Держкомстат України
Національна академіястатистики, обліку та аудиту
Контрольна робота з економічноїінформатики
Виконала:
студентка групи ОА-т(0914)
3 курсу
Галелюка І.Т.
Перевірив викладач
Київ 2010
Варіант № 15
1.Периферійнеобладнання. Види, призначення, основні технічні характеристики
2.Поняттязвіту як засобу організації даних при обробці баз даних засобами СУБД Microsoft Access
3. Протоколи середнього та високогорівня у мережевих технологіях. Призначення та приклади
4.Поняття браузера. Сучасні браузери
5. Задача
Список використаноїлітератури
/>1.Периферійне обладнання.Види, призначення, основні технічні характеристики
Основне призначення ПП — забезпечити надходження в ЕОМ із навколишньогосередовища програм і даних для опрацювання, а також видачу результатів роботиЕОМ у виді, придатному для сприйняття людини або для передачі на іншу ЕОМ, абов іншій, необхідній формі. ПП в чималому ступені визначають можливостізастосування ЕОМ.
ПП ЕОМ містять у собі зовнішні пристрої, що запам'ятовують, призначенідля зберігання і подальшого використання інформації, пристроїзапровадження-висновка, призначені для обміну інформацією між оперативноюпам'яттю машини і носіями інформації, або іншими ЕОМ, або оператором. Вхіднимипристроями можуть бути: клавіатура, дискова система, миша, модеми, мікрофон;вихідними — дисплей, принтер, дискова система, модеми, звукові системи, іншіпристрої. З більшістю цих пристроїв обмін даними відбувається в цифровомуформаті. Для роботи з різноманітними датчиками і виконавчими пристроями використовуютьсяаналого-цифрові і цифроаналогові перетворювачі для перетворення цифрових данихв аналогові і навпаки.
Цифровий інтерфейс простіше в порівнянні з цифроаналоговим, але і длянього потребуються спеціальні схеми. Розрізняють послідовну і рівнобіжнупередачу даних, необхідна синхронізація взаємодіючих пристроїв. Один ізнайбільше поширених стандартів RS-232C (Reference Standart №232 Revision C). Послідовніінтерфейси застосовуються для передачі даних на будь-які відстані (1, С.128). Протена короткі відстані краще передавати дані байтами, а не бітами, для цьоговикористовують рівнобіжні інтерфейси запровадження-висновка. Пристроївведення інформації
Клавіатура. Це основний пристій,призначений для введення в комп’ютер інформації та команд. Клавіатуранастільного ПК виконується у вигляді окремого блоку. Клавіатури мають по104-108 клавіш, які поділено на групи: символьні; цифрові; функціональні;керування курсором; спеціальні. Значення деяких спеціальних клавіш: клавіша“Enter” закінчує введення послідовності символів у комп`ютер, також здійснюєперехід курсору на нову позицію введення; клавіші “Ctrl” та “Alt” (так само які “Shift”) самостійного значення не мають, використовуються спільно залфавітно-цифровими і таким чином за рахунок клавішної комбінації задаютькоманди керування; клавіша “ESC” призначена для скасування останньої виконаноїдії (якщо це можливо); клавіші “Delete” і “Backspace” дають змогу видалити вибранісимволи; клавіша “Insert” призначена для перемикання режимів вставки і замінипри роботі з текстовими документами. Для вибору потрібної розкладки клавіатурипід керуванням операційної системи Windows використовуються клавішні комбінації“Alt+Shift” або “Ctrl+Shift”, в залежності від настройки операційної системи.
Електроннийманіпулятор „миша”. Миша сприймає своє переміщення в робочій площині (зазвичайна частині поверхні стола) і передає цю інформацію комп'ютеру. Програма, якапрацює у комп'ютері, у відповідь на переміщення миші виконує на екрані дію, якавідповідає напрямку та відстані цього переміщення. Цей маніпулятор виводить наекран монітора свій покажчик – курсор (у різних ситуаціях він може бути різнимза виглядом – риска, стрілка, пісковий годинник та інші). За його допомогоюпозначається місце на екрані, куди потрапить черговий введений символ,вказується на додаток, який треба активізувати, “натискаються” екранні кнопкипанелей інструментів та інші. Користувач вільно пересуває курсор в потрібнемісце, виділяє потрібні об’єкти і виконує всі доступні операції з об’єктами. Мишапідключається до порту PS/2 або USB. На портативних комп’ютерах замість мишічасто використовують трекбол або сенсорну панель (2, С.231).
Графічний планшет абодігітайзер єпристроєм введення графічної інформації, який використовується в основному вхудожньому дизайні, або для завдань САПР. До складу дігітайзера крім самогопланшету входить спеціальний вказівник(перо). Пера можуть бути простими –оснащенні з’єднувальним провідником, декількома функціональними клавішами іпримітивним здавачем, а також професійними – не мають з’єднувальнихпровідників, чутливі до сили натиску і куту нахилу.
