План
1. Спрощення.
2. Перерозклад.
3. Ускладнення.
4. Декориляція.
5. Морфемний аналіз слова.
Упроцесі історичного розвитку мови можуть змінюватися не лише значення слів чи їхфонетичний склад, але і їх морфемна будова. У деяких словах, наприклад, змінюєтьсякількість морфем, звуковий склад окремих морфем, відбувається зміна їх значенняі функції. У зв'язку з цим прийнято говорити про зміни у морфологічнійструктурі слова. Шляхом зіставлення споріднених слів, вивчення давніх форм іморфологічних типів слів можна встановити: чи стала морфемна будова цих слівіншою, ніж була у момент їх виникнення; яким буде поділ слів на морфеми, чизбігається з тим поділом, що був характерний для минулого стану розвитку мови.
Головнимифакторами, які спричинили зміну морфемної структури слова, є порушення прямогоспіввідношення між твірною і похідною основами. Основними причинами історичнихзмін у морфемній будові слова вважаються:
1.Зміниу значеннях похідних і непохідних основ.
2.Зникненняз мови споріднених мотивуючих основ.
3.Фонетичнізміни у структурі слова.
Зогляду на ці причини розрізняють такі типи історичних змін у морфемнійструктурі слова: спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція.
1.Спрощення
Найбільшпоширеною і важливою зміною складу слова є спрощення.
Спрощення—це зміна у морфемній структурі слова, в результаті якої у процесі розвитку мовипохідна основа, що мала в своєму складі афікси, перетворюється на непохідну,кореневу, наприклад: дар (порівняйте давнє да-р-ь — да-ти).
Явищеспрощення виникло внаслідок деетимологізації і демотивації слів та в результатіфонетичних змін: дар — дати, носик (чайника) і ніс людини, тиждень — «той жедень».
Розрізняютьповне і неповне спрощення. При повному спрощенні відбувалося цілковите злиттяафіксальних морфем з кореневою. Нові слова при цьому вже не зберігають слідівдавньої подільності. Так, у сучасних неподільних основах прикметників стар-ий,добр-ий, хитр-ий лише шляхом порівняльно-історичних зіставлень можна виділитидавній суфікс -р- зі значенням великої міри ознаки, яку виражав корінь.Порівняйте: старий — ста- (спільнокореневі стати, стояти) + суфікс -р-; первіснослово старий означало «сталий», «міцний»; слово добрий має той же первіснийкорінь, що й доба, оскільки означало «відповідний», «той, що підходить».Прикметник хитрий утворився на базі праслов'янського хитати. Первісний корінь хьіт-у поєднанні з суфіксом -р- мав значення «меткий», «спритний». Згодом це словонабуло сучасного значення «нещирий».
Принеповному спрощенні окремі сліди колишньої похідності зберігаються і їх можнапомітити: корінь та афікси розпізнаються, хоча вже втратили своє значення.Наприклад, слова на зразок порошок, обруч у сучасній українській мові єнеподільними, проте у них можна розпізнати афіксальні морфеми і кореневі(порівняйте: первісно порох — «пил, прах», ст.-слов.«прахь»; об-ручь від «рука»). Отже, відбулося злиття в однуморфему давніх коренів та афіксів.
Розрізняютьспрощення у трьох позиціях — злилися в одну кореневу морфему: корінь і суфікс;префікс і корінь; префікс, корінь і суфікс.
а)Корінь + суфікс: одноморфемні тепер основи в іменниках мил-о, шил-о, рал-о іпод. колись були морфемно подільними. Порівняйте: мило походить від давньогодієслова миті + суфікс на означення знаряддя дії -дл-о, в якому сталосяспрощення: мидло —»мило; рало походить від первісного ордло, де початкове ор- (колишнійкорінь як і в етимологічно спорідненому орати) дало ра-(порівняйте: ратай) + суфікс-дл-о —> ло. Отже, елемент -л- у цих словах суфіксального походження, однакзараз він є складовою частиною кореня.
Условах жир, дар давній суфікс -р- злився з коренем, тому ці слова тепер такожмають непохідні основи, хоча, наприклад, жир походить від жити — «підтримуватижиття» і первісним значенням слова жир було «їжа». Злилися давні суфікси зкоренями і в багатьох інших словах, які тепер уже не членуються на морфеми,наприклад, вікн-о — від кореня ок- (порівняйте: ок-о) + суфікс -н-, передпочатковим о з'явився приставний приголосний в (порівняйте: він, вухо); гребінь— від кореня греб- (порівняйте: греб-у, первісне гребти означало «чесати») +суфікс -ень- (у якому маємо чергування: гребінь — гребеня).
