Предмет, метод, джерела та система фінансового права

Міністерство освіти і науки України
Кіровоградський Національний Технічний Університет

Індивідуальне завдання
на тему: «Предмет, метод, джерела
 та система фінансового права»
з предмету: Фінансове право
 
 
 
 
Виконала
Студентка групи
ФК-04-3
Шаповалова Олена
Перевірила Фільштейн Л.М.

Кіровоград 2007

План
Вступ.                                                                                                      3-4
I. Фінансове право і наукафінансового права.                                                4-7
II. Предмет науки фінансового права.                                                   7-12
1. Визначення предмету наукифінансового права.                              7-9
2. Особливості науки фінансовогоправа та зв”язок її з іншими науками.9-12
III. Зміст науки фінансового права.                                                       12-15
IV. Методологія науки фінансовогоправа.                                          15-21
1. Поняття метода науки фінансовогоправа.                                       15-16
2. Види методів, та їххарактеристика.                                                 16-21
V. Основні категорії наукифінансового права: види і значення.                  21-24
VI. Основні етапи розвитку наукифінансового права.                       25-36
1. Зародження науки фінансового правау Західній Європі.               25-28
2. Розвиток науки фінансового права вімператорській Росії.            28-33
3. Розвиток науки фінансового права вРадянській державі.              33-36
4. Початок розвитку української наукифінансового права.                         36
Висновок.                                                                                                37-38
Використана література.                                                                       39

ВСТУП
В умовах зламу адміністративно-командноїсистеми управління економікою Україна починає будувати нову державу з ринковимивідносинами, які не можуть регулюватися нормами старих законів.
Багаточисельні заходи нової держави,зміна її завдань і функцій вимагають велику кількість коштів. Кошти кожнадержава безперешкодно може отримувати в основному зі свого бюджету. В умовах ринковоїекономіки на інших принципах, ніж це було в умовах Радянського Союзу, будуєтьсядоходна і видаткова частини державного бюджету. Основ­ним доходним джереломбюджетних доходів стають податки, які сплачують різні комерційні структури,підприємці, громадяни. Від ефективного регулювання відносин при сплаті податківзалежить і кількість коштів, що надійдуть у державний чи місцеві бюджети, іінтереси кожного з платників податку. На жаль, правовий інститут податків у насне розвинений до цього часу. Це пояснюється в основному кількома причинами.По-перше, держава донедавна була власником основних знарядь і засобіввиробництва, тому більшу частину прибутків державних підприємств і організаційвідбирала в державний бюджет у вигляді обов'язкових платежів. Населеннясплачувало тільки один прибутковий податок із своїх мізерних доходів. Крім того,навіть такий платіж, як податок з обороту, офіційна преса і вчені вважалинеподатковим, щоб не сказати, що він є справжнім непрямим податком з населення.У сучасних умовах цілком змінюється по­рядок витрачання бюджетних коштів.Бюджетні асигнування замінюються банківськими позичками. В зв'язку з цимзростає роль правового інституту банківського кредитування.
Нова фінансова політика державипровадиться в життя через фінансове законодавство. Правові норми, що регулюютьфінансові відносини, містяться як у загальних, так і у спеціальних, присвяченихрегулюванню тільки фінансових відносин, нормативних актах. В них знаходить своєвідбиття політика, скерована на використання фінансів в інтересах побудовинезалежної суверенної України. Фінансово-правові норми закріплюють проведенняфінансових заходів, пов”язаних з переходом до ринкової економіки, яка докоріннозмінює характер цих норм. Це викликає необхідність глибокого вивчення питаньнауки фінансового права студентами, науковими і не менше практиками. Недооцінкаправової підготовки призводить до практичних помилок, завдає шкоди державі,великих збитків підприємствам і організаціям різних форм власності і видівдіяльності. Тому, де б не працював випускник вузу — сьогоднішній студент, йому необхідніюридичні знання, особливо в галузях права, пов'язаних з економікою, підприємницькоюта фінансовою діяльністю підприємств і організацій. До таких галузей належить інаука фінансового права.

I. Фінансове право і наукафінансового права.
Зарубіжна наука не розділяє наукуфінансового права і фінансову науку. Вчені вважають, що фінансові відносини неіснують поза фінансовими правовідносинами, тому розглядати фінансове-правову наукуокремо від фінансової (економічної) вони вважають за неможливе.
Цю точку зору підтримують і деякіросійські вчені-економісти. Питання про межі науки фінансового права і зв'язокїї з фінансовою наукою є важливим, оскільки воно повинно сприяти встановленнюспіввідношення між економічними і правовими дослідженнями в галузі державнихфінансів. Держава, пізнаючи об'єктивні економічні закони, встановлює змістекономічних суспільних відносин, в залежності від особ­ливостей груп одноріднихсуспільних відносин, і правові норми, які регулюють ці відносини. Право, незливається з базисними категоріями, але не можна ігнорувати економічні фактори,досліджуючи певні фінансово-правові проблеми.
Суспільні (економічні) відносини,отримуючи відповідну юридичну мотивацію, стають правовідносинами. Тому економічнідослідження повинні спиратися на фінансово-правову науку, а юристи-фінансисти —на обгрунтовані дослідження фінансової науки. У сучасних умовах, коли Українаставить за мету побудувати правову державу, питання про розвиток правовоїнауки, в тому числі і фінансово-правової, набуває особливого значення.
Наука фінансового права є самостійноюгалуззю публічного права, яке досліджує усі сторони життя держави, оскільки їїфункціонування неможливе без фінансового забезпечення.
Наука фінансового права досліджує,якими юридичними засобами держава в особі своїх органів та органів місцевогосамоврядування мобілізує кошти для утворення централізованих ідецентралізованих фондів коштів та витрачає їх для свого функціонування. В колодосліджень науки фінансово­го права входять суспільні (економічні) відносини,що виникають під час мобілізації коштів з юридичних осіб, громадян, з іншихджерел на потреби, які пов'язані із здійсненням владних державних повноважень.
Наука фінансового права як одна згалузей юридичної науки вивчає історію фінансового законодавства, розробляєнаукові рекомендації щодо його вдосконалення. В завдання науки фінансовогоправа входить також вивчення фінансового законодавства інших держав, йогопорівняльний аналіз і використання позитивного досвіду для вдосконалення практикий оновлення фінансово-правових актів.
В Україні фінансова наука і наукафінансового права вихо­дять з того, що зв'язок між ними повинен допомагати встановленнюспіввідношення між економічними і правовими дослідженнями в галузі фінансів.Обидві науки виходять з того, що фінанси існують і будуть існувати доки існуютьтоварно-грошові відносини і об'єктивний закон вартості. Державі властивафункція управління фінансами, тому вона встановлює зміст економічних відносин іприймає правові норми, що їх регулюють. Не зважаючи на те, що держава і право —це не економічні категорії, ігнорувати економічні фактори при вста­новленні,застосуванні, дослідженні фінансово-правових норм неможливо. Економічні закониіснують об'єктивно, але держава за допомогою владних приписів надає економічнимвідносинам правового характеру, перетворюючи їх у правовідносини. Тому з різнихвихідних моментів досліджуються фінансові явища економістами і юристами.Економісти для своїх досліджень залучають правовий матеріал, а юристи спираютьсяна теоретичні обгрунтуваня фінансової науки на стільки ж важлива, наскількиважливі фінансові ресурси в житті будь-якої держави. Як не дивно, але багатовчених, представників інших правових наук, а за ними і студенти вважають, щофінанси і фінансове законодавство потрібне тільки практикам, які безпосередньозв'язані з фінансами. Дійсно, практична підготовка важлива для працівниківфінансової адміністрації, для юристів, що працюють у фінансових органах,особливо у податкових інспекціях. Але тільки теоретичної підготовки замало.Користь науки взагалі можуть заперечувати тільки невігласи, не можна відкидатинеобхідність існування науки фінансового права. Основні засади наукифінансового права повинні знати особи, що працюють або працюватимуть уфінансових органах або органах місцевої державної адміністрації, депутати усіхрівней Рад та кожний громадянин суверенної України, який мусить вільноорієнтуватися у правах, наданих йому, і чітко виконувати обов'язки переддержавою у галузі податків.
Фактичним матеріалом для фінансовогоправа є законодавство, державна фінансово-правова практика, дані інших правовихнаук та економічної науки, наслідки конкретних соціальних досліджень. Алефіксація та опис фактів — це ще не наука.
Наука фінансового права включає в себецілеспрямований збір, наукову обробку, наукову класифікацію фактів фінансовоїдіяльності, включення їх в систему понять фінансово — правових інститутів,виявлення закономірностей розвитку фінансових явищ і відбиття їх у науковихвизначення. Тому на наш погляд, істотним елементом науки фінансового права єнаукові поняття, категорії, які є наслідком узагальнення фактичного матеріалу івідбиваючі сутність і основні закономірності розвитку фінансів та фінансовогоправа. На жаль, науці фінансового права пощастило не більше, ніж іншим правовимнаукам.
Фінансове право як галузь права і якнавчальна дисципліна тісно пов'язане з наукою фінансового права. Це по суті,сто­рони одного явища. Якщо фінансове право регулює суспільні відносини в сферіуправління державними фінансами, визначає компетенцію, завдання і функції,форми і методи поведінки суб'єктів фінансово-правових відносин, то наукафінансового права вивчає фінансово-правові категорії і фінансово-правові норми,розвиває їх і сприяє удосконаленню фінансового законодавства шляхом виробленнярекомендацій. Якщо фінансове право як галузь права матеріалізується вфінансово-правових принципах, нормах, методах, то наука фінансового праваматеріалізується в монографіях, статтях, навчальних посібниках, підручниках зфінансового права.
Як і кожна наука, наука фінансовогоправа має властиві тільки їй предмет і методи дослідження,категоріально-понятійний апарат, свій зміст. Вона — частина юридичної науки вцілому.
II. Предмет науки фінансового права.
 
