1. Предмет, методцивільного права
Складові цивільногоправа: наявність приватних осіб; приватний інтерес (основа); воля учасників, якумова вступу в цивільні правовідносини.
Цивільне право –система правових норм, що регулюють на засадах речової рівності майнові інемайнові відносини з метою наділення приватних осіб можливостямисамоорганізації їхньої діяльності для задоволення їх власних (приватних)потреб.
Предмет цивільногоправа: майнові відносини, немайнові відносини.
Суб’єкти юридично рівніі незалежні один від одного для обох відносин.
Ознаки майновихвідносин: майнове відособлення учасників (право мати, користуватися майном івідповідати за нього); еквівалентний платний характер (все обмінюється на рівніречі або за гроші); учасники відносин є рівноправними і незалежними один відодного.
Види майнових відносин:
1. речові (правовласності), вони статику відносин: власності (абсолютні); відносні.
2. зобов’язальні –перехід права на майно або майно до інших осіб) – динамічні: договори; делікти(з приводу нанесення шкоди); спадкові (правонаступництво). Речові відносинивиникають між всіма і не обмежені у часі на відміну від зобов’язальних.
3. корпоративні(членські) – виникають у юридичних корпораціях з приводу участі осіб у цихкооперативах, у учасника корпорації управлінські (акціонерні) права.
Види немайновихправовідносин:
1. немайнові, пов’язаніз майновими (інтелектуальні права): ідеї, образа, символи, вони тісно пов’язаніз особистістю, тут немайнова сторона відносин є головною, а майнова – похідною;
2. невідчужувана праваі обов’язки людини (життя, здоров’я, честь, гідність).
Метод – диспозитивний(рівність сторін у правовідносинах) і імперативний (у виняткових випадках). 2.Джерела цивільного права
Джерела права –зовнішня форма вираження правових норм¸ яка має загальнообов’язковийхарактер.
Джерела ЦП: НПА,міжнародні договори, судові прецеденти, правовий звичай, цивілістична доктрина.
НПА – документ,прийнятий уповноваженим органом, в якому містяться правила поведінки.
Судовий прецедент –рішення суду вперше по конкретній справі, що набрало чинності. Судова практикамає нормативну силу для: рішення КСУ про тлумачення Конституції і законів(квазіпрецедент); рішення Європейського суду з прав людини (сторонами можутьбути ті суб’єкти, які не мають відношення до України).
Правовий звичай – нормаправа, яка була встановлена шляхом багаторазового повторення (найстаріше джерелоправа, неможливо розрізнити права і обов’язки). Звичаї застосовуються тоді,коли не має норм законодавства.
Цивілістична доктрина –обґрунтовані науковцями певні висновки, які є результатом тлумаченняпозитивного права, а також порівняльного законодавства (монографії,автореферати, статті). Доктрина має велике значення для міжнародних відносин.Не є джерелом права: цивільно-правові договори (не мають правової основи), крімтипових договорів; акти індивідуального регулювання.
3. Громадяни як суб'єктицивільного права
Термін „громадянин” невживається в ЦК.
Для того, щоб бутиучасником цивільних відносин необхідно мати цивільну правосуб’єктність,елементами якої є цивільна право- та дієздатність.
Цивільна правоздатність– здатність мати цивільна права і обов’язки. Нею володіє кожен громадянинУкраїни. Виникає в момент народження і припиняється зі смертю. Правоздатністьприродна властивість кожної людини. Хоча в юридичній літературі радянськихчасів домінувала думка про те, що правоздатність набувається не від природи, авнаслідок закону, тобто є певною юридично можливість. Правоздатність – основадля правоволодіння. Ознаки цивільної правоздатності: всі громадяни незалежновід віку та стану здоров’я мають цивільну правоздатність; виникає в момент народження;припиняється зі смертю; рівність правоздатності громадян незалежно відпоходження, соціального і майнового становища, расової та національноїналежності, статі, освіти; невідчужуванність правоздатності та неможливість їїобмеження (угода спрямована на обмеження правоздатності є недійсною). Обмеженняправоздатності можливе як покарання за вчинення злочину, причому громадянин завироком суду може бути позбавлений правоздатності не в цілому, а лише здатностімати деякі права: обіймати певні посади, займатися певною діяльністю. Цивільнаправоздатність – якісна категорія. ЇЇ зміст полягає у можливості набуття прав,а не в їх сукупності. Цивільна правоздатність – передумова правоволодіння. Цездатність мати цивільна права і обов’язки.
Співвідношення цивільноїправоздатності з суб’єктивним правом: можливість (правоздатність) і дійсність(суб’єктивне право).
Цивільна дієздатність –здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створюватиюридичні обов’язки. Види дієздатності: часткова (до 14 років), неповна (14-18років), повна, обмежена, недієздатність.
Фізична особа, яка недосягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчинятидрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо вінзадовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чисоціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2)здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчоїдіяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальностіза завдану нею шкоду.
Фізична особа у віцівід 14-18 років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатисясвоїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснюватиправа на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняютьсязаконом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не забороненозаконом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладатидоговір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним неюна своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). Неповнолітня особа вчиняє іншіправочини за згодою ОБОХ батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Навчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів абонерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків(усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністюабо частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органуопіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Неповнолітняособа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного неюсамостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальністьза порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів),піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодуваннязбитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) абопіклувальник.
Суд може обмежитицивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад,який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або)керувати ними. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщовона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинамитощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за закономзобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Фізична особа може бутивизнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічногорозладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. 4.Юридичні особи як суб'єкти цивільного права
Юридична особа –організація, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати права інести обов’язки, бути відповідачем і позивачем у справі.
Ознаки: 1.організаційна єдність (визначає організацію, як єдине ціле що має внутрішнюструктуру, яка полягає в наявності органів управління і окремих підрозділів),завдання і структура зазначаються в статуті. 2. наявність відокремленого майна.Будь-яка юридична особа повинна мати власне майно, відокремлене від майназасновників, держави, іншої юридичної особи. У більшості юридичних осіб виникаєправо власності на майно (крім державних підприємств, казенних підприємств іустанов. Наявне майно – фонди. Майно, яке знаходиться у юридичних осібзараховується на його баланс, що свідчить про наявність відокремленого майна(виняток казенні підприємства і установи, у них не баланс, а кошторис). 3.самостійна майнові відповідальність. Засновники не відповідають за боргамиюридичної особи и навпаки. Виняток становлять деякі підприємства,відповідальність за які несуть засновники: повне товариство, командитнетовариство, казенні підприємства і установи. 4. участь в цивільному обороті і всуді від свого імені. Кожна юридична особа має право на торгові знаки,виробничі марки, фірмове найменування. Юридична особа повинна мати юридичнуадресу. 5. державна реєстрація. Право- і дієздатність виникає з моментудержавної реєстрації і припиняється з моменту виключення особи з єдиногоРеєстру. Юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановленихцілей її діяльності – цільова (обмежена) правоздатність особи. За новим ЦКкожна юридична особа має універсальну правоздатність. Юридична особа діє черезсвої органи. Дії органів є діями самої юридичної особи.
Органи юридичної особи:1. загальні збори учасників – найвищій орган управління юридичної особи, збориможуть приймати рішення з будь-якого питання. Повноваження зборів: затвердженнястатуту і змін до нього; призначення виконавчих органів; визначення загальнихнапрямів діяльності юридичної особи; призначення дивіденду за результатамирічної господарської діяльності. Рішення приймаються простою більшістю членівкрім випадків передбачених законодавством, де використовується кваліфікованабільшість. 2. колективно-виконавчий орган (правління, дирекція). Повноваження:поточне управління діяльністю, що передбачена в статуті. 3. одноособовийвиконавчий орган (директор). Повноваження: представляти особу без довіреності,підпис договорів і фінансових документів. 4. наглядова рада. Повноваження:контроль за діяльністю виконавчих органів. До неї не входять особи, що входятьдо інших органів. 5. контрольно-ревізійна комісія. Повноваження: стежить зафінансовою дисципліною юридичною особи. До неї не входять особи, що входять доінших органів. 6. трудовий колектив.
Юридична особаприпиняється: реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення);ліквідація. Підстави реорганізації: рішення учасників або уповноваженогооргану; рішення орган державної влади. Підстави ліквідації: рішення учасниківабо уповноваженого органу; за рішення суду у випадку порушення законодавстваабо визнання державної реєстрації недійсною; банкрутство.
Види за метоюздійснення діяльності: 1. підприємницькі (комерційні): підприємства (крімказенних); виробничі кооперативи; селянські (фермерські) господарства;господарські об’єднання. 2. не комерційні: державні і комунальні органи влади;громадські організації; споживчі кооперативи; релігійні організації; політичніпартії і профспілки.
Види за ЦК: 1.публічного права (що створюються в силу припису закону або державного органу):держава, органи державної влади і м/с; органи соціальної сфери; казенніпідприємства. 2. приватного права (за договором або волевиявленням власника):всі інші.
Види за залежністю:основні (материнські); залежні (у основного 25% акцій); дочерні (у основного 50% 1 акція).
5. Підстави виникнення,зміни та припинення цивільних правовідносин
Юридичний факт – фактреальної дійсності, з яким право пов’язує виникнення, зміну чи припиненняцивільних правовідносин. Не всі обставини юридичними фактами.
Класифікація: 1 заюридичними наслідками: правоутворюючі – суб’єктивне право виникає вперше;правозмінюючі – приводять до змін правовідносин; правоприпиняючі – загибельречі, смерть особи. 2. За змістом: а) події (не залежать від волі осіб):абсолютні; відносні (відбуваються за волею осіб, а розвиваються поза їх волею);б) дії (воля спрямована на певні результати): правомірне (не суперечатьпринципам і вимогам закону): – акти (мають на меті створення юридичногорезультату): = адміністративні рішення; = правочини; = судові рішення; – вчинки(воля сторін не направлена на правовий результат (знахідка, рятування майна);неправомірні: – завдання шкоди (делікт); – порушення договору; – зловживанняправом; – дії, здійсненні на підставі угод, визнаних недійсними; в) стани –важлива тривалість. 6. Цивільне правовідношення: поняття, структура, види
Правовідношення – видсоціальних зв’язків, врегульовані нормами права.
Риси цивільнихправовідносин: суб’єкти є самостійними і рівними (це не завждитак); суб’єктивному обов’язку завжди кореспондує суб’єктивне право; основнимюридичним фактом, який лежить в основі цивільних правовідносин є договір; маютьпереважно майновий характер.
Елементи цивільнихправовідносин: підстави виникнення (юридичні факти); суб’єктний склад (ті, хтоє учасниками (управомочена сторона і зобов’язальна)); зміст (суб’єктивні праваі обов’язки); об’єкт (те, з приводу чого виникають відносини); санкції заневиконання (застосування примусових дій проти порушника).
Цивільні правовідносини– майнові і немайнові відносини, врегульовані цивільним правом, що виникаютьміж відособленими та юридично рівними учасниками, які є носіями юридичних праві обов’язків.
Зміст цивільнихправовідносин: суб’єктивні права і обов’язки. Суб’єктивне цивільне право – міраі вид дозволеної (можливої) поведінки суб’єкта цивільних правовідносин (певна міраможливостей).
Правомочності: 1.вимоги: на чужі дії (суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторониналежного виконання обов’язку; на власні дії; на захист (право вимагатизастосування примусових заходів до правопорушника). Всі правомочності можутьбути не кожному виді цивільних правовідносин.
Суб’єктивний обов’язок– міра належної поведінки суб’єкта правовідносин, яка вимагає зробити певні дії(активний) або утриматись від їх здійснення (пасивний).
Структураправовідносин: проста (одна сторона зобов’язана, інша – управомочена); складнаобидві сторони зобов’язані і управомочені).
Об’єкт цивільнихправовідносин – предмет діяльності суб’єктів: матеріальні (речі, права, щодонадання речей); ідеальні (продукт інтелектуальної діяльності, особисті немайновіправа і інформація); процес їх створення. Речі і права на речі – майно увузькому смислі.
Суб’єкти: фізичнаособи; юридичні особи; держава; територіальні громади.
Види правовідносин: 1.за характером конкретизації осіб: абсолютні (невизначене коло зобов’язальнихосіб); відносні (стосунки між визначеним колом осіб); загально регулятивні(відображаються зв’язок кожного з кожним). 2. за підставою виникнення:регулятивні (через них здійснюється регулятивна діяльність громадян іорганізацій); охоронні (пов’язані із застосуванням засобів державного примусу).3. за поведінкою зобов’язальної сторони: активні; пасивні. 4. за об’єктомправовідносин: речові; зобов’язальні. 5. за об’єктом правовідносин: майнові(об’єктом відносин є майно); особисті немайнові (об’єктом є немайнові блага:честь, гідність).
7. Об'єкти цивільнихправовідносин. Класифікація речей та її правове значення
Об’єкт цивільнихправовідносин – все з приводу чого виникають і здійснюються права і обов’язки.Об’єкт – різні матеріальні і нематеріальні блага і процес їх створення, якістановлять предмет діяльності суб’єктів. Діяння суб’єктів – дійсні об’єктиправовідносин.
Групи за природою: речіі інші майнові права; дії (роботи, послуги); результат творчої діяльності;інформація; особисті немайнові права.
За метаріальністью:матеріальні (речі і інше майно, дії щодо створення речей і їх поліпшення);нематеріальні (результат творчої діяльності, послуги, інформація, особистінемайнові права). Майно – використовується для визначення речей, це: у вузькомузначенні речі і майнові права, зокрема право вимоги; у широкому значенні: речіі майнові права (активи), а також зобов’язання (пасиви). Речі – предметиматеріального світу, створені працею людини або оброблені людиною, яківнаслідок цього мають матеріальну чи економічну вартість. Речі – матеріальніфізично осяжні блага, що мають економічну Фому товару.
Види: 1. заоборотоздатністю, тобто здатні бути предметом майнового обміну: речі, дозволенів обороті (тобто ті, що можуть бути предметом будь-якого правочину, мінятися іміняти власника); речі, обмежені в обороті (речі, які можуть належати лишевстановленим особам і перебувати в цивільному обороті лише за спеціальнимдозволом (зброя та боєприпаси; вибухові речовини; наркотичні і сильнодіючіречовини; дорогоцінні метали; засоби зняття інформації; спеціальні засобиіндивідуального захисту)); речі, які не можуть бути предметом обігу і незмінюють власника (багатства континентального шельфу і морської економічноїзони, об’єкти історичної і культурної цінності загального значення; об’єкти, щоперебувають у зоні відчуження. 2. за ознакою зв’язку з землею: нерухомі,рухомі. 3. За самостійним значенням: головні; приналежні. 4. За критеріємприрощуванності: речі, які приносять приріст; приріст. 5 За ознакою індивідуалізації:індивідуально визначенні; родові. 6. За ознакою подільності: подільні; неподільні. 7. за ознакою витратності: споживні; неспоживчі. 8. складні речі;складні частини; цілісний майновий комплекс. 8. Поняття і видипредставництва. Поняття і форма довіреності
Представництво –правовідношення, в якому правочин, здійснений однією особою (представником) відімені іншої особи (яку представляють) в межах даних повноважень створює,змінює, чи припиняє цивільні права і обов’язки не для представника, а дляособи, яку представляють.
Рівні представництва:між особою, яку представляють і представником (внутрішній характер); міжпредставником і третьою стороною (зовнішній характер). Особливостіпредставництва: права і обов’язки реалізуються за допомогою юридичних дій;представник діє від імені особи, яку представляє, не є представником особа, якадіє в інтересах іншої особи, але від власного імені; наслідки дій представниканастають лише для особи, яку представляють, якщо не було перевищено повноваженьпредставником; діяльність представника пов’язана з укладанням право чинів зтретіми особами, не є представником особа, яка веде переговори про укладанняправо чинів в майбутньому; представник не може вчинювати правочини від іменіособи, яку він представляє на користь собі або інших осіб, яких він представляєза винятком комерційного представництва. представник не можу вчинюватиправочини, які за природою мають бути вчинені особисто.
Суб’єкти: особа, якупредставляють (будь-який суб’єкт правовідносин); представник (фізична абоюридична особа, наділені повноваженнями здійснювати юридичні дії від іменіособи, яку представляють. Представник – повністю дієздатна особа. Юридичнаособа не може мати обмежень в статуті на здійснення цим видом діяльності);третя особа (особа, у якою з особою, яку представляють, виникають правовідносинв наслідок дії представника).
Сутність – діяльністьпредставника з реалізації повноважень від імені та в інтересах особи, якупредставляють. Повноваження – можливість представника здійснювати дії від іменіі в інтересах особи, яку представляють. Повноваження – суб’єктивне право,делеговане представнику в наслідок договору, адміністративного акту чи закону.Відносини між представником і особою, яку представляють, мають особистий,фідуціарний характер. Довіреність – письмовий документ, що видається однієюособою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреністюоформлюються відносини представництва, що ґрунтуються на договорі та актіоргану юридичної особи. Видача довіреності – односторонній право чин, а томузгода іншої сторони не потрібна. Неповнолітні від 14 до 18 років можутьвидавати довіреності лише на здійснення право чинів, які вони мають правоукладати.
Види: разова,спеціальна (на здійснення однорідних дій); генеральна (на здійснення різ ріднихюридичних дій).
Форми: письмова, маєвідповідати формі правочину, який представник має здійснити; нотаріальної формипотребують (довіреності, що укладаються в порядку передоручення; довіреності неправо чини, що потребують нотаріального засвідчення); не потребуютьнотаріального посвідчення довіреності на отримання грошових виплат; довіреностівід імені юридичних собі видаються відповідними органами і скріплюютьсяпечаткою.
9. Правочини: поняття,види
Правочини – дії осіб,спрямовані на набуття, зміну чи припинення цивільних прав і обов’язків.
Особливості: цеправомірні дії; впиняється між сторонами, що є рівноправними і мають право- ідієздатність; вольовий акт, направлений на юридичні наслідки.
Сутність: воля(мотивоване бажання особи досягти правового результату); волевиявлення(зовнішнє вираження волі, завдяки якому вона стає доступною для розумінняіншими суб’єктами). Правова мета, заради якої вчинюється правочин – підставаправочину. Юридичні наслідки, що виникають в результаті правочину – правовийрезультат.
Види:
1. за критеріємнаявності сторін: односторонні (волю виявляє одна сторона – заповіт,довіреність, оголошення конкурсу, публічна обіцянка про винагороду.Односторонній правочин створює обов’язки для особи, яка його вчинила, а дляінших осіб, лише за умови їх згоди); двосторонні (необхідне волевиявлення двохсторін, причому воно має бути зустрічне і узгодженим. Будь-які двосторонніправочини це договори); багатосторонні (потрібне волевиявлення більш ніж двохсторін. Це таж договори – установчий договір, домовленість про спільнудіяльність).
2. за критеріємоплатності: оплатні (одна сторона повинна здійснити певну дію: сплатити гроші,надати товар, зробити послуги, виконати роботи – в обмін на здійснення діїіншою стороною. Оплатними можуть бути дво- та багатосторонні правочини);безоплатні (не передається нічого в обмін на дії однієї сторони. Односторонніправочини є безоплатними).
3. за критерієм моментувиникнення правовідносин між сторонами: консенсуальні (набирають чинності змоменту досягнення угоди по істотним умовам правочину. Консенсуальними єбільшість правочинів); реальні (крмі угоди потрібна і передача речі, абовчинення інших дій: договори позики, дарування, схову (зберігання), перевезеннявантажів).
4. за критеріємочевидності правової мети: казуальні (з яких видно, яку правові підставу маєправочин); абстрактні (правочини, відірвані від правових підстав і не залежатьвід дійсності підстав: видача векселя).
5. за тривалістю:строкові (визначена загальна тривалість або позначена дата, до якої правочин єдійсним); безстрокові (не зазначено час, до якого договір є чинним і незазначено тривалість. Можуть бути припиненні за вимогою будь-якої сторони, заумови попередження заздалегідь).
6. за межами класифікації:укладені під умовою (певною підставою щодо якої невідомо, чи настане вона.Водночас умова повинна бути здійснена юридично і фактично); фідуціарні(засновані на особливих договірчо-особистих, стосунках між сторонами: договорипоруки, комісії, особистого найму. Ці договори можуть бути розірвані водносторонньому порядку.
10. Правочини: форма інаслідки її недотримання
Форма правочину –зовнішнє відображення внутрішньої волі сторін. Праовичини можуть укладатися вусній формі, письмовій формі, шляхом здійснення конклюдентних дій, мовчання.
Усна форма – волясторін висловлюється словами, важко визначити момент укладання договору і самфакт укладання. Види: ті, що виконуються в момент укладання між будь-якимисторонами, стороні надаються документи, що підтверджують факт укладаннядоговору, це не стосуються фізичних осіб; правочини фізичних осіб на суму, щоне перевищує максимуму (20 НПМДГ).
Конклюдентні дії – невстановлено обов’язкової форми, може укладатися шляхом вчинення сторонами дій,що свідчать про намір бути зобов’язаними за правочином.
Мовчання – має місто увипадках, передбачених законом.
Письмова форма: проста;нотаріальна (кваліфікована). Проста – складання єдиного документу, обмінлистами з використанням засобів зв’язку. Використовується у таких випадках:правочин між юридичними особами, фізичною і юридичною особою, крім тих, щовиконуються в момент укладання; правочини між фізичними особами, що перевищуютьмаксимум, крім договорів, що виконуються при укладанні; договір найму міжфізичними особами більше одного року; договір позики на суму понад 50 грн;договір про неустойку; договір поруки; договір застави крім іпотеки; договіруступки вимоги і переведення боргу; договір довіреності.
Правочини повиннімістити реквізити: обов’язкові (не дотримання яких тягне недійсність;недотримання яких тягне визнання не письмовими); не обов’язкові.
Наслідки не дотриманняпростої письмової форми не тягнуть недійсності правочину, а лише позбавляютьсторону праву доводити факт і зміст правочину шляхом використання свідків.
Нотаріальна форма –використовується для правочинів, що виходять за межі звичайних і стосуютьсяключових інтересів сторін, лише у випадках, передбачених законом:купівля-продаж і міна житла за участю фізичних осіб; договори дарування на сумупонад 500 грн; договори довічного утримання; договори на відчуження земельноїділянки; договори купівлі-продажу держаного майна в порядку приватизації;договори іпотечної застави; заповіти; шлюбні контракти; довіреності.Недотримання нотаріальної форми тягне недійсність правочину за винятком, колиодна сторона виконує обов’язки, а інша ухиляється від нотаріальногопосвідчення.
Реєстрація правочину –договір за умов встановлених в законі вважається укладеним після Державіноїреєстрації.
11. Недійсні правочини
Недійсність –невизнання за правочином властивостей юридичного факту, що призводить довиникнення, зміни і припинення наслідків, які сторони мали на увазі.
Правочин може бутивизнаний недійсним лише на підстав і в порядку, передбаченому законом.
Види недійсності:нікчемність; заперечність.
Нікчемний правочин –абсолютно недійсний, не породжує прав і обов’язків незалежно від рішення суду.Умови недійсності зазначаються. Підстави: 1. не відповідають вимогам закону,зокрема правочини, що ущемляють права неповнолітніх (загальна норма).Визнаються недійсними правочини направлені на обмеження право- і дієздатності,вчиненні з порушенням простої письмової форми, якщо це передбачено законом;укладені без наявності ліцензії. Ця норма залучається коли не має умислусторін; 2. укладання правочину з метою, що суперечить інтересам держави ісуспільства. Мета правочину повинна суперечити інтересам держави і суспільства,наявність умислу. Застосовується у випадках: укладання правочину з метоювикористання чужого майна; використання чужого майна на шкоду інших осіб; збудмайна, отриманого злочинним шляхом; придбання, використання, чи продаж майна,вилученого чи обмеженого в обороті. Все отримане стороною і все належне досплати звертається в доход держави. Такі дії супроводжуються кримінальноюсправою; 3. правочин, укладений з порушенням нотаріальної форми. У випадку,якщо одна сторона частково або повністю виконала обов’язки, а інша ухиляєтьсявід оформлення нотаріальної форми, суд може визнати такі правочини дійсними; 4.правочини, укладені юридичною особою всупереч її цілям (в новому ЦК такоїстатті не має); правочини, укладені неповнолітніми до 14 років. Виняток: такийправочин може бути схвалений батьками після укладання, він вважаєтьсясхваленим, якщо батьки дізнавшись про укладання не оспорюють його протягомодного місяця; за відсутності схвалення правочин може бути визнаний дійснимсудом, якщо він корисний для малолітньої дитини; 5. правочини, укладенінедієздатними. За новим ЦК опікун може схвалити дрібні побутові правочини.
Заперечні – відноснонедійсні правочини, визнаються такими судом, за заявою уповноваженої особи.Підстави: 1. правочини, укладені особою віком від 14 до 18 років. Такийправочин може бути схвалений батьками після укладання. 2. правочини, укладеніобмежено дієздатними особами. Правочин за новим ЦК може бути схваленийпіклувальником. 3. правочини, укладені особою, нездатною розуміти значеннясвоїх дій. 4. правочини, укладені під впливом помилки. Помилка – помилковесприйняття істотних умов правочину, що значно вплинуло на її волевиявлення. Неє помилкою, щодо мотиву правочину.
12. Захист цивільнихправ. Самозахист цивільних прав
Правова охорона –заходи із забезпечення нормального здійснення прав (певне регулювання правовимшляхом встановлення правових норм) і заходи із попередження правопорушень,встановлення і визнання порушених прав. Захист – сукупність цивільних правовихзасобів, що застосовуються до порушників відносин, які оформлені за допомогоюправа власності і інших обмежених речових прав.
Загальні засоби захистуцивільних прав (Конституція, ЦК).
Способи захистуцивільних прав: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії,що порушує право; відновлення становища, що існувало до порушення; примусовевиконання зобов’язання; зміна чи припинення правовідносин; відшкодуваннязбитків; відшкодування матеріальної немайнової шкоди; визнання незаконними дій,рішень, бездіяльності органів Державної влади, місцевого самоврядування, їхпосадових осіб; інші способи, встановлені законом і договором.
13. Строки та періоди уцивільному праві: поняття, значення, види, порядок числення
Срок – определенныйпериод во времени, с наступлением которого связан действие или событие, имеющееюридическое значение. Значение сроков: сроки дисциплинируют участникгражданских правоотношений; стимулируют активность участников гражданскогооборота в осуществлении прав и исполнении обязательств; обеспечиваютсвоевременную защиту нарушенных гражданских прав.
Виды сроков: 1. кемустанавливаются: законом; договором; решением суда; административным актом. 2.в зависимости от степени самостоятельности участником гражданскихправоотношений: императивные; диспозитивные (могут быть изменены соглашениемсторон). 3. по назначению: порождающие гражданские права; осуществляющиегражданские права; исполняющие обязанности; защиты прав. 4. определенные(подлежат точному исчислению); не определенные (наступление определеноприблизительного, либо без указания момента). Течение срока начинается соследующего дня после соответствующей даты или наступления события, с которымсвязано его начало. Окончание срока зависит от его продолжительности.Осуществление действий в последний день срока: по общему правилу (действиеможет быть исполнено до окончания дня); если действие должно быть осуществленов учреждении, то срок истечет, когда в учреждении прекращаются соответствующиеоперации; платежные заявления и уведомления сданные в учреждение связи доокончания последнего дня срока считаются сданными вовремя.
14. Позовна давність
Срок исковой давности –срок, в пределах которого лицо может обращаться в суд с требованием о защитесвоих прав и интересов.
Срок исковой давностиможет быть увеличен, но не уменьшен.
Виды: общий (три года иприменяется ко всем требованиям, кроме специальных сроков); специальный (толькоесли прямо указан в законе (один год, 5 лет, 10 лет)).
В отношениинесоврешенолетних срок исковой давности начинается со дня достижениясовершеннолетия.
Позовна давність в одинрік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу,пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобахмасової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дняпоміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особадовідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення наспіввласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного правакупівлі частки у праві спільної часткової власності; 4) у зв'язку з недолікамипроданого товару; 5) про розірвання договору дарування; 6) у зв'язку зперевезенням вантажу, пошти; 7) про оскарження дій виконавця заповіту.
Позовна давність уп'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненогопід впливом насильства або обману.
Позовна давність у десятьроків застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.
Перебіг позовноїдавності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна абоневідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстроченнявиконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) уразі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулюєвідповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складіЗбройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військовихформуваннях, що переведені на воєнний стан.
Перебіг позовноїдавності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свогоборгу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явленняособою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову єлише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебігпозовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігупозовної давності, до нового строку не зараховується.
15. Право приватноївласності громадян
В об’єктивному значенні– система правових норм, що встановлюють і охороняють належність майна фізичнимі юридичним особам. В суб’єктивному значенні – передбачене і гарантоване закономправо фізичних і юридичних осіб (власників) здійснювати правомочності належнимїм майном за своїм розсудом в межах не заборонених законом.
Суб’єкти: громадяниУкраїни.
Об’єкти: 1. будь-якемайно за винятком окремих видів, які відповідно зо законодавства не можуть їмналежати (майно, що не може належати фізичним особам; майно, для якоговстановлений особливий порядок набуття права власності; майно, для якого єспеціальні норми набуття права власності.
Виникнення: доходи відучасті в суспільному виробництві (заробітна плата і інша оплата праці. Правовласності на зарплату виникає з моменту виплати); доходи від підприємницькоїдіяльності; доходи, отримані в результаті діяльності юридичних осіб – дивіденди(право власності виникає в момент виплати); набуття права власності заправочинами (за правочинами, що визнанні недійсними право власності не виникає,крім випадків, коли особа є добросовісним незаконним набувачем, що передавмайно за плату; в порядку набувної давності); приватизація (спеціальний правовийінститут набуття права власності громадянами України на майно, що перебуває направа державної і комунальної власності).
Припинення: податки ізбори; примусове вилучення для суспільних потреб; примусовий викуп. Межіздійснення права власності: загальні; спеціальні. 16. Право власностіюридичних осіб
Юридичні особи єсуб’єктами права приватної власності. У ГК зазначається, що в Українізалишається поняття колективної власності.
Особливості прававласності юридичних осіб: 1. юридична особа є єдиним і неподільним власникомсвого майна, яке було передано ним у статутний фонд, або зароблено чи створенов результаті господарської діяльності. Не існує поняття спільного прававласності. Підприємство, що не володіють правом власності: державніпідприємства (право повного господарського відання); казенні підприємства(право господарського управління). 2. зміст права власності юридичних осібзалежить від обсягу їх правоздатності. 3. в засновницьких документахзазначається джерело формування майна та шляхи його використання. 4. юридичнаособа відповідає за своїми боргами всім своїм майном.
Майно юридичної особи –сукупність речей та інших цінностей, зокрема, не матеріальних активів, що маютьвартісне вираження, виробляються або використовуються в діяльності юридичноїособи і відображаються в балансі чи обліковуються іншим шляхом.
Види за економічноюформою: основні фонди (об’єкти нерухомості, машини і обладнання, інструменти,виробничий інвентар ті інше майно тривалого користування крім малоцінних ішвидкозношуваних речей); оборотні кошти (сировина. паливо, споживчі матеріали,малоцінні та швидкозношувані предмети); грошові кошти (гроші в національній ііноземній валюті в безготівковій і готівковій формах); товари (виробленапродукція, виконанні роботи, надані послуги); цінні папери.
17. Право державноївласності
Від імені і в інтересахдержави право власності здійснюють державні органи.
Відповідно доКонституції вищим органом управління державною власності є КМУ.
Друга ланка – Фонддержмайна. Функції Фонду: це центральний орган приватизації (управляє об’єктамиприватизації); це правління державними корпоративними правами; укладаннядоговорів і нагляд за виконанням договорів про оренду цілісних майновихкомплексів, що перебувають у державній власності.
Третя ланка – центральніоргани виконавчої влади (міністерства, відомства, комітети, спеціальнікомісії). Повноваження: загальний нагляд та управління державними і казеннимипідприємствами (укладання договорів).
Четверта ланка –місцеві державні адміністрації. Здійснюють делеговані повноваження.
Управління якповноваження – володіння, користування і розпорядження майном від імені і вінтересах держави. Об’єкт права державної власності – будь-яке майно, навітьвилучене з обороту, крім об’єктів, що належать виключно українському народу.
Підстави набуттядержавою права власності: виробнича діяльність державних і казеннихпідприємств; податки і інші обов’язкові платежі; примусове вилучення майна;конфіскація; безхазяйне та відумерле майно; скарб, якщо він становить культурнуабо історичну цінність.
18. Право комунальноївласності
Статус комунальноївласності регулюється Конституцією, і ЗУ „Про місцеве самоврядування вУкраїні”.
Суб’єктом правакомунальної власності є територіальна громада – особи, що постійно проживаютьна території села, селища, міста.
Об’єкти: рухоме інерухоме майно; доходи місцевих бюджетів, інші кошти; земля; природні ресурси.
Право комунальноївласності здійснюється територіальною громадою безпосередньо або через органимісцевого самоврядування. Управління майном, що перебуває в комунальнійвласності передбачає можливість користування і розпорядження майном, створення,реорганізація та ліквідація комунальних підприємств, установ. Основним органом,що здійснює повноваження з управління комунальним майном є місцеві ради.Повноваження можуть делегуватися місцевим державним адміністраціям.
19. Поняття і видиспільної власності, їх особливості
Право спільноївласності – право двох і більше осіб володіти, користуватися і розпоряджатисяєдиним об’єктом права власності.
Риси: множинністьсуб’єктів (співвласників); єдність об’єктів (спільного майна).
Спільна власність – неформа власності, а особлива організація відносин, що полягає в присвоєностімайна декількома суб’єктами. ЦК не передбачено обмежень щодо суб’єктного складуправа власності. Співвласники володіють, користуються і розпоряджаються майномспільно за домовленістю.
Види: за визначеннямчасток співвласників; без визначення часток. У ЦК передбачена презумпціяспільної часткової власності.
Виникає на підставі:закону; договору; відносин правонаступництва.
Припиняється внаслідок:загибелі майна; розподілу майна; придбання одним із співвласників часток всіхінших співвласників.
Право спільноїчасткової власності – право двох і більше осіб спільно і за своїм розсудомволодіти, користуватися і розпоряджатися належним їм в певних частках майном,що становить одне ціле.
Юридичною підставоювиникнення є: правочини; створення або перероблення майна в результаті спільнопраці і майнових внесків декількох осіб; спадкування.
Реальна частка – часткав праві на майно, яке фактично перебуває в володіння і користуванніспіввласника. Ідеальна частка – частка в праві на майно, яке фактично неперебуває в володіння і користуванні співвласника. Учасник має право на збільшеннясвоєї частки, якщо він власними коштами за згодою іншого учасника поліпшитьмайно, яке неможливо відокремити.
Права співвласників:виділ частки в спільному майні, якщо виділ в натурі не можливий, застосовуєтьсяматеріальна компенсація.
Право спільної сумісноївартості – право двох чи більше осіб володіти, користуватися і розпоряджатисяналежним їм майном без виділу часток кожного зі співвласників. Виникає: майноспільно нажите подружжям, якщо інше не передбачено законом чи договором; майно,створено в наслідок спільної праці за спільні кошти членів сім’ї, в тому числімайно, спільно нажите чоловіком і жінкою, що перебувають у фактичних шлюбнихвідносинах, якщо інше не передбачено договором між ними; майно, створено внаслідок спільної діяльності, якщо це передбачено угодою між ними; майно, щоналежить членам ферм, якщо інше не передбачено угодою; право, щодо приватизованихбудинку чи квартири.
20. Захист прававласності
Правова охорона –заходи із забезпечення нормального здійснення прав (певне регулювання правовимшляхом встановлення правових норм) і заходи із попередження правопорушень,встановлення і визнання порушених прав.
Захист – сукупністьцивільних правових засобів, що застосовуються до порушників відносин, якіоформлені за допомогою права власності і інших обмежених речових прав.
Рівні захисту: 1.загальні засоби захисту цивільних прав (Конституція, ЦК). Способи захистуцивільних прав: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії,що порушує право; відновлення становища, що існувало до порушення; примусовевиконання зобов’язання; зміна чи припинення правовідносин; відшкодуваннязбитків; відшкодування матеріальної немайнової шкоди; визнання незаконними дій,рішень, бездіяльності органів Державної влади, місцевого самоврядування, їхпосадових осіб; інші способи, встановлені законом і договором. 2. спеціальніспособи захисту права власності (Конституція, ЦК, ЗУ „Про власність”,спеціальне законодавство).
Групи захисту: 1.речово-правові: віндикаційний позов; негаторний позов; позов про визнання прававласності; позов про виключення майна з опису; позов про захист правспіввласників у випадку розподілу спільного майна, виділення чи продажу частинизі спільного майна. 2. зобов’язально-правові: позов про відшкодування завданоїшкоди; кондиційний позов. 3. спеціальні способи захисту: позов про визнанняправочину недійсним; способи захисту права власності померлих осіб і осіб,визнаних безвісно відсутніми і померлими; способи захисту права власності відвтручання державних рганів і місцевого самоврядування.
Віндикаційний позов –позов власника, який не володіє майном до не власника, який володіє незаконномайном з вимогою про повернення майна в натурі. Віндикація можлива у випадках:від недобросовісного набувача; якщо майно було придбано в особи, яка не малаправа його відчужувати безкоштовно. Не допускається віндикація майна: що вибулоз володіння або іншого законного володільця від добросовісного незаконногонабувача, який придбав майно за гроші; грошей і цінних паперів на пред’явникавід добросовісного набувача; майна, проданого в порядку виконання судовихрішень.
Негаторний позов –позов власника, що володіє майном до іншої особи про припинення перешкод, щозашкоджують розпоряджатися і користуватися майном. Позов про визнання прававласності подається коли: втрачені правовстановлюючі документи; правовипорюється; право не визнається.
21. Спадкування зазаповітом
Спадкуванням є перехідправ та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), доінших осіб (спадкоємців). Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи навипадок своєї смерті.
Заповіт складається уписьмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бутиособисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом.
Секретним є заповіт,який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Заповідач маєправо у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складенопізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йомусуперечить. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а такожзаповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, єнікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщобуде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідалойого волі.
Право на заповіт маєфізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюєтьсяособисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач можепризначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно віднаявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також іншихучасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавитиправа на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьомуразі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не можепозбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку успадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку успадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. У разі смерті особи, якабула позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення їїправа на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право наспадкування на загальних підставах. Заповідач має право зробити у заповітізаповідальний відказ. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, атакож ті, які не входять до числа спадкоємців за законом. Предметомзаповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність абоза іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить доскладу спадщини.
Малолітні,неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова(вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту,половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом(обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшенийсудом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також іншихобставин, які мають істотне значення. До обов'язкової частки у спадщинізараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартістьзаповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право наобов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшлидо неї як до спадкоємця.
22. Спадкування зазаконом
Спадкуванням є перехідправ та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), доінших осіб (спадкоємців). Спадкоємці за законом одержують право на спадкуванняпочергово.
Черговість одержанняспадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріальнопосвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриттяспадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньомуучасті, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішеннямсуду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка маєправо на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася,матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який черезпохилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. У разіспадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, таусиновлювач і його родичі — з другого, прирівнюються до родичів за походженням.Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьківусиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Батькиусиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкуютьза законом після смерті усиновленого та його нащадків. Якщо за рішенням судупро усиновлення збережений правовий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом,братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда запоходженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а уразі смерті його брата, сестри за походженням — має право на спадкування якспадкоємець другої черги. У разі смерті усиновленого його баба, дід, брат,сестра за походженням, з якими був збережений правовий зв'язок, спадкують назагальних підставах.
У першу чергу право наспадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життяспадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив,та батьки.
У другу чергу право наспадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба тадід як з боку батька, так і з боку матері.
У третю чергу право наспадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
У четверту чергу правона спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однієюсім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У п'яту чергу право наспадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеняспоріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають відправа спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь спорідненнявизначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця.Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право наспадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членамийого сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка небула членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від ньогоматеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів доіснування.
Частки у спадщинікожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою міжсобою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки успадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченоюнотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів,можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
23. Зобов'язання:поняття, види, підстави виникнення
Зобов'язанням єправовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користьдругої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надатипослугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор маєправо вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникаютьз підстав, встановлених статтею 11 ЦК. Стаття 11. Підстави виникнення цивільнихправ та обов'язків Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, щопередбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права таобов'язки.
Підставами виникненняцивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатівінтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) таморальної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права таобов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Увипадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права таобов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органіввлади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Увипадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права таобов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актамицивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав таобов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Виды. 1. Историческивсе обязательства по признаку основания возникновения делились на 2 группы:договорные; внедоговорные. 2. В зависимости от субъектного состава:односторонние; двусторонние; многосторонние. Закон также допускает перемену лицв обязательстве (регулируется Главой 17 ГК – уступка требования и переводдолга). 3. Относительно предмета исполнения обязательства: однообъектные(должник обязан совершить в отношении кредитора определённое действие)альтернативные (существует несколько предметов исполнения, из которых сторона(как правило, должник) может выбрать один) – ст. 172 ГК; факультативные(существует только один предмет, но должник вправе заменить его на другой). 4.По характеру взаимосвязи друг с другом: главные (основные); дополнительные(акцессорные). 5. По содержанию: с положительным содержанием; с отрицательнымсодержанием (воздержание от действия); 6. Личного характера: совершениесоответствующего действия лежит непосредственно на участнике обязательства –должнике, и замена этой стороны недопустима. 7. В зависимости от особенностигражданско-правового статуса участвующих в обязательстве лиц: обязательства,связанные с осуществлением предпринимательской деятельности; обязательства сучастием граждан – потребителей. 8. По функциональному назначению: регулятивные(как договорные, так и иные обязательства – из правомерных действий)охранительные (обязательства из причинения вреда и из неосновательногообогащения). 9. По направленности: направленные на передачу имущества;направленные на выполнение работ; направленные на оказание услуг; направленныена уплату денег (денежные обязательства) – особые правила: ст.ст. 168-170 ГК. 24.Підстави припинення зобов'язань
Обязательствопрекращается по следующим основаниям:
1) надлежащееисполнение (ст. 599 ГК). Представляет собой нормальный способ прекращенияобязательства. Кредитор обязан вернуть должнику долговой документ.
2) отступное (ст. 600)Прекращение путем передачи кредитору обусловленной суммы денег или иногоимущества, по соглашению сторон.
3) зачёт требований(ст. 601 -603 ГК) Зачёт возможен при наличии 3 условий: встречные требования;срок которого наступил, срок которого не указан или определён моментомвостребования («зрелые требования»); однородное требование предметом выступаетодинаковое имущество, определённое родовыми признаками (чаще всего – деньги).Является односторонней сделкой – выражается в форме письма или заявления (оченьэкономически выгоден). Статья 602 ГК перечисляет требования, которые запрещенопрекращать зачетом.
4) соглашение сторон(новация) (ст. 604) Соглашение о замене одного обязательства другим (новация)(договор найма – договор купли-продажи; договор купли-продажи – договор займа).Новация прекращает акцессорные соглашения, связанные с первичнымобязательством, если иное не предусмотрено законом. Новация не допускается вотношении обязательств, имеющих личностный характер. Новацию следует отличатьот замены исполнения и пролонгации договорных отношений.
5) прощение долга (ст.605) Допускается, если это не нарушает права третьих лиц в отношении имуществакредитора, например, в процессе банкротства кредитора.
6) Совпадение в одномлице должника и кредитора (ст. 606) Возможно при правопреемстве (наследование;реорганизация предприятий).
7) невозможностьисполнения (ст. 607) Закон не определяет понятие невозможности исполнения.Указывается только по обстоятельствам, за которые ни одна сторона не отвечает.Теория различает случайную невозможность (в силу причин, не зависящих от волисторон – непреодолимая сила) и виновную невозможность (обязательство непрекращается, а лишь трансформируется в обязанность возместить причинённыйущерб). Невозможность может быть физической, экономической и юридической.
8) смерть физическоголица, ликвидация юридического лица (ст. 608-609) Прекращаются только личностныеобязательства (для физического лица), иначе – правопреемство в порядкенаследования. Ликвидация предприятия прекращает его обязательства в случаеотсутствия правопреемства. Прекращаются обязательства, исполненныеликвидационной комиссией, а также требования, погашенные без исполнения (заотсутствием имущества) и не признанные ликвидационной комиссией. Некоторыеобязательства не прекращаются и после ликвидации предприятия – обязательства изпричинения вреда и причинения смерти: правила ст. 466 ГК (капитализация насроки, установленные в решении о возмещении вреда). Кроме того, Гражданскийкодекс допускает прекращение обязательства по требованию одной из сторон – каксредство оперативного воздействия на правонарушителя.
51. Договір доручення
За договором дорученняодна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другоїсторони (довірителя) певні юридичні дії.
Правочин, вчиненийповіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчиненнявід імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбаченихдоговором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та(або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного. Договоромдоручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діятивід імені довірителя.
Характеристика:консенсуальний, двосторонній, як правило оплатний.
Сторони: довіритель таповірений. Ними можуть бути як фізичні так і юридичні особи.
Предмет: юридичні дії,що тягнуть правові наслідки. До них відноситься не тільки угоди, але й іншіюридичні дії (підписання документів, прийом товарів та робіт, організація іведення претензійної роботи, представництво в суді). Ці дії можуть матиоднократний чи багатократний характер.
Форма: на загальнихправилах.
Обов’язки повіреного:особисто виконати надане йому доручення; виконати дії відповідно до змістуданого йому доручення; повідомляти довірителю за його вимогою всі данні про хідвиконання його доручення; після виконання доручення чи при припиненні договорудоручення до його виконання негайно повернути довірителю довіреність, строкякої не сплив, та надати звіт про виконання доручення та виправдовувальнідокументи, якщо це вимагається за умовами та характером доручення; негайнопередати довірителю все отримано в зв’язку з виконанням доручення.
Обов’язки довірителя:видати довіреність на здійснення юридичних дій, передбачених угодою;забезпечити повіреного коштами, необхідними для виконання доручення, якщо іншене передбачено договором; відшкодувати повіреному витрати, пов’язані звиконанням доручення, якщо інше не встановлено договором; негайно прийняти відповіреного все отримано ним в зв’язку з виконанням доручення; виплатитиповіреному плату, якщо вона йому надається.
Договір припиняється уразі: відмови довірителя чи повіреного; смерті довірителя чи повіреного;визнання довірителя чи повіреного недієздатними, обмеження їх дієздатності чивизнання безвісно відсутніми. 26. Договори: поняття, співвідношення іззобов'язанням, зміст
Договором єдомовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну абоприпинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язанням єправовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користьдругої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надатипослугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор маєправо вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Содержание договорасоставляют его условия. Иногда термин «условие договора» заменяют понятием«оговорка». Согласно ч. 1 ст. 628 ГК, стороны имеют право заключить договор, вкотором содержатся элементы разных договоров («смешанный договор»). К такомудоговору применяются положения гражданского законодательства о договорах,элементы которых содержатся в смешанном договоре.
Условия договора можноклассифицировать по нескольким основаниям.
1. В зависимости отоснования установления, все условия делятся на: 1) оставленные на усмотрениесторон и согласованные ними; 2) императивные требования законодательства.
2. В зависимости отзначения их согласования для заключения договора условия делятся на: 1)существенные; 2) обычные; 3) случайные. 1) Существенные условия: существенныеусловия – это условия, совершенно необходимые для договора и без согласованиякоторых договор не является заключенным. Общее понятие существенных условийсодержится в ч. 2 ст. 638 ГК Украины. К существенным условиям законодательствоотносит: условия, признанные таковыми законом. 2) Обычные (предписываемые)условия – содержатся в законе. Не требуют согласования сторонами и включения втекст договора, поскольку уже императивно урегулированы законодательством(например, Правила перевозок грузов автомобильным транспортом). 3) Случайные(инициативные) условия – устанавливаются самими сторонами, если нет – могутдействовать диспозитивные нормы законодательства, обычаи делового оборота илиобыкновения.
Недостижение соглашениясторон по хотя бы одному из существенных условий приводит к признанию договоранезаключённым.
27. Способи і порядокукладення і зміни договору
Стадии заключениядоговора: преддоговорные контакты (переговоры) сторон (факультативная стадия);оферта (обязательная стадия); рассмотрение оферты (факультативная стадия);акцепт (обязательная стадия). Договор считается заключенным с момента полученияоферентом акцепта. Реальные договоры являются заключенными с момента передачивещи.
По некоторым договораммомент заключения связан с моментом его государственной регистрации. Однакоуказанное правило в отношении заключения договора ни в коем случае не являетсяимперативом, поскольку подразумевает несколько весьма существенных исключений.
1) правило ст. 638 ГКприменяется только к консенсуальным договорам, тогда как для заключенияреальных договоров дополнительно требуется передача вещи;
2) в некоторых случаяхформа подразумