Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичніоснови соціальної функції держави та фіскального механізму її забезпечення
1.1 Соціальна політика тасоціальна функція держави в умовах ринку
1.2 Державні соціальністандарти як основа соціальної функції держави
1.3 Місце соціальногострахування у соціальній політиці держави
Розділ 2. Аналізефективного фіскального механізму забезпечення соціальних функції держави вУкраїні
2.1 Порядок пенсійногозабезпечення громадян України та його роль в системі соціального захистунаселення
2.2 Особливостідержавного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, віднещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, на випадокбезробіття
Розділ 3. Шляхивдосконалення фіскального забезпечення реалізації соціальної функції держави
3.1 Міжнародний досвідреалізації соціальної функції держави та її фіскального забезпечення
3.2 Проблеми таперспективи розвитку соціальної функції держави в Україні та фіскальногомеханізму її забезпечення
Висновки
Список використаноїлітератури
Додатки
Вступ
Соціальнапроблематика цілком закономірно входить у число найперших пріоритетівдіяльності будь-якого уряду, займає чільне місце у платформах та програмахполітичних партій і об'єднань. Постійне зростання уваги до питань соціальногорозвитку в нашій державі об'єктивно обумовлене тривалою трансформаційноюкризою, яка далася взнаки не лише у вигляді наростання суто економічнихсуперечностей, але й як соціально-демографічна криза.
Тривалепадіння обсягів виробництва, постійні труднощі із наповнення державногобюджету, зменшення рівня реальних доходів підприємств та громадян обумовилизубожіння значних верств населення, зростаючий занепад соціальної сфери,зниження рівня соціального забезпечення та погіршення якості соціальних послуг.Це створює серйозні загрози національній безпеці, оскільки не лише підвищуєрівень соціальної напруженості, але й сприяє зростанню соціальної зневіри уринкових перетвореннях, загрожує зменшенням суспільної підтримки дійзаконодавчої та виконавчої влади. Поліпшення макроекономічних показників у 2001році практично не вплинуло на розвиток соціальної сфери в Україні та підвищеннярівня життя громадян. Лише у 2002 році з'явилися перші ознаки зростанняреальних доходів населення. Проте становище соціальної сфери в Українізалишається важким.
Сьогодніу розвинених країнах світу вкладення у соціальний розвиток ототожнюються зінвестиціями в людський капітал — один із визначальних чинників забезпеченнянаціональної конкурентоспроможності. Врахування пріоритетів соціальногорозвитку — соціального забезпечення бідних верств, освіти, охорони здоров'я,пенсійного забезпечення є специфічною відмінною рисою сучасного типуекономічного зростання.
Востанні роки в Україні спостерігається значне посилення уваги до вирішеннясоціальних проблем з боку Президента, парламенту та уряду. Активні дії в цьомунапрямі вже дозволили досягти помітних позитивних зрушень. На жаль, панівноюдосі залишається побудова соціальної політики за принципом соціальногозабезпечення — намагання у міру можливостей виконати зобов'язання держави усоціальній сфері за рахунок консолідації фінансових ресурсів з усіх можливихджерел. Зворотним боком такої політики стає посилення фіскального тиску тарозмивання інвестиційного потенціалу національної економіки, що в стратегічнійперспективі перешкоджає належному зростанню доходів економічно активної частининаселення та надходженню достатніх обсягів ресурсів для виконання державоюсоціальних функцій. Формується «зачароване коло» соціальногозабезпечення. Діяльність держави у соціальній сфері набуває переважно«пожежного» характеру, що не дозволяє розглядати її як повноціннусоціальну політику.
Соціальнаполітика повинна насамперед передбачати створення належних умов длядовгострокового збільшення доходів населення та підприємств як вихідних джерелзабезпечення достатнього рівня життя та соціального забезпечення громадян.Видається очевидним, що з цією метою соціальна політика має бути інтегрованою усистему стратегії економічних реформ та відбуватися узгоджено із заходамигрошово-кредитної, фіскальної, промислової політики, заходами стимулюванняекономічного зростання тощо.
Економічніпроцеси в Україні все більшою мірою набирають позитивного характеру. Починаючиз 2001 року, відбуваэться збільшення промислового виробництва в межах 12 – 16%, сільського господарства – 8 – 12%, товарів народного споживання – 21 – 26%.В цілому внутрішній продукт зріс у 2004 році, порівняно з 2003р., на 9,5%. Всіці показники зобов’язані, у першу чергу, відобразити підвищення життєвого рівнята соціальну гарантію народу України. Проте реалії свідчать, що даний зрізекономічних проблем ще залишається невтішним.
Соціальнестрахування є важливою складовою соціальної функції держави. Саме в умовахтрансформації економічних підвалин суспільства відповідне страхування забезпечуєне тільки грошові виплати у разі настання страхових випадків, а й створюєправові та економічні умови для стимулювання ефективної праці. Якраз у цьомуперіоді створюється нова система грошових стосунків, необхідність якоїоб’єктивно впливає із функцій демократичної держави з соціально орієнтованоюекономікою ринкового типу.
Світовийдосвід виразно показує, що життєздатність такої системи базується на існуванніпевних умов.
По-перше,необхідність фінансових ресурсів, що дозволяють юридичним та фізичним особамвзяти на себе витрати по страхуванню. Розміри таких витрат значною міроюзалежать від суб’єктивних дій політичних сил, що перебувають при владі.
По-друге,існування зрілої соціальної політики, яка є однією зі складових економічноїполітики, одночасно виступаючи гарантом забезпечення ефективної реалізаціїцілей інших складових економічної політики, а також забезпечення соціальногозахисту тих верств населення індивідів, які потребують саме захисту, підтримкиз боку всього суспільства. Адже багатовікова відсутність власної державності тагероїчна боротьба за неї породили не в одному поколінні українців культдержави, готовність жертвувати заради неї, непохитну віру в її всесильність.
По-третє,забезпечення відповідної правової бази, що гарантується прийняттям законодавчихактів, інших нормативних документів щодо реалізації соціальної політики, які б,головне, у своїй взаємодії усували відповідні суперечності.
Аналізуючиці умови, варто підкреслити принципи системної парадигми, головним серед яких єпосилена увага до взаємодії між різними сферами функціонування суспільства таусвідомлення реального життя у його цілісності настільки глибоко, наскільки цеможливо.
Соціальнестрахування передбачає такі важливі види економічної підтримки громадян, як:грошові виплати, компенсація, витрати на лікування, реабілітацію,перепідготовку та перекваліфікацію, а також профілактику. Таке страхуванняздійснюється одночасно з соціальною допомогою та соціальним забезпеченням якважливими формами соціального захисту громадян, однак відрізняється від нихджерелами формування фінансових ресурсів, принципами їх організації, видами таформами виплат грошових коштів. Нині в Україні система державного соціальногострахування складається з: пенсійного страхування, страхування з тимчасовоївтрати працездатності, страхування на випадок безробіття та страхування віднещасного випадку на виробництві. Передбачається запровадити обов’язковемедичне страхування.
Головноюметою дослідження є висвітлення актуальних проблем фіскального механізмузабезпечення реалізації соціальної функції держави в галузі соціальногозахисту, соціального страхування та виконання системи соціальних гарантій вУкраїні.
Предметомдослідження є механізм фіскального забезпечення соціальної функції держави вУкраїні.
Об’єктомдослідження є соціальна функція держави.
Доосновних завдань дослідження відносяться:
- узагальнення теоретичних аспектів фіскального забезпеченнясоціальної функції держави;
- визначення функцій та економічного механізму системи соціального захисту,соціальних гарантій та соціального страхування у єдиному комплексі соціальноїполітики держави;
- дослідження етапів становлення та розвитку системи соціальногострахування в Україні та особливостей її нормативно-правового забезпечення;
- розкриття специфічних рис державного соціального страхування,соціальних гарантій та норм;
- аналіз сучасного стану системи соціального захисту та пенсійногозабезпечення в Україні та їх фіскального забезпечення;
- визначення приорітетних напрямків подальшого реформування механізмуфіскального забезпечення соціальної функції держави в Україні із використаннямпровідного світового досвіду.
Вході дослідження використовувалися методи економічного аналізу, прогнозування,моделювання, опису, аналогій тощо.
Розділ 1. Теоретичні основи соціальної функціїдержави та фіскального механізму її забезпечення1.1 Соціальна політика та соціальна функціядержави в умовах ринку
Соціальна політика держави — один знапрямків діяльності з регулювання соціально-економічних умов життясуспільства. Сутність соціальної політики держави полягає в підтримці відносиняк між соціальними групами, так і всередині них, забезпеченні умов дляпідвищення благоустрою, рівня життя членів суспільства, створенні соціальнихгарантій у формуванні економічних стимулів для участі в суспільномувиробництві. При цьому слід зазначити, що соціальна політика держави, якавиступає складовою заходів, що провадяться державою з метою регулювання умовсуспільного виробництва в цілому, тісно пов'язана з загальноекономічноюситуацією в країні [61].
Соціальна політика держави передбачає:
• регулювання соціальних відносин у суспільстві,регламентацію умов взаємодії суб'єктів економіки в соціальній сфері (у томучислі між роботодавцями і найманою робочою силою);
• вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективноїзайнятості;
• формування стимулів для високопродуктивної суспільної працій надання соціальних гарантій економічно активній частині населення;
• створення системи соціального захисту населення;
• забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури(закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту,житлово-комунального господарства і т. ін.);
• захист довкілля тощо.
Завдання соціальної політики країни поділяються надовгострокові та короткострокові (рис.1.1).
Системотворчий характер соціальної політики обумовлюєтьсятим, що соціальна політика виступає елементом:
• життєздатності суспільства;
• стабілізації та розвитку суспільства;
• консолідації суспільства.
/>
Рис.1.1. Різновиди завдань соціальної політики
Основними принципами соціальної політики єраціональність, соціальна справедливість та соціальна безпека [29].
Раціональність проявляється у досягненні оптимальногоспіввідношення мети соціальної політики та засобів її реалізації. Соціальнасправедливість — це є визнання однакових можливостей для всіх членівсуспільства; а соціальна безпека — можливість передбачуваності певних життєвихризиків.
Формування та реалізація соціальної політики відбуваються утри етапи (рис.1.2):
/>
Рис.1.2. Етапи формування тареалізації соціальної політики держави
Мета соціальної політики в період переходу до ринку маєстратегічний та поточний характер.
Стратегічному характеру відповідають такі цілі:
• наповнення реформ соціальним змістом;
• розвиток демократії, забезпечення прав і свобод, формуваннягромадянського суспільства;
• активізація соціальної ролі держави, відпрацюваннямеханізму взаємодії держави і суспільства в соціальній сфері;
• забезпечення гідних і безпечних умов життя та праці,зростання добробуту громадян;
• створення для кожної людини можливостей реалізувати їїздібності, одержувати доход відповідно до результатів праці, компетентності,таланту;
• стимулювання мотивації до трудової та підприємницькоїдіяльності, становлення середнього класу;
• забезпечення відтворення населення, оптимізація ситуації наринку праці;
• гармонізація відносин між різними соціальними групами,формування почуття соціальної солідарності;
• формування ефективної системи соціального захистунаселення;
• реформування пенсійної системи;
• розвиток соціальної інфраструктури, створення умов длявиховання, освіти, духовного розвитку дітей, молоді;
• зміцнення сім'ї, підвищення її ролі у суспільстві.Поточному характеру відповідають такі цілі:
• ліквідація заборгованості із заробітної плати та соціальнихвиплат;
• забезпечення прожиткового мінімуму;
• боротьба з бідністю, надання адресної допомоги;
• захист громадян від інфляції за допомогою своєчасноїіндексації доходів;
• обмеження безробіття та стимулювання зайнятості населення;
• створення екологічно та соціальне безпечних умов життя;
• запобігання соціальної деградації тощо [30].
Модель соціальної політики Української держави являє собоюсимбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. Перший дає можливість за умоввідсутності достатніх фінансових коштів у держави надати можливість длясамореалізації та самозабезпечення економічних суб'єктів. Друга складовапередбачає формування раціональної системи соціального захисту населення.
У світі існує багато моделей соціальної політики і кожна маєсвої нюанси та особливості залежно від особливості економічного розвиткукраїни, менталітету нації, розвитку соціального партнерства (японська,німецька, американська, шведська, англосаксонська).
/>
Рис.1.3. Структура соціальноїполітики України
Соціальна політика як напрям діяльності держави має своїсуб'єкти, об'єкти та учасників, що беруть активну участь в її проведенні [27].
Для створення конкретних механізмів реалізації принципівсоціальне орієнтованої економіки, підвищення ефективності соціальної політикина основі раціонального використання наявних фінансових і матеріальних ресурсівКабінет Міністрів України розробив основні напрями соціальної політики.
Основними напрямами соціальної політики України є:
• створення умов для підвищення працівником свого добробутуза рахунок особистого внеску та ділової активності підприємства. З цією метоюПрезидент України ініціював скасування існуючих обмежень фонду споживання;
• проведення широкомасштабної пенсійної реформи та створеннясправедливої системи пенсійних виплат з урахуванням трудового внеску кожного дофонду накопичення;
• надання адресної допомоги у зв'язку з підвищенням тарифноїплати за житло та комунальні послуги;
• створення умов для підприємницької діяльності тависокопродуктивної праці економічно активного населення;
• створення умов для регулювання демографічних процесів вУкраїні, демографічного відтворення населення;
• розробка відповідної правової бази щодо раціональногоприродокористування та охорони довкілля;
• проведення активної молодіжної політики підтримки сім'ї,материнства та дитинства, а також здійснення заходів щодо соціальної адаптаціїмолоді до умов ринкової економіки;
• стимулювання розвитку освіти, культури та мистецтва внайбільш великих містах та обласних центрах і в малих містах. З цією метоювиконується Програма розвитку малих міст України;
• розвиток охорони здоров'я і фізичної культури. Для цьогоформуються умови для широкого впровадження страхової медицини, накресленобудівництво низки спортивно-оздоровчих комплексів;
• соціальний захист і соціальне забезпечення населення. Цейнапрям є одним з найважливіших, оскільки соціальний захист — це є системадержавної політики із забезпечення прав і гарантій людини у сфері рівня життя[44].
Соціальна політика орієнтована на громадян, об'єктивніможливості яких не дозволяють їм підтримувати суспільне визнані рівень таспосіб життя. При цьому соціальне забезпечення — це є забезпечення непрацездатних.Економічними джерелами соціального захисту є гроші платників податків(державний бюджет на всіх рівнях), страхові нарахування роботодавців тапрацівників, фінансові ресурси підприємств, суспільна та приватнаблагодійність, спонсорство та меценатство.
Правовою основою соціального захисту є положення чинногозаконодавства, що регулюють систему засобів соціального захисту: гарантії,норми, зобов'язання, розподіл функцій. Організаційними основами соціальногозахисту є відповідні управлінські та функціональні установи по роботі знаселенням.
Організаційно-правова структура системи соціального захистунаселення виглядає так (рис.1.4):
/>
Рис.1.4. Організаційно-правова структурасистеми соціального захисту населення
Система соціального захисту виконує дві основні функції:
• зменшення негативних наслідків бідності шляхом наданнякороткотермінової адресної допомоги знедоленим верствам населення;
• запобігання бідності шляхом створення умов для участігромадян в соціальному страхуванні в працездатний період [31].
Ці функції знаходяться у певному протиріччі, і в перехіднійекономіці проявляються досить відчутно. Перехідний стан економіки Українизумовив ту обставину, що соціальний захист населення реалізує в основному першуфункцію, а для реалізації другої умов ще недостатньо.
Сучасну систему соціального захисту населення в Україніскладають такі елементи: пенсійне забезпечення, допомога сім'ям з дітьми,житлові субсидії, допомога по безробіттю та ін.
Систему соціального захисту населення можна представити утакий спосіб (рис.1.5):
/>
Рис.1.5. Складові системи соціального захисту населення
У січні 2003 р. активними заходами сприяння зайнятостінаселення (працевлаштування), що спрямовані на професійне навчання, громадськіроботи, було охоплено 108,2 тис. осіб, що на 15 % більше, ніж у січніпопереднього року. Незважаючи на обмежену кількість вільних робочих місць,число осіб, які отримали роботу за сприяння служби зайнятості у січні 2003 p.,зросло порівняно з січнем 2002 р. майже на третину і становило 48,9 тис. осіб.Число осіб, які за направленням служби зайнятості проходили професійненавчання, зросло порівняно з січнем 2002 р. на 3,5 % і становило 50, 1 тис.осіб. У громадських роботах взяли участь 9,2 тис. незайнятих громадян, що в 1,2раза більше, ніж у січні попереднього року [62].
Оскільки системі ефективної зайнятості та питанням управліннязайнятості було присвячено окрему тему, вважається за доцільніше розглянутинапрям, пов'язаний з формуванням доходів населення.
Рівень доходів членів суспільства є найважливішим показникомїх благополуччя, оскільки визначає можливості матеріального та духовного життякожного: відпочинку, отримання освіти, підтримки здоров'я, задоволеннянагальних потреб. Серед чинників, що крім розмірів самої заробітної платибезпосередньо впливають на величину доходів населення, є динаміка роздрібнихцін, ступінь насичення споживчого ринку товарами та послугами.
Грошові доходи населення, що отримуються черезфінансово-кредитну систему, формують значну частину доходів населення:
• виплати за державним страхуванням;
• банківські позички на індивідуальне житлове будівництво,обзаведення господарством для молодих сімей, членів споживчих товариств(наприклад, на садове будівництво);
• відсотки за вкладами до банку, що нараховуються запідсумками року;
• доходи від збільшення вартості акцій, облігацій, виграшівта погашень за позичками;
• лотерейні виграші;
• тимчасово вільні кошти, що виникають внаслідок купівлітоварів у кредит;
• виплати різних видів компенсацій (внаслідок каліцтв,збитків та ін.).
На формування доходів населення суттєво впливають виплати запрограмами державної допомоги. За рахунок цих джерел здійснюються:
• пенсійне забезпечення;
• утримання тимчасово непрацездатних громадян;
• виплати різних видів допомоги (догляд за дітьми, медичнеобслуговування, виплати допомоги малозабезпеченим сім'ям на дітей, побезробіттю).