1.Визначення предмету наукифінансового права.
Наука фінансового права — частинаюридичної науки. В Великій радянській енциклопедії (третє видання) надаєтьсяслідуюче визначення науки: «Сфера человеческой деятельности, функцией которойявляется выработка и теоритическая систематизация объективных знаний одействительности». З цього визначення можна зробити висновок про те, що любанаука є:
— визначена сума накопичених,обдуманих і систематизованих знань про яку — небудь область дійсності;
— пізнавальна діяльність спеціалістівв цій області.
Говорячи по іншому, в любій науцізнаходимо направленість на щось, що в силу цієї направленості являється дляцієї науки предметом. Як вважав ще Аристотель, кожна наука має «дело с тем илидругим специальным бытием, и, отводя себе какую-нибудь (отдельную) область, оназанимается этой областью».
Предметом науки фінансового права євся сукупність знань про фінансове право, фінансову діяльність держави. Цізнання за своїм елементним складом і структурою, за характером надзвичайнострокаті і різнорідніі та мають три направлення:
По — перше — найбільшу частину цихзнань за обсягом складає практичний досвід правозастосовучої діяльності органівуправління фінансовими відносинами, що є тільки першим наближенням до власне науковогознання, і потребує осмислення, узагальнення. Воно швидше всього «схоплює» явищау всій їх складності, багатоликості і суперечливості, але ще не відображає їх впоняттях і категоріях науки. По- друге — є втіленням якісно змістовнішим рівнемзнань про фінансове право, фінансову діяльність держави є систематизовані іузагальнені у формі наукових досліджень простих елементарних понять профінансово-правові норми, відносини, і інститути. На базі такого вивченнярозробляються теоритичні проблеми, необхідні для правильного застосування нормфінансового права в практичній діяльності фінансових і кредитних працівників,податкових інспекторів.
Нарешті, наука фінансового правадосліджує знання про фінансове право і фінансову діяльність держави у форміскладних, найбільш узагальнених фінансово-правових понять і категорій. В нихвідбивається головне, суттєве, що характеризує фінансово-правову дійсність.
Отже, науку фінансового права можнавизначити, як внутрішньо цілісну систему узагальнених специфічних знань профінансове право і фінансову діяльність держави і закономірності розвитку цихзнань.
 
