Державне регулювання митної політики

Державне регулювання митної політики Зміст Вступ 1. Характеристика митної політики держави 1. Роль і місце митної політики в системі державного регулювання економіки 1.2. Історія митної справи 1.3. Порівняльна характеристика митної політики України з митною політикою розвинутих країн 2. Характеристика державного регулювання митної політики 1. Характеристика сучасного стану державного регулювання митної політики 2.2.

Ретроспективна характеристика державного регулювання митної політики 3. Вступ Європейський вибір України зумовлений усвідомленням інтеграції як чинника сприяння державній незалежності, національній безпеці, політичній стабільності, економічному розвитку,

інтелектуальному прогресу, відновленню європейської сутності країни. Ставлячи перед собою мету інтеграції до європейських структур, Україна усвідомлює, що західним державам належить провідна роль у сучасній міжнародній системі, зокрема у світовому економічному комплексі і в міждержавних інституційних механізмах управління глобальними і регіональними процесами.

В Україні поступово формуються передумови включення її економіки до глобальних та європейських економічних процесів. Створюється цілісна система національного законодавства у сфері митних відносин, формується механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом його гармонізації відповідно до норм і стандартів ГАТТ/СОТ та країн Євросоюзу. В цьому контексті найважливішою складовою

є визначення митної політики держави, виявлення найбільш ефективного рівня захисту чи відкриття економіки для зовнішнього ринку. Проголосивши Декларацією про державний суверенітет України незалежність та самостійність в економічній сфері, Україна тим самим започаткувала свою самостійну митну політику та своє митне законодавство. Його значення при здійсненні зовнішньоекономічних відносин та міжнародного співробітництва в

інших галузях важко недооцінити як і не треба переоцінювати. Це пояснюється перерозподілом товарних ринків, необхідністю завоювати на них стійке становище, отримати вигоду від ринкових механізмів, наповнити споживацький ринок. Розвиток економічної активності населення України, різке посилення міграційних процесів та гуманітарних зв'язків, міжнародного туризму, у тому числі і його комерційних різновидів, дали поштовх для становлення

митного права на нових засадах. У той же час прозорість кордонів створює передумови для економічних злочинів й підриву національної економіки. Одними з перших економічних законів України стали Закон України "Про митну справу в Українській РСР" та Митний кодекс України. Поступово митне право оформилось у відносно самостійну галузь законодавства й знаходиться в процесі становлення.

Деякі норми відміняються, інші приходять їм на зміну. Хоча домінуючим підходом у регулюванні відносин, які виникають при перетині кордону фізичними особами й при переміщенні через нього матеріальних та інтелектуальних цінностей є адміністрування, це не виключає й приватного регулювання деяких з них. В курсовій роботі на тему „Державне регулювання митної політики” розкриваються такі питання: поняття

митної справи; митна політика й основні її елементи; принципи митного регулювання; правове регулювання; митна політика і міжнародна торгівля та державне регулювання діяльності митних органів У процесі підготовки використовувались усі доступні джерела й поради фахівців і теоретиків митної справи України та інших держав. 1. Характеристика митної політики держави 1.1 Роль

і місце митної політики в системі державного регулювання економіки Кожна держава, у тому числі й Україна, має право самостійно визначати власну митну політику, створювати свою митну систему та здійснювати митне регулювання. На сьогодні в Україні Президентом встановлено, що спрямування і координацію діяльності Державної податкової адміністрації

України та Державної митної служби України здійснює міністр фінансів України. Митна політика виступає складовою внутрішньої і зовнішньої політики, яка визначає зміст діяльності держави та її компетентних органів у сфері регулювання зовнішньоекономічних відносин й організації митної системи, а її головним функціональним завданням є забезпечення захисту національних

інтересів і національної безпеки України в економічній і, опосередковано, у політичній, соціальній, екологічній та інших сферах. Для визначення природи митної політики треба розкрити зміст національних інтересів держави на теперішньому етапі. У ст. 2 Митного кодексу України визначено, що митна політика є системою принципів

і напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних і нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі. Джерелом принципів формування митної політики виступають нормативно-правові акти. Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної

діяльності керуються такими принципами:  принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;  принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва;  принципом юридичної рівності і недискримінації; :  принципом верховенства закону;  принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;  принципом еквівалентності обміну,

неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів. Сьогодні можемо виділити три базові функції митної політики:  фіскальну;  регулятивну;  захисну. Зміст фіскальної функції митної політики полягає у наповненні державного бюджету за рахунок стягнення мита, податку на додану вартість, акцизного збору з товарів та інших предметів при переміщенні через митний кордон.

Від перелічених вище стягнень слід відрізняти такі митні платежі, як збір за митне оформлення, плата за зберігання товарів на митних складах, митне супроводження тощо, які не виконують фіскальної функції, а є платою за послуги митниці. Регулятивна функція передбачає вплив з боку держави і її компетентних органів на зовнішньоекономічні відносини за допомогою засобів економічного та неекономічного (адміністративного) характеру з метою регулювання останніх для забезпечення національних

інтересів, інтересів національних товаровиробників та створення сприятливих для них умов, забезпечення виконання державної політики у сфері економіки, виконання міжнародно-правових зобов'язань держави. Подібне регулювання здійснюється за допомогою встановлення ставок мита й митних зборів, ліцензування, квотування та встановлення інших нетарифних обмежень. Третьою базовою функцією митної політики є захисна функція.

Іноді таку функцію ще називають "правоохоронною", але вона, як функція державної політики, має дещо ширше значення, ніж просто правоохоронна діяльність держави. Ця функція насамперед спрямована на захист держави від зовнішніх загроз і в широкому розумінні включає: забезпечення національної безпеки держави, підтримання миру та міжнародної безпеки, суспільного порядку, моральності, захист внутрішнього ринку, захист

інтересів споживачів, створення умов для підтримання законності щодо порядку переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, ефективну боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил, сприяння боротьбі з міжнародним тероризмом, злочинністю тощо. Велика частина подібних завдань реалізується у процесі виконання митними органами своїх контрольних функцій, а також при виконанні завдань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.

