Рольінформаційних систем в організації економічного аналізу та аудиту.
ПЛАН
1.Критерії процесута вибір альтернативного рішення. 3
2. Методиорганізації інформаційних систем. 6
3.Складовіінформаційних технологій. 9
4.Історія розвиткуперсональних компьютерів, компьютерних мереж та їх зв’язок з розвитком інформаційнихсистем управління економікою… 11
5. Основні задачіаналізу та аудиту. 14
6. Отриманняавтоматичного аудиторського висновку про стан підприємства 17
7. СППР, їх основніхарактеристики і можливості 21
Список використанихджерел. 26
1.Критерії процесу та вибір альтернативного рішення
У вузькомурозумінні прийняття рішень розглядається лише як вибір кращого рішення зчисельних альтернатив. У процесі аналізу вузького розуміння необхідновраховувати, що альтернативні варіанти не виникають самі собою. Процесприйняття рішень складається не тільки з вибору кращого варіанту, але й зпошуку альтернатив, встановлення критеріїв оцінки, вибору способу оцінкиальтернатив тощо.
На процесприйняття рішень впливає безліч різноманітних факторів. До найважливіших зпоміжних належать такі:
1. Ступіньризику – розуміється, що завжди існує імовірність прийняття неправильногорішення, яке може несприятливо впливати на організацію. Ризик – фактор, якийменеджери враховують свідомо, або підсвідомо, при прийнятті рішення, оскількивін пов’язаний із зростанням відповідальності.
2. Час, якийвідводиться менеджерові для прийняття рішення. На практиці більшість керівниківне мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцитчасу.
3. Ступіньпідтримки менеджера колективом – цей фактор враховує те, що нових менеджерівсприймають не відразу. Якщо порозуміння і підтримки інших менеджерів іпідлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис,які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.
4. Особистіякості менеджера – один з найбільш важливих факторів. Незалежно від того, якменеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібностідо того, щоб приймати вірні рішення.
5. Політикаорганізації – у даному випадку враховується суб’єктивний фактор при прийняттірішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання – усе це може вплинути наприйняття того, чи іншого рішення.
Кінцевимрезультатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, якпервісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонуваннягосподарської організації за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних,інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.
Управлінськерішення є інструментом впливу на об’єкт управління та окремі його підсистеми,важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації;складає основу реалізації кожної функції менеджменту.
В теоріїуправління виділяють три основні моделі прийняття альтернативних рішень:
1) класична модель;
2) поведінковамодель;
3) ірраціональнамодель.
Класична модельспирається на поняття “раціональності” в прийнятті рішень. Передбачається, щоособа, яка приймає рішення повинна бути абсолютно об’єктивною і логічною, матичітку мету, усі її дії в процесі прийняття рішень спрямовані на вибір найкращоїальтернативи.
Отже, основніхарактеристики класичної моделі такі:
· особа,яка приймає рішення, має чітку мету прийняття рішення;
· особа,яка приймає рішення, має повну інформацію щодо ситуації прийняття рішення;
· особа,яка приймає рішення, має повну інформацію щодо всіх можливих альтернатив інаслідків їх реалізації;
· особа,яка приймає рішення, має раціональну систему впорядкування переваг за ступенемїх важливості;
· метаособи, яка приймає рішення, завжди полягає у тому, щоб зробити вибір, якиймаксимізує результат діяльності організації.
Отже, класичнамодель передбачає, що умови прийняття рішення повинні бути достатньовизначеними. Маючи повну інформацію, менеджери можуть вибирати альтернативу,яка щонайкраще відповідає потребам організації. Проте на практиці на процесприйняття рішень впливають чисельні обмежуючі та суб’єктивні фактори.Сукупність таких факторів у процесі прийняття рішень враховує поведінковамодель.
Поведінковамодель. Навідміну від класичної, поведінкова модель має такі основніхарактеристики:
· особа,яка приймає рішення, не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішення;
· особа,яка приймає рішення, не має повної інформації щодо всіх можливих альтернатив;
· особа,яка приймає рішення, не здатна або не схильна (або і те, і інше) передбачитинаслідки реалізації кожної можливої альтернативи.
Враховуючи ціхарактеристики Г.Саймон сформулював два ключових поняття поведінкової моделі:
1) поняття“обмеженої раціональності”, яке означає, що люди можуть тільки намагатисяприйняти раціональне рішення, але їх раціональність завжди буде обмеженою(теоретично завжди існує рішення краще за прийняте);
2) поняття“досягнення задоволеності”. Оскільки досягти “повної раціональності” неможливо,менеджери бажають аби їх “страх” щодо прийняття не найкращого рішення пересиливнамагання досягти оптимального рішення. Саме такий стан (той момент, колиприймається рішення) Г.Саймон охарактеризував як “досягнення задоволеності”,розуміючи під цим вибір, який є достатньо добрим за даних умов.
