--PAGE_BREAK--
Рисунок 1.2 — Схемирозташування автомобілів під кутом
Умовні позначення:
а — кут постановки складає 30О;б – кут постановки складає 45О;в – кут постановки складає 60О;г – кут постановкискладає 90О
Рисунок 1.3 – Схеми паралельного розташування автомобилів на парковках
Умовні позначення:
а–вільний спосіб; б, в– розташування ланцюжком
1.6Висновки по розділу
Таким чином, паркування автомобілів на мережі (ВДМ) міста — одна із дуже важливих і всенаростаючих проблем. З одною боку, чим більше автомобілів, тим більше потрібно місць для паркування. З іншого боку, чим більше автомобілів, тим більше навантаження на ВДМ міста і тим менше можливості для паркування на проїзній частині. У найкрупніших містах дійсно недостатньо місць для паркування і не створюються умови для достатнього нагляду за порушенням паркувань. Як наслідок, автомобілі припарковані уздовж проїзної частини, зменшують її ефективну ширину, що, в свою чергу, веде до збільшення заторів на дорогах, зниження швидкості руху й зменшення пропускної здатності ВДМ. Все це спричиняє зростання дорожньо-транспортних пригод і виникнення проблем екологічного, соціального й економічного характеру. Серед проблем, породжених автомобілізацією, проблеми організації паркувань в адміністративних, торговельних, громадських і виробничих галузях є найбільш гострими. Це пояснюється тим, що площа, займана паркуванням автомобілів, перевищує площу міських вулиць і доріг, що використовується для руху транспортних потоків.
Однією з найбільш важливих складових, що використовується у вирішенні вищеназваних завдань, є обґрунтування мережі парковки автомобільного транспорту в умовах міста.
Сучасні методи обгрунтування мережі парковки автомобільного транспорту засновані на припущеннях про її вплив на характеристики функціонування транспортних потоків. Але досі не відомо, яким чином відбувається перерозподіл транспортних потоків по ВДМ, як змінюються характеристики функціонування міста. Отримання нових закономірностей поведінки транспортних потоків щодо формування раціональної системи паркування дозволить визначити заходи з підвищення ефективності функціонування транспортної мережі міста. Практична реалізація нових наукових підходів до обгрунтування мережі парковки автомобільного транспорту поліпшить якість обслуговування транспортної системи міста.
2.Вибір методу дослідження
Метод — спосіб досягнення мети, сукупність прийомів і операцій теоретичного, практичного освоєння дійсності; спосіб певним чином організованої людської діяльності.Метод є не тільки сукупністю правил, прийомів, способів, норм пізнання і дій, а й системою приписів, принципів, вимог, які повинні орієнтувати у вирішенні конкретного завдання, досягнення результату в будь-якій сфері діяльності.
З огляду на сферу реалізації розрізняють загальні і спеціальні методи наукових досліджень.
Загальні методи наукового пізнання. Структурними елементами цих методів є філософські загальнонаукові принципи пізнання дійсності. За функціональним критерієм їх поділяють на такі групи:
— методи емпіричного дослідження (спостереження, вимірювання, порівняння, експеримент);
— методи, які використовують на емпіричному і на теоретичному рівнях дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, моделювання та ін.);
— методи теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до конкретного, гіпотетико-дедуктивний, системний методи, прогнозування, дисперсний аналіз).
2.1 Методи емпіричного рівня дослідження
Найхарактерніша їх особливість полягає у пізнанні феноменів, їх зв'язків і відношень завдяки безпосередньому з'ясуванню їх параметрів.
Спостереження. Використання цього методу збагачує науку фактами безпосередньої дійсності. Полягає він у цілеспрямованому вивченні предметів із використанням таких чуттєвих властивостей людини, як відчуття, сприйняття, уявлення предметів і явищ дійсності.
Спостереження — метод пізнання дійсності, який грунтується на безпосередньому сприйнятті процесів, явищ, об'єктів за допомогою органів чуття, без втручання в їх буття дослідника.Даний метод необхідний для дослідження парковок, бо спостереження дає знання про зовнішні аспекти і властивості об'єкта. Пізнавальними результатами спостереження є опис мовними засобами предметів і явищ, а також схеми, таблиці, графіки, рисунки, діаграми та ін. Результати спостережень виражають за допомогою якісних і порівняльних понять.
Вимірювання. Процес вимірювання полягає у встановленні величини об'єкта, явища, процесу в порівнянні цієї величини з одиницею вимірювання.