Співвідношення в доходах населення частки трансферних виплатта заробітної плати відіграє важливу роль у формуванні економічної поведінкиіндивіда, його трудової мотивації [55].
За домінуючої ролі заробітної плати в інтеграції загальноїсуми доходів формуються такі якості, як підприємливість, ініціатива. Підвищенняролі виплат за державними програмами допомоги
нерідко призводить до формування пасивного ставлення довиробничої діяльності, психології утриманства.
Обов'язкові платежі населення здійснюються через фінансовусистему у вигляді різних видів податків та зборів. Через акумуляцію податковихплатежів та зборів держава реалізує своє право на формування частини своїхресурсів для здійснення в подальшому соціальної політики через перерозподілгрошових коштів, надання допомоги малозабезпеченим громадянам. Для захистуінтересів малозабезпечених громадян та недопущення зниження рівня благополуччя,нижче допустимого в даних конкретних умовах, держава встановлює пороговиймінімум в доходах, який не оподатковується. У той же час для високих доходіввстановлюються прогресивно більш високі ставки податків — як прямих, так інепрямих.
Невідкладними заходами щодо реформування системи соціальногозахисту є впровадження механізмів адресної допомоги найнезахи-щенішим верствамнаселення з одночасною поступовою ліквідацією практики надання її через дотаціїта пільги всім категоріям населення, що їх потребують. Основними шляхамиреалізації цих заходів слід вважати такі:
• запровадження і фінансове забезпечення на державному рівнімінімальних соціальних гарантій (пенсій, стипендій, допомоги малозабезпеченимнепрацездатним громадянам, безробітним);
• встановлення науково обґрунтованих пропорцій між середнімимінімальними рівнями заробітної плати і пенсій, допомогою по безробіттю тадопомогою малозабезпеченим громадянам пенсійного віку і сім'ям з дітьми,різними оцінками рівнів бідності;
• запровадження, виходячи з динаміки споживчих цін,попереджувальних заходів соціального захисту населення, адресної допомоги ісубсидій;
• захист купівельної спроможності малозабезпеченихнепрацездатних громадян і сімей через періодичний перегляд середньо-душовогосукупного доходу, що дає право на допомогу.
Ці пропозиції є тактичними завданнями.Стратегічними завданнями реформування системи соціального захисту слід вважатизначне зростання ролі страхових підходів у її механізмах та створеннязаконодавчих, інституційних і фінансових засад для нової системи соціальногострахування, що передбачає обов'язкове страхування, пов'язане зі стажем роботигромадянина і його участю у створенні фондів соціального страхування; державнестрахування окремих категорій громадян і відповідне забезпечення гарантій, якібере на себе держава (щодо військовослужбовців та ін.), добровільнестрахування. Така система соціального страхування має забезпечити більшефективний соціальний захист населення, об'єктивну диференціацію пенсій таінших соціальних гарантій відповідно до внеску кожного громадянина, йогострахового статусу та ін [23].
З метою створення умов для формування і реалізації соціальноїполітики на основі визначеної стратегії економічного розвитку та фінансовоїстабілізації, забезпечення права кожного громадянина на достатній життєвийрівень Кабінет Міністрів України 24 травня 2001 року схвалив Основні напрямисоціальної політики на період до 2005 року.
Оскільки соціальна політика держави базується на визначенніголовної мети, пріоритетних напрямків політики у сфері оплати праці, доходівнаселення та соціального захисту, метою соціальної політики є забезпеченнязростання рівня і поліпшення умов життя населення країни.
Серед програмних заходів щодо державної соціальної політикиможна виділити насамперед такі:
• виокремлення основних чинників, що впливають на поліпшенняматеріального становища населення (фінансова стабільність в країні, зростання виробництваі продуктивності праці, підвищення рівня доходів бюджету, рівень заробітноїплати, пенсій, стипендій, розвиток малого бізнесу тощо);
• визначення шляхів досягнення мети і вирішення завданьсоціальної політики щодо забезпечення гарантованості та своєчасності виплатизаробітної плати, пенсій, стипендій, допомоги та інших соціальних виплат;підвищення рівня заробітної плати та відповідності виконуваній роботі;впровадження режиму першочергової виплати заробітної плати із виручки,отриманої підприємством; забезпечення 100 %-го фінансування поточних виплатзаробітної плати працівникам бюджетних установ; посилення відповідальностіпосадових осіб за затримку виплати заробітної плати, пенсій, стипендій та іншихсоціальних виплат; подолання тенденцій подальшого розшарування суспільства зарівнем доходів; подальше реформування системи пенсійного забезпечення, зокрема,з урахуванням стажу роботи та трудового внеску; запровадження системипенсійного страхування; підвищення адресності надання соціальної допомоги;введення в дію механізмів бюджетно-страхової медицини; реформування системисоціального захисту від безробіття; по мірі наповнення бюджету —започаткуван-ня виплат знецінених заощаджень населення;
• визначення основних заходів щодо здійснення соціальноїполітики (забезпечення введення в дію законів України, що сприяють вирішеннюсоціальних проблем);
• висвітлення наслідків впливу законодавчих актів і урядовихрішень щодо вирішення завдань соціальної політики.
Формування соціальної політики відбувається як з урахуваннямукладених конвенцій Міжнародної організації праці (МОП), так і вимог, щовиставляються світовими організаціями при наданні фінансової допомоги [57].
У визначенні майбутніх напрямів економічного та соціальногорозвитку пострадянських країн беруть участь Міжнародний валютний фонд (МВФ),Світовий Банк (СБ), Європейський Союз (ЄС), МОП. Згоди в дискусіях на темусоціального добробуту на світовому, регіональному і національному рівнях ще недосягнуто.
Соціальне страхування – це гарантована система заходів щодо забезпечення громадян у старості,втрати працездатності, підтримки материнства та дитинства, а також з охорониздоров’я членів суспільства в умовах безплатної медицини.
Соціальне страхування – це важлива складова частинасоціального захисту населення, центром якого є людина та її потреби, а якістьїх задоволення впливає на соціально-економічний розвиток держави. Соціальнестрахування створює умови для відтворення робочої сили та захисту громадян уразі настання певних страхових випадків: втрати працездатності, втратигодувальника, безробіття, нещасного випадку на виробництві, догляду за дитиною,вагітності та пологів тощо [25].
Необхідність соціального страхування зумовлена такимипричинами:
- наявністю осіб, котрі, з оглядуна певні обставини, не беруть участі в суспільно-корисній праці, отже, неможуть за рахунок заробітньої плати підтримувати своє життя;
- наявністю громадян, котрі єдієздатними, але не мають можливості її реалізувати.
Система соціального страхування включає в себе соціальні,економічні, фінансові та правові аспекти.
Соціальні аспектиполягають у створенні всеосяжної та універсальної системи захисту всіх верствнаселення від усіх чинників нестабільності. Наявність такої системи свідчитьпро ефективну соціальну політику держави, направлену на задоволення потребгромадян.
З економічної точки зору соціальне страхування виступаєважелем перерозподілу грошових коштів у суспільстві та пов’язане з розвиткомекономіки. Зміцнення економіки впливає на зростання доходів підприємств, організацій,а разом з тим і збільшення розміру страхових внесків.
Соціальне страхування впливає на підвищення ефективностідіяльності підприємства через матеріальне забезпечення та охорону здоров’япрацівників. Воно створює необхідні економічні передумови для збереженняпрацездатності економічно активної частини населення, а певних випадкахзабезпечує виплату соціальної допомоги у разі втрати працездатності внаслідокзагального захворювання, нещасного випадку на виробництві чи професійногозахворювання.
З правової точкизору соціальне страхування – це система юридичних норм, які регулюютьсоціальний захист населення при настанні страхових випадків, передбаченихзаконодавством.
Соціальне страхування є фінансовою категорією, яка виражаєекономічні відносини, що виникають в процесі розподілу та перерозподілу ВВПшляхом формування фондів грошових коштів та їх використання для забезпеченнягромадян у старості, на випадок постійної чи тимчасової втрати працездатності,безробіття, підтримки материнства, а також з охорони здоров’я [31].
Соціальному страхуванню властиві дві функції: розподільната контрольна. Розподіл відбувається у формі руху грошових коштів:
- між окремими державнимисоціальними фондами;
- між бюджетом та соціальнимифондами;
- шляхом виплати пенсій, соціальнихдопомог фізичним особам;
- шляхом направлення коштів наутримання органів управління;
- шляхом інвестування у цінніпапери тощо.
Суб’єктами розподілу є держава, підприємства, організації,фізичні особи. Об’єктом розподілу – ВВП, створений у суспільстві за рік.
В процесі розподілу ВВП роботодавці та фізичні особисплачують внески на соціальне страхування у державні цільові фонди. В системізагальнообов’язкового державного соціального страхування всі працівникизобов’язані брати участь у формуванні соціальних страхових фондів, сплачуючивстановлені внески.
Цільові фонди як самостійні фінансові системи створені закожним видом страхування. Розміри соціальних виплат залежать від внескузастрахованого, а часто і від цього заробітку. Поряд із орієнтацією наіндивідуальні внески в системі соціального страхування мають місце елементисолідарного перерозподілу.
Контрольна функціяздійснюється у формі фінансового контролю за рухом грошових коштів. Воназабезпечує повне та своєчасне надходження коштів до соціальних фондів та їхцільове використання згідно з плановими завданнями. Контроль проводиться зметою перевірки дотримання суб’єктами розподілу чинного законодавства таузгодження суспільних, колективних та приватних інтересів у державі.
Соціальне страхування виступає важливим елементомфінансової системи України. Державне соціальне страхування тісно пов’язане здержавними цільовими фондами та державним бюджетом, кошти яких є джереламифінансування соціальних виплат. Недержавне соціальне страхування може проводитисясуб’єктами підприємницької діяльності. Окремі суб’єкти розподілу взаємодіютьміж собою і ці відносини опосередковуються рухом фінансових ресурсів.
Управління коштами соціального страхування здійснюютьфонди, створені за окремими видами страхування. Оперативне управління проводятьправління та виконавчі дирекції фондів. Фінансовий контроль здійснюють Державнаподаткова служба, Контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Наглядовіради тощо [24].1.2 Державні соціальні стандарти як основасоціальної функції держави
Державні соціальні стандарти — встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми інормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державнихсоціальних гарантій;
Державні соціальні гарантії — встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян,пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальнихвиплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечуютьрівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;
Соціальні норми і нормативи — показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів іпослуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними,соціально-культурними послугами;
Мета встановлення:
1.визначення механізму реалізації соціальних прав та державнихсоціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України;
2. визначення пріоритетів державної соціальної політики щодозабезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансовихресурсів для їх реалізації;
3. визначення та обґрунтування розмірів видатків Державногобюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів,соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утриманнясоціальної сфери [38].
На основі соціальних стандартів визначаються розміри основнихсоціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком,інших видів соціальних виплат і допомоги.
Державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробціпрограм економічного і соціального розвитку.
Принципи формування державних соціальних стандартів і нормативів
§забезпечення визначенихКонституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатньогожиттєвого рівня для кожного;
§законодавчого встановленнянайважливіших державних соціальних стандартів і нормативів;
§диференційованого засоціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів;
§наукової обґрунтованостінорм споживання та забезпечення;
§гласності та громадськогоконтролю при їх визначенні та застосуванні;
§урахування вимог нормміжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин[48].
Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього длязабезпечення нормального функціонування організму людини, збереження йогоздоров'я набору продуктів харчування (далі – набір продуктів харчування), атакож мінімального набору непродовольчих товарів (далі — набір непродовольчихтоварів) та мінімального набору послуг (далі — набір послуг), необхідних длязадоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається на підставі формування наборупродуктів харчування, набору непродовольчих товарів, набору послуг для чотирьохкатегорій громадян (для основних соціальних та демографічних груп населення), асаме: діти до 6 років; діти від 6 до 18років; працездатні громадяни; громадяни,які втратили працездатність.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерстваекономіки України та Державного комітету статистики України від 17.05.2001р.затверджено Методику визначення прожиткового мінімуму на одну особу та дляосіб, які відносяться до основних соціальних та демографічних груп населення.Для розрахунку вартісних величин набору продуктів харчування, наборунепродовольчих товарів та набору послуг використовуються середні споживчі ціни(тарифи) (далі — ціни) в країні (регіоні). Ціни (крім тарифів на комунальніпослуги, електроенергію, послуги зв'язку) розраховуються Державним комітетомстатистики України, і відповідна інформація щомісячно надається Мінпраці.Інформація про тарифи на комунальні послуги надається Мінпраці Державнимкомітетом будівництва, архітектури та житлової політики України, Національноюакціонерною компанією «Нафтогаз України», Національною комісієюрегулювання електроенергетики України, на послуги зв'язку — Державним комітетомзв'язку та інформатизації України.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахункуна місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основнихсоціальних і демографічних груп населення. Конкретний розмір прожитковогомінімуму щороку затверджується Верховною Радою [44].
Прожитковий мінімум застосовується для:
загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою дляреалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальнихпрограм;
встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальноїпенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям здітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплатвиходячи з вимог
Конституції України та законів України;
визначення права на призначення соціальної допомоги;
визначення державних соціальних гарантій і стандартівобслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціальногообслуговування та інших;
встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходівгромадян;
Система та класифікація соціальних стандартів та нормативів
1. За характером задоволення соціальних потреб соціальні нормативиподіляються на:
§нормативи споживання — розміри споживання в натуральному виразі за певний проміжок часу (за рік, замісяць, за день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточногоспоживання та деяких видів послуг;
§нормативи забезпечення — визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгостроковогокористування, а також забезпечення певної території мережею закладів охорониздоров'я, освіти, підприємств, установ, організацій соціально-культурного, побутового,транспортного обслуговування та житлово-комунальних послуг;
§нормативи доходу — розмірособистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм достатній рівеньзадоволення потреб, що обраховується на основі визначення вартісної величининабору нормативів споживання та забезпечення.
2. За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативиподіляються на:
§нормативи раціональногоспоживання — рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб;
§нормативи мінімальногоспоживання — соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування,непродовольчих товарів та послуг виходячи з соціальних або фізіологічнихпотреб;
§статистичні нормативи — нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання абозабезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічнихгруп [29].
3. За сферою застосування соціальні стандарти та нормативиподіляють на:
§Державні соціальні стандартиу сфері доходів населення
встановлюються з метою визначення розмірів державних соціальнихгарантій у сфері оплати праці, виплат за обов'язковим державним соціальнимстрахуванням, права на отримання інших видів соціальних виплат і державноїсоціальної допомоги та їх розмірів, а також визначення пріоритетності напрямівдержавної соціальної політики.
§Державні соціальні нормативиу сфері соціального обслуговування
встановлюються для визначення розмірів державних гарантійсоціальної підтримки інвалідів, осіб похилого віку, дітей, які залишилися безпіклування батьків, та інших осіб, які потребують соціальної підтримки:
1. перелік послуг, якінадаються закладами соціального обслуговування і фінансуються за рахунокдержавного та місцевих бюджетів і соціальних фондів;
2. норми соціальногообслуговування пенсіонерів, інвалідів та дітей, які перебувають на утриманнідержави;
3. норми харчування тазабезпечення непродовольчими товарами у державних і комунальних закладахсоціального обслуговування.
§Державні соціальні нормативиу сфері житлово-комунального обслуговування
1. гранична норма оплати послугз утримання житла, житлово-комунальних послуг залежно від отримуваного доходу;
2. соціальна норма житла танормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких державанадає пільги та встановлює субсидії малозабезпеченим громадянам;
3. показники якості наданняжитлово-комунальних послуг.
§Державні соціальні нормативиу сфері транспортного обслуговування та зв'язку включають:
1. норми забезпеченнятранспортом загального користування;
2. показники якостітранспортного обслуговування;
3. норми забезпеченостінаселення послугами зв'язку.
§Державні соціальні нормативиу сфері охорони здоров'я включають
1. перелік та обсяггарантованого рівня медичної допомоги громадянам у державних і комунальнихзакладах охорони здоров'я;
2. нормативи надання медичноїдопомоги, що включають обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичнихпроцедур;
3. показники якості наданнямедичної допомоги;
4. нормативи пільговогозабезпечення окремих категорій населення лікарськими засобами та іншимиспеціальними засобами;
5. нормативи забезпеченнястаціонарною медичною допомогою;
6. нормативи забезпеченнямедикаментами державних і комунальних закладів охорони здоров'я;
7. нормативисанаторно-курортного забезпечення;
8. нормативи забезпеченняхарчуванням у державних і комунальних закладах охорони здоров'я.
§Державні соціальні нормативиу сфері забезпечення навчальними закладами
1. перелік та обсяг послуг, щонадаються державними і комунальними закладами дошкільної, загальної середньої,професійно-технічної та вищої освіти;
2. нормативи граничногонаповнювання класів, груп та співвідношення вихованців, учнів, студентів іпедагогічних працівників у навчальних закладах;
3. норми матеріальногозабезпечення навчальних закладів та додаткових видів соціального матеріальногозабезпечення учнів.
§Державні соціальні нормативиу сфері обслуговування закладами культури
1. перелік та обсяг безоплатнихпослуг, які надаються населенню закладами, підприємствами, організаціями таустановами культури;
2. показники якості надання населеннюпослуг закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;
3. нормативи забезпеченнянаселення закладами, підприємствами, організаціями та установами культури
§Державні соціальні нормативиу сфері обслуговування закладами фізичної
культури та спорту
1. перелік та обсяг безоплатнихпослуг, які надаються населенню закладами фізичної культури, спорту, а такождитячо-юнацькими спортивними школами;
2. нормативи забезпеченнянаселення закладами фізичної культури та спорту.
§Державні соціальні нормативиу сфері побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування
1. нормативи забезпеченнянаселення побутовими послугами;
2. показники якості наданняпобутових послуг;
3. нормативи забезпеченняторговельною площею та місцями у закладах громадського харчування;
4. показники якості та безпекитоварів і послуг підприємств громадського харчування [60].
Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами зметою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
До числа основних державних соціальних гарантій включаються:
мінімальний розмір заробітної плати;
мінімальний розмір пенсії за віком;
неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
Основні державні соціальні гарантії, які є основним джереломіснування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленогозаконом.
Основні державні соціальні гарантії визначаються виключно законом.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державнихорганів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організаційнезалежно від форми власності.
Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізаціїмісцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальнігарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населеннюУкраїни в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державнігарантії щодо:
рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії наЧорнобильській АЕС;
рівнів оплати праці працівників різної кваліфікації в установах таорганізаціях, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;
стипендій учням професійно-технічних та студентам вищих державнихнавчальних закладів;
індексації доходів населення з метою підтримання достатньогожиттєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів вумовах зростання цін;
надання гарантованих обсягів соціально-культурного,житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування таобслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту,торгівлі та громадського харчування;
забезпеченняпільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріямгромадян, які потребують соціальної підтримки [53]. 1.3Місце соціального страхування у соціальній політиці держави
В Україні система державного соціальногострахування включає в себе: пенсійне страхування, страхування з тимчасовоївтрати працездатності, страхування на випадок безробіття та страхування віднещасного випадку на виробництві.
Розглянемо пенсійне страхування. Пенсійнестрахування (один із видів соціального страхування) — це гарантована державоюсистема заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби,втрати працездатності. Одна із основних форм соціального захисту, в основі якоїлежить страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежівсуб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видівгосподарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовахтрудового договору, й використання державою цих коштів для матеріальногозабезпечення громадян [34].
Уновому законі офіційно передбачено три рівні пенсійного страхування:
1.Солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
2.Накопичувальна система загальнообов'язкового державно-го пенсійногострахування. Умовами запровадження накопичувальної системи є зростання валовоговнутрішнього продукту протягом двох років не менше, ніж на 2% порівняно зпопереднім роком, збалансованість бюджету Пенсійного фонду, прийняттязаконодавчих актів для функціонування накопичувальної системи, проведеннятендерів і підписання договорів з компаніями щодо управління активаминакопичувального фонду.
1. Система недержавного пенсійного забезпечення. Вона базується наумовах добровільної участі громадян, роботодавців або їх об'єднань у формуванніпенсійних виплат. Умови та порядок формування цих накопичень визначені в Законі«Про недержавне пенсійне забезпечення» (набрав чинності з 1 січня 2005 р.),прийнятому водночас із Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійнестрахування».
Соціальнестрахування з тимчасової втрати працездатності – це загальнообов'язковедержавне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності тавитратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальнезабезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідоктимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною,дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду замалолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженнямдитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також наданнясоціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасовоївтрати працездатності (ФСС ТВП).
Загальнообов'язковедержавне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності тавитратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за такимипринципами:
· законодавчого визначення умов і порядку здійснення цього видустрахування;
· обов'язковості страхування осіб, які підлягають цьому видустрахування згідно із законом, та добровільності страхування інших осіб;
· державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
· обов'язковості фінансування ФСС ТВП витрат, пов'язаних із наданнямматеріального забезпечення та соціальних послуг;
· формування та використання страхових коштів на засадахсолідарності та субсидування;
· цільового використання коштів;
· паритетності в управлінні ФСС ТВП представників держави,застрахованих осіб та роботодавців;
· відповідальності роботодавців та ФСС ТВП за реалізацію правазастрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги.
Страхуваннявід нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державногосоціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист,охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Завданнямистрахування від нещасного випадку є:
— проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих інебезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві,професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих,викликаним умовами праці;
— відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещаснихвипадків або професійних захворювань;
— відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їхніхсімей [37].
Основнимипринципами страхування від нещасного випадку є:
· паритетність держави, представників застрахованих осіб тароботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
· своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;
· обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, якіпрацюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах,передбачених законодавством про працю, а також добровільність такогострахування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та громадян —суб'єктів підприємницької діяльності;
· надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянамисвоїх прав;
· обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;
· формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;
· диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і станубезпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожномупідприємстві;
· економічна зацікавленність суб'єктів страхування в поліпшенні умовбезпеки праці;
· цільовевикористання коштів страхування від нещасного випадку.
Соціальне страхування на випадок безробіття – система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріалне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Згідно Закону України “Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття” страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:
- наданнядержавних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
- обов’язковостістрахування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору(контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а такождобровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботоюсамостійно, а також громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності;
- цільовоговикористання коштів страхування на випадок безробіття;
- солідарностіта субсидування;
- обов’язковостіфінансування витрат, пов’язаних з наданням матеріального забезпечення у випадкубезробіття та соціальних послуг;
- паритетності вуправлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представниківзастрахованих осіб та роботодавців;
- диференціаціїрозмірів виплати допомоги із безробіття залежно від страхового стажу татривалості безробіття;
- надання нарівні не нижче за прожитковим мінімум, встановлений законом, допомоги ізбезробіття та матеріальної допомоги у період професійної підготовки,перепідготовки та підвищення кваліфікації;
- законодавчоговизначення умов та порядку здійснення страхування на випадок безробіття [51].
Державнерегулювання — це важливий елемент управління соціальним страхуванням,формуванням та використанням коштів державних соціальних фондів. Метою державногорегулювання у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування є:
•проведення єдиної політики держави в цій сфері;
•забезпечення реалізації прав громадян на загальнообов'язкове державне соціальнестрахування;
•створення умов для ефективного функціонування системи соціального страхування;
•забезпечення дотримання суб'єктами соціального страхування вимог законів, іншихнормативно-правових актів;
•адаптація системи соціального страхування до міжнародних стандартів. Державнерегулювання соціального страхування полягає у:
•розробці та прийнятті системи законодавчих, нормативно-правових актів, щорегламентують відносини в цій сфері;
•щорічному перегляді та затвердженні розмірів страхових внесків, норм,нормативів з урахуванням поточної економічної та Соціальної ситуації;
•перегляді видів та розмірів соціальних виплат з метою покращення матеріальногозабезпечення громадян;
•встановленні обов'язкової вимоги щодо створення страхових резервів з метоюзабезпечення своєчасності та повноти соціальних виплат;
•державному фінансовому контролі за дотриманням законодавства щодо формуваннядоходів соціальних страхових фондів та цільового використання їх коштів;
•контролі та нагляді за діяльністю центральних і територіальних органівдержавних фондів, їх взаємодією з іншими суб'єктами [33].
Державнерегулювання передбачає створення та функціонування відповідного фінансовогомеханізму, який повинен бути спрямований на раціональне управління рухомфінансових ресурсів та формування фінансових відносин, що виникають у процесіутворення та використання страхових фондів.
Фінансовиймеханізм регулювання соціального страхування — це сукупність фінансовихметодів, форм та важелів управління фінансовими ресурсами, що призначені дляматеріального забезпечення громадян у разі настання страхових випадків.
Фінансові методи відображають впливфінансів на процеси, які відбуваються у сфері соціального страхування. Їх діявиявляється в ході формування та використання бюджетів страхових фондів.Фінансові методи діють за допомогою фінансових важелів. Усі елементифінансового механізму повинні бути націлені на виконання основних функційуправління, а саме: планування, прогнозування, оперативного управління,регулювання, контролю, нагляду.
Правовезабезпечення виявляється у встановленні правових засад відносин, що мають місцеу сфері соціального страхування. Закони України, Укази Президента встановлюютьобов'язки, права та відповідальність сторін, які беруть участь у страхуванні.Вони передбачають правові норми, згідно з якими на Кабінет Міністрів України,Пенсійний фонд, інші органи державної виконавчої влади покладаються завдання зрозробки конкретних постанов, інструкцій та положень щодо забезпеченнявиконання законів. Постанови Кабінету Міністрів України, правління Пенсійногофонду та інших державних цільових фондів деталізують статті законів тарозробляють механізм їх реалізації в практичній діяльності. Крім того, КабінетМіністрів України має право видавати в межах своєї компетенції та повноваженьнормативні акти, що безпосередньо стосуються соціального захисту населення[20].
Із розвиткомУкраїни як незалежної держави відбувалися зміни в законодавстві, що регулюєсоціальне страхування. Прийнятий 5 листопада 1992 р. Закон України «Пропенсійне забезпечення» хоч і закладав страхову основу, але значною мірою зберігположення союзного законодавства щодо державного забезпечення пенсіонерів.Відбулося руйнування старої системи соціального захисту та дещо стихійнийрозвиток соціального страхування. Уряд реагував на поточні проблеми, приймаючипостанови щодо забезпечення певних соціальних виплат за рахунок бюджетнихкоштів. Не всі види соціального захисту забезпечувалися через системусоціального страхування.
Таблиця 1.1
Склад фінансового механізму регулювання соціального страхуванняФінансові методи Планування, прогнозування, формування бюджету фонду, оперативне управління, перерозподіл, регулювання, використання коштів, контроль, нагляд />/>Фінансові важелі Страхові внески, доходи, пільги, фінансові санкції, страхові тарифи, бюджет фонду, матеріальне забезпечення, витрати />/>Правове забезпечення Укази Президента України, Закони України, постанови Кабінету Міністрів України та правлінь фондів, накази міністерств />/>Нормативне забезпечення Інструкції, методичні розробки, норми />/>Інформаційне забезпечення Інформація про платників внесків, отримувачів допомог, рух грошей тощо
Угрудні 1994 р. Верховна Рада України схвалила Концепцію соціальногозабезпечення населення України, згідно з якою «система конкретних формсоціального забезпечення населення включає: матеріальне забезпечення шляхомсоціального страхування у разі безробіття, тимчасової або повноїнепрацездатності та соціальну допомогу непрацездатним і малозабезпеченимгромадянам».
Унаступні роки відбулися значні зміни в системі соціального страхування. Великийвплив на це мала прийнята 28 червня 1997 р. Конституція України, яка визначалаосновні засади соціальної політики держави. Стаття 3 Конституції закріплюєсоціальну спрямованість політики України. У статтях 46,48 і 49 визнається правогромадян на достатній життєвий рівень для себе і для своєї сім'ї, на охоронуздоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, а також право громадян насоціальний захист за віком, у випадку хвороби, інвалідності, втратигодувальника та в інших випадках, передбачених законом. Конституція покладає надержаву обов'язок створювати необхідні умови для реалізації цього права [22].
Частина1 ст. 46 Конституції перелічує умови, настання яких є основою для забезпеченнягромадян, а саме: певні періоди життя, пов'язані з її віком (дитинство,старість), станом здоров'я, втратою працездатності чи втратою годувальника.Частина 2 ст. 46 закріплює положення про те, що державні пенсії й соціальні допомогивстановлюються законом.
Зметою реалізації державної політики щодо забезпечення соціального захистунаселення Верховна Рада України у січні 1999 р. прийняла закон прозапровадження в Україні загальнообов'язкового державного соціальногострахування, а також «Основи законодавства України про загальнообов'язковедержавне соціальне страхування» від 14 січня 1999 р. № 16/98-ВР, які визначаютьпринципи, загальні правові, фінансові й організаційні засади державногосоціального страхування громадян в Україні. Згідно з цим законом булирозроблені відповідними органами і прийняті Верховною Радою такі закони:
- «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування віднещасного випадку на виробництві та професійного за хворювання» від 23 вересня 2000р. № 1105-ХІІ;
- «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадокбезробіття» від 2 березня 2001 р. № 2213-ІП;
- «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язкуз тимчасовою втратою працездатності та витрата ми, зумовленими народженням тапохованням» від 18 січня 2002р. №2240-111;
- «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9липня 2004 p. № 1058-IV;
- «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2004 р. №1057-IV;
- «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування».
Зазначені закони знайшли подальшу деталізацію у відповіднихінструкціях, постановах та положеннях. Крім того, прийняті законодавчі акти, щорегулюють порядок нарахування та сплати окремих страхових зборів, розміристрахових виплат, пенсійне забезпечення певних категорій громадян тощо. Щодопенсійного страхування існує близько 17 нормативних документів. Так, ЗаконУкраїни «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 1 січня 1999 p. №284-XIV містить положення про пенсійне страхування наукових працівників(перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України). Закон України«Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захистжурналістів» від 18 червня 1999 р. N° 2601-XIV встановлює, що право на особливупенсію мають працівники державних та комунальних засобів масової інформації,які досягай загального пенсійного віку і мають певний стаж роботи заспеціальністю. Закон України «Про внесення змін до ст. 32 Закону України «Простатус народного депутата України» від 5 жовтня 2001 р. № 2015-ИІ встановлює,що при досягненні пенсійного віку народному депутату призначається державнапенсія у розмірі 80% з урахуванням усіх надбавок і доплат. Закон України «Простатус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи» від 19 грудня 1992 р. № 2002-12 закладає пільги, компенсації,додаткові пенсії цій категорії громадян. Ці та інші законодавчі актирегламентують умови і порядок забезпечення соціальними виплатами певнихкатегорій громадян. Аналіз законодавчих та нормативних актів свідчить, щоправова база соціального страхування в Україні в основному сформована, однак узв'язку із впливом певних чинників (фінансові можливості держави, впливполітичних партій тощо) приймаються поточні рішення, що не дають можливостідосягти необхідного рівня матеріального забезпечення громадян.
Розділ 2. Аналіз ефективного фіскальногомеханізму забезпечення соціальних функції держави в Україні2.1 Порядок пенсійного забезпечення громадянУкраїни та його роль в системі соціального захисту населення
Пенсійне забезпечення в Україні є державною системою і єосновною складовою системи соціального захисту населення. Міністерство праці тасоціальної політики України є головним (провідним) органом у системіцентральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державноїполітики у сфері пенсійного забезпечення. Управління фінансами пенсійногозабезпечення здійснює Пенсійний фонд України. На нього покладено такожздійснення функцій з призначення (перерахунку) пенсій. Обіг коштів у пенсійнійсистемі здійснюється через банківські установи та відділення зв'язку.
Система охоплює непрацездатних громадян похилого віку,інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати яким проводяться у форміпенсій, надбавок та підвищень до пенсій, компенсаційних виплат, додатковихпенсій та державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію таінвалідам. Кошти на реалізацію Державної пенсійної програми формуються зарахунок надходжень від:
— обов'язкових внесків підприємств, установ, організацій;
— обов'язкових внесків громадян;
— коштів Державного бюджету та фондів соціальногострахування;
— інших надходжень.
Законодавством передбачено впровадження трирівневої пенсійноїсистеми, яка розширить можливості для підвищення добробуту людей таекономічного зростання в Україні. Перший рівень -солідарна системазагальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка базується назасадах солідарності і субсидування і здійснення виплати пенсій та наданнясоціальних послуг зарахунок коштів Пенсійного фонду. Другий рівень — накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,яка базується на засадах накопичення коштів у Накопичувальному фонді, якіобліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб. Третійрівень -система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується назасадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванніпенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат, що будедоповненням до пенсійних виплат з І та ІІ рівнів [36].
/>
Рис.2.1. Правові основи пенсійної системи України
Пенсійна система доповнюється системою пільг, компенсацій,гарантій, програмою житлових субсидій та іншими видами державної соціальноїдопомоги громадянам похилого віку, інвалідам, сім'ям з дітьми тощо.
З 1 січня 2005 року в Україні запроваджено реформованусолідарну пенсійну систему та добровільну накопичувальну систему черезнедержавне пенсійне забезпечення.
На відміну від інших країн, де проводилась пенсійна реформа, вУкраїні за нормами нового пенсійного законодавства було перераховано ранішепризначені пенсії. При цьому гарантувалося збереження розміру ранішепризначених пенсій і застосування всіх пільг при обчисленні стажу роботи,передбачених раніше діючим законодавством.
Запроваджено нову формулу обчислення пенсії, яка передбачаєрозширення періоду врахування заробітку при призначенні їх розмірів тазарахування до страхового стажу лише тих періодів, за які сплачено страховівнески до Пенсійного фонду.
З 12 січня 2006 року, згідно із внесеними змінами до статті28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійнестрахування», забезпечено виплату мінімальної пенсії за віком, занаявності у чоловіків 25 років, а у жінок — 20 років страхового стажу, урозмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратилипрацездатність (332 грн.).
/>
Рис.2.1.Розмір мінімальної пенсії за віком (грн.)
За кожний повний рік страхового стажу понад 25 роківчоловікам і 20 років жінкам, пенсія за віком збільшена на 1 відсоток розмірупенсії, обчисленого відповідно до базового пенсійного Закону, але не більше ніжна 1 відсоток від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратилипрацездатність. З зазначеної дати до певної міри відновлено диференціаціюпенсії в залежності від страхового стажу і від статусу особи, оскільки з цієїдати надбавки та підвищення до пенсії встановлюються понад прожитковий мінімум.
Середній розмір пенсійних виплат на 01.01.2007 р. склав406,82 грн. або збільшився в порівнянні з січнем 2006 року (316,23 грн.) в 1,29рази, а в порівнянні з січнем 2005 року (182,24 грн.) в 2,23 рази.
Таблиця 2.1.
Видатки на пенсійне забезпечення по УкраїніПоказники: Станом на 01.01.04 Станом на 01.01.05 % до 2005 Cтаном на 01.01.06 % до 2006 %до 2005 Чисельність пенсіонерів (чол.) 13 769423 13489 716 - 13 449493 - - Середній розмір пенсії (грн.) 182,24 316,23 173,52% 406,82 128,65% 173,52%
У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України«Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» призначено пенсій насуму майже 995 млн. грн. понад 1,1 млн. осіб, праця та служба яких відзначенадержавними нагородами. Пенсії за особливі заслуги перед Україною призначаютьсяв розмірі від 20 до 40 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб,які втратили працездатність. Зазначені пенсії збільшуються у зв'язку іззбільшенням прожиткового мінімуму.
/>
Рис.2.2. Найменші розміри пенсійних виплат відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійнестрахування»з урахуванням надбавок та підвищень (без пенсій за особливізаслуги) (грн.)
31 січня 2007 року з прийняттям Закону України «Провнесення змін до Закону України „Про пенсії за особливі заслуги передУкраїною“ щодо працюючих пенсіонерів» пенсії за особливі заслугипрацюючим пенсіонерам виплачуються незалежно від доходів (до цієї дати пенсіїза особливі заслуги виплачувались працюючим пенсіонерам, якщо середньомісячнийдохід пенсіонера за попередній рік не перевищував прожиткового мінімуму дляосіб, які втратили працездатність).