Сканери. Це пристрої, призначенідля оцифровування (переведення у комп’ютерне представлення) зображень наплоских носіях. Якщо таким зображенням є текст, то спеціальні програми(FineReader, Cunei та інші) можуть розпізнати у цьому зображенні окремі літериі перетворити зображення на файл документу, в якому кодування буде відповідатитекстовому процесору. Конструктивно сканери мають пристрій, який рухаєтьсявдовж зображення і зчитує кожну крапку поверхні, привласнюючи їй код. Головніхарактеристики сканера — роздільна здатність (вимірюється у dpi, крапках надюйм); швидкість сканування (стор./хв.). Сучасні сканери офісного класузабезпечують роздільну здатність до 2400 dpi. Але треба мати на увазі, щовстановлення високої роздільної здатності (для багатьох сканерів ізабезпечуючого їх програмного забезпечення це настроюваний параметр) не тількизробить кращим зображення, а і неминуче набагато збільшить об’єм файлу, в якомубуде зберігатися це відскановане зображення. Це, у свою чергу, може зробитинеможливим ефективну обробку зображення. Тому на практиці використовуютьроздільну здатність на рівні мінімально допустимої (наприклад, для скануваннязвичайного тексту – від 150 до 300 dpi). Практично всі сканери можуть працюватиз кольоровими зображеннями. За конструктивним виконанням існують планшетні,барабанні та ручні сканери. Найпоширенішими є планшетні, вони більштехнологічні, ніж інші. Ручні сканери мають багато різновидів – універсальні,для сканування штрих-кодів та інші. Це вироби фірм Hawlett-Packard, Artec таінших.
Цифрові фото-і відеокамери. Одним, з пристроїв введення інформації, що набуває все більшогопоширення є цифрові фото- та відеокамери. Вони мають, порівняно з традиційними,ряд переваг: більшу точність кольоропередачі, нижчу собівартість відбитку,значне скорочення часупередачі інформації. Переважна більшість цифрових фотокамер працює за принципомформування зображення на матриці, яка складається з світлочутливих елементів.Кадри передаються в комп’ютер, або записується в постійну пам'ять камери.Пристроївиведення інформації
Найважливішою зпериферійних систем є відео система, що призначена для виводу текстової таграфічної інформації. Відеосистема складається, в основному, з двох частин: відеоадаптера і дисплею. Відеоадаптер– це електронна схема, яка взаємодіючи з процесором, формує зображення. Монітор (дисплей) ПК – цепристрій, призначений для відображення текстової та графічної інформації. Ємонітори створені на базі електронно-променевих трубок, рідкокристалічнихпанелей, плазмових матриць. Одна з основних характеристик моніторів є розмірекрану по діагоналі. У сучасних комп’ютерах експлуатуються монітори з розміромдіагоналі 15, 17, 19 та 21 дюйм.
Для виведеннязображення екран монітора складається з окремих крапок (пікселів). Кількістькрапок по горизонталі та вертикалі, які монітор здатний відтворити, називаєтьсяйого роздільною здатністю. Стандарт SVGA (Super Video Graphic Adapter), за якимпроектуються монітори, забезпечує роздільну здатність 1024х768, тобто на екранівідображаються 768 рядків пікселів, по 1024 пікселя в кожному рядку. Важливоюхарактеристикою моніторів є розмір кожного пікселя (як кажуть інженери, розмір“зерна”). На сучасних моніторах розмір зерна становить приблизно 0,2 мм, і зберігається тенденція до його зменшення. Роздільна здатність монітора залежить від розміруекрану та кількості пікселів на ньому. На моніторах зображення постійновідновлюється (регенерується) з високою частотою, чим забезпечується йогостабільність і водночас контрастність динамічного зображення. Це важливийергономічний показник і чим частота кадрової розгортки буде вищою (більше 85Гц), тим комфортніше буде почувати себе користувач при роботі за монітором.Монітори відомих розробників забезпечують частоту регенерації до 180 Гц.
Рідкокристалічнімонітори (Liquid Crystal Display) побудовані на інших принципах утвореннязображення, вони мають менші масу та розміри, споживають набагато меншеенергії, але вони дорожчі. Чіткість зображення, кольорова гама, насиченістькольорів у рідкокристалічних моніторів не гірші, ніж у електронно-променевих, адеякі показники навіть перевищують аналогічні у електронно-променевих.Застосовуються у настільних, наколінних, кишенькових комп’ютерах, органайзерахта інших пристроях.
Принтер – це пристрій,призначений для виведення на папір, плівку або картон інформації з пам’ятікомп’ютера. Майже кожен сучасний комп’ютер має у своєму складі принтер, або маєдоступ по мережі до принтера. До теперішнього часу розроблена велика кількістьрізноманітних принтерів за принципом дії, продуктивністю, функціональнимиможливостями. Це матричні, струминні, лазерні, сублімаційні, термопринтери таінші. Основні характеристики принтерів – роздільна здатність (вимірюється уdpi, крапках на дюйм); швидкість друку (вимірюється у сторінках за хвилину);ресурс картриджу (кількість сторінок при середньому наповненні, які можуть бутинадруковані одним картриджем), вартість друкування однієї сторінки та деякіінші.
