Зміст
1. Інформатика і інформаційні технології… 2
2. Інтелектуальні інформаційні системи – основи поняття тавизначення 8
3. Для чого необхідні інформаційні системи у статистиці… 14
Список літератури… 20
1.Інформатика і інформаційні технології
Інформатика — це комплексна, технічнанаука, що систематизує прийоми створення, збереження, відтворення, обробки тапередачі даних засобами обчислювальної техніки, а також принципи функціонуванняцих засобів та методи керування ними. Термін "інформатика" походитьвід французького слова Informatique і утворене з двох слів: інформація таавтоматика. Запроваджено цей термін у Франції в середині 60-х років XX ст.,коли розпочалося широке використання обчислювальної техніки. Тоді в англомовнихкраїнах увійшов до вжитку термін «Computer Science» для позначеннянауки про перетворення інформації, що грунтується на використанніобчислювальної техніки. Тепер ці терміни є синонімами.
Поява інформатикизумовлена виникненням і поширенням нової технології збирання, оброблення іпередачі інформації, пов'язаної з фіксацією даних на машинних носіях.
Предметінформатики як науки складають:
· апаратнезабезпечення засобів обчислювальної техніки;
· програмнезабезпечення засобів обчислювальної техніки;
· засобивзаємодії апаратного та програмного забезпечення;
· засобивзаємодії людини з апаратними та програмними засобами.
Засоби взаємодіїв інформатиці прийнято називати інтерфейсом. Тому засоби взаємодії апаратногота програмного забезпечення інколи називають також програмно-апаратнимінтерфейсом, а засоби взаємодії людини з апаратними та програмними засобами — інтерфейсом користувача.
Основноюзадачею інформатики як науки є систематизація прийомів та методів роботи з апаратними тапрограмними засобами обчислювальної техніки. Мета систематизації полягає утому, щоб виділити, впровадити та розвинути передові, найбільш ефективнітехнології автоматизації етапів роботи з даними, а також методично забезпечитинові технологічні дослідження.
Інформатика — практична наука. Її досягнення повинні проходити перевірку на практиці іприйматися в тих випадках, коли вони відповідають критерію підвищенняефективності. У складі основної задачі сьогодні можна виділити такі основниминапрямками інформатики для практичного застосування: ь архітектураобчислювальних систем (прийоми та методи побудови систем, призначених дляавтоматичної обробки даних);
· інтерфейсиобчислювальних систем (прийоми та методи керування апаратним та програмнимзабезпеченням);
· програмування(прийоми, методи та засоби розробки комплексних задач);
· перетворенняданих (прийоми та методи перетворення структур даних);
· захистінформації (узагальнення прийомів, розробка методів і засобів захисту даних);
· автоматизація(функціонування програмно-апаратних засобів без участі людини);
· стандартизація(забезпечення сумісності між апаратними та програмними засобами, між форматамипредставлення даних, що відносяться до різних типів обчислювальних систем).
На всіх етапахтехнічного забезпечення інформаційних процесів для інформатики ключовимпитанням є ефективність. Для апаратних засобів під ефективністю розуміють співвідношенняпродуктивності обладнання до його вартості. Для програмного забезпечення підефективністю прийнято розуміти продуктивність користувачів, які з ним працюють.У програмуванні під ефективністю розуміють обсяг програмного коду, створеногопрограмістами за одиницю часу. В інформатиці все жорстко орієнтоване наефективність. Питання як здійснити ту чи іншу операцію, для інформатики єважливим, але не основним. Основним є питання як здійснити дану операціюефективно.
В межахінформатики, як технічної науки можна сформулювати поняття інформації,інформаційної системи та інформаційної технології.
Інформація — це сукупність відомостей(даних), які сприймають із навколишнього середовища (вхідна інформація),видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всерединіпевної системи.
Інформація існуєу вигляді документів, креслень, рисунків, текстів, звуковиз в світловихсигналів, електричних та нервових імпульсів тощо. Саме слово 'інформатика'походить від латинського information, що означає виклад, роз'яснення факту,події.