З 1 травня 2005 року інвалідам війни, розмір пенсії яких недосягав прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратилипрацездатність на 2005 рік, додатково до пенсій встановлюється адресна цільовагрошова допомога. З 1 січня 2006 року ця допомога встановлюється також іособам, розмір пенсій яких перевищує цю величину і становить для інвалідіввійни І групи 70 гривень, для інвалідів війни ІІ та ІІІ груп — 50 гривень таучасників бойових дій — 40 гривень [57].
31 січня 2007 року збільшено у 3,5 рази пенсії поінвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986році та пенсію у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи членам їх сімей, та у 2,5 рази — по інвалідності учасникамліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1991 роках,громадянам, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження, та пенсію у зв'язку звтратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофичленам їх сімей.
Також, збільшено більш ніж у 2 рази підвищення до пенсіїінвалідам війни, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту».
Крім того, з січня 2007 року збільшено більш ніж у 1,9 разимінімальну пенсійну виплату інвалідам війни із числа військовослужбовцівстрокової служби відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпеченняосіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
/>
Рис.2.3. Розміри підвищення пенсії або щомісячного довічногогрошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замістьпенсії інвалідам війни, відповідно до Закону України «Про статус ветераніввійни, гарантії їх соціального захисту»
Забезпечено стовідсоткове фінансування програми щодозапровадження додаткових пенсійних гарантій працівникам, які вивільнені узв'язку з достроковим зняттям Чорнобильської АЕС з експлуатації. Лише в ційчастині її вартість у 2007 році складає близько 5,6 млн. гривень.
Порядок призначення пенсії (крім суддям, народним депутатамта прокурорам) передбачає проводити їх нарахування виходячи із сум заробітноїплати, на яку нараховуються страхові внески (збір)на загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування. З 1 січня 2007 року максимальна величинафактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу(прибутку), з яких відповідно до законів України справляються страхові внескидо Пенсійного фонду України, дорівнює десяти розмірам прожиткового мінімуму,встановленого законом для працездатних осіб, а саме: з 01.01.2007 року-4830,00грн., з 01.04.2007 року — 4960,00 грн., з 01.10.2007 року-5050,00 грн.
/>
Рис.2.5.Мінімальна пенсійна виплата інвалідам війнивідповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених звійськової служби, та деяких інших осіб» (без пенсії за особливі заслугиперед Україною)
Крім цього, розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень,додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслугиперед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством),призначених у 2007 році відповідно до Митного кодексу України, законів України«Про державну службу», «Про Національний банк України»,«Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевогосамоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус ісоціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації тасоціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічнудіяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військовоїслужби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державнепенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», ПостановоюВерховної Ради України від 13 жовтня 1996 року № 379/95-ВР «Прозатвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України»,не може перевищувати 12 мінімальних пенсій за віком, встановленої абзацомпершим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування», а саме: з 01.01.2007 року — 4200,00 грн.,з 01.04.2007 року-4308,00 грн., з 01.10.2007 року-4392,00 грн.
Забезпечено реалізацію Закону України «Про внесення зміндо Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність“, якимнадано право на призначення наукової пенсії особам, які працюють (працювали) внаукових установах всіх форм власності, врегульовано питання осучасненнязаробітку, зокрема, його коригування здійснюється з урахуванням середньоїзаробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, зменшенофінансовий тягар щодо фінансування наукових пенсій працівникам державних небюджетних наукових установ, зокрема, передбачено, що різниця між сумоюпризначеної пенсії за Законом України „Про наукову і науково-технічнудіяльність“ та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчихактів, на яку має право науковий працівник, фінансується за рахунок коштів цихпідприємств, а також коштів державного бюджету з розрахунку на одну особу 50відсотків різниці пенсії, призначеної за Законом України „Про наукову інауково-технічну діяльність“ [53].
Забезпечено реалізацію Закону України „Про державнусоціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам“,яким передбачено переведення з 01.01.2006 року соціальних пенсій і надбавок допенсій на догляд у державну допомогу. Зазначеним Законом встановлено адреснийпідхід до питання надання державної соціальної допомоги, а саме допомоганадається тим особам, які її потребують. Крім того, інвалідам війни наданоправо на одержання збільшеного розміру державної соціальної допомоги на догляд,незалежно від виду одержуваної пенсії.
Відповідно до нового пенсійного законодавства щороку з 1березня проводиться підвищення розміру пенсії на коефіцієнт, який відповідає неменше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньої заробітної плати в Україніпорівняно з попереднім роком. Так, підвищення пенсій з 01.03.2006 року склало5,5%, а з 01.03.2007 року-7,34%.
/>
Рис.2.6. Доходи Пенсійного фонду України на 2007 рік
У 2007 році видаткова частина бюджету Пенсійного фондуУкраїни затверджена на рівні 70,2 млрд. грн. Доходна частина збільшена упорівнянні з бюджетом 2006 року за рахунок:
— зростання власних надходжень Пенсійного фонду України (на 9млрд. грн. або на 22% більше);
— збільшення асигнувань з Державного бюджету на розмежування(на 3,1 млрд. грн. або 46%).
/>
Рис.2.8. Співвідношення видатків на пенсійне забезпечення тасоціальне страхування за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду, фондівсоціального страхування та коштів Державного бюджету до ВВП (крім пенсійногозабезпечення військовослужбовців)
В доходній частині враховуються кошти Державного бюджетуУкраїни в сумі 7,3 млрд. грн. на покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду длявиплати пенсій.
Також, Державним бюджетом на 2007 рік передбачено 1,6 млн.грн. на компенсацію Пенсійному фонду України витрат від застосування платникамифіксованого сільськогосподарського податку спеціальної ставки із сплати зборуна обов'язкове державне пенсійне страхування.
Законом України „Про загальнообов'язкове державнепенсійне страхування“ передбачено забезпечення розмежування джерелфінансування пенсійного забезпечення. У Державному бюджеті України на 2007 рікасигнування на фінансування не властивих Пенсійному фонду пенсійних програмзбільшені на 3,1 млрд. грн. або на 46%.
/>
Рис.2.9. Видатки на пенсійне забезпечення за рахунок коштівДержавного бюджету у 2006-2007 рр., млн. грн.
Призначення і виплата пенсій громадянам України, якіпроживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали напостійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавствомУкраїни, яке складається із Закону України „Про загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування“, інших нормативно-правових актів, а такожміжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійногозабезпечення.
Відповідно до статті 51 Закону України „Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування“, у разі виїздупенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні,виплачується за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, щонастає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під часперебування за кордоном пенсія виплачується тільки в тому разі, якщо цепередбачено міжнародним договором (угодою) України, згода на обов'язковістьякого надана Верховною Радою України.
На цей час питання пенсійного забезпечення в Українірегулюються міжнародними договорами (угодами), укладеними з 21 країною.
Зазначені договори (угоди) розподіляються на два види:
— договори, що базуються на територіальному принципі, заякими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживаєотримувач (укладені з країнами СНД, Угорщиною, Румунією).
— договори, що базуються на пропорційному принципі, за якимикожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий(трудовий) стаж, набутий на території держави цієї сторони. За принципомпропорційності Україною укладені договори про соціальне забезпечення зРеспублікою Болгарія, Королівством Іспанія, Чеською Республікою, СловацькоюРеспублікою і іншими. Чинною є також тимчасова Угода між Урядом України іУрядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районахКрайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі угалузі пенсійного забезпечення [47].
Введення нової страхової системи (прийняття Закону України»Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), якасинхронізується з нормами європейського законодавства в цій сфері, з одногобоку — викликало необхідність переглянути вже діючі міжнародні договори(угоди), а з другого боку, відкрило можливості укладення міжнародних договорів(угод) з іншими державами щодо здійснення пенсійного забезпечення сторонами заперіод сплати страхових внесків у кожній із держав-учасниць.
Зокрема,в даний час ведеться підготовча робота щодо укладення таких договорів зФедеративною Республікою Німеччина, Аргентинською Республікою, ТурецькоюРеспублікою та перегляду Угоди про гарантії прав громадян держав-учасницьСпівдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня1993 року.2.2 Особливості державного соціальногострахування з тимчасової втрати працездатності, від нещасного випадку навиробництві та професійних захворювань, на випадок безробіття
Основною метою системи соціального страхування та пенсійноїреформи є забезпечення достойного рівня життя громадянам, які протягом своготрудового життя сплачували страхові внески, не приховуючи своїх трудовихдоходів. Пенсійна реформа спрямована на створення рівних можливостей дляпенсійного забезпечення громадян незалежно від сфери їх зайнятості та виду діяльності,усунення диспропорцій у розмірах пенсій.
Змістом реформи соціального забезпечення населення Українишляхом запровадження системи загальнообов'язкового державного соціальногострахування було:
1. Створення стійкої фінансової системи для економічногозахисту людини у разі настання безробіття, тимчасової непрацездатності,вагітності та пологів, народження дитини, нещасного випадку на виробництві тапрофесійного захворювання, старості та інших випадків, передбаченихзаконодавством, за рахунок страхових внесків роботодавців та застрахованихосіб.
2. Створення ефективної системи управління соціальнимстрахуванням за участю представників трьох сторін соціального партнерства(держави, профспілок та роботодавців).
3. Удосконалення системи виплат.
4. Встановлення дієвого контролю за цільовим використаннямкоштів цільових страхових фондів.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни маютьправо на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної,часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттяз незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках,передбачених законом [54].
Це право гарантується загальнообов'язковим державнимсоціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств,установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціальногозабезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів длядогляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що єосновним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий відпрожиткового мінімуму, встановленого законом.
З урахуванням положень Конституції України Верховна РадаУкраїни прийняла Основи законодавства України про загальнообов'язкове державнесоціальне страхування, Закони України «Про загальнообов'язкове державнесоціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійногозахворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 2000 р.№1105-XIV, «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування навипадок безробіття» від 2 березня 2001 р. № 1533-III, «Прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовоювтратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням» від 18 січня 2002 р. № 2240-III, «Про загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування» від 09.07.2004 р. № 1058-IV.
На розгляді Верховної Ради України знаходиться кільказаконопроектів щодо п'ятого виду загальнообов'язкового державного соціальногострахування — медичного страхування.
Таким чином, в Україні було створено законодавчі умови длястановлення системи загальнообов'язкового державного соціального страхування,яка базується на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення (1964р.) та рекомендаціях Міжнародної Організації Праці № 67 (1944 р.).
У 2006 році здійснюється чотири види загальнообов'язковогодержавного соціального страхування, а саме:
— на випадок безробіття;
— у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими народженням та похованням;
— від нещасного випадку на виробництві та професійногозахворювання, які спричинили втрату працездатності;
— пенсійне страхування.Основним джерелом формування коштівфондів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначені страховівнески страхувальників — роботодавців та застрахованих осіб (крім Фондусоціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійнихзахворювань України, до якого внески сплачують лише роботодавці), асигнуваннядержавного бюджету; суми фінансових санкцій, застосованих до підприємств,установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплатистрахових внесків та використання коштів фондів, а також суми адміністративнихштрафів, накладених на посадових осіб та громадян за такі порушення; прибуток,одержаний від тимчасово вільних коштів фондів, у тому числі резерву коштівфондів, на депозитному рахунку; благодійні внески підприємств, установ,організацій та фізичних осіб; інші надходження відповідно до законодавства України[39].
З переходом до ринкових відносин дедалі очевидною стаєнеобхідність участі працівників у фінансуванні фондів соціального страхування,що дає їм можливість самим впливати на рівень свого соціального захисту в разінастання страхових випадків.
Перехід від фінансування загальнообов'язкового державногосоціального страхування через систему податків до системи внесків маєпринципове значення, оскільки поняття «соціальний податок» та«страхові внески» різняться як за соціально-економічною природою, такі за роллю і призначенням у соціальному захисті. Страхові внески — це формарезервування заробітної плати, яка забезпечує матеріальні виплати та наданнясоціальних послуг працівникам в разі настання страхового випадку.
Таблиця 2.2
Страхові тарифи для роботодавців та найманих працівників назагальнообов'язкове державне соціальне страхування у 2007 роціПлатники страхових внесків Соціальне страхування на випадок безробіття Соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності Пенсійне страхування Соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві Разом Роботодавці 1,3 2,9 31,8 1,5* 37,5 Наймані працівники 0,5 0,5 від з/п до прожит. мін. 1,0 від з/п вище прожит. мін. (з 29.04.2005) 1,0 від з/п до 150 грн. 2,0 від з/п вище 150 грн. - 2,0 від з/п до 150 грн. 3,0 від з/п вище 150 грн. до прожит. мін. 3,5 від з/пл. вище прожит. мін. Разом (роботодавці та наймані працівники) 1,8 3,4 від з/п до прожит. мін. 3,9 від з/п вище прожит. мін. 32,8 від з/п до 150 грн. (з 31.03.05 р.) 33,8 від з/п вище 150 грн.(з 31.03.05 р.) 1,5* 39,5 від з/п до 150 грн. 40,5 від з/пл. вище 150 грн. до прожит. мін. 41,0 від з/п вище прожит. мін.
Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальнестрахування щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно дляроботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рікодночасно із затвердженням Державного бюджету України. Кошти цільових страховихфондів не включаються до складу Державного бюджету України.
Середній розмір страхових тарифів. Страхові тарифи за цимвидом страхування диференційовані за галузями економіки (видами робіт) залежновід класу професійного ризику виробництва (існує 67 класів професійного ризикувиробництва, 1-му класу відповідає страховий тариф у розмірі 0,66%, 67-му класу-13,6%)
/>
Рис.2.10. Розподіл страхових внесків на окремі видисоціального страхування у 2006 році (%)
Кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціальногострахування України на випадок безробіття використовуються на виплатуматеріального забезпечення та надання послуг.
Види матеріального забезпечення:
— допомога по безробіттю, у тому числі одноразоваїї виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
— матеріальна допомога у період професійної підготовки,перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
— допомога на поховання у разі смертібезробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Види соціальних послуг:
— професійна підготовка або перепідготовка, підвищеннякваліфікації та профорієнтація;
— пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числішляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць дляпрацевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуванихгромадських робіт для безробітних;
— інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані зпрацевлаштуванням [25].
/>
Рис.2.11. Передбачені витрати коштів на фінансування програмсоціального страхування та пенсійного забезпечення у 2006 році
Впровадження загальнообов'язкового державного соціальногострахування на випадок безробіття розширило активну політику на ринку праці.Програми активних заходів реалізовувались в значних обсягах та за різниминапрямами, що сприяло закріпленню позитивних тенденцій на ринку праці, зокремазбільшенню зайнятості та зменшенню безробіття. Серед цих програм особливогопоширення набули інформаційні та профорієнтаційні послуги, створення банкувакансій та пошук підходящої роботи в автоматизованому режимі.
/>
Рис.2.12. Мінімальна допомога по безробіттю (на початокроку), грн.
У 2006 році відповідно до Закону України «Про загальнообов'язковедержавне соціальне страхування на випадок безробіття» послугами державноїслужби зайнятості скористалося 2,9 млн. незайнятих громадян.
Чисельність незайнятих громадян, охоплених активними заходамисприяння зайнятості населення в 2006 році зросла у порівнянні з 2005 роком на5% та становила 1662,3 тисячі осіб: 1049,8 тис. осіб було працевлаштовано,193,3 тис. безробітних проходили профнавчання, 419,2 тис. осіб — брали участь угромадських роботах. Найвищий рівень охоплення такими заходами незайнятихгромадян був у Донецькій (67,1%), Сумській (68,5%) областях та у м. Києві(93,0%)
/>
Рис.2.13. Співвідношення мінімальної допомоги по безробіттюдо прожиткового мінімуму
На вільні та новостворені робочі місця працевлаштовано 1049,8тис. осіб, що на 6,7 відсотка більше, ніж у 2005 році та на 34,7 тис. більше,ніж передбачалось основними параметрами бюджетної програми. Рівеньпрацевлаштування збільшився з 33,9 відсотків у 2005 році до 36,4 відсотків у 2006році.
Шляхом надання дотацій роботодавцям із коштів Фондузагальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття,було працевлаштовано 43,1 тис. осіб, що на 0,4 відсотка більше, ніж у 2005році.
За підтримки служби зайнятості у 2006 році організуваливласну справу як суб'єкти підприємницької діяльності 50,5 тис. безробітних, якіотримали одноразово допомогу по безробіттю для зайняття підприємницькоюдіяльністю (у 2005 році — 52,7 тис. осіб). Основними напрямами організаціїпідприємницької діяльності таких безробітних були сільське господарство(фермерство, птахівництво, тепличне господарство), торгівля, пошиття одягу,автосервіс, транспортні послуги.
Професійне навчання проходили 193,3 тис. безробітних, що на4,8 відсотка більше ніж у 2005 році. Із загальної чисельності безробітних, якіпроходили профнавчання, особи, які мали робочі професії, становили 39,8відсотка, службовці — 33,9 відсотка, особи, які займали робочі місця, що непотребують спеціальної підготовки — 13,3 відсотка, особи які не мали професії — 13,0 відсотка, молодь у віці до 18 років — 4,5 відсотка. Професійна підготовката перепідготовка безробітних проводилася за 568 професією та спеціальністю. У 2006році підвищили кваліфікацію 83,8 тис. безробітних, що майже на половину більшеніж у попередньому році.
Протягом 2006 року 733,6 тис. особам були наданіконсультаційні послуги, 2,3 млн. незайнятих громадян надані профорієнтаційніпослуги. Відбулося подальше збільшення професійного інформування безробітних таїх залучення до участі в семінарах із техніки самостійного пошуку роботи,орієнтації на підприємництво тощо. В 2006 році 1,5 млн. безробітних взялиучасть у таких семінарах.
У громадських роботах взяли участь 419,2 тис. незайнятихгромадян, що на 1,2 відсотка більше ніж у 2005 році. Переважно такі роботиорганізовувались у сільському господарстві, промисловості, житлово-комунальномугосподарстві, торгівлі та громадському харчуванні, будівництві тощо. Майже увсіх регіонах розширено види громадських робіт у соціальній сфері.
Станом на 1 січня 2007 року потреба підприємств, установ таорганізацій у працівниках становила 186,6 тис. осіб, що на 12,1 відсотківбільше ніж на відповідну дату попереднього року, це дозволило скоротитидисбаланс між пропозицією робочої сили та попитом на неї з 6 осіб на 1 січня 2006року до 5 осіб станом на 1 січня 2007 року
Страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності тавитратами, зумовленими народженням та похованням
Кошти загальнообов'язкового державного соціальногострахування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на фінансування:
1) допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд захворою дитиною);
2) допомоги по вагітності та пологах;
3) допомоги при народженні дитини;
4) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічноговіку;
5) допомоги на поховання (крім поховання пенсіонерів,безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
6) забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок насанаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, додитячих оздоровчих закладів, часткове утримання санаторіїв-профілакторіїв,надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми) [62].
Законом забезпечені рівні умови надання застрахованим особамдопомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, принародженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку тана поховання незалежно від виду діяльності, форми власності та господарювання.
Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачуєтьсязастрахованій особі за рахунок коштів Фонду соціального страхування зтимчасової втрати працездатності з шостого дня непрацездатності. Перші п'ятьднів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок коштів роботодавця, щосприяло посиленню контролю за виданням листків непрацездатності.
Допомога по тимчасовій непрацездатності у разі настання іншихстрахових випадків (необхідності догляду за хворою дитиною віком до 14 років,хворим членом сім'ї, догляду за дитиною віком до 3-х років абодитиною-інвалідом до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, якадоглядає за цією дитиною, тощо) виплачується застрахованій особі з першого дняза рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втратипрацездатності.
Допомога по тимчасовій непрацездатності надаєтьсязастрахованим особам в залежності від розміру заробітної плати (доходу) істрахового стажу. За підсумками діяльності Фонду соціального страхування зтимчасової втрати працездатності за 2006 рік заборгованість по виплаті допомогипо тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів соціального страхування станомна 01.01.2007 року складала 6,8 млн. грн.
Загальна структура витрат Фонду на виплату допомоги у 2006році склалася такою:
• по тимчасовій непрацездатності — 1 985,2 млн. грн., в томучислі на виплату допомоги працівникам бюджетних установ за перші п'ять днівтимчасової непрацездатності — 184,0 млн. грн. (за 2005 рік — 116,8 млн. грн.).У загальних видатках Фонду витрати на виплату допомоги по тимчасовійнепрацездатності складають 39,1% (в 2005 році — 42,8%);
• видатки на виплату допомоги по догляду за дитиною додосягнення нею трирічного віку -605,4 млн. грн (11,9 %, в 2005 році -13,2%);
• по вагітності та пологах 446,9 млн. грн. (8,8 %, в 2005році — 9,2%), при народженні дитини -1 006,8 млн. грн. (19,8 %, в 2005 році — 5,0%);
• на поховання — 32,8 млн. грн. (0,6 %, як і в 2005 році);витрати Фонду по статті «Оздоровчі заходи» склали 779,7 млн. грн.,порівняно з 2005 роком — збільшилися на 26,9 млн. грн., витрати на придбанняпутівок до санаторно-курортних закладів склали 516,6 млн. грн. (66,3% відстатті бюджету «Оздоровчі заходи»). За ці кошти у 2006 році придбанодо санаторно-курортних закладів та надано застрахованим особам і членам їхсімей 225 615 путівки.
Розміри допомоги, що надаються за рахунок коштів Фонду уфіксованих розмірах, наведено нижче. У 2006 році два види допомоги, а саме: принародженні дитини та на поховання, надаються Фондом у розмірах, що перевищуютьвстановлений законодавством прожитковий мінімум.
Таблиця 2.3
Структура бюджету Фонду у 2006-2007 рр.Види витрат 2006 рік 2007 рік млн. грн. % млн. грн. 1. Допомога по тимчасовій непрацездатності 1985,2 39,1 2227,9 2. Допомога по вагітності та пологах 446,9 8,8 541,6 3. Допомога при народженні дитини 1006,8 19,8 2393,2 4. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку 605,4 11,9 876,3 5. Допомога на поховання 32,8 0,7 44,1 6. Санаторно-курортне лікування та оздоровлення 779,7 15,4 928,2 7. Організаційно-управлінські витрати 174,5 3,4 234,4 8. Витрати по виконанню обов'язків страховика 5,8 0,1 3,1 9. Витрати на виплату допомоги громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 12,9 0,3 15,6 10. Інші витрати 25,3 0,5 Резерв страхових коштів 83,3 Разом 5075,3 100 7347,7
Кошти загальнообов'язкового державного соціальногострахування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності спрямовуються на:
1) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідокушкодження його здоров'я або в разі його смерті, особам, які перебували на йогоутриманні, а саме на виплату:
— допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю довідновлення працездатності або встановлення інвалідності;
— одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійноїпрацездатності або смерті потерпілого;
— щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втратипрацездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;
— пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку навиробництві або професійного захворювання;
— пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помервнаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
— грошової суми за моральну шкоду за наявності фактузаподіяння цієї шкоди потерпілому;
— допомоги дитині, яка народилася інвалідом внаслідоктравмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час їївагітності
2) організацію поховання померлого, відшкодування вартості,пов'язаних з цим ритуальних послуг, відповідно до місцевих умов;
3) сприяння створенню умов для своєчасного надання першоїневідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкоїдопомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійногозахворювання;
4) організацію лікування потерпілого у власнихспеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі вінших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновленняздоров'я застрахованого;
5) забезпечення потерпілому разом із відповідними службамиохорони здоров'я за призначенням лікарів повного обсягу постійно доступної,раціонально організованої медичної допомоги, яка зокрема передбачає утримання влікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншомулікувально-профілактичному закладі; забезпечення необхідними лікарськимизасобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховимиапаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за виняткомпротезування з дорогоцінних металів);
6) впровадження всіх необхідних заходів для підтримання,підвищення та відновлення працездатності потерпілого;
7) забезпечення, згідно з медичним висновком домашньогодогляду за потерпілим, допомоги у веденні домашнього господарства (абокомпенсування йому відповідних витрат), сприяння наданню потерпілому, якийпроживає в гуртожитку, ізольованого житла;
8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії(ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) проведення навчання таперекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірнійоснові в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодженняздоров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попереднюроботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;
9) організацію робочих місць для інвалідів з компенсуваннямпри цьому витрат виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленоїпродукції, за рахунок Фонду;
10) у разі невідкладної потреби надання інвалідам разовоїгрошової допомоги або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональнихуправлінь допомоги у вирішенні соціально-побутових питань;
11) сплату за потерпілого внесків на медичне та пенсійнестрахування [36].
Крім цього, за рахунок коштів Фонду фінансуються такі заходищодо профілактики нещасних випадків та професійних захворювань: — розробленнята реалізація національної та галузевих програм поліпшення стану безпеки, умовпраці і виробничого середовища та їх реалізації;
— навчання, підвищення рівня знань працівників, які вирішуютьпитання охорони праці;
— організація розроблення та виробництва засобівіндивідуального захисту працівників;
— наукові дослідження у сфері охорони та медицини праці;
— пропаганда безпечних та нешкідливих умов праці, створеннятематичних кінофільмів, радіо — і телепередач, видання та розповсюдженнянормативних актів, підручників, журналів, іншої спеціальної літератури,плакатів, пам'яток з питань соціального страхування від нещасного випадку навиробництві та охорони праці;
— надання підприємствам на безповоротній основі фінансовоїдопомоги для розв'язання особливо гострих проблем з охорони праці.
Таблиця 2.4
Мінімальні соціальні гарантії, які забезпечуються за рахуноккоштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатностіСтрахові виплати 2006 рік 2007 рік Мінімальний розмір, Розмір, затверджений правлінням Фонду Мінімальний розмір, Розмір, затверджений правлінням Фонду встановлений законодавством грн. %до прожиткового мінімуму встановлений законодавством грн. %до прожиткового мінімуму Допомога при народженні дитини
2 прожиткових мінімуми
22,6 прожиткових мінімумів 1550-з 01.01 8497,6-з 01.04
331,1
22,6 прожиткових мінімумів 8500 грн. 8500 1718,2 Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років 23,0 % прожиткового мінімуму 102,0-з 01.01 104,19-з 01.04 23,0 90 грн. * 114* 23,0 Допомога на поховання 100,0% прожиткового мінімуму 1000-з 01.01 220,7 100,0% прожиткового мінімуму 1200 242,6
Для фінансування основних завдань страхування від нещаснихвипадків законодавчо визначено 5 джерел формування доходної частини бюджетуФонду (рис.2.14)
/>
Рис.2.14. Джерела фінансування фонду загальнообов'язковогодержавного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві тапрофесійного захворювання
Працівники не несуть ніяких витрат на страхування віднещасного випадку.
/>
Рис.2.15. Динаміка надходження страхових внесків роботодавцівта темпи зростання страхових виплат і медико-соціальних послуг потерпілим
Кількість зареєстрованих страхувальників протягом 2006 рокузбільшилась порівняно з 2005 роком на 102 979, або на 12,5 %, і станом на01.01.2007 року становила 924 007 страхувальників.У Фонді налагоджено іфункціонує електронний обмін інформацією з державними реєстраторами на рівнірайонних (міських) відділень виконавчої дирекції, реєстрація страхувальниківздійснюється за принципом "Єдиного вікна".
Особливістю страхування від нещасного випадку на виробництвіявляється диференціація страхових тарифів страхувальникам з урахуванням умов істану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності.
На сьогоднішній день страхувальники сплачують страхові внескидо Фонду за страховими тарифами відповідно до 67 класів професійного ризикувиробництва.
Фонд протягом п'яти років своєї діяльності своєчасно і вповному обсязі забезпечує відшкодування шкоди потерпілим на виробництві (членамїх сімей), що позитивно впливає на стан соціальних відносин у державі.
Станом на 1 січня 2007 року страхові виплати здійснюються317,9 тисячам таких потерпілих (членам їх сімей).
Середньомісячний розмір страхової виплати потерпілим (членамїх сімей) зріс порівняно з 2005 роком на 77,1 грн., або в 1,3 рази, а порівняноз 2002 роком — на 261,2 грн., або в 3,4 рази, і становив у 2006 році 371,6 грн.при встановленому у 2006 році прожитковому мінімумі для осіб, які втратилипрацездатність, — 332 грн.
/>
Рис.2.16. Динаміка підвищення розміру щомісячних страховихвиплат Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві тапрофесійних захворювань України
За 2006 рік загальна сума страхових виплат склала 1417,8 млн.грн., що на 27 відсотків більше ніж у 2005 році.
Щорічно основна частина зазначених виплат припадає нащомісячні страхові виплати та одноразову допомогу потерпілим (членам їх сімей).У 2006 році вони склали відповідно 78,2 та 19,6 відсотків.
Протягом 2006 року у зв'язку із стійкою втратою професійноїпрацездатності одноразову допомогу отримали 16 370 потерпілих, що порівняно з 2005роком менше на 1 362 осіб, або на 7,7%. Розмір цієї допомоги в середньому наодного потерпілого становив 11,9 тис. гривень.
Одноразову допомогу у зв'язку зі смертю потерпілого виплачено1 655 утриманцям та 1 687 сім'ям. В середньому вона становила 8,9 тис. гривеньна одного утриманця та 40,8 тис. грн. на одну сім'ю.
За рішеннями судів 2 086 особам відшкодовано 28,7 млн. грн.за моральну (немайнову) шкоду, що у 4,5 рази більше, ніж у 2005 році.
/>
Рис.2.17. Динаміка і темпи зростання середньомісячногорозміру всіх видів страхових виплат у тому числі середнього розміру щомісячноїстрахової виплати на одного потерпілого (члена його сім`ї) по Україні за 2002-2006рр.
Найбільша питома вага загальної суми страхових виплат поУкраїні за 2006 рік припадає на шахтарські регіони, а саме: у Донецькій області- 40,3%, у Луганській області — 17,7%, у Дніпропетровській області -14,4%, уЛьвівській області — 5,5%.
Сума середньомісячного розміру страхової виплати на одногопотерпілого (членів його сім'ї) за 2006 рік склала 371,6 грн., або в 3,4 разибільше ніж у 2002 році.
Впродовж 2006 року застосовувався щоденний нормативвідрахувань від надходжень коштів до Фонду на погашення заборгованості тапоточних платежів до Пенсійного фонду України за виплаченіним пенсії інвалідамвнаслідок трудового каліцтва та членам сімей, які втратили годувальникавнаслідок нещасного випадку на виробництві, а також на часткове покриття витратна погашення заборгованості шахтарям з регресних позовів та одноразовоїдопомоги у зв'язку з втратою професійної працездатності, яка склалася станом на1 квітня 2002 року, та нарахованої на неї компенсації втрати частини доходів узв'язку з порушенням строків виплати відповідно до статті 81 Закону України«Про Державний бюджет України на 2006 рік».
/>
Рис.2.18. Динаміка і темпи зростання кількості потерпілих навиробництві (членів їх сімей) та суми страхових виплат, які виплачені Фондом поУкраїні за 2002-2006 рр.
У 2006 році Фондом було профінансовано витрати на соціальніпослуги потерпілим у сумі 63,5 млн. гривень, з них витрати на медичнуреабілітацію становили 38,2 млн. грн.; на соціальну реабілітацію — 25,2 млн.грн.; на професійну реабілітацію — 0,1 млн. гривень.
Протягом року медичні та соціальні послуги надавались всімпотерпілим, які звернулись до Фонду, за винятком витрат на компенсацію вартостіпридбання автомобілів. У зв'язку з недостатністю коштів відшкодуванняпроводилось тільки на підставі судових рішень. У бюджеті Фонду на 2007 рік назабезпечення потерпілих автомобілями передбачені кошти в розмірі 31,5 млн.гривень
/>
Рис.2.19. Витрати Фонду на окремі види медичної та соціальноїреабілітації потерпілих на виробництві
Одним із основних завдань Фонду соціального страхування віднещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України єздійснення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих інебезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві,професійним захворюванням, викликаним умовами праці.
Виконання цієї роботи у Фонді забезпечують 516 страховихекспертів з охорони праці які:
проводять перевірки стану профілактичної роботи напідприємствах щодо створення здорових та безпечних умов праці;
надають страхувальникам консультації з охорони праці;
організують проведення семінарів, круглих столів і конкурсівз питань запобігання випадкам травматизму на виробництві;
беруть участь в розслідуванні нещасниих випадків навиробництві та професійних захворювань а також в роботі районних та обласнихкомісій з охорони праці;
приймають участь в розробленні нормативно-правових актів зохорони праці, в підготовці та реалізації підприємствами відповіднихпрофілактичних заходів, виконують ряд інших завдань, направлених на недопущеннявипадків травматизму та професійних захворювань [53].
В результаті спільної роботи підприємств та організацій,служб органів державного нагляду за станом охорони праці та Фонду, рівеньвиробничого травматизму за останні 3 роки постійно знижується, але щезалишається високим.
/>
Рис.2.20. Динаміка зменшення нещасних випадків на виробництвіУкраїни за 2003-2006 рр.
У 2006 році на підприємствах України травмовано 21 843 особи,з них 900 загинуло, понад 5 931 одержали професійні захворювання.За 2006 ріккількість випадків травматизму на виробництві порівняно з 2005 роком зменшиласьна 7,4%, у тому числі смертельних випадків на 9,5%. Кількість потерпілихвнаслідок профзахворювань зменшилась на 10%.
/>
Рис.2.21. Кількість випадків професійних захворювань навиробництві України за 2003-2006 рр.
Розділ3. Шляхи вдосконалення фіскального забезпечення реалізації соціальної функціїдержави3.1 Міжнародний досвід реалізації соціальноїфункції держави та її фіскального забезпечення
Векономічній літературі здійснено типологію соціального страхування за особливостяминаціональних систем (на прикладі США і країн Європейського Союзу).
1. Замеханізмами фінансування соціальних видатків:
· північно-європейський варіант (Ірландія,Великобританія та скандинавські країни), де за рахунок соціального страхуванняпокривається до половини соціальних видатків. Загальна сума відрахувань дофондів в межах 15% ВВП. У Данії та Швеції загальна частка соціальнпіих видатківстановить майже 40% ВВП, водночас соціальне страхування покриває лише чвертьцих витрат у Данії та близько половини — у Швеції. В Ірландії ці показникистановлять20%та 33%;
· континентальний (Франція, Німеччина, Бельгія та Нідерланди).
Часткасоціальних видатків у ВВП становить близько 30%, дві третини з них покриваютьсяза рахунок систем соціального страхування.
Системусоціального страхування США можна умовно віднести до другого типу запропорціями видатків між бюджетним та страховим фінансуванням, однак часткасоціальних видатків у ВВП значно нижча.
2. Засоціальним спрямуванням:
· система соціального страхування США, метою якого єпідтримання мінімального життєвого рівня;
· системи країн ЄС, які спрямовані на забезпечення основнихжиттєвих потреб та недопущення суттєвого зниження доходів внаслідок діїчинників соціального ризику. Найбільш ранній розвиток соціальне страхуванняотримало у Німеччині та Франції і набуло таких основних видів, як: пенсійне,медичне, на випадок безробіття, від нещасних випадків на виробництві тапрофесійних захворювань. В окремих країнах існують інші види (сімейне — уФранції, на випадок піклування та догляду — у Німеччині, Австрії).
Системасоціального страхування Нідерландів є найбільш розвинутою в Європі і включаєсистему державного або національного страхування та систему страхуваннянайманих працівників. Крім цього, виділяється система соціального страхуваннясамо-зайнятих осіб на випадок втрати працездатності (інвалідності).
Державномустрахуванню підлягає все населення країни. Його джерелами є відрахування здоходів громадян у розмірі 29,4% у 2002 р. Збір страхових внесків здійснюєтьсяорганами податкової адміністрації. Кошти перераховуються роботодавцями, з якимипрацівники укладають контракт. Державне страхування здійснюється при настанністарості (пенсійне забезпечення), втраті годувальника, на випадок інвалідності,а також на особливі види захворювання (госпіталізації у спеціальних клінікахдля інвалідів, сліпих, глухих, душевно хворих). Його основною особливістю є те,що внески сплачує безпосередньо застрахована особа (працівник).
Пенсіїпризначаються всім громадянам після 65 років незалежно від розміру доходу, якийвони отримували до виходу на пенсію. Одинокий пенсіонер отримує 70% відмінімальної заробітної плати, сімейні пенсіонери — 100% [43].
Пенсіїу разі втрати годувальника виплачуються членам сім'ї старше 50 років і в більшмолодому віці у випадку, якщо на утриманні знаходяться неповнолітні діти абоінші непрацездатні члени сім'ї.
Основнимзавданням системи соціального страхування у Швеції є соціально-економічнийзахист в різних ситуаціях і на всіх життєвих етапах. В країні вводиться новапенсійна система, діє страхування при захворюванні, страхування з вагітності тапологів, страхування від нещасних випадків на робочих місцях.
Соціальнестрахування охоплює все населення Швеції та є обов'язковим. Воно базується наспільній суспільній відповідальності за кожного громадянина. Суть страхуванняполягає в перерозподілі коштів між громадянами, а також перерозподілі доходівособи на різних етапах життя. Соціальне страхування Швеції засноване навзаємній довірі між окремим громадянином і державою, що робить саму системустрахування відкритою, доступною і недорогою.
Соціальнестрахування не є безкоштовним, а тому офіційні видатки на підтримку системиповинні оплачуватися державою. Це біля 300 млрд. крон на рік, з них 50 млрд. — компенсаціїсім'ям з дітьми, 90 млрд. — компенсації хворим та інвалідам, 155 млрд. —пенсії, 5 млрд. — утримання апарату адміністрування системи соціальногострахування. З кожних 100 крон, котрі людина витрачає як приватний споживач,приблизно 25 крон вона отримує через систему соціального страхування [61].
Фінансуєтьсясоціальне страхування через соціальні відрахування і податки. Так, роботодавцівносять у фонд соціальних відрахувань 33% від фактичного сукупного заробіткунайнятих ними робітників, самі робітники платять 6% від свого заробітку в фондстрахування по захворюванню і в пенсійний фонд. Приблизно дві третини вартостісоціального страхування покривається за рахунок соціальних відрахувань, а однатретина — фінансується за рахунок загальних податків.
Соціальнестрахування США базується на законі про соціальне забезпечення, прийнятомуКонгресом у 1935 р. На його основі сформовані програми: підтримки людейпохилого віку, соціального захисту у зв'язку з втратою годувальника,страхування на випадок інвалідності (непрацездатності). Головною особливістюзагальнонаціональної системи соціального страхування в США є її спрямованістьна соціальну підтримку пенсіонерів [31].
Джереломдоходів програм соціального страхування є внески працівників і роботодавців.Страхові тарифи встановлюються диференційовано за прогресивною шкалою в рівнихрозмірах для працівника і роботодавця. Ставки встановлюються від 1 % з перших$3000 річної заробітної плати до 6% на основну зарплату $68400, що булаверхньою межею, з якої стягувались внески станом на 1999 р. Крім цього, збір урозмірі 1,45% накладається на весь обсяг зарплати без верхнього обмеження. Цячастина коштів спрямовується на фінансування програми страхування здоров'я(медичного) для осіб пенсійного віку.
Віквиходу на пенсію — 62 роки як для чоловіків, так і для жінок, які маютьтрудовий стаж не менше ніж вісім років і платили внески в фонди державногосоціального страхування. При виході на пенсію не в 62, а в 65 років пенсіязбільшується на чверть (у США, як і в більшості країн Заходу, розмір пенсіїколивається від 50 до 80% від передпенсійного доходу). Пенсіонери мають правопрацювати. Для осіб, старших за 65 років, немає обмеження на розмір пенсії,якщо заробіток не перевищує 860 доларів на місяць. За кожні 3 долари, заробленівище цієї суми, розмір пенсії зменшується на долар.
Програмамисоціального страхування охоплюється 90% працюючого населення США, враховуючи іосіб, які отримують доход за рахунок ведення приватного бізнесу. Допомогу ізсоціального страхування отримує більше ніж 15% населення, видатки на ці потребистановлять 23% всіх федеральних витрат, а внески за програмою соціальногозабезпечення становлять 27% федеральних доходів. Існують інші пенсійні програми(для державних службовців, працівників залізничного транспорту та ветеранів).
Такимчином, особливістю системи соціального страхування США є орієнтація настворення рівних можливостей для її учасників, а країн ЄС — забезпеченнясоціальних гарантій.
У колишніх країнах соціалістичного табору використовуються різнімоделі пенсійного забезпечення. Їх можна згрупувати за такими типами:
1. Пенсійна реформа на зразок чилійської. Цю модельзастосував лише Казахстан, де пенсійні внески сплачуються лише працівниками.Розміри пенсій залежать від суми сплачених внесків та нарахованогоінвестиційного доходу. Спочатку планувалося, що внески сплачуватимуться донедержавних пенсійних фондів, але в останній момент було прийняте рішення простворення пенсійного фонду, управлінням яким здійснює держава. На початковомуетапі пенсійної реформи більшість казахських громадян вибрало саме цей фонд,але з часом все більше громадян переходить до недержавних пенсійних фондів.Упродовж усього часу існування нової пенсійної системи урядом висловлювалисянаміри щодо закриття державного фонду.
У Казахстані не вщухають дискусії з приводу того, чи будутьпенсії в новій системі достатніми, і скільки доведеться доплачувати переважнійбільшості пенсіонерів до розміру мінімальної пенсії, обіцяної урядом.
2. Наступною системою, що заслуговує на увагу, є угорська, вякій на додаток до внесків, що сплачуються до зменшеної солідарної системи,також перераховуються кошти до приватної пенсійної схеми з визначенимивнесками. У цій останній проводиться інвестування внесків від імені їхплатників, і, зрештою, з неї будуть сплачуватись додаткові ануїтетні виплати зарахунок коштів на накопичувальних рахунках.
3. Потрібно також згадати про латвійську систему, у якій булизапроваджені умовно-накопичувальні рахунки. Відповідно до цієї моделі привиході на пенсію виплати мають складатись з остаточної суми внесків танарахованого на них інвестиційного доходу. У Латвії реальне інвестуванняпенсійних коштів в економіку не проводиться, але за використання грошовихкоштів платників внесків уряд нараховує номінальну ставку інвестиційногодоходу. Її величина може встановлюватись, виходячи з рівня інфляції або змін увеличині середньої заробітної плати.
4. У Польщі була введена у дію модель, яка є різновидністютретьої моделі. Відповідно до цієї моделі внески за станом на початок дії новоїсистеми обліковуються як умовно-накопичувальні, а внески, що сплачуються з 1 січня2000 року, дійсно інвестуються приватними пенсійними фондами, і від їхінвестування платники отримують реальний інвестиційний дохід. У момент виходуна пенсію їм має сплачуватись ануїтет, розрахований на основі цих обохскладових частин.
5. Російський варіант пенсійної системи складається з базовоїпенсії для всіх громадян, а також додаткових пенсійних виплат, які формуютьсяза рахунок номінального і реального інвестування внесків. Одна частина другогорівня складається з умовно-накопичувальних внесків, а друга (для осіб у віці до50 років) — з коштів від інвестування внесків, що здійснюється як недержавнимипенсійними фондами, так і єдиним державним накопичувальним фондом, схожим нафонд у Казахстані [60].
Розглядаючи будову системи, яка буде існувати в Україні, минамагаємось пояснити, що вона часткового нагадує угорську з урахуваннямукраїнської специфіки. Про схожість з угорською системою свідчить той факт, щоУкраїна зберігає солідарний компонент, хоча він є істотно меншим ніж в Угорщиніта матиме обов'язковий накопичувальний компонент.
Якраз прийняття рішення про запровадження додатковогообов'язкового компоненту, побудованого за рахунок накопичення внесків єпозитивною особливістю української нової пенсійної системи. Разом з цим,відмінність української системи полягає у підході до інвестування накопиченихвнесків. Вони не інвестуються «умовно», як у Латвії, і український підхідне нагадує жодну модель у інших країнах, де учасники мають можливість обратифонд для сплати внесків на власний розсуд. Тут можна згадати про державнінакопичувальні схеми у Росії та Казахстані. Але на відміну від Росії, дедержавна накопичувальна схема знаходиться в управлінні лише одного суб'єкта,коштами такої схеми в Україні будуть керувати щонайменше троє інвестиційнихуправляючих. За рахунок цього мають бути отримані вищі доходи від інвестуваннядля українських громадян, оскільки між інвестиційними управляючими виникне конкуренція,а також існує можливість усунути того чи іншого управляючого за незадовільнірезультати діяльності.
Однак, якщо Україна затримуватиме впровадження другого рівня,це негативно вплине на пенсії громадян.
При проведенні пенсійної реформи у переважній більшостіпост-соціалістичних країн міжнародні донорські організації надавали дужеактивну підтримку.
Найактивнішим з них було АМР США, яке надавало технічнудопомогу майже всім постсоціалістичним країнам, за винятком Росії. Світовийбанк також був причетним до цієї діяльності у більшості країн, але у меншомуобсязі в Україні, Росії і Болгарії. У деяких країнах, наприклад, у Польщі іУгорщині, АМР США і Світовий банк працювали спільно.
Якщо подивитись далі на Схід, то в таких країнах, якКазахстан і Узбекистан, допомога надавалась Азійським банком розвитку. Українах, що розташовані ближче до Заходу, відчувається вплив ЄвропейськогоСоюзу, особливо у тих, які збираються вступити до нього.
Обсяг допомоги з боку донорських організацій був різним.Одним із показових є приклад Казахстану, де, за даними Азійського банкурозвитку, вважається, що на фінансування періоду переходу від колишньої донової системи було витрачено 200 млн. доларів США. У той же час Росії, Світовимбанком було надано лише 1,5 млн. доларів США для фінансування освітньоїпрограми для населення [41].
Дані про джерело фінансування допомоги у Польщі невідоме.Однак, нова комп'ютерна система у ZUSі коштує за офіційними даними 150 млн.доларів США, і важко повірити, що вона була виділена з доходів бюджету.
Висновки експертів про нове пенсійне законодавство України
Майже як і про всі пенсійні реформи, про українську можнапочути і схвальні, і негативні відгуки. Одні особи називають її не надторадикальною, а інші — надміру радикальною.
На наш погляд, потрібно брати до уваги той факт, що пенсійнареформа в Україні тільки почалась, і з часом її проведення вимагатиме вжиттяподальших дій. Ті заходи, які вже здійснені Урядом, є достатніми для початкупроцесу реформування та ефективними, зважаючи на теперішню ситуацію у країні.Однак, врешті решт, будуть потрібні подальші зміни.
Наприклад, рішення про те, щоб не підвищувати вік виходу напенсію, є прийнятним у даний час, але зовсім незабаром до цього питання требаповернутись, оскільки у майбутньому поступове підвищення пенсійного віку станевкрай необхідним.
Майже всі країни, які провадили пенсійну реформу підвищили чище продовжують підвищувати пенсійний вік. Це ми можемо побачити в дод.В.
Також, можна згадати про рішення не запроваджуватиобов'язкову накопичувальну систему до того часу, поки розмір виплат ізсолідарної системи не дорівнюватиме величині мінімального прожиткового рівня,що може і було прийнятним у 2004 р. для того, щоб Закон був прийнятий і щоббула можливість розпочати процес реформування пенсійної системи. Та з іншоїсторони вимога виконання такої умови відкладає на невизначений термінзапровадження обов'язкового накопичувального рівня і як наслідок і можескластись така ситуація, що сьогоднішнє працююче населення на пенсії станетаким же бідним, як і сьогоднішні пенсіонери.
Позитивним є те, що розміри пенсій визначаються в залежностівід сплачених страхових внесків та тривалості страхового стажу. Хто більшематиме страхового стажу, той матиме і більшу пенсію. Буде враховуватись тазаробітна плата, з якої сплачені страхові внески до Пенсійного фонду та про якує інформація в персоніфікованій базі даних Пенсійного фонду. Це сприятиме ілегалізації доходів населення.
Норми нового Закону поширені і на пенсії, призначені донабрання чинності цього Закону. Це є особливістю для пенсійної реформи України.Як правило, країни, які провадять пенсійну реформу, поширюють норми новогозаконодавства тільки на пенсії, що призначаються вперше [55].
Ще одна особливість — пільгові пенсії. Призначеннядострокових пенсій для пільгової категорії осіб зберігається. Передбачаєтьсянова система фінансування пільгових пенсій у майбутньому — за рахунокобов'язкових страхових внесків роботодавців до професійних чи корпоративнихпенсійних фондів, які діятимуть в рамках законодавства про недержавне пенсійнезабезпечення.
У світі існують різні схеми сплати внесків. Однак, неможливооднозначно відповісти, яка з них найкраща. Це повністю залежить від конкретноїситуації у країні. Наприклад, в Австралії працівник не зобов'язаний нічогосплачувати у вигляді внесків на пенсійне забезпечення. Всі внески сплачуєроботодавець. Схожа модель застосовується і у Данії. Але все-таки працівникисплачують кошти опосередковано, оскільки державні пенсії у цих країнах уповному обсязі фінансуються за рахунок бюджетних коштів, які складаються зподаткових платежів роботодавців і працівників. При запровадженні у Австралії іДанії систем, у яких внески сплачуються лише роботодавцем, виникали протести зприводу того, що такий порядок може зробити їх неконкурентоспроможнимивнаслідок високих ставок відрахувань на соціальне страхування. Проте,виявилось, що це не так.
Зовсім протилежною є ситуація у Чилі і Казахстані, девідповідальність за сплату внесків покладена на працівників. Чилі не можнавважати добрим прикладом, оскільки там реформа проводилась під час диктатуриПіночета. При проведенні реформи у Казахстані передбачалось, що роботодавцімали підвищити заробітну плату своїх працівників, щоб величина їх чистогодоходу залишилась незмінною. Однак, так відбулось лише у тих місцях, де урядміг застосувати і контролювати застосування законодавства. Зі слів осіб,безпосередньо причетних до реформи у Казахстані, заробітна плата більшостіпрацюючого населення не була підвищена. Лише працівники державних органів івеликих підприємств, де є впливові профспілки, отримали збільшену заробітнуплату.
Безперечно, існують інші схеми сплати внесків, у якихвеличина їх ставки, що сплачується працівником і роботодавцем, у деякихвипадках змінюється завдяки розподілу її між ними.
Наприклад, у Польщі було прийняте рішення про паритетнуучасть працівників і роботодавців у сплаті внесків, і у зв'язку з цим сталовідомо про проблеми при коригуванні заробітної плати для працівників приватногосектору, які схожі на ті, що виникли у Казахстані [34].
Зміна у структурі сплачуваного внеску не завжди допомагаєроботодавцю. Його цікавить лише величина загальних витрат на соціальнестрахування. Хоча відсоток, що належить до сплати роботодавцем, можезменшитись, загальна величина фактично сплаченої суми може істотно зрости, якщовідповідно підвищується заробітна плата працівника.
Окрім цього, зміна у складі внеску може виявитись обтяжливоюдля держави. Якщо істотно зросте заробітна плата, можуть значно збільшитисьвитрати держави на фінансування майбутніх пенсій, особливо для осіб упередпенсійному віці. Пенсійному фонду доведеться виділяти значно більше коштівна пенсійне забезпечення, водночас не отримуючи більших надходжень від внесків,що у результаті призведе до бюджетного дефіциту.
Якщо казати про Україну, то ми б радили бути дуже обережнимипри вирішенні питання про перехід до паритетної участі працівника і роботодавцяу фінансуванні витрат на пенсійне страхування. Теоретично, такий принципвиглядає привабливим, але в Україні він може виявитись невигідним дляроботодавця, оскільки виникає потреба у пов'язаному з цим відшкодуванні увигляді підвищення заробітної плати, а це, у свою чергу, призведе до збільшеннязагальної вартості найму робочої сили.
У додатку Д приводимо до відома інформацію про розміристрахових внесків, що сплачуються роботодавцями і працівниками в окремихкраїнах світу.
3.2. Проблеми та перспективи розвитку соціальноїфункції держави в Україні та фіскального механізму її забезпеченя
Нагадаємопро нинішній стан системи соціального страхування та історію її становлення.
14січня 1999 року Верховною Радою України прийнято Основи законодавства Українипро загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Цим документомвизначено загальні умови побудови та функціонування системи соціальногострахування в Україні, створено базу для прийняття спеціальних законодавчихактів з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Конкретнобули визначені і види соціального страхування, які мали бути запроваджені зприйняттям Основ законодавства. Так, було передбачено створити системипенсійного страхування, страхування у зв’язку з тимчасовою втратоюпрацездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, медичне страхування,страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності та страхування на випадок безробіття.
Упродовжсеми років, що минули з часу прийняття Основ законодавства, в Україні булиприйняті чотири спеціальні законодавчі акти, якими було запроваджено всізазначені вище види соціального страхування, окрім медичного.
Що мимаємо на сьогоднішній день? Маємо чотири фонди з окремих видівзагальнообов’язкового державного соціального страхування, три з яких (крімПенсійного фонду) є самоврядними неприбутковими організаціями. Всі фонди маютьвласні управлінські апарати, регіональні структури, самостійно забезпечуютьзбір внесків та надають відповідні соціальні послуги.
Практичновсі положення Основ законодавства виконані, система соцстраху, що дісталась наму спадок від радянських часів реформована, систему соціального забезпеченнязамінено більш ефективною та стабільною системою соціального страхування. Покищо не запроваджене медичне страхування. Проте, це лише справа часу. Чого ж тодіне вистачає? Чому виникають нові пропозиції щодо нового реформування«недореформованої» системи?
Насампередвказується на недоцільність існування такої кількості самостійних структур, щозабезпечують добробут населення та ще й мають фактично фіскальні функції.Викликає зауваження також існування великого, з точки зору авторів реформ,управлінського апарату фондів. Але головною причиною нового реформуванняназивають все ж таки необхідність оптимізації системи сплати страхових внесків,уніфікації порядку стягнення заборгованості та звітування платників.
Самена вирішення всіх цих проблем і спрямований законопроект «Про єдиний соціальнийвнесок та адміністрування збору та обліку єдиного соціального внеску».Проаналізуємо сильні та слабкі сторони цього законопроекту.
Замістьдіючої системи адміністрування страхових внесків на соціальне страхування, якапередбачає їх сплату роботодавцями до окремих фондів за різними ставками,пропонується запровадити механізм сплати єдиного консолідованого страховоговнеску, адміністрування якого буде здійснювати окрема спеціально створенаустанова. В самому законопроекті ця установа має назву – спеціальноуповноважений орган у сфері загальнообов’язкового державного соціальногострахування. Передбачається, що це буде орган виконавчої влади, який матимевідокремлене майно, що є державною власністю. Територіальні підрозділи цьогооргану не матимуть статусу юридичної особи і створюватимуться за рішеннямсамого уповноваженого органу.
Законопроекттакож передбачає, що уповноважений орган утримується за рахунок встановленоїЗаконом про Державний бюджет частини від загальної суми сплаченого єдиногосоціального внеску, яка включається до Державного бюджету України івикористовується виключно на цілі для забезпечення діяльності органів, щоздійснюють адміністрування збору та обліку єдиного соціального внеску.
Розрахунковіоперації з коштами, які надходять від сплати єдиного соціального внеску, маєздійснювати спеціалізована розрахункова установа у сфері загальнообов’язковогодержавного соціального страхування, на яку покладаються функції відкриттярахунків Уповноваженому органу для зарахування на них сум єдиного соціальноговнеску, здійснення розрахункових операцій щодо розподілу сум сплаченого єдиногосоціального внеску за видами загальнообов’язкового державного соціальногострахування, перерахування коштів від сплати єдиного соціального внеску нарахунки фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Фондисоціального страхування не ліквідуються і продовжують виконувати визначенізаконодавством функції, крім, звичайно, функції збирання страхових внесків.
Ізцікавих пропозицій можна виділити створення Державного реєстру платниківєдиного соціального внеску та запровадження карти соціального страхування, якаявлятиме собою спеціальний засіб для збереження та використання індивідуальноїінформації про набуті застрахованою особою права у сфері загальнообов’язковогодержавного соціального страхування, що емітується у встановленому законодавствомпорядку у вигляді пластикової чи іншого вигляду картки.
Положеннящодо платників страхових внесків, кола застрахованих осіб, питання стягненнязаборгованості та подання звітності фактично нічим не відрізняються відположень діючого законодавства за винятком деяких деталей.
Що миматимемо у разі прийняття цього законопроекту? Чотири фондизагальнообов’язкового державного соціального страхування (з перспективою появип’ятого), які надають соціальні послуги населенню, уповноважений орган, якийзбирає єдиний соціальний внесок та розподіляє кошти між фондами, спеціалізовануустанову, що опікується розрахунковими операціями з коштами єдиного соціальноговнеску.
Дійсно,є певний сенс у консолідації функцій адміністрування страхових внесків в межаходного органу та створенні самостійної розрахункової установи. Цим можнавирішити відразу декілька проблем:
— єдинасистема реєстрації платників та обліку платежів дозволяє уникати випадківухилення роботодавців від сплати страхових внесків;
— роботодавцюне потрібно розраховувати внески до чотирьох окремих фондів та звітувати про їхсплати;
— скороченнякількості перевірок суб’єктів підприємницької діяльності;
— скороченнякількості чиновників, відповідальних за збір та облік внесків;
— ефективнийконтроль за збиранням та витрачанням коштів соціального страхування.
Як мибачимо, ідея дійсно корисна і заслуговує на життя. Проте сам законопроект єдосить недосконалим саме у питаннях реалізації цієї ідеї. З’ясуємо, чому.
По-перше,навіщо створювати ще один владний орган зі своєю структурою, апаратом,матеріально-технічною базою та кількома тисячами державних службовців, якщо всіфункції, які він має виконувати вже зараз виконуються іншими структурами?Можливо, доцільно зосередити функції збирання і адміністрування страховихвнесків в межах одного з фондів соціального страхування. Це дозволить зберегтиматеріальні ресурси, що мали б спрямувати на створення нового органу і,одночасно, створити ефективну систему збирання внесків.
Накористь цього твердження говорить і те, що структура державного реєструплатників єдиного соціального внеску повністю дублює структуру системиперсоніфікованого обліку страхових внесків в системі загальнообов’язковогодержавного пенсійного страхування. Навіщо створювати щось нове, якщо існуючий продуктповністю відповідає потребам?
По-друге,законопроект жодним чином не визначає механізмів перерозподілу сум єдиногострахового внеску між фондами соціального страхування. Мова йде навіть не пропропорції, а про порядок і елементарні механізми такого перерозподілу.Відповідно, не можна зробити висновків щодо задуму авторів законопроекту щодоперерозподілу коштів.
Протеце питання заслуговує на особливу увагу, оскільки від його вирішення залежитьздійснення соціальних виплат. Цікаво, чи буде відбуватись цей перерозподілвиходячи з потреби у коштах кожного конкретного фонду, чи збережеться принципперсоніфікації платежів на користь кожної окремої особи у фондах соціальногострахування? Реалізація першого варіанту означатиме повернення до системисоціального забезпечення, а другий варіант реалізувати досить проблематично, іось чому. Наприклад, діюча система пенсійного страхування передбачає сплатустрахових внесків за осіб фондами соціального страхування на випадокбезробіття, тимчасової втрати працездатності, а також фондом соціальногострахування від нещасного випадку на виробництві. Як бути у випадку, коли всікошти збиратимуться однією окремою структурою?
Щоробити, наприклад, коли у одного фонду виникне дефіцит коштів, а інший матимевільні ресурси?
По-третє,невідомо, яка буде ставка єдиного страхового внеску. У законопроекті говоритьсяпро те, що ця ставка щороку має затверджуватись Верховною Радою України зарезультатами актуарних розрахунків. Проте навіть у пояснювальній записці дозаконопроекту немає жодного натяку хоча б на орієнтовний розмір внеску. А цепитання, до речі, є ключовим, оскільки без вирішення питання зменшеннянавантаження на фонд оплати праці запровадження єдиного соціального внеску єнедоцільним.
Осьчому потрібно перед тим, як приступати до розгляду законопроекту, чіткопроаналізувати його фінансову складову. Не можна починати реформи, невраховуючи наслідків для функціонування системи.
Всеце дозволяє стверджувати, що основна робота щодо реалізації ідеї впровадженняєдиного соціального внеску ще попереду. Потрібно врахувати все до останньоїдрібниці оскільки, як відомо, навіть при досконалому законі нова системапочинає працювати на всю потужність за два-три роки (при недосконалому цейстрок є набагато більшим), а система соціального захисту населення повиннафункціонувати безперебійно не дивлячись ні на які реформи.
Формування нової моделі економічного розвитку, котра спиралася бна максимальну концентрацію наявних ресурсів, на економічне зростанняінноваційного типу, засвідчила потребу поступової відмови від архаїчної системисоціального захисту, яка залишилася у спадок від командної економіки.
Одним з принципово важливих пріоритетів соціальної політикидержави є розбудова ефективної системи соціального страхування. Акцент на страховихзасадах фінансування соціальної політики об’єднує в єдину систему витрати йзаощадження населення, інвестиції підприємств і фінансово-банківської системи,формує додаткові інструменти концентрації фінансових ресурсів в економіці,створює диверсифіковану систему відтворення людського капіталу, дозволяєвстановити баланс інтересів членів суспільства, солідарну відповідальність замайбутнє громадянина, роботодавця та держави.
Відтак, складовими реформ у соціальній сфері мають стати практичнареалізація пенсійної реформи з поступовим переходом до обов’язковоїнакопичувальної системи пенсійного страхування та впровадженням паралельноїсистеми добровільного пенсійного страхування; широке впровадження обов’язковогомедичного страхування із одночасним підвищенням відповідальності такваліфікаційного рівня медичних установ. Передбачається також розширеннякредитно-страхових засад фінансування видатків на отримання освіти, придбанняжитла тощо.
Важливість розвитку системи соціального страхування зумовлюєтьсявстановленням спільної відповідальності найманого працівника, підприємця тадержави за забезпечення соціальної орієнтованості економічного розвитку. Такимчином до підвалин громадянського суспільства закладається один з важливихнаріжних каменів.
Становлення демократичного суспільства, закріплення ринковихвідносин зумовили спрямування державної соціальної політики на створення новоїсистеми соціального захисту громадян, в основу якої закладено принциписоціального страхування. Першим кроком у цьому напрямі було схвалення у грудні 1994р. Концепції соціального забезпечення населення України, яка окреслила головніскладові та принципи системи соціального страхування. Для реалізації Концепціїу 1999 р. Верховна Рада ухвалила Закон України “Основи законодавства Українипро загальнообов’язкове державне соціальне страхування”. Цим було відкрито шляхдо запровадження п’яти видів загальнообов’язкового державного соціальногострахування, а саме: пенсійного, медичного, на випадок безробіття, у зв’язку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності.
Фундаментальними перетвореннями, що відбулися за періодздобуття Україною незалежності, можна вважати відокремлення коштів державного ісоціального бюджетів, перехід до страхового принципу фінансування видатків насоціальну сферу, встановлення прямої залежності розмірів соціальних виплат відстрахових внесків та стажу. Вдалося запровадити управління фондамизагальнообов’язкового державного соціального страхування на паритетних засадахпредставниками тих сторін, за рахунок яких формуються кошти фондів, а саме:представниками держави, роботодавцями та застрахованими особами. Така організаціяуправління системою сприяла ефективнішому вирішенню поточних і стратегічнихзавдань з урахуванням інтересів кожної сторони, забезпечила прозорість,підзвітність та дієвий фінансовий контроль.
Позитивних зрушень зазнала система пенсійного забезпечення. УПенсійному фонді України з 2001 р. запроваджено персоніфікований облік внесківна загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Станом на 31.12.03 р. вцентральній базі даних застрахованих осіб у системі персоніфікованого облікувідкрито понад 25 млн персональних облікових справ та видано понад 10 млнсвідоцтв про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. У 2004 р.системою соціального страхування та пенсійного забезпечення було охоплено біля21 млн застрахованих осіб та 14 млн пенсіонерів. Це становить 72 % населеннякраїни.
Між тим, кардинальне реформування системи соціального забезпеченняє багатоаспектним процесом, розрахованим на тривалу перспективу, внаслідокякого має бути створена сучасна та ефективна система адміністрування соціальногострахування, а також налагоджена стабільно працююча накопичувальна складовапенсійної системи. При цьому слід враховувати низку принципово важливихмоментів.
1. Передача управління частиною активів системи соціальногострахування недержавним страховим фондам потребує значної уваги до проблемнадійності останніх, підвищення ефективності їхнього використання. На жаль, вУкраїні поки що не сформовано належної ділової та професійної етики веденнявідкритого ефективного бізнесу, особливо – у фінансовій сфері. Відтакпринципово важливими передумовами створення ефективної системи соціальногострахування є формування розвиненого прозорого фондового ринку та впровадженнядієвого контролю над виконанням господарського законодавства. Це свідчить пронеможливість швидкого переходу соціального забезпечення на страхові принципи тавимагає етапності цього процесу.
2. Має бути здійснений перехід до сплати єдиного соціальноговнеску та зниження навантаження соціальним податком фонду заробітної плати.Нині сукупний розмір внесків на соціальне страхування становить 41,7 % фондуоплати праці, причому 38,7 % сплачують роботодавці, а 3 % — застраховані особи.За розрахунками, в результаті запровадження обов’язкового медичного страхуванняна користь системи охорони здоров’я необхідно буде перерозподілити додатковоблизько 3 % виробленого внутрішнього валового продукту держави, що відповідаєпідвищенню загального розміру страхових внесків додатково на 5 % від фондуоплати праці. Таке становище спонукає роботодавців до приховування реальнихобсягів фонду заробітної плати, що в умовах переходу на страхові засадисоціального забезпечення закладає підґрунтя конфлікту між роботодавцями тапрацівниками.
3. Об’єднання всіх видів соціального страхування в одну системудозволить охопити ризики віддаленого періоду (пенсії) і ризики повсякдення(медичне страхування), підвищивши „споживчий попит” на систему соціальногострахування. Це створить відповідні умови для виникнення соціального тиску нароботодавців, які ухиляються від сплати внесків до системи обов’язковогосоціального страхування. У свою чергу, це позначиться на загальному рівнісплачуваності страхових внесків і, відповідно, приведе до певного розширенняконсолідованої бази нарахування обов’язкового страхування.
Запровадження єдиного соціального внеску потребує поступового тавиваженого підходу до його реалізації. Адже в умовах реформування пенсійноїсистеми значно зростають витрати солідарної системи, і запровадження єдиногосоціального внеску не повинно спричинити зменшення рівня фінансових надходжень.
Відтак, запровадження єдиного соціального внеску має відбуватисяразом зі зменшенням адміністративних витрат та підвищенням ефективностідіяльності фондів соціальної сфери. При цьому мають бути збережені головнідосягнення сформованої сьогодні системи: страховий принцип фінансування,відокремленість бюджетів фондів, паритетність участі сторін соціальногопартнерства в їхньому управлінні, гласність, прозорість та доступністьсоціального страхування для всіх верств населення.
З метою створення сучасної та ефективної системи адміністративногоуправління фондами соціального страхування, запровадження ефективно працюючоїнакопичувальної складової пенсійної системи, підвищення рівня соціальнихгарантій застрахованим особам необхідно:
· раціоналізувати процес адміністрування шляхом об’єднання подібнихадміністративних функцій фондів соціального страхування, зокрема, збору,обліку, звітності й контролю за збором внесків на соціальне страхування істворення єдиної бази персоніфікованих даних щодо внесків на соціальнестрахування;
· підвищити рівень збирання страхових внесків, якість наданнясоціальних послуг та розмір страхових виплат населенню;
· удосконалити систему персоніфікованого обліку та створити системуавтоматизованого звітування щодо стану накопичувальних пенсійних рахунківзастрахованих осіб;
· розбудувати і зміцнити інституційну спроможність органів, якіздійснюють управління та державний нагляд за системою загальнообов’язковогодержавного соціального страхування;
· зміцнити інституційну спроможність Держфінпослуг, що здійснюєрегулювання діяльності небанківських фінансових установ.
4. На особливу увагу заслуговує необхідність створення досконалоїінфраструктури пенсійної системи, яка має забезпечувати її фінансову стійкість,злагодженість, прозорість і ефективний контроль. Невід’ємною складовою цьогопроцесу є розбудова інституційної спроможності складових пенсійної системи, що,зокрема, передбачає:
· удосконалення функцій адміністрування пенсійних внесків уконтексті реформування всієї системи соціального страхування;
· комплексну підготовку Пенсійного фонду України до запровадженнядругого рівня пенсійної системи, а також підвищення ефективності виконання нимсвоїх безпосередніх функцій з призначення та виплати пенсій;
· розбудову аналітичного потенціалу всіх державних інституцій,відповідальних за фінансову стабільність пенсійної системи;
· встановлення прозорого та ефективного регуляторного режиму у сферінедержавного пенсійного забезпечення із розробленням відповідної нормативно-правовоїбази.
5. У ході реформування пенсійної системи значної модернізаціїпотребує сам Пенсійний фонд України. З підготовкою до створенняНакопичувального фонду, управління яким покладено на Пенсійний фонд, постаютьпитання розбудови цього принципово нового напряму роботи фонду, його технічногота методологічного забезпечення. Це стосується як обчислення пенсій з веденнямперсоніфікованих рахунків, так і оцінювання наслідків впливу змінирізноманітних чинників на стійкість фінансового стану Пенсійного фонду.
6. З метою розвитку системи недержавного пенсійного забезпеченнянеобхідно:
· скласти Державний реєстр пенсійних фінансових установ;
· розробити нормативну базу для державного регулювання недержавногопенсійного забезпечення;
· запровадити механізми реєстрації недержавних пенсійних фондів,ліцензування суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення;
· створити систему ефективного державного регулювання та нагляду занаданням фінансових послуг суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення тадодержанням законодавства у цій сфері.
Запропонована модель соціальної політики дозволяє віднепродуктивного споживання суспільних ресурсів перейти до акумулювання ресурсівінститутами фінансового ринку, що перетворюватиме їх на інвестиційний потенціал.Отже, вимагаючи підвищення ефективності національної економіки як засобуреалізації соціальних цілей, така модель одночасно надає ресурси та створюєпотенціал для такого підвищення.
Висновки
Посиленняуваги до проблем розвитку соціальної сфери в Україні у поточному році єнезаперечним позитивним чинником і свідчить про значні зрушення, які сталися всистемі державних пріоритетів та громадській свідомості. Проте в соціальнійполітиці переважають намагання виконати зобов'язання держави у соціальній сферіза будь-яку ціну, в тому числі — за рахунок посилення фіскального тиску тарозмивання інвестиційного потенціалу національної економіки. В стратегічнійперспективі це перешкоджає зростанню доходів економічно активного населення танадходженню достатніх обсягів ресурсів для виконання державою соціальнихфункцій. Соціальна політика не розглядається поки що як провідна складовачастина стратегії забезпечення стійкого економічного зростання.
Появау 2001-2002 роках стійких ознак грошово-фінансової стабілізації і зростанняекономіки України, позитивна динаміка ВВП, промислового тасільськогосподарського виробництва, збільшення реальних грошових доходівнаселення засвідчили наявність вихідних передумов для поступового поліпшеннярівня та умов життя населення України. Водночас, зберігається низка загрозливихрис соціально-демографічної ситуації в Україні, головними серед яких є:
— демографічна криза, погіршення якості людського потенціалу, погіршення стануздоров'я та відтворювального потенціалу нації;
— неефективне використання трудового потенціалу країни. Про це свідчить високийреальний рівень безробіття і його застійний характер;
— відставання темпів зростання доходів громадян від росту цін на товари і тарифівна послуги. Близько 70 % працівників отримують зарплату, меншу за прожитковиймінімум. За підсумками семи місяців 2007 року реальний ВВП України зріс на 8,5%, а реальні доходи населення — на 8,2 %. Низький рівень доходів більшостінаселення перешкоджає утворенню «середнього класу» — основисоціальної стабільності;
— погіршення структури та рівня споживання населення. За останні 10 роківспоживання продуктів харчування на душу населення скоротилося в 1,5-2 рази.
