Процедура ліквідації боржника

Контрольна робота
З дисципліни:
“Господарське законодавство”
 
Процедураліквідації боржника

Зміст контрольної роботи
 
1. Процедура ліквідації боржника
2. Порядок відкриття та обслуговування банківськогорахунку
3. Поняття та види санкцій за господарським правом
Література
 

1. ПРОЦЕДУРАЛІКВІДАЦІЇ БОРЖНИКА
Керуючись нормамичинного законодавства банкрутство — це визнана господарським судомнеспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнитивизнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційноїпроцедури Таким чином, банкрутство є однією з юридичних підстав ліквідаціїпідприємства Відповідно до Закону України «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що є основнимзаконодавчим актом про банкрутство передбачена процедура ліквідації боржникаЛіквідаційна процедура розпочинається з прийняття постанови господарським судомпро визнання боржника банкрутом Строк ліквідаційної процедури не можеперевищувати дванадцяти місяців та може бути продовжений на шість місяцівПрийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом івідкриття ліквідаційної процедури передбачає наступні наслідки:
-          підприємницькадіяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу звиготовлення продукції у разі можливості її продажу;
-          строквиконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплатиподатків і зборів вважається таким, що настав;
-          припиняєтьсянарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій повсіх видах заборгованості банкрута;
-          відомостіпро фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становитикомерційну таємницю;
-          укладенняугод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третімособам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;
-          скасовуєтьсяарешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеженнящодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або іншихобмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
-          вимоги зазобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведенняпроцедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційноїпроцедури;
-          виконаннязобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку,передбаченому цим розділом.
А також керівникбанкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про щоробиться запис у його трудовій книжці, припиняються повноваження органівуправління банкрута та повноваження власника майна банкрута, якщо цього не булозроблено раніше. Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом івідкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційнихдрукованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняттяпостанови про визнання боржника банкрутом. При цьому не дозволяєтьсяопублікування або розголошення іншим чином відомостей про визнання боржникабанкрутом до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржникабанкрутом.
Відомості провизнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури повиннімістити найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом,найменування господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа пробанкрутство, дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржникабанкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, відомості про ліквідатора.
У постанові провизнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру,призначає ліквідатора в порядку, передбаченому чинним законодавством.Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувалаповноваження розпорядника майна або керуючого санацією боржника. За клопотаннямліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, господарський суд призначаєчленів ліквідаційної комісії. У разі ліквідації державного підприємства абопідприємства, у статутному фонді якого державна частка складає більш ніждвадцять п'ять відсотків, господарський суд призначає членами ліквідаційноїкомісії представника державного органу з питань банкрутства та при необхідності- органу місцевого самоврядування. Ліквідатор виконує свої повноваження дозавершення ліквідаційної процедури а господарський суд в свою чергу розглядаєскарги на дії учасників ліквідаційної процедури та здійснює їхні повноваження.
До повноваженьліквідаторів слід віднести:
-          прийняттядо свого відання майна боржника, вжиття заходів по забезпеченню йогозбереження;
-          виконанняфункції з управління та розпорядження майном банкрута;
-          здійсненняінвентаризації та оцінки майна банкрута згідно з законодавством;
-          аналізфінансове становище банкрута; виконання повноважень керівника банкрута;
-          очоленняліквідаційної комісії та формування ліквідаційної маси;
-          пред'явленнядо третіх осіб вимог щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;
-          право наотримання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняютьсявнаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу за рахуноккоштів, одержаних від продажу майна банкрута;
-          повідомленняпрацівників банкрута про звільнення. Виплата вихідної допомоги звільненимпрацівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів,одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;
-          заява вустановленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточнихкредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі пробанкрутство, і є неоплаченими;
-          поданнядо господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вжиттязаходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, щознаходиться у третіх осіб;
-          передачау встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правовихдокументів підлягають обов'язковому зберіганню;
-          реалізаціюмайна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів;
-          повідомленняпро своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строкз дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питаньбанкрутства інформації для ведення єдиної бази даних щодопідприємств-банкрутів;
-          здійсненняінших повноважень.
Протягомп'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особибанкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута,печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разіухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрутанесуть відповідальність відповідно до законів України 3 дня призначенняліквідатора до нього переходять права керівника. Ліквідатор має право замовитивиготовлення дубліката печатки та штампів у разі їх втрати. До складуліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів,а в разі необхідності — також представники державного органу у справах наглядуза страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу зпитань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, тапредставник органів місцевого самоврядування. Дії ліквідатора чи ліквідаційної комісіїможуть бути оскаржені до господарського суду власником майна банкрута; особою,яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо абокомітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншупідставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесеннямайнових активів або коштів до ліквідаційної маси. При здійсненні своїхповноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповіднодо законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржникау зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимогвизначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційноюмасою. Стягнені суми включаються в ліквідаційну масу і можуть бути використанітільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, що визначеназаконодавчо [2].
Усі види майновихактивів банкрута, які належать йому на праві власності або
повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури тавиявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційноїмаси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числігуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальноїінфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку,встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальнихгромад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначеніродовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаютьсядо складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включаєтьсядо складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочерговогозадоволення вимог заставодержателя. Індивідуально визначені речі, що належатьбанкруту на підставі речових прав, крім права власності і повногогосподарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси.За наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідаторзобов'язаний передати його іншим особам в установленому порядку. Ліквідатор,виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволеннявимог кредиторів в установленому порядку порушує питання про виділення цієїчастки. Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі,оцінюється арбітражним керуючим. Для майна, яке продається на аукціоні,оціночна вартість є початковою. Для здійснення оцінки майна арбітражнийкеруючий має право залучати на підставі договору спеціалістів з оплатою їхпослуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника,визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановленокомітетом кредиторів.
Після проведенняінвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майнабанкрута на відкритих торгах. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформаціїоповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбаннямайна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майнапогоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів,заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог чинного
законодавства з питань приватизації. У разі надходження двох і більшепропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс. Майнобанкрута, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритихторгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавстваможуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.Продаж цінних паперів, що належать банкруту на праві власності, здійснюється відповіднодо законодавства. Уступка вимог банкрута здійснюється в порядку, передбаченомуцивільним законодавством України, за згодою комітету кредиторів. Ліквідатор маєправо виставити на відкриті торги вимоги банкрута, якщо інший порядок продажучи уступки вимог банкрута не встановлено комітетом кредиторів. Ліквідаторзобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки одинрахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційноїпроцедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахункахперераховуються на основний рахунок боржника.
