Документний фонд як інформаційний ресурс
Зміст
Вступ
Розділ 1. Особливостідокументного фонду як інформаційного ресурсу
1.1 Документ як основнийелемент ДФ
1.2 Інформативність — функція і властивість ДФ
1.3 Документна таінформаційна повнота ДФ
Розділ 2. Інформаційнийпотенціал ДФ Рівненської ДОБ
2.1 Кількісний і якіснийсклад ДФ
2.2 Задоволення ІПкористувачів засобами ДФ
Висновки
Список використаноїлітератури та неопублікованих видань
Додатки
Вступ
Актуальність теми
Рівень наукового та інтелектуальногопотенціалу кожної держави визначається станом створення власної інфраструктури,становлення та розвитку соціально-орієнтованої документно-інформаційноїсистеми, інтенсивним зростанням документних потоків і масивів інформації яквітчизняного, так і зарубіжного походження. Інформаційні ресурси є продуктомінтелектуальної діяльності суспільства і розглядаються в даний час якстратегічний ресурс розвитку будь-якої країни, який за своєю значущістю неуступає іншим – фінансовим, сировинним, матеріально-технічним [5].
Перед нашою країною постає завдання –cтворення розгорнутої структурованої системи документно-інформаційних ресурсів,а відтак, розбудови інформаційного суспільства.
В широкому розумінні інформаційніресурси – це будь-яка зафіксована на традиційних чи електронних носіяхінформація, придатна для збереження і розповсюдження, зокрема:
· опубліковані і неопубліковані документи;
· повнотекстові бази даних;
· бібліографічна продукція;
· довідково-бібліографічний апарат (ДБА)бібліотек, в тому числі каталоги і бібліотечні картотеки, електронні бази даних(ЕБД);
· фактографічні бази даних;
· оглядово-аналітична продукція;
· послуги, пропоновані на інформаційномуринку;
· комп'ютерні мережі зв'язку;
· програмні засоби, що забезпечуютьстворення інформаційних систем і розвиток телекомунікаційних мереж;
· і, насамкінець, це установи, в т.ч.бібліотеки, які створюють інформа-ційну продукцію, накопичують і використовуютьінформаційні ресурси.
21століття – це суспільство інформативного типу, суспільство, в якому інформаціяє визначальним чинником науково – технічного прогресу
ВУкраїні на рівні держави прийнято пакет законодавчих документів, спрямованих наінформатизацію українського суспільства. Зокрема, закони України „Про інформацію”[1],„Про науково-технічну інформацію”[2], „Про Національну програму інформатизації”[5],які юридично закріпляють права громадян на доступ і отримання необхідноїінформації. В умовах демократизації та інформатизації суспільства, впровадженняринкової економіки суттєво підвищується роль інформаційних та документних фондів узадоволенні інформаційних потреб суспільства.
Інформаційнийпотенціал суспільства значною мірою залежить від якості сукупного документногоресурсу держави й технологій його використання. Інформація є невід'ємноюскладовою частиною документного фонду.
Актуальністьтеми курсової роботи визначається важливістю документного фонду якінформаційного ресурсу в житті суспільства. Він є джерелом наукової,виробничої, художньої, побутової та іншої інформації, і акумулює в собі всікультурні, духовні, наукові та виробничі надбання людства.
Основноюфункцією будь-якого документного фонду є його інформативність. Адже фонд якиймістить документи але не містить потрібної інформації у цих документах не можеіснувати як важливий інформаційний ресурс суспільства.
Документнийфонд — це не довільно зібрані документи, а підібрані на основі старанного їхвідбору, у відповідності до завдань інформаційної установи і потреб їїкористувачів. Документний фонд створюють не самоцільно, а для широкогогромадського використання. Всі ці ознаки характеризують суть документногофонду. Чим якісніший фонд, тим повніше задовольняються потреби користувачів,тим краще виконує інформаційний заклад покладені на нього суспільством функції.
Наукова розробленість теми.
Оцінюючироль останнього десятиріччя в розвитку і збагаченні знання про документ, можнаконстатувати, що з часів Поля Отле даний період виявився найпліднішим поглибині і масштабам нових ідей, продуктивності їх осмислення і практичноговпровадження. Без перебільшення можна стверджувати, що багато в чому цевідбулося завдяки роботам Г.Г. Воробйова
Навчальнийпосібник Ю.Н. Столярова «Документарний ресурс»[51] (М., 2001.- 152 с.) ставпідсумком багаторічних напрацювань автора, квінтесенцією його вчення просутність і статус документа у всіх проявах.
Авторпереконливо доводить, що кожна установа, підприємство, організація функціонуєна основі системи документних ресурсів, серед яких важливе місце посідаютьдокументні фонди бібліотек, архівів, музеїв, фондів НТІ.
Актуальнійпроблемі організації та модифікації інформаційних ресурсів надавалося уваги уроботах таких відомих фахівців бібліотечної справи, як Л.Й. Костенко [29], А.А.Соляник [45, 46, 47], В.І. Терешин [54, 55] та інших. В цих роботах особливуувагу приділено аналізу структури фонду бібліотеки та його розподілення дляадаптації технології бібліотечного обслуговування до потреб користувачів.
У статті Ю.В. Яковлєвої[63] запропоновано реалізацію оцінки інформативності знайдених документів.
Методиоцінки якості фонду розкрито в роботі Ф.М.Шукюрова [62]. Автор приділяє увагувивченню інформаційних потреб фахівців і ступеню відповідності їмдовідково-інформаційних фондів. Для виявлення відповідності кількості документіву фонді числу запитів запропоновано використовувати метод кореляційногоаналізу.
Процесиінформатизації суспільства зумовлюють інтегрування інформаційних ресурсів ДОБ,спеціальних бібліотек та органів НТІ країни в межах єдиних регіональних систем.
В умовахпереходу до інформаційного суспільства, і зростання ролі електроннихкомунікацій перед бібліотеками постає проблема формування фондів електроннихдокументів і забезпечення їх багатоаспектного використання. Створеннюзагальнодержавної системи галузевих серій електронних видань як основидокументорозповсюдження, що полягатиме у формуванні в бібліотеках упорядкованихзібрань електронних документів, їх наступному тиражуванні та поширенні накомп'ютерних носіях інформації присвячена робота Т. Шерепи [60].
Поняття«повнота» все частіше з'являється в спеціальній літературі. Ю.Н. Столяровзапропонував прийняти в якості загального критерію ефективності роботи науковихбібліотек повноту обслуговування ними користувачів [51]. В основі цьогокритерію лежить забезпечення повноти бібліотечних фондів які є накопичувачамияк ретроспективної, так і поточної інформації, і від їх стану залежитьзадоволення інформаційних потреб читачів.
Повноті документних фондів бібліотек присвячена стаття В.І. Терьошіна[55].
Насьогоднішній день тема дипломної роботи розкрита в не повному обсязі. Дуже малонауковців досліджували питання та проблеми документного фонду як інформаційногоресурсу. Недостатньо уваги було приділено таким питанням, як: інформативністьдокументного фонду, документна та інформаційна повнота фонду.
Отже,на сьогоднішній день питання та проблеми документного фонду як інформаційногоресурсу є досить актуальними, тому, що документні фонди відіграють важливу рольв інформаційному середовищі.
Метадипломної роботи полягає в аналізі та вивченні документного фонду як інформаційногоресурсу.
Об”єктдипломної роботи: документний фонд.
Предметдипломної роботи: – функціонування документного фонду
Завданнядипломноїроботи:
· охарактеризувати документ як основний елемент ДФ;
· розкрити інформативність як функцію і властивість ДФ;
· розглянути документну та інформаційну повноту ДФ;
· визначити кількісний і якісний склад ДФ Рівненскої ДОБ;
· проаналізувати стан використання ДФ Рівненскої ДОБ;
· вивчити рівень задоволення інформаційних потреб користувачівзасобами ДФ;
Рішенняпоставлених задач потребувало використування таких наукових методів: аналізу,синтезу, абстрагування, узагальнення, моделювання.
Науковата практична цінність даної роботи полягає в дослідженні теоретичних та практичнихпитань щодо характеристики та розкриття фонду як інформаційного ресурсу, яківисвітлюються на сторінках різних джерел і системно викласти їх у даній роботі.Результати дослідження можуть бути використані у практичній роботі бібліотекщодо формування та використання ДФ, а також у навчальному процесі підготовкиспеціалістів для документно-інформацйної сфери.
Структурароботи. Робота складається з вступу, основної частини, висновків, спискувикористаної літератури, додатків.
Аналізактуальності досліджуваної проблеми, постановка мети та задач дослідження,наукова новизна та практичне значення одержаних результатів подаються у вступі.
Упершому розділі роботи розкривається поняття про документ як основний елементДФ, інформативність як функція і властивість ДФ, документна та інформаційнаповнота ДФ.
Удругому розділі проаналізовано інформаційний потенціал ДФ Рівненської ДОБ:зокрема вивчено кількісний і якісний склад ДФ бібліотеки стан його використаннята задоволення інформаційних потреб користувачів засобами ДФ.
У висновкахпідведені підсумки результатів дослідження з теми.
Списоквикористаної літератури включає 64 назви публікацій з профілю теми дослідження,є доповненням до основного змісту роботи. У дипломній роботі вміщено 10додатків, які містять статистичні дані РДОБ.
Розділ 1. Особливості документного фонду якінформаційного ресурсу1.1 Документ як основний елемент ДФ
Документ— матеріальний об'єкт, що містить інформацію в зафіксованому вигляді іспеціально призначений для її передачі в часі і просторі. Це визначення, наведенеу ВРЕ в 1972 р. (Т. 8., 403) і прийнято в міжнародних та вітчизнянихстандартах. З часом стало ясно, що цей термін добре виконує функціїузагальнюючого, є родовим по відношенню до друкарських видань і рукописів,аудіовізуальних, нотних, образотворчих і картографічних матеріалів. Додокументів можна віднести як якнайдавніші носії інформації (глиняні таблички,пальмове листя, папірус), так і нові, наприклад, топографічні об'ємнізображення [Сукиасян Е.Р.От документа — до ресурсу // НТБ. – 2007. — №7. –С.28-2953, с. 28].
Будь-якийсучасний словник вказує на те, що слово «документ» походить відлатинського «documentum», а те, у свою чергу, від дієслова«docere» — «учити», «навчати». Найбільш глибокедослідження походження терміна «документ» і подальшого розвитку йогозначень зробив Анджей Сускі [Швецова-Водка58, 10].
У терміна документ є, мабуть, тільки один недолік, якийполягає в тому, що він застосовується і в іншому значенні, що позначає діловіпапери, письмові свідоцтва та ін. Звідси — документація.
Всеце говорить лише про те, що сам термін дуже багатозначний, універсальний [Сукиасян Е.Р.Отдокумента — к ресурсу // НТБ. – 2007. — №7. – С.28-2953, 28].
Найбільшийвнесок у розробку теорії документа в радянській документалістиці вніс Г. Г.Воробйов.
Вавторефераті докторської дисертації Г.Г. Воробйов розглядав документ як засібкомунікації, тобто обмежив сферу виникнення і дії документа комунікаційноюдіяльністю: "… документ розглядається як посередник між джерелом(автором) і приймачем (реципієнтом), хоча для останнього він сам є джерелом. «Піддокументом розуміється семантична інформація, виражена на будь-якій мові ізафіксована будь-яким способом на будь-якому носії з метою її обігу вдинамічній системі, іншими словами, усе те, що в принципі може зберігатися вархівах, бібліотеках, музеях» [Воробьев Г.Г. Документ: информационный анализ. –М., 1973. – 255с. 13, 6].
Термін“документ” використовується в багатьох галузях знань, де він трактуєтьсязалежно від специфіки тих об’єктів, котрі ця галузь вивчає і котрим надаєстатус документа.
Термін «документ» став активно застосовуватися вінформаційно-комунікаційній діяльності порівняно недавно, наприкінціХІХ-початку XX ст. Він був уведений у науковий обіг відомим бельгійським ученимПолем Отле, у значенні, близькім до широкого значення поняття«книга».
Поль Отле (1868—1944) і його найближчий сподвижник іоднодумець Анри Лафонтен (1854—1943) є основоположниками документації якпрактичної діяльності і прикладної наукової дисципліни, їхні погляди й ідеїзнайшли практичне втілення в діяльності Міжнародного бібліографічногоінституту, створеного в 1895 р. і в 1931 р. перейменованого в Міжнароднийінститут документації. За рішенням Міжнародного конгресу по документації(Париж, 1937) на базі інституту була створена Міжнародна федерація подокументації (МФД), що існує з 1938 р. по дійсний час [Швец.-Водка58, 17].
Пояснюючипоняття «книга» і «документ», П. Отле писав: «Книга[Le Livre] (Biblion або Document, або Gramme) — це термін, який вживають умовнодля вираження всього обсягу поняття документа. Він містить у собі не однутільки книгу у власному значенні слова, рукописну або друковану, але й журнали,газети, рукописи і графічні репродукції будь-якого роду, креслення, гравюри,карти, схеми, діаграми, фотографії і т.д. аж до реальних об'єктів в музеї [Столяров Ю.Н. Теоріявідносності документа // НТБ. – 2006. — №7. – С.73-7852, 73]. Незважаючи на такеототожнення понять „книга“ і „документ“, П. Отле в той жечас продовжував уживати словосполучення „книга і документ“, тобто мавна увазі, що вони відрізняються одне від одного. Визначення власне»документа" і пояснення, навіщо знадобилося вводити цей термін, порядз «книгою», у цій роботі немає. Відзначаючи цей факт і спираючись навесь зміст «Трактату про документацію», А. Сускі робить висновок проте, що документом Отле називав «будь-якйй» носій семантичноїінформації, незважаючи на те, чи має він утілення субстанціальне або енергетичне".Введення терміна «документ» пояснюється тим, що поняття«документ» було ширше за своїм обсягом, ніж «книга», томущо не мало на увазі обмежень ні з боку матеріальної сутності предмета, на якомузаписувалася (або за допомогою якого передавалася) інформація, ні з поглядузнакової системи, що застосовувалася для запису змісту [Швец.В.58, 17].
Якщо порівняти це розуміння з тим, що було широко відомо ірозповсюджене наприкінці XIX—початку XX ст., то можна зробити такі висновки:
1. П. Отле повернув терміну «документ» йогопервісне, найширше значення (засіб передачі інформації, рівний засобунавчання).
2. На ототожнення документа і книги вплинуло таке відомезначення документа: «те, що записано, що зафіксовано в книзі».
3. На розширення сукупного обсягу книги-документа шляхомвключення в нього адміністративних архівних документів вплинуло найбільшрозповсюджене значення поняття «документ» — «акт, що засвідчуєюридичний факт, що підтверджує яке-небудь право».
4. Розуміння документа як історичного джерела зближало його зіншими історичними джерелами — музейними експонатами, які П. Отле також вважавдокументами.
У той же час не можна не побачити і значні відмінності відзагальновживаного доти значення «документа». Назвати будь-яку книгудокументом, дорівняти обсяги понять книги і документа — це було сміливерішення, що і зараз іноді зустрічає нерозуміння й опір.
Таким чином, у праці основоположника документації закладенедосить широке розуміння документа як особливого засобу передачі інформації влюдському суспільстві.
А. Сускі звернув увагу на те, що варто виділити таке значеннядокумента, що визначає його як носій семантичної інформації, зафіксованоїбудь-яким способом (не обов'язково через запис). У цьому випадку документомможно було б вважати не тільки записи будь-якою роду, але й моделі, іскульптури, тобто документи трьох вимірів, що також містять зафіксованусемантичну інформацію. З огляду на роль семантичної інформації як засобукомунікації (зв«язку, спілкування) у людському суспільстві, А. Сускі запропонувавназвати зміст документа „комунікатом“ визначити документ як»носій зафіксованого комуніката". Загальну схему дії комунікації влюдському суспільстві можна представити в такий спосіб:
Джерело інформації (комунікант) — Повідомлення (комунікат) — Реципієнт (споживач інформації).
Оскільки фіксування комуніката вимагає використаннясубстанціального носія, то попереднє визначення рівносильне наступному:«Документ є субстанціальний носій комуніката». Звідси з'являєтьсяможливість визначити документ як «субстанціальний засіб комунікації».Серед інших засобів комунікації документ відрізняється тим, що фіксуванняінформації дозволяє зберігати її і передавати в часі. Тому «документ єзасіб комунікації в часі (часовий засіб комунікації)» [Швец.Водк58, 33].
В бібліотечнійсправі термін “документ” вживається давно, але особливо поширення набув тількитепер і, коли постала необхідність одержати загальне поняття стосовно об’єктів,які піддаються обробці, зберігаються та видаються користувачам.
Так, Г.Швецова-Водка робить спробу окреслити головні ознаки поняття “документ”, щовідповідає об’єкту бібліографічної діяльності.
Подібне тлумачення дає і П. Отле. Зараз ця концепціяузгоджується з поглядами на документ як на будь-який матеріальний носій(речовий об’єкт) соціальної інформації.
Отже, документом, у широкому значенні, визнається будь-якийматеріальний об'єкт, що несе закріплену (або зареєстровану) інформацію, якуможна використовувати для вивчення якого-небудь фізичного або інтелектуальногоявища. Цей об'єкт визнається достатнім свідченням, засобом доведеннявідповідного явища. Від всіх інших матеріальних об'єктів реального світу йоговідрізняють: не енергетичний, а субстанціональний носій, що дозволяєзакріплювати інформацію для передачі її в часі, і обмеженість даних об'єктівпевними зібраннями, створеними людиною, тобто наявність попереднього відборудля включення в зібрання, можливість виділення даного об'єкта з навколишньогосередовища для включення в зібрання, наявність певного особливого підходу довивчення даного об'єкта в тім аспекті, що передбачений людиною при організаціїзібрання. Це значення повинне охопити як матеріальні об'єкти, спеціальнопризначені для фіксування створеної людиною інтелектуальної інформації(наприклад, писемні документи), так і будь-які експонати музеїв (природні іштучні, у тому числі пам'ятки культури). Саме в цьому, широкому, значенніпоняття «документ» вживається тоді, коли говорять узагальнено про«фонди бібліотек, архівів, музеїв», якщо у відношенні останніх неробити яких-небудь обмежень "[Швецова-Водка Г. Документ и книга в системісоціальних комунікацій. – Рівне, 2001. – 438с58, 29].
