ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1.ЦИВІЛЬНИЙ ПОЗИВАЧ ЯК УЧАСНИК КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
1.1.Поняття такласифікація учасників кримінального процесу
1.2.Фізичні та юридичні особи, що можутьвиступати цивільними позивачами по кримінальній справі
1.3. Цивільнийпозивач в кримінальному процесі
РОЗДІЛ 2. ЦИВІЛЬНИЙВІДПОВІДАЧ – СУБ’ЄКТ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
2.1. Особи, щоможуть бути залучені в якості цивільного відповідача по кримінальній справі
2.2. Цивільнийвідповідач в кримінальномупроцесі
2.3. Представники цивільного позивача тацивільного відповідача в кримінальному процесі
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Перехід України до ринкових відносин, демократизація суспільства висунула на перший план права таінтереси громадян. Демократичне суспільстсво характеризується широким спектромособистих та майнових прав і свобод. Але чого варті права та свободи беззакріплення їх у вищому державному правовому акті — Конституції, без їх правового забезпечення, а також забезпечення їх дотриманняі захисту від порушення.
В Україні насучасному етапі її розвитку проходить вдосконалення правової бази, якоюзакріплено правове становище громадян і організацій і встановлені гарантіїреалізації і захисту їх прав і свобод, визначених Конституцією та іншимизаконами України. Конституційні норми, в яких закріплені ці права і інтереси,виступають основою для деталізації їх в галузевому законодавстві, регулюваннявсіх аспектів їх дії і для визначення юридичних гарантій реалізації, а такождля встановлення процесуального порядку захисту прав, охоронюваних закономінтересів і свобод.
Нам щодня доводитьсявступати в різного роду суспільні відносини і при цьому ми часто навіть незвертаємо уваги на те, які права і обов’язки ми маємо, тому що такі міжлюдськістосунки нам звичні.
Актуальність.Дана тема є дуже актуальною, бо участь осіб в кримінально-процесуальномупровадженні вимагає чіткого знання прав та обов’язків кожного суб’єкта(учасника) цих відносин. Адже саме в ході кримінального процесу вирішуєтьсяпитання про притягнення особи до кримінальної відповідальності – суттєвогообмеження її прав та свобод.
Крім того, данатема має важливе значення в підготовці фахівців-юристів. Вони повинні чіткознати хто має залучатися до участі в кримінальному процесі і які права таобов’язки при цьому матимуть цивільний позивач та цивільний відповідач яксуб’єкти кримінального прцесу. Все це спрямовано на досягнення законності таправопорядку в нашій державі, захисту головної її цінності – прав та законнихінтересів людини.
Дану темудосліджували такі вчені: Гошовский М.І., Кучинська О.П, Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т.,Кокорев Л.Д., Михєєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В., Омельяненко Г.М., ТертишникВ.М.
Мета дослідження — теоретично проаналізувати поняття цивільного позивача тацивільного відповідача як суб’єктівкримінального процесу.
Обє’ктдослідження – цивільний позивач та цивільний відповідач.
Предмет дослідження – цивільний позивач тацивільний відповідач як суб’єктикримінального процесу.
Згідно з метою іпредметом дослідження було визначено такі завдання:
1) з'ясувати,які фізичні та юридичніособи можуть виступати цивільними позивачами по кримінальній справі;
2) вивчити поняттяцивільного позивача та відповідача в кримінальному процесі;
3) дослідитита проаналізувати поняття представника цивільного позивача та цивільноговідповідача в кримінальному процесі.
Теоретичну основудослідженнястановлять наукові праці, підручники, навчальні посібники вітчизняних тазарубіжних фахівців, що стосуються теми: «Цивільний позивач та цивільнийвідповідач як суб’єкти кримінального процесу».
Методологічнаоснова. У курсовій роботі використовується, історично-правовий, типологічно-порівняльний ікомплексно-системний метод.
Практична цінність.Матеріали та результати курсової роботи можуть бути використані для майбутніх правових досліджень. Також матеріал можнавикористовувати на семінарах, конференціях, доповідях.
Структура дослідження.Курсова робота складається з вступу, двох розділів, підрозділів, висновків,списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1.ЦИВІЛЬНИЙ ПОЗИВАЧ ЯК УЧАСНИК КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
1.1. Поняттята класифікація учасників кримінального процесу
Учасники(суб’єкти) кримінального процесу – це особи, які вступають укримінально-процесуальні правовідносини у зв’язку з подією злочину, чиї правата обов’язки регламентуються чинним законодавством.
З визначеннясуб’єктів кримінального процесу фактично слідує, що вони є його учасниками. Інасправді використання в науковій літературі поняття “суб’єкти” прийшло назміну поняттю “учасники” зовсім не давно. В цьому є деяка особливість самекримінального процесу – суб’єкти фактично і є учасниками процесу, на відмінувід багатьох інших галузей права. В подальшому в своїй роботі використовуватимуобидва ці поняття, як рівнозначні між собою, саме стосовнокримінально-процесуального їх значення [4, 219].
