КЛАСИЧНИЙПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Інститутжурналістики і масової комунікації
КафедраВидавничої справи та редагування
КУРСОВА РОБОТА
Редагуванняполітичної, релігійної та езотеричної літератури
(тема)
Виконала
ст.групи ДЩ-104 Танцюра Юлія Олександрівна
(шифр)(підпис) (прізвище, ім'я, по батькові студента)
(дата)
Спеціальність6.030200 – Видавнича справа та редагування
Керівник
професорПартико З.В.
(посада)(підпис) (прізвище, ініціали)
(дата)
Запоріжжя
2008
КЛАСИЧНИЙПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Інститутжурналістики і масової комунікації
ЗАВДАННЯ
на курсову роботу студенту (ці)
___________ДЩ-104_________
(шифр групи)
_________Танцюрі Юлії Олександрівні________
(Прізвище, ім’я, по батькові)
із спеціальності 6.030200 – Видавнича справа та редагування
Тема дипломної роботи «Редагуванняполітичної, релігійної та езотеричної літератури»
1. Термін здачі закінченоїроботи__12.05.2008__________________
2. Об’єкт дослідження – книжкові виданняполітичної, релігійної та езотеричної літератури; предмет – норми редагуванніполітичної, релігійної та езотеричної літератури.
3. Завдання на курсову роботу
3.1. оглянути літературу за темою дослідження;
3.2. вибративидання – об’єкти дослідження – за допомогою методу репрезентативної вибірки;
3.3. провестиредакторський аналіз тих видів видань, які є об’єктом дослідження;
3.4. виявити йописати типові помилки, характерні для обраних видів літератури;
3.5. розробитинорми редагування для політичного, релігійного та езотеричного видівлітератури;
3.6. підготуватикурсову роботу у текстовому редакторі Microsoft Word відповідно до вимоггалузевого стандарту на авторський оригінал.
4. Календарний план виконання роботи№ з/п Назви частин та етапи роботи Термін виконання Ресурси за планом фактично 1 Складання бібліографії та вивчення літературних джерел
30.04.
2008
30.04.
2008 Бібліо-теки, інтернет 2 Виконання вступу
08.04.
2008
08.04.
2008
Л-ра, метод. з оформ.
курс.робіт 3 Виконання розділу 1 15.04 15.04 Л-ра 4 Виконання розділу 2 23.04 25.04 Л-ра 5 Виконання розділу 3 30.04 09.05 Л-ра 6 Формулювання висновків 08.05 10.05 Курсова робота 7 Подання роботи на кафедру 12.05 12.05
Керівник курсової роботи_______________________________________
(підпис, розшифровка підпису)
Завдання прийняв (-ла)довиконання_____________________________
РЕФЕРАТ
Танцюра Ю.О. Редагуванняполітичної, релігійної та езотеричної літератури: Курсова робота:6.030200/Класичний приватний університет, Інститут журналістики і масовоїкомунікації. – Запоріжжя, 2008. – 40 с., 3 табл., 4 дод.
Об'єктдослідження – книжкові видання політичної, релігійної та езотеричноїлітератури.
Мета роботи –розробка норм редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури наоснові системного підходу до норм редагування.
Методидослідження: порівняльний,описовий, аналітичний, метод синтезу, системний підхід.
Редагування(від лат. redaсtus) – приведений до ладу. Редагування завжди направлене на те,щоби зробити окремий текст або ціле видання найбільш адекватним для сприйняття,забезпечити їх відповідність певним нормам, а також на представлення тексту абовидання цілісною закінченою системою.
На сьогодні щезалишаються окремі види літератури, які не були досліджені науковцями у всіхаспектах. Яскравим прикладом є політична, релігійна та, особливо, езотеричналітература. Ще досі в Україні немає розроблених працівниками наукових таосвітніх установ чітко встановлених та закріплених у відповідних довідникахправил та норм редагування цих видів літератури.
Результатом нашоїдослідницької роботи стала розробка норм редагування політичної та релігійної літератури,критеріїв визначення виду езотеричної літератури та порад щодо її редагування.
РЕДАГУВАННЯ,ПОЛІТИЧНА, РЕЛІГІЙНА, ЕЗОТЕРИЧНА ЛІТЕРАТУРА, НОРМИ РЕДАГУВАННЯ, АНАЛІЗ ВИДАНЬ,ТИПОВІ ПОМИЛКИ, ДОСЛІДЖЕННЯ.
ЗМІСТ
Вступ................................................................................................................7
Розділ 1. Сучасний стан виданняполітичної, релігійної та езотеричної літератури в Україні тасвіті…........................................................................10
1.1. Книжкові видання: політичналітература ………..………………….…..10
1.1.1. Законодавче регулюваннявидання політичної літератури…………....10
1.1.2. Ступінь дослідження видання таредагування політичної літератури..12
1.2. Книжкові видання релігійноїлітератури………………..……………….15
1.2.1. Законодавче та церковнерегулювання видань релігійної літератури ..15
1.2.2. Ступінь дослідження видання таредагування релігійної літератури..16
1.3. Езотеричні видання: виникнення,розвиток, сучасний стан………..….17
1.3.1. Проблеми,пов’язані із недослідженістю езотеричної літератури…….17
1.3.2. Ступінь дослідження видання таредагування езотеричної літератури 19
Розділ 2. Методологічні засадиредагування політичної, релігійної та езотеричноїлітератури………........................................................................21
2.1. Особливості редагуванняполітичної літератури…………………………21
2.1.1. Редакторський аналіз книжковихвидань політичної літератури……..22
2.1.2. Типові помилки та недолікиредагування політичної літератури…….23
2.2. Особливості редагування літературирелігійної тематики……………...24
2.2.1. Редакторський аналіз книжковихвидань релігійної літератури….....27
2.2.2. Типові помилки та недоліткиредагування релігійної літератури…...27
2.3. Особливості редагування езотеричноїлітератури…………..…………..28
2.3.1. Редакторський аналіз книжковихвидань езотеричної літератури…..29
2.3.2. Типові помилки та недолікиредагування езотеричної літератури……30
Розділ 3. Методи підвищення рівняредагування політичної, релігійної, езотеричної літератури вУкраїні....................................................................31
3.1. Розробка норм редагування виданьполітичної літератури ………….....31
3.2. Розробка норм редагуваннякнижкових видань релігійної літератури………………………………………………………………………...32
3.3. Розробка критеріїв визначеннявиду езотеричної літератури та норм редагування книжкових видань цієїлітератури …………...........................34
Висновки.........................................................................................................37
Список використанихджерел.........................................................................39
Додаток А: Список проаналізованихполітичних, релігійних та езотеричних книжкових видань
Додаток Б: Розроблені нормиредагування політичної літератури
Додаток В: Розроблені нормиредагування релігійної літератури
Додаток Г: Критерії визначення езотеричного виду літературита поради щодо редагування езотеричної літератури
ВСТУП
Актуальністьтеми. На початкуХХІ ст. чітко простежується тенденція до збільшення кількості видавництв. Таксамо зростає і кількість назв, обсяги тиражів та діапазон книжкової продукції.Проте ефективність видавничої діяльності у сучасних умовах могла би бутинабагато вищою, якби вдосконалення роботи видавців та редакторів спиралося набільш надійну наукову основу.
На жаль, ще йдосі залишаються окремі види літератури, які не були досліджені науковцями увсіх аспектах. Яскравими прикладами цієї проблеми є політична, релігійна та,особливо, езотерична література. На сьогодні в Україні немає розробленихпрацівниками наукових та освітніх установ чітко встановлених та закріплених увідповідних виданнях правил та норм із редагування цих видів літератури.