Соціальнаполітика держави покликана забезпечити громадянам гарантовані КонституцієюУкраїни права: на життя, безпечні умови праці, винагороду за працю, захистсім'ї, відпочинок, освіту, житло, охорону здоров'я та медичну допомогу,соціальне забезпечення та безпечне навколишнє середовище. Проте практиказасвідчила, що закладене в Конституцію положення про Україну як соціальнудержаву поки що не знайшло належного втілення.
Суттєвоюпроблемою є те, що перехід до ринкової системи господарювання несупроводжувався в Україні диверсифікацією системи фінансування соціальноїсфери. Головним джерелом витрат залишається державний бюджет, який неспроможнийзабезпечувати належний рівень соціальних видатків. Видатки зведеного бюджету насоціальний захист населення по відношенню до ВВП у 2006 році були утричі менші,ніж у 1993 році. З урахуванням того, що реальний ВВП скоротився за цей часбільш, ніж удвічі, витрати на соціальну сферу зменшилися майже в чотири рази.
Черездефіцит фінансових ресурсів відбулося різке падіння якості соціальних послуг тазниження рівня соціального захисту. Оскільки заробітна плата у соціальній сферіє однією з найнижчих, галузь втрачає кваліфікованих фахівців. Особливузанепокоєність викликає занепад соціальної інфраструктури. Це знижуєефективність закладів соціальної сфери, збільшує потреби щодо поточнихсоціальних витрат та майбутніх витрат, які будуть необхідні для відновленняналежного рівня соціального забезпечення. Непрямі втрати, які також викликанізниженням рівня соціального фінансування (аварії та катастрофи, епідемії,крадіжки тощо), ведуть до витрат, які часто перевищують тимчасову економію.
Деякезбільшення рівня соціальних витрат у 2006 році поки що не в змозі забезпечитинеобхідні якісні зрушення в соціальній політиці України.
Повноціннезапровадження системи загальнообов'язкового державного соціального страхуваннядозволило б у перспективі розвантажити витратну частину державного бюджету.Проте в Україні запровадження такої системи має бути тісно пов'язане зполітикою грошових доходів. Перекладення на працівника сплати частини страховихвнесків можливе лише за умови підвищення його заробітної плати. Ефективнезапровадження в Україні страхової системи соціального захисту такожгальмується:
— недостатніми умовами для надійного функціонування недержавних страхових фондів;
— низькою ефективністю реального сектора економіки як головного джерелазбереження та примноження коштів недержавних страхових фондів;
— нездатністю людей, дохід яких сьогодні знаходиться на рівні, нижчому запрожитковий мінімум, сплачувати додаткові внески індивідуального пенсійного чимедичного страхування.
Тойфакт, що відчутні економічні зрушення 2001-2002 років та деякий застій векономіці України у 2004-2007 рр. не призвів у підсумку до помітних змін урівні життя населення, засвідчив однобічність та неповноту позитивних процесів,відтак — їхню нестійкість. Це обумовлює потребу в комплексній програмі дій, якаб ув'язала макроекономіку з добробутом конкретної людини. Головним змістом цієїпрограми має бути розвиток людського капіталу нації — головного чинника національноїконкурентоспроможності в економіці ХХІ століття.
Кризаплатоспроможного попиту, вузькість внутрішнього ринку, які склалися нанинішньому етапі в Україні, створюють сприятливі умови для використанняактивної соціальної політики як провідного фактора економічного зростання.Поетапне погашення заборгованостей з грошових виплат, індексація доходівмалозабезпечених верств населення створять сприятливі умови для збільшенняплатоспроможного попиту в Україні.
Важливоюумовою для активізації соціальної політики є оздоровлення фінансів підприємств.За теперішніх умов збереження значних обсягів кредиторської заборгованості танадмірного фіскального навантаження, кошти, які надходять до підприємстввнаслідок збільшення платоспроможності населення, не можуть належним чиномвикористовуватися для інвестиційного розвитку та розширення виробництва.
Перехіддо активної соціальної політики вимагатиме пом'якшення грошових обмежень,розвитку внутрішнього ринку, підтримки національного бізнесу та капіталу зметою збільшення зайнятості та підвищення доходів населення. Збереженнясприятливої зовнішньоекономічної кон'юнктури створює умови для фінансуваннясоціальних витрат протягом перехідного періоду за рахунок нарощування експортупродукції базових галузей, проте з обов'язковим перерозподілом частиниотриманих коштів на розбудову внутрішнього ринку та пріоритетних національнихвиробництв.
Соціальнестрахування – це важлива складова частина соціального захисту населення,центром якого є людина та її потреби, а якість їх задоволення впливає насоціально-економічний розвиток держави. Це гарантована система заходів щодозабезпечення громадян у старості, втрати працездатності, підтримки материнствата дитинства, а також з охорони здоров’я членів суспільства в умовах безплатноїмедицини.
Соціальнестрахування у своєму розвитку пройшло безліч етапів. Перші елементи соціальногострахування спостерігалися ще на початку існування суспільства. Подальшийрозвиток соціального страхування відбувся у Середньовіччі. Тоді засновувалиспільні каси для підтримки потерпілих від нещасних випадків. Еволюціясоціального страхування відбувалася поступово, набуваючи при цьому все більшогорозвитку. Звичайно, на межі 19 – 20 ст. значного розвитку соціальне страхуваннянабуло в таких країнах як Англія, Франція, Швеція, Норвегія, Португалія таШвейцарія. Пізніше – у Чехословаччині та Румунії. В Україні соціальнестрахування почало активно розвиватись у складі Радянського Союзу, де існуваладержавна система соціального забезпечення. Окремі елементи функціонуваннясоціального страхування в колишньому СРСР та ряді зарубіжних держав буливикористані в процесі формування системи соціального страхування незалежноїУкраїни.
Нажаль,вирішення проблем соціального страхування в Україні відбувається значноскладніше й повільніше порівняно з розвинутими країнами. Причин багато: тіньоваекономіка, демографічна криза, що полягає в збільшенні громадян пенсійноговіку, які потребують достатнього для них обсягу коштів. Це в свою чергупризводить до більшого навантаження на тих, хто працює. Нажаль, на сьогоднікількість громадян працездатного віку скорочується внаслідок масового виїзду закордон. Таким чином, система соціального страхування має дуже багато недоліків,яких просто необхідно позбавитись шляхом реформування. На відміну розвинутихкраїн, Україна не має обов’язкового медичного страхування, яке на разі є дуже ідуже потрібним.
ЗаразУкраїна намагається вступити до ЄС, а це в свою чергу супроводжується значнимизаходами реформування майже всієї економіки та державної політики, де соціальнестрахування відіграє одну з найважливіших ролей. Я маю надію, що теперішнявлада зробить все можливе, щоб Україна дорівнялася до тих країн, які дійсно єрозвинутими і мають попереду ще багато перспектив розвитку. Все, що робиться державою,повинно робитися для її громадян. Це є захист, матеріальне і медичнезабезпечення та надання можливості працювати та зростати професіонально.Український народ повністю довірився владі, отже держава не має права підвестигромадян, які вірили і вірять у свою незалежну Україну.
Список використаної літератури
1. Конституція України
2. Кодекс законів про працю України
3. Концепція соціального забезпечення населення України (ПостановаВерховної Ради України від 21 грудня 1994 року №3758-XII)
4. Закон України. Основи законодавства України прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1999 року №16/98-ВР
5. Закон України. «Про загальнообов'язкове державне соціальнестрахування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 2000 року № 1105-XIV(із змінами)
6. Закон України. «Про страхові тарифи на загальнообов'язковедержавне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві тапрофесійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22лютого 2002 року № 2272-III (із змінами)
7. Закон України. «Про загальнообов'язкове державне соціальнестрахування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2002 року № 2240-III
8. Закон України. «Про загальнообов'язкове державне соціальнестрахування на випадок безробіття» від 2 березня 2001 року № 1533-III (іззмінами)
9. Закон України. «Про розмір внесків на деякі видизагальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2002року № 2213-III (із змінами)«Про внесення змін до деяких законодавчихактів України щодо загальнообов'язкового державного соціальногострахування» від 16 січня 2004 року № 429-IV.
10. Постанова Кабінету Міністрів України
11. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1993 р. № 83«Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положенняпро індивідуальну програму реабілітації та адаптації інвалідів»
12. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1995 р. № 221«Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальноїекспертизи втрати працездатності»
13. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2001 р. №1423 «Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для
14. підприємств, установ та організацій на загальнообов'язковедержавне соціальне страхування
15. від нещасного випадку на виробництві та професійногозахворювання» (із змінами)
16. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2001 р. №1662 «Про затвердження переліку професійних захворювань»
17. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. №225 «Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманихпрацівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваногодоходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справляються страховівнески (збори) до соціальних фондів» (із змінами)
18. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 826«Про затвердження Порядку проведення витрат на поховання у разі смертіпотерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійногозахворювання»
19. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2002 р. №998«Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат, призначених узв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, якіспричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України»
20. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. №1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахункувиплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» (іззмінами)
21. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 березня 2007 р. №311 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми»
22. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2007 р. №503 «Про внесення змін до Порядку призначення і виплати допомоги принародженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов'язковогодержавного соціального страхування»
23. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2007 р. №193 «Про внесення змін до Порядку обчислення середньої заробітної плати(доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальнимстрахуванням»
24. Білик І. Державна соціальна допомога особам, які не мають права напенсію, та інвалідам // Право України. — К., 2007. — № 4. — С. 40-43.
25. Блинов А. Проблема бедности в России и Украине / А.Блинов,А.Сидорова // Економіст. — К., 2007. — № 3. — С. 21-23.
26. Брязгунова В. Чотири внески — на один рахунок: [Комент. нар. деп.України, голови ради підприємців О.Ляпіної щодо закону «Про єдину системузбору та обліку внесків на загальнообов'язкове державне соц. страхування»,який уряд повинен подати на розгляд до Верховної Ради України] // Веч. Київ. — 2007.- 27 жовт. — С.4.
27. Вегера С. Європейські соціальні стратегії і Україна // Україна:аспекти праці.— 2002.—№6.
28. Величко О. Д. Соціальний захист населення у системі бюджетногозабезпечення // Україна: аспекти праці. — 2000. — № 6.
29. Вивчаємо досвід розвитку та функціонування пенсійної системи США// Вісник пенсійного фонду України. — К., 2007. — № 1. — С. 12 — 13.
30. Від соціального забезпечення до соціальної політики: 36. наук. ст./ За ред. Я. А. Жаліла. — К, 2002.
31. Вінер М., НечайА., ЯценкоВ. Як зробити дійову систему недержавногопенсійного забезпечення в Україні // Україна: аспекти праці. — 2001. — № 2.
32. Городня О. Система соціального захисту в Бельгії // Охорона праці.- К., 2003. — № 1. — С. 45-47
33. Горюк Н. Правові аспекти пенсійної реформи в Україні // Соціальнаполітика і соціальна робота. — К., 2002. — № 3. — С. 40-56
34. Гркг М.Т. Пенсійне страхування стає реальністю. Якою саме? //Соціальна політика і соціальна робота. — К., 2004. — № 1. — С. 38-44.
35. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки – К.:Знання-Прес, 2003.
36. Економічний розвиток і державна політика: Практикум. Вип. 8.Соціальна політика / За заг. ред. I. Розпутенка. — К., 2003.
37. Залетов О. Історія розвитку страхового законодавства України //WELCOME. — К., 2003. — № 11-12. — С. 9-15.
38. Застосування єдиного соціального податку для суб'єктів малогопідприємництва: І.Б. Чернишенко, О.В. Цариненко, Ф.Р. Нізаметдінов та ін.: [Устатті розглядаються та аналізуються проблеми об'єднання внесків на соціальнестрахування в єдиний соціальний податок] // Факты. — 2006. — № 3. — С.51-53.
39. ИмсД., Крептул А. Система помощи лицам и семьям с низкими доходамив Канаде // Пробл. теории и практики управления. — 2001. — № 1.
40. Іванкевич В. Пенсійна реформа в Україні // Україна: аспекти праці.— 2002.—№2.
41. Іванова О.Л. Соціальна політика: теоретичні аспекти. – К.:Академія, 2004.
42. Іщенко Г. «За» і «проти» єдиного соціальноговнеску: [Зустріч нар. депутатів України, урядовців, представників місії Світ.банку та інших міжнар. організацій за «круглим столом» з приводуобговорення законопроекту «Про єдиний соц. внесок»] // Уряд. кур'єр.- 2004. — 1 листоп. — С.7.
43. Кир'ян Т., Шаповал М. Рівень життя— обличчя держави // Уряд,кур'єр.—2002.—№137.
44. Кисельова О. Внески до фондів загальнообов'язкового державногосоціального страхування та їх відображення в податковому обліку // Бух. облік іаудит. — 2005. — № 3. — С.45 — 53.
45. Коробейник Н., Варницький В. Угорщина: перший досвід пенсійноїреформи у країнах Східної Європи // Україна: аспекти праці. — 2002. — №3.
46. Лесин В. Пенсійна реформа: вітчизняна практика та міжнароднийдосвід // Соціальний захист. — К., 2002. — 12 (42). — С. 16-18
47. Литвин О.М. Зарубіжний досвід системи пенсійного страхування таможливості використання його в Україні // Вісник Академії праці і соціальнихвідносин Федерації профспілок України. — К., 2006. — № 5. — С. 96 — 101.
48. Мальчева І. Оподаткування пенсійних внесків, перерахованих донедержавного пенсійного фонду, страхових внесків (премій) та пенсійних вкладів// Вісн. податк. служби України. — 2007. — № 16. — С.39-41.
49. Надточій Б. Соціальне страхування чи соціальне забезпечення?:Погляд з позицій прав, установ та принципів // Україна: аспекти праці. — К., 2004.- № 1. — С. 31-35.
50. Павленко Ю. Світовий досвід функціонування систем соціальногострахування. Уроки для України // Україна: аспекти праці. — К., 2003. — № 6. — С. 30-37.
51. Папієв М. Міжнародний досвід реформування пенсійного забезпечення// Україна: аспекти праці. — К., 2005. — № 1. — С. 3-11.
52. Рудяк Ю. Утpимання із заpобітної плати: податки, збоpи, внески,стягнення. — Х.: Вид. будинок «Фактоp», 2004. — 343 с.: табл.
53. Синчук С. Теорія соціального ризику за правом соціальногозабезпечення // Право України. — К., 2004. — № 3. — С. 55-60.
54. Скуратівський В. Пенсійна система України та шляхи її реформування// Вісник Української Академії державного управління при Президентові України.- К., 2002. — № 4. — С. 353-362
55. Статистичний щорічник з 1996р. по 2004р.
56. Сташків Б. До питання про метод права соціального забезпечення //Підприємництво, господарство і право. — К., 2004. — № 3. — С. 53-57.
57. Сташків Б. Норми права соціального забезпечення // Право України.- К., 2003. — № 2. — С. 74-79.
58. Сташків Б. Принципи права соціального забезпечення // ПравоУкраїни. — К., 2003. — № 4. — С. 84-89.
59. Сташків Б. Суб"єкти правовідносин у сфері соціальногозабезпечення // Право України. — К., 2004. — № 2. — С. 39-45.
60. Стичинський Б. Право соціального забезпечення: проблемистановлення і розвитку // Право України. — К., 2003. — № 6. — С. 85-90.
61. Тишковець С. Проблеми та перспективи: [Парламент. слухання на тему«Проблеми та перспективи запровадження єдиного соціального внеску вУкраїні»] // Профспілк. вісті. — 2006. — 8 лип. — С.1.
62. Цифра Г. Пенсійна реформа (у запитаннях і відповідях // Справочниккадровика. — К., 2005. — № 2. — С. 82-87.
63. Чутчева О. Становление системы социальной защиты в Украине(организационно-правовой аспект) // Підприємництво, господарство і право. — К.,2004. — № 2. — С. 48-53.
64. Юрій С. І., Шаварина М. П. Соціальне страхування – Київ, 2005р.
65. Як пpавильно платити стpахові внески до фондів соціальногостpахування / [Підгот.: М. Войцеховський та ін.; Пеp.: Л. Гупало та ін.]. — [К.: Пpеса Укpаїни, 2004]. — 225 с.: іл., табл.
ДодатокА
Середнійрозмір місячної пенсії та кількість пенсіонерів
(напочаток року)Одиниці виміру Роки Середній розмір призначеної місячної пенсії пенсіонерам, які перебувають на обліку в органах соціального захисту Кількість пенсіонерів (млн.) всього у тому числі: за віком за інвалідністю у разі втрати годувальника Крб. 1992 103,6 109,7 … 58,0 13,1 1993 539,6 554,8 … 423,6 13,6 1994 9735 10204 10469 6304 14,2 Тис. крб. 1995 292,1 306,9 317,4 185,5 14,5 1996 1156 1174 1368 809 14,5 Грн.
19971 38,7 38,8 45,6 33,2 14,5
19982 51,9 50,8 67,3 43,6 14,5
19992 52,2 50,9 68,6 43,5 14,5
20003 60,7 60,1 75,9 47,8 14,5
20011 68,9 69,3 82,3 52,0 14,5
20023 83,7 85,2 94,5 61,0 14,4
20033 122,5 127,1 129,7 85,5 14,4
20043 136,6 141,8 142,4 95,9 14,4
20054 182,2 194,2 170,9 120,2 14,3
20064 316,2 323,8 305,2 262,9 14,1
1Зурахуванням компенсаційних виплат
2Зурахуванням цільової грошової допомоги
3Зурахуванням цільової грошової допомоги та індексації
4Зурахуванням цільової грошової допомоги, індексації, державної адресної допомогидо пенсії (дотації), а також надбавки за особливі заслуги перед Україною.