Міністерство освіти та науки молоді та спорту України
Одеський Національний Морський Університет
Юридичний факультет
Кафедра: «Кримінального та адміністративного права»
Курсова робота
З дисципліни: Судові та правоохоронні органи
тема: Статус суддів України
Виконала:студентка 1 курсу 3 групи
Юридичногофакультету
ЖеребкінаАліна
Науковийкерівник: ст. викладач
СолоповаІ. В.
Одеса 2011
Вступ
Актуальністьтеми. Україна, ратифікувавши в 1997 р. Конвенцію про захист прав та основнихсвобод людини, прийняла на себе зобов'язання забезпечити кожному, чиї правапорушені, ефективні способи правового захисту. У юридичному механізмі цьогозахисту особливе місце посідає суд, фундаментальним призначенням якого і єзахист прав людини і громадянина.
Одне з основнихзавдань судово-правової реформи є реалізація демократичних ідей правосуддя,вироблених світовою практикою й наукою. У цьому зв'язку особливого значеннянабуває розробка концептуальних основ статусу суддів України, якийвідповідатиме міжнародним стандартам, оскільки виключно останні є носіямисудової влади в державі.
Особливоці питання актуалізуються сьогодні, в період становлення і розвитку правовоїдержави, формування громадянського суспільства. Тому саме зараз так необхіднийпринципово новий підхід до визначення поняття, структури і змісту правовогостатусу судді, сутності його службових прав, обов'язків, повноважень іправосуб'єктності.
Незважаючина те, що окремі проблеми статусу суддів уже були предметом вивчення деякихучених, комплексного наукового дослідження основ статусу судді в Україні непровадилося, як немає й фундаментальних досліджень юридичної природи статусуносія судової влади, структури і змісту цього інституту, а також сутностіслужбових прав, обов'язків, повноважень і правосуб'єктності судді увідповідності з міжнародними стандартами.
Належнезаконодавче визначення статусу суддів є вирішальним кроком до становленнясправжньої незалежної судової влади, здатної забезпечити надійний захист правта основних свобод людини і громадянина. Усе викладене й визначає актуальністьтеми даної курсової роботи.
Аналізупитань статусу суддів приділяли увагу В.В. Городовенко, Ю.М. Грошевий, І.Є.Марочкін, І.В. Назаров, О.М. Овчаренко, С.В. Подкопаєв та інші науковці.
Отже,мета даної курсової роботи – дослідити особливості правового статусу суддів вУкраїні.
Для досягненняпоставленої мети в курсовій роботі вирішуються наступні задачі:
– визначаються правові основи діяльності суддів,
– характеризується суддя, як носій судової влади тайого повноваження,
– з’ясовуються умови добору та обрання суддів,
– визначається порядок звільнення з посади і припиненняповноважень суддів,
– характеризується забезпечення незалежності суддівта їх недоторканості,
– визначається матеріальне і соціальне забезпеченнясуддів, як гарантія їх діяльності,
– досліджуються органи суддівського самоврядування,
– з’ясовуються підстави і види дисциплінарноївідповідальності суддів, а також порядок застосування мір дисциплінарноївідповідальності до суддів,
– обґрунтовуються шляхи реформування судової влади таїх вплив на подальше визначення статусу суддів в Україні.
Об'єктомдослідження є правові основи суддів, норми міжнародного права й національногозаконодавства, що закріплюють їх підвалини.
Предметомдослідження є поняття, юридична природа статусу суддів, сутність і зміст їхслужбових прав, обов'язків та повноважень.
Нормативнубазу курсової роботи становлять Конституція України [1], закони України, щорегламентують правове становище суддів, міжнародно-правові документи з питаньорганізації й діяльності судової влади, інші нормативно-правові акти, щозакріплюють окремі елементи статусу суддів.
Методидослідження – теоретико-правовий, історико-правовий, порівняльний, аналітичний,метод аналогій та інші.
Курсоваробота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків та списку використанихджерел.
Розділ І.Загальні засади статусу суддів в Україні
1.1 Правові основи діяльності суддів
Жоднасудова система не може працювати ефективно й справедливо, не маючи внутрішніхзахисних систем, які забезпечували б максимально високі етичні норми поведінкисуддів. Їхня неупередженість, професіоналізм та чесність життєво необхідні длязабезпечення підтримки і довіри до них з боку суспільства.
Віддіяльності суду, професіоналізму суддів великою мірою залежить розвитокдержавності і втілення принципів правової держави. Кожен громадянин України маєправо на об'єктивне, неупереджене та справедливе правосуддя.
Суддя, якносій судової влади в державі, наділений важливими повноваженнями під часздійснення правосуддя, основне з яких — приймати рішення від імені держави, щоє обов'язковим для виконання на всій території України. Отже, авторитет суду,його рішень значною мірою залежить від авторитету судді, оцінки його поведінки— як під час здійснення правосуддя, так і за межами судочинства.
ВОсновних принципах незалежності судових органів, які були схвалені резолюціямиГенеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 р., вказується:«Особи, які обрані на посаду судді, повинні мати високі моральні якості іздібності, а також відповідну підготовку і кваліфікацію в галузі права»(п. 10) [2, c.15].
Якзазначає В.Т. Маляренко, моральне право судити інших має лише людина, якаусвідомила свій державний та професійний обов'язок і яка виконує його не запримушуванням, а за велінням совісті. Судді мають бути притаманнівисокоморальні якості, повага до закону та неухильне дотримання його положень [3,c.128].
Правовийстатус судді поєднує закріплені у національному законодавстві професійні правата обов'язки, його повноваження, гарантії при здійсненні незалежногоправосуддя, відповідальність за неналежне виконання службових функцій.Безумовно, високий статус судді означає достатньо високі вимоги до кандидатівна посаду судді.
Суддя тазалучені для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової владив Україні, які реально здійснюють правосуддя. Судді є посадовими особамисудової влади, яких у конституційному порядку наділено повноваженнямиздійснювати правосуддя й виконувати свої обов'язки на професійній основі вКонституційному Суді і судах загальної юрисдикції.
