РЕФЕРАТЗ ПРАВА
„Гарантії забезпеченняапеляційного та касаційного оскарження судових рішень в Україні”
Зміст
Вступ...............................................................................................................3
РОЗДІЛ IЗвернення судових рішень до виконання....................................................4
РОЗДІЛ IIПорядок оскарження судових рішень до Верховного Суду України........5
ВИСНОВОК....................................................................................................13
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ................................................14
ВСТУП
Належний судовий контроль у сфері державного управління та місцевого самоврядування повинні забезпечити органи судової влади. Важливою гарантією реалізації конституційного принципу відповідальності держави за свою діяльність перед людиною є право кожного оскаржувати в суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Сучасний стан правового регулювання суспільних відносин у сфері судового захисту прав людини і громадянина від незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб визначається наявністю норм Конституції України та Цивільного процесуального кодексу України, що встановлюють права громадян на судове оскарження.
Право на доступ до правосуддя та справедливий судовий розгляд у розумні терміни є однією з основних ознак кожної правової держави.Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, які зобов\'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституція визначила лише загальні контури і встановила основні принципи побудови і діяльності судів. І наступним важливим кроком судово-правової реформи, безумовно, стало прийняття7 лютого 2002 року Верховною Радою УкраїниЗакону України «Про судоустрій України», який визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлює загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою. Закон передбачає поетапну побудову системи адміністративних судів. Так, вже в 2002 році цим Законом передбачено створення Вищого адміністративного суду України, який має забезпечити узагальнення практики застосування судами чинного законодавства в публічно-правовій сфері суспільних відносин. На реалізацію цих положень Президентом України було видано Укази «Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Вищий адміністративний суд України» від 1 жовтня 2002 року та «Про кількість суддів Апеляційного суду України, Касаційного суду України та Вищого адміністративного суду України» від 7 листопада 2002 року.
РОЗДІЛ I
Звернення судових рішень до виконання
Стаття 259.Виконання постанови або ухвали суду1. Постанова або ухвала суду виконується після набрання ними законної сили на підставі виконавчого листа, виданого судом, який ухвалив судове рішення. Суд може призначити строк для виконання судового рішення, який обчислюється з дня набрання постановою чи ухвалою законної сили. Рішення або ухвала суду виконуються негайно в передбачених законом випадках або якщо суд у передбачених законом випадках звернув постанову чи ухвалу суду до негайного виконання. 2. Постанова суду про скасування або нечинність акту, яка набрала законної сили, оприлюднюється відповідачем у порядку, у якому було офіційно оприлюднено даний акт. 3. У випадках поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження, він своєю ухвалою зупиняє виконання постанови або ухвали. 4. У разі втрати оригіналу виконавчого листа суд, який ухвалив рішення, може видати дублікат на підставі заяви про видачу дубліката.
Стаття 260. Строк для пред’явлення судового рішення до виконання Судове рішення може бути пред’явлено до виконання не пізніше трьох місяців з дня набрання рішенням законної сили або закінчення строку після прийняття ухвали про поновлення пропущеного строку для пред’явлення рішення до виконання. У цей строк не зараховується строк, на який виконання судового рішення було зупинено.
Стаття 261. Зміна способу та порядку виконання судового рішення1. При наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця або за своєю ініціативою суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, й у виняткових випадках, залежно від обставин справи може змінити спосіб та порядок їх виконання. 2. Про зміну способу та порядку їх виконання приймається ухвала, яка може бути оскаржена у загальному порядку. У необхідних випадках ухвала надсилається державному виконавцю.
