Логічні помилки в текстах журналістських видань

Логічніпомилки в текстах журналістських видань

Зміст
Вступ
Розділ1. Закони логіки і природа логічних помилок в журналістському тексті
1.1Текст і закони логіки
1.2Одиниці і процедури логічного аналізу тексту
1.3Типологія логічних помилок і причини їх виникнення
Розділ2. Логічні помилки в районному друці: типологія, причини їх виникнення іспособи усунення
2.1Первинні логічні помилки
2.1.1Порушення закону тотожності
2.1.2Порушення закону суперечностей
2.1.3Порушення закону виключення третього
2.1.4Порушення закону достатньої підстави
2.2Вторинні логічні помилки
2.2.1Логічний стрибок
2.2.2Заміна понять
2.2.3Амфіболія
2.2.4Плеоназм
2.2.5«Ламана метафора»
2.2.6Розповідний алогізм
Висновки
Списоквикористаної літератури
/>/>Вступ
Літературнередагування є одним з найважливіших умов якісного видання газет, журналів,книг. Важливим аспектом роботи редактора є оцінка логічних якостей тексту.Представлений автором текст може бути дуже цікавим, фактичний матеріал можевідповідати певним вимогам, навіть форма може не викликати критичних зауважень,але якщо роздуми автора нелогічні, висновки будуть непереконливі. Подібніпублікації стають причиною неправдивих висновків, неправильного розумінняописаної ситуації, спотворення смислу того, що відбувається, якщо автор тексту– журналіст, публіцист, який впливає словом на читача. До негативних наслідківможе призвести порушення логіки в науковому тексті чи в юридичному документі.Логічні помилки недопустимі і кожен редактор повинен пам’ятати про це.
У наші дні практичний додаток цієї фундаментальної наукипривертає активну увагу дослідників тексту. Традиційний підхід до проблеми –вияв можливих порушень правил логіки стосовно різних мисленнєвих операцій,відображеним у тексті.
Метою даної роботи є характеристика логічних помилок і виявїх та аналіз в практиці сучасної преси (на прикладі місцевої газети).
Об’єктом дослідження є газета «Авангард» за жовтень2007 року.
Предмет дослідження – логічні помилки в текстах даноговидання.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд задач:
1. Дослідити наукову літературу з теми дослідження, вивчитикласифікації логічних помилок.
2. Виявити і класифікувати логічні помилки в текстах районноїгазети за жовтень 2007 р.
Структурно робота складається зі вступу, двох розділів,висновку і списку використаної літератури.
У першому розділі розглянуті закони логіки і природа логічнихпомилок у журналістському тексті. Вона побудована на огляді таких робіт, як «Методикаредагування тексту» О.Е. Мильчина, «Стилістика і літературнередагування» за редакцією В.І. Максимова, «Вступ до літературногоредагування» О.М. Беззубова, «Конспект лекцій з літературногоредагування» І.Б. Голуб, «Загальне редагування: нормативні основи»З.В. Партико та ін.
У другому розділі аналізуються логічні помилки, знайдені врайонній газеті «Авангард».
/>Розділ 1. Законилогіки і природа логічних помилок в журналістському тексті1.1 Текст і закони логіки
Логічність,тобто відповідність законам правильного мислення, притаманна людськійсвідомості, і мислити, не порушуючи цих законів, можна, не вивчивши курсулогіки. Але для літератора-професіонала, журналіста, редактора бути логічним узагальноприйнятому, життєвому розумінні цього слова недостатньо. Для ньогологіка повинна стати тонким інструментом, яким треба вміти володіти.
Виховати у собіздатність професійно оцінювати текст з логічного боку важливо для кожногожурналіста. Але не всі здатні виявляти істотні риси предметів, включати їх вкатегорії, виконувати складні мисленнєві операції, абстрагуючись відпрактичного досвіду. Однак навчитися цьому необхідно. Журналісту слід чіткоуявити роль логічних зв’язків у тексті, володіти прийомами і методами логічногоаналізу. У нього повинен бути вироблений рефлекс на порушення логічної норми.Літературний текст – явище складне, і логічні зв’язки в ньому завжди мають всвоїй основі глибокі і серйозні причини гносеологічного характеру. В уявленніжурналіста логіка думки і логіка подій і фактів існують як нероздільна єдність.Крім того, «логіка викладення принципово відрізняється від формальноїлогіки тим, яке значення надається способам вираження думки».
Знання логікизавжди входило в обов’язки письменників. Перше місце займали рекомендації згалузі цієї науки в «Риториці» М. Ломоносова. Старовинні керівництваз риторики і теорії словесності стверджували, що без знання логіки твір не будемати зв’язної течії думок, і ми не в змозі будемо розрізняти з точністю істинивід помилковості.
У наші дніпрактичний додаток цієї фундаментальної науки привертає увагу дослідниківтексту. Традиційний підхід до проблеми – вияв можливих порушень правил логікистосовно різних мисленнєвих операцій, відображених у тексті. Інформатикарозглядає логічні помилки тексту як різновид інформаційних перешкод. Назакономірності, які виведені логікою, спираються лінгвісти, аналізуючисинтаксичні зв’язки (логічний синтаксис). У результаті зближення логічних ісинтаксичних критеріїв оцінки тексту виникло поняття «логіко-стилістичніпомилки». Плеонастичні конструкції, відношення роду і виду, точністьслововживання, широке коло питань, пов’язаних з розробкою і вживанням термінів,- такий далеко не повний перелік тем, які входять в цей розділ практичноїстилістики.
У теорії редагування розділ, присвячений його логічнимосновам, почав розроблятися у кінці 1950-х років. Спочатку він включав тількиспостереження над дією в тексті основних законів логічного мислення ізастосуванням правил логічного доведення. Зараз у редагування як наукової іпрактичної дисципліни ввійшло широке поняття «логічна культура». Цеозначає, що редактор повинен знати основні теоретичні положення логіки,володіти термінологією цієї науки, свідоме цілеспрямоване вироблення навичокправильного мислення, професійних навичок сприйняття тексту й оцінки його злогічного боку, володіння специфічними прийомами викладення, які базуються налогічній побудові. Проводяться наукові дослідження, редактори звертаються дологіки в пошуках відповіді під час різного роду професійних труднощів,спеціалісти-логіки з позиції своєї науки аналізують роботу редактора надтекстом.
Роль, яка відводиться логічним критеріям при редагуваннірізних літературних творів, неоднакова. Прийнято в певній мірі протиставлятихудожню своєрідність літературної творчості і логіку. Однак це протиставлення зпозиції редактора не виділяється так різко, як з позицій автора. Оцінюючихудожній твір, редактор повинен переконатися, чи відповідає він вимогам логіки.Для журналістського твору точність логічної побудови – вимога першорядна.
