Зміст
Вступ
1. Поняттядоговору фінансового лізингу
2. Права таобов'язки сторін згідно Конвенції УНІДРУА
Висновки
Списоквикористаної літератури
Вступ
Міжнароднеекономічне співробітництво в сучасних умовах є великим стимулом розвиткусвітової економіки. Зовнішня торгівля всіх країн збільшується значно скоріше навідміну їх сукупного національного продукту. Зараз неможливо уявити країну,народне господарство якої розвивалось би без її участі в світовому господарчомуобміні; від ступеню інтеграції економіки в міжнародний розподіл праці залежитьрівень промислового та сільськогосподарського виробництва. Активізаціязовнішньоекономічних зв'язків стала однією з головних вимог функціонуванняекономічного комплексу країн на сучасному етапі — із залученням найновішихдосягнень науки і техніки, здатних забезпечити інтенсивний розвиток промисловогота сільськогосподарського виробництва.
У розвиткуекономічних зв'язків та співробітництва українських підприємців із зарубіжнимипартнерами важливу роль відіграє міжнародний фінансовий лізинг.
Проблемиміжнародних відносин неодноразово підкреслювалася в працях багатьох вітчизнянихдослідників, а зокрема Багрова І.В., Гетьман О.О., Власюк В.Є., Кириченко М. таін.
Мета дослідженняполягає у здійсненні комплексного аналізу прав та обов'язків сторін поКонвенції УНІДРУА «Про міжнародний фінансовий лізинг».
Для досягненняцієї мети першочергове значення має чітке визначення й реалізація такихзавдань:
— дати загальнухарактеристику договору лізингу;
— вивченняправової конструкції договору фінансового лізингу за допомогою аналізу основнихпідходів і уявлень про фінансовий лізинг;
— проаналізувати правата обов'язки між сторонами у відповідності до Конвенції;
1. Поняття договору фінансового лізингу
Здійснення фінансового лізингу підприємцями можливо за наявності суміснихкореспондуючих зобов'язань. Такі зобов'язання можуть виникнути тільки здоговору фінансового лізингу, який є юридичним фактом для виникнення лізинговихправовідносин.
Тому, основою в лізингових правовідносинах є саме договір фінансовоголізингу, який встановлює, змінює або припиняє права і обов'язки сторін, щоберуть участь в лізинговій операції.
Згідно статті 806 ч.1 ЦКУ за договором фінансового (прямого) лізингу однасторона (лізингодавець) зобов'язується передати другій стороні(лізингоодержувачеві) майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця(постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій тана визначений строк за встановлену плату. Аналогічне визначення містить ЗУ «Профінансовий лізинг», але в Законі містяться деякі уточнення. Наприклад,нормативний акт чітко визначає, що строк, на який лізингодавець передає укористування річ, має бути не менш, як один рік., а «встановлену плату»визначає лізинговими платежами. В свою чергу вносить уточнення і КонвенціяУНІДРУА Про міжнародний фінансовий лізинг. Вона визначає, що користувачвизначає обладнання та обирає постачальника, не покладаючись при цьому надосвід і судження лізингодавця.
В юридичній літературі обґрунтовуються різні погляди щодо правовоїприроди договору лізингу. Найбільш поширена – договір лізингу є різновидоммайнового найму, але оскільки ним опосередковується підприємницька діяльність зпередачі майна в користування, він близький до оренди. Включаючи до увагивимоги частини другої ст… 806 ЦКУ и частини першої ст. 2 Закону про фінлізинг,до договору фінансового лізингу застосовуються загальні положення про найм(оренду ), купівлю-продаж, поставку, що встановлені ЦКУ, але враховуючи вимогисамого Закону про фінлізинг.
Згідно статті 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бутиукладений у письмовій формі. У доповнення до цього договір обов’язково повиненбути підписаний представниками, а коли договір укладається юридичними особами,скріплений печаткою. В залежності від того, яке майно передається договір можепідлягати нотаріальному посвідченню ( ч.2 ст 792 ЦК) та державній реєстрації (ст..794 ЦК ).
Згідно частини 1 ст. 638 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони в належнійформі досягли згоди з усіх істотних умов договору. ЗУ «Про фінансовий лізинг»визначає такі істотні умови:
— предмет лізингу;
— строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметомлізингу (строк лізингу);
— розмір лізингових платежів;
— інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бутидосягнуто згоди [2].