Прагненняменеджерів “досягти задоволеності” може бути обумовлено кількома причинами:
— вони можутьпросто не хотіти ігнорувати власні інтереси, тобто продовжувати пошук новихальтернатив, коли вже ідентифіковані декілька прийнятних;
— вони можутьбути не здатними зважити та оцінити велику кількість альтернатив;
— можливо такожвтручання в процес прийняття рішень особистих, суб’єктивних факторів.
Ірраціональнамодель грунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, якдосліджуються альтернативи. Ірраціональна модель найчастіше застосовується:
а) для вирішенняпринципово нових, незвичайних рішень, таких, які важко піддаються вирішенню;
б) для вирішенняпроблем в умовах дефіциту часу;
в) коли менеджерабо група менеджерів мають достатньо влади, аби нав’язати своє рішення.
2.Методи організації інформаційних систем
Інформаційнасистема, як система управління, тісно пов’язується, як з системами збереженнята видачі інформації, так і з іншої — з системами, що забезпечують обмінінформацією в процесі управління. Вона охоплює сукупність засобів та методів,що дозволяють користувачу збирати, зберігати, передавати і обробляти відібрануінформацію. Інформаційні системи існують з моменту появи суспільства, оскількина кожній стадії його розвитку існує потреба в управлінні. Місією інформаційноїсистеми є виробництво потрібної для організації інформації, потрібної дляефективного управління всіма її ресурсами, створення інформаційного та технічногосередовища для управління її діяльністю.
Інформаційнасистема може існувати і без застосування комп’ютерної техніки – це питанняекономічної необхідності. В будь-якій інформаційній системі управліннявирішуються задачі трьох типів: задачі оцінки ситуації (деколи їхназивають задачами розпізнавання образів); задачі перетворення описуситуації (розрахункові задачі, задачі моделювання); задачі прийняттярішень (в тому числі і оптимізаційні). Автоматизована інформаційна система – цевзаємозв’язана сукупність даних, обладнання, програмних засобів, персоналу,стандартних процедур, які призначені для збору, обробки, розподілу, зберігання,представлення інформації у відповідності з вимогами, які випливають з цілейорганізації. Сьогодні, у вік інформації, практично кожна інформаційна системавикористовує комп’ютерні технології, і тому надалі під інформаційними системаминадалі будемо підрозумівати саме автоматизовані. Інформаційні системи включаютьв себе: технічні засоби обробки даних, програмне забезпечення і відповіднийперсонал. Чотири складові частини утворюють внутрішню інформаційну основу:
· засобифіксації і збору інформації;
· засобипередачі відповідних даних та повідомлень;
· засобизбереження інформації;
· засобианалізу, обробки і представлення інформації.
Різноманітністьінформаційних систем з кожним роком все зростає. В залежності відфункціонального призначення можна виділити такі системи: управляючі (АСУТП,АСУВ), проектуючі (САПР), наукового пошуку (АСНД, експертні системи),діагностичні, моделюючі, систем підготовки прийняття рішення (СППР), а взалежності від сфери використання – на адміністративні, економічні, виробничі,медичні, навчальні, екологічні, криміналістичні, військові та інші.
Фактори, щообумовлюють впровадження інформаційних систем. Основними факторами, яківпливають на впровадження інформаційних систем, є потреби організацій такористувачів, а також наявність відповідних засобів для їх формування.Найсуттєвіше на розвиток інформаційних систем вплинули досягнення в галузі комп’ютерноїтехніки та телекомунікаційних мереж. Причини, що спонукають організаціївпроваджувати інформаційні системи, з одного боку обумовлюються прагненнямзбільшити продуктивність повсякденних робіт чи усунути їх повторне проведення,а з іншого боку бажанням підвищити ефективність управління діяльністюорганізації за рахунок прийняття оптимальних та раціональних управлінськихрішень. Перша причина доволі прозора і для її реалізації достатньовпроваджувати стандартизовані системи обробки інформації. Успішнефункціонування організації у значній мірі залежить від вдалого керівництва, якебазується на обґрунтуванні перспективних концепцій розвитку згідно зсвоєчасною, достовірною та повною інформацією, яку може поставляти відповіднаінформаційна система. Основне завдання інформаційної системи управління полягаєу підпорядкуванні всіх внутрішніх процесів головним цілям організації. Дляцього необхідно скоординувати процеси, пов’язані з діяльністю організації такимчином, щоб вони максимально забезпечували виконання поставлених задач в єдиномуінформаційному полі. Тільки таким чином інформаційна озброєність організаціїпочинає безпосередньо впливати на ефективність її діяльності.
До основнихнапрямків автоматизації інформаційно-управлінської діяльності в організаційнихструктурах відносять:
· автоматизаціюобробки документів шляхом впровадження систем для обробки тексту, автоматизаціюобміну інформацією через різноманітні види комунікацій (які включають АТСпідприємства, відеотермінальні системи, локальну комп’ютерну мережу,телекопіювальні апарати, відеоінформаційні системи);
· автоматизаціюдіяльності менеджерів на базі комп’ютерних систем комплексних інформаційнихсистем, які надають допомогу в прийнятті рішень, та електронних секретарів, щодозволяє підвищити рівень організації праці менеджерів на якісно вищий щабель.