Технічна і технологічна революція, пов'язана зінформатизацією, внесла свої уточнення у вживання терміну. Пригадаємо:визначення документа починалося із слів матеріальний об'єкт Наступив момент,коли з'явилися в нашому житті об'єкти, якими ми сьогодні активно користуємося,але до матеріальних віднести їх не можемо. Дивлячись на екран монітора, мибачимо інформацію, яка поступила до нас з віртуального простору. Вонаневідчутна, нематеріальна, «взяти в руки» таку інформацію ми неможемо. Для того, щоб перетворити її на документ, треба скористатисяматеріальним носієм: оптичним диском, дискетою, роздруком на принтері [СукиасянЕ.Р.От документа — к ресурсу // НТБ. – 2007. — №7. – С.28-29,73, 28].
Документом, і це загальновизнано, є інформація, зафіксованана матеріальному носії. Матерія ж, за визначенням, може представати в двохрізних, але рівноправних якостях – речовини і енергії, поля. Під документомприховано, інтуїтивно звикли розуміти речовинний носій інформації, але ніщо неперешкоджає тому, щоб визнати як носій інформації поле, енергію. І тоді микласифікуємо документи як речовинні і енергетичні, або мережні. Бібліотека маєсправу і з тими, і з іншими. Інші – мережні – треба навчитися відбирати,фіксувати, враховувати і т.д. Цією новою і складною справою фондознавці вжепосилено займаються [Столяров Ю.Н. Библиотека — двухконтурная система //Научн. итехн. б-ки.- 2002.- №1149, 7].
У Законі України «Про інформацію» наводитьсявизначення документа: «Документ — це передбачена законом матеріальна формаодержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації їїна папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або іншому носієві». Документомможна назвати будь-який матеріальний носій, на якому зафіксовано соціальнезначущу інформацію з метою передачі її в часі та просторі. [Про інформацію:Закон України від 2.10.1992 // Голос Укр. – 1992. – 13 лист1].
Складністьпонять «документ» і «інформація» полягає в тому, що їх не можна визначити,виходячи тільки з теорії бібліографії. Вони -— міждисциплінарні, а може бути, ізагальнонаукові або загальнофілософські [Г.Н. Швецова-ВодкаДОКУМЕНТ І ІНФОРМАЦІЯ ВСвітлі ТЕОРІЇ КОМУНІКАЦІЇ // Бібліографія. – 1997. — №4. – С.39-4859, 40].
З активізацією використання ЕД і поповнення ними ДФ,прийняттям окремих законів про ЕД та електронний документообіг, електроннуторгівлю, поширенням закону про обов'язковий примірник на електронні носіїінформації нагальною стає проблема уточнення існуючих або введення нових,загальних для всієї документально-комунікаційної сфери понять — «ЕД»,«фонд ЕД», «обов'язковий примірник ЕД», «електроннийкнижковий магазин», «електронна книжкова торгівля»,«електронна передплата», «електронні способи» та«електронні джерела» документопостачання бібліотек тощо.
З'ясуваннярізновидів та особливостей розповсюдження електронних видань має великезначення для визначення бібліотеками джерел документопостачання відповіднихпідфондів. Якщо електронні видання на оптичних дисках розповсюджуються черезспеціалізовані магазини фірм-виробників або звичайні книжкові таІнтернет-магазини, то основним джерелом поповнення електронних підфондівбібліотек мережевими виданнями є сайти Інтернету, а способами — електроннекопіювання (безоплатне або платне), передплата автоматичного електронногорозсилання, електронний обмін файлами, надходження по обов'язковому примірникумережевого ЕД, електронна купівля та дарування [Соляник А. Термінологічнийаспект проблем документопостачання бібліотечних фондів /А.Соляник // Вісник Кн.Пал. – 2006. — №6. – С.30-3364, 32].
У сучасному фондознавстві затвердилося поняття «документ» якпозначення головного елемента документного фонду. За Столяровим, «документ єсистемоутворюючим елементом ДФ» [Столяров Ю.Н. Библиотека — двухконтурная система//Научн. и техн. б-ки.- 2002.- №1147, 8].
Документяк соціальний феномен має ряд особливостей, суттєво відрізняючих його від іншихпредметів вічного світу. По-перше, вміщена в ньому інформація не зменшується помірі її використання, вона здатна бути переміщеною в просторі та часінеобмеженій кількості людей, одночасно зберігаючись в тому ж обсязі. Отже, якби активно не використовувався ДФ, обсяг розміщеної в ньому інформації незменшиться, інтенсивне використання фонду відіб'ється лише на фізичному станінього документів, які його складають.
По-друге,кожен окремо взятий документ має обмежену кількість — «квант» — інформації,часто зовсім недостатню для досягнення поставленого користувачем завдання.Недостатня інформація знаходиться в інших документах, і завдання фонду — зібрати таку їх сукупність, яка була б достатня для задоволення і розвиткуінформаційних потреб абонентів.
ДФ,по-третє, — це зосереджена в документах інформація в діалектичній єдності їїспокою (фондозберігання) і руху (фондовикористання). Перед працівниками фондупостає подвійне завдання — забезпечити у фонді оптимальні умови як длязберігання, так і для використання документів, не віддаючи переваги ні одній,ні іншій стороні їх функціонування, оскільки друга безпосередньо пов'язана зпершою: без належного зберігання не може бути і нормального використання, алезберігання, не орієнтоване на використання, безнадійно, а використання, незабезпечене зберіганням, неможливе.
Документ,по-четверте, є єдиним елементом який утворює ДФ. На це потрібно звернути увагуу зв'язку з тим, що деякі фондознавці а особливо інформатики схиляються вивчатив якості елемента ДФ ще і інформаційного посередника (комплектатора,оброблювача і фондозберігача), пошуковий образ документа і інші компоненти.
По-п'яте,документ фіксує знання, накопичені людством у всіх сферах його існування, тобтознання, пов'язані як з відображенням дійсності (духовної діяльності), так і зїї перетворенням (матеріальна сфера); всіма сторонами людських зв'язків — єдиних (природних), суспільних та особистих. Тому кожен соціальний інститутпотребує ДФ, а наявність його в такому інституті виступає як об'єктивнийсоціальний закон його функціонування. Окрім того, ця особливість визначаєнеобхідність мати фонди різного змісту і призначення [Ільганаєва В.О.Бібліотека в сучасному інформаційному середовищі: основні стратегії розвитку /В.О.Ільганаєва // Вісник ХДАК: Збірник наукових праць.- Х.,1999.- Вип.1.- С.30-3723, 35].
ДФ — це сукупність документів, які в силу суспільноїзначимості охоплюють документи всіх галузей діяльності суспільства,зберігаються і використовуються в бібліотеці, архіві, музеї, інформаційномуцентрі тощо.
В залежності від установи, спеціально зайнятої зберіганнямдокументів і організації користування ними, розрізняють ДФ бібліотеки, архіва,музея, органа НТІ та ін.[Кушнаренко Н.Н. Документоведение /Н.Н.Кушнаренко.- К., 2000.- 460 с.31, 138].
Вони і прирівнені до них установи мають багато спільного. Вних містяться одні і ті ж документи. Але кожен із фондів спеціалізується напридбанні переважно якогось одного виду. Інформаційні центри віддають перевагунауковим, інформаційним, машиночитаємим документам; архіви — текстовимдокументам, що несуть ретроспективну інформацію, і існують в єдиномуекземплярі, виконаному в основному на паперовій основі; музеї — найбільшцінними у речовому відношенні документами-пам'ятками історії і культури. Лише БФвідрізняється універсальністю.
Документвбібліотечній справі — матеріальний об'єкт, що містить твори писемності абомистецтва у вигляді тексту, запису звуку, зображення або будь-якого їхпоєднання, призначений для збереження і передачі в часі і просторі в ціляхсуспільного використовування, має реквізити, що дозволяють його ідентифікуватибібліографічно як самостійний об'єкт обліку [Шилов В.В. Об измеренияхв учёте библиотечных фондов // НТИ. – Сер.1. – 2008. — №3. – С. 17-2361, 17].
ДФбібліотеки — систематизоване зібрання творів друку та інших документів,підібраних у відповідності до завдань бібліотеки і потреб її користувачів.
Протягомбагатьох століть історії бібліотечної справи зібрання книг називалося простобібліотекою. Це пояснюється тим, що саме слово «бібліотека» вживалося убуквальному розумінні— «зібрання» або «сховище» книг. Бібліотека (з греч.biblion— книга і theke — сховище) належить суспільству в цілому, його частині абоокремому члену, забезпечена матеріально-технічно, впорядкована безлічдокументів, яку формують, зберігають і надають бібліотекарі користувачам —фізичним і юридичним особам в цілях задоволення їх ІП [Столяров Ю. Документныйресурс51, 56].
Поняття«фонд» виникло значно пізніше і в перекладі з французької мови воно означає«основа чого-небудь». На початку XX ст. широкого розповсюдження набув термін«книжковий фонд» у зв'язку з перевагою обсягу книг у бібліотеках, але вженаприкінці 30-х років досить часто вживається поняття «БФ». У 60—80-ті рокизавдяки працям Ю.В. Григор'єва та Ю.М. Столярова, уточнюється зміст поняття «БФ»,його функції і властивості. Цей термін остаточно входить до бібліотечноголексикону. Продукцією (цінністю) бібліотеки є БФ, який формують, зберігають інадають в користування, тобто систематизована сукупність документів, а такожбібліотечні, бібліографічні і інформаційні послуги, адресовані своїм (іноді — істороннім) абонентам [Столяров Док.Ресурс51, 11].
У понятті «БФ» знайшли точне розкриття основні його ознаки. БФ— певним чином упорядковане, систематизоване, тобто бібліотечне оброблене,розміщене в приміщеннях бібліотеки, розставлене на стелажах і полицях, доступнедля читачів зібрання документів. БФ — не тільки твори друку (книги, газети,журнали тощо), а й інші види документів (діафільми, мікрофільми, грамплатівкита ін.). Фонд — це не довільно зібрані документи, а підібрані на основістаранного їх відбору, у відповідності до завдань бібліотеки і потреб їїчитачів. І, нарешті, БФ створюють не самоцільне, а для широкого громадськоговикористання. Всі ці ознаки характеризують суть БФ і дають можливістьвідрізнити його від фонду архіву, книжкового магазину, музею, бібліотечногоколектора тощо. Фонд—це частина, одна із головних підсистем бібліотеки, якавиконує в ній роль основи. Чим якісніший фонд, тим повніше задовольняютьсяпотреби читачів, тим краще виконує бібліотека покладені на неї суспільствомфункції [Васильченко М.П. та ін. Бібліотечні фонди: (Навч. посібник). –Х.:Основа. 1993. –с.15211, 7].
У поняттях системного підходу документ є тим елементом, якийпороджує ДФ як систему.
Уявленняпро те, що системоутворюючим елементом БФ є саме документ, знайшло визнання вбібліотечному фондознавстві не відразу. Аж до кінця 1970-х рр. було широкопоширено переконання, що БФ породжується книгою (в широкому значенні), оскількивін формувався тоді майже виключно творами друку. Активні захисники тількикниги як фондообразуючого елементу є і сьогодні. Стрімке виникнення все нових інових видів документів привело в 1960-е рр. до бурхливої дискусії про подальшудолю книги, а з нею і бібліотеки. З'явилися теорії відмирання книги, концепції«бібліотеки без книг», а заразом також без читача і бібліотекаря. Протест протикниги будувався на твердженні, що книгодрукування нібито породило індивідуалізм(оскільки книгу читає кожний по окремості, тоді як, скажімо, кінофільм дивитьсявідразу багато хто) і націоналізм (бо використовуються мова і писемність,доступна лише своїй нації). Крім того, твори друку, мовляв, незручні длязберігання, організації, пошуку і надання інформації, і бібліотека майбутньогоматиме тільки інформацію, закріплену на машинних носіях, або припинить своєіснування.
Оскількикнигу прийнято розуміти тільки як таке джерело, на якому інформація закріпленане безпосередньо, як, скажімо, на кінострічці, а семіотично, тобто перетворенав деякі знаки строго певного ряду — букви, цифри, ієрогліфи, ноти і т. п., і єлише частиною можливих видів джерел інформації, необхідний збірний термін. Нимі став «документ». Для відрізнення джерел інформації, закріпленої засеміотичним принципом, від джерел інших видів користуються поняттями «твір друку»,«рукопис», «машинопис» з їх подальшим розподілом на підвиди і різновиди[Столяров Ю.Н. Библиотечный фонд: Учебник. – М.: Изд-во: «Книжная палата»,1991. – 271с.50, 21].
СтосовноДФ поняття «документ» вимагає особливих обмовок. Зі всьогорізноманіття в бібліотеці збираються лише документи портативні (нестаціонарні,мобільні), як правило, неавтентичні (тобто несучі інформацію не своїм носієм, азафіксованою на ньому знаково-кодовою системою), виконуючі початкову функціюактуальної, оперативної, а не ретроспективної (ср. архів, музей) пам'яті;первинні, документологічні, концептографічні (ср. орган НТІ) [Столяров,Документарний ресурс51, 56]
Необхіднийзбалансований підхід до ФБФ різними видами документів з урахуванням їх дійсноїролі в інформаційному потенціалі суспільства.
Всі документи, що складають БФ, можна штучно поділити на такіосновні групи: видання або твори друку (книги, газети, журнали, плакати,буклети, карти, ноти, стандарти і каталоги промислового обладнання);кінофотофонодокументи (кінофільми, діафільми, діапозитиви, магнітні фонограми,грамплатівки); неопубліковані документи (рукописи, звіти про науково-дослідніроботи, переклади, дисертації); репродуктивні документи (мікрофільми,мікрофіші, мікрокарти); машиночитані документи (перфострічки, перфокарти) тощо[ВасильченкоМ.П. та ін. Бібліотечні фонди: (Навч. посібник). –Х.: Основа. 1993. –с.15211, 8].
Бібліотеки стають виробниками власнихелектронних інформаційних ресурсів. На базі масивів бібліографічної,реферативної, аналітичної інформації формуються різноманітні бібліотечніінформаційні продукти: електронні каталоги і картотеки, бібліографічніпокажчики та реферативні видання, в електронному вигляді створюється наукова іметодична література. Здійснюються роботи з оцифровування першоджерел збібліотечних фондів та формування колекцій електронних документів.На даномуетапі розробляють основні концептуальні засади створення загальнодержавноїсистеми галузевих серій електронних видань як основи документорозповсюдження,що полягатиме у формуванні в бібліотеках упорядкованих зібрань електроннихдокументів, їх наступному тиражуванні та поширенні на комп'ютерних носіяхінформації [Шерепа Т.Система галузевих серійелектронних видань: основні концептуальні положення // Бібл.вісник. – 2004.-№1. – С.26-2960, 26].
У практику бібліотек поряд з видавничоюдіяльністю входить тиражування на компакт-дисках окремих інформаційнихпродуктів та електронних ресурсів. Активізується формування електроннихбібліотек, що вимагає певної організації електронної інформації, обліку йтехнологічного опрацювання електронних документів [АнтоненкоІ., Баркова О. Електронні ресурси як об'єкт каталогізації: історія питання,термінологія, форматне забезпечення // Бібл. вісн. — 2004. — N 2. — С. 11-228,12].
Отже, вагомою складовою документно-інформаційного ресурсусучасної бібліотеки стають електронні інформаційні ресурси, відомості про якімають бути включені до бібліотечних ІПС.
Документяк соціальний феномен має ряд особливостей, що істотно відрізняють його відінших предметів світу. По-перше, вкладена в ньому інформація не зменшується помірі її споживання, вона здатна бути переданою в просторі і в часі необмеженомучислу осіб, одночасно зберігаючись в колишньому об'ємі. Отже, наскільки активноне використовувався б БФ, об'єм інформації, що міститься в ньому, незменшиться, інтенсивне споживання фонду позначиться лише на фізичному станійого документів. По-друге, кожний окремо взятий документ має обмежену кількість— «квант» — інформації, часто недостатньої для досягнення поставленоїспоживачем задачі. Бракуюча інформація є в інших документах, і задача фондовика— зібрати в БФ таку їх сукупність, яка була б достатня для задоволення ірозвитку безперервних ІП абонентів. Тут допустима аналогія БФ з таким фізичнимявищем, як світло: він є єдністю переривчастого (квантів фотонів) ібезперервного (світлової хвилі).
БФ, по-третє,— це зосереджена в документах інформація в діалектичній єдності її спокою(фондозберігання) і руху (фондовикористання). Звідси перед бібліотекарем встаєдвоєдина задача — забезпечити в бібліотеці оптимальні умови як для зберігання,так і для використовування документів, не віддаючи переваги ні тій, ні іншійстороні їх функціонування, оскільки друга безпосередньо пов'язана з першою: безналежного зберігання не може бути і належного використовування, але зберігання,не орієнтоване на використовування, безглуздо, а використовування, не забезпеченезберіганням, неможливе [Столяров Ю.Н. Библиотечный фонд: Учебник. – М.:Изд-во: «Книжная палата», 1991. – 271с.50, 24].
Документ,по-четверте, є єдиним основоположним елементом, що утворює БФ.
Зпогляду бібліотеки як системи, БФ є її гомогенною, або однорідною, підсистемою.Якщо ж розглядати як систему сам БФ, то, оскільки він не має обмежень ні назміст, ні на форму документа, він є системою різнорідною, різноманітною, абогетерогенною.
І,нарешті, по-п'яте, документ фіксує знання, накопичені людством у всіх сферахйого буття, тобто знання, зв'язані як з віддзеркаленням дійсності (духовнадіяльність) так і з її перетворенням (матеріальна сфера); всіма сторонамилюдських взаємостосунків — природних, суспільних і особистих. Тому будь-якийсоціальний інститут потребує БФ, а наявність бібліотеки в такому інститутівиступає як об'єктивний соціальний закон його функціонування. Крім того, цяособливість зумовлює необхідність мати фонди самого різного змісту іпризначення [Столяров Ю.Н. Библиотечный фонд: Учебник. – М.: Изд-во: «Книжнаяпалата», 1991. – 271с.50, 24].