Вимірювання — представлення властивостей реальних об'єктів у вигляді числової величини.У розвитку емпіричного пізнання вимірювання є його вищим і досконалішим способом. Перехід від спостереження до вимірювання вимагає відповідних приладів та інструментарію, нових понять і припущень.
Порівняння. Основу цього методу становить порівняння окремих параметрів або сукупних ознак досліджуваних об'єктів, встановлення відмінностей і подібностей між ними.
Порівняння — метод пізнання дійсності, покликаний встановити спільні й відмінні параметри між процесами, явищами, об'єктами.Широко використовують порівняння для систематизації й класифікації понять, адже це дає змогу співвіднести невідоме з відомим, пояснити нове через вже наявні поняття і категорії. Роль порівняння в пізнанні не варто переоцінювати, оскільки воно, як правило, має поверховий характер, відображаючи лише перші етапи дослідження. Водночас порівняння є передумовою для проведення аналогії.
Експеримент. Суть цього методу полягає в ініціюванні дослідником процесів і явищ, до яких він має науковий інтерес.
Експеримент — метод пізнання об'єктивної дійсності завдяки науково організованому досліду, ініціюванню процесів, явищ.Що стосується теми курсової роботи, то цей метод необхідний так, як він дає змогу з'ясувати конкретні особливості об'єкта наукового інтересу за певних важливих для дослідника умов, які можуть бути як штатними, так і штучно організованими і дають змогу спрогнозувати його стан, поведінку в різних ситуаціях.
2.2 Методи емпіричного і теоретичного рівнів дослідження
Сутність їх полягає у зорієнтованості на безпосередню дійсність й одночасному використанні абстрактних пізнавальних образів (уявлень, ідей, понять, концепцій), які стосуються цієї дійсності.
Абстрагування. Нерідко досліднику доводиться із сукупності ознак, властивостей явища, процесу дійсності виокремлювати ті, що становлять для нього інтерес. Таку мислену процедуру називають абстрагуванням.
Абстрагування — метод наукового дослідження, який полягає у мисленому виокремленні суттєвих, істотних ознак, аспектів, відношень предмета, процесу, явища.Даний метод майже не можливо застосувати в дослідженні парковок на проїзній частині, тому що проникнення мислення дослідника вглиб даного об'єкта, з'ясування його сутності, своєрідне його розчленування задля пізнання найістотнішого потребує великих зусиль і часу.
Аналіз і синтез. Ці два мислені процеси органічно взаємопов'язані і взаємозумовлені.Аналіз полягає в розкладі об'єкта, який досліджується, на складові частини, з'ясуванні тенденцій розвитку і способів функціонування з метою їх відносно самостійного вивчення. Він є засобом осягнення об'єкта лише тоді, коли виокремлює найсуттєвіше в об'єкті.
Аналіз — мислене або практичне розчленування цілого на частини.Аналіз формує в дослідника здатність до структурування об'єкта дослідження, до визначення його складових без взаємодії з ним шляхом логічної абстракції. Відіграючи велику роль у пізнанні, аналіз, однак, не дає конкретного знання, тобто знання як єдності різноманітного. Це завдання виконує синтез, який є протилежною дією в мисленні.
Синтез — об'єднання раніше виокремлених частин у ціле, в якому протиріччя і протилежність послаблюються або знімаються.Внаслідок синтезу з'являється нове утворення, властивостями якого є не лише зовнішня сума властивостей компонента, а й результат їх взаємопроникнення і взаємовпливу.
Аналіз і синтез як логічні методи пізнання виникли на основі практичної діяльності, досвіду людей. Практичне розчленування і поєднання речей передували логічному аналізу і синтезу. Єдність аналізу і синтезу забезпечує адекватне відображення дійсності у свідомості людини.
У науковому мисленні аналіз і синтез у кожній галузі досліджень конкретизуються і детально розвиваються на основі закономірностей, які вивчають відповідні науки. Із загального прийому вони можуть перетворюватися на спеціальний метод дослідження (існують конкретні методи математичного, хімічного чи соціального аналізу). Соціальний об'єкт, маючи специфічну за складністю та внутрішньою організацією природу, відкритий длязастосування методів аналізу і синтезу. Правильно використовуючи їх, дослідник не лише пізнає ці об'єкти, а й виробляє у себе здатність до подальшого творчого застосування цих методів.