Найбільшважливими властивостями інформації є:
· об'єктивністьта суб'єктивність;
· повнота;
· достовірність;
· адекватність;
· доступність;
· актуальність.
Дані є складовоючастиною інформації, що являють собою зареєстровані сигнали. Під часінформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в інший за допомогоюметодів. Обробка даних містить в собі множину різних операцій. Основнимиопераціями є:
· збірданих — накопичення інформації з метою забезпечення достатньої повноти дляприйняття рішення;
· формалізаціяданих — приведення даних, що надходять із різних джерел до однакової форми;
· фільтраціяданих — усунення зайвих даних, які не потрібні для прийняття рішень;
· сортуванняданих — впорядкування даних за заданою ознакою з метою зручності використання;
· архіваціяданих — збереження даних у зручній та доступній формі;
· захистданих — комплекс дій, що скеровані на запобігання втрат, відтворення тамодифікації даних;
· транспортуванняданих — прийом та передача даних між віддаленими користувачами інформаційногопроцесу. Джерело даних прийнято називати сервером, а споживача — клієнтом;
· перетворенняданих — перетворення даних з однієї форми в іншу, або з однієї структури віншу, або зміна типу носія.
Інформаційнасистема
В інформатиціпоняття «система» найчастіше використовують стосовно набору технічнихзасобів і програм. Системою називають також апаратну частину комп'ютера.Доповнення поняття «система» словом "інформаційна"відображає мету її створення і функціонування.
Інформаційнасистема — взаємозв'язана сукупність засобів, методів і персоналу,використовувана для зберігання, оброблення та видачі інформації з метоювирішення конкретного завдання.
Сучасне розумінняінформаційної системи передбачає використання комп'ютера як основноготехнічного засобу обробки інформації. Комп'ютери, оснащені спеціалізованимипрограмними засобами, є технічної базою та інструментом інформаційної системи.
У роботіінформаційної системи можна виділити такі етапи:
1. Зародженняданих — формування первинних повідомлень, що фіксують результати певнихоперацій, властивості об'єктів і суб'єктів управління, параметри процесів,зміст нормативних та юридичних актів тощо.
2. Накопиченняі систематизація даних — організація такого їх розміщення, яке б забезпечувалоб швидкий пошук і відбір потрібних відомостей, методичне оновлення даних,захист їх від спотворень, втрати, деформування цілісності та ін.
3. Обробкаданих — процеси, внаслідок яких на підставі раніше накопичених даних формуютьсянові види даних: узагалюючі, аналітичні, рекомендаційні, прогнозні. Похіднідані також можуть зазнавати подальшого оброблення, даючи відомості глибшоїузагальненості і т.д.
4. Відображенняданих — подання їх у формі, придатній для сприйняття людиною. Передусім — цевиведення на друк, тобто виготовлення документів на так званих твердих(паперових) носіях. Широко використовують побудову графічних ілюстративнихматеріалів (графіків, діаграм) і формування звукових сигналів.
Повідомлення, що формуютьсяна першому етапі, можуть бути звичайним паперовим документом, повідомленням у«машинному вигляді» або тим й іншим одночасно. В сучаснихінформаційних системах повідомлення масового характеру здебільшого мають«машинний вигляд». Апаратура, що використовується при цьому, маєназву засоби реєстрації первинної інформації.
Потреби другого ітретього етапів задовольняються в сучасних інформаційних системах в основномузасобами обчислювальної техніки. Засоби, що забезпечують доступність інформаціїдля людини, тобто засоби відображення даних, є компонентами обчислювальноїтехніки.