У бібліотекахзосереджений понад мільярдний фонд. Окрім них, в країні функціонують архіви,музеї, інформаційні центри, і їх сукупна документарна фундація за об'ємом доситьвелика [Столяров Ю.Н. Документный ресурс. – М.: Изд-во: «Книжная палата»,1991. – 271с51, 25].
Як івсякий об'єкт, БФ має незліченну безліч властивостей. Науковому описупідлягають лише найістотніші з них, тобто такі, без яких фонд як самостійнасистема існувати не може. Багато властивостей БФ діалектично суперечливі і єєдністю протилежностей і рушійною силою розвитку фонду.
ОскількиБФ складається з документів, він відтворює всі їх властивості і, крім того, маєвласні. До найважливіших з них відносять: цілісність, відкритість, множинність,динамічність, інформативність, керованість, кумулятив-яість, стохастичність,гетерогенність, надійність [Васильченко21, 6].
Підцілісністю БФ розуміють взаємозалежність, взаємообумовленість, взаємодіюдокументів, що його складають: книг, журналів, газет, грамплатівок, карт тощо.Документи об'єднуються за різними ознаками: змістом, формою, мовою, часомвидання, місцем зберігання тощо. Внаслідок цього утворюється ціла системафондів [Васильченко М.П. Бібліотечні фонди.- Харків: Вид-во «Основа»,1993. – 150с.11, 6].
Уфондознавстві цілісність знайшла статус поняття в 1975 р. Цілісність —інтеграційна властивість БФ, синонім його якості [Столяров Ю.Н.Библиотечный фонд: Учебник. – М.: Изд-во: «Книжная палата», 1991. – 271с.50, 42].
Цілісністьзабезпечується наявністю і проявом ряду інших властивостей, їхвзаємообумовленістю і взаємодією.
БФ — це ціле, щоскладається з багатьох частин, або складне ціле. Воно існує тільки завдякисаморозчленовуванню, тобто запереченню себе за допомогою розділення(диференціація) фонду на природні складові частини (Ю.В. Грігор”єв, 1973) абовідносно самостійні підфонди. Але ці частини повинні взаємодіяти між собою,інакше не буде цілого.
Взаємодіячастин, у свою чергу, означає заперечення ними самих себе і відновленняцілісності. В диференціації і інтеграції полягає діалектика БФ як цілого.
Рівніцілісності можуть бути різними. У міру якісного складу і кількісного збільшенняфонду його цілісність підіймається.
Цілісністьзабезпечується також загальною метою, для досягнення якої і придбаваютьпотрібні документи. Напрям формування БФ до наперед наміченої мети є, іншимисловами, властивість цілеспрямованості ФБФ.
БФвластива відкритість, тобто залежність його обсягу і складу від зовнішньогосередовища: складу та потреб читачів, потоку видавничої продукції, системипостачання, асигнувань на комплектування. Він відкритий також і до поповненняне тільки письмовими виданнями, а й документами, виданими на нетрадиційнихносіях: мікрофільмами, мікрофішами, перфострічками, відєо-документами.
Однаіз властивостей БФ є його динамічність. Вона виражається в постійному включеннідо фонду нових і виключенні з нього непотрібних документів, коректуванніструктури фонду, переміщенні документів в межах підфонду, фонду або групи фонду.Зростання числа документів, що спостерігається в світі, призводить до того, щозбільшення БФ відбувається майже по експоненті [Столяров Ю.Н.Библиотечный фонд: Учебник. – М.: Изд-во: «Книжная палата», 1991. – 271с.50, 42].
Прямемеханічне нарощування фонду називають екстенсивним їх зростанням. Для більшостібібліотек це не найефективніший шлях їх розвитку, він приводить до перенасиченнядокументами, значна частина яких не використовується.
Властивість кумулятивності БФ виявляється в його спроможностінакопичувати, збирати інформацію, що зафіксована в документах. Кумулятивністьфонду забезпечує функцію збереження та спадкоємності людської культури.Похідним від кумулятивності є цінність БФ, його корисність для читачів.
Стохастичний (імовірний) характер БФ обумовлений можливістюпомилки при включенні та вилученні з нього окремих документів, а такожможливості відмовлення читачеві в потрібному документі. Оскільки відбір ізамовлення бібліотекарем конкретних документів у фонд передує не тільки запитамчитачів, а й виходу видань з друку, можливі помилки в придбанні документів.Бажано, щоб ці помилки були мінімальними, а замовлені видання користувалисяпопитом читачів.
Властивість гетерогенності (різнорідності) БФ зумовленанаявністю в ньому різноманітних за змістом, різнойменних за назвою танеоднорідних за формою документів, внаслідок чого з'являється можливістьнайповнішого задоволення найрізноманітніших запитів читачів.
Надійність БФ проявляється в повноті та оперативностізадоволення читацьких потреб, у відсутності відмовлень користувачам.Властивість надійності фонду суперечлива за своїм змістом: чим менший фонд заобсягом, тим швидше і простіше можна знайти в ньому необхідний документ, протетим більша імовірність відмовлення читачеві. Фонд не можна вважати надійним,якщо в ньому відсутні необхідні читачеві твори друку; якщо читацькі вимогивиконуються оперативно, але неповно, або, навпаки, повно, але не оперативно.Наявність усіх властивостей одночасно зумовлює високу якість БФ [Васильченко М.П.та ін. Бібліотечні фонди: (Навч. посібник). –Х.: Основа. 1993. –с.15211, 7].
Перерахованівластивості БФ відображаються в надійності фонду — кінець кінцем найважливішіййого властивості, що характеризує вірогідність повноцінно і оперативнообслужити абонента. Термін «надійність фонду» запропонований В.І. Терешиним в1973 р. Без урахування надійності всі характеристики фонду втрачають значення.Вона виявляється в його повноті, готовності до експлуатації, безвідмовностіфункціонування, довговічності [Столяров Ю.Н. Библиотечный фонд: Учебник. – М.:Изд-во: «Книжная палата», 1991. – 271с50, 47].
Залежновід виду бібліотеки встановлен мінімальний фонд, що вимагається для їївідкриття, і оптимальний, необхідний для її раціонального функціонування.Максимум не встановлюється для бібліотек, що виконують меморіальну функцію(наприклад, функцію архіву) [Столяров Ю. Документный ресурс51, 56].
Уінформаційному суспільстві повністю зберігаються основоположні принципиформування фонду і обслуговування користувачів, проте організація і технологіятого і іншого якісно змінюються.1.2 Інформативність – функція і властивість ДФ
Основнимипринципами формування і використовування ДФ повинні стати: повнота ідостовірність інформації; регулярність і оперативність її надходження не тількиз центральних, але і з регіональних джерел комплектування; загальнодоступністьі відкритість для користувачів (виняток становлять офіційні документи,віднесені відповідно до законодавства до категорії обмеженого доступу) [СтародубоваН.З.Официальные документы в библиотеках России: состав фондов, организацияработы и перспективы использования // НТБ.- 2000.- №7. – С.38-4848, 46].Сьогодні ми розуміємо, що актуальність фонду —наявність у ньому документів, що містять інформацію, яка необхідна користувачамдля рішення поточних актуальних соціальних, економічних, господарських,наукових та інших завдань. Актуальність фондів потребує від нього високоїінформативної ємності. Якщо яка-небудь частина фонду стоїть в бібліотеці безруху, то можна сказати, що інформаційна цінність її дорівнює нулю, і, отже, цючастину фонду треба перевести на інші рівні зберігання [Організація інформаційних ресурсів дляоптимізації їх використання www.nbuv.gov.ua/articles/2004/04snfrov.html34].
Поняття„інформація”, її види та особливості передавання комунікатором і сприйманняреціпієнтом є предметом дослідження багатьох наук. У лінгвістиці тексту інформаціяототожнюється із номінацією, смислом, змістом. У науковій літературіінформативність розглядається як категорія, що забезпечує вербалізовануорганізацію знань, їхнє осмислення, передавання та кодування користувачем.
Інформаціяу тексті представлена у вигляді тексту, в якому текст має форму змістовогоповідомлення, що документується. Метаінформація – це „інформація проінформацію”, яка забезпечує входження документа до документно-інформаційноїсистеми. Структурно метаінформація розміщується поза текстом на вільній площіносія інформації [Поберезська Г.Г. Категорія інформативності у текстахслужбових документів www.rusnauka.com/8._NPE_2007/Philologia/21104.doc.htm36].
Отже,категорія інформативності розглядається у контексті інформації, яка закладена узмістовому повідомленні документа. При цьому інформація, яка міститься уповідомленні, співвідноситься з досить обмеженою ділянкою дійсності таорієнтована на певне коло користувачів. Зміна конкретних індивідуумів всерединігрупи адресатів не призводить до суттєвої зміни інформації, що сприймається.
Оскількибагато текстів передають не лише те, що має буквальну інтерпретацію, але й те,що втягнуто у текст асоціаціями і конотаціями, часто навіть неусвідомленими,І.Г. Гальперін розрізняє три види інформації: змістово-фактичну інформацію, щовідображає конкретний опис подій, фактів, процесів, які відбуваються уреальному світі, експліцитні, виражені вербально у предметно-логічнихзначеннях, на основі досвіду; змістово-концептуальну інформацію –індивідуально-авторське розуміння відношень між явищами, що описані засобамипопереднього типу інформації, задум автора, його інтенція, сприймання читачемзв’язків причини і наслідку, їхньої значущості у соціальному, політичному,культурному житті суспільства; змістово-підтекстову інформацію – імпліцитнийзміст тексту, що ґрунтується на здатності одиниць мови породжувати асоціативніта конототивні значення, а також на здатності речень у надфразових єдностяхдодавати певні смисли [Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистическогоисследования. – М., 1981. – с.27 –14, 28].
Фактичнаінформація як вербалізоване повідомлення про факти, певні події, процеси,явища, які відбуваються або будуть відбуватися, широко представлена у текстахслужбових документів. Фактичність оптимізує інформаційний баланс, оскількилегше сприймається і усвідомлюється читачем та не потребує від ньогозастосування значних масивів допоміжної для декодування інформації [Поберезська Г.Г.Категорія інформативності у текстах службових документів. Така інформація,представлена в текстах службових документів, повинна бути повною, оперативною,вірогідною. Повнота інформації визначається її обсягом, який повинен бутинеобхідним і достатнім для прийняття конкретних рішень; її недостатність знижуєобґрунтованість таких рішень. Надлишок інформації призводить до збільшенняобсягу повідомлення без підвищення його інформативності й до витрати додатковихзусиль на його обробку. Інформація повинна бути оперативною, тобто такою, щобза час її передавання – опрацювання стан об’єкта, до якого вона належить, незмінився. Достовірність інформації означає відповідність її дійсності [Поберезська Г.Г.Категорія інформативності у текстах службових документів www.rusnauka.com/8._NPE_2007/Philologia/21104.doc.htm36].
Формамиреалізації категорії інформативності виступають такі способи організаціїтексту, як розповідь, опис та міркування.
Отже,наукова, художня (естетична) змістовність, важливість для контингенту користувачівданої бібліотеки, називається інформативністю. Завдяки цій властивості БФ,займаючи відносно невеликий простір, через зміст включених в нього документів відображаєзнання буквально зі всіх сфер людської діяльності [Столяров Ю.Н. Библиотечныйфонд: Учебник. – М.: Изд-во: «Книжная палата», 1991. – 271с.50, 43].
Інформативність— властивість фонду бути джерелом інформації для користувачів.
ДФ — це частина, одна із головних підсистем бібліотеки, яка виконує в ній рольоснови. Чим якісніший фонд, тим повніше задовольняються потреби читачів, тимкраще виконує бібліотека покладені на неї суспільством функції.
Фондтісно пов'язаний з іншими підсистемами бібліотеки: контингентом читачів,бібліотечним персоналом та матеріально-технічною базою установи. Обумовлюючи їхстан, під впливом цих підсистем розвивається й сам бібліотечний фонд. Йогообсяг і зміст взаємопов'язаний з контингентом читачів бібліотеки і характеромїхніх потреб. Великий за обсягом, але за своїм змістом не пристосований до складуі потреб читачів фонд так само не бажаний, як і невелике, але погоджене зазмістом зібрання документів. У фонді не має бути видань, не потрібних читачамні нині, ні у перспективі [Васильченко М.П. Бібліотечні фонди / М.П.Васильченко, Н.М. Кушнаренко, В.А. Мільман. -X.: Основа, 1993. — 152с11, 35].
Фондне формується безконтрольно, ним керує бібліотекар з метою підтриманняпостійної відповідності обсягу та складу фонду безперервно уточнюванимзавданням бібліотеки і зростаючим потребам її читачів. Тобто керованість фондупроявляється в його здатності піддаватися керуванню [Васильченко М.П. та ін.Бібліотечні фонди: (Навч. посібник). –Х.: Основа. 1993. –с.152.11, 6].
Управліннявідбувається всередині кожного технологічного процесу бібліотечної роботи. Цеозначає, що в процесі формування ДФ немає некерованих процесів. Управліннюрівною мірою підвладні і моделювання, і комплектування, і облік, і обробка, ірозміщення, і доставка, і аналіз самої управлінської інформації по формуваннюфонду. Звідси і визначення основних функцій управління: прогнозування,планування, організація, регулювання, облік, контроль та аналіз [Польовик С. Формуваннядокументного фонду як процес управління37, 129].
Властивістьмножинності документів створює високу інформаційну місткість фонду, сприяєбагатоваріантному пошуку і підбору абонентами документів для читання в процесівикористання фонду. Для бібліотекаря дана властивість визначає об'єм роботи зфондом, підвищує вимогу до створення у фонді такої множинності документів, якаповністю виражала б призначення бібліотеки, інформаційні потреби її абонентів.Фонд треба створити, тобто придбати необхідні документи, обробити, розміститиза структурними підрозділами бібліотеки, забезпечити їхнє гарантованезберігання тощо. Рівнем виконання бібліотекарями цієї роботи значною міроюзумовлена якість фонду та рівень його використання. Для оцінки якості фонду ійого оптимізації бібліотекар починає широко використовувати методи математичноїтеорії множин, який потребує від нього певної математичної підготовки.
Длябібліотечних працівників фонд є також джерелом інформації, він впливає наглибину їхніх професійних і непрофесійних знань [Терешин В.И. Библиотечныйфонд: 2-е изд., исправ. и доп. / В.И. Терешин. — М.: Профиздат, 2001. — 176с. — (Сов. библиотека, Вып.4)54, 35].
Засвоїми внутрішніми і зовнішніми зв'язками ДФ — система відкрита. Бібліотекарінамагаються закупити і зберегти всі документи, які відповідають йогоформуванню. Вони прагнуть вдосконалювати технологічні прийоми роботи з ним. ітаким чином, із фонду, із технології його формування відкидають всі відживші тазастарівші.
Відкритістьфонду дозволяє зібрати в ньому документи, які несуть необхідну споживачуінформацію. Властивість, яка характеризує читацьку спрямованість документів, їхнауковий, художній (естетичний) зміст, важливість для контингенту абонентівданої бібліотеки, називається інформативністю. Завдяки цій властивості ДФ,займаючи відносно невелику площу, через кількість включених в нього документівподає знання буквально із всіх сфер людської діяльності на всій територіїпланети і за всі часи [Терешин В.И. Библиотечный фонд: 2-е изд., исправ. и доп. /В.И. Терешин. — М.: Профиздат, 2001. — 176с. — (Сов. библиотека, Вып.4)34, 35].
Властивістьмножинності документів створює високу інформаційну місткість фонду, сприяєбагатоваріантному пошуку і підбору абонентами документів для читання в процесівикористання фонду. Визначаючи комфортність інформаційного середовища, пристановленні ринкових відносин означає створення умов, за яких користувач мавзмогу би найефективніше використовувати ІС. (інформаційний сервіс).
Розуміючи комфортність інформаційного середовища якзабезпечення користувачеві можливості вільного вибору інформації в умовахнадмірності інформаційних потоків, відзначимо, що в процесі інформаційногопошуку евристичні можливості реалізуються в тих ситуаціях, коли користувач можевідслідкувати зв'язки між інформаційними об'єктами різних рівнів, а також узмістовному плані утворювати зв'язки між предметними областями, узагальнювати матеріалі вибирати підхід до предмету, керуючись власними знаннями та інтуїцією. Самелюдина з її пам'яттю, логічним і асоціативним мисленням, інтуїцією і навичкамиє обов'язковою і найактивнішою складовою будь-якої системи інформаційногопошуку (звідси досить високий рівень ефективності традиційнихбібліотечно-бібліографічних систем) [Давидова І. Бази даних як інформаційнийпродукт// Вісн. Книж.Пал. –2000. — №1.-С.19-2116, 20].
Узв'язку з постійним збільшенням обсягу ЕР неминуче виникне ситуація, коли длякористувачів ІПС буде недостатнім навіть найякісніший семантичний аналізтекстів. Під час роботи з великими масивами знайдених документів доцільним єздійснення ранжування результатів пошуку тобто реалізація оцінкиінформативності знайдених документів.
Ранжування результатів інформаційногопошуку пропонується здійснювати на основі багатокритеріальної оцінкирелевантності знайдених документів, що враховує:
· фактори старіння документів (вікзнайденого видання);
· статистичні дані щодо обігу документів;
· значущість автора (індивідуального абоколективного) на основі даних файлів авторитетних записів.
Наведенікритерії якнайкраще визначають інформативність ДФ. Перший критерій — старіннядокументів, як закономірний постійний процес зменшення з часом необхідності їхвикористання для отримання вміщеної в них інформації, однозначно пов'язаний зінтенсивністю використання документів. Значущість використання даного критеріюдля ранжирування можливо підвищити, якщо для нормування його числових значеньвикористовувати одну з функцій, що апроксимують закономірності старіннялітератури. Аналіз публікацій, присвячених теорії старіння інформації, дозволяєзробити висновок, що для апроксимації закономірностей старіння літературинайчастіше використовуються від'ємні експоненціальні та від'ємні показниковіфункції [Яковлєва Ю. В. Оцінка інформативності документів у пошуковихсистемах наукових бібліотек // Науково-технічна інформація. — К., 2004. — № 4—С. 52-54.63, 53].