2. Особливості науки фінансового права,та зв’язок її з іншими науками.
Науці фінансового права властивіособливості, що відрізняють її від інших суспільних наук:
Перш за все вона була і залишаєтьсясуспільствознавчою наукою, а тому завжди піддається всіляким деформаціям іполітичній кон'юнктурі, її предмет складають соціальні явища —фінансово-правові відно­сини і норми, що їх регулюють. Жодна інша наука ціявища не досліджує.
По-друге, наука фінансового прававивчає такі фінансово-правові явища, які за своєю юридичною природоювідносяться до публічно-правових, що мають місце тільки в сфері державних(публічних) фінансів. В сфері приватних фінансів, де відно­сини відображаютьрівноправність їх суб'єктів, діють норми цивільного права.
По-третє, наука фінансового права єюридичною наукою, що вивчає такі фінансово-правові явища і поняття, багато зяких двоякі за своєю природою, зіткані з правової і економічної «матерії».Наприклад, грошові кошти є одночасно і продуктом дії економічного законувартості, і витвором державної влади. Наука фінансового права взагалі не можеобходитись без використання понятійно-категоріального апарату фінансової науки,який немов складає обов'язковий фундамент більшості фінансово-правових понять.На такий подвійний характер фінансово-правових понять звернув увагу ще в кінцімину­лого століття визначний російський фахівець з фінансового права В. А.Лебедєв, а в радянський час цю рису фінансово-правових явиш незмінно підкреслювавродоначальник фінансового права в колишньому СРСР Ю. А.Ровінським.
Наука фінансового права — необхіднаскладова частина української юридичної науки. Разом з тим, потрібно відмітити,що по відношенню до інших галузевих і найбільш фундаментальних юридичних наукахвона займає місце в другому вагоні і йде вслід за науками державного,адміністративного, цивільного і кримінального права. Це пояснюється, як об”ємомвивчення цією наукою фінансово — правових норм і категорій, так і тим, що дана наукаутворилась пізніше внаслідок відокремлення від науки державного іадміністративного права. Тому найбільш тісніше ця наук пов”язана з двомаостанніми. Не даремно у джерел науки фінансового права стояли найбільш визначнідержавотворці і адміністатисти: Ш.Боден, Ш.Монтеск»є, К.Юсти, І.Зонненфельс,М.М. Спєранський.
Науки фінансового і державного праваразом розробляють основні теоритичні положення, пов”язані з бюджетним правом,бюджетним механізмом, бюджетними функціями відомих органів.
Наука державного права користуєтьсяуспіхами науки фінансового права, її фактичним матеріалом і узагальненнями.Таким чином, зв”язок обох наук — фінансового і державного права — являєтьсявзаємним, двохстороннім.
Наука фінансового права знаходиться втісних зв”язках з політекономікою і фінансовою наукою. Великий англійськийполітеконом Адам Сміт охарактеризував правову природу податку і дав один ізсамих сильних поштовхів для розвитку науки фінансового права.
Отже, за словами Поля Годме, «наукафінансового права представляє собою точку перетину різних наук, вона являєтьсясвоєрідною «стыковой наукой».
Ще одна з особливостей наукифінансового права полягає в тому, що вона покликана не тільки пояснюватифінансово-правові явища, але й сприяти вирішенню практичних завдань фінансовимиорганами, тобто виконувати відповідні, покладені на неї функції. Якщо говоритипро функції, що виконує наука фінансового права по відношенню до чинногофінансового права, то як на головні з поміж них слід вказати на:
— аналітичну,
— критичну,
— конструктивну
— і прогнозуючу функції.
Аналітична функція науки фінансовогоправа полягає в усвідомленні «дослідного знання», класифікації фінансово-пра­вовихнорм та їх науковому коментуванні, зведенні їх у внутрішньо цілісну органічнусистему.
Критична функція полягає у виявленнідефектів і недоліків у чинному фінансовому законодавстві, в фіксації невідповідностіправової норми вимогам суспільної практики.
Конструктивна функція сприяєутворенню нових фінансово-правових норм, інститутів і розділів фінансовогоправа. Ця функція завжди передує виданню нового закону чи іншого нормативно-правовогоакту і постійно використовується в процесі нормотворчої діяльності держави.
Прогнозуюча ж функція наукифінансового права, а іноді її ще називають «орієнтовною» функцією, полягає втому, що наука фінансового права дає фінансово-правовій практиці важливіорієнтири в розвитку, вказує віхи, в напрямку яких ймовірно будуть рухатись фінансово-правові відносини. І чим вишийрівень розвитку фінансово-правової науки, тим точніші ці орієнтири, тим набільшу відстань у часі можуть визначатись такі віхи. Система знань про фінансовеправо і управління державними фінансами тільки тоді сама по собі починає бутинаукою фінансового права, коли вона стає спроможною створити
реальну концепцію розвиткуфінансове-правових відносин, перетворити цю концепцію через дії публічної владив ефективні фінансово-правові норми.
У викладених вище сутності,особливостях і функціях науки фінансового права проявляється її зміст в цілому.
III. Зміст науки фінансового права.
Відомий російський філософ С.Л.Франкв праці «Предмет знания» писав: «Во всяком знании мы находим, с одной стороны,напрвленность на нечто, что, в силу этой напрвленности является для знания егопредметом, а с другой стороны, уловление, признание в этом предмете некоторыхопределенностей, что образует содержания знания». В кожній юридичній науці таківластивості складають її зміст або систему важливих проблем.
Система науки фінансового права впевній мірі відповідає системі фінансового права як галузі права, однакповністю не збігається з нею. Так, наука фінансового права розробляє важливітеоретичні положення, які за своїм характером не можуть знайти прямевідображення у фінансовому праві.
Наприклад, у фінансовому законодавствінеможливо знайти визначення державних фінансів, класифікації фінансово-правовихактів або фінансово-правових норм, цілісного закріплення будь-якої теоретичноїконцепції, що пояснює фінансово-правові явища і т.д. З другого боку, не всіфінансово-правові норми, що беруться із об'єктивної реальності і закріплюютьсяв нормативно-правових актах, осмислені наукою фінансового права. Багато такихнорм конструюються лише на базі «дослідного знання», яке ще не є власненауковим.
Велику роль має точка зору на фінансово- правову реальність, яка береться вченими при визначені важливих правовихпроблем, що визначається рівнем правової думки, етапом розвитку науки,використанням того чи іншого методологічного апарату. В цілому зміст наукифінансового права складає чотири великих комплекса правових проблем.
Перший комплекс охоплюєзагальнотеоритичні проблеми, на базі яких можливе розуміння і функціювання всіхінших — спеціальних проблем науки фінансового права. Це загальнотеоритичначастина, де вивчаються питання про наукознавство, про догму фінансового права,питання пов”язані з вивченням таких загальних понять, як «державні фінанси»,«фінансова діяльність держави». Це — не загальна частина науки фінансовогоправа в тому понятті, в якому вона має місце в науках кримінального іцивільного права. Такою загальної частини наука фінансового права не має. Але унеї є дві — три загально — теоритичні проблеми, що мають пропедевтичнийхарактер.
Наступний комплекс утворює спеціальніпроблеми, що відносяться до бюджетного права. Це проблеми бюджетного механізму,бюджетного процесу, податкового і витратного права. Місце інститутівподаткового і витратного права в системі бюджетного права обумовлено фактором ізмістом регульованих цими інститутами суспільних відносин, їх обслуговуваннямбюджетно — правових категорій.
Проблеми фінансового права в науціфінансвого права постають на перший план в зв’язку з політичною вагомістю бюджета в житті держави ісуспільства, його місцем в фінансовій системі держави.
Другий комплекс проблем наукифінансового права складають ті, що відносяться до банківського права, але маєпублічно — правовий характер. В цій частині науки фінансового права вивчаютьсяпитання емісійного права, валютного законодавства, питання, пов”язані звисвітленням значення Центрального банку України, як касового, кредитного ірозрахункового органу. В зв”язку з виникненням в економічних структурах країниінституту приватної власності і класифікації фінансів на державні і приватні,важливе значення має вивчення державнимх грошових засобів, що являютьсяцентральним поняттям фінансового права. Питання юридичного аналізу грошовихзасобів потребують спеціальної уваги, так як довгий час (фактично на протязівсього радянського часу) наука фінансового права відносилась до цього питаннянеприязно, виходячи із тезіса про непотрібність грошових засобів вкомуністичному суспільстві.
Накінець, четвертий комплекс утворюєпроблеми, що не відносяться прямо до перших трьох комплексів, але притягуютьсядо них. Це інститути державного кредиту, ощадної справи і фінансового контролю.
Державний кредит, як інститутфінансового права, має чітко виражений автономний характер. Разом з тим, йогоможна розглядати, як особливий спосіб формування прибутків бюджета, а цезасвідчує і про його відношення до категорій бюджета. Теж саме можна сказатипро інститут фінансового контролю. Його значення в фінансовій системі державивелике і по своїм функціональним якостям являється повністю самостійнимінститутом в науці фінансового права. В той же час фінансовий контрольвиконують спеціальні органи держави, і з цієї точки зору даний інститут щільноприєднується до системи фінансових органів.
Демонтаж адміністративно — командноїсистеми і перехід до нормального громадянського суспільства роблять питання прозміст науки фінансового права найбільш актуальними. Панування адміністративно — командної системи привело до тотального панування публічно — правових відносині гіперболізацію значення адміністративного і фінансового права в суспільномужитті. «Все моє», — говорила кожна із галузей. Поява в теперішній час наекономічній сцені кооперативів, приватних підприємств і фермерськихгосподарств, акціонерних компаній і комерційних банків зменшує в соціальнійсфері зону впливу фінансового права, а тому обумовлює зменшення числа проблем,якими до кінця 80 — років займалась наука фінансового права.
Початок нового економічного етапу вісторії України зобов”язує поставити питання про правильність розробки в науціфінансового права проблем майнового і особистого страхування, ощадної справи,багатьох питань, що пов”язані з кредитними і розрахунковими відношеннями, тобтовідносинами, що відносяться не до публічного, а приватного права. Гадається, щосаме аналіз змісту науки фінансового права сьогодні покаже, що в ній збігласямаксимальна кількість дискусійних і не вирішених питань.
Зміст науки фінансового права отримуєсвоєрідне вираження в учбовій дисципліні, що вміщує науковий матеріал профінансове право, фінансових правовідносинах і фінансових санкціях, щокласифікують весь матеріал, який формулює визначення і коментує правові норминауковим і одночасно доступною для розуміння студентів мовою. Цей матеріалзнаходить своє елементарне втілення в учбових посібниках по фінансовому праві.

IV. Методологія науки фінансовогоправа.
 
1. Поняття метода науки фінансовогоправа.
Предмет і зміст науки фінансовогоправа невід”ємно пов”язані з її методом пізнання. Якщо предмет науки говоритьпро те, який об”єкт потрібно вивчати, а зміст науки визначає систему проблем,що складають об”єкт пізнання, то метод свідчить про те, з допомогою якихприйомів і засобів потрібно даний об”єкт вивчати, досліджувати. Англійськийфілософ Ф.Бекон (1561 — 1626 рр.) порівнював метод пізнання з джерелами світла,що освітлюють дорогу досліджування, організовуючи і направляючого працювченого. Спочатку вмикають світло і показують світлом дорогу до пошуків, апотім починають ці пошуки.
Метод правової науки — це системаметодів пізнання, яка використовується в конкретних юридичних науках і складаєїх методологічну основу. На методологічну основу опирається і наука фінансовогоправа. Багато теоритичних прорахунків і невдач радянської науки фінансовогоправа були обумовлені тим, що вона базувалась на марксистській методології, якапочинала з того, що встановлювала в кожній науці головний метод — методдіалектичного матеріалізма, що виконував «наче» роль надійного компаса, щодозволяв швидко і впевнено орієнтуватися в любій, самій складній ситуації. Алеж на справі метод діалектичного матеріалізма, пов”язанний з класовим підхідомдо проявів життя і партійною оцінкою, поставив в стан конфронтації радянськунауку фінансового права і науку фінансового права в країнах Заходу, відкидаючина цій основі всі останні досягнення. Але такий підхід, як добре показавсемидесятирічний досвід розвитку радянських суспільних наук, різко звузивкругозір в правових дослідженнях, залишав вченого здібностей об”єктивнопідходити до явищ суспільного життя, знижував інтелектуальні здібності.
Наука фінансового права повиннавідмовитися від методів, що їй нав”язуються владою чи ідеологією, самостійнорозробляти свою методологію, як систему методів.
Так як наука фінансового правазнаходиться на стиці інших наук — державного і адміністративного права,політекономії, фінансової науки і політології — то її методологія заключає всобі різні аспекти, тобто дослідження в різних областях соціальної дійсності.
 