Цілісність, логічна організація тексту, виражені переходи відоднієї частини до іншої допомагають створити внутрішньо стрункий і закінченийтекст. Цілісність тексту надає наявність головної думки. Розвиток її в текстівідбувається через розвиток мікротем. Показником переходу від однієї мікротемидо іншої служить абзац. Поділ тексту на абзаци полегшує його сприйняття ірозуміння.
Суперечність висловлювань, порушення послідовності викладу,відсутність переходів від однієї частини до іншої, помилки у виборі засобівміжфразового зв’язку призводять до порушення логічності тексту в цілому. Усе цезаважає тексту виконувати комунікативну функцію і утруднює процес спілкування.
Тільки у виняткових випадках алогізми можутьвикористовуватися у стилістичних цілях у художньому та публіцистичному творах,наприклад, як засіб створення комічного ефекту. Алогізм може бути покладений воснову творів гумористичного або жартівливого характеру: анекдотів, афоризмів,байок і пародій.
Логічність як спільна комунікативна якість властива тестамбудь-яких функціональних стилів. Але проявляється ця мовна якість специфічно –в залежності від конкретних умов комунікації. Вимоги, які ставляться мовленню збоку його логічності, особливо високі в науковому стилі. Науковий викладнайбільш жорстко підпорядкований законам логіки. Однак і в публіцистичномутексті логічність має велике значення для впливу на читача (слухача).
Логічні помилки, за визначенням Д.Е. Розенталя, – ценерозрізнення «близьких у якому-небудь відношенні позначуваних понять.Нерідко той, хто пише чи говорить, не розрізняє сфери діяльності, причину інаслідок, частину і ціле, суміжні явища, родоводові, видові та інші відношення».
Класичною логікою виведені і сформульовані чотири основнихзакони правильного мислення, дотримуючись яких можна досягти його визначеності,несуперечливості, послідовності і обґрунтованості: закон тотожності, законсуперечності, закон виключення третього, закон достатньої підстави.
Контроль за дотриманням основних законів логічного мислення –обов’язковий етап аналізу тексту. Варіантність його смислової організації небезмежна: закони правильного мислення визначають ясний розвиток думки. Логічнадоброякісність інформації, яку несе текст, визначається її достовірністю,точністю і несуперечливістю. Ефект впливу журналістського твору досягаєтьсяпереконливістю аргументації, доказовістю побудови. Редактор повинен не тількизнати формулювання основних законів логіки, але й уявляти собі механізмвиникнення логічних помилок, їх закріплення в тексті, вплив помилок накомунікативний ефект і широко тлумачити цю частину роботи над літературнимматеріалом.
Більшість авторів, які розглядають логічні помилки у текстах(І.Б. Голуб, К.М. Накорякова, В.І. Максимов, О.Е. Мильчин та ін.), базуються нацих чотирьох основних законах логіки.
Закон тотожності полягає в тому, що кожна думкатексту при повторенні повинна мати визначений, стійкий зміст. Це фундаментальнийзакон мислення, який діє і на рівні понять, і на рівні суджень. При йогодотриманні ми сприймаємо текст як нормативний, такий, що відповідає законамкомунікації і не викликає труднощів у розумінні. Предмет нашого роздуму неповинен змінюватися довільно в ході його, поняття – замінятися і змішуватися.Це передумова визначеності мислення. Порушення першого закону тягне за собоюзаміну понять при роздумі, може бути причиною неточності термінології, робитьроздуми розпливчатими, неконкретними.
Наприклад: «Ювілейній школі п’ятдесят п’ять років!Кожен рік випускники нашої коли успішно здають ДПА і вступають у вузиреспубліки і країни. Випускники ювілейної школи П.І. Акімов – міністр аграрноїпромисловості Автономної Республіки Крим, Р.А. Насиров – мулла мечеті смтРоздольне, Н.Р. Асанова – соліст ансамблю „Радість“. Зараз в школінавчається чемпіонка Роздольненського району з гирьового спорту ГолубАнастасія.
Крім навчальної діяльності проводиться дослідницька робота,де також досягнуті серйозні результати: щорічні призові місця нареспубліканських і районних науково-практичних конференціях учнів» («Авангард», 06.10.2007. – С. 3).
У цьому фрагменті статті наявне порушення закону тотожності;не зовсім зрозуміло, про що хотів розказати автор, у двох абзацах кілька тем інемає переходів від однієї теми до іншої.
Закон суперечності полягає в тому, що не можуть бутиодночасно істинними два протилежних судження про один і той же предмет, узятихв одному і тому ж відношенні в один і той же час. Формулювання «в одному ітому ж відношенні» означає, що предмет характеризується з однієї точкизору. Обмовка «в один і той же час» введена у формулювання закону взв’язку з тим, що з часом ситуація може змінюватися й істинне раніше стаєнеістинним. Цей закон відомий з часів Аристотеля, який сформулював його так:неможливо, щоб протилежні твердження були разом істинними. Причиною допущенихсуперечностей можуть бути недисциплінованість, плутанина думок, недостатняінформованість, різного роду суб’єктивні причини і наміри автора.
Закон суперечностей має силу у всіх областях знання іпрактики. Порушення його звичайно викликає безпосередню і різку реакціючитачів. Наприклад:
"В кінці заходу дітям була дана можливість виказатисвою думку про акцію. Більшість з них розуміють, що є багато способів весело ікорисно провести час, виключивши вживання алкоголю та цигарок. І часто шкідливізвички виникають «від нічого робити», «за компанію». Алеіснують різні спортивні клуби, гуртки, молодіжні об’єднання, де можна знайтидрузів, для яких не потрібно, щоб їх друг вживав спиртне або палив.
На жаль, сучасна молодь цього не розуміє. З цієї причиниважливо, щоб волонтерський рух розвивався і набував масового характеру" («Авангард», 13.10.2007. – С.3).
Тут є порушення закону суперечностей. У першому абзаці молодьрозуміє, а в другому вже ні.
Редактор повинен провести ретельний аналіз тексту в цілому,щоб виділити протилежні за думкою пари висловлювань, виявити і сформулюватисуперечності. Знання закону суперечностей потрібне редактору не тільки дляоцінки чужого матеріалу. Вимагаючи від автора несуперечливості суджень, він усвоїх рекомендаціях зобов’язаний суворо дотримуватися цього закону, пам’ятаючипро те, що аналіз не допускає логічної суперечності.