Таксамо не викликає сумнівів цінність другого критерію, а саме — даних системимоніторингу використання ДФ.
Використаннятретього критерію — даних файлів авторитетних записів — можливе за умоврозробки методів оцінки значущості авторів наукових публікацій. Перспективнимрозвитком цього напряму може стати автоматичний семантичний аналіз авторитетнихзаписів, результатом якого буде ранжирування (бальна оцінка) індивідуальногоабо колективного автора. Так, академічне видання матиме найвищу оцінку,вузівське — дещо нижчу і так далі. Питання введення такої оцінки потребуєокремого дослідження за участю спеціалістів з інформаційних технологій ібібліотекознавців-практиків [Яковлєва Ю. В. Оцінка інформативності документіву пошукових системах наукових бібліотек // Науково-технічна інформація. — К.,2004. — № 4— С. 52-54.63, 53].
Оцінка інформативності документів наоснові запропонованої методики ранжування результатів пошуку є дуже важливимнапрямом розвитку ІПС наукових бібліотек, але сьогодні вже можна дослідити йінші перспективні напрями, пов'язані зі збільшенням питомої ваги електроннихнаукових публікацій. Зокрема стане можливим впровадження автоматичної обробкитекстів на базі методу індексування цитування, який добре зарекомендував себе вбібліотечній практиці.
Інформативність фонду відіграє великуроль в обслуговуванні користувачів.
Адаптація організації ДФ задачамобслуговування користувачів реалізується у самих різних формах: раціональнерозміщення документів; наближення до зони оперативного обслуговування користувачівнайбільш актуальних та інформативних підфондів; розробка та впровадженнятехнічних засобів і автоматизованих систем для скорочення терміну пошукудокументів у фонді; спрощення та прискорення обліку та обробки документів дляскорішої доставки їх читачеві.
Слід підкреслити, що один з основнихшляхів раціональної організації основного фонду — створення у відділахобслуговування бібліотеки при читальних залах, на абонементі особливихпідсобних фондів, куди включаються документи найбільш активного на даний моментпопиту. Такі підсобні фонди дозволяють оперативно забезпечити читачадокументами, тоді як основний фонд через його віддаленість від відділуобслуговування, такої оперативності не дає. Наявність таких підсобних фондівхарактерно для книгозбірень з великими обсягами фондосховищ.
Слідпідкреслити, що у практику бібліотек усе ширше входить вибірковий облік, у томучислі й у справі реєстрації заявок абонентів. Вибірковий облік скорочує час назбір необхідних даних у декілька (до 6 і більше) разів і, що особливо важливо,найчастіше дає більш точні дані, ніж суцільний облік, особливо, якщовикористовується електронно-обчислювальна техніка.
Таким чином, поділ фондів сучаснихбібліотек на активні та пасивні базується на обігу документів. В той же часцінність фонду будь-якої бібліотеки визначається багатством зібрань не тількинової, але й старої літератури. Відділення документів, що запитується мало, віддокументів активного попиту та створення спеціальних сховищ для документівмалого попиту практикувалося в Росії та на Україні ще у ХІХ ст. В теперішнійчас цей процес став необхідним, оскільки стрімко зростає кількість документів,що видаються, швидше старіє інформація, яка знаходиться в них. Застарілі знаукової точки зору документи треба передавати на депозитарне зберігання.Документи з фонду літератури, що має малий попит, рекомендується ділити на:
· ті, що мають інформативну цінність для абонентів, і які можутьбути включені в діючий активний фонд;
· застарілі з точки зору сучасної науки, і які можуть бутинаправлені у фонд депозитарного зберігання;
· ті, що втратили інформаційну цінність, і які можуть бутипереведені до обмінно-резервного фонду [Самохіна Н. Організація інформаційнихресурсів для оптимізації їх використання // Бібл. вісн. – 2004. — №5. – С.15-2041,19].
Необхідністьзберігати застарілу літературу пов'язана з тим, що вона потрібна длядосліджень, які дозволяють простежити розвиток тих чи інших проблем. Дуже частоз часом виникає підвищений попит абонентів на застарілі видання. Цязакономірність була виявлена ще у 30-ті роки XX ст. Щороку з пасивних фондівнаукових бібліотек в активні повертається велика кількість документів. Так,наприклад, сьогодні спостерігаємо підвищений попит на літературу, яка булапередана з відділу зарубіжної україніки до основного фонду НБУВ. Слід зазначити,що практично для кожної книги існує період максимального зростання кількостізапитів на неї. «Пік» настає не завжди після видання книги, а часто черезрік-два, а потім попит поступово за 3-4 роки спадає іноді до нуля.
Формуванняфонду відноситься до числа процесів, дію яких не можна розрахувати жорстко, забсолютною точністю. І відбір документів, і організація фонду, і йоговикористовування по самій своїй сутності носять характер вірогідності.
Відбірі замовлення за часом звичайно передує не тільки запитам абонентів, але навітьвиходу у світ нових документів. У момент придбання документів комплектатор щене має сигналу зворотного зв'язку — перевірка якості підібраних книг та їхфактичного попиту на них поки відсутня. Тому при формуванні БФ можливі помилки.Більш того, безпомилкове комплектування неоптимальне: воно може бутирезультатом аналізу всіляких варіантів відбору, що негативно позначається наоперативності придбання документів, якщо через втрати часу робота покомплектуванню взагалі стає можливою. Безвідмовність задоволення запитів якпоказник безпомилковості комплектування може бути досягнута лише в результатінадмірно надмірної і, отже, украй неекономічної надійності фонду. Томубібліотеку характеризують як систему з відмовами, і задача фахівця — оптимізуватиїх число, характер і способи ліквідації.
Максимальнавірогідність того, що документи, придбані до фонду, користуватимуться активнимпопитом протягом наперед запланованого часу, досягається прогнозуванням ІЗ.Інший спосіб досягнення безвідмовності обслуговування — використовуваннямакросистеми ДФ, яка в змозі практично повністю задовольнити ІЗ абонентів [Столяров Ю.Н.Библиотечный фонд: Учебник. – М.: Изд-во: «Книжная палата», 1991. – 271с.50, 46].
Фондяк специфічна підсистема бібліотеки має, окрім інформаційної, ряд іншихвластивостей. До найважливіших з них відносять: цілісність, відкритістьмножинність, динамічність, керованість, кумулятивність, схоластичність,гетерогенність, надійність [Васильченко М.П. Бібліотечні фонди / М.П.Васильченко, Н.М. Кушнаренко, В.А. Мільман. — X.: Основа, 1993. — 152с11, 35].
Підтримка інформативності фондівпредставляє важливу задачу в умовах обмеженого фінансування наукових бібліотек.Один з ефективних шляхів її рішення полягає в розробці системи оцінки і відборувидань для формування фонду. Найбільше значення при рішенні цієї проблеми маєрозробка способу формування репертуару підписки на журнали, оскільки цей видвидань в максимальному ступені задовольняє ІП користувачів [КозловаЕ.И. Формирование оптимальной подписки на научные журналыhttp://www.benran.ru/SEMINAR/SB-IK/99/DOC/Dokeik.htm26]. 1.3Документна та інформаційна повнота ДФ
ПовнотаДФ — це наявність в ньому всіх існуючих документів в рамках заданих меж фонду. Відповідністьміж потребами користувачів в отриманні повної інформації з питань, що цікавлятьїх, і можливостями бібліотек у забезпеченні цієї повноти — актуальна проблема фондознавства.Тому поняття «повнота» все частіше з'являється в спеціальній літературі. Ю. Н.Столяров запропонував прийняти загальним критерієм ефективності роботи науковихбібліотек повноту обслуговування ними користувачів [Терешин В. И. Полнота библиотечногофонда: теоретический аспект, пути реализации //НТБ. – 1984. — №6. – С.3-855, 3]. В основі цьогокритерію лежить забезпечення повноти документного фонду: саме фонд єнакопичувачем як ретроспективної, так і поточної інформації, і від його станузалежить задоволення ІП користувачів.
Питанняповноти фондів грунтовно розробляв Ю. В. Григор’єв, ряд іншихбібліотекознавців. При цьому головна увага зверталася на розкриття сутностіпоняття «повнота фондів». Ю. В. Григор’єв ввів два визначення: вичерпнаповнота—придбання до фонду всієї літератури по всіх галузях знання, зі всіхкраїн і на всіх мовах (без якого-небудь відбору), і відносна повнота —«комплектування фондів кожної бібліотеки максимально можливою кількістю дійснонеобхідних їй творів друку та інших матеріалів. Наявні розробки страждаютьзайвою абстракцією, відсутністю спроб визначити показники вимірювання повноти [Терешин В. И. Полнотабиблиотечного фонда: теоретический аспект, пути реализации //НТБ. – 1984. — №6.– С.3-855, 3].
Вкінці 1980-хрр. повноту ДФ запропоновано розглядати ще в одному аспекті— як інформаційну ідокументну. (В. І. Терешин). Поняття інформаційної повноти відноситься досемантичного змісту документів, до об'єму тієї інформації, яку вміщує ДФ. Поняттядокументної повноти розповсюджується на зовнішні характеристики ДФ, перш за всена число документів, що містять в собі ідентичну інформацію. Ясно, що прихорошому відборі мінімальним числом документів можна надати максимум інформації(вимога мінімакса), тоді як при поганому, навпаки, велике число документів можемістити в собі мало інформації — якщо вона повторюється, непрофільна, застарілаі т.д.
Покищо довести висловлену ідею до стадії втілення не представляється можливим —через відсутність доступної методики обчислення ступеня того чи іншого видуповноти. Не у всіх випадках це і можливо — наприклад, коли інформаційненавантаження несе власне документна складова (скажімо, рік видання). Та іпотрібно це не завжди. Так, якщо встановлено, що з отриманням нових документівраніше придбані не збільшують інформаційної повноти фонди, то це ще не підставадля негайного їх виключення. Воно може виявитися економічно або технологічноневиправданим, до того ж, можливо, ці документи підвищують рівень корисноїнадмірності фонду.
Протеідея розділяти інформаційну і документну повноту виключно перспективна, вонадозволяє різко обмежити можливості задоволення інфопотреб власним фондом,одночасно широко використовуючи сукупний інформаційний потенціал суспільства.Ідея інформаційної повноти добре узгоджується і з концепцією розсіяної повноти[СтоляровЮ.Н. Библиотечный фонд: Учебник. – М.: Изд-во: «Книжная палата», 1991. – 271с50, 91].
Передумовоюнового розуміння суті бібліотечної роботи, перш за все в частині формування ДФ,була комп'ютеризація бібліотек. Д. Шира, що поставив в американській бібліотеців середині 50-х рр. перший комп'ютер, з'явився в громадській думцібібліотекарів як «руйнівник бібліотечної справи». Тим часом саме ценововведення поступово призводить до якісного перетворення всієї бібліотечноїдіяльності. З розвитком інформації стає недоцільним насичувати всімадокументами власний фонд. Ту ж інформацію виявляється простіше і дешевшедоставити абоненту з віддалених автоматизованих банків даних і баз знань. Фондвсе більше починає цінуватися не по документарній, як зараз, а по інформаційнійповноті. Акцент на цьому її вигляді спричинить за собою корінні зміни втехнології ФДФ, обліку ДФ, взагалі всій політиці і практиці бібліотечногообслуговування. Розподіл бібліотечних абонентів на «своїх» і «чужих» втратитьзначення, документи оброблятимуться і берегтимуться переважно по місцю їх виробництва,в їх тиражуванні необхідність відпаде. Кваліфікація фондовика полягатимепереважно в знанні того, де з'явилася і територіально зосереджена профільнаінформація; у володінні інструментарієм оперативного входу по телеканалахзв'язку в потрібний інформаційний банк (тобто видозмінений ДФ). З'явитьсязначення відбирати і берегти лише документи, що містять унікальну інформацію,тобто таку, яку інакше нізвідки одержати. Питання про величину фонду, а вслід ікласифікація фонду, та і самих бібліотек по цій ознаці втратить нинішнєзначення, набагато вище цінуватимуться повнота, багатоаспектність розкриття іоперативність оновлення відомостей про місцезнаходження інформації, щоз'являється, доступність її подання на термінали, причому розташовані бажано нев бібліотеці, а вдома, на робочому місці, в транспорті, місці відпочинку користувача.
Яквідомо, границі фонду закладені в його моделі, яка є своєрідним еталоном прийого створенні. «Модель фонду — це уявне або матеріально реалізованевідтворення складу або структури фонду». Це образ, який дає уявлення просутність і параметри фонду, що розвивається.
Модельфонду може бути повною по одним характеристикам і не повною по другим. Такожповнота фонду залежить, з одної сторони, від того, наскільки повно показані йогохарактеристики (параметри, границі) в його моделі, а з іншої — наскількиадекватно до моделі відбираються документи.
Повнотафонду в процесі заповнення його документами у відповідності з моделлю можерозглядатися в двох аспектах: перший — забезпечення фонду документами за всіма йогопараметрами (характеристиками), другий -відображення в границях фонду всіхіснуючих в світі (країні) документів. Повнота — це діалектична системавідношень цих аспектів.
Багаточисельнідослідження, показали, що користувачам потрібні не так самі документи, якрозміщена в них інформація. Тому має сенс замість документальної повнотиговорити про інформаційну повноту БФ. Під інформацією (з бібліотечної точкизору) розуміються теорії, концепції, факти та інші відомості, які створюютьсяабо виявляються людиною, фіксуються (на папері, мікроплівці, магнітній плівцітощо) і в такому вигляді включаються у фонд і доводяться до користувача.Інформація може бути фактографічною, суспільною, оригінальною (новою) і вжевідомою читачам [Терешин В. И. Полнота библиотечного фонда: теоретический аспект,пути реализации //НТБ. – 1984. — №6. – С.3-855, 7].
Процесдосягнення повноти, тобто наповнення фонду можна виразити формулою:
Р=m/M;
де Р— показник ступеня наповнення фонду, m — масив елементів-наповнювачів, М —потреба фонду в певній кількості цих елементів [Столяров Ю.Н. Библиотечныйфонд: Учебник. — М.: Кн. палата, 1991. -271 с70, 36].
ЗначенняР може бути рівне, менше або більше одиниці. Повнотою називатимемо тільки такеположення, коли Р = 1, тобто m=М. Якщо Р1 (m>М), виникає ситуація переповнювання.Показник Р, таким чином, визначає, в якому положенні знаходиться процесдосягнення повноти [Терешин В. И. Полнота библиотечного фонда: теоретическийаспект, пути реализации //НТБ. – 1984. — №6. – С.3-855, 4].
Напрактиці основна маса бібліотек бере орієнтир не на повноту представлення усвоїх фондах документів, як таких, а на повноту інформації за профілемкомплектування. Для позначення ступеня відображення інформації в фонді, можна,ввести формулу: Р =ті /Мі, де ті — масивінформації, в фонді; Мі -масив інформації, в світі [Терешин В. И.Полнота библиотечного фонда: теоретический аспект, пути реализации //НТБ. –1984. — №6. – С.3-855; 6].
Яке жвідношення між документною та інформаційною повнотою фонду? Можливі дваваріанти: в кожному окремо взятому документі є оригінальна інформація, тобто, Рд= Рі; або оригінальна інформація є не у всіх документах, тобто,документів більше ніж інформації (Ро > Рі).Бібліотека, зрозуміло, віддає перевагу не документам, як таким, а закладеній уних інформації і тому веде відбір, який порушує документну повноту фонду.Включення у фонд документів, які несуть оглядову, узагальнену інформацію вгалузі науки (дисертації, звіти про НІР, тощо), довідників, словників,енциклопедій дозволить підвищити ступінь інформаційної повноти і компактностіфондів. Одна книга, яка повністю подає тему в цілому, може замінити, в фондісотні інших, які висвітлюють окремі проблеми.
Потрібновідмітити, що фонд (особливо публічної бібліотеки) бере не тільки джерела зоригінальною інформацією, але і документи, дублюючі, коментуючі, популяризуючітему (науково-популярні видання, навчальні посібники, пропагандучі брошуритощо). Таке комплектування не потрібно розглядати як надмірне, тому що воновідповідає завданням бібліотек як організаторів суспільного користуваннякнигами та іншими документами і виражається в моделі фондів.
Питанняпро відношення оригінальної і неоригінальної інформації в фонді бібліотеки — важке, і в кожному типі бібліотек потрібно щоб вирішувалося по своєму.Наприклад, для національної бібліотеки, виконуючій окрім бібліотечних функцій,функцію архіву творів друку, кожен документ є інформативним — з точки зору змісту,видавничого оформлення або з точки зору його появи саме в даний період. Тому вфондах національних бібліотек вичерпно збирається вітчизняна література на базіобов'язкового примірника [Терешин В. И. Полнота библиотечного фонда:теоретический аспект, пути реализации / В.И. Терешин //НТБ. – 1984. — №6. –С.3-855, 7].
Звичайно,можна було б комплектувати фонд без відбору, орієнту0ючись на вичерпуючепредставлення в ньому документів, що, в свою чергу, підвищує імовірність йогоінформаційної повноти. Але подібний підхід призведе до створення гігантськихбібліотек, чого можна уникнути шляхом відбору літератури. Дослідження показали,що інформація має властивість розсіюватись, дублюватись в різних документах,багато із яких не містять оригінальних відомостей (перепечатки, перевидання,науково-популярні матеріали тощо). Документи, які містять нову інформацію,складають приблизно 25% від всіх наявних. Тому нема необхідності брати вдокументний фонд всі видання по темі, достатньо придбати 25% (алеоригінальних!) і тим самим забезпечити наявність майже стовідсотковоїінформаційної повноти.