Зокрема, на відміну від старої редакції Закону про лізинг, умовипереоцінки вартості об’єкта лізингу згідно із законодавством України;повернення об’єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача; страхуванняоб’єкта лізингу; експлуатації та технічного обслуговування, модернізаціїоб’єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану; поверненняоб’єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору; наданнявідомостей про фінансовий стан лізингоодержувача є істотними умовами угодитільки у разі якщо це прямо встановлено законодавством або визначено сторонами.
Договір фінансового лізингу розглядається Цивільним кодексом як окремийвид договірних орендних зобов'язань. Але в юридичній літературі можна зустрітиіншу точку зору, згідно якої договір лізингу це самостійний тип договірнихзобов'язань, у тому числі і від договору оренди. Для того, щоб зрозуміти, що жтаке договір фінансового лізингу треба визначити його правову природу. Дляцього, виділимо характерні особливості договору лізингу. В. В. Витрянскийвиділяє шість таких особливостей [7, с.300]:
По-перше, на відміну від звичайного договору оренди (найму) вкористування орендаря (лізингоодержувача) передається предмет, спеціальнопридбаний лізинговою фірмою для лізингоодержувача на його прохання.
По-друге, договір лізингу, як правило, укладається на певний термін,встановлений договором. Цей термін є тривалим і охоплює нерідко весь періодефективної служби устаткування, переданого в лізинг, тобто наближається дорозрахункового терміну його повної амортизації.
По-третє, загальна сума лізингових платежів за користування орендованимустаткуванням включає його вартість з урахуванням амортизації, відсотки закористування позикою (якщо був кредит), оплату послуг лізингодавця. Такимчином, об'єм лізингових платежів повинний перевищувати купівельну цінуустаткування, а різниця складає прибуток лізингодавця.
В четверте, після закінчення терміну дії договору лізингулізингоодержувачу зазвичай надається право придбати предмет лізингу у власністьза його залишковою вартістю.
По-п'яте, для лізингового договору характерний особливий, відмінний віддоговору оренди, розподіл прав і обов'язків між його сторонами, основний сенсякого полягає в звільненні лізингодовця від більшості обов'язків, властивихорендодавцеві, що підкреслює переважно фінансовий характер його зобов'язань.
По-шосте, лізингоодержувач наділяється певними правами і обов'язкамивідносно продавця майна за зобов'язанням купівлі-продажу, не дивлячись на те,що одержувачем за даним договором є лізингодавець.
Не дивлячись на всі особливості лізингового договору, відносини міжлізингодавцем і лізингоодержувачем по користуванню предметом лізингу є все-такивиключно орендними.
Проте, разом з тим договору лізингу властиві певні характерніособливості, що виділяють його в окремий вид договору оренди.
Виходячи з визначення договору лізингу, можна зробити висновок, що йогоучасниками є: лізингодавець, лізингоодержувач і продавець майна. А в ст. 4Закони «Про фінансовий лізинг» всі ці три особи названо суб'єктами лізингу.Тому в юридичній літературі, присвяченій лізингу, можна зустріти точку зору, щодоговір лізингу це багатостороння угода. Укладання трьохстороннього договоручасто зустрічається на практиці. З точки зору ж законодавства і доктринидоговір фінансового лізингу це двостороння угода між лізингодавцем ілізингоодержувачем, для виконання якої обов’язково укладається договіркупівлі-продажу між лізингодавцем і продавцем.
Характеризуючи договір фінансової лізингу в цілому, узагальнюючивищесказане, відзначимо, що він є:
— підприємницьким (його укладають, перш за все, з метою отриманняприбутку; основна мета лізингодавця – інвестування коштів(і як наслідокотримання прибутку);
— консенсуальним;
— двосторонній;
— взаємним;
— оплатним;
— остаточним;
— майновим[6, с. 168-169];
Зараз лізингові відносини в Україні регулює цілий ряд законодавчих танормативних документів, основними серед яких є Господарський Кодекс України (ст. 292 ) та Цивільний Кодекс України ( параграф 6 гл. 58 ). І в ГКУ, і в ЦКУзакріплені норми, що пояснюють суть лізинга, однак вони дещо відрізняються однавід одної. ГКУ ( ч.1 ст. 292 ) визначає лізинг – це господарська діяльність,спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягаєв наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключнекористування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, щоналежить лізингодавцю або набувається ним у власність ( господарське відання )за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця ) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізинговихплатежів[8, с. 67-74].