Впровадженняінформаційних систем дозволяє менеджеру отримувати оперативний доступ додовільної нагромадженої інформації з тим, щоб в подальшому ефективно їївикористовувати для вирішення поставлених задач (в сферах аналізу маркетингу,фінансів, тощо).
3.Складовіінформаційних технологій
Технологія — цекомплекс наукових та інженерних знань, реалізованих у прийомах праці, наборахматеріальних, технічних, енергетичних, трудових факторів виробництва, засобахїх об'єднання для створення продукту або послуги, що відповідають певнимвимогам. Тому технологія нерозривно пов'язана з машинізацією виробничого абоневиробничого, насамперед управлінського процесу. Управлінські технології ґрунтуютьсяна застосуванні комп'ютерів і телекомунікаційної техніки.
Відповідно довизначення, прийнятого ЮНЕСКО, інформаційна технологія — це комплексвзаємозалежних, наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчаютьметоди ефективної організації праці людей, зайнятих опрацюванням і збереженнямінформації; обчислювальну техніку і методи організації і взаємодії з людьми івиробничим устаткуванням, практичні додатки, а також пов'язані з усім цимсоціальні, економічні і культурні проблеми. Самі інформаційні технологіївимагають складної підготовки, великих початкових витрат і наукомісткоїтехніки. Їхнє введення повинно починатися зі створення математичногозабезпечення, формування інформаційних потоків у системах підготовкиспеціалістів.
Такі технологічніпоняття, що використовуються у виробничій сфері, як норма, норматив,технологічний процес, технологічна операція і т.п., можуть застосовуватися і вінформаційній технології. Перед тим, як розробляти ці поняття в будь-якійтехнології, у тому числі й в інформаційній, завжди варто починати з визначеннямети. Потім варто спробувати провести структурування всіх дій, що призводять донаміченої мети, і вибрати необхідний програмний інструментарій.
Необхіднорозуміти, що освоєння інформаційної технології і подальше її використанняповинні бути зведені до того, щоб було потрібно спочатку добре оволодітинабором елементарних операцій, кількість яких обмежена. З цієї обмеженоїкількості елементарних операцій у різних комбінаціях складається дія, а з дій,також у різних комбінаціях, складаються операції, що визначають той або іншийтехнологічний етап. Сукупність технологічних етапів утворить технологічнийпроцес (технологію). Він може починатися з будь-якого рівня і не включати,наприклад, етапи або операції, а складатися тільки з дій. Для реалізації етапівтехнологічного процесу можуть використовуватися різні програмні середовища.
Інформаційнатехнологія, як і будь-яка інша, повинна відповідати таким вимогам:
· забезпечувативисокий рівень розчленування всього процесу опрацювання інформації на етапи(фази), операції, дії;
· включативесь набір елементів, необхідних для досягнення поставленої мети;
· матирегулярний характер. Етапи, дії, операції технологічного процесу можуть бутистандартизовані й уніфіковані, що дозволить більш ефективно здійснюватицілеспрямоване керування інформаційними процесами.
Реалізаціятехнологічного процесу матеріального виробництва здійснюється за допомогоюрізноманітних технічних засобів, до яких відносяться: устаткування, верстати,інструменти, конвеєрні лінії і т.п.
За аналогією ідля інформаційної технології повинно бути щось подібне. Такими технічнимизасобами виробництва інформації будуть апаратне, програмне і математичнезабезпечення цього процесу. З їхньою допомогою відбувається переробка первинноїінформації в інформацію нової якості. Виділимо окремо з цих засобів програмніпродукти і назвемо їх інструментарієм, а для більшої чіткості можна йогоконкретизувати, назвавши програмним інструментарієм інформаційної технології.
Визначимо цепоняття:
· Інструментарійінформаційної технології — один або декілька взаємозалежних програмнихпродуктів для певного типу комп'ютера, технологія роботи в яких дозволяєдосягти поставленої користувачем мети.
· У якостіінструментарію можна використовувати такі поширені види програмних продуктівдля персонального комп'ютера як текстовий процесор (редактор), настільнівидавничі системи, електронні таблиці, системи керування базами даних,електронні записні книжки, електронні календарі, інформаційні системифункціонального призначення (фінансові, бухгалтерські, для маркетингу та ін.),експертні системи і т.д.
4.Історіярозвитку персональних компьютерів, компьютерних мереж та їх зв’язок з розвиткомінформаційних систем управління економікою
Історично автоматизаціяпромислового виробництва тісно взаємопов’язана із розвитком персональнихкомпьютерів і розвивалася по двох основних напрямах.
Перше виникло в50-х роках, і було пов'язане з появою верстатів-автоматів і автоматичних лінійдля механічної обробки, при цьому автоматизувалося виконання окремих одноріднихоперацій або виготовлення крупних партій однакових виробів. У міру розвиткучастка подібного устаткування придбала обмежену здібність до переналадки на випускоднотипних виробів.
Другий напрям (зпочатку 60-х років) охопив такі галузі, як хімічна промисловість, металургія,тобто ті, де реалізується безперервна немеханічна технологія. Тут почалистворюватися автоматизовані системи управління технологічними процесами(АСУТП), які спочатку виконували лише функції обробки інформації, але у мірурозвитку на них почали реалізовуватися і функції, що управляють.
Перевідавтоматизації на базу сучасної електрообчислювальної техніки сприявфункціональному зближенню обох напрямів. Машинобудування почало освоювативерстати і автоматичні лінії з числовими програмним управлінням (ЧПУ), здатніобробляти широку номенклатуру деталей, потім з'явилися промислові роботи ігнучкі виробничі системи, керовані АСУТП.
Організаційно-технічнимипередумовами автоматизації виробництва є:
· потреба увдосконаленні виробництва і його організації, необхідність переходу віддискретної до безперервної технології;
· необхідністьполіпшення характеру і умов праці робітника;
· появатехнологічних систем, управління якими без застосування засобів автоматизаціїнеможливо із-за великої швидкості процесів, що реалізовуються в них, або їхскладності;
· необхідністьпоєднання автоматизації з іншими напрямами науково-технічного прогресу;
· оптимізаціяскладних виробничих процесів тільки при впровадженні засобів автоматизації.
Обчислювальнатехніка всебільш широко застосовується не лише для автоматизації виробництва, але і всамих різних його сферах. Подібне залучення обчислювальної і мікроелектронноїтехніки до діяльності різних виробничих систем називається комп'ютеризацієювиробництва.
Комп'ютеризація –це основа технічного переозброєння виробництва, необхідна умова підвищення йогоефективності. На базі ЕОМ і мікропроцесорів створюються технологічні комплекси,машини і устаткування, вимірювальні, регулюючі і інформаційні системи, ведутьсяпроектно-конструкторские роботи і наукові дослідження, здійснюютьсяінформаційне обслуговування, навчання і багато що інше, що забезпечуєпідвищення суспільної і індивідуальної продуктивності праці, створення умов длявсестороннього і гармонійного розвитку особи.
Для нормальногорозвитку і функціонування складного народно-господарського механізму необхідніпостійний обмін інформацією між його ланками, своєчасна обробка великого об'ємуданих на різних рівнях управління, що також неможливе без ЕОМ. Тому від рівнякомп'ютеризації в значній мірі залежить розвиток економіки.
В процесі свогорозвитку ЕОМ пройшли шлях від громіздких машин на електронних лампах,спілкування з якими було можливе тільки на машинній мові до сучасних ЕОМ.
Розвиток ЕОМвідбувається в двох основних напрямах: створення потужних багатопроцесорнихобчислювальних систем з продуктивністю в десятки і сотні мільйонів операцій всекунду і створення дешевих компактних МІКРОЕОМ на базі мікропроцесорів. Врамках другого напряму розвивається виробництво персональних комп'ютерів, якістають потужним універсальним інструментом, що істотно підвищує продуктивністьінтелектуальної праці фахівців різного профілю. Персональні комп'ютеривідрізняє робота в діалоговому режимі з індивідуальним користувачем; невеликірозміри і автономність функціонування; апаратні засоби на базі мікропроцесорноїтехніки; універсальність, що забезпечує орієнтацію на широкий круг завдань, щовирішуються одним користувачем за допомогою технічних і програмних засобів.
Слід зазначити ітакий важливий елемент комп'ютеризації виробництва, як широке розповсюдженнявласне мікропроцесорів, кожен з яких орієнтований на виконання однієї абодекількох спеціальних завдань. Вбудовування таких мікропроцесорів у вузлипромислового устаткування дозволяє вирішувати поставлені завдання змінімальними витратами і в оптимальному вигляді. Використання мікропроцесорноїтехніки для збору інформації, реєстрації даних або локального управління значнорозширює функціональні можливості промислового устаткування.
Розвитоккомп'ютеризації викликає потребу в розробці і створенні нових засобівобчислювальної техніки. Їх характерними особливостями є: формуванняелементарної бази на надвеликих інтегральних схемах; забезпеченняпродуктивності до 10 млрд. операцій в секунду; наявність штучного інтелекту, щозначно розширює можливості ЕОМ в обробці інформації, що поступає; можливістьспілкування людини з ЕОМ на природній мові шляхом мовного і графічного обмінуінформацією.
У перспективірозвитку комп'ютеризації – створення національних і міжнаціональнихкомунікаційно-обчислювальних мереж, баз даних, нового покоління супутниковихсистем космічного зв'язку, що дозволить полегшити доступ інформаційнимресурсам. Наочним прикладом служить Інтернет.
5. Основні задачі аналізу та аудиту
Перехід доринкової економіки зумовив появу нової для нас галузі наукових знань іпрактичної діяльності, з якими раніше ми не зустрічалися. Це – аудит. Вспеціальній літературі останніх років видання поняття аудиту визначається якперевірка, ревізія, аналіз господарської діяльності. В деяких джерелах, щовикладають іноземний досвід, під аудитом розуміється комплексний економічнийаналіз.
Насправді,економічний аналіз в комплексі з ревізією (перевіркою) зможе забезпечити більшглибоке проникання в ту чи іншу господарську структуру і видати всебічнообґрунтовані висновки і пропозиції. Узагальнюючи досвід, накопичений багатьмарозвиненими країнами, можна дати більш розширене трактування змісту і задачаудиту.
На перше місцедоцільно висунути консалтингову діяльність. У даному випадку аудит буде виконуватифункції консалтингових фірм, надаючи своїм клієнтам консультаційну допомогу в частиніправильної організації бухгалтерського обліку, відповідності його міжнародним стандартам,умовам ринкової економіки. Допомога з боку кваліфікованих спеціалістів помітно обмежуєпотребу в наступних перевірках правильності ведення бухгалтерського обліку.
Дотримання вимогєдиного плану бухгалтерських рахунків, єдиного підходу до відображення господарськихоперацій на цих рахунках дозволить вийти на єдині по формі баланс і звіт про результатифінансової діяльності Одноманітність в обліку і звітності дозволить повніше використовувативесь арсенал способів і прийомів аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства(будь-якої форми власності) з урахуванням внутрішнього і зовнішньогосередовища. Аудитор, таким чином, має бути спеціалістом найвищого класу як вобласті обліку, так і в області економічного аналізу.
Далі аудиторськаслужба перевіряє обґрунтованість складеного підприємством бізнес-плану, безякого господарсько-фінансова діяльність здійснюватися не може. Однією зосновних задач аудиту є документальна перевірка. Методами документальноїревізії встановлюється відповідність первинної бухгалтерської документаціїістинному змісту господарських операцій. При цьому здійснюється контроль і завідповідністю самих операцій існуючим законам і юридичним підзаконнимнормативам.
Особливої увагипотребують до себе операції, що пов’язані з оподаткуванням. Зарубіжна і вітчизнянапрактика показує, що в цій області, більше ніж в будь-якій іншій, зустрічаютьсязловживання (приховання чи применшення прибутку, прострочення в погашеннізаборгованості бюджету та ін.).
Кінцевою метоюаудиту є аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, аналіз фінансових показниківодиничного підприємства (будь-якої форми власності), тої чи іншої асоціації підприємств(товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство, концерн,промислово-торгова фірма та ін.). Фінансовий стан, фінансову стійкість, щообумовлені всією виробничо-комерційною діяльністю підприємства, можна вимірятинизкою коефіцієнтів, які запропоновані економістами. Аудиторські фірми зазамовленнями підприємств чи комерційних банків проводять регулярні перевірки іаналіз стану платоспроможності і фінансової стійкості, економічної ефективностіі рентабельності; оцінюють реальність статей балансу, реальність фінансовогозвіту. Без позитивного висновку аудиторської фірми жоден банк не вступить вкредитно-комерційні відносини з підприємством, акціонерним товариством і т. д.
Окремо вартосказати про аналіз ліквідності балансу. Така ситуація виникає, коли підприємствочи організація виявляється банкрутом. Аналізуючи баланс і реальність майна, якезалишилося, аудиторська фірма надає кінцеві оцінки, виносить міркування щодопродажу його з торгів на конкурсній основі чи передачі банку для подальшоговикористання. Значно більше аналітичне начало проявляється у внутрішньомуаудиті, ніж у зовнішньому, про який розповідалося вище. Це обумовлюється першза все тим, що приватні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю,акціонерні товариства, концерни та інші господарські асоціації володіють вумовах ринку правом на комерційну таємницю. Вони зобов’язані публікувати,обнародувати лише баланс і звіт про фінансові результати, які івикористовуються переважно зовнішніми, незалежними аудиторськими фірмами. Іншіінформаційні дані використовуються, як то кажуть, зі згоди сторін.
Зовсім інший станщодо аудиту внутрішнього. Інформаційна база тут розширюється; значно змінюютьсяі акценти аналітичних розробок. Внутрішній аудит, що характерний переважно длявеликих корпоративних об’єднань, органічно поєднаний з їх маркетинговоюдіяльністю. Принципи маркетингу виражають систему управління торгово-виробничоюдіяльністю. До цієї системи входять, звісно, контроль і аналіз.
Більш того,економічний аналіз тут ніби оцінює правильність самої маркетингової стратегії ітактики. Насправді, за допомогою попереднього, поточного, прогнозного аналізудається об’єктивна з певним ступенем критичності оцінка торгово-виробничоїдіяльності та її фінансових результатів в цілому, а також в її локальнихпроявах.
Особливогозначення набуває проблема мінімізації витрат живої та упредметненої праці, що єосновою вихідного моменту в ціноутворенні. Мінімізація витрат значно скорочуєамплітуду коливань комерційного ризику. Ринкова економіка пов’язана з проявом ідією багатьох факторів, виявити вплив яких безпосередньо неможливо. Для цьогопотрібно здійснення багатофакторного аналізу з використанням всього арсеналуаналітичних способів і прийомів, із застосуванням економіко-математичнихметодів і ЕОМ.
6. Отримання автоматичного аудиторського висновку простан підприємства
Аудиторськийвисновок складається з дотриманням встановлених норм та стандартів і маємістити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності,повноти та відповідності чинному законодавству фінансової звітностіпідприємства-клієнта. Перед складанням аудиторського висновку аудитор остаточнооцінює аргументованість своїх тверджень і доказів.
Аудиторськийвисновок може бути: безумовно позитивним, умовно-позитивним, негативним абодається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства.
Коли складаєтьсянегативний висновок або дається відмова від надання висновку, то можутьнаводитись аргументи, якими керувався аудитор під час підготовки таких видіввисновків, які відрізняються від позитивного.
Безумовнопозитивний висновок складається, якщо виконано такі умови:
· аудиторотримав необхідну інформацію та пояснення і вони є достатньою базою длявідображення реального стану справ на підприємстві;
· данідостовірні за суттєвими питаннями;
· фінансовазвітність відповідає прийнятій на підприємстві системі бухгалтерського обліку,що, у свою чергу, відповідає вимогам чинного законодавства України;
· фінансовазвітність складена на підставі правильних облікових даних і позбавлена суттєвихвідхилень від нормативних положень;
· фінансовазвітність складена відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облікта фінансову звітність в Україні» і Положень (стандартів) бухгалтерськогообліку.
Враховуєтьсятакож стан бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.
У позитивномувисновку можуть бути використані такі стверджувальні вислови, як«відповідає вимогам», «дає достовірне і дійсне уявлення»,«достовірно відображає», «відображає реальний стан ...»тощо.
Аудитор не можевидати умовно-позитивний висновок у разі існування фундаментальної непевності йнезгоди.
Основні причинифундаментальної непевності — значні обмеження в обсязі аудиторської роботи узв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення(через незадовільний стан обліку) і не може виконати всі необхідні аудиторськіпроцедури (через обмеження у часі перевірки, що диктуються клієнтом).
Причини незгодитакі:
· неприйнятністьсистеми обліку або порядку проведення облікових операцій;
· фундаментальнанезгода з повнотою відображення фактів у обліку і звітності;
· невідповідністьпорядку оформлення або здійснення господарських операцій чинному законодавству.
Непевність чинезгода вважаються фундаментальними у випадку, коли вплив факторів на фінансовуінформацію настільки значний, що це може суттєво змінити дійсний стан справ.
Наявністьфундаментальної незгоди може зумовити негативний аудиторський висновок.Наявність фундаментальної непевності може стати причиною відмови від наданняаудиторського висновку.
У всіх випадках,коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинендати опис усіх суттєвих причин непевності й незгоди.
Під часпідготовки негативного аудиторського висновку можна використати такі вислови:«перекручує дійсний стан справ», «не задовольняє вимоги»,«суперечить ...», «не відповідає ...» тощо.
Нижче наведенорекомендований зміст розділу аудиторського висновку, де наводиться ставленняаудитора до фінансової звітності залежно від виду висновку.
Позитивнийвисновок (існує безумовна позитивна згода) "… У результаті проведенняаудиту встановлено: надана інформація дає дійсне і повне уявлення про реальнийсклад активів і пасивів суб'єкта, що перевіряється. Система бухгалтерськогофінансового обліку, що використовувалася на підприємстві, відповідаєзаконодавчим та нормативним вимогам.
Фінансовузвітність підготовлено на підставі дійсних даних бухгалтерського обліку і вонадостовірно та повно подає фінансову інформацію про підприємство станом на 01січня 200__р. згідно з нормативними вимогами щодо бухгалтерського фінансовогообліку та фінансової звітності в Україні".
Позитивнийвисновок (існує нефундаментальна непевність) "… У зв'язку з неможливістюперевірки фактів, які стосуються, наприклад, неучасті аудитора в інвентаризаціїактивів, неможливості підтвердити початкові залишки в балансі з причини того,що аудит проводився іншою аудиторською фірмою, а також з причини обмеженостіінформації, ми не можемо дати висновок за вказаними моментами, однак ціобмеження мають незначний вплив на фінансову звітність та на стан справ уцілому.