Особливо значущеце питання з огляду на те, що читацька аудиторія політичної, релігійної таезотеричної літератури охоплює майже всі вікові та соціально-культурні верствисуспільства. До цих видів літератури люди звертаються не за необхідністю, як,наприклад, до навчальної чи довідкової, а через велику зацікавленість питаннямиз однієї з відповідних сфер життя. Це призводить до несвідомого підвищеногорівня сприйняття та засвоєння читачами отриманої інформації, незалежно відтого, наскільки правильною та істинною вона є.
У всьому світічерез політичну нестабільність та проведення військових дій люди все більшецікавляться різноманітними питаннями політичної сфери, і, відповідно, зростаєпопит на видання політичної тематики. Оскільки основною метою діяльностіредактора та видавця є забезпечення читача книжками, у яких він відчуваєпотребу, постає питання про належний рівень редакторського опрацювання таких видань.Для виконання цього завдання на професійному рівні редакторові необхіднопослуговуватись конкретними, загальноприйнятими нормами та правиламиредагування конкретного виду видань.
До релігійноїлітератури люди постійно звертаються ще з часів рукописної книги. Саме ційлітературі приділялася найбільша увага, і перші книги, здебільшого, булирелігійної тематики. Із заснуванням книгодрукування попит на таку літературузбільшився, оскільки відтоді була змога видавати книжки у такій кількості, якаб задовольняла існуючий попит. Але із перенесенням цієї справи із рук ченців додрукарень було втрачено пильність до якості релігійних книг. Більшість сучаснихрелігійних видань навіть не мають вказівок на те, що було здійсненоредакторське опрацювання.
Езотеричналітература почала користуватися підвищеним попитом широкого кола читачів у СШАта країнах Західної Європи наприкінці 60-х – на початку 70-х років минулогостоліття. Увагу українських читачів ця література привернула досить недавно – у80-90-х роках. На сьогодні навіть не існує однозначних критеріїв, за якими тічи інші видання відносять до езотеричної літератури. Звичайно, не було створеноі норм та правил редагування цього виду видань. Езотерична література, на жаль,доволі часто не проходить належної перевірки та редакторського опрацювання,через що до рук читачів потрапляють книжки низької якості.
Ситуаціяскладається таким чином, що ані політична, ані езотерична література непідлягає редагуванню на належному рівні. В результаті книжковий ринок сповненийвидань політичної, релігійної та езотеричної літератури, які мають велику кількістьпомилок та недоліків і містять інформацію, яка не відповідає дійсності та моженанести шкоду читачам.
Отже,необхідність дослідження проблеми відсутності норм та правил редагуванняполітичної, релігійної та езотеричної літератури є незаперечною, так само як і подальшарозробка та вдосконалення цих норм редагування.
Об'єктдослідження. Об'єктом дослідження є книжкові видання політичної, релігійної таезотеричної літератури.
Предметдослідження – норми редагування видань політичної, релігійної та езотеричноїтематики.
Методидослідження: порівняльний, описовий, аналітичний, метод синтезу, системнийпідхід.
Мета: розробканорм редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури на основісистемного підходу до норм редагування.
Завдання:
– оглянутилітературу за темою дослідження;
– вибративидання – об’єкти дослідження – за допомогою методу репрезентативної вибірки;
– провестиредакторський аналіз тих видів видань, які є об’єктом дослідження;
– виявити йописати типові помилки, характерні для обраних видів літератури;
– розробитинорми редагування для політичного, релігійного та езотеричного видівлітератури;
– підготуватикурсову роботу у текстовому редакторі Microsoft Word відповідно до вимоггалузевого стандарту на авторський оригінал.
РОЗДІЛ1
СУЧАСНИЙСТАН ВИДАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ, РЕЛІГІЙНОЇ ТА ЕЗОТЕРИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ В УКРАЇНІ ТАСВІТІ
1.1. Книжкові видання: політичналітература
1.1.1. Законодавче регулюваннявидання політичної літератури
Державнерегулювання редакційно-видавничих процесів за допомогою законодавчих нормзалежить, здебільшого, від політичного устрою держави. Тоталітарні режими в усічаси характеризувалися надзвичайно пильним контролем над усіма сферами життя, втому числі і над книговиданням, оскільки саме книги є одним із найвпливовішихзасобів ідеологічної пропаганди та маніпулювання політичними настроями народів.
У країнах іздемократичним устроєм державний контроль за процесами редагування та виданнякнижок набагато лояльніший, проте не відсутній. Законодавство кожної країни маєряд законів та інших нормативних актів, які регулюють інформаційну такомунікаційну сфери діяльності суспільства, до яких належить і книговидання. ВУкраїні зміни у законодавчому регулюванні книговидавничої справи відбувалисязалежно від політичної ситуації у конкретний історичний період. Розглянемо цейпроцес, а саме аспект регламентації видання політичної літератури у часовомупроміжку від початку ХХ ст. до початку ХХІ.
Напочатку XX ст. значно збільшилися масштаби видавничої діяльності. Великимчитацьким попитом користувалася економічна та політична література. У 1905-1907рр. в країні сформувалася багатопартійна політична система з усіма труднощами,пов’язаними із цим. У той час існувало близько 70 партій різних напрямків,більшість з яких мали свої видавництва. Державне регулювання було не дужепильним, через що наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. поряд із літературою, щовидавалася офіційно, існував і нелегальний друк [Мороз.Р.Об.курс;-]. Принципвільнодумства реалізовувався у різних сферах суспільного життя, проте найбільшяскраво це відображалося на політичній сфері в цілому, та політичній літературізокрема.
Улітературі того часу пріоритетний розвиток отримує, перш за все, політичнаполеміка. Тексти багатьох творів суспільно-політичної тематики характеризуєпубліцистична стилістика, пошук адекватної системи аргументації тощо, щоформувало редакторське сприйняття літературного твору. [Ант, Сол. Ред.Общ.курс;-].
Зіншого боку, головним принципом більшовицької літератури була партійність.Цьому аспекту присвячено багато робіт В.І. Леніна, зокрема відома стаття«Партійна організація та партійна література», опублікована в газеті «Новаяжизнь» у 1905 році. Виходячи з цих статей до роботи із будь-якими текстамивзагалі, особливо із матеріалами політичної літератури, допускалися лишеперевірені, політично грамотні люди, які були спроможні віртуозно вестиідеологічну пропаганду та агітацію за більшовицькі ідеї, використовуючидруковане слово. Контроль на відповідність цим вимогам був досить жорстким.
Післяреволюції 1905 року були дещо послаблені вимоги цензури, а 26 квітня 1906вийшов новий наказ про цензуру, який давав право судовим органам порушуватикримінальні справи на підставі видання «злочинних» книг. В той час поряд ізбільшовицькою літературою існувала політична література лібералів тапредставників буржуазної інтелігенції. Також виходили книжки релігійногохарактеру, наукові дослідження та підручники [18; с. 26].
Новийісторичний період – 70 років існування СРСР – характеризувався і змінами укниговидавничій політиці. Всі видавництва з 1921 р. стали державною власністюта повністю підпорядковувалися централізованим наказам влади. «Специфікуредагування у радянський період визначали три головні вимоги: партійність,народність, масовість. Для роботи над книгою редакторові були необхідні нетільки професіоналізм, висока культура та ерудиція, знання норм літературноїмови та грамотність, але й володіння марксистсько-леніністською теорією, знанняактуальних проблем внутрішньої та зовнішньої політики країни», – зазначає В.А.Морозова у підручнику «Редагування. Загальний курс».
Післярозпаду у 1991 р. тоталітарного СРСР кожна із країн, що раніше входили до йогоскладу, обрала власний шлях розвитку своєї державності. Демократичнийполітичний устрій незалежної України спричинив істотні зміни у державномурегулюванні книговидавничої сфери. Свобода слова, вільний вибір віросповіданнята ряд інших суспільних та людських прав і свобод, як і можливість вільногообміну інформацією та досвідом із країнами Заходу змінили загальну концепціюзаконодавчого регулювання у видавничо-редакційній галузі.
Насьогодні законодавчі норми, які регламентують видання всіх видів інформаційнихматеріалів взагалі закріплені у кількох нормативних документах, основні з якихце: Конституція України, Закони України «Про інформацію», «Про видавничусправу», «Про авторське право та суміжні права», законодавчі акти про окремігалузі, форми і засоби інформації, міжнародні договори та угоди, ратифікованіУкраїною та принципи й норми міжнародного права.
1.1.2. Ступінь дослідження редагування політичноїлітератури
Відстежитирозвиток видання політичної літератури досить важко. У наукових роботахфахівців з видавничої справи цей вид літератури розглядається поряд із усімаіншими в загальному плані. Таких істотних досліджень особливостей редагуванняполітичної літератури, як наприклад, художньої, наукової, навчальної, проведеноне було. Тож ця сфера книговидавничої та редакторської галузей до цього часу щене була повноцінно досліджена на науковому підґрунті.
Початокдиференціації літератури та утворення окремих її видів у Європі відносять доХVІ – ХVІІ ст., до часу становлення та утвердження капіталізму. Наприклад,книги великих учених Коперника, Бруно, Галілея, Везалія стали фундаментом дляформування наукової літератури; виникнення та формування навчальної літературипов’язано з використанням дидактичного підходу до викладу матеріалу у ХVІІ ст.У Європі у витоків такого підходу стояв чеський педагог Я.А. Коменський, а всусідній Росії – Каріон Істомін в «Букваре словено-российских письмен».
Щодополітичної літератури, а точніше, масово-політичної, то вона виникла у Європі вепоху Реформації (ХVІІ ст.). Це час, коли публіцистика стає організаторомполітичного руху. Серед перших публіцистів називають Еразма Роттердамського,Йоганна Рейхліна, Ульріха фон Гуттена. [18; 37].
Зачасів Радянського Союзу, у 1930 р. спеціальною номенклатурною комісією булазапропонована така схема розподілу книг за соціальним значенням:науково-теоретична, виробнича, науково-популярна, агітмасова, навчальна,офіційно-ділова, довідкова, художня, дитяча [18; 28]. Здебільшого, ця схемазалишається актуальною і сьогодні, за винятком агітмасової.
Вумовах існування незалежної української держави за цільовим призначеннямокремим видом виділяють громадсько-політичну літературу. Кожного року надержавному рівні здійснюється підрахунок кількості найменувань та обсягівнакладів усіх видів літератури. Результати цих статистичних досліджень можназнайти у матеріалах Книжкової Палати України – державної наукової установи, зокрема,на її офіційному веб-сайті у розділі «Випуск видавничої продукції».
Проаналізувавшистатистичні дані за останні три роки, можна зробити висновок, що кількість назвгромадсько-політичних книжкових видань поступово зростає, як і загальні обсягинакладів цього виду літератури: Рік 2005 2006 2007 К-ть назв громадсько-політичних видань, тис. од. 77 91 94 Обсяги тиражів, тис. прим 2741 2739 3009
Більшконкретно можна простежити динаміку видання політичної літератури, звернувшисьдо класифікації за тематичним поділом. Тут політична література належить дотематичного розділу «Політична та соціально-економічна література», підрозділу«Політика. Політичні науки». За останні три роки було отримано такі статистичнідані: Рік 2005 2006 2007 К-ть назв політичних видань, тис. од. 19 65 – Обсяги тиражів, тис. прим 322 1309 –
Даніза 2007 рік містять інформацію лише стосовно тематичного розділу «Політична тасоціально-економічна література» в цілому: 4827 одиниць назв, 13 875 тисячпримірників.
Щодонорм редагування книжкових видань політичної літератури, то ця сфера виявиласяабсолютно позбавленою належної уваги працівників наукових та освітніх установ.Певні наукові розробки були проведені лише щодо норм редагування друкованих тамедійних засобів масової інформації. В цій галузі розробка норм була здійсненаЗ.В. Партико. Розроблені ним політичні та релігійні норми зафіксовані у його навчальномупосібнику «Загальне редагування: нормативні основи», виданому в 2004 р. Цінорми можна враховувати при розробці норм редагування книжкових виданьполітичної літератури, проте повністю замінити останні вони не можуть черезспецифіку діяльності ЗМІ.
1.2. Книжкові видання релігійної літератури
1.2.1. Законодавче регулювання видань релігійноїлітератури
О. Бучма у статті«Політика і релігія в Україні: тенденція змін» зазначав: «Якщо впродовж усієїісторії українського державотворення релігія була залежна від політики, тонаразі ці два суспільні феномена у відношувальному тандемі перебуваютьздебільшого вже на паритетних засадах» [4; с. 49]. Держава не втручається усправи церкви, проте існує законодавча база, що регулює відносини у релігійнійсфері життя суспільства. Основні нормативні положення закріплені у КонституціїУкраїни та ЗУ «Про свободу віросповідання та релігійні організації».
У статті 35 КУзазначається: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це правовключає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої,безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи іритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цьогоправа може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку,здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Церква ірелігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви.Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.
Ніхто не можебути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконаннязаконів за мотивами релігійних переконань». [15; с. 56]
Редагування всієїрелігійної літератури, що видається на території України має приводити тексти увідповідність до норм, закріплених у статті 35 КУ. Інший нормативний акт, щорегулює сферу видання релігійної літератури – ЗУ «Про свободу совісті тарелігійні організації» – містить такі норми:
«Стаття 3. Правона свободу совісті
/>Кожному громадянину в Українігарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, прийматиі змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чиразом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої,відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати своїрелігійні або атеїстичні переконання.
Стаття 19.Виробнича і господарська діяльність релігійних організацій
/>Релігійні організації у порядку,визначеному чинним законодавством, мають право для виконання своїх статутнихзавдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, (…) та іншіпідприємства (…).
Стаття 22.Література і предмети релігійного призначення
/>Громадяни та релігійні організаціїмають право на придбання, володіння і використання релігійної літератури мовоюна свій вибір, а також інших предметів й матеріалів релігійного призначення.
Релігійніорганізації мають право виготовляти, експортувати, імпортувати ірозповсюджувати предмети релігійного призначення, релігійну літературу та іншіінформаційні матеріали релігійного змісту.
Релігійніорганізації користуються виключним правом заснування підприємств для випуску богослужбовоїлітератури і виробництва предметів культового призначення». [11; с. 4, 10, 11]
1.2.2. Ступінь дослідження видання та редагуваннярелігійної літератури
Насьогодні в Україні проведено істотну дослідницьку роботу у сфері діяльностірелігійних друкованих засобів масової інформації, досконально розглянутопитання висвітлення у ЗМІ взаємодії держави та церкви, політичної та релігійноїсфер життя.