Матричніпринтери. Свою назву ці принтери отримали завдяки конструкції друкарськоїголовки – у вигляді матриці з набором голок. Така матриця рухається вздовжрядка і на кожній позиції формує зображення елементу символу або малюнка. Голкиударяють по фарбувальній стрічці і на папері залишається зображення, як узвичайній друкарській машинці. Фарбувальна стрічка упакована у картридж.Матричні принтери можуть працювати на папері будь-якої щільності і можутьформувати декілька копій документа за один прохід. Існують принтери форматів А4та А3. Роздільна якість таких принтерів 180 – 360 dpi.
Струминніпринтери. Ці принтери формують зображення на папері мікрокраплями чорнил.Друкувальна головка принтера побудована на принципах бульбашкової технології,або використовує п’єзокристалічну технологію. Мікрокраплі формуються головкою івикидаються на папір. Щоб краплі точно влучили у потрібні місця на аркуші,папір розміщують горизонтально і як можна ближче до головки. Для друкувикористовуються спеціальні чорнила (як чорні, так і кольорові). Існують такзвані фотопринтери, які мають якість друку, що не поступається кольоровійфотографії. Роздільна здатність таких принтерів становить до 2400 dpi збульбашковою (термоструминною) технологією і до 2880х720 dpi з п’єзоелектричноютехнологією. Швидкість друку становить до 12 стор./хв. і до 16 — 20 у кращихмоделей при швидкісному друку з низькою якістю. Це принтери сімейств Epson,Canon, Hewlett-Packard та інші.
Лазерніпринтери. Традиційно лазерні принтери забезпечують кращу якість друку завдякиметоду формування зображення та якості тонера. Зображення у лазерному принтеріспочатку формується на барабані, вкритому шаром фотодіелектрику, потім вонопереноситься на аркуш і запікається. Назву “лазерні” ці принтери мають завдякивикористанню лазерного променя для формування латентного зображення. Такатехнологія забезпечує роздільну спроможність 600, 1200, 1440, 2400 dpi і навітьбільше. Швидкість друку становить до 32 стор./хв. у кращих моделей. Існуютьмоделі кольорових лазерних принтерів, вони значно дорожчі від монохромних, а поіншим показникам – на рівні монохромних. Для лазерних принтерів характерним єте, що для формування зображення їм потрібний деякий час, тому при роботідоводиться чекати, поки принтер сформує сторінку, а потім у досить короткийтермін віддрукує потрібну кількість копій. Це сімейства принтерів фірм HewlettPackard, Canon, Brother, Xerox, Minolta і т.д.
Світлодіодніпринтери. Світлодіодна технологія друку є модифікацією лазерної, де замістьскладної оптико-механічної системи для формування зображення на селеновомубарабані використовується лінійка з світлодіодів. Це принтери сімейства OkiC9000 та C7000 (кольорові та чорно-білі), Okipage 14 series та інші.Характеристики у них приблизно такі, як у лазерних принтерів.
Сублімаційніпринтери. Побудовані на основі ефекту сублімації, коли будь-яка тверда речовинаперетворюється на пару минуючи фазу рідини. У принтерах тверді чорнила трьохабо чотирьох кольорів знаходяться на стрічці. За допомогою мікронагрівачів їх зістрічки випаровує друкарська голівка. „Хмарка” вибухнувших чорнил осідає напапері. Для фокусування крапки на її шляху є діафрагма, яка відсікає лишнючастку чорнил. Роздільна спроможність таких принтерів – 300 dpi, або ненабагатобільше. Але така роздільна спроможність не є великим недоліком, бо завдякиметоду формування зображення на ньому растр відсутній. Швидкодія сублімаційнихпринтерів невелика – приблизно 0,5 – 1 стор./хв. Найчастіше такий метод друкузастосовують у фотопринтерах .
Твердочорнильніпринтери. У цій технології використовуються елементи і струминної і лазерноїтехнології друку. Фарби у твердочорнильних принтерах являють собою невеликібруски (менші ніж коробка від сірників) чотирьох базових кольорів (CMYK).Друкарська голівка формує зображення з розплавленого фарбника при допомозіфорсунок. Краплі фарби попадають на металевий барабан, вкритий тонким шаромсіліконового мастила. Воно потрібно для того, щоб зображення можна булоперенести на папір. Коли зображення підготоване, до барабану притискуєтьсяаркуш підігрітого паперу. Зображення під тиском переноситься на аркуш. Фарба непроникає в глибину матеріалу, вона залишається на поверхні. Тому зображення неє стійким до стирання. Але з іншого боку твердочорнильні принтери можутьпрацювати на будь-якому папері. Роздільна здатність таких принтерів приблизнотака, як і у лазерних, швидкість друку також така, як у лазерних. Комплект фарб(5 кубиків) при 5% заповненні дає змогу надрукувати приблизно 7 тис. аркушів.
