НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ФАКУЛЬТЕТПІДГОТОВКИ СЛІДЧИХ ТА КРИМІНАЛІСТІВ
КАФЕДРА ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВАНаукова робота
По темі:
“Шляхи подолання правового нігілізмув Україні”
Виконав:
Курсант 202 навчальноїгрупи
Рядовий міліції
Колток О.І.
Науковий керівник:
Полковник міліції
Осауленко О.І.Київ – 2001План:І Вступ
Правовий нігілізм: поняття,форми прояву.
ІІ Основна частина
1 правовий нігілізм середвійськовослужбовців;
2 правовий нігілізм у сферіоподаткування;
3 організована злочинність,як яскравий прояв правового нігілізму;
4 хабарництво, як один ізпроявів правового нігілізму;
5 прояви правового нігілізмув органах попереднього; розслідування;
6 тероризм та бандитизм, яккрайні прояви правового нігілізму;
7 правовий нігілізм вінформаційній сфері;
ІІІ Висновок
Шляхи виходу України ізстану тотального правового нігілізму
Побудова демократичної, соціальної, правовоїдержави і відповідно громадянського суспільства в умовах економічної кризи,соціальної невлаштованості населення, що призводить до росту злочинності такриміналізації суспільства, тобто правового нігілізму, неможлива без підвищеннярівня правової свідомості та правової культури всього населення країни.
Правосвідомість розглядають як вид соціальної свідомості, що криє в собісукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій і компетенцій, а такожуявлень і настанов, які характеризують уявлення людини, суспільних груп ісуспільства в цілому до чинного законодавства чи бажаного права, форм і методівправового регулювання
Правова культура ж є глибокими знаннями й розумінням права, ретельнимвиконанням його вимог як усвідомлення необхідності та внутрішньої переконаності[1]
Для того, щоб глибше розібратися що таке “правовий нігілізм”, якевідношення він має до правової культури і правосвідомості, слід визначити щоназивається правом, нігілізмом та правовим нігілізмом.
Правомназивають систему загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки,що встановлюються або санкціонуються та забезпечуються державою з метоюупорядкування суспільних відносин.
Нігілізм, або ж соціальний нігілізм(від лат. Nihil – ніщо) – ценепризнання загальноприйнятих цінностей, ідеалів, моральних норм, культури іт.п. Інколи заперечення цих норм здійснювалось з метою затвердження тавозвишення інших цінностей.
Правовий нігілізм ж є різновидом соціального нігілізму як родовогопоняття. Його сутність полягає в загальному негативному,неуважному відношенні до права,законів, нормативного порядку, а з точки зору причин - в юридичнійвідсталості, правовій невихованості основної маси населення. Подібніантиправові установки і стереотипи є елемент, межа,властивість суспільної свідомості інаціональної психології.
Правовий нігілізм — це продукт соціальних відносин, який зумовленийбезліччю причин і наслідків. Зокрема, він живиться і такими реаліями наших днів, як політиканство та цинічний популізм лідеріввсіх рангів, боротьба позицій і амбіцій, самолюбстві та пихатості. Дає про себезнати і владолюбство бюрократії, некомпетентність чиновників. Останнє — хворемісце нашої держави.
На особистісному рівні правовий нігілізм виступає в двох якостях: як станнастроїв і як спосіб дій, лінія поведінки. Останнє — індикатор шкідливості інебезпеки явища. Вчинки — плоди помислів, тому саме по вчинках можна судити прореальну наявність і наслідки правовогонігілізму.
На мій погляд, залежність правового нігілізму відправової культури та правової свідомості можна виразити наступним чином:
1
Р = ——
К ,
Де Р – правовий нігілізм, а
К – це правова культура і правова свідомість.
Отже, із зменьшенням правової культури і правовоїсвідомості збільшується правовой нігілізм. Це означає, що нашій країнінеобхідно намагатись підвищувати рівень правової культури і правосвідомості.
Якщо розглянути правовий нігілізм більш детально, томи можемо побачити, що існує безлічрізноманітних форм, його вияву, та сфер поширення. Вкажу лише надеякі з них, які є найбільш яскраві іочевидні.
1. Передусім це прямі умисні порушення чинних законів і інших нормативно-правових актів. Ці порушення складаютьвеличезний, масив кримінальних діянь, а також цивільних, адміністративних і дисциплінарних проступків.Злочинність- могутній каталізатор правового нігілізму, похмура зона якого стрімкорозширяється, захоплюючи все нові і нові сфери впливу. Крім тіньової економіки,виникла тіньова політика, невидимі клани і групи тиску. Зловмисники не бояться законів, уміло обходять їх,використовуючи різного роду правові “діри” і “щілини”. Діють цілком легально або напівлегально.
2. Загальне недотримання або невиконання юридичнихнорм, коли суб'єкти(громадяни, посадові особи, державні органи, громадські організації) просто неспіввідносять свою поведінку з вимогами правових норм, а прагнуть жити і діятиза “своїми правилами”. Невиконуваність жезаконів є ознакою безсилля влади.
Така загальна неслухняність — результат надто низької і деформованої правосвідомості, відсутності належноїправової культури, а також наслідок загальноїрозпущеності і безвідповідальності.
3. Видання суперечливих,паралельних або навіть взаємовиключаючих правових актів, які нейтралізують один одного, розтрачуючи марно свою силу. Нерідкопідзаконний акти стають “надзаконними”.Юридичні норми, що приймаються у великій кількості не взаємодіють і поганосинхронізовані. У результаті виникають найгостріші колізії права.
З іншого боку, є значні пласти суспільнихвідносин, нерегульованих правом, хоча об’єктивно потребують цього. Дає просебе знати і перенасичена регламентація окремих сторін життя суспільства.Все це створює правове безладдя, плутанину серед законів і влади.
4. Конфронтація представницькихі виконавчих структур влади на всіх рівнях. Це свого роду “номенклатурний”, або “елітарний”,нігілізм, пов'язаний з паралічем влади, а будь-які суперечки серед органіввлади означають недосконалість права, закону. Тут поєднуються воєдино державний і правовий нігілізм, який дезорганізуєнорми управління, що склалися у суспільстві.
5. Порушення таких прав людини, як право на життя,честь, гідність, житло, майно,безпеку… Слаба правова захищеність особистості підриває віру в закон, в здатність держави забезпечити порядок і спокій в суспільстві, захистити людей від злочинного посягання.Також існують випадки порушення законності і серед працівників правоохороннихорганів.
6. Можна виділити теоретичну форму правовогонігілізму, що виникає з деяких старих і нових постулатів.Вонипов'язані як з догматизацією відомих положеньмарксизму про державу і право, так і з рядом невірних або суто ідеологізованих, а тому спотворених уявленьпро державно-правову дійсність і її розвиток.
Якщо підсумувати все сказане, можна виділити деякі спільні, найбільшхарактерні риси сучасного правового нігілізму. Це:
по-перше, підкреслено його демонстративний, войовничий, конфронтаційно-агресивнийхарактер і неконтрольованість, що обумовлено кваліфікується громадськоюдумкою, як безлад.