Статуссуддів — це сукупність прав і обов'язків, закріплених чинним законодавствомстосовно порядку обрання суддів, їхніх повноважень, гарантій їхньої діяльностіта відповідальності. Статус суддів закріплено та гарантовано КонституцієюУкраїни, законами України «Про судоустрій і статус суддів» [4],«Про Конституційний Суд України» [5].
1.2 Умови добору та обрання суддів
Добіркандидатів на посаду судді здійснюється з числа осіб, які відповідають вимогам,установленим Конституцією України та статтею 64 Закону України «Про судоустрійі статус суддів», за результатами проходження спеціальної підготовки та складеннякваліфікаційного іспиту відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій істатус суддів» [4].
Придоборі кандидатів на посаду судді забезпечується рівність їхніх прав незалежновід раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі,етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовнихабо інших ознак.
Кожен,хто відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду судді, має правозвернутися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з заявою про участьу доборі кандидатів на посаду судді.
Призначенняна посаду судді вперше здійснюється виключно в порядку, визначеному ЗакономУкраїни «Про судоустрій і статус суддів»[4], та включає такі стадії:
1)розміщення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на своєму веб-порталіоголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді з урахуваннямпрогнозованої кількості вакантних посад суддів та опублікування такогооголошення в газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр»;
2)подання особами, які виявили бажання стати суддею, до Вищої кваліфікаційноїкомісії суддів України відповідної заяви та документів, визначених ЗакономУкраїни «Про судоустрій і статус суддів»[4];
3)здійснення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на основі поданихкандидатами на посаду судді документів перевірки відповідності осіб вимогам,установленим до кандидата на посаду судді, та організація проведення стосовноних спеціальної перевірки в порядку, визначеному законом;
4)складення особами, які відповідають установленим вимогам до кандидата на посадусудді, іспиту перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на виявленнярівня загальних теоретичних знань у галузі права;
5)направлення кандидатів, які успішно склали іспит та пройшли необхідні перевірки,для проходження спеціальної підготовки у спеціалізованому юридичному вищомунавчальному закладі четвертого рівня акредитації;
6)направлення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України кандидатів на посадусудді після успішного проходження ними підготовки у спеціалізованому юридичномувищому навчальному закладі четвертого рівня акредитації для проходженняспеціальної підготовки у Національній школі суддів України;
7) допусккандидатів, які успішно пройшли спеціальну підготовку, до складення кваліфікаційногоіспиту перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України;
8)визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рейтингу кандидатів напосаду судді за результатами складення кваліфікаційного іспиту, зарахування їхдо резерву на заміщення вакантних посад судді;
9)оголошення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у разі відкриттявакантних посад суддів конкурсу на заміщення таких посад серед кандидатів, якіперебувають у резерві;
10)проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, виходячи з рейтингукандидата відповідно до кількості наявних вакантних посад судді добору середкандидатів, які взяли участь у конкурсі, та внесення рекомендації Вищій радіюстиції про призначення кандидата на посаду судді;
11)розгляд на засіданні Вищої ради юстиції відповідно до рекомендації Вищоїкваліфікаційної комісії суддів України питання про призначення кандидата напосаду судді та внесення в разі прийняття позитивного рішення поданняПрезидентові України про призначення кандидата на посаду судді;
12)прийняття Президентом України рішення про призначення кандидата на посадусудді.
Порядокобрання на посаду судді безстроково встановлюється Законом України «Просудоустрій і статус суддів»[4] та Регламентом Верховної Ради України.
Суддя,строк повноважень якого закінчився, за його заявою має бути рекомендованийВищою кваліфікаційною комісією суддів України для обрання його Верховною РадоюУкраїни на посаду судді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини,що перешкоджають цьому [6, c.152].
Обранняна посаду судді безстроково здійснюється в такому порядку:
1)кандидат звертається з письмовою заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддівУкраїни про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково;
2) Вищакваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про підготовку матеріалів щодокандидата на посаду судді безстроково на своєму офіційному веб-порталі та вофіційних засобах масової інформації;
3) Вищакваліфікаційна комісія суддів України перевіряє відомості про кандидата,враховує показники розгляду кандидатом справ;
4) Вищакваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про рекомендування чивідмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково і в разірекомендування направляє відповідне подання до Верховної Ради України;
5)Верховна Рада України відповідно до подання Вищої кваліфікаційної комісіїсуддів України приймає рішення про обрання на посаду судді безстроково впорядку, встановленому законом.
1.3 Звільнення з посади і припинення повноважень суддів
Суддясуду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав абопризначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
Вища радаюстиції вносить подання Президентові України про звільнення судді з посади вразі закінчення строку, на який його призначено, якщо:
1) суддяза повідомленням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України своєчасно неподав без поважних причин заяву про обрання його на посаду судді безстроково;
2) щодосудді Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення провідмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково.
Суддязвільняється з посади Президентом України. Якщо суддю з будь-яких причин незвільнено з посади, він не може виконувати свої повноваження із здійсненняправосуддя з наступного дня після закінчення строку, на який його булопризначено.
Суддязвільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесятип'яти років. Вища кваліфікаційна комісія суддів України не пізніш як за місяцьдо дня, зазначеного у частині першій цієї статті, зобов'язана повідомити Вищураду юстиції про наявність підстави для звільнення судді. Вища рада юстиціївносить подання про звільнення судді у зв'язку з досягненням ним шістдесятип'яти років до органу, який обрав або призначив суддю, не пізніш як зап'ятнадцять днів до дня, зазначеного у частині першій цієї статті. Якщо суддю збудь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати своїповноваження зі здійснення правосуддя з наступного дня після досягненняшістдесяти п'яти років [7, c.153].
Суддязвільняється з посади у разі неможливості здійснювати повноваження за станомздоров'я за наявності медичного висновку, що надається медичною комісією,утвореною спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади зпитань охорони здоров'я, або за рішенням суду про визнання судді обмеженодієздатним або недієздатним, яке набрало законної сили.