Відповідно,ДФ потрібна не просто профільна, а оригінальна профільна інформація. Загальнаформула ступеня інформаційної повноти фонду бібліотеки буде виглядати: Ріориг= ті ориг /Мі ориг.
Інформаційнаповнота можлива при тіориг = Міориг.Досягти її дуже важко по ряду причин. До них відносяться: розсіюванняінформації, неповноти відбиття її в бібліографічних матеріалах, важкостіпошуку, наявності бар'єрів економічного, мовного характеру тощо. Окрім того,поки інформація публікується, поступає у бібліотеку, обробляється, вона втрачаєновизну. З'являється новіша. А це унеможливлює досягнення вищого ступенянаповнення фонду інформацією. Кожна бібліотека навіть отримуючи безплатнийобов'язковий екземпляр, постійно переживає незмінне становище неповноти фонду іпрямування до недосяжного вичерпуючого його наповнення.
Бібліотекироблять інтенсивні спроби наблизитись до інформаційної повноти фондів: широкойдуть на кооперацію між собою, з органами наукової інформації, створюють єдинідовідково-інформаційні фонди, ведуть головні довідкові картотеки, яківідображають інформацію, наявну в світі, але не наявну в фонді даноїбібліотеки; підключаються до міжнародних систем інформації [Терешин В. И. Полнотабиблиотечного фонда: теоретический аспект, пути реализации / В.И. Терешин//НТБ. – 1984. — №6. – С.3-8.55, 7].
Відмічаючинеможливість забезпечити повноту фондів кожної конкретної бібліотеки,Н.С.Карташов запропонував ділити документи в процесі комплектування на тригрупи:
1)Необхідні всім бібліотекам;
2)Необхідні окремим категоріям бібліотек;
3)Необхідні деяким або окремим бібліотекам у визначений період часу. На думкуавтора, таке комплектування дозволить сформувати раціональну систему фондів і забезпечитиповноту задоволення запитів читачів.
Керуючисьідеєю інформаційної повноти фондів, бібліотеки розширили їхдокументально-видовий діапазон. Окрім книг і періодичних видань, вони приймаютьдокументи, які несуть тільки оригінальну інформацію (описи винаходів,стандарти, цінники, прейскуранти тощо), що дозволяє бібліотекам підтримувативідповідність між документною і інформаційною повнотою за рядом параметрівмоделі фонду [Терешин В. И. Полнота библиотечного фонда: теоретический аспект,пути реализации / В.И. Терешин //НТБ. – 1984. — №6. – С.3-8.55, 7].
Концентраціяпрофільної оригінальної інформації в ДФ відбувається як при первинному відборів процесі поточного і додаткового комплектування, так і при вторинному в масивіраніше введених у фонд документів. Припустимо, що при первинному відборі вспеціальній бібліотеці в період актуальності теми N у фонд були включенінаукові, науково-популярні, довідкові, навчальні видання. Через деякий час темаN перестає бути актуальною, попит на літературу по ній падає до нуля. У фондіпроводиться вторинний відбір: залишаються видання, в яких інформація подаєтьсяв повному вигляді (наукові, довідкові), виключаються видання, які не маютьоригінальної інформації (науково-популярні, навчальні). Видання першої групи (вменшій кількості екземплярів) потрапляють в ядро ДФ, де відбуваєтьсяконцентрація ретроспективної інформації: фонд зжимається в фізичному об'ємі призберіганні повноти інформації. Таке явище називається «властивістю концентраціїінформації в ДФ».
Концепціяінформаційної повноти в концентрації фонду дозволила розглядати комплектуванняяк двосторонній процес вводу-виводу інформаційних матеріалів і вважати йогозавданням «створення мінімального фонду максимальної користі» [Терешин В.И.Полнота библиотечного фонда: теоретический аспект, пути реализации/ В.И.Терешин // Науч. и техн. б-ки. — 1984. — №6. — С. 3-855, 8].
Дослідженняпоказали, що з точки зору повноти оптимальним можна вважати такий фонд, який встані задовольнити 95% профільних запитів читачів наукової бібліотеки.Підвищення ступеня задоволення запитів ще на 5% привело б збільшення об'ємуфондів в декілька разів, тому доцільніше використовувати МБА або направлятичитачів в інші бібліотеки.
Цікавимі допустимим для всіх бібліотек (окрім національних і депозитаріїв) є показникефективності використання розділу фонду. Він являє собою відношення коефіцієнтувикористання даного розділу фонду до коефіцієнту використання всього фонду.Оптимальним вважається фонд, в якому у всіх розділах показник ефективностівикористання складає 0,7-1,3. Якщо він менше 0,7, то фонд укомплектованийнадмірно. Запропонований показник дає об'єктивну картину інформаційногонаповнення фонду в рамках його моделі і допомагає встановити оптимальний об'ємфонду конкретної бібліотеки [Терешин В.И. Полнота библиотечного фонда: теоретическийаспект, пути реализации/ В.И. Терешин // Науч. и техн. б-ки. — 1984. — №6. — С.3-855;4].
Об'ємфонду зумовлюється його призначенням, яке закладається в модель. Нерозростаючись в крупний масив, фонд може бути забезпечений документами, якімають всю повноту інформації в рамках моделі (наприклад, довідкова бібліотека).
Усвідомлюючиперенесення акценту бібліотечної діяльності на інформаційну повноту, ЮНЕСКО щев 1980-го рр. Програму загальної доступності видань перейменувало в Програмузагальної доступності інформації. Окрім неї реалізується програма «Всесвітняпередача даних». Її відмінність від програми Загальної доступності інформаціїполягає в тому, що вона направлена на передачу (тимчасову) з бібліотеки вбібліотеку не саме інформації, а джерел, в яких така інформація укладена.Інакше кажучи, це програма міжнародного МБА. Бібліотечний працівник, з поглядуамериканських фахівців, — це «інформейшн брокер» — інфопосередник міждокументом і споживачем укладеної в документі інформації.
Йогозадача — кваліфіковано знайти ту базу або банк даних, де є джерело або самаінформація, що цікавить абонента, вибрати технічні засоби для доступу доінформації (кабельне, касетне, дискове або супутникове телебачення) і оперативноїх використовувати.
Отже,співвідношення інформаційної і документної повноти БФ— одна з найактуальнішихпроблем бібліотечного фондознавства[Столяров Ю.Н. Библиотечный фонд: Учебник. –М.: Изд-во: «Книжная палата», 1991. – 271с50,92].
Розділ 2. Інформаційний потенціал ДФРівненської ДОБ2.1 Кількісний і якісний склад ДФ
Бібліотека— установа(або частина якої-небудь установи, підприємства, організації), яка утворена длязбирання творів писемності в цілях їх збереження і створення умов длясуспільного, корпоративного або особистого використовування. При такому підходіхарактер використовування ДФ від діяльності відходить у область приналежностібібліотеки до конкретної сфери суспільних відносин, до її місця вмакроструктурі суспільства, держави [Шилов В.В. Об измерениях в учётебиблиотечных фондов // НТИ. – Сер.1. – 2008. — №3. – С. 17-2361, 18].
ДФ — це освоєний масив документів, що є основою роботи РДОБ іявляє собою зібрання різних документів, підібране відповідно до профілюбібліотеки, її завдань, інтересів і запитів читачів, організоване певним чином.Важливою ознакою фонду є його відбиття у ДПА. Згідно з теорією системногопідходу, ДФ є підсистемою більш загальної, чим він сам, системи — бібліотеки вцілому, де кожна з підсистем виконує власні функції.
Враховуючи те, що у ДФ зосереджуєтьсязначний інформаційний потенціал суспільства, всі духовні багатства, накопиченілюдством, якість і обсяги роботи будь-якої бібліотеки в значній мірі залежатьвід підбору книг, журналів та інших документів у її фонді. Саме ДФ є основоюроботи бібліотеки. Саме вони визначають зміст, повноту і якість задоволення тарозвитку ІП користувачів [Цимбалюк П.І.Інформаційний ресурс Бібліотеки. – Стратегічна основа її життєдіяльності[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 56].
Вінформаційному суспільстві повністю зберігаються основоположні принципиформування фонду і обслуговування користувачів, проте організація і технологіятого і іншого якісно змінюються.
Обсяг,склад структура БФ змінюється під впливом зовнішнього та внутрішньогосередовища і, в свою чергу, впливає на них через задоволення та формування ІПкористувачів. Ядро БФ — це необхідний мінімум документів, який повністювідображає функції, профіль, тип даної книгозбірні. Сюди входять найзначнішівидання, які користуються постійним попитом читачів і на які припадає значнийвідсоток усіх видач за читацькими запитами [Бібл. вісн. – 2004. — №5.– С.15-2041, 17].
Крім того, масивам документів притаманнатака властивість, як пристосованість для вводу та виводу окремих видівдокументів з метою їх упорядкування та організації розповсюдження. Структурадокументного потоку у процесі його розповсюдження по різних соціальнихінститутах, що відповідальні за кумуляцію та збереження документів,перебудовується відповідно до вимог профілювання, раціональності розміщення,оптимальності використання та ін. Документний потік осідає у фондах з обмеженимпростором. Ця обставина змушує проводити якісний відбір, профілювання,переведення фізично та морально застарілих видань до фондів допоміжногозберігання.
Як відомо, усі ДФ поділяються на двігрупи:
1. Активні, які збирають документи інтенсивного попиту. Документималого попиту та застарілі поступово направляються у фонди допоміжногозберігання (депозитарні, книгообмінні тощо). Ядро фонду при цьому зберігається.
2. Депозитарні фонди зберігають по профілю усі документи незалежновід року видання та інтенсивності попиту на них у даний період. Зберігають їхвічно, у зв'язку з чим фонд набуває функції державного архівного зберіганнядокументів [Самохіна Н. Організація інформаційних ресурсів для оптимізації їхвикористання Бібл. вісн. – 2004. — №5. – С.15-2041, 17].
Зточки зору кінцевої мети бібліотечної діяльності, найбільш важливою функцієюфонду є його використання користувачами книгозбірні.
Найхарактернішоюроботою, що відобразила дану тенденцію, є стаття І.Б. Іванової 1976 р. [Иванова И.Б.Качество формирования фондов и библиотечная статистика // Перспективы развитияфондов библиотек: Сб. науч. тр. / ГПНТБ СО АН СССР.— 1976.— Вып. 28.— С.135-13822, 136], де була висловлена вдосконалена методика аналізу складуі використання фондів: в її основі — отримання даних про запити і видачуконкретних видань, вимірювання відповідності складу фондів читацькому запиту,вихід на оцінку якості формування фондів. Отримання відповідних даних, за визнаннямавтора, вимагає значних витрат часу і можливе тільки при впровадженні автоматизованоїсистеми збору і обробки даних про склад фонду і використання конкретнихдокументів. Позитивні сторони даної методики (які дійсно є) — вагомий аргумент,на думку І. Б. Іванової, для введення в бібліотечну статистику трьох додатковихпоказників: число документів фонду, число запитаних і число виданих документів.Але бібліотечна статистика — це не тільки облік фонду. По суті, І. Б. Івановазапропонувала метод аналізу якості фонду на основі даних статистичнихвимірювань [Шилов В.В.Об измерениях в учёте библиотечных фондов // НТИ. – Сер.1.– 2008. — №3. – С. 17-2361, 20].
Зазначимо,що інтенсивність функціонування ДФ, рівень відповідності їх складу потребамкористувачів вимірюються такими кількісними показниками як документовидача,читаність, обіг і книгозабезпеченість. Ці показники є основними критеріями оцінкиякості ДФ, орієнтованих на задоволення поточних ІП користувачів.
Застандартом ІФЛА, книгозабезпеченість одного жителя має становити 2-3 томи. ВУкраїні цей показник значно вищий (див. дод 1).
СтандартІФЛА з книгообертаності дорівнює 5. Тобто кожна книга з фондів щорічно повиннапройти через руки п'яти читачів. Середній показник книгообертаності в Україніскладає 0,9 (у Німеччині, наприклад, — 2,5).
Такийстан свідчить про наявність великих за обсягом фондів, котрі протягом багатьохроків комплектувалися нераціонально, через що значний відсоток документів практичноне використовується.
Виникаєсуперечлива ситуація: книжок забагато, а читати нема чого. Фонди багатьохпублічних бібліотек перевантажені морально застарілими документами, котріпридбано ще за радянських часів, та дублетними примірниками. «Типоваінструкція про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетнихустанов», затверджена спільним наказом Державного казначейства України таМіністерства економіки України від 10.08.01 за № 142/181 передбачає можливістьсписання матеріальних цінностей (у т. ч. бібліотечних фондів) як таких, що:
*непридатні для подальшого використання;
*виявлені в результаті інвентаризації як недостача;
*морально застарілі;
*фізично зношені;
*пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення їх єнеможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані) [Вилегжаніна Т. Публічнібібліотеки України крізь призму міжнародних стандартів ІФЛА // Бібл. планета. — 2006. — №4. — С. 4-712, 5].
Щеодин стандартний показник ІФЛА стосується нових надходжень. На 1 000 жителівмає бути 250 нових видань щорічно, або 0,25 нового видання на одного жителя (непримірників, а саме видань). У такому разі оновлення книжкового фонду за 5 роківповинно становити 40% від загального фонду публічної бібліотеки.
Уважнопроаналізувавши надходження до публічних бібліотек у кожній області, за даними2005 року, можна зробити висновок, що деякі регіони України вже наближаються доміжнародного стандарту (див. дод. 2).
Найбільшийпоказник — 0,39 нових видань на одного жителя — у Рівненській області. Цепояснюється тим, що в регіоні проводився експеримент з об'єднання мережіпублічних і шкільних бібліотек. Зазначимо, що такі утворення міжнароднимстандартом не передбачені (див. дод. 2).
Ще одинпоказник показує, якою мірою відповідає міжнародним стандартам оновлення ДФпублічних бібліотек України (див. дод. 3).
Ізнаведеної таблиці видно, що в Україні тільки у м. Києві оновлення фондівбібліотек відповідає міжнародному стандарту, а саме — щорічному 5% — мунадходженню нових видань. В інших регіонах оновлення фондів публічних бібліотеку середньому в 2,5 рази нижче світового стандарту [Вилегжаніна Т. Публічнібібліотеки України крізь призму міжнародних стандартів ІФЛА // Бібл. планета. — 2006. — №4. — С. 4-7ё12, 6].
Рівненська державна обласна бібліотека на теренах області — єдина велика багатогалузева публічна бібліотека. Це означає, що вона доступнарізним верствам населення для ознайомлення з вітчизняними і зарубіжнимидокументами, які представлені на різних носіях. Тому формування повноцінногоресурсного потенціалу для задоволення широких потреб користувачів є її головнимзавданням.
У 2003 р. спостерігалась тенденція збільшення кількостінадходжень документів (майже у 1,5-2 рази), стабілізувалось надходженнякількості назв і становило близько 4 тисяч щорічно. Сприяла цьому дія обласноїПрограми комплектування БФ, відповідно до якої у 4 рази було збільшено обсягибюджетних коштів на придбання книг та періодичних видань [Ярощук В.П. Рівненськадержавна обласна бібліотека – головна бібліотека регіону // БібліотекиРівненщини: інновації, досвід роботи. –Рівне; Перспектива, 2004. –С.3-1264, 4].
ДФ РДОБ на 1.01. 2008 складає близько 585.102 тис. одиницьзберігання. За 2006 р. надійшло 7 793 одиниць зберігання; за 2007 р. надійшло 7764 одиниці зберігання, що свідчить про незначне зменшення (0, 37%) кількостінадходжень. В той же час у 2006 р. вибуло 8 762 одиниці зберігання, а у 2007 р.вибуло 9 002 одиниці зберігання, що свідчить про ріст (2, 87%) вибування фонду.Таким чином, за 2 роки з 1.01.2006 по 1.01. 2008рр. фонд зменшився з 587 309 до585 102, що становить (0, 38%).
За результатами статистичних даних РДОБ документовидача на1.01 становила відповідно: у 2006 р. — 811 303; у 2007 р.- 834 100 і у 2008р.-807 398 одиниць зберігання, а кількість читачів по роках відповідно складала 42114, 42 291, 35 650 (див. дод. 4, Табл.1).
Сьогодні поповнення і оновлення ДФвідстають від темпів старіння. У багатьох бібліотеках оновленість фонду (ОФ)практично відсутня.
В РДОБ нові надходження складають за2007 р. склали 7 764 одиниці, що становить 1,32% фонду.
Визначимотакі показники як документообіг, читаність та книгозабезпеченість станом на1.01.2006, 2007, 2008 роки. Результати розрахунків приведено в таблиці 2 (див.дод.4., Табл 2).
Зарезультатами розрахунків збудовано діаграми (див. дод.5).
Надіаграмах наглядно видно, що книгообертаність за останній рік в РДОБ зменшиласьз 1, 423 до 1,380, повернувшись до рівня, який був на 1.01. 2006 р. (1,381), восновному за рахунок зменшення книговидачі.
Здіаграми (див. дод.5) видно, що читаність станом на 1.01.2008 р. значно зросла.На 1.01. 2006 р. вона складала 19,264; На 1.01. 2007 р. вона складала 19,723;На 1.01. 2008 р. вона складала 22,648. Причиною різкого росту читаності сталарізке зменшення кількості читачів (з 42 291на 1.01 2007р. до 35 650 на 1.012008р.).
Книгозабезпеченістьвиросла з 13,864 (станом на 1.01.2007р.) до 16,412 (станом на 1.01.2008р.).
Для розрахунку оптимального розмірукомплектування можна користуватися методикою, яка базується на показникукниговидачі з фонду.
Суть методики полягає у визначенніоптимальних розмірів поточного комплектування на рік без урахуваннядокомплектування. Вони розраховуються як 3,8 % до прогнозуємих розмірівкниговидачі. Потрібно книговидачу (807 398 за 2007р.) помножити на 3,8% і цедорівнює 30 681 примірник.
Щоб розрахувати оптимальні розмірипоточного поповнення фондів взято фактичну книговидачу з фондів та фактичне їхпоповнення за 2 роки.