Прикладаминаукових дослідницьких робіт із зазначених питань можуть слугувати таківидання: Андрусишин Б. «Церква в Українській державі 1917–1920 рр. (добаДиректорії УНР)», Ульяновський В. «Церква в Українській Державі 1917–1920 рр.(доба Української Центральной Ради)», Надтока Г. «Православна церква в Україні1900–1917 рр. – соціально-релігійний аспект», Бойко А. «Преса православноїцеркви. Культура. Суспільство. Мораль»
Щостосується видання та редагування книжкових видань релігійної літератури, тотут знову постає проблема недостатньої уваги працівників наукових та освітніхустанов до цих питань. Така ситуація характерна не лише для України, а і дляРосії та інших держав, що входили до складу СРСР.
Єдинийаспект, якому держава приділяє увагу, – це отримання статистичних даних провидання книжкових видань релігійної літератури. Ці дані фіксує Книжкова ПалатаУкраїни. За останні три роки коливання кількості назв книжок релігійного змістубули досить істотними, тому неможливо зробити висновок про загальне збільшеннячи зменшення кількості видань цього виду літератури за цей період.
Тож з2005 по 2007 рр було отримано такі статистичні дані: Рік 2005 2006 2007 К-ть назв релігійних видань, тис. од. 311 247 441 Обсяги тиражів, тис. прим 331 911 5132
1.3. Езотеричні література: книжкові видання
1.3.1. Проблеми, пов’язані із недослідженістюезотеричної літератури
Однієюз основних типологічних категорій у книговидавничій справі є вид видання. Він єтипологічним групуванням великої кількості видань, яка сформувалась та реальноіснує у практичній діяльності [Ант; ].
Визначеннявиду видання є найпершою та найнеобхіднішою справою у редакційному процесі. Увипадку езотеричної літератури це питання постає особливо гостро, оскільки унашій країні це доволі нова література, у порівнянні з іншими видами, і досі щене було розроблено жодних норм, які б регулювали видавничо-редакційнудіяльність у процесі створення, збереження та розповсюдження цих книжок.
Дотеперішнього часу немає єдності поглядів на типологію книги. Існує багато підходів до класифікаціївидань, проте ГОСТ 7.60-90 стандартизував такі підстави для формування груп завидами видань: цільове призначення, ступінь аналітико-синтетичної переробкиінформації, знакова природа інформації, матеріальна конструкція, об’єм, складосновного тексту, періодичність, структура, характер інформації.
Задлязручності ведення бібліографічної та видавничої діяльностей загальноприйнятийподіл видань закріплено в ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни тавизначення». Класифікація за цільовим призначенням виглядає так: офіційнівидання; наукові видання; науково-популярні видання; виробничо-практичнівидання; нормативно-виробничо-практичні видання; виробничо-практичні виданнядля аматорів; навчальні видання; громадсько-політичні видання; довідковівидання; видання для організації дозвілля; рекламні видання; літературно-художнівидання.
Трохиіншу класифікацію за цільовим призначенням використовує Книжкова ПалатаУкраїни: наукові видання; науково-популярні видання; нормативно-практичнівидання; офіційні видання; громадсько-політичні видання; навчальні та методичнівидання; літературно-художні видання; видання для дітей та юнацтва; довідковівидання; інформаційні видання; бібліографічні видання; література релігійногозмісту; видання для організації дозвілля; рекламні видання. Як самостійний видвидань виокремлюють дитячі видання.
В УДКвідповідно до десяткової системи усю сукупність знань розділено на десятьосновних класів, кожен з яких в свою чергу поділяється на наступні 10 класів ітак далі.
0. Загальнийвідділ.
1. Філософія.Психологія.
2. Релігія.Теологія.
3. Суспільнінауки. Статистика. Політика і т.д.
4. (вільний).
5. Математика.Природничі науки.
6. Прикладнінауки. Медицина. Техніка.
7. Мистецтвао.Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри. Спорт.
8. Мова.Мовознавство. Художня література. Літературознавство.
9. Географія.Біографії. Історія.
Кожназ наведених вище класифікацій створена для зручності функціонуваннякниговидавничої, бібліографічної та інших сфер. Проте досі невідомо, до якихвидів та класів необхідно відносити езотеричну літературу.
1.3.2. Сучасний стан видання та редагуванняезотеричної літератури
Книжковевидання представляє собою складну форму, яка дозволяє відобразити літературнийтвір у найбільш повній мірі, у всьому різноманітті його тексту і контексту.Книжкова форма призначена для поширення у суспільстві засобами книговидавничоїсправи літературного твору, вона направлена на специфічний, «книжковий» типчитацького сприйняття, на задоволення потреб суспільства у фундаментальному,багаторазовому, довготривалому користування, сприйнятті літературних творів[Кожев; ]. Саме тому більшість видавців звертаються саме до книжкового форматупри розробці концепції видання езотеричної літератури.
Українськівидавництва видають, здебільшого, перекладну літературу езотеричного змістузахідних та російських авторів. У своїх каталогах вони відводять спеціальнийрозділ для літератури такого типу, у назві якого використовують слово«езотерика». У призначенні позначок УДК та ISBN книжкам езотеричної літератури,що видаються в Україні та Росії, немає жодних закономірностей.
Левовачастка езотеричних видань, які реалізуються в нашій країні, імпортована зРосійської Федерації. Проте це не свідчить про вищу якість та краще редагуванняцих книжок, оскільки в Росії езотерична література так само мало досліджена, які в Україні. На жаль, досі ще не було проведено кропітких наукових досліджень,метою яких було б створення уніфікованих норм редагування езотеричноїлітератури.
РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РЕДАГУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ,РЕЛІГІЙНОЇ ТА ЕЗОТЕРИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
2.1. Особливості редагування політичної літератури
Поняттяредагування походить від латинського слова redaсtus – приведений до ладу. Цезначення найкращим чином відображає сутність редагування, яке завжди направленена те, щоб зробити окремий текст або ціле видання найбільш адекватним длясприйняття, забезпечити їх відповідність певним нормам, а також напредставлення тексту або видання цілісною закінченою системою.
Колозавдань редактора надзвичайно широке. Він займається літературною, методичною,інформаційною, організаційною та творчою діяльністю.
Розкриваючиметодологічні основи редагування, З.В. Партико у «Загальному редагуванні»зазначає, що для редагування повідомлення слід використовувати чотири засоби:мову, нормативну базу, методи й правила редагування. Ці чотири засоби утворюютьмодель редагування [Партико; 63].
Вцьому плані редагування політичної літератури нічим не відрізняється відредагування будь-якого іншого виду видань. Щодо норм редагування пов’язаних ізспецифічністю політичної літератури, її вагомим впливом на політичні настроїсуспільства, можна сказати, що вони чітко окреслюються за умови існуваннятоталітарного, авторитарного державного устрою.
Утоталітарних суспільствах, що використовують моністичні теорії редагуванняіснують підмножини зафіксованих й незафіксованих політичних норм, обов’язковихпід час редагування текстів [Партико; 148]. На початку ХХ ст. ці норми ввівВ.І. Ленін, як вже було згадано у першому розділі роботи.
Напротивагу цьому в демократичних суспільствах, де використовують плюралістичнітеорії редагування, деякі дослідники вважають, що свобода слова заперечуєвикористання будь-яких політичних норм редагування взагалі [Партико; 148].Проте, ми вважаємо, що деякі спеціальні норми для редагування книжкових виданьполітичної літератури все ж таки необхідно ввести, інакше стане можливимвикористання цього виду літератури для таких антигуманних дій, як підбурення довійни, расової ворожнечі, розколу суспільства, зародження антидержавницькихнастроїв у суспільстві тощо. Розроблені нами норми редагування політичноїлітератури будуть детально розглянуті у третьому розділі роботи.
2.1.1. Редакторський аналіз книжкових виданьполітичної літератури
Длятого, щоб розробити спеціальні норми редагування для політичної літератури, намибуло проведено аналіз книжкових видань цього виду. Для нього було відібраноп’ять видань доступних для споживачів в українських книгарнях, серед яких євидання українських та російських видавництв, видання українською та російськоюмовами. Всі книжки видані з 1991 по 2007 рр. Аналіз проводився на основівибіркового спостереження.
Вибірковеспостереження належить до різновиду несуцільного спостереження. Воно охоплюєвідібрану частину одиниць генеральної сукупності. Мета вибірковогоспостереження – по відібраній частині одиниць дати характеристику всієїсукупності одиниць. За способом відбору (способу формування) вибірки одиниць згенеральної сукупності поширені наступні види вибіркового спостереження:
– проставипадкова вибірка (власне-випадкова);
– типова(стратифікована);
– серійна(кубло);
– механічна;
– комбінована;
– ступінчаста[Васнев; ].
Усвоєму дослідженні ми використовували поєднання простої випадкової вибірки татипової вибірки, типоформуючими критеріями для якої було взято країну видання(Україна та Росія) та мову видання (українська та російська). Отже об’єктамирепрезентативної вибірки стали такі видання: В. Суворов «Ледокол», О. Лиховид«Політичний компас виборця», С. Гейко «Проти комунізму та російськогошовінізму», збірник публікацій колективу авторів «Донецька мафія.Перезавантаження» та К. Бондаренко «Леонід Кучма. Портрет на фоні епохи»(повний бібліографічний опис див. у дод. А).
Аналізвідібраних видань політичної літератури проводився за такими параметрами:оформлення апарату видання; політична терміносистема; вживання абревіатур таскорочень, утворених від них похідних слів; відповідність граматичним нормамукраїнської чи російської мов; наявність політичної агітації, пропаганди чипровокації; відповідність законодавчим нормам.
2.1.2. Типові помилки та недоліки редагуванняполітичної літератури
Помилкив оформленні апарату видання:
– відсутнійУДК;
– незазначено кількість сторінок видання в каталожній картці;
– вкаталожній картці надано зайві відомості про художника-оформлювача тощо;
– у випадкуперекладного видання не зазначено мову оригіналу, ім’я та прізвище перекладача(-ів);
– наведенняанотованої каталожної картки у випускових даних на останній сторінці видання;
– відсутнійзміст.
Ужодному з проаналізованих видань не було виявлено елементів політичноїагітації, пропаганди та провокації. Лише книга «Проти комунізму та російськогошовінізму» містила деякі елементи антиагітації та антипропаганди щодо СРСР таімперських амбіція Російської Федерації, проте це не суперечить моральним,політичним, та законодавчим нормам України. Усі видання відповідаютьзаконодавчим нормам щодо поширення інформації, закріпленим у КонституціїУкраїни та інших законодавчих актах. Що стосується лінгвістичних нормукраїнської та російської мов, то три з п’яти проаналізованих видань буливідредаговані на високому рівні, помилки були майже відсутні. Проте у двохвиданнях («Донецька мафія. Перезавантаження» та «Проти комунізму та російськогошовінізму») кількість граматичних, синтаксичних та інших помилок перевищила припустиміп’ять відсотків. Типовим також було написання цифри на початку речення,наявність росіянізмів, неправильне використання синонімічних форм слова щодоконтексту речення.
2.2. Особливості редагування літератури релігійноїтематики
Вісторії різних письмово-релігійних традицій, рано чи пізно, виникає комплекссхожих проблем, пов’язаних із правильністю основних віросповідальних текстів,їх відповідністю першоджерелу. Через те, що для віруючих людей загублення чивикривлення священних смислів видається дуже небезпечним, всі релігійнітрадиції приходили до необхідності не просто записати, але кодифікувати основнікниги-носії віри.
Зазвичай,до узгодженої думки щодо канонічного переліку творів лідери конфесій приходятьраніше, ніж їм вдається виробити загальну думку щодо лексичної та текстовоїструктури кожного окремого твору Святого Письма, що входить до канону.
Вцілому редакційно-видавничий процес створення книжкового видання релігійноїлітератури майже не відрізняється від відповідних етапів підготовки та виданняінших видів літератури. Залежно від виду релігійного видання, його редагуванняможе відбуватися або за суворо регламентованими канонами, встановленимицерквою, або із допущенням творчого елементу редагування. Однак не можна забувати,що навіть за таких умов редактор повинен пам’ятати в першу чергу про межівтручання в релігійний твір.
Увидавничо-редакційному процесі релігійних ЗМІ, які є офіційними органамизареєстрованої релігійної організації (конфесії), редактор повинен враховуватинорми тієї релігії, яку сповідує його організація. Норми редагування релігійноїлітератури встановлюють уповноважені релігійні органи, офіційно зареєстровані вМіністерстві юстиції України. Як правило, ці норми зафіксовані в письмовійформі. Здебільшого, вони суворіші та більш категоричні, ніж політичні [21; с.150]. Те саме можна сказати і про книжкові видання, особливо щодо врахуваннянорм тієї релігійної конфесії, до якої належить видання.
Особливістьвидання релігійної літератури полягає у невідповідності оформлення апаратувидання, зокрема вихідних даних та відомостей, випускових данихзагальноприйнятим нормам, закріпленим у відповідних стандартах. У книгахрелігійної тематики, виданих до 1991 р. здебільшого взагалі відсутня будь-якаінформація про місце, час видання тощо. Звісно, з огляду на канонічність релігійнихтекстів, автор не вказується.
Основнимпоняттям при редагуванні релігійної літератури є канон. В першу чергу редакторповинен слідкувати за відповідністю матеріалу книжкового видання канонам тієїрелігії, яку сповідує організація, яка видає книгу. У Великому енциклопедичномусловнику є таке визначення поняття канон – (від грецького. kanon – норма –правило), зведення положень, що мають догматичний характер: 1) біблейськийканон – сукупність книг Біблії, що визнаються церквою «боговдохновенными»,вживаних в богослужінні як «Священне писання». Канони православної,католицької, протестантської церков дещо розрізняються складом творів; 2)церковний канон – правила в області догматизму, культу, організації церкви,зведені християнською церквою в закон; 3) (перен.) все, що твердо встановлене,стало загальноприйнятим. [4]
Більшдетальне визначення, яким слід послуговуватись редакторові під час редагуванняканонічної релігійної літератури, є у Словнику церковних термінів:
КАНОН(грецьк. правило) – жанр церковної гімнографії: складний багатострофний твір,присвячений прославлянню к.л. свята або святого. Входить до складу богослужіньутрені, повечерія, полунощниці та деяких інших. Канон поділяється на пісні,кожна пісня складається з ірмоса і 46 тропарів (у піснях деяких канонівтропарів більше, напр., у Великому каноні св. Андрія Крітського до 30). Темоюкожної пісні є біблейські пісні (які в старовині читалися перед піснями канону,а в наш час читаються тільки на богослужіннях утрені Великого поста). Числопісень канону може бути 3, 4, 8 і 9. Три і чотирипісенні канони уживаються вбогослужіннях Великого поста і П'ятидесятника. Дев'ятипісенний всього один –Великий канон св. Андрія Крітського.