Плотер — широкоформатний, найчастішеструменевий принтер, зорієнтований на друк аркушів формату А0, А1, А2, А3, А4тощо різної товщини (від 80 г/м2, ватманів, напівватманів тощо).Використовується для друку як у чорнобілому так і в кольоровому варіантах,креслень, схем, карт, рекламних плакатів, цінників великого формату (наприклад:на вікнах супермаркетів). Особливостямиплотера є великі об'єми чорнильниць, можливість підключення СНПЧ (СистемаНеперервної Подачі Чорнил) для ще більших об'ємів друку, «гаряча» заміначорнильниць та картриджа. Також плотер може бути обладнаний головкою з лезом,або спеціальним пером, а вивід інформації здійснюється шляхом нарізки матеріалупо кривим лініям (на оракалі, плівках для термопереносу, тощо). Дані на плотерподаються з програм, призначених для роботи з векторною графікою (Corel Draw,Adobe Illustrator тощо). Найчастіше використовується в рекламних цілях длястворення банерів, рекламних щитів, написів (1, С.175).
Модем. Цей пристрій, якийпризначений для забезпечення зв’язку комп’ютера з іншим комп’ютером черезтелефонну лінію. Модем (назва пристрою є скороченням двох слів – модулятор ідемодулятор) перетворює цифрову інформацію у аналогову і передає її удвохпроводну лінію, а також приймає аналогову інформацію з лінії зв’язку відіншого комп'ютера. Головна характеристика модему – це швидкість передачі таприйому інформації. Вимірюється у бодах (бітах/сек.). В залежності від класулінії та типу модему забезпечують швидкості 19200, 28800, 33600, 56К, 128К таінші. Існують факс-модеми, які можуть виконувати функції звичайних телефоннихмодемів. Конструктивно можуть виконуватись у вигляді вбудованих і зовнішніх,останні мають більше функцій, які підлягають контролю і настроюванню. Цепристрої відомих виробників Zyxel, U.S.Robotics, Motorola та інших.
Адаптер мережі – це спеціальна плата, якадозволяє з’єднувати комп’ютери в локальну мережу, та забезпечує передачуінформації між комп’ютерами, комп’ютерами і мережевими пристроями, чи міжсамими пристроями.
Звукова плата – це спеціальна плата, що дозволяєздійснювати введення та виведення з комп’ютера звукової інформації.
Джерелабезперебійного живлення. Призначаються для забезпечення комп’ютерів і інших пристроївелектричною енергією під час відсутності її у мережі електроживлення. По сутіце є акумулятор з пристроями управління і автоматичної підзарядки. Вони непризначаються для довгострокового використання. З їх допомогою користувачкомп’ютера після сигналу про відсутність електроструму у мережі живленняповинен у штатному режимі закінчити роботу і вимкнути комп’ютер. Потужністьпристроїв становить від 300 ВА до 60 КВА. Зрозуміло, що останні можутьзабезпечити комп’ютерну техніку струмом значно більший термін. І все-такипристрої зі значною потребою у електроенергії (наприклад, лазерні принтери)потрібно не підключати до джерела безперебійного живлення, бо вони доситьшвидко „посадять” таке джерело. На практиці джерелами безперебійного живленнязахищають критичні у плані оброблюваної та зберігаємої на них інформаціїкомп’ютери, сервери даних та інші системи (3, С.92).
/>
2.Поняття звіту як засобуорганізації даних при обробці баз даних засобами СУБД MicrosoftAccess
Звіти:використовуються для більш зручного представлення даних при друці, створюютьсяна базі значень таблиці і запитів. Створення: в основному вікні БД відкриваємовкладку Отчеты – Мастер Отчета. Потім у вікні списку таблиці Запроси вибирають таблицю абозапит на базі яких створюємо звіт, з’являється вікно «Доступні поля», вибираємокнопку /> ,
/>
далівибираємо поле, по якому відбувається групування даних, активізуємо поле і знову нажимаємо />. В цьому вікні можна визначитикритерії для групування значень.
/>
В наст. вікнівизначають які підсумки будуть розраховуватися. В наступному вікні – критерії сортування значень. В наступних вікнах вибираємо вид та стиль звіту,в останньому – назву, кнопка ”Готово”. Дляроботи зі звітами використовуються такі графічні елементи: кн.”Надпись” для створ.текстових полів, кнопка“Поле“ для створ.розрахункових полів. Для створ.текстового поляактивіз.кнопку”Надпись” вказівник стає + і малюємо поле. Для створ.розрахунковогополя актив.кнопку”Поле”, з”являється 2 поля: для назви і визначення значень,активізуємо поле і свойства.