Спрощенняна межі кореневої і суфіксальної морфем відбулося у словах із суфіксамиздрібнілості (у словах зі зменшеним значенням). Вони втратили значеннязменшеності, здрібнілості, стали окремими самостійними лексемами, оскільки незменшене (твірне) слово або вийшло з ужитку, або нове слово отримало інше,спеціальне значення, ніж не зменшене (твірне): куниця (від первісного куна зцим же значенням і суфікса -иц-я), миска (від первісного миса — «плоске блюдо»і суфікса зменшеності -к-а); кориця (прянощі), лопатка (анатом.), ніжка (стола),носик (чайника), ручка (дверна), стрілка (годинникова), спинка (дивана) та ін.
/>б) Префікс+ корінь: закон (від префікса за- + корінь кон- (кін-), первісне конь — «межа,кордон, кінець»), призьба (від при- + ізба), окорок (від о- + первісне корок —«нога»), обруч (від об- + дьвжручь у значенні «браслет»), паскуда (від па- +первісне скуда — «бідність»), спосіб (від с- + первісне пособь — «поміч»). Допрефіксальних за походженням утворень, які піддалися спрощенню, належать словаіз заперечним префіксом не-, що злився з коренем (слова без не- вийшли зужитку): неділя (від не- + первісне дьлати, отже неділя — «день відпочинку»), недуг(від не- + первісне дугь — «сила, здоров'я»; порівняйте: сучасне дужий —«сильний,здоровий», а недуг отримало значення «безсилля, неміч, хвороба»), ненароком (відне- + первісне нароком — «навмисне»).
в) Префікс+ корінь + суфікс: у слові наперсток маємо новий корінь, що утворився внаслідокзлиття трьох давніх морфем: префікса на-, кореня перст- і суфікса -ок; непохіднеслово подушка є результатом злиття префікса по-, кореня душ- (дух — «дути») ісуфікса -к-а, отже, подушка буквально—«надута»; завтра(від за- +утр- +закінчення родового відмінка -а).
Спрощенняісторично похідних основ найчастіше відбувається внаслідок зміни їх лексичнихзначень. Порівняйте, наприклад, слова корито, смородина, обруч, негідник,порошок, столиця, щетина, оскомина, сусід та ін.
Спрощеннюпіддалися іменники, утворені за допомогою суфіксів здрібнілості (білка, бочка,ложка, косинка, кориця), прикметники з колишніми суфіксами «вторинноїприкметниковості»: великий, вузький, гіркий, короткий, м'який, рідкий.
Спрощеннюісторично похідних основ сприяли різні фонетичні зміни в їх звуковому складі: весло(первісно везло) утворено від основи дієслова везти за допомогою суфікса -сл-о.У позиції «корінь + суфікс» відбулася асиміляція дзвінкого приголосного з доглухого с з наступним стягненням двох однакових приголосних в один звук. Слово канутиутворено від основи дієслова капати за допомогою суфікса -ну- з наступнимспрощенням групи приголосних пн до звука н. Цікаві факти, аргументованіприпущення про різні види, фази, причини, механізми спрощення містять праці О.Ольшанського, І. Яценка. Так, наприклад, слово коричневий пройшло такі фазиспрощення: кор-а —* кор-иц-я —> кориц-я —> корич-н-ий —»коричн-ий —> коричн--ев-ий—»коричнев-ий. Отже, аналогічні факти дають підстави для висновку, що«спрощенню похідної основи передує спрощення твірної основи на попередньомуетапі розвитку мови».
Спрощеннясприяє збільшенню кількості твірних слів, розширенню словникового складу мови.Так, наприклад, на базі слова тиждень утворилися деривати тижневий, тижневик,щотижня. Від кореня род- утворилися нові кореневі слова народ, урожай, родич,порода, природа, врода, основи яких у минулому були морфемно подільними. Кожнез цих слів тепер зазнало спрощення і є неподільним. Від спрощених слів ужеутворилися цілі гнізда споріднених: природа —природник, природний,природодослідник; урожай — неврожай, урожайний, врожаїти, врожайно і под.