Стаття 264.Постанови, які підлягають негайному виконанню1. Негайному виконанню підлягають постанови суду: 1) про стягнення заробітної плати, але не більше як за два місяці; 2) про поновлення державного службовця, службовця в органі місцевого самоврядування на державній службі, службі в органі місцевого самоврядування; 3) про заборону проведення страйку, зборів, мітингу, походу, демонстрації;
4) про припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) про заборону діяльності об‘єднання громадян чи його окремих видів діяльності; 6) в інших передбачених законом випадках. 2. Суд за клопотанням осіб, які брали участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову суду: 1) прийняту щодо вимог, які випливають із законів про державну службу, про службу в органах місцевого самоврядування; 2) зволікання при виконанні якої може призвести до значної шкоди (збитків) для особи, на користь якої прийнята постанова суду; 3) про визнання неправомірними рішення суб‘єкта владних повноважень чи його окремих положень, дій чи бездіяльності, про скасування або нечинність акту чи його окремих положень; 4) про зобов‘язання відповідача вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій; 5) про примусове видворення іноземного громадянина чи особи без громадянства. 3. Якщо питання про негайне виконання не було вирішено у постанові суду, то клопотання осіб, які беруть участь у справі, про негайне виконання постанови розглядається в судовому засіданні і вирішується ухвалою суду. 4. Ухвала про негайне виконання постанови суду може бути оскаржена у порядку, передбаченому цим Кодексом для оскарження судових рішень.--PAGE_BREAK--
Стаття 265.Порядок виконання судових рішень 1. Примусове виконання судових рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на органи державної виконавчої служби. 2. Виконання судових рішень здійснюється згідно з Законом України «Про виконавче провадження».
Стаття 267.Поворот виконання судових рішень1. Питання про поворот виконання судових рішень вирішує адміністративний суд після перегляду судового рішення, якщо він, скасувавши його, закриває провадження у справі, залишає заяву без розгляду або, змінивши рішення або прийнявши нове, відмовляє у задоволенні вимог заявника повністю чи частково або задовольняє вимоги заявника у меншому розмірі. 2. Якщо судове рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, а при новому розгляді справи у задоволенні вимог заявника відмовлено або вони задоволені в меншому розмірі, суд, приймаючи нове судове рішення, повинен зобов'язати заявника повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. 3. Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом, клопотання відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається адміністративним судом першої інстанції, в якому знаходиться справа. Клопотання про поворот виконання можна подати протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання без сплати державного мита. 4. Суд розглядає таке клопотання в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, і приймає ухвалу, яку може бути оскаржено у загальному порядку.
РОЗДІЛ II
Порядок оскарження судових рішень
до Верховного Суду України
Із прийняттям 21 червня, 12 липня 2001 р. та 7 березня 2002 р. Верховною Радою України Законів про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК), Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК), а також із прийняттям Закону від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України» істотно змінився порядок перевірки та перегляду Верховним Судом України судових рішень, ухвалених місцевими та апеляційними судами. Відповідно до зазначених Законів передбачений попереднім процесуальним законодавством перегляд у порядку судового нагляду рішень, ухвал і постанов суду, що набрали законної сили, скасовано. Конституцією України та зазначеними Законами громадянам забезпечується право апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Згідно із положеннями статей 319, 320 ЦПК та статей 383, 385, 386, 387 КПК (в новій редакції Законів) Верховний Суд України є судом касаційної інстанції.
/>
/>Касаційне оскарження судових рішень у цивільних справах
/>Касаційне оскарження судових рішень у цивільних справах
Касаційна скарга, касаційне подання прокурора подаються до Верховного Суду України через суд першої інстанції, в якому знаходиться справа, протягом одного місяця з дня проголошення ухвали або рішення суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга за формою та змістом повинна відповідати вимогам, визначеним законом. Зокрема, вона викладається чітким машинописним текстом, і в ній зазначаються:
1) назва суду, до якого подається скарга; 2) особа, яка подає скаргу, її місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку;3) посилання на рішення чи ухвалу, що оскаржується, та межі оскарження; 4) обгрунтування касаційної скарги: назва закону, з порушенням якого постановлено рішення чи ухвалу; в чому полягає порушення або неправильне його застосування та яке свідчить про те, що рішення чи ухвала постановлені внаслідок цього порушення; 5) прохання особи, яка подає скаргу; 6) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги (судові рішення та інші додаткові матеріали).
Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо у справі немає такого документа. До касаційної скарги долучаються її копії з доданими до неї матеріалами відповідно до числа осіб, які беруть участь у справі, а також квитанція про сплату державного мита. Ухвалені судом касаційної інстанції рішення або ухвали набирають чинності після їх ухвалення і оскарженню не підлягають. За наявності пільг щодо сплати мита необхідно подати чи надіслати разом зі скаргою ксерокопію відповідного документа (довідки чи посвідчення).
/>Перегляд судових рішень, ухвал, постановлених у цивільних справах, у зв’язку з нововиявленими обставинами
/>Перегляд судових рішень, ухвал, постановлених у цивільних справах, у зв’язку з нововиявленими обставинами
Згідно з ч. 1 ст. 347-4 ЦПК рішення чи ухвали переглядаються у зв’язку з нововиявленими обставинами судом, який їх постановив, а за винятковими обставинами — колегією суддів у складі суддів Верховного Суду України. Заяви про перегляд судових рішень і ухвал у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами можуть бути подані сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, та прокурором протягом трьох місяців із дня встановлення обставин, що є підставою для їх перегляду. Верховний Суд України розглядає справи за винятковими обставинами в порядку касаційного провадження. Форма і зміст заяви про перегляд судових рішень і ухвал у зв’язку з нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам, що встановлені законом стосовно оформлення заяв до суду першої інстанції.
/>Касаційне оскарження судових рішень у кримінальних справах
продолжение
--PAGE_BREAK--/>Касаційне оскарження судових рішень у кримінальних справах
Відповідно до положень ст. 385 КПК єдиною касаційною інстанцією по перегляду кримінальних справ є Верховний Суд України, і зокрема його Судова палата у кримінальних справах та Військова колегія. В касаційному порядку можуть бути перевірені:
1) вироки, ухвали, постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції; 2) вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку.
Касаційні скарги на вироки, ухвали, постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції, а також вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, подаються до Верховного Суду України через суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу або постанову, протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються, а засудженим, який перебуває під вартою, — у той же строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови.
Касаційні скарги мають право подати:
1) засуджений, його законний представник і захисник — у частині, що стосується інтересів засудженого; 2) виправданий, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав виправдання; 3) законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, — у частині, що стосується інтересів неповнолітнього; 4) законний представник чи захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру; 5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав закриття справи; 6) обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування; 7) цивільний відповідач чи позивач або їх представники — у частині, що стосується вирішення позову; 8) потерпілий і його представник — у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції; 9) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду.
Касаційне подання має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, чи прокурор, який затвердив обвинувальний висновок. У касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки та постанови районного (міського) суду, військових судів гарнізонів, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків та постанов. Касаційні скарги на зазначені вироки чи ухвали подаються безпосередньо до Верховного Суду України протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили. Ці касаційні скарги мають право подати:
1) засуджений, його законний представник і захисник — у частині, що стосується інтересів засудженого; 2) виправданий, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав виправдання; 3) позивач, відповідач або їх представники — у частині, що стосується вирішення позову; 4) потерпілий, його представник — у частині, що стосується інтересів потерпілого.
Касаційне подання на зазначені судові рішення має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їхніх повноважень незалежно від участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції.
До розгляду касаційну скаргу, подання на зазначені судові рішення призначає касаційний суд, про що повідомляються відповідні особи, які вправі подати заперечення на подання чи скаргу після ознайомлення зі скаргою чи поданням або подати власні подання, скарги про перегляд справи в 1) засуджений, його законний представник і захисник — у частині, що стосується інтересів засудженого; 2) виправданий, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав виправдання; 3) законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, — у частині, що стосується інтересів неповнолітнього; 4) законний представник чи захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру; 5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав закриття справи; 6) обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування; 7) цивільний відповідач чи позивач або їх представники — у частині, що стосується вирішення позову; 8) потерпілий і його представник — у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції; 9) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду.