Суб’єктикримінального процесу можуть бути поділені на чотири групи:
1. Органи тапосадові особи, які ведуть та безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальнепровадження: слідчий, орган дізнання (особа, яка провадить дізнання), суд(суддя), прокурор. Загальним для них є охорона державних інтересів та виконанняфункцій, спрямованих на досягнення завдань кримінального процесу. Вони наділенівладно-розпорядчими повноваженнями та повинні бути не заінтересовані врезультатах справи.
2. Особи, якімають та відстоюють самостійний інтерес: підозрюваний, обвинувачений,потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.
3. Особи, якізахищають та представляють інтереси «третіх осіб»: захисник, представникцивільного відповідача. Спільним для них є те, що вони сприяють захисту правосіб, які мають свої інтереси. Вони не можуть бути допитані про обставинисправи, що стали відомі їм у зв’язку з виконуваною ними функцією.
4. Особи, якісприяють кримінальному судочинству: свідок, поняті, перекладач, експерт,спеціаліст, секретар судового засідання та ін. Ці учасники кримінальногопроцесу сприяють кримінальному судочинству за допомогою виконання завдань,покладених на них законом.
Учасники процесухарактеризуються тим, що вони:
а) беруть участьу справі на підставах і в порядку, передбачених кримінально-процесуальнимзаконом, за умови, що відсутні обставини, за яких закон виключає можливість їхучасті у справі;
б) маютьвизначені права та обов’язки (закон визначає порядок їх реалізації);
в) діють укримінальному судочинстві у відповідності зі своїми правами та обов’язками увстановленому порядку;
г) вступають упроцесуальні правовідносини;
д) несутьвідповідальність за невиконання своїх обов’язків або порушення прав іншихучасників.
1.2. Фізичні та юридичні особи, щоможуть виступати цивільним позивачем по кримінальній справі
Цивільнимпозивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, якізазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодуваннязбитків відповідно КПК України. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому — особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд —ухвалу [9, 30].
Якщо ж задатися питанням:хто конкретно може бути визнаний цивільним позивачем у кримінальній справі, товідповідь на нього необхідно шукати в нормах цивільного (у широкому розумінні)права, що регулюють спірне матеріальне правовідношення, що виникло у зв'язку зізлочинним заподіянням майнової шкоди. Суб'єкт цього правовідношення, майновеправо якого було порушено безпосередньо злочином, може і повинен бути визнанийцивільним позивачем у випадку пред'явлення ним або його повноважнимпредставником вимоги про захист порушеного права. Виходячи з характеру скоєногозлочину й об'єкта (предмета) його злочинного посягання, ґрунтуючись на нормах матеріального(цивільного, трудового, сімейного) й кримінально-процесуального права,цивільними позивачами в каримінальному процесі можуть і повинні бути визнанінаступні особи, що понесли матеріальний збиток від злочину і, що пред’явиливимогу про його відшкодування [6, 41]:
а) визнаніпотерпілими від злочину громадяни, що перебували на утриманні загиблих або малидо дня його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитиназагиблого, народжена після його смерті, особи, що понесли матеріальний збитоквід втрати утримання і витрачених на поховання померлих коштів, — при скоєннізлочину, що призвів до смерті їхнього годувальника;
б) визнаніпотерпілими від злочину громадяни, що понесли майновий збиток від втратизаробітку внаслідок втрати працездатності або її зменшення, а також витрат,викликаних ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування і т.п. ) іінших витрат, — при здійсненні злочинів, що заподіяли шкоду здоров'юособистості або посягають на її волю, честь і гідність;
в) визнані потерпілимивід злочину громадяни, що понесли майновий збиток від втрати заробіткувнаслідок звільнення їх з роботи, а також інших витрат, — при злочинномупорушенні законодавства про працю;
г) визнаніпотерпілими громадяни, а також юридичні особи, що понесли матеріальний збиток урезультаті злочинного зазіхання на приналежне їм на праві власності(оперативного керування) або законного (титульного) володіння майно(розкрадання, знищення, ушкодження, псування і т.п. );
д) фінансовіоргани як власники державного бюджету і представники скарбниці при стягненнізасобів, витрачених на стаціонарне лікування громадян, що потерпіли віднавмисних злочинних дій.
Визнання особи, щопонесла матеріальний збиток від злочину і пред’явила вимогу про йоговідшкодування, цивільним позивачем у кримінальній справі, яких-небудьзатруднень у слідчій і судовій практиці, як правило, не викликає. Ускладненняможуть виникнути лише у випадку, коли матеріальний збиток був наслідкомрозкрадання, знищення або ушкодження майна, що знаходиться в момент здійсненнязлочину не в його власника (власника права оперативного керування), а взаконного (титульного) власника.
Існує точка зору,представлена П.П. Гурєєвим, А.Г. Мазаловим, С.Е. Донцовим, відповідно до якоїправо на пред'явлення позову у випадку розкрадання, знищення або ушкодженнямайна, що знаходиться в титульного власника, має насамперед власник майна.Титульний же власник вправі вимагати відшкодування збитку лише у випадку, коливласник у силу визначених причин не зажадав відшкодування збитку або він самвідшкодував його власникові [4, 219].
Отже, право напред'явлення вимоги про відшкодування збитку в розглянутому випадку має перш завсе власник майна й у випадку пред'явлення ним такої вимоги він повинен бути визнаний цивільним позивачем.