2. Види методів науки фінансовогоправа, та їх характеристика.
Формально — догматичний методдосліджує «догму» права. Деколи цей метод називають спеціально — юридичним.Уявляється, що в перерахунку методів науки фінансового права воно займає першемісце. Преш чим використовувати інші методи, потрібно використати формально — догматичний, тобто провести свої пізнання через «лічне іго» (Н.Лоський).
В чому суть цього методу пізнання? Зйого допомоги здійснюється внутрішня юридична обробка правового матеріалу(«догми права»). Цей метод включає в собі такі прийоми, як опис і аналізфінансово — правових норм і правовідносин, їх пояснення і тлумачення, класифікацію.Це — логічні прийоми дослідження.
В формально — догматичному методідослідження ролі логічних прийомів як інструменту пізнання фінансового праваособливо велика, бо саме з її допомогою формуються визначення, досліджуютьсяпоняття і категорії, створюються концепції.
Особливо в складі формально — догматичного методу велика роль класифікації і систематизації.
Класифікація — один із постійнихприйомів цього методу. При класифікації за допомогою групування фінансово — правових явищ і поняття з півставляються, що допомагає скласти повне уявленняпро досліджуваний предмет. За допомогою класифікації і систематизаціїрозрізнені знання приводяться в порядок.
З допомогою формально — догматичногометоду норма фінансового права вивчається в трьох аспектах:
1. — якою вона являється в законі;
2. — чи примінима вона в такомувигляді в життєвій ситуації;
3. — якою вона повинна бути в ідеалі.
Формально — догматична обробкафінансово — правового матеріалу необхідна для того, щоб наука фінансового правамогла накопичувати фінансову практику точними рекомендаціями, забезпечуватинавчання студентів, допомагати написанню розумних, зрозумілих, невеликих заоб”ємом посібників.
Метод звернення до інших наукзаключається в тому, що наука фінансового права при аналізі фінансово — правових явищ широко використовує положення і висновки, що розробляються іншиминауками. Французький спеціаліст по фінансовому праву П.Годме підкреслює, що«дослідження фінансових явищ потребує звернення до багатьох наук, наприклад, доконституційного і адміністративному праву, політичній науці, політичноїекономії, соціології і психології». Найбільш важливі фінансові категорії «гроші», «бюджет», «прибутки», «витрати» наука фінансового права досліджує якправові поняття, як витвір державної влади, виконавчих органів.
Метод порівняльно — правовогодослідження — це спосіб дослідження двох або більше фінансово — правовихінститутів (наприклад, російського і американського податкового права), якийвирішує задачу їх порівняння, вияву загального і різного. Порівняння, яклогічний прийом, припускає, що в досліджуваних об”єктах є якісь схожі признаки.За словами Д.Юма, «порівняння допускає лише ті об”єкти, між якими є хоча б яка- небудь схожість».
Порівняльно — правовий метод пізнанняє засіб розкриття сутності фінансово — правових явищ іншої країни, спосібаналізу, вияву окремих переваг інших держав і спосіб переносу цих переваг навітчизняний грунт.
Метод конкретно — соціологічногодослідження включає такі прийоми, як особисте спостереження діяльностіфінансових органів, усні опитування фінансових працівників, анкетування,співбесіди. Ці прийоми цінні тим, що забезпечують отримання необхідноїінформації і фактів безпосередньо із самого життя.
В науці фінансового права велику рольпри використанні метода конкретно — соціологічного дослідження має практикароботи фінансових органів, податкових інспекцій, банківських установ, і органівфінансового контролю. В цих органах, що застосовують норми фінансового права,дослідник може отримати фактичні дані, на базі яких перевіряється ефективністьфінансового законодавства, формуються рекомендації і пропозиції.
Важливу роль в комплексі прийомівконкретно — соціологічного дослідження має особисте спостереження. В процесіособистого спостереження збирається фактичний матеріал, який не можна отриматив кабінеті за книгою. Особисте спостереження дає факти, що допомагають глибокозрозуміти регулювання фінансових відносин, ефективність дійових фінансово — правових норм, та шлях їх досконалості.
В метод конкретно — соціологічногодослідження входять прийоми статистичної обробки фактичного матеріалу.Статистичні дані дозволяють вивчити велику кількість фактів і явищ, встановитиїх повторність, знайти визначення закономірності і зробити на цій основівідповідні висновки. Статистичні дослідження явищ фінансово — правовоїдійсності складається із декількох етапів: спостереження і збору фактів,звітної обробки статистичних даних, їх аналізу, рекомендації для законодавця.
Особливе місце в ряду конкретно — соціологічних прийомів має анкетування. Добре складена анкета, аналізвідповідей полегшують і прискорюють отримання потрібних результатів,допомагають не допустити помилок, що були б можливі в правотворчому процесі.
Порівняльно — історичний методдослідження передбачає історичний підхід до аналізу і оцінці фінансово — правових явищ. Наука фінансового права не може ігнорувати все те цінне іпозитивне, що було накопичене законодавством України і що може представлятисобою внесок в загальний потенціал світової фінансової культури. Історичнеописання в науці фінансового права ( фінансових законів епохи Олександра ІІ)виконує функції, які виконують інші методи цієї науки: збирає матеріал,порівнює його, бере старі, але забуті і які ще потрібні для нашої фінансовоїсистеми моделі, робить висновки і рекомендації.
Хоча однотипні фінансові інститути нарізних історичних етапах (наприклад, податкові системи Петра І і Сталіна)ніколи не бувають однаковими, при порівнянні виникає схожість, а це допомагаєне тільки систематизувати фінансово — правові явища і мати добру панорамнукартину, але й будувати плани і здійснювати ефективну фінансову політику.
Характеристика методів досліджування,яку використовує наука фінансового права, їх співставлення, облік особливостейкожного метода, дозволяють, якщо резюмують викладене, вказати на два моментазагального характеру:
По — перше, всі охарактеризованіметоди пов”язані між собою і кожний із них може застосовуватися в поєднані зіншими. Так, метод порівняльно — правового дослідження повинен спиратися наінші методи пізнання: формально — догматичний, історичний і т.д. В відриві відінших методів любий метод пізнання дає перекручувану картину.
По — друге, не дивлячись набагаточисельність методів дослідження, використаних наукою фінансового права, всівони мають загальну основу, яка визначається загальною якістю того предмету(об”єкта, буття), який вивчається і пізнається. Це властивість предметапізнання або буття заключається в тому, що дане буття — не матеріальніпредмети, а людське середовище, світ живих людських особистостей, поведінкаяких визначається нормами фінансового права. Наука фінансового права вивчаєфінансове право, норми якого адресовані людям. Ця суспільна наука, має справу,в кінцевому рахунку, з людським середовищем. Така своєрідність предметапізнання покладає відбиток на всі викладені методи пізнання. Кожний із нихявляється методом живого пізнання.
Метод живого пізнання, аналізу якогопоклав початок німецький філософ Шелінг, найбільш плідно розроблявсяросійськими філософами Н.О.Лоським, П.А.Флоренським, С.Л.Франком. Метод живогопізнання потребує розуміння об”єкту, через переживання його суб”єкта,зобов”язує «вчуствоваться» в досліджувану категорію, зрозуміти її внутрішнійзміст і призначення.
Метод живого пізнання — антитез методудіалектичного матеріалізму. Якщо останній відведе досліднику строго визначенемісце, забезпечить його одним тільки інструментом, раніше визначить оцінку, тометод живого пізнання передбачає процедуру, при якій матеріал отримуєтьсязасобом вільного занурення суб”єкта в пізнавальний об”єкт, об”єднання зпізнавальним об”єктом, осмислення його з тих позицій, що уявляються найбільшзручними для відтворення істини.