Кошти, якінадходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основнийрахунок боржника. З основного рахунку проводяться поточні комунальні таексплуатаційні платежі та інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційноїпроцедури. Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, якіукладаються між ліквідатором і покупцем. Ліквідатор не рідше одного разу намісяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію профінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедурита при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, атакож іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів. Ліквідатор зобов'язаний навимогу господарського суду або державного органу з питань банкрутства надаватинеобхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури. У разі невиконанняабо неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд заклопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, запропозицією комітету кредиторів, призначає нового ліквідатора.
Кошти, одержанівід продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, унаступному порядку:
1) у першу чергузадовольняються:
а) вимоги,забезпечені заставою;
б) виплата вихідноїдопомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту,отриманого на ці цілі;
в) витрати Фондугарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредиторащодо банку, — у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;
г) витрати,пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді тароботою ліквідаційної комісії, у тому числі:
-          витратина оплату державного мита;
-          витратизаявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;
-          витратина публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажумайна банкрута;
-          витрати напублікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі пробанкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;
-          витрати арбітражногокеруючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані зутриманням і збереженням майнових активів банкрута;
-          витратикредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішеннямгосподарського суду за рахунок їх коштів;
-          витрати наоплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією,ліквідатора).
Переліченівитрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частиниліквідаційної маси;
2) у другу чергу задовольняютьсявимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівникамипідприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективудо статутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіянняшкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів упорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян-довірителівдовірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучалимайно довірителів;
3) у третю чергузадовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів. Вимоги центральногооргану виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четвертучергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числіі вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майномборжника чи в процедурі санації боржника;
5) у п'яту чергузадовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутногофонду підприємства;
6) у шосту чергузадовольняються інші вимоги.
Вимоги кожноїнаступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів відпродажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. Уразі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повногозадоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумівимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. У разі відмови кредиторавід задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія невраховує суму грошових вимог цього кредитора. Вимоги, заявлені після закінченнястроку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
У разі якщогосподарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута,майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власниковіабо уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств — відповідномуоргану приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цьогомайна, спрямовуються до Державного бюджету України.
Після завершенняусіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт таліквідаційний баланс, до якого додаються:
-          показникивиявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);
-          відомостіпро реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договорикупівлі-продажу;
-          копіїдоговорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;
-          реєстрвимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;
-          документи,які підтверджують погашення вимог кредиторів.
Господарський судпісля заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів абоокремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора таліквідаційного балансу. Ліквідатор повідомляє державний орган з питаньбанкрутства про завершення ліквідаційної процедури. Якщо за результатамиліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна,господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи — банкрута.Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстраціююридичної особи — банкрута, та органам державної статистики для виключенняюридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організаційУкраїни, а також власнику, органам державної податкової служби замісцезнаходженням банкрута.
Якщо майнабанкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважаєтьсятаким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, щозвільнилася від боргів, лише у разі, якщо в неї залишилося майнових активівменше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством. У разіякщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або нереалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повногозадоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора.Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію. Якщо ліквідатор не виявивмайнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, вінзобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчуєвідсутність у банкрута майна.
2. ПОРЯДОКВІДКРИТТЯ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ БАНКІВСЬКОГО РАХУНКУ
Керуючисьположеннями Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківськимирахунками є рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язаннябанку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснюватипереказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. Відкриття таведення рахунків клієнтів є різновидом банківських операцій, що можутьздійснювати банки на підставі банківської ліцензії. Стаття 51 зазначеногозакону регламентує, що для здійснення банківської діяльності банки відкриваютьта ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та іншихбанках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичнихосіб у гривнях та іноземній валюті[3]. Банківські розрахунки проводяться уготівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановлениминормативно-правовими актами Національного банку України. Безпосередній порядоквідкриття та обслуговування рахунків регламентується інструкцією про порядоквідкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземнійвалютах, яка розроблена відповідно до Господарського комплексу України,Цивільного кодексу, іншого законодавства, що регулює банківську діяльність [5].
Суб'єктигосподарювання, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва і фізичні особимають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльностіі власних потреб у будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крімвипадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування.Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються вдоговорі, що укладається між банком і його клієнтом. Операції за рахункамиздійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленимибанківськими правилами. Банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахункутільки у випадках, передбачених законодавством України. Банки відкривають своїмклієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договоромбанківського вкладу — вкладні (депозитні) рахунки.
Поточний рахунок- це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі длязберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогоюплатіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавстваУкраїни.
До поточнихрахунків також належать:
-          рахункиза спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках,передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;
-          поточнірахунки типу «Н», що відкриваються в національній валюті офіційнимпредставництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які незаймаються підприємницькою діяльністю на території України;
-          поточнірахунки типу «П», що відкриваються в національній валюті постійнимпредставництвам;
-          картковірахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками;
-          поточні(накопичувальні) рахунки виборчих фондів.
Вкладний(депозитний) рахунок — рахунок, що відкривається банком клієнту на договірнійоснові для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління навстановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент іпідлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умовдоговору [4].
В законодавчому порядкупередбачено ряд особливостей щодо відкриття поточних рахунків типу «Н» та «П»,рахунків в іноземній валюті для іноземних представництв, поточних рахунківустановам міжнародних організацій, депозитних рахунків іноземнимпредставництвам, рахунків виборчих фондів тощо та використання коштів за ними.
Розглянемо більшдетально порядок відкриття поточних та депозитних рахунків та їхобслуговування. Договір банківського рахунку та договір банківського вкладуукладаються в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладувважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний рахуноквкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжкиабо іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншиминормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності і звичаями діловогообороту. Клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для формуваннястатутного фонду господарського товариства (у національній та/або іноземнійвалюті) та один поточний рахунок (у національній та/або іноземній валюті) закожною угодою сумісної діяльності без створення юридичної особи. Юридичніособи-нерезиденти можуть відкривати в банках України поточні рахунки для здійсненняінвестицій у національній та іноземних валютах.
У разі відкриттяпоточного або вкладного рахунку підприємцю до отримання банком повідомлення провзяття рахунку на облік органом державної податкової служби операції за цимрахунком здійснюються лише із зарахування коштів. Видаткові операції зарахунком відокремленого підрозділу юридичної особи-підприємця здійснюютьсяпісля отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органомдержавної податкової служби за місцезнаходженням відокремленого підрозділу.
У разі наявностів банку мотивованої підозри щодо подання клієнтом для відкриття рахункупідроблених документів або таких, що містять недостовірну інформацію, банкповідомляє про це органи внутрішніх справ і спеціально уповноважений органвиконавчої влади з питань фінансового моніторингу із зазначеннямідентифікаційних даних клієнта та паспортних даних особи, яка подає документина відкриття цього рахунку.