З таблиці (див. дод. 6) видно картинунедоукомплектування по бібліотеці за 2 останніх років. Тобто це видання, які щене встигли застаріти і досі потрібні користувачам наших бібліотек.
ЯкістьДФ визначається його типо-видовою, тематичною і хронологічною структурою,кількісним наповненням, ступенем відповідності фонду проблематиці й досягненнямкультурного процесу, досконалістю організації. Можна виділити як складовіелементну і функціональну якості ДФ. Перша зумовлена його структурою і складом,функціональна — пов'язана зі спрямованістю на ефективне забезпечення всіх видівінформаційного обслуговування. Для досягнення оптимальної відповідностіфункціональної і елементної якості фонду необхідне вирішення ряду питань,пов'язаних із:
· з'ясуванням регіонального спектру ІР;
· визначенням причин і умов їх появи;
· розробкою принципів внутрішньої ієрархії, класифікації даних IP;
· вивченням середовища споживачів інформації, змісту і функціональнихособливостей їх ІП;
· визначенням методів керівництва раціональним розвитком усіхструктурних підрозділів ДФ.
Якпріоритетний метод вирішення згаданих проблем доцільно використовуватибагатофакторний моніторинговий аналіз, сутність якого полягає «в постійномуспостереженні за об'єктом, збиранні фактів щодо його характеристик, аналізіпоточного стану і прогнозуванні майбутнього на основі виявленихзакономірностей»[Терешин В.И. Полнота библиотечного фонда: теоретическийаспект, пути реализации/ В.И. Терешин // Науч. и техн. б-ки. — 1984. — №6. — С.3-855, 36]. Моніторингова технологія вивчення якості ДФ потребує визначенняхарактеристик об'єкта, дослідження яких стане першочерговим. Розглянемо взв'язку з цим типову структуру ДФ.
Формуваннюнаукового світогляду читачів, озброєнню їх знаннями закономірностей розвиткусуспільства сприяють офіційні документи. Загальноосвітній характер фондівобласної універсальної бібліотеки зумовлює найбільший обсяг документівнаукового та науково-популярного характеру, які допомагають пропагуватинаслідки досліджень із різних наук, досягнення видатних діячів науки і техніки.Особливо широко науково-популярні видання представлені у розділах з питаньприродознавства, медицини, техніки і мистецтва [Васильченко М.П.Бібліотечні фонди. – Х.: Вид-во « Основа», 1993. – 150с.11, 17].
Чимало у фондах обласної універсальної бібліотеки документіввиробничого характеру. Тут переважають масові видання для робітничих кадрів,середнього технічного персоналу, на допомогу оволодінню основами професії іпідвищенню кваліфікації, про передовий досвід підприємств тощо. Ці документи,призначені переважно для спеціалістів сільського господарства, промисловості,зв'язку, для працівників охорони здоров'я, освіти і культури.
Серед навчальної літератури тут переважають підручники іпосібники для середніх загальноосвітніх шкіл, технікумів, професійно-технічнихучилиш, вузів. Ці видання мають допомагати читачам у самоосвітній роботі щодовивчення окремих питань, проблем, дисциплін. Основне місце посідають підручникиз суспільних, загальнонаукових, загальнотехнічних дисциплін: філософії,політичної економії, історії, літературознавства, іноземних мов, радіотехнікитощо.
Довідкові видання представлені у фонді обласної універсальноїбібліотеки універсальними та галузевими енциклопедіями, довідниками, словниками,призначеними для широких кіл читачів і фахівців певної галузі. Широко комплектуєсвої фонди обласна універсальна бібліотека також бібліографічними покажчиками,які використовуються для пропаганди знань. Отже, фонд обласної універсальноїбібліотеки характеризується наявністю різноманітних типів видань.
Фонд обласної універсальної бібліотеки також різноманітний завидами документів, що його складають. Основне місце у ньому традиційнопосідають книги і брошури. Книга — неперіодичне текстове видання обсягом понад48 с., а брошура-—від чотирьох до 48 с. Книга є носієм найповніших,узагальнених і систематизованих знань і фактів. Для неї характерна широтатематичного діапазону та цільового читацького призначення.
У фонді обласної універсальної бібліотеки збираються газети іжурнали. [Васильченко11, 18]. Неодмінно обласна універсальна бібліотекапередплачує фахові журнали і газети.
Складовою частиною фонду обласної універсальної бібліотеки єкінофотофонодокуменги: кінофільми, діафільми, діапозитиви, магнітні фонограми,грамплатівки, СD. Їх тематичний склад відповідає складу книжкового фонду, тобтоє універсальним.
Нормативно-технічні і технічні документи з стандартизації,патентні документи, промислові каталоги й інші документи цього характеруобласної універсальної бібліотеки збирають у своїх фондах в обмеженійкількості, якщо в регіоні є спеціальні бібліотеки.
За характером інформації і цільовим призначенням інформаційнівидання поділяються на бібліографічні, реферативні і оглядові. Бібліографічнимиє видання, які надають інформацію у вигляді описів творів друку. Обласнауніверсальна бібліотека придбає переважно бібліографічні покажчики, які даютьзмогу слідкувати за виходом нової літератури [Васильченко11, 19].
До реферативних видань відносяться реферативні журнали,реферативні збірники, експрес-інформації, які розкривають зміст публікацій.Найчастіше обласна універсальна бібліотека придбає експрес-інформацію, якамістить розширені реферати опублікованих зарубіжних і неопублікованихвітчизняних документів про найважливіші досягнення науки і техніки. Оглядовівидання містять концентровану інформацію, здобуту внаслідок відбору, аналізу,систематизації та узагальнення відомостей з первинних документів з певної темиза певний час. Усі вони в сукупності забезпечують повну оперативну ідиференційовану (за видами і тематикою) вторинну інформацію про світовий потікрізноманітних документів.
Длячитачів-науковців і фахівців різних галузей знань призначені універсальні фондинаукового характеру, зосереджені в обласних універсальних бібліотеках.
Універсальним вважається ДФ, якщо в ньому представленідокументи по всіх галузях знань, всіх типів (офіційні, наукові,науково-популярні, навчальні, довідкові і т.п.) і видів документів (видання,кінофото-фонодокументи, документи на новітніх носіях інформації, неопублікованідокументи і т.п.).
Основну частину ДФ обласних універсальних бібліотек складаютьрізноманітні видання: твори друку, поліграфічно самостійно оформлені, щопройшли редакційно-виробничу обробку, мають вихідні дані та призначені дляпередачі певної інформації.
Документи кожного виду всередині фонду групуються окремо, упідфонди, що утворять структуру БФ. Чим крупніша бібліотека, тим складнішеструктура її ДФ. Обласна універсальна бібліотека складена із підфондів різнихдокуменальних потоків (див. дод.7).
Галузеві підфонди бібліотек. Підфонди соціально-економічної,технічної, художньої, педагогічної і т.д. літератури в структурі бібліотекиоптимально самостійні, однак вони обов'язково доповнюють один одного, формуютьсявзаємозалежно, і це сприяє інтегральності і цілісності загального фондубібліотеки [Терешин В.И. Библиотечный фонд. – М., 1994. –173с.54, 135].
ДФ суспільно-політичної та економічної направленості в РДОБскладають найбільший відсоток – 154 369 (26, 4%) на 1.01.2008р. ДФ з художньоїлітератури складає 112 128 (19,2%). ДФ з техніки складає 107 269 (18,3%) (див.дод.8).
Документи що мають малий попит,рекомендується ділити на:
· ті, що мають інформативну цінність для абонентів, і які можутьбути включені в діючий активний фонд;
· застарілі з точки зору сучасної науки, і які можуть бутинаправлені у фонд депозитарного зберігання;
· ті, що втратили інформаційну цінність, і які можуть бутипереведені до обмінно-резервного фонду. Необхідність зберігати застарілу літературупов'язана з тим, що вона потрібна для досліджень, які дозволяють простежитирозвиток тих чи інших проблем. Дуже часто с часом виникає підвищений попитабонентів на старі видання. Ця закономірність була виявлена ще у 30-ті роки ХХст. Щороку з пасивних фондів наукових бібліотек в активні повертається великакількість документів [Самохіна Н.Ф. Організаціяінформаційних ресурсів для оптимізації їх використання // Бібл. вісн. — 2004. — N 5. — С. 17-2041, 18].
Сучасна бібліотека виконує функції зборузагальнодоступної електронної інформації, її впорядковування, формуванняколекцій ЕД, їх запису на комп’ютерні носії постійного зберігання.
На даний момент бібліотека знаходиться вситуації, коли співіснують традиційна і автоматизована технології.
Є два напрями в роботі з ЕР:
· Створення власних ресурсів; ведення ЕК.
· Використання запозичених.
В інформаційному просторі бібліотеки ЕК – це єдиний засібдоступу до фондів, засіб пошуку необхідних даних та формування додаткової тематичноїінформації. ЕК – це не лише підвищення оперативності пошуку інформації, але й наданняряду сервісних послуг для користувачів бібліотеки (підготовка тематичнихпокажчиків літератури, списків нових надходжень, тематичних довідок,рекомендованих списків літератури з навчальних дисциплін).
Центральне місце серед електронних форм посідає ЕК та ЕКС,які створені в бібліотеці 1991 і 1993 рр.
ЕК розглядається як система певним чином організованих БД ікомплексу технічних, програмних, лінгвістичних і інформаційно-технологічнихзасобів, розрахованих на формування ведення БД, пошуку інформації в них,обробки, видачі її користувачам у необхідному вигляді. />
Обсяг ЕК становить 43935 записів; в електронну картотекустатей влито 153 180 записів. Крім того, ведеться краєзнавчий ЕК та БД опису виданьз іноземноїлітератури.
РДОБ працює з інтегрованою бібліотечно-інформаційною системою«ІРБІС», яка підтримує всі міжнародні формати обміну бібліографічних записів.Це докорінно змінює усталені форми бібліотечно-інформаційного обслуговування,надає нові можливості якісного та швидкого пошуку необхідної інформації.
Виходячи з вищевикладеного саме бібліотека забезпечуюєвирішеня проблеми акумуляції, обробки, постійного зберіганя і поширеня науковихІР. 2.2 Задоволення ІП користувачів засобами ДФ
ІП — це комплекс наукових відомостей, необхіднихспоживачу інформації (фахівцю або групі фахівців, з'єднаних спільністюпрофесійних, наукових або виробничих інтересів) для досягнення в певний часнайефективніших результатів діяльності.
ІПділяться різними ученими на суспільні, колективні і індивідуальні [Евтюхина Е.А.Классификация информационных потребностей в библиотеке //Библиография. – 2008.- №1. – С.42-4720, 42].
Потреба включає наступні два основні моменти: 1) відчуттябраку чогось і прагнення заповнити цей брак (стан потреби); 2) наявністьуявлень, хоча б приблизних, про те, яка інформація потрібна (зміст потреби). Взмісті потреби, у свою чергу, можна виділити вже відому інформацію (по якійздійснюється пошук) і ту інформацію, яка в даний момент часу невідома суб'єкту,але необхідна для задоволення наявної потреби. Ця інформація є предметом ІПсуб'єкта.
Проведений аналіз процесу формування ІП показав, що станпотреби виникає, коли є у суб'єкта інформації недостатньо для побудовиідеальної моделі діяльності. Уявлення про необхідну інформацію формуються набазі тієї, що вже є у суб'єкта інформації про компоненти і умови діяльності,тобто на підставі його інформаційного потенціалу (тезауруса) в певній області.
Таким чином процес формування ІП йде одночасно як би по двохвзаємозв'язаних напрямах. З одного боку, в ході «базової» діяльності виникаєстан потреби, створююче внутрішнє поле потреби. З іншого — інформаційнийпотенціал, що є у суб'єкта, засвоєні їм суспільні норми і способи дії ведуть дотого, що стан потреби получає спрямованість на інформацію певної тематики івигляду. При цьому спостерігається прямий зв'язок між багатством інформаційногопотенціалу і досвіду суб'єкта і змістом його ІП: чим багатше і глибше знання ідосвід споживача в якій-небудь області діяльності, тим точніше, його уявленняпро потрібну інформацію; відсутність відповідного інформаційного потенціалу ідосвіду веде до того, що уявлення суб'єкта про необхідну інформацію бувають, якправило, невизначені і неадекватні.
Дослідженняхарактеру ІП, високий рівень забезпечення якими веде до підвищення рівняінформаційної культури спеціаліста, його правової та загальної культури, має наметі визначити закономірності їхнього формування, вплив об'єктивних і суб'єктивнихфакторів, динаміку розвитку [Кононученко Л. Становлення та розвиток теоріїінформаційних потреб користувачів документально- інформаційних установ/Л.Кононученко //Вісн.Кн. палати. — 2004. — №7. — С. 42-4327, 42].
Структура документарних потреб неоднозначна і може залежативід їх змісту, ступені складності і від характеру діяльності особи [Селиверстова Е.Т.Функциональный характер потребностей как основа типологии библиотек /Е.Т.Селиверстова // Научн. и техн. б-ки.- 1991. — №4. — С. 6-12.43, 6].
Нахарактер ІП, загалом, впливають такі фактори як рівень інформаційної культури,запас інформації, а вони в свою чергу залежать від освіти, характеру роботи, їїстажу, віку, наукової кваліфікації. Потім у рамках кожної групи відбуваєтьсяподальша диференціація споживачів з урахуванням професійних, індивідуальних таінших факторів.
Протягомостаннього десятиріччя під впливом соціокультурних, соціодемографічних.економічних, політичних та правових факторів суттєво трансформувалася сучаснабібліотека як інформаційний заклад. Зазнали змін не лише функції бібліотеки,але й склад читачів та цілі відвідування публічної бібліотеки, форма і змістзапитуваних послуг [Слесаренко Л44, 26]. Невипадково в цій ситуації бібліотекастає предметом спеціальних досліджень, серед яких важливе місце посідаєвивчення її читацької аудиторії та якість ІО користувачів.
Новароль РДОБ характеризується посиленням її інформаційної функції, зумовленої тимособливим місцем, яке посідає бібліотека як основний національний носій іхранитель документальних та інформаційних масивів.
Відповіднодо нових суспільних процесів, ІП та технологічних змін система інформаційногообслуговування користувачів РДОБ зазнала видозмінень та вдосконалення.
Насучасному етапі система обслуговування характеризується низкою такихосновоположних ознак:
♦ галузеве і міжгалузеве забезпечення документами і інформацієючерез систему читальних залів і ДБО;
♦ комплексність обслуговування, тобто забезпечення користувачіввсіма видами документів і інформації, що зберігається в фондах;
♦ повнота і оперативність обслуговування;
♦ диференційований підхід;
♦ комфортність обслуговування;
♦доступність документів і інформації як в межах бібліотеки, так і поза неї:Інтернет, МБА).
Системаобслуговування читачів РДОБ розглядається на сучасному етапі як складнаінформаційна система, яка має 4 рівні обслуговування:
І — до контрольно-пропускного пункту;
II — оперативне обслуговування;
III — обслуговування основними фондами;
IV — обслуговування спеціалізованими фондами.
Секторбібліотечної статистики і реєстрації користувачів як самостійний підрозділбібліотеки з 1994 року почав працювати над створенням електронних баз даних (ЕБД)читачів книгозбірні. У результаті впровадження новітніх технологій у секторістворене автоматизоване робоче місце (АРМ) пункту запису, відповідне програмнезабезпечення якого дозволяє: зареєструвати нового читача у БД; перевірити івідкоригувати відомості «минулорічного читача»; перереєструвати«минулорічного читача»: вивести списки та статистичні форми про складчитачів, інтенсивність читацьких потоків протягом дня, місяця, року на екран тароздрукувати їх; здійснювати автоматизовану видачу індивідуального читацькогоквитка на паперовому бланку; вивести списки боржників; виключити читачів ізбібліотеки з подальшим визначенням терміну позбавлення права користуватисябібліотекою[Слесаренко Л. Користувач як об”єкт соціологічного дослідження /Л.Слесаренко // Пріоритети діяльності Рівненської державної обласноїбібліотеки: Збірник статей з досвіду роботи. – Рівне: Волинські обереги, 2006.– С.27-32.44, 27].
Завдякистворенню нової БД для бібліотеки з'явилася можливість детальнішого іґрунтовнішого аналізу й вивчення читацької аудиторії як головного об'єктабібліотечної діяльності з диференційованим обліком її складу.
Зцією метою до БД вносяться відомості про кожного користувача під час йогореєстрації: прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, місце роботи, посада,освіта, місце навчання, паспортні дані, телефон. На підставі цих данихкористувачу в автоматизованому режимі видається читацький квиток, який міститьтаку інформацію: категорія читача; номер читацького квитка; рік видачі;прізвище, ім'я, по батькові; освіта; рід занять: прізвище реєстратора.
Назворотній стороні квитка розміщується фото читача і ставиться печаткабібліотеки.
Згіднозі структурою індексів спеціалізації та соціальною ознакою кожному читачевіприсвоюється категорія, яка вирізняється певною послідовністю шифрів, зокрема:
А —наукові працівники, викладачі вузів, аспіранти;
В —інженерно-технічні працівники, економісти;
Г —вчителі середніх навчальних закладів;
Д —працівники культури, мистецтва, друку;
Е —фахівці сільського господарства:
Ж —медичні працівники;
ПС —інші спеціалісти:
2 —робітники;
3 —працівники сфери обслуговування;
4 А —студенти вищих навчальних закладів;
4 В —учні середніх спеціальних навчальних закладів;
5 —пенсіонери, інші читачі.
Щоденнодо ЕБД вносяться відомості з 400-500 контрольних листків з визначенимипозиціями обліку, основними з яких є: книговидача за галузями знань, за мовами,кількість виданих кіно-фотофонодокументів, код бібліотекаря. Це доситьтрудомісткий процес, який у результаті дає вичерпні дані у вигляді статистичнихтаблиць кількісного складу читачів, відвідувань кожного структурного підрозділукниговидачі, кількості нових читачів у відділах, складу читачів за категоріями,освітою, віком, книговидачі за галузями знань, мовами, а також щомісячні тащорічні звіти про виконання планових показників загалом та у відсотковомуспіввідношенні.
