кількістьпереселенцівз Волинськоїгубернії таселян, якіповернулисядодому в періодз 1897 по 1909 роки
Роки Всього виїхало, чоловік Повернулося, чоловік 1897 947 390 1898 1368 143 1899 2053 356 1900 2712 351 1901 2394 432 1902 1027 231 1903 1122 206 1904 90 38 1905 471 53 1906 917 29 1907 10938 550 1908 12604 795 1909 11242 671 Всього 45885 4254

Як бачимо, за 13 років упорівнянніз виїздом, повернулосяназад не дужебагато переселенців– всього 11,1%. Алеце пояснюєтьсятим, що не всібажаючі маликошти на проізд(50-60 крб. на сім'ю).Часто переселенцінамагалисяїх заробити, але це вдавалосядалеко не всім.Ті, хто зумівповернутисяна батьківщину, продовжувалибідувати, оскількив них не залишилосяні хати, ні землі.
Загальнакількістьпереселенцівз Сибіру, якіповернулисяна батьківщинуз 1906 по 1912 роки, наведена втабл. 3.3.11 [148, с.45].
Таблиця3.3.11
Зворотнийрух українськихпереселенцівз Сибіру в 1906-1912роках в загальнійкількості іу відсотку дозагальноїкількостіпереселенців.


Губернії 1906 рік 1907 рік 1908 рік 1909 рік
К-ть % К-ть % К-ть % К-ть % Полтавська 715 7,7 978 3,2 1735 3,3 3299 6,2 Херсонська 1112 21,6 529 14,5 1278 8,5 2596 11,1 Харківська 400 4,8 1091 6,6 1855 5,7 3048 10,4 Київська 413 5,4 1394 4 1806 4,1 2529 7,6 Чернігівська 328 2,6 703 3,9 924 4,1 3174 9,3 Волинська 32 5,4 550 6,7 795 7,2 677 7,6 Всього по 6 губерніях 3006 7,5 5245 6,5 8393 3,9 15323 8,6


Губернії 1910 рік 1911 рік 1912 рік Всього за 7 років
К-ть % К-ть % К-ть % К-ть % Полтавська 4076 12,7 6760 46,5 2092 27,1 19655 9,9 Херсонська 3212 16,2 6548 56,4 2144 30,6 17455 20,4 Харківська 3647 15,4 3585 33,8 2277 83,3 15903 12,5 Київська 3718 21 3888 54 1962 49,9 15710 10,6 Чернігівська 404 19,3 1840 40,9 831 32,3 11841 8,8 Волинська 1461 18,3 1139 27,9 663 26,6 5317 12,3 Всього по 6 губерніях 20185 17,3 23760 41,9 9972 29 85881 11,1

Як бачимоз таблиці, до1909 року зворотнийпереселенськийрух не мав особливогорозмаху, алепочинаючи з1910 року (і особливов 1911 році) він починає зростати, особливо упорівнянніз попереднімироками. Однак, за 7 років переселеннявідсоток селян, які поверталися, в губерніяхПолтавськійта Чернігівській, був доситьнезначний, хочаці губерніїдавали найбільшукількістьпереселенцівдо Сибіру.
Збільшеннякількостіселян, якіповерталисяна батьківщину, посилило занепокоєнняуряду та поміщиків.Щоб зменшитикількістьзворотніхпереселенців, Головне управлінняземлеустроюта землеробствациркуляром30 грудня 1909 рокузаборониловидавати безповоротнудопомогу табезкоштовнібілети тимходакам, яківирушали заУрал та в зворотнийбік, незаможнимходакам тапереселенцям.Безкоштовнийпроїзд мігдозволятисятільки за клопотаннямгубернаторіві тільки сім'ям, які їхали наДалекий Схід, учасникам війниз Японією і тимселянам, виселенняяких було пов'язанез переходомїх однообщинниківна батьківщинідо хутірськогота відрубногогосподарства.Було дозволеновільне ходакуванняу Східний Сибірта на ДалекийСхід. Цим урядрозраховувавнаправити тудисамовільнихпереселенцівта попередитиможливістьповерненняу центр країнитисяч сімей, які були невлаштованів інших районах[179, с.229]. Не дивлячисьна значне зменшеннякількостіпереселенцівта деяке покращенняїх перевезення, умови, в якихзнаходилисяселяни, залишалисьнезадовільними.
Об'єктивнопереселенняселян на окраїнимало в деякіймірі прогресивнийхарактер дляекономікиРосійськоїімперії. Переселеннявикликалозначний розвитоквиробничихсил у слаборозвинутихрайонах, якізаселялися, підвищувалотрудові ресурсицих окраїн.Переселенців міру своїхсил та засобівосвоювалицілинні землі, збільшувалиплощу землі, яка оброблялася.Застосовувалисьтакож новісільськогосподарськізнаряддя, щосприяло підвищеннюв цих районахагротехнічногорівня сільськогогосподарства.
Однак намірицарського урядупереслідувалитільки однумету – переселитина окраїнинайбільш небезпечнудля поміщицькогоземлеволодіннячастину селяні тим самимрозрядитиреволюційнуатмосферу вкраїні. Проекономічніінтереси переселенцівуряд не турбувався.Він створювавтакі умови намісцях виходу, за яких переселенціпродавали зазаниженимицінами своїземельні наділи, худобу, інвентарта інше майнобагатим однообщинникам.Багато селянтаким чиномнесли великийматеріальнийзбиток вже зсамого початкупереселення.Важких втратзазнавалипереселенців дорозі. Урядне організовувавпланомірноїта своєчасноїперевозки їху ті райони, вякі вони заселялися.
Без врахуваннягосподарськихінтересівпереселенцівстворювавсяколонізаційнийземельний фондСибіру. З оглядуна нестачузаходів таспеціалістів, дослідженнявідставаливід землевпорядкувальнихробіт. Місцеваадміністраціяне мала в своємурозпорядженніданих про станта кількістьвільних державнихземель. Створенняпереселенськихділянок булоспішним інепланомірним.До них включалисьнепридатнідля господарськоговикористанняземлі, від якихбагато переселенціввідмовлялисяпри першомуознайомленнічи після декількохроків безплідноїпраці.
Переселенняяк засіб освоєнняСибіру та Туркестанув широких розмірах, з утвореннямна нових місцяхрозвинутихселянськихгосподарствмогло датипозитивнийуспіх лише заумов вкладеннявеликих матеріальнихкоштів. Однак, уряд не приділявособливої увагицій стороніпереселенськоїсправи. Длянормальногогосподарствана ДалекомуСході та в Сибірупотрібні булирозгалуженісистеми залізничнихта грунтовихшляхів у заселенихмісцевостях, видача державнихпозик (не менше500 крб.) на кожнегосподарство, розгалуженасистема забезпеченнясільськогосподарськоютехнікою, пільговіумови кредитуванняпереселенціві т.ін.
П.Столипінвлітку 1910 рокуразом з Головноуправляючимземлевпорядкуваннямта землеробствомздійснив поїздкудо ЗахідногоСибіру та вПоволжя. Головноюметою булоознайомленняз хутірськимигосподарствами.На підставіцього обстеженняпрем'єром булизроблені деяківисновки: відведеннянаділів переселенцямв Сибір повиннобути не в користування, а у приватнувласність; грошові позикипереселенцямна домогосподарствопотрібно впорядкуватине за матеріальноюзабезпеченістю, а за умовамизаселенняданого району; необхідностворити тарозвиватиагрономічнудопомогу пересельцямі т.інш.
Отже, переселенняукраїнськихселян до Сибірута Туркестанув роки столипінськоїреформи маловелике значеннядля заселенняцих регіонів.Однак знищитиземельну нуждуселян, як цьогосподівавсяуряд, такимизаходами невдалося. Недостатністьфінансуванняприводила дотого, що тількизаможні переселенцімали змогувідновити своєгосподарствона цілиннихземлях. ЗаселенняСтепового краю, Сибіру та ДалекогоСходу не булослушно та доцільноорганізоване.З самого початкуне було виконаножодної умови, яка б полугшувалапереїзд селянна нові місця: безкоштовноголікування, харчування, перевезеннямайна переселенців.Також урядвиявився неспроможнимвирішити транспортнупроблему.Неузгодженістьстроків переселенняпризводиладо того, що проміжністанції булипереповненіселянами.
Неправильневрахуваннякількості таякості земельв Сибіру, ДалекомуСході та СереднійАзії призводилидо того, що кількістьбажаючих переселитисяна ці земліперевищувалакількістьземельнихнаділів, якібули придатнідля землеробства.В результатіцього більшачастина українськихпереселенцівзмушена булаповертатисяв рідні місця.
    продолжение
--PAGE_BREAK--
3.4. Реакціяукраїнськогоселянства напроцес аграрногореформування

Кризові явищав сільськомугосподарствіна початку ХХстоліття іселянськівиступи напередодніі в роки першоїросійськоїреволюціївимагали негайноговирішенняаграрногопитання. Томуодним з головнихзавдань столипінськоїреформи булозменшенняреволюційноїнапруги всуспільстві.Проте, як свідчатьрезультатипроведенняреформи, вонане тільки незняла напругув суспільстві, а навпаки, збільшилакількістьнезадоволенихаграрною політикоюуряду. Активізуючипроцес становленнякапіталістичнихвідносин всільськомугосподарстві, реформа булапокликанапровести розчисткуселянськихземель від«слабких» накористь «сильних»та шляхом радикальнихзаходів зруйнуватиобщину і початинакопиченнякапіталу населі. Двоякістьаграрної політикиП.А.Столипінаполягала впоєднанні більшпрогресивноїсистеми капіталістичнихвідносин всільськомугосподарствізі збереженнямстарих поміщицькихземлеволодінь.Така урядовапозиція викликаланезадоволеннявсіх групукраїнськогоселянства. Щодореформуванняселянськоїобщини і виходуна відруби тахутори, то відношеннятут було двояким.Були як прихильники, так і ворогицього процесу.В офіційнійісторіографіїрадянськогоперіоду переважаладумка про негативнеставленняселянства доаграрної реформиП.А.Столипіна.Зокрема зазначалося, що селяни активнопротестувалипроти виділенняна хутори танамагалисяповернути землюзаможних селяндо общини. Причиноюцьому булопограбуванняселянськихземель куркулями[57, с.42]. Таку ж точкузору займалиі представникиінших політичнихтечій в суспільнійдумці Росіїта України.Так, кадетськівчені та політикинегативносприймали яксоціальні ціліреформи, такі методи їїпроведення.Існувала думка, що селянствомреформа сприймаласяяк насилля.Свідченнямцьому булобагато селянськихскарг, зверненьв пресу та пряміпротести тазаколоти.
Проте, в порівнянніз результатамипроведенняаграрної реформиП.А.Столипінав Росії, ситуаціяв Україні буладещо інша.Відмінністьполягала втому, що на територіїУкраїни ще допроведенняаграрної реформивже почавсяпроцес руйнуванняобщинногоземлеволодіння.Тому частинаукраїнськогоселянства, переважнозаможна, позитивносприймалааграрне реформування1906-1914 років.
Найбільшенезадоволенняселянами викликали:
1) примусовийхарактер руйнуванняобщини адміністративнимкерівництвом;
2) примусовевиділення нахутори та відруби, коли надавалисянайбільш непридатнідля сільськогогосподарстваземлі;
3) діяльністьСелянськогоПоземельногоБанку з високимивідсотками, недостатньоюсумою позик, високими цінамина землю;
4) непродуманістьі недостатністьфінансуванняурядом переселенськоїполітики.
Зупинимосяна цих причинахбільш детально.
Як вже зазначалося, в суспільствівзагалі відношеннядо общини інового законодавствабуло двояким.З одного боку, переваги приватногоземлеволодінняполягали увільному продажуземлі, можливостіїї закладати.Ще однією перевагоюбуло те, що хутірськеі відрубнегосподарствадавало можливістькраще працюватина землі, якане розділенана багато шматків.З іншого боку, як би не переділяласяземля, все однобільше її неставало. І щедля господарствапотрібні булигроші, агрономічнадопомога іт.ін.[154, 1908. — 28 апреля,2 августа].
Для малоземельнихселян вихідз общини означавцілковитерозорення. Вінпозбавляв їхможливостікористуватисяобщиннимивигонами, водопоямита іншими угіддями, без яких вонине могли довгопротриматисьна відведенійлатці землі, яка складала, як правило, 1-2десятини. Томубіднота в масісвоїй чинилаопір руйнуваннюобщини.
Газетніповідомленнядрукували даніне тільки провихід селянз общини, алей про те, якреагувалаобщина на їїруйнування.Виділення зобщини проходилоза рішеннямиселян, і за наказамимирових посередників.Так, 14 травняна екстренномузасіданніХарківськогоповітовогоз'їзду булозатверджено23 приговориселянськихгромад і 5 постановземськогоначальникапро вихід зобщини. В Павлоградськомуповіті (Катеринославськагубернія) вийшлоз общини 4489 селянз 28106 десятинаминадільноїземлі, причомуза приговорамисільськихсходів виділилося1406 селян, а запостановоюземськогоначальства– 3083 [161, 1908. — 18 травня;5 липня].
Чому ж общинапротивиласявиходу з неїсвоїх членів? Про це можнадізнатися здописів власнихкореспондентівта газетнихповідомлень.Не завжди вобщині булодостатньопридатної землідля виділення.Частіше за всеобщинні земліскладалисяз різноманітнихділянок – орноїземлі, сінокосу, болота, а землі, придатної дляземлекористуванняв общині післявиділення їїчленів, залишалосямало. Так, в дописівласногокореспондентагазети «Рада»зазначалося, що в с.Піски(Лубенськогоповіту на Полтавщині)вигону, (тобтоземлі «непеределяемой»), який залишаєтьсяв общині й надалі, налічувалося215 десятин, алебільшість цієїземлі зовсімнепридатнабула для землекористування: пісок, солончаки, болото та інш.[161, 1907. — 29 серпня].
Часто общинане давала згодина вихід селян, якщо більшістьїї були малоземельніселяни. Наприклад, в с.ПасіцеліАнаньєвськогоповіту Херсонськоїгубернії малоземельніселяни, наділияких складали1-2 десятини, насільськомусході не дализгоди на виділення100 господарів, які мали по8-10 десятин землі[161, 1907. — 13 вересня].В с.ПисарівкаВінницькогоповіту селянипояснювалисвоє небажаннявиділятисяна хутори тим, що в багатьоїсім'ях, якіскладаютьсяз 6-7 чоловік, лише1 десятина, наякій хутір незаведеш [161, 1907. — 3липня].
Поясненнятакої протидіїмалоземельнихселян виділеннюна хутори даєГр.К. в статті«Новий законпро „землеустройство“в газеті „Засів“.Автор зазначає, що для „убогихмалоземельних“господарівніякої користіз хутірськогогосподарстване має, оскількивони лишаютьсягромадськоїтолоки [60, 1911. — 23 сентября].
Уряд всілякимизасобами намагавсяприскоритипроцес руйнуванняобщини. Землевпорядкувальнікомісії приділялибагато увагипримусовомуземлеустрою.Однак, частішеза все селянипротистоялицим нападкам.Вони писалискарги губернаторам, не давали згодина виділенняз общини, длячого земстваповинні булирозглядатисправи пропереділ землі, а це займалодуже багаточасу. Частопісля виділенняз громади запостановамиземств, одноосібникивідчували збоку общинита односельцівнегативне досебе ставлення.Справи навітьдоходили дотого, що виділеніз громади писалипрохання напереселеннядо Сибіру [161, 1907.- 13 вересня; 1908. — 1квітня; 1909. — 14, 19 августа].
Виступи селянпроти тих, хтовийшов з общини, доводять, щов общинах тісноперепліталися2 протилежнітечії: однаантиобщинна,інша – за збереженняобщини. В більшостісвоїй другатечія булабільш масовою.Справа не тількив тім, що общинастояла на шляхурозвитку капіталізму,її ліквідаціямала прогресивнезначення, а щей у тім, що вонапредставляласобою дужескладний інститут, як зазначаєдослідникВ.Г.Тюкавкін[187, с.256]. Відомо, щоліквідаціяобщини малапрогресивнезначення. Однакне можна розглядатиїї тільки якземельно-переробнийапарат. Селянипродовжувалиборотися протипоміщицькогоземлеволодінняі проти хуторянта відрубників, заможних селян.
Часто офіційнічиновники такпоспішаливиконуватисвою „справу“, що не зважалина якість земліі неможливістьпрацювати наній. Так, селянис.Білич Володимирівськогоповіту скаржилисяна місцевуземлевпорядкувальнукомісію, якавиділила нахутори заболоченуземлю. Післярозгляду скаргибуло рекомендовановиділити селянампозику длявиробництваними гідротехнічнихробіт та приведенняцих земель уналежний дляземлеробствастан [198, ф.442. — оп.708.- од.зб.173. — л.4].
Незважаючина негативнеставлення середодносельцівдо хуторян, українськіселяни виявлялибажання розселитисяна хутори чивідруби. Так, Олександрівськаземлевпорядкувальнакомісія Катеринославськоїгубернії ліквідувала11000 десятин казенноїземлі, утворившина ній близько600 господарств.Однак, селян, які бажалипереселитисяна ці хутори, було більше3000 чоловік [161, 1909. — 27 августа].
Бажання селянвиходити нахутори чи відрубиколивалосяв залежностівід політичноїситуації. Наприклад, за дописомвласногокореспондентагазети „Рада“в Подільськійгубернії, післярозмежуваннявикупленогомаєтку на хутірськіділянки селянис.Нестоітипогодилисяперейти нахутірськегосподарство.Але восени, перед початкомроботи ДержавноїДуми, відмовилисякупувати ціділянки, мотивуючице тим, що „зберетьсяДума, то вонаі без грошейземлю дасть“[161, 1907. — 18 октября].
Часто доофіційнихорганів владипотраплялискарги відселян на незадовільнідії членівземлевпорядкувальнихкомісій занеправильнерозмежуваннята за насильницькепримушеннядо виходу нахуторськегосподарство[198, ф.442. — оп.708. — од.зб.297.- лл.1-6; од.зб.612. — л.1-195; од.зб173. — л.1-14].
Малоземельніселяни не давалидозволу односельцямна вихід з общини, тому частоселяни зверталисядо урядовихорганів продопомогу. Так, в с.ГубникаГайсинськогоповіту Подільськоїгубернії частинаселян звернуласядо губернськогоприсутсвіяз проханнямдопомогтирозподілитинадільні земліна відруби, оскільки частинаселян не даєдозволу навиділення своїхчленів [198, ф.442. — оп.708. — од.зб.183. — л.1-233].
Інші ж скаргиселян булизовсім протилежними.В с.МініниРадомисльськогоповіту Київськоїгубернії селяниподали скаргуна дії повітовоїземлевопорядкувальноїкомісії, якадозволилавиділитисяна відруб сім'їГорбачей, уякої у власностіналічувалося15 десятин зайвоїземлі [198, ф.442. — оп.709.- од.зб.194. — л.1-11].
Скарги селянна незаконнідії землевпорядкувальнихкомісій друкувалисяі в пресі. Так, газета „Рада“надрукувалалиста селянз Уманськогоповіту, в якомузазначалося, що землевпорядкувальнакомісія на чоліз мировимпосередникомпримушує їхвиходити навідрубні ділянки[161, 1908. — 23 сентября].
Отже, найбільшеневдоволенняпри запровадженніхутірськогота відрубногоземлеволодіннявикликали уселян примусовідії влади, атакож заможнихселян, які привиділенні зобщини забирализ собою належніїм надлишкиземлі. Частоці надлишкиперевищувалинорми селянськогоземлеволодіння.
Незадовленняпри проведенніаграрної реформиу селян викликалитакож дії СелянськогоПоземельногоБанку. Допомогабанку при купівліселянами земліу поміщиківбула доситьнезначною. Дотого ж підвищенняСелянськимБанком цінина поміщицькуземлю такожставало назаваді селянам.В с.ВійтовцяхПереяслівськогоповіту банк, купивши землю, почав продаватиїї селянам, однак умовипродажу здалисяселянам важкими.Після цьогоСелянськийБанк вирішивздавати цюземлю в орендупо 9 крб. за десятину.Недовіра селяндо банку виявиласяв тому, що вонивідмовилисявід оренди цієїземлі, хочазвичайна оренднаціна в цій місцевостісягала 15-20 крб.за десятину[161, 1907. — 21 січня; 18 липня].
Велику рольв проведенністолипінськоїаграрної реформивідігравалопереселенняселян до Сибіру.В Україні переселенняносило масовийхарактер, однакумови, в якихпереселенціїхали на новімісця булинезадовільними.Як зазначаєгазета „Колокол“, залізниці невстигали перевозитивсіх бажаючихвиїхати доСибіру, навіть у товарнихвагонах [98, 1906. — 26апреля]. Владанадавала переселенцямправо на безкоштовнийпроїзд до Сибіруз сім'єю у вагонахIV класу. Як зазначаввласний кореспондентгазети „Рада“,- вагони IV класу- це звичайнітоварні вагониз написом „40человек, 8 лошадей“.Однак, навітьтакі умовипереїзду незупиняли селянв бажанні „шукатищастя в Сибіру“[161, 1907. — 6 ноября].
Незважаючина незадовільніумови переїздудо Сибіру, хвиляпереселенцівз України щорокузростала. Найчастішепереселялисямалоземельніселяни. Вонивважали цеєдиною можливістюпокращити своїземельні справи.Однак, зневірювалисяв своїх сподіванняхмайже одразупісля прибуттяна місце. Окрімнезадовільнихумов проїзду, урядом майженічого не булозроблено длявлаштуванняпереселенцівна місцях. Так, селянин с.ПреображенськогоКуп'янськогоповіту Харківськоїгубернії всвоєму листіодносельцямзазначав, щопісля прибуттяна місце такупівлі хатиі пари коней, грошей в ньогозалишилосятільки 80 крб., а заробітківне було [161, 1907. — 29 липня].Після такихлистів відодносельців, деякі селянивідмовлялисявід намаганняпереселитися, але частонезадовільніумови проживанняна Батьківщинізмушували їхне зважати навсі негаразди.
Невдоволенібули селянине тільки умовамипереселення, а й якістю землі, яку надававуряд у Сибіру.Хоча земліпереселенцямнадавали вдостатнійкількості, однак не завждивона була належноїякості. Як зазначавв дописі кореспондентгазети „Рада“, переселенціс.Демки Золотоношськогоповіту Полтавськоїгубернії отрималивеликі ділянкиземлі, але якістьїї була поганою- „не в ореш, невпашеш, посієшхліб, а вродитьбур'ян“ [161, 1907. — 27 октября].
Все це змушувалоселян, якіпереселилисядо Сибіру, черездеякй часповертатися.Звістки пронедостанюкількість таякість землі, незадовільніумови переселення, недостатністьурядової допомогипризвели дотого, що переселенськахвиля почалапотроху спадати.Багато ходаків, які поверталисяз Сибіру, зазначали, що хоча кількістьземлі є в достатнійкількості, однак якістьїї не підходитьдля нормальногоземлеробства[186, 1907. — 23 июня; 87, 1907. — 7 мая].
Гіркий досвідпереселенцівзмушував селянвідмовитисявід бажанняпереселенняза Урал. Так, зазначає газета»Рада", в 1910 роціпереселенняв АзіатськуРосію зменшилося.Переселенськасправа, як дозапровадженнястолипінськоїреформи, такі під час неїпродовжувалазаймати особливемісце. Хутірськата відрубнасистема невиправдаланадії селяну справі покращенняземлеволодіння, а отже тількипереселеннямогло допомогтивирішити цюсправу [161, 1911. — 22, 31марта].
Таким чином, підсумовуючиреакцію українськогоселянства напроцес аграрногореформуванняна початку ХХстоліття, можназробити наступнівисновки. По-перше, реакція напроцес реформуванняаграрногосектору середселян буланеоднозначною.Серед прибічниківможна виділитинаступні групи:
1) ті селяни, які були посусідству знімецькимита чеськимиколоністами;
2) селяни тихтериторій, девзагалі чичастково небуло общинногоземлеволодіння;
3) найбільшзаможні селяни, які мали умовидля створенняповноцінногофермерськогогосподарства(переважно цеселяни, якімали не менше5 десятин землі);
4) малоземельніпереселенці, що ставили замету створенняокремого дрібногогосподарства.
Руйнуванняобщини в Україніносило позитивнийхарактер і невикликало уселян негативногоставлення.Однак, методи, якими діяламісцева влада, частіше за всевикликалинегативнуреакцію селянства.Селяни булиневдоволеніпримусовимхарактеромруйнуванняобщини. Незадоволенняу селян викликалотакож примусовевиділення нахутори та відруби, оскільки частопримушуваливиділятисяселян, у якихбула недостатнякількістьземлі. Так, дляПодільськоїгубернії, завизначеннямгубернатора, нормальна площахутірськоїділянки визначалася5 десятинами.
Двояке ставленнявикликала уселян діяльністьСелянськогоПоземельногоБанку. Надзвичайновисокі відсоткиза купленуземлю, недостатнясума позик прикупівлі землі, занадто високіціни на землюне давали змогиселянам скористатисядопомогоюбанківськихустанов. Навітьзаможні селянинамагалисякупувати землюпоміщиківбезпосередньо, тільки інодівдаючись добанківськихпозик.
Непродуманістьурядом переселенськоїполітики танедостатністьфінансуванняцих заходіввикликали уселян негативнуреакцію, оскількине давали можливостіселянам впроваджуватисвоє господарствона неосвоєнихземлях Сибірута СередньоїАзії. Більшістьцілинних земельвимагала додатковихвитрат дляземлеробства, а для багатьохселян-переселенцівце було недоступно.І хоча уряднадавав великогозначення процесуосвоєння зауральськихземель, однакним нічого небуло зробленодля запровадженняагрономічноїта матеріальногодопомогипереселенцям.
Отже, в більшостісвоїй негативнуреакцію викликалане сама столипінськареформа в цілому, а насильницькізаходи, якимивона запроваджувалася, а також недостатняматеріальнадопомога урядучи відсутністьтакої.
ВИСНОВКИ