Типи звітів:
— рядкові
— звіти в стовпчик
— звіти для розсилок
— поштові наклейки
1. Вибративкладнику Отчеты,натиснути на кнопку Создать,вибратиМастер отчетовта натиснути на кнопку Ok.
2. Вибратипотрібну таблицю або запит та поля
3. Задатирівні групування, а саме поля, для яких у звіті будуть виводитися проміжніпідсумки (Наприклад, НАЗВА МІСЯЦЯ). Натиснути на кнопку Далее.
4. Визначитипорядок сортування записів у звіті та, натиснувши на кнопку Итоги, задатипідсумкові операції. Натиснути на кнопку Далее.
5. Вибрати макет длязвіту. Натиснути на кнопкуДалее.
6. Вибратистиль звіту. Натиснути на кнопку Далее.
7. Увестиназву звіту і натиснути на кнопку Готово.
8. Переглянути звіт,вибравши його у вікні бази даних та натиснувши на кнопку Просмотр
Поняття звітув СУБД MS Access. Створення звітів із полями, що обчислюються, та підсумковимиданими.
Розрахунок заг.функцій взвітах. Звіт відкривають у режимі конструктора кнопкою Поле, створюють поле вчастині Примечание Отчета. Після створення із меню правою мишею команда Свойства– Данные – Данные, з’являється вікно Построитель виражений,ліворуч — перелік функцій Встроенные функции, в третій частині вибираємофункції, середня частина містить категорії функцій, кнопка Вставити. З’являється у вікні назва функції AVG(Expr), треба виділити те, що в дужках, замість нього: активізувати “Звіт по”або відповідний об”єкт і шукаємо потрібне і кнопка ОК.
Форми у СУБДACCESS створюються самостійно або за допомогою майстрів. Форму, створену задопомогою майстра, можна доробити у режимі конструктора.
/>
3. Протоколи середнього та високого рівня у мережевихтехнологіях. Призначення та приклади
У процесі обмінуданими беруть участь різноманітні програмні та апаратні засоби (від прикладнихпрограм до засобів керування каналами передавання інформації). Щоб усі учасникипроцесу обміну даними чітко взаємодіяли один з одним, вони мають дотримуватисяу своїй роботі певних правил.
Правила, щовизначають, як мають взаємодіяти пристрої мережі, називають комунікаційнимиабо мережними протоколами.
У цих протоколах,зокрема, визначено, як дані мають поділятися на пакети, якими сигналамипідтвердження передачі обмінюватимуться приймальний та передавальний пристрої,як будуть виявлятися й оброблятися помилки передавання.
Розроблено такожмережні стандарти, у яких визначено вимоги до обладнання та програмногозабезпечення мережі.
Зазначеніпротоколи і стандарти створюють та затверджують відповідні міжнародніорганізації.
Протоколи можна поділитина три рівні: низького рівня, середнього рівня, для перенаправлення файлів.
В будь-якій ЛОМ мережевіадаптери здійснюють передачу і прийомповідомлень за допомогою кабелів, і тільки наявність певних протоколів обмінуперетворює комп’ютери в ту чи іншу ЛОМ.
На самому низькому рівнікомп’ютери і мережі обмінюються інформацією один з одним пакетами повідомлень.Ці пакети становлять фундамент на якому базується робота ЛОМ.
Пакети можуть нестидовільну інформацію:
· початок сеансу обмінуданими;
· передача даних;
· підтвердження прийомупакета даних;
· передача повідомленнявсім адаптерам;
· кінець сеанса роботи.
В різних мережах пакетивизначаються по-різному, але наступні елементи є загальними для всіх:
· унікальна адресавідправника;
· унікальна адресаотримувача;
· ознака, що визначаєвмістиме пакета;
· дані або повідомлення;
· контрольна сума длявизначення помилок при передачі.
Зв’язок між комп’ютерамиЛОМ здійснюється за двома основними принципами: визначення колізій (зіткнень) іпередача маркера.
Маркер — дуже короткеповідомлення, яке є ознакою того, що мережа вільна.
Прикладами системи набазі принципу визначення колізій і передачі маркера є, відповідно, системиEthernеt i Toren Ring. Розглянемо форматпакета Ethernеt.
На малюнку показанорозміщення і визначення полів пакету в системі Ethernеt.
Приамбула
Призначення
Джерело
Тип
Дані
Контрольна сума
Приамбула. Це поле довжиною 8 байт, якевикористовується для синхронізації пакету. Воно звжди містить код 10101010 вперших 7-ми байтах і 10101011 в останньому.
Призначення. Це поле довжиною 6 байт, яке міститьадресу вузла ЛОМ, куди надсилається повідомлення. Старший (лівий) біт в першомубайті має спеціальне призначення. Якщо він дорівнює нулю, то це є унікальнафізична адреса. Перші три байти задають адресу групи, а наступні 3 — задаютьадресу в групі. Якщо ж біт дорівнює 1, то останні байти визначають станціїпризначення.