Банки зобов'язаніздійснити перевірку поданих документів для відкриття рахунків на відповідністьїх чинному законодавству, зокрема
а) підписи осібна заяві про відкриття поточного рахунку мають бути розшифровані з обов'язковимзазначенням прізвища та ініціалів і звірені з підписами, що наведені в картцііз зразками підписів і відбитка печатки;
б) свідоцтво про тімає відповідати встановленому зразку, згідно Положення про державну реєстрацію суб'єктівпідприємницької діяльності;
в) нотаріальне засвідченнядокументів і копій документів має відповідати вимогам Інструкції про порядок вчиненнянотаріальних дій нотаріусами України. Посвідчувальні написи нотаріуса на документахуважаються дійсними, якщо вони відповідають формам, затвердженим наказом Міністерстваюстиції України «Про затвердження форм реєстрів для реєстрації нотаріальнихдій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуванихдокументах» і зареєстрованим у Міністерстві юстиції;
г) документи, поданідля відкриття рахунків, які були видані на території іноземної держави, мають бутилегалізовані в установленому порядку, якщо міжнародними договорами, у яких береучасть Україна, не передбачено інше. Ці документи можуть бути засвідчені згідноіз законодавством країни його видачі, перекладені на українську мову (крім документів,викладених російською мовою) та легалізовані в консульській установі України,або засвідчені в посольстві відповідної держави в Україні та легалізовані в Міністерствізакордонних справ України, або засвідчені шляхом проставлення апостиля, передбаченогостаттею 4 Гаазької конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційнихдокументів. Копії цих документів мають бути нотаріально засвідченими. У разі пред'явленняклієнтом оригіналів документів, поданих для відкриття рахунків, уповноваженомупрацівнику банку дозволяється засвідчувати підписом копії документів як такі,що відповідають оригіналу документа
У разі відкриттяпоточного рахунку клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначаєдату відкриття та номер рахунку. На заяві клієнта мають бути зазначені підписиодного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого згідно звнутрішніми положеннями банку покладено обов'язок приймати рішення провідкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб банку, яківідповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку на достовірність івідповідність чинному законодавству документів та копій документів, щоподаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера рахункуклієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку.
Тексти заяви провідкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів можуть бутизазначені в договорі банківського рахунку між банком і клієнтом — фізичноюособою за довільною формою, але із збереженням реквізитів. Під час відкриттяфізичним особам поточних рахунків з обмеженими режимами їх використання банкимають забезпечити цих осіб інформацією про режим використання цих рахунків упорядку, установленому внутрішніми положеннями банку. З документів, яківимагаються від клієнта в разі відкриття рахунків формується справа з юридичногооформлення рахунку. Банкам забороняється відкривати та вести анонімні рахунки,тому вони зобов'язані ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки, а такожосіб, уповноважених діяти від їх імені, у порядку, установленому законодавствомУкраїни.
Відкриттяпоточного рахунку суб'єкту господарювання вперше у банку здійснюється унаступному порядку. Особи, які від імені юридичної особи або відокремленогопідрозділу відкривають поточний рахунок, мають:
-          пред'явитипаспорт або документ, що його замінює, і документи, що підтверджують їхповноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданийвідповідним органом державної податкової служби, що засвідчує
-          присвоєнняїм ідентифікаційного номера платника податків;
-          податидокументи (копії документів), засвідчені в установленому порядку.
На підставізазначених вище документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікаціюклієнта та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком. Між банком іклієнтом укладається в письмовій формі договір банківського рахунку.
Якщо рахуноквідкриває юридична особа, то потрібно подати такі документи:
-          заяву провідкриття поточного рахунку, підписану керівником і головним бухгалтеромюридичної особи. Якщо в штатному розписі немає посади головного бухгалтера абоіншої особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку тазвітності, то заяву підписує лише керівник;
-          копіюсвідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади,іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідченунотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію. У разівідкриття поточних рахунків юридичним особам, які утримуються за рахунокбюджетів, цей документ не вимагається;
-          копіюналежним чином зареєстрованого установчого документа, засвідчену органом, якийздійснив реєстрацію, або нотаріально. Положення юридичних осіб публічногоправа, які затверджуються розпорядчими актами Президента України, органудержавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевогосамоврядування, засвідчення не потребують. Юридичні особи публічного права, якідіють на підставі законів, установчий документ не подають;
-          копіюдовідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємствта організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чипідписом уповноваженого працівника банку,
-          копіюдокумента, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державноїподаткової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чипідписом уповноваженого працівника банку,
-          картку іззразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або організацією,якій клієнт адміністративно підпорядкований, в установленому порядку До карткивключаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України абоустановчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком тапідписання розрахункових документів.
Юридичні особи,які використовують найману працю і відповідно до законодавства України єплатниками страхових внесків, додатково до вищезазначеного переліку документівмають подати копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи увідповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що йоговидав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку, копіюстрахового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фондісоціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійнихзахворювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що йоговидав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку
Інформацію проте, що юридична особа не використовує найману працю і не є платником страховихвнесків, клієнт обов'язково зазначає в заяві про відкриття поточного рахунку в рядку«Додаткова інформація»
Якщо рахуноквідкривається відокремленим підрозділом, то надається:
-          заява провідкриття поточного рахунку, підписану керівником та бухгалтером;
-          клопотанняюридичної особи або відповідного органу приватизації (щодо структурнихпідрозділів, які відокремлюються в процесі приватизації) до банку, у якомувідкривається поточний рахунок відокремленому підрозділу, про відкриттярахунку, із зазначенням місцезнаходження юридичної особи, її ідентифікаційногокоду, номера поточного рахунку та назви банку, у якому він відкритий, органудержавної податкової служби, у якому юридична особа перебуває на обліку, атакож інформації про те, чи є відокремлений підрозділ платником страховихвнесків У разі одночасного відкриття в банку поточних рахунків кількомвідокремленим підрозділам однієї юридичної особи подається одне клопотанняюридичної особи з вищезазначеною інформацією і переліком відокремленихпідрозділів, яким відкриваються рахунки, та копії цього клопотання в кількості,потрібній для формування справ з юридичного оформлення рахунків за кожним звідокремлених підрозділів,
-          копіясвідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи засвідчена нотаріально абоорганом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію У разі відкриття поточнихрахунків відокремленим підрозділам юридичних осіб, які утримуються за рахунокбюджетів, цей документ не вимагається,
-          копіяналежним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ, засвідченунотаріально або юридичною особою, що створила відокремлений підрозділ,
-          копіядовідки про внесення відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєструпідприємств та організацій України, засвідчена органом, що видав відповіднудовідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку,
-          копіядокумента, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державноїподаткової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чипідписом уповноваженого працівника банку,
-          копіядокумента, що підтверджує взяття відокремленого підрозділу на облік в органі державноїподаткової служби за місцезнаходженням цього підрозділу, засвідчену органом, щовидав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку,
-          картка іззразками підписів і відбитка печатки, засвідчена нотаріально або підписомкерівника юридичної особи, до складу якої входить відокремлений підрозділ Докартки включаються зразки підписів уповноважених осіб підрозділу, якимвідповідно до законодавства України і відповідними документами юридичної особинадано право розпорядження рахунком та підписування розрахункових документів.
Якщовідокремлений підрозділ розташований на території іншої територіальної громадиніж юридична особа, що його створила, має окремий баланс, здійснює розрахунки зоплати праці самостійно і є платником страхових внесків, то цей підрозділдодатково до вищезазначеного переліку документів має подати копії відповіднихдокументів, що підтверджують реєстрацію відокремленого підрозділу увідповідному органі Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхуваннявід нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Цікопії мають бути засвідчені органами, що їх видали, або нотаріально чи підписомуповноваженого працівника банку.
Перелікдокументів для відкриття рахунку фізичноі-особи підприємця включає:
-          заяву провідкриття поточного рахунку, що підписана фізичною особою-підприємцем;
-          копію свідоцтвапро державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, уповноваженим органом державноївлади України, засвідчену нотаріально або органом, що його видав;
-          копіюдокумента, що підтверджує взяття фізичної особи-підприємця на облік в органідержавної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, абонотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
-          копію документа,що підтверджує реєстрацію фізичної особи-підприємця у відповідному органіПенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чипідписом уповноваженого працівника банку;
-          картку іззразками підписів.
Якщо фізичнаособа-підприємець використовує найману працю, то додатково має подати копіюдокумента, що підтверджує й реєстрацію у відповідному органі Фонду соціальногострахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваньУкраїни, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписомуповноваженого працівника банку. В іншому разі фізична особа-підприємецьобов'язково має зазначити про те, що вона не використовує найману працю, узаяві про відкриття поточного рахунку в рядку «Додаткова інформація».
Професійна спілкаабо об'єднання профспілок при відкритті рахунку подає:
-          заяву провідкриття поточного рахунку з відповідними підписами керівника та бухгалтера;
-          копіюстатуту профспілки, засвідчену нотаріально;
-          копіюдовідки про внесення профспілки до Єдиного Державного реєстру підприємств таорганізацій України, відповідно засвідчену;
-          картку іззразками підписів і відбитка печатки. До картки включаються зразки підписівосіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів профспілкинадано право розпорядження рахунком і підписання розрахункових документів.
Профспілка, якалегалізувалася шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу, крімвищезазначених документів, має подати копію свідоцтва про легалізаціюпрофспілки у відповідному органі виконавчої влади, засвідчену органом, що йоговидав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку. Інформаціюпро те, що профспілка не легалізована, клієнт обов'язково зазначає в заяві провідкриття поточного рахунку в рядку «Додаткова інформація».
Оренднепідприємство, довірче товариство, військові частини, установи і організаціїЗбройних сил України, Служби безпеки, Державного комітету у справах охоронидержавного кордону, міністерства внутрішніх справ, Управління державної охоронита інших центральних органів виконавчої влади, що мають у підпорядкуваннівійськові формування і не мають у відповідному банку рахунків, для відкриттяпоточного рахунку подає до банку документи, передбачені для подачі документівюридичною особою для відкриття поточного рахунку.
Якщо суб'єктгосподарювання вже має в цьому банку поточний рахунок, цей клієнтідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, товідкриття нового поточного рахунку здійснюється за умови подання цим клієнтомзаяви про відкриття поточного рахунку та засвідченої в установленому порядкукартки із зразками підписів і відбитка печатки. Відокремлений підрозділ разом зцими документами також має подати клопотання юридичної особи про відкриттяпоточного рахунку його відокремленому підрозділу. Якщо суб'єкт господарюваннявже має у відповідному банку вкладний рахунок, ідентифікований банком ісформована справа з юридичного оформлення рахунку, то для відкриття поточногорахунку такому клієнту потрібно додатково подати заяву про відкриття поточногорахунку та картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену вустановленому порядку. Суб'єкт господарювання, який використовує найману працюі є платником страхових внесків, додатково має подати копії відповіднихдокументів, що підтверджують його реєстрацію у Пенсійному фонді України і Фондісоціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійнихзахворювань України. Інформацію про те, що суб'єкт господарювання невикористовує найману працю і не є платником страхових внесків, клієнтобов'язково зазначає в заяві про відкриття поточного рахунку. Відокремленийпідрозділ разом з цими документами має подати клопотання юридичної особи провідкриття поточного рахунку його відокремленому підрозділу.
Законодавчовстановлено особливості відкриття поточних рахунків. З метою забезпечення такихвидів діяльності, як виробнича кооперація, спільне виробництво та інші видиспільної діяльності, що здійснюються на підставі договорів без утворенняюридичної особи, у банку відкривається один поточний рахунок. Уповноваженаучасниками договору особа подає до банку такі документи:
-          заяву провідкриття поточного рахунку, що підписана уповноваженою учасниками договоруособою;
-          копіюдоговору про ведення спільної діяльності, засвідчену нотаріально;
-          рішенняучасників договору про визначення осіб, яким надається право розпорядчогопідпису під час проведення грошових операцій за цим рахунком, що оформляється уформі довіреності;
-          картку іззразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально;
-          копіюдокумента, що підтверджує взяття на облік в органі державної податкової службизасвідчену належним чином.
Відмітка банкупро відкриття рахунку робиться на титульній сторінці першого примірникадоговору.
Під час відкриттяпоточного рахунку для формування статутного фонду господарського товаристваподається:
-          заява,копія засновницького договору, рішення засновників про визначення особи, якій надаєтьсяправо розпорядчого підпису під час проведення грошових операцій за цимрахунком;
-          картка іззразками підписів і відбитка печатки належним чином оформлені. Кошти на цей рахунокперераховуються засновниками для формування статутного фонду господарськоготовариства до його державної реєстрації як юридичної особи. Цей рахунок починаєфункціонувати як поточний тільки після одержання банком документів щододержавної реєстрації господарського товариства в установленому порядку. У разівідмови в державній реєстрації господарського товариства або в інших випадках,передбачених законодавством України, на підставі листа із зазначенням причинизакриття рахунку, підписаного уповноваженою засновниками особою, коштиповертаються засновникам, а рахунок закривається.
Передбачено такожперелік документів для відкриття рахунку для формування статутного капіталуновостворюваного банку, зокрема заяви, копії засновницького договору, картки зізразками підписів і відбитком печатки, належним чином оформлених. Рахуноквикористовується для акумулювання коштів засновників новостворюваного банку зметою формування статутного капіталу банку до часу їх внесення нанакопичувальний рахунок, відкритий у Національному банку або територіальномууправлінні Національного банку за місцем створення банку. Після перерахуваннякоштів на накопичувальний рахунок цей рахунок закривається на підставі заявипро закриття рахунку, що підписана особою, уповноваженою укладати договори тадіяти від імені засновників банку.
За поточнимирахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національнійвалюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умовдоговору та вимог законодавства України. Поточний рахунок в іноземній валютівідкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведеннярозрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковійіноземній валюті для здійснення поточних операцій, визначених законодавствомУкраїни, та для зарахування, використання і погашення кредитів в іноземнійвалюті. При цьому перелік операцій за поточними рахунками чітко регламентованийв законодавчому порядку згідно інструкції про порядок відкриття, використання ізакриття рахунків у національній та іноземній валютах
При відкриттіпоточного рахунку фізичною особою остання пред'являє уповноваженому працівникубанку паспорт або документ, що його замінює. Фізичні особи-резиденти додатковомають пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, щозасвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків. Після чогоуповноважений працівник банку ідентифікує фізичну особу, яка відкриває рахунок,та підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням вищезазначених документів.Фізична особа заповнює заяву про відкриття поточного рахунку та картку іззразками підписів. Далі між фізичною особою і банком укладається договірбанківського рахунку.
Поточні рахункина ім'я малолітніх осіб (дітей, які не досягли 14 років) відкриваються їхзаконними представниками — батьками або опікунами у порядку визначеному чиннимзаконодавством.
Відкриттяпоточного рахунку фізичною особою на користь третьої особи передбачаєпред'явлення до банку паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу, післячого проходить ідентифікація фізичної особи та безпосереднє відкриття рахунку зукладенням договору банківського рахунку.
Відкриття поточногорахунку однією фізичною особою на ім'я іншої фізичної особи може здійснюватисяна підставі довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку упорядку, передбаченому для відкриття рахунку фізичною особою. А для здійсненнядеяких видів виплат на користь фізичних осіб (заробітної плати, дивідендів,стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сумтощо) юридичні особи можуть відкривати поточні рахунки фізичним особам, уклавшиз банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.Відкриття рахунків зазвичай передбачає пред'явлення особою, від імені якоївідкривається рахунок документів, що засвідчують її ім'я, документів дляідентифікації особи, заяви про відкриття поточних рахунків та вказанням данихпро фізичних осіб. На підставі зазначених вище документів уповноваженийпрацівник банку здійснює ідентифікацію юридичної особи. Між банком і юридичноюособою укладається договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичнихосіб. Видаткові операції за цими рахунками здійснюються після зверненняфізичних осіб до банку, пред'явлення ними документів, які дають змогу банкуідентифікувати цих клієнтів, укладення договору банківського рахунку та у разіпотреби — заповнення картки із зразками підписів. Уповноважений працівник банкуідентифікує цих осіб і підтверджує здійснення ідентифікації копіюваннямвідповідних документів.
Банки відкриваютьклієнтам карткові рахунки на умовах договору в порядку, установленому длявідкриття поточних рахунків з врахуванням особливостей. Для відкриття картковихрахунків клієнти подають документи, які передбачені для відкриття поточнихрахунків, крім картки із зразками підписів, що подається, коли використаннязразка підпису вимагається правилами платіжної системи. Якщо картка із зразкамипідписів не оформляється, то в разі потреби операції здійснюються за умовипред'явлення клієнтом паспорта або документа, що його замінює. У цьому разі якзразок підпису використовується підпис клієнта, зазначений у договорі. Якщоклієнт уже має в банку рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформованасправа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття такому клієнту картковогорахунку здійснюється шляхом укладання договору на підставі заяви про відкриттяпоточного рахунку. Коли використання зразка підпису вимагається правиламиплатіжної системи або є потреба надання права розпорядження картковим рахункоміншим особам, то клієнту потрібно подати нову картку із зразками підписів.Операції за картковими рахунками здійснюються з урахуванням особливостей,визначених відповідними нормативно-правовими актами Національного банку, щорегулюють здійснення операцій із застосуванням платіжних карток.
Відкриттявкладного (депозитного) рахунку здійснюється в наступному порядку: особа, якавід імені суб'єкта господарювання відкриває вкладний рахунок, має пред'явитипаспорт або документ, що його замінює і документ, що підтверджує їїповноваження. Фізична особа-резидент додатково пред'являє документ, виданийвідповідним органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їйідентифікаційного номера платника податків; подати документи за відповіднимпереліком; на підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснюєідентифікацію суб'єкта господарювання та осіб, уповноважених розпоряджатисявкладним рахунком; між банком і суб'єктом господарювання укладається вписьмовій формі договір банківського вкладу.
Якщо юридичнаособа не має рахунків у цьому банку, то банк відкриває вкладний рахунок заумови подання нею таких документів:
-          копії свідоцтвапро державну реєстрацію в органі виконавчої влади, іншому органі,уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідченої нотаріально абоорганом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію (крім бюджетних установта організацій);
-          копії належнимчином зареєстрованого установчого документа, засвідченої органом, який здійснивреєстрацію, або нотаріально. Юридична особа, яка використовує найману працю і єплатником страхових внесків, додатково до цих документів подає копію документапро повідомлення нею органів Фонду соціального страхування від нещаснихвипадків на виробництві та професійних захворювань України щодо наміру відкритивкладний рахунок, засвідчену в установленому порядку. Інформацію про те, щоюридична особа не використовує найману працю і не є платником страховихвнесків, клієнт обов'язково має зазначити в договорі банківського вкладу або вдовідці за довільною формою, що засвідчена підписом керівника і відбиткомпечатки юридичної особи.
Якщо в договорібанківського вкладу передбачено перерахування коштів з депозитного рахункупісля закінчення строку зберігання з використанням платіжного дорученняклієнта, то під час відкриття рахунку юридична особа додатково має податикартку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену в установленомупорядку.
Відокремленомупідрозділу, який не має рахунків у цьому банку, вкладний рахунок відкриваєтьсяза умови подання ним таких документів:
-          клопотанняюридичної особи або відповідного органу приватизації (щодо структурнихпідрозділів, які відокремлюються в процесі приватизації) до банку, у якомувідкривається вкладний рахунок відокремленому підрозділу, про відкриттярахунку, із зазначенням місцезнаходження юридичної особи, її ідентифікаційногокоду, номера поточного рахунку та назви банку, у якому він відкритий, а такожназви органу державної податкової служби, де юридична особа перебуває наобліку,
-          копіїналежним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ, засвідченоїнотаріально або органом, що створив відокремлений підрозділ;
-          копіїсвідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади,іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідченоїнотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію (крімпідрозділів бюджетних установ і організацій);
-          копіїдокумента, що підтверджує взяття відокремленого підрозділу на облік відповідниморганом державної податкової служби, засвідченої тим органом, який видавдокумент, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
-          копіїдовідки про внесення відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєструпідприємств та організацій України, засвідченої органом, який видав довідку,або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.