Нарешті, не виключенепред'явлення вимог про відшкодування заподіяного злочином збитку якволодільцем, так і законним власником майна і керуючі кримінальним процесоморгани зобов'язані визнати їх цивільними позивачами в кримінальній справі.Зрозуміло, предмет цих вимог кожного з них повинен бути різним.
Пред'явити цивільнийпозов у кримінальній справі повноважна не тільки особа, що понесла матеріальнийзбиток безпосередньо від злочину, але і прокурор, коли цього вимагає охоронадержавних або суспільних інтересів або прав громадян.
Прокурор пред’являє абопідтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків,заподіяних злочином, якщо цього вимагає охорона інтересів держави, а такожгромадян, які за станом здоров’я та з інших поважних причин не можуть захиститисвої права. В суді прокурор підтримує обвинувачення і звбов’язаний захищатиправа та законні інтереси потерпілого, вживати необхідних заходів длявідновлення його порушених прав власності.
Пред'явлення цивільногопозову прокурором у захист порушених злочином майнових прав юридичних іфізичних осіб ніяк не стосується їхньогоправа розпорядження приналежними їм матеріальними і процесуальними правами.Цивільними позивачами в цьому випадку є фізичні і юридичні особи, в інтересахяких був заявлений позов, але не прокурор. Саме ці особи є суб'єктами спірногоматеріально-правового відношення, потребують захисту свого суб'єктивногоправа, порушеного злочином, і тільки на суб'єктів цього відношення поширюютьсяматеріально-правові наслідки прийнятого судом рішення по пред'явленомупрокурором позовові [9, 32].
1.3. Цивільний позивач в кримінальномупроцесі
Для визнання цивільнимпозивачем, як громадянин, так і юридична особа, повинні висунути вимогу (податипозовну заяву) про відшкодування заподіяних їм збитків. Цивільний позов можнапред'явити як у період розслідування кримінальної справи, так і під часрозгляду справи в суді, але до початку судового слідства, тобто зачитанняобвинувального висновку.
Подача позовної заяви вперіод розслідування виглядає краще, тому що ставить за обов'язок посадовійособі, що веде розслідування, вчасно вжити заходів до забезпечення даногопозову (проведенню обшуку, виїмки, накладенню арешту на майно), що, у своючергу, підвищує реальну можливість задоволення позову в майбутньому.
Якщо цивільний позивач збудь-якої причини не пред'явив цивільний позов у кримінальній справі або йогопозов судом не був розглянутий, то у нього є право пред'явити позов у порядкуцивільного судочинства.
Разом з тим, варто матина увазі, що якщо в позові в порядку цивільного судочинства було відмовлено,тоді це позбавляє цивільного позивача права заявити той же позов у кримінальнійсправі.
Про визнання особицивільним позивачем або про відмовлення в цьому слідчим, органом дізнання, прокуроромповинна бути винесена постанова, судом — ухвала, з якою особа повинна бутиознайомлена з роз'ясненням прав під підпис.
У випадку відмовлення увизнанні особи цивільним позивачем, вона вправі оскаржити постанову слідчогопрокуророві, а постанову прокурора — вищестоящому прокуророві, ухвалу суду — увищестоящий суд [13, 39].
Цивільний позивач (абойого представник) мають право:
- представлятидокази і заявляти клопотання по справі;
- брати участь усудовому розгляді;
- просити органирозслідування і суд вжити заходів до забезпечення заявленого позову;
- підтримуватизаявлений позов;
- знайомитися зматеріалами справи після закінчення слідства, а по справах, де розслідування непроводилось — після передачі обвинувачуваного висновку судові;
- робити випискизі справи;
- заявлятиклопотання про доповнення слідства.
Крім того, цивільнийпозивач вправі приносити скарги на дії осіб, що проводили розслідування,прокурора і суд (суддю), оскаржити вирок або ухвалу суду (у п’ятнадцятиденнийтермін з моменту його проголошення) в частині, що стосується цивільного позову.
Як фізична особацивільний позивач має право на забезпечення особистої безпеки і прийняття узв'язку з цим спеціальним підрозділом правоохоронних органів (Судовою міліцією)мір, аналогічних тим, що можуть бути прийняті для забезпечення безпеки свідка,потерпілого, інших учасників кримінального судочинства.
У необхідних випадкахцивільний позивач може бути письмово попереджений про кримінальнувідповідальність заКК України про розголошення даних попередньогослідства або дізнання без дозволу прокурора або особи, що проводиларозслідування.
За вимогою органів, щоведуть розслідування, прокурора і суду цивільний позивач зобов'язанийпред'являти всі необхідні документи, пов'язані із заявленим позовом і необхіднідля його обґрунтування і забезпечення.