У деяких випадках охоронна функція митної політики діставала пріоритетне значення і ставала головним завданням держави у митній сфері. Це було характерним для закритих суспільств, наприклад, для колишнього СРСР з його монополією зовнішньої торгівлі.[17, стр.77] В українському національному законодавстві станом на сьогодні не врегульоване питання щодо надання митним

органам статусу правоохоронних, хоч фактично вони виконують подібні функції. Одним із напрямків митної політики є:  участь у міжнародній діяльності України з метою створення сприятливих умов для прогресивного економічного та соціального розвитку України;  забезпечення повноправної участі України в діяльності ВМО та інших міжнародних організаціях;  участь у заходах, пов'язаних

з протидією поширенню зброї, засобів її доставки, військового спорядження;  поглиблення транскордонного співробітництва;  адаптація законодавства України у митній сфері до міжнародного законодавства тощо. Митна політика слугує забезпеченню та реалізації зовнішньоекономічних завдань й інтересів держави. Поміркована та урівноважена, а головне, стабільна митна політика створює умови для

функціонування у стабільному стані національної економіки, її зміцнення, сприяння розвитку експортного потенціалу вітчизняної продукції, пришвидшення й поглиблення інтеграції у європейську і світову економічну систему та активізації участі у міжнародних економічних і фінансових організаціях, протидії внутрішнім та зовнішнім загрозам, якщо вони виникають. Місце й роль митної політики у системі загальнодержавної політики визначається багатьма внутрішньо-

економічними та зовнішньоекономічними чинниками. Митна політика як суспільне явище має комплексний характер, тісно взаємопов'язана з іншими складовими державної політики, перебуває у прямій чи опосередкованій залежності від них, але й сама має істотний вплив на них, фокусує у собі інтереси держави у внутрішньо-економічній, зовнішньоекономічній, фінансовій, податковій, валютній, кредитній сферах. Митна політика, виступаючи складовою внутрішньої

і зовнішньої державної політики, формується та запроваджується, спираючись на об'єктивний аналіз. Втілюючи у життя митну політику, треба розглядати діяльність державних органів у рамках єдиного інституціонального механізму, спрямувавши їх на виконання конкретних завдань у цій сфері з єдиною метою – забезпечення національної безпеки та захисту національних інтересів України. 1.2 Історія митної справи Історія розвитку митної справи починається з давніх часів,

строго кажучи, митна охорона меж, як один з елементів державності, існувала на території України з давніх часів, точкою відліку якої служить епоха Київської Русі. Київські князі підтримували вже досить широкі торгові зв'язки, перш за все з Візантією, що служила основним ринком збуту таких споконвічно російських предметів експорту, як хутро, мед, віск та ін. Саме у цей період з'являються зачатки митної справи в

Україні. Тут, в Київській Русі, ми знаходимо витоки самого поняття митного регулювання, у тому числі і термінології, що склалася в цій області в українській науці і практиці. Були свої порядки і в Запорізькій Січі, яка зіграла велику роль в становленні України як держави. Козацтво вело живу торгівлю, чому сприяло як розташування вільностей, так і природні шляхи сполучення. Першим торговим партнером запорожців була

Туреччина. Чітку систему митної справи мала Славна Козацько-гетьманська Держава. Починаючи з Богдана Хмельницького, Державна казна збирала прикордонне мито евеку (вивізну) і інфуку (ввізну). З кінця 17 до початку 20 сторіч українці жили у складі Російської імперії. Україна отримала назву «Малоросія».

Питаннями митної політики займалися хаотично найвищі органи, що часто змінювали один одного. Уряд Олександра Першого проводив протекційну митну політику. Воно орієнтувалося на збільшення митних доходів казни. Для того були підстави: починався процес будівництва залізниць і парового транспорту. У митній політиці Російської держави другої половини 19 ст. перевага віддавалася

вільній торгівлі і підприємництву. Підвищилася дієвість митного контролю у сфері боротьби з контрабандою. У 1918 р. за рішенням гетьмана Павла Скоропадського був організований корпус прикордонної варти, якому була доручена не тільки охорона межі України, але і виконання окремих митних функцій. 29 листопада 1996 р. Президент України видав Указ про підставу на базі колишнього Державного митного комітету України і його органів,

Державної митної служби України і її органів – регіональних і спеціалізованих митниць. Нині митна служба України, створена в 1991 році (Державний митний комітет України) і реорганізована на основі Указу Президента від 29 листопада 1996 року в Державну митну службу України, є розгалуженою, багатофункціональною структурою, що органічно вписується в економічну систему молодої держави часів незалежності, що реформується.

Це 55 митниць, майже 200 митних постів і вже близьке до двох десяток тисяч число працівників митниці. [9] 1.3 Порівняльна характеристика митної політики України з митною політикою розвинутих країн Розглянемо особливості митної політики країн, що є провідними суб'єктами світової торгівлі (Японія, США), та посткомуністичних країн, які, як і Україна, нещодавно почали самостійно визначати свою митну

політику (Польща, Словенія та Словаччина), потужної країни, що стрімко розвивається Китаю, а також нашого найбільшого торговельного партнера – Російської Федерації. Ми спробуємо виокремити ефективні сучасні прийоми митно-тарифного регулювання в різних країнах та запропонувати використання деяких із них в Україні. Розглянемо табл. 1 [2, стр.8], в якій наведено макроекономічні показники за країнами

та показники щодо митно-тарифного регулювання. Таблиця 1 Основні показники міжнародної торгівлі в розрізі країн за 2005 рік* Країна Обсяг імпорту, млрд. дол. США Обсяг експорту, млрд. дол. США Середньозважена ставка мита, % Середньоарифметична ставка мита, % Зібране імпортне мито, млрд. дол. США ВВП, млрд. дол.