Фізичнійособі-підприємцю, яка не має рахунків у цьому банку депозитний рахуноквідкривається за умови подання нею копії свідоцтва про державну реєстраціюфізичної особи-підприємця уповноваженим органом державної влади України,засвідченої нотаріально або органом, що його видав; копії документа, щопідтверджує взяття фізичної особи-підприємця на облік в органі державноїподаткової служби, засвідченої органом, що видав документ, або нотаріально чипідписом уповноваженого працівника банку. Фізична особа-підприємець, якавикористовує найману працю, додатково має подати копію документа проповідомлення нею органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків навиробництві та професійних захворювань України щодо наміру відкрити депозитнийрахунок.
Якщо вкладнийрахунок відкривається суб'єкту господарювання, який уже має в цьому банкупоточний рахунок, то процедура здійснюється на підставі договору банківськоговкладу. Кошти на вкладний рахунок суб'єкта господарювання перераховуються зйого поточного рахунку і після настання обставин їх повернення, визначенихдоговором банківського вкладу, повертаються на поточний рахунок суб'єктагосподарювання. Проведення розрахункових операцій і видача коштів готівкою звкладного рахунку суб'єкта господарювання забороняється. Нараховані проценти задепозитами суб'єктів господарювання відповідно до умов договору банківськоговкладу можуть перераховуватися на поточний рахунок або зараховуватися напоповнення депозиту. За договором банківського вкладу банк зобов'язаний видативклад на першу вимогу вкладника, крім вкладів, внесених юридичною особою наінших умовах повернення, що встановлені договором банківського вкладу.
Для відкриттявкладних рахунків фізичними особами встановлено особливий порядок, щопередбачає процедуру відкриття рахунків та їх обслуговування згідно Інструкціїпро порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній таіноземній валютах.
Поточні рахункиклієнтів банків закриваються: на підставі заяви клієнта; рішення органу, наякий законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації юридичноїособи; відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідаціюсуб'єкта господарювання; у разі смерті власника рахунку — фізичної особи (зазверненням до банку спадкоємців); на інших підставах, передбачених законодавствомУкраїни або договором між банком і клієнтом.
Банк можевідмовитися від договору банківського рахунку та закрити поточний рахунокклієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох роківпідряд і на цьому рахунку немає залишку коштів.
У разіреорганізації юридичної особи (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або їїперереєстрації юридичної особи-підприємця поточний рахунок може бути закритийюридичною особою-правонаступником за умови подання нею таких документів.
а) у разі реорганізаціїюридичної особи: заяви про закриття поточного рахунку:
-          копії рішенняоргану, на який законом покладено функції щодо реорганізації юридичної особи, аборішення суду про проведення реорганізації юридичної особи — власника рахунку тавизначення її правонаступника, засвідченої нотаріально;
-          картки іззразками підписів і відбитка печатки юридичної особи-правонаступника,засвідченої нотаріально;
б) у разіперереєстрації юридичної особи-підприємця: заяви про закриття поточного рахунку:
-          копіїсвідоцтва про державну перереєстрацію юридичної особи-підприємця, засвідченоїнотаріально або органом, що здійснив перереєстрацію;
-          картки іззразками підписів і відбитка печатки юридичної особи-правонаступника,засвідченої нотаріально.
У разі ліквідаціїюридичної особи для проведення ліквідаційної процедури використовується одинпоточний рахунок такої юридичної особи, визначений ліквідатором. Для цього добанку подаються: рішення суду про ліквідацію юридичної особи; картка іззразками підписів і відбитка печатки, засвідчена нотаріально. До цієї карткивключаються зразки підписів ліквідатора і відбитка печатки юридичної особи, щоліквідується. Інші рахунки, виявлені під час проведення ліквідаційноїпроцедури, підлягають закриттю ліквідатором.
Закриттяпоточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви прозакриття рахунку За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальніоперації за рахунком, а датою закриття рахунку вважається наступний післяпроведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на рахунку власниканемає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриттярахунку є день отримання банком цієї заяви. У день закриття рахунку банкзобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку. Вкладні рахункиклієнтів у разі залучення строкових вкладів закриваються після закінченнястроку дії договору банківського вкладу та повернення коштів вкладнику. У разізалучення вкладу на умовах його видачі на першу вимогу вкладний рахунокзакривається після повернення коштів вкладнику.
Для достроковогорозірвання дії договору банківського вкладу або повернення частини вкладу забажанням вкладника — фізичної особи вкладник зобов'язаний повідомити про цебанк шляхом подання відповідної заяви. У заяві, яка складається за довільноюформою, вкладник має зазначити номер і дату укладання договору банківськоговкладу, суму вкладу або його частину, а також зазначити дату, коли банкзобов'язаний повернути кошти вкладнику. Таку заяву вкладник — фізична особаподає до банку у двох примірниках не пізніше ніж за два робочих дні до датиотримання коштів, зазначеної в заяві. Один примірник заяви з відміткою банкупро отримання повертається вкладнику — фізичній особі.
У разі закриттяпоточного або вкладного рахунку суб'єкта господарювання банк протягом трьохробочих днів з дня закриття рахунку (включаючи день закриття рахунку)повідомляє про це відповідний орган державної податкової служби. Повідомленняпро закриття рахунку надсилається електронною поштою Національного банку звикористанням засобів захисту інформації Національного банку. Отримання органомдержавної податкової служби такого повідомлення підтверджуєтьсяфайлом-квитанцією, що надсилається цим органом до банку. Файл-квитанція напаперовому носії зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку. Справаз юридичного оформлення рахунку залишається в банку і зберігається ним протягомп'яти років після закриття рахунку [4].
3. ПОНЯТТЯ ТАВИДИ САНКЦІЙ ЗА ГОСПОДАРСЬКИМ ПРАВОМ
Керуючись нормамигосподарського кодексу України, зокрема розділом 5, слід зазначити, що учасникигосподарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність заправопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушниківгосподарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених в законодавчомупорядку. Господарсько-правові санкції у своїй сукупності єекономічно-юридичними, тобто за змістом господарсько-правова відповідальністьспричиняє економічні наслідки і в той же час уособлюється у формі юридичноївідповідальності [6].