По завершеннірозслідування в справі, про це повинно бути повідомлено цивільному позивачеві(його представникові) з роз'ясненням права на ознайомлення з матеріаламисправи, про що складається протокол. При бажанні, цивільний позивач (йогопредставник) знайомляться з матеріалами справи. При цьому вправі робити з ньоговиписки, а також заявляти клопотання про доповнення слідства — проведення всправі нових або додаткових слідчих дій. Ознайомлення з матеріалами справи ізаява клопотань оформлюється протоколом. Якщо після ознайомлення з матеріалами справи по ньому були зробленідодаткові слідчі дії, то у цивільного позивача (або його представника)з'являється право на ознайомлення з отриманими додатковими матеріалами, а прибажанні, і всіма матеріалами кримінальної справи .
Будучи цивільнимпозивачем, особа (або її представник) має право бути присутньою у судовомузасіданні при розгляді справи, заявляти відводи і клопотання, висловлювати своюдумку про клопотання інших учасників судового розгляду, давати пояснення, братиучасть у дослідженні доказів і в судових дебатах щодо доведеності скоєннязлочину і його цивільно-правових наслідків [4, 219].
У судовому засіданніцивільний позивач (його представник), як і інші учасники, зобов'язаний даватипоказання і робити заяви, вислуховувати вирок, а також дотримуватисявстановленого порядку. За непокору розпорядженням головуючого або порушенняпорядку під час судового засідання цивільний позивач притягується до адміністративноївідповідальності.
Якщо в судове засіданняне з’явиться цивільний позивач, або представник його інтересів, суд нерозглядає цивільного позову, проте за потерпілим зберігається право заявитипозов у порядку цивільного судочинства. Суд може за клопотанням цивільногопозивача розглянути цивільний позов у його відсутності. У випадках, коли позовпідтримує прокурор або коли позов заявлений підприємством, установою чиорганізацією, суд розглядає цивільний позов незалежно від явки цивільногопозивача або його представника.
В ході судового слідствацивільний позивач (або його представник) вправі брати участь у допиті (задаватипитання) підсудного, потерпілого, свідка, експерта, огляді місця події, оглядідокументів і дослідженні речових доказів по справі.
Цивільний позивач абойого представник мають також право брати участь у судових дебатах, обмінятисяпісля їхнього завершення реплікою з іншими учасниками судового розгляду [9, 32].
Якщо вирок, винесенийсудом, цивільний позивач вважає незаконним або необґрунтованим, у нього єзаконне право подати подання, іменоване в кримінальному процесі апеляційним. Дойого форми і змісту Закон пред'являє спеціальні вимоги. Необхідно в поданнівказати, яким судом ухвалений вирок і з чим особа не згодна. Треба такожзазначити, з огляду на що ви сподіваєтеся на позитивний результат переглядувироку, вказати, на чому заснована апеляція, тобто чим її можна підтвердити.
Отже, протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення, цивільний позивач (або йогопредставник) вправі подати апеляційне подання на вирок суду першої інстанції(крім вироку Верховного Суду України) у частині цивільного позову, ознайомитися(у цей же термін) з матеріалами справи і скаргами, апеляційним поданнямпрокурора, поданими в справі, а також змінами до них, що тягнуть за собоюпогіршення положення засудженого чи виправданого.
У випадку подачіапеляції до початку розгляду справи, цивільний позивач вправі доповнити,змінити або відкликати своє подання. При цьому необхідно враховувати, що зміни,що погіршують положення засудженого або виправданого, можуть бути внесені вподання не пізніше ніж за три доби до початку розгляду справи.
Після вступу вироку взаконну силу, при наявності до того підстав, він може бути переглянутий упорядку нагляду вищестоящою судовою інстанцією. По клопотанню цивільногопозивача такий перегляд можливий тільки при наявності підстав і тільки запротестом відповідних посадових осіб суду і прокуратури (голови суду і йогозаступників, прокурора і його заступників) обласного рівня і вище.
Далі вирок, що вступив узаконну силу, як обвинувальний так і виправдовувальний, при наявності підставможе бути відмінений по нововиявленим обставинам. При цьому необхіднопам'ятати, що перегляд виправдовувального вироку можливий тільки протягом встановлених законом термінів давності притягнення до кримінальноївідповідальності за даний злочин і не пізніше одного року з дня відкриття новихобставин по справі.
У тих випадках, що колизнову відкриті обставини свідчать про невинність засудженого або скоєння їмменш тяжкого злочину, поновлення справи термінами не обмежене [9, 32].
Смерть засудженого не єперешкодою для перегляду справи в інтересах його реабілітації.
В усіх цих випадкахцивільному позивачеві слід звернутися із заявою до прокурора, що зобов'язаний(якщо знаходить заяву переконливою) особисто, через органи дізнання абослідства провести розслідування зазначених обставин. Потім відповідний прокурор(не нижче обласного) на підставі матеріалів розслідування вирішує питання проприношення протесту для перегляду справи по нововиявленим обставинам або провідмовлення в цьому, про що повідомляє цивільного позивача.
Цю постанову прокурорацивільний позивач має право оскаржити вищестоящому прокуророві з метою захистусвоїх законних інтересів у кримінальній справі.
РОЗДІЛ 2. ЦИВІЛЬНИЙ ВІДПОВІДАЧ – СУБ’ЄКТ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
2.1. Особи, щоможуть бути залучені в якості цивільного відповідача по кримінальній справі
За загальним правилом,цивільний позов у кримінальній справі пред'являється до обвинуваченого як доособи, що завдала шкоди. У випадках, передбачених законом, обов'язок повідшкодуванню збитку покладається на ту особу або організацію, що несуть матеріальну відповідальність задії обвинуваченого.
