--PAGE_BREAK--У поетичних творах В.Симоненка вражає багатство й різноманітність словника, за допомогою якого автор відтворює різноманітну дійсність та багатий внутрішній, духовний світ людини. Одною з найбільш дійових засобів їх вираження є лексична синоніміка. Кількість та широта синонімічних рядів – один з найголовніших показників і доказів словникового багатства мови. Кількісне багатство лексико-синонімічних засобів зображення у творах талановитого поета поряд з їх майстерним застосуванням свідчить про те, що автор широко і вільно володіє невичерпними словесними скарбами рідної мови. Як слушно помітив М. Рильський: “Багатство синонімів – одна з питомих ознак багатства мови взагалі. Уміле користування синонімами, тобто вміння поставити саме те слово і саме на тому місці – невід'ємна риса справжнього майстра”9. Наявність кількісно великого синонімічного складу дає можливість точно, чітко і ясно висловлювати свої думки, передавати найтонші емоційні характеристики. Особливо допомагають в цьому синоніми-прикметники, які можуть влучно відтінити іменник, описати його властивості.
На прикладі сполучення прикметника гордий з різними означувальними іменниками ми зможемо простежити його відтінки, а значить, і потенціальні можливості вступати в синонімічні стосунки з досить широким колом прикметників, іноді далеких від його основного значення:
1) гордий – добрий, щасливий, кращий: “Щоб знали майбутні передтечі в щасливій і гордій добі…”10;
2) гордий – складніший, але новий, кращий: “Для нас під силу горді плани, що зріли в ленінськім чолі…”11;
3) гордий – власницький, поганий, нічого не вартий: “Захищають горді ідеали, перегонять в гроші кров і піт…”12;
4) гордий – прекрасний та непідступний: “Буду Я приходити до Тебе, і до інших йтимуть горді Ти…”13;
гордий – прекрасний, але здобутий важкою працею: “Твій гордий подвиг не принизять жорна…”14.
_______________
8Ефимов А.И. Стилистика художественной речи. М., 1957.
9М.Т. Рильський. Передмова до “Матеріалів до синонімічного словника української мови” А. Багмета. “Вітчизна”, 1959, № 2. 1 с.
10”Баба Онися”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 65 с.
11”Чуття великої любові”. Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 150 с.
12”Варвари”. Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 153 с.
13”Ну скажи – хіба не фантастично…” Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 154 с.
14”Жорна”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 63 с.
З поданого, хоч і не до кінця вичерпаного, переліку можна зробити чітке і переконливе уявлення про синонімічні можливості прикметників як лексико-граматичної категорії. Перш ніж безпосередньо приступити до розгляду лексико-синонімічного матеріалу, коротко викладемо розуміння лексичної синоніміки як мовного явища та методи її дослідження. В основі лексичної синонімії лежить саме близькість у значенні слів-синонімів, а не їх тотожність.
Таке розуміння синоніміки грунтується на принципі, суть якого полягає в нерозривній єдності спільного і відмінного в словах-синонімах. Окреме не існує інакше яку тому зв'язку, який веде до загального. Загальне існує лише в окремому, через окреме. Всяке окреме є (так чи інакше) загальне. Це повністю стосується внутрішньої сутності лексичної синоніміки прикметників.15
Перейдемо до самої характеристики синонімічних гнізд, яка допоможе яскраво висвітлити багатсво прикметникової синоніміки.
Різноманітними і синоніми прикметників, що позначають щось погане, зле. Вони групуються навколо слів ворожий та чорний: Дарма біситься злість ворожа, чорна…16
Сам прикметник чорний є нейтральним в емоційному і стилістичному відношенні. Всі інші члени синонімічного гнізда, передаючи основне значення цього ряду, вказують на відповідні відтінки. Хоча прикметник чорний, якщо він є контекстуальним синонімом, може нести різке негативне забарвлення: Сажа в’їлася чорним глумом у пелюстки її долонь.17 Зрозуміло, що сажа чорного кольору, але в даному випадку слово чорний вживається в розумінні поганий. Поет наче засуджує ту пічну сажу, що зіпсувала тендітні руки жінки, і це засудження читається між рядків. Вживається чорний і у значенні байдужий, непохитний для підсилення експресії: Щоб ті слова хитали чорні трони.18 Інший нюанс значення – нещасний: І став я малим і чорним голодни вороном.19 Взагалі спершу важко пов’язати звичайний чорний колір і контекстуальними значеннями цього прикметника, але варто лише пригадати, що чорний – колір трауру, і стає зрозумілим, що синонімом до цього прикметника буде слово із негативним відтінком.