В ЦКУ, на відміну від ГКУ не наводиться як таке визначення лізинга, щопояснює його суть. Цю роль “виконує” ч.1 ст.806, у відповідності до котрої задоговором лізингу одна сторона ( лізингодавець ) передає або зобов’язуєтьсяпередати другій стороні ( лізингоодержувачеві ) у користування майно, щоналежить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньоїдомовленості із лізингоодержувачем ( прямий лізинг ), або майно, спеціальнопридбане лізингодавцем у продавця ( постачальника ) відповідно до встановленихлізингоодержувачем специфікацій та умов ( непрямий лізинг ), на певний строк іза встановлену плату ( лізингові платежі ).
2. Права та обов'язки сторін згідноКонвенції УНІДРУА
Конвенція УНІДРУА«Про міжнародний фінансовий лізинг» регулює операцію фінансового лізингу, вякій одна сторона (лізингодавець), на умовах іншої сторони (лізингоодержувача)укладає договір (договір поставки) з третьою стороною (постачальником), згідноз яким лізингодавець одержує виробниче обладнання, засоби виробництва або іншеобладнання (обладнання) на умовах, схвалених лізингоодержувачем настільки,наскільки вони стосуються його інтересів, та укладає договір (договір лізингу)з лізингоодержувачем, надаючи лізингоодержувачеві право користуванняобладнанням за лізингові платежі.
Майнові правалізингодавця на обладнання є чинними незважаючи на права керуючого конкурсноюмасою та кредиторів лізингоодержувача, у тому числі кредиторів, які добилисянакладення арешту чи виконання судового рішення. Термін «керуючийконкурсною масою» включає ліквідатора, адміністратора чи будь-яку іншуособу, призначену для управління майном лізингоодержувача в інтересах основноїмаси кредиторів.
Якщо, згідно іззастосовним законом, майнові права лізингодавця на обладнання є чинниминезважаючи на права особи, лише за умови дотримання правил щодо офіційногоповідомлення, ці права є чинними незважаючи на права цієї особи лише за умовидодержання правил Конвенції.
Термін«застосовний закон» означає закон держави, яка на час набуття особоюправа вимагати застосування зазначених у Конвенції правил:
— у випадкузареєстрованого судна є державою, в якій воно зареєстроване на ім'я власника;
— у випадкулітального апарата, зареєстрованого відповідно до Конвенції про міжнароднуцивільну авіацію, підписаної в Чикаго 7 грудня 1944 року, є державою, в якійвін зареєстрований таким чином;
— у випадкутакого іншого обладнання, у тому числі двигуна літального апарата, яке зазвичайперевозиться з однієї держави до іншої, є державою, в якій знаходиться основнемісце здійснення підприємницької діяльності лізингоодержувача;
— у випадкувсього іншого обладнання є державою, в якій знаходиться обладнання[5].
Пункт 2 ст. 7 Конвенціїне впливає на положення будь-якої іншої угоди, згідно з якою вимагаєтьсяофіційне визнання майнових прав лізингодавця на обладнання.
Якщо інше непередбачене цією Конвенцією або не встановлене в договорі лізингу, толізингодавець не бере на себе жодних зобов'язань перед лізингоодержувачем щодообладнання, крім випадків, коли лізингоодержувач зазнав збитків черезпокладання на досвід і думку лізингодавця та через втручання лізингодавця увибір постачальника або технічних вимог обладнання.
Лізингодавець, щовиступає як лізингодавець, звільняється від відповідальності щодо третіх сторіну випадку смерті, тілесного ушкодження або шкоди майну, спричиненихобладнанням.
Зазначеніположення Конвенції не регулюють будь-якої відповідальності лізингодавця, щовиступає як будь-хто інший, наприклад як власник.
