Навчально-науково-виробничийкомплекс
«Академія інтелектуальної власності» МОН
Інститутінтелектуальної власності і права
Факультетпідготовки фахівців
реферат з дисципліни
«Основи судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності»
натему:
«СУДОВИЙ ЕКСПЕРТ. ЙОГОПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ»Київ-2007
Зміст
1. Поняттясудової експертизи.
2. Юридично-правовийстатус судового експерта.
3. Особи,які не можуть бути судовими експертами. Відвід та самовідвід судового експерта.
4. Права судовогоексперта.
5. Обов’язкисудового експерта.
6. Щозаборонено судовому експертові.
7. Відповідальністьсудового експерта:
- дисциплінарна;
- матеріальна;
- кримінальна.
8. Висновоксудового експерта.
9. Література.
Експертидержавних судово-експертних установ керуються поняттям судової експертизи,визначеним ст. 1 Закону України “Про судову експертизу”: “Судоваекспертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знаньматеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставинисправи, що знаходиться у провадженні органів дізнання, досудового і судовогослідства”.
З точки зорупрактики, можна сказати, що судова експертиза — це відмінний від іншихспецифічний різновид експертиз, що має особливий статус. Її подібність доекспертиз у інших сферах людської діяльності полягає у тому, що вона, по суті,є дослідженням, заснованим на використанні спеціальних знань. Водночас далеконе будь-яке дослідження, засноване на використанні спеціальних знань, моженазиватися судовою експертизою, оскільки такі експертизи здійснюються у ходісудового дослідження з цивільних, господарських або кримінальних справ, справпро адміністративні правопорушення.
Судова експертиза завжди призначається судом і проводитьсяособливим суб’єктом – судовим експертом, який набуває процесуального статусу усилу юридичного факту – ухвали суду або постанови слідчого.
Слово «експерт» походить від латинського слова«expertus» (досвідчений, обізнаний) і в даний час означає компетентнув якій-небудь галузі знань і/чи практичної діяльності особу, яка має певнийюридичний статус. Тобто, «експерт» — видове поняття стосовно дородового поняття «спеціаліст».
Європейська континентальна доктрина визначає правове становищеексперта як помічника судді, англо-американська — як свідка. Вітчизняне законодавствовизначає юридичний статус експерта як самостійного суб'єкта процесу,який має власний обсяг процесуальних прав та обов'язків, що відрізняють йоговід інших суб'єктів процесуальної діяльності.
Відмінною рисою такого суб'єкта процесу є об'єктивнанезаінтересованість в кінцевому вирішенні справи, що обумовлено його функцієюподання суду особливого доказу — експертного висновку. Специфічним також є те,що експерт заздалегідь (а priori) не має доказової інформації — він добуваєїї в ході спеціального дослідження за допомогою своїх спеціальних знань.
Правовий статус експерта підпорядкований меті процесу іскладається з його компетенції, визначеної процесуальними обов'язками іправами, а також правовики гарантіями належної реалізації ним своїх прав таобов'язків і його незалежності. Оскільки експерт не є стороною (учасником)процесу та не має особистої юридичної заінтересованості у вирішенні справи,його участь в процесі обумовлена не якимись правами, а головним обов'язком – датиоб'єктивний висновок з поставлених перед ним питань.
У ст. 10 та 11 Закону України «Про судову експертизу»(далі – Закон) визначається, які особи можуть бути судовими експертами, а які –ні.
Зокрема, ст. 10 Закону визначає, що "Судовимиекспертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку здосліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованихустанов можуть бути фахівці, як мають відповідну вищу освіту,освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповіднупідготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певноїспеціальності".
Цією ж статтею визначено, що до проведення судових експертиз,крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами,можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, заумови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень ненижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованихустановах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікаціюсудового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому Законом.
Статтею 7 Закону передбачено, що судово-експертна діяльністьможе здійснюватися на підприємницьких засадах, а також за разовими договорами.Однак органи дізнання, досудового слідства і суди зобов’язані доручатипроведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до Реєстру, згідно ізстаттею 9 Закону України «Про судову експертизу».
Проте, проведення експертизи за разовими договорами може матимісце лише у випадках, коли провести її в іншому порядку неможливо.
Права та обов’язки судового експерта особа набуває з моментуотримання відповідної кваліфікації судового експерта з відповідноїспеціальності.