V. Основні категорії наукифінансового права: види і значення.
В найбільш концентрованому виглядізміст науки фінансового права проявляється в її термінах, перш за все поняттяхі категоріях. Фінансово-правова наука оперує як простими поняттями, щовідображають однорідні явища фінансово-правової дійсності, так і поняттямискладними, що відображають фінансово-правові явища на рівні цілих інститутів,розділів і навіть підгалузей права.
Найбільш загальні фундаментальні поняття,що відображають сутнісні властивості фінансово-правової дійсності і складаютьїї постійну частину, основу науки фінансового права, називаютьсяфінансово-правовими категоріями.
Характерними рисами категорій наукифінансового права є:
— По-перше, те, що вони стають такимилише після закріплення їх в законі;
— По-друге, що вони, на відміну відінших по­нять, утворюють постійну частину науки фінансового права. Конкретніфінансово — правові норми можуть підлягати різним і частим метаморфозам:змінюватися, відмінятися повністю або частково. Однак, включені в фінансовийзакон, категорії постійно зберігають свою силу: пізнання, інформація, якаакумулює ці категорії, як би консервуються, застивають, духовно оповіщаються іпостійно належать науці фінансового права і через нього — культурному світу.Тому дослідження системи фінансово — правових категорій важливе в двохвідношеннях.
По — перше, це той ряд понять, щоповинні ввійти назавжди в правове мислення любого досвідченого юриста,«вырезаться в его памяти, как на меди» (Платон).
По — друге, встановлення чіткоїкатегоріальної системи складає в науці фінансового права той фундамент, наякому можливі подальші дослідження і пошуки. На основі цього витікаєметодологічна цінність категорій науки фінансового права, необхідність їхзастосування до дослідження фінансово — правових реалій.
Базисні категорії науки фінансовогоправа.
В категоріях наука фінансового правадосягає своєї довершеності і зрілості. Але фінансово — правові категорії нерозповсюджуються на горизонтальній лінії. По ступеню субстанціальності, поієрархії цінностей основні категорії науки фінансового права займають різнемісце, що обумовлює її розділення на базисні і спеціалізовані.
Базисні категорії — це такі поняття,яким властиві атрибути субстанціонального. Вони відносяться до тієї частининауки, яка у філософів відома як онтологічна частина, або наука про сущність.Ці категорії виступають як поняття, яким присутня цілосність, глобальність іосновність. Це структурні категорії. До них відносяться категорії типу:«фінансова діяльність держави», «державні грошові кошти», « фінансове право»,«фінансові акти», «бюджетне право», «бюджетна система», «банківське право»,«банківська система».
Категорія «фінансова діяльністьдержави»- порівняно нова категорія, але говорити про неї потрібно. Будучицентральною, глобальною по об’єму всіх фінансово — правових явищ, дана категоріяскладає початковий пункт науки фінансового права.
Серед базисних категорій наукифінансового права велике значення має категорія «державні грошові засоби». Це — одна із перших, найбільш функціональних і вищих фінансово — правових понять, зяких витікають всі інші категорії науки фінансового права, що мають публічно — правовий характер.
Категорія «державні грошові засоби»належить до стартових категорій науки фінансового права. Такі базиснікатегорії, як «фінансова система», «бюджетне право», «бюджет» являютьсяутвореними від цієї категорії. Уявляється, що на новому етапі розвитку наукифінансового права в нашій країні дана категорія отримає повне висвітлення внаукових дослідженнях і учбовій роботі.
Важливе значення в системі базиснихкатегорій науки фінансового права має категорія «бюджетне право». Потрібнопідкреслити два аспекти цієї категорії:
З однієї сторони, вона входить в ряднайбільш фундаментальних фінансово — правових категорій, що являютьсяцентральними. Надарма у деяких фінансових практиків бюджетне право асоціюєтьсяз фінансовим правом, а в окремих європейських урядах замість міністра фінансівє посада міністра державного бюджету.
З іншої сторони, категорія «бюджетнеправо» являється початковою для ряду спеціалізованих категорій, як наприклад:«бюджетне упорядкування», «бюджетний процес», «бюджетне регулювання», «бюджетнакласифікація», «бюджетно — кошторисне фінансування».
Наукові визначення.
Охарактеризовуючи вище наведенікатегорії, ми сказали, що категорії — це найбільш загальні поняття, в якихвідображені найбільш важливі якості фінансово — правових явищ. Практикапоказує, що для того, щоб категорії почали працювати, їм потрібно надативизначення, тобто вказати на їх важливі риси. Звертаючись до метаформі, можнасказати, що визначення — це теж поняття, тільки «піднявшись на ноги і ставши доруху». Визначення розвиває поняття, розкриває його зміст, показує «багатства»,що закладені в ньому, входить в категорію глибше і вводить в саму серцевинузмісту, в її суть. Це — коротке пояснення, але що має, за словами Арістотеля,найвищу якісну цінність.
Наукові визначення мають велику рольв науці фінансового права. Вони мають не тільки теоритичне значення в процесіпізнання даної галузі, але й практичне значення в нормотворчому процесі. Правовівизначення повинні коротко розкривати сутність фінансово — правових явищ.
Система категорій, як логос наукифінансового права.
Про науку фінансового права можнасказати так: фінансове право, як наука є щось незмінне, що знаходиться впостійних змінах. Незмінне — це перш за все група базисних фінансово — правовихкатегорій і найбільш важливих спеціалізованих категорій. Фінансове право, яксукупність юридичних норм постійно розвивається, змінюється, удосконалюється,постійно прагне до ідеалу, який, в принципі, важко досяжний. Але понятійнийапарат, за допомогою якого формуються норми фінансового права, являєтьсянезмінним.
Фінансово — правові категоріїявляються логосом науки фінансового права. Дякуючи логосу науки фінансовогоправа при всій динамічності і навіть катастрофічності понять і явищ складного,найбільш мозаїчного фінансового світу зберігає стабільність і гармонію.
Враховуючи значення науки про фінансияк науки, що вивчає економічний базис, не треба забувати про необхідність вивченнязакономірностей самої надбудови, про активну творчу роль права. Ось чому вгалузі науки фінансового права, використовуючи дані науки про фінанси, потрібноне підміняти правовий аналіз дійсності наведенням окремих положень науки профінанси, не розчиняти юридичну специфіку фінансово-правових норм і відносин увивченні їх економічного змісту.
Наука фінансового права відрізняєтьсявід науки про фінанси тим, що вона, використовуючи дані науки про фінанси,вивчає правову форму фінансової діяльності держави і відносин, що виникають узв'язку з цією діяльністю, досліджує вплив цієї правової надбудови наекономічний базис.