Підсумовуючипроведенняаграрної реформиП.А.Столипінав Україні напочатку ХХстоліття, можназробити наступнівисновки.
1. Проведенняаграрної реформина початку ХХстоліття буловикликано рядомсоціально-економічнихта політичнихфакторів. Це:
1) незакінченістьсоціально-економічнихреформ 1861-1866 років(хоча була відміненакріпацькасистема, алезалишаласявідстала формаобщинногоземлеволодіння);
2) слабкепроникненнякапіталістичногоспособу життяв сільськегосподарство;
3) розвитоквиробництвлише певноїсільськогосподарськоїпродукції(цукрова, сільськогосподарськемашинобудування);
4) наростанняселянськогота революційногоруху;
5) світовікризи сільськогогосподарствапочатку ХХстоліття таінше.
Для Україницього періодуреформуваннясільськогогосподарстваставало необхідністю.По-перше, селянибільшостігуберній Українистраждали відмалоземеллята безземелля.По-друге, післяреформи 1861 рокуобщинне землеволодіннямало неоднаковерозповсюдженняпо територіїУкраїни у зв'язкуз особливостямиземлекористування.По-третє, землеволодінняв Україні булотісно пов'язанез історичнимипроцесами: наПравобережжіпісля польськогоповстання 1863року 90% земліперейшло доросійськихпоміщиків.
Штучне підтримуванняпоміщикамиобщини не давалозмоги капіталізмурозвиватисяу сільськомугосподарстві.Станові обмеження, які лежали наобщинних землях, обстановкатоварноговиробництва, невдоволенняселян забороноюмобілізаціїземельноївласностіпривели вкінці-кінціву 1905 році до революційноїситуації. Однакселяни ставилипитання пророзподіл землінадто гостро– знищенняпоміщицькогоземлеволодіннята передачавсієї земліселянам. Урядне мав намірутак глибокозаходити усправі земельногоперерозподілу, тому й зупинивсяна прусськомушляху реформування, який характеризувавсязбереженнямвеликого поміщицькогоземлеволодіння, реформованогодо капіталістичнихумов. Але цейшлях розвиткубув найбільшсприятливимдля центральнихрайонів Росії.На відміну відякої, в Українісільське господарствобуло найбільшперейнятекапіталістичнимиелементами.Тому такі підходиставали назаваді більшпрогресивномурозвитку українськогосела капіталістичногозразку. Результатифермеризаціїукраїнськогоселянства булибільш дієвиминіж на територіїРосії. Це булопов'язано зтим, що розпадобщинногоземлеволодінняпочався ще вХІХ столітті, а столипінськареформа йогоприскорила.Необхідністьреформуванняукраїнськогосела за фермерськимамериканськимзразком розвиткунастільки булаактуальною, що ще за часівроботи І та ІІДержавних Думпредставникивід українськогоселянствапропонувалипроекти проперерозподілприватногоземлеволодіння.Селяни навітьпогоджувалисяз компенсаційнимивиплатамиколишнім власникам.
Нове аграрнезаконодавствомало для Українитакож і практичнезначення. Оскількив більшостірайонів общиннеземлеволодіннябуло формальністю, то указ від 9листопада 1906року фактичнозатвердивюридично легалізаціюіснуючогоземлеволодіння.
Столипінськареформа малана меті впровадженнянових формземлекористуванняпри збереженнііснуючогопоміщицькогоземлеволодіння.Але в Україніпроцес зменшенняпоміщицькогоземлеволодіннясвідчив проте, що частиназемлевласниківне могла пристосуватисядо економічнихвимог дня, незважаючи навітьна урядовупідтримку.Процес розпродажупанських земельв Україніпродовжувавсяі після впровадженняреформи. Всьоготільки за трироки післяоголошеннястолипінськоїреформи поміщицькеземлеволодінняв Україні зменшилосяна 8,2%, а питомавага панськихпосівів передІ Світовоювійною складала18% від загальноїплощі.
Закон 27 серпня1906 року «О предназначенииказенных земельк продаже длярасширениякрестьянскогоземлевладения»для Українине мав особливогозначення, оскількичастка казеннихземель в Українібула доситьнезначною длязабезпеченняселян землеюв достатнійкількості.
Вихід селянз общини зауказом 9 листопада1906 року про селянськеземлеволодінняне завжди проходиводнозначнов різних губерніяхУкраїни. Урядовимпрацівникамчасто доводилосявтручатисяв процес руйнуванняобщини. Головноюпричиною запереченнявиходу общиноюбуло малоземелля.Це було пов'язаноз тим, що общинніземлі складалисяз різноманітнихділянок – ріллі, сінокосу, болотаі т.ін. А землі, придатної дляземлекористування, було дуже мало, особливо, якщоз общини виходилолише декількачленів.
Проте, в Україніпроцес виходуз общини проходивдуже активно.Приватне селянськеземлеволодінняпостійно зростало.В період з 1906 по1910 роки воно зросломайже в 3 рази.Серед причин, які змушувалиселян закріплюватиземлю у приватнувласність, можна виділитинаступні: бажаннявести самостійнегосподарство, побоюваннязагубити надлишкиземлі, намаганняпродати землю.
Новий законмав на меті нетільки зруйнуватиобщину, але йліквідуватинедолікиземлекористування.Незручності, які створилисяв результатістихійногоземлеустрою, стояли на завадіполіпшенняземлеробства.Намагаючисьдосягти рівногорозміщеннякількості таякості землі, що відводиласяна кожне господарство, селяни поділялиїх на дрібнісмуги. В результатіутворилосячерезсмужжя, мілкосмужжя, дальноземелля та інші недолікиземлеустрою.Общинні вигонита випас худобина пару вимагализбереженнятрипілля зпримусовоюсівозміною.Але за такоїсистеми господарстваважко буловпроваджуватинові формиаграрногоустрою, застосовуватисільськогосподарськізнаряддя тамашини. З цьогобоку нове аграрнезаконодавствомало прогресивнийхарактер, оскількизведена доодного місцяземля даваламожливістьселянину підвищитипродуктивністьсвоєї праці, застосуватиновітні досягненняхліборобськоїтехніки тапідвищитисільськогосподарськукультуру.
2. Якщо процесприватизаціїземлі за часівстолипінськоїаграрної реформипроходив вУкраїні доситьшвидкими темпами, то створенняхуторів тавідрубів наприватновласницькихземлях відбувалосядуже повільноз декількохпричин. Великакількістьселян, якізакріплювализемлю у приватнувласність, здебільшогомали наміртільки розірватистосунки зобщиною (цепояснюєтьсятим, що хутірськасистема моглабути корисноюлише за певногомінімуму землі, а за умов збереженнявеликого поміщицькогоземлеволодіннялише незначначастина селянмогла сподіватисяза допомогоюпокупки землізбільшитирозмір свогонадільногоземлеволодіння).Так, за данимигубернаторівУкраїни провиділення земліу приватнувласність івідведенняїї до одногомісця на однедомогосподарствов середньомуприходилосявід 5,8 десятинив Київськійгубернії до12 десятин уТаврійській.Але за повідомленнямиперіодичноїпреси середнінаділи селянбули дещо іншими- 4,–6 десятин вКиївськійгубернії і 13десятин вТаврійській.Кількістьселян, які перейшлидо хутірськогота відрубногогосподарствав Україні, складалилише 7% від загальноїкількості тих, хто закріпивземлю у приватнувласність.
Більша частинаселян не маладостатньокоштів навітьдля того, щобпри переселенніна хутір перенестисвоє господарство.І хоча уряднадавав деякудопомогу воблаштуванніхуторів, насправдіселянам булодуже важко їїотримати. Вразі отриманнятаких коштівселянами, урядовадопомога буланезначною іне давала змогив перші ж рокиіснування нахуторі протриматисяв разі неврожаючи поганихприродних умов.
Часто урядовадопомога привиділенні нахутори та відрубизводилася довидання позиклише у виключнихумовах – заболоченістьділянки, будоваколодязів іт.ін. Зовсім невраховуваласьпотреба селяну новомусільськогосподарськомуреманенті, недостатньоюбула і агрономічнадопомога, оскількичасто бракувалодосвіченихспеціалістів.
При запровадженніхутірськогогосподарствачасто відношенняурядовцівносило схематично-шаблоннета однобічно-догматичневирішенняпитання бездостатньоїуваги до всіхособливостейпобутового, географічного,історичногохарактеруокремих регіонівімперії.
На завадінормальномувпровадженнюхутірськогота відрубногогосподарстваставав такожі брак спеціалістів-землемірів, які були б здатнівпоратися звеликим обсягомробіт.
Виходячиз життєвогодосвіду, селяничинили опірвиходу на хуторита відруби: селянськеземлеробствобуло залежнимвід примхівприроди. Сампроцес впровадженняхуторів тавідрубів незабезпечувавпідйому селянськоїагрокультури.Потрібне булоне тільки показовезапровадженняхутірськогогосподарства, але й широкенавчання селянновим методамгосподарювання, достатня урядовадопомога дляутриманнягосподарствав разі неврожаюі т.ін. Змінаформ землекористуваннябула завждирезультатомрозвитку технікита економіки.Тому штучненасадженнянових формгосподарства, які не відповідаютьекономічнимта аграрнимумовам, ніякимчином не моглибути гарантієюмайбутньогопрогресу.
У впровадженнінового аграрногозаконодавствауряд робивставку на заможних, але не звертавувагу на середнєселянство, яке, на відміну від«крепких исильных» та«слабых и пьяных», складало вУкраїні більшучастину сільськогонаселення.
3. Питанняселянськогомалоземелляне вирішувалаі оренда поміщицькоїземлі. Хоча цейвид землекористуванняі був доситьпоширеним вУкраїні, однакв роки столипінськоїреформи вінстав непродуктивним.По-перше, панствонамагалосяздавати своюземлю в орендувеликими ділянкамита на довгийстрок. По-друге, зростаюча цінана землю значновпливала і наорендні ціни.За часів реформив деяких малоземельнихрайонах оренднаціна десятинипідвищиласямайже в 5 разів.
Селянам, якимвиділяли землюв приватнувласність, недоцільнобуло орендуватиземлю навітьпри умовінедостатньоїкількостівласної землі.До того ж більшістьпоміщиківвважала закраще продатиземлю СелянськомуБанку, ніж матипроблеми зіздачею землів оренду.
Якщо до реформиП.А.Столипінапоміщики здавализемлю в орендуне тільки загроші, але й завідробітки, то починаючиз 1906 року умовиоренди дляселян значнопогіршуються.До того ж селянськиммалоземеллямчасто користувалисяі СелянськийБанк, і заможніселяни, якімали гроші длядовгостроковоїоренди, щобпередати їїза більшу цінуна 1 рік маленькимиділянками.
Після впровадженняаграрної реформифункції поздачі землів оренду приймаєна себе СелянськийБанк. Маєтки, які не булирозпродані, розподілялисяна ділянки іздавалися воренду селянам.Таким чином, на плечі селянперекладавсятягар по утриманнюбанківськихземель.
4. ДіяльністьСелянськогоБанку за часіваграрної реформинабула великогозначення. Щеу серпні 1906 рокуцарським указомбуло переданоСелянськомуБанку для продажуселянам казенні, удільні, церковніта монастирськіземлі. Указом15 листопада1906 року розширювалисяпозикові операціїСелянськогоБанку, якомунадавалосяправо видаватипозики підзаставу надільноїселянськоїземлі.
СелянськийБанк виступавяк захисниккласових інтересівпоміщиків, томусаме завдякидіяльностіцього банкув Україні значнозросли цінина землю. Вмалоземельнихгуберніях, таких як Київська, Подільська, Харківськата Чернігівська, ціни Банку буливищими на 20% закупівельні.Так, за данимиперіодичноїпреси, ціни наземлю, яку купувавСелянськийБанк коливалисявід 125 крб. задесятину уВолинськійгубернії до209 крб. – у Подільській.Отже в малоземельнихгуберніях цінина землю, якукупував у поміщиківСелянськийБанк були найбільшимипо Україні.
На СелянськийБанк було покладенозавдання впровадженняхутірськогота відрубногогосподарства.В Україні більшачастина земель, які продавалисяБанком, опинилисяв руках відрубниківта хуторян. Зусієї землі, проданої банкомв Україні вперіод з 1907 по1910 роки, 85,6% булопродано хутірськимта відрубнимгосподарствам.
Досить високіціни власників-поміщиківна землю недавали змогиселянам купуватиземлю безпосередньов них. СелянськийБанк, надаючикредит на купівлюземлі, зосереджувавв своїх рукахпосередницькіугоди на купівлюземлі селянамив поміщиків.Так, за офіційнимиданими, середнякількістьпридбаної безучасті банкуземлі становилана 1908 р. в Київськійгубернії – 1,6дес. на одногогосподаря, Чернігівській– 3,4 дес., Полтавській– 4 дес., Харківській– 4,8 дес., Херсонській– 5,1 дес., Таврійській– 6,7 дес., Катеринославській– 8,1 дес.
СелянськийБанк всіляконамагавсясприяти урядовійполітиці унасадженнізаможних господарств, тому з твердістюстягав з покупцівземлі платежі, не зупиняючисьнавіть передруйнацієюгосподарствнесправнихпозичальників.Після впровадженнянового аграрногозаконодавствазмінюєтьсяі соціальнийсклад покупців.Якщо до революції1905 року головнимипокупцямибанківськихземель булиселянськіобщини і товариства, то починаючиз 1907 року монопольнимипокупцямистають окремігосподарі.
За рокистолипінськоїреформи найбільшийвідсоток хутірськихта відрубнихгосподарствна теритoріїРосійськоїімперії, якіутворилисяна банківськихземлях, припадавна Україну. До1911 ріку в шестиукраїнськихгуберніях(Правобережжята Лівобережжя)було 33% хуторівта 48% відрубіввід загальноїкількості повсій імперії.
Позики, яківидавалисяСелянськимБанком на землідля купівліселянами, булидостатньовисокими. Алеякщо зважитина продажнуціну, яка становилав середньомупо Україні250-350 крб. за десятину, не всі селянимали змогудоплатити задесятину щонайменше10% від її вартості.Так, за данимиперіодичноїпреси в українісередня цінадесятини земліскладала 220 крб.СелянськийБанк видававпозику в середньому147 крб. на десятину.Навіть придопомозі Банкусплачуватисуму в 365 крб. зап'ять десятинпридбаноїділянки малоземельнимчи безземельнимселянам булодуже важко.
Невигідноюбула для селянполітика Банкущодо продажунадільноїселянськоїземлі. Якщо напоміщицькіземлі Банкпостійно підвищувавціни, то надільніселянські землікоштуваливдвічі дешевшеза ринкові.
Загальнаполітика СелянськогоБанку, яка буласпрямованана підтримкуурядової політикистосовно збереженняпоміщицькоїземлевласності, недостатністьфінансуваннята кредитноїполітики усправі влаштуванняхутірськогота відрубногогосподарствмали негативнінаслідки дляпідсумківреформи в Україні.До того ж післяпочатку І Світовоївійни уряд бувзмушений скоротитиі так недостатнєфінансуванняреформи.
5. Переселенськаполітика урядубула спрямованабільш за всене на покращенняаграрної справи, а скоріше назвільненняєвропейськоїчастини Росіївід «революційнихелементів».
Непродуманістьорганізайногобоку справи, недостатністьфінансуванняпереселенців, завищені даніщодо вільнихдля переселенняземель малинегативнінаслідки дляпереселенськоїсправи. За данимиперіодичноїпреси, наприклад, в Чернігівськійгубернії лише39% всіх переселенцівмали більше500 крб. для переселення,300 крб. мали 14%, всіж інші селяниабо взагаліне мали грошейна переселення, або мали меншенеобхіднихза офіційнимипідрахунками300 крб.
Для Українипереселенняв цілому носилонегативнийхарактер, оскількібільшістьпереселенцівбули незаможними, не мали достатньокоштів длявлаштуванняна новому місціі після декількохроків марнихнамагань влаштуватив Сибіру власнегосподарство, поверталисядодому, поповнюючиряди безземельнихселян. Загальнакількістьпереселенцівз Сибіру, якіповернулисяна батьківщинуз 1906 по 1912 рр. складалав Чернігівськійгубернії 8,8%, Полтавській- 9,9%, Київській- 10,6%, Волинській- 12,3%, Харківській–12,5%, Херсонській– 20,4%
Взагалі, передпереселенцямина місцях новогооблаштуваннягосподарстваставали ті жпитання, що івдома. Додатковотут існувалибрак води, віддаленістьвід залізниць, непридатністьземлі длягосподарства.Багато земельПереселенськогоУправліннятак і залишилисянезаселеними.
КолонізаціяСибіру та Туркестанув тих розмірах, які намагавсязапровадитиуряд, могларозвинутисялише за умовпопередньоговкладаннявеликого капіталуу цю справу.
Однак, якщодля Українипереселеннямало негативнийнаслідок, тов цілому поРосійськійімперії економічнадоцільністьзаселеннясхідної частиниімперії носилапозитивнийхарактер. По-перше, за роки столипінськоїреформи бувздійсненийвеликий стрибокв економічномута соціальномурозвитку Сибіру.Населенняданого регіонуза роки колонізаціїзбільшилосяна 153%. Великучастину колонізаторівскладали українськіселяни. За рокиз 1906 по 1913 в Сибірубули збільшеніпосівні площіна 80%.
6. Реакціяукраїнськогоселянства напроведеннястолипінськоїаграрної реформибула неоднозначною.Серед селянбули прибічникиреформи, якихможна розділитина наступнігрупи:
1) селяни, якімешкали порядз німецькимита чеськимиколоністамиі намагалисянаслідуватиїх досвід уформуваннігосподарства;
2) селяни, натериторіїмешкання якихвзагалі чичастково небуло общинногоземлеволодіння;
3) заможніселяни, якімали надлишкиземлі для утворенняповноцінногогосподарства;
4) малоземельніселяни, якіпереселялисяза Урал.
Однак, в більшостіселяни ворожеставилися допроведенняреформи, оскількивсі заходи поруйнуваннюобщини тавпровадженнюхутірськогота відрубногогосподарствапроводилисяурядовцяминасильницькимиметодами. Негативнеставлення уселян викликаладіяльністьСелянськогоПоземельногоБанку (великаціна на землю, підвищенівідсотки запозику, недостатнякількістьбанківськоїпозики на купівлюземлі). Непродуманістьурядом переселенськихзаходів танедостатністьфінансуваннявикликали уселян такожнегативнеставлення допереселенськоїполітики. Іхоча селяниУкраїни складализначну частинуколоністівазіатськоїРосії, однакневлаштованістьгосподарствана нових місцяхзмушувала їхпротестуватипроти незадовільнихумов господарюванняза Уралом. Томукількістьзворотніхпереселенцівза часів столипінськоїаграрної реформипостійно зростала.
7. Загостренняаграрної проблемина початку ХХстоліття приверталоувагу багатьохполітичнихорганізацій,і загальноросійських,і українських.Більшістьполітичнихпартій в своїхпрограмахнаголошувалина відновленнісоціальноїсправедливостіпо відношеннюдо селянства(скасуваннявикупних платежів, повинностейта податків, які були покладеніна селянствопісля скасуваннякріпацтва в1861 році), зрівнянняселянства вгромадянськихправах з іншимиверствамисуспільства.
Революційно-демократичні, соціалістичніта ліберальніукраїнськіта загальноросійськіпартії наголошувалина поліпшенніселянськогоземлеволодінняза рахунокдержавних, удільних, кабінетських, монастирськихта частиниприватновласницькихземель. Кадети, Партія демократичнихреформ, УДРПнавіть пропонуваликомпенсаціювеликимиземлевласникамза рахунокдержави вартостіїх земель.
Особливогопогляду наземельну власністьдотримувалисяукраїнськіта загальноросійськіесери. В своїхпрограмах вонинаголошувалина націоналізаціїземлі, яка повиннабула перейтив загальнонароднекористування.
Особливуувагу в програмахполітичнихпартій займалаоренда землі.Майже всі політичніпартії наголошувалина впорядкуваннізаконів, якіб регулюваливідносини міжорендарямита орендніціни.
Особливогопогляду наприватну власністьдодержувалисязагальноросійськімонархічніпартії, яківважали, щозбереженняпоміщицькогоземлеволодінняобов'язкове, а поліпшитиважке становищеселянстваможливо зарахунок посиленоїта покращеноїобробки землі.
Характерноюрисою національноспрямованихпартій булоте, що вони ставилипитання вирішенняаграрної проблемипоряд з національною.Рушійною силоюрозглядалосясаме селянство, а не пролетаріат(РУП). Загальноросійськіпартії розглядалиаграрне питанняв Україні якскладову частинуаграрної проблемивсієї Російськоїімперії і невиділяли особливостейсільськогосподарськогостану українськихземель.
Оцінюючив цілому підсумкистолипінськоїаграрної реформив Україні, можназ упевненістюстверджувати, що накопиченийдосвід аграрногореформуваннясільськогогосподарстваУкраїни потребуєподальшогодетальноговивчення, осмисленняі може бутивикористанийв сучаснихумовах розвиткуукраїнськоїекономіки, зокрема сільськогогосподарства.З огляду на цепропонуютьсянаступнірекомендації:
1. Вважати задоцільне поєднаннязусиль істориків, економістів, сільськогосподарськихпрацівників, представниківполітичнихпартій, громадськихорганізацій, представниківвлади та різнихрівнів управлінняз метою продовженняцінного досвідуорганізаціїта проведеннявсеукраїнськихконференційз проблем сільськогогосподарствав історичномуконтексті, врозтині потребсучасностіта майбутніхперспектив.
2. Слід подолатитрадиційніпогляди у висвітленніминулого тасьогоденняукраїнськогонароду. В підручниках, наукових посібникахта збірникахмає пануватиновий поглядна роль українськогоселянства векономіціУкраїни зазначеногоперіоду, зокремав оцінці ограрногореформуванняв Україні зачасів столипінськоїполітики.
3. Потребуєподальшогонауковогодослідженняі висвітленняроль всіх верствукраїнськогоселянства(особливо середньогопрошарку) врозвитку сільськогогосподарствата економікиУкраїни таРосійськоїімперії в ціломув період реформуванняна початку ХХстоліття.
4. Назрів часдля підготовкита виданняфундаментальноїнаукової праціпро роль селянствав економічномужитті Українив різні часиукраїнськоїісторії.
5. Необхіднопідготуватиі запровадитив коледжах тавузах навчальніпосібники іспецкурси натеми:
— Історіяаграрногореформуванняв Україні;
— Роль сільськогогосподарствав економічномужитті України;
— Українськеселянство всоціально-політичномужитті;
— Досвід аграрногореформуваннядля сучасногосільськогогосподарстваУкраїни;
— Періодичнапреса у висвітленніпроблем аграрногореформування.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
    продолжение
--PAGE_BREAK--
1. Аврех А.Я. Столыпини судьбы реформв России. — М.: Политиздат,1991. — 286 с.
2. Аврех А.Я. Столыпини Третья Дума.- М.: Наука, 1968. — 520 с.
3. Аврех А.Я. Царизми третьеиюньскаясистема. — М.: Наука,1966. — 181 с.
4. Аграрная эволюцияРоссии и СШАв XIX — начале ХХвека: Материалысоветско-американскихсимпозиумов.- М.: Наука, 1991. — 359 с.
5. Аграрное движениев России в 1905-1906гг. Порайонныеобзоры: Б.Б.Веселовского, В.С.Голубева, В.Г.Громана идр. — Ч.2. — СПб, 1908. — 543 с.
6. Аграрные отношенияи земельнаяполитика царизмав Сибири (конецXIX века – 1917 г.).: [Сборникстатей.]/Красноярскийгос. пед. ин-т;[Редкол.: М.Б.Шейнфельд(отв. ред.) и др.].– Красноярск: КГПИ, 1982. – 90 с.
7. Аграрный вопросв Совете Министров(1906 г.). — М., Л.: Гос. изд-во,1924. — 200 с.
8. Антонова С.И.Периодическаяпечать какисторическийисточник поистории СССР(1895-1917 гг.). Для студ.-заочниковист. фак. гос.ун-тов. Вып 1. –М.: Изд. Московскогоун-та, 1966. – 56 с.
9. Анфимов А.М.Земельнаяаренда в Россиив начале ХХвека. – М.: Из-воАкад. наук СССР,1961. – 208 с.
10. Анфимов А.М.К вопросу охарактереаграрного строяевропейскойРоссии в началеХХ века.// Ист.записки. – 1959. — №65. – с.119-162.
11. Анфимов А.М.КрестьянскоехозяйствоЕвропейскойРоссии, 1881-1904. – М.: Наука, 1980. – 239 с.
12. Анфимов А.М.Крупное помещичьехозяйствоевропейскойРоссии (конецXIX – начало ХХвв.). – М.: Наука,1969. – 394 с.
13. Анфимов А.М.Тень Столыпинанад Россией.//История СССР.– 1991. — № 4. – с.112-121.
14. Анфимов А.М.Экономическоеположение иклассоваяборьба крестьянЕвропейскойРоссии (1881-1904 гг.).– М.: Наука, 1984. –232 с.
15. Багатопартійнаукраїнськадержава напочатку ХХ ст.: Програмнідокументиперших політичнихпартій./Наук.-інформаційнепідприємство«Пошук». [Упоряд.В.С.Журавський.].- К.: Наук.-інформаційнепідприємство«Пошук», 1992. — 92 с.
16. БалабановМ. Царская РоссияХХ в. – Б.в.д. – 239с.
17. БалацькаЛ.А. Революція1905-1907 рр. на Україні: Рекл.покажчикліт./ [Л.А.Балацька, Г.Г.Волошина, А.М.Комський].– К.: ПолітвидавУкраїни, 1980. – 46с.
18. БарабойА.З. Аграрнийкапіталізму Росії і столипінськаземельна реформа.//Укр. Істор. Журнал.- 1980. — № 11. — с.86-96.
19. БелевскийА.С. Земельныйвопрос и национализацияземли. – М.: Изд.Е.В.Кожевниковойи Е.А.Коломийцевой: Тип. Г.Лисснераи Д.Собко, 1906. – 68с. (Б-ка «СвободнаяРоссия»/Подобщ. ред. С.П.Мельгуноваи П.М.Шестакова;№ 16).
20. БерезнякЗ.Я. Социально-экономическоеположениекрестьян европейскойчасти Россиии политикасамодержавияв крестьянскомвопросе (1900-1904 гг.).Автореф. дисс.на соиск. уч.степени канд.ист. наук. – К.,1952. – 16 с.
21. Бойко В. Земствоі народні управи.– Вид. Центр.Ком. Укр. партіїсоціалістів-федералістів.– К.: Друк. т-ва«Час», 1917. – 15 с.
22. БржескийН. Общинный быти хозяйственнаянеобеспеченностькрестьян./Исследов.Н.Бржеского.– Спб.: Кришбаум,1899. – 87 с.
23. Буцик А.К.Селяни і сільськийпролетаріатКиївщини вперіод російськоїреволюції. –К.: Вид-во Київ.ун-ту, 1957. – 119 с.
24. ВасилевскийЕ.Г. Идейнаяборьба вокругстолыпинскойаграрной реформы.- М.: Соцэкгиз,1960. — 227 с.
25. ВасильевН.П. Правда окадетах. — Новоедоп. и перераб.изд. — СПб.: Мирныйтруд, 1912. — 95 с.
26. ВернадскийВ.И. Из размышленийпо аграрномувопросу в России.//Вопросы истории, естествознанияи техники. — 1989. — № 1. — с.63-66.
27. ВоейковД., Загоскин В.Киевская губерния: Статистическиесведения ораспределенииземлевладения, о ценностиимений и окрестьянскомделе: с 2 хромолитографированнымикартами. – Спб: В тип. Безобразоваи комп., 1867. – 146,3 с.
28. Возрождениек.-д.: [О возрожденииорг. конституционныхдемократов]: Сб. ист. очерков./[Ред. В.Золотарев].- М.: РИА «Достоинство»,1991. — 27 с.
29. ВолковинськийВ.М., ЛевенецьЮ.А. П.А.Столипін: з життя та державноїдіяльності.//Укр.Істор. Журнал.- 1991. — № 2. — с.115-124.
30. ВощининВ.П. Переселениеи землеустройствов АзиатскойРоссии: Сб. законови распоряжений.- Пг., 1915. — 509 с.
31. Газета (Киевскоегубернскоеземство). 1908 — 1912 гг.
32. Гайдай Л.І.Деякі аспектикапіталістичноїеволюції іселянськихгосподарствПравобережноїУкраїни (1906-1914 рр.).//Укр. Істор. Журнал.- 1982. — № 7. — с.116-123.
33. ГайсиновичА. Крестьянскоедвижение 1902 годав Харьковскойи Полтавскойгуберниях. –М.: Изд-во Всесоюзн.об-ва политкаторжани ссыльно-поселенцев,1934. – 54 с.
34. ГерасименкоГ.А. Борьба крестьянпротив столыпинскойаграрной политики.- Саратов: Изд-воСратов. ун-та,1985. — 344 с.
35. ГолобуцькийВ.О. Економічнаісторія УкраїнськоїРСР (Дожовтневийперіод). — К.: Вищашкола, 1970. — 298 с.
36. Голуб А.І.Перспективиаграрних перетвореньна Україні вдокументахРУП-УСДРП (1900-1907)// Питання аграрноїісторії Українита Росії. Матеріалидругих науковихчитань, присвяченихпам'яті Д.П.Пойди.– Дніпропетровськ,1997. – с.107-112.
37. ГорюшкинЛ.М. Сибирскоекрестьянствона рубеже двухвеков. КонецXIX – начало ХХ./Отв.ред. д-р ист. наукпроф. И.М.Разгон.– Новосибирск: Наука, Сибирскоеотделение,1967. – 412 с.
38. ГорякинаВ.С. Крестьянскоедвижение наУкраине в 1907-1911гг.// ИсторияСССР. — 1972. — № 1. — с.125-134.
39. Громадськадумка (Київ).1906 р.
40. Грунт А.Я., Фирстова В.Н.Россия в эпохуимпериализма(1890-1907 гг.). – М.: Изд-воИМО, 1959. – 174 с.
41. Грунт А.Я., Фирстова В.Н.Россия в эпохуимпериализма.Вып. 2. (1907-1917 гг.). – М.: Изд-во ИМО, 1960. –160 с.
42. ГубенкоГ.Н. Развитиекапитализмав крестьянскомхозяйстве ЮгаУкраины (конецХIХ – начало ХХвв.)./Конспектлекций./ — К.: Вищашкола, изд-вопри Киев. ун-те,1976. – 44 с.
43. Дашевич В.Переселениев Сибирь. — СПб,1912. — 84 с.
44. Добра порада(Катеринослав).1906 р.
45. ДоморослийВ.І. Діяльністьукраїнськоїпарламентськоїгромади в І таІІ ДержавнихДумах (1906-1907 рр.).Автореф. дис.на здоб. наук.ступ. канд. іст.наук. 07.00.01./Київ.ун-тет ім. ТарасаШевченка. – К.,1994. – 24 с.
46. ДроздовИ.Г. Аграрныеволнения икарательныеэкспедициив Черниговскойгубернии в годыпервой революции,1905-1906 гг. – М., Л.: Госизд-во,1925. – 189 с.
47. ДубровскийС.М. К вопросуот уровне развитиякапитализмав России и характереклассовойборьбы в деревнев период империализма.– М., 1960. – 54 с.
48. ДубровскийС.М. Сельскоехозяйство икрестьянствоРоссии в периодимпериализма.– М.: Наука, 1975. –398 с.
49. ДубровскийС.М. Столыпинскаяземельнаяреформа. – М.: Изд-во Акад.наук, 1963. – 599 с.
50. ДубровськийВ. Селянськірухи на Україніпісля 1861 р. (Нарис).- [Х.], 1928. — 255 с.
51. Дякин В.С.Самодержавие, буржуазия идворянствов 1907-1911 гг. Под ред.Р.Ш.Ганелина.- Л.: Наука, Ленинград.отд-ние, 1978. — 246 с.
52. Евреинов Г.А.Крестьянскийвопрос в егосовременнойпостановке.– Спб: Бенке,1903. – 83 с.
53. ЕкатеринославскоеГубернскоеЗемское Собрание.Журналы заседанийЕкатеринославскогоГубернскогоЗемского Собрания49-й очереднойсессии 1914 г. (с19-го по 28-е января1915 года). – Екатеринослав: Тип. Губерн.Земства, 1915. – 535с.
54. ЕкатеринославскоеГубернскоеЗемское Собрание.Журналы заседанийЕкатеринославскогоГубернскогоЗемского Собрания50-й очереднойсессии 1915 г. (с15-го по 23-е января1916 года): С приложениями– Екатеринослав: Тип. Губерн.Земства, 1916. –1220с.
55. ЕкономічніпередумовиВеликої Жовтневоїсоціалістичноїреволюції (НаматеріалахУкраїни). [Збірникстатей. Ред.колегія: д-рекон. наук проф.Д.Ф.Вірник (відп.ред.) та інші].– К.: Науковадумка, 1967. [Вип.3]. – 163 с.
56. ЕфименкоА. Южная Русь: очерки, исследования, заметки. – СПб,1905. – Т.1. – 439 с.; Т.2. – 358с.
57. ЕфремовП.Н. Столыпинскаяаграрная политика.- М.: Госполитиздат,1941. — 142 с.
58. Жданов А.В.Аграный кризисконца ХIХ векав европейскойРоссии. Автореф.дис. на соиск.учен. степениканд. ист. наук(07.00.02) – Л., 1977. – 20 с.
59. ЖивописнаяРоссия: Отечествонаше в его земельном, историческом, племенном, экономическоми бытовомзначении./Подобщ. ред. П.П.Семенова.– Спб., М.: Вольф,1881. – Т.5: Малороссия, Подолия и Волынь: Полтавская, Черниговская, ВолынскаяПодольская, Харьковскаяи Киевскаягубернии. Ч.1.– 1897. – 8,332 с.; Т.5. Малороссияи Новороссия.Ч.2: Бессарабская, Херсонская, Екатеринославскаяи Таврическаягубернии. –1898. – 8,298 с.
60. Засів (Київ).1911-1912 рр.
61. ЗыряновП.Н. Крестьянскаяобщина европейскойРоссии, 1907-1914 гг./Рос.акад. наук, Ин-трос. истории.– М.: Наука, 1992. –256 с.
62. ИвановаР.М. Материалыкрестьянскогопоземельногобанка как источникдля изучениясоциально-экономическихотношений вдеревне в концеХIХ – начале ХХвека (Подворныесписки заемщиковМоск., Пенз., Кур., Могилев. отд-нийбанка). Автореф.дис. на соиск.учен. степениканд. ист. наук(07.00.09). – М.: Изд-воМоск. ун-та, 1973. –24 с.
63. ІванушкінВ. Селянськийрух 1905-1906 рр. наКиївщині: Економічніпередумови, зміст танаслідки/Іст.-парт.Київ. окркомуКП(б)У. – К.: Держвидав,1926. – 99 с.
64. ИллерицкаяЕ.В. Аграрныйвопрос. Провалаграрных программи политикинепролетарскихпартий в России.- М.: Наука, 1981. — 166 с.
65. ІндиченкоП.Д. Земельнезаконодавствопоміщицько-буржуазноїРосії (1861-1917 рр.). — К., 1959. — 100 с.
66. Историко-бытовыеэкспедиции.1949-1950. Материалык вопросу расслоениякрестьянстваи формированияпролетариатав России концаXIX – начала ХХвека. Под ред.акад. А.М.Панкратовой.– М.: Госкультпросветиздат,1953. – 240 с.
67. Историко-бытовыеэкспедиции.1951-1953. Материалыпо историипролетариатаи крестьянстваРоссии концаXIX – начала ХХвека. [Сборникстатей]. Подобщ. ред. акад.А.М.Панкратовой.– М.: Госкультпросветиздат,1955. – 222 с.
68. Історіяміст і сілУкраїнськоїРСР. В 26 томах./ За ред. ТронькоП.Т. — К., 1968-1970.
69. ІсторіянародногогосподарстваУкраїнськоїРСР: У 3 т., 4 кн. / Голов.редкол. І.І.Лукіновта ін. — К.: Науковадумка, 1983. — Т.1. Економікадосоціалістичнихформацій./Редкол.: Т.І.Дерев'янкін(відп. ред.) таін. — 463с.
70. Историяполитическихпартий России:[Учеб. для студентоввузов, обучающ.по спец. «История»]./[Думова Н.Г., ЕрофеевН.Д., ТютюкинС.В. и др.]; Под ред.А.И.Зевелева.- М.: Высшая школа,1994. — 446 с.
71. ІсторіяселянстваУкраїнськоїРСР: У 2 т./ Редкол.В.А.Дедиченкота ін. — К.: Науковадумка, 1967. — Т.1: Віднайдавнішихчасів до ВеликоїЖовтневоїсоціалістичноїРеволюції. — 551 с.
72. ИсторияУкраинскойССР: в 10-ти т./ АНУССР, Ин-т истории; Гл.редкол.: Ю.Ю.Кондуфор(гл. ред.) и др. –К.: Наукова думка,1983. – Т.5. Украинав период империализма(Начало ХХвека)/Редкол.: В.Г.Сарбей (отв.ред.)и др. – 1983. – 558 с.
73. ІсторіяУкраїнськоїРСР: У 8-ми т., 10-тикн. /Голов. редкол.: Ю.Ю.Кондуфор(голов. ред.) таін. – К.: Науковадумка, 1978. – Т.4. Українав період імперіалізму(1900-1917)./[В.Г.Сарбей, Р.Г.Симоненко, Л.В.Матвєєвата ін.]. Редкол.: Ф.Є.Лось (відп.ред.) та ін. – 1978.– 531 с.
74. КабытовП.С. Русскоекрестьянствов начале ХХвека./ Науч. ред.Г.А.Герасименко.– Куйбышев: Изд-во Саратов.ун-та. Куйбышев.филиал, 1990. – 149 с.
75. Как жили иборолись засвое освобождениерабочие и крестьянев царской России.- М.: Молодаягвардия, 1950. — 34 с.
76. Как можетбыть решенземельныйвопрос. – СПб: Земля и воля,1906. – 64 с.
77. Как смотрятсоциалисты-революционерыи социал-демократына крестьянствои земельныйвопрос. – СПб,1906. – 32 с.
78. КарелинА.А. Общинноевладение вРоссии. — СПб.,1893. — 288 с.
79. КарнауховаЕ.С. РазмещениесельскогохозяйстваРоссии в периодкапитализма(1860-1914 гг.). — М.: Изд-воАкад. наук СССР,1951. — 216 с.
80. КарпачевМ.Д. Истокироссийскойреволюции: Легенды и реальность.- М.: Мысль, 1991. — 269 с.
81. Карпов Н.Аграрная политикаСтолыпина. –Л.: Прибой,1925. –238с.
82. КауфманА.А. Аграрныйвопрос в России: Курс нар. ун-та.– М.: Моск. научн.изд-во, 1918. – 268 с.
83. КауфманА.А. К вопросуо причинах ивероятностибудущностирусских переселений.– М., 1898. – 49 с.
84. КауфманА.А. Община.Переселение.Статистика: Сб. статей. — М.: Леман и Плетнев,1915. — 510 с.
85. КауфманА.А. Переселениеи колонизация.– Спб.: Общественнаяпольза, 1905. – 430 с.
86. КачоровскийК.Р. Русскаяобщина: Возможноли, желательноли ее сохранениеи развитие? — 2-е изд. – М.: Рус.т-во печат. ииздат. дела,1906. – 362 с.
87. Киевлянин(Киев). 1906-1914 гг.
88. Киевскаягуберния. ОбзорКиевской губернииза 1909 год. – К.: Губ.тип., 1910. – 188 с.
89. Киевскаягуберния. ОбзорКиевской губернииза 1910 год. – К.: Губ.тип., 1911. – 213 с.
90. Киевскаягуберния. ОбзорКиевской губернииза 1912 год. – К.: Губ.тип., 1912. – 188 с., 16 ведомостей.
91. КиевскоеГубернскоеЗемское Собрание.Первая чрезвычайнаясессия, 18-21 августа1911 г.: Стенографическийотчет. – К.: Тип.Имп. Ун-та Св.ВладимираАкц. о-ва печ.и издат. делаКорчак-Новицкого,1911. – 166 с.
92. Киевскоегубернскоеземство. Журналыи протоколыкомиссий ГубернскогоЗемского собранияочереднойсессии 1913 г. (12-го– 17-е декабря1913 г.). – К.: Типо-литогр.насл. Круглянского,1914. – 165 с.
93. Киевскоегубернскоеземство. Журналыи протоколыкомиссий ГубернскогоЗемского собранияочереднойсессии 1914 г. (24-го– 31-е января 1915г.). – К.: Типо-литогр.насл. Круглянского,1915. – 185 с.
94. Киевскоегубернскоеземство. Журналыи протоколыкомиссий ГубернскогоЗемского собранияочереднойсессии 1915 г. (30-гоянваря – 4-е февраля1916 г.). – К.: Тип. Имп.Ун-та Св.ВладимираАкц. о-ва печ.и издат. делаКорчак-Новицкого,1916. – 163 с.
95. Киевскоегубернскоеземство. Земскийотдел на КиевскойВсероссийскойВыставке 1913 года– К.: Тип. Имп. Ун-таСв.ВладимираАкц. о-ва печ.и издат. делаКорчак-Новицкого,1913. – 324 с.
96. КовальченкоИ.Д. Социально-экономическийстрой помещичьегохозяйства вЕвропейскойРоссии в эпохукапитализма: Источники иметоды изучения./И.Д.Ковальченко, Н.Б.Селунская, Б.М.Литваков.– М.: Наука, 1982. –263 с.
97. КовальченкоИ.Д., Милов Л.В.Всероссийскийаграрный рынокXVIII — начала XX вв.Опыт количественногоанализа. -М.: Наука,1974.- 413с.
98. Колокол(Полтава). 1906 г.
99. Коник О.О.Діяльністьселянськихдепутатів зУкраїни в І іІІ Державнихдумах. Автореф.дис. на здоб.наук. ступеняканд. іст. наук.07.00.02./Київ. ун-тім.Т.Шевченка.– К., 1994. – 23 с.
100. КорелинА.П. Сельскохозяйственныйкредит в Россиив конце XIX – началеХХ в./ Отв. ред.В.И.Бовыкин; АНСССР, Ин-т историиСССР. – М.: Hаука,1988. – 259 с.
101. КорниловА.А. Очерки поистории общественногодвижения икрестьянскогодела в России.- СПб.: Тип. т-ва«Общественнаяпольза», 1905. — 473 с.
102. КрестовниковГ.А. Могут либыть переделынадельной земликрестьян послеокончаниявыкупной операции.– М., 1908. – 23 с.
103. Крестьянскоедвижение вРоссии в 1890-1900 гг.Сборник документов.Под ред. д-раист. наук А.В.Шапкарина.– М.: Соцэкгиз,1959. – 750.
104. Крестьянскоедвижение вРоссии. Июнь1907 — июль 1914 гг. Сборникдокументов.Ред. [и авт. предисл., с.5-36] А.В.Шапкарин.- М.-Л.: Наука, Лениград.отд., 1966. — 677 с.
105. Крестьянскоехозяйство вСуражском уездеЧерниговскойгубернии подвум переписям1882 и 1911 гг./Оценочно-статистическоебюро ЧерниговскогоГубернскогоЗемства. – Чернигов: Изд-во ЧерниговскойГубернскойЗемской Управы: тип. ГубернскогоЗемства, 1916. –4,29, 1,37 с.
106. Крестьянствокак свободноесословие. – М.: Тип. т-ва И.Д.Сытина,1905. – 95 с.
107. Кризиссамодержавияв России. 1895-1917. /[Б.В.Ананьич, Р.Ш.Ганелин, Б.Б.Дубенцови др; Редкол.: В.С.Дякин (отв.ред.) и др.]. — Л.: Наука, Ленинград.отделение,1984. — 664 с.
108. КрутиковВ.В. Источникипо социально-экономическойистории Украиныпериода капитализма(1861-1900 гг.): Учеб. пособие.– Днепропетровск: ДГУ, 1980. – 133 с.
109. КучумоваЛ.И. Сельскаяобщина в России(вторая половинаXIX в.). – М.: Знание,1992. – 63 с.
110. ЛещенкоМ.Н. Класоваборотьба вукраїнськомуселі на початкуХХ століття.– К.: ПолітвидавУкраїни, 1968. – 204с.
111. ЛещенкоМ.Н. Селянськийрух на Українів роки першоїросійськоїреволюції. — К.: ДержполітвидавУРСР, 1956. — 188 с.
112. ЛівицькаМ. На грані двохепох. — Нью-Йорк: Комітет,1972. – 355с.
113. Лось Ф.Є.Революція1905-1907 років на Україні.– К.: Вид-во Акад.Наук УРСР, 1955. –404 с.
114. Лось Ф.Є.Україна в рокистолипінськоїреакції.// Нарисиз історії України.- К.: Вид-во АН УРСР,1994. — Вип.11. — 140 с.
115. Лось Ф.Є, Михайлюк О.Г.Класова боротьбав українськомуселі 1907-1914. – К.: Науковадумка, 1976. – 283 с.    продолжение
--PAGE_BREAK--
116. ЛукашевичЛ.М. Украина: Историко-экономическоеобозрение./Санкт-ПетербургскаяГосударственнаяинженерно-экономическаяакадемия. –Спб, 1995. – 204 с.
117. МайстренкоВ.С. Столипінськааграрна реформав Харківськійгубернії. Автореф.дис. на здоб.наук. ступ. канд.іст. наук.07.00.01./Харків. держ.ун-тет. – Харків,1997. – 17 с.
118. МайстренкоВ.С. Столипінськааграрна реформав Харківськійгубернії. Дис…канд. іст. наук:07.00.01./Харків. держ.ун-тет. – Харків,1997. – 195 л.
119. МайстренкоВ.С. УчастьСелянськогоПоземельногоБанку у здійсненністолипінськоїаграрної реформина Харківщинів 1906-1915 роках.// Междунар.конфер. молодыхисториков. М-лымеждунар. конфер.молодых историков.– Харьков, 1994. –с.201-206.
120. Мартов Ю.Записки социал-демократа.- М.: Красная Новь,1924. — 414 с.
121. Маслов П.Аграрный вопросв России. – Спб.: Общественнаяпольза, 1908. – Т.2.: Кризис крестьянскогохозяйства икрестьянскоедвижение. –1908. –135 с.
122. Маслов П.Крестьянскоедвижение вРоссии в эпохупервой революции./Аграрныйвопрос в России.Т.II. Кн.2. – 2-е изд.- М.: Изд. т-ва «Мир»,1924. – 232 с.
123. МатвееваЛ.В. Социально-экономическиепредпосылкиВеликой Октябрьскойсоциалистическойреволюции: (НаматериалахУкраины)./АНУССР, Ин-т истории.– К.: Науковадумка, 1987. – 181 с.
124. Материалыпо историиаграрных отношенийв России в концеXIX – начале ХХвв.: Статистикадолгосрочногокредита в России.[Таблицы]/АНСССР, Ин-т историиСССР. [Сост. иавт. очеркаН.А.Проскурянова].– М.: Ин-т истории,1980. – 80 с.
125. Маяк (Киев).1912-1914 гг.
126. МелещенкоС.А. Ведущиерусскиеобщественно-политическиежурналы концаХІХ – началаХХ вв. – источникпо историипереселениякрестьян наДальний Восток(На материалахбуржуазныхи мелкобуржуазныхизданий). Автореф.дисс. на соиск.уч. степениканд. ист. наук.(07.00.02) – Владивосток,1975. – 22 с.
127. МихайлюкА.Г. Революционнаяборьба крестьянЛевобережнойУкраины междудвумя революциями(июнь 1907 – фераль1917). Автореф. дис.на соисканиеучен. степенид-ра ист. наук(571). – Львов, 1968. – 31с.
128. Непролетарскиепартии Россиив трех революциях: Сб. статей./ АНСССР, Науч. совет«История ВеликойОктябрьскойсоциалистическойреволюции»; Отв. ред. К.В.Гусев.- М.: Hаука, 1989. — 245 с.
129. Одесскиеновости (Одесса).1906-1914 гг.
130. О земле. –К.: Изд-во Т-ва«Революционноезнамя», 1917. – 16 с.
131. Опря А.В. РольКрестьянскогопоземельногобанка в проведениистолыпинскойаграрной реформына Украине(1906-1916 гг.). Автореф.дис. на соиск.уч. степениканд.ист.наук. 07.00.02. – Днепропетровск,1982. – 24 с.
132. Освобождениекрестьян: Сб.статей. – Спб.: Изд. «Жизнь длявсех»: Типо-литография«Энергия», 1911.– 330 с.
133. Особенностиаграрного строяРоссии в периодимпериализма.Материалысессии научн.совета по проблеме«ИсторическиепредпосылкиВеликой Октябрьскойсоциалистическойреволюции».Май 1960 г. [Редколлегия: д-р ист.наукпроф. С.М.Дубровский(отв.ред.) и др.]– М.: Изд-во Академиинаук СССР, 1962. –352 с.
134. ОстровскийА.В. О характереУказа 9 ноября1906 г.//Вопросыистории. — 1983. — №11. — с.169-172.
135. Отменакрепостногоправа на Украине.Сборник докладови материалов.[Ред. кол.: БарабойА.З. и др.]. – К.: Изд.Акад. наук УССР,1961. – 428 с.
136. Очерки покрестьянскомувопросу. Собраниестатей под ред.проф. Московскогоун-та А.А.Мануилова.Вып. II-й. – М.: Изд.Д.С.Горшкова,1905. – 348 с.
137. Паина Э.С.Крестьянскоедвижение вРоссии в ХIХ — начале ХХ вв.Обзор публикацийгос. архивовСССР. — М., 1963. — 82 с.
138. Партії ісоціальні групив першій російськійреволюції./[Відп. за вип.М.Ю.Козицький]; Київ. ун-т ім.Т.Шевченка.- К.: Либідь, 1992. — 111с.
139. П.А.Столыпин– жизнь и смертьза царя. Речив ГосударственномСовете и Думе; Убийство Столыпина; Следствие поделу убийцы./[Сост.З.М.Чавчавадзе.]– М.: Чертановскаятип., 1991. – 176 с.
140. Першин П.Н.Аграрная революцияв России.Историко-экономическоеисследование.Кн. 1-2. – М.: Наука,1966. – Кн. 1. От реформык революции.– 490 с.
141. Першин П.М.Нариси аграрноїреволюції вРосії. – К., 1959. –420с.
142. ПешехоновА.В. Земельныенужды деревнии основныезадачи аграрнойреформы. 2-е изд.– СПб.: Изд. ред.журн. «Русскоебогатство»,1906. – 156 с.
143. ПешехоновА.В. Сущностьаграрной проблемы:(Отд. оттиск изкн. «Аграрнаяпроблема всвязи с крестьянскимдвижением».– Спб.: Русскоебогатство: Тип.Н.Н.Клобукова,1906. – 32 с.
144. Питанняаграрної історіїУкраїни таРосії. Матеріалинаук. читань, присвяченихпам'яті Д.П.Пойди.– Дніпропетровськ: МП «Промінь»,1995. – 102 с.
145. ПогребинскийА.П. Государственно-монополистическийкапитализмв России. Очеркистории. – М.: Соцэкгиз, 1959. –266 с.
146. ПогребинскийА.П. Государственныефинансы царскийРоссии в эпохуимпериализма.- М.: Финансы, 1968.- 167 с.
147. ПогребинскийА.П. Очерки историифинансовдореволюционнойРоссии (XIX – ХХвв.). – М.: Госфиниздат,1954. – 268 с.
148. ПогребинськийО. Столипінськареформа наУкраїні. – Б.м.: Пролетар, 1931. –127,1 с.
149. Подолия(Каменец-Подольский, Подольскаягуберния). 1909-1910гг.
150. Пойда Д.П.Крестьянскоедвижение наПравобережнойУкраине впореформенныйпериод (1866-1900 гг.).- Днепропетровск,1960. — 488 с.