Лізингодавецьгарантує, що лізингоодержувачеве спокійне володіння не буде порушене особою,яка має переважний титул або право чи яка заявляє переважний титул або право йдіє на підставі рішення суду, якщо такий титул, право чи заява не зумовленідією чи бездіяльністю лізингоодержувача.
Сторони не можутьвідступати від положень Конвенції або змінювати їхню дію з тієї причини, щопереважний титул, право чи заява зумовлені умисною дією, грубою недбалістю чибездіяльністю лізингодавця.
Положення Конвенціїне впливають на будь-яку ширшу гарантію спокійного володіння, яку даєлізингодавець і яка є обов'язковою відповідно до закону, застосовного на основінорм міжнародного приватного права.
Лізингоодержувачдбайливо ставиться до обладнання, використовує його в розумний спосіб тапідтримує його в такому стані, в якому воно було поставлене, з урахуваннямнормального зменшення й нормального спрацювання та будь-якої модифікаціїобладнання, погодженої сторонами.
Після закінченнятерміну дії договору лізингу, лізингоодержувач повертає лізингодавцю обладнанняв стані, визначеному в Конвенції, якщо він не використовує право придбатиобладнання чи орендувати його й надалі.
Обов'язкипостачальника за договором поставки також стосуються лізингоодержувача, як цебуло б, якби лізингоодержувач був стороною цього договору і якби обладнаннянеобхідно було постачати безпосередньо лізингоодержувачеві. Однак постачальникне несе відповідальності перед лізингодавцем та лізингоодержувачем за один ітой самий збиток[3].
Ніщо не даєлізингоодержувачеві право розірвати договір поставки або анулювати його беззгоди лізингодавця.
На правалізингоодержувача, що випливають з договору поставки, укладеного відповідно доцієї Конвенції, не впливає зміна будь-якого строку договору поставки,попередньо схваленого лізингоодержувачем, якщо він не дав згоди на цю зміну.
Якщо обладнанняне поставлене, або поставлене із затримкою, або не відповідає договорупоставки:
— лізингоодержувачмає право стосовно лізингодавця відмовитися від обладнання або розірватидоговір лізингу;
— лізингодавецьмає право виправити становище, що склалося внаслідок його неспроможностізапропонувати обладнання згідно з договором поставки, як це було б, якбилізингоодержувач погодився придбати обладнання в лізингодавця на тих самихумовах, що й умови договору поставки.
Право, надане Конвенцією,здійснюється у той самий спосіб і втрачається за тих самих обставин, які мали бмісце, якби лізингоодержувач погодився придбати обладнання в лізингодавця натих самих умовах, що й умови договору поставки.
Лізингоодержувачмає право затримувати лізингові платежі, належні до сплати згідно з договоромлізингу, доти, доки лізингодавець не виправить становища, що склалося внаслідокйого неспроможності запропонувати обладнання згідно з договором поставки, абодоки лізингоодержувач не втратить права на відмову від обладнання.
У випадку, колилізингоодержувач здійснив право на розірвання договору лізингу,лізингоодержувач має право повернути собі будь-які лізингові платежі та іншісуми, сплачені наперед, крім обгрунтованої суми за будь-яку користь, отриманулізингоодержувачем завдяки використанню обладнання.
Лізингоодержувачне може висунути жодної іншої претензії до лізингодавця щодо непоставки обладнання,поставки його із затримкою або поставки обладнання, яке не відповідає договорупоставки, за винятком того, наскільки це є результатом дії чи бездіяльностілізингодавця.
У разі несплатилізингоодержувачем лізингодавець може в судовому порядку стягнути накопиченінесплачені лізингові платежі разом із відсотками й відшкодовуваними збитками.
Якщозаборгованість лізингоодержувача є значною, то за умови дотримання Конвенціїлізингодавець може також вимагати прискореної сплати розміру майбутніхлізингових платежів, якщо це передбачено договором лізингу, або може припинитидію договору лізингу і після такого припинення:
— відновитиволодіння обладнанням;
— стягнути такізбитки, завдяки яким лізингодавець опиниться в такому становищі, в якому б вінбув, якби лізингоодержувач виконував договір лізингу відповідно до його умов[5].
Якщолізингодавець розірвав договір лізингу, то він не має права застосовуватиположення цього договору, яке передбачає прискорення сплати майбутніхлізингових платежів, але розмір таких платежів може бути взятий до уваги підчас обчислення збитків згідно з Конвенцією.