Отже,спрощення — найбільш поширений вид змін морфемної структури слова. Вонозбагачує кількість кореневих морфем у мові.
2.Перерозклад
Перерозклад—цеісторична зміна морфемних меж у складі слова; такий мовний процес, у результатіякого в складі похідного слова змінюються межі між твірною основою ісловотворчим афіксом внаслідок переходу звукового елемента однієї морфеми досусідньої морфеми. Так, наприклад, збільшився звуковий обсяг закінчень у словахрук-ам, вод-ам, земл-ям (порівняйте: давнє рука-мь, вода-мь, земля-мь) зарахунок перерозкладу кінцевих голосних основи -а. Подібне спостерігається і вдієслівних формах на зразок вед-еш, вед-ете, нес-еш, нес-ете, ход-иш, ход-ите, вяких голосні є, и у давній період розвитку української мови були суфіксальними,належали до основи, а не до закінчення (порівняйте: первісне несе-ши, несе-те,веде-ши, веде-те, ходи-ши, ходи-те). Отже, флексія теж розширилася за рахунокоснови.
Перерозподіл«звукового матеріалу» відбувся між деякими прийменниками і наступними словами(переважно займенниками). Так, корінь збільшився звуком н, який колись входивдо складу давніх прийменників вьн, кьн, сьн у формах на зразок в нього, ньому,неї, з ними, за аналогією до цього і у формах на зразок під ним, за нього таін. (порівняйте: вьн + ємь, сьн + имь, кьн + ему). Слово зняти утворилося відприйменника сьн і дієслова яти — «брати», приголосний прийменника н внаслідокперерозкладу належить до кореня. Згодом звук н появився за аналогією міжкоренями та іншими префіксами і став кореневим: підняти.
Явищеперерозкладу породило нові суфіксальні морфеми. Так, зокрема, від суфікса -ик шляхомперерозкладу утворилися суфікси -ник, -іль-ник, -льник на означення осіб задіяльністю і предметів їх діяльності. Похідний суфікс -ник утворено шляхомперерозкладу від прикметникового суфікса -н- і суфікса іменника -ик (звичайно,не у всіх випадках):
ват-н-ий—»ват-н-ик,
потай-н-ий—> потай-н-ик,
солом'я-н-ий —> солом 'я-н-ик,
сприт-н-ий—>сприт-н-ик.
Условах на зразок віс-ник, робіт-ник, захис-ник, фокус-ник, жартів-ник відчуваєтьсясуфікс -ник, оскільки у мові немає відповідних прикметників З суфіксом -н-(Потіха, 1970: 114). Похідний суфікс -ільник сформувався на основівіддієслівних іменникових назв, утворених за допомогою суфікса -ник віддієслівних, дієприкметникових основ на -ль, -ла, -ло, наприклад: погорільник (порівняйте:погоріль-ник-ь
Результатомперерозкладу є суфікс -ність у словах готов-ність (порівняйте: готовн-ість від готовний),жив-ність (порівняйте: живн-ість від живний).
Суфікс-ець на означення особи «розрісся» і дав мові такі суфікси: -енець, -івець, -лецьта ін.: біж-енець, ополч-енець, іскр-івець, мартен-івець, жи-лець, скита-лець.
Узв'язку з процесом словотворчого перерозкладу похідної основи слова змінюєтьсяїї структурна будова: відіменникові словотвірні типи змінюються у віддієслівні,відприкметникові — у відіменникові і т. п. (Ковалик, 1958: 8). Порівняйте,наприклад, пек-арн-я — «місце, де печуть», утворено від дієслова пекти, а не пекар;гуль-бищ-е — «місце, де гуляють», утворено від дієслова гуляти. У першомуприкладі маємо новоутворений внаслідок пере розкладу похідний суфікс -арн-, удругому бищ- (хоча можливе і пекар-н-я — «місце, де працює пекар», і гульб-ище— «місце, де відбувається гульба»). Новоутворені суфікси при перерозкладі частонабувають іншого характеру, тобто якщо вони були не іменниковими, то післяперерозкладу перетворюються в іменникові. Порівняйте наведені вище приклади.
Отже,явище перерозкладу трансформує морфемну структуру слова, внаслідок чогопороджує кількісне збагачення, головним чином, суфіксальних морфем, сприяє живомуформуванню і постійному становленню нових, продуктивних словотвірних типів.