Закон виключеного третього говорить: з двохпротилежних суджень про один і той самий предмет, що взяті одночасно в одному ітому ж відношенні, одне обов’язково істинне. Третього не дано. Аристотельформулював цей закон так: не може бути нічого посередині між двомасуперечливими судженнями.
Третій закон забезпечує зв’язність, несуперечливість думки,служить основою для вибору істинного судження.
Точність підбору протилежних висловлювань, чіткість їхформулювання, конструктивна ясність тексту роблять очевидним дію цього закону,сприяють логічній визначеності викладу, дозволяють досягнути послідовностірозвитку думки.
Обов’язковою умовою дотримання третього закону логіки є те,що співставлені висловлювання повинні бути дійсно суперечливими, тобто такими,між якими немає і не може бути середнього, третього, проміжного поняття. Вониповинні виключати один одного. Коли автор нарису про льотчика пише: "Людинана землі може бути і м’якою, і делікатною, а в польоті – зібраною, вольовою",він порушує цей закон. Перелічувані якості характеру не виключають один одного.Наприклад:
"Шум навколо роману В. Сорокіна «Тим, що йдутьразом» такий, що письменник, мабуть, автоматично попадає у світовускарбницю російської літератури" має саме такі суперечливі тези: скарбницясвітова – скарбниця російської літератури.
Третій закон логічного мислення важливий для редактора і якінструмент при професійній оцінці тексту: відкидаючи один варіант тексту,приймаючи інший, редактор спирається на цей закон.
Закон достатньої підстави стверджує, щобудь-яка істинна думка повинна бути обґрунтована іншими думками, істинністьяких доведена. При його дотриманні усі думки, висловлені в тексті, витікаютьодна з одної. Логіка висловлювань вважає обґрунтування мислення спільною методологічноювимогою і розглядає ряд законів, які забезпечують його виконання (законподвійного заперечення, тавтології, симпліфікації, кон’юнкції та ін.).
У будь-якому роздумі думки повинні бути внутрішньо пов’язаніодна з одною, витікати одна з одної, обґрунтовувати одна одну. Істинністьсуджень повинна бути підтверджена надійними доказами. Четвертий закон формулюєцю вимогу в найбільш загальному вигляді. Достатність підстави істинностісуджень у кожному конкретному випадку – предмет розгляду спеціальних наук,логічне обґрунтування – необхідна якість кожного журналістського виступу.
Закони логіки у тексті можуть порушуватися – свідомий відступвід логічних норм може бути використаний з метою мовної гри: Пенсія у менехороша, але маленька. Однак це можливо лише за умови, що в читача невиникає побічних асоціацій, не утруднена інтерпретація тексту, а порушеннялогіки викладення робить твір більш експресивним, допомагає відійти від шаблонучи зосередити увагу читача на потрібному авторові фрагменті.
«Костюмчик мій, як з голочки, погляньте всі на мене»"Подобаєтьсяодягати казкових героїв до Нового року та інших свят", — говорить АллаОлексіївна. Під час роботи самі костюмери входять в роль, в образ. Інколи буваєтак, що з яких-небудь причин актор не приходить на виступ. Так, одній з моїхспівбесідниць довелося замінити виконавця і зіграти роль черепахи Тортілли.
Ось така це не проста, але в той же час цікава і рідкіснапрофесія – костюмер".
У поданому прикладі висновок помилковий, бо не відповідаєзаголовку.
У всіх останніх випадках порушення логічних норм станеосновою логічних помилок.
Логічні помилки, пов’язані з порушенням законів формальноїлогіки, – рівень макроредагування, тобто вони частіше виявляються на рівнівеликого фрагменту тексту.
1.2 Одиниці і процедури логічного аналізутексту
журналістський метафора літературний редагування
Аналіз логічної основи будь-якого тексту полягає у вияві іспівставленні між собою і з широким контекстом основних його смислових одиниць.Вони стосуються різних рівнів смислової і синтаксичної структури мовного твору.Так у посібнику за редакцією Максимова В.І. виділяються логічне ім’я,або поняття, – думка, у якій відображуються спільні істотні ознакипредметів і явищ (в мовленні поняттю може відповідати слово, словосполучення, аінколи і речення); судження – думка, в якій стверджується чизаперечується існування предмета, його властивість чи відношення між предметами(у мовленні судженню може відповідати речення або, якщо судження представлене узгорнутому вигляді, словосполучення); логічні зв’язки – службові словамови, які фіксують певний тип смислових відношень між поняттями і судженнями.
Таким чином, поняття, судження і зв’язки – це найпростішіодиниці логічного аналізу тексту, його основа.
Однак їх вияв вимагає деяких навичок, оскільки одиницімислення і одиниці мовлення, в яких вони виражені, не завжди співпадають. Водному реченні – основній синтаксичній одиниці мовлення – може бути узгорнутому вигляді міститися кілька суджень – основних смислових, логічниходиниць. Так, в одному простому реченні Схиляється мерехтливий і сяючий дисксонця міститься три судження: одне виражено граматичною основою дисксхиляється, друге й третє – словосполучення з визначеннями: сяючий диск імерехтливий диск. Саме співставлення цих згорнутих суджень дозволяє виявитилогічне протиріччя.
За простим з точки зору синтаксису реченням: Бути добреодягненим – значить мати успіх в бізнесі – схований логічний зв'язок, якийвиражається сполучником якщо… то. Перетворення цього речення на більшприродне, з точки зору логіки, вигляду: Якщо ти добре одягнений, то,значить, ти маєш успіх в бізнесі – виявляє невідповідність такого судженняреальному становищу.
Правильно й інше: далеко не всі члени речення бувають реальнонеобхідні в аналізі логічної основи тексту. І тоді, щоб показати її, требавідволіктися від малозначних дрібниць.
Предметом логічного аналізу є також одиниці над фразовогорівня – фрагменти тексту, які виділяються в мовленні на основі її смисловоїєдності, спільного способу викладу, багато численних міжфразових зв’язків,композиційного читання.
Прослідкуємо методику логічного аналізу на декількохнайпростіших прикладах. Перший етап – виділення основних логічних одиницьтексту (імен, суджень і зв’язків) і за необхідності надання судженням більшпростої форми.
Другий етап – співвідношення логічних одиниць між собою і зконтекстом у вузькому смислі слова – з темою тексту.
Наприклад: Найпопулярніше жіноче ім’я в Москві Настя. Накожну тисячу новонароджених дівчаток з’являється в середньому 100 Анастасій. Цеім’я стабільно тримає першість уже п’ять років підряд. Не менш популярні Анна,Марія і Катерина. Співставлення виділених суджень виявляє неправомірністьодного з них: повинно бути трішки менш популярні.