Атестацію з метою присвоєння кваліфікації судового експертафахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ проводитьЦентральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України.
Стаття 9 Закону запроваджує Державний Реєстр атестованих судовихекспертів, у якому реєструються атестовані судові експерти. Ведення цьогоРеєстру покладається на Міністерство юстиції України. Мінюст в галузі судової експертизи є організуючим такоординуючим органом підпорядкованих науково-дослідних інститутів судовихекспертиз, до компетенції якого не належать призначення та проведення судовихекспертиз, а також надання правової оцінки діям судових експертів. Оцінкудоказам, зокрема проведеній експертизі, відповідно до чинного законодавства даєсуд, прокурор та слідчий.
Законодавство, зокрема Закони України „Про адвокатуру”, „Просудову експертизу”, „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночнудіяльність в Україні” та Положення про представників у справах інтелектуальноївласності (патентних повірених) (далі – Положення), не містить прямої заборонищодо сумісництва вищевикладених видів діяльності.
Ст. ж 11 Закону, на відміну від ст. 10 містить визначення осіб,які не можуть бути судовими експертами. Зокрема, це такі особи, «щовизнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи, які маютьсудимість.
Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта всудочинстві, передбачаються процесуальним законодавством».
Так, стаття 31 Господарського процесуального кодексу зазначає,що сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право заявитивідвід судовому експерту у разі, якщо:
§ він особисто, прямо чи побічнозаінтересований в результаті розгляду справи;
§ якщо він є родичем осіб, які берутьучасть в судовому процесі;
§ з мотивів його некомпетентності.
Цивільний процесуальний кодекс встановлює наступні підстави длявідводу експерта:
§ якщо він прямо чи побічнозаінтересований у результаті розгляду справи (п. 2 ст. 20 ЦПК);
§ якщо є інші обставини, які викликаютьсумнів в його об'єктивності та неупередженості (п. 2 ст. 20 ЦПК);
§ якщо він перебував або перебуває вслужбовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі (п. 1 ч. 2ст. 22 ЦПК).
Кримінально-процесуальний кодекс, Кодекс адміністративногосудочинства та Закон України «Про виконавче провадження» також вказують направо учасників процесу заявити відвід експерту з причин його заінтересованостів результаті розгляду справи або за наявності інших обставин, що викликаютьсумнів у його неупередженості.
Які ж саме права та обов’язки має судовий експерт?
Обов'язки та права судового експерта визначені Законом,Кримінально-процесуальним кодексом, Цивільно-процесуальним кодексом,Господарсько-процесуальним кодексом, Інструкцією про призначення та проведеннясудових експертиз про призначення та проведення судових експертиз таНауково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судовихекспертиз (далі – Інструкція).
Загальні для усіх видів судочинства права та обов'язки судовихекспертів встановлені Законом та Інструкцією, яка затверджена наказом Міністраюстиції України 08.10.98 № 53/5.
Відповідно до ст. 12 Закону та ст. 77 КПК України на експертапокладаються такі обов'язки:
· узяти до виконання доручену йомуекспертизу;
· повідомити в письмовій формі особу абоорган, які призначили експертизу, про неможливість її проведення, якщопоставлене питання виходить за межі компетенції експерта (спеціаліста) або якщонадані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого запитання, авитребувані додаткові матеріали не були одержані;
· з’явитися за викликом особи або органу,які призначили експертизу, для допиту з приводу проведеної експертизи або дляповідомлення про неможливість її проведення;
· заявити самовідвід за наявностіпередбачених законом обставин;
· з дозволу особи або органу, якіпризначили експертизу, проводити дослідження в присутності підозрюваного,обвинуваченого, підсудного чи сторін у цивільних та господарських справах;
· на вимогу органу дізнання, слідчого,прокурора, судді, суду дати пояснення даного ним висновку.
Експерт не повинен давати висновки з питань, щовиходять за межі його компетенції. У таких випадках, а також, колинедостатньо наданих експерту для проведення судової експертизи даних,експерт має в письмовій формі повідомити слідчого або суд про неможливістьзробити висновок.
Згідно зі ст. 13 Закону експерт має право:
· ознайомлюватися з матеріалами справи, щостосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про наданнядодаткових матеріалів;
· вказувати у висновку експерта навиявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення длясправи і з приводу яких йому не були поставлені питання;
· з дозволу особи або органу, якіпризначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чисудових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;
· подавати скарги на дії особи, упровадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судовогоексперта;
· одержувати винагороду за проведеннясудової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням;
· проводити на договірних засадахекспертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичнихосіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.