Іншим синонімом до чорного, поганого буде страшний. Це семантико-стилістичний синонім, який додає значенневого відтінку та стилістичного забарвлення: І чи тоді мізерне і смішне не оберталось раптом у страшне?20 Інший синонім – злий: Інші кохатимуть люди – добрі, ласкаві і злі.21 Або: І минуле зле розтане, ніби привиди сумні.22
Інший нюанс значення – червоний. Цей колір асоціюється у людській свідомості із тривогою, страхом, передчуттям поганого, тому прикметник червоний стає контекстуальним синонімом до слова чорний (в решті решт, обидва ці прикметники на позначення кольору окреслюють погані явища та пригнічений стан): І червоним ліхтарем тривоги зупиняю поїзда твого.23
Наступна низка слів-синонімів до поганого є більш зрозумілою, бо ці синоніми сталі, часто вживані та зрозумілі поза контекстом: Ми часто чуєм радісну зловтіху у голосі ворожому,чужім, що заглядали кривда і люте лихо у наш – для щастя виведений – дім.24 В даному разі лихо є символом нехорошого, тому ясно, що воно погане, а ворожий відразу зіставляється з ворогом – людиною, яка намагається зробити щось зле.
_______________
15Колесник Г.М. Слово крилате, мудре, пристрасне. Лексична синоніміка поетичної мови М.Т. Рильського. К.: Наукова думка, 1965. 17 с.
16”Жорна”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 63 с.
17”Піч”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 66 с.
18”Леся Українка”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973.
19”Ворон”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 152 с.
20”Маленьке – не смішне”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 153 с.
21”Ти знаєш, що ти – людина?” Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 151 с.
22”Не бажаю я нічого, хочу тільки одного…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 47 с.
Наступним синонімом виступає докірливий: Для них за біль своїх образ і мук ти не знайшла докірливого слова.25
Прикметник дикий виступає у значенні поганий у наступних рядках: Коли грозує далеч небокрая у передгроззі дикім і німім.26 Сам іменник передгроззя вже є ознакою приближення чогось недоброго, тому даний прикметники влучно підкреслюють цей мотив тривоги.
У ролі членів цього синонімічного гнізда вжиті також прикметники сліпий та безсилий. Хоча за своєю основною семантикою ці слова віддалені від групи синонімів поганий, все ж у наведеному прикладі вони є контекстуальними синонімами аналізованого ряду: Сліпа і безсила лють прийшла і взяла за горло.27
Таким чином, до синонімічного ряду з поняттям поганий на основі поезій В.Симоненка можна віднести слова: ворожий, чорний, страшний, злий, червоний, лютий, докірливий, дикий, сліпий, безсилий.
Близько до зазначених синонімів прилягають слова, що групуються навколо прикметника сумний: І минуле зле розтане, ніби привиди сумні.28 Чи: Журливо мліли очі сумовиті.29 У даному випадку однокореневий синонім сумовитий використовується на позначення меншої ступені суму, ніж прикметник сумний. Читачеві уявляються засмучені очі людини, яку щось турбує та печалить. Саме цей вдало підібраний прикметник дає можливість більш яскраво побачити стан описуємої людини, передати її настрій.
______________
23”Берег чекання”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 129 с.
24”Жорна”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 63 с.
25”Цвіла ромашка в полі на межі”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 115 с.
26”Ворон”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 152 с.
27”Україні”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 136 с.
28”Не бажаю я нічого, хочу тільки одного…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 47 с.
29”Жорна”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 63 с.
30”Леся Українка”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 71 с.
Прикметник невеселий є вільним синонімом до слова сумний: Ти на папері почуттів моря переливаєш в строфи невеселі. В тій же ролі постає синонім зажурений: І ти одна в зажуреній оселі замріяно схилилась до стола.30 Дуже близько проходить прикметник тужливий: Я люблю тебе просто – отак, без надії, без тужливих зітхань і без клятвених слів.31 Любов, що не знаходить відгуку, справжнє горе, сум для закоханого.
Цілий ряд прикметників, далеких за своїм семантико-семантичним значенням від слова сумний, використовується поетом для опису свого зажуреного, пригніченого стану в період зими, яка навіває смуток: Я не люблю зими, вона така убога, одноманітна, барвами скупа, і місяць білий – круглий, як лупа, втопає в царстві мертвого й німого… Усе важке й безмовне, мов каміння.32
Синонімом виступає і прикметник самотній. Кожній живій істоті потрібен хтось, бо ніщо не може існувати самостійно. Особливо важко самотнім людям, бо люди існують одне заради одного. Тому зрозуміло, що одинокій людині наврячче добре.
Логічним висновком є те, що людині сумно, тобто сумний та самотній виступають синонімами, особливо в зверненному на це контексті: Часто я самотній, ніби Крузо. З цих рядків, згадуючи твір Д.Дефо стає зрозумілим, що герой вірша почувається нещасливим – йому сумно.