Автори посібника за редакцією В.І. Максимова відзначають, щооцінюючи правомірність логічних зв’язків, слід мати на увазі, що їх вживанняможе відображати різні точки зору на явища, і якщо ці точки зору не суперечатьдійсності, то вони правомірні. Наприклад, у заголовку Холери немає, затеменінгіт наступає зв’язка зате позначає явище, яке компенсує якесьінше, що оцінюється звичайно як позитивне, може здатися неправомірною (що жхорошого в менінгіті?). Але в поданому контексті, якщо подивитись на явища зточки зору медиків і журналістів, це – зла іронія.
Виділення логічних зв'язок потребує підвищеної увагиредактора-початківця, оскільки в мові існує кілька способів їх вираження, іпоняття «синтаксична зв’язка», тобто в першу чергу сполучник, і «логічназв’язка» не співпадають. Крім різноманітних сурядних і підряднихсполучників до категорії зв'язок відносяться будь-які вставні слова. Вонивиконують функції або текстотворчі – позначають смислові відношення між думками(по-перше, а значить, таким чином), або модальні – позначають різнівідтінки авторського відношення до змісту і оформлення мовлення (на думкубагатьох, може, на щастя, м’яко кажучи). До зв'язок відносяться різнічастки (навіть, тільки, а саме та ін.), прийменники обставинних значень(завдяки, незважаючи на, наперекір, при та ін.) і розділові знаки, бо дофункції останніх також відносяться передача смислових і граматичних відношеньчастин висловлювання.
За способом вираження логічного значення усі зв’язкиподіляються на експліцитні – їх смисл однозначно передається словом або знаком,та імпліцитні, неявні, – їх смисл виводиться із співвідношення логічниходиниць, з’єднаних ними. Так, до експліцитних зв'язок В.І. Максимов відноситьсполучник тому що і знак двокрапку – перший має одне значення причини, адругий – одне значення коментаря вищесказаного. А до імпліцитних зв’язок вінпропонує віднести сполучник і й крапку, кому, крапку з комою, бо вонибагатозначні.
Помилки допускаються у вживанні обох типів зв'язок, але,аналізуючи імпліцитні зв’язки, редактор повинен звернути увагу не тільки направомірність вживання (наявність в колі мовних значень знайденого в тексті),але й на те, щоб їх перша інтерпретація була правильною, бо можуть виникнутисмислові незрозумілості.
Таким чином, на логічні якості тексту впливає і неточністьслововживання, алогізми, заміна понять, невиправдане його розширення абозвуження, змішання родових і видових категорій, абстрактних і конкретнихпонять. Все це повинен помічати літературний редактор, даючи оцінкувикористанню автором лексичних засобів. На синтаксичному рівні виявляється такалогіко-стилістична помилка, як невідповідність посилки наслідку.
Літературна обробка рукопису спрямовує редактора на оцінкумовних засобів на лексичному, морфологічному і синтаксичному рівні. Під часлітературного редагування важливо не тільки помітити мовленнєву помилку, але йдати їй точне визначення, перш ніж запропонувати автору різні варіантистилістичної правки тексту. Для стилістичного аналізу можливих порушеньлітературно-мовної норми редактор зобов’язаний застосувати спеціальнутермінологію, добре знати типологію мовленнєвих помилок, прийнятих в практичнійстилістиці. При літературному редагуванні слід дотримуватися об’єктивності воцінці тих чи інших мовних явищ, щоб суб’єктивно-емоційні моменти не придушувалиоб’єктивно-логічні критерії у відношенні до тексту. Редактор повинен спиратисяна наукове дослідження рукопису, а не на його емоційне сприйняття. Методикалітературного редагування навчає тому, як уникнути смакової правки тексту, якпрацювати з ним, поетапно розв’язуючи різні проблеми, пов’язані знедосконалістю рукопису, які види правки слід застосовувати в кожному окремомувипадку.
1.3 Типологія логічних помилок і причиниїх виникнення
Логічні огріхи тексту виникають з різних причин: це інечіткість мислення, і неоформленість теми, і простий недогляд, і неврахуваннянебажаних сторонніх асоціацій та інтерпретацій.
Логіки виділяють три причини логічних помилок:
1) психічні порушення;
2) скорочений умовивід;
3) погане володіння мовою.
Перші дві причини породжують помилки у висновках, а третя –помилки в мовленні, які ведуть до порушення логіки. О.М. Беззубов поділяєлогічні помилки на два класи:
1) Помилки власне логічні, помилки мислення, помилки змісту;
2) Помилки мовлення, помилки вираження, другорядні логічніпомилки.
Така класифікація, на наш погляд, виправдана. Перший типпомилок пов'язаний з порушенням чотирьох законів формальної логіки, другий тип– з порушенням мовної, стильової норми.
О.М. Беззубов виділяє лексичні і синтаксичні мовленнєвіпомилки. Лексичні помилки виникають з двох причин: або через незнання значенняслова, або через неправильне слововживання, але в будь-якому випадку вонистворюють деяку логічну неправильність, часто комічного вигляду. Дослідник відмічає,що недбалість, приблизність слововживання – часте явище в газеті, якерозповсюджується й на газетну метафору. Він нагадує термін ламана метафора, якийозначає логічну не співвідносність двох метафор: Нехай акули імперіалізму непростягають до нас свої лапи (З газет 20х рр.)
До логічних дефектів мовлення О.М. Беззубов відносить імовленнєві надлишки на основі плеоназму: натовп людей, зжатий кулак, йтипішки. Вони стали штампами, і не так просто довести іншому авторовінеобхідність редагування таких словосполучень. Але можливий і такий комічнийефект, зрозумілий будь-кому: Він був у береті, нап’яленому на праве вухоголови (газета), Приймальний пункт з прийому склотари (вивіска).
Особливий тип плеоназму пов'язаний з неточним знаннямзначення іншомовного слова. Це вже великі помилки і грубі: свояавтобіографія (авто і є своя), пам’ятний сувенір (сувенір – подарунок напам'ять), період часу (період – проміжок часу), прейскурант цін (прейскурант –поточна ціна) тощо.
Найгрубішою помилкою, вважає О.М. Беззубов, є так званийлогічний стрибок. Наприклад: Складний і оригінальний внутрішній виглядКатерини знайшов своє відображення в її мові, найяскравішій зі всіх діючих осіб«Грози». Мова виявилася серед діючих осіб: автор з’єднав поняттяз різних логічних рядів, це і є логічний стрибок.