Переважнабільшість інформаційних систем працює в режимі діалогу з користувачем. Типовіпрограмні компоненти інформаційних систем включають: діалогову підсистемувведення-виведення, підсистему, яка реалізує логіку діалогу, підсистемуприкладної логіки обробки даних, підсистему логіки управління даними. Длямережевих інформаційних систем важливим елементом є комунікаційний сервіс, якийзабезпечує взаємодію вузлів мережі при спільному вирішенні задачі. Значначастина функціональних можливостей інформаційних систем закладається всистемному програмному забезпеченні: операційних системах, системнихбібліотеках та конструкціях інструментальних засобів розробки. Крім програмноїскладової інформаційних систем важливу роль відіграє інформаційна складова, яказадає структуру, атрибутику та типи даних, а також тісно пов'язана з логікоюуправління даними.
Інформаційнітехнології
В широкому сенсіслово технологія — це спосіб освоєння людиною матеріального світу за допомогоюсоціально організованої діяльності, що включає три компоненти:інформаційну(наукові принципи та обґрунтування), матеріальну(знаряддя праці) тасоціальну(фахівці, які мають професійні навики). Ця тріада становить сутністьсучасного розуміння поняття технологія.
Поняттяінформаційної технології з'явилося з виникненням інформаційного суспільства,основою соціальної динаміки в якому є не традиційні матеріальні, а інформаційніресурси: знання, наука, організаційні чинники, інтелектуальні здібності,ініціатива, творчість і т.д. На жаль, це поняття є настільки загальним тавсеохоплюючим, що до сих пір фахівці не прийшли до чіткого, формалізованогоформулювання. На думку авторів, найбільш вдалим є визначення поняттяінформаційної технології дане академіком Глушковим В.М., який трактував її яклюдино-машинну технологію збирання, обробки та передачі інформації, щогрунтується на використанні обчислювальної техніки. Ця технологія швидкорозвивається, охоплюючи всі види суспільної діяльності: виробництво,управління, науку, освіту, фінансово-банківські операції, медицину, побу та ін.
Кодуванняданих.
Для автоматизаціїроботи з даними, що відносяться до різних типів, важливо уніфікувати їх формупредставлення. Для цього, як правило, використовується прийом кодування, тобтопредставлення даних одного типу через дані іншого типу. Звичайні людські мовиможна розглядати як системи кодування ідей та понять для вираження думок задопомогою мовлення. Іншим прикладом загальновживаних систем кодування може бутиазбука, як система кодування компонентів мови за допомогою графічних символів.Універсальні засоби кодування успішно втілюються в різноманітних галузяхтехніки, науки та культури — математичні вирази, телеграфна азбука, морськаазбука, азбука для сліпих тощо. Своя система кодування існує й в інформатиці, іназивається вона двійковим кодом. Грунтується вона на представленні данихпослідовністю двох знаків: 0 та 1. Ці знаки називають двійковими цифрами абобітами (від скорочення англійських слів binary digit). Слід зауважити, що всяінформація, що зберігається та обробляється засобами обчислювальної техніки,незалежно від її типу (числа, текст, графіка, звук, відео), представлена удвійковому коді.
Одним бітом можнавиразити два поняття: 0 або 1 (ні або так, хибне або істинне). Якщо кількістьбітів збільшити до двох, то тоді можна вже закодувати чотири поняття: 00, 01,10, 11. Трьома бітами кодують вісім понять: 000, 001, 010, 011, 100, 101, 110,111. Збільшуючи на одиницю кількість розрядів в системі двійкового кодування,ми збільшуємо в два рази кількість значень, які можуть бути виражені в ційсистемі кодування, тобто кількість значень вираховується за формулою:
N = 2 m
де N — кількістьнезалежних значень, що кодуються, m — розрядність двійкового кодування.
Найменшоюодиницею об'єму даних прийнято вважати байт — групу з 8 бітів. Байтом можназакодувати, наприклад, один символ текстової інформації. Наступним одиницямикодування є:
· кілобайт(Кбайт): 1 Кбайт = 1010 байт = 1024 байт;
· мегабайт(Мбайт): 1 Мбайт = 1010 Кбайт = 1024 Кбайт;
· гігабайт(Гбайт): 1 Гбайт = 1010 Мбайт = 1024 Мбайт;
· терабайт(Тбайт): 1 Тбайт = 1010 Гбайт = 1024 Гбайт.