Суддязвільняється з посади у разі порушення ним вимог щодо несумісності за поданнямВищої ради юстиції, яке вноситься до органу, який обрав або призначив суддю, впорядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції» [8].
Відповіднодо пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється зпосади у зв'язку з порушенням ним присяги судді. Факти, які свідчать пропорушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісієюсуддів України або Вищою радою юстиції.
Звільненнясудді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданнямВищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно доЗакону України «Про Вищу раду юстиції»[8]. На підставі подання Вищоїради юстиції Президент України видає указ про звільнення судді з посади. Напідставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову прозвільнення судді з посади. Суд, який ухвалив обвинувальний вирок щодо судді,негайно повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. У разінабрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо судді Вищакваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про це Вищу раду юстиції, якавносить подання про звільнення судді з посади. Суддя, щодо якого обвинувальнийвирок суду набрав законної сили, не може продовжувати здійснювати своїповноваження і втрачає передбачені законом гарантії незалежності інедоторканності судді, право на грошове та інше забезпечення.
Суддязвільняється з посади за поданням Вищої ради юстиції у разі припинення йогогромадянства відповідно до Закону України «Про громадянство України».Суддя з моменту припинення його громадянства не може продовжувати здійснюватисвої повноваження. Суд, який ухвалив рішення про визнання судді безвісновідсутнім або оголосив його померлим, негайно повідомляє про це Вищукваліфікаційну комісію суддів України. У разі набрання таким рішенням законноїсили Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про це Вищу радуюстиції, яка вносить подання про звільнення судді з посади.
Суддя,який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначаєтьсястаттею 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»[4], має правоподати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посадінезалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.
Заява провідставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддеюбезпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з днянадходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначивсуддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посадив результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищукваліфікаційну комісію суддів України.
Розглядпитання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, на пленарномузасіданні Верховної Ради України починається з доповіді Голови Вищої радиюстиції або члена Вищої ради юстиції, який діє за його дорученням.
Рішенняпро звільнення з посади судді приймається більшістю від конституційного складуВерховної Ради України і оформляється постановою Верховної Ради України [9, c.224].
У разінеодержання кількості голосів народних депутатів України щодо звільнення зпосади судді, обраного безстроково, проводиться повторне голосування.Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою ВерховноїРади України.
Повноваженнясудді припиняються у разі його смерті. Про наявність підстави для припиненняповноважень судді голова суду, в якому суддя обіймав посаду, повідомляє Вищукваліфікаційну комісію суддів України. До повідомлення додаються документи, якісвідчать про наявність підстави для припинення повноважень судді.
Розділ ІІ.Гарантії незалежності суддів
2.1 Забезпечення незалежності суддів
Суддя усвоїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якогонезаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основіКонституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенстваправа. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється ітягне за собою відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов'язанийдавати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні,крім випадків, установлених законом. Суддя має право звернутися з повідомленнямпро загрозу його незалежності до Ради суддів України, яка зобов'язананевідкладно перевірити і розглянути таке звернення за участю судді та вжитинеобхідних заходів для усунення загрози.
Незалежністьсудді забезпечується:
1)особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальностіта звільнення;
2)недоторканністю та імунітетом судді;
3)незмінюваністю судді;
4)порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом, таємницеюухвалення судового рішення;
5)забороною втручання у здійснення правосуддя;
6)відповідальністю за неповагу до суду чи судді;
7)окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів,установленим законом;
8)належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;
9)функціонуванням органів суддівського самоврядування;
10)визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів йогосім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;
11)правом судді на відставку.
Органидержавної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службовіособи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважатинезалежність судді і не посягати на неї.
Приприйнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускаєтьсязвуження змісту та обсягу визначених «Конституцією України»[1] гарантійнезалежності судді.
2.2 Недоторканість суддів
Недоторканністьсуддів — один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, амає публічно-правове призначення — забезпечити здійснення правосуддянеупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Суддя єнедоторканним. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманийчи заарештований до винесення судом обвинувального вироку.
Суддя,затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чиадміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений післяз'ясування його особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусоводоставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду.
Кримінальнасправа щодо судді може бути порушена лише Генеральним прокурором України абойого заступником.
Відстороненнясудді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальностіздійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставівмотивованої постанови Генерального прокурора України.
Проникненняв житло або інше володіння судді чи його службове приміщення, особистий числужбовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховуванняйого телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка йогокореспонденції, речей і документів можуть провадитися лише за судовим рішенням[10, c.118].
Підсудністьсправи щодо обвинувачення судді у вчиненні злочину визначається ГоловоюВерховного Суду України. Справа не може розглядатися тим судом, у якомуобвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді.
За шкоду,завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановленихзаконом.
2.3 Матеріальне і соціальне забезпечення суддів, як гарантіяїх діяльності
Суддівськавинагорода регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів»,Законом України «Про Конституційний Суд України» та не можевизначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівськавинагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1)вислугу років;
2)перебування на адміністративній посаді в суді;
3)науковий ступінь;
4) роботу,яка передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовийоклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітнихплат, визначених законом, що запроваджується поетапно:
– з 1 січня 2011 року — 6 мінімальних заробітнихплат;
– з 1 січня 2012 року — 8 мінімальних заробітнихплат;
– з 1 січня 2013 року — 10 мінімальних заробітнихплат;
– з 1 січня 2014 року — 12 мінімальних заробітнихплат;
– з 1 січня 2015 року — 15 мінімальних заробітнихплат.
Посадовіоклади інших суддів установлюються пропорційно до посадового окладу суддімісцевого суду з коефіцієнтом:
1) суддіапеляційного суду — 1,1;
2) суддівищого спеціалізованого суду — 1,2;
3) суддіВерховного Суду України, судді Конституційного Суду України — 1,3.
Суддямвиплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажуроботи до 5 років — 15 відсотків, більше 5 років — 20 відсотків, більше 10років — 30 відсотків, більше 15 років — 40 відсотків, більше 20 років — 50відсотків, більше 25 років — 60 відсотків, більше 30 років — 70 відсотків,більше 35 років — 80 відсотків посадового окладу.
СуддямКонституційного Суду України, які вперше призначені на посаду судді,виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 5,5 відсотка за коженрік роботи.
Суддям,які обіймають посади заступника голови суду, секретаря судової палати,секретаря пленуму вищого спеціалізованого суду, секретаря Пленуму ВерховногоСуду України виплачується щомісячна доплата у розмірі 5 відсотків посадовогоокладу судді відповідного суду, голові суду — 10 відсотків посадового окладусудді відповідного суду.
Суддямвиплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук звідповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадовогоокладу судді відповідного суду.
Суддямвиплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державноїтаємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їхносії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», — 10 відсотківпосадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що маютьступінь секретності «таємно», — 5 відсотків посадового окладу суддівідповідного суду.
Суддямнадається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою,крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадовогоокладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додатковаоплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
До стажуроботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) суддісудів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітраколишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) членаВищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) суддіу судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР тареспублік, що входили до його складу [11, c.127].
До стажуроботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплатувихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової,педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Післяпризначення на посаду суддя Конституційного Суду України, Верховного СудуУкраїни, вищого спеціалізованого суду, апеляційного, місцевого суду, якийпотребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцемзнаходження суду.
Суддязабезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України мантією танагрудним знаком. Суддя забезпечується окремим кабінетом, робочим місцем танеобхідними для роботи засобами.
Судді,члени їхніх сімей та їх майно перебувають під особливим захистом держави.Органи внутрішніх справ зобов'язані вживати необхідних заходів для забезпеченнябезпеки судді, членів його сім'ї, збереження їхнього майна, якщо від суддінадійде відповідна заява [12, c.84].
Вчинені узв'язку із службовою діяльністю судді посягання на його життя і здоров'я,знищення чи пошкодження його майна, погроза вбивством, насильством чипошкодженням майна судді, образа чи наклеп на нього, а також посягання на життяі здоров'я близьких родичів судді (батьків, дружини, чоловіка, дітей), погрозаїм вбивством, пошкодженням майна тягнуть за собою відповідальність, встановленузаконом. Суддя має право на забезпечення засобами захисту, які йому надаютьсяорганами внутрішніх справ.
Життя іздоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахуноккоштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві тапрофесійних захворювань України відповідно до Закону України «Прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку навиробництві та професійного захворювання, які спричинили втратупрацездатності».
Розділ ІІІ.Дисциплінарна відповідальність суддів
3.1 Підстави дисциплінарної відповідальності суддів
У випадкупорушення суддею службової дисципліни, правил роботи суду, законодавства прирозгляді цивільних, господарських, кримінальних справ і справ проадміністративні правопорушення, вимог і обов'язків, що передбачені Законом«Про судоустрій і статус суддів», він може бути притягнутий додисциплінарної відповідальності.
Суддюможе бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядкудисциплінарного провадження з таких підстав:
1)істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя,пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, непередбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ усуді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходівзабезпечення позову;
2)невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку,встановленого законом;
3)порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правилщодо відводу (самовідводу);
4) систематичнеабо грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитетправосуддя;
5)розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчоїкімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритомусудовому засіданні;
6)неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновийстан, відображення в ній завідомо неправдивих відомостей [13, c.15].
Скасуванняабо зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальностісудді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушеннядопущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення дослужбових обов'язків.
3.2 Порядок застосування мірдисциплінарної відповідальності до суддів
Дисциплінарнепровадження — це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, вякому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу,посадових обов'язків чи присяги судді.
Право назвернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідкомдисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти. Вищакваліфікаційна комісія суддів України затверджує та розміщує на своємуофіційному веб-порталі зразок скарги (заяви) щодо неналежної поведінки судді,який може використовуватися для повідомлення Вищій кваліфікаційній комісіїсуддів України відомостей про порушення суддею вимог щодо його статусу,посадових обов'язків чи присяги судді.
Недопускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснюватидисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальностісудді без достатніх підстав, використання такого права як засобу тиску на суддюу зв'язку з здійсненням ним правосуддя.
Дисциплінарнусправу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що немістять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а такожза анонімними заявами та повідомленнями. суддя посада повноваження реформування
Дисциплінарнепровадження щодо судді здійснюють:
1) Вищакваліфікаційна комісія суддів України — щодо суддів місцевих та апеляційнихсудів;
2) Вищарада юстиції — щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів ВерховногоСуду України.
Дисциплінарнепровадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявністьпідстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриттядисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснюєдисциплінарне провадження.
Перевіркаданих про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягненнясудді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальностіздійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку,встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Під часздійснення перевірки член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України маєправо ознайомлюватися з матеріалами судових справ, робити з них копії,опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що маєознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органівдержавної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб,керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності тапідпорядкування, громадян та їх об'єднань необхідну для проведення перевіркиінформацію.
Органдержавної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівникипідприємств, установ, організацій незалежно від форми власності тапідпорядкування, об'єднань громадян, громадяни, яким направлено запит членаВищої кваліфікаційної комісії суддів України, зобов'язані протягом десяти днівз дня його отримання надати відповідну інформацію. У разі необхідностізазначений строк може бути подовжений до тридцяти днів, про що член Вищої кваліфікаційноїкомісії суддів України повідомляє безпосередньо у запиті [14, c.132].
ЧленВищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складаєвисновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, тапропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.Висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зібрані упроцесі перевірки матеріали передаються на розгляд Вищої кваліфікаційноїкомісії суддів України. Питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмовув її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Копіярішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відкриттядисциплінарної справи не пізніш як через три дні з дня його прийняттянадсилається судді, щодо якого відкрито дисциплінарну справу, та особі, зазверненням якої порушено справу. До рішення Вищої кваліфікаційної комісіїсуддів України, яке надсилається судді, додається висновок члена Вищоїкваліфікаційної комісії суддів України, складений за результатами перевірки.
Розгляддисциплінарної справи відбувається на засіданні Вищої кваліфікаційної комісіїсуддів України, на яке запрошуються особа, за зверненням якої відкрито справу,суддя, стосовно якого відкрито справу, а в разі необхідності й іншізаінтересовані особи.
У разінеможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Вищої кваліфікаційноїкомісії суддів України суддя, справа стосовно якого розглядається, може надатипо суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалівсправи. Письмові пояснення судді оголошуються на засіданні Вищоїкваліфікаційної комісії суддів України в обов'язковому порядку. Повторна неявкацього судді на засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України єпідставою для розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.
Розгляддисциплінарної справи стосовно судді відбувається на засадах змагальності. Назасіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України заслуховуютьсяповідомлення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, якийздійснював перевірку, про результати перевірки, пояснення судді, стосовно якогорозглядається справа, та/або його представника, а також інших заінтересованихосіб [15, c.140].
Суддя,стосовно якого розглядається питання про притягнення до дисциплінарноївідповідальності, та/або його представник мають право надавати пояснення,ставити запитання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявлятиклопотання і відводи.
Перебігрозгляду дисциплінарної справи стосовно судді та оголошення результатів їїрозгляду фіксуються технічними засобами.
Вища радаюстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного СудуУкраїни та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому ЗакономУкраїни «Про Вищу раду юстиції».
Вищакваліфікаційна комісія суддів України обговорює результати розглядудисциплінарної справи за відсутності судді, стосовно якого розглядалася справа,і запрошених осіб. Рішення у дисциплінарній справі приймається Вищоюкваліфікаційною комісією суддів України більшістю від загального складуКомісії.
Приобранні дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характерпроступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, щовпливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.Якщо Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення провідсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності,Комісія припиняє дисциплінарне провадження та повідомляє про це заінтересованихосіб. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяцівіз дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження вдисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, безурахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Занаслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддівУкраїни може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої радиюстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посадиза наявності для цього підстав.
РішенняВищої кваліфікаційної комісії суддів України викладається в письмовій формі,підписується головуючим і членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,які брали участь у розгляді дисциплінарної справи, і оголошується на засіданні.Рішення у дисциплінарній справі повинно містити:
1)прізвище, ім'я, по батькові і посаду судді, який притягається до дисциплінарноївідповідальності;
2)встановлені обставини у справі з посиланням на докази;
3)мотиви, з яких ухвалено рішення;
4) сутьрішення за результатами розгляду із зазначенням дисциплінарного стягнення вразі його застосування;
5)порядок і строк оскарження рішення.
Занаявності окремої думки вона викладається членом Вищої кваліфікаційної комісіїсуддів України у письмовій формі і додається до справи, про що головуючийповідомляє на засіданні. Зміст окремої думки оголошенню на засіданні непідлягає. Копія рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вручаєтьсясудді, стосовно якого розглядалася дисциплінарна справа, а в разі йоговідсутності під час оголошення рішення надсилається у семиденний строк поштою.
До суддівможе застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді догани.
Інформаціяпро притягнення судді до дисциплінарної відповідальності оприлюднюється наофіційному веб-порталі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Цяінформація повинна містити дані про суддю, якого притягнуто до дисциплінарноївідповідальності, накладене дисциплінарне стягнення та копію рішення Вищоїкваліфікаційної комісії суддів України про накладення такого стягнення [16, c.10].
Якщопротягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення суддю не буде підданоновому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, який не маєдисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, можебути достроково знято Вищою кваліфікаційною комісією суддів України запропозицією відповідної ради суддів.
Суддямісцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення Вищої кваліфікаційноїкомісії суддів України про притягнення його до дисциплінарної відповідальностідо Вищої ради юстиції або Вищого адміністративного суду України не пізнішеодного місяця з дня вручення йому чи отримання поштою копії рішення. Скарга доВищої ради юстиції подається суддею через Вищу кваліфікаційну комісію суддівУкраїни.
Вищакваліфікаційна комісія суддів України не пізніш як у триденний строк післяотримання скарги надсилає її разом із матеріалами дисциплінарної справи доВищої ради юстиції. Розгляд скарг Вищою радою юстиції здійснюється в порядку,визначеному Законом України «Про Вищу раду юстиції».
Розглядадміністративного позову щодо оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісіїсуддів України про притягнення судді до дисциплінарної відповідальностіздійснюється у порядку, передбаченому процесуальним законом. Подання скарги доВищої ради юстиції чи адміністративного позову до суду на рішення Вищоїкваліфікаційної комісії суддів України про притягнення судді до дисциплінарноївідповідальності зупиняє застосування дисциплінарного стягнення.
Розділ ІV. Шляхиреформування судової влади та їх вплив на подальше визначення статусу суддів вУкраїні
Беручи доуваги гострі дискусії з приводу проведення судової реформи і те, що однимвольовим рішенням перебудувати судову систему неможливо, проблеми на цьомушляху слід вирішувати поступово, зважено, у тісній взаємодії між усімасуб’єктами, які беруть участь у реформуванні, з урахуванням напрацюваньнауковців і практиків. Хочеться сподіватися, що дискусії, які тривають щодопроведення судової реформи, призведуть до того, що парламент зважатиме напозицію всіх учасників цього процесу, в тому числі і суддів України, таухвалить рішення про проведення такої реформи, яка б позитивно вплинула нарозвиток усього суспільства.
Длявиконання стратегічних завдань у сфері судочинства потрібно, на нашу думку, інадалі працювати над впровадженням європейських стандартів при реформуваннісудової системи. З огляду на великий спектр цієї проблематики, проаналізуємолише деякі з найважливіших проблем.