Різновидом логічного стрибка є неправильне вживанняконструкцій з прийменниками крім, разом з, між іншими і подібними.Наприклад, (шлюбне оголошення в германській газеті (переклад)): Шукаючоловіка. Ще молода. Зріст високий, талія тонка. У господарстві, крім того, єтрактор.
Існує логічна помилка, яка називається розповідним алогізмом.Найчастіше вона допускається, коли оповідач (письменник, журналіст) непам’ятає, що він написав у попередній фразі: У лісі було тихо. Поряд співалатоненьким голосом ліричну пісню, перелітаючи з дерева на дерево, іволга. Десьдалеко кувала невидима зозуля. Це не значить, що було тихо в лісі.
Однією з логічних помилок є амфіболія – подвійність чидвозначність, яка з’являється від того чи іншого положення слів чи їх вживанняв різних змістах, змішування понять.
Класичний приклад амфіболії – фраза "Карати не можнапомилувати", де зміст змінюється від місця паузи після чи передсловами «не можна».
Амфіболія може бути як стилістичною фігурою, так і мовленнєвоюпомилкою, наприклад: Сміттєзбирачі, які засмітилися мешканцями.
У роботі «Конспект лекцій з літературного редагування»І.Б. Голуб докладно розглядає логічні помилки у параграфі «Мовні помилки,викликані неправильним вибором слова», оскільки неправильне слововживаннянерідко призводить до логічних помилок. У їх числі дослідниця називає алогізм –співставлення несумісних понять, наприклад: Синтаксис енциклопедичних статейвідрізняється від інших наукових статей. Виходить, що синтаксиспорівнюється з науковими статтями. Усуваючи алогізм, можна написати: Синтаксисенциклопедичних статей відрізняється від синтаксису інших наукових статей або:Синтаксис енциклопедичних статей має ряд особливостей, невластивихсинтаксису інших наукових статей.
Інколи алогізми не виділяються, і, щоб усунути їх, доводитьсязначно змінювати авторський текст. Наприклад: Наші знання про багатства надрземлі є тільки незначною частиною схованих, ще більших багатств. Можназапропонувати такі варіанти стилістичної правки цієї фрази: Ми ще так малознаємо про багаті поклади корисних копалин, тайну яких оберігають надра землі;У надрах землі сховані величезні багатства, про які ми ще так мало знаємо; Нашізнання про корисні копалини ще такі неповні! Ми знаємо лише про незначнучастину багатств, схованих в надрах землі.
Причиною нелогічності висловлювання може бути підмінапоняття, яка часто виникає в результаті неправильного слововживання: Погано,коли у всіх кінотеатрах міста демонструється одна й та ж назва фільму. Демонструєтьсяфільм, а не його назва. Можна було написати: Погано, коли у всіх кінотеатрахміста демонструється один і той самий фільм.
Подібні помилки в мовленні виникають і внаслідок недостатньочіткої диференціації понять, наприклад: Наближення дня прем’єри колективтеатру чекає з особливим хвилюванням (чекають не наближення прем’єри, аколи відбудеться прем’єра).
На випадок заміни понять стилістична правка може бути різною:інколи достатньо замінити невдало вжите слово, в інших випадках лексична замінасполучається з використанням нових уточнюючих слів, інколи необхідно переробитиречення, щоб правильно передати авторську думку.
На думку І.Б. Голуб, нелогічним робить мовлення іневиправдане розширення або звуження поняття, яке виникає внаслідок змішуванняродових і видових категорій: За хорошого догляду від кожної тварини можнанадоювати по 12 л молока (слід вжити не родове найменування – тварина, авидове – корова); У будь-який час доби медицина повинна прийти надопомогу дитині. Треба було б написати: У будь-який час доби медицинаповинна прийти на допомогу хворому (адже в медичній допомозі мають потребуне тільки діти).
Особливо часто спостерігається вживання родового найменуваннязамість видового, і це не тільки позбавляє мовлення точності, призводить довтрати тих конкретних відомостей, які утворюють живу тканину розповіді, але йнадає стилю офіційного, інколи канцелярського забарвлення.
Родові найменування нерідко створюють враження важливостівисловлювання. Тому, як помітив колись письменник П. Нілін, «людина, якабажає висловитись „більш некультурно“, не зважується інколи назватишапку шапкою, а піджак піджаком. І вимовляє замість цього суворі слова:головний убір або верхній одяг».
Спотворення змісту й абсурдність висловлювання виникають врезультаті невідповідності посилання й наслідку, наприклад: Швидкістьрозмноження шкідників залежить від того, наскільки вперто і планомірнопроводиться з ними боротьба. Виходить, що чим більше борються зішкідниками, тим швидше вони розмножуються.
У цьому випадку слід було б написати не про розмноженняшкідників, а про їх знищення, тоді думка була б сформульована правильно. Швидкістьзнищення шкідників залежить від того, наскільки наполегливо і планомірнопроводиться з ними боротьба; Наполеглива боротьба зі шкідниками веде до більшшвидкого їх знищення; Щоб швидше знищити шкідників, необхідно вести з ниминаполегливу і планомірну боротьбу.
С.І. Сметаніна у своїй роботі більш докладно досліджуєпоняття і розподіляє логічні правила операції з поняттями на дві частини:правила визначення і правила класифікації понять.
Правила визначення понять, на думку С.І. Сметаніної, – целогічна операція, яка розкриває зміст поняття і виявляє його родові і видовіознаки, їх співвідношення. Наприклад: "Трансплантація гемопоетичнихклітин (від «гемопоез» — кровотворення) є одним з методів (а інколи ієдиним шансом) в лікуванні хворих онкологічними, гематологічними і деякимиспадковими захворюваннями". Журналіст називає видові і родові ознакиявища, щоб донести його суть до читача.
Під час визначення поняття необхідно дотримуватися такихправил:
1. У визначенні не повинно бути замкненого кола: "Авторськаправка – це правка, внесена автором". Думка ніби описала коло, але непішла вперед.
2. У визначенні повинно бути враховано співвідношення обсягупоняття і його ознак: "Усі ці якості (терпіння, працелюбність) іскладають основу майбутньої професії Віри Олександрівни" (мова йде провчителя музики). – Для вчителя музики перераховані якості не є основними. Вінповинен мати слух, володіти технікою гри і т.п.
3. Визначення не повинно мати тільки негативні ознаки: "Рубрика– це заголовок, який не набирається основним шрифтом". – Визначеннявиключило одну з ознак, але не повідомило нічого про обсяг поняття.
У правилах класифікації понять автор виділяє два пункти:
1. Не можна протиставляти поняття, які в житті непротиставляються: "Ніна Григорівна Соколова працює в кафе недавно,усього рік, але спеціаліст гарний". – Необґрунтоване співставленнястажу і рівня професійної майстерності.