США Населення, млн. чол. Україна 37,2 38,2 2,7 7,7 1,0 77,9 46,5 Китай 660,1 762,0 2,7 10,4 17,8 2224,8 1315,9 Японія 531,1 669,1 2,0 3,1 10.6 4 571,3 128,1 США 1671,0 927,5 1,4 3,7 23,2 12485,7 298,2 Росія 98,5 241,4 7,0 9,9 6,9 766,2 143,2 ЄС 1283,9 1205,7 4,2 12690,6 455,3 в т.ч. Словенія 17,2 15,1 6,3 4,2 1,1 34,0 2,0 Польща 95,7 92,7 1,2 4,2 1,1 300,5 38,5 Словаччина 34,5 32,4 1,0 4,2 n 0,3 46,8 5,4 *

Розраховано за даними річних звітів СОТ та офіційних веб-сторінок митних служб за 2005 та 2004 (Словенія) роки. Насамперед, зазначимо, що середньоарифметичні ставки мита в усіх вищезазначених країнах є значно вищими за середньозважені, що може свідчити як про дієвість механізму тарифного регулювання (особливо для країн з розвиненою ринковою економікою), так і про декларування товарів не за своїм кодом задля уникнення оподаткування (частіше для країн з високим

рівнем корупції та недостатньо ефективною організацією митного контролю). Також слід зазначити, що у промислово розвинених країнах митно-тарифна політика відіграє, насамперед, регулюючу, а не фіскальну роль і мито складає невелику частку ВВП. Так, у США, Японії, країнах Євросоюзу (окрім кількох нових) надходження від справляння ввізного мита складають не більше 0,3% ВВП. На відміну від них, в

Україні, Росії, Китаї, Словаччині – від 0,7% до 1,3% ВВП. Словенія ж взагалі виділяється за цим показником – 3,2% ВВП і понад 14% державного бюджету (тарифи Євросоюзу в 2004 р. в країні ще не діяли). Розглянемо структуру товарної номенклатури в різних країнах (табл. 2) [2, стр.9]. Зауважимо, що з усіх країн, які аналізуються,

Україна має найбільш розгалужену номенклатуру, що, на жаль, дуже часто може викликати неоднозначне визначення коду товару та ризик декларування товару не за своїм кодом. Крім того, Україна до другої половини 2005 р. застосовувала багато специфічних та комбінованих ставок мита, що притаманно для країн з високим рівнем корумпованості і певною мірою захищає державу від заниження митної вартості (сьогодні ця частка не перевищує 5%).

Таблиця 2 Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності та доля адвалерних тарифів* Країна Кількість позицій Доля адвалерних ставок, % Стандартна шостизнакова номенклатура 5019 Країни Євросоюзу 10754 94 США 10085 88 Японія 8964 94 Китай 6509 100 Україна 11676 83 Росія 11289 88 *Розраховано за даними річного звіту

СОТ за 2004 рік Японія. Японія до початку XX ст. мала дуже обмежені зовнішньоторговельні відносини. Ця країна була економічно відсталою і при цьому фактично закритою від імпорту. Сьогодні Японія – одна з найбільш відкритих у світі країн, середньозважена ставка мита становить 2%. Проте, при цьому встановлено фактично заборонні ставки на деякі види товарів: рис – 444%, пшеницю – 193%, також високі ставки встановлено на молочні, м'ясні та нафтопродукти.

Японія не є членом жодної міжнародної торговельної організації, крім СОТ, проте має договори про пільгове митне оподаткування з низкою країн, що розвиваються. Часто ставки за цими договорами навіть нижчі, ніж передбачені ГАТТ. 95% тарифних ставок в Японії є адвалерними (тобто обчислюються як відсоток від вартості товару). При цьому багато ставок диференціюються залежно від застосованого методу визначення митної вартості.

Понад третина товарів при імпорті не обкладаються митом, переважно це сировина. Ще понад 45% товарних позицій оподатковуються за ставками менше 5%, і тільки 3% товарів оподатковуються ставками понад 30%, серед них текстильні товари, взуття та продукти харчування. Японія дуже широко застосовує квотування та інші методи нетарифного регулювання, проте при цьому майже не використовує компенсаційні та антидемпінгові

ставки. Також в Японії діє унікальна система податкових пільг для імпортерів, які завозять товари, що не оподатковуються, – ці підприємства мають право на податковий кредит у розмірі 5% від обсягу імпорту. Обсяг імпорту товарів, які не оподатковуються, складає понад 25%. США. Американську митну політику можна вважати сталою із 1913 p коли В. Вілсон провів значне зниження тарифних ставок.

З тих пір американський уряд дотримувався лінії низьких тарифних ставок. Основна ідея в економіці була такою: якщо галузь потребує захисту, значить її не слід взагалі підтримувати, тоді відбудеться перерозподіл грошей до прибуткової галузі. Це призвело до величезного потоку імпорту товарів з Японії у 70-х роках XX ст особливо потерпало від цього американське автомобілебудування, в результаті

цього США вдалися до квотування окремих груп товарів. У 1994 р. за ініціативи США було створено зону вільної торгівлі з Канадою та Мексикою (NAFTA). В 2000 р. було надано преференційний торговельний статус Китаю. У зв'язку з виведенням виробництва у країни з дешевою робочою силою та відсутністю тарифних бар'єрів для товарів із Китаю, в американських магазинах стає все менше

і менше товарів із позначкою «зроблено в США». Для американців стало шоком виведення з країни виробництва джинсів «Леві Страус», продаж IBM торговельної марки портативних комп'ютерів «Think Pad» чи винесення виробництва мікропроцесорів до Європи та Східної Азії. В результаті у 2005 р. Сполучені Штати Америки мали рекордне від'ємне сальдо торговельного балансу понад 740 млрд. дол.

США. Узагальнюючи інформацію щодо митно-тарифної політики провідних суб'єктів світової торгівлі, ми можемо зробити такі висновки:  завдання наповнення державного бюджету для митних служб цих країн стоїть на останньому місці і митні платежі складають незначну для держави частку;  митна політика цих країн передбачає застосування режиму вільної торгівлі, а інколи навіть стимулювання імпорту;  захист національного товаровиробника

існує тільки для незначної кількості стратегічно важливих галузей. Польща. Загалом митну політику Польщі можна охарактеризувати сполученням «поміркований протекціонізм». На початку 90-х років XX ст. Польщею було встановлено високі ставки мита на продукцію промислового виробництва та сільського господарства для забезпечення підтримки власного товаровиробника. Із 1995 р. Польща – член-засновник СОТ, митна політика країни формується відповідно до вимог цієї організації.