Решта прав, як і зазначено у Законі, визначається процесуальнимзаконодавством, а саме ст. 77 КПК України. Так, експерт має право:
· з дозволу особи, яка провадить дізнання,слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та іншихслідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуютьсяекспертизи,
· на забезпечення безпеки за наявностівідповідних підстав.
Слід зазначити, що Закон, цивільне й кримінально-процесуальнезаконодавство та відомчі нормативно-правові акти наділяють експерта доситьшироким колом прав, спрямованих на виконання його основного обов'язку – датиоб'єктивний висновок по суті справи, що досліджується. Серед них – і право наекспертну ініціативу, тобто право вказувати у висновку експертизи на факти, щомають значення для справи, про які йому не були поставлені питання, а також правоставити їх самостійно, або об'єднати питання, що по суті дублюють одне одне, тавикласти їх у редакції, яка є більш раціональною.
Як визначено у п. 2.3. Інструкції, експерту забороняється:
· проводити експертизу без письмовоївказівки керівника експертної установи (її структурного підрозділу), завинятком експертиз, доручених йому безпосередньо після слідчого огляду, в якомувін брав участь як спеціаліст, а також експертиз, які проводяться під чассудового розгляду.
· самостійно збирати матеріали, якіпідлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведенняекспертизи, якщо вони відображені у наданих йому матеріалах неоднозначно.
· розголошувати без дозволу прокурора,слідчого, особи, яка провадить дізнання, дані попереднього слідства чи дізнання.
· вступати в контакти, не передбаченіпорядком проведення експертизи, з будь-якими особами, якщо такі особи прямо чипобічно стосуються експертизи.
· зберігати кримінальні, цивільні тагосподарські справи, а також речові докази й документи, що є об'єктамиекспертизи, поза службовим приміщенням.
Експерт складає висновок експертизи від свого імені і несеособисту відповідальність за його правдивість. За надання заздалегідьнеправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладенихна нього обов'язків, а також за розголошення без дозволу прокурора, слідчогоабо особи, яка провадить дізнання, даних попереднього слідства чи дізнанняексперт несе кримінальну відповідальність за статтями 384 – 387 КК України.
За злісне ухилення від явки до органів дізнання та попередньогослідства або суду експерт несе відповідальність за статтями Кодексу України проадміністративні правопорушення.
За допущені порушення при проведенні експертизи, що не призвелидо кримінальної чи адміністративної відповідальності, штатний співробітникекспертної установи може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, апозаштатний – звільнений з посади позаштатного експерта.
Відповідно до ст. 14 Закону, у передбачених законодавствомвипадках, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної,адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Загальні підстави для дисциплінарної відповідальності експертіввстановлені законодавством України про працю. Крім того, відповідно доПоложення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів(Додаток № 2 до наказу Міністра юстиції України від 15.07.1997 р. № 285/7-А«Про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судовихекспертів»), за порушення вимог Закону, інших пунктів законодавстваУкраїни, що регламентують судово-експертну діяльність, до судового експертаможуть бути застосовані такі види дисциплінарної відповідальності:
· попередження;
· зупинення дії свідоцтва про присвоєннякваліфікації судового експерта;
· анулювання свідоцтва про присвоєннякваліфікації судового експерта;
· зниження кваліфікаційного класу судовогоексперта.
Підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальностіможуть бути: подання Мінюсту та його органів на місцях чи повідомленнякерівників або заступників керівників державних органів, інших організацій абогромадян; подання голови Експертно-кваліфікаційної комісії експертної установи;повідомлення в засобах масової інформації.
Матеріальну відповідальність експерт несе за правилами, встановленимицивільним законодавством. Адміністративну – за злісне ухилення від явки в суд,в органи досудового слідства чи дізнання відповідно до ч. 2 статті 185-3("злісне ухилення експерта від явки в суд — тягне за собою накладенняштрафу від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян")або за статтею 185-4 ("злісне ухилення експерта від явки до органівдосудового слідства або дізнання – тягне за собою накладення штрафу від трьохдо восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян") КодексуУкраїни про адміністративні правопорушення.
Кримінальна відповідальність експертів передбачена ст. 384, ч. 1 ст.385 та ч. 1 ст. 387 КК України, відповідно, за:
1) дачузавідомо неправдивого висновку;
2) відмову віддачі висновку без поважних причин;
3) зарозголошення даних досудового слідства або дізнання, якщо експерт бувпопереджений в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати цідані.
Так, згідно зі ст. 384 завідомо неправдивий висновок експертапід час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчогопровадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовоюспеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, карається виправнимироботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, абообмеженням волі на строк до двох років.
Ч. 1. ст. 385 визначає, що відмова експерта без поважнихпричин від виконання покладених на нього обов'язків у суді або під часпровадження досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розслідуваннятимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України чидізнання карається штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуванихмінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
І, відповідно до ст. 387 розголошення без дозволупрокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство,даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленомузаконом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані карається штрафомвід п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян абовиправними роботами на строк до двох років.
У останньому випадку експерта можна притягнути до кримінальноївідповідальності тільки за умови документально оформленого попередження пронерозголошення.
Отже, повнота, правильність, обґрунтованість таправдивість висновку експерта, а також його незалежність та збереженняконфіденційності забезпечуються цілим рядом процесуальних норм та так званою«клятвою експерта» — попередженням про те, що він несе кримінальнувідповідальність за дачу за відомо неправдивого висновку і відмовлення безповажних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а такожможливістю призначення повторної судової експертизи. Гарантії незалежностісудового експерта та правильності його висновку викладені в ст. 4 Закону,згідно з якою:
«Незалежність судового експерта та правильність йоговисновку забезпечуються:
§ процесуальним порядком призначеннясудового експерта;
§ забороною під загрозою передбаченоїзаконом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи;
§ існуванням установ судових експертиз,незалежних від органів дізнання досудового та судового слідства;
§ створенням необхідних умов длядіяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням;
§ кримінальною відповідальністю судовогоексперта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причинвід виконання покладених на нього обов'язків;
§ можливістю призначення повторної судовоїекспертизи;
§ присутністю учасників процесу впередбачених законом випадках під час проведення судової експертизи».
Положення цієї статті доповнюється ст. 12 Інструкції:«Експерт складне висновок експертизи від свого імені і несе особистувідповідальність за його правдивість. За надання завідомо неправдивоговисновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на ньогообов'язків, а також за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи,яка провадить дізнання, даних попереднього слідства чи дізнання експерт несе кримінальнувідповідальність за статтями КК України».
У той же час, суд зобов'язаний провести ретельну перевірку йоцінку проведеного експертом спеціального дослідження, у ході якої маютьз'ясовуватися наступні питання:
§ чи враховані усі вимоги законодавствапри призначенні та проведенні експертизи;
§ чи не було обставин, що виключали бучасть даного експерта в розглянутій справі;
§ компетентність експерта, і чи не вийшоввін за межі своїх повноважень;
§ повнота відповідей на поставлені питаннята їхня відповідність іншим фактичним даним;
§ відповідність між дослідницькою частиноюі заключним висновком.
Література
1. Господарськийпроцесуальний кодекс України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 6, ст. 56з сайту ВР України.
2. Закон України «Про судовуекспертизу» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 28, ст. 232 з сайтуВР України.
3. Інструкція про призначеннята проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питаньпідготовки та призначення судових експертиз N 53/5 від 08.10.98 з сайту ВРУкраїни.
4. І. Кириченко. Експертнийвисновок як джерело доказів у судових спорах про порушення прав на об’єктиінтелектуальної власності. Право України. — № 11, 2002.
5. Кириченко І. А. Судоваекспертиза об’єктів права інтелектуальної власності. Навчальний посібник. – К.:Ін-т інтел. власн. і права, 2007.
6. Кодекс України проадміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР)1984, додаток до N 51, ст.1122) з сайту ВР України.
7. Кримінальний КодексУкраїни (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 25-26, ст. 131) з сайту ВРУкраїни.
8. Міністерство юстиціїУкраїни. Питання розгляду звернень громадян у сфері судової експертизи. Статтяз офіційного сайту.
9. Н. Мещерякова «ПОВНАНЕСУМІСНІСТЬ: підстави заявити відвід експерту». Стаття з журналу«Правовий тиждень» № 5 від 31 серпня 2006 р.
10. О. Дорошенко. Рольспеціальних знань у проведенні судової експертизи об’єктів інтелектуальноївласності. – Право України. — № 5, 2006.
11. Цивільний ПроцесуальнийКодекс України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст. 492) зсайту ВР України.