Які ж цієвропейські стандарти? Різні міжнародні інституції, зокрема ООН, РЄ та інші,розробили конкретні рекомендації щодо стандартів незалежності суддів. Томуактуальним є опублікування в Україні зібрання міжнародних документів, якімістять рекомендації стосовно формування незалежності судової влади тазабезпечення незалежності суддів [17, c.22].
Такимиосновними документами з цієї проблематики є Загальна декларація прав людини1948 р., згадувана Конвенція, Міжнародний пакт про громадянські та політичніправа 1966 р., Основні принципи незалежності судових органів 1985 р.,Рекомендації щодо ефективного впровадження Основних принципів незалежностісудових органів 1989 р., Рекомендація Комітету Міністрів РЄ № (94) 12«Незалежність, дієвість та роль суддів» 1994 р., Європейська хартія про закон«Про статус суддів» 1998 р. та інші загальносвітові і європейські документи.
Рекомендації,що містяться у зазначених документах щодо стандартів незалежності суддів, восновному зводяться до того, що незалежність судових органів гарантуєтьсядержавою і закріплюється в конституції або законах держави. Усі державні таінші установи зобов’язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватисяїї. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів івідповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукань,тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання з будь-якого боку і хоч би зяких причин [18, c.13].
Щодонезалежності, ефективності і ролі суддів в Рекомендації № Р (94) 12 КомітетуМіністрів РЄ міститься положення про те, що виконавча і законодавча владаповинні гарантувати незалежність суддів та утримуватися від кроків, які б моглипоставити її під загрозу. Конвенцією передбачено, що задля підтримки авторитетуі неупередженості правосуддя можливе навіть обмеження права на свободувиявлення поглядів (ст. 10).
Зарадиоб’єктивності необхідно зазначити, що на шляху інтеграції до ЄС для зміцненнясудової влади та забезпечення самостійності суддів і незалежності судівзроблено вже немало.
У зв’язкуз потребою подальшого проведення судової реформи в Україні Указом ПрезидентаУкраїни від 10 травня 2006 р. № 361/2006 було затверджено Концепціювдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Українівідповідно до європейських стандартів, метою якої визначено забезпеченнястановлення в Україні судівництва як єдиної системи судового устрою тасудочинства, що функціонує на засадах верховенства права відповідно доєвропейських стандартів і гарантує право особи на справедливий суд.
Зважаючина завдання і мету Концепції, необхідно погодитися з тим, що подальшепроведення судової реформи є необхідним. І в першу чергу в зв’язку знезадовільним фінансуванням і матеріально-технічним забезпеченням судів, шаленимтиском на них, залежністю суду від органів законодавчої і виконавчої влади,порушенням строків розгляду справ, винесенням деякими суддями явно незаконнихрішень, низьким рівнем професіоналізму багатьох суддів, незадовільнимвиконанням судових рішень, недосконалою системою добору суддів, недосконалістюпроцесуального законодавства тощо.
У той жечас необхідно наголосити, що незважаючи на труднощі, суди України забезпечилизахист гарантованих Конституцією та законами прав і свобод людини і громадянина,прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Проце свідчать опубліковані дані судової статистики щодо кількості розглянутихсправ, якості здійснення правосуддя, строків розгляду справ, навантаження насуди і суддів, надходження скарг.
Томунедопустимо, щоб оцінку роботи судам і суддям давали некомпетентні танеправомочні особи, незалежно від їх становища в державі. Скажімо, цього неповинні робити чиновники будь-якого рангу. Самі цього не усвідомлюючи, вони,часто використовуючи окремі негативні факти із судової практики (на жаль, такітрапляються), дають не аргументовану, вкрай негативну оцінку судовій системі вцілому. При цьому часто трактують чинне законодавство і Конституцію невірно,підриваючи авторитет суду і держави, віру громадян в правосуддя, шкодять іміджудержави на міжнародній арені.
Такіоцінки роботи судів і суддів суперечать міжнародним та європейським стандартамз цього питання. Відповідно до Висновків «Критерії оцінки роботи судів ісуддів» першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів, оцінка роботисудів і суддів повинна здійснюватися силами судової системи [19, c.196].
Тому, нанашу думку, при реформуванні судової системи слід законодавчо заборонити:посадовим та політичним особам будь-якого рівня публічно проголошуватинегативні оцінки-звинувачення суддів та судів з питань здійснення нимиправосуддя, якщо такі звинувачення не були доведені відповідно до закону;публічно висловлювати сумніви щодо законності та обґрунтованості судових рішеньдо їх скасування у встановленому законом порядку; впливати на суд та суддів убудь-який спосіб, в тому числі шляхом проведення мітингів і пікетувань,висвітлення у засобах масової інформації позицій, висновків та поглядів усправах, що перебувають у проваджені судів, до їх остаточного вирішення;визначити необхідність формування поваги усіх членів суспільства до законів,суду та судових рішень, що є складовою авторитету держави; передбачити закономвідповідні обмеження для підтримання авторитету і безсторонності судувідповідно до ст. 10 Конвенції.
У цьомусенсі одним із засобів втручання в судову діяльність і методів розправи надсуддями, на жаль, за допомогою самих суддів, на наш погляд, є розгляд вадміністративних судах нової категорії справ, в яких однією зі сторін є суд абосуддя. Йдеться про визнання неправомірними дій, які пов’язані із судовоюдіяльністю.
Відповіднодо Європейського статуту судді, прийнятого у 1993 р. Європейською асоціацієюсуддів, жоден суддя не може бути притягнутий до відповідальності за виконаннясвоїх професійних обов’язків.
УМонреальській універсальній декларації про незалежність правосуддя (Першасвітова конференція по незалежності правосуддя 1983 р.) зазначено, що суддімають бути захищені від судових позовів проти них за виконання своїх функцій чиупущення у роботі, та не можуть бути звинувачені чи затримані без дозволууповноваженого органу судової влади.
Важливовирішити питання щодо кількості суддів, особливо враховуючи їх значнузавантаженість в деяких судах. Як свідчить міжнародна практика, кількістьсуддів та працівників суду має бути встановлена законом чи статутнимдокументом, складеним з урахуванням думки суддів (судової влади), та базуватисяна єдиному критерії. Зрозуміло, що як тільки з’являється вакантне місце, то вономає бути заповнене в найкоротший строк [20, c.112].