151. Політичніпартії на Україні(1905-1925 рр.)./ [Відп. завип. М.Ю.Козицький]; Київ. ун-т ім.Т.Шевченка. — К.: Либідь, 1992. — 118 с.
152. Полонська-ВасиленкоН. Історія України: У 2 т. — 2-е вид. — К.: Либідь, 1993. — Т.2: Відсередини ХVІІстоліття до1923 року. — 606 с.
153. Полтавскаяземская газета(Полтава). 1906 г.
154. Почаевскиеизвестия (г.Почаев, Волынскаягуберния). 1907-1908гг.
155. Приложениек постановлениюЕкатеринославскогоГубернскогоЗемского Собрания47-й очередной1912 г. сессии (с7-го по 20-е декабря1912 года). – Екатеринослав: Тип. Губерн.Земства, 1913. – 2504с.
156. Программыполитическихпартий и организацийРоссии концаXIX — ХХ века./ Ред.-сост.введ. и крат.истор. справокГ.А.Матвеев, В.Х.Тумаринсон.- Ростов-н/Д.: Изд-воРостов. ун-та,1992. — 237 с.
157. Проблемыаграрной истории:[Докл. симпоз.].В 2-х ч. Редкол.: В.Л.Янин (отв.ред.)и др.]. – Минск: Наука и техника,1978. – 25 с. – Ч.2. XIX – 30-егоды ХХ века.– 182 с.
158. Проблемыкрестьянскогоземлевладенияи внутреннейполитики России.Дооктябрьскийпериод. [Сборникстатей. Ред.коллегия: Н.Е.Носов(отв. ред.) и др.].- Л.: Наука, Ленинград.отделение,1972. — 365 с.
159. Программныедокументыполитическихпартий Россиидооктябрьскогопериода: Учеб.пособие./ Сост.В.И.Злобин идр.; Под ред.Л.С.Леоновой; МГУ им. М.В.Ломоносова.- М.: МГУ, 1991. — 237 с.
160. ПушкаревС.Г. Обзор русскойистории. — М.: Наука,1991. — 375 с.
161. Рада (Київ).1906-1914 рр.
162. РаспоповР.Г. Аграрнепитання в програміУкраїнськоїнародної партії.//Питання аграрноїісторії Українита Росії. Матеріалидругих науковихчитань, присвяченихпам'яті Д.П.Пойди.– Дніпропетровськ,1997. – с.104-107.
163. Рева І.М.Селянськийрух на ЛівобережнійУкраїні 1905-1907 рр.- К.: Радянськашкола, 1964. — 162 с.
164. Реформыили революция? Россия 1861-1917: Материалымеждународногоколлоквиумаисториков./Рос. АН, Отд-ниеистории. Ин-трос. истории:[Редкол.: …В.С.Дякин(отв. ред.) и др.].- СПб.: Hаука, 1992. — 394с.
165. РубакинН.А. Россия вцифрах. Страна.Народ. Сословия.Классы. Опытстат. характеристикисословно-классовогосостава населениярусского государства./На основанииофиц. и научныхисследований/.– СПб: Изд-во«Вестниказнания», 1912. – 216с.
166. Рубач М.А.Очерки по историиреволюционныхпреобразованийаграрных отношенийна Украине впериод проведенияОктябрьскойреволюции. — К.: Изд-во Акад.наук УССР, 1957. — 457 с.
167. Рубач М.А.Социальнаяструктурааграрных отношенийи классовогорасслоениякрестьянствав украинскойдеревне к 1917 г.Материалы кмайской сессии1960 г. – М., 1960. – 27 с. /Ин-тистории АНСССР. Научныйсовет по проблеме«ИсторическиепредпосылкиВеликой Октябрьскойсоциалистическойреволюции»/.
168. Рудин А. Чтоговорят русскиесоциал-демократы«деревенскойбедноте». — М.: Колокол, 1905. — 79 с.
169. Руднев В.Крестьянскоедвижение вначале ХХ века.– М.: Изд-во Всесоюзногоо-ва политкаторжани сс-поселенцев, книжная фабрикаЦентр. изд-ванародов СССР,1929. – 110 с.
170. РумянцевМ. Столыпинскаяаграрная реформа: предпосылки, задачи, итоги.//Вопросы экономики.- 1990. — № 10. — с.63-74.
171. СамостійнаУкраїна: Збірникпрограм українськихполітичнихпартій початкуХХ століття(Упорядник, автор передмовиі примітокО.Федьков). — Тернопіль: Редакційно-видавничийвідділ управлінняпо пресі, 1991. — 82 с.
172. Сарбей В.Г.Історія Українив дожовтневійбільшовицькійпресі./АН УРСР,Ін-т історії.– К.: Науковадумка, 1986. – 182 с.
173. СветловС. Очерки порабочему икрестьянскомувопросу. – СПб.:«Наш путь», 1907.– 143 с.
174. Світовазірниця(Могилев-Подольський, Подольськагубернія). 1906-1909рр.
175. Свобода иправо (Киев).1906 г.
176. Свод аграрныхпрограмм: Отчуждениеземли, поземельноеустройство, община, переселениеи расселение, аренда, крестьянскийбанк, поземельныйналог, усовершенствованиехозяйства, государственнаяпомощь, конечныецели, литература.- СПб.: Изд-воЛ.Л.Велихова,1907. — 110 с.
177. Селина Т.И.Договоры исделки крестьянХIХ – начала ХХвека как историческийисточник дляизучениякрестьянскогохозяйства: Автореф. дис.на соиск. учен.степени канд.ист. наук. (07.00.09). –М., 1985. – 23 с.
178. СелунскаяН.Б. Критикабуржуазныхконцепцийаграрного строяРоссии наканунеОктября. — М.: Знание, 1980. — 64 с.
179. СидельниковС.М. Аграрнаяполитика самодержавияв период империализма.– М.: Из-во МГУ,1980. – 288 с.
180. СидельниковС.М. Аграрнаяреформа Столыпина.Уч. пособие. –М.: Изд. Московскогоун-та, 1973. – 335 с.
181. СизоненкоЄ.В. Аграрнівідносини напівдні Україниміж першою тадругою буржуазно-демократичнимиреволюціямив Росії (1907-1917 рр.).Учб. посібникдля студентівіст. фак. — Одеса,1962. — 62 с.
182. СимбирскийП. Свобода наземле: Друзьяи враги русскогоземледельца.– СПб, 1912. – 324 с.
183. СимоноваМ.С. Кризис аграрнойполитики царизманакануне первойроссийскойреволюции./Отв. ред. А.М.Анфимов; АН СССР Ин-тистории СССР.– М.: Наука, 1987. –254 с.
184. СкляровЛ.Ф. Переселениеи землеустройствов Сибири в годыстолыпинскойаграрной реформы.– Л.: Изд-во Ленинградскогоун-та, 1962. – 588 с.
185. СлабченкоМ.Є. Матеріалидо економіко-соціальноїісторії УкраїниХІХ ст. – Харків.: ДержвидавУкраїни, 1927. – т.2.– 1927. – 287,2 с.
186. Слово (Киев).1907-1909 гг.
187. Социально-политическоеи правовоеположениекрестьянствав дореволюционнойРоссии. [Сб.статей]/АН СССР, Отд-ниеистории, Ин-тистории СССР, Воронеж. гос.ун-т им.Ленинскогокомсомола.[Редкол.: В.Т.Пашуто(отв. ред.) и др.].- Воронеж: Изд-воВоронеж. ун-та,1983. — 270с.
188. Социально-экономическаяистория российскойдеревни концеXIX – начала ХХвв. Сб. научныхтрудов./Московскийгос. пед. ин-тим. В.И.Ленина;[Редкол.: В.Г.Тюкавкин(отв. ред.) и др.]– М.: МГПИ, 1980. — 151 с.
189. Справочнаякнижка дляходаков ипереселенцев.- СПб., 1914. — 192 с.
190. СтебницькийП. (П.Смуток). Поміждвох революцій: Нариси політичногожиття за рр.1907-1918. – К.: Т-во «Час»,1918. – 287,1 с.
191. СтолыпинА. П.А.Столыпин,1862-1911.: Государственныйдеятель России.– Репринтноевоспроизведениеизд.1927 г. – М.: Планета,1991.– 102с.
192. Темчук П.П.Економічніоснови аграрноїреволюції наУкраїні. – К.: КГУ, 1973. – 189 с.
193. ТерещенкоЮ.І., Курило В.М.Історія України: У 2 кн. – К.: Сільгоспосвіта,1995. – Кн. 1. – 423 с.
194. ТюкавкинВ.Г. Социально-экономическиепредпосылкипереселениякрестьян вСибирь в началеХХ в. – Иркутск,1961. – 27 с.
195. ТюкавкинВ.Г., Щагин Э.М.КрестьянствоРоссии в периодтрех революций: Книга для учителя.– М.: Просвещение,1987. – 208 с.
196. Українськасуспільно-політичнадумка в 20 столітті: Документи іматеріали./Упоряд. Т.Гунчак, Р.Сольчаник.– Б.м.: Сучасність,1983. – Т.1. – 510 с.
197. Українськіполітичніпартії кінцяХІХ — початкуХХ ст.: Програмовіі довідковіматеріали./Упоряд.: В.Ф.Шевченкота ін. — К.: Консалтінг: Фенікс, 1993. — 333 с.
198. ЦентральнийДержавнийІсторичнийАрхів України(ЦДІА) у містіКиєві:
ф.442. оп.636. — од.зб.422.- лл.9, 18, 19;
оп.639. — од.зб.629.- л.1;
оп.641. — од.зб.704.- лл.10, 11;
оп.707. — од.зб.371.- лл.1-82; од.зб.42. — лл.88-107,74-76; од.зб.373. — лл.1-28;
оп.708. — од.зб.297.лл.1-6; од.зб.616. — лл.1-23; од.зб.638. — лл.1-18; од.зб.618,620, 624, 628-630. — лл.14-65; од.зб.562.- лл.1-493; од.зб.348. — лл.36-37; од.зб.612. — лл.1-195; од.зб.173. — лл.1-14; од.зб.183.- лл.1-233; од.зб.281. — лл.1-10; од.зб.533. лл.1-12; од.зб.604.- лл.1-12; од.зб.491. — лл.1-15; од.зб.510. — лл.1-9;
оп.709. — од.зб.194. лл.1-11; од.зб.85. — лл.1-53; од.зб.190.- лл.1-414;
оп.710. — од.зб.173.- лл.1-17; од.зб.194. — лл.1-2;
оп.711. — од.зб..6.- л.18;
оп.712. — од.зб..225.- лл.1-373; од.зб.1. — л.108; од.зб.141. — лл.1-9; од.зб.122.- лл.1-61.
оп.859. — од.зб.285.- лл.1-11; од.зб.19. — лл.172-173;
ф.12. оп.1. — од.зб.453.- л.26к; од.зб.457. — л.5к; од.зб.442. — л.108к; од.зб.458.- л.20к; од.зб.447. — л.75к; од.зб.446. — л.27к; од.зб.456.- л.106к; од.зб.334. — л.26к.
ф.349. оп.1. — од.зб.37.- лл.4-5.
ф.1439. оп.1. — од.зб.1489.- лл.112-116, 136.
199. Черниговскоеслово (Чернигов).1908-1909, 1913-1914 гг.
200. Чернов В.Пролетариати трудовоекрестьянство.– М., 1906. – 93 с.
201. ЧернышевИ. Крестьянеоб общине накануне9 ноября 1906 года: К вопросу обобщине. – Спб.: Северная печатня,1911. – 85 с.
202. Что нужнокрестьянину?– СПб.: Народнаяволя, 1906. – 8 с.
203. Экономическаяполитика царизмав Сибири в XIX –начале ХХ века.[Сб. ст./Редкол.: С.Ф.Хроленок(отв. ред.) и др.].– Иркутск: Изд-воИркутскогоун-та, 1984. – 108 с.
204. Эрдэ Д. Меньшевики.- М.: Пролетарий,1929. 101 с. — (Какие партиибыли в России./Под общ. ред.В.Юдовского).
205. Южаков С.Н.Аграрный вопросв России. – Б.м.: Голос, «Пушкинскаяскоропечатня», Б.г. – 31 с.
206. Южно-русскаясельскохозяйственнаягазета (Харьков).1906, 1908-1914 гг.
207. Южный край(Харьков). 1906-1914 гг.
208. ЯкименкоН.А. Переселениекрестьян Украинына окраиныРоссии в периодкапитализма(1861-1917 гг.). Автореф.дис. … доктораист. наук: 07.00.02. / КГУим.Т.Г.Шевченко– К., 1989. — 36 с.
209. ЯкименкоН.А. Переселенческоедвижение изУкраины в годыстолыпинскойаграрной реформы(1906-1913 гг). Автореф.дис. на соиск.уч. степениканд. ист. наук.(07.00.02) – К., 1977. — 30 с.
210. КоноваловВ.С. Аграрныйвопрос в Россиив начале ХХстолетия: Обзор/РАН, Институтнаучной информациипо общественнымнаукам. — М., 1996. — 158с. — (Отечественнаяистория).
211. ПаинаЭ.С. Экономическаяистория России.1861-1917 гг. ОбзорпубликацийГос. архивовСССР (1918-1963). Отв. ред.[и авт. предисл.]Л.Е.Шепелев. — М., 1967. — 90 с.
212. Программныедокументынациональныхполитическихпартий и организацийРоссии (конецXIX века — 1917 г.): Сб.документов./В.М.Фомин(сост.); В.С.Коновалови др. (ред.); РАН, Институт научнойинформациипо общественнымнаукам. — М., 1996. — (Отечественнаяистория). — Вып.1. — 1996. — 196 с.; Вып. 2. — 1996. — 202 с.
213. УказПрезидентаУкраїни «Проневідкладнізаходи щодоприскоренняреформуванняаграрногосектораекономіки»//Урядовийкур'єр. — 1999. — 8 грудня.
214. Україномовнапреса Росії1905-1907 рр.: Анот. покажчикперіодичнихвидань /АН УРСР.ЦНБ АН УРСР; Уклад. О.Ї.Сидоренко; Наук. ред. Є.П.Демченко.- К., 1987. — 73 с.
215. БочаровВ.В. Столипінськааграрна реформав Катеринославськійі Харківськійгуберніях(1906-1916 рр.): Автореф.дис… канд.іст.наук:07.00.01/Донецькийнаціональнийуніверситет.– Донецьк, 2001. –19 с.
216. ВласюкІ.М. Вплив столипінськоїаграрної реформина соціально-економічнийрозвитокПравобережноїУкраїни (1906-1914 рр.): Автореф. дис…канд.іст.наук:07.00.01/НАН України.Інститут історіїУкраїни. – К.,2000. – 20 с.
217. Земельнийкодекс України.//Урядовийкур'єр. – 2001. – 15листопада.
218. МицюкО. Земельніреформи наУкраїні. – Львів,1921. – 24 с.
219. СціборськийМ. Земельнепитання. – Париж: Українськакнигарня-накладна,1939. – 109 с.
220. СубтельнийО. Україна:історія./Пер.з англ. Ю.І.Шевчука.– К.: Либідь, 1993. –720 с.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Проблемааграрногореформуванняпочатку ХХстоліття знайшлавідповіднемісце середнаукових дослідженьсуспільно-політичногонапрямку. Аграрнереформуваннякраїни розглядалосяяк ціліснийкомплекссоціально-політичноїборотьби царськогоуряду протиреволюційнихвиступів селяну 1905 році. Україні, яка в економіціРосійськоїімперії займалаважливе місце, надавалосяособливе значенняу проведенніаграрної реформи.Однак, наслідкиаграрногореформуванняв Україні вбагатьох випадкахбули відміннимивід загальнихпо всій імперії.Повного тацілісногодослідженняпроблемистолипінськоїаграрної реформив Україні увітчизнянійта зарубіжнійісторіографіїфактично нездійснювалося.Але інтереста зацікавленістьу науковійрозробці проблемиіснував завжди.Кризовий стансільськогогосподарствата шляхи йоговирішення булипредметомвивчення спеціалістівв різні часи.Історіографіюпроблеми можнаумовно поділитина дореволюційну, радянську, періоду перебудови, сучасну тадослідженняукраїнськоїдіаспори. Вкожному з цихперіодів проблемааграрногореформуваннярозглядаласяяк в цілому, так і за окремимигалузями.
Селянськепитання та йогороль в суспільномужитті Російськоїімперії викликалоувагу дослідниківще до початкустолипінськоїаграрної реформи.Це пояснювалосяперш за всетим, що селянибрали активнуучасть в революційнихподіях 1905 року.Незадоволеннярозподіломв країні землі, сусідствовеликих поміщицькихлатифундій, селянськемалоземеллята безземеллязмушували селянактивно протестуватипроти існуючогов країні розподілуземлі. В цейперіод аграрнепитання приверталоувагу переважноекономістів-аграрниківта політичнихдіячів, якінамагалисявідшукати шляхивирішенняскладної длякраїни проблеми.До питанняперерозподілуземлі звертавсяА.С.Белевськийу своїй праці«Земельныйвопрос и национализацияземли». Великаувага приділяласяН.Бржевськиму дослідженніобщинногопобуту селянта його господарськогостану наприкінціХІХ століття.Особливогозначення роліобщинногоземлеволодінняв житті селянствата її подальшійдолі надавалитакож А.Карелінта К.Качоровський[19, 22, 78, 86].
ДослідникиП.Маслов, А.Корниловта В.Черновприділялиособливу увагуне тільки становищусільськогогосподарствана початку ХХстоліття, алей ролі в ньомуселянськогоневдоволенняіснуючим аграрнимустроєм. Аграрнепитання в Росіїбуло достатньогострим як дляселян, так ідля уряду, аджесаме селянипродовжувалиреволюційнуборотьбу іпісля того, якробітничістрайки пішлина спад [121, 101, 200].
Запровадженняв Російськійімперії П.А.Столипінимаграрних перетвореньпосилилозацікавленістьбагатьох тогочаснихдослідників.До обговоренняекономічнихнаслідківнового законодавствадодаються щей проблемисоціальногостановищаселянства. Так,І.Чернишев всвоєму дослідженніоцінює відношенняселян до общининапередодніуказу 9 листопада1906 року [201].
Проблеміаграрногоустрою в РосіїприділялидослідникиС.Н.Южаков таА.В.Пешехонов.В збірнику, присвяченомуаграрній проблемів зв'язку зселянськимрухом, А.В.Пешехоноврозглядає сутьаграрної проблемив імперії тароль, яку відігравалоселянство векономічномужитті країни.Про проблеми, які будутьвиникати післязакріпленняземлі у приватнувласністьселянами, розмірковуєГ.А.Крестовніков[205, 142, 143, 102].
Переселеннюселян за Урална початку ХХстоліття такожнадаваласяувага як з бокууряду, так і збоку дослідників-економістівтого часу. Результатипереселенняселян до Сибірузнайшли відображенняу праці В.Дашевича.В цьому ж напрямкупрацював івідомий економістпочатку століттяА.Кауфман. ЩенаприкінціХІХ століттябула опублікованайого роботапро причинита майбутнєпереселенськоїсправи, а в 1905 роцівийшла ще однайого праця, вякій досліджуютьсярезультатипереселеннята колонізаціїСибіру. Післяпочатку столипінськоїреформи А.Кауфманзнову звертаєтьсядо переселеннята його залежностівід общинногоземлеволодіння[43, 83-85].
Отже, на початкуХХ століттясучасникамививчалися різніпричини складноїаграрної ситуаціїв країні тарізні сторонизапровадженоїП.А.Столипінимреформи — становищеобщини, її подальшадоля післязапровадженняуказу 1906 року, переселенняселян до Сибіруі т.ін. Однакцілісногодослідженнявсіх сторінаграрногореформуваннядо 1917 року такі не з'явилося.
Наступнахвиля цікавостідо аграрногозаконодавствавиникла в РадянськомуСоюзі післязакінченнягромадянськоївійни. Молодадержава повиннабула відновлюватизруйнованегосподарство.Сільське господарствов новій економічнійполітиці тежвідігравалозначну роль.Складне становищеселян післягромадянськоївійни змушувалоспеціалістів-дослідниківшукати шляхивиходу з кризив минулому. Зцією метоювивчався досвідстолипінськоїреформи. Однакзміна політикирадянськоївлади наприкінці20-х років змінилаі відношеннядослідниківдо аграрноїреформи П.А.Столипіна.В зв'язку з цимбуло зробленовисновок, щоця реформазазнала крахуна всій територіїРосійськоїімперії. З'являютьсядослідження, які присвяченіперш за всереволюційномуруху селян.А.Гайсинович, В.Іванушкінта В.Руднєв всвоїх працяхрозглядаютьекономічніпередумовита наслідкиселянськогоруху в революції1905 року. Політичномужиттю країнив період міжреволюціями1905 та 1917 роківприсвяченідослідженняП.Стебницького, П.Маслова таІ.Дроздова [33,63, 169, 190, 122, 46].
АграрнійполітиціП.А.Столипіна,її причинамта наслідкамприсвяченаробота радянськогодослідникаН.Карпова. Допроблеми аграрногореформуваннязнову звертаєтьсяА.А.Кауфман. В1918 році дослідникопублікувавроботу, якабула присвяченаособливостямаграрногоустрою Росії, оцінці та наслідкамаграрної реформиП.А.Столипіна[81, 82].
Дещо посилиласяувага вченихдо історіїУкраїни в рокиздійснення політикиукраїнізації.Саме в цей періодз'являєтьсяґрунтовнедослідженняО.Погребинського, яке присвяченепроведеннюстолипінськоїаграрної реформив Україні. Йогопогляди на рольекономікиУкраїни кінцяХІХ – початкуХХ століттяґрунтувалисяне на великодержавнихшовіністичнихзасадах, а наособливостяхісторичногорозвитку окремихмісцевостейРосійськоїімперії. Авторне ідеалізуєстолипінськуреформу, однаквіддає належнуувагу особливостямекономічногорозвитку України, який «ніяк неукладаєтьсяв загальноросійськірамки». Авторвважав, щорозробленнянайновішоїекономічноїісторії Українив зв'язку з цимне тільки можливе, але й методологічноконче потрібне.
Саме О.Погребинськийпершим в історіїаграрногореформуванняпочатку ХХстоліття звернувувагу на значенняв сільськомугосподарствітакого значногопрошарку яксередняки.Розглядаючипроцес розшаруванняселянства, автор зазначав, що проблемасередньо забезпеченоїмаси селянствагубить своєзначення. Вінпідкреслював, що середнякивже напередоднівійни являлисобою великуекономічнуі соціальнусилу, для тогощоб не ставитипід загрозуподальше існуваннявсієї системипрусськогоаграрногокапіталізму, але й не настількизабагатілуверству, щобпідпирати собоюсоціальнооснови столипінськоїполітики [148].
Характерноюрисою дослідженьцього періодубуло те, що, зодного боку, за часів непута розвиткуіндивідуальногоселянськогогосподарствастолипінськареформа розглядаласяекономістаминеупереджено, а з іншого — політикарадянськоївлади вимагалаутвердженняєдиного правильногокурсу (курсупартії більшовиків), як такого, щоздатний задовольнитивсі вимогиселян. Саме зогляду на останнєз'являютьсядослідницькіроботи, в якихзазначається, що вся політикааграрної реформиП.А.Столипіназазнала краху.
Багато увагиприділялосястолипінськійреформі починаючиз 40-х років ХХстоліття, а в60-80-ті роки інтересдо цієї проблемипосилюється.З'являєтьсябагато дослідженьз питань аграрноїреформи у межахвсієї Російськоїімперії. В цейперіод вчені-історикивводять донаукового обігубагато новихджерел – документівз фондів МВСРосійськоїімперії, Радиміністрів, губернаторівта інш. Однакпродовжуєтьсятенденція щодовисвітленняреформи в негативнихтонах.
НаддніпрянськаУкраїна, починаючиз другої половиниХІХ століття, в економічномурозвитку буланевід'ємноючастиною Російськоїімперії. Томувсі урядовіреформи ОлександраІІ мали дляУкраїни такеж важливе значенняяк і для всієїімперії. Відмінакріпацтва у1861 році булазначним крокомцарського урядуна шляху переходудо індивідуалізаціїземлеволодіннята землекористування.Але вона непризвела допрогресу приватноївласності наземлю. У 80-90-х рокахХІХ століттяуряд намагавсянасадити общиннуструктуру населі, яка повиннабула замінитиособисту владупоміщика населі та забезпечитийому можливістьексплуатуватиселян, а уряду- гарантуватисплату селянамиподатків тавиконання нимиповинностей.Думку про штучнупідтримкуурядом общинногоземлеволодінняпідтримувалирадянські вченіІ.Д.Ковальченкота Л.В.Мілов. Всвоїй праці«Всероссийскийаграрный рынокXVIII – начала ХХвека. Опытколичественногоанализа» вонизазначали, щостановий характерземлеволодінняв Російськійімперії буводнією із формземельноївласності [97, с.250, 253].
Найбільшакількість працьу галузі дослідженняаграрногоустрою Російськоїімперії напочатку ХХстоліття вцілому тастолипінськійреформі зокрема, належить видатномурадянськомудослідникуС.М.Дубровському.В багатьохсвоїх роботахвін оцінюєрозвитоккапіталістичнихвідносин усільськомугосподарствіта причини їхгальмування, боротьбу селянськихмас протипоміщицькогоземлеволодіння, малоземеллята безземелля[47-50].
Капіталістичнийрозвиток сільськогогосподарстванаприкінціХІХ – на початкуХХ століттяз кожним рокомвсе глибшепроникав усільськегосподарство, руйнував йогонатуральнийустрій таперетворювавна товарневиробництво.Цьому питаннюприділялосябагато увагив дослідженняхрадянськихісториків таекономістів.В першу чергуоцінювалисяполітичніаспекти становогоземлеволодіння.С.М.Дубровський, оцінюючи становищеселян післяреформи 1861 року, зазначав, щопоміщицькеземлеволодіннята різноманітніформи напівкріпацькоїкабальноїексплуатаціїселянства булихарактернимидля прусськогошляху розвиткукапіталізму, в якому зберігаласьзалежністьселян від поміщиківта царськогосамодержавства[47, с.8].
Найбільшґрунтовноюу висвітленністолипінськоїреформи являєтьсяйого праця«Столыпинскаяземельнаяреформа. Изистории сельскогохозяйства икрестьянстваРоссии в началеХХ века». В нійавтор послідовноі всебічновисвітлює всіосновні етапиземельноїреформи початкустоліття. Основнірозділи дослідженняприсвяченізначенню тасутності аграрногореформування,історії законодавчихактів царськогоуряду, руйнуваннюобщини та насадженнюхуторів і відрубів, діяльностіСелянськогоПоземельногоБанку та переселеннюза Урал.
Оцінюючидоцільністьпроведеннянового аграрногоустрою, С.М.Дубровськийзазначає, щостолипінськареформа булаодним з епізодіву розпочатомувже давно процесізміни феодально-кріпосницькихвідносинкапіталістичними[49, с.13]. Ця працяС.М.Дубровськогодає докладнівідомості простолипінськуреформу в Російськійімперії, їїзначення длякраїни в цілому.Але особливостямукраїнськогосільськогогосподарства, які були відміннівід ЄвропейськоїРосії, авторне приділяєуваги.
Окремо розглядалистолипінськуаграрну реформубагато дослідниківрадянськихчасів. П.Н.Єфремов, А.В.Шапкарін, П.Н.Першин детальновисвітлювалив своїх працяхпроблеми поміщицькихгосподарствпочатку ХХстоліття, руйнуванняобщини капіталістичнимиформами землекористування, оренду землі, діяльністьСелянськогоПоземельногоБанку, переселеннядо Сибіру таінші аспектиреформи. Однак,і у цих працяхУкраїна нерозглядаєтьсяяк особливийекономічнийрегіон зі своїмспецифічнимісторичнимта економічнимрозвитком [57,140, 141].
ДослідженняС.М.Сидельниковаприсвяченіне тільки аграрнійполітицісамодержавствавзагалі, алей столипінськійреформі зокрема.В цих роботахрозглядаєтьсята всебічновисвітлюєтьсяпитання земельноїобщини, операціїз орендою землі, керівництвореформою, рольв ній земськихустанов. Докладноподаний матеріалпро матеріальнута агрономічнудопомогу селянам, недоліки урядуу цій справі.Окремо виділенадіяльністьСелянськогоПоземельногоБанку, йогооперації зземлею, позикита посередницькіоперації, іпотекияк складовачастина діяльностібанку. Розділпро переселенськуполітику царизмувисвітлює мету, умови, заходипереселення, недоліки ворганізаціїцього процесу.
С.М.Сидельниковпідтримує думкупро залишкикріпацтва вземлеволодінніта їх негативнийвплив на капіталістичнийрозвиток сільськогогосподарства.В своїй праці«Аграрнаяполитика самодержавияв период империализма»він зазначає, що в результатіпершої поміщицькоїчистки кріпацтвав землеробствісільське господарствов Росії на початкуХХ століттязнаходилосяна досить низькомурівні, причомупоміщицькегосподарствоза ступенемсвого розвиткупідходило доселянського[179, с.37].
На думкуС.М.Сидельникова, низький рівеньсільськогогосподарствабув головнимгальмом длярозвитку виробничихсил Росії. Іхоча промисловістьна початку ХХстоліття досяглазначного розвитку, однак Росіянабагато відставалавід передовихкапіталістичнихкраїн.
Багато дослідниківприділялиособливу увагуокремим питаннямсільськогогосподарствакінця ХІХ — початкуХХ століття.Специфічнійгалузі землекористування– оренді земліприсвяченаробота А.М.Анфімова«Земельнаяаренда в Росиив начале ХХвека». Авторвисвітлює всіаспекти операційз землею тадіяльністьбанків, якабула пов'язаназ ними [9-12].
Багато увагив літературіприділяєтьсядослідженнюфінансовогоустрою Російськоїімперії кінцяХІХ – початкуХХ століття.Сільськогосподарськийкредит мав ваграрномуустрої Росіїфеодальніпережитки, основою якихбули привілейованедворянськеземлеволодіннята засилля вньому дворянськихлатифундій[124, с.3].
Системаекономічногота фінансовогозаконодавствабула у тісномузв'язку зсоціально-економічнимрозвиткомкапіталістичноїРосії, зазначаєА.П.Погребинський[145-147]. Велика рольв цих дослідженняхприділяєтьсядіяльностібанків – ДержавномуДворянськомуЗемельномуБанку (ДДЗБ), який був заснованийв 1885 році та СелянськомуПоземельномуБанку (СПБ), заснованому1882 року. Метоюостанньогобуло сприянняселянам у придбанніу власністьземель, якіпропонувалисябанком. ДДЗБбув створенийдля підтримкиземлеволодіння«потомственныхдворян». Такимчином, діяльністьдвох банківбула спрямованана протилежніцілі, хоча насправдіСПБ був посередникомпри продажідворянськихземель [146, с.3].
Значну увагурадянськідослідникиприділяли такожі соціально-правовомустановищу селянв період післяскасуваннякріпацтва.В.Г.Тюкавкінзазначає, щонаприкінціХІХ століттяправове становищеселян відрізнялосявід інших соціальнихстанів. Цю думкупідтримує іП.Д.Індиченко, який зазначає, що аграрнепитання тогочасу складалоекономічно-правовута національнуособливістьРосійськоїімперії [187, с.250-259;65, с.57].
Нагальнимпроблемамселянськогоземлеволодіннята заходам щодоїх вирішенняприсвяченістатті у збірнику«Проблемыкрестьянскогоземлевладенияи внутреннейполитики России.Дооктябрьскийпериод». Зокрема, стаття В.С.Дякіна«Столыпин идворянство(Провал местнойреформы)» присвяченааргументаціїнеобхідностіреформ в аграрномусекторі, діяльністьв цій галузіП.А.Столипіна, його зацікавленістьу здійсненніосновних напрямківселянськоїреформи [158, с.231-274;51].
У збірникудосліджень, які присвяченідіяльностісамодержавства, окремий розділвідводитьсястолипінськійземельнійреформі, якнайважливішійчастині усьогополітичногокурсу царизму, зокрема аграрномузаконодавству, закріпленнюземлі у приватнувласністьселянами, вихідз общини і т.ін.[107].
ПитаннюрозміщеннясільськогогосподарстваРосії присвяченедослідженняЄ.С.Карнаухової.В своїй праціавтор, зокрема, розглядаєособливостісільськогосподарськогокапіталізмуРосії, а такожвисвітлює двашляхи розвиткусільськогогосподарства– прусськийта американський[79].
Дослідження, в якому детальнорозглядаєтьсясоціально-політичнасуть столипінськоїреформи, належитьЄ.Г.Василевському.В цій роботіавтор простежуєпроцес розвиткусільськогогосподарствав Росії ще зчасу скасуваннякріпацтва.Впровадженняв поміщицькихгосподарствахкапіталістичноїсистеми господарювання, середньовічнийхарактер надільногоземлеволодіння, община як гальмона шляху розвиткусільськогогосподарстваі в зв'язку зцим необхідністьреформ на початкуХХ століття- все це докладновисвітленоавтором. Тутвелика увагаприділяєтьсятакож соціально-політичнимаспектам впровадженняреформи, боротьбірізних політичнихтечій в зв'язкуз новим аграрнимзаконодавством, а також основнимтенденціямреформи та їїпідсумкам [24].
Велику увагуприділялидослідникиокремій галузістолипінськоїреформи – переселеннюселян до Сибіру.Одне з такихдослідженьналежитьЛ.Ф.Склярову.В роботі докладновисвітлюєтьсяполітика царськогоуряду з переселенськогопитання наприкінціХІХ століття, та зміни у йогопідході допереселенняна початку ХХстоліття іособливо вперіод післяреволюції 1905року. Окрімколонізаторськогокурсу, уряд мавна меті переселеннямрозрядитиреволюційнунапругу вєвропейськійчастині Росії.Багато увагиприділяєтьсяавтором нетільки самомупроцесу переселення, але й причинам, розміру, урядовійпропагандіпереселення, організаціїпереселенцівна місцях іт.ін.[184].
Безпосередньовивченню історіїпереселенняселян Українина Схід Російськоїімперії присвяченікандидатськадисертаціяН.А Якименка«Переселенческоедвижение изУкраины в годыстолыпинскойаграрной реформы»(1977 р.) та йогодокторськадисертація«Переселениекрестьян Украинына окраиныРоссии в периодимпериализма»(1989 р.). Це першідисертаційнідослідження, які окреморозглядаютьроль українськогоселянства вколонізаціїСходу Російськоїімперії, роз'яснюютьпричини танаслідки тоговеличезногопереселенськогоруху з Україниі його роль устолипінськійаграрній реформі[208, 209].
Слід зазначити, що всі радянськівчені, які розглядалипередумовинового аграрногозаконодавствапочатку ХХстоліття, нерозглядалиукраїнськесільське господарствоокремо відРосійськоїімперії. Однак, навіть общиннеземлеволодіннянапередодністолипінськоїреформи в Українімало свою специфіку.Не по всій територіїУкраїни вономало однаковерозповсюдження.Як зазначаєтьсяв Історії селянстваУкраїнськоїРСР, в губерніяхПравобережжямайже на 95% панувалоподвірнеземлеволодіння, а в Подільськійгубернії общинніземлі складалилише 0,5% від надільногоселянськогоземлеволодіння.На півдні України, особливо вКатеринославськійгубернії (на99,5%) панувалообщинне землеволодіння, переважаловоно над подвірнимі по всьомуЛівобережжю[71, с.493].
Особливовідрізнялосяземлеволодінняселян на ПівдніУкраїни. Г.Н.Губенков своєму дослідженні«Развитиекапитализмав крестьянскомхозяйстве югаУкраины (конецXIX – начало ХХвека)» зазначає, що в середньомудля всіх селянв цьому регіоніУкраїни на двірприпадало 9,7десятин землі.Взагалі поУкраїні це бувдостатньовеликий розмірдля селянськогоземлеволодіння.На Півдні України, підкреслюєавтор, де розвитоккапіталізмуйшов швидше, ніж в іншихрайонах Росії, процес створеннябуржуазноїприватноївласності наземлю такожйшов дуже швидко.Це стосуєтьсяі застосуваннямашин у степовихгуберніях, децей процеспроходив у 5разів швидше, ніж по всійРосії. З цимбуло пов'язаноі збільшеннявиробництвазерна. З 1845 по 1903роки воно зрослов Таврійськійгубернії майжев 10 разів [42, с.34, 40].
Велику увагув радянськийперіод приділялидослідникисоціальнійструктуріреформуваннясільськогогосподарствав Україні. Зокрема, дослідженняМ.А.Рубача присвяченосоціально-економічнійструктуріаграрних відносинв Україні, вінтакож висвітлюєпроблемиземлеволодінняв Україні після1861 року та процеспоступовоїзміни оренднихвідносин іоперацій зземлею в періодаграрної реформипочатку ХХстоліття [166, 167].
Проблемамаграрних відносинта їх ролі ваграрній революціїв Україні присвяченодослідженняТемчука П.П.«Економічніоснови аграрноїреволюції наУкраїні» [192].
Окремимсільськогосподарськимпитанням вУкраїні початкуХХ століттяприсвяченідослідженнягрупи українськихісториків.Наприклад, Гайдай Л.І. всвоїй статтірозглядаєкапіталізаціюсільськогогосподарстваПравобережноїУкраїни [32]. ДіяльностіСелянськогоПоземельногоБанку в рокипроведеннястолипінськоїаграрної реформив Україні присвяченакандидатськадисертаціяОпрі А.В. (1982 рік)[131].
Питанню роліселянськогоруху в Українідо початкупершої російськоїреволюції ів період проведенняаграрної реформиП.А.Столипінаприділяли увагубагато українськихісториків. Це, зокрема, праціБуцика А.К., ГорякінаВ.С., ЛещенкоМ.Н., Лося Ф.Є., Михайлюка А.Г.та Реви І.М. Всвоїх працяхвсі авторизазначали, щоселяни активнопротестувалипроти царськогокурсу, який бувнаправленийна збереженнявеликого поміщицькогоземлеволодіння[23, 38, 11, 113-115, 127, 163].
Багато увагиприділяв правліннюна посту міністравнутрішніхсправ П.А.Столипінавідомий радянськийвчений А.Я.Аврех.Періоду реформуванняв Росії на початкуХХ століттяприсвяченаодна з йогоробіт — «Столыпини судьбы реформв России». Вцьому дослідженніавтор аналізуєвсі реформиП.А.Столипінаі аграрну зокрема,її основнідосягненнята невдачі[1-3].
Ці праціґрунтовно із різних сторіндосліджуютьперіод аграрногореформуванняв Російськійімперії напочатку ХХстоліття. Авторамицих дослідженьвведено в науковийобіг багатонедослідженихджерел та документів, зокрема, фондиМВС, Ради Міністрів, губернаторів, листів селяндо ДержавнихДум, скарг нанезадовільневпровадженняреформи намісцях. Але вцілому реформависвітлюваласянегативно, незважаючи наокремі регіони,їх специфікуаграрноговпорядкування.
З другоїполовини 80-хроків увагуісториківпривертаютьтак звані «біліплями». Продовжуєзростати інтересяк до самоїфігури П.А.Столипіна, так і до йогополітичноїта економічноїдіяльності.Окрім дослідженьпро діяльністьП.А.Столипінаяк міністравнутрішніхсправ та прем'єр-міністраз'являютьсяпублікаціїі про йогореформаторськудіяльність.В збірникахта журналахпублікуютьсястатті, які знових позиційокреслюютьаграрну реформу.В цей періодбагато дослідниківзмінюють своїпогляди наприватну власність.Цей чинникпочинає займатив суспільномужитті особливемісце. До такихдослідженьвідносятьсяроботи ЗиряноваП.Н., КабитоваП.С., КорелінаА.П., КучумовоїЛ.І. та РумянцеваМ. Ці дослідникирозглядаютьсільське господарствота селянствонаприкінціХІХ — на початкуХХ століттяз нових точокзору. Зі зміноюпоглядів наприватну власність, особливо наземлю, змінюютьсяі точки зоруісториків нарезультатиаграрної реформиП.А.Столипіна[61, 74, 100, 109, 170].
Історіястолипінськоїреформи продовжуєцікавити дослідниківі в наші дні.Вчені починаютьдосліджуватирізноманітніланки економікиминулого, втому числі іаграрну. Цікавістьдо проблемивиникає і уросійськихдослідників.Праця російськоговченого Л.М.Лукашевича«Украина: историко-экономическоеобозрение»присвяченазагальнимпитанням економічногорозвитку України, але багатоуваги приділеноі наслідкампроведенняаграрної реформиП.А.Столипінав Україні. Вдослідженнінаведені новіпогляди наісторію розвиткусільськогогосподарствана початку ХХстоліття танаслідки дляУкраїни в процесіаграрногореформування[116].
На сьогоднішнійдень багатоукраїнськихдослідниківприділяютьувагу безпосередньомувивченню проведенняаграрної реформив Україні.Переосмисленнязначення введенняприватноївласності наземлю дозволяєісторикампо-новому оцінитистолипінськуреформу. Однакна цьому етапітаких робітне багато. Першедисертаційнедослідженняв Україні булозроблено МайстренкоВ.С. «Столипінськааграрна реформав Харківськійгубернії» (1997рік). В ньомурозглядаютьсявсі ланки проведеннястолипінськоїреформи в Харківськійгубернії, зосередженонауково обгрунтованийаналіз причин, подій та наслідківаграрної реформиуряду початкуХХ століття[117-119].
Наступнаспроба булазроблена БочаровимВ.В.Ним булодослідженоКатеринославськута Харківськугубернії в рокиреформи [215]. ВласюкІ.М. досліджуєвплив аграрнихперетвореньна соціально-економічнийрозвитокПравобережноїУкраїни [216]. Отже, на сучасномуетапі становищеаграрногосектору економікипродовжуєцікавити нетільки економістів, але й істориків.
Питаннюаграрногореформуванняприділяласяувага дослідниківукраїнськоїдіаспори. Іхоча вони розглядализагальне становищесільськогогосподарствав різні етапижиття українськогосуспільства, не обходилиувагою і столипінськуаграрну реформу.О.Мицюк і М.Сціборськийв своїх роботахвивчали історичнийдосвід проведенняаграрних перетвореньвід періодуреформи 1861 р. ідо нововведеньрадянськоївлади в 20-30-х рр.[218, 219]. Н.Полонська-Василенкота О.Субтельнийтакож в своїхдослідженняхз історії Українизверталисядо проблемукраїнськогосела початкуХХ ст. Однак,їх роботи маютьзагальнийхарактер і немістять детальногоаналізу реформ[152, 220].
Підсумовуючиісторіографічнийогляд проблеми, можна зробитивисновок проте, що в науковійлітературітема аграрногореформуванняпочатку ХХстоліття вУкраїні ще ненабула характеруокремого тацілісноговивчення. Україні, як окремомуекономічномурегіону зісвоїми національнимита історичнимиособливостями, в аграрнійреформі П.А.Столипінаприділялосянедостатньоуваги. Тількиокремі галузісільськогогосподарстваУкраїни знайшливідображенняв радянськійісторіографії.На сучасномуетапі історичноїнауки практичновідсутні узагальнюючіпраці, які відтворилиб у повномуобсязі процесрозвитку аграрнихвідносин вукраїнськомуселі з йогоспецифікоюселянськогоземлеволодіннята особливостямиаграрногоперенаселеннябагатьох губерній.
Основу джерельноїбази дослідженняскладають такіматеріали: по-перше, документиофіційнихорганів влади(друковані таархівні); по-друге, матеріалиперіодичноїпреси; по-третє, програми політичнихпартій. Середдрукованихдокументівофіційнихорганів владиможна виділитинаступні: а)журнали засіданьГубернськихземських зібрань(Катеринославськогота Київського), б) огляди поКиївськійгубернії за1909-1912 роки, де подаютьсязагальні відомостів цілому простан губернії,і зокрема, всільськомугосподарстві[53-54, 91-95, 88-90].
Окрему групуджерельногоматеріалускладаютьдокументиЦентральногоДержавногоІсторичногоАрхіву України(ЦДІА) в містіКиєві [ф.442, ф.12, ф.349, ф.1439]. В фондахархіву зберігаютьсявідомості прокількість тарозміри селянськихдомогосподарств, площу та середнійрозмір наділусеред общинниківта селян, яківиділилисяз общини в результатідії указу від9 листопада1906 року в ціломупо губерніяхРосії та поокремих українськихгуберніях.Умовно їх можнавиділити натакі підгрупи:1) відомостіпро кількістьта площу домогосподарствв общині тапоза нею, провиділення нахутори та відруби[ф.442, ф.12, ф.349]; 2) скаргиселян на насильницькевиділення зобщини та наперехід нахутірську тавідрубну систему[ф.442, ф.12, ф.1439]; 3) рапортиземлевпорядкувальнихкомісій пропроцес розподілуобщинних земельта формуванняхутірськогота відрубногогосподарства[ф.442, ф.12]; 4) відомостіпро банківськіземельні фондипід час проведенняаграрної реформи[ф.442]; 5) відомостіпро адміністративнуперевіркуземлевпорядкувальнихробіт та інспекціїхутірськихта відрубнихділянок [ф.442].
Важливимджерелом длянаписаннядисертаційногодослідженнястали друкованізбірники документіві матеріалівпрограм загальноросійськихі українськихполітичнихпартій, що видавалисяв Україні таРосії останнімчасом. Це «Багатопартійнаукраїнськадержава напочатку ХХ ст.: Програмнідокументиперших політичнихпартій», «Політичніпартії на Україні(1905-1925 рр.)», «СамостійнаУкраїна: Збірникпрограм українськихполітичнихпартій початкуХХ століття»,«Українськасуспільно-політичнадумка в 20 столітті: Документи іматеріали»,«Українськіполітичніпартії кінцяХІХ — початкуХХ ст.: Програмовіі довідковіматеріали»,«История политическихпартий России»,«Программыполитическихпартий и организацийРоссии концаХІХ — ХХ века»,«Программныедокументыполитическихпартий Россиидооктябрьскогопериода» та«Программныедокументынациональ-ныхполитическихпартий и организацийРоссии (конецXIX века — 1917 г.)» [15, 70, 151,156, 159, 171, 196, 197, 212]. Аналізпрограм політичнихпартій давможливістьпорівнятиоцінку становищата пошуківшляхів виходуз кризи в сільськомугосподарствіз боку офіційноївлади та політичнихструктур.
В процесіроботи наддослідженнямавтором буливикористаніперіодичнівидання заперіод від 1906по 1914 роки. Цевидання майжевсіх українськихгуберній: Київської- «Газета», «Громадськадумка», «Засів»,«Киевлянин»,«Маяк», «Рада»,«Свобода иправо», «Слово»[31, 39, 60, 87, 125, 161, 175, 186]; Катеринославської- «Добра порада»[44]; Полтавської- «Колокол»,«Полтавскаяземская газета»[98, 153]; Херсонської- «Одесскиеновости» [129]; Подільської- «Подолия» та«Світова зірниця»[149, 174]; Волинської- «Почаевскиеизвестия» [154]; Чернігівської- «Черниговскоеслово» [199]; Харківської- «Южнорусскаясельськохозяйственнаягазета» та«Южный край»[206, 207].
В розділах«Судова хроніка»друкувалисязвіти про судовісправи надселянами взв'язку з революційнимиподіями. Багатоприділялосяуваги в періодичнійпресі проблемамстановищасільськогогосподарствата шляхам їхвирішення(«Киевлянин»,«Полтавскаяземская газета»,«Громадськадумка», «Рада»,«Слово», «Добрапорада», «Колокол»,«Світова зірниця»,«Свобода иправо»).
З початкомаграрної реформигазети публікуютьдані про процесвиходу селянз общини, причомуне тільки поокремих губерніяхУкраїни, а навітьі по повітах.Публікувалисятакож дані проціни на землюв СелянськомуБанку та у приватнихземлевласників, процес продажуСелянськимБанком земельселянам, а такожпереселенняукраїнськогоселянства доСибіру та СередньоїАзії («Газета»,«Засів», «Киевлянин»,«Маяк», «Одесскиеновости», «Подолия»,«Почаевскиеизвестия»,«Рада», «Світовазірниця», «Слово»,«Черниговскоеслово», «Южно-русскаясельскохозяйственнаягазета», Южнійкрай").
Для більшповного сприйняттяаграрної реформисучасникамидля дослідженнябралися газетирізних суспільно-політичнихнапрямків. Цеурядові видання«Газета» — Київськогогубернськогоземства та«Полтавскаяземская газета».Видання партіїнародної свободи(кадетів) представленагазетою «Свободаи право» (Київ), соціал-демократичноїпартії України- газетою «Слово»(за редакцієюС.Петлюри), Українськоїдемократично-радикальноїпартії — «Громадськадумка» та «Рада».Для порівняннядумок про шляхивирішенняаграрногопитання тадоцільностіреформуванняв Українівикористовувалисятакож і виданнямонархічнихпартій — Союзаруського народу«Почаевскиеизвестия»(Волинськагубернія) тачорносотенської«Киевлянин».
Порівнюючидані, які булипредставленіперіодичнимивиданнями, зофіційнимивідомостями(архівні джерела)можна скластибільш детальнукартину проведенняаграрної реформиП.А.Столипіна.До того ж завдякигазетних публікацій, особливо дописамвласних кореспондентів, можна чіткішепобачити процессприйняттяреформи самимиселянами. Аджев архівнихдокументахзберігаютьсялише офіційнісправи проскарги селянта реакціявлади на них.А до газетнихпублікаційпотраплялияк негативнатак і позитивнареакції напроцес проведенняаграрної реформи, на діяльністьземлевпорядкувальнихкомісій, ціниСелянськогоПоземельногоБанку, умовипереселенняселян за Урал.
Період, зякого проводилосядослідження, обмежуєтьсяпочатком реформив 1906 році та 1914 роком, початком першоїсвітової війни, оскільки зцього часу зішпальт газетвійськові подіївитісняютьаграрну реформу.Ще один недолікгазетних публікацій- це відсутністьбагатьох номерівгазет. А післяпочатку, в червні1907 року, столипінськоїреакції багатоукраїнськихперіодичнихвидань взагалізникло.
Враховуючивищезазначене, дисертантзосередив увагуна дослідженніпроцесу аграрноїреформи П.А.Столипінав Українівикористовуючиархівні матеріалита газетніматеріалиукраїнськоїпреси.
Розділ 2.ЗАГОСТРЕННЯСИТУАЦІЇ ВАГРАРНОМУСЕКТОРІ ЕКОНОМІКИУКРАЇНИ НАПОЧАТКУ ХХСТОЛІТТЯ ТАПОШУКИ ВИРІШЕННЯАГРАРНОГОПИТАННЯ
    продолжение
--PAGE_BREAK--
2.1. ПричиникризовогостановищасільськогогосподарстваУкраїни у складіРосійськоїімперії

НаприкінціХІХ — на початкуХХ століттяв Російськійімперії феодальнийспосіб виробництваповністю витісняєкапіталістичнаформа. При змініформи господарюванняна перший планвийшов промисловийсектор. Алепровідноюгалуззю господарствазалишалосяземлеробство.Саме воно створювалонеобхідні умовирозвитку тавизначалопитому вагувсіх іншихгалузей господарства.Після реформи1861 року в сільськомугосподарствіактивно вкорінюєтьсясистема капіталістичнихвідносин. Назміну барщиннійсистемі поміщицькихгосподарствприйшла новасистема — з наймомробітників, які застосовувалиінвентар власника.Зростало застосуваннямашин у поміщицькомугосподарстві, проходив процесконцентраціївиробництва, зростанняринку, розвивалосязастосуваннянайманої робочоїсили, відбувалосязростання тазагостренняпротиріч міжпідприємцямита робітниками.
На жаль, відмінакріпацтва у1861 р. не вирішилатих земельнихпитань, якінабули гостротивже в серединіХ1Х століття.Основою цієїаграрної політикицарського урядубуло не забезпеченняселянстваземлею, а збереженнявеликого поміщицькогоземлеволодіння.Як зазначаєдослідникМ.А.Рубач, припроведенніреформи поміщикивідрізали уселян Україниблизько третининайкращоїземлі.: до 1862 р. удворянства9 губерній Україниопинилося біля19 млн. десятинземлі. У 1877 роціу 1937 тисяч селянськихдворів булотільки 18,7 млн.десятин надільноїземлі, а 19 млн.десятин дворянськоїземлі булиголовноюсоціально-економічноюбазою всевладдядворян-поміщиків[166, с.8.]. До того ж, в результатіреформи десяткитисяч дворових, сиріт, городниківта селян рядуінших групкріпацькогонаселення булиабо зовсімобезземелені, або наділенітільки садибамичи мізернимиділянкамипольової землі.Понад 440 тисячселян Українибуло обезземелено, близько 100 тисячодержало наділидо 1 десятинина ревізьськудушу.
Задовольняючипоміщиків, якібули зацікавленів одержаннівикупних платежіводноразово, уряд організуваввикупну операцію, за якою селянампри одержанніповного наділувиділяласьпозика в розмірі80% (неповного- 75%) викупної суми.Викупну позикуз великимивідсоткамиселяни повиннібули сплачуватидержаві протягом49 років, вносячищорічно 6% загальноїсуми позик [71, с.356-361].
Новий економічнийустрій послідовноруйнував пережиткифеодальнихформ землеволодінняу вигляді дворянськихлатифундій, надільногоземлеволодінняселян різнихверств, казенних, удільних, церковнихта монастирськихземель. Алезалишаласьу пореформенійРосійськійімперії становаобмеженістьземлеволодіннята використанняземлі для кріпацькихзасобів експлуатаціїселян. Однак, світова аграрнакриза 1875-1895 роківсприяла тому, що, наприклад, у Східній Україніпоміщики почалипродавати землюна ринку. В зв'язкуз цим ціни наземлю починаютьзростати – від29 крб. в 60-х рокахХІХ століттядо 250-300 крб. за десятинуна початку ХХстоліття [116, с.131].
Звільнившиселян від кріпацтва, тодішній уряднічого не зробив, щоб зрівнятиїх у правах зіншими верстваминаселення.Навпаки, булостворено всіумови для того, щоб якнайменшеземлі потраплялодо рук селянства, особливо панської, щоб селяни інадалі знаходилисьв економічнійзалежностівід поміщиківта вимушенібули йти в кабалудо них. Особливопомітно це булона ПравобережнійУкраїні, де 90%землі належалоросійськимпоміщикам (доповстання 1863року ці земліналежали польськимпоміщикам)[116, с.132].
Все це призвелодо того, що напочатку ХХстоліття вУкраїні гостропостало питаннямалоземелляселянства. Заматеріаламитогочасноїперіодичноїпреси, у багатьохгуберніяхУкраїни цепитання булонайактуальнішим.Київська губернія, наприклад, займала однез останніхмісць у Російськійимперії зарозмірамиселянськогоземлеволодінняна душу населенняі за підрахункамина 1 чоловікане приходилосянавіть 1 десятиниземлі [87, 1908. — 29 мая].У Полтавськійгубернії, зависновкамиаграрної комісіїПолтавськоїгромади сільськихгосподарів, більше півмільйонасільськогонаселення немало не тількиорної, а навітьі присадибноїземлі [153, 1906. — 2 июня].Середній селянськийнаділ по всіхповітах Харківськоїгубернії складавне більше як4 з лишком десятини[161, 1907. — 1 березня].
Але якщопридивитисяуважніше, неу всіх районахУкраїни цепитання стоялотак гостро. НаПравобережнійУкраїні рівеньаграрногоперенаселеннябув значновищим, ніж наЛівобережжі.Істотні відмінностіу забезпеченостіземлею існувалине тільки міжвеликими регіонамиУкраїни, а й уокремих губерніяхміж повітами: жителі м.Великий-КрупельПереяславськогоповіту Полтавськоїгубернії, переважнокозаки, володілиплощами від50 до 100 десятин, у селян булодещо менше, заможні селянимали 20-25 десятин.Загальна жкількістьбезземельнихселян не перевищувала2-3% всього населення.Поряд з тим, ус.ЛяменціЗолотоношськогоповіту Полтавськоїгубернії насім'ю, яка частішеза все складаласяз 10-12 душ, приходилося6 чи 7 десятин[153, 1906. — 20 августа].
Всі ці протиріччяпоглиблювалисяще й тим, щодворянствонамагалосяза будь-якуціну зберегтисвою земельнувласність.Незважаючина те, що дворянськіземлі у той чиінший спосібпереходилиу власністькозаків, заможнихселян, купцівта міщан, наз'їздах великихземлевласниківпідкреслювалося, що “частнаясобственностьнеприкосновенна”.Як колись вонине погоджувалисьз тим, що людитерплять великупотребу в землі, так і на початкуХХ ст. дворянствоне змінилосвоїх поглядівна це питання.І тільки з початкомреволюційнихподій в Російськійімперії, існуючазагроза поміщицькомуземлеволодіннюзмінила цеставлення.
Аграрнаполітика поміщиківна початку ХХстоліття ґрунтуваласяна збереженніта підтримцісільськоїобщини з невідчужуваністюнадільноїземлі. Охороняючиобщину, поміщикирозраховувалина темноту танесвідомістьселян, — зазначаєрадянськийдослідникП.Н.Єфремов[57, с.20]. Общинавідігравалароль середньовічноїперегородкина шляху розвиткувиробничихсил у сільськомугосподарстві, повинна була, на думку кріпосників, замінити собоювладу поміщика, можливістьексплуатуватиселянство. Дляцього булавстановленасистема круговоїпоруки. Сільськаспільнота уцілому відповідалаза справнусплату податків.Общинне володінняпозбавляломожливостікупівлі тапродажу землі, перешкоджалопереходу їївід біднішихверств до заможнихселян.
У відношенніволодіннянадільноюземлею усіселянськіспільнотиподілялисяна дві великікатегорії: спільноти зобщиннимземлеволодіннямта спільнотиз подвірнимволодіннямземлею. Общиннеземлеволодінняпанувало наПівдні України, особливо вКатеринославськійгубернії (99,5%), воно переважалонад подвірнимпо всьомуЛівобережжю.В губерніяхПравобережжяпанувало подвірнеземлеволодіння(96,3%). У Подільськійгубернії общинніземлі становилилише 0,5% від надільногоселянськогоземлеволодіння[71, с.493].
Як бачимо, старі общинніпорядки, політикапідтримкисільськоїобщини з бокуцаризму такріпосниківбули спробоюзатриматирозвитоккапіталістичнихвідносин.
Всі ці причини, а також становіобмеження, якілежали на надільнихземлях (обмеженнякупівлі-продажу, застави землі), обставинитоварноговиробництва, у якій господарювалиселяни, вимогирозподілу земліта вільної їїмобілізаціїстворили революційнуситуацію. Селянськістрайки, якіпочалися щеу 1905 р., продовжувализростати. Газетищодня друкувалиповідомленняпро зіткненняміж селянамита поміщиками, про відмовиселян виходитидо поміщиківна роботу, просуди над селянамиза погромимаєтків і т.інше. Вимогиселян під часстрайків булирізними. Це іпідвищенняплати за роботуна поміщицькихземлях, і зниженняорендних цінна землю, і вимогивіддати поміщицькуземлю. Майжещоденно українськігазети друкувалиповідомленняпро революційніподії, що охопилимайже всі губерніїУкраїни. Частопоміщикивикористовуваливійська для“утихомирювання”селян [87, 1906. — 1 мая;98, 1906 — 19 апреля; 39, 1906 — 2, 7, 9, 11, 13, 19, 21, 23, 26 липня;186, 1907. — 19 мая; 153, 1906. — 2 июня;161, 1907. — 4, 27 липня]. Офіційніджерела дещостриманішевисвітлювалиреволюційнуситуацію. Так, у Звіті та огляді по Київськійгубернії за1905 рік губернаторомзазначалося, що аграрнівиступи малимісце, але завдякиенергійнимдіям поліції, вони не переросталиу «відкритіграбежі тарозгроми поміщицькихмаєтків» [198. — ф.442. — оп.636. — од.зб.422.- л.3].
Уряд і поміщикивсіляко намагалисяпридушитиреволюційнийнастрій селянства.Побоюючисьоб'єднанняокремих селянськихвиступів, урядвдавався дорішучих заходів, навіть до судовихсправ за участьу аграрнихстрайках. Упресі в розділах«Судова хроніка»постійно друкувалисязвіти про судовісправи надселянами. Ціофіційні звітипоказують, якуряд боровсяза збереження“свого спокою”.Наприклад, з42 звинуваченихселян с.БігачаЧернігівськогоповіту за погрому маєтку поміщикаМортона, тільки8 виправдано, а останніхзасуджено доув'язнення.Найдовшийтермін — 4 роки.Справа про 9селян с.ГоликоваЧигиринськогоповіту — 4 з нихбули визнанівинними і присудженідо тюремногоув'язнення [87,1906. — 2 мая; 161, 1906. — 15 вересня].Як бачимо, царськийуряд був налаштованийбудь-якимизасобами припинитируйнуваннявеликого поміщицькогоземлеволодіння.
Оскількиселянськемалоземелляпризводилодо поширеннянайманої праці, поміщикивикористовувалице в своїх інтересах.Плата за найманупрацю була дуженизька. Частоселяни наймалисядо панів заоплату своєїпраці харчами. Під час революційнихзаворушеньоднією з селянськихвимог булопідвищенняплати за роботув панськихмаєтках. В різнихмісцевостяхвимоги прооплату булирізними. Так, у Конотопськомуповіті в с.Тиницеселяни зажадализа свою працюна буряковихплантаціяхне по 70 копійок, а по карбованцюв день. Оплатипо карбованцюза копу або затретій сніпвимагали селянис.Вербки наПоділлі. Дещобільшої оплатидомагалисяселяни с.ТростянцяКанівськогоповіту — третійсніп або 5 карбованцівза робочий день[87, 1906. — 8 июня, 3 июля;39, 1906. — 4 липня]. Взагаліу пресі дужебагато дописівпро вимогиселян до панствапро підвищеннязаробітноїплати, особливопід час жнив[87, 1906. — 11 мая; 39, 1906. — 8 липня;186, 1907. — 26 мая]. Селянивідмовлялисяйти на роботу, поки поміщикине задовольнятьїх вимоги пропідвищенняденної заробітноїплати. Однак, найчастішевимоги селянне задовольнялися, а поміщикивдавалися донаймання новихсільськогосподарськихробітниківза таку ж, абоменшу заробітнуплату, оскількиаграрне перенаселенняукраїнськихземель давалотаку змогу.
Зустрічаютьсянавіть вимогиселян про збільшенняхарчів. Селянивідмовлялисяпрацювати наплантаціяхкнязя Орбеліані(с.ЧасниківкаЛохвицькогоповіту), покине поліпшитьсяякість харчів[161, 1907. — 1 липня; 186, 1907. — 7июля]. Все цесвідчить проте жалюгіднестановищеселянства, вякому воноопинилося напочатку ХХстоліття. Малоземеллята безземелляселян змушувалоїх на активнідії для покращенняумов свогоіснування.
Користуючисьгострою потребоюбільшості селяну землі, поміщикиздавали частинусвоїх земельв оренду навиключнонесприятливихдля орендарівумовах. За даниминауковцяС.М.Сидельникова, на протязі 35пореформенихроків оренднаплата збільшиласяу середньомувтричі, а умалоземельнихрайонах — у 5 ібільше разів[179, с.33]. Залишкикріпацтва всільськомугосподарствіУкраїни мализначне місцена початку ХХстоліття. Якзазначає М.А.Рубач, біля 3,5 млн. десятиндворянськоїземлі здавалосяв оренду селянам.Значна частинапоміщицькоїземлі аж до1917 р. обробляласяселянськимінвентарем[166, с.13]. На Полтавщині66% приватноїземлі здавалосяв оренду [148, с.13].
На початкуХХ століттяв Російськійімперії існувалодва типи оренди, які суттєвовідрізнялисяза характеромвиробничихвідносин, івиникали прикористуванніорендною землею:
1) голодна(продовольча)оренда найбіднішихмас селянствата
2) підприємницькаоренда землізаможнимиселянами.
При другомутипі орендизаможні селянизнімали землюна декількароків з грошовоюсплатою, прицьому платаза землю коштувалаїм дешевше придовгостроковійоренді та орендівеликими ділянками.
Перший типоренди носивкріпосницькийхарактер, бомалоземельнечи безземельнеселянство, немаючи достатньокоштів дляоренди землівеликими ділянкамита на тривалийстрок, змушенебуло орендуватипоміщицькіземлі, щоб невмерти з голодуна своїх клаптяхземлі, щоб уникнутиштрафів запотраву власницькихземель, якщотакі були вбезпосереднійблизькостівід селянськихвигонів, щобмати можливістькористуватисяближніми поміщицькимиземлями. Осьодин з дописіввласногокореспондентау газету “Рада”:“Переяславськийповіт. Поміщикив нашому повіті, які мають чималоземлі і якіраніш оброблялиїї самі, теперстараютьсяроздати її“мужикам”. Алеяк роздати? Читач може йсправді подумати, що наші панироздають своюземлю на кориснихдля хліборобаумовах. Зовсімні, землю вонироздають, абискоріше здатив оренду на те, щоб мати напередгроші...” [161, 1906. — 26вересня].
З газетнихповідомленьможна дізнатисяяк зросталаорендна платана українськихземлях по різнихгуберніях: агрономічнийвідділ Київськогогубернськогоземськогоуправлінняповідомляв, що орендні цінина землю у 1906 р.скрізь буливищі, ніж задва попередніхроки. Особливопіднялися цінив Черкаському, Чигиринському, Канівськомуповітах (малоне на 4 крб.), а врешті повітів- більше, як на2 крб. Орендніціни на землюв Харківськійгубернії, заповідомленнямстатистичноговідділу Харківськоїгубернськоїуправи, за часвід 1903 до 1907 рр.збільшилисямайже на 75%. Так, наприклад, у1903 р. пересічнаорендна цінана орну землюбула 9 крб. 24 коп.за десятину; у 1904 р. під озиминуземля вже коштувалапо 13 крб.; у 1905 р. — по14 крб.; а у 1906 р. — доходиладо 16 крб. 40 коп. У1909 р., повідомляєгазета “Рада”, орендні цінина землю встановилисяна 3-4 крб. вище, ніж у попередніроки [39, 1906. — 5 серпня;161, 1907. — 20 жовтня; 1909. — 11 травня].
По окремихвипадках орендиземлі такожможна зробитивисновки, якздирницькипідходили доцього питанняпоміщики. Селянис.Красногорівкивідправилидо Катеринославськогогубернатораклопотання, щоб поміщикНестеренконайняв їм своюземлю за «людську»ціну. В с.НовоалександрівціПавлоградськогоповіту селянивимагали відбаронеси Корф, в якої вониорендувализемлю, братиз них не по 10 крб.за десятину, а по 5. Така ж самаісторія вПавлоградськомуповіті. Селянивимагали відкупця Руссовабрати з них непо 18 крб. за дес., а дешевше. Ус.СитківціЛиповецькогоповіту на Київщиніоренда землікоштуваласелянам 18-20 крб.за десятину[39, 1906. — 9, 15 серпня; 6жовтня; 161, 1908. — 19 березня].
В деякихгуберніях умовиоренди землібули ще важчими.У Валківськомуповіті Харківськоїгубернії, наприклад, поміщики віддавализемлю селянамлише на відробітки.За 1 десятинуоренди селянинмусив: виорати2 десятиниекономічногохліба, скосити1 десятину сінокосута скласти 3копиці сіна.В переводі нагроші, ця роботакоштувала 20крб. [161, 1907. — 10 березня].
Але зустрічаютьсяу газетахповідомленняй іншого змісту.З Полтавиповідомляли, що князь Кочубейздав селянам3000 десятин землів оренду по 6крб. на рік. Вповіті середняціна орендноїплати дорівнювала12 крб. Селянисс.Петрівкита Смолянівкинайняли у панівСульпина таКлещеєва землюпо 5 крб. Ранішеза цю землювони платилипо 14 крб. [154, 1908. — 28 апреля;161, 1906. — 26 вересня].Такі одиничніповідомленнясвідчать проте, що великіземлевласники, побоюючисьреволюційнонастроєнихселян, вважализа доцільнезнизити оренднуціну на землі, ніж лишитисяїї зовсім. Івсе-таки, цебули лише поодиноківипадки. Більшачастина поміщиків, навіть наляканареволюційнимивиступамиселян, вважалаза доцільнезастосовувативійськову силу, або продаватиземлю за підвищенимицінами черезбанки.
Зустрічаютьсяв газетахповідомленняі про зовсімінші види оренди.Їх не дуже багато, але вони тежмали великезначення, оскількисвідчили провикористанняселянськогомалоземелляСелянськимБанком. Так, ус.КозерогахЧернігівськогоповіту сіножатьнаймали арендатори,і вже від себенаймали їїселянам. Цінана землю — по18 крб. за десятину.Поміщик Купянськогоповіту Харківськоїгубернії продавсвій маєтокСелянськомуБанку, а Банкпропонувавселянам орендуватиземлю по 9 крб.за десятину[39, — 1906. — 9, 28 липня]. Цебуло свідченнямтого, що користувалисямалоземеллямта безземеллямселянства нетільки поміщики, а й державніструктури — СелянськийБанк, і заможніселяни, якімали гроші длядовгостроковоїоренди поміщицькоїземлі.
Джерелапоказують, щоселяни орендувалине тільки поміщицькіземлі. Газета“Киевлянин”наводить данівідносно орендиудільних земельу Південно-Західномукраї. У Київськійгубернії удільніземлі здавалисяв оренду в середньомупо 8 крб. 21 коп. задесятину. ВПодільськійгубернії — всередньомупо 5 крб. 34 коп. задесятину. УВолинськійгубернії — по3 крб. 45 коп. задесятину [87, 1906. — 14 июля]. Такимчином, у Південно-Західномукраї майжеполовина земель, яка належалаудільномувідомству, здаваласяселянам зацінами набагатонижчими, ніжприватновласницькіземлі. Окрімтого, за повідомленнямгазети «Киевлянин», у Київськійта Волинськійгуберніяхземля, яка здаваласяповітовимселянам, сплачуваласяпо більш низькимцінам, ніж земля, яка здаваласяприватнимиорендарями.
Пояснюєтьсяце тим, що післяреволюційнихподій 1905 р. урядбув дуже стурбованийподальшею долеюпоміщиків-землевласників.Щоб якось пригаситихвилі селянськихповстань, доводилосявишукуватибудь-які шляхидля того, абихоч частковоподолати туземельну тісноту, яка існувалау таких аграрноперенаселенихгуберніях якКиївська, Волинськата багато інших.
Про злиденністьта важкі умовипраці селянстваможна дізнатисятакож і з наступнихгазетних повідомлень.В одному з номерів“Полтавскойземской газеты”був надрукованийвитяг з договоруміж наймачемта працівникомоднієї з економійграфа Потоцького.“Я крестьянкасела N с собственногосогласия наняласьв N-скую экономиюграфа Потоцкогона сельскохозяйственнуюработу, какуюбы мне не поручили, всего на 144 рабочихдня, на своихкормах, с платоюза все время34 руб. (т.е. по 23,5 коп.в день!), из каковойсуммы в видезадатка я получила10 руб., а остальныеденьги должнаполучать почастям, сколькозаслужу...“ [153,1906. — 6 августа]. Далігазета наводитьобов'язки, якіповинні виконуватисяробітниками.Характернимє те, що авторизамітки лишекоротко розповілипро відносиникеруючогомаєтками зселянами, охарактеризувавшиїх двома словами“крепостноеправо”. Сам жедоговір, надумку авторів, коментарівне потребував.
Отже, з наведенихданих можназробити декількависновків.По-перше, реформа1861 року не тількине покращиластановищеселян, а, навпаки, загострилайого. На початкуХХ століттяпотреба селянв землі сталанагальною, оскільки зароки післяреформи 1861 рокусільське населеннязросло більшеніж у 2 рази, азагальна кількістьселянськихнадільнихземель залишаласямайже незмінною.Існуюча системаземлеволодіння(наявністьвеликих поміщицькихлатифундій)не давала можливостіселянам скільки-небудьпокращити своїземельні справи.
По-друге, малоземелля, що було результатомособливогорозподілу земліпри кріпосницькомугосподарстві, в умовах розвиткукапіталістичнихвідносин ставалосуттєвим гальмомдля селянськихгосподарств.Скарги на малоземеллябули головнимипри багатьохселянськихвиступах протипоміщиків підчас революційнихподій 1905 року.
Оренда земель, яка набралаширокогорозповсюдженняна початку ХХстоліття, такожне могла розв'язатипроблеми малоземелля.Великі орендніціни на землюне задовольнялиселян. До тогож, не всі поміщикивважали задоцільне здаватисвої землі воренду селянам.На півдні Українибула, наприклад, розповсюдженаздача великоїкількості земліна довгостроковийтермін буряково-цукровимконцернам.
Напівкріпацькепоміщицькеземлеволодіннягальмувалорозвиток сільськогогосподарства, створювалоземельнийголод. Перешкоджалорозвитку сільськогогосподарстватакож йогонизьке технічнезабезпечення.
З розвиткомреволюції 1905р. перед царськимурядом посталопитання проземельні реформи.Невирішеністьцього питанняпризводиладо того, що селянив ході революціїмогли відібратипоміщицькіземлі.
На сторінкахперіодичноїпреси відбувалисядискусії пропричини кризовогостану та можливішляхи йоговирішення.Деякі з їх учасниківвважали, щомалоземелляне є перешкодоюдо вирішенняаграрногопитання. Так, газета “Киевлянин”у статті “Крестьянскоеполеводство”знайомить своїхчитачів з цифровимиданими, якіхарактеризуютьстан селянськогогосподарствав черноземнійсмузі взагаліі по окремихгуберніях. Цідані були взятіз книги П.Н.Соковніна“Культурныйуровень крестьянскогополеводствана надельнойземле и егозначение ваграрном вопросе”[87, 1906. — 3 мая]. Авторцієї книгиметодом порівнянняданих про збірзерна, валовогодоходу, цін наврожай та ін. в губерніяхчерноземноїта нечерноземноїсмуг намагавсядовести, щопропозиція«демократизації»землеробствамала руйнівнезначення.
Висновкупро те, що благоустрійселянськогонаселення вРосії не знаходитьсяні в якій залежностівід їх земельногозабезпечення, приходить іС.С. Бехтєєв, автор книги“Хозяйственныеитоги истекшегосорокалетия”, уривки з якоїнаводила газета“Киевлянин”[87, 1906. — 12, 13, 27 июня]. Вінкатегоричноне згодний зтим, що питаннямалоземелля- це хворобаселянства, івважав за необхідневирішити, наскількице становищепотребує яких-небудьекстраординарнихзаходів длязмін його накраще.
На захиствеликого тасередньогоземлеволодінняв Російськійімперії виступавфранзуцькийвчений Леруа-Больє.Він вважав, щонічим не можназамінити великогота середньогосільськоговласника, якийби мав освіту, до деякогоступеню широку,і який би мавсередній обіговийкапітал тадеякі запаснізасоби. На йогодумку, цьогобуло б достатньодля пожвавленняземлеробствав цілому [87, 1906. — 11июня].
Цілком незгоднийз додатковимнаділеннямземлею селянневідомий авторще однієї статтіу газеті “Киевлянин”. На його думку, вся справа нев малоземеллі, а у неправильномукористуванніземлею. Категоричнозаперечуючиреформуванняу землеволодінні, він намагавсядовести, що всезалежить відправильноговикористанняземлі [87, 1906. — 6 июля].
Справоюпокращеннясільськогосподарськоїтехніки бувстурбованийневідомий авторстатті у газеті“Южный край”.Він вважав, щопокращеннясільськогосподарськоїтехніки — цеосновний козираграрної програмита аграріїв, а також і промисловців.На його думку, сільськогосподарськамашина допоможеселянину перейтидо інтенсивногогосподарстваі він перестанемріяти про“примусовевідчуження”[207, 1909. — 24 марта].
Погоджуючисьз тим, що не останнюроль у підвищеннісільськогосподарськоговиробництвавідіграє застосуваннятехніки, всеж нагадаємо, що застосуваннятехніки, якпоказує досвід, рентабельнетільки на великихземельнихділянках. Якщовзяти до уваги, що у більшостігуберній всеж таки переважалоселянськемалоземеллята безземелля, то використаннятехніки наврядчи якось підвищилоб продуктивністьпраці. При скрутномугрошовомустановищінавіть більшзаможні селянине мали коштівдля придбаннясільськогосподарськоїтехніки, якакоштуваладосить дорого.Поміщики жнадавали перевагувикористаннюна своїх угіддяхдешевої селянськоїпраці, ніж придбаннютехніки.
Що ж до покращеннярівня сільськогосподарськоїпраці, то можназазначити, щопри малоземеллі, враховуючищорічний прирістсільськогонаселення, важко було бпроводитиякі-небудьдослідженняв галузі багатопілля.Отже, уряду іпоміщикам кончепотрібно булойти на поступкиселянам у збільшенніїх надільноюземлею, бо цьоговимагали яксуб'єктивні, так і об'єктивніпричини розвиткукапіталістичнихвідносин усільськомугосподарстві.Були підірваністарі общинніпорядки селянськогоземлеволодіння, а нові відносинивели до розшаруванняселянства застановимиознаками. Общинане могла запобігтинеминучомурозшаруваннюселянства. Недивлячись назагальні тачасткові переділи, земля починаєзосереджуватисяу першу чергув руках заможнихселян. З розвиткомкапіталізмузавмирає іпрактика переділів.Новий устрійне міг змиритисязі зрівняльністюсільськогоземлекористування.Старі общинніпорядки ввійшлиу гостре протиріччяз новими господарськимиумовами. Зламіснуючих порядківставав безумовноюекономічноюнеобхідністю.Політика підтримкиселянськоїобщини з бокуцаризму такріпосників-поміщиківбула спробоюзатриматирозвиток новихекономічнихвідносин населі. Поміщикампотрібен був«наймит з наділом»– напівжебрак, малоземельнийселянин, змушенийорендуватипоміщицькуземлю за відробітки, при яких вартістьоренди набагатоперевищувалаб звичайнуорендну вартість.Розвитокпромисловостітеж вимагаврішучих перетвореньу сільськомугосподарстві.
Отже, кризовестановище всільськомугосподарствіУкраїни, як івсієї Російськоїімперії напочатку ХХстоліття привернулодо себе увагуне тільки урядовихкіл. Пошукамишляхів вирішенняскладної ситуаціїз землеволодіннямзаймалися якспеціалісти-дослідники, так і громадськізасоби інформації.Останні в своїхпублікаціяхне тількивисвітлюваливажке становищеселянства, алей друкувалипрогнози щодомайбутньогов аграрномусекторі.
2.2. Аграрнепитання в програмахзагальноросійськихта національнихукраїнськихполітичнихпартій
    продолжение
--PAGE_BREAK--
Загостренняаграрної проблемита пов'язаніз нею кризовіявища, яківідбувалисяна початку ХХстоліття вУкраїні та вцілому в Російськійімперії, потребувалинагальноговирішення.Обговоренняпитання відбувалосяне лише на державномурівні, але і вцілому в суспільстві.Активізаціягромадсько-політичногожиття в кінціХІХ — на початкуХХ століттясприяла формуваннюв різних верствахсуспільствачітких позиційщодо аграрногопитання. Всіполітичніпартії якзагальноросійські, так і українські, обов'язковоставили напорядок деннийпитання реформуванняаграрногосектору.
У відповідностіз різним соціальнимспрямуванняму земельнійполітиці, кожнапартія маласвій варіантвирішенняаграрногопитання. Спектрїх пропозиційколивався відзбереженняіснуючогогосподарськогопорядку доповної націоналізаціїземлі та розподілуземельногофонду.
Особливістюгосподарськогоустрою Українибуло її аграрнеспрямування.Незважаючина швидкийрозвиток промисловогокапіталізмув кінці ХІХ — на початку ХХстоліття, вУкраїні переважалосільськогосподарськевиробництво.Тому вирішенняаграрногопитання потребувалоособливихпідходів.Підтвердженнямцьому сталоте, що всі політичніпартії національногоспрямуванняна порядокденний ставилипитання аграрногосектора порядз національноюпроблемою.Рушійною силоюрозглядалосясаме селянство, а не пролетаріат(РУП). Існуючіна той часзагальноросійськіпартії розглядалиаграрне питанняв Україні якскладову частинуаграрногосектора всієїРосійськоїімперії, невиділяючиособливостейсільськогосподарськогостану українськихземель. В подальшомуце стало головнимпротиріччямміж українськимита загальноросійськимипартіями.
Необхіднозазначити, щовсі загальноросійськіта українськіполітичніпартії революційногохарактеру всвоїх програмахнаголошувалина встановленнісоціальноїсправедливостіщодо селянствата у зрівнянніїх у громадянськихправах з іншимиверстваминаселення.Монархічніполітичніпартії вважалипершочерговимпідвищеннясільськогосподарськоїкультури селянствата раціональневедення переселенськоїсправи і проніякі соціальнісправедливостімова не йшлася, навпаки, вонибули протизахопленнячужої власностіта примусовоговідчуженнясвоїх володінь.
Розглянемобільш детальнопогляди тапозиції різнихполітичнихпартій безпосередньоза їх програмнимидокументами.
Монархічніпартії, яківиникли восени1905 року за часівреволюції, іякі захищалиіснуючий царськийуряд, дивилисяна процес реформв сільськомугосподарствіз тих же позицій, що і урядовікола.
Союз руськогонароду та Руськамонархічнапартія наполягалина обов'язковомузбереженніпоміщицькогоземлеволодінняі вбачали унедоторканостімайна найважливішузапоруку розвиткута розквітудержави. Дляліквідаціїважкого становищаселянства, вважали монархісти,існують більшрадикальнізаходи — навітьпорівняноневеликийземельний наділможе даватибільше прибутку, якщо його оброблятипосиленим тапокращенимчином. Раціональнерозселеннядуже заселенихрайонів тапереселення, також можутьдати позитивнийрезультат вборотьбі змалоземеллям, вважали монархісти[156, с.105-117].
Окрему позиціюзаймала партія«Союз 17 октября»(октябристи), яка виниклапісля проголошенняцарськогоманіфесту 17жовтня 1905 року.Окрім постійнихдержавнихтурбот пропідвищенняпродуктивностіземлеробства, заходами дляпідйому селянськогоблагоустроюповинні бути: регулюваннядрібної земельноїоренди, перетвореннядіяльностіСелянськогоПоземельногоБанку, допомогарозселеннюта переселенню, визнання державнихта удільнихземель фондомдля задоволенняземельноїпотреби селян, розподіленнячерезсмужнихселянськихта поміщицькихземель. І якщоцих заходівбуде недостатньо, то допускаєтьсяу випадкахдержавноїважливостівідчуженнячастини приватновласницькихземель засправедливоювинагородою, встановленоюзаконодавчоювладою [156, с.92-99].Головним провідникому вирішенніселянськогопитання октябристивважали ДержавнуДуму, де реальноможливо було, на їх точкузору, законодавчовирішити проблемиаграрногосектора. Підтвердженнямцього сталаїх активнаучасть у виборахта у діяльностіІ та ІІ ДержавнихДум.
Свої пропозиціїщодо вирішенняаграрної проблемимали загальноросійськіліберальніпартії, такіяк конституційнідемократи, радикальнапартія, демократичнийсоюз конституціоналістів.
Партіяконституційнихдемократів(кадети) в своїйпрограмі, якабула прийнятана установчомуз'їзді партії12-18 жовтня 1905 року, в окремомурозділі, присвяченомуаграрномузаконодавству, наполягалана збільшенніплощі землекористуваннянаселення, якеобробляє їївласною працею.Це пропонувалосязробити зарахунок державних, удільних, кабінетських, монастирськихземель, а такожшляхом відчуженняза рахунокдержави в необхіднихрозмірахприватновласницькихземель з винагородоювласникам засправедливою(не ринковою)ціною.
Відчуженіземлі повиннібули перейтидо земельногофонду, з якогов свою чергувони передавалисяб населенню, яке має в нихпотребу і увідповідностіз особливостямиземлеволодіннята землекористуванняв різних областяхРосії. Крімтого, кадетинаголошувалина державнійдопомозі дляпереселення, розселеннята влаштуваннягосподарськогопобуту селян; упорядкуваннізаконом оренднихвідносин [159, с.164-179; 156, с.75-83].
На створенніземельногофонду тими жшляхами, що йкадети, наголошувалаі Радикальнапартія. Особливимбуло лише розуміннямаксимальноїкількостіприватногоземлеволодіння.Із земельногофонду земліповинні буливіддаватисятільки в оренднекористуваннятим, хто власнеобробляє землю[156, с.83-86].
Демократичнийсоюз конституціоналістів(Партія демократичнихреформ) вбачалазахист інтересівселянськогонаселення взбільшенніплощі земельселянськогоземлекористуванняу зв'язку зпідвищеннямзагальногоосвітньогорівня селянства, за рахунок всіхудільних, державних, кабінетськихта монастирськихземель, а такожшляхом додатковихнаділів зарахунок приватновласницькихземель, з винагородоювласникам засправедливоюоцінкою. Пропонувалосятакож примусововикупляти зарахунок державиземлі, які немали господарськогозначення длявласника і якібули засобомзакабаленняселян.
Партія демократичнихреформ вимагалатакож скасуваннябудь-якої залежностіособи від земельноїобщини та наданнякожному бажаючомуповного прававласності навикупленуземлю. Повиннабула такождіяти широкаагрономічнапропаганда, державна допомогадля вільногопереселенняселян та влаштуванняїх господарств, скасуваннявикупних платежів, упорядкуванняорендних відносині регулюванняорендних цін[156, с.86-92].
Найбільшеволюційнізміни в сільськогосподарськійсфері мализагальноросійськіреволюційно-демократичніта соціалістичніпартії. Вонистояли на позиціяхсоціалізаціїземлі та відновленнясправедливостіщодо селян.Необхіднозазначити, щокожна партіяреволюційно-демократичногоспрямуваннямала свої методидля досягненняпоставленоїмети.
Так, в програміРосійськоїсоціал-демократичноїробітничоїпартії, якабула прийнятана ІІ з'їзді в1903 році і авторамиякої булиГ.В.Плєханов, В.І.Ленін, П.Б.Аксельрод, А.Н.Потресов, А.С.Мартинов, зазначалося, що з метою ліквідаціїзалишків кріпацтваі в інтересахвільного розвиткукласової боротьбина селі партіявимагатимеперш за все:
1. Відміни викупнихта оброчнихплатежів, будь-якихповинностей, які лежать населянах;
2. Відмінивсіх законів, які обмежуютьселян в порядкуванніїх землею;
3. Поверненняселянам грошовихсум, які буливзяті з них увигляді викупнихплатежів; конфіскаціїз цією метоюмонастирськогота церковногомайна, а такожмаєтків, якіналежать царськійродині; оподаткуванняземель дворян; поверненнясум, які булиотримані цимшляхом, в особливийнародний фонддля культурнихта благодійнихпотреб сільськихгромад;
4. Створенняселянськихкомітетів:
а) для поверненнятих земель, якібули відрізаніу селян прискасуваннікріпацтва;
б) для поверненняу власністьселян на Кавказітих земель, якими воникористуютьсяяк тимчасовоповинні;
в) для ліквідаціїзалишків кріпацтвана Уралі, Алтаї, в Західномукраї та ін. областяхдержави.
5. Наданнясудам правазнижувативисокі оренднівиплати таоголошуватинедійснимиті угоди, якімають кабальнийхарактер [156, с.49-58].
Але вже наІІІ з'їзді РСДРП, який відбувся12-27 квітня 1905 рокув Лондоні, булаприйнята резолюція«Про відношеннядо селянськогоруху». З'їздприйняв доуваги всі теоретичніта практичнінастановиВ.І.Леніна: революція, якавідбуваласьв Росії, носитьбуржуазнийхарактер; алене буржуазія, а пролетаріатнайбільшезацікавленийв її повномууспіху, дляякого необхіднийсоюз робітничогокласу з селянством; пролетаріатповинен висловитисяза конфіскаціюпоміщицьких, церковних, монастирських, удільних земельта за терміновуорганізаціюселянськихкомітетів [70, с.269]. І лише на IV(об'єднавчому)з'їзді РСДРП(10-25 квітня 1906 року, м.Стокгольм)була переглянутааграрна програмапартії. В.І.Ленінвисунув ідеюнаціоналізаціївсієї землі.Однак, користуючисьправами більшості, меншовикивідстояли свійпроект. В ньомузазначалося, що в інтересахвільного розвиткукласової боротьбина селі РСДРПвимагає:
1. Скасуваннявсіх становихутисків особистостіта власностіселян;
2. Скасуваннявсіх платежівта повинностей, які пов'язанізі становоювідокремленістюселян та скасуванняборгів, зобов'язань, які мали кабальнийхарактер;
3. Конфіскаціяцерковних, монастирських, удільних такабінетськихземель та передачаїх, а також іказенних земель, великим органаммісцевогосамоуправління, які об'єднуютьміські та сільськіокруги, до тогож землі, якінеобхідні дляпереселенськогофонду, а такожліса та води, які маютьзагальнодержавнезначення, передаютьсяу володіннядемократичноїдержави;
4. Конфіскаціяприватновласницькихземель, окрімдрібногоземлеволодіння, та передачаїх в розпорядженнявибраних надемократичнихосновах великихорганів місцевогосамоуправління[159, с.55-64].
На відмінувід РСДРП, Російськасоціал-революційнапартія (есери)в своїй програмізазначала, щоу питанні перебудовиземельнихвідносин спираєтьсяна громадськіта трудовіпереконання, традиції таформи життяросійськогоселянства, тобто — на розповсюдженепереконання, що земля — нічияі що право накористуваннянею дає лишепраця. Виходячиз цього положення, есери наголошували, що будуть стоятиза соціалізаціюземлі, тобтоза вилученняїї з товарногообігу та приватноївласностіокремих осібчи груп в загальнонародненадбання. Вилученаземля повиннабула, на думкуесерів, перейтидо центральнихта місцевихорганів народногосамоврядування, які будутьзайматисярасселенням, переселенням, завідуватирезервнимземельнимфондом. Користуванняземлею повиннобути зрівняльнотрудовим, тобтозабезпечуватиспоживчу нормуна основі власноїпраці, одноосібноїчи товариської, земля залучаєтьсядо загальнонародногонадбання безвикупу [156. с.58-66].
В 1905 році виникВсеросійськийселянськийсоюз. На своємуз'їзді, якийпроходив 6-10листопада 1905року, делегатипостановилипо земельномупитанню:
1. Припинитибідуваннянароду, яківипливаютьз недостаткуземлі, можетільки перехідвсієї землів загальнувласністьвсього народуз тим, що користуватисянею будутьтільки ті, хтобуде оброблятиїї власнимисилами безнайманої праці.
2. Встановитиземлеустрійповинні Установчізбори, які будутьстворені дляскладанняосновних законівдержави.
3. Установчізбори повинніобов'язкововирішити земельнепитання наблаго народузгідно з йоговимогами [156, с.66-75].
Отже, проаналізувавшипрограмніположеннязагальноросійськихполітичнихпартій в галузівирішенняаграрногопитання можназробити декількависновків.По-перше, монархічніпартії, підтримуючиіснуючий вімперії державнийустрій, не допускалинавіть думкипро будь-якевідчуженняпоміщицькоїта дворянськоїземлі, навітьза винагороду.По-друге, ліберальніпартії схилялисядо того, що селянськемалоземелляможливо покращити, якщо збільшитиїх площі землекористуванняза рахунокудільних, державних, казенних, кабінетськихта монастирськихземель. Деякіпартії навітьпогоджувалисяз потребоювідчуженнячастини приватновласницькихземель за справедливудержавну винагороду.Майже всі вонинаголошувалина впорядкуванніорендних відносин, законних шляхіву судовомупорядку длязниження непомірновисоких оренднихцін.
На більшрадикальнихпозиціях увідношеннідо впорядкуванняземельногопитання стоялисоціалістичніта революційно-демократичніпартії. Есеринаголошувалина тому, що земляповинна належатитим, хто обробляєїї власноюпрацею, тобтоселянам. Вонивимагалинаціоналізаціївсієї земліз метою подальшоїпередачі їїчерез центральніта місцевіоргани в користуваннятим, хто безпосередньобуде на нійпрацювати. Натаких же засадахстояв і Всеросійськийселянськийсоюз.
У вирішенніаграрногопитання порядз загальноросійськимиполітичнимипартіями нестояли остороньі українськіполітичніпартії. Розуміючиі враховуючиінтереси українськогоселянства, вонивисували своїпроекти реформуванняаграрногосектору наукраїнськихземлях. В порівнянніз загальноросійськимипартіями, вонистояли на більшрадикальнихпозиціях щодоаграрної проблемиі вимагалипередати землюу національнувласністьукраїнськогонароду.
Так, створенав 1900 році ДмитромАнтоновичемта МихайломРусовим Революційнаукраїнськапартія (РУП), ще не маючипрограми, одразуж проголосиласебе виразникомінтересівселянства, уякому бачилаоснову українськоїнації.
Трохи згодом, у нарисі ПрограмиРУП, яка булазапропонованаКиївськимкомітетом длядругого партійногоз'їзду в 1903 році, стосовно перетвореньв аграрномусекторі, пропонувалося:
1. Скасуваннявикупної плати, всіх повинностейта податків, які виплачуютьсявиключно селянством.
2. Скасуваннязаконів, якіставлять окремогогромадянинав повну залежністьвід громадищодо землі, переселення, виходу з громади, висилки такари.
3. Поверненнягрошей, якісплачені селянством, як викупніподатки; дляцього конфіскуватимонастирськіта удільніземлі, накластиокремий податокна землі великихземельнихвласників, якікористуютьсяцими викупами.Поверненняцих грошей вфонд допомогисільськимгромадам.
4. Поверненняземлі, яка буланедорізанаселянам прискасуваннікріпацтва черезекспропріаціючи викуп коштомвеликогоземлеволодіння.
5. Права судівзменшувативеликі орендніплати та визнаватине дійснимидоговори, щомістять каруза недотриманняумови [196, с.114-121].
В 1902 році з РУПчерез різницюв поглядах нанаціональнепитання виділиласягрупа на чоліз МиколоюМіхновським, яка заснувалаНародну українськупартію (НУП).Ця партія навідміну відРУП в селянськомупитанні ставилана перше місценаціоналізаціюземлі. Стосовноцього в програміНУП зазначалося, що націоналізаціяземлі в Українідля запровадженнясоціалістичногоустрою і соціалістичногообробленняземлі — ідеалпартії та їїкінцеве завдання, бо тільки такимшляхом назавждиможна розв'язатиаграрне питанняв Україні [171, с.20-53].
В 1904 році з РУПвийшло ще однеугрупуванняна чолі зМ.Меленевським-Баскомта О.Скоропис-Йолтуховським.Це угрупуванняпроголосилосебе Українськоюсоціал-демократичноюспілкою (Спілка).В 1905 році Спілкана правах автономноїсекції влиласядо меншовицькоїфракції Російськоїсоціал-демократичноїробітничоїпартії, оскількиз усіх основнихпитань стратегіїі тактики поділялапогляди меншовиків.ПредставникиСпілки бралиучасть в роботіменшовицькоїконференціїв м.Женева (квітень1905 року), а такожв роботі IV таV з'їздів РСДРП[212, с.12-14].
Того ж 1904 рокув Києві булостворено щедві українськінаціональніпартії: Українськудемократичнупартію (УДП), яку очолилиОлександрЛотоцький таЄвген Чикаленкота Українськурадикальнупартію (УРП) начолі з БорисомГрінченкомта СергіємЄфремовим.Обидві ці партіїстояли на ліберальнихпозиціях і немали принциповихпрограмнихрозходжень, тому 1905 року вонизлилися в Українськудемократично-радикальнупартію (УДРП).Стосовно аграрногопитання, УДРПв своїй програмізазначала:
1. Всі землі державні(казенні), удільні, монастирськіта церковніповинні перейтив краєвий земельнийфонд під порядкуваннясамовряднихгромад чи округіві цей фондвикористовуватиметьсядля потребхліборобів.
2. До цього ж фонду, краєвим коштом, повинно бутивикупленопримусово земліприватнихвласників ів першу чергуті землі, якіне експлуатуютьсявласною працею.
Для допомогибезземельнимта малоземельнимселянам і взагалідля поліпшенняхліборобстваУДРП вимагалатаких законів:
1. Край допомагаєвсіляким товаристваму господарюванніна землі.
2. Безземельніабо малоземельніселяни першимипочинаютькористуватисяземлями з краєвогоземельногофонду.
3. Закономповинно бутивстановленоорендове право, яке буде забезпечуватиорендареві-хліборобурезультатийого поліпшеннята ненадмірнуорендну плату; посередницькібюро маютьрегулюватицю плату накористь хліборобівта розглядатисуперечки міжгосподарямита орендарями.
4. Створюєтьсягосподарсько-хліборобськаосвіта як івзагалі професійнаосвіта [171, с.62-67].
У грудні 1905 рокуна ІІ з'їздівідбуласяреорганізаціязалишків РУП, яку очолилиД.Антонович, В.Винниченко, С.Петлюра, М.Порші яка сталаназиватисяУкраїнськасоціал-демократичнаробітничапартія (УСДРП).За основу їїпрограми буввзятий проектпрограми РУП.ПровідникиУСДРП заявляли, що їхня партіяза своїми програмнимивимогами найближчестоїть добільшовицькоїфракції РСДРП.Але на практиціукраїнськісоціал-демократиздебільшогоне знаходилиспільної мовиз більшовиками.На IV (об'єднавчому)з'їзді РСДРПбуло відхиленопропозиціюпро негайнеобговоренняумов об'єднанняцих двох партій[212, с.14-34]. Стосовноаграрногопитання УСДРПвимагала:
1. Передачі всіхмаєтків казенних, удільних, кабінетських, монастирських, церковних івеликих приватновласницькихкраєвомусамовпорядкуванню.
2. Знищення всіхпережитківкріпацтва ваграрних відносинах.
3. Відмінизаконів, якіобмежують праваселян вільнорозпоряджатисясвоєю землею; права розподілугромадськоїземлі; прававиділу.
4. Негайногоі повного знищеннявсіх викупних, оброчних таінших виплат.
5. Примусовогодержавногоперемежуванняземель коштомвеликих землевласників.
6. Заведеннясудів, які бмали правозменшуватинадмірну оренднуплату і знищувативсі умови, якімають характерпоневолення[171, с.68-74].
Партія українськихсоціалістів-революціонерів(українськихесерів) своїминайближчимицілями в аграрномуперетворенніне відрізняласявід російськихесерів і вимагалапримусовоговідчуженнямонастирських, удільних, кабінетськихі поміщицькихземель танаціоналізаціїземлі [171, с.78-80].
Українськаселянськапартія (УСП)виникла наґрунті широкогореволюційногоруху селянствав роки першоїросійськоїреволюції.Присутні наз'їзді Всеросійськогоселянськогосоюзу делегативід Україниутворили комітет, який мав започаткуватиУкраїнськуселянськуспілку. 23 лютого1906 року в часопису«Запоріжжя»була надрукованастаття — декларація«Наші завдання», в якій проголошувалисямета, завданняі практичначастина програмиУСП.
В аграрнійгалузі УСПвимагала земельноїреформи, якаповинна булапроводитисьтаким чином: всі землі (царські, удільні, монастирські, казенні) переходятьу власністьукраїнськогонароду; землівеликих приватнихвласників завиключеннямнорми одноїземельноїділянки, призначеноїдля дрібнихвласників, переходятьу національнувласністьукраїнськогонароду; землідрібних приватнихвласниківзалишаютьсяі надалі в їхволодінні; засіб переведеннянаціоналізаціїземлі, розмірнормальноїділянки (максимум)мають встановитивиборні відусього українськогонароду [171, с.75-77].
Отже, порівнюючипрограмнідокументиросійськихта українськихполітичнихпартій в галузіаграрногореформування, можна зробитинаступні висновки.
По-перше, якзагальноросійські, так і українськіполітичніпартії в своїхпрограмах напостоювалина встановленнясправедливостістосовно селянства.Мова йшла проскасуваннявикупних платежів, повинностейта податків, які накладалисяна селянствопісля скасуваннякріпацтва в1861 році, зрівнянніселянства вгромадянськихправах з іншимиверстваминаселення.
По-друге, більшістьсоціалістичних, революційно-демократичнихта ліберальнихпартій вимагалиполіпшенняселянськогомалоземелляза рахунокдержавних, удільних, кабінетських, монастирськихземель, а такожшляхом відчуженнядеякої частиниземель великихземлевласників.Кадети, Партіядемократичнихреформ, октябристи, УДРП навітьпропонуваликомпенсаціюза рахунокдержави великимземлевласникамза відчуженняїх земель. Тількипартія есерів(українськихта загальноросійських)в своїх програмахпроголошуваланаціоналізаціюземлі, яка повиннабула перейтив загальнонароднекористуваннябез викупу. Цюідею есерівпідтримувалиВсеросійськийселянськийсоюз, Українськаселянськапартія та Народнаукраїнськапартія.
По-третє, майже всізагальноросійськіта українськіпартії наголошувалина впорядкуваннізаконів, якістосуютьсяоренди земліселянами, направі судівзменшувативеликі орендніціни на землю, що на початкуХХ століттястали дужевисокими.
Загальноросійськімонархічніпартії вважалиприватну власністьнедоторканоюі, отже, пропонувалипокращенняселянськогомалоземелляширокою організацієюсільськогосподарськогокредиту, впровадженнясеред селянаграрної освіти, поліпшеннярозселенняв густозаселенихгуберніях тапокращенняпереселенськоїсправи на Сході.
    продолжение
--PAGE_BREAK--
2.3. Періодичнівидання прошляхи та способиаграрногореформуванняв І та ІІ Державнійдумах

Кризовіявища в аграрномусекторі економікиРосійськоїімперії і, зокрема, України тареволюційніподії 1905 р. змусилиуряд замислитисянад самою актуальноюпроблемою вімперії тогочасу — проблемоюреформуванняв сільськомугосподарстві.Великі поміщицькілатифундіїіз залишкаминапівфеодальнихвідносин вгосподарюванніне могли задовольнитинагальнихпотреб капіталістичногорозвитку сільськогогосподарства.У селянськомугосподарствітеж з'явилисядосить вагоміпричини, яківимагали негайногореформування- окрім малоземелля, в умовах капіталістичногорозвитку селянськаобщина сталагальмом нацьому шляху.Капіталізмвимагав новоїорганізаціїземлеробствана землі, владнодиктував необхідністьзламу існуючогоземлеволодіння.На 1905 рік в Українікількістьбезземельнихселян і селян, наділи якихбули до 3 десятин, складали 20,1%; знаділами від3 до 9 десятиніснувало 58,6% відзагальноїкількостіселянськихдворів: з наділамивід 9 десятині більше – 20,6%[116, с.139].
Ситуація, якасклалася всільськомугосподарствізмусила поміщиківприйняти рядзаходів, якіб сприяли йогорозвитку. Падіннядоходностімаєтків примушувалоїх потурбуватисяпро вигіднупередачу частинисвоїх земельв руки селян.
Вже у 1902 р. створеніпісля селянськихвиступів поміщицькі«місцеві комітети»висловлювалисяза насадженняподвірногота хутірськогоземлеволодінняна зміну общинному.Окремі поступкивід політикизбереженнянапівкріпосницькихвідносин населі царизмбув вимушенийзробити ще дореволюційнихподій 1905 року.12 березня 1903 рокубув виданийзакон про відмінукругової поруки.Законом 6 червня1904 року булорозширено правоселянськогопереселенняз ЄвропейськоїРосії. У періодпідйому революціїбув виданийманіфест 3 листопада1905 року, за якимзменшувалисьнаполовину, а з 1 січня 1907 рокузовсім скасовувалисьвикупні платежіза землю.
Наростанняекономічноїкризи в Російськійімперії тапостійненезадоволеннясуспільствомпроведенихурядом заходівщодо сільськогогосподарствавимагали швидкихзаходів вирішенняаграрної проблемина державномурівні. Для цьогов 1905 році царськийуряд пішов напоступки і булопроголошенопро вибори доДержавної Думи.Одним з напрямівдіяльностіДержавної Думибуло складенняпакету законодавчихактів з питаньреформуваннясільськогогосподарства.
Ще за часівроботи ПершоїДержавної думирізними політичнимифракціями буливисунуті аграрніпрограми. Вонивикликалибагато суперечок.У квітні 1906 р.графом Вітте, тодішнім ГоловоюРади міністрів, була представленазаписка з селянськогопитання длярозгляду їїв Думі. Такожу травні 1906 р.князь Трубецькойзвернувся доДержавної Радиз пропозицієюпро виробленняпрограми реформз усіх важливихпитаннь — аграрному, робітничому, народної просвіти, податковому.В Німеччині, Австралії,Італії, Англії, в яких постійноіснує «аграрнепитання», воновикликає еміграціюнаселення заокеан. В Росіїж, на думку авторастатті в газеті«Киевлянин», при незначномунаселенні тавеликих запасахземлі на Сходіце по суті «дитячепитання» упорівнянніз тим становищем, в якому знаходятьсязахідноєвропейськікраїни [87, 1906. — 14 мая].
Кадетськапартія в записці, поданій до ІДеражавноїДуми, основамимайбутньоїреформи вважала: покращенняплощі землеволодінняселян за рахунокдержавних, удільних, казенних, монастирськихземель, а такожшляхом примусовоговідчуженняприватновласницькихземель з винагородоювласникам. Алеця програмапартії народноїсвободи, надумку чорносотенноїгазети «Киевлянин», мала на метіпривернутидо себе частинуселянства. Іцей проект нейшов назустрічселянськимпобажаннямі не сприявпідйому сільськогогосподарстваяк основи благоустроюсільськогонаселення [87,1906. — 19 мая].
З аграрногопитання у ДержавнійДумі майжещоденно виникалидебати. Вносилисвої програмине тільки кадети, трудовики таінші партії, але й окремідепутати [87, 1906. — 21, 23, 25, 26, 27, 30 мая, 1, 6, 9 июня].Так, на засіданніДуми 30 травня1906 р. селянинКиївськоїгубернії, депутатГрабовецькийзазначав, щоу кого землінемає, томутреба дати, укого землі дужебагато, у тоготреба взятикарбованцівпо 50 за десятину, селяни іззадоволеннямзаплатять. Алевін вважав, щовсе це тербазробити якомогашвидше [87, 1906. — 1 июня].Зміст виступуцього депутатависловлюєосновну думкумайже всьогоселянства — відібрати землюу великихземлевласниківі віддати їїмалоземельнимселянам. Деякіселяни навітьпогоджувалисяз тим, що задодаткову землюїм доведетьсяплатити колишнімвласникам. Алевони вимагали, що б ця викупнаціна землі була“у розумнихмежах”.
Постійнідебати з земельногопитання в Думівикликали хвилюзацікавленостіселян. Газетипублікувалинакази селяндепутатамДержавної Думи.Ось деякі уривкиз цих наказів.Селяни с.СубовичіСуражськогоповіту Чернігівщинизазначали, щонарод бідуєбез землі іволі, і що всяземля муситьбути громадськоюі користуватися нею повинентільки той, хтосам на ній працює.Вони наголошувалина тому, що будутьдомагатися, щоб ці вимогибуло задоволено.Такі ж вимогидо депутатівпро землю надходилиі від іншихселян: сіл ВеликіОсмеки (116 підписів), Шпиченець (120підписів), КалпунівкиЧеркаськогоповіту (330 підписів), ЛосинівціНіжинськогоповіту (600 чоловік)та багато інших[39, 1906. — 7, 8, 9 липня].
Необхідністьнаділення селянземлею примусилауряд піти нарішучі кроки.Ще 4 березня1906 р. був виданийуказ про заснуванняКомітету зземлевпорядкувальнихсправ при Головномууправлінніземлевпорядкуваннята землеробства губернськихі повітовихземлевпорядкувальнихкомісій. На цікомісії покладалисязавдання:
допомога Селянському банку у продажу поміщицьких земель селянам;
здача в оренду та продаж селянам казенних земель;
сприяння переселенню селян;
ліквідація існуючого землеволодіння (тобто общини) та багато ін.
Велике значеннямав також проектположення пропокращеннята розширенняселянськогоземлеволодіння.Основні тезицього проектузгодом булиоформлені вукази пропереселення, діяльністьСелянськогобанку, руйнуванняобщини. Всіпроекти таукази обов'язкововисвітлювалисяу пресі. Окрімтого, публікувалисятакож і відгукина ці заходиуряду.
Передачаурядом малоземельнимселянам казеннихземель теж маланеабияке значеннядля покращенняземельногостану, хоча цене вирішувалопроблеми. Вгазетах з'явилисядані про кількістьказенної землі.Головна управахліборобстванарахувалакількість такоїземлі в Україні: в Київськійгубернії — 3665десятин, Подільській- 2241 десятин, Чернігівській- 5486 десятин, Харківській- 75230 десятин, Херсонській- 191845 десятин, Полтавській- 2976 десятин, Таврійській- 204745 десятин, Волинській- 11200 десятин, Катеринославській- 90494 десятин [174, 1906.- 2 листопада].
Як бачимо, у найбільшмалоземельнихгуберніяхУкраїни — Київській, Полтавській, Подільській, Чернігівській- і земельнийфонд казеннихземель такожбув невеликий.Ці дії урядуаж ніяк не вирішувалипитання земельногоголоду у найбільшзаселенихгуберніяхУкраїни.
Така ж думкависловлюваласяв іноземнійпресі. Газета“Рада” опублікувалауривок з французькоїгазети “Temps”, вякій зазначалося, що російськігазети довели, що для того, щоб довестиселянськуземельну власністьдо того стану, в якому вонабула 1861 року, требабіля 45 млн. десятин.Тим часомкабінетськоїі казенноїземлі всього9 млн., тобто 5частина того, що треба. Марністьурядових заходів, на думку “Temps”, посилюваласьще й тим, щопризначенідо продажуземлі знаходилисяв місцевостях, де люди найменшестраждали відбезземелля[161, 1906. — 30 вересня].
З критикоюдержавнихпрограм виступилакиївська газета«Рада». В статтіМ.Гехтера «Земельнепитання і уряд»наводилисязаходи, якимиуряд намагавсяполіпшитиземельний станселян:
1) продати 11млн. десятинземлі, яказнаходитьсяу розпорядженніСелянськогоБанку;
2) поширитидержавнийкредит — земельний, меліоративнийта переселенський;
3) знищитичерезсмужністьселянськихнаділів таполегшитивиділення навідруби;
4) покращитидіяльністьземлевпорядкуванихкомісій. Однак, автор статтізазначав, щопри селянськомумалоземеллітаких заходівуряду недостатньо.На підтвердженняцього наводилисядані про кількістьнадільноїселянськоїземлі на 1900 ріку 8 українськихгуберніях. Зацими данимитільки в Катеринославськійта Херсонськійгуберніях на1 душу чоловічоїстаті в середньомуприпадало трохибільше 2 десятинземлі; в Харківській, Полтавськійта Волинській- від 1,5 до 2 десятин.А в Чернігівській, Київській таПодільськійгуберніяхсередній селянськийнаділ на 1900 рікскладав лише1,2 десятини землі.При такомурозподіліземлі, ті заходи, які пропонувавуряд, не моглибути дієвими.
На захистмалоземельнихселян виступалив Думі багатодепутатів відрізних партій.Від імені трудовоїгромади депутатСайко розповівпро поділ землів Полтавськійгубернії: від500 десятин до1000 — в руках 345 власників, загалом 235285 десятин.Від 1000 і більшедесятин — у 226власників (увсіх 562622 десятини).Поруч з цим вгубернії 107096сімей, що немали ніякоїземлі. Тих, щомали менше 1десятини — 32082; тих, що маливід 1 до 2 десятин- 60682 сім'ї [161, 1907. — 3 квітня].
Українськафракція трудовоїгромади у своїйпрограмі цілкомпідтримувалапогляди проскасуваннявеликого приватногоземлеволодіння.В своїй програмігромадівціпідкреслювали, що земельнезаконодавствоповинно йтидо того, щобзавести такіпорядки, прияких вся земля, з усим, що є вній і водами, належала бвсьому народові, причому земля, потрібна длясільськихгосподарств, могла б оддаватисяна користуваннятільки тим, хтобуде сам їїпорати [161, 1907. — 3 квітня].
Більшістьфракції УкраїнськоїПарламентськоїГромади в ІДумі підтримувалаземельнийзаконопроекткадетів. Групадепутатів — І.Шраг, В.Шемет, П.Чижевський, підтримуючицей проект, вносила поправку, щоб землі, якіпідлягаливідчуженю усвоїх попередніхвласників, переходилине в загальнодержавний, а в крайовийфонд. Інша групадепутатів — Г.Зубченко, Д.Назаренко, Й.Оранськийвиступали запідтримкупроекту трудовиків.
В ІІ ДуміУкраїнськаПарламентськаГромада підтримувалааграрний проекттрудовиківі пропонувалапередаватиземлі в крайовийземельний фонді вирішитипитання — платитичи не платитивикуп за землю, яка підлягалавідчуженню.Такий підхідгромадівцівдо вирішенняземельногопитання налякавтрудовиків, що призвелодо розривуГромади з ними[45, с.19-20].
Взагалі вІІ Державнійдумі Громадагостріше ставилаземельне питання, аніж у І Думі.Про це свідчитьі ПрограмаУкраїнськоїТрудової Громадив Другій ДержавнійДумі. В нійзазначалося, що в першу чергуГромада ставитьпитання здобуттянародові землі, якою користувалисяб тільки ті, щоприкладаютьдо неї своюпрацю. Для цьогоГромада вважалаза потрібнепровести законодавчимспособом черезДержавну Думупримусовевідчуженняв краєвий фондказенних, удільних, кабінетських, монастирських, церковних івсіх тих панськихземель, якіперевищуютьтрудову норму, щоб віддатиїх на зрівняльневживання трудовогонароду [196, с.160-162].
Аграрнийустрій в країнізмушував урядпридивитисядо ситуаціїв сільськомугосподарстві.Після початкуреволюції 1905року стало напорядок деннийтільки однепитання: требадати хліборобамзмогу працювати, дати їм землю.Але для цьогоземлею повиннібули поступитисяі великі землевласники.Окрім казеннихта удільнихземель до державногофонду повиннібули перейтиі землі великихприватнихземлевласників.Автор статті«Голос земельноговласника»О.Юркевич вважав, що справа новогоаграрногоустрою – цесправа не тількиуряду. ДержавнаДума повиннабула в першучергу займатисясаме цим питанням: величезнімаєтки, латифундіїповинні зникнути, депутати в Думіповинні встановитидля кожноїобласті, длякожної країнимаксимум тамінімум дозволеноїземельноївласності. Все, що перевищуємаксимум тамінімум, повинноперейти додержавногофонду [161, 1907. — 21 січня].Такий доситьдивний поглядпоміщика настан справ ухліборобствідосконаловисвітлювавпроблему сільськогогосподарства.Автор пропонувавсаме тепервирішити цепитання, щобчерез декількадесятків роківкраїна зновне опиниласяв такому ж важкомуаграрномустановищі.
Однак, царськийуряд, йдучи напоступки селянам, не мав намірузовсім скасовувативелике поміщицькеземлеволодіння.Навпаки, всіреформи, проведеніурядом, булинаправленіна підтримкувеликих землевласників.Не зачіпаючиземлеволодіннякріпосників, уряд вдавсядо руйнуванняобщини, підтримкизаможногоселянства, влаштуванняхуторів тавідрубів, переселеннядо Сибіру. Зацими основниминапрямкаминової аграрноїполітики царизмубули створеніукази (а згодомі закони) — 9 листопада1906 р., 14 червня 1910 р.,29 травня 1911 р. таінші. Для введенняаграрної реформиП.А.Столипінскориставсяст.87 Основнихзаконів Російськоїімперії. Питанняпро введеннянового аграрногозаконодавствабуло вирішенобез використаннядемократичноїпроцедури –укази булиприйняті вперіод міжрозпускомПершої Думита скликаннямДругої.
Здійсненняаграрної реформисупроводжувалосяцілим комплексомдопоміжнихзаходів, яківключали інформаційнута фінансовупідтримку.
Про роль цихуказів та законіву житті українськихселян розглянутодетальнішев розділі 3, якийприсвяченийсутності аграрноїреформи П.А.Столипіна.
Отже, враховуючинагальну необхідністьреформуваннясільськогогосподарства, уряд розпочавряд заходівщодо зруйнуванняобщинногоземлеволодіння, переселянняна хутори тавідруби, а такожпереселенняселян до Сибірута на схід імперії.Оскільки приздійсненніцих заходівне враховувалисяні особливостіокремихсільськогосподарськихрайонів, німожливостіта бажанняселянства, атільки інтересивеликих землевласників, то й остаточнийрезультат їїбув зовсіміншим, ніжпланувалосяурядом спочатку.
На початку ХХстоліття розвитоккапіталізмув Російськійімперії сягнувтак далековперед, що знищеннясередньовічногоземлеволодінняі всіх залишківкріпацтва населі сталоісторичноюнеобхідністю.Існувало лишедва шляхи вирішенняцієї проблеми– революційним, або реформаторським.Останній зводивсядо руйнуванняселянськоїобщини, збереженняголовногоджерела кріпосницькоїкабали – поміщицькихлатифундій.П.А.Столипін, проводячиаграрну реформу, мав на метіборотьбу зреволюційнимрухом, якийзагрожувавпоміщицькомуземлеволодінню.В своїй промовіна засіданніДержавної Думи10 травня 1907 рокувін зазначав, що визнаннянаціоналізаціїземлі приведедо такого соціальногоперевороту, до такої змінивсіх соціальних, правових тагромадянськихвідносин, якихще не бачилаісторія [139, с.100].
Сам П.А.Столипін, який був великимземлевласником, не допускавдумки про повнуліквідаціюпоміщицькогоземлеволодіння.Допускалосятільки частковейого обмеження: після революційнихподій 1905 рокувеликі землевласникипочали продаватиземлю Селянськомубанку. 10 жовтня1906 року, коли новийаграрний проектрозглядавсяу Раді Міністрів, всі члени урядупогодилися, що община незаслуговуєна подальшупідтримку їїзаконом. А 9листопада 1906року проект«Особого журнала»Ради Міністрівбув підписанийцарем. Так почаласястолипінськааграрна реформа, яка зігралавелику рольв економічномуперетвореннісільськогогосподарстваУкраїни.
Отже, оглядосновних зрушеньу економічномурозвитку Російськоїімперії (зокремаУкраїни) запореформенийперіод показує, що реформа 1861року не вирішилаосновногозавдання «чистки»середньовіччята буржуазнихперетворенькраїни. Кріпацькепоміщицькеземлеволодінняне було повністюліквідовано.Барщина булатільки підірвана.Скликання іробота ДержавноїДуми ставилиза мету вирішитиаграрне питання, проте з різнихпричин та протирічміж членамисамої Думи вонотак і не буловирішено. Зберегласямаса пережитківкріпосницькоїепохи: веденнявідробітковогогосподарства, дворянськіпривілеї навиборах в ДержавнуРаду, місцевеуправління, диференціаціяу сплаті податківі т.ін. Це неминучеповинно булопривести донової кризив економічномуустрої країни.
Розділ 3. СУТНІСТЬАГРАРНОЇ РЕФОРМИП.А.СТОЛИПІНАТА ОСОБЛИВОСТІЇЇ ЗАПРОВАДЖЕННЯВ УКРАЇНІ