Яких цивільних відповідачів, крім обвинуваченого, може бутипритягнуто:
- батьки (усиновлювачі) абоопікуни неповнолітніх, що не досягли 15 років, а також навчальні заклади,виховні або лікувальні установи, під наглядом яких ці неповнолітні знаходились;
- батьки, (усиновлювачі) абопіклувальники неповнолітніх у віці від 15 до 16 років у випадку, якщо впідлітків немає досить майна, щоб відшкодувати заподіяні ними збитки. Іншіособи можуть бути притягнуті до відповідальності за шкоду, заподіянунеповнолітніми тільки тоді, коли вони призначені їх опікунами абопіклувальниками.
Якщо злочин скоєнийнеповнолітнім у віці від 15 до 18 років, то майнову відповідальність несе самвинний, і лише при відсутності в нього майна або заробітку, достатнього длявідшкодування шкоди, ця шкода відшкодовується його батьками (усиновлювачами)або піклувальниками. Іноді на практиці неповнолітні, що досягли 15-літньоговіку, без достатніх підстав звільнялися від відшкодування заподіяного збитку зпокладанням цього обов'язку на їхніх батьків, що не можна визнати правильним [4,219].
Батьки, опікуни,піклувальники несуть майнову відповідальність за дії неповнолітнього, якщо недоведуть, що шкода виникла не з їхньої вини. Під провиною цих осіб, що тягнеїхню відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми, варто розуміти якнездійснення належного нагляду за неповнолітніми в момент заподіяння шкоди, такі безвідповідальне відношення до їх виховання або неправомірне використаннясвоїх прав стосовно дітей, результатом якого виявилося неправильне поводженнядітей, що призвело до шкоди. Під провиною навчальних, виховних і лікувальнихустанов варто розуміти також нездійснення ними належного нагляду занеповнолітніми в момент заподіяння шкоди [13, 39].
Якщо будевстановлено, що неповнолітніми, що не досягли 15 років, заподіяна шкода як звини батьків або опікунів, так і з вини відповідної навчальної, виховної аболікувальної установи, то зазначені особи притягуються до відповідальності надолевій основі. Призаподіянні шкоди одночасно неповнолітніми до 15 років і від 15 до 18 років довідповідальності залучаються батьки й опікуни перших і підлітки, і тільки привідсутності майна або заробітку — їхні батьки або піклувальники. У судовійпрактиці зустрічаються помилки при визначенні порядку відшкодування збитку,заподіяного злочинними діями неповнолітніх, особливо у випадках здійсненнягрупових злочинів за участю підлітків різного віку, а також дорослих осіб.
- організації — у випадкузаподіяння шкоди з вини їхніх працівників при виконанні ними своїх трудових(службових) обов'язків. Відповідальність організацій настає, коли є передбачені законом умови: шкода заподіяна з вини працівника організаціїі при виконанні ним своїх трудових (службових) обов'язків;
- державні і громадськіорганізації — у випадку заподіяння шкоди їх незаконними діями, а також діямиїхніх посадових осіб в області адміністративного керування. У цьому випадкушкода відшкодовується: на загальних підставах при заподіянні її громадянинові(якщо інше не передбачене законом) і в порядку, встановленому законом, призаподіянні шкоди організації;
- держава в особі їївідповідних органів — у випадку, якщо шкода, заподіяна громадянинові врезультаті незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальноївідповідальності, незаконного поміщення під варту, незаконного накладенняадміністративного стягнення у виді арешту або виправних робіт, став результатомзлочинних дій органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду;
- власники джерелпідвищеної небезпеки — у випадку заподіяння шкоди цими джерелами. Власникиджерел підвищеної небезпеки можуть залучатися як цивільні відповідачі покримінальній справі тільки при наявності в діях обвинуваченого ознак злочину.
Під власниками джерелпідвищеної небезпеки варто розуміти організацію або громадянина, що здійснюютьексплуатацію джерела підвищеної небезпеки як у силу приналежних їм праввласності або прав оперативного керування, так і за іншими підставами (задоговором, дорученням, у силу розпорядження компетентних органів про передачуджерела підвищеної небезпеки організації в тимчасове користування). Власникджерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну дією цьогоджерела, якщо доведе, що останній вийшов з його володіння не по його провині, ав результаті протиправних дій третіх осіб. При заподіянні шкоди джереломпідвищеної небезпеки, що вибудо з володіння його власника в результатіпротиправних дій третіх осіб, але при наявності також провини власника,відповідальність за заподіяну шкоду може бути покладена як на особу, щовикористовувала джерело підвищеної небезпеки, так і на його власника.
З якого ж моменту з'являєтьсяцивільний відповідач як учасник кримінального процесу? Надумку В.Я.Понарина, слідчий вправі залучити особу, як цивільного відповідача,коли [6, 41]:
а) є обвинувачуваний;
б) цивільний позивачвисунув вимогу про відшкодування збитку. Він зв'язує момент виникненняпроцесуальної фігури цивільного відповідачаз залученням особи в якості обвинувачуваного, а також з визнанням особицивільним позивачем.