VI. Основні етапи розвитку.
 
1. Зародження науки фінансового правав Західній Європі.
Всі науки, як відомо, виникають ізпрактичний потреб і проходять перед своїм кінцевим ствердженням «стажировку» вскладі інших наук. Це теж можна сказати і про науку фінансового права, яка досередини XIX століття знаходилося в стані ембріонального розвитку ірозроблялось в складі інших наук, а саме в складі державного і поліцейськогоправа, а також в складі політекономії і фінансової науки.
Три останніх століття, що прийшли начергу середньовіччю, відрізняються інтенсивним розвитком економічних відносин:зростом числа купівельних компаній, розвитком банківської справи, ростоммануфактур. Життєві відносини людей, що жили в ці століття підчиняються ідеїекономічної і фінансової доцільності. Гроші починають визначати поведінку людейі державних діячів.
Характеризуючи новий час, не лишнімбуде підкреслити, що XVII — XVIII ст.ст. — час виникнення блискучих за формою івнутрішній силі адміністративно — командних систем в Швеції, Франції, Росії іПрусії. Функціонування цих систем супроводжувалося ростом державних розтрат,викликаного утворенням великих постійних військ, утриманням великогобюрократичного апарату, а також розкіш”ю королівських дворів. Важлива рольфінансів в житті держави знаходить своє відображення в працях державців іполіцеістів.
Можна стверджувати, що державціпершими починають розроблять в своїх працях проблему державних фінансів.Важливе місце ця проблема знайшла в творові відомого французького державця ЖанаБодена «Шість книг про державу».
Питання про справедливий податковийзбір з народу порушувався в праці «Левиафан» англійського державотворця Гоббса.
В праці «О духе законов» (1748р.)Монтеск’є, ворог абсолютизма, стверджував, що основні питання фінансовоїполітики держави повинні вирішуватися в парламенті. Фінансовий ідеал Монтеск’є,як і Локка, вплив якого він мав, — прийняття фінансових законів представницькоювладою і виконання цих законів — виконавчою, на чолі якої стоїть монарх.
Більш детально була відображена рольфінансів в житті держави в працях перших європейських поліцеістів — французаДеламара і німецьких вчених Юсті і Зоненфельса.
Капітальна робота Деламара з багатоюпо змісту, але не систематизованою інформацією, стала основою для написанняробіт, в яких державні фінанси досліджувалося з юридичних позицій, а точнішеполіцейського права. Одним із таких авторів являється Юсті, до головних працьякого відносяться «Державне господарство» (1752 р.), «Подробное рассуждение оналогах и податях» (1755 р.) і «Система фінансів» (1766 р.).
Другим великим поліцеістом,досліджуваним в своїх працях фінансові проблеми, був австрійський письменник ідержавний діяч І.Зоненфельс. Він — автор фундаментального трьохтомного твору«Основные начала полиции, коммерции и финансов» (1776 р.).
В тому же XVIII з’явились мислителі,які по іншому подивилися на роль фінансів в житті держави, розглядаючи їх більшширше, як з точки зору інтересів держави, так і с точки зору матеріальногозабезпечення окремого громадянина. В цьому плані особливе значення малакапітальна робота знаменитого англійського політеконома А.Сміта «О богатственародов» (1776 р.), книга була присв’ячена фінансовим питанням. В роботі незустрічаються поняття «фінанси», «право», але автор ставить питання проюридичну регламентацію фінансових відносин і, в першу чергу, податкових.
А.Сміт відіграв велику роль врозроблені фінансово — правових питаннях і в формуванні науки фінансовогоправа. Він намітив контури фінансової науки і шляхи їх поділу відполітекономії, створив одночасно приписи ділення від фінансової науки наукифінансового права.
В першій половині XIX століттязакінчується ембріональний розвиток науки фінансового права і, ставповнолітньою, вона виходить на арену самостійного життя: наукового і учбового.саме с середини XIX століття і на протязі другої половини цього століттярозпочинається викладання фінансового права на юридичних факультетахуніверситетів, створюються кафедри фінансового права, опубліковуються першікурси лекцій і підручники, готовляться кадри викладачів і вчених в цій областінаукових знань. сам факт з’явлення на науковій і учбовій арені новоїсамостійної науки був обумовлений характером і особливостями XIX століття.
В цілому в області фінансового правав західно — європейській літературі на протязі другої половини XIX і всього XXстоліття панує дві теорії: одна заперечує всяку самостійність фінансового праваі не признає кордонів між фінансовим правом і фінансовою наукою, а інша,являючись норматвістською, зводила задачі науки фінансового права до вивченняпозитивного законодавства. Перша лінія фактично приводила викладанняфінансового права до викладання науки про фінанси. Її представляли такі вчені — професора, як Л.Штейн, Г.Еліннек, А.Вагнер, в російській літературі — І.С.Капустін, І.Х.Озеров, Г.І.Тікітін.
Важливий внесок в розробку питаньфінансового права вніс німецький державотворець другої половини XIX — початкуXX століття Георг Еллінек. Особливу увагу Еллінек приділяв проблемам бюджетногоправа і присв’ятив цьому інституту спеціальну роботу. Характерним для Еллінекаявляється визначення бюджета, як централізованого фінансового фонда держави,який будується на основі парламентського закона і направлений на задоволенняіндивідуальних і національних інтересів, що розвивалися в направлені прогресу.
Друга теорія була представленавідомим французьким теоретиком фінансового права кінця XIX — початку XXстоліття Гастоном Жезом. Велику популярність мав підручник Жеза по фінансовійнауці і його трактат, присвячений проблемам теорії бюджету і бюджетного права.
В другій половині XX століття лініюГ.Жеза в науці фінансового права продовжив другий французький вчений — ПольГодме. Це відомий спеціаліст по цивільному і фінансовому праву. Він видавдвохтомну роботу, в оригіналі названу «Публічні фінанси», а в нас переведену як«Фінансове право», так як робота в цілому присвячена цій галузі права. Авторпочинає своє дослідження з визначення фінансового права, під яким розуміється«галузь публічного права, предметом якої являються норми, що регулюють державніфінанси».
 