Індукція і дедукція. Особливість цих методів пізнання дійсності полягає у переході знання про одиничне й окреме у знання про загальне і навпаки.
Індукція — метод пізнання, згідно з яким на основі висновків про часткове роблять висновки про загальне.Цей метод часто застосовують задля перевірки гіпотез (припущень). Індукція може бути повною, якщо на підставі властивостей елемента, який належить до певного класу, роблять висновок про наявність аналогічних властивостей у всіх елементів цього класу. За неповної індукції роблять висновок про наявність усіх властивостей в елементів даного класу на підставі наявності лише деяких властивостей елементів цього класу. Індукція нерозривно пов'язана з дедукцією.
Дедукція — метод пізнання, заснований на висновках від загального до часткового (особливого).Реалізується вона як виведення певних тверджень (вірогідних висновків) на основі вихідних положень. Відповідно теорії називають дедуктивними.
Дані методи не можливо пов’язати до розгляду проблеми, що стосуються парковок так, як недоліком індукції є неможливість за її допомогою чітко обґрунтувати загальне, адже розглядається лише частина сукупності, то недоліком дедукції вважають неможливість чіткого обґрунтування загальної передумови.
Моделювання. Застосовують цей метод пізнання, якщо безпосереднє вивчення предметів, процесів, явищ неможливе або недоцільне.
Моделювання — метод пізнання явищ і процесів, який грунтується на заміні, теоретичній або експериментальній, об'єкта досліджень (оригінала) подібним на нього (моделлю).Використання цього методу дає змогу пізнавати начебто недоступні процеси і явища, уявляти, "наближувати"їх до дослідника.
2.3 Методи теоретичного дослідження
Гіпотетико-дедуктивний метод. Використовують його як інструмент обґрунтування готового, існуючого знання. За його допомогою можна виводити наслідки з гіпотез і перевіряти їх за допомогою фактів. Але шлях до таких гіпотез, ініційованість їх фактами, пояснення їх залишаються поза межами цього методу. Дедукція є лише логічним механізмом передування і перетворення інформації, оскільки переносить сутнісне значення вихідних міркувань на висновки.
Використання гіпотетико-дедуктивного методу при дослідженні паркувальної системи — пов'язане з певними труднощами, оскільки в них не виокремленні найважливіші узагальнення і факти з багатьох інших, другорядних, а основні гіпотези не відділені від похідних гіпотез; не виявлені логічні відношення між окремими групами гіпотез. Негативно позначається на цьому і дуже велика кількість гіпотез. Тому його використання не можливе для розгляду даної проблеми.
Системний метод. Ґрунтується на ідеї про те, що навколишня дійсність є єдиним цілим, речі і явища пов'язані одне з одним багатьма відношеннями.
Кожна система взаємодіє з тілами, явищами і подіями, які оточують її і певним чином впливають на перебіг процесів у ній. Тому дослідження системи буде неповним без врахування її зовнішнього середовища. Часто вплив цього середовища буває настільки істотним, що еволюцію системи потрібно розглядати в тісному зв'язку з еволюцією самого середовища.
При дослідженні системи парковок даний метод необхідний тому, що йому властивий розгляд певної сукупності об'єктів (матеріальних або ідеальних), у процесі якого з'ясовується, що їх взаємозв'язок і взаємодія спричинюють виникнення нових інтегративних властивостей системи, відсутніх у її складових. У кожному конкретному випадку для характеристики системи необхідно виявити механізм, з допомогою якого здійснюється взаємодія між елементами системних властивостей.
2.4Спеціальні методи наукових досліджень
Прогнозування. Як метод наукового пізнання він полягає у передбаченні майбутнього етапу процесу, явища, предмета на підставі аналізу його минулого і сучасного.
Прогнозування — сукупність засобів і прийомів мислення, що дають змогу на основі аналізу ретроспективних, екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) даних, а також їх зміну певному періоді часу вивести судження певної достовірності стосовно майбутнього розвитку об'єкта.
Методи прогнозування класифікують за різними ознаками. До найважливіших належать ступінь формалізації, загальний принцип дії, засіб отримання прогнозної інформації.Більшість класифікаційних схем виокремлюють серед методів прогнозування метод екстраполяції, метод експертних оцінок, моделювання.
Дисперсний аналіз. Послуговуються цим методом для оцінювання впливу різних факторів на результат експерименту, планування аналогічних експериментів. За кількістю факторів, вплив яких досліджується, розрізняють однофакторний і багатофакторний дисперсійний аналіз.