2. Неможна проводити класифікацію за різними основами,компоненти поділу повинні виключати один одного: "Комедія поділяєтьсяна комедію ситуацій, комедію характерів, сльозливу комедію, комедію ідей ікомедію моралі". – Компоненти поділу не виключають один одного:комедія моралі може бути основана на комедії ситуацій.
Логічні помилки в мовленні не тільки породжують неясністьвисловлювання, спотворюють його зміст, але й ведуть до абсурдності, комізмумовлення.
Пародійне звучання тих чи інших тверджень в таких випадкахвідкидає їх інформативну цінність. Наприклад, одна реклама, розхвалюючи пігулкидля тих, хто хоче схуднути, стверджує: Фірма гарантує зменшення ваги на стовідсотків.
Або: працюючи над рукописом статті «Фізкультура іздоров’я», редактор знаходить в ній роздум: Страшна не старість, адряхлість, тому краще померти молодим і здоровим. Так думає більшість.
Абсурдність висловлювання в цьому випадку виникла через те,що автор не помітив заміни поняття, вживши слово померти, а треба було бнаписати: Добре було б залишитися до кінця життя молодим і здоровим або:Зберегти б до глибокої старості бадьорість і здоров’я. Уважне відношеннядо лексики, правильний вибір слова, вдумливий аналіз логічної сторони мовидопоможуть автору і редактору уникнути подібних помилок.
У «Довіднику з правопису, вимови, літературномуредагуванню», створеному групою авторів (Д.Е. Розенталь, Є.В. Джанджакова,Н.П. Кабанова) серед логічних помилок виділяються такі:
а) алогізм/співставлення несумісних понять;
б) заміна понять;
в) нечітке розмежування конкретних і абстрактних понять;
г) невідповідність посилання і наслідку.
Автори «Довідника» відзначають, що цілісність,стрункість логічної організації тексту, виражені переходи від однієї частини доіншої допомагають створити внутрішньо стрункий і завершений текст, під часцього цільність тексту надає наявність головної думки.
Розвиток її в тексті відбувається через розвиток мікротем;показником переходу від однієї мікротеми до іншої служить абзац, а поділ текстуна абзаци полегшить його сприйняття і розуміння.
Суперечливість висловлювань, порушення послідовності викладу,відсутність переходів від однієї частини до іншої, помилки у виборі засобівміжфразового зв’язку призводять до руйнування логічності тексту в цілому; усеце заважає тексту виконувати комунікативну функцію і утруднює процесспілкування.
У «Довіднику» виділяються такі види логічнихпомилок (алогізмів).Вид помилки Помилкове вживання 1. Ствердження понять, які виключають один одного. Усім особливо сподобається дует баяністів Манюгіна, Кузьміна, Торопова. 2. Змішування плану викладу. У сім’ї Тетяну Ларіну не розуміли. Вона часто сиділа біля вікна. 3. Змішування логічно неоднорідних понять. Скрізь, крім туристів, немає жодної живої душі. 4. Неправильне встановлення причинних зв’язків. Відсутність спортивних майданчиків призводить до того, що дехто з підлітків псує стіни.
5. Неправильний вибір засобів зв’язку:
— Між частинами висловлювання;
— Між висловлюваннями. Зараз в Москві 14 – 16 градусів, а в Санкт-Петербурзі теж 14 – 16; Людство зможе уникнути ядерної війни. Але захист природи, допомога малорозвиненим державам все ж необхідна.
Логічність як спільна комунікативна якість властива текстамбудь-яких функціональних стилів. Але проявляється ця якість дуже специфічно – взалежності від конкретних умов комунікації. Вимоги, які пред’являються мовленнюз боку його логічності, особливо високі в науковому стилі, але й при створеннітекстів публіцистичного стилю, які повинні виконувати інформативну і впливовуфункції, необхідно суворо дотримуватися законів логіки. Інакше задачіжурналіста не будуть виконані.

/>Розділ 2. Логічніпомилки в районному друці: типологія, причини їх виникнення і способи усунення
У будь-якій газеті можна побачити логічні помилки, як в центральних,так і в районних. Можливо, журналісти намагаються донести інформацію більшпростою мовою, що й призводить до логічних помилок і втрачається весь смислтексту.
У другому розділі ми виявили, проаналізували і намагалисьусунути логічні помилки в газеті «Авангард» Роздольненського району.
2.1Первиннілогічні помилки
2.1.1Порушеннязакону тотожності
Дуже важливо, щоб соціальний працівник міг знайти зпідлеглими спільну мову. Саме завдяки таким людям життя обездолених отримуєновий пульс («Авангард», 06.10.2007. – С.2).
У даній надфразовій єдності порушений закон тотожності –предмет в ході роздумів був замінений, що створило плутанину і складність усприйнятті тексту.
Що тільки не пливе весною по каналу… Це біда. Стільки скла,пластику накопичується в прибережній зоні… («Авангард», 06.10.2007. – С.2).
Знову порушений закон логіки. В результаті складаєтьсявраження, що скло припливло по каналу і накопичилось в прибережній зоні.
За даними відділу ЗАГС, за останні роки в районі збільшиласькількість розлучень. Причому розривають шлюб молоді сім’ї, з 1 – 3 річнимшлюбним стажем. У чому ж секрет сімейного щастя? («Авангард», 13.10.2007. – С.2).
У даному прикладі виникає порушення першого закону логіки –закону тотожності, виникає одна з найбільших помилок – багатотемність.
У результаті поняття тема розлучення плавно зливаєтьсяз поняттям темою сімейне щастя.
2.1.2 Порушення закону суперечностей
Безперечно, погляд приковує нетканий гобелен Оксани Гнатюк.Вона за допомогою ниток зобразила емблеми суспільного об’єднання «Джерельце»,а в центрі килима зіткана емблема Роздольненського району. («Авангард», 20.10.2007. – С.3).
Гобелен за визначенням – «настінний килим з витканимивручну зображеннями, виткана картина» [39; 135]. А нетканий гобелен – цефактична помилка. «Зіткала … нетканий». Порушення другогозакону логіки викликало всю цю плутанину.
2.1.3 Порушення закону виключення третього
Хоч невелика, але добра підмога для молодої сім’ї. («Авангард», 27.10.2007. – С.3).
Тут не дотриманий третій закон логіки – закон виключеннятретього. Висловлювання повинні бути дійсно суперечливими, тобто такими, міжякими немає і не може бути третього поняття. Вони повинні виключати одинодного. Невелике і добра не протилежні, це той випадок, якийлегко співвідноситься з гумористичним: «Пенсія у мене добра, але маленька»,адже відомо, що коли про пенсію говорять «добра», мають на увазі самеїї достатній для життя розмір.