по-друге, глобальність, масовість, широка поширеність не тільки серед громадян, соціальних іпрофесійних груп, але і в офіційнихдержавних структурах, законодавчих, виконавчих і правоохоронних ешелонах влади;
по-третє, різноманіття форм вияву від кримінальних до легальних (легітимних),від парламентсько-конституційних домітингово-охлократичних, від“елітарних” до побутових;
по-четверте, особлива міраруйнівності, опозиційна спрямованість, регіонально-національне забарвлення.
по-п'яте, злиття з державним, політичним, етичним, духовним, економічним,релігійним нігілізмом, створюючими разом єдиний руйнівний процес;
по-шосте, зв’язок з негативізмом — більш широкою течією, що захлеснула в останніроки Українське суспільство в ходістворення нової системи, зміни образужиття.[2]
Для того, щоб проаналізувати сьогоднішнє становище нашої держави, янаведу декілька прикладів:
Головною рисою нашої держави, що суттєво відрізняє її від цивілізованихєвропейських країн, являється на сьогоднішній день катастрофічно зменшена тапостійно зменшуючи роль законності в розвитку держави та суспільства. Навіть врадянські часи правовий нігілізм не був таким розповсюдженим та масовим. Та щоособливо погано – правовим нігілізмом уражені вищі гілки нашої влади таінтелігенція. Неповажне ставлення до сили закону керівників держави,обертається “законом сили” для громадян. Звідси і ріст злочинності, в першучергу, грабіжництва, розбоїв та хуліганства.
Найгіршим є те, що правовим нігілізмом уражені навіть працівникиправоохоронних органів, зокрема, органів слідства:
У військовому суді Західного регіону України заслуховувалася резонанснасправа колишніх співробітників слідчого ізолятору Управління Служби БезпекиУкраїни у Львівській області і старшого слідчого обласної прокуратури та іншихпрацівників ОВС. Всі вони звинувачувалися у тому, що у 1996 р. були причетнимидо смерті 26-річного жителя міста Городка Ю.Мозоли, якого, прийнявши за серійноговбивцю, забили до смерті у слідчому ізоляторі УСБУ.
У ході розслідування список посадових осіб, причетних до незаконноговзяття під варту і вбивства Мозоли, склав майже 50 чоловік. Але напередодніпроцесу одні з них підпали під амністію, щодо інших, то справа була закрита зтих чи інших підстав. У кінцевому результаті з 50 чоловік залишилось…7.[3]
Нажаль, такий випадок в нашій державі далеко не єдиний.
Хотілось би вірити, що ця справа послужила б прикладом для тих, хто таксамо, порушуючи закон, “вибиває” зізнання та тим самим вчиняє злочин.
Перед тим, як перейти до розгляду питання правового нігілізму в середвійськовослужбовців, слід розглянути використовувану термінологію: “порушенняправил взаємовідносин”, які називаються “дідівщиною”, “годківщина”,“неуставними відносинами” являють собою правопорушення у сфері міжособистіснихвідносин серед військовослужбовців, які проявляються як сукупністьсоціально-негативних діянь кримінального характеру, заснованих на негативнихтрадиціях військової дійсності та відходячих у історичне минуле. Вони пов’язаніз глумом, знущанням та насиллям одних військовослужбовців над іншими, з метоюпідпорядкувати їх своєму впливу та безкарно вчиняти в їх відношеннінасильницькі дії корисливої направленості.
Термін “дідівщина” не підходить для вичерпної оцінки всіх дій, яківчинюються в сфері військової служби, так як він юридично беззмістовний, а“неуставні відносини” – надто широка та розпливчаста назва, так як будь-якийвідступ від вимог статуту являється неуставними відносинами по відношенню довиконання доручених обов’язків. Крім того, ці дії вчинюються у формідосконального виконання статутів. В цьому випадку було б більш правильним іточним назвати порушенням у сфері міжособистістних відносин в армії, а більшконкретизовано – глумом, знущанням та насиллям над військовослужбовцями.
Причини такого правового нігілізму лежать у двох площинах.
По-перше,вони знаходяться за межами дії військ (в суспільстві) та,
По-друге,сховані в самій службі різних родів військ.
При цьому ці причини знаходяться в діалектичному взаємозв’язку,взаємозалежності, взаємообумовленості.
Існують наступні визначення типу особистості, яскраво демонструючиправовий нігілізм, вчинюючи протиправні діяння у сфері міжособистісних відносин– це військовослужбовець термінової служби холеричного типу з нескладноюпсихікою та найбільш криміногенним віком (19-21 рік), добре фізично розвинутий,має досвід підліткової агресивно-анархічної поведінки та клеймо соціальногоаутсайдера.
Характерною особливістю лідера неформальної структури є не тільки вірав силу кулака, але згода мовчазної більшості. В цей же час цим лідерам характерневміння уловлювати загальний настрій військовослужбовців та навіть жертвуватидля цих настроїв своїм особистим. Завжди дотримуються неформальні “законніправила”, або складається вигляд їх виконання.
Отже, людина, яка служить в армії, поступово перетворюється в жертвузлочину. В даній сфері правовий нігілізм проявляється у формі неуставнихвідносин між військовослужбовцями, причиною якого є злочинна традиційнаповедінка військових, при цьому мотивацією злочинності є установка психікилюдини, яка проявляється в тому, що особа за те, що над нею в свій часзнущалися, прагне відплатити за це наступному поколінню військовозобов’язаних.
Процес перетворення особи в жертву злочину називається віктимізація.Підвищена схильність людини в силу ряду фізичних обставин та духовних якостейпри визначених об’єктивних обставинах стати жертвою протиправного посяганняназивається віктимністю.
Для того, щоб попередити віктимізацію, потрібно передбачити розвитокзлочинності та попередити її.
Передбачити злочинність дуже важко, оскільки кримінологічний прогнозбудується на вихідних даних, які знаходяться в статичному положення, через цевін не може враховувати всі фактори, які впливають на структуру і динамікузлочинності.
Попереджувальна робота по боротьбі з правовим нігілізмомвійськовослужбовців, з протиправними проявами в армії повинна носити неразовий, від випадку до випадку, а постійний та цілеспрямований характер,використовуючи найсучасніші досягнення соціології, педагогіки, психології,психіатрії, кримінології та інших галузей права.
Причина виникнення податкових правопорушень, на мій погляд, завжди булиодні і тіж самі, а якщо мінялись, то незначно. Всі причини слід поділити на триумовні категорії:
1 правові
2 економічні
3 моральні
Податкове законодавство надто об’ємне, йогонорми розпилені по великій кількості законодавчих актів. Більш того, в цінормативні акти постійно вносяться зміни і доповнення. Нестабільність таважкість податкового законодавства є причинами правового характеру.