Лізингодавець немає права здійснювати своє право прискорення лізингових платежів або праворозірвання договору лізингу згідно з Конвенцією, якщо він не надав лізингоодержувачу,за допомогою повідомлення, прийнятної можливості виправлення становища, щосклалося в результаті несплати, настільки, наскільки воно може бути виправлене.
Лізингодавець немає права стягувати збитки настільки, наскільки він не вжив усіх обгрунтованихзаходів для зменшення своїх втрат.
Лізингодавецьможе передавати або в інший спосіб розпоряджатися всіма чи будь-якими з йогоправ на обладнання, а також правами за договором лізингу. Така передача незвільняє лізингодавця від будь-яких з його зобов'язань за договором лізингу абоне змінює сутності договору лізингу або її правової оцінки, як передбачено уцій Конвенції.
Лізингоодержувачможе передати право користування обладнанням чи будь-які інші права задоговором лізингу тільки за згоди лізингодавця та з дотриманням прав третіхсторін[5].
Висновки
Лізинг стає гнучким і багатообіцяючим економічним важелем здатнимзалучити інвестиції, сприяти підйому вітчизняного виробництва, залучити капіталв життєво важливі галузі економіки країни, забезпечити реальну підтримку маломубізнесу, забезпечити довгостроковий і надійний дохід для комерційних банків ітому подібне На обличчя величезний потенціал лізингу в Україні.
Можна з повною упевненістю сказати, що лізинг в нашій країні поступовонарощуватиме свої звороти і гратиме усе більш ваговиту роль в економіціУкраїни.
На закінчення варто ще раз підкреслити, що лізинг не є дешевою заміноюкредиту. Існують певні переваги фінансування устаткування основних засобів, аленавики кредитування і оцінка фінансових потоків виявляється настільки жкритичними, як при незабезпеченому кредиті. Іншими словами пропадає основнийпривабливий момент для лізингоотримувача (зокрема для малогобізнесу), що полягає в тому аби почати справу без достатніх засобів, але звисокоефективним проектом, оскільки і при лізингу банки вимагають наданнязастави (об'єкт лізингової операції може представляти цінність для проекту, алене володіти ліквідністю в тій мірі, аби покрити витрати банку).
Таким чином, лізинг став ефективним інструментом обслуговуванняінвестиційних проектів “своїх” клієнтів банку. Але потенціал лізингу в Українідуже великий і державою і лізинговими компаніями виконана величезна робота.
Галузями, найпривабливішими для розвитку українського лізингу, експертирахують сільське господарство, будівництво, важке машинобудування, транспорт(авіа- і судоперевозки), а також мале підприємництво. Саме тут, на їх думку,слід чекати активізації лізингової діяльності.
Список використаної літератури
1. Господарськийкодекс України від 16 січня 2003 року № 436-ІV
2. Цивільнийкодекс України від 16 січня 2003 року № 435-ІV
3. ЗаконУкраїни «Про приєднання до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг»від 11 січня 2006 року № 3301-ІV
4. ЗаконУкраїни «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР
5. КонвенціяУНІДРУА «Про міжнародний фінансовий лізинг», 08.05. 1988р.
6. БагроваІ.В., Гетьман О.О., Власюк В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Навч.посіб. / За ред. IB. Багрової. — К.: «Центр навчальної літератури».-- 2004. — С 168--169.
7. ВитрянскийВ.В. Договор аренды и его виды: 4-е издание стереотип – М. Статут. 2002 – 300с.
8. Кириченко М.Деякі аспекти входження України у світову господарську систему // ЕкономікаУкраїни.- 2006. — №7. — С.67-74
9. Козик В.В.,Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. Навч. посіб. — 5-те видання. — К.: Знання, 2004. — 406 с.
10. Луць В.В.Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. Посібник. — К.: Хрінком Інтер,2009. — 560 с.
11. Макогон Ю.Україна на зовнішніх ринках, перспективи // Економіка України — 2005 — №4 — С. 72-80
12.Международные экономические отношения. Учебник для ВУЗов / Жуков Е.Ф., КапаеваТ.И. — М.: Юнити-Дана. — 1999. — 458 с.