Занепад спостерігався і в розвитку спорту («Авангард», 13.10.2007. – С.2).
Порушення закону виключення третього. Або занепад вспорті, або розвиток спорту.
 
2.1.4 Порушення закону достатньої підстави
Бажати добра в розумовій праці – це значить розуміти всісильні і слабкі сторони дитини… («Авангард», 27.10.2007. – С.2).
Порушення закону достатньої підстави викликано відсутністюпричинно-наслідкових зв’язків між змістом першого і другого речень. У першомуреченні – заміна понять. Бажати добра дитині, привчаючи її до розумовоїпраці, значить – давати їй посильні завдання, враховуючи усі її сильні і слабкісторони.
…багато різних битв відбулося на землі, і все вони доводять,що не обов’язково війною, а в межах розуму можна домовитися з будь-яких питань.(«Авангард», 06.10.2007. – С.2).
Це порушення закону достатньої підстави. Протилежні поняття –війна і мир, а не війна і розум, крім того, війнияк раз доводять, що не знайшовши мирного рішення проблеми, держави вступають увійну.
Відповідно: …багато різних битв відбулося на землі, і всівони доводять, що війна – не краще вирішення проблем, завжди слід намагатисявести мирні переговори з будь-яких питань.
У реченнях є і стилістична помилка – є стійкий вираз «вмежах розумного», мабуть, автор хотів використати саме його. Вираз «вмежах розуму» в українській мові немає.
2.2Вториннілогічні помилки
2.2.1Логічнийстрибок
На уроці були присутніми бібліотекар, а також ОлександраПетрівна Чубачкіна та Лідія Петрівна Соколова. («Авангард», 06.10.2007. – С.3).
Зв’язка а також говорить про те, що ряд повинен бутипродовжений найменуваннями присутніх за професією, а не за іменами й іменами побатькові. Тут присутній так званий логічний стрибок, на думку О.М. Беззубова, — дуже велика помилка.
Людський потік через наш двір перекрити навряд чи можливо. Аяк хочеться, щоб він був прикрасою і школи, і селища. («Авангард», 27.10.2007. – С.3).
У першому реченні підмет – потік, саме про людськийпотік йде мова; друге речення повинне розвивати головну думку, тому речення Аяк хочеться, щоб він був прикрасою і школи, і селища за правилами створеннятексту стосується до підмета першого речення, тобто до людського потоку.Хоча не людський потік, на думку автора, повинен слугувати прикрасою ішколи, і селища. Мабуть, це стосується шкільного подвір’я. Цю помилку можнарозглядати як логічний стрибок, точніше думку журналіста можна було виразититак: Як хочеться, щоб шкільне подвір’я було прикрасою і школи, і селища! Алеякщо перекрити людський потік, який проходить через нього, навряд чи можливо,слід прокласти зручні тротуари і саджати квіти на вільній території.
Крім обладнання кабінетів, виріс дух творчості як у дітей,так і в дорослих, виріс інтерес до дослідницької роботи, участі в різнихконкурсах районного і республіканського рівнів. («Авангард», 13.10.2007. – С.2).
Логічний стрибок, викликаний співставленням несумісних предметів:обладнанням кабінетів і духом творчості.
2.2.2 Заміна понять
На класних годинах обговорювались проблеми «братів нашихменших».
Проблема – це складне питання, яке вимагає розв’язання [39;623]. Заміна поняття: проблеми стоять не перед «братами нашими меншими» — тваринами, а перед людьми, тому не можна обговорювати «проблеми тварин»,можна обговорювати проблеми їх виживання, збереження та ін.
Для того щоб влаштуватися на роботу, необхідний перелікдокументів: довідка…. («Авангард», 20.10.2007. – С.1).
Звісно, необхідний не перелік документів, а документи, які єв перелікові. У результаті неправильного слововживання відбулася підмінапонять. Правильніше було б: Для того щоб влаштуватися на роботу, необхіднітакі документи: довідка… .

 
2.2.3 Амфіболія
Призначені відповідальні за роботу з дітьми з неблагополучнихсімей, в обов’язки яких входить забезпечення їх зайнятості. («Авангард», 27.10.2007. – С.3).
Важко зрозуміти, в чиї обов’язки (дітей з неблагополучнихсімей чи відповідальних?) входить забезпечення зайнятості, і чиєї самезайнятості. Краще було б написати: Призначені відповідальні за роботу здітьми з неблагополучних сімей. В обов’язки відповідальних входить забезпеченнязайнятості цих дітей.
Приймаємо заявки на лікування від керівників господарств. («Авангард», 13.10.2007. – С.4).
Амфіболія: поєднання «лікування від» (чого?)вимагає назви захворювання. В результаті виходить, що приймаються заявки налікування від керівників господарств, як від захворювання. Точніше було б: Приймаємозаявки від керівників господарств на лікування працівників від алкоголізму.
За хороше навчання і виховання дітей батьки 20 учнів одержалиподяки адміністрації школи. («Авангард», 06.10.2007. – С.1).
Амфіболія, обумовлена змішуванням несумісних понять.Виходить, що батьків нагородили за навчання. Щоб уникнути двозначності, требабуло написати так: За хороше навчання дітей і правильне їх виховання батьки20 учнів отримали подяки від адміністрації школи.
 
2.2.4 Плеоназм
На цьому занятті ми знайомили з народним фольклором, нанаступному будемо знайомити з етикетом… («Авангард», 20.10.2007. – С.3). Плеоназм, фольклор – народне мистецтво; помилка викликананезнанням точного значення слова.

 
2.2.5 «Ламанаметафора»
Радість життя так і світиться у його очах, і зрозуміти неможливо,скільки ж йому минуло років. («Авангард», 13.10.2007. – С.4). «Ламанаметафора», викликана неправильним вживанням форми слова. Краще було буникнути слова минуло: Радість життя так і світиться у його очах, ізрозуміти неможливо, скільки йому років.
 
2.2.6 Розповідний алогізм
Якщо присмоктування кліща попередити не вдалося, необхіднойого обережно видалити і обстежити безкоштовно на зараженість вірусом кліщовогоенцефаліту в бактеріологічній лабораторії… («Авангард», 06.10.2007. – С.4).