Економічні причини обумовлені дією досить великих податкових ставок танеможливістю деяких податкосплатників своєчасно та повністю сплачувати податки.Причина в тому, що законодавець, вводячи такі високі податкові ставки, невраховує складену в державі економічну ситуацію, законодавець розраховує напідприємства, установи та організації, які займаються торгівельно-закупівельноюдіяльністю та які мають постійний та достатньо високий прибуток. Так, такіпідприємства можуть своєчасно і повністю сплачувати податки, але є й іншіпідприємства, підприємства-виробники, які часто використовують застарілеобладнання, які не мають обертових коштів та які не можуть реалізувати своюпродукцію, так як вона неконкурентноспроможна. Наслідком цього стаєнеплатоспроможність підприємства та неможливість сплати ним податковихплатежів.
Моральними причинами є низька правова культура, неприязне відношення доіснуючої податкової системи – правовий нігілізм та, не в останню чергу користьподаткосплатників.
Низька правова культура обумовлена історичними факторами — існуванняінституту податкового права в більш-менш цивілізованому вигляді, нараховує вУкраїні небагато більше 100 років. За цей час не змогла сформуватися в державікультура, подібна податковій культурі західноєвропейських держав, де історіязбору податків нараховує багато століть. Це ж на тлі боротьби з єдиноосібноювладою монарха на введення та збір податків у країнах Західної Європисформувався інститут парламенту.
На мій погляд, найважливішими причинами несплати податків є перш за всеекономічні. На даному прикладі ми можемо спостерігати, як держава в особі їїнекваліфікованих органів нібито примушує податкосплатника не сплачуватиподатки, оскільки всупереч законам ринкової економіки він, діючи в інтересахдержави, точніше з додержанням всіх нормативних приписів, не матиме ніякогоприбутку. Тобто, держава штовхає суб’єктів підприємницької діяльності на такзваний “вимушений правовий нігілізм”. Податкосплатник не може поважати систему,яка не поважає його, як податкосплатника, не враховує його можливості сплатиподатків.
Найбільш часто з правопорушень у податковій сфері ми зустрічаємося зухиленнями від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (стаття 217проекту ККУ[4]).Дане правопорушення полягає у невиконанні, або неналежному виконанніподаткосплатником свого обов’язку сплатити податок до бюджету України.
В західній літературі, присвяченій даній темі можна зустрітикласифікацію причин, які побуджують платника ухилятись від сплати податків.Так, П.М.Годме виділяє декілька груп причин:
- політичні
- економічні
- моральні
- технічні
Політичні причини пов’язані з тим, що держава використовує податки нетільки, як засіб забезпечення прибутків казни, але й регулюючий інструмент.Особи, інтереси яких держава ущемляє шляхом ухилення від сплати податківпротидіють даному процесу.
Економічні причини найбільш впливають на податкосплатника. Якщо санкціяза податкові правопорушення передбачає економічні наслідки, для нього в розміріменшим. Ніж схована ним сума податку, то, природньо, податкосплатникзацікавлений в ухиленні від сплати податку.
Моральні причини складаються у невідповідності, іноді, податковихзаконів загальним принципам законодавства: рівності, постійності,безпристрасності, що занижує престиж і авторитет цих законів.
Технічні причини ухилення від податкообкладання пов’язані знедосконалістю форм та методів контролю. Податкові органи не в змозіконтролювати всі господарчі операції та перевіряти достовірність усіхбухгалтерських документів.[5]
Отже, причиною, якою можна об’єднати всі цічотири причини є відчуження різного роду норм податкового права,нормативно-правових актів законодавства про оподаткування платниками податків,тобто – правовий нігілізм у галузі податкового права.
Для уникнення правового нігілізму, на мій погляд, необхідна реформаціязаконодавства, приведення його до відповідності з вимогами ринкової економіки.Потрібно враховувати прибутки і малих, і великих підприємств, їхсплатоспроможність, підвищити санкції за податкові злочини, зокрема, заухилення від сплати податків. І, можливо, тоді економіка нашої держави почнепрацювати по-справжньому.
Наслідком правового нігілізму є стрімкийзріст злочинності. Таким був прогноз вуличної злочинності на 2000 рік:
/>
Більш тривожним видом злочинності є організована злочинність. Вонастимулює кримінальні елементи, об’єднує та контролює їх, змушує з більшоюенергійністю вести злочинну діяльність.
В кримінології виділяють три найбільш важливі ознаки організованоїзлочинності:
1 Присутність об’єднанняосіб для систематичного заняття злочинною діяльністю з виразною ієрархією,суворою дисципліною та стійкою системою кримінальних традицій.
Рівень організованої злочинності умовноділиться на примітивний, середній та високий. Примітивний менш небезпечний, такяк має локальний характер та не має зв’язків з керівниками органів влади такерівництва. Середній та високий рівні схожі. Для них характерні:
- між головою та виконавцеміснують проміжні ланки
- присутність підрозділів,спеціалізованих на різних видах діяльності
- зв’язки з керівникамиорганів влади та управління.
Для вищого рівня характерна організація відносин між різними групами такоординація дій.
2 Економічна ознака. Головна мета систематичногопорушення закону — збагачення, накопичення капіталу, з чим невід’ємно пов’язанадіяльність по легалізації грошей, одержаних злочинним шляхом (відмиваннягрошей)
3 Корупція. Цікаво те, щокорупція здатна до самовідтворення. Підриваючи при цьому авторитет держави,корупція позбавляє людей, які вступають в її ряди, від страждань совісті –людина, яка зіткнулася з несправедливістю з боку держави, в свою чергу вважаєсебе вправі обманути державу. Виникає замкнене коло.[6]
Які ж є визначення організованоїзлочинності? Більше всього відомі правові дефініції, які схиляються донаступних:
Організовану злочинністю називають:
1 – Явище, феноменом, що надто невизначене;
2 – Організованим злочинним угрупуванням,співтовариством, сукупністю кримінальних діячів, що зручно у правозастосовчійдіяльності, але зводить організовану злочинність до найбільш активних суб’єктів– прямим організаторам, виконавцям, залишаючи осторонь тих, хто за хабарістворює сприятливі умови для злочинних діянь, але не несе відповідальності заних – депутати, вищі посадові особи виконавчої влади і т.п.;
3 — системою соціальних зв’язків та відносин з приводу одержаннянадприбутку, що є вірним, але надто загально, і тому не зручно дляправоохоронних органів
4 — злочинною діяльністю групи осіб (що є вірним, ефективно тапрактично працює у правових документах США, Німеччини та ряді інших західнихкраїн).
До обов’язкових ознак організованих злочинних груп відносять наступні:
- стійкість тадовгостроковість існування
- розмежування функцій міжучасниками
- ігнорування закону
- ієрархія у керівництвігрупою
- спеціалізація діяльності
- мета — максимальнийприбуток за мінімальний термін часу
- специфічне спеціальне“страхування” членів групи
- засоби безпеки
- жорстка дисципліна (аж довбивства відступників).