Вважаємотаку практику правильною, оскільки виконавча влада за таких обставин не можезмінити кількість суддів. Недолік такої системи у тому, що при об’єктивнійнеобхідності змінити кількість суддів це може тривати досить довго. Хочаукраїнські реалії такі, що дуже багато часу йде на заповнення уже наявнихвільних вакансій суддів, або на вирішення питання про обрання суддів набезстроковий термін, повноваження яких закінчилися. Для прикладу, станом на 23липня 2008 р. з цих причин у Львівській області в загальних судах нездійснювали правосуддя 35 суддів із 185. З цього приводу слід зазначити, що небуло б порушенням закону, якби питання щодо обрання суддів, повноваження якихзакінчилися, вирішувались задовго до цього. Або на законодавчому рівнізакріпити положення про те, що коли своєчасно не вирішено питання пропереобрання на посаду судді (не працює парламент, хвороба чи інші незалежні відсудді причини), 5-річний термін повноважень якого закінчується, надати йомуправо до остаточного вирішення цього питання продовжувати здійснюватисуддівські функції, адже з роботи суддю не звільнено, повноваження йогоналежним чином не припинено і на новий термін поки що не переобрано.
Длязменшення навантаження на суддів та деякі суди доцільно було б зробитинаступний крок: законодавчо закріпити можливість тимчасового переведення суддідля допомоги в роботі та зміцнення сусіднього суду. Максимальна тривалістьтакого переведення повинна бути обмежена законом. Узаконення в Україні такоїпроцедури не суперечило б європейським стандартам.
Заслуговуютьна увагу й інші думки щодо вирішення цієї проблеми. Зокрема, необхідно було бшляхом внесення змін до процесуального законодавства передбачити переданняпевної кількості справ для розгляду з одного суду в інший, коли виникає гострапотреба розвантажити деякі суди і пришвидшити розгляд справ. Однотипні справи,наприклад про стягнення заробітної плати, заборгованості з оплати за світло,газ, тепло, квартиру, якими завалені суди, при відсутності спору і запереченьщодо суми боргу можна було б передати на вирішення через виконавчий написнотаріуса.
Тривалийчас не вирішується питання про доцільність утворення спеціального органу зперевірки звернень, пов’язаних зі здійсненням судочинства. Виходячи ізміжнародної практики і конституційних принципів незалежності судочинстванеобхідно врахувати, що жодна посадова особа, жоден орган не має правапроводити перевірку діяльності суддів. Навіть суб’єкти, наділені правомініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді, не мають праваздійснювати таку перевірку. Тому думка про те, що в разі створеннядисциплінарних інспекцій призначення дисциплінарних інспекторів має здійснюватиміністр юстиції, є хибною.
Оскількизгідно з чинним законодавством правом здійснювати відповідні перевірки в певнихвипадках наділені лише ради суддів, а також кваліфікаційні комісії суддів, тоорган з перевірки звернень може бути безпосередньо пов’язаний лише з цимиорганами суддівського самоврядування. Тому Дисциплінарна комісія суддівУкраїни, вважаємо, може бути створена лише при Раді суддів України, яка іповинна призначати судових інспекторів. До того ж такі комісії повинні діяти вкожній області.
Як бидержава не поліпшувала систему судоустрою і судочинство загалом, рівеньправосуддя все ж залежить від судді. Тому систему добору, підготовки,визначення кваліфікації та призначення на посаду судді необхідновдосконалювати. Світова і європейська практика з цього питання різна. Як і вУкраїні, у більшості держав при призначенні судді першого рівня у кандидатавимагається наявність відповідної вищої освіти, певного віку (як правило,досягнення 30 років), професійного стажу. В країнах, де існує спеціальнасистема добору кандидатів, наприклад національна суддівська школа, частовимагається наявність іншої юридичної професії, зокрема адвоката чи офісногослужбовця. У деяких країнах запроваджено систему загального навчання, щовідкрита для всіх студентів, які хочуть отримати ту чи іншу юридичну професію.Така система дає змогу всім студентам вивчити базові засади всіх професій,включаючи посаду судді чи прокурора.
На нашпогляд, вітчизняна система добору суддів повинна забезпечити не тількинеобхідні передумови для призначення на посади суддів найбільш підготовленихюристів з певним життєвим досвідом і віком, але (і це найголовніше) осіб звисокими моральними якостями. Адже в Україні поки що ніхто спеціально не вивчаєділові якості кандидата в судді, його психічні особливості, поведінку,комунікативні та організаційні здібності, вміння слухати. Також ніхто не вивчаєчи це спокійна та об’єктивна, неупереджена і чесна людина. При законодавчомузакріпленні єдиної процедури та вимог щодо добору кандидатів на посаду суддінеобхідно врахувати і ці вимоги стосовно моральних якостей кандидатів.Очевидно, що це може бути вимога надавати не тільки характеристику, а йрекомендацію за місцем навчання, роботи, проживання, публікації даних прокандидата в пресі. При поверненні зі стажування — висновок компетентної комісіїза результатами стажування тощо. Крім того, суддя має отримати специфічнізнання у результаті спеціального навчання, що може проводитись як одразу післяпризначення на посаду, так і під час перебування на посаді. Викликаєнеобхідність у спеціальному навчанні кандидатів в судді, адже навіть приуспішному завершенні такого навчання кандидат не має гарантій, що він будепризначений на посаду судді.
Слушнимиє думки про те, що необхідно законодавчо закріпити можливість зайняття посадисудді апеляційних та вищих спеціалізованих судів визнаними професіоналами угалузі юриспруденції, які до цього не займалися суддівською практикою.