2.2. Цивільнийвідповідач в кримінальномупроцесі
Крім цивільного позивача,у кримінальному процесі України бере участь і такий його суб'єкт, як цивільнийвідповідач.
По кримінальній справі вякості цивільного відповідача можуть бути притягнуті батьки, опікунипіклувальники або інші особи, а також підприємства, установи й організації(тобто юридичні особи), що в силу закону несуть матеріальну відповідальністьза шкоду, заподіяну злочинними діями обвинуваченого.
В якості цивільноговідповідача по кримінальній справі фізична або юридична особа залучається в тихвипадках, коли слідчий, орган дізнання, суддя або суд визнають це необхідним[13, 39].
Про залучення як цивільного відповідача слідчий, орган дізнання, суддя виносять мотивованупостанову, а суд — ухвалу, що пред’являється цивільному відповідачеві або йогопредставникові для ознайомлення під розпис. При цьому особі повинні бутироз'яснені права, надані законом цивільному відповідачеві, як учасниковікримінального процесу, що засвідчується особистим підписом або підписом йогопредставника в протоколі.
Представником цивільноговідповідача, можуть бути адвокати, а також близькі родичі, законні представникий інші особи, що зможуть гідно представляти і захищати інтереси особи вкримінальній справі. Представником юридичної особи, що притягнуто як цивільноговідповідача, можуть бути і спеціально уповноважені ними на те особи, наприклад,юрисконсульт підприємства, організації.
Представником цивільноговідповідача всі перераховані особи стають за постановою особи, що ведерозслідування, судді або ухвалі суду, і в подальшому вони користуютьсяпроцесуальними правами, що законом надані відповідачеві.
Крім права мати свогопредставника, цивільний відповідач вправі:
- заперечуватипроти пред'явленого позову;
- давати або недавати пояснення по пред'явленому позові;
- надавати доказиі заявляти клопотання;
- після закінченняслідства — знайомитися з матеріалами справи, що стосуються цивільного позову, апо справах, по яким слідство не провадилось — після передачі обвинуваченогосудові.
Цивільний відповідач(його представник) вправі брати участь у судовому розгляді, а також заявлятивідводи, приносити скарги на дії дізнавача, слідчого, прокурора і суду [13, 39].
Особа, як цивільнийвідповідач, зобов'язана знати, що органи, що ведуть розслідування по клопотаннюцивільного позивача або зі своєї ініціативи, зобов'язані вжити заходів дозабезпечення заявленого в справі або можливого в майбутньому цивільного позову,про що виноситься постанова. Такі ж міри вони зобов'язані прийняти позабезпеченню можливої конфіскації, якщо вона передбачена санкцією статтіКримінального кодексу.
Це означає, що напідставі постанови буде накладений арешт на внески, цінності й інше майноцивільного відповідача, де б такі не знаходилися. При цьому не підлягають описуй арештові предмети першої необхідності, використовувані особою, у якогопроводиться опис, і членами його родини.
Відмітимо, що конфіскації, а значитьописові й арештові, не підлягають предмети і майно, що належать засудженому(підозрюваному обвинувачуваному, цивільному відповідачеві) на правах особистоївласності або, що є його часткою у загальній власності, необхідні як йому, такі особам, що знаходяться на його утриманні. У самому загальному виді до такихвідносяться:
· жилийбудинок з господарськими будівлями в сільській місцевості,
· речі іпредмети домашнього побуту,
· продуктихарчування,
· паливо,
· однадомашня тварина, корм для худоби,
· насіння,не зібраний врожай,
· сільськогосподарськийінвентар, знаряддя особистої, кустарної і ремісничої праці,
· пайовівнески в кооперативні (крім ДСК) організації.
Майно, на яке накладенийарешт, може бути вилучене або передане на збереження членам родини цивільноговідповідача або представникам юридичної особи під розписку з попередженням прокримінальну відповідальність.
Накладення арешту намайно, його опис і передача на збереження повинні проводитись в присутностіпонятих, з передачею екземпляра протоколу й опису майна тій особі, у якоїзаарештоване майно, а також особі, якій воно передано на збереження.
Після завершенняпо справі слідства, про це повинно бути повідомлено цивільному відповідачевіабо його представникові і роз'яснене їхнє право ознайомитися з матеріаламисправи, що стосуються цивільного позову, про що складається протокол. По письмовому або усному клопотаннюцивільному відповідачеві (або йогопредставникові) повинна бути надана така можливість. При цьому особа вправіробити виписки зі справи і заявляти клопотання про доповнення слідства посправі [4, 219].
Оголошення про закінченняслідства і пред'явлення матеріалів кримінальної справи цивільному відповідачеві(його представнику) повинне бути оформлено протоколом.
У тих випадках, колипісля ознайомлення з матеріалами справи, по ньому проводяться додаткові слідчідії, то у цивільного відповідача (або його представника) з'являється право наознайомлення з отриманими додатковими матеріалами, що стосуються цивільногопозову.