Джерело. Це поле має має 6 байт і визначаєадресу вузла відправника. Старший байт завжди дорівнює нулю.
Тип. Має 2 байта і ідентифікує типпротокола більш високого рівня.
Дані. Воно може мати довжину від 46 до1500 байт і містить повідомлення.
Контрольна сума. Поле довжиною 4 байта, яке міститьзалишок зайвої циклічної суми.
Розглянутий протоколпрацює на низькому рівні. Даний протокол передає дані між комп”ютерами, але незнає нічого про файл-сервер і перенаправлення файлів. Ці протоколи не маютьзасобів для забезпечення вірної послідовності прийому-передачі даних а такожзасобів для ідентифікації прикладних програм, що потребують дані.
Протоколи середньогорівня NetBIOS, IPX/SPX, TCP/IP більше відповідають транспортному рівню. Ціпротоколи дозволяють комп”ютерам в ЛОМ легко обмінюватись даними.
Протоколи високого рівняпризначені для виконання функцій перенаправлення файлів, використовуютьпротоколи середнього рівня, для передачі пакетів повідомлень між РС і файловимсервером.
Незалежно від внутрішньоїконструкції кожного окремого протоколу, всі вони мають певні спільні функції івластивості:
Ініціалізація зв’язку. Кожен протокол має засоби дляідентифікації РС по імені, номеру або двох атрибутах. Ця схема є доступною длявсіх рівнів передачі інформації. Обмін інформацією між певними вузламиактивізується після визначення вузла-адреси (як правило- файлового серверуробочої станції, що ініціює діалог. Ініціююча станція також встановлює один іздвох типів діалогу: датаграму і сеанс.
Відправка і отриманняданих. Коженпротокол надає засоби для відправки і отримання повідомлень робочими станціямиадресата і джерела. Протокол накладає певні обмеження на довжину повідомлень.Крім того, він надає учасника діалогу сеансового типу засоби для визначеннястатусу діалогу.
Завершення обміну. Протокол надає засоби длякоректного завершення діалогу (4, С.123). Як вже повідомлялось,існує два типи міжкомп'ютерного обміну даними — датаграмитасеанси.
Датаграма — це повідомлення, яке не потребуєпідтвердження про прийом від приймаючої сторони. Якщо таке підтвердженнянеобхідно, то адресат повинен сам послати спеціальне повідомлення. Дляздійснення обміну цим способом приймаюча і передаюча сторони повиннідотримуватись певного протоколу. Кожна датаграма є окремим повідомленням і принаявності декількох датаграм в ЛОМ порядок їх доставки не гарантується. Вдеяких випадках максимальна довжина датаграм набагато менша, ніж довжинаповідомлень в сеансах. Проте, в більшості випадків швидкість передачі датаграмнабагато більша ніж швидкість передачі повідомлень у сеансах.
На противагу датаграмам,в сеансі передбачається створення логічного зв’язку для обмінуповідомленнями між РС і гарантується отримання повідомлень. В той час, колидатаграми можуть передаватись в будь-який період часу, в сеансах для передачіповідомлень спочатку необхідно виконати деяку підготовчу роботу: сеанс необхідноспочатку встановити, після цього йде передача даних, і після закінчення обмінусеанс необхідно закрити.
Фірма Novell з мережевоюОС NetWork приймає протоколи ІРХ для обміну діаграмами і SPS для обміну всеансах.
Протокол ІРХ(Internetwork Packet Exchange — міжмережевий обмін пакетами) використовуєтьсямодулями перенаправлень файлів. Він виконує функції адресації, маршруторуванняі перемикання в процесі передачі пакетів повідомлень. протокол ІРХ більшшвидкодіючий ніж протокол SPХ, 95% доставки інформації — безпомилковий.
Протокол SPХ (SequencedPacket Exchange — послідовний обмін протоколами) призначений для встановленнядіалогу і використовується напротязі сеансу. Для обміну даними по цьомупротоколу спочатку необхідно встановити логічний зв”язок між двома учасниками.Після цього повідомлення можуть функціонувати в двох напрямках. Протокол SPХгарантує передачу інформації в вірній послідовності.
Протоколи високого рівня(їх ще називають протоколами перенаправлення файлів) використовуються фірмамиІВМ і Microsoft в програмних продуктах LAN Manager i LAN Server використовуютьпотокол SМВ (Server Massage Block — Блоки повідомлень сервера). Фірма Novell вОС NetWork використовує протокол NCP (NetWork Core Protocol — Протокол ядраNetWork). В однорангових ЛОМ інколи використовується протокол SМВ.
Мережеві ОС LAN Manager iLAN Server перехоплюють звернення прикладних програм на РС до функціївводу/виводу і направляють їх на сервер. Здійснюється це таким чином. Програмнімодулі на РС, що використовують протокол SМВ і DLR (DOS LAN Requester)відкривають сеанс зв’язку NetBios з програмним забезпеченням LAN Manager абоLAN Server, що працюють на сервері. Після цього DLR i сервер обмінюються SМВ-блоками. Фірма ІВМ визначає чотири категорії SМВ- блоків: управління сеансом,доступу до файлів, обслуговування прінтера і повідомлень.