Восьмипісенні– це дев'ятипісенні канони, в яких пропущена друга пісня. Ірмос є сполучноюсмисловою ланкою між змістом біблейської пісні та основною темою канону,вираженою в тропарях. Між 8 і 9 піснями канону утрені співається пісняБогородиці «Величить душа Моя Панове...» (Лк. 1; 46-55) і приспів, щопрославляє Богородицю «Чесну Херувим...». Як жанр канон зявився у середині VIIст. Перші канони були написані св. Андрієм Крітським та св. Іоанном Дамаскіним.[27]
2.2.1. Редакторський аналіз книжкових виданьрелігійної літератури
Усвоїй роботі для дослідження ми взяли християнську релігійну літературуправославної та католицької конфесій. Література інших світових релігій нами нерозглядалася, оскільки її канони, мова написання, оформлення видань тощо дужевідрізняються від християнських та вимагають кропіткого тривалого попередньогодослідження.
Згенеральної сукупності релігійної літератури для забезпеченнярепрезентативності нами було обрано такі книжкові видання: Мень Олександр «Светмиру», Єпископ Станіслав Падевський «Учителю, де перебуваєш?», Яцек Салій Ор«Дражливі питання про…», Православний тлумачний молитвослов та Євангеліє (див.дод. А).
Редакторськийаналіз цих видань проводився за такими параметрами:
оформленняапарату видання; відповідність канонічним та догматичним нормам тієї релігійноїконфесії, до якої належить видання; релігійна терміносистема; відповідністьзаконодавчим нормам, закріпленим у КУ та ЗУ «Про свободу совісті та релігійніорганізації»; відповідність граматичним нормам української чи російської мов.
2.2.2. Типові помилки та недолітки редагуваннярелігійної літератури
Воформленні апарату видання проаналізована нами релігійна літературахарактеризується відсутністю уніфікованого способу наведення даних. Типовіпомилки: неправильне оформлення звороту титулу, наведення неповних випусковихданих, відсутність змісту. В деяких випадках немає даних про видавництво,місто, та дату на титульному аркуші.
Порушенняграматичних норм української та російської мов майже не зустрічається, а окремівипадки можна віднести до обдруківок. Структурний поділ видань характерний длярелігійних видань та відповідає канонізованим правилам організації тексту.Кожне видання відповідало нормам, закріпленим у КУ та ЗУ «Про свободу совістіта релігійні організації». Невірних тлумачень релігійних понять виявлено небуло.
2.3. Особливості редагування езотеричної літератури
Узв’язку із відсутністю хоча б основних сформованих загальноприйнятих правил,ознак та підстав для віднесення літератури до езотерики, неможливо казати проспецифічні норми редагування езотеричної літератури.
Усучасному книгознавстві питання типології книги в цілому і типології її окремихвидів знаходяться у стадії активної розробки, накопичений досить істотнийнауковий і практичний досвід. У цей час склалася достатньо повна системауявлень про типологію книги в цілому. Проте ще недостатньо розроблені проблемитипології деяких видів книги, зокрема – літературно-художньою. Існуючі роботивиконані часто з різних позицій, носять суперечливий характер, не дають єдиної,цілісної типології літературно-художньої книги. У них, в основному,розглядаються питання типізації літературно-художніх видань, тобто принципів іметодів систематизації їх на рівні конкретних видань, тоді як не вирішені проблемибільш загального порядку – типології літературно-художньої книги в цілому.
Аналізуючисучасний книжковий ринок та позицію практикуючих езотеричних організацій, мипобачили, що книгорозповсюджувачі відносять до езотеричної літератури художні,релігійні, філософські та інші твори. Критерієм оцінки твору, як езотеричного,стала наявність у його тексті містичного, окультного, магічного, фантастичногоконтексту.
Длятого, щоб виробити загальноприйняті критерії класифікації езотеричних видань,необхідна спільна дослідницька та наукова робота фахівців з усіх вищезазначенихсфер діяльності. Це має бути трудомісткий процес, проте потреба у вирішенніцієї проблеми на сьогодні вже стала нагальною.
Післятого, як буде вироблено загальні принципи та правила щодо видання книгезотеричної літератури, можна буде перейти до розробки специфічних нормредагування цього виду літератури. В нашій роботі ми зробимо спробутеоретичного вирішення цих двох проблем у досить загальному плані. Результатирозроблення принципів типологізації, класифікації та норм редагуванняезотеричної літератури буде викладено у наступному розділі нашої роботи.
2.3.1.Редакторський аналіз книжкових видань езотеричної літератури
Длятого, щоб розробити спеціальні норми редагування для езотеричної літератури,нами було проведено аналіз книжкових видань цього виду. Для нього буловідібрано п’ять видань доступних для споживачів в українських книгарнях, середяких є видання українських та російських видавництв, видання українською таросійською мовами. Всі книжки видані з 1991 по 2007 рр. Аналіз проводився наоснові вибіркового спостереження (див. підрозділ 2.2.1).
Основніідеї езотеричних учень полягають в наступному: переконаність в ілюзорностізвичайного життя (те, що ми бачимо, – не справжнє буття, а всього лише Майя);співвіднесена мікрокосмічного плану з макрокосмосом; надання великого значенняв житті людини психічних центрів; а також в особливостях психотехнічної роботилюдини над собою і інше. [2; с. 12]
Згенеральної сукупності для забезпечення репрезентативності нами було відібранотакі видання езотеричної літератури: В. Юр’єв «В тонких світах», С. Кнейпп «Моєводолікування. Домашня аптека», Е. Крістенсен «Йога для всіх. Шлях доздоров’я», М. Норбеков «Тренування тіла і духу» та Л. Ту «Внутрішній фен-шуй:давнє китайське мистецтво самовдосконалення».
Редакторськийаналіз видань проводився за такими параметрами: оформлення апарату видання;езотерична терміносистема; відповідність граматичним нормам української чиросійської мов; вживання великої та малої літери на початку езотеричних понять;відповідність нормам редагування перекладної літератури (у випадку, якщо моваоригіналу була не українською чи російською).
2.3.2. Типові помилки та недоліки редагуванняезотеричної літератури
Лишеодне з проаналізованих видань повністю не відповідало нормам з оформленнявихідних даних, вихідних відомостей та випускових даних. Для інших типовим є наведенняцих видів даних упереміш. Зустрічаються різні тлумачення одного і того самогоезотеричного поняття, інколи тлумачення якогось поняття, що може бутинезрозумілим великій частині читачів, взагалі не наводиться автором тапроходить повз увагу редактора. Порушення граматичних, синтаксичних та іншихнорм української та російської мов не перевищує припустимі п’ять відсотків.Помилок сприйняття у зв’язку із перекладом з мови оригіналу виявлено не було.
РОЗДІЛ 3
МЕТОДИПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ РЕДАГУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ, РЕЛІГІЙНОЇ ЕЗОТЕРИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВУКРАЇНІ
3.1.Розробка норм редагування книжкових видань політичної літератури
Громадсько-політичнулітературу вирізняє широта тематики і різноманітність матеріалу. Політичналітература, що входить до складу громадсько-політичної – один із засобівуправління людьми, суспільною думкою. Ця література іноді носить агітаційнийхарактер і тому повинна бути доступною якомога ширшому колу читачів. Політичнітексти можуть бути описовими, теоретичними, пояснювальними. Виходячи з цього,визначаються і завдання редактора в роботі над книгою, особливості його роботинад мовою і фактичним матеріалом.