У судовому розглядіцивільний відповідач (його представник) користується рівними правами зобвинувачем, підсудним, захисником, потерпілим, цивільним позивачем у такихпитаннях як надання доказів, участь у дослідженні доказів і заяві клопотань [6,41].
Під час розглядусправи в суді, цивільний відповідач вправі заявляти відводи і клопотання,висловлювати свою думку про клопотання інших учасників, давати пояснення, братиучасть у судових суперечках щодо доведеності скоєння злочину і йогоцивільно-правових наслідків.
Беручи участь у судовомузасіданні, слід дотримуватися встановленого порядку і беззаперечно виконуватирозпорядження головуючого про його дотримання. Давати показання, робити заяви ізаслуховувати вирок суду, необхідно стоячи.
У випадкунепокори розпорядженню головуючого, а також за порушення порядку під чассудового засідання, цивільний відповідач несе адміністративну відповідальність.
При незгоді з вироком(іншим рішенням суду) у цивільного відповідача мається право подачіапеляційного подання на вирок і ухвалу суду, що не вступили в законну силу, алетільки в частині, що стосується цивільного позову. Скарга може бути подана як усуд, що ухвалив, так і в апеляційну інстанцію (вищестоящий суд).
Про день розгляду справипо скарзі в апеляційній інстанції цивільного відповідача вчасно повинніповідомити, він має право прийняти в ньому участь.
При розгляді справи вкасаційній інстанції цивільний відповідач, що бере участь у ньому, вправізаявляти відводи і клопотання, а також давати пояснення. Він вправі надаватисудові нові або додаткові матеріали, якщо вони можуть мати значення длявирішення питання про зміну або скасування вироку.
У випадку незгоди зухвалою апеляційної інстанції, цивільний відповідач може порушити клопотанняперед посадовою особою прокуратури або суду, не нижче обласного рівня(прокурором, його заступником, головою суду, його заступником), про внесеннязауважень для перегляду вироку, що вже вступив у законну силу (ухвали,постанови) вищесточщим судом у порядку нагляду.
І в завершеннявідзначимо, що при наявності підстав для поновлення справи по нововиявлених обставинам, по яких судове рішеннянабуло законної сили, цивільному відповідачеві слід звернутися з заявою(клопотанням) до прокурора, якому надане право провадження (особисто або черезоргани дізнання, слідчого) розслідування цих обставин, складання висновку івнесення відповідним прокурором протесту для скасування вироку [9, 32].
2.3. Представники цивільного позивача тацивільного відповідача в кримінальному процесі
Після визнаннявас цивільним позивачем і роз'яснення прав повинна бути забезпечена можливістьїхньої реалізації. Цивільнийпозивач вправі мати свого представника. Такою особою, що представляє вашіінтереси в ході розслідування кримінальної справи й у суді можуть бутиадвокати, близькі родичі: батьки, чоловік (дружина), діти, рідні брати ісестри, дід, бабка, онуки, законні представники (батьки, опікуни, попечителі),а також інші особи. Представником цивільного позивача вони стають з моментувинесення про це постанови (визначення) і користуються в наступнимипроцесуальними правами цивільного позивача, про що їм також повинно бутироз'яснено [13, 39].
Як представникипотерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у справі можуть братиучасть: адвокати, близькі родичі, законні представники, спроможні в силу закону, представляти під час провадження у кримінальній справізаконні інтереси відповідно потерпілого, цивільного позивача і цивільноговідповідача, а також інші особи за постановою особи, у провадженні якоїперебуває справа.
Представникамиможуть бути:
· опікуни;
· піклувальники;
· представникиустанов і організацій, у піклуванні яких перебувають ті, кого вонипредставляють;
· посадовіособи підприємств, установ і організацій, що є цивільними позивачами абоцивільними відповідачами.
Представники користуютьсяпроцесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють.
Законні представникипотерпілого та обвинуваченого — це їхні батьки, опікуни, піклувальники абопредставники тих установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких вониперебувають. Слідчі органи й суд не вправі допускати до участі у справі якзаконних представників інших осіб.
Законні представникизалучаються до участі в справі для відстоювання прав і законних інтересівпотерпілого, який є неповнолітнім або визнаний недієздатним внаслідок душевноїхвороби чи недоумства, а також неповнолітнього обвинуваченого [4, 227].
Представникамипотерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача можуть бути адвокати,близькі родичі, законні представники, а також інші особи за постановоюслідчого, судді або за ухвалою суду. Коли цивільним позивачем або цивільнимвідповідачем є підприємство, установа чи організація, то представниками їхніхінтересів можуть бути спеціально уповноважені ними особи.
Представник може діяти вкримінальному процесі як поряд з потерпілим, цивільним позивачем, цивільнимвідповідачем, так і замінюючи його, й користується процесуальними правами осіб,інтереси яких він представляє, але представник потерпілого не має права даватипоказань. Представник не вправі використовувати свої повноваження на шкодуінтересам особи, яку він представляє. Повнолітній і дієздатний потерпілий,цивільний позивач і цивільний відповідач у будь-який час можуть відмовитися відпредставника і продовжувати захист своїх інтересів самостійно.
ВИСНОВКИ
Отже, завершуючинашу роботу та виходячи з завдань, які були поставлені у вступі, можна зробититакі висновки:
По-перше,з'ясували, які фізичніта юридичні особи можуть виступати цивільними позивачами по кримінальній справі. Цивільним позивачем визнаєтьсягромадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальноїшкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків відповідно КПКУкраїни. Про визнанняцивільним позивачем чи про відмову в цьому — особа, яка провадить дізнання,слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.
Право на пред'явлення вимоги про відшкодуваннязбитку в розглянутому випадку має перш за все власник майна й у випадкупред'явлення ним такої вимоги він повинен бутивизнаний цивільним позивачем.
По-друге, вивчилипоняття цивільного позивача та відповідача в кримінальному процесі. Для визнанняцивільним позивачем, як громадянин, так і юридична особа, повинні висунутивимогу (подати позовну заяву) про відшкодування заподіяних їм збитків. Цивільний позов можна пред'явити як уперіод розслідування кримінальної справи, так і під час розгляду справи в суді,але до початку судового слідства, тобто зачитання обвинувального висновку. Разомз тим, варто мати на увазі, що якщо в позові в порядку цивільного судочинствабуло відмовлено, тоді це позбавляє цивільного позивача права заявити той жепозов у кримінальній справі.
Про визнання особицивільним позивачем або про відмовлення в цьому слідчим, органом дізнання,прокурором повинна бути винесена постанова, судом — ухвала, з якою особаповинна бути ознайомлена з роз'ясненням прав під підпис.
Крім цивільногопозивача, у кримінальному процесі України бере участь і такий його суб'єкт, якцивільний відповідач.
По кримінальнійсправі в якості цивільного відповідача можуть бути притягнуті батьки, опікунипіклувальники або інші особи, а також підприємства, установи й організації(тобто юридичні особи), що в силу закону несуть матеріальну відповідальністьза шкоду, заподіяну злочинними діями обвинуваченого. В якості цивільного відповідача покримінальній справі фізична або юридична особа залучається в тих випадках, колислідчий, орган дізнання, суддя або суд визнають це необхідним.
По-третє,дослідили та проаналізувати поняття представникацивільного позивача та цивільного відповідача в кримінальному процесі. Цивільний позивач вправімати свого представника. Такою особою, що представляє ваші інтереси в ходірозслідування кримінальної справи й у суді можуть бути адвокати, близькіродичі: батьки, чоловік (дружина), діти, рідні брати і сестри, дід, бабка,онуки, законні представники (батьки, опікуни, попечителі), а також інші особи. Представником цивільного позивачавони стають з моменту винесення про це постанови (визначення) і користуються внаступними процесуальними правами цивільного позивача, про що їм також повиннобути роз'яснено.
Як представникипотерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у справі можуть братиучасть: адвокати, близькі родичі, законні представники, спроможні в силу закону, представляти під час провадження у кримінальній справізаконні інтереси відповідно потерпілого, цивільного позивача і цивільноговідповідача, а також інші особи за постановою особи, у провадженні якоїперебуває справа.
Представникамиможуть бути: опікуни; піклувальники; представники установ і організацій, упіклуванні яких перебувають ті, кого вони представляють; посадові особипідприємств, установ і організацій, що є цивільними позивачами або цивільнимивідповідачами.
Представники користуютьсяпроцесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України. – К.: «Право», — 2007. – 56с.
2. Гошовский М.І., Кучинська О.П.Потерпілий у кримінальному процесі України. К.: Юрінком Інтер, 2002.- 340с.
3. Коваленко Є.Г. Кримінальнийпроцес України. — К.: Юрінком Інтер, 2005.- 560с.
4. Коваленко Є.Г., МаляренкоВ.Т. Кримінальний процес України; Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2004. –430с.
5. Кокорев Л.Д. Потерпевший отпреступления в советском уголовном процессе. Воронеж, 1999. – 67с.
6. Кримінально-процесуальнийкодекс України. Науково-практичний коментар. — К.: Форум, 2007.- 470с.
7. Криінальне право України:Особлива частина / за ред. Бажанова М.І., Сташиса В.В. – Київ – Харків: ЮрінкомІнтер – Право, 2002. – 570с.
8. Кримінально-процесуальний кодексУкраїни. — К.: А.С.К., 2006. – 780с.
9. Михєєнко М.М., Нор В. Т.,Шибіко В. Кримінальний процес України. — К.: Либідь, 2007. – 380с.
10. Нор В.Т. Защитаимущественных прав в уголовном судопроизводстве. К.: 1999. – 320с.
11. ОмельяненкоГ.М. Постановлення вироку // Кримінально-процесуальний кодекс України.Науково-практичний коментар. — К.: Форум, 2003. — 560с.
12. Основні чиннікодекси і закони України. / Уклад. Ю.П. Юлісовенко. -2-ге вид. – К.: Махаон, 2007. – 860с.
13. ТертишникВ.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. — К.: А.С.К., 2003. –270с.
14. Тертишник В.М.Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. К.: Юрінком Інтер, 2005.- 730с.
15. Фошицкий И.Я. Курс уголовного процесса — СПб.: Альфа, 2006.- 590с.