Отже, організована злочинність – це свідома, систематична, повторюванадіяльність стійкої групи осіб, в якій хоча б один, або декілька елементівдіяльності (мета, засоби, процес її досягнення, результат) повинні бутикримінальними.
З цього визначення можна виділити наступні елементи організованої злочинності:
1. Суб’єкт організованоїзлочинної групи.
2. Засоби.
3. Об’єкт.
4. Мета.
5. Результат.
Структуру можна уявити у наступному вигляді: Суб’єкт організованої злочинної групи Матеріальні Засоби Психічні Об’єкт Матеріальна Мета Духовна Локальні Результати Глобальні /> /> /> /> /> />
Провіднуроль в організаційній злочинності, як діяльності відіграє суб’єкт організованоїзлочинної групи. До його правових характеристик слід додатисоціально-філософські:
1. орієнтація на цінності,які є антиподом нормальному суспільству та культурі, тобто не на істину, добро,красу, любов, а на їх антиподи – неправду, зло, ненависть. Відповідно ітворчість в організованих злочинних групах буде не позитивною, а негативною,яка веде до розлому нормального суспільства.
2. Відповідні деградиційнінорми поведінки, аморальна система заохочень і покарань.
3. Використання недоліків, протирічв економіці, соціальній структурі, в законодавстві, в психіці людей, тобтоорієнтація не на світлі, а на темні сторони буття, в чому проявляєтьсябездуховна, агресивна та одночасно паразитична природа злочинності взагалі.
4. Створення власної кримінальноїбюрократії, політичної та економічної еліти, підкуп засобів масової інформації,тобто створення власної злочинної держави з усіма її атрибутами.
Спочатку елементи мафіозної державиприховані, перемішані з нормальною державою (за рахунок корупції керівників тазвичайних службовців), а потім, намагаючись відтіснити останню, захопити владув державі цілком. Сьогодні цей процес іде в Україні, Росії, ще раніше вінпочався в Латинській Америці, Африці.
Серед питань, на які повинна відповісти теорія організованоїзлочинності, особливий інтерес викликають питання про класифікаціюорганізованої злочинності за видами елементів.
Суб’єкти організованої злочинної групи.
Їх, як правило, поділяють за величиною:
- група
- формування
- організація
- співтовариство.
Засобимасової інформації додають:
- мафія (організаціязагальнонаціонального масштабу)
- надмафія (міжнародніорганізації, які нагадують транснаціональні корпорації, де границя міжлегальним і кримінальним бізнесом часто розмита).
Крім того, організовані злочинні групиподіляють за місцем базування; за етнічною ознакою (слов’янські, грузинські,чеченські, армянські, китайські…). На практиці можна додати інші критерії — завнутрішньою структурою, за зовнішніми зв’язками (з корумпованими чиновниками, злегальним бізнесом…) та інші.
Об’єкти.
Їх є тисячі: стратегічні ресурси (нафта,метали), наркотичні засоби, зброя…, але головний об’єкт — люди, власники, зяких, можна викачувати гроші. Їх бізнес, власність також багатоманітні, як івся економіка (промисловість, сільське господарство, сфера послуг…). Важливуроль відіграє форма власності (державна, приватна, акціонерна, іноземна,спільні володіння), так як легше ограбувати недержавні середні та дрібні фірми.
Засоби .
Засоби поділяють на матеріальні та ідеальні (психічні) за впливом наоб’єкт.
Матеріальні засоби збагачення схиляються до крадіжок, пограбувань,розбою, бандитизму, тобто присвоєння товарів, грошей, інформації.
Психічні засоби відносяться до впливу не на речі, а на власника, наособу, наділену особистісними якостями, на її духовні слабості. Це експлуатаціянижчих людських почуттів: боязні, жадності, заздрості, гордині, страху, помсти,сексуального почуття. Вони викликаються через шантаж, насилля, тортури,вбивства, розповсюдження неправдивих чуток, залякування, зваблювання…
Мета.
Подібно засобам, вони поділяються на матеріальні та духовні.
99%схиляються до одержання прибутку. Гроші організовані злочинні групи витрачаютьна подальше “роблення грошей” та задоволення.
Результати.
Результати поділяються на локальні і глобальні. Про локальні результатитурбуються самі організовані злочинні групи, тобто на скільки результатдіяльності наближений до мети. Глобальні результати від організованоїзлочинності мають значення для суспільства вцілому. Вони в свою чергуподіляються на позитивні і негативні. Негативні наслідки від організованоїзлочинної діяльності – це підрив життєспроможності суспільства (високасмертність населення, атмосфера страху, кримінальний кінець економічних реформ,в кінцевому результаті – небезпека розпаду держави). Незначні позитивнінаслідки – розуміння суспільством (масами, по меншій мірі – елітою)необхідності докорінної перебудови держави.[7]
Боротись з організованою злочинністю дуже важко, оскільки її робитьбезнаказаною корупція. Виходячи з цього, головним методом боротьби зорганізованою злочинністю є боротьба з корупцією.
Широко розповсюджена думка, що виною всьому є економічні труднощі –достатньо підняти заробітні плати державним службовцям, і проблема будевирішена. На мій погляд, це не так. Важливо, щоб зарплата не була нижчою рівня,який забезпечує гідне існування. Далі ефект підвищення зарплати падає. Державаніколи не дасть своїм службовцям грошей більше, ніж організована злочинність.
Діяльність правоохоронних органів в цій сфері ускладнена, так як вонипідлягають впливу з боку організованої злочинності, та й самі попадають підвплив корупції.
Найбільш ефективним способом боротьби з корупцією є створення умов, якіперешкоджають її появі та розвитку. Організована злочинність може подіяти наокрему особу, або правоохоронний орган, перешкоджаючи її діяльності, алевпливати на Верховну Раду, яка приймає закон в галузі державного управління.
Ефективним методом боротьби з корупцією є також перевірка отриманнявласності чиновниками.[8]
І все ж таки МВС продовжує боротьбу з організованою злочинністю,вишукує і вдосконалює форми і методи боротьби з організованими злочиннимиугрупуваннями. Якщо в 1995 році було виявлено 881 злочинну групу, то в 1999році – 1157 таких груп, у яких налічувалось майже 10.000 членів.
Особлива увага у розгортанні антизлочинної діяльності звертається назабезпечення економічної безпеки країни. На підставі аналізу та висновків, зроблених під час обговорення стану справ на засіданнях Координаційногокомітету, було застосовано найбільш ефективну форму викоренення організованихзлочинних угрупувань – комплексне відпрацювання найбільш криміналізованихрегіонів країни. Це дало відчутний ефект не тільки у боротьбі з організованоюзлочинністю, але і вплинуло на зниження загального рівня кримінальноїзлочинності, тобто звуження кола осіб, що проявляють правовий нігілізм черезнедотримання законів та вчинення злочинів. Завдяки застосуванню цієї новоїформи роботи загальна кількість злочинів, вчинених в цьому році, скоротилось нашість тисяч.