Оскільки вУкраїні – демократичний устрій, обмеження свободи слова неприпустиме, томунорми редагування політичної літератури повинні сприяти встановленнюзагальноприйтяних прав та свобод людини та громадянина. Обмеження можутьстосуватися лише аспектів, що містять загрозу для збереження територіальноїцілісності, суверенітету та незалежності України. Враховуючи законодавчінормативні акти, що регулюють видавничо-редакційний процес та розроблену З.В.Партико нормативну базу редагування, до якої входять інформаційні, соціальні,композиційні, логічні, лінгвістичні, психолінгвістичні, видавничі, поліграфічнінорми, ми розробили норми редагування книжкових видань політичної літератури:
– вислови,речення, що містять підбурювання до порушення територіальної цілісності,суверенітету та незалежності України чи позитивну оцінку таких дій мають бутизмінені або вилучені;
– слова,вислови та речення, що наносять моральну образу й містять дискримінацію зарасовою, національною приналежністю, сексуальною орієнтацією, релігійнимивіруваннями та політичними вподобаннями, змінити на нейтральні або вилучити зтексту;
– інформація,що належить до таємної, конфіденційної та такої, що стосується приватного життяне публічних осіб, має вилучатися з тексту;
– принаведенні повного тексту чи фрагментів офіційних документів уникати будь-якихвиправлень;
– принаведенні повного тексту чи фрагментів опублікованих публіцистичних матеріаліввиправляти лише граматичні та синтаксичні помилки, а всі інші аспекти залишатив оригінальному варіанті;
– написанняназв будь-яких організацій, установ, підприємств, партій, партійних об’єднаньмає відповідати написанню у документації з державної реєстрації цих об’єктів;
– ілюстративніта графічні матеріали мають так само відповідати усім вищезазначеним нормам.
3.2.Розробканорм редагування книжкових видань релігійної літератури
Оскільки виданнямрелігійної літератури займаються видавництва так чи інакше причетні дорелігійних організацій, редагуванням цього виду літератури займаютьсяредактори, що мають відповідну духовну освіту. Кожна релігія світу, кожнінапрямок чи течія у складі основної релігії мають свої власні канони та догми,закріплені у відповідних релігійних текстах, наприклад, Кодексом канонів СхіднихЦерков, оприлюдненим папою Іоаном Павлом ІІ 18 жовтня 1990 р. Нікейский символвіри в редакції Другого Всесвітнього Собору, Кодекс канонічного права (CodexIuris Canonici) та інші.
Догматиприймаються і закріплюються вищим духівництвом конкретної релігії. Свідомийвідхід від догматів (повне неприйняття або інше трактування) називається єрессюта може, навіть, призвести до релігійних конфліктів.
Виходячи з цього,в нашій роботі ми вважаємо доцільною лише розробку загальних норм редагуваннярелігійної літератури, які допоможуть редакторам, які не мають відповідноїрелігійної освіти, зорієнтуватися у ситуації та усвідомити необхідністьзвернення до релігійних текстів, у яких закріплені канони та догми тієї чиіншої релігії.
– Будь-якевидання релігійної літератури має редагуватися у відповідності до канонів, догмта законів конкретної релігії, конфесії, течії тощо. Текстові, ілюстративні таінші матеріали, які вступають у протиріччя із відповідними канонами, догмами,правилами та законами, мають вилучатися з тексту.
– Релігійневидання не повинне містити приниження та дискримінацію інших релігій тавіруючих, що їх сповідують.
– Оформленняапарату видання книжок релігійної літератури має відповідати ГОСТ 7.4–88. СИБИД«Издания. Выходные сведения».
– Вживаннявеликої літери на початку деяких слів, яке не є характерним для усіх іншихвидів літератури не вважається неправильним, якщо закріплене у відповіднихцерковних документах, релігійних текстах.
Виконання іншихрелігійних норм редакторові слід контролювати за довідковою літературою певноїрелігії. Наприклад, «Словник Біблійного богослов’я», «Библейский словарь.Энциклопедический словарь», «Словарь церковных терминов» для християнськоїрелігії. Проте, слід брати до уваги, що розбіжності у написанні слів, та навітьуживанні прийменників можуть бути й у межах однієї релігії – в різнихконфесіях, як то католицька та православна. Тому розроблення уніфікованих нормдля всіх течій та напрямків однієї релігії, не кажучи вже про різні релігії,неможливе.
3.3.Розробка критеріїв визначення виду езотеричної літератури та норм редагуваннякнижкових видань цієї літератури
У сучасномукнигознавстві питання типології книги в цілому і типології її окремих видівзнаходяться у стадії активної розробки, накопичений досить істотний науковий іпрактичний досвід. На цей час склалася достатньо повна система уявлень протипологію книги в цілому. Проте ще недостатньо розроблені проблеми типологіїдеяких видів книги, зокрема — езотеричної [Кожевн; ].
Багатоступінчатий,розгалужений поділ наук, використовує на різних етапах поділу різні підстави.Всі науки, зазвичай, діляться на чотири групи: природничі науки, соціальні,гуманітарні та формальні науки.
Езотерикавідображає ту сферу знань, яка перебуває на межі соціальних та природничихнаук. Як і ці науки, вона оперує абстрактними поняттями, тяжіє до порівняльнихоцінок та понять, хоча саму її не можна назвати наукою через відсутністьфактичної бази.
Згідно ізфілософським словником, езотеризм – це вчення, призначене для просвітлених;учення, направлене всередину, углиб явищ; учення, що виявляє внутрішній,істотний зв'язок явищ. Основні ідеї езотеричних учень полягають в наступному:переконаність в ілюзорності звичайного життя (те, що ми бачимо, – не справжнєбуття, а всього лише Майя); співвіднесеність мікрокосмічного плану змакрокосмосом; надання великого значення в житті людини психічним центрам; атакож в особливостях психотехнічної роботи людини над собою та інше.
Позиція науковцяВ.М. Розіна щодо критеріїв віднесення літературного твору до езотерикивідображена у його аналізі книги Д. Андрєєва «Троянда світу». Він визначає цюкнигу як «відому езотеричну». Езотерична, тому що «автор вірить в існуваннянечистої сили, Сатани, духовних монад, деміургів, померлих героїв та зниклиххрамів, проте так само і у Бога, Христа, ангелів» [Розін; ].
На нашу думкутакий підхід до визначення критеріїв виділення езотеричної літератури не зовсімприйнятний, оскільки в такому разі до езотерики треба буде віднести всі книжкиу жанрах фантастика, «фентазі», містика. Така концепція не відповідаєзагальноприйнятим поняттям про закони реального, істинного світу.
В нашій роботі мипропонуємо відносити до езотеричної літературу, текст якої містить контексттаких напрямків: окультизм, хіромантія, магія, алхімія, чаклунство, фен-шуй,специфічні психопрактики прикладного характеру, нетрадиційна медицина,нумерологія, ворожіння, спіритизм, духовні практики, самопізнання, йога,цілительство, аюрведа, трансерфінг, та будь-які практичні течії усерединітрадиційних релігій.
В цілому, можназробити висновок, що езотерика — специфічні системи психопрактик, що існують,як правило, в рамках будь-яких культурних і релігійних традицій, які носятьпереважно прикладний характер. Як приклади таких систем, можна назвати суфізмусередині ісламу, ісихазм усередині православ'я, нейдан усередині даосизму,чернечі психопрактики в католицизмі, йога усередині індійської традиції.Езотеричні системи ховаються в надрах релігій, проте принципово відмінні відних тим, що на відміну від релігії, езотеричні системи надзвичайно практичні іпрагматичні.
Мета езотеричнихсистем, як і релігійних (екзотеричних – протилежність езотериці): усвідомленесамовдосконалення особистості, проте, на відміну від останніх, езотеричнісистеми пропонують конкретний відтворний набір методів для такої зміни.