3.Ускладнення
Ускладненнямназиваєтьсямовний процес, протилежний процесу спрощення, в результаті якого слово простої,неподільної морфемної структури перетворюється у слово з подільною структурою;тобто одна морфема поділяється на дві.
Явищеце спостерігається, як правило, у словах іншомовного походження. В українськумову прийшли «чужі» лексичні одиниці, що не членуються на морфеми незалежно відїхньої морфологічної будови у рідній мові. Так, наприклад, слово трамвай вукраїнській мові одноморфемне і стало базовим для похідних слів трамвайний,трамвайчик. В англійській мові, звідки запозичене, — складне (трем — «вагон», вей— «дорога»).
/>Разомз тим запозичене слово, адаптуючись на українському мовному грунті, вступає урізні семантико-структурні зв'язки і, таким чином, у подальшому воно можерозпадатись на значущі частини відповідно до законів нашої мови (Горбачук,1982: 35). Порівняйте, наприклад, давньогрецьке космос у зв'язку з появоюДериватів космічний, космодром, космонавт поділяється на дві морфеми космос; грецькеанархія стало теж подільним анарх-у-а, оскільки появилися споріднені слова: анарх-іст,анарх-ізм, анарх-ічн-ий; французьке гравюра в українській мові тепер сталодвоморфемним (грав-юр-а) під впливом утворених споріднених слів: грав-ер,грав-ірува-ти; грецьке слово хімія членується на морфеми (хім-у-а) під впливомспоріднених слів хім-ік, хім-ізація та ін.
Основноюпричиною ускладнення основ запозичених слів є наявність у мові разом іззапозиченим словом споріднених слів, які і вказують на структурно-словотвірнізв'язки між першими та другими.
Отже,ускладнення — це процес збільшення кількості морфем у відповідному слові.
4.Декореляція
Уморфемній будові слова можливі зміни, які не порушують зовнішньої І структурислова, тобто не змінюють їх звукового складу і кількості складу 1 морфем. Такеявище називається декореляцією.
Декореляція—це зміна характеру і значення морфем та їх співвідношень у слові при збереженніним первісної кількості і порядку морфем.
Процесдекореляції пов'язаний, в основному, зі зміною лексико-граматичних властивостейтвірних у похідному слові. Так, наприклад, змін зазнало похідне слово війна, яке,по суті, утворене від первісного іменника вог— «воїни», а в сучасній мовісприймається як утворення від дієслова і воювати; слово лікар утворене віддавнього іменника л «Ькь, л 'іка — «лікування, лікарство» (порівняйте:сучасне лік у цьому ж значенні), зараз співвідноситься з дієсловом лікувати; рідковживане слово пастир — від колишнього іменника пасть — «пасовище», заразспіввідноситься з дієсловом пасти та ін. У наведених прикладах внаслідокдекореляції відбулося перетворення відіменникових основ і в основивіддієслівного типу.
Подібнізміни відображені і серед інших частин мови. Так, своєрідний процес декореляціїмаємо у прислівниках долом, слідом, низом, які виникли шляхом адвербіалізаціїіменників у формі орудного відмінка однини з закінченням -ом. У сучаснійукраїнській мові їх прийнято розглядати як суфіксальні похідні.
Декореляціїчастіше піддаються деривати, утворені за допомогою суфіксів.
Причиноюдекореляції є втрата мовою твірних слів, зафіксованих у похідних 1 словах лікар,пастир, війна та ін.
5.Морфемний аналіз слова
Морфемнийаналіз слова спрямований на встановлення його морфемної структури. Встановитиморфемну структуру слова означає:
а) виділитимінімальні у звуковому відношенні носії значення;
б) ідентифікуватиїх, тобто визначити, кваліфікувати, встановити їх співвідношення.
Однак,щоб описати систему морфів та їх співвідношення у мові, виділити класиоднотипових у морфемному відношенні слів, необхідно виробити методику морфемногоаналізу.
Цепитання досить детально було розроблено в працях таких лінгвістів, як О.Пешковський, Г. Винокур, Г. Глісон, Д. Грінберг. У шкільній практиці морфемнийаналіз називають розбором за будовою слова. Термін шкільної граматики доситьпрозорий за своєю семантикою, оскільки у процесі його здійснення розкриваєтьсявнутрішня будова слова, організація у ньому значущих частин.