Таким чином було не тільки знищено численні осередки організованоїзлочинності, а і здійснено серйозний вплив на загальний стан правопорядку[9].
Не менш важливою проблемою в нашій крайні є хабарництво, тобтоотримання посадовою особою особисто, або через посередників у будь-якомувигляді хабара за виконання, або невиконання в інтересах особи, яка дає хабарбудь-якої дії, яку посадова особа повинна була, або була в змозі виконати звикористанням своєї службової посади. Хоча покарання за правовий нігілізм, уданій сфері, передбачені статтями 377 –Одержання хабара, 378 – Давання хабара,379 – Провокація хабара проекту Кримінального Кодексу України, тобтохабарництва досить високі, в Україні існує чимало таких протиправних проявів.
При аналізуванні кримінально-правових норм, які спрямовані на боротьбуз хабарництвом. Автори, як правило, концентрують увагу на аналізуванні норм, щопередбачають відповідальність за отримання хабара, а питання, пов’язані звідповідальністю хабародавців найчастіше залишаються поза увагою. Між тим, у хабарництвіберуть участь як мінімум дві особи – хабародавець і хабароодержувач. Високалатентність цих злочинів пояснюється тим, що перший не зацікавлений у виявленнідругого, так як він сам підлягає кримінальній відповідальності. Пропозиціївідмовитись від відповідальності хабародавців, якщо хабарі даються посадовоюособою на користь хабародавця, або вказаних ним осіб законних дій не разподавались до Верховної Ради, але були відхилені. А карати тільки запідбурювання в тих випадках, коли в результаті хабара посадова особа вчинюєпротизаконні дії — зловживання владою (ст.373 проекту ККУ), або перевищенняслужбових повноважень (ст.374 проекту ККУ). Ці пропозиції, як було сказановище, не знайшли відгук у Верховній Раді України – прийнятий Кримінальний КодексУкраїни залишився майже не змінений у даному питанні. Та, якби вони булиузаконені, був би розірваний ланцюг, що з’єднує хабародавця з хабароодержувачемта було б значно полегшено завдання виявлення останнього.[10]
Хотілося б, щоб у майбутньому правовий нігілізм, який виявляється удачі та одержання хабара. Відійшов у минуле шляхом подальшого реформуваннязаконодавства, або з ростом правової свідомості населення нашої країни.
Однією з найважливіших функцій, покладених на правоохоронні органи єпорушення та розслідування кримінальних справ за злочинами, які вчинюються убудь-яких сферах. Це вимагає від уповноважених на проведення процесуальноїдіяльності посадових осіб не тільки знання кримінального такримінально-процесуального законодавства, але і здібності професійно плануватипроведення слідчих дій, а також організовувати взаємодію з різноманітнимислужбами, залучати в необхідних випадках до роботи спеціалістів. Однакматеріали службово-слідчої практики, нажаль, досить часто свідчать про низькуякість багатьох розслідувань, про значну кількість допущених при цьому помилок тапорушень.
Як це не погано, але правовий нігілізм сучасного суспільства уразив іоргани попереднього розслідування. Навіть в тому випадку, коли працівникиправоохоронних органів порушують правові норми у, здавалось би, корисних цілях(для розкриття злочинів та притягнення до відповідальності злочинців) наслідкивиявляються вкрай небажані. В результаті знижується профілактичний впливправоохоронної діяльності. Це може навіть супроводжуватись порушенням правлюдини, втягненої в орбіту кримінального судочинства. Мають місце навіть таківипадки, як притягнення до кримінальної відповідальності, або засудженняневинної людини, що крім спричинення їй незаслужених фізичних і моральнихстраждань, веде до безкораності справжнього злочинця.
Досить часто мають місце суперечності між органами адвокатури таправоохоронними органами. Справа в тому, що на сьогоднішній день, як говоритьсяу прес-релізі, підписаним президіумом Кримської колегії адвокатів тарозповсюдженому на спеціальній прес-конференції, адвокати змушені працювати вумовах тиску, залякування, погроз та навіть, застосування фізичного насилля.Працівники правоохоронних органів свідомо порушують закони, регулюючидіяльність адвокатів, чим складають умови для порушення як національного так іміжнародного законодавства у сфері прав людини[11].
Вцілому роздуми досвідчених адвокатів України вилились в аналізправового стану нашого суспільства та практики боротьби зі злочинністю.Взагалі, протистояння адвокатів, що виникло, та працівників правоохороннихорганів неприродне, та може бути поясне не тільки умовами тотального правовогонігілізму, бо це тільки видимість того, що адвокатура знаходиться на тому жбоці, що і злочинність. Перебуваючи у суді на тому ж боці, де і підсудний, адвокатзовсім не на боці злочинності, а на охороні закону та прав людини. Ця,здавалося б, проста істина, стала важкою для зрозуміння багатьма працівникамиправоохоронних органів. Сьогодні кримських адвокатів звинувачують в тому, щовони “надають допомогу злочинцям”, виник навіть спеціальний термін “кримінальніадвокати”. Однак, самі вони причину такого явища бачать в тому, що працівникиадвокатури за своїм професійним юридичним рівнем, як правило перевищуютьслідчих та інші категорії оперативних працівників МВС. “Я не зможу домогтисявиправдання злочинця, якщо слідство проведене правильно та ланцюг доказівнезаперечний, — говорив один з адвокатів — але мій професійний обов’язок –знайти недоліки в доказах, якщо вони є, щоб не допустити покарання невинної людини”.Справа у тому, підкреслювали адвокати, що у багатьох випадках слідство ведетьсянедосвідченим, або некваліфікованими слідчими, багато з “доказів” отримуються зпорушенням законодавства. органи не вільні від політичних пристрастей. Частопрацівники слідчих органів йдуть на свідоме порушення законів КПК, порушуютьправа людини, ігнорують права адвокатури. “Клієнти адвокатів систематичноскаржаться на зухвале поводження зі сторони працівників міліції, нанесенняпобоїв і навіть тортури” – говориться в прес-релізі.
З лютого минулого року органи МВС розпочалив Криму масові оперативні та слідчі дії по відношенню до деяких кримінальнихугрупувань та окремих правопорушників. Ці заходи по активній боротьбі зправовим нігілізмом серед мас населення, зазначають адвокати, давно вимагалисянародом та зустрінуті з безумовним схваленням. Та при цьому мало відомо, що цейзахід супроводжувався порушенням прав громадян на захист, гарантованийміжнародним і національним законодавством. Це у багатьох випадках зводить на нівецьефективність дій держави по боротьбі з злочинністю та, безумовно, знижує їїавторитет в очах громадян. Голова Колегії В.Зубарєв наводить приклади, колипідслідних в органах міліції з метою отримання необхідних зізнань билирезиновим кийком по голові, одягали на голову поліетиленовий пакет,застосовували інші тортури, які на сленговій мові мають назву “зробитирозтяжку”, або “привітатися”, коли під час побоїв для отримання свідчень їмнаносять серйозні тілесні ушкодження. Низький професіоналізм, недостатняправосвідомість багатьох працівників правоохоронних органів призводить донерозуміння ролі органів адвокатури, що веде до порушення закону тадискредитації правоохоронних органів.