Так, до 2000 р. ставки на промислову продукцію були знижені в середньому на 40%, а на сільськогосподарську - на 36%. Сьогодні Польща є членом Європейського Союзу і не може самостійно визначати митну політику та встановлювати митні тарифи, крім того, значна частка зібраних митних зборів перераховуються до бюджету ЄС. Це було досить сильним ударом по польській легкій та харчовій промисловостях, адже митні ставки

ЄС на момент їх встановлення в Польщі були в середньому нижчими на 6%. Так, значно зріс імпорт взуття та текстильної продукції з Китаю, а також продукції харчової промисловості з країн колишнього СРСР. Таким чином, значна лібералізація імпорту призвела до від'ємного сальдо торговельного балансу – 3 млрд. дол. США у торгівлі товарами і -4 млрд. дол.

США разом з послугами у 2005 році. Словенія. У Словенії імпорт складає понад 50% ВВП, а митні надходження у 2005 р. склали майже 3,9 млрд. дол. США, тобто 51% державного бюджету. Словенська митна служба має абсолютно безпрецедентну для розвинутих країн чисельність робітників - понад 2300 осіб, або 0,12% всього населення (для порівняння: в Україні всього 0,04%). При цьому країна, яка настільки сильно залежить від міжнародної торгівлі, має

зовсім низькі митні ставки. Наприкінці 2003 р. середньозважена ставка мита становила 6%, і це на тлі значного від'ємного сальдо торговельного балансу -2 млрд. дол. США. Зі вступом до ЄС Словенія повинна на 2-3% знизити свої митні ставки, відповідно до Європейського законодавства, і значно скоротити чисельність працівників; це призвело б до значного скорочення державного бюджету і зростання від'ємного торговельного сальдо, тому країна, на відміну від

Польщі, яка одразу приєдналася до Євромитниці, взяла певний час на перехідний період. Словаччина. Митна політика Словаччини подібна до митної політики решти країн - нових членів Євросоюзу: протекціонізм у 90-х роках XX ст. і стрімка лібералізація ринку надалі. Проте країна застосовувала такий неординарний метод тарифного регулювання, як імпортна надбавка. Надбавку було введено додатково до ставок мита у 1999 р. у розмірі 7% з метою захисту

національного товаровиробника та скасовано через неефективність та індиферентність на початку 2001 року. Зі вступом до ЄС Словаччина різко зменшила свої імпортні тарифи і сьогодні з середньозваженою ставкою мита 1% є однією з найбільш ліберальних для імпорту країн у світі. Митно-тарифна політика посткомуністичних країн-нових членів

Європейського Союзу має такі спільні риси:  застосування політики протекціонізму на етапі стрімкого зростання економіки з подальшим поступовим зниженням митних ставок;  жорсткі позиція на перемовинах при вступі до СОТ щодо зв'язування митних ставок на найбільш прийнятному для себе рівні;  режим найбільшого сприяння національному сільському господарству. Китай. Китайська економіка демонструє надзвичайно високі темпи зростання протягом останніх 15 років.

Це пояснюється багатьма економічними чинниками, серед яких важливе місце посідає грамотна митно-тарифна політика. Однією з головних рушійних сил зростання китайської економіки є експорт, і в країні було зроблено все на законодавчому та виконавчому рівнях для його підтримки та, відповідно, для захисту стратегічних галузей. Митна служба Китаю (Державний комітет з митного оподаткування) є унікальною у світовій практиці.

Ця структура не тільки повністю проводить митну політику держави, визначає основні напрямки її розвитку, але також має право на здійснення правоохоронних заходів. До того, у Китаї на законодавчому рівні заборонено надання будь-яких пільг імпортерам, окрім імпорту гуманітарної допомоги, а також офіційно введено додаткові тарифи за прискорене митне оформлення. На відміну від більшості країн світу, де митне оформлення переважно відбувається за

місцем призначення товару, в Китаї майже весь імпорт оформляється в кількох основних митницях, які працюють у найбільших портах. Для оформлення експорту були створені 15 бондових зон, які характеризуються найвищим ступенем відкритості і наданням зареєстрованим у них підприємствам пільг та сприяння при здійсненні експортних операцій. Тарифна політика Китаю є надзвичайно послідовною та виваженою. Так, на початку 90-х років XX ст. середньоарифметична ставка мита в

Китаї складала понад 43% і була однією з найвищих у світі, що забезпечило комфортні умови для розвитку потужних промислових галузей. З 01.04.1996 відбулося перше значне зниження митних тарифів (всього на 4971 товарну позицію), середньоарифметична ставка мита склала 23%. Вступ країни до Світової організації торгівлі в 2002 р. спричинив ще до кількох уже вимушених знижень ставок мита, і на 01.01.2004 середньоарифметична ставка складала лише 10,4%.

Сьогодні Китай має понад 50 млрд. дол. США щорічного приросту інвестицій та понад 100 млрд. дол. США позитивного сальдо торговельного балансу і цілком може собі дозволити зростання споживання імпортних товарів, тож ставки на окремі групи товарів знижуються кілька раз щороку, але на товари, які виробляються стратегічними для економіки галузями (сільське господарство, машинобудування) ще є достатньо високими, а

інколи і фактично заборонними. Росія. Росія суттєво відрізняється від решти країн, представлених у аналізі, своєю експортно-орієнтованою економікою та великим позитивним сальдо торговельного балансу. В 2005 р. її експорт склав майже 32% ВВП. При цьому Росія дуже активно застосовує експортні митні тарифи, що є характерним для країн-експортерів необробленої сировини.