2. Розвиток науки фінансового права в імператорськійРосії.
В Російській імперії фінансова наука,що народила згодом науку фінансового права, з'явилась значно пізніше, ніж у,Західній Європі.
Наука фінансового права в Росії такожмала начальний період і розвивалась в лоні економічних творів. Петровськіреформи при всій їх непродуманості і противоріччях мали важливе наукове ікультурне значення. Виниклі зв’язки з західними країнами стали основою, на якійзародилась російська фінансова думка.
Перші спроби аналізу фінансовогостану Росії були розпочаті ще в 1663-1667 роках (Котошихін, Крижа­ним,Посошков).
Найбільш видатним представником впетровські часи був І.Т.Посошков (1652 -1726 рр.). Економіст і публіцист,практик — підприємець, який мав свій винокуренний завод і добре знав Росію поособистим спостереженням, Пососшков в головному творі «О скудости и богатстве» виклавпрограму фінансових, економічних і політичних перетворень. Посошков виходить ізтого основного положення, що в державі, або все багатство народу є в широкомусмислі багатство державне, а «оскуднение» народне є «оскуднение» державне.«Худой тот сбор» — говорить Посошков, «который казну собирает и людейразоряет».
Роздуми Посошкова відносяться доекономіки, торгівлі і фінансам, але він разом з тим підкреслює значення«праведных законов» для розвитку цієї сфер виробництва.
Помітну роль у формуванні і розвиткуросій­ської фінансово-правової думки відіграв М.М. Сперанський (1772-1839роки), державний діяч часів Олександра І і Миколи 1, автор різних проектівдержавних перетворень, в тому числі фінансових. В 1810 році у своїй записці«План фінансів», яка вносила порядок і наукову систему в управлінні фінансамиРосії, він першим запро­понував надати державному бюджетові законодавчийхарактер, ввести прибутковий податок, створити центральний банк і випуститикредитні гроші. Його план був схвалений Державною Радою. Між тим це були щетільки перші кроки до фінансової науки і науки фінансового права. У власномурозумінні слова «фінансова наука» була привнесена в Росію західноєвропейськимивченими, перш за все німецькими, яких царський уряд регулярно запрошував до себена роботу (X. Шльоцером, Т. Шторхом, А. Вагнером і іншими). Зокрема, в 1824 р.вперше було видано російською мовою підручник Християна Шльоцера «Початковіоснови державного господарства». Через деякий час, в 1838 році, такожросійською мовою була опублікована книжка першого міністра фінансів Росії Є.Канкріна «Стислий огляд російських фінансів».
Важливе місце в історії економічної іфінансової думки в Росії належить М.І. Тургєнєву (1789 — 1871 рр.), суспільномудіячу, письменнику і спеціалісту по фінансовим питанням.
М.І.Тургєнєв видав в 1818 році своюпрацю «Досвід теорії податків», що мав великий успіх і через рік був виданийзнову. В цій роботі, що поклала початок російській фінансовій науці, авторстверджував, що кріпосницьке право являється перешкодою для економічних іфінансових успіхів Росії і його знищення відкриє дорогу до великого процвітаннякраїни. М.І.Тургєнєв вважав, що «все благое основывается на свободе, а злоепроисходит от того, что некоторые из людей, обманываясь в своем предзначении,берут на себя дерзкую обязанность за других смотреть, думать, за другихдействовать и прилагать о них самое мелочное и всегда тщетное попечение».
30 — 4- роки XIX століття — часу,коли фінансова наука і фінансове право входить в учбові програми юридичнихфакультетів Московського, Петербургського і Казанського університетів. В 1839році в Московському університеті створюється кафедра державних податків, в 40 — 50 -х роках виділяються три перші професори фінансового права в Росії:І.Я.Горлов, Є.Г.Осокін, Ф.Б.Мільгаузен. Прфесор І.Я.Горлов читав лекції пополітекономії, фінансовому праву і статистиці в Санкт — Петербурзі вімператорському Олександрівському ліцеї і училищі правознавства.
В 1841 р. з'явився по суті першийросійський підручник з фінансового права І.Я. Горлова «Теорія фінансів». Хоч вцьому підручнику саме поняття «фінансове право» ще вживається з різ­нимисмисловими навантаженнями і змістом.
Вперше в сучасному розумінні термін«фінансове право» вжив професор фінансового права, декан юридичного факультетуКазанського університету Є.Г. Осокін. Серед найбільш відомих його праць слідназвати: «Внутрішні митні збори в Росії» (1850 р.), «Декілька спірних питань зісторії російського фінансового права» (1855 р.), «Про підвищення промисловогоподатку і про історичний його розвиток в Росії» (1856 р.). Праця «Декількаспірних питань з історії російського фінансового права» була першою книжкою вРосії, де було вжито термін «фінансове право».
Професор Московського університетуФ.Б.Мільгаузен видав в 1865 році роботу під назвою «Фінансове право», що являєсобою курс лекцій, в якому трактувались питання, пов’язані з бюджетомРосійської держави, його прибуткової і витратної частини.
Період після скасування кріпосногоправа в Росії з 1861 р. і до 1917 р. був найбільш плідним у розвитку російськоїнауки фінансового права. Особливо це стосується періоду з 80-х років XIX ст. допочатку XX ст. В ці роки були створені три кафедри фінансового права: вМосковському, Казанському і Новоросійському університетах. До цього періодуможна віднести розквіт діяльності видатного професора фінансового праваПетербурзького університету В.А. Лебедєва, який опублікував в 1882 — 1883 рр.підручник «Фінансове право». Його з повним правом сучасники називалиенциклопедією фінансового права і він був перекладений на основні європейськімови.
В 1883 р. була видана не менш яскравакнижка ярославського професора кафедри поліцейського і фінансового права І.Т.Тарасова «Нарис науки фінансового права», присвячена теоретичним питаннямпредмету і методу науки фінансового права, історії фінансових установ, аналізузаконодавства в галузі фінансового управління.
Вражає географія написання і виданняпідручників і навчальних курсів з фінансового права. Крім уже вищеназванихкниг, в 1883-1909 роках були підготовлені і опубліковані підруч­ники зфінансового права професорів Новоросійського університету І. Патлаєвського таС. Іловайського. Казанського уні­верситету — Д. Львова, Петербурзького Лісовогоінституту — В. Яроцького, Московського університету — Ф. Мільгаузена. І.Озерова, А. Нікітського. Київського університету — Г. Сидо­ренка, Харківськогоуніверситету — М. Алексеєнка, Казансь­кого університету — Л. Вацури. ПрофесорМосковського уні­верситету І. І. Янжул, уродженець м. Василькова Київської гу­бернії,був єдиним академіком зі спеціальності «фінансове право», обраним в Академіюнаук Росії.
Необхідно окремо сказати про науковудіяльність І.І.Янжула (1846 — 1914 рр.), він досліджував податкову і митнуполітику, стверджуючи, що втручання держави в економіку, особливо через митну іподаткову політику, визначає здійснення соціалізму. Основні роботи І.І.Янжулипо фінансовому праву: «Досвід дослідження англійських не прямих податків» (1874р.), і підручник «Основные начала фынансовой науки» (1897 р.). Курс цей ставважливою віхою на шляху розвитку вітчизняної науки фінансового права, так яквказував на важливе значення правових аспектів в вивчені фінансової діяльностідержави.
В перші десятиріччя XX століттярозширюється тематика наукових досліджень, а саме, значну увагу приділяєтьсяпроблемам державного бюджету і бюджетного права. З цієї точки зору особливотреба виділити «Учебник финансового права»
С.І.Іловайського, виданий в 1913році. В роботі досліджені питання, пов’язані з державним бюджетом і бюджетнимправом, аналізується фінансове господарство і державні витрати, касовиймеханізм і фінансовий контроль. Але в цілому робота мала імперичний характер ітеоритичні питання фінансового права були відмічені поверхово.
Порівняно високим теоритичним рівнемдослідження відрізнялось і добре написана робота Е.Н. Берендтса «Російськефінансове право», видана в 1914 році. Автор розподіляє науку державногогосподарства і науку фінансового права.
Великий внесок в науку фінансовогоправа внесли праці І.Х.Озерова,, Основні його роботи по фінансовому праву:«Подоходный налог в Англии» (1898 р.), «Главнейшие течения в развитии прямогообложенияв Германии» (1900 р.).
І.Х.Озеров — останній із могіканросійської дореволюційної наки фінансового права. В написаній в 1917 роціроботі «Разгром нашей экономической жизни», він показав загибель староїекономічної і фінансової культури, що виросла на православній релігійно-етичному грунті, засвідчила рух нової Росії в економічне і фінансове Нікуда.
Цей плідний процес був призупиненийпершою світовою війною, а в 1917 році взагалі обірвався.
 