Адвокат В. Некрасов сказав, що існують випадки, коли начальники відділівміліції свідомо наказують своїм підлеглим порушувати закон та не надавати правазустрічі адвоката з підзахисним.
Л. Нармонська каже, що в багатьох слідчих діях свідомо допускаютьсяпокушення КПК, що дає підстави судам навіть вагомі докази не брати до уваги тане дозволяє карати дійсних злочинців.
Сьогодні в державі можна прослідкувати загальне падіння в сферіпрофесіоналізму та зріст зростання правового нігілізму через неувагу держави –стосується невиплата заробітних плат, відсутність суспільного та державногоконтролю, недоліки підготовки та перекваліфікації кадрів. Це стосуєтьсявчителів, лікарів, інженерів, але найбільш непередбачуваними можуть бутинаслідки цих процесів у сфері юристів. Низький рівень правосвідомості тавідповідно високий рівень правового нігілізму зумовлюється тим, що в СРСР небуло спеціальної підготовки адвокатів, сама кримінологія як наука в СРСР нерозвивалась. Ще й на сьогоднішній день більшість наукових праць перекладаютьсяз іноземних мов. Сьогодні в Україні, де тільки створений єдиний інститутадвокатури, де Національне бюро розслідування ще не запрацювало на всюпотужність, де незалежні суди ще не створені, важко говорити про справжнєправове суспільство. З однієї сторони суди знаходяться під тиском, з іншої –широко розвивається практика підкупу суддів, та при умові низької правовоїсвідомості, недосконалості законів, свідомого їх порушення. Те, що суддясьогодні фактично нікому не підконтрольний, — це в більшому ступені лихосуспільства, ніж його досягнення.
Нажаль, структура та правова свідомість нашого суспільства поки щетакі, що всі його інститути, держава, прокуратура, міліція, суди та інші – всімають певні недоліки. І, якщо порядок не буде встановлено, то людина залишитьсябеззахисною перед свавіллям, постане реальна загроза зникнення демократичноїдержави та виникнення диктатури та беззаконня, залишаться під загрозоюдемократичні цінності, права людини та майбутнє народу.
Останні події в світі свідчать про зростання в світі кількості вчиненихтерористичних актів, а також – людських жертв:
— 1996 рік – у світі скоєно 296 терористичних актів, в наслідок якихзагинуло 314 чоловік і 2912 дістали поранення.
— 1997рік – у світі скоєно 304 терористичних актів, в наслідок якихзагинуло 221 чоловік і 613 дістали поранення.
— 1998 рік – у світі скоєно 273терористичних актів, в наслідок якихзагинуло 741 чоловік і 6000 дістали поранення.
— 1999 рік – у світі скоєно 294 терористичних актів, в наслідок якихзагинуло 501 чоловік і 912 дістали поранення.
— 2000 рік – у світі скоєно 305 терористичних актів, в наслідок якихзагинуло 614 чоловік і 2220 дістали поранення.
Зрозуміло, що слід виважено підходити до аналізу статистичних даних,які не зовсім точно можуть відображати реальну кількість вчинених злочинів,проте можемо впевнено стверджувати про наявну тенденцію до зростання кількостіжертв терактів.
Події в Росії і в Москві на початку вересня 1999 року, коли внаслідоквибухів у житлових будинках загинуло близько 230 осіб, свідчать про те, щотероризм дедалі впевненіше закріплюється на теренах країн колишнього СРСР.Однак, слід констатувати. Що наша держава вживає всіх необхідних заходів щодозапобігання поширення тероризму як в самій державі, так і “імпорту” з зовні.
Указом президента України на базі СБУ було створено антитерористичнийцентр, завданням якого є координація зусиль правоохоронних органів по боротьбіз тероризмом. Позитивною є директива Президента України щодо посилення боротьбиз даним явищем, у якій зокрема. Накреслені напрями взаємодії правоохороннихорганів а також передбачається чіткий розподіл функцій щодо забезпеченняефективного виконання завдань, спрямованих на ліквідацію цих видів злочинів таправового нігілізму в цій сфері суспільного життя. Водночас, слід зауважити, щозаконодавчо тероризм не був визначений як злочин у колишньому Кримінальномукодексі, отже фактично була вітсутня чітка дефініція цього питання. В новомуКримінальному кодексі з´явилася стаття 264 – Терористичний акт.
Слід чітко розмежовувати терористів і бандитів, а тероризм, в своючергу, поділяти на два основні види:
- політичний
- кримінальний.
З огляду на викладене, проведемокомпаративний аналіз для розмежування тероризму і бандитизму.
Згідно з статті 263 ККУ, термін ”бандитизм”визначається як організація озброєної групи з метою нападу на підприємства,установи, організації, або на окремих осіб, а також участь в такій банді чи увчинюваному нею нападі.
Якщоаналізувати етимологію слова “бандит”, то воно визначається, як “озброєнийграбіжник, розбійник, той, хто належить до банди”. У свою чергу “банда”визначається, як “озброєна група злочинців, що чинять розбої, грабежі,вбивства”. “Бандитизм” визначається, як злочинна діяльність озброєних банд, щочинять грабежі, розбої, вбивства, терористичну діяльність”. Законодавець,враховуючи формальну визначеність і чіткість норм права, закріпиввідповідальність за бандитизм без ототожнення з тероризмом, тому, що в самійдиспозиції зазначається мета – напад на підприємства, установи, організації.Отже, цілі бандитизму обмежуються досягненням повного матеріального, або іншогозиску, проте, процес його отримання не має пролонгованого характеру.
Банда може створюватися як для вчиненняграбежів, так і інших протиправних діянь. Тут головним чинником виступаєстійкість угрупування та озброєність, як конструктивна ознака бандитизмувзагалі. Банда не має за мету використовувати вплив, як засіб для досягненняпевних цілей тому, що умисел членів банди обмежується досягненням результатувнаслідок вчинення конкретного злочину. Тобто, якщо банда здійснює напади на жінокз метою пограбування, то саме отримання матеріальних цінностей внаслідоквчинення злочину і є кінцевою метою. Якщо банда вчинює вбивства підприємців зметою отримання грошей, то умисел на вчинення злочину теж обмежений лишедосягненням корисливої мети. В той же час, якщо організована озброєна групавчинює вбивства підприємців, щоб залякати інших, використати цей станпригніченості певних, нехай і корисливих цілей, то це вже є кримінальнийтероризм.
Слід чітко усвідомлювати механізм тероризму:
Вчинення злочину певними особами проти інших з метою впливу на третіхосіб.
Тільки в даному випадку, коли на створення стану занепокоєності булиспрямовані дії злочинців з метою використати його для досягнення інших цілей,йдеться про тероризм.