Кореляція і регресія. Застосування цих методів спричинене необхідністю розглядати природні та суспільні явища у взаємозв'язку і постійній зміні. Суть методу кореляції полягає у встановленні кореляційної залежності між двома змінними величинами, яка виявляє себе як функціональна залежність між значеннями однієї з них і умовним математичним очікуванням іншої.
Регресійним аналізом називають встановлення форми залежності між змінними, оцінювання функції регресії, невідомих значень (прогноз значень) залежної змінної. Що стосується даного методу при дослідженні парковок, то за допомогою регресійно-кореляційного аналізу придоставляється можливість спрогнозувати розвиток процесів у часі, і відповідно найти оптимальне рішення.
Факторний аналіз. Основним його завданням є перехід від первинної системи багатьох взаємопов'язаних факторів Х1, Х2, ..., Хм до відносно малої кількості латентних (прихованих) факторів F1,F2,… Fk, k
2.5Висновки по розділу
Таким чином, охарактеризувавши методи емпіричного дослідження; методи, які використовують на емпіричному і на теоретичному рівнях дослідження і методи теоретичного дослідження було визначено, що для вирішення проблеми парковок на проїзній частині необхідно використати наступні методи:
— спостереження дає знання про зовнішні аспекти і властивості об'єкта.
— експерименттак, як він дає змогу з'ясувати конкретні особливості об'єкта наукового інтересу за певних важливих для дослідника умов, які можуть бути як штатними, так і штучно організованими і дають змогу спрогнозувати його стан, поведінку в різних ситуаціях;
— системний метод тому, що йому властивий розгляд певної сукупності об'єктів (матеріальних або ідеальних), у процесі якого з'ясовується, що їх взаємозв'язок і взаємодія спричинюють виникнення нових інтегративних властивостей системи, відсутніх у її складових;
— регресійно-кореляційний аналіз, завдяки якому придоставляється можливість спрогнозувати розвиток процесів у часі, і відповідно найти оптимальне рішення;
— теоріяймовірності для перевірки отриманих результатів.
Отже, будь-яке наукове дослідження, як і наука загалом, спирається на теорію, факти і методи досліджень. Цим обумовлюється роль методології і методів наукових досліджень у пізнанні навколишньої дійсності.
3.Моделювання об’єкту дослідження
3.1 Методика проведення експерименту
Для отримання коефіцієнтів моделі виїзду автомобілів з парковки в залежності від інтенсивності транспортного потоку використаємо комп’ютерну програму Statistikav6.0. Після чого вона буде перевірена на адекватність.
Для цього в результаті дослідження, проведеного на вулиці Сумській були здобуті такі статистичні дані для обох напрямків руху:
— інтенсивність транспортного потоку;
— час виїзду автомобілів;
— кількість автомобілів розташованих на проїзній частині.
Всі натурні дослідження проводилися в п’ятницюз 8до 9години із 18 до 19години. Локальні натурні спостереження проводяться для отримання фактичних даних проінтенсивності, складі потокуна данійділянцівулично-дорожньої мережі. Також проводився облік кількості автомобілів на парковці через кожні 15 хвилин, час виїзду з організованої вуличної парковки на першу смугу руху. Для цього збору всіх цих даних була організована група в складі чотирнадцятичоловік.
Інтенсивність транспортного потоку фіксувалася через кожні 15 хвилин на початку, в середині і в кінці парковки по першій і другій смузі. Також одночасно проводився замір часу виїзду автомобілів із парковки.
Початок фіксування виїзду автомобіля вівся з моменту включення водієм лівого повороту до повного його виїзду на проїжджу частину. Так як склад транспортного потоку різний, то фіксувалися всі транспортні засоби, що виїзжали в залежності від місця розташування на парковці. Після чого дані про час, який затрачує автомобіль на виїзд заносилися в картку обліку.
3.2 Аналіз регресійної моделі
Так як суть регресійно-кореляційного аналізу зводиться до встановлення рівняння регресії, виду кривої між випадковими величинами, аргументами х і функцією y, оцінці тісноти зв’язку між ними і достовірності і адекватності результатів вимірювань, то припустимо що час виїзду автомобілів змінюється по показниковому закону
, (3.1)
де t— час виїзду автомобілів, с;
— константа Ейлера,
коефієнти регресії;
інтенсивність транспортного потоку на смузі руху, авт/год.