Ми підтверджуємоте, що за винятком обмежень, зазначених вище, фінансова звітність у всіхсуттєвих аспектах достовірно і повно подає фінансову інформацію пропідприємство станом на 01 січня 200__р. згідно з нормативними вимогами щодоорганізації бухгалтерського обліку та звітності в Україні".
Умовно-позитивнийвисновок (існує фундаментальна незгода) "… Під час проведеноїаудиторської перевірки встановлено, що операції (дається перелік операцій абопишеться: «які викладені у Додатку № 1 до аудиторського висновку»)проведені з порушенням встановленого порядку. Проте зазначені невідповідностімають обмежений вплив на фінансову звітність і не перекручують загальнийфінансовий стан підприємства.
Ми підтверджуємо,що за винятком невідповідностей, викладених у Додатку № 1, фінансовий звіт вусіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає фінансову інформацію про ТОВстаном на 01 січня 200__р. згідно з нормативними вимогами щодо організаціїбухгалтерського обліку та звітності в Україні". Негативний аудиторськийвисновок:
"… Урезультаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період підприємствомбули допущені суттєві порушення і перекручення (дається перелік порушень абопишеться: «які викладені в Додатку № 1 до цього висновку»). Допущеніпорушення суттєво впливають на фінансову звітність підприємства та перекручуютьреальний стан справ.
Фінансовазвітність має суттєві перекручення і недостовірне подає фінансову інформаціюпро підприємство станом на 01 січня 200__p., не виконані такі вимоги щодоорганізації бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності вУкраїні (у стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимогиз організації обліку або пишеться: «з питань, які наводяться в Додатку №1»).
Таким чином, данібухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявленняпро дійсний стан справ на підприємстві, що склався на 01 січня 200__p.".
Аудиторськийвисновок, в якому робиться відмова від надання висновку аудитора:
"… Узв'язку з неможливістю перевірки фактів, що стосуються (вказати факти) зпричини (вказати причини) ми не можемо надати висновок стосовно вказанихмоментів.
Вищенаведенімоменти істотно впливають на дійсний стан справ у цілому (в основному).
У зв'язку звідсутністю достатніх аудиторських доказів, ми не можемо видати об'єктивнийаудиторський висновок за фінансовою звітністю, підготовленою станом на 01 січня200__p.".
7.СППР, їх основні характеристики і можливості
У сучасному світіпостійно доводити приймати конкретні рішення. Це розуміють керівникипідприємств та організацій і керівники держав. Природно, що чим вище рівеньуправління, тім більш вагомими та значущим є відповідне рішення. Проте йкількість факторів, які необхідно враховувати, у процесі прийняття рішень,значно більша. У зв'язку з цим виникає нагальна потреба в спеціалізованихзасобах підтримки прийняття рішень. Насамперед мова йде про комп'ютернупідтримку діяльності керівників різного рівня. Вирішувати це завдання покликанікомп'ютерні системи підтримки прийняття рішень (СППР, в англомовному варіанті — Decision Support System (DSS)).
СППР по сутіявляють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішеньменеджерами різних рівнів у складних ситуаціях, пов'язаних з розробкою таприйняттям управлінських рішень. На розвиток СППР суттєвий вплив справиливражаючі досягнення в галузі інформаційних технологій, зокрема, телекомунікаціймережі, персональні комп'ютери, динамічні електронні таблиці, експертнісистеми, пізніше INTERNET та пов'язані з їм технології. Термін СППР (DecisionSupport System) належати американським вченим Горрі та Мортону, хоча першепокоління СППР мало чим відрізнялось від традиційних управлінськихінформаційних систем, і тому замість СППР часто використовувався термін«система управлінських рішень».
Для СППРвідсутній не тільки єдине загальноприйняте визначення, але й вичерпнакласифікація. Різні автори пропонують різні класифікації.
На рівнікористувача Haettenschwiler (1999) ділить СППР на пасивні, активні йкооперативні СППР. Пасивної СППР називається система, що допомагає процесуухвалення рішення, але не може винести пропозицію, яке рішення прийняти. АктивнаСППР може зробити пропозицію, яке рішення варто вибрати. Кооперативна дозволяєОПР змінювати, поповнювати або поліпшувати рішення, пропоновані системою,посилаючи потім ці зміни в систему для перевірки. Система змінює, поповнює абополіпшує ці рішення й посилає їх знову користувачеві. Процес триває доодержання погодженого рішення.
Наконцептуальному рівні Power (2003) відрізняє СППР, керовані повідомленнями(Communication-Driven DSS), СППР, керовані даними (Data-Driven DSS), СППР,керовані документами (Document-Driven DSS), СППР, керовані знаннями(Knowledge-Driven DSS) і СППР, керовані моделями (Model-Driven DSS). СППР,керовані моделями, характеризуються в основному доступ і маніпуляції зматематичними моделями (статистичними, фінансовими, оптимизаційні,імітаційними). Відзначимо, що деякі OLAP-системи, що дозволяють здійснюватискладний аналіз даних, можуть бути віднесені до гібридних СППР, якізабезпечують моделювання, пошук й обробку даних.