Однорідні присудки видалити і обстежити повиннімати один підмет, але той, хто повинен видалити кліща – скоріш за все, йогоносій, — не зможе його дослідити – це повинен зробити спеціаліст. Церозповідний алогізм. Слово безкоштовно – зайве у цьому контексті. Крімтого, дієслово попередити означає «відвести раніше, видалити»,тобто попередити можна те, що реально очікується, але не можна попередити укускліща – його можна уникнути. Краще було б написати так: Якщо ви виявили насобі кліща, обережно видаліть його і здайте на обстеження на зараженістьвірусом кліщового енцефаліту в бактеріологічну лабораторію… Аналіз проводитьсябезкоштовно.
Таким чином, у текстах районної газети «Авангард»зустрічаються як первинні, так і вторинні логічні помилки.
Для їх уникнення, вважаємо, редактору і автору слід уважнішепрацювати з текстами статей, ретельніше підбирати слова, щоб правильно і точновисловити думку.

/>Висновки
Проводячи дослідження, ми вивчили типи логічних помилок,познайомилися з їх класифікаціями, які пропонували різні автори, виявилипомилки в публікаціях газети «Авангард».
Серед первинних логічних помилок найчастіше зустрічаються логічніпомилки на порушення закону тотожності і порушення закону достатньої підстави.Такі помилки часто виявляються на рівні великого фрагменту тексту. Причинидопущених помилок, на нашу думку, були недостатня інформованість, неточністьтермінології, що робить роздум розпливчатим, неконкретним. У будь-якому роздумідумки повинні бути внутрішньо пов’язані одна з одною, витікати одна з одної.Основні причини порушення чотирьох законів логіки виявлених нами в районнійгазеті можна сформулювати так:
1. Причина порушення закону тотожності – пропуск смисловогослова у висловлюванні.
2. Причина появи алогічних висловлювань – поєднання слів, одне зяких суперечить іншому.
3. Часто порушення закону виключення третього виявляється вальтернативних ситуаціях, коли висловлювання будується з опорою на модель «або– або».
4. Закон достатньої підстави стосується зазвичай встановленняпричинно-наслідкових відносин між частинами висловлювання. За неможливостіспіввіднести частини як причину і наслідок виникає алогізм.
Найбільш розповсюджені вторинні логічні помилки в районнійгазеті – амфіболія і логічний стрибок. Логічний стрибок виникає в основномучерез неправильне вживання конструкцій з прийменниками. Нагромадження логічнихстрибків в одній фразі робить її нечіткою. Амфіболія, обумовлена змішуваннямнесумісних понять, двозначність.
Отже, кожен редактор повинен знати закони логіки і володітинавичками логічної правки тексту. Володіння логічними прийомами аналізу в ходіредагування й авторедагування – це не просто дотримування законів і правилформальної логіки, а творчий процес, який припускає у кожному випадкувстановлення й оцінку зв’язків між логічним правилом – логікою думки – логікоюподії, що описується, — можливостями мови.
/>Список використаноїлітератури
1. Абдуллин Р.Г. К определению понятия «редактирование»// Книга. Исследования и материалы. Сб. 37. – М.: Книга, 1978. – С. 39 – 41.
2. Беззубов А.Н. Введение в литературноередактирование. СПб., 1997.
3. Бельчиков Ю.А. Стилистика и культураречи. – М., 2000. – 462 с.
4. Галь Н. Слово живое и мертвое: Из опытапереводчика и редактора. – М., 1987. – 167 с.
5. Голуб И.Б. Конспект лекций политературному редактированию. – М., 2004. – 654 с.
6. Доблаев Л.П. Смысловая структураучебного текста и проблемы его понимания. – М., 1982. – 275 с.
7. Дуцяк І. Логіка. – Л.: Просвіта, 1996. –С. 75 – 81.
8. Западов А.В. От рукописи к печатнойстранице. – М., 1979. – 217 с.
9. Колесников Н.П. Стилистика илитературное редактирование.
10. Кондаков Н.И. Логическийсловарь-справочник. Изд. 2-е, исправл. – М., 1975. – 717 с.
11. Красиков Ю.В. Теория речевых ошибок. –М., 1980. – 298 с.
12. Максимов В.И. Стилистика и литературноередактирование. – М., 2007. – 814 с.
13. Мильчин А.Э. Издательскийсловарь-справочник. – М., 1998. – 511 с.
14. Мильчин А.Э. Методика редактированиятекста. – М., 1980. – 493 с.
15. Мильчин А.Э. Памятная книга редактора. –М., 1988. – 436 с.
16. Мучник Б.С. Человек и текст. – М., 1985.– 196 с.
17. Накорякова К.М. Литературноередактирование: Общая методика работы над текстом. Практикум. – М., 2004. – 432с.
18. Накорякова К.М. Редактированиематериалов массовой информации. – М., 1994. – 294 с.
19. Нилин П. Опасность не там // Новый мир.– 1958. – № 4. – С. 93-94.
20. Одинцов В.В. Стилистика текста. – М.,1980. – 282 с.
21. Партико З.В. Загальне редагування:нормативні основи: Навчальний посібник. – Л.: ВФ Афіша, 2006. – 416 с.
22. Рахманин Л.В. Стилистика деловой речи иредактирование служебных документов. – М., 1997. – 391 с.
23. Редактирование отдельных видовлитературы / Под ред. Н.М. Сикорского. – М., 1987. – 539 с.
24. Рис О.В. Семь раз проверь: Опытпутеводителя по опечаткам и ошибкам в тексте. – М., 1977. – 203 с.
25. Рождественская К.В. За круглым столом:Записки редактора.
26. Розенталь Д.Э. Справочник поправописанию, произношению, литературному редактированию. – М., 1994. – 656 с.
27. Свинцов В.И. Логика. – М., 1987. – 305с.
28. Свинцов В.И. Смысловой анализ иобработка текста. – М., 1970. – 272с.
29. Свинцов В.И. Смысловой анализ иобработка текста. – М., 1979. – 289с.
30. Сенкевич М.П. Стилистика научной речи илитературное редактирование научных произведений. Изд. 2-е, исправл. – М.,1984. – 319 с.
31. Сикорский Н.М. Теория и практикаредактирования. – М., 1980. – 362с.
32. Сметанина С.И. Литературноередактирование для журналистов и специалистов по связям с общественностью.СПб., 2003 – 203 с.
33. Солганик Г.Я. Стилистика текста. – М.,1997. – 514 с.
34. Справочная книга редактора и корректора.– М., 1985. – 265 с.
35. Стилистика и литературное редактирование/ Под ред. проф. В.И. Максимова. – М, 2004. – 731 с.
36. Чуковская Л.К. В лаборатории редактора.– М., 1960. – 361 с.
37. «Авангард», жовтень. – 2007 р.
38. Великий тлумачний словник сучасноїукраїнської мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун»,2001. – 1440 с.