Головнийпринцип морфемного аналізу базується на здатності морфем повторюватися в іншихсловах. Саме цим полегшується завдання ідентифікації морфем (морфів) у процесівиділення значущих складових у будові слова.
Ідентифікаціяморфем (морфів) відбувається у двох напрямках: структурному (формальному) тасемантичному. Обидва напрямки важливі і зумовлюють один одного. Так, у словірозкішний елемент роз- формально збігається з префіксом роз- у словах на зразокрозмова, розподіл та інших, однак насправді цей елемент не може бутикваліфікований як префікс, оскільки він є органічною частиною кореня. Уникнутипомилок у таких випадках допомагає семантичний підхід до виділення сегментів: услові розподіл префікс роз- має значення «рух у певному напрямку», якого немаєі не може бути в елементі роз- у слові розкішний.
Ідентифікаціяморфем (морфів) відбувається шляхом зіставлення одно-структурних таспільнокореневих (споріднених) слів. При цьому слово вводиться у два рядиспіввідносних одиниць: перший ряд — спільнокореневі (споріднені) слова; другий— одноафіксальні слова. Введення слова в перший ряд зіставлень спрямоване наідентифікацію кореня як спільної частини споріднених слів. Наприклад:
на-пис-ати,
с-пис-ок,
пис-ати,
за-пис,
ви-пис-атиіт. д.
Підбіроднокореневих слів має здійснюватися обов'язково на базі семантичноїтотожності. У випадках, коли виникають будь-які сумніви щодо цього, необхіднозвертатися до тлумачного „Словника української мови“ (наприклад,слова граф, графа, графік, графин, графіка, графіт при формальній зовнішнійтотожності елемента граф- не є однокореневими з семантичної точки зору).
Введенняслова у другий ряд зіставлень спрямоване на ідентифікацію префіксів, суфіксів,конфіксів, постфіксів, тобто нефлективних афіксів. При доборі одноафіксальнихслів важливо також дотримуватися семантичної тотожності афіксів, оскільки їмпритаманна омонімія. Наприклад: для виявлення у слові розкидати префікса роз- необхіднопідібрати однопрефіксальні слова, що включають у свою структуру цей префікс зтим самим значенням — «рух у невизначеному напрямку»: розкидати, розвіяти,розпорошити іт. д. У словах розбити, розтрощити, рознести (вщент) і под.префікс має інше значення — «деструктивної (руйнівної) дії», внаслідок чого вінє омонімом до префікса першої групи слів.
Морфемнийаналіз здійснюється у певному порядку. 1. Насамперед необхідно виділитизакінчення. Для цього треба визначити: дане слово є змінним чи незмінним. Яквідомо, поняття «змінне / незмінне» слово не завжди цілком збігається зпоняттям «частина мови». Так, наприклад, іменник — це змінна частина мови,тобто включає в себе слова, що змінюються за відмінками та числами(відмінюються). Однак серед них є група слів, які не змінюються за вказанимипараметрами. Це, переважно, запозичені слова: шимпанзе, кіно, шосе, кафе,сафарі і т. д. Отже, не достатньо визначити причетність слова до частини мови,необхідно встановити його належність до класу слів за ознакою «змінюваності абонезмінюваності».
Флексіявстановлюється у процесі зміни граматичної форми слова: день, дня, дню, день,днем, (у) дні. Треба пам'ятати, що, крім матеріально виражених, можуть бути щематеріально невиражені, тобто нульові закінчення. Нульове закінчення можевиступати лише у словах, які змінюються. При словозміні на місці нульовоїфлексії обов'язково з'являється матеріально виражена флексія. Наприклад: стілО,але стол-а, стол-у, стол-ом і т. д. Слід зазначити, що термін «закінчення», навідміну від терміна «флексія», має досить прозору внутрішню форму і своєюсемантикою підкреслює, що йдеться про морфему (морф), розташовану в кінціслова. Однак закінчення не завжди займає позицію абсолютного кінця слова. Вономоже знаходитися перед постфіксом, що викликає певні труднощі при йоговиділенні: збира-ло-ся, як-а-небудь, котр-ий-сь та ін.