/>
4.Поняття браузера. Сучасні браузери
обладнаннязвіт база протокол браузер
Браузер— це програма, призначена дляперегляду веб-сайтів. Вона встановлює зв'язок із веб-сервером, завантажує накомп'ютер сторінку, розташовану за заданою користувачем адресою, тавідтворюєїї на екрані.
Виглядвеб-сторінки (гіпертекстового документа) у вікні браузера залежить від наявниху ній тегів — команд мови розмітки НТМL. Стильоформлення сайтів визначає також інформація, записана мовою CSS (CascadeStyle Sheets — аркуші каскадних стилів) у НТМL-документах чи окремих файлах.Сучасні браузери здатні відображати ілюстрації, відтворювати анімацію,відеоролики і звук.
Браузеризабезпечують можливість переміщуватися простором Всесвітньої павутини.Переглядаючи веб-сторінки, що містять гіперпосилання, і клацаючи їх, користувач може швидкопереходити від однієї сторінки до іншої (5, С.212).
На сьогодні найбільшогопоширеннянабули браузери InternetExplorer, MozillaFirefox, Opera, Google Chrome.InternetExplorer
InternetExplorer for Mac (Internet Explorer Macintosh Edition) — браузер, який розробляла Microsoft для Mac OS, спочатку на базі кодуInternet Explorer. Згодом код версій розділили. Internet Explorer був браузером, який постачався за замовчуванням у Mac OS з 1997 по 2003 рік, після Netscape Navigator і перед виходомпершої версіїбраузера Apple Safari. Таке рішення було прийняте після значної інвестиції Microsoft у Apple. Останнє значне оновлення було 27березня 2000 року. Остання версія — 5.2.3 (16 червня 2003). У червні 2003 рокуMicrosoft оголосила про припинення робіт з удосконалення та оновлення продукту,також у заяві говорилось про те, що компанія буде вести технічну підтримкупродукту до кінця 2005 року. 31 січня 2005 року браузер зник з списку доступнихпродуктів, а 31 грудня 2005 року Microsoft припинила технічну підтримкуInternet Explorer for Mac. Microsoft коментує подібне рішення завершеннямжиттєвого циклу продукту і пропонує використовувати інші сучасні браузери (якприклад приводиться Apple Safari).
Для роботи в Iнтернетінеобхідно мати простий і зрозумілий інструмент, який дозволив бивикористовувати всі можливості мережі. Одним з таких інструментів є пакетпрограм Internet Explorer(MIE), розроблений фірмою Microsoft. Основним сервісомв Iнтернеті останнім часом стала Всесвітня павутина (WWW), тому головноюпрограмою пакета Internet Explorer є програма перегляду Web-сторінок. Отже,Internet Explorer — провідник Iнтернета, що підтримує можливості, закладенірозробниками Web-сторінок. Оскільки Iнтернет — це не лише Всесвітня павутина,то в комплект Internet Explorer входить також програма для роботи з електронноюпоштою Internet Mail, яка підтримує стандартні поштові протоколи Iнтернета.Крім того, надана можливість роботи з новинами за допомогою програми InternetNews. MozillaFirefox
MozillaFirefox (укр. Мозілла Файрфокс,Жар-лис, Вогнелис) — безплатний веб-оглядач з відкритим кодом, заснований на ядрі Gecko (Проект Mozilla). Після випуску версії 1.0 9 листопада 2004 року одержав схвальні відгуки від багатьох видань, включно із «Форбс» [1]] і «The Wall Street Journal» [2]. Із більш як 25 мільйонами завантажень з головного сайту в перші 100 днів після випускуверсії 1.0, Firefox став однією із найуживаніших програміз відкритим кодом. 19 листопада 2005 року (за 344 дніпісля випуску версії 1.0) Firefox було завантажено в 100 мільйонний раз. Станомна червень 2007 Firefox має 15 % ужитку в світі. Існують версії для Windows,Mac OS X, Linux, OS/2, FreeBSD, Solaris й інших операційних систем.