Зметою вдосконалення системи ІО в РДОБ проводиться вивчення ІП користувачів дляпокращення інформаційного обслуговування.
Опитуваннянайбільш уживаний метод збору соціальної інформації. За допомогою опитуванняможна отримати повну картину функціонування громадської думки щодо проблемсоціальної практики, про запити, потреби, інтереси та орієнтації, мотивиповедінки різних груп населення. Використання методу опитування дозволяєотримувати інформацію про сьогодення, про оцінку подій, які відбувались багатороків тому, а також про плани на майбутнє. Інформація, яка буде отримана задопомогою опитування, досить легко піддається кількісному аналізу, а такожінтерпретації після обробки.
Ціленаправленеудосконалення ІО користувачів в РДОБ — це постійний і важкий процес, яхкйзаснований на бібліотекознавчих дослідженнях і включає вивчення складу фонду тайого розвитку, співвідношення фонду ІП та контингенту читачів, враховуючи, щовсі згадані фактори знаходяться у тісному взаємозв'язку.
Відділомметодичної роботи та маркетингу з ціллю вивчення ІП користувачів, булопроведено ряд локальних досліджень, спрямованих на поліпшення роботи бібліотекрегіону та самої РДОБ: «Вивчення потреб і стану задоволення запитіввчителів історії та філологів літературою з питань національноговідродження», «Стан використання періодичних видань читачами обласноїбібліотеки», «Читацькі потреби та стан їх задоволення в Рівненськійдержавній обласній бібліотеці».
Необхідністьпроведення дослідження викликана потребою визначити рівень обслуговування ІЗкористувачів згідно їх ІП.
Метоюдослідження було вивчення потреб читачів обласної бібліотеки на книгу ібібліотеку, використання ДФ, визначення ступеня задоволеності інформаційних,змістовно-мовних потреб читачів — спеціалістів в літературі у видовому татематичному аспектах і вироблення на цій основі конкретнихнауково-обгрунтованих рекомендацій щодо поліпшення стану обслуговуваннячитачів.
Були використані переважно соціологічні методи з урахуваннямспецифіки та організаційної структури бібліотеки і категорії читачів.
Вході дослідження передбачалося одержати відповіді на такі важливі запитання: зякою метою читачі відвідують бібліотеку?; Наскільки задовільняють їх ДФбібліотеки; Основні причини відмовлення на їх запити.
Одержаназа допомогою різних методів вивчення інформація дала можливість виявитипозитивні і негативні сторони в роботі інформаційного закладу з користувачамита визначити реальні перспективи для якісних змін в роботі по їхобслуговуванню.
Аналіз кількісного та якісного складу користувачів РДОБсвідчить, що найчисельнішою групою є студенти — 5809 (2007р.) респ. Другупозицію у структурі складу читацької аудиторії займають фахівці — 3232 (2007р.)респ., третю – школяри і службовці – 515 і 515 (2007р) респ.; науковціскладають лише 255 (2007р) респ. (див. дод. 9,10).
Дослідження потоку запитів та частотивідмов бібліотеки дає відомості про надійність фонду і його інформаційноїцінності. Зіставляючи кількість відмов В і запитів З, можна зробити висновок проякість комплектування фонду. Коефіцієнт частоти відмов фонду в обслуговуваннівизначається за формулою
К = В/З 100 %.
Якщо, наприклад, фонд відмовив у 20 з400 запитів, то коефіцієнт частоти відмов складає 5 %. Таким чином,статистичний аналіз БФ дає важливу інформацію, яка дозволяє значно підвищитинадійність фонду.
Управлінняплануванням фондів та формуванням системи їх документопостачання повинноспиратися на зворотні зв’язки бібліотек з користувачами, видавцями ЕД,власниками веб-сайтів, передплатними агентствами, що розповсюджують БД та іншіелектронні видання [Cоляник А.А. Система поставок документов электронных ресурсовбиблиотек: организационно-управленческий аспект.
Слід зазначити, що практично для кожноїкниги існує період росту кількості запитів на неї, який доходит до максимуму.«Пік» наступає не завжди після видання книги, а часто через рік-два,а потім попит поступово за 3-4 роки падає іноді до нуля.
Основна ідея, яка лежить в основідинамічної бібліотеки, полягає у залученні досвіду користувача для покрашенняобслуговування та удосконалення організації масивів документів. В умовахреальної бібліотеки процес модифікації простору ІР можна вважати постійноювластивістю цієї системи. Якщо інтереси користувачів зміщаються в інші галузіабо стають популярними нові предмети, організація масиву документів будепоступово змінюватися з урахуванням нових умов [Застосуваннясучасних технологій у поліпшенні бібліотечно-інформаційного обслуговуваннянаукового та навчального процесів.
При вирішенні питань про переведеннядокументів до підсобних фондів в умовах динамічної бібліотеки виникає багатопроблем. Підходи, що основані на обчислюваннях (тобто підрахування кількостіпосилань на даний документ в подальших публікаціях, кількість запитів на данийдокумент, яка вимірюється частотою його видачі з книгосховища або часом,впродовж якого документ знаходився в обігу, вік документу), складно здійснитина практиці, тому що точні значення цих параметрів одержати, як правило,неможливо (за винятком віку документу). По-перше, невідомо, які періодиспостережень і які об'єми вибірок документів потрібні для одержання надійнихрезультатів. По-друге, кожне вимірювання залежить від конкретних умов, якіпритаманні даній бібліотеці. По-третє, важливо відрізняти наукове використаннядокументу від його використання для оглядів або інших ретроспективних цілей.Тобто стратегія переводу видань малого попиту до підсобних фондів, якабазується на показниках, що не можуть бути точно визначені, не може бутиуспішною. Тому пропонується алгоритм, який безпосередньо використовує динамічнесередовище, у якому знаходяться документи і оснований на таких факторах:
· кількість книговидач даного документа;
· ранг даного видання в списку документів, які видані у відповідь наданий запит;
· думка користувача, яку він виносить відносно корисності документаз точки зору задоволення його ІП умов [Застосування сучасних технологій уполіпшенні бібліотечно-інформаційного обслуговування наукового та навчальногопроцесів.
Тобто такий алгоритм оцінює не тількистаріння, але й якість документу тому що негативні оцінки користувачів можутьозначати, що документи некорисні, а не застаріли. Ідея ж цього алгоритмуполягає в тому, що ті документи, які мають досить високі показники вищезгаданихфакторів, повинні бути переведені до зон оперативного обслуговування читачів, інавпаки видання з низькими показниками цих факторів можуть бути переведені дофондів допоміжного зберігання.
Виходячиз цього, було проведено дослідження з відповідності складу ДФ ІП користувачівна основі використання ДФ за класифікацією ББК 78.36 «Бібліотечні фонди і їхформування».
Булопроаналізовано декілька підрозділів ДФ з використання користувачами бібліотекиза останні 2 місяця, а саме: 78.361 «Комплектування бібліотечного фонду»; 78.364«Організація бібліотечного фонду»; 78.368 «Бібліотечні фонди спеціальнихзібрань».
Зароздільником 78.36 «Бібліотечні фонди і їх формування» нараховано всього 55книг. Серед цієї кількості книг найбільш популярні видання підручників«Бібліотечні фонди» (автори Васильченко М., Кушнаренко М., Столяров Ю., ТерешинВ.), а також документи з формування бібліотечного фонду, з документних ресурсівбібліотеки.
Меншекористуються попитом документи зі збереження бібліотечних і архівних фондів унеспрятливих екологічних умовах, забезпечення збереження фонду УНБ, репрографічноговідтворення бібліотечних і архівних документів, старіння документів,бібліографічної моделі ядра ЦБС, рукописної та книжкової спадщини України.
Взагаліне запитувались книги з комплектування фондів Державної бібліотеки СРСР ім.Леніна, академічні видання в фондах бібліотеки Російської АН, методичнірекомендації з подальшого ефективного використання фондів неопублікованих БП1985р., з організації продажу населенню документів з БФ.
Зароздільником 78.364 «Організація бібліотечних фондів» нараховано 12 примірників.З них найбільший попит мають книги з проблем та теорії і практики збереженнякнижкового фонду.
Найменшкористуються попитом документи з питань гігієни і реставрації ДФ, удосконаленняорганізації депозитарної системи збереження ДФ.
Кількістьвидань за роздільником 78.368 «Бібліотечні фонди спеціальних зібрань» складає всього27 примірників.
Найбільшимпопитом користуються видання з організації і використання дисертацій в науковихбібліотеках світу, з краєзнавчої роботи в бібліотеках.
Найменшимпопитом користуються книги про роботу з рідкими та цінними виданнями, найбільшігазетні фонди наукових бібліотек країни (СРСР), фонди рідких та цінних видань вбібліотеках Російської Федерації.
Більшістьвидань з фонду видавались в 1985-1995 рр. На даний момент вони вже втратилисвою актуальність. Але наукові видання мають інформаційну цінність длянауковців і повністю відповідають профілю бібліотеки. З таблиці видно, щонауковці складають невисокий процент з кількості читачів, а найбільшийскладають студенти. Тому ця частина фонду не користується попитом. Найбільшимпопитом користуються підручники, а їх відсоток невеликий. Часто кількість примірниківпідручників у ДФ не відповідає ІП користувачів.
Щобзадовільнити ІП користувачів у документах за даною тематикою фахівці бібліотекиведуть СКС. За розділом 78.36 «Бібліотечні фонди і їх формування» користувачамзапропоновано 32 назви з періодичних видань за даною темою.
Зароздільником 78.361 «Комплектування бібліотечних фондів» знаходиться 118 назв. Кількістьперіодичних видань з «обов’язкового примірника» становить 21 назв; зі«збереження фондів» — 87 назв; з фондів рукописів і стародруків, рідкіснихвидань – 38 назв; з ЕД – 33 назв.
Тобто,ми бачимо, що фонд періодичних видань може частково задовільнити користувача іззапитів по даній темі.
Середнядокументозабезпеченість користувача, ступінь задоволення фондом запитів користувачівбібліотеки розраховується за формулою К =з/З, тобто шляхом порівнюваннякількості задоволених запитів на документи з якоїсь теми — з до загальноїкількості запитів, що поступили до книгозбірні з даної теми — З. Оптимальнимвважається К = 1, тобто задоволення кожного запиту або документами з даногофонду (не менш ніж 75-80 % запитів).
Визначимоцей показник за даними РДОБ за 2 місяця. Впродовж двох місяців надійшло 336запитів. Із них було задоволено 245. К =з/З = 245/336 х 100% = 72,9%. Тобто, задоволеннякожного запиту або документами з даного фонду близький до оптимального.
Висновки
Отже,у період становлення інформаційного суспільства інформація стає одним ізосновних економічних ресурсів і структуруючим соціальним фактором. Збереження,розвиток і раціональне використання цього стратегічного IP майбутнього єзавданням величезного значення для будь-якого суспільства і держави. Насьогодні бібліотеки є кумуляторами цих ресурсів, відсоток котрих невпиннозростає. Однак, і сьогодні ще не сформульовані наукові засади і не опрацьованібібліотечні технології, котрі дозволятимуть кваліфіковано здійснюватиформування фонду IP та їх використання. Саме цим визначається актуальністьтеми.
Данатема добре опрацьована такими відомими фахівцями з бібліотечної справи тадокументознавства як М.П. Васильченко, Г.Г. Воробйов, Л.Й. Костенко, А.А.Соляник,, Ю.Н. Столяров, В.І. Терешин,
Метаданого дослідження — аналіз та вивчення ДФ як ІР на прикладі РДОБ. На ційоснові вироблення конкретних науксво-обгрунтованих рекомендацій що дополіпшення формування ДФ обласної бібліотеки.
Першийрозділ роботи розкриває поняття про документ як основний елемент ДФ,інформативність як функцію і властивість ДФ, документну та інформаційну повнотуДФ.
Удругому розділі проаналізовано ДФ Рівненської ДОБ: досліджено кількісний і якіснийсклад ДФ, його використання та задоволення ІП користувачів засобами ДФ.
Вдослідженні підкреслено, що підтримка інформативності фондів представляєважливу задачу в умовах обмеженого фінансування наукових бібліотек. Один зефективних шляхів її рішення полягає в розробці системи оцінки і відбору виданьдля формування фонду. Одна з найактуальніших проблем бібліотечногофондознавства — співвідношення інформаційної і документної повноти ДФ.
Одержана інформація сприятиме прогнозуванню формування ДФбібліотеки, підвищенню якості обслуговування, забезпеченню ІП користувачівРДОБ, залученню нових відвідувачів, утвердженню позитивного іміджу бібліотеки.
Отже, на основі проведених досліджень можна зробити таківисновки:
1. Сучасні тенденції, яких набуває бібліотечна практика,стосуються багатьох аспектів діяльності книгозбірень і трансформують звичні дляних догми і правила. Зокрема, змінюються політика і технологія комплектування,формування фонду в цілому, підходи до вдосконалення його зберігання,організуються численні доступи до документа. Крім того, сучасні ІТ дали змогуне тільки розпочати широкомасштабне переведення накопиченої людством інформаціїв електронну форму, а й створення значної кількості нових IP відразу велектронному вигляді. Така форма представлення інформації, крім істотногоприскорення комунікативних процесів, дозволяє на якісно новому рівніорганізувати процеси виробництва, збереження і поширення інформації.
2.Поряд з виконанням суто бібліотечних, інформаційних ідокументорозповсюджуючих функцій бібліотека інформаційного суспільствапроводить наукові дослідження в галузі інформаційних наук. Вони спрямовані навивчення структури та загальних властивостей інформації, аналіз закономірностейінформаційних комунікацій і розробку теоретичних засад кумуляції,аналітико-синтетичної переробки, збереження й використання даних і знань длязадоволення ІП суспільства. Розв'язання комплексу цих проблем дозволитьстворити інтелектуальні технології продукування нових знань безпосередньо вбібліотеці.
3.ДФ обласної бібліотеки універсальнимвважається, якщо в ньому представлені документи по всіх галузях знань, всіхтипів (офіційні, наукові, науково-популярні, навчальні, довідкові і т.п.) івидів документів (видання, кінофото-фонодокументи, документи на новітніх носіяхінформації, неопубліковані документи і т.п.).
4.Сучасна бібліотека виконує функції збору загальнодоступноїелектронної інформації, її впорядковування, формування колекцій ЕД, їх записуна комп’ютерні носії постійного зберігання.
5.Призначення планування ЕР — оптимізувати сукупність різних видівдіяльності, які сприяють розвитку ЕІР, дослідженню необхідних ресурсів (увиправданих з суспільної точки зору об'ємах), їх раціональному розміщенню танаповненню для ефективного використання на користь якнайкращого задоволенняпотреб населення в отриманні, необхідної інформації з ЕІР. Можна визначити такіосновні ЕІР, які використовуються у ДБО бібліотеки:
· ЕК та ЕКС;
· ЕБ;
6.На прикладі РДОБ можна прослідити розвиток ДФ:
· забезпечення необхідного рівня оновлюваності фондів для підтримкийого постійної актуальності і відповідності сучасним ІЗ;
· передплата обов’язкового примірника видань з пріоритетних галузейзнань;
· створення обов’язкового примірника видань авторів області дляколекції бібліотеки;
· формування ДФ ІР бібліотеки шляхом доповнення до традиційногофонду повнотекстових ЕД та інформаційних БД;
· аналіз стану збереження фондів, створення необхідних умов дляподальшого зберігання;
· перебудова структури організації фонду відповідно до новихзавдань.
7.Підсумовуючи аналіз стану формування івикористання ДФ РДОБ, слід визначити, що в умовах нестабільного комплектуваннябібліотечних фондів взагалі неможливо якісно і оперативно формувати ДФ.
8.На основі аналізу ДФ РДОБ, можна зробити висновки,що за 2 роки з 1.01.2006 по 1.01. 2008рр. численність ДФ зменшилась з 587 309до 585 102, що становить (0, 38%). Відповідно документовидача теж зменшилась з811 303 (2006р.) до 807 398 одиниць зберігання.
Число документовидач – це показник реального використання ДФ,його активності. Він виходить з того, що ІП знаходять своє більш чи менш повневідображення в зверненні до фондів, їх використанні. Чим більше навантаження нафонд, тим більше фізичне зношення, тим сильніше він потребує оновлення. Як слідство,гостріше потребує фінансування та бібліотека, в якій показники використанняфондів вищі.
Книгообертаність за останній рік в РДОБ зменшилась з 1, 423до 1,380.
За разрахунками РДОБ видно картину недоукомплектування по бібліотеціза 2 останніх років.
ДФ суспільно-політичної та економічної тематики в РДОБскладають найбільший відсоток – 154 369 (26, 4%) на 1.01.2008р.
Отже,якщо вважати, що такі кількісні показниками як документовидача, читаність, обігі книгозабезпеченість є основними критеріями оцінки якості ДФ, орієнтованих назадоволення поточних ІП користувачів, то ДФ РДОБ бажано приділити більшу увагуз комплектування, використання, а також збереження ДФ.
Враховуючите, що значний відсоток усіх видач за запитами користувачів припадає наневелику частку видань основного фонду, ефективна організація та керуваннядокументними масивами потребують адекватної реакції на зміни в задоволенні ІПкористувачів книгозбірні.
Значначастина ЕР бібліотек поповнюється нині методом автокомплектування, тобто скануваннямнайцінніших традиційних документів з власних фондів, а також створенням окремихдокументів та БД, що не мають паперових аналогів. РДОБ використовує новітнітехнології в формуванні ДФ. ЕК — це система, призначена для зберігання,каталогізації та пошуку документів з застосуванням ЕОМ. ЕК РДОБ забезпечуєдоступ до ІР не тільки користувачів бібліотеки, але й віддалених абонентів. ЕКє одним з найважливіших бібліотечних ресурсів, який набуває особливої цінностітоді, коли знаходиться у всесвітній мережі, що дозволяє забезпечити цілодобовийдоступ до відомостей про БФ.
У2007 році розроблена концепція ЕБ, яка ставить на меті обґрунтування основнихзасад та напрямків розвитку ЕБ РДОБ. Концепція визначає політику формування тапредставлення ЕБ і є основою для розробки профілю її комплектування, визначаєпріоритети у відборі видань для переведення в електронний вигляд, вирішеннятехнологічних проблем.