3. Розвиток науки фінансового права вРадянській державі.
В розвиткові радянської наукифінансового права виділяються якісно відмінні між собою два періоди. Першийвключає час від захоплення більшовиками політичної влади в 1917 р, до кінця30-х років, коли закінчився перехідний період від капіталізму до соціалізму, щона практиці означало повну заміну базисних і надбудовних суспільних відносин напринципово відмінних від попередніх основах. Це період важкого, а в окремі рокитрагічного внутрішньоутробного розвитку цієї науки, часу її формування,визрівання, відмежування від інших, одним словом, період виникнення.
Головне завдання нової наукифінансового права (стару науку більшовики ліквідували, закривши кафедрифінансового права у вузах) було сформульовано у розділі V конституції РРФСР,який називався «Бюджетне право». В ньому були викладені принципи і сутністьфінансової політики нової влади. На перше місце однозначно ставились «бюджетніінтереси» «диктатури трудящих». Не випадково першою науковою працею вРадянській Росії з питань фінансового права стала моно­графія А. М. Гурвича«Бюджетне право за законодавством РРФСР» (М., 1918 р.). Майже одночасно з неютакож вийшла книжка А. А. Алексеєва «Бюджетне право народного представництва»(Харків, 1918р.).
Окрім названих вчених представникамирадянської науки фінансового права в цей період були С. А. Котляревський, М. А.Гурвич, М. Д. Загряцков. Своїми дослідженнями вони підготували грунт для виникненнянауки радянського фінансового права.
Формально початок другого етапурозвитку радянської науки фінансового права можна віднести до березня 1940року, коли в журналі «Советское государство й право» була опублікованапринципово важлива стаття Ю. А. Ровінського «Предмет радянського фінансовогоправа».
В 1946 р. видається підруч­никпрофесора Н.Н.Ровінського, в 1952 р. — доцента М.А. Гурвича, в 1957 та 1961 рр.— професора Ю.А.Ровінського.
З 70-х рр. регулярно видавалисяпідручники, написані колективами авторів (в основному московськими) під редагуваннямпрофесорів Ю.А.Ровінського та С.Д.Ципкіна по черзі. В 1987 р. вийшов останнійпідручник «Радянське фінансове право» у видавництві «Юридична література»вперше під редагуванням не московських професорів, а Л.К.Воронової (Київ) таН.І.Хімічевої (Саратов). У союзних республіках підручники з фінансового праваза роки Радянської влади не видавалися. В Україні було видано два учбовихпосібника з фінансового права в 1973 р. українською мовою професором ВороновоюЛ.К. та в 1983 р. професором Вороновою Л.К. та доцентом Мартьяновим І.В.(Львів).
Тоді ж було опубліковано першийрадянський підручник «Фінансове право». В них раніше фрагментарні, неповні, несистематизованізнання з радянського фінансового права були вишикувані в чітку, внутрішньоцілісну систему категорій і понять, з чітко окресленим предметом науки і їїметодами.
В 50 — 60 роки, всупереч політицідержавного тоталітаризму та ідеологічного пресу було завершено розробку теоріїсоціалістичного фінансового права. Завдяки виділенню і всебічному обгрунтуванютаких фінансово-правових категорій і понять, як предмет і метод, сутність ізміст, система і джерела радянського фінансового права, фінансова діяльністьсоціалістичної держави, фінансова система соціалістичної держави,фінансове-правові акти і ряду інших концепція науки соціалістичного фінансовогоправа набула цілісного характеру.
Найкраще були розроблені в цей періодпитання бюджетного права, пов'язані зі змістом бюджету, бюджетним регулюванням,бюджетним процесом. Безсумнівну цінність представляють собою розробки проблембюджетної компетенції, бюджетних повноважень, бюджетно-правового статусуадміністративно-територіальних одиниць.
Найбільший внесок у цю справу зробиливідомі вчені-юристи професори В. В. Бесчеревних, Л. К. Воронова, М. І.Піскотін, Н. І. Хімічева, С. Д. Ципкін.
Разом з тим слід відмітити, щорозробка фінансово-правових категорій у статтях, підручниках і дисертаціяхпроходила в умовах виняткового панування публічних фінансів, функціонуванняжорстких централізованих фінансових структур, виняткових державних повноваженьцентру, бюджетної системи, що спиралась на Закон про бюджетні права СРСР ісоюзних республік від 30 жовтня 1959 року.
В союзних республіках підручники зфінансового права за роки радянської влади не видавались. Зрідка виходилитільки навчальні посібники. Про неувагу до науки фінансового права свідчить іте, що за всі часи радянської влади в СРСР захистили докторські дисертації з фінансового права тільки сім осіб(в Україні — тільки одна!).
Найбільш розвиненим виявилосябюджетне право, оскільки над різними його проблемами багато років працюютьпрофесори Піскотін М.І., Хімічева Н.І., Ципкін С.Д., Воронова Л.К., доцентиГорбунова О.М., Кадькаленко С.Т. Над проблемами доходів державного бюджету іподатків працюють доцент Карасьова М.В., доцент Пришва Н.Ю., бюджет­ногофінансування — професор Н.А Куфакова.
Десятиріччя панування в країнікомандно-адміністратив­ної системи були дуже несприятливими роками для розвиткуфінансового права і фінансово-правової науки. Режим не переносив ідеологічногоплюралізму. Думки про необхідність укріплення фінансово-кредитної системи, аразом з цим і фінансово-правової науки, могли розраховувати на розвиток іперетворення в життя тільки після схвалення їїх партійними з'їздами, пленумами.
 
4. Початок розвитку української наукифінансового права.
Власне українська наука фінансовогоправа тільки починає розвиватись. Але розвивається вона не на голому місці, асягає своїми коріннями в радянську фінансово-правову науку, а через неї взагальновідому своїми значними традиціями і досягненнями російську науковушколу фінансового права, вбирає в себе все більше елементів науки про публічніфінанси західноєвропейської цивілізації.
У вузах України працюють науковці,які внесли досить ва­гомий вклад у розвиток науки фінансового права, захистиликандидатські дисертації, викладають фінансове право на юридичних факультетах:Одеського університету — доцент Бекерська Д.А., Львівського — доцентВ.М.Репецький, Київського — доценти С.Т.Кадькаленко, Н.Ю.Пришва, Черні­вецького— Латківська Т.А.
Науковою цілиною запишаються інститутподаткового та кредитного права. Тільки одна монографія професора РовінськогоЮ.А. була присвячена питанням теорії фінансового права. Не розроблені питанняпредмету фінансового права, змісту і особливостей фінансових правовідносин,фінансового контролю. Тільки В.М.Репецький та В Ф.Андрєєв короткий часзаймалися проблемою відповідальності у фінансовому праві. Нерозвиненість наукивпливає і на зміст фінансово-правових актів, у яких повинні враховуватися їїдосягнення.

Висновок
Фінансове право — це наука. Як івсяка інша наука, вона хоче пізнати належний їй світ фінансово — правових явищі встановити визначені істини, запропонувати їх в формі фінансово — правовихнорм. Щоб з успіхом вирішувати цю задачу, наука повинна охоплювати веськомплекс своїх проблем, так істина пізнається лише тоді, коли вона пізнається,як суцільна істина. З іншого боку, пізнання фінансово — правових явищ повиннобути вільним, здійснюватися в нормальних умовах, а самі вчені повинні бутинезалежними людьми.
Не дивлячись на важкі умови, в якихфункціонувала наука фінансового права, вона досягнула визначених позитивнихрезультатів.
По — перше, була розроблена «догма»фінансового права, тобто її теоритична основа. Дякуючи розробленню такихпитань, як предмет, поняття, система і джерела фінансового права, обгрунтуванятаких питань, як фінансова діяльність держави, фінансова система держави,фінансові акти система знань отримала міцну юридичну основу і має більшідеальний і цілосний вигляд.
По — друге, досконально і детальнобули розроблені багато питань бюджетного права, пов’язані з визначеннямбюджету, бюджетним механізмом, бюджетним регулюванням і бюджетним процесом.
В сучасних умовах, що докоріннозмінились і для бюджету, виникла необхідність свого роду інвентаризаціїбюджетно-пра­вових категорій і понять, їх нового прочитання, а також дослідженняряду принципово нових аспектів бюджетного права, народжених сучасними реаліями.
Недостатньо розроблені питання теоріїфінансового права. Нерозвиненість науки фінансового права відбивається назмістові фінансово-правових актів, які повинні враховувати її досягнення.
Перехід до ринкової економіки, посуті, поставив проблему перегляду всієї системи науки фінансового права,успадкованої нами від соціалістичного суспільства, починаючи від ЇЇ предмету іметоду і закінчуючи окремими категоріями і поняттями. Він одночасно розширив ізвузив об'єкт пізнання науки фінансового права, звільнив її методологію відідеологічних кайданів, відкрив дорогу до нових пошуків істини. На порядкуденному сьогодні постають питання уточнення і поглиблення змісту традиційнихкатегорій і понять науки, вилучення з її числа застарілих категорій і понять,реабілітації тих категорій і понять, від яких радянська наука фінансового прававідмовилась на рубежі 20-30-х років, тобто потребує суттєвого оновлення і змінився система науки фінансового права.

Використана література
 
1. К.С.Бєльський «Финансовое право.Наука, история, библиография». Москва. «Юрист» 2003р
2. В.А.Лєбєдєв «Финансовое право».Лекции. Спб. 2001р
3. Є.А.Ровінський «Советское финансовоеправо». Москва. 2003р
4. С.С.Алєксєєв «Общая теория права».Москва. 2004р
5. Т.С.Єрмаков «О системе советскогофинансового права». Москва. Правоведение. 2001р.
6. П.М.Годме «Финансовое право».Москва. 2001р
7. А.М.Васильев «Правовые категории».Москва. 2005р
8. Л.К.Воронова, Д.А.Бекерської “Фінансове право”. Київ “ВЕНТУРІ”. 2005р.