На відміну від найрозповсюдженішогона початок 2005 року, вбудованого в Windows веб-оглядачаInternet Explorer, Firefox забезпечує вищий рівень безпеки користувача, здатний захищатийого від нав'язливої реклами, має низку нових можливостей, таких як: • блокуваннявікон-поплавців; • відкриття сторінок у вкладках, а не в окремих вікнах; • додатки,що надають нові можливості, наприклад, IE Tab, ScrapBook, Firebug тощо, сотні найменувань; • теми, які змінюютьзовнішній вигляд. Під час розробки Firefox особливаувага приділялась підтримці стандартів W3C. Тому інодівеб-сайти, написані з порушенням стандартів у розрахунку на перегляд лише вInternet Explorer, можуть відображатись неправильно. Тепер, зокрема черезпоширення Firefox, такі сайти трапляються все рідше. На відміну від MozillaSuite, який представляє собою набір веб-орієнтованих додатків, Firefox — лишевеб-оглядач, він менший, швидший і простіший у використанні. Також Firefoxнадає деякі додаткові можливості, наприклад настроювані панелі інструментів. Opera
Opera(Опера) — браузер (веб-оглядач),який може впоратися з багатьма задачами, пов'язаними з Інтернетом, тобто нелише з переглядом веб-сторінок, а й з надсиланням та отриманням електронноїпошти, завантаженням файлів, доступом до ftp-серверів, веденням списку контактів та Інтернет-чатом. Вважається одниміз найшвидших браузерів. Браузер Opera було розроблено компанією Opera Software, розташованою в Осло, Норвегія. Вінпрацює на багатьох операційних системах, включно з Microsoft Windows, Mac і Linux. Також він займає одну з найвищихпозицій серед браузерів для мобільних телефонів (Opera Mini), смартфонів і КПК(кишенькових персональних комп'ютерів). Браузер Opera безкоштовний для персональних комп'ютерів.Міжнародна версія браузера має багатомовний інтерфейс, включаючи український. Google Chrome
Google Chrome —веб-оглядач розроблений компанією Google. Його програмна архітектура буластворена з чистого аркуша (однак використовуючи інше програмне забезпечення звідкритим вихідним кодом, у тому числі компоненти WebKit та Mozilla) з метоюзадоволення поточних потреб користувачів. Нова архітектура насамперед визнаєтой факт, що на сьогодні більшість веб-сайтів є не просто веб-сторінками, алевеб-програмами. Заявленими перевагами даної архітектури є підвищенастабільність, швидкість, безпека, а також чистий, простий та ефективнийінтерфейс користувача.
Після 100 днівтестування в стадії публічної бети Google випустив версію 1.0 свого оглядача 11грудня 2008 року.
У листопаді 2009Google представила бета-версії свого оглядача для Mac OS та Linux.
На відміну відбагатьох інших браузерів, в Chrome кожна вкладка є окремим процесом. У випадку,якщо процес обробки вмісту вкладки зависне, його можна буде закрити без ризикувтратити всі дані в браузері.
У Chrome дляобробки сценаріїв JavaScript використовується V8 JavaScript.
У браузервключений відладчик JavaScript, консоль JavaScript і менеджер завдань, в якомуможна дізнатися, скільки пам'яті використовує кожна вкладка — і закритинайбільш ненажерливу.
/>
5.Задача
Для створеннябази даних відкриваємо Access- «Нова база даних»потім натискаємо кнопку ОК. Появляєтьсявікно Файл нової бази даних, у якому вказуємо ім’я файлу бази даних, у нашомувипадку – «Автопродажа».
/>
Після чоговідкриється вікно бази даних. У ньому перераховані такі способи створеннятаблиць: створення в режимі конструктора, створення за допомогою майстратаблиць, створення шляхом введення даних. Обираю «Створення в режиміконструктора».
/>
У структурітаблиці вводжу назви полів: «Власник», «Марка», «Модель», «Рік випуску»,«Пробіг», «Вартість» та визначаю тип даних цих полів. Вибираю ключове поле — «Марка».
/>
Після чого вводжудані в таблицю.
/>
Після чого вводжудані в таблицю. Виділяю поле «Марка», викликаю контекстне меню, вибираю дію«Добавить столбец», з’являється новий стовпець, який командою контекстного меню перейменовую у назву «Власник» і вводжу дані.
/>
Виділяю поле«Пробіг» командою віконного меню «Записи»- «Сортировка по возростанию» відсортовуюзаписи.
/>
Списоквикористаної літератури1./>Дибкова Л.М.Інформатика і комп’ютерна техніка: Навчальний посібник. Видання 2-ге,перероблене, доповнене – К.: Академвидав, 2005. – 416 с. />2. Інформатика.Комп'ютерна техніка. Комп'ютерні технології: Посібник/ Браткевич В.В.; БутовМ.В.; Золотарьова І.О.; Пушкарь О.І. — К., Академія, 2001: 693 с. />3. Інформатика:Комп'ютерна техніка; Комп'ютерні технології: Підручник/ За ред. О.І. Пушкаря. — К., Академія, 2003: 703 с. />4. Інформатика:Комп'ютерна техніка; Комп'ютерні технології: Підручник для вищих навч. закл./Баженов В.А.; Венгерський П.С.; Горлач В.М. — К., Каравела, 2004: 461 с. />5. Інформатика:теоретичні основи і практикум: Підручник для студ. вузів/ Литвин І.І.; КонончукО.М.; Дещинський Ю.Л. — Львів, Новий Світ-2000, 2006: 304 с.
6. uk.wikipedia.org/