Застосуваннягосподарських санкцій здійснюється з метою гарантії захисту прав і законнихінтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитківучасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, тазабезпечувати правопорядок у сфері господарювання [1]. При цьомугосподарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
-          потерпіласторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи єзастереження про це в договорі а передбачена законом відповідальність виробниказа недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи єзастереження про це в договорі;
-          сплаташтрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків незвільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятихзобов'язань у натурі;
-          угосподарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеженнявідповідальності виробника чи продавця продукції.
Господарськимисанкціями прийнято вважати заходи впливу на правопорушника у сферігосподарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливіекономічні та правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі видигосподарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарськісанкції. Крім зазначених до суб'єктів господарювання за порушення ними правилздійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарськісанкції.
Застосовуютьсясанкції у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарськихвідносин, а адміністративно-господарські санкції — уповноваженими органамидержавної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому підставоюгосподарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин євчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарськихвідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарськогозобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо недоведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущеннягосподарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом абодоговором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несегосподарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язаннявиявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних іневідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Невважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентамиправопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язаннятоварів, відсутність у боржника необхідних коштів. За невиконання або неналежневиконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійсненнягосподарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на правівласності або закріпленим за ним на праві господарського відання чиоперативного управління майном. Засновники суб'єкта господарювання невідповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім окремих випадків,передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта Уразі, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії чи бездіяльність другоїсторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності абозвільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов'язання можутьпередбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин єпідставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадкупорушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення фактувиникнення таких обставин.
Боржник, якийпрострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредиторомза збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадкововиникла після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконаннявтратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняттявиконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення кредитора даєборжникові право на відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредиторне доведе, що прострочення не спричинено умисно або через необережність йогосамого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладеноприйняття виконання. Після закінчення прострочення кредитора боржник відповідаєза виконання на загальних підставах. У разі якщо кредитор не виконав дій,зазначених у частині першій цієї статті, за погодженням сторін допускаєтьсявідстрочення виконання на строк прострочення кредитора.
Учасникигосподарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси іншихсуб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чизвернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосуванняінших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа — учасникгосподарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метоюбезпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів маєправо звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановленозаконом.
При реалізації всудовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарюваннязастосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбаченіЦивільним кодексом України.
Розглянемо більшдетально сутність кожної з зазначених санкцій:
1) відшкодуваннязбитків. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язанняабо установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повиненвідшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якогопорушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втратаабо пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторонаодержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правилздійснення господарської діяльності другою стороною.
До складузбитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарськеправопорушення, включаються:
-          вартістьвтраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимогзаконодавства;
-          додатковівитрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт,додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитківвнаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
-          неодержанийприбуток чи втрачена вигода, на який сторона, яка зазнала збитків, мала праворозраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
-          матеріальнакомпенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Законодавчо щодоокремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмеженувідповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Привизначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором,враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволенняборжником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разіякщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, — на день подання до судувідповідного позову про стягнення збитків.
Виходячи зконкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків,беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду. Сторони господарськогозобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погодженийрозмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у виглядівідсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушеннязобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язаннящодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певноговиду зобов'язань визначений законом. Кабінетом Міністрів України можутьзатверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сферігосподарювання.
Склад збитків, щопідлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначаєтьсявідповідними суб'єктами господарювання — господарськими організаціями зурахуванням специфіки їх діяльності.
Учасникгосподарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язанийвжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері іншихучасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщозбитків завдано іншим суб'єктам, — зобов'язаний відшкодувати на вимогу цихсуб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом абодоговором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона,яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанністроку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. Упротилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиттядругою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідногозменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляєтьсяправа на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попередженадругою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненнюзбитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом абодоговором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завданіправомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконаннязобов'язання.
У разіневиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі управленасторона має право вимагати відібрання цієї речі у зобов'язаної сторони абовимагати відшкодування останньою збитків. У разі невиконання зобов'язаннявиконати певну роботу, послугу управлена сторона має право виконати цю роботусамостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо іншене передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків,завданих невиконанням зобов'язання. Відшкодування збитків, завданих неналежнимвиконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконаннязобов'язання в натурі. У разі заподіяння збитків одночасно кількома учасникамигосподарських відносин кожний з них зобов'язаний відшкодувати збитки суб'єкту,якому завдано збитків. Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки,має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державніпідприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення впорядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки звинних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю. Уразі порушення грошового зобов'язання учасник господарських відносин незвільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язанийвідшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатитиштрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншимизаконами. Обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилисяабо повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановленозаконом. У разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валютікредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривняхза офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.
2) штрафнісанкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошовоїсуми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язанийсплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, розмір якихвстановлюється відповідно до закону щодо окремих видів зобов'язань. У разі якщопорушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктомгосподарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушенняпов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язанняфінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державногокредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чидоговором, у таких розмірах:
-          запорушення умов зобов'язання щодо якості та комплектності товарів, робіт, послугстягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних чинекомплектних товарів;
-          за порушеннястроків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартостітоварів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, аза прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семивідсотків вказаної вартості. Також може бути визначений розмір штрафних санкційза інші порушення окремих видів господарських зобов'язань.
У разі якщорозмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі,передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановленодоговором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язанняабо у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до сумизобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі довартості товарів. У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення тарозміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений всудовому порядку за заявою заінтересованої сторони. Штрафні санкції запорушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір якихвизначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь часкористування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено закономабо договором.
Розмір штрафних санкцій,що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань,визначається відповідним суб'єктом господарювання — господарською організацією.
Якщо заневиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції,то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом абодоговором можуть бути передбачені випадки, коли:
-          допускаєтьсястягнення тільки штрафних санкцій;
-          збиткиможуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції;
-          завибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
Вимогу щодосплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасникгосподарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках,передбачених законом, — уповноважений орган, наділений господарськоюкомпетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляютьсяпо день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором невстановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язаннямборжник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахуванняштрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановленозаконом або договором, припиняється через шість місяців від дня, колизобов'язання мало бути виконано.
У разі якщоналежні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збиткамикредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взятодо уваги; ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, якіберуть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, щозаслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншимучасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржниказменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Сплата штрафнихсанкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання незвільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.
3) оперативно-господарськісанкції. За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання таінших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарськісанкції — заходи оперативного впливу на правопорушника з метою     припинення абопопередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самимисторонами зобов'язання в односторонньому порядку До суб'єкта, який порушивгосподарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише тіоперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта,який порушив господарське зобов'язання.