Таблиця 3.1 – Коефіцієнти регресії
продолжение
--PAGE_BREAK--
3.3 Перевірка моделі на адекватність
Встановлення адекватності – це визначення помилки апроксимації. Для встановлення адекватності необхідно розрахувати експериментальне значення критерія Фішера і порівняти з теоретичним, який приймається при довірчій ймовірності 0,95. Критерій Фішера розраховується за формулою
, (3.2)
де – дисперсія адекватності;
– середня дисперсія всього експерименту.
, (3.3)
, (3.4)
де -теоретичне значення функції для кожного заміру;
-експериментальне значення функції;
-середнє експериментальне значення функції із серії замірів;
— кількість замірів в одному дослідженні;
— число коефіцієнтів рівняння теоретичної регресії.
Розрахункові значення критерія Фішера отримані в програмі Statistikav6.0 наведені в таблиці 3.2.
Таблиця 3.2 – Результати розрахунків
3.4 Висновок по розділу
В результаті моделювання часу виїзду автомобілів із парковки в залежності від інтенсивності транспортного потоку по смугах руху було встановлено тісний зв’язок між цими параметрами. Цей зв’язок показує коефіцієнт кореляції, який змінюється від 0,85 до 0,96. При цих значення кореляції критерій Фішера відповідно змінювався з 155,02 до 690,54.
Різниця між теоретичними і фактичними даними часу виїзду складає 2-3 с., що дає змогу встановити адекватність даної регресійної моделі.
Таким чином, аналіз моделювання показав, що виїзд автомобіля спричинює конфліктну ситуацію зв’язану із влиттям в транспортний потік, що збільшує можливість виникнення ДТП.
4.Аналіз результатів моделювання
4.1 Аналіз впливу факторів на поводження об’єкту
Спираючись на результати дослідження, які приведені в таблиці 4.1, за допомогою якої побудовані графіки часу виїзду автомобілів із парковки в залежності від інтенсивності транспортного потоку по смугах руху, що показані на рисунках 4.1-4.12 видно тісну залежність між цими параметрами.
На цих графіках видно, що при незначній інтенсивності транспортного потоку час виїзду автомобілів здійснюється за незначний проміжок часу. Це пов’язано з можливістю виїзду з парковки без додаткової складності, так як відстань між слідуючими один за одним автомобілями є не значною. При цьому водій, не поспішаючи включає лівий поворот і дивлячись в зеркало заднього виду починає маневр.
Починаючи с данного моменту, коли інтенсивність по смугах руху сут’єво збільшується, в свою чергу швидкість і щільність транспортного потоку зменшується, і відповідно відстань між слідуючими один за одним автомобілями складає приблизно 2 метри, починає грати психологічний фактор людини. Цей зв’язок є об’ктивним так як водій не бажаючи чекати створюючи аварійну ситуацію на дорозі вливається в транспортний потік, який рухається по першій смузі, що призводить до зниження швидкості руху і відповідно пропускної спроможності дороги. І чим вище стає інтенсивність ТП поведінка водія становиться не адекватною, відповідно час виїзду практично не змінюється.
Таблиця 4.1 – Результати досліджень теоретичного і фактичного часу виїзду автомобілів в залежності від інтенсивності ТП по смугах руху
4.2 Висновок по розділу
Склавши регресійну модель і проаналізувавши отримані результати заїзду автомобілів в залежності від інтенсивності ТП дозволило виявити вплив на пропускну спроможністьвулично-дорожньої мережі міста Харкова, а саме до її зниження, зменшення безпеки в швидкості руху, створення аварійних ситуацій на дорозі, створення перешкод в роботі МПТ а також зменшення ширини проїзної частини. Результат дослідження показав тісний взаємозв’язок між параметрами парковки і параметрами транспортного потоку.
Висновок
В результаті виконання даного курсового проекту розробленометодику проведенняекспериментуз моменту включення водієм лівого повороту до повного виїзду на першу смугу руху, що дозволилопровести дослідження.
По результатам дослідження проведеного в місті Харкові на вулиці Сумській виявлено, що при інтенсивності 150-300 авт/год на першій смузі середній час виїзду складає 4-8 с, а при 350-500 авт/год середній час виїзду складає 25-30 секунд, відповідно водночас при інтенсивності на другій смузі 800-900 авт/год, 1000-1100 авт/год. і сумарної інтенсивносиі 950-1250 авт/год, 1250-1600 авт/год.
Після чого складено регресійну модель виду продолжение
--PAGE_BREAK--