Саме в такиходиницях вимірюється ємність даних в інформатиці2.Інтелектуальніінформаційні системи – основи поняття та визначення
Інтелектуальнаінформаційна система — це один з видів автоматизованих інформаційних систем,інколи інтелектуальну інформаційну систему називають системою, засновану назнаннях. Інтелектуальна інформаційна система є комплексом програмних,лінгвістичних і логіко-математичних засобів для реалізації основного завдання:здійснення підтримки діяльності людини і пошуку інформації в режимі розширеногодіалогу на природній мові.
Класифікація інтелектуальнаінформаційна система
o Експертнісистеми
+ ВласнеЕкспертні системи (ЕС)
+ Інтерактивнібанери (web + ЕС)
oЗапитально-відповідальна система (в деяких джерелах «системи спілкування»)
+ Інтелектуальніпошукові системи (наприклад, система Старт)
+ Віртуальніспівбесідники
інтелектуальнаінформаційна система можуть розміщуватися на якому-небудь сайті, де користувачставить системі питання на природній мові (якщо це запитально-відповідальнасистема) або, відповідаючи на питання системи, знаходить необхідну інформацію(якщо це експертна система). Але, як правило, ЕС в інтернеті виконуютьрекламно-інформаційні функції (інтерактивні банери), а серйозні системи (такі,як, наприклад, ЕС діагностику устаткування) використовуються локально, оскількивиконують конкретні специфічні завдання.
Інтелектуальніпошукові системи відрізняються від віртуальних співбесідників тим, що вонидосить безликі і у відповідь на питання видають деякий витяг з джерел знань(інколи досить великого об'єму), а співбесідники володіють «характером»,особливою манерою спілкування (можуть використовувати сленг, ненормативнулексику), і їх відповіді мають бути гранично лаконічними (інколи навіть простоу формі смайликів, якщо це відповідає контексту :-)).
Для розробки інтелектуальнаінформаційна система раніше використовувалися логічні мови(Пролог, Лісп і т.д.), а зараз використовуються різні процедурні мови. Логіко-математичнезабезпечення розробляється як для самих модулів систем, так і для стикуванняцих модулів. Проте на сьогоднішній день не існує універсальноїлогіко-математичної системи, яка могла б задовольнити потреби будь-якогорозробника інтелектуальна інформаційна система, тому доводиться або комбінуватинакопичений досвід, або розробляти логіку системи самостійно. В області лінгвістикитеж існує безліч проблем, наприклад, для забезпечення роботи системи в режимідіалогу з користувачем на природній мові необхідно закласти в систему алгоритмиформалізації природної мови, а це завдання виявилося куди складнішим, ніжпередбачалося на зорі розвитку інтелектуальних систем. Ще одна проблема —постійна мінливість мови, яка обов'язково має бути відбита в системах штучногоінтелекту.
Забезпеченняработи інтелектуальна інформаційна система
* Математичне
* Лінгвістичне
* Програмне
* Технічне
* Технологічне
* Кадрове
Класифікаціязавдань, вирішуваних інтелектуальними інформаційними системами
* інтерпретаціяданих. Це одне з традиційних завдань для експертних систем. Під інтерпретацієюрозуміється процес визначення змісту даних, результати якого мають бутипогодженими і коректними. Зазвичай передбачається багатоваріантний аналізданих.
* діагностика.Під діагностикою розуміється процес співвідношення об'єкту з деяким класомоб'єктів і виявлення несправності в деякій системі. Несправність — це відхиленнявід норми. Таке трактування дозволяє з єдиних теоретичних позицій розглядати інесправність устаткування в технічних системах, і захворювання живихорганізмів, і всілякі природні аномалії. Важливою специфікою є тут необхідністьрозуміння функціональної структури («анатомії») діагностуючої системи.