Післявиявлення флексії потрібно визначити її граматичне значення, яке, як правило, єсинтетичним, оскільки флексії — багатозначні морфеми. Так, наприклад, флексіяіменників має значення роду, числа та відмінка; флексія дієслів — часу, числа(у минулому часі — роду), дієвідміни, особи і т. д.
2. Післявідокремлення закінчення у слові залишається основа формо творення. Основаслова характеризується за такими параметрами:
а) подільна/ неподільна;
б) вільна/ зв'язана;
в) неперервана/ перервана.
Якщооснова включає в себе граматичні суфікси, то треба вказати на наявність другоїоснови — основи словотворення.
3. Подальшийморфемний аналіз може йти двома шляхами: від кореня до афіксів (цей шляхназивають «нанизуванням» морфем) або від афіксів до кореня («роздягання»кореня).
Коріньяк головна значуща морфема у структурі слова знаходиться при введенні слова уперший ряд зіставлень, коли слово вводиться до одного ряду розбити, розтрощити,рознести (вщент) і под. префікс має інше значення — «деструктивної (руйнівної)дії», внаслідок чого він є омонімом до префікса першої групи слів.
Морфемнийаналіз здійснюється у певному порядку. 1. Насамперед необхідно виділитизакінчення. Для цього треба визначити: дане слово є змінним чи незмінним. Яквідомо, поняття «змінне / незмінне» слово не завжди цілком збігається зпоняттям «частина мови». Так, наприклад, іменник — це змінна частина мови,тобто включає в себе слова, що змінюються за відмінками та числами(відмінюються). Однак серед них є група слів, які не змінюються за вказанимипараметрами. Це, переважно, запозичені слова: шимпанзе, кіно, шосе, кафе,сафарі і т. д. Отже, не достатньо визначити причетність слова до частини мови,необхідно встановити його належність до класу слів за ознакою «змінюваності абонезмінюваності».
Флексіявстановлюється у процесі зміни граматичної форми слова: день, дня, дню, день,днем, (у) дні. Треба пам'ятати, що, крім матеріально виражених, можуть бути щематеріально невиражені, тобто нульові закінчення. Нульове закінчення можевиступати лише у словах, які змінюються. При словозміні на місці нульовоїфлексії обов'язково з'являється матеріально виражена флексія. Наприклад: стілО,але стол-а, стол-у, стол-ом і т. д. Слід зазначити, що термін «закінчення», навідміну від терміна «флексія», має досить прозору внутрішню форму і своєюсемантикою підкреслює, що йдеться про морфему (морф), розташовану в кінціслова. Однак закінчення не завжди займає позицію абсолютного кінця слова. Вономоже знаходитися перед постфіксом, що викликає певні труднощі при йоговиділенні: збира-ло-ся, як-а-небудь, котр-ий-сь та ін.
Післявиявлення флексії потрібно визначити її граматичне значення, яке, як правило, єсинтетичним, оскільки флексії — багатозначні морфеми. Так, наприклад, флексіяіменників має значення роду, числа та відмінка; флексія дієслів — часу, числа(у минулому часі — роду), дієвідміни, особи і т. д.
2. Післявідокремлення закінчення у слові залишається основа формо творення. Основаслова характеризується за такими параметрами:
а) подільна/ неподільна;
б) вільна/ зв'язана;
в) неперервана/ перервана.
Якщооснова включає в себе граматичні суфікси, то треба вказати на наявність другоїоснови — основи словотворення.
3. Подальшийморфемний аналіз може йти двома шляхами: від кореня до афіксів (цей шляхназивають «нанизуванням» морфем) або від афіксів до кореня («роздягання»кореня).
мова зміна основа структура
Література
1. Ахманова О.С.Словарь лингвистических терминов. —Москва, 1966.2.Безпояско О.К., Городенська К.П. Морфеміка
української мови.—К.,1987. 3. ГаничД.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. —К., 1985.
4. Голянич М.І.Словотвірне поле кореня Мовознавство. —1978. —№ 2.
5. Горбачук В.Т.Основні поняття і терміни морфеміки. —Слов'янськ, 1982.
6. Горпинич В.О.Українська словотвірна дериватологія. —К., 1998.
7. Грязнухіна Т.О.,Клименко Н.Ф., Комарова Л.І., Муравицька М.П., Пещак М.М. Морфемна структураслова. — К., 1979.
8. Сучасна українськалітературна мова/Під ред. М.Я.Плющ.— К., 1994.