Цедозволило б привнести в інститут суддівства досвід, сприяло б припливу свіжихсил, вирішенню проблеми з добором кадрів, особливо в судах вищого рівня. Дороботи в судах були б залучені відомі юристи з науковців, практиків, які маютьвідповідний стаж і досвід юридичної роботи, авторитет і повагу серед громадян.На практиці такий підхід вже застосовувався і дав позитивні результати.
Висновок
Судді єпосадовими особами судової влади, яких у конституційному порядку наділеноповноваженнями здійснювати правосуддя й виконувати свої обов'язки напрофесійній основі в Конституційному Суді і судах загальної юрисдикції(загальних, військових, господарських, адміністративних судах).
Статуссуддів — це сукупність прав і обов'язків, закріплених чинним законодавствомстосовно порядку обрання суддів, їхніх повноважень, гарантій їхньої діяльностіта відповідальності. Статус суддів закріплено та гарантовано КонституцієюУкраїни, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «ПроКонституційний Суд України» і т.д.
Суддя усвоїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якогонезаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основіКонституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенстваправа. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється ітягне за собою відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов'язанийдавати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні,крім випадків, установлених законом. Суддя має право звернутися з повідомленнямпро загрозу його незалежності до Ради суддів України, яка зобов'язана невідкладноперевірити і розглянути таке звернення за участю судді та вжити необхіднихзаходів для усунення загрози.
Недоторканністьсуддів — один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, амає публічно-правове призначення — забезпечити здійснення правосуддянеупередженим, безстороннім і справедливим судом. Суддя є недоторканним. Суддяне може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований довинесення судом обвинувального вироку.
Добіркандидатів на посаду судді здійснюється з числа осіб, які відповідають вимогам,установленим Конституцією України та статтею 64 Закону України «Про судоустрійі статус суддів», за результатами проходження спеціальної підготовки таскладення кваліфікаційного іспиту відповідно до вимог Закону України «Просудоустрій і статус суддів».
Суддясуду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав абопризначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
Суддівськавинагорода регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів»,Законом України «Про Конституційний Суд України» та не можевизначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагородаскладається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування наадміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, яка передбачає доступдо державної таємниці.
Судді,члени їхніх сімей та їх майно перебувають під особливим захистом держави.Органи внутрішніх справ зобов'язані вживати необхідних заходів для забезпеченнябезпеки судді, членів його сім'ї, збереження їхнього майна, якщо від суддінадійде відповідна заява.
У випадкупорушення суддею службової дисципліни, правил роботи суду, законодавства прирозгляді цивільних, господарських, кримінальних справ і справ проадміністративні правопорушення, вимог і обов'язків, що передбачені Законом«Про судоустрій і статус суддів», він може бути притягнутий додисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарнепровадження щодо судді здійснюють: Вища кваліфікаційна комісія суддів України — щодо суддів місцевих та апеляційних судів; Вища рада юстиції — щодо суддіввищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України. До суддів можезастосовуватися дисциплінарне стягнення у виді догани.
На моюдумку, прийнятий у 2010 році Закон України «Про судоустрій і статус суддів»вирішив найбільш проблемні питання правового статусу суддів і тому основнізусилля органів судової влади на найближчий час повинні бути направлені наефективне застосування нового законодавства в практичну діяльність.
Списоклітератури та нормативно-правових актів
1. Конституція України. // Відомості Верховної РадиУкраїни, 1996, № 30, ст. 141.
2. Основні принципи незалежності судових органів,схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної асамблеї ООН від 29 листопадата 13 грудня 1985 р. // Міжнародні стандарти незалежності суддів: Збіркадокументів. — К., 2008. — С. 13—18.
3. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисніоргани України. – Київ: Юрінком Інтер, 2004. – 324 с.
4. Закон України «Про судоустрій і статус суддів».//Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 41-42, ст.529.
5. Закон України «Про Конституційний Суд України».//Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст.272.
6. Ковальський В.С. Суд, правоохоронні та правозахисніоргани України. — Київ: Юрінком Інтер, 2005. – 368 с.
7. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та іншіправоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі. – К.:Атіка, 2006. – 412 с.
8. Закон України «Про Вищу раду юстиції». //ВідомостіВерховної Ради України (ВВР), 1998, N 25, ст.146.
9. Москвич Л.М. Правовий статус судді: поняття тазміст // Вісн. Запорізьк. юрид. ін-ту. — 2004. — № 4. — С. 223–229.
10. Семерак О.С. Судові, правоохоронні та правозахисніоргани України: Навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2007. — 392 с.
11. Селіванов А.О. Організація судової влади в Україні.– К.: Юрінком Інтер, 2005. – 315 с.
12. Москвич Л.М., Подкопаєв С.В., Прилуцький С.В.Статус судді: питання теорії та практики. – Харків.: ВД “ІНЖЕК”, 2007. – 360 с.
13. Подкопаєв С.І. Про дисциплінарну відповідальністьсуддів. //Юридичний журнал. – 2007. — №6. – с.13-16.
14. Марочкін І.Є, Сібільова Н.В., Толочка О.М.Організація судових та правоохоронних органів. – Харків: Право, 2006. – 287 с.
15. Юзікова Н. С. Судові та правоохоронні органиУкраїни: Навчальний посібник. — К.: Істина, 2006. — 320 с.
16. Дмитров Ю. Суддя – носій судової влади. // ПравоУкраїни, — 2005, — №1. – с.9-11.
17. Луць Л.А., Савенко М.Д., Городовенко В.В.Незалежність суддів: міжнародні стандарти та національна практика: Навч.-практ.посіб. — К.: Поліграф — Експрес, 2008. – 128 с.
18. Пилипчук П. Судова реформа має бути головноскладовою правової реформи // Юридичний вісник України. — 2007 р. — № 50. — С.12—15.
19. Москвич Л.М. Деякі проблеми формування професійногосуддівського корпусу // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп.ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип.54. – С.194-200.
20. Осетинський А.Й. Концептуальні аспекти подальшоїсудової реформи. Деякі питання вдосконалення організаційної системи судів//Вісник господарського судочинства. — 2006. — № 1. — С. 109-114.