* моніторинг.Основне завдання моніторингу — безперервна інтерпретація даних в реальномумасштабі часу і сигналізація про вихід тих або інших параметрів за допустимімежі. Головні проблеми — «пропуск» тривожної ситуації і інверсне завдання«помилкового» спрацьовування. Складність цих проблем в розмитості симптомівтривожних ситуацій і необхідність обліку тимчасового контексту.
* проектування.Проектування полягає в підготовці специфікацій на створення «об'єктів» іззаздалегідь визначеними властивостями. Під специфікацією розуміється весь набірнеобхідних документів — креслення, записка пояснення і так далі Основніпроблеми тут — здобуття чіткого структурного опису знань про об'єкт і проблема«сліду».Для організації ефективного проектування і в ще більшій мірі того, щоперепроектувало необхідно формувати не лише самі проектні рішення, але і мотивиїх прийняття. Таким чином, в завданнях проектування тісно зв'язуються дваосновні процеси, виконуваних в рамках відповідної ЕС: процес виведення рішенняі процес пояснення.
* прогнозування.Прогнозування дозволяє передбачати наслідки деяких подій або явищ на підставіаналізу наявних даних. Прогнозуючі системи логічно виводять ймовірні наслідкиіз заданих ситуацій. У прогнозуючій системі зазвичай використовуєтьсяпараметрична динамічна модель, в якій значення параметрів «підганяються» підзадану ситуацію. Висновки, що виводяться з цієї моделі, складають основу дляпрогнозів з ймовірними оцінками.
* планування. Підплануванням розуміється знаходження планів дій, що відносяться до об'єктів,здатних виконувати деякі функції. У таких ЕС використовуються моделі поведінкиреальних об'єктів з тим, аби логічно вивести наслідки планованої діяльності.
* навчання. Піднавчанням розуміється використання комп'ютера для навчання деякої дисципліниабо предмету. Системи вчення діагностують помилки при вивченні якої-небудьдисципліни за допомогою ЕОМ і підказують правильні рішення. Вони акумулюютьзнання про гіпотетичного «учня» і його характерних помилках, потім в роботівони здатні діагностувати слабкості в пізнаннях учнів і знаходити відповіднізасоби для їх ліквідації. Крім того, вони планують акт спілкування з учнемзалежно від успіхів учня з метою передачі знань.
* керування. Підкеруванням розуміється функція організованої системи, що підтримує певний режимдіяльності. Такого роду ЕС здійснюють управління поведінкою складних системвідповідно до заданих специфікацій.
* підтримкаприйняття рішень. Підтримка прийняття рішень — це сукупність процедур, щозабезпечує особу, що приймає рішення, необхідною інформацією і рекомендаціями,що полегшують процес ухвалення рішення. Ці ЕС допомагають фахівцям вибрати ісформувати потрібну альтернативу серед безлічі виборів при ухваленні відповідальнихрішень.
У загальномувипадку всі системи, засновані на знаннях, можна підрозділити на системи, щовирішують завдання аналізу, і на системи, які вирішують завдання синтезу.Основна відмінність завдань аналізу від завдань синтезу полягає в тому, що якщов завданнях аналізу безліч рішень може бути перераховане і включене в систему,то в завданнях синтезу безліч рішень потенційно не обмежена і будується звирішень компонент або проблем. Завданнями аналізу є: інтерпретація даних,діагностика, підтримка ухвалення рішення; до завдань синтезу відносятьсяпроектування, планування, управління. Комбіновані: вчення, моніторинг,прогнозування.
Типова схемафункціонування інтелектуальної системи
Функціонуванняінтелектуальної системи можна описати як постійне прийняття рішень на основіаналізу поточних ситуацій для досягнення певної мети. Природно виділити окреміетапи, які утворюють типову схему функціонування інтелектуальної системи:
1. Безпосереднєсприйняття зовнішньої ситуації; результатом є формування первинного описуситуації.