Ряд таких прикметників як дикий, убитий, гострий не є синонімами слова сумний поза конкретним контекстом. Але в контексті ці слова підсилюють ефект сприйняття читачем стана печалі героя вірша, примушуючи поспівчувати йому, пропустити крізь себе його емоції, відчути їх в самому серці: На своєму дикому острові в шкірянці з убитих надій штрикаю небо очима гострими – де ти, П’ятнице мій?33
Зустрічається і прикметник сірий на позначення суму. Взагалі дуже часто Симоненко використовує символічні значення прикметників кольору, використовує метафоричні перенесення. Кожен окремий колір окреслює якусь грань людської душі або її емоційне становище. Також кольори у поета виступають показником обставин, за яких відбувається подія. Все у віршах Симоненка діє, змінюється та гармонійно доповнює одне одного. Все має свій характер, душу і колір. У наступних рядках саме сірий додає відтінку, підкреслюючи сумну подію смерті: І в сіру ніч, коли мене не стане.34
Таким чином, розглянувши ще один синонімічний ряд, визначаємо прикметники сумовитий, невеселий, зажурений, тужливий, убогий, одноманітний, скупий, мертвий, німий, важкий, безмовний, самотній, дикий, убитий, гострий, сірий як синоніми до слова сумний.
Як видно із наведених вище прикладів, використання мовних лексичних синонімів у великому обсязі і значній різноманітності характерне для художнього стилю. Лексична синоніміка – один з найпоширеніших засобів семантико-стилістичного варіювання думки – неоднаково представлена кількісно і якісно в різних функціональних стилях української літературної мови.
________________
31”Я і в думці обняти тебе не посмію…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 74 с.
32”Я не люблю зими, вона така убога…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 81 с.
33”Самотність”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 143 с.
34”Немає смерті. І не ждіть – не буде…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 33 с.
Так само і контекстуальна синоніміка, яка є приналежністю індивідуального мовлення, вживаючись для передачі широкого й різноманітного кола асоціацій, відіграє надзвичайно важливу роль у мові художньої різноманітного кола асоціацій, відіграє надзвичайно важливу роль у мові художньої літератури, беручи активну участь у створенні художнього образу. Проте від загальномовних синонімів щодо стильової принадлежності контекстуальні синоніми відрізняються тим, що їх місце майже й обмежується рамками художнього стилю. Здатність називати реалію не прямо, а потрібних випадках завуальовано, алегорично, надає контекстуальній синоніміці широких прав у поезії, яку забороняли, у громадській ліриці. Така алегорична контекстуальна синоніміка таїла в собі необхідність приховати справжню думку з метою реабілітації автора твору і мала бути зрозумілою лише для однодумців.35 Це є одним з аспектів, чому поезія Симоненка стає цікавим матеріалом для розгляду синоніміки.
У наступному синонімічному ряді стрижневим словом є прикметники ласкавий та добрий: Інші кохатимуть люди – добрі, ласкаві і злі.36 Абсолютним синонімом до слова ласкавий єлагідний: Аж доки руки лагідні, чужі ромашку для букета не зірвали. 37 Або: Вченому ти лагідно відкрила мудрості людської глибину.38 Синонімом стилістичнимбуде ніжний: Білизну червневих ніжних лілій заплітать букетами в пісні.39 Чи: Сняться меня твої плечі оголені, ніжна покора натомлених рук.40
Симоненко використовує багато прикметників, які не дуже різняться від значень добрий та ласкавий. Навпаки, такі слова як заквітчаний і милий додають особливо відтінку прекрасного та надзвичайного, посилюють сприйняття: Вона прийшла, заквітчана і мила, і руки лагідно до мене простягла, і так чарівно кликала й манила, такою доброю і ніжною була.41 Дані синоніми дають можливість авторові яскравіше описати почуття. Зрозумілим стає, що та любов, яку автор змальовує так детально та старанно, справді була чудовим, прекрасним почуттям. Синонім милий теж доволі часто зустрічається у Симоненкових поезіях: Він байдуже потис її руку і не чув її милих докорів.42 Поряд виступає слово хороший, що є загальномовним синонімом до прикметника добрий: Яка хороша і нерозумна ти, наївна, мила юність неумита!43 Також нерідко на позначення милий, ласкавий виступають прикметники, що пов’язані із жінкою чи дівчиною – жіночий, дівочий, або з матір’ю – материнський. Певно, жінка для поета є уособленням найкращого, що є в людства. Жінка – прекрасна істота, мати, берегиня домашнього вогнища, що здатна кохати щиро, від усього серця стає для Симоненка символом ніжності та добра: При тьмяному мигтінні каганця жіночі ніжні материнські руки тягли за ручку камінь без кінця.44
________________
35Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За ред. ак. І.К. Білодіда. К.: Наукова думка, 1973. 130-131 с.
36”Ти знаєш, що ти – людина?” Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 151 с.
37”Цвіла ромашка в полі на межі”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 115 с.
38”Моя мова”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 136 с.
39”Можна”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 46 с.
40”Сниться мені невідома Італія…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 146 с.
41”Вона прийшла”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 47 с.
42”Одурена”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 153 с.
43”Ще один протест”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 155 с.
Або: Менше ми гіркоти нестимем, стане ближчою наша мета, як не будуть у небо димом підніматись жіночі літа. Чи: Біля печі, вона бранець, слугувала під шурх спідниць, віддавала дівочий рум’янець чистоті смачних паляниць.45 Поет показує читачеві ніжну дівчину чи жінку, яка повинна багато працювати, вбиваючи свою чудову жіночність важкою працею.
продолжение
--PAGE_BREAK--