В.Ф.Антипенко – один з науковців, який вивчає питання тероризму,визначає його, як застосування насильства для впливу шляхом залякування нанедоторканість національних та наднаціональних інститутів, яке призвело доневинних жертв, або настання суспільно небезпечних наслідків, чи таке, щостворює загрозу їх настання.
Дане визначення має надто абстрактний характер, бо не зовсім зрозуміло,що автор вкладає в поняття “національний” та “наднаціональний” інститут.Вважається недоречним вживання поняття “невинні жертви”. Зрозуміло, що авторхоче продемонструвати, що постраждати від терактів може будь-яка людина, непричетна ні до терористів, ні до людей, від яких вони будуть вимагати виконанняпевних дій, чи утримання від них. Взагалі, немає винних жертв, бо будь-яка зжертва є невинною.
На науковому семінарі “Проблеми боротьби з тероризмом і злочинамитерористичної спрямованості”, що проходив у Харкові 21 травня 1998 року,В.П.Ємельянов визначив тероризм, як “такі загальнонебезпечні дії, або загрозуними, що вчиняються публічно і посягають на суспільну безпеку, спрямовані настворення в соціальній сфері обстановки страху, неспокою, пригніченості з метоюпрямого, або непрямого впливу на прийняття будь-якого рішення, або відмови віднього в інтересах винних”.
Таке визначення чітко відображає сутність тероризму. По-перше, вказанона дії, які є загальнонебезпечними. По-друге, вказана альтернатива вчиненнюзагальнонебезпечних дій, або “загрози ними”, що повніше розкриває саме характерцих дій. Заслуговує уваги також диференціація “спрямованості” і “цілей”. Якбуло сказано вище, більшість попередників не поділяли термінів “спрямованість”і “ціль”, тому в багатьох випадках створення обстановки страху було водночас іспрямуванням, і ціллю, тобто – метою і засобом одночасно, що не давало змоги:
1. визначитися конкретно щодомети тероризму.
2. як наслідок,унеможливлювало правильну кваліфікацію тих чи інших протиправних діянь.
Проаналізувавши поняття бандитизму і тероризму, було зроблено спробупродемонструвати відмінність цих понять за змістом. Позитивним було б юридичневизначення кримінальної відповідальності за тероризм. Це остаточно сприяло брозумінню тероризму, притаманних йому ознак і, відповідно з цього, чіткомуусвідомленню небезпеки даного явища, як окремого суспільнонебезпечного діяння.[12]
На сьогоднішній день в проекті кримінального кодексу визначено поняття“терористичний акт”, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу абоінших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяннязначної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії буливчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення,провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу наприйняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чимісцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннямигромадян, юридичними особами, або привернення уваги громадкості до певних політичних,релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчиненнязазначених дій з тією самою метою.
Дане визначення сформульоване не доситьвірно з точки зору правил формальної логіки, оскільки не можна будуватидефініції шляхом перерахування конкретних родових понять, які воно охоплює.Будемо сподіватися, що у майбутньому саме питання визначення терористичногоакту буде вирішене у кращу сторону.
Сьогодні у багатьох країнах відбувається комп’ютеризація всіх сфержиття, що створює нові можливості для розвитку національних економік тапоширення інформаційних технологій. Водночас, це має і свій негативний бік, бовідкриває ще один шлях прояву правового нігілізму. Комп’ютерні системи містятьу собі нові можливості для вчинення невідомих раніше правопорушень а такожтрадиційних злочинів, але нетрадиційними засобами і способами.
Безумовно, від комп’ютерних злочинів потерпають переважно розвинені утехнічному відношенні держави. Так, через мережу Інтернет висококваліфікованийспеціаліст може увійти до відомчої системи, в тому числі й військової будь-якоїкраїни. У порівнянні з США національна безпека України поки що залежить відкомп’ютерних мереж значно менше. Сьогодні ми стикаємося з комп’ютернимизлочинами в осному в фінансово-кредитній сфері. Але в далекому майбутньому такізлочини можуть привести до глобальних катастроф, екологічних, транспортних,тощо. Запровадження сучасної системи платежів, використання комп’ютерів удіяльності правоохоронних органів та керування військами значно розширили діяльністьтак званих “хакерів”.
Протягом 1990-1997 років науковцями вивчалися проблеми, пов’язані зрозвитком правового нігілізму у глобальних мережах відомого у всьому світі підназвою “комп’ютерна злочинність”. На сьогоднішній день це поняття включає всіпротизаконні дії, при яких електронне опрацювання інформації було знаряддям їхскоєння. Або їх об’єктом. Таким чином, до кола проблем потрапили не тількизлочини, безпосередньо пов’язані з комп’ютерами, але й такі, як шахрайство зкредитними магнітними картками, злочини у галузі телекомунікацій (шахрайство зоплатою міжнародних телефонних переговорів), незаконне використання банківськоїмережі електронних платежів, програмне “піратство”, шахрайство з використаннямігрових апаратів тощо.
З 1991 року при Генеральному секретаріаті Інтерполу діє робоча група зпроблем комп’ютерної злочинності. За час свого існування вона створилакласифікацію комп’ютерних злочинів, розробила уніфіковану форму повідомлення(запиту) про них, працює над створенням довідника “Комп’ютери та злочини”,намагаючись стандартизувати методи та процедури розслідування у різних країнах,щороку організовує навчальні курси фахівців національних кадрів .
Для оперативного обміну інформацією, щоб уникнути правового нігілізмухаккерів Генеральний секретаріат Інтерполу рекомендував усім країнам-членаморганізації – створити національні консультативні пункти та закріпитиконтрактних співробітників для роботи з інформацією про комп’ютерні злочини. Наданий час 18 європейських країн уже створили такі пункти і надіслали інформаціюдо Генерального Секретаріату Інтерполу. Відповідний пункт в Україні був створений 18 вересня 1996 року. Це дало можливість накопичити матеріал прозаконодавче регулювання та організаційний досвід боротьби з комп’ютерною злочинністюв різних країнах, підготувати ряд аналогічних оглядів і публікацій, ознайомитиспівробітників МВС з новим для України видом злочинів, внести конкретніпропозиції з удосконалення кримінального законодавства України.