У господарськихдоговорах сторони можуть передбачати використання таких видівоперативно-господарських санкцій:
-          одностороннявідмова від виконання свого зобов'язання управленою стороною, із звільненням їївід відповідальності за це — у разі порушення зобов'язання другою стороною;
-          відмовавід оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або дострокововиконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукціїчи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником,припинення видачі банківських позичок тощо;
-          відмовауправленої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання,порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаногокредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядкукоштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);
-          встановленняв односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконаннязобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання зміна порядку оплати продукції,переведення платника на попередню оплату продукції або на оплату післяперевірки їх якості тощо;
-          відмовавід встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушуєзобов'язання.
Перелікоперативно-господарських санкцій не є вичерпним. Сторони можуть
передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції. Підставоюдля
застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського
зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуютьсястороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та безпопереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосуваннясторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. Уразі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересованасторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції тавідшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарськісанкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненнямштрафних санкцій.
4) адміністративно-господарськісанкції. За порушення встановлених законодавчими актами правил здійсненнягосподарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосованіуповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядуванняадміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового абомайнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єктагосподарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарськісанкції можуть бути встановлені виключно законами. Органи державної влади таоргани місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленомузаконом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такіадміністративно-господарські санкції:
-          вилученняприбутку (доходу): прибуток, одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушеннявстановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а такожсуми прихованого прибутку чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування,підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленомузаконом. Крім того, з суб'єкта господарювання стягується у випадках і порядку, передбаченихзаконом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разіповторного порушення протягом року після застосування цієї санкції – у трикратномурозмірі вилученої суми;
-          адміністративно-господарськийштраф: адміністративно-господарський штраф — це грошова сума, що сплачується суб'єктомгосподарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правилздійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарюваннястягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюютьподаткові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарськийштраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншимиадміністративно-господарськими санкціями;
-          стягненнязборів (обов'язкових платежів): у разі порушення суб'єктом господарювання встановленихправил обліку або звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів) або їхнесплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідногобюджету. Крім того, з суб'єкта господарювання у визначених законом випадкахможе бути стягнуто штраф у розмірі до п'ятдесяти відсотків належної до сплати сумизбору (обов'язкового платежу);
-          зупиненняоперацій за рахунками суб'єктів господарювання: у разі відмови органів управлінняабо посадових осіб суб'єкта господарювання у проведенні документальної перевіркичи у допуску працівників податкових органів для обстеження приміщень, що використовуютьсядля здійснення господарської діяльності, ненадання податковим та іншим органам чиїх посадовим особам встановленої законом звітності, розрахунків, декларацій чи іншихдокументів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків, зборів, операціїцього суб'єкта за його рахунками в установах банку зупиняються;
-          застосуванняантидемпінгових заходів: у разі здійснення окремими учасниками господарськихвідносин зовнішньоекономічної діяльності, пов'язаної з одержанням незаконної перевагина ринку України (здійснення демпінгового імпорту, субсидованого імпорту, а такожінших дій, які визначаються законом як недобросовісна конкуренція, що завдало шкодиекономіці України або спричинило загрозу виникнення такої шкоди, до цих учасниківвідносин можуть бути застосовані антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи;
-          припиненняекспортно-імпортних операцій: у випадках недобросовісної конкуренції, розміщеннявалютних цінностей з порушенням встановленого законодавством порядку на рахункахта вкладах за межами України, а також в інших випадках, якщо дії учасників зовнішньоекономічноїдіяльності завдають шкоди економіці України, експортно-імпортні операції такихсуб'єктів господарювання припиняються на умовах і в порядку, передбачених законом;
-          застосуванняіндивідуального режиму ліцензування: за порушення суб'єктами господарюванняправил здійснення зовнішньоекономічної діяльності щодо антимонопольних заходів,заборони недобросовісної конкуренції та інших правил якими встановлюються певніобмеження чи заборони у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, до такихсуб'єктів може застосовуватися індивідуальний режим ліцензування;
-          зупиненнядії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарськоїдіяльності;
-          анулюванняліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарськоїдіяльності;
-          обмеженняабо зупинення діяльності суб'єкта господарювання: здійснення будь-якої господарськоїдіяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпекудля довкілля, забороняється. У разі здійснення господарської діяльності з порушеннямекологічних вимог діяльність суб'єкта господарювання може бути обмежена або зупиненаКабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, атакож іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом До підприємствторгівлі, громадського харчування і сфери послуг, що неодноразово допустилиреалізацію недоброякісних товарів або систематично порушують встановлені законодавствомправила торгівлі та надання послуг або умови зберігання і транспортування товарів,крім господарських та адміністративно-господарських санкцій, можуть застосовуватисятакож спеціально передбачені законом про захист прав споживачів адміністративно-господарськісанкції, включаючи вилучення недоброякісних товарів та зупинення діяльності зазначених суб'єктів у встановленому закономпорядку. Органи державної влади з питань захисту прав споживачів мають право увипадках і порядку, передбачених законом, приймати обов'язкові рішення про припиненнясуб'єктом господарювання виробництва продукції, відвантаження і реалізаціїтоварів, що не відповідають вимогам нормативних актів;
-          скасуваннядержавної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання: у разі здійсненнясуб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчимдокументам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкціюу вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішеннямсуду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання;
-          іншіадміністративно-господарські санкції [1].
Суб'єктгосподарювання має право оскаржити до суду рішення будь-якого органу державноївлади або органу місцевого самоврядування щодо застосування до ньогоадміністративно-господарських санкцій У разі прийняття органом державної владиабо органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству, іпорушує права чи законні інтереси суб'єкта господарювання, останній відповіднодо статті 20 цього Кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнаннятакого акта недійсним. Адміністративно-господарські санкції можуть бутизастосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявленняпорушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктомвстановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності,крім випадків, передбачених законом.

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 
1.   КонституціяУкраїни (укр. та рос. мовами ).- Харків: Арсіс, 2001.
2.   Господарськийкодекс України // Відомості Верховної ради, 2003, № 18, 19, 20, 21,22 – С. 144.
3.   Цивільний кодексУкраїни.- К.: Парламентське вид-во, 2003.- 352 с.
4.   Основи держави іправа України: Навч. посіб./ За ред. В.В. Сухоноса (мол.). — Суми: ВТД«Університетська книга», 2003.- 388с.
5.   Закон України«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом» від 14 травня 1992 року, № 2343-ХП, зі змінами.
6.   Закон України«По банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року, № 2121-Ш,зі змінами.
7.   Інструкція про порядоквідкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах,затверджена постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003року.
8.   Постанова правлінняНаціонального банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття,використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», від12 11 2003 року, № 492.
9.   Щербина В.С Господарське право України Навч. посібник– К. Атака, 1999 — 336 с.