2. Співставленняпервинного опису зі знаннями системи і поповнення цього опису; результатом єформування вторинного опису ситуації в термінах знань системи. Цей процес можнарозглядати як процес розуміння ситуації, або як процес перекладу первинногоопису на внутрішню мову системи. При цьому можуть змінюватися внутрішній стансистеми та її знання. Вторинний опис може бути не єдиним, і система можевибирати між різними вторинними описами. Крім того, система в процесі роботиможе переходити від одного вторинного опису до іншого. Якщо ми можемо формальнозадати форми внутрішнього представлення описів ситуацій та операції над ними,ми можемо сподіватися на певний автоматизований аналіз цих описів.
3. Плануванняцілеспрямованих дій та прийняття рішень, тобто аналіз можливих дій та їхнаслідків і вибір тієї дії, яка найкраще узгоджується з метою системи. Церішення, взагалі кажучи, формулюється деякою внутрішньою мовою (свідомо абопідсвідомо).
4. Зворотнаінтерпретація прийнятого рішення, тобто формування робочого алгоритму дляздійснення реакції системи.
5. Реалізаціяреакції системи; наслідком є зміна зовнішньої ситуації і внутрішнього станусистеми, і т.д.
Дуже важливим єтаке міркування. Не слід вважати, що вказані етапи є повністю розділеними у томурозумінні, що наступний етап починається тільки після того, як повністюзакінчиться попередній. Навпаки, для функціонування інтелектуальної системихарактерним є взаємне проникнення цих етапів. Наприклад, ті чи інші рішенняможуть прийматися уже на етапі безпосереднього сприйняття ситуації. Насамперед,це рішення про те, на які зовнішні подразники слід звертати увагу, а на яке необов'язково. Зовнішніх подразників так багато, що їх сприйняття повинно бутивибірковим.
3.Для чого необхідні інформаційні системи у статистиці
Відповідно до структуристатистичної служби України у структурі інформаційної обчислювальноїстатистичної системи (ІОСС) також вирізняють три рівні: державний(центральний), обласний та районний (рис. 1).
/>
На державному(центральному) рівні:
виконуєтьсязбирання, оброблення та аналіз статистичної інформації, що надходить з обласнихуправлінь статистики, яка обробляється та спрямовується в керівні державніорганізації;
організуєтьсяконтрольований доступ до статистичних фондів з боку інших міністерств івідомств. На цьому рівніздійснюється об’єднання обласних фрагментів у глобальну мережу статистикиУкраїни.
Державний рівеньІОСС складається з локальної обчислювальної мережі, яка об’єднує управлінняДержкомстату і відділи Головного міжреґіонального управління статистики вєдиний інформаційний простір з відповідним розподілом прав доступу доінформаційних фондів.
На обласному рівнізабезпечуються збирання статистичних даних від підзвітних статистичних одиниць,одержуються статистичні дані по каналах зв’язку з районного рівня, проводятьсяоброблення на аналіз статистичної інформації в межах територій, забезпечуютьсянею керівні органи реґіону, передається інформація на державний рівень поканалах зв’язку. Функціонально обласний рівень будується на основі локальноїобчислювальної мережі обласного управління статистики.
На районному рівніреалізується збирання статистичної інформації від первинних об’єктівстатистичного обліку, проводяться вибіркові обстеження, оброблення та аналізодержаної статистичної інформації, передавання її керівним органам району і (поканалах зв’язку) на обласний рівень. У перспективі техніко-технологічнийкомплекс районного відділу статистики являтиме собою локальну обчислювальнумережу.
Оброблення інформації нацентральному рівні ведеться в Головному міжреґіональному управлінні статистики.ГМУС оснащене двома потужними обчислювальними ЕОМ з процесорамиRISC-архітектури для функціонування системи управління інтегральними базамистатистичних даних. Ці обчислювальні системи забезпечують багатозадачний режимоброблення статистичної інформації, систему апаратного захисту пам’яті на всіхрівнях, оптимальні параметри системної продуктивності, підтримку системиуправління базами даних Sybase, які дають змогу працювати в середовищіклієнт-сервер. Центральні обчислювальні системи забезпечують взаємодію зробочими станціями і серверами локальної обчислювальної мережі за допомогоюмережевої операційної системи Netware і контролерів Ethernet.
Локальна обчислювальнамережа використовується в побудові інформаційної обчислювальної системистатистики для забезпечення робочих місць користувачів та інформаційноївзаємодії, дає змогу підвищити ступінь ефективності використання обчислювальноїтехніки.
Локальна обчислювальнамережа центрального рівня будується за таким принципом. В апараті ДержкомстатуУкраїни робочі станції управлінь об’єднуються в локальну обчислювальну мережу,яка забезпечує передання та обмін даними між окремими робочими станціями. УГоловному міжреґіональному управлінні статистики локальна обчислювальна мережаоб’єднує робочі станції відділів у комплекс, пов’язаний з розв’язанням задач увідповідній галузі статистики. Файл-сервер локальної обчислювальної системивідділів здійснює зберігання та управління даними і програмами загальногокористування і доступом до них, створення і ведення баз даних поточного періодуза відповідними галузями статистики.
Для забезпечення засобівтелекомунікацій на центральному рівні виділено комунікаційний сервер на базіперсональних комп’ютерів, включених у загальну мережу Ethernet і призначенихдля доступу до мереж зв’язку з реалізацією функцій електронної пошти таелектронного обміну документами. Загальну структуру інформаційно-обчислювальноїсистеми статистики центрального рівня наведено на рис. 2.
/>
Обчислювальнісистеми забезпечують багатозначний режим оброблення транзакцій, системуапаратного захисту пам’яті на всіх рівнях, оптимальні параметри системноїпродуктивності, підтримку операційної системи типу UNIX і системи управління базами данихтипу ORACLE, які дають можливістьпрацювати в середовищі клієнт-сервер. Центральні обчислювальні системи забезпечують взаємодію зробочими станціями і серверами локальної обчислювальної мережі за допомогоюмережевої операційної системи.
Загальну структуруінформаційно-обчислювальної системи статистики обласного рівня наведено на рис.3.
/>
У районних відділахстатистики розміри баз даних не перевищують 1000 записів, а кількістькористувачів становить від 3 до 12 осіб. Загальну структуруінформаційно-обчислювальної системи статистики районного рівня наведено на рис 4. Районний рівень включає 660районних і міських відділів статистики і забезпечує введення та обробленняблизько 30 ∙ 10 000 000 байт, передавання 24 ∙ 10 000 000 байт ізберігання впродовж року 56 ∙ 10 000 000 байт.
/>
Кожний районнийвідділ статистики має бути оснащений локальною обчислювальною мережею звідповідною кількістю робочих станцій та одним або кількома багатотермінальнимикомплексами введення та оброблення даних на основі персонального комп’ютералокальної обчислювальної мережі районного відділу статистики.
Одна з робочихстанцій оснащується модемом, який забезпечує обмін даних відповідно допротоколу V.23 по комутованих телефоннихканалах Міністерства зв’язку України, і виконує функції сервера зв’язкурайонного відділу статистики.
Локальна обчислювальнамережа районного відділу статистики управляється мережевою операційною системоюNetware Lite для однорангових мереж, що дає змогу використати невиділенийфайл-сервер і організувати на ньому додаткове робоче місце.
Списоклітератури
1. ПисаревськаТ. А. Інформаційні системи і технології в управлінні трудовими ресурсами: Навч.посібник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 279 с
2. ГавриловаТ.А., Хорошевский В.Ф. Базы знаний интеллектуальных систем. — СПб.: Питер,2000.
3. БашмаковА.И., Башмаков И.А. Интеллектуальные информационные технологии: Учеб. пособие.– М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2005.
4. Солійчук С.Управління і ЕОМ. – К., 2000.
5. Дніпровецький К.У ногу з часом // Ділова Україна. – 2001. — №3. – с.14-15.