Та викликає занепокоєння, що для успішної протидії комп’ютернійзлочинності в Україні поки що немає достатньої організаційної, наукової такадрової підтримки, тому необхідно терміново розробити та прийняти надержавному рівні національну програму протидії комп’ютерним злочинам, щоб забезпечитиналежний рівень організації з питань аналізу, прогнозування, попередження,викриття та розслідування цього вкрай небезпечного явища. На сьогоднішній деньпроблема правового нігілізму в інформаційній сфері поки що залишаєтьсявідкритою.[13]
Ілюструючивсе вище сказане, наводжу статистичні данні управління оперативної інформаціїГУ МВС в м. Києві за 1998-1999 роки. 1998 рік 1999 рік Всього злочинів 28917 27190 Питома вага злочинів, по яким встановлені особи 62,4 % 72,8 % Взято на облік злочинів по лінії карного розшуку 23257 21554 Злочини Кіль-кість % роз-крито Кіль-кість % роз-крито Тяжкі злочини 8847 55,6 7961 69,5 Умисні вбивства з замахами 233 82,8 225 88,9 Умисні тяжкі тілесні ушкодження 268 73,5 253 76,39 Розбійні напади 350 80,3 316 86,1 Пограбування 2411 48,3 2019 70,5 Згвалтування 54 85,2 41 90,2 Хуліганство 1887 86,8 1857 89,3 Крадіжки державного майна 1402 51,1 1647 63,1 Наркоманія 2511 - 2933 - Крадіжки особистої власності 8941 48,4 7621 65,2 Вимагання 164 77,4 208 86,1 Шахрайства 1001 54,0 1507 77,4 Вчинено злочинів неповнолітніми 1330 1198 Викрито організованих злочинних груп 59 66
Як ми можемо побочити, по цим статистичним даним[14], кількість злочинівзнижується на 0,6 %, в тей час, як їх розкриття збільшується на 10,4 %.
Сьогодні в Україні катастрофічно мало думаючих людей, здатних бачити ірозуміти: юристів-господарників, володіючих сучасними економіко-правовимизнаннями у сфері ринково-договірних відносин, регулювання індивідуальноїтрудової діяльності, кооперацій, власності, оренди і т. п.;юристів-управлінців, необхідних перш за все у новоутворених органах влади тауправління; юристів, що займаються забезпеченням економічних інтересів Українизакордоном, діяльністю спільних підприємств, законністю контрактів та іншихформ розвитку міжнародних господарських зв’язків; спеціалістів з трудовогоправа і соціальних питань, юристів для податкових служб фінансово-кредитнихустанов; юристів-екологів; юристів, що складають проекти нормативно-правовихактів, які, як і багато інших, взагалі спеціалізовано ніколи не готувались.
Але життя на місці не стоїть. Поступовевідокремлення економічного організму від державного апарату, перехід доринкових відносин, перетворення державного і господарського управління, посуті, у юридичний процес застосування норм права, розгортання європейськогоправового простору, розширення демократії і політичного плюралізму, включенняУкраїни у міжнародні правові зв’язки – це та багато іншого вимагаєспеціалістів-правознавців, які здатні не тільки розмірковувати про право, а йзайматись конкретною справою на сучасному рівні у конкретних сферах діяльності.
Вихід із правового нігілізму який заразполонив наше суспільство вбачається у наступному:
Ø підвищення загальноїі правової культури громадян, їх правової і моральної свідомості. Слідпроводити комплекс виховних, навчальних, профілактичних, ідеологічних заходівпопередження правового нігілізму. Необхідно запровадити кваліфіковану правовуосвіту у навчальних закладах;
Ø вдосконалення законодавства. З часів незалежностіУкраїни до цих пір не було прийняте законодавство, яке відповідало б всімвимогам правової держави. Через недосконале законодавство існує багатоманіттяпрогалин в праві, що дає змогу діяти певному колу осіб антизаконним чином;
Ø профілактика правопорушень, і передусім злочинів. Цеодне із основних завдань, яке покладається на органи внутрішніх справ.Необхідно проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчиненнязлочинів (осіб, які підлягали різного роду відповідальності, неповнолітніх з неблагополучнихсімей, тощо);
Ø зміцнення законності і правопорядку, державноїдисципліни. Слід покращити систему соціального захисту державним службовцям,підняти їм заробітну плату до рівня, що забезпечує гідне існування з тим, щобуникнути корупції, встановити контроль за їхньою діяльністю з метою уникненняправопорушень в даній сфері.
Ø повага і всілякий захист прав особистості – це один із основних принципів демократії. Важливим єте, що всі люди повинні бути рівні в своїх правах. Нажаль, доки в нашій державірівність всіх людей перед законом не буде виконуватись, ми не зможемо назватиУкраїну насправді демократичною державою;
Ø масова освіта і правове виховання населення. Насьогоднішній день необхідно підвищити рівень освіти в сільській місцевості,довести її до рівня міської;
Ø запровадити перехід найближчими роками дотрьохступеневої системи юридичних закладів для створення у найкоротші термінимоделі підготовки юристів і цим самим зняти гострий дефіцит у спеціалістахправознавцях.
Ø найшвидше проведення правової реформи. В Україні доцих пір не прийнято ряд нормативно-правових актів, які б були адаптовані доринкових умов, до того ж ряд законів та підзаконних актів суперечать однеодному.
Зрештою, всі форми боротьби з нігілізмом пов'язані з виходом суспільства з глибокої системної кризи соціального, економічного, політичного,духовного, етичного життя суспільства. Однак багато що залежить і від активноїпозиції самої особи та її протидіїсилам зла.
Список використаноїлітератури:
1) Правознавство: Навч. Посібник / В.І.Бобир таін; за ред. В.В.копейчикова – 2-ге вид., перероб. Та допов., — К: ЮрінкомІнтер, 1999, — 704с.
2) Теория государства и права за ред. Матузова1997 г.
3) Юридичний вісник України. Загальнонаціональнаправова газета №47 (231) 25 листопада – 1 грудня 1999 р. Вибивали зізнання –скоїли злочин
4) С.Г.Пепеляєв “Основы налогового права” с. 184.
5) МВС України. Корупція в Україні: стан тапроблеми. Матеріали науково-практичної конференції (26-27 березня 1996 р.)випуск ІІ Київ, 1996
6) Робота професора Тверського філіалу ЮридичногоМосковського інституту МВС Росії, доктора філософських наук В.Ф. Войцеховича.“організована злочинність як наукова категорія”.[1]
7) Московський інститут МВС Росії. Тверськийфіліал Московського інституту МВС Росії. Проблеми боротьби з організованоюзлочинністю. Матеріали науково-практичної конференції (28-29 листопада 1995 р.)Москва 1996.
8) Міліція України 5.6.1999. Міліція звітуєПрезидентові України. В.Нижник 2-3 с.
9) М.П.Журавьйов, науковий співробітник НІІГенеральної прокуратури Росії, доктор юридичних наук, професор. Щодо питанняудосконалення кримінально-правових засобів боротьби з хабарництвом.
10) Прес-реліз Кримськоїколегії адвокатів.1998 р.
11) Міліція України 11-12 1999.Тероризм чи бандитизм.Володимир Ліпкан 12-13 ст.
12) Міліція України,1-2´1999. Інформаційна злочинність. Д. Біленчук, О. Котляревський, А.Києнко. 31 с.
13) Управління оперативноїінформації ГУ МВС в м. Києві. Статистичні дані по кількості вчинених ірозкритих злочинів за 1998-1999 р.р.
14) Проект кримінальногокодексу станом на 13.01.2001р. у 3-ому
читанні.