ВУкраїні вже давно назріла потреба створення центру корпоративної каталогізаціїз єдиною системою лінгвістичного та методичного забезпечення, що сприяло бзменшенню витрат бібліотек України на каталогізацію та формування повноціннихкаталогів. А поки що окремі бібліотеки самотужки створюють власну локальнумережу корпоративної каталогізації.
Враховуючиособливості регіону, технічні, технологічні, інформаційні ресурси, кадровийпотенціал, на Рівненщині в 2004 році створено модель корпоративноїкаталогізації. Функції центру корпоративного об'єднання покладено на РДОБ.
Для більш якісного формування ДФ бажано запропонуватифахівцям бібліотеки:
1. вести облік відмов користувачам в документах, який на даний моментне ведеться;
2. продовжити роботу з вивчення ДФ на предмет відповідності читацькимзапитам, наявності застарілої, зношеної, дублетної, непрофільної літератури,
3. посилити вплив на місцеві органи влади щодо додержання основнихпараметрів фінансування “Програм поповнення бібліотечних фондів на період до2010 р.”;
4. активізувати пошук додаткових джерел фінансування з метою більшякісного комплектування ДФ;
5. ретельно вивчати вітчизняний книжковий ринок з метою придбаннянеобхідної учбової, науково-популярної літератури, творів художньої літератури,з питань історії, права, техніки, педагогіки, особливо методики викладанняпредметів в загальноосвітній школі, документознавства, документних фондів,інформаційної діяльності, психології, особливо практичної тощо;
6. при передплаті періодичних видань особливу увагу приділятивітчизняним, місцевим виданням з різних галузей знань;
7. з метою удосконалення тематичного складу ДФ для більш повногозадоволення ІП користувачів РДОБ бажано організовувати моніторинги, цікавитисьдумками користувачів бібліотеки щодо прогалин у тематичному складі ДФ. На данийчас відділи обслуговування поповнюють картотеку докомплектування ДФ, що відповідаєІЗ користувачів;
8. в роботі по формуванню фонду документів бажано використовуватиможливості комп’ютерних технологій, мережі Інтернет;
9. з метою більш активного використання ДФ вести широку рекламнудіяльність, запроваджувати інноваційні форми популяризації вітчизняної книги іперіодичних видань. Наприклад, підтримувати рекламу книги в Інтернеті наWeb-сайті.
Список використаної літератури танеопублікованих видань
1. Про інформацію: Закон України № 2657-XII від 2.10.1992 // ГолосУкр. – 1992. – 13 лист.
2. Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25 червня 1993р. № 3322. // Відомості Верх. Ради Укр. — 1993. — № 33. — Ст.345.
3. Про Національний архівний фонд та архівні установи: Закон Укр. від24.12.1993 р. // Відомості Верх. Ради Укр.- 1994. — № 15. –Ст.86.
4. Про музеї та музейну справу: Закон Укр. від 29.06.1995 //Відомості Верх. Ради Укр.- 1995. — № 25. –Ст.191.
5. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 4лютого 1998 року N 74/98-ВР // Відомості Верх. Ради Укр. – 1998.- N 27-28.-Ст.181.
6. Про Концепцію Національної програми інформатизації: Закон Укр. від4.02.1998р. // Відомості Верх. Ради Укр.- 1998. — № 27-28. –Ст.182.
7. «Про Загальнодержавну програму „Електронна Україна“на 2005 – 2012 роки»: Проект Закону України [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: www.stc.gov.ua/ukrainian/info/el_ukraine
8. Антоненко І. Електронні ресурси як об'єкт каталогізації: історіяпитання, термінологія, форматне забезпечення / І.Антоненко, О.Баркова // Бібл.вісн. — 2004. — N 2. — С. 11-22.
9. Баркова О.В. Електронні ресурси як об"єктиуніверсальної бібліотеки /О.В. Баркова // Бібліотекознавство. Документознавство.Інформологія — 2004. — №2. — С. 75-80.
10. Басенко С. Інформаційні ресурси: створення, використання, доступ/ С.Басенко // Бібл. планета. — 2005. — N4. — С. 31-35.
11. Васильченко М.П. Бібліотечні фонди / М.П. Васильченко– К.,1993.-167с.
12. Вилегжаніна Т. Публічні бібліотеки України крізь призмуміжнародних стандартів ІФЛА / Т.Вилегжаніна // Бібл. планета. — 2006. — №4. — С. 4-7.
13. Воробьев Г.Г. Документ: информационный анализ / Г.Г.Воробьев. –М., 1973. – 255с.
14. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования/И.Р. Гальперин– М., 1981. – С. 27 – 28.
15. Гранчак Т. Електронна інформація: вдосконалення організації тавикористання / Т. Гранчак //Бібл. вісн.- 2005. — №6. — С. 22-25.
16. Давидова І. Бази даних як інформаційний продукт / І. Давидова //Вісн. Кн. палати. –2000. — №1.- С.19-21.
17. Давыдова И. Фонды электронных документов вбиблиотеках / Н. Давыдова // Научн. и техн. библиотеки. — 2005. — N2. — С.60-66.
18. Добко Т. Використання електронних інформаційних ресурсів удовідково — бібліографічному обслуговунні / Т. Добко //Вісн. Кн. Палати.- 2003.- №6. — С. 25-28.
19. Дубай С. Рецепты создания электронных ресурсов / С. Дубай // Библиотека.- 2007. — №5. — С. 58-61.
20. Евтюхина Е.А. Классификация информационных потребностей вбиблиотеке /Е.А.Евтюхина // Библиография. – 2008. — №1. – С.42-47
21. Застосування сучасних технологій у поліпшеннібібліотечно-інформаційного обслуговування наукового та навчального процесів[Електронний ресурс].- Режим доступу:209.85.135.104/search?q=cache:JW5N_hleaJkJ:sevntu.com.ua:8000/bibl/templates/static/
22. Иванова И. Б. Качество формирования фондов и библиотечнаястатистика / И.Б. Иванова // Перспективы развития фондов библиотек: Сб. науч.тр. / ГПНТБ СО АН СССР.— 1976.— Вып. 28.— С. 135-138.
23. Ільганаєва В.О. Бібліотека в сучасному інформаційному середовищі:основні стратегії розвитку / В.О.Ільганаєва // Вісник ХДАК: Збірник науковихпраць.- Х.,1999.- Вип.1.- С. 30-37.
24. Каптерев А.И. Документ в библиотеке: ресурс и продукт / А.И.Каптерев // Научн. и техн. б-ки. – 1992. — №7. – С. 6-15.
25. Коваль Т. Читач у системі обслуговування електроннимиінформаційними ресурсами наукової бібліотеки / Т. Коваль //Бібл… форум. — 2006. — №2. — С. 22-23.
26. Козлова Е.И. Формирование оптимальной подписки на научные журналы[Електронний ресурс].- Режим доступу:www.benran.ru/SEMINAR/SB-IK/99/DOC/Dokeik.htm
27. Кононученко Л. Становлення та розвиток теорії інформаційних потребкористувачів документально- інформаційних установ / Л.Кононученко // Вісн.Кн.палати. — 2004. — №7. — С. 42-43.
28. Корнієнко А. Електронні інформаційні ресурси бібліотек- на розвиток суспільства / А. Корнієнко // Бібл. планета. — 2001. — N4. — С.4-5.
29. Костенко Л. Онлайнові ресурси бібліотеки: створення,використання"/ Л. Костенко // Бібл. вісн. – 2003. — №1. – С.18-29.
30. Курас І. Інтеграція інформаційних ресурсів — стратегічнийнапрям забезпечення інформаційних потреб суспільства / І. Курас //Бібл. вісн. — 2004. — №6. — С. 50-52.
31. Кушнаренко Н.Н. Документоведение / Н.Н.Кушнаренко.- К., 2000.- 460с.
32. Литвинова Н. Электронные документы: отбор,использование и хранение/ Н. Литвинова //Библиотека — 2005. — №6. — С. 6-9.
33. Нежурбіца Г. Електронні ресурси: законодавче забезпеченняформування фонду та використання в бібліотечно-інформаційній практиці / Г.Нежурбіца // Наук. праці Нац. Бібл. України імені В.І.Вернадського. – Вип… 9.–К.,2004. – С.508-515.
34. Організація інформаційних ресурсів для оптимізації їх використання[Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/articles/2004/04snfrov.html
35. Павлуша І., Електронні бібліотеки: системний підхід доформування фондів / І.Павлуша // Бібл. вісн. -2000. — №2. – С.16-19.
36. Поберезська Г.Г. Категорія інформативності у текстах службових документів[Електронний ресурс].- Режим доступу: www.rusnauka.com/8._NPE_2007/Philologia/21104.doc.htm
37. Польовик С. Формування документного фонду як процес управління //Наук. праці Нац. бібл. України імені В. І. Вернадського. Вип. 11 / НАН України.Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. АБУ; Редкол.: О. С. Онищенко (гол.)та ін. — К., 2003. – С. 126-132.
38. Рассохіна Н. Бібліотечні фонди, проблеми поповнення, збереження тавивчення / Н. Рассохіна //Бібл. палата — 2004~№5. — С. 17-19.
39. Самохіна Н. Адаптивно-інформаційна технологія бібліотечногообслуговування / Н. Самохіна // Бібл. вісн. – 2003. — №2. – С.27-29.
40. Самохіна Н. Моделювання використання розподіленихінформаційних ресурсів бібліотек / Н. Самохіна //Бібл. вісн. — 2006. — №1. — С.5-8.
41. Самохіна Н. Організація інформаційних ресурсів дляоптимізації іх використання / Н. Самохіна //Бібл. вісн. — 2004. — №5. — С.17-20.
42. Самохіна Н. Розвиток процесів інтергаціїбібліотечно — інформаційних ресурсів/ Н. Самохіна // Бібл. вісн. — 2005. — №2.- С. 20-22.
43. Селиверстова Е.Т. Функциональный характер потребностей как основатипологии библиотек /Е.Т. Селиверстова // Научн. и техн. б-ки.- 1991. — №4. — С. 6-12.
44. Слесаренко Л. Користувач як об”єкт соціологічного дослідження /Л.Слесаренко // Пріоритети діяльності Рівненської держ. обл. б-ки: Зб. стат. здосвіду роботи. – Рівне: Волинські обереги, 2006. – С.27-32.
45. Соляник А. Пріоритетні напрями вдосконаленнядокуменнтопостачання бібліотек України / А. Соляник // Вісн. Кн. Палати. — 2000. -№ 1. –С.7-10.
46. Cоляник А.А. Система поставок документов электронных ресурсовбиблиотек: организационно-управленческий аспект [Електронний ресурс].- Режимдоступу: www.gpntb.ru/win/inter-events/crimea2002/trud/sec1114/Doc60.HTML
47. Соляник А. Термінологічний аспект проблем документопостачаннябібліотечних фондів / А. Соляник // Вісн. Кн. палати: — 2006. — №6. — С. 30-33.
48. Стародубова Н.З. Официальные документы в библиотеках России:состав фондов, организация работы и перспективы использования / Н.З.Стародубова // Науч. техн. б-ки. — 2000.- №7. – С.38-48.
49. Столяров Ю.Н. Библиотека — двухконтурная система //Научн. и техн.б-ки.- 2002.- №11.- С. 5-11.
50. Столяров Ю.Н. Библиотечный фонд: Учебник / Ю.Н. Столяров. – М.:Изд-во: «Книжная палата», 1991. – 271с.
51. Столяров Ю.Н. Документный ресурс / Ю.Н. Столяров. – М., 2001. –110с.
52. Столяров Ю.Н. Теория относительности документа /Ю. Н. Столяров //НТБ. – 2006. — №7. – С.73-78.
53. Сукиасян Э.Р. От документа — к ресурсу /Э.Р Сукиасян // Науч.техн.информ. – Сер.1. — 2007. — №7. – С.28-29.
54. Терешин В.И. Библиотечный фонд: 2-е изд., исправ. и доп. / В.И.Терешин. — М.: Профиздат, 2001. — 176с.
55. Терешин В. И. Полнота библиотечного фонда: теоретический аспект,пути реализации / В.И. Терешин //Науч. техн. б-ки. – 1984. — №6. – С.3-8.
56. Цимбалюк П.І. Інформаційний ресурс Бібліотеки. – Стратегічнаоснова її життєдіяльності [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
57. Швецова-Водка Г. Документ и информация в свете теории комуникации/ Г.Швецова-Водка // Бибилиография. – 1997. — №4. – С.39-48.
58. Швецова-Водка Г. Документ и книга в системі соціальних комунікацій/ Г.Швецова-Водка. – Рівне, 2001. – 438с.
59. Шемаєва Г. Електронні ресурси бібліотек України в інформаційномузабезпеченні науки: стан та перспективи розвитку / Г. Шемаєва //Вісн. Кн.Палати.--2006. — №8. — С. 29-32.
60. Шерепа Т. Система галузевих серій електронних видань: основніконцептуальні положення / Т. Шерепа // Бібл. вісник. – 2004. -№1. – С.26-29.
61. Шилов В.В. Об измерениях в учёте библиотечных фондов / В.В. Шилов// Науч. техн. информ. – Сер.1. – 2008. — №3. – С. 17-23.
62. Шукюров Ф.М.Один из методов оценки качества фонда / Ф.М. Шукюров// Науч. техн. б-ки. – 1982. — №1. – С.20-23.
63. Яковлєва Ю. В. Оцінка інформативності документів у пошуковихсистемах наукових бібліотек // Науково-техніч. інформ… — К., 2004. — № 4— С. 52-54.
64. Ярощук В.П. Рівненська державна обласна бібліотека – головнабібліотека регіону // Бібліотеки Рівненщини: інновації, досвід роботи. –Рівне;Перспектива, 2004. –С.3-12.
Додаток1
Книгозабезпеченістьодного жителя УкраїниОбласті (регіони)
Кількість
населення
(тис.) Бібліотечний фонд (тис.) Книгозабезпеченість Рівненський 1 155,5 12 223,99 11 Вінницький 1 697,0 17 577,57 10 Хмельницький 1 370,1 12 323,65 9 Черкаський 1 337,9 12 206,71 Чернігівський 1 163,9 10 776,69 Миколаївський 1 216,9 9 295,26 8 Полтавський 1 550,5 12 469,43 Житомирський 1321,1 10 778,78 Кіровоградський 1 063,4 8 880,86 Волинський 1 039,0 6 956,21 7 Одеський 2 397,0 15 910,64 Сумський 1 222,4 8 918,76 Тернопільський 1 109,9 7 918,86 Чернівецький 907,2 6 371,26 Херсонський 1 123,5 7 039,71 6 Івано-Франківський 1 387,6 8 962,44 Київський 1 760,5 10 871,70 АР Крим 1 981,2 11 824,52 Дніпропетровський 3 439,1 17 241,33 5 Закарпатський 1 244,4 6 623,93 Запорізький 1856,6 9 364,41 Львівський 2 573,1 13 454,08 Харківський 2 822,8 15 045,52 Донецький 4 609,9 19 183,81 4 Луганський 2 400,9 10 507,33 м. Київ 2 695,9 5 049,45 1,9 м. Севастополь 378,9 1 961,3 5,2
Додаток 2
Кількістьнових видань на 1 жителя України (за даними 2005 р.)Області (регіони)
Чисельність
населення
(тис.) Кількість надходжень (тис. прим.) Кількість нових видань на 1 жителя Рівненська 1 155,5 452,91 0,39 Харківська 2 822,8 614,10 0,22 Волинська 1 039,0 154,58 по 0,14 Житомирська 1 321,1 187,52 Полтавська 1 550,5 220,16 Чернігівська 1 163,9 169,76 Хмельницька 1 370,1 180,10 0,13 Запорізька 1 856,6 239,96 по 0,12 Черкаська 1 337,9 167,48 Миколаївська 1 216,9 132,60 по 0,10 Сумська 1 222,4 127,20 Кіровоградська 1 063,4 112,09 Вінницька 1 697,0 159,96 по 0,09 Одеська 2 397,0 230 03 Херсонська 1 123,5 99,82 по 0,08 Чернівецька 907,2 75,43 Івано-Франківська 1 387,6 120,98 Київська 1 760,5 155,10 Тернопільська 1 109,9 85,98 по 0,07 Дніпропетровська 3 439,1 252,55 Донецька 4 609,9 367,96 Луганська 2 400,9 189,07 Львівська 2 573,1 196,06 Закарпатська 1 244,4 64,04 0,05 м. Київ . 2 695,9 254,87 0,09 м. Севастополь 378,9 42,73 0,11
Додаток 3
Щорічнеоновлення бібліотечних фондів публічних бібліотек УкраїниОбласті (регіони) Кількість нових надходжень (%) АР Крим 1,4 Вінницька 0,9 Волинська 2,2 Дніпропетровська 1,5 Донецька 1,9 Житомирська 1,7 Закарпатська 1,0 Запорізька 2,6 Івано-Франківська 1,3 Київська 1,4 Луганська 1,8 Львівська 1,5 Миколаївська 1,4 Одеська 1,4 Полтавська 1,8 Рівненська 3,7 Сумська 1,4 Тернопільська 1,4 Харківська 4,1 Херсонська 1,4 Хмельницька 1,5 Черкаська 1,4 Чернівецька 1,2 Чернігівська 1,6 м. Київ 5,0 м. Севастополь 2,2
Додаток 4
Таблиця1. Обсяг фонду, документовидача та кількість читачів РДОБ на 01/01 2006-2008р.р. На 1/01/2006 На 1/01/2007 На 1/01/2008 1) Фонд 587309 586340 585102 2) Книговидача 811303 834100 807398 3) Читачів 42114 42291 35650
Таблиця2. Книгообіг, читаність та документозабезпеченність РДОБ станом на 01/012006-2008 р.р. Обіг Читаність Книгозабезпечення на 1/01/2006 1,381 19,264 13,946 на 1/01/2007 1,423 19,723 13,864 на 1/01/2008 1,380 22,648 16,412