Росія майже одночасно з Україною запровадила надмірну лібералізацію внутрішнього ринку на початку 90-х років XX сторіччя. Кілька місяців тарифні ставки на всю імпортовану продукцію були взагалі нульовими. Це призвело до значного занепаду промисловості, особливо легкої та харчової, а вже у 1993-1994 pp. багато тарифних ставок було переглянуто, спершу введено зовсім примітивний митний тариф із мінімальною градацією, а згодом

і складний. Сьогодні митна політика Росії є надмірно політизованою, про що свідчать нещодавні негаразди з імпортом українських, грузинських та молдовських товарів, і, безперечно, орієнтованою на захист національного товаровиробника. Росія має одну з найвищих середньоарифметичних ставок мита в Європі – 9,9% і, напевно, найбільш бюрократизовані правила для підприємств-

ім-портерів. Крім того, часто застосовує антидемпінгові та тимчасові ставки мита. [2, стр.10], Для України російська митно-тарифна політика може стати прикладом ефективного захисту національного товаровиробника. 2. Характеристика державного регулювання митної політики 2.1 Характеристика сучасного стану державного регулювання митної політики Протягом 2007 року зусилля Держмитслужби були зосереджені на забезпеченні вчасного та якісного виконання

її основних завдань, пов’язаних із протидією порушенням митного законодавства, наповненням державного бюджету, вдосконаленням митного законодавства і приведенням його у відповідність до міжнародних стандартів і стандартів Євросоюзу, спрощенням та модернізацією митних процедур на кордоні й усередині держави; активізації міжнародного співробітництва і співпраці з діловими колами та боротьби з корупцією. Протягом І півріччя 2008 року в умовах зростання обсягів зовнішньоторговельних операцій митними органами

забезпечено безперебійне оформлення 235,4 млн. тонн вантажів, з них експорт – 70,6 млн. тонн, імпорт – 62,0 млн. тонн, транзит – 102,8 млн. тонн. В середньому щодня оформлялося майже 1,3 млн. тонн вантажів, пропускалися близько 200 тис. громадян, 61 тис. транспортних засобів. Порівняно з І півріччям 2007 року обсяги ввезення товарів зросли на 8,8 млрд. дол. США (на 47 %), обсяги експорту – на 5,7 млрд. дол.

США (на 33 %).[25] Забезпеченню митного оформлення зовнішньоторговельних операцій сприяла робота з вдосконалення структури митної служби, а також технологій митного контролю та оформлення, спрямована на прискорення та спрощення процедур митного оформлення товарів, що перетинають митний кордон України, при одночасному здійсненні ефективного контролю за дотриманням суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності чинного законодавства України. Активно проводилась робота щодо розробки нормативно-правових

актів, спрямованих на прискорення товаро- та пасажиропотоків, спрощення митних процедур, а також в цілому процедур державного контролю. Урядом затверджено розпорядження про організацію роботи державних контрольних органів за принципом „єдиного офісу”, проект якого розроблений Держмитслужбою. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 910 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574” затверджено форми вантажної митної декларації, що відповідають

формам бланків єдиного адміністративного документа (single administrative document /SAD/, далі ЄАД), які відповідно до положень Конвенції про спрощення формальностей в торгівлі товарами застосовуються в Європейському Союзі й країнах Європейської асоціації вільної торгівлі. Запровадження форм вантажної митної декларації, аналогічних формам бланків ЄАД, створює передумови для інтеграції митних систем

України та Європейського союзу, зокрема приєднання України до Конвенції про спрощення формальностей в торгівлі товарами, можливість чого визначена положеннями статті 76 Угоди про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною від 14.06.94, а також Конвенції про процедуру спільного транзиту. Постанова набрала чинності з 01.01.2008.

Окрім приведення зразків бланків у відповідність до бланків, що застосовуються в ЄС, Держмитслужбою також здійснюється розробка нової редакції Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації з урахуванням вимог Конвенції про спрощення формальностей в торгівлі товарами та додатку №37 Регламенту Комісії ЄС від 02.07.93 № 2454/93.[26] Для забезпечення повноти стягнення платежів до бюджету

проводиться організаційна робота по збільшенню бази оподаткування шляхом посилення контролю за використанням податкових пільг, вексельних форм розрахунків, митним оформленням на підставі рішень судів. Завдяки проведеній роботі протягом І півріччя 2008 року до Державного бюджету України перераховано податків та зборів на суму 25 млрд. 450,6 млн. грн що на 7 млрд. 683,6 млн. грн. (на 43 %) більше, ніж у січні-червні 2007 році (17 млрд.

767,0 млн. гривень).[27] Розмір середньоденного перерахування митних платежів та інших податків і зборів за січень-березень 2008 року складає 213,9 млн. грн що у 1,4 рази більше, ніж за аналогічний період попереднього року. Загальні обсяги перерахувань у І півріччі 2008 року у порівнянні з січнем-червнем 2007 року збільшились за всіма видами митних платежів: по ПДВ – на 6 119,0 млн. грн. (на 44,0 %); по ввізному миту - на 1 187,7 млн. грн. (на 40,1 %); по

вивізному миту – на 17,0 млн. грн. (на 10,4 %); по акцизному збору – на 271,6 млн. грн. (у 2 рази); по митних зборах – на 74,5 млн. грн. (на 18,7 %); по єдиному збору – на 8,5 млн. грн. (на 24,1 %).[27] Досягненням у напрямі наповнення Держбюджету України значною мірою сприяла активна взаємодія митної служби із суб‘єктами господарювання. Головною метою такої співпраці митної служби з бізнесовими колами

є протидія „сірій” контрабанді, подолання тіньових механізмів ввезення в Україну товарів, створення надійних бар’єрів надходженню на споживчий ринок продукції без сплати визначених чинним законодавством податків і зборів, недопущення втрат Державного бюджету. Затверджено методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості

товарів, які імпортуються на митну територію України. Здійснення заходів щодо посилення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів дозволило протягом І півріччя 2008 року додатково направити до Держбюджету 547,6 млн. грн що на 40,3 млн. грн. більше, ніж за аналогічний період попереднього року. Додаткові надходження до бюджету за рахунок посилення контролю за роботою з прийняття класифікаційних

рішень склали 49,9 млн. грн за рахунок перевірки країни походження товарів – 5,5 млн. гривень. Митними органами забезпечується контроль за дотриманням законності при митному оформленні товарів та вантажів. Протягом І півріччя 2008 року порушено 170 кримінальних справ про контрабанду на загальну суму 199,9 млн. гривень. За фактами порушень митного законодавства складено 12 903 протоколів про порушення митних правил на загальну суму 340,2 млн. гривень.

При цьому у 9 403 справах реально вилучено предмети правопорушень на суму 197,2 млн. грн що на 573 справи (52,3 млн. грн.) більше, ніж за січень-червень 2007 року. Протягом І півріччя 2008 року вилучено: - промислових та продовольчих товарів, сировини та матеріалів на 120,9 млн. грн.; - валюти на 27,0 млн. грн.; - транспортних засобів на 48,1 млн. гривень. Протягом січня-червня 2008 року у 384 випадках вилучалися наркотичні речовини, у 214 – зброя, у 46

– історичні та культурні цінності.[25] Одним з пріоритетних напрямів діяльності є налагодження ефективної взаємодії митних органів України з відповідними службами суміжних держав, а також країн - найбільших торгівельних партнерів України з питань обміну інформацією про взаємну торгівлю з метою виявлення тіньових схем у зовнішньоекономічній діяльності, організованих угруповань, що мають корумповані зв’язки з владними структурами

і ведуть заздалегідь сплановану злочинну діяльність у фінансовій, банківській, зовнішньоекономічній сфері, займаються легалізацією (відмиванням) кримінальних коштів. Держмитслужбою України проводиться робота, спрямована на забезпечення участі громадян у формуванні та реалізації державної політики в галузі митної справи. Практично завершено створення Громадських рад у митній системі, які діють на даний час при 42 митницях.

Громадські ради беруть участь в обговоренні проектів нормативно-правових актів, надають зауваження та пропозиції не лише з підготовки нормативних документів, а й щодо опрацювання технологічних процесів митного контролю. 2.2 Ретроспективна характеристика державного регулювання митної політики У сучасних умовах економічного розвитку України, розширення зовнішньоекономічних зв'язків особливого значення набуває митна політика, основу якої становить митне законодавство.

Останнє визначає принципи організації митної справи в Україні з метою, з одного боку, створення сприятливих умов для розвитку економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а з іншого, – захисту та забезпечення конституційних прав і свобод громадян, держави, суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності й додержання ними правил, установлених у цій галузі. Митне законодавство

України спрямовано на розв'язання таких завдань: забезпечення організації та функціонування єдиної, узгодженої, стабільної митної системи, закріплення правових механізмів взаємодії всіх її елементів; визначення загальних принципів регулювання митних відносин; захист економічних інтересів України, забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із міжнародних договорів України стосовно митної справи; встановлення правових норм, які б забезпечували

захист інтересів споживачів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; створення умов для ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, контролю за валютними операціями; підвищення рівня організаційних і правових гарантій суб'єктів митних відносин, удосконалення системи їх відповідальності. Митну політику України визначає

Верховна Рада України. Основними принципами митного регулювання є: верховенство права; законність і верховенство митного закону; захист економічних і політичних інтересів держави; збалансованість інтересів держави, фізичних і юридичних осіб – принцип справедливості; недопустимість подвійного оподаткування; однаковість митних режимів; єдність регулювання митних відносин, стабільність митного законодавства; додержання митними

органами (посадовими особами) прав юридичних та фізичних осіб і відповідальність їх за незаконні рішення та дії; гласність. Згідно з Митним кодексом України [12], прийнятим 11 липня 2002 р. (далі – МК), митна справа включає: порядок переміщення через митний кордон товарів та інших предметів; митне регулювання, пов'язане з встановленням мит

і митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики. До складових частин митної справи належать митна статистика й ведення товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, розгляд справ про порушення митних правил. Загальну характеристику митної справи пов'язано з визначенням термінів і категорій, таких, зокрема, як митні органи, митниця, митна територія, митний кордон, митний контроль,

зона митного контролю, митне оформлення, митна декларація. 1. Митні органи – спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до Митного Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи. 2. Митна територія України – зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води й повітряний простір, а також штучні острови, установки й споруди, що створюють у виключній морській економічній зоні

України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Вони становлять єдину митну територію України. Території спеціальних митних зон, розташованих в Україні, вважають такими, що перебувають поза межами митної території України, крім випадків, визначених законами України. 3. Митний кордон України – межі митної території України

є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України. 4. Митний контроль – сукупність заходів, які здійснюють митні органи в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм Митного Кодексу, законів та

інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. 5. Зона митного контролю – місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури. 6. Митний режим – сукупність норм, установлених законами

України з питань митної справи, що, залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, визначають порядок такого переміщення й обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються. 7. Митне оформлення – виконання митними органами дій (процедур), які пов'язано із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщують через митний кордон

України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. 8. Митна декларація – письмова заява встановленої форми, яку подають митному органу. Містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщують через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. 9. Предмети – особисті речі, товари, транспортні засоби та окремі номерні вузли до них, що переміщують

через митний кордон України Правові, економічні та організаційні основи митної справи визначено в Конституції, законах України (серед них особливе місце належить МК – комплексному закону в сфері митної справи), нормативних актах Президента України й Кабінету Міністрів України, актах Державної митної служби України (далі – Держмитслужба

України) та інших центральних органів виконавчої влади. Виключно законами України визначаються засади митної справи. МК становить основу митного законодавства України. За своїм характером він є комплексним законом, що регулює різноманітні відносини, які зачіпають різні галузі права – адміністративне, цивільне, фінансове, кримінальне та, у визначеній частині, міжнародне.

У МК визначено: функції митних органів; служба в митних органах; принципи переміщення товарів і транспортних засобів (право на ввезення та вивезення, заборона на ввезення та вивезення, обмеження на ввезення та вивезення; митні режими; митні платежі; митне оформлення; митний контроль; митні пільги; митна статистика; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; відповідальність за порушення митних правил, а також правила провадження в справах про такі порушення та

їх виконання).[7] Джерелами митного права є також закони, основним змістом яких є саме митні питання, та інші закони, в яких містяться норми митного права. До першої групи належать Закони України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 р «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію

України» від 10 .10. 2001 р. У механізмі правового регулювання фінансової діяльності митних органів важливу роль відводять саме Закону про Єдиний митний тариф. Він установлює на єдиній митній території України шляхи обкладання митом предметів, які переміщують. Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, організації господарської діяльності й територіального розміщення, за

винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами. Єдиний митний тариф України базується на міжнародно-визначених нормах і розвивається в напрямі максимальної відповідності загальноприйнятим у світовій практиці принципам і правилам митної справи. До другої групи належать, наприклад, Закони України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 р «Про

гуманітарну допомогу» від 22 жовтня 1999 р «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 7 жовтня 2001 р. Оперативне регулювання митних відносин забезпечують укази Президента й постанови Кабінету Міністрів України, наприклад, Указом Президента України від 10 лютого 1996 р. було затверджено Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, від 24 серпня 2000 р. –

Положення про державну митну службу України. Здійснюючи регулювання митної справи Кабінет Міністрів України видає постанови й розпорядження, якими затверджує різні правила. Відповідно до нового МК України постановами Кабінету Міністрів України затверджено порядок застосування режимів тимчасового ввезення (вивезення), реімпорту, реекспорту, відмову на користь держави й знищення або руйнування товарів, що перебувають під митним

контролем, митного складу та інше. Постановами Кабінету Міністрів України затверджено Правила ввозу транспортних засобів на територію України (21 травня 1994 р.), перелік шляхів і напрямів транзиту підакцизних товарів через територію України й пунктів на митному кордоні, через які здійснюють ввезення та вивезення цих товарів, а також граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним

і залізничним транспортом через територію України (6 травня 1996 р.).[17] Значне місце в регулюванні питань митної справи посідають накази Держмитслужби України, положення, правила, інструкції, у деяких випадках – методичні рекомендації, вказівки, розпорядження, інформаційні листи, які вона видає. Такими актами врегульовано порядок ведення обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних

органах; порядок транзиту зовнішньоторговельних вантажів залізничним транспортом; порядок декларування іноземної валюти тощо. У разі, коли необхідно встановити норми й правила, що мають значення не тільки для митного регулювання, а й для інших галузей, приймають спільні акти митної служби із зацікавленими міністерствами та відомствами. Такі акти є обов'язковими до виконання як у митній системі, так

і в інших структурах виконавчої влади. Так, наказом Держмитслужби та Міністерства юстиції України відповідно до нового МК України та Закону України «Про виконавче провадження» встановлено порядок передачі органам державної виконавчої служби майна, вилученого митними органами й щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію. 3. Впровадження світового досвіду митно-тарифного регулювання в

Україні Отже, для країн, які не є визначальними гравцями на світових ринках, особливо на етапі стрімкого зростання економіки (Китай та країни-нові члени ЄС) ефективною є політика поміркованого протекціонізму, що в подальшому, зі зростанням споживчого та виробничого попиту на імпортні товари потребує поступового зниження тарифів. Високі тарифні ставки в даному випадку слід впроваджувати тільки на дорогі товари, а високі ставки

мита на товари масового споживання, аналогів яким немає в Україні, зрештою стають тягарем для споживача, і більшість країн із ринковою економікою не стримують, а навіть заохочують даний вид імпорту. Паралельно слід також впроваджувати ефективну систему аналізу ризиків та не допускати декларування товарів не за своїм кодом. Дана політика передбачає надання пільгових митних тарифів переважно для країн-

постачальників сировини та товарів мінімальної технологічної обробки. При цьому митно-тарифна політика повинна стати, насамперед, інструментом регулювання внутрішнього ринку, а не наповнення державного бюджету і має відповідати економічним інтересам держави, а не окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Особливий захист, окрім молодих та важливих для забезпечення національної безпеки галузей, як засвідчує

світова практика, слід надавати сільському господарству. Так, в Японії середньоарифметична ставка мита на сільськогосподарські товари складає 7,3%; Китаї - 16,2%; ЄС - 5,9% і, як правило, є значно вищою за загальну середньоарифметичну ставку. Як засвідчує практика країн-членів Європейського Союзу, за допомогою лише тарифного регулювання не можливо забезпечити захист національного товаровиробника, ефективним

є його поєднання з антидемпінговими розслідуваннями, нетарифними методами регулювання та субсидіями національним товаровиробникам. В роботі нами було розглянуто економіку країн, близьких до України, та країн-лідерів світової торгівлі, які дотримуються політики низьких тарифів і захищають тільки окремі галузі економіки. Слід зауважити, що багато країн у світі мають значно вищий рівень митного оподаткування. Так, в Аргентині середньозважена ставка мита складає 30,9%; в

Бразилії – 27%; в Індії – 32,4%, в Мексиці - 33,7%; в Таїланді - 28%, в Туреччині - 22,3% [1], проте політика жорсткого протекціонізму, як засвідчує світова практика, не є ефективною і майже завжди призводить до зростання контрабанди. За свою коротку історію українська митна політика вже пройшла етапи стрімкої лібералізації імпорту на початку 90-х років XX ст. та протекціонізму у середині 90-х років

XX ст який зрештою призвів до значного зростання митних порушень, але забезпечив позитивне сальдо торговельного балансу та був одним із чинників загального зростання економіки. 2005-й р. можна вважати початком нової лібералізації імпорту, тарифні ставки було знижено майже на 30% товарних позицій, що на тлі збільшення реальних доходів населення призвело до значного зростання імпорту. В подальшому, зі вступом до

СОТ, митно-тарифна політика України буде значною мірою формуватися під впливом цієї організації. Висновки Дослідивши в даній роботі особливості митно політики держави ми можемо зробити наступні висновки та узагальнення. Отже, митна політика являє собою певний комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування митних кордонів та забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки держави у зовнішньоекономічній сфері.

Засоби державного впливу на зовнішньоекономічні відносини застосовуються щодо правових відносин, що виникають при переміщенні товарів, інших предметів та транспортних засобів через митний кордон України. Такий спосіб реалізації митної політики засновано на критерії територіальної юрисдикції, до складу якої входять права держави обкладати податками будь–яку особу чи підприємство, що знаходяться на його території та вимагати від них виконання вимог правових норм цієї держави (правомірної поведінки).

Митна політика визначає роль митних органів конкретної держави в міжнародному співробітництві щодо вирішення деяких глобальних завдань, які постають перед світовим співтовариством. Серед таких проблем треба відзначити підтримання міжнародної безпеки, а саме контроль та боротьбу з незаконним переміщенням зброї, радіоактивних та токсичних речовин та так званих "критичних технологій", підтримання міжнародних економічних санкцій, підтримання екологічної безпеки та боротьбу з міжнародною

злочинністю, в першу чергу з контрабандою наркотичних засобів У формуванні митної політики виражаються інтереси держави та суспільства в цілому (національні інтереси) та інтереси окремих фізичних та юридичних осіб. Наразі вітчизняне митне законодавство та практика його застосування зазнають важливих змін. 1 січня 2004 року чинності набув новий Митний кодекс

України. Цього ж року набула чинності ціла низка підзаконних актів у сфері митного регулювання. В цілому можна стверджувати, що прийняття нового Митного кодексу зі змінами внесеними Законами України № 291-IV від 28 листопада 2002 року та № 3488-IV від 24 грудня 2002 року, було визначним кроком у вірному напрямку. Новий Митний кодекс пов’язаний із застосуванням норм цілого комплексу законодавчих

і нормативних актів та міжнародних угод. Питання митно-тарифного регулювання є одними з основних у розвитку зовнішньоекономічних відносин. Отже, особливої уваги необхідно приділяти вирішенню проблем вдосконалення системи митно-тарифного регулювання в Україні. Митна політика України розвивалася в напрямі паралельного розвитку всіх сторін системи митно-тарифного регулювання у відповідності з передовими, загальновизнаними нормами

і правилами міжнародної практики. Вона включала одночасне вирішення проблем заповнення теоретичного вакууму, розбудови митної інфраструктури і активну участь у опрацюванні митних режимів, що мають забезпечувати мінімізацію митних процедур та ефективність митного контролю. На нашу думку, на сучасному етапі найбільш прийнятним для України є використання досвіду країн центральної та східної

Європи, які нещодавно приєдналися до ЄС. Він передбачає дотримання низьких тарифних ставок на переважну більшість товарних позицій, особливо на товари з низьким ступенем обробки. Особливий захист потрібно приділяти продукції сільського господарства та окремим галузям машинобудування. Паралельно слід впроваджувати ефективну систему аналізу ризиків для запобігання митним правопорушенням. Корисним також стало б скорочення товарної номенклатури за прикладом

Японії, Китаю чи США, що зробило б її більш прозорою і, як наслідок, зменшило зловживання з декларування товарів не за своїм кодом. Список використаних джерел 1. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В. М. Гаращук, О.В. Дяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком

Інтер, 2005. – 544 с. 2. Буланий О.О. Світовий досвід сучасного митно-тарифного регулювання та застосування його в Україні // Актуальні проблеми економіки (укр.) 2006 № 9 C.7-15 3. Гребельник О.П. Митно-тарифна політика за умов трансформації економічної системи: Монографія К.: Нац. торг екон. ун-т, 200 - 488 с. 4. Гребельник О.П. Економічна безпека України: митні методи та заходи

її забезпечення // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. – К.:ВПЦ “Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001. – Вип.26. – С. 473-478. 5. Гребельник О.П. Митно-тарифна політика за умов трансформації економічної системи: Монографія. – К.: Київ.нац.торг екон. ун-т, 2001. – 488 с. 6. Гуд А.М. Митно-правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств як

базовий інститут митної справи // Митна справа 2006 № 3 С. 48 - 52. 7. Дубиніна А.А Сорокіна С.В. Основи митної справи України: Навч. пос. – К.: Професіонал, 2004. – 360 с. 8. Мазур А.В. Організаційно-правові основи митного контролю в Україні: Дис. к.ю.н X.: НЮАУ 2004 199с. 9. Макогон

Ю.В Яценко А.Б. Митна справа: Навч. пос. – К.: Центр. навч. літератури, 2005. – 224 с. 10. Митне право України. Посібник/За ред.доц к.ю.н. Р.Б.Шишки. – Харків: Національний ун-т внтр.справ, 2001 180с. 11. Митний кодекс Європейського Союзу: Постанова Ради ЄС №2913/92 від 12 жовтня 1992 Про ухвалення

Митного кодексу Союзу // Офіційний журнал L 302,19/10/1992 Р.0001-0050 253с. 12. Митний кодекс України від 15 січня 2003 р К.: Атіка, 2003 160 с. 13. Мосей Г. Влияние глобализации и регионализации на таможенную политику государства // Проблемы теории и практики управления (рус.) 2003 № 3 C.36-40 14. Мостовий А. С. Зміни в митному праві Європейського

Союзу // Митна справа 2006 № 5 (47) С. 33 - 37. 15. Науменко В.П Пашко Л.В Русков В.А. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні К.: Знання, 2004 420 с. 16. Основні підсумки діяльності Держмитслужби за 9 місяців 2007 року // Офіційний сайт Державної митної служби України 17. Пашко П.В Пісной

П.Я. Митна політика та митна безпека України // Фінанси України (укр.) 2006 № 1 C.74-86 18. Петренко М.О. Соціально-економічні наслідки застосування митних пільг в Україні // Фінанси України (укр.) 2004 № 8 C.84-91 19. Пісьмаченко Л. Формування митної політики держави в умовах глобалізації: проблеми, напрями вирішення // Вісник Національної академії державного управління при

Президентові України (укр.) 2006 № 2 C.235-242 20. Приймаченко Д. Інституціональний механізм формування та реалізації митної політики // Підприємництво, господарство і право (укр.) 2005 № 11 C.17-21 21. Смирнов І.Г Косарева Т.В. Митна логістика як складова митної справи в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики:

Зб. наук. пр. Вип. 205, В 4 т. Т.1 Дніпропетровськ: ДНУ, 2005 с. 241-252. 22. Спиридонов И.А. Мировая экономика: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 1999 256с. 23. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч.посібник. – К.:МАУП,2000 176с. 24. http://www.customs.gov.ua. 25. http://www.ukraine-eu.mfa.gov.ua/eu/ua/n ews/detail/7044.htm 26.

ttp://law.biz.ua/books/0002/0201.htm 27. Державна митна служба України // www.customs.gov.ua.