Керованаповідомленнями (Communication-Driven DSS) (раніше групова СППР — GDSS) СППРпідтримує групу користувачів, що працюють над виконанням загального завдання.
СППР, керованіданими (Data-Driven DSS) або СППР, орієнтовані на роботу з даними(Data-oriented DSS) в основному орієнтуються на доступ і маніпуляції з даними.СППР, керовані документами (Document-Driven DSS), управляють, здійснюють пошукі маніпулюють неструктурованою інформацією, заданої в різних форматах. Нарешті,СППР, керовані знаннями (Knowledge-Driven DSS) забезпечують рішення завдань увигляді фактів, правил, процедур.
На технічномурівні Power (1997) розрізняє СППР усього підприємства й настільні СППР. СППРусього підприємства підключена до більших сховищ інформації й обслуговуєбагатьох менеджерів підприємства. Настільна СППР — це мала система, що обслуговуєлише один комп'ютер користувача. Існують й інші класифікації (Alter, Holsappleй Whinston, Golden, Hevner й Power). Відзначимо лише, що чудова для свого часукласифікація Alter'a, що розбивала всі СППР на 7 класів, у цей час трохизастаріла.
Залежно відданих, з якими ці системи працюють, СППР умовно можна розділити на оперативні йстратегічні. Оперативні СППР призначені для негайного реагування на змінипоточної ситуації в керуванні фінансово-господарськими процесами компанії.Стратегічні СППР орієнтовані на аналіз значних обсягів різнорідної інформації,що збирають із різних джерел. Найважливішою метою цих СППР є пошук найбільшраціональних варіантів розвитку бізнесу компанії з урахуванням впливу різнихфакторів, таких як кон'юнктура цільових для компанії ринків, зміни фінансовихринків і ринків капіталів, зміни в законодавстві й ін. СППР першого типуодержали назву Інформаційних Систем Керівництва (Executive Information Systems,ІСК). По суті, вони являють собою кінцеві набори звітів, побудовані на підставіданих із транзакционной інформаційної системи підприємства, в ідеалі адекватновідбиває в режимі реального часу основні аспекти виробничої й фінансовоїдіяльності. Для ІСК характерні наступні основні риси:
· звіти, якправило, базуються на стандартні для організації запитах; число останніхвідносно невелике;
· ІСКпредставляє звіти в максимально зручному виді, що включає, поряд з таблицями,ділову графіку, мультимедійні можливості й т.п.;
· якправило, ІСК орієнтовані на конкретний вертикальний ринок, наприклад фінанси,маркетинг, керування ресурсами.
СППР другого типуприпускають досить глибоке пророблення даних, спеціально перетворених так, щобїх було зручно використати в ході процесу прийняття рішень. Невід'ємнимкомпонентом СППР цього рівня є правила прийняття рішень, які на основіагрегированных даних дають можливість менеджерам компанії обґрунтовувати своїрішення, використати фактори стійкого росту бізнесу компанії й знижуватиризики. СППР другого типу останнім часом активно розвиваються. Технології цьоготипу будуються на принципах багатомірного подання й аналізу даних (OLAP).
При створенніСППР можна використати Web-технології. У цей час СППР на основі Web-технологійдля ряду компаній є синонімами СППР підприємства.
Архітектура СППРпредставляється різними авторами по-різному. Приведемо приклад. Marakas (1999)[18] запропонував узагальнену архітектуру, що складається з 5 різних частин:
(a) системакерування даними (the data management system — DBMS),
(b) системакерування моделями (the model management system — MBMS),
(c) машина знань(the knowledge engine (KE)),
(d) інтерфейскористувача (the user interface) і
(e) користувачі(the user(s)).
/>Список використаних джерел
1. Бутова Р.К. Інформаційні системи в промисловості. — Х.: ХДЕУ, 2004. — 176 с.
2. Інтегрованіінформаційні технології та системи (ІІТС-2005): Матеріали наук.-практ. конф.мол. учених та аспірантів, 21-23 листопада 2005 р. — К.: НАУ, 2005. — 180 с.
3. КарпенкоС. Г., Попов В. В., Тарнавський Ю. А., Шпортюк Г. А. Інформаційні системи ітехнології. — К.: МАУП, 2004. — 192 с.
4. Маслов В.П. Інформаційні системи і технології в економіці. — К.: Слово, 2003. — 264 с.
5. Орлов П.І., Луганський О. М. Інформаційні системи і технології в управлінні, освіті,бібліотечній справі. — Донецьк: Альфа-прес, 2004. — 291 с.
6. ПлескачВ. Л., Рогушина Ю. В., Кустова Н. П. Інформаційні технології та системи. — К.:Книга, 2004. — 519 с.
7. Шквір В.Д., Загородній А. Г., Височан О. С. Інформаційні системи і технології в обліку.— К.: Знання, 2006. — 430 с.