3.1. Руйнуванняобщинногоземлеволодінняі перехід дохутірськогота надільногоземле господарювання

Підвпливом новогосуспільногоустрою, на селіна початку ХХстоліття відбуваєтьсяновий процес– концентраціяземлі в рукахзаможногоселянства, зодного боку,і з іншого –цілковитерозореннябідноти (продаж, залишення абоздача наділівв оренду). Надільнеземлеволодінняі община сталигальмом нашляху новихекономічнихпроцесів угосподарстві., які вимагалиорганізаціїземлеробствана землі, котрабула б вільноювід усілякихсередньовічнихперегородок, які збереглисявід часів кріпацтва(землі колишнівласницькі, казенні, удільні, землі колоністів, козаків, чиншовиківтощо). Життявладно диктувалонеобхідністьліквідаціїколишньогоземлеволодіння, як поміщицького, так і надільногоселянського.
У своїй промовіна засіданнідругої Державноїдуми 6 травня1907 року П.А.Столипіннаводив наступнідокази на захистнового аграрногозаконодавства:«Настоятельностьпринятия в этомнаправлениисамых энергичныхмер настолькоочевидна, чтоне могла подвергатьсясомнению, невозможностьотсрочки ввыполнениинеоднократновыраженнойволи Царя инастойчивоповторяемыхпросьб крестьян, изнемогающихот земельнойнеурядицы, ставили передправительствомобязательствоне медлить смерами, могущимипредупредитьсовершенноерасстройствосамой многочисленнойчасти населенияРоссии» [139, с.83].
Земельнагромада – общинабула організацієюселянства принатуральномугосподарствів умавах екстенсивного, переважнотрипільногогосподарства.Вона повиннабула забезпечуватиселянам розподіленнянадільної земліу відповіднійкількості тавідповіднійякості на кожнийдвір.
При кріпацтвіземельні переділичерез общинувідігравалидвояку роль.З одного боку, вони збільшуваликількістьробочої сили, а з іншого –зменшувалинаділ на кожнуробочу одиницю.Це давало можливістьпоміщикампосилюватиексплуатаціюселян, і не тількивідносно, алей абсолютно, підвищуючивід експлуатаціїсела прибутковийпродукт.
Уряд, підтримуючивеликих землевласниківв роки революції1905 року, зовсімне мав намірускасовувативелике поміщицькеземлеволодіння.Однак, процесруйнації великихпоміщицькихлатифундійпроходив незалежновід намірівуряду. Ще післяреформи 1861 рокув Україніспостерігавсяпроцес зменшенняплощі панськогоземлеволодіння.Це свідчилопро занепадпоміщицькогогосподарства, нездатністьпанів пристосуватисядо нових економічнихумов, незважаючинавіть на урядовупідтримку.Столипінськареформа, наміромякої буловпровадженняміцного прошаркузаможних селян, підсилювалапозиції аграрногокапіталізмупруського типу.
Дані прокількістьпоміщицькогоземлеволодінняпісля реформи1861 року наведенів табл. 3.1.1 [148, с.12].
Таблиця 3.1.1
Площа поміщицькогоземлеволодінняв Україні з1862 по 1909 роки
    продолжение
--PAGE_BREAK--Роки Тис.десятин Роки Тис.десятин Роки Тис.десятин 1862 18287 1902 12270 1906 11465 1872 17152 1903 12013 1907 11050 1882 15820 1904 11812 1908 10767 1892 14066 1905 11687 1909 10519

Як видноз наведенихданих, в кінціХІХ століттяпоміщики поступововтрачають своїземлі. Не припинивсяцей процес іна початку ХХстоліття. А затри роки столипінськоїреформи (з 1907 по1909 роки) цей процеснавіть посилився– з 1902 по 1907 рокивін складав6,5%, а за рокистолипінськоїреформи – вже8,2%.
П.А.Столипінвбачав єдинийвихід з революційноїкризи – впровадженняміцного, незалежноговід суспільстваселянина. «Социальнаясмута вскормилаи вспоила нашуреволюцию, иодни толькополитическиемероприятиябессильны были, как показалитогдашниеобстоятельства, уничтожитьэту смуту ипорождаемуюею смуту революционную.Лишь в сочетаниис социальнойаграрной реформойполитическиереформы моглиполучить жизнь, силу и значение»,- так визначавП.А.Столипіннеобхідністьвпровадженняуказу 9 листопада1906 року в своїйпромові назасіданніДержавної ради15 березня 1910 року."…Принципиальнаясторона законопроектаявляется осьюнашей внутреннейполитики, — продовжуваввін, — потомучто наше экономическоевозрождениемы строим наналичии покупнойспособностиу крепкогодостаточногокласса на низах, потому что наналичии этогоэлемента зиждутсяи наши законопроектыоб улучшении, упорядоченииместной земельнойжизни, потому, наконец, чтоэто уравнениеправ крестьянствас остальнымсословиемРоссии должнобыть не словом, а должно статьфактом" [139, с.135-139].
Окрім основноїмети – соціально-політичної– створити населі міцнуопору длясамодержавстваз міцних власників, відокремившиїх від основноїмаси селянства, вони повиннібули статиперепоною нашляху зростанняреволюції населі; існувалаще й соціально-економічна– зруйнуватиобщину, насадитиприватні господарствау вигляді відрубівта хуторів, анадлишок робочоїсили спрямуватив місто, де їїпоглине промисловість; та економічна– забезпечитипідйом сільськогогосподарствата подальшуіндустріалізаціюкраїни, з тим, щоб ліквідувативідставаннявід передовихдержав.
Перший крокв цьому напрямкубув зробленийв 1861 році. Тодіаграрне питаннявирішувалосьза рахунокселян, які платилипоміщикам іза землю, і заволю. Аграрнезаконодавство1906 року було другимкроком, прицьому уряд, щобзміцнити своювладу та владупоміщиків, зновнамагавсявирішити аграрнепитання зарахунок селянства.
Розпад общиниу другій половиніХІХ століттяйшов швидкимитемпами. Вонивиявлялисяпередусім упоступовомускороченні, а потім припиненніземельнихпереділів. Напочатку ХХстоліття селянськаобщина вже немогла бутиопорою царизму, з допомогоюякої він підтримувавконсерватизмта патріархальністьсела; виникланагальна потребау реформуванніаграрногоустрою і самена це була спрямованастолипінськареформа – зруйнуватиселянськуобщину, не зачіпаючипоміщицькогоземлеволодіння.
Указ від 9листопада 1906року мав длябільшостігуберній Україниформальнийхарактер, віноформлювавюридично остаточнезнищення общини.Кількістьселян, які закріпилив українськихгуберніях землюу приватнувласність дозагальноїкількості селянмає такий вигляд(у відсотках): Волинськагубернія –95,7%, Катеринославська– 87,1%, Херсонська– 87%, Полтавська– 79,1%, Подільська– 78,9%, Київська– 70,6%, Харківська– 59%, Чернігівська– 52% [148, c.32].
Таким чином, столипінськареформа узаконювалаіснуюче в Українііндивідуальнеселянськегосподарство, які існувалонапередодніреформи. Щебільше значеннямав указ 9 листопада1906 року в тихрайонах, дезберігаласяобщина з переділами.Така формагосподарствабула гальмомдля розвиткусільськогогосподарства, бо мала обов'язковийдля всіх членівобщини характергосподарювання.Особливо шкідливібули частіпереділи, заяких використанняземлі носиловиснажуючийхарактер.
Не вартовважати, щостолипінськааграрна реформарозпочаласятільки післявиходу указувід 9 листопада1906 року. Царськийуряд змушенийбув піти надеякі поступкиселянам у покращенніїхнього становищаще раніше. Однимз перших законіву цій справіможна вважати закон від 27 серпня1906 року «О предназначенииказенных земельк продаже длярасширениякрестьянскогоземлевладения».Для полегшенняселянам виплатСелянськомубанку ще 14 жовтня1904 року був виданийзакон «О пониженииплатежей заемщиковКрестьянскогопоземельногобанка и об измененииусловий выпускаГосударственныхсвидетельствназванногобанка». І тільки9 листопада1906 року вийшовв світ указ «Одополнениинекоторыхпостановленийдействующегозакона, касающегосякрестьянскогоземлевладения».Указ від 15 листопада1906 року «О выдачеКрестьянскимПоземельнымбанком ссудпод залог надельныхземель» бувдоповненнямдо указу від9 листопада.Указ від 9 листопада1906 року післязатвердженняДержавною думоюта царем ставзаконом від14 червня 1910 року.З цим закономбуло тіснопов'язане виданняправил проземлеустрій4 березня 1906 року(які пізнішестали законом29 травня 1911 року).
Суть указувід 9 листопада1906 року полягалав тому, що кожнийдомогосподар, який володівнадільноюземлею на общинномуправі, може убудь-який часвимагати укріпленняза собою в приватнувласністьчастини землі, яка йому належить[49, с.124]. Згідно указу, кожен домогосподарміг закріпитиза собою у приватнувласністьділянки общинноїземлі, які булидо цього в йогопостійномукористуванні…Ті, хто закріплював«надлишки», повинні булисплатити общиніїх ціну, якабула зазначенапід час проведенняреформи 1861 року.До того ж кожендомогосподар, який закріпивза собою землюу приватнувласність, мавправо в будь-якийчас вимагативиділення йомуобщиною відповідноїділянки, зведеноїдо одного місця(тобто хуторита відруби).Для переходувсієї общинидо ділянкового(хуторськогочи відрубного)господарства, необхідно булоухваленнябільшістю(двома теритинами)селян, які малоправо голоса.Такою була сутьосновногозакону, якийзапроваджувавнову аграрнуполітику царськогоуряду.
Отже, можнасказати, щозакон від 9 листопада1906 року був однимз найважливішиху всій системістолипінськогоаграрногозаконодавства.Відповідно, дуже багатоуваги приділялосяцьому законуу пресі. В липні1906 року «Киевлянин»опублікувавурядове повідомленняпро земельнийустрій, тобтопроект майбутньогозакону [87, 1906. — 2 июля].Газета «Світовазірниця» подалапередрукованийз газети «Рада»матеріал зкоментарямита роз'ясненнямидля селян сутінового «тимчасового»закону (тобтоуказу від 9листопада)[174, 1906. — 23 листопада].Та ж «Світовазірниця» щев жовтні 1906 рокуопублікуваластаттю пропостанову РадиМіністрів про«громадськеволодінняземлею», йогозначення дляПоділля таінших губернійУкраїни таРосії. [174, 1906. — 5 жовтня].
Ряд статейпро новий «закон», його значеннядля селян, основніпункти йогоположень, роз'ясненняпро селянськуобщину і їїмісце в українськомуселі публікувалагазета «Рада»."…Цей законмає загально-державнезначення, аледля місцевостей, заселених нашимукраїнськимлюдом, він маєнайменше ваги, бо в нашім країволодінняземлею переважной тепер поосібне,… хоч поруч ізтим деякі селамають ще такунадільну землю, що володіє неюціла громада"[161, 1906. — 5 листопада;20 грудня; 1907. — 25, 27, 28січня; 1908. — 19 листопада].
Роз'ясненнящодо новогозаконодавстване обійшлисвоєю увагоюі багато іншихукраїнськихвидань: «Якдумає правительстводопомогтиселянам?», роз'ясненняВолинськогогубернськогопо селянськимсправам присутствія,«О значениизакона 9 ноября1906 г. для крестьянКиевской губернии»[186, 1908. — 2 листопада;154, 1907. — 30 червня].
Треба такожзазначити, щоувага до селянськогопитання українськоїпреси на цихподіях не скінчилася.Надалі газетиповідомлялипро хід подійв селі: вихідз общини, закріпленняземлі в приватнувласність, виділення нахутори і відруби.Частіше за всегазети публікувалиофіційні дані, але увага приділяласяі дописам власнихкореспондентівпро хід подій.Це дає можливістьпорівнятиофіційні даніз поглядами«очевидців»на хід аграрноїреформи. Публікаціїв газетах цікавіще й тим, що вних публікуваласяне тільки статистика, але й коментаріі робилося цена сторінкахгазет частіше, ніж в офіційнихповідомленнях.
В табл. 3.1.2 наведенідані про вихідз общини в 1907-1908роках (за телеграфнимиповідомленнямигубернаторів)[198, ф.442. — оп.707. — од.зб.371.- лл.4, 7, 10], а в табл.3.1.3 — дані по Катеринославськійгубернії, наведенів газеті «Рада»[161, 1908. — 4, 30 січня; 6 червня;13 листопада].
Таблиця 3.1.2
Порівняльнавідомість провихід з общинина 1 листопада1907 року та 1 листопада1908 року


Губернії Кількість заяв про вихід з общини Кількість домогосподарів, які укріпили за собою наділи Кількість десятин, укріплених у приватну власність Середня кількість десятин на кожного
1907 1908 1907 1908 1907 1908
Катеринославська 13957 64319 1126 44081
дані
не
пові-
домлю-
валися 314969 7,15 Київська 10567 13970 277 20085
93614 4,66 Полтавська 2842 4025 1043 5460
39360 7,21 Таврійська 10712 41246 2244 22253
290425 13,05 Харківська 6507 44993 391 21035
133839 6,36 Херсонська 22515 63496 11336 33988
241209 7,1 Чернігівська 1931 4844 126 2742
18655 6,8

Таблиця 3.1.3
Даніпро вихід зобщини в Катеринославськійгубернії з 1листопада 1907року по 1 жовтня1908 року

1 листопада 1907 року
1 січня
1908 року
1 травня
1908 року 1 жовтня 1908 року Виділилося з общини, дес. 42213 60340 10335 181647 З приговору общини - 1287 1104 -

Дані по Полтавськійгубернії – на1 травня 1908 року: вийшло з общини1961 господарівз кількістюземлі 10931 десятин.Херсонськагубернія: виділилося– 31752 з площею157096 десятин, 7,6% ззагальноїкількості…Чернігівськагубернія (даніна 1 серпня, 1вересня 1908 року): всього виділилося2245 домогосподарствз 14513 десятин; 2380домогосподарствз 15063 десятин [161,1908. — 1 липня; 1 серпня;199, 1908. — 17 серпня; 9жовтня].
Загальнідані про вихідз общини погуберніяхУкраїни станомна 1 липня 1908 рокунаведені втабл. 3.1.4 [161, 1908. — 13 серпня].
Таблиця 3.1.4
Загальнідані про вихідселян з общинипо губерніяхУкраїни станомна 1 липня 1908 року
Губернії Виділилося господарств Катеринославська 44344 Київська 13067 Полтавська 2533 Таврійська 30672 Харківська 39369 Херсонська 38777 Чернігівська 3811 Всього 172573

Як бачимо, офіційні даніне співпадаютьз повідомленнямипреси, але цьомує пояснення– не завждибула можливістьотримати офіційнідані, часто ціофіційні документине співпадализ дійсністю.Доречно додати, що, частіше завсе, в газетахпублікувалисявідомості поволостях, повітахгубернії, помісяцях року, як от: «Вихідз общини селянприймає вКатеринославськомуповіті великірозміри. З 1 січняпо наступнийчас (травень1908 р.) у повітовийз'їзд надійшлодо 2000 справ походатайствуселян про укріпленняземлі у власність; а 29 квітня такихсправ надійшлобіля 200. 26 квітнязадоволеноз'їздом 300 ходатайств»[154, 1908. — 13 мая].
Оптимістичнодивилися насправу виділенняз общини офіційніоргани влади.Так, у звітіКиївськогогубернатораза 1907 рік зазначається, що, хоча указвід 9 листопада1906 року і торкнувсялише незначноїчастини населеннягубернії (Уманськогоповіту, дезосередженомайже всі громадиз общиннимземлекористування), все ж застосуванняйого дало значнірезультати[198, ф.442. — оп.636. — од.зб.422.- лл.7-12].
Руйнуванняобщинногоземлеволодіннябуло одним зпрогресивнихмоментів аграрноїреформи. Алепри цьому навітьу найбільшрозвинутихрайонах повністюобщина не булазнищена.
Розпад общиниу роки столипінськоїреформи, проведенняурядових заходівпо виділу зобщини, землевпорядкуванні, розвитку хуторівта відрубіві т.ін. у значніймірі визначалосястаном общинипо різним районам, розшаруваннямсела, а такожступенем розвиткуселянськоїборотьби протистолипінськихзаходів.
У процесіземлевпорядкуваннябуло досягнутодеяких результатіву справі ліквідаціїчерезсмужжянадільнихземель, якедісталосьселянам у спадщинувід реформи1861 року. Булозведено нанівецькількістьгосподарствз 6 і більшеділянкамиземлі. Однакчерезсмужжявсе ж лишалося.Навіть на 1916 ріккількістьземлевпорядкованихдворів становилана ПравобережнійУкраїні лише7,4% до всієї кількостідворів, зареєстрованихпереписом цьогороку, на Лівобережжі– 17%, у СтеповійУкраїні – 13,2% [71, с.495].
На першомуетапі проведеннястолипінськоїреформи вважалося, що виділу земліу хутірськучи відрубнуділянку повиннопередуватизакріпленняїї у приватнувласність. Алевихід з общининайбільшбагатоземельнихселян чи навітьпросто закріпленняу власністьчересмужнихділянок приобщинномуземлекористуванніпорушувалиінтереси тихселян, які залишалисяу общині. Указвід 9 листопадапередбачав, що «вимоги прозакріпленняу приватнувласністьчастини суспільноїземлі» повиннобути задовільненообщиною напротязі місяцяпісля її подання, в іншому разіусі необхіднідля цього заходиприймаютьсяна місці земськимначальником, тобто насильно, проти воліобщини.
Треба зазначити, що за часівстолипінськоїреформи приватнеселянськеземлеволодіннязначно зрослоу порівнянніз дореформенимперіодом. Зростаннякількостіприватногоселянськогоземлеволодінняв Україні вперіод відскасуваннякріпацтва іза часів проведеннястолипінськоїаграрної реформинаведено утабл. 3.1.5 [148, c.16].
Таблиця 3.1.5
Зростанняплощі приватногоселянськогоземлеволодінняв Україні вперіод з 1863 по1910 роки
Роки Кількість в тис. десятин Роки Кількість в тис.десятин 1863-1872 427,3 1905 132,8 1873-1882 551,7 1906 139,5 18883-1892 1480,9 1907 173,8 1893-1902 1559,2 1908 239,8 1903 180 1909 363,9 1904 208,3 1910 391,8

Як видно знаведенихданих, починаючиз 1906 року площаприватногоселянськогоземлеволодінняв Україні постійнозростає – від139,5 тис. десятинв 1906 році до 391,8 тис.десятин в 1910 році, тобто майжев три рази.
Отже, не зважаючина протестиселян, виділенняз общини всеж відбувалося, хоч і дуже повільнимитемпами. Якзазначає радянськийісторик С.М.Дубровський,існувало декількапричин, якіпримушувалиселян закріплюватиза собою землю,і вони булидуже різні. Увідповідяхкореспондентівна анкетуВільно-економічноїгромади зазначаються3 основних мотиви:1) побоюваннязагубити надлишкиземлі, якіналічувалисяпри найближчомупереділі; 2)намаганняпродати землюта 3) бажаннявести самостійнегосподарство[49, с.213].
Для розвиткусільськогогосподарствамало значенняне тільки залученняземлі у товарнийобіг шляхомзакріпленняїї у приватнувласність, алей ліквідаціїтих недоліківземлевпорядкування, які складалисяу попереднійперіод і зокрема, були пов'язаніз общиною. Томузворотнім бокомпроцесу руйнуванняобщини, хочай не завжди іне всюди, булопроведенняземлеустроюта насадженняділянковогоземлекористування, тобто хуторівта відрубів.Селяни, яківийшли з общини, повинні булипереселятисяз села на виділенуділянку землі- хутір, чи, зберігаючисадибу в селі, перенести своєгосподарствона відведенуіндивідуальнуділянку — відруб.Останнім, разомзі знищеннямобщини, уряднадавав виключноважливогозначення припроведенніусієї реформи.
Відомо, яківеликі незручностідля землеробствавзагалі створювалообщинне землекористування.Ці незручностістворилисяв результатістихійногопроцесу землеустрою, коли селянипри допомозідуже нескладних"інструментів", як проста саженьта мотузка, проводили замірділянок тарозподілялиїх дрібнимиполосками зметою досягненнянайбільшоїрівномірностікількості таякості землі, яка відводиласькожному господарству.В результатіутворилисьчерезсмужжя, мілкосмужжя, дальноземелляі тому подібнінедоліки землеустрою.Нарешті, випасхудоби на парута вигонахвимагав збереженнятрипілля зпримусовоюсівозміноюі т.інш.
Доки господарствобуло натуральнимта напівнатуральним, а також екстенсивним, доки не приходилосяземлю стараннообробляти, вивозити наполя багатодобрив і т. інш., доки весь врожайз дальньогополя уміщувавсяна невеликійкількостівозів, недолікиземлеустрою, який склався, не давали себетак гостровідчувати. Дотого ж можливістьвипасу худобина пару та вигонахкомпенсувалиці недоліки.В умовах слабкорозвинутоїнайманої праціселянство усвоїй масіпрацювалосилами своєїсім'ї, «власнимим'язами», якіякщо не вважались«божими», тоу всякому випадкуне враховувалисьу калькуляціютак, як враховуєтьсявитрата нанаймання робочоїсили.
Якщо наблизитисадибу до землічи землю досадиби примушуваланеобхідністьекономити навитратах транспортута на робочійсилі, то зведенняземлі у можливоменшу кількістьділянок примушувалоі до застосуваннябільш досконалихсільськогосподарськихзнарядь тамашин. Частозазначалося, що прагненнюдо знищеннямілкосмужжясприяло застосуваннябільш досконалогоплуга. Відомо, що на вузькійполосі з ним«ніде повертатися».Все це відноситьсяі до застосуваннясіялок, потімжаток і т.інш.[49, с.233-234].
Намагаючисьстворити найбільшсприятливіумови для розвиткузаможних господарств, уряд приділявланці землевпорядкуваннявиключну увагу.Хутори та відрубипосиленонасаджувалисяяк на надільнихземлях, так іна банківськихта казенних.Біля с.БірзулиАнанівськогоповіту на Херсонщинібуло проданоудільну землюселянам з умовою, щоб вони напротязі 3 роківобов'язковопоселилисятам хуторами[161, 1909. — 28 апреля].
Хутірськеселянськегосподарствовимагало певногомінімуму землі, без якого хутірськасистема немогла бутипродуктивнішоюза подвірну, чи, навіть, громадську.Мінімальнакількість площіхутірськогогосподарстваміцно булапов'язана зпродуктивністюгрунту та загальнимрівнем сільськогосподарськоїкультури. Так, для ПравобережноїУкраїні розмірхутірськоїділянки мусивбути не меншийніж 7-8 десятин[148, c.29]. Але для переходуна хутори потрібнобуло такождостатньогрошей. Разомз поліпшеннямсистеми землекористуваннянеобхідно булопридбаннясільськогосподарськоїтехніки. А цеможливе булолише для заможнихселян. Основнамаса селян немогла цьогособі дозволити.Крім того, припереході нахутори важливустаттю витратскладало збудуванняхати та іншихбудівель нанових місцях.На Волині перенесеннябудівлі приблизнооцінювалосьв 200 крб.
Отже, розвитоксільськогогосподарства, прагнення донайбільшоїдоходностісвоїх господарств, примушувалиселян переходитина відрубніта хутірськіділянки, створюватиможливо кращуконфігураціюсвоєї землі, що й досягалосяновим землеустроєм.Однак помилкововважати, щотільки заможніселяни булив цьому зацікавлені.Середнє селянствотакож при відповіднихможливостяхнамагалосяз допомогоюземлеустроюпідвищитипродуктивністьсвоєї праці.Як раз цю економічнунеобхідністьу землеустроїі враховувавуряд, коли вінпоруч із знищеннямобщини прагнувдомогтисявиділення земліна хутори тавідруби, ліквідаціїмілкосмужжя, черезсмужжя, дальноземелляі т.ін. Безперечно, з точки зорусільськогогосподарства, хутори являлисобою великуперевагу. Зведеннямв одне землімісце вонивідкривалиперед господаремможливістьпокращеннясвого господарства.Однак при тодішньомурівні техніки, хутори булиможливі далеконе всюди. Їхрозвиток залежавпередусім віднаявностікоштів, відводопостачання, зручної шляховоїмережі. Відрубніділянки тахутори полегшувалиліквідаціютрипілля таперехід селянпри відповіднихекономічнихумовах. Якщож не було цихумов, то всінамагання урядупозаекономічнимшляхом примуситиселян перейтина ділянкизвичайно закінчувавсяневдачею.
Офіційнавлада дужебагато приділялауваги пропагандінового господарськогоустрою. Головнеуправлінняземлеустроюта землеробстваз метою розповсюдженнясеред селянпереваг хутірськогогосподарствавлаштовувалопоказові поїздкидля селян різнихгуберній наВолинь. Справав тім, що на Волиніі Білорусідавно і дужешироко булорозповсюдженохутірськегосподарство.Головною умовоюцих поїздокбуло ознайомленняз розселеннямна хутори у тихмісцевостях, які більш-меншсхожі за кліматичнимита ґрунтовимиумовами з мешканнямселян. Організовувалисятакож, за згодоюземств та окремихземлевласників, в кожній волостіпоказові ділянкихутірськогогосподарства[154, 1908. — 9 июня; 161, 1908. — 6 июля;174, 1906. — 16 листопада].
Слід зазначити, що відношеннядо виділенняна хутори середселян було незавжди негативним.Справа в тім, що у Волинськійгубернії щеу другій половиніХІХ століття багато земельбуло колонізованонімецькимипереселенцями, які в основусвого господарствапоклали хутірськегосподарство.Їх прикладнаслідувалобагато місцевихселян. Так, вЖитомирськомуповіті селянис.Зубринки щеу 1886 році надіслалипрохання пророзподіл їхземлі на хутори, зазначаєІ.Лиховський, автор статті«Селянськехутірськегосподарство»в газеті «Світовазірниця». У 1904році цей прикладнаслідуваливже 12 волостей– 712 сіл [174, 1906. — 20 квітня].І все ж такинімецька колонізаціяземель завдавалазначної шкодимісцевомуземлеволодінню.У звіті губернаторапро стан Волинськоїгубернії за1908 рік зазначалося, що право іноземнихпоселенців"…приобретатьи арендоватьземлю, создаютдля коренногокрестьянскогонаселениясильную конкуренциюв покупке земли"[198, ф.442. — оп.639. — од.зб.629.- л.3-4].
Правом закріпленнянаділів у приватнувласністьпоспішалискористатисяті групи селян, які з різнихпричин булизацікавленіу виході з общини.Сюди відносиласьчастина сільськоїбідноти, якаще раніше розірвалагосподарський, але не юридичнийзв'язок з землею, а саме: робітники, ремісники таінші. Вонизакріплювалинаділи, щобпродати їх таостаточнорозв'язатисязі своїм господарством.Значна ж частинатих, хто вийшовз общини, складалипереселенці.Поспішализакріпитинаділи у власністьі ті селяни, уяких в користуваннізнаходилосябільше землі, ніж належалоїм за нормою.Це були в основномузаможні домогосподарі, які прагнулидо збагаченняза рахунокземель общини.Одним з мотивіввиділення зобщини бувнамір продатиземлю – зведенадо одного місцяземля коштуваладорожче. В ціломуземельні наділитих хто виділивсяз общини, булибільше середніхі, звісно, заможніселяни складалисеред них більшучастину [107, с.361].
В результатіпроведенняземлеустроюза 10 років булорозверстанона хутори тавідруби тільки10% загальноїкількостіселянськихгосподарств.Об'єктивназначимістьцих 10% хуторянта відрубниківбула дуже невелика.До того ж у рокистолипінськоїреформи вжевиявиласятенденція доруйнуваннябагатьох ізстворениххуторів тавідрубів внаслідоксімейногорозподілу. Уряднавіть зайнявсярозробкоюзаходів пообмеженнюроздрібнюванняхутірськихта відрубнихселянськихгосподарствв основномуна принципіобмеження, ато й заборонисімейних розділівз введеннямфактичногооднонаслідування.
Для досягненнянаміченоїурядом метибуло недостатньотільки руйнуванняобщини. Перетвореннячерезсмужнихнаділів у приватнувласність, щоозначали великийпереворот ужитті села тавідкривалошлях до мобілізаціїземель в рукахзаможних селян, само по собіще не створювалозначного прошарку«міцних» земельнихвласників, оскільки неліквідовувалосамого черезсмужжя– важливоїагротехнічноїпричини відсталостіземлеробствата повільностіпроцесу виділенняз селянствакапіталістичноїверхівки. Томууряд ставивсвоїм завданнямвсіляке заохоченняпереходу дохутірськогочи на крайнійвипадок відрубногогосподарства,і указ від 9листопаданадавав тим, хто виходивз общини, правовимагати виділенняїм землі «поможливостідо одного місця».
Виділенняна хутори тавідруби всілякопропагувалосяурядом. Асигнувалисяспеціальнісуми як відземств, так івід казни навлаштуванняхутірськихта відрубнихгосподарств, на видачу одночасноїдопомоги тимселянам, яківиявили своєбажання виходитина хутори тавлаштовуватитам собі хати; виділялисяпремії за новіселянськізразкові хутірськігосподарства; надаваласьагрономічнадопомога, головнимчином тим, хтовийшов на хуторита відруби; організовувалисьходакуваннядля ознайомленнязі зразковимихутірськимигосподарствами; асигнувалисязначні коштина утриманняповітовихагрономів, влаштуванняділянок і т.ін.[149,1910. — 5 листопада].
Земельнікомітети поширювалисеред селяндумки про вигодухазяйнуванняна хуторах тавідрубах. Ціж комітетидопомогалиу розпродажуземельногофонду Селянськогобанку, здебільшогона умовах утворенняна цих земляххуторів тавідрубів. Київськагазета «Рада»в статті Ф.М.«Про хутори»для висвітленнякартини ламкиселянськогохліборобськогогосподарства, подала деякіцифри з «Оглядудіяльностіповітовихземлевпорядкувальнихкомісій»: у 1907році до земельнихкомісій звернулося169 тисяч дворівз проханнямдати інший ладщодо користуваннянадільноюземлею. З них90 тисяч хазяївпросили розмежуванняземлі між селянамиі окремимичастками сіл;2600 хазяїв звернулисяз проханням, щоб їм булодозволеноперейти нависелки; 5900 хазяїв– щоб їм буловиділено зобщинної земліїхні часткиу одному місціі 70227 хазяїв – щобвести господарствохутірське іна одрубах[161, 1908. — 25, 27, 28 травня].
Хутірськегосподарствонайбільшерозповсюдженняотримало вВолинській, Вітебській, Ковельській, трохи меншев Могилевській, Смоленськійта Гродненськійгуберніях. Цепояснювалосятим, що хуторибули розповсюдженів лісових районах, де було малоземлі, яка придатнадля рілля, черезце там утворювалосястрашеннечерезсмужжя.Звісно, що дужеважко оброблятиземлю, коливона складаєтьсяз 20, а то й 30 шматків, не дивно й те, що селянам, якітам проживали, зручніше працюватина своїх наділах, коли вони зібранідо купи. У вищезазначенихрайонах булонараховано712 селищ з хуторамина 193191 десятинахнадільноїземлі. (в середньому270 десятин насело). Найбільшеїх було у Житомирськомуповіті: 66 селянна 89166 десятинахземлі. (в середньому1350 десятин) [161, 1908. — 25, 27, 28 травня]. Волинськагубернія зісвоїми особливостямиземлеволодінняна 1908 рік стоялана першомумісці за кількістюдворів, розселенихна хутори — 3935.Після неї йшлаЧернігівська– 216. На останньомумісці в цьомусписку стоялаВолодимирська– 19 [199, 1908. — 4 июля].
Якщо проаналізуватицифри кількостігосподарств, виділених нахутори, то можнапобачити, щохутірськегосподарствозаводили селяни, які мали дляцього багатоземлі. У Могилевськійгубернії, наприклад, в одному з сілБиховськогоповіту в середньомуна хутір припадало7,4 десятини, вдвох селахСенненськогоповіту – по 9,6десятини, а вЧериновськомуповіті – 12,4 десятинина двір [154, 1907. — 4 августа].
В табл. 3.1.6 наведенодані за телеграфнимиповідомленнямигубернаторівна 1 листопада1908 року про виділеннязакріпленоїземлі у приватнувласність івідведенняїї до одногомісця (тобтона хутори тавідруби) в середньомуна 1 домогосподарство[198, ф.442. — оп.707. — од.зб.371.- л.6].
Таблиця 3.1.6
Відомостіпро відведеннядо одного місцяземлі, укріпленоїу приватнувласність на1 листопада1908 року і середнякількістьнаділів на 1господарство
    продолжение
--PAGE_BREAK--

Губернії Кількість домогосподарств Кількість десятин Середня кількість десятин на 1 домогосподарство Катеринославська 621 6524 10,5 Київська 9428 45669 5,8 Полтавська 5944 58515 9,8 Таврійська 673 8143 12 Харківська 1899 12894 6,8 Херсонська 522 4680 9,0

Як бачимо, середній наділхутора не нижче5,8 десятин. Самена такій площіможливо булозавести хутірськегосподарство.Порівнюючицифри про виділенняселян з общиниі вихід на хуторита відруби, можна зробитивисновок проте, що хутірськаформа господарствабула корисноюдля землевпорядкуваннялише за певногомінімуму землі.З табл. 3.1.6 видно, що цей мінімумдля Українив середньомустановив ненижче 5 десятинна господарство.Це підтверджуютьі офіційнівідомості. Так, у звіті губернаторапро стан Подільськоїгубернії за1909 рік зазначається, що «крестьянскиехозяйствавполне жизнеспособныв Подольскойгубернии неменее чем на5 десятинах иболее или менееобеспечиваютсуществованиекрестьянскойсемьи лишь на3-4 десятинах»[198, ф.442. — оп.641. — од.зб.704.- л.11]. Тут же зазначалося, що в губерніїтаких господарствбуло лише 16%, всіінші господарствамали менше 3десятин. Отже, виділення нахутірськегосподарствоможливим булолише за умовипридбання земліза допомогоюСелянськогобанку.
Для підтвердженняцього прикладуможна взятидані Київськогогубернаторапро вихід зобщини і перехідна хутори на1 січня 1909 рокупо Київськійгубернії [198, ф.442.- оп.707. — од.зб.373. — л.2].Ці дані наведенів табл. 3.1.7.
Таблиця3.1.7
Кількістьселянськихгосподарств, які виділилиземлю у приватнувласність іперейшли нахутірськегосподарствов Київськійгубернії на1 січня 1909 р.

Загальна кількість Перейшло до подвірного землекористування Перейшло на відруби Кількість господарств з общинним землеволодінням 56 41 22 Кількість домогосподарств 23454 17204 8444 Окремих домогосподарств - 2988 840 Загальна кількість землі, дес. - 94073 42094

З цієї таблицівидно, що тількиполовина господарств, які виділилисяз общини, перейшладо хутірськогогосподарства.Однак, якщобрати окремихдомогосподарів, то ця цифрастановитиметрохи більшетретини. Отже, не всі селяни, які вийшли зобщини, поспішалипереходитина хутори. Щож стосуєтьсяокремих домогосподарів, то вони післязакріпленняземлі у приватнувласність, складали щеменший відсотоксеред тих, хтовиділявся нахутори. Підрахувавшисередню кількістьземлі на хутірськегосподарство, отримаємо 4,5десятини. Середняж кількістьземельногонаділу тих, хтозакріпив землюу приватнувласність, складає 4,7 десятинина господарство.Зрозуміло, щоне всі селянимогли зважитисяза таких умовстворюватихутірськегосподарствона наділі, якийскладав менше5 десятин нагосподарство.
Порівняльнідані по окремихгуберніяхУкраїни прокількістьвиходу селянз общини тавиділення нахутори та відрубиза телеграфнимиповідомленнямигубернаторівнаведені втабл. 3.1.8 [198, ф.442. — оп.707.- од.зб.371. — л.2].
Таблиця 3.1.8
Дані про вихідз общини на 15жовтня 1908 р. тавідведенняземлі до одногомісця на 1 жовтня1908 р. і середнякількістьнаділів на 1домогосподаря.


Губернії Кількість домогос-подарств за якими укріплені наділи

Площа (деся-тин) Середня кількість землі на одного домогос-подаря Кількість виділе-них до одного місця

Площа (деся-тин) Середня кількість землі на одного домогос-подаря Катерино-славська 40458 286639 7 330 4494 13,6 Київська 20075 93583 4,7 1261 6438 5,1 Полтавська 5460 39360 7,2 2548 24424 9,6 Таврійська 21012 273593 13 653 7916 12,1 Харківська 25246 149591 5,9 875 4977 5,6 Херсонська 33587 238992 7,1 522 4680 8,9 Чернігівська 2582 17901 6,9 - - -

Проаналізувавшиці дані, можнадійти висновкупро те, що найбільшакількість селянвиділяласяз общини в тихрайонах, де нетак гостростояло питаннямалоземелляселян. Якщо наПравобережжірівень аграрногоперенаселеннябув вищий, тоселяни скористалисязаконом від9 листопада1906 року для покращеннясвого землеволодіння.На Лівобережжіі у Південнихрайонах Українирівень аграрногоперенаселеннябув нижчим, однак селянитеж поспішалискористатисяцим законом, оскільки середнякількістьнаділу в цихгуберніяхбільша відмалоземельнихрайонів – уТаврійськійгубернії вонастановить 13десятин надомогосподаря.Середня кількістьземельногонаділу у тихрайонах, якінайбільшепотерпали відмалоземеллята безземелля, також найменша: Київська губернія– 4,7 десятин, Харківська– 5,9 десятин, Чернігівська– 6,9 десятин.
Але якщо братидо уваги кількістьселян, які відводилиземлю до одногомісця, тобтона хутори чивідруби, то тутпостає зовсімінша картина.У порівнянніз кількістюзакріплениху приватнувласністьнаділів, кількістьвиділених нахутори і відрубидуже різниться.Якщо у Катеринославськійгубернії найбільшакількістьзакріпленняземлі у приватнувласність, токількістьвиділенихнайменша, алесередня кількістьнаділу такожнайбільша –13,6 десятин нагосподарство.В малоземельнихгуберніях, таких як Київськата Харківська, у порівнянніз виділенняму приватнувласність, виділення нахутори складаловідповідно6,2 та 3,5%. Кількістьхутірськоїділянки в цихгуберніях всередньомубула трохибільша 5 десятин.Отже, можназазначити, щоселяни якізакріплювалисвої ділянкиу приватнувласність незавжди робилице для виділенняна хутори. Більшакількість селянпоспішала вийтиз общини длятого, щоб продатисвої наділиі переселитисяна Схід. Длямалоземельнихселян це бувєдиний вихід.Трохи меншеселян післязакріпленняземлі у приватнувласністьвдавалися допослуг Селянськогобанку, оскількине мали достатньокоштів дляпридбанняземлі. Однак, придбання землічерез банк булодоступним невсім селянам, навіть тоді, коли надавалисядля цього позички.
Однією ізпричин виходуна хутори тавідруби булосусідство зколоністами– чехами талатишами. Вихідоднієї частинисела на хуториіноді примушуваввсе село наслідуватицей приклад.Але існувалиі такі села, вяких общинине існувало, де здавна велосяподвірне володінняземлею. Тамвиселення нахутори йшлодоволі швидкоі без особливихперешкод. Щож стосуєтьсярозмірів хутірськихнаділів, товони коливалисявід 4,5 десятиндо 16,5. В середньомуна двір припадаловід 6 до 12 десятин.Найбільшехутірськігосподарствазаводили середняки.
Дані прокількістьземлі, виділеноїна хутори тавідруби погуберніяхУкраїни, представленіу табл. 3.1.9 [148, с.22].
Таблиця 3.1.9
Кількістьгосподарств, які виділилисяна хутори тавідруби в губерніяхУкраїни в періодз 1907 по 1911 роки
Губернії Кількість господарств
Загальна кількість землі,
десятин Волинська 20028 147403 Катеринославська 49793 553655 Київська 27241 148723 Подільська 8841 27790 Полтавська 29874 148281 Харківська 30687 224842 Херсонська 34176 239535 Чернігівська 4828 38152

Проаналізувавшиці дані, можнапобачити, щонайбільшийсередній хутірськийнаділ був уКатеринославськійгубернії – 11,1десятини. УВолинській, Харківській, Херсонськійта Чернігівськійвін коливавсявід 7 до 8 десятин.В малоземельнихКиївській таПолтавськійгуберніяхсередній хутірськийнаділ складавсяз 5-5,5 десятин.Найменшим вінбув в Подільськійгубернії – 3,2десятини.
Особливорозвинутимвиділення нахутори та відрубибуло в Лівобережнійта СтеповійУкраїні. ПоКатеринославській, Харківськійта Полтавськійгуберніяхкількістьвиділенихземель складає57,1% від загальноїкількості, тимчасом як наПравобережнійУкраїні цяземля складаєлише 20,2%.
В трьохправобережнихгуберніях(Київській, Подільськійта Волинській)вилучена нахутори та відрубиселянська земляскладала лише4,6% від загальноїкількості, ав Катеринославській, Харківськійта Полтавській- 9,7% [148, с.23].
Таким чином, величезнакількість селянвилучала своюземлю в особистувласність, алелише незначнийвідсоток цихселян скориставсяцим для переходуна хутори тавідруби. Цеможна пояснититим, що хутірськаформа господарюваннямала чинністьлише за певногомінімуму землі.Але не в усіхгуберніях булодостатньо такоїкількості землі(дані про кількістьземлі, виділеноїна хутори тавідруби поукраїнськихгуберніяхнаведені вище, в табл. 3.1.9).
Цікаві відомостідрукує «Рада»щодо питанняхутірськихгосподарству буряково-цукровихрайонах південно-західноїУкраїни. Цеуривок з книгиЯрошевича«Очерки экономическойжизни юго-западногокрая. К освещениюхуторскоговопроса» [161, 1908. — 25, 27, 28 марта]. Авторкниги доводить, що умови буряково-цукровихрайонів зовсімне сприяютьхутірськомугосподарству.Але найбільшена перешкодійому в цих районахстає малоземелля.На двір приходиться2-3 десятини землі.Окрім того, наПравобережнійУкраїні багатобезземельнихселян: Київськагубернія – неменше 14,7%, Поділля– 7,5%, Волинь –6,5%. Звісно, що на2-3 десятинахземлі хутірськегосподарствоне заведеш.
Вельми недостатньоюбула й агрономічнадопомога селянам.Більша частиназасобів, якібули асигнованіна неї, витрачаласяна утримуванняобслуговуючогоперсоналу тастворенняпоказовихгосподарств, ланів, ділянок.За таких умовтільки незначнакількістьзаможних хуторянта відрубників, які й до «землеустрою»жили заможно, продовжувалирозвивати своєгосподарство.Основна масабідних селян, які виходилиз общини (особливона хуторах)внаслідокнестатку, щебільше розорювалася, нерідко перетворюючись«у безземельнихбродяг». Взагалісам процесземлеустроювимагав вкладаннявеликих коштів.Приведемо дляприкладу розписвидатків поВолинськійгубернії на1910 рік. З 1100000 крб.для допомогиселянам, якіпереселяютьсяна хутори, виділено420 тис. крб. З них:123 тис. крб. – витратина землемірніроботи, 217 тис.крб. – на меліораціюселянськихземель, 120 тис.крб. – організаціяагрономічноїдопомоги, 60 тис.крб. — на землевпорядкувальнікомісії [161, 1909. — 9июня]. З цієїкалькуляціївидно, що більшеполовини витратпризначеноне на грошовудопомогу селянаму справі влаштуванняхуторів. Взагалісуми, які виділялисяурядом на позикипри переходіна хутірськегосподарство, були дуже малими.Так, селянамс.Білич Володимирськогоповіту буловиділено длявидачі позикина переносбудівель тагосподарськепокращенняземель на 76 чоловік6060 крб. – тобтов середньому80 крб. на чоловіка[198, ф.442. — оп.708. — од.зб.173.- л.14].
Треба зазначити, що весь тягарпо землеустроюсеред селянліг на плечіземлевпорядкувальнихкомісій. Вониповинні булидопомагатиселянам купуватиземлю черезСелянськийБанк, керуватипереселенцями, займатисяскасуваннямчерезсмужжяі устрою хуторівтощо. Останньомуналежало вдіяльностікомісій першемісце. Так, уплані робітземлевпорядкувальноїкомісії наВолині всіроботи булиразподіленіна 4 черги. Перша– розбивканадільнихземель на хутірськіта відрубніділянки. Надругому місцібули поставленіроботи по ліквідаціїземель Селянськогобанку. Третємісце – ліквідаціяказенногоземельногофонду. Четверте– робота порозверстаннючерезсмужноїземлі. [154, 1908. — 1 апреля].Як бачимо, найбільшуувагу землевпорядкувальнікомісії приділялирозверстаннюнадільної земліна хутори тавідруби. Алеоскільки вбільшостігуберній Українивсе таки існувалоселянськемалоземелля, цим комісіямдоводилосядуже частозвертатисядо земель, придбанихСелянськимБанком. Самеці землі займалинайбільшучастину у планіхуторизаці.ї.Так, Олександрівськаземлевпорядкувальнакомісія в 1909 роціутворила на11000 десятин казеноїземлі біля 600хутірськихгосподарств(в середньомуна хутір 18 десятин).Харківськаземлевпорядкувальнакомісія розділилакуплені у поміщиківмаєтки на хутірськіделянки від4 до 9 десятин.Подільськакомісія розділилапридбаниймаєток на 2000ділянок по 6,5десятин [161, 1909. — 27августа; 1907. — 11 серпня;18 актября].
Основноюпроблемоюземлевпорядкувальнихкомісій буликошти. Для пропагандивиходу селянна хутори урядомвиділялосядуже мало коштів.А землевопрядкувальнимкомісіям потрібнобуло ще й організовуватишколи, купуватихліборобськезнаряддя длянадання йогов позику селянамі т.інш. Томувсі витратикомісії перекладалина плечі селян.Так, Уманськаземлевпорядкувальнакомісія дляцього підвищилаціну на земельниймаєток, якийпродавав банк, з 646600 крб. до 682200 крб.[161, 1907. — 6 октября].Звісно, що селяни, які сподівалисяпісля відкриттяІІ Державноїдуми у 1907 році, отримати землю«без грошей», не дуже поспішаликупувати їїза підвищенимицінами.
Взагаліпитання грошовогозабезпеченняхутірськогорозселенняселян вимагаловід уряду значнихкоштів. Селяни, які виділилисяна хутори, надсилалибагато проханьна виділенняїм з казни грошейна поселенняна нових місцях.До того ж потрібнобуло утримуватисамі землевпорядкувальнікомісії, агрономів, гідротехніківта інших. Так, на Волині у1908 році на позикиселянам длявлаштуванняна хуторах буловиділено 39000 крб.і 25000 крб. безпозикових.На утриманняземлевпорядкувальнихкомісій по ційгубернії –140000 крб. Для запрошення12 агрономівпотрібно буловиділення ще30000 крб. на рік[161, 1909. — 6 мая]. Якщопроаналізуватиці цифри, томожна побачити, що у порівнянніз витратамина утриманнякомісій, сумадопомоги селянамбула майже в2 рази меншою.
Хутори івідруби відводилисьселянам нетільки на надільнійземлі. Булостворено спеціальнийфонд поміщицькихі казеннихземель, якіпродавалисяселянам навиплату за 55,5років черезбанк. Саме нацих земляхземлевпорядкувальнікомісії утворювалихутірське івідрубнегосподарство.За повідомленнямгазети «Киевлянин», в Уманськомуповіті «производитсяныне крупныйопыт насаждения»хуторскогохозяйства"– придбанийземельниймаєток (більше2 тисяч десятин)було розбитона ділянкирізної величиниі розпродавалисяселянам приумові виділенняна хутори. НаПоділлі у 1907 роціна банківськихземлях булоутворено 4584 хутори, у 1908 році – 3670 хуторів; на казеннихземлях за ці2 роки – 9926 хуторів[87, 1908. — 28 июня; 161, 1909. — 9 июня].
При значномумалоземелліта безземелліукраїнськихселян, у справахпокращенняземлеволодінняіснувало декількаваріантіввирішення цьогопитання. Однимз них була купівляселянами землі.При дуже високихцінах на землючерез СелянськийБанк, селянинамагалисякупувати землюбезпосередньоу поміщиків.Але і тут припосередництвіу купівлі земельземлевпорядкувальнікомісії вимагалиутворення напридбанихземлях хуторів.Аналіз данихпро кількістькупленої землідля розселенняна хутори дужеважливий. Щобпокращитиземельнийустрій хуторів, селянам доводилосякупувати землю.Так, у Бердичівськомуповіті кількістьпридбаної земліселянами коливаласяв середньомувід 5 до 6 десятинна хутір, безземельніселяни придбалив середньомупо 3 десятинидля виділенняна відруб [31, 1909.- 6 февраля].
Велика кількістьселян виходилаз общини ізакріплювалаземлю у приватнувласність. Алетільки невеликийвідсоток селянпереходив нахутірськусистему. Цепояснюєтьсятим, що такаформа господарстваставала корисноюлише за певногомінімуму землі.
Закон від9 листопада1906 року дав можливістьрозвиватисякапіталізмуу сільськомугосподарстві.Він закріпивзаконодавчоте, що існувалов Україні фактично– індивідуальнеселянськегосподарство.Але непродуманістьурядом заходівпо наділеннюмалоземельнихі безземельнихселян землею, насильницькеруйнуванняобщини, і насильницькеж виділенняна хутори тавідруби малов Україні своїнегативнінаслідки. Більшістьселян, яка немала матеріальногозебезпеченняхутірськогогосподарствапоступоворозорювалась.Малоземельніселяни, які нев змозі булипридбати землючерез СелянськийБанк, змушенібули продаватиті землі, якімали, і переселятисяза Урал.
Однак, незважаючина всі негараздиреформи, в Українівсе-таки створивсяокремий прошарокзаможних селян.Великимиземлевласникамивони не стали.Заможне селянствостановило вУкраїні на 1911рік всього 7%.Але залишаласьосновна постать– середняцькегосподарство.Саме воно складалонайбільшугрупу. І самевони протистоялипрусськомутипу господарства, який обрав урядпісля революції1905 року. О.Погребинськийнавіть називавці середняцькігосподарства«фермерськимиелементами, які розвивалисявсупереч реформі».
Взагалі поРосійськійімперії виділенняз общини неотримало середселян широкоїпідтримки. Вперші рокиреформи кількістьселян, якізакріплювалисвої наділиу приватнувласністьпостійно зростала, але на 1910 рік цякількість сталаменшою. Якщов Полтавськійгубернії практичновдалося ліквідуватиобщинне землеволодіння, то в центральнихгуберніях Росіїуряд зіткнувсяз тим, що селяни, які отрималиу власністьневеликийнаділ, були нев змозі прогодуватисяз нього. Основнимфактором невдалоговпровадженняреформи в більшостігуберній Росіїбуло неврахуваннякліматичних, ландшафтних, демографічнихта інших умов.В Україні хуторськета відрубнегосподарюваннямало значнийвідсоток. Зачасів з 1907 по 1914роки в степовихгуберніяххутірське тавідрубне господарствосклало 25%, в Харківськійгубернії – до20%, Чернігівській– 4,5% господарств[116, с.139].
Основноюпроблемоюцарського урядув створенніхутірськогота відрубногогосподарствабула недостатністьфінансування.Це підкреслюваву своїй промові«О праве крестьянна выход изобщины» назасіданніДержавної Ради15 березня 1910 рокуі сам П.А.Столипін.«Я, господа, непреувеличиваюзначения закона9 ноября. Я знаю, что без сопутствующих, упорно проводимыхмероприятийпо мелкомукредиту, поагрономическойпомощи, попросвещениюдуховному исветскому насвременно ждути неудачи иразочарования…»[139, с.139]. Грошей, якібули виділеніна реалізаціюреформи, булоявно недостатньо.Так, за підрахункамиДержавногоконтролю, мінімальнавартість облаштуванняодного господарствана хуторі складалавід 250 до 500 крб.Міністерствоземлеробствана всю європейськучастину Росіївиділило позикна загальнусуму в 32,9 млн.крб., у той часяк у країні, заданими перепису, в 1905 році нараховувалосябіля 12 млн. селянськихсімей.
Хоча дляздійсненняреформи булохарактернимпримусовенасадженняхутірськоїсистеми землеволодіннябез врахуванняприродних, географічних, соціально-психологічнихумов, вже на1915 рік більше25% домогосподарствпо всій імперіїзаявили просвій намірвийти з общини.
Для здійсненняреформи урядомне було створеноналежної фінансовоїта матеріальноїбази і вонафорсуваласячисто адміністративнимизаходами. Яквідомо, П.А.Столипінвважав, що реформиможуть бутиздійснені напротязі 15-20 років.Однак, навітьПрусії дляпереходу відобщинногоземлеволодіннядо хутірськоїсистеми знадобилося100 років.
Отже, руйнуванняобщини за часівстолипінськоїаграрної реформив Україні проходилодостатньошвидкими темпами.Однак, виділенняселян на хуторита відруби невиправдалосподіваньуряду. На завадіцьому стоялозбереженнявеликого поміщицькогоземлеволодіння, селянськемалоземелля, недостатняфінансовадопомога урядута багато іншихпричин.
    продолжение
--PAGE_BREAK--
3.2.Фінансовіпроблеми нашляху впровадженняреформи

Руйнуванняобщини та землеустрійза часів столипінськоїреформи вирішувалитільки деякіпитання, якіуряд поставиву справі реформуваннясела. Особливуроль відводилив цих питанняхСелянськомуПоземельномуБанку. Але політикабанку, направленана підвищенняцін на поміщицькіземлі, перекладанняна покупцівземлі витрат, які пов'язаніз управліннямта утриманнятаких маєтків, призводилидо гальмуваннярозпродажупоміщицькихземель черезСелянськийБанк.
Одним з наслідківуказу від 9 листопада1906 року виявилосяпожвавленнякупівлі-продажуземлі. Самимзаконом булопередбачено, що земля стаєтоваром і багатоселян скористалисяцим. Землі, яківиділялисяу приватнувласність, поступали наринок. Біднякипродавали своїнаділи і перетворювалисяна батраківчи переселялисядо Сибіру. Заможніселяни скуповувалинаділи малоземельнихселян і маєткивеликих землевласників.Переважно ціоперації відбувалисяза допомогоюСелянськогоБанку. Але оскількиціни банку наземлю булизанадто високими, то значна частинапокупців намагаласякупувати землюза власні кошти, вдаючись допозик, які виділявбанк. Однак цясторона землевпорядкуваннямайже не висвітлюваласяв літературі.Тогочасна пресачасто друкуваладані про ціторгові операції, оскільки самевони давалиреальну картинустану землевпорядкування.Купівля-продажземлі в обхідСелянськогоБанку дає яскравийпортрет покупцівземлі, аджемалоземельніта безземельніселяни частоне мали коштівнавіть дляутриманнявласної сім'ї, не кажучи вжепро купівлюземлі. А звідсиможна зробитивисновок, щоосновна частинапокупців являласобою заможнучастину селян,і тільки у деякихвинятках цебули середняки.
Операціїз землею, якіпроходили повзСелянськийбанк, даютьреальну картинуціни на землю, яка скуповуваласьзаможнимиселянами. Разомз проектом провидачу позикпід заставунадільноїземлі, з'явивсяпроект, якийдозволяв селянампродавати своюнадільну землю, яка вже називаласявласною. Заможніселяни намагалисяне вдаватисядо допомогиСелянськогоБанку при купівліземлі у сільськоїбідноти, аджеземлі останніхкоштувалинабагато дешевше, ніж при купівлічерез банкпанських маєтків.Селяни, якіпродавали своїземлі, теж невдавалися допослуг банку, тому більшачастина земельсільськоїбідноти проходилаповз банківськусистему.
В табл. 3.2.1 наведенітелеграфнізвіти губернаторівпро продажземлі, закріпленоїв приватнувласність зауказом від 9листопада 1906року та кількістьпокупців цихземель [198, ф.442. — оп.707. — од.зб.371. — лл.8-9].
Таблиця 3.2.1
Відомостіпро продажземлі, укріпленоїза указом від9 листопада1906 року станомна 1 серпня 1908року.


Губернії Кількість домогоспода-рів, які прода-ли укріплені ділянки Кількість проданої землі, десятин

Сума,
крб. Кількість осіб, які придбали укріплені ділянки Катеринославська 2516 12941 1492879 1590 Київська 633 933 160050 591 Полтавська 384 1209 186023 301 Таврійська 2962 8668 2151811,4 1291 та 5 товариств Харківська 797 3139 311397,7 650 Херсонська 2260 8780 889879 1705 Чернігівська 401 1837 156238 538

Проаналізувавшиці дані, булоотримано середнійрезультатпроданої земліна одного покупцята її ціну, якінаведено втабл. 3.2.2.
Таблиця 3.2.2
Відомостіпро середнюкількістьземлеволодінняна 1 продавця, кількістьпридбаної землі1 покупцем таїї ціна.


Губернії Середня кількість землі, проданої 1 домогосподарем, десятин

Середня ціна 1 десятини, крб. Середня кількість придбаної землі 1 покупцем Катеринославська 5,1 115 8,1 Київська 1,5 172 1,6 Полтавська 3,1 154 4,0 Таврійська 2,9 248 6,7 Харківська 3,9 99 4,8 Херсонська 3,9 101 5,1 Чернігівська 4,5 85 3,4

Як бачимо, в найбільшмалоземельнійгубернії продавализемлю малоземельніселяни (1,5 десятинина домогосподаря).Однак і кількістьпокупців булазанадто великоюдля цієї губернії, в результатіна 1 покупцявийшло трохибільше ніж на1 продавця. Вусіх іншихгуберніяхкількістьпокупців закріпленоїселянами землібула меншоюза кількістьпродавців.Середня ж цінадесятини тількиу Таврійськійгубернії наближаласядо ціни, якуплатив Селянськийбанк. У всіхінших губерніяхсередня ціна1 десятини селянськоїземлі коштуваланабагато менше, ніж коштувалапанська земля.
Кількістьпроданої селянамиземлі, яка булазакріпленау приватнувласність, наведена втабл. 3.2.3 [148, с.18].
Таблиця 3.2.3
Продажселянами землі, яка була закріпленав приватнувласність з1907 по 1911 роки
Губернії Кількість господарств, які продали землю Кількість проданої землі, десятин Волинська 2350 6295 Катеринославська 15600 65655 Київська 13993 21964 Подільська 2477 3813 Полтавська 4341 8868 Харківська 17607 55563 Херсонська 22472 71303 Чернігівська 2034 5947

Як видно знаведенихданих, найбільшакількістьприватноїселянськоїземлі булапродана вКатеринославській, Херсонськійгуберніях(Степова Україна), Харківськійта Черніговській(Правобережна).Середній селянськийнаділ землі, який продавали, коливався від4,2 десятини вКатеринославськійгубернії до1,5 десятин вПодільськійта Київськійгуберніях. Алеу будь-якомуразі продавалиприватну землюнезаможніселяни, оскількирозмір приватноїземлі, якапродавалася, не давав змогивлаштуватина ній хутірчи відруб.
Газети зазначаютьдекілька причин, за яких продаваласянадільна земля, закріпленау приватнувласність.По-перше, продавализемлю здебільшоготі, хто фактичнонею вже давноне користувався.Указ від 9 листопада1906 року нагадавїм про їхніправа і вони, закріпившиземлю, продавалиїї майже забезцінь. В основномуце були міськіжителі, у якихзалишилисяв селі клаптіземлі. Як правило, такі наділибули невеликі– менше 2 десятин,і скуповувалисявони заможнимиселянами задуже низькимицінами. В Сумськомуповіті Харківськоїгубернії такінаділи (близько20) скупив місцевийкупець за 125 крб.за наділ. Натой час середняціна десятинив цій місцевостіскладала 300-400 крб.за десятину[161, 1909. — 18 февраля, 5марта]. Міськіробітники, ремісники післявиходу у світуказу про закріпленняземлі у приватнувласність, скористалисяцим, щоб остаточнорозв'язатисязі своїм господарством.
Іншою причиноюпродажу землібуло переселення.До виходу усвіт указу від9 листопада1906 року, селяни, які переселялисядо Сибиру, повиннібули залишитисвої наділина користьобщини. Однакцей указ змінивюридичнийстатус переселенціві вони отримализмогу, закріпившисвої наділиу приватнувласність, продавати їх.Малоземельніселяни, закріпившисвої мізернінаділи, тут жепродавали їх, щоб мати грошіна переселеннядо Сибіру, зазначаєтьсяв дописі власногокореспондентагазети «Слово».Землі переселенцівкоштували дужедешево (біля90 крб. за десятину).Ці землі такожскуповувалисязаможнимиселянами [186, 1909.- 1 марта]. Так, наприклад, уХерсонськійгубернії цінана землю у 1908 роціскладала неменше 150-175 крб. задесятину, анайкращі землі– навіть 200-250 крб.за десятину.Ціни ж на виділеніу приватнувласність землістановили небільше 50-60 крб.за десятину[154, 1908. — 3 июня].
Ринкові цінина землю погуберніяхУкраїни та цінина надільнуселянську землюнаведені втабл. 3.2.4 [148, с.19].
Таблиця 3.2.4
Порівняльніринкові цінина землю і цінина надільніземлі селянв 1909 році.
Губернії Ринкова ціна, крб./дес. Ціна селянської землі, крб./дес. Відсоток ціни надільної до ринкової Волинська 125 121 96,8 Катеринославська 202 122 60,4 Київська 224 196 87,4 Подільська 192 165 85,9 Полтавська 217 132 60,3 Харківська 206 88 42,7 Херсонська 200 102 51 Чернігівська 146 79 54,1

Як видно знаведенихданих, найбільшнаближеноюдо ринковоїціни, була цінана селянськуземлю у Волинській, Київській таПодільськійгуберніях. Втих же губерніях, які найменшепотерпали відселянськогомалоземелля, селянська землякоштувала майжевдвічі дешевшеза ринкову ціну– Катеринославськата Полтавськагубернії –60,4% від ринковоїціни, Херсонська– 51%, Чернігівська– 54,1%.
Якою ж булапричина заниженоївартостіприватновласницькоїселянськоїземлі? Найголовнішоюпричиною можнавважати час.Селянам, якіпереселялисядо Сибіру, потрібнобуло у найкоротшийтермін продатиземлю, щоб завчаснопереселитися.Цим і скористалисязаможні селяни.По-друге, саміж покупці свідомозанижувализемлі односельців, пропонуючинизькі ціниі змушуючипродавціввіддавати своїземлі від 50 до150 крб. за десятину.Іноді сільськігромади знижувалиціни на землюнебажаннямвиділяти доодного місцяземлі тих, хтоїх продавав.А оскільки начерезсмужніділянки банкдавав дужемаленькі позики, заможні покупцізнижували ціни, мотивуючи цетим, що платятьготівкою [154, 1908.- 11 октября].
Наслідкамитаких земельнихоперацій сталоте, що ціна населянську землювпала. В багатьохповітах Українитака земляскуповуваласьпо 100 крб. за десятину, що було вдвічі, а то і втричіменшим за їїринкову ціну[161, 1908. — 13 сентября;1909. — 10 февраля]. Утой же час цінина панськіземлі продовжувализростати якза допомогоюСелянськогобанку, так ізавдяки недостатностіземельногофонду взагалі.
Про те, хтоі в якій кількостіскуповувавземлю, повідомляєгазета «Рада»в статті А-ко«Землеустройство»чи «Землеразстройство»?".Так, за 1908 рік вОлександірвськомуповіті продавцівнадільної землібуло 548 чоловік, а покупціввсього тільки386. Це вказує наконцентраціюнадільної землів одних руках.Один селянинскупив по 6 купчим25,5 десятини, іншийпо 9 купчим –41 десятину, щеодин селянинпо 13 угодам скупивза 1908 рік 53 десятини.Далі газетанаводить даніпро тих 386 чоловік, які придбалив 1908 році надільніземлі у Олександрівськомуповіті, якіпредставленів табл. 3.2.5 [161, 1909. — 10 июля].
Таблиця 3.2.5
Кількістьпокупців ізагальна кількістьпридбаної нимиземлі в Олександрівськомуповіті у 1908 році.
Кількість купленої надільної землі на 1 господаря Кількість покупців Кількість купленої землі разом (десятин) Менше 1 десятини 2 1,3 Від 1 до 2 десятин 26 32,8 Від 2 до 3 десятин 67 145 Від 3 до 4 десятин 38 118,7 Від 4 до 5 десятин 64 281,4 Від 5 до 10 десятин 135 844,8 Від 10 до 15 десятин 32 366,8 Від 15 до 20 десятин 11 180 Від 20 до 30 десятин 9 220,1 Більше 30 десятин 2 94,2 Разом 386 2285,1

Середняціна цих надільнихземель становилав середньому104,4 крб. за десятину.В той же часпанські землітам же продавалисяпо 224,5 крб. за десятину.Тобто на 120,1 крб.дорожче ніжнадільні землі.На жаль газетане дає повідомленьпро кількістьвласної земліцих 386 покупців.Однак, за наведенимиданими можназробити висновки, що основна масапокупців придбалавід 5 до 10 десятин, що достатньодля створенняповноцінногохутірськогогосподарства.
Зовсім іншийхарактер носилиоперації зпоміщицькоюземлею. Тут тежзаможний селяниннамагавсякупувати землюне через СелянськийБанк, а власнеу поміщиків, оскільки такимчином землякоштуваладешевше. Однакна відміну віднадільнихземель, цінина панськуземлю зростали.Найбільше цестало помітнопісля прийняттяуказу від 9 листопада1906 року. У порівнянніз передреволюційнимироками і 1905 роком, коли поміщики, наляканіреволюційнимиподіями, намагалисядешевше продатисвою землю, звиходом указувід 9 листопада1906 року вони навітьбез допомогиСелянськогоБанку почалипідвищуватиціни на землю, усвідомлюючиземельний голодселян. Так, поміщикиЄлісаветськогоповіту Костирькота Хатунцовпродали селянамземлю в середньомупо 250 крб. за десятину, поміщик Херсонськогоповіту Аркас– по 240 крб. задесятину, вПавлоградськомуповіті графВоронцов-Дашковпродав по 4 десятинитим селянам, які були в ньогокріпаками, іціну визначивпо 200 крб. за десятину, у Черкаськомуповіті селяникупили у поміщиказемлю по 213 крб.за десятину, а на Поділліпоміщики визначалиціну від 200 до260 крб. за десятину[161, 1906. — 23 вересня;5, 18, 20 жовтня; 17, 19листопада].
Зміни цінна землю погуберніяхУкраїни в періоддо початкуаграрної реформита в 1909 році, наведенів табл. 3.2.6 [148, с.16].
Таблиця 3.2.6
Зростання цінна землю погуберніяхУкраїни
Губернії
1905 рік
крб./дес.
1909 рік
крб./дес. Зміна ціни у відсотках Херсонська 197 200 +1,5 Катеринославська 161 202 +25,4 Волинська 99 125 +26,2 Подільська 219 197 -10 Київська 161 227 +39,1 Чернігівська 114 146 +28 Харківська 168 206 +22,6 Полтавська 182 217 +19,2

Як бачимо, ціни на землюу всіх губерніяхУкраїни малитенденцію дозростання. Вдеяких губерніяхціна на землюпідвищуваласьаж до 40% (у Київськійгубернії). Трохименше зрослаціна в іншихгуберніях –від 20 до 25-26%. Єдинийвиняток становилаПодільськагубернія, вякій малоземеллябуло ненадтогострим, апереселенняз цієї губерніїзначно зрослопісля початкуаграрної реформи.
Ще одна зпричин, за якоюпоміщицькіземлі купувалисяселянами нечерез банк –свідоме завищенняцін на панськуземлю самимбанком. Під часреволюційнихподій 1905 року, коли селянисподівалисяотримати землюбезкоштовно, вони відмовлялисяїї купувати.Селянськийбанк користувавсяцим. І в 1906 році, наприклад, банком булокуплено у поміщикаКонотопськогоповіту В.К.Тарновського800 десятин земліза 303 крб. за десятину.Цю ж землю поміщикнапередодніпогоджувавсяпродати селянамприблизно за200 крб. за десятину[161, 1908. — 5 марта]. Отже, деяким чиномселяни самібули однієюз причин, якадавала змогуСелянськомубанку свідомопідвищуватиціни на землю.Однак, якщозважити на цінупоміщицькоїземлі, то стаєзрозумілим, що дуже малоселян моглисобі дозволитикупувати землюбезпосередньоу поміщиків, не вдаючисьдо банківськогокредиту. Навітьзаможні селянинеохоче користувалисяпослугамиСелянськогобанку [57, с.17].
Таким чином, закон про закріпленняземлі у приватнувласність хочі надавав селянамправо купуватипоміщицькіземлі, однакне вирішувавосновної проблемиселянськогомалоземелля, оскільки неторкався основноїпричини цьогомалоземелля– великих поміщицькихлатифундій.Дуже частопоміщики, якіпродавали своюземлю за тихчи інших причинбез посередництвабанку, самівстановлювалиціни на землю.Особливо цеспостерігалосяу тих губерніях, в яких найбільшгостро стоялопитання селянськогомалоземелля.Так, у Павлоградськомуповіті поміщицяШаврова пропонуваласелянам своюземлю за 225 крб., селяни ж давалитільки по 200 крб.за десятину[161, 1906. — 7 жовтня]. Селянивсіляко намагалисякупувати землюне через Селянськийбанк, оскількитаким чиномземля коштувалахоч і не набагато, але все однодешевше. Цезазначалинавіть офіційніоргани. Наприклад, у тому ж Павлоградськомуповіті на земськомузібранні ухвалилипостанову проте, що ціна наземлю, на якійзійдутьсяселяни зпродавцями-поміщиками, була б обов'язковоюі для Селянськогобанку [44, 1906. — 24 февраля].Якщо взяти доуваги дату цієїпостанови(лютий 1906 року), то можна зробитивисновок проте, наскількидорожчою булаціна на землючерез банк щеу той час, колипоміщики намагалисяскоріше продатисвою землю узв'язку з революційнимиподіями 1905 року.
КерівництвоСелянськогобанку було дужезанепокоєнеопераціямиз землею, якіпроходили повзбанк. Селянськийбанк навітьорганізуваввидачу позикпри закупівліселянами земельбезпосередньовід приватнихвласників. Цейзахід приймавсяз тою метою, щоб хоча б посередньопримусити селянкупувати землючерез банк, який буде полегшуватиумови придбанняземлі [154, 1908. — 16 мая].Оскільки селянамчасто доводилосябрати позикичерез СелянськийБанк для купівліземлі у поміщиків, то Банк зосередиву своїх рукахпосередницькіугоди на купівлюселянами землібезпосередньоу поміщиків.Так, за періодз 1906 по 1909 роки селяникупили у великихземлевласниківза допомогоюСелянськогоБанку: в Катеринославськійгубернії –69433 десятини, Київській –34768 десятин, Подільській– 33376 десятин, Полтавській– 40001 десятину, Харківській– 69958 десятин, Херсонській– 45221 десятину, Чернігівській– 45439 десятин [148, с.24]. Отже, за трироки столипінськоїреформи селяникупили власнеу поміщиківза допомогоюСелянськогоБанку майжестільки ж землі, скільки воникупили безпосередньоу самого СелянськогоБанку.
З усьоговищезазначеногоможна зробитивисновки, проті урядовізаходи, якимипоміщики івлада намагалисявирішитинайактуальнішепитання – селянськемалоземелля.Не торкаючисьзараз головноговпроваджувачанової аграрноїполітики –діяльностіСелянськогоПоземельногобанку – можназазначити, щовся політикауряду буланаправленане на вирішенняпитання малоземелляселян, а навпаки, на захист великогопоміщицькогоземлеволодіння.Все було зробленодля того, щобнавіть середньозабезпеченіселяни не мализмоги скуповуватипанські маєткиза більш-меншприйнятну ціну.Навпаки, урядвдався до такихзаходів, якібули спрямованіна підвищенняцін на панськіземлі. Взагалівсі заходиуряду булиспрямованіперш за все нате, щоб поміщицьказемля найменшепотрапляладо рук незаможнихселян. Ставкаробилася «назаможного»селянина. Аоскільки готівковігроші булитільки у останніх, то звідси випливає, що найбільшакількістьпокупців складаласясаме із заможнихселян і тількиу крайніх випадкахз селянськихтовариств.
На початкуХХ століттязросла таускладниласядіяльністьдвох великихустанов державногоіпотечногокредиту: Дворянськогота СелянськогоПоземельногобанків, запосередництвомяких царськийуряд підтримувавнапівкріпацькеземлеволодіння.
Системасільськогосподарськогокредиту, якасклалася післяреформ 60-х роківХІХ століття, мала своїособливості, обумовленізбереженняму аграрномуладі чисельнихкріпосницькихпережитків, основою якихбули превілейованедворянськеземлеволодіннята засилля уньому дворянськихлатифундій.Обидва банки, СелянськийПоземельнийта ДержавнийДворянськийЗемельний, виникли напочатку 80-х роківХІХ століття.Якщо діяльністьДворянськогобанку з самогопочатку буласпрямованана підтримкупомісногоземлеволодіння, то діяльністьСелянськогобанку за своєюназвою покликанабула розвиватиселянськегосподарство, але насправдійого діяльністьбула дуже далекоювід цього розвитку.З самого початкуіснуванняСелянськогобанку, тобтоз 7 квітня 1883 року, банк не зробивнічого безтого, щоб “наперше місцене ставитиінтереси поміщиків”, зазначає С.Д., автор статті«Селянськийчи поміщицькийбанк?» в газеті«Рада» [161, 1907. — 24 липня].Про це свідчитьвся діяльністьбанку як напередоднітак і за часівстолипінськоїреформи. Яквідомо, діяльністьцього банкупроводиласяв трьох напрямках:
1) купівляпоміщицькихземель;
2) продаж цихземель селянам;
3) видача селянамгрошових позик, коли вони купуютьземлю не задопомогоюбанку.
Далі на конкретнихприкладах мипобачимо, чинасправдібанком виконувалисявсі три напрямкидіяльностіі яким чиномбанк допомагавселянам у вирішенніпитання малоземеллята безземелля.
Повертаючисьдо перших роківдіяльностіСелянськогобанку, можназазначити, щодо кінця ХІХстоліття операціїіз землею булинезначними.Кредит, якийвидававсябанком покупцямземлі, був вкрайневигіднимдля останніх.За позики стягувавсявеликий відсоток– від 7,5 до 8,5 % нарік [146, с.93]. Вже вцей періоддіяльностіСелянськийбанк використовував“земельнийголод” селянства, намагавсяпідтримуватитой рівень цінна землю, якийбув вигіднимдля поміщиків.І щоб полегшитипродаж земліпоміщиками, уряд з 1897 рокудозволив Селянськомубанку придбатипоміщицькуземлю за рахуноквласних капіталів, для подальшогоїї продажуселянам.
За повідомленнямгазети “Світовазірниця”, заперіод відлистопада 1895до листопада1905 року Селянськийбанк купив завласні кошти935513 десятин земліза 65448782 крб. (середняціна десятини– 70 крб.) [174, 1906. — 3 серпня].Взагалі банк, використовуючигостру потребуселян у землі, завжди піднімавціни на землю.І до революції1905 року ціна наземлю була дужезавищена банком.Так, 1896 року середняціна банку заземлю була 50крб. за десятину,1900 року – 80 крб.за десятину,1903 року — 109 крб. задесятину, а у1904 – 112 крб. за десятину.По окремихгуберніях цінана землю буладалеко більша[161, 1906. — 8 жовтня].
Після революції1905 року Селянськийбанк став важливимважілем столипінськоїаграрної політики.Але ще до підписанняуказу від 9 листопада1906 року про виділенняз общини селян, уряд у своїйдіяльностівдався до законів, які б полегшувалидіяльністьСелянськогобанку у земельнихсправах дворян.Так, у травні1906 року царськимуказом булодозволеноСелянськомубанку прийматина себе боргипо землях, якізакладені уДержавномуДворянськомута акціонернихземельнихбанках. 12 серпня1906 року був виданийуказ про передачуСелянськомубанку для продажуселянам казенних, удільних, церковних, монастирськихземель [87, 1906. — 14 мая;174, 1906. — 24 серпня]. Післяреволюційнихподій та виступівселян значнозбільшиласякількістьпоміщиків, яківирішили розпродатисвої маєтки.В зв'язку з цим, царський урядзмушений буввидати новийуказ від 15 листопада1906 року, який мавна меті прискоритирозпродажпоміщицькихземель банком, а також сприятирозвитку хутірськогогосподарства.Цим закономрозширювалисяпозикові операціїСелянськогобанку, якомунадавалосяправо видаватипозики не тількипід заставукупленої селянами, але й надільноїземлі. Такогороду позикивидавалисяне тільки дляпридбання припосередництвібанку поміщицькоїземлі, але й навитрати, якібули пов'язаніз переходомвід общинногоземлекористуваннядо відрубногочи хутірськогогосподарства.Таким чином, Селянськийбанк повиненбув сприятируйнуваннюобщини, насадженнюхутірськогота відрубногогосподарства.
Уряд надававвеликого значеннядіяльностіСелянськогоПоземельногоБанку в рокиаграрної реформи.Сам П.А.Столипіннаголошувавна центральнійролі Банку усправах докорінногореформуванняселянськогоземлеустрою.«Способ устраненияострого малоземельяглавное управлениевидит в льготной, соответствующейценности покупаемогои платежнымспособностямприобретателя, продаже земельземлевладельцев.Для этой целив распоряженииправительстваимеется, согласноуказам 12 и 27 августа1906 года, 9 млн. десятини купленныес 3 ноября 1905 годаКрестьянскимБанком свыше2 млн. десятин.Но для успехадела увеличениекрестьянскогоземлепользованиянадлежит связатьс улучшениемформ землепользования, для чего необходимымеры поощренияи главным образомкредит. Главноеуправлениенамерено идтив этом делепутем широкогоразвития иорганизациикредита земельного, мелиоративного, переселенческого»[139, с.88].
Після впровадженняцих указівдіяльністьСелянськогоПоземельногоБанку доситьпожвавилася.Зі звітів банкувідносно купівельпоміщицькоїземлі видно, що самі поміщики, наляканіреволюційнимиподіями, почалипродавати своїземлі черезСелянськийБанк. Але кількістьземлі, якупропонувалипоміщики дляпродажу, складалалише незначнучастину, якапотрібна буладля задоволеннямільйонівмалоземельнихта безземельнихселян. Як зазначавП.А. в газеті«Рада» у статті«До справозданияСелянськогобанку за 1906 рік», головною метоюіснування банкубула підтримкадворян-поміщиків.Надзвичайновисока оцінкаприватнихземель, якібули купленібанком у 1906 році, коли поміщикипід впливомаграрних виступівселян панічнопочали продаватисвої землі, повинна булаб бути нижчою, аніж у попередніроки. У діяльностібанку можнапобачити, щосередня цінадесятини землів цьому ж роціперевищувалана 38 крб. середнюціну попередньогодесятиріччяі на 8 крб. – середнюціну 1905 року. Вокремих випадкахрізниця в цінахміж попереднімироками і 1906 рокомдоходила додивовижнихрозмірів. Так, маєток Попандопулов 1904 році булооцінено по 125крб за десятину, а в 1906 році – по225 крб. за десятину, маєток Римського-Корсаковавідповіднопо 119 і 210 крб. задесятину, такусаму метаморфозупроведено булоі з маєткомОрловськогона Поділлі –181 і 234 крб. за десятинувідповідно[161, 1909. — 10 января].
Основна масаземельногофонду Селянськогобанку створюваласяз маєтків, якібули йому проданіпоміщикамиголовним чиному роки та одразупісля революції1905-1907 рр. Виступаючиу якості захисникаінтересіввеликих землевласників, банк не тількине скориставсявипадком дляпокупки земельза більш дешевимицінами, але йсам свідомопідвищувавціни за маєтки.На підтвердженнятакої політикибанку у пресіприводилосябагато прикладів.Так, в 1904 році, коли покупцівна землю булобагато, банкплатив у середньомупо 108 крб., а в окремихвипадках від119 до 181 крб. задесятину. А вжев 1906 році, колиаграрні виступизмусили поміщиківпродавати своїземлі, а селянисподівалися, що ДержавнаДума віддастьземлю безкоштовно, банк піднімавціни у середньомуна 3 крб., а в окремихвипадках від53 до 72 крб. за десятину[161, 1907. — 24 липня]. Наоснові звітупро діяльністьСелянськогобанку в газеті«Киевлянин»робиться висновок, що з листопада1905 року по травень1907 року банкомбуло купленонайбільшукількість землів тих губерніях, в яких у 1906 роцівиявиласяземельна потреба, а також і тих, де аграрніруйнуваннявиявилися унайбільшіймірі [87, 1907. — 10 марта].Навмисне підвищенняцін на поміщицькіземлі особливопомітно, якщопорівняти їхз банківськимицінами на земліінших продавців.Так, купецтвубанк плативза 1 десятинув середньому118 крб, міщанам– 113 крб., селянам– 64 крб. [179, с.210].
РозглядаючидіяльністьСелянськогобанку у справахпридбанняземель за власнийкошт для подальшогоїї продажуселянам, можнапобачити, щобанк відігрававроль провідниканової аграрноїполітики, забезпечуючивигідний продажпоміщицькоїземлі. Штучнопідвищуючиціни на поміщицькуземлю, банкнакопичувавземельні запасиу розрахункузбути їх іззиском післяспаду революції.Але провестицю політикуСелянськийбанк зміг тількичастково. Розпродатискуплені землівін так і невстиг до самогокінця свогоіснування. ВУкраїні врозпорядженняСелянськогобанку за періодз 1 січня 1906 рокупо 1 травня 1910 рокузнаходилося663479 десятин землі, з яких 505212 десятинбуло купленоу поміщиків.За період з1907 року по 1 червня1910 року банк продавселянам тільки460550 десятин землі[71, с.495].
Підвищенняціни на землюСелянськимПоземельнимБанком прикупівлі-продажупредставленов табл. 3.2.7 [148, с.24].
Таблиця 3.2.7
Закупівельніціни на землюта продажнабанківськаціна по губерніяхУкраїни
    продолжение
--PAGE_BREAK--

Губернії

Купівельна ціна банку, крб./дес.

Продажна ціна Банку, крб./дес. На який відсоток продажна ціна перевищувала купівельну Катеринославська 153 158 3,2 Київська 169 221 30,7 Полтавська 205 221 7,8 Подільська 214 241 12,6 Харківська 166 202 21,6 Херсонська 179 189 5,5 Чернігівська 157 189 20,3

Як бачимо, в найбільшмалоземельнихгуберніяхСелянськийБанк підвищувавціну на землю.В Київській, Харківськійта Чернігівськійгуберніяхпродажна ціназемлі банкомбула на 20-30% вищою, ніж її купувавсам СелянськийБанк.
Для того, щобкраще уявитикартину діяльностіСелянськогобанку відноснокупівлі приватновласницькихземель та перепродажуїх селянам ітого зиску, який мав урядвід такої діяльностібанку, наведемодеякі дані, надрукованів газетах поукраїнськихвідділенняхСелянськогобанку. Так, ПолтавськимвідділеннямСелянськогобанку в 1906 роцікупувалисямаєтки за цінамивід 200 до 230 крб.за десятину; Херсонськимвідділенням– від 200 до 240 крб.за десятину; Таврійськимвідділенням– приблизно170 крб. за десятину; у 1907 році в Українібанком булипридбані маєткив середньомуза 110 крб. за десятину[161, 1906. — 15 жовтня, 26листопада;1908. — 31 июля; 174, 1906 — 28 вересня;39, 1906. — 1 серпня; 154, 1908.- 19 января, 2 апреля].Ціни на землюна територіїУкраїни коливаливалисяв залежностівід рівня попитусеред селян.Але не зважаючина це, Селянськийбанк і післяреволюції1905-1907 років, продовжувавзавищуватиціни на землю, яку купуваву великихземлевласників.Середня ціназемлі, придбаноїСелянськимбанком за власнікошти в Україніна основі данихгазети «Рада», представленау табл. 3.2.8 [161, 1909. — 12февраля].
Таблиця 3.2.8
КількістьпридбаноїСелянськимбанком земліза власні коштита її середняціна по окремихгуберніяхУкраїни в періодз 15 грудня 1908 рокудо 1 січня 1909 року.
Губернії Кількість маєтків Кількість десятин Сплачено Середня ціна 1 десятини Волинська 7 835 104050 125 Катеринославська 1 620 102600 165 Подільська 4 1180 246850 209 Полтавська 1 351 60500 172 Таврійська 1 206 31500 153 Всього 14 3192 545500 171

Простийрозрахунокпоказує, щонайменша цінана землю платиласябанком в тихгуберніях, депотреба селянв землі булане дуже гострою,і навпаки, втаких губерніяхяк Подільськата Полтавська, які найбільшепотерпали відселянськогомалоземелля, відповідноі ціна на землюв середньомуперевищувалаціни іншихгуберній. Навітьу межах однієїгубернії цінана банківськіземлі, купленіселянами, коливаласяу великих розмірах.За даними рапортачлена Київськоїповітовоїземлевпорядкувальноїкомісії у Київськійгубернії, цінабанківськихземель у повітахколивалася.Так, у Димерськомуповіті від 75до 210 крб. за десятину; у Баришевському– 130-440 крб. за десятину, Білогородському– 130-450 крб. за десятинуі т.д. [198, ф.442. — оп.709. — од.зб.190. — лл.41-43].
Поряд з тим, Селянськийбанк продававпридбані нимпанські земліза цінами, набагатовищими, ніжкупував. Дотого ж середняціна однієїдесятини постійнопідвищувалася.Кількістькупленої селянамибанківськоїземлі і середняціна на неї напротязі з 15листопада 1908року по 1 січня1909 року представленав табл. 3.2.9 [161, 1909, — 17 января,12, 28 февраля].
Таблиця 3.2.9
Кількістьземлі та їїціна, придбаніселянами зфонду Селянськогобанку в періодз 15 листопада1908 року до 1 січня1909 року.
Губернії Кількість покупців Кількість десятин купленої землі Ціна купленої землі Середня ціна 1 десятини Київська 1765 7342 1907845 260 Подільська 2772 14282 3802632 266 Полтавська 145 212 44577 210 Чернігівська 272 670 157199 235 Всього 4954 22506 5912253 263

З наведеноїтаблиці можнапобачити, щоза півторамісяці, з 15 листопада1908 року по 1 січня1909 року кількістьпокупців восновнихмалоземельнихгуберніяхУкраїни, такихяк Київська, Полтавська, Чернігівська, була дуже значною.За цей час вонаскладала (безданих по Подільськийгубернії, наведенихв газеті за 11місяців 1908 року)– 2182 покупців, які придбали8224 десятини.Середня ціна1 десятини складала263 крб. На одногопокупця приходилосяв середньому3,8 десятини. Дляселянина, якийчасто не мавгрошей навітьдля того, щобпрогодуватисім'ю, заплатитиза клаптикземлі меншийніж 4 десятинимайже однутисячу карбованців, не було можливості.Отже, можнавважати, щоземлю у Селянськогобанку купувализаможні селяни.До того ж цінана банківськіземлі постійнозростала. Завищевказаніпівтора місяціу Чернігівськійгубернії середняціна десятинизросла з 182 крб.до 337 крб. Однакі кількістьпокупців зацей же часзменшилася.За 182 крб. купилиземлю 249 чоловік, а вже за 337 крб.– тільки 7. Цеще раз підтверджує, що покупцямибанківськихземель булизаможні селяни.
Те, що землюкупували виключнозаможні селяни, а не безземельні, але і навітьне малоземельні, свідчать і даніпро клієнтуруСелянськогобанку. Так, наприклад, нів одній банківськійпублікаціїне було даних, що його клієнтив Україні малименше, ніж по0,8 десятини наодну душу чоловічоїстаті, або по2,8 десятини надвір (рахуючипо 3 душі чоловічоїстаті в селянськійсім'ї). Ця мінімальнанорма найчастішезустрічаєтьсясеред клієнтівКиївської, Полтавської, Подільськоїгуберній, деземельна нуждавідчуваєтьсянадто гостро.Однак в іншихукраїнськихгуберніяхбанківськіклієнти мализдебільшогопо 1-3 десятинина душу чоловічоїстаті, або по3-8,7 десятин населянськийдвір [161, 1908. — 19 сентября].
Розподілпокупців банківськихземель за категоріямивласногоземлеволодіннянаведено втабл. 3.2.10 [148, с.27].
Таблиця 3.2.10
Розподілпокупців банківськихземель в Україніза категоріямиземлеволодінняв 1911 році.


Райони Загальна кількість купленої землі Відсоток купленої землі

Безземе-льні До 6 десятин Від 6 до 15 дес. Більше 15 десятин Правобережний 49325 20,8 60,6 16,4 2,2 Лівобережний 23410 27,4 70,1 2,4 0,1 Степовий 87384 45,5 43,4 9,6 1,5

Найбільшекупували землюселяни, якімали до 6 десятинвласної землі, ті, хто мав від6 до 15 десятин(тобто середняки)складали набагатоменший відсоток.Заможні селянискладали незначнийвідсоток покупцівбанківськихземель, оскількисаме вони мализмогу купуватиземлю власнеу поміщиків, не вдаючисьдо банківськихпослуг.
Селяни намагалисякупувати неті землі, якіскуповувавбанк у поміщиків, насампередтому, що, по-перше, у поміщиківбуло скупленобагато землі, яка була непридатнадля землеробства, по-друге, черезневідповідністьбанківськихцін реальнійціні землі.Вдаючись допозик Селянськогобанку, вонинамагалисякупувати земліу приватнихвласників. Дляпорівняннякількостіпокупців таціни десятинивізьмемо даніза той же період, за який наводилисядані при розглядікількостіпокупців таціни десятиниземлі, придбаноїу Селянськогобанку, тобтоз 15 листопада1908 року по 1 січня1909 року [161, 1909. — 17 января,12, 28 февраля], якінаведені утабл. 3.2.11.
Таблиця 3.2.11
Кількістьземлі та їїціна, придбаніселянами уприватнихвласників задопомогоюСелянськогобанку в періодз 15 листопададо 1 грудня 1908року.
Губернії Кількість покупців Кількість десятин купленої землі Ціна купленої землі, крб. Середня ціна 1 десятини, крб. Волинська 603 1689 309199 183 Катеринославська 356 3534 747210 211 Київська 354 788 78906 100 Подільська 1017 1642 411474 251 Полтавська 772 3319 853653 257 Харківська 778 4397 986117 224 Херсонська 487 3653 840761 230 Чернігівська 1100 3685 643401 175 Всього 5467 22707 4870721 215

Отже, як бачимо, кількістьпокупок земліу приватнихвласниківбільша ніж, зфондів Селянськогобанку. До тогож і середняціна однієїдесятини такожменша, ніж прикупівлі з фондівбанку. Все цесвідчить проту роль Селянськогобанку, яку нанеї покладавцарський уряд.А саме: підтриманнядостатньовисоких цінна панськуземлю, намаганняперешкоджатипереходуприватновласницькихземель до рукселянства.Однак банк неміг протистоятируйнуваннювеликого поміщицькогоземлеволодіння.Поміщики післяреволюційнихподій 1905-1907 років, побоюючисьнових виступівселян, намагалисяякимось чиномзберегти своєстановище ітому йшли назустрічселяниновіу його прагненніотримати землю.І все-таки розпродажпоміщицькихземель на мавтакого широкогомасштабу, щобякось поліпшитиземельний голодв багатьохукраїнськихгуберніях. Ті, хто пропонувавземлю, поступалирозважливо, адже земельніціни були достатньовисокими. Однак, кількістьземлі, яка булакуплена у приватнихвласників задопомогоюСелянськогобанку, не завждизалишаласяв руках у селянства, оскільки банксуворо слідкувавза погашеннямборгів за купленуземлю. До тогож, сподіванняселян отриматидопомогу банкуна купівлюземлі частобули марними.
Закон 5 липня1912 року, якийзамінив указ15 листопада1906 року про видачуСелянськимбанком позикпід заставунадільнихземель дозволиввидавати позикиу розмірі 60-90%оцінки закладеноїземлі. Як зазначаєісторик С.М.Сидельников, цей закон дозволиввидачу позикпід надільніземлі не тількиспадковимвласникам длясплати за наділи, які залишаютьпересельці, але й селянам, які придбалицю землю. З 23 серпня1914 року у зв'язкуз початкомпершої світовоївійни позики, які видавалисяСелянськимбанком по усіхвидах покупок, були зниженіна 10% [179, с.208].
Дляприкладу візьмемодані Селянськогобанку про кількістькупленої селянамиземлі і отриманняними позик відбанку за періодз 1 вересня по15 жовтня 1908 року, наведені газетою«Рада», якіпредставленів табл. 3.2.12 [161, 1908. — 15, 29октября, 26 ноября].
Таблиця 3.2.12
Кількістьпридбаноїселянами земліу приватнихвласників задопомогоюСелянськогобанку і отриманняними позик напридбанняземлі.


Губернії

Кількість покупців Кількість десятин купленої землі Ціна придбаної землі, крб. Середня ціна 1 десятини Позика банку, крб. Волинська 557 1846 330390 179 217900 Катеринославська 546 5050 968099 192 730900 Київська 593 1552 426099 275 289650 Подільська 204 470 115422 246 74300 Полтавська 485 2085 541451 260 389500 Таврійська 36 780 177560 228 112100 Харківська 630 2683 525302 196 374300 Херсонська 615 5212 1101226 211 716950 Чернігівська 441 1285 244034 190 167819 Всього 4107 20963 4429583 220 3073419

Таким чином, за цифрами цієїтаблиці можназробити висновки, що селяни Україниза півторамісяці з 1 вересняпо 15 жовтня 1908року придбалив середньомуна одного покупця5 десятин землі.Середня цінадесятини склала220 крб., а банкнадав позикив середньомупо 147 крб. на десятину.Отже, на придбануземлю в 5 десятинселяни змушенібули платити365 карбованців.Навіть придопомозі банку, сплатити такусуму малоземельномуабо безземельномуселяниновібуло дуже важко.Однак селяни, не втрачаючинадії на покращеннясвого становища, вдавалися допозик банку.Більшістьпокупців банкускладали восновномузаможні селяни.Але чималукількістьпокупців земліскладали імалоземельніселяни.
Злиденнійселянськіймасі, яка більшза всіх страждалавід безземеллята малоземелля, покупка землічерез Селянськийбанк була практичноне під силувнаслідоквисоких цінта високоговідсотку сплатиза позику. Осьдеякі дані пропозики Селянськогобанку покупникамземлі. З листопада1905 року по вересень1906 року Селянськийбанк допомігкупити селянаму приватнихвласників517800 десятин землі, за яку селянизаплатили 68млн. крб. Банкпозичив на цюпокупку 52,5 млн.крб. Отже селянамдовелося сплатити15,5 млн.крб., тобтопо 30 крб. за десятину[174, 1906. — 7 вересня]. Зсічня по квітень1908 року в Україніселяни купилиу поміщиківза допомогоюСелянськогобанку 65099 десятинземлі. За цюземлю селянисплатили по206 крб 33 коп. задесятину, підзаставу цієїземлі банк давпо 162 крб. 17 коп.за десятину, а 44 крб. 16 коп., більшніж 1/5 частину, селяни доплачувалипоміщикам. Поокремих губерніяхця земля буларозподіленатак: Волинська– 1840 дес.; Катеринославська– 13145 дес.; Київська– 5321 дес.; Подільська– 6790 дес.; Полтавська– 4422 дес.; Харківська– 6220 дес.; Херсонська– 2425 дес.; Чернігівська– 6708 дес. За цейсамий час селяниУкраїни купилиз фондів Селянськогобанку тільки1448 десятин землі[186, 1908. — 29 июня]. Звичайно, що ціна цієїземлі була неоднакова поокремих губерніяхі коливаласяв Чернігівськійвід 58 крб. задесятину домалоземельноїКиївської по372 крб. за десятину.
Керуючисьнаміченимиурядом заходамиу створенніселянськогоземлеволодіння, банк проводивстараннийвідбір середпокупців. Якщоу 1906-1908 роках більшачастина банківськихземель булапридбана товариствамита громадами, то у 1909 році стаєпереважнимпродаж у одноосібнувласність. Яквідомо, основнийсклад общинипісля указувід 9 листопадаскладали малоземельніселяни. Вонимали змогукупити землютільки у складіобщини. Цепідтверджуюдані, які наведенів табл. 3.2.13 [161, 1907. — 30октября].
Таблиця 3.2.13
Середнязабезпеченістьземлею покупцівта придбанняними землі здопомогоюСелянськогобанку за періодз 15 вересня по1 жовтня 1907 року.


Губернії Кількість угод Кількість господарств Душ чоловічої статі Мають землі на 1 душу чол. статі Купують землі, дес. Загальна ціна, крб. Ціна 1 дес., крб. Дозволена позика, крб. Волинська 2 75 200 0,4 119 32500 273 20200 Катеринославська 1 16 61 1,7 109 21800 20 19600 Київська 2 196 528 0,9 765 216834 283 170450 Подільська 1 28 65 1,2 28 6875 245 3000 Полтавська 5 37 112 0,8 214 58020 271 43250 Таврійська 1 32 122 2,6 272 61200 225 43900 Харківська 6 799 2591 1,3 889 287688 324 225609 Чернігівська 20 176 538 1,7 504 90282 177 66600

Як бачимо, найменшазабезпеченістьземлею сільськихобщин була втих губерніях, які завждистраждали відселянськогомалоземелля– Київська, Волинська, Полтавськата інші. До тогож і ціна на землюв цих губерніяхв середньомунайвища. Щостосуєтьсяпозик банку, то вони складалив деяких губерніяхнавіть меншеполовини цінипридбаної землі– в Подільськійгубернії селянизмушені булидоплатити допозики в 3000 крб.ще 3875 крб. власнихгрошей. Нікопольськасільська громада(Катеринославськоїгубернії) придбалаза допомогоюбанку у поміщиціСинельникової3 тис. десятинземлі. по 225 крб.за десятину.Селянськийбанк дав позикупо 180 крб. за десятину.45 крб. за десятинуселяни повиннібули заплатитипоміщиці звласних коштів.
СелянськийБанк взагалінамагався матисправу з одноосібнимипокупцями, ане з сільськимигромадами.Відсоток збільшеннякількостіокремих господарствдо загальноїкількостіпокупців банківськоїземлі наведенийв табл. 3.2.14 [148, с.26].
Таблиця 3.2.14
Збільшеннякількостіокремих покупцівдо загальноїкількостіпокупців банківськихземель по губерніяхУкраїни (упроцентномувідношенні)
Губернії 1908 рік 1909 рік 1910 рік 1911 рік Катеринославська 29,7 38,8 66,4 50,7 Київська 27,6 23,1 69,5 90 Полтавська 57,6 80,2 90,5 83,5 Подільська 4,5 64,5 81,4 98,7 Харківська 18,9 68,7 73,1 93,5 Херсонська 5,9 61 87 89,3 Чернігівська 29,1 53,5 69,9 83,2

Як видно знаведенихданих, існувалапостійна тенденціядо зростаннякількостіприватнихпокупців банківськихземель в кожнійгубернії України.
Землевпорядкувальнаполітика банкуставила у надтоважке становищемасу селян, якізалишилисяв общині. Звичайно, поміщицькіземлі, які переходилидо банку, ранішеорендувалисяселянами невеликимиділянками, по1-2 десятині, іхоча й на кабальнихумовах, аленими користувалисябільш чи меншзначні груписелян, а вигонита пасовиськаорендувалисяцілими сільськимитовариствами.Після покупкибанком, ці земліпереходилидо невеликоїгрупи покупців.Основна масаселян частовтрачала такіугіддя, безяких майженеможливо буловести господарство(вигони, лукиі т.ін.). Політикабанку у підвищенніцін відобразиласяі на оренднійціні землі.Так, у Волинськійгубернії оренднаціна за десятинуземлі підвищиласяз 4-6 крб. до 12-15 крб.під буряки,8-10 крб. – під хлібі 7-8 крб, коли землябралася з толокою, в Катеринославськійгубернії підодин засів неменше 15 крб., ав деяких місцевостяхнавіть до 40 крб.[161, 1908. — 20 июня, 10 сентября].
Про свідомепідвищенняСелянськимбанком оренднихцін на землюможна судитиз таких прикладів.В Таврійськійгубернії, наприклад, Селянськийбанк купиввеликий маєтокі віддав йогов оренду однійлюдині за 50000 крб.Цей чоловікпередав землюв оренду селянампо 15 крб. за десятину.Для Таврійськоїгубернії такаорендна цінабула надзвичайновисокою. ВПавлоградськомуповіті середняціна на оренднуземлю 1908 рокуна 1 засів складала15 крб. за десятину.А в деякихмісцевостяхповіту цінидоходили до40 крб. за десятину[161, 1908. — 21 сентября].
Отже, зростаючийпопит селянна землю табезперервнепідвищенняцін на неї обумовилизначне зростанняорендної плати.Орендні цінипідвищилисяв середньомувтричі, а вмалоземельнихрайонах навітьв 5 і більше разів[179, с.33]. За такихумов для більшостіселян орендаприватновласницькихчи банківськихземель буланедоступною.Часто вона неповерталакоштів, яківитрачалисяна неї.
До насадженняодноосібнихформ селянськогогосподарствабула направленаполітика банкуу видачі позик.До 1907 року товариствата сільськіобщини отримувалина покупкубанківськихземель позикбільше, ніжокремі домогосподарі.Останнім буловидано 41,8% позик.25 жовтня 1907 рокуцар затвердиврішення РадиМіністрів, заяким Селянськийбанк отримавправо видаватипозики окремимпокупцям банківськихчи приватнихземель у розмірі95% оцінки придбаноїземлі і вище, якщо покупецьпереселявсяна придбануним землю. Врезультатіу 1907 році позикиодноосібникамскладали усередньому91,8%; у 1909-1915 роках розмірїх коливавсявід 97,5% до 99,1%. Такимже було положенняпри посередницькихугодах банкута при видачіпозик під заставунадільнихземель. На підставіправил 27 червня1908 року позика, яка видаваласябанком селянампри покупціпоміщицькихземель за допомогоюбанку, могласкладати 95%, якщокупувавсявідруб, та 100% призгоді покупцівперейти дохутірськогогосподарства[179, с.207-208].
Сільськимтовариствамта общинам, якіскладалисяне більше ніжз 10 дворів, позикимогли видаватисяу розмірі 85% оцінкиземлі, якакупувалася, якщо придбаютьсянедостатнігосподарськіугіддя, чи поміщицькіземлі, яківклинюютьсяу надільніземлі та ті, які знаходятьсячерезсмужноз селянськими.Площа землі, яка купується, не повинна булаперевищуватиј частиниземлеволодінняпокупця. У всіхінших випадкахсільські общинита великі товариства, які купувализемлю у поміщиків, отримувалипозику у розмірі80% банківськоїоцінки та 90% увипадку згодипокупця переселитисяна придбануземлю. У такомурозмірі позикавидавалася, якщо землевпорядкувальнікомісії вважализа необхіднекупівлю селянамитого чи іншогомаєтку з метоюземлевпорядкування.У випадку згодиселян оселитисяна купленійземлі, з дозволуміністра фінансівта головноуправляючогоземлевпорядкуваннямта землеробством, позика моглабути збільшенадо 95% оцінки землі, яка купується.
Більшістьпоміщицькоїземлі у багатьохмісцевостяхздавалася воренду. Так, уПолтавськійгубернії цейфонд складав66% приватновласницькоїземлі. На прикладіХарківськоїгубернії можнапобачити зростанняцін на оренднуземлю, які наведенів табл. 3.2.15 [148, с.14].
Таблиця 3.2.15
Зростанняорендних цінв Харківськійгубернії в рокистолипінськоїаграрної реформи