Норми редагуванняезотеричної літератури утворити дуже важко, оскільки це та сфера, де немаєусталених, загальноприйнятих та науково доведених фактів. Необмежений простірдля думок, міркувань, припущень – характерна особливість езотеричноїлітератури. Проте, з огляду на тлумачення терміну «езотерика», необхідноюумовою всіх езотеричних теорій є їх дієвість на практиці. Тож можна твердити,що для того, аби вважатися езотерикою, психологічна або будь-яка інша практикаповинна довести свою дієвість. Для цього було б доречно вести документальнезатвердження випадків, коли людина на практиці довела дієвість теоретичнихвикладень будь-якого нетрадиційного вчення.
В якостідовідкової літератури при редагуванні езотерики можна використовувати такісловники та енциклопедії: «Мифы: Энциклопедия» В.М. Макаревича, «Кто есть кто вклассической мифологии: Энциклопедический словарь» А.П. Кондрашова, «Богидревних славян», «Славянская мифология» и «Легенды древней Руси» В.И.Калашникова, «Русский мифологический словарь» В.В. Шуклина
Що стосуєтьсязагальних аспектів редагування видань езотеричної літератури, то їх контрольредактор може здійснювати за допомогою довідкових видань (словників,енциклопедій тощо), стандартів та законів, які регулюють видавничо-редакційнудіяльність.
ВИСНОВКИ
Для виконанняпоставлених завдань та досягнення мети дослідження, перш за все, нами булорозглянуто тематичну літературу з редагування. Дослідницьку роботу булоприсвячено аналізу політичних, релігійних та езотеричних книжкових видань тарозробці заходів, щодо підвищення рівня редакторського опрацювання цих видівлітератури під час створення друкованої продукції.
Як виявилося вході написання роботи, на сьогодні ще залишаються окремі види літератури, якіне були досліджені науковцями у всіх аспектах. На існування цієї проблеми найкращимчином вказує ступінь дослідженості політичної, релігійної та, особливо,езотеричної літератури. На сьогодні в Україні немає розроблених працівникаминаукових та освітніх установ чітко встановлених та закріплених у відповіднихвиданнях правил та норм із редагування цих видів літератури.
Особливо значущимє це питання з огляду на те, що читацька аудиторія політичної, релігійної таезотеричної літератури охоплює майже всі вікові та соціально-культурні верствисуспільства. До цих видів літератури люди звертаються не за необхідністю, як,наприклад, до навчальної чи довідкової, а через велику зацікавленість питаннямиз однієї з відповідних сфер життя. Це призводить до несвідомого підвищеногорівня сприйняття та засвоєння читачами отриманої інформації, незалежно відтого, наскільки правильною та істинною вона є.
З огляду на цередагування зазначених видів літератури має відбуватися найкращим чином, длячого необхідно створити відповідну нормативну базу. Нашим внеском в цю достойнуповаги справу стало проведення редакторського аналізу політичних, релігійних таезотеричних видань, які є об'єктом дослідження, та виявлено й описано типовіпомилки, що є відхиленням від стандартів і норм інших нормативних документів,які регламентують діяльність у сфері видавничої справи. Для забезпеченнярепрезентативності з генеральної сукупності методом простого та тематичноговідбору нами було відібрано п'ятнадцять видань.
Результатом нашоїдослідницької роботи стала розробка заходів щодо усунення виявлених в ходіаналізу політичної, релігійної та езотеричної літератури типових помилок тапідвищення загальної культури редагування цих видів літератури, загальногорівня дотримання норм, правил і стандартів у процесі їх видання.
Для політичної тарелігійної літератури нами було розроблено спеціальні норми редагування, а дляезотеричної – критерії визначення цього виду літератури та поради щодоредагування. Це заходи загального плану, проте в разі їх подальшої розробки,вдосконалення та уточнення вони можуть стати затвердженими та загальноприйнятиминормами редагування цих видів літератури. Подальша розробка цього питання можевключати експертну оцінку та експериментальну перевірку утворених норм упрактичній діяльності українських видавництв.
СПИСОКЛІТЕРАТУРИ
1. АнтоноваС., Соловьев В., Ямчук К. Редактирование. Общий курс: Учебник для вузов. М.: Изд-воМГУП, 1999. — 256 с.
2. АнтроповаН. Даниил Андреев – «гений эзотеризма» // Рукописный журнал Обществаревнителей русской философии. Вып. 4, 2002
3. БлаватскаяЕ. Тайная доктрина. Т.1. – Д.: Сталкер, 1997. – 400 с.
4. Большойэнциклопедический словарь www.edu.prometey.org/ [15.04.08]
5. Бучма О. Політика і релігія вУкраїні: тенденції змін. Рел. панорама, 2004, № 6.
6. ВасневС. Статистика:Учебное пособие Москва: МГУП, 2001. 170 с.
7. ДСТУ3017– 95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення»
8. ЗаконУкраїни «Про авторське право та суміжні права» від
9. ЗаконУкраїни «Про видавничу справу»
10. ЗаконУкраїни «Про видавничу справу» від 05.06.1997 № 318/97–ВР // portal.rada.gov.ua
11. ЗаконУкраїни «Про інформацію»
12. ЗаконУкраїни «Про свободу совісті та релігійні організації»
13. ЗаконодавствоУкраїни про видавничу справу. За станом на 10 червня 2005 р. /Верховна РадаУкраїни: Офіц. вид. / Упоряд. Ю.П. Дяченко. – К.: Парламентське вид-во, 2005. –160 с.
14. ІванченкоР. Літературне редагування: Підручник. – К.: Парламентське вид-во, 2003. – 234с.
15. КожевниковГ.Типология литературно-художественной книги: Конспект лекции М.: Изд-воМПИ, 1985. 40 с.
16. КонституціяУкраїни // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141
17. ЛенскийБ. Современное отечественное и зарубежное издательское дело: конспект лекций.М, 2002
18. МильчинА., Чельцова Л. Справочник издателя и автора: Редакционно-изд. оформлениекниги. – М.: ОЛМА-Пресс, 2003. – 800 с.
19. МорозоваВ. Редактирование. Общий курс: Учебное пособие для специальность 021500 – Издательскоедело и редактирование. – Ульяновск: УлГТУ, 2002.
20. Настольнаякнига издателя / Е. В. Малышкин, А. Э. Мильчин, А. А. Павлов, А. Е. Щадрин. –М.: Аст; Олимп, 2004. – 811 с.
21. НикифоровА.Л. Философия науки: история и методология. М., 1998
22. ПартикоЗ. Загальне редагування: нормативні основи: Навч. посібник. – Л.: ВФ Афіша,2006. – 416 с, табл. 9, рис. 47, додатків 16.
23. Редакторскаяподготовка изданий: Учебник / Антонова С.Г., Васильев В.И., Жарков И.А.,Коланькова О.В., Ленский Б.В., Рябинина Н.З., Соловьев В.И.; Под общ. ред.Антоновой С.Г., д.ф.н.
М.: Издательство МГУП, 2002. 468 с.
24. Різун В.Літературне редагування: Підручник. – К.: Либідь, 1996. – 128 с.
25. Розин В.Влияние эзотерического мироощущения на искусство//Философские науки, 2001, № 1.С. 95
26. СведенборгЭ. О небесах, о мире духов и об аде. – К.: Украина, 1993. – 336 с.
27. Словарьцерковных терминов days.pravoslavie.ru [16.04.08]
28. ТимошикМ. Видавнича справа в Україні на сучасному етапі: тенденції, проблеми journlib.univ.kiev.ua
[15.03.08]
29. ТимошикМ. Видавнича справа та редагування: Навч. Посібник. – К.: Наша культура інаука, 2004. – 224 с.
30. ТимошикМ. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – 2-ге вид.,стереотипне. – К.: Наша культура і наука, 2006. – 560 с.