Касаційне подання має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, чи прокурор, який затвердив обвинувальний висновок. У касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки та постанови районного (міського) суду, військових судів гарнізонів, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків та постанов. Касаційні скарги на зазначені вироки чи ухвали подаються безпосередньо до Верховного Суду України протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили. Ці касаційні скарги мають право подати:
1) засуджений, його законний представник і захисник — у частині, що стосується інтересів засудженого; 2) виправданий, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав виправдання; 3) позивач, відповідач або їх представники — у частині, що стосується вирішення позову; 4) потерпілий, його представник — у частині, що стосується інтересів потерпілого.
Касаційне подання на зазначені судові рішення має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їхніх повноважень незалежно від участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції. До розгляду касаційну скаргу, подання на зазначені судові рішення призначає касаційний суд, про що повідомляються відповідні особи, які вправі подати заперечення на подання чи скаргу після ознайомлення зі скаргою чи поданням або подати власні подання, скарги про перегляд справи в касаційному порядку. Касаційна скарга та подання за формою і змістом повинні відповідати вимогам, передбаченим законом. Подаються вони в друкованому вигляді. В касаційній скарзі, поданні зазначаються:
1) назва суду, якому вони адресуються; 2) особа, яка їх подає; 3) судові рішення, на які подаються касаційна скарга чи подання, і назва суду, який їх постановив; 4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, та доводи на їх обгрунтування; 5) прохання особи, яка подає касаційну скаргу чи подання; 6) перелік документів, які додаються до касаційної скарги чи подання.
Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, у цьому разі до скарги долучаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо у справі немає документа про визнання даної особи представником. До касаційної скарги додаються належним чином завірені копії судових рішень, які оскаржуються. На ствердження або спростування доводів, викладених у касаційній скарзі або поданні, особи, що їх подали, мають право подати до касаційного суду документи, яких не було у справі, але ці матеріали не повинні отримуватися шляхом слідчих дій. У заяві про необхідність долучення додаткових матеріалів повинно бути вказано, яким шляхом вони одержані та яке значення вони мають для вирішення справи.
/>Перегляд судових рішень, постановлених у кримінальних справах, що набрали законної сили в порядку виключного провадження
/>Перегляд судових рішень, постановлених у кримінальних справах, що набрали законної сили в порядку виключного провадження
Згідно зі статтями 400-4, 400-9 КПК підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження є:
1) нововиявлені обставини; 2) неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення. продолжение
--PAGE_BREAK--
Клопотання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами можуть подавати прокуророві учасники процесу, а також інші особи, якщо таке право їм надано законом. Подання про перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами розглядається апеляційним чи касаційним судом.Клопотання про перегляд судового рішення у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону можуть подати засуджений, його захисник чи законний представник, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції, Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їхніх повноважень. Подання про перегляд справи з цих підстав розглядаються Судовою палатою у кримінальних справах Верховного Суду України.
/>Перегляд судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України
/>Перегляд судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України
Постанову Вищого господарського суду України, відповідно до положень статей 111-14—111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК), прийняту за наслідками перегляду рішення місцевого апеляційного господарського суду, що набрало законної сили, чи постанови апеляційного господарського суду, а також ухвалу Вищого господарського суду України про повернення касаційної скарги (подання) мають право оскаржити до Верховного Суду України сторони у справі та Генеральний прокурор України. Касаційна скарга, касаційне подання Генерального прокурора України на постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України подаються до Верховного Суду України не пізніше одного місяця з дня їх прийняття через Вищий господарський суд України. Згідно зі ст. 111-20 ГПК постанова Верховного Суду України є остаточною й оскарженню не підлягає. Судові рішення господарського суду, що набрали законної сили, прийняті судом першої інстанції, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданням прокурора не пізніше двох місяців із дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду рішення, тим господарським судом, який прийняв ці судові рішення. Перегляд за нововиявленими обставинами постанов і ухвал апеляційної і касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове рішення.
ВИСНОВОК
Аналіз сучасної судової системи показує, що вона не задовольняє усі вимоги щодо забезпечення права оскаржувати судові рішення в апеляційному чи касаційному порядку. До “малої судової реформи” 2001 року переглянути справу по суті міг лише суд першої інстанції у разі скасування його рішення касаційною чи наглядовою інстанцією. Тобто права на повноцінний перегляд справи судом вищого рівня як такого не існувало. У касаційній та наглядовій інстанціях відбувався перегляд судових рішень тільки з огляду на дотримання закону; якщо ж була допущена помилка у встановленні обставин справи, то справа поверталася на новий судовий розгляд. Після “малої судової реформи” у зв`язку із запровадженням інституту апеляції загальні суди обласного рівня набули статусу апеляційних й одержали повноваження щодо перегляду справи із правом досліджувати докази і встановлювати нові обставини. Однак поряд з цим за ними збереглися функції суду першої інстанції у деяких категоріях справ, насамперед кримінальних. Організація судоустрою, яка після “малої судової реформи” мало змінилася, не дала можливості передбачити право на апеляційний перегляд справ, вирішених апеляційними судами у першій інстанції. Це той випадок, коли організація судових ланок не відповідає засадам судочинства і стає перешкодою для реалізації прав щодо судового захисту. Виправлення такої ситуації пов`язувалося із втіленням однієї з наступних пропозицій. Перша полягала у тому, щоб вирішення усіх справ у першій інстанції віднести до компетенції місцевих судів. Ця ідея була успішно реалізована у системі господарських судів у ході “малої судової реформи”: усі справи, які раніше вирішував Вищий арбітражний суд України у першій інстанції, були передані місцевим господарським судам. Новостворені апеляційні господарські суди передбачені виключно як суди апеляційної інстанції. Принцип “судова ланка = судовій інстанції” у системі господарських судів зберігся згідно із Законом “Про судоустрій України” 2002 року. Під час “малої судової реформи” учасники процесу одержали право оскаржити судове рішення до Верховного Суду України у касаційному порядку. Раніше це можна було зробити тільки щодо рішень загальних судів обласного рівня, ухвалених у першій інстанції, а в усіх інших випадках — через вищих посадових осіб судової влади чи прокуратури (останні мали право опротестувати судові рішення в порядку нагляду[1]). Право на безпосереднє звернення зі скаргою до Верховного Суду призвело до надмірного напливу скарг, у зв`язку з чим проходження справ у Верховному Суді відбувається дуже повільно. Вирішення цієї проблеми пов`язувалося зі створенням Вищого цивільного та Вищого кримінального судів, які б здійснювали повноваження суду касаційної інстанції. Однак відповідно до Закону “Про судоустрій України” має бути утворений один Касаційний суд України через відмову від спеціалізації загальних судів, який би виконував функції касаційної інстанції щодо судових рішень, ухвалених загальними судами.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Закон від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України»
Криінальне право України: Особлива частина / за ред. Бажанова М.І., Сташиса В.В.– Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002
Основи конституційного права України / За ред. В.В. Копєйчікова. – К., 2001
Стефанюк В. Судова система України та судова реформа. – К.: Юрінком Інтер, 2001
Указ «Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Вищий адміністративний суд України» від 1 жовтня 2002 року
Указ «Про кількість суддів Апеляційного суду України, Касаційного суду України та Вищого адміністративного суду України» від 7 листопада 2002 року.
Шишкін В.І., Куйбіда Р.О.Оскарження і перегляд судових рішень в Україні. – К.: Факт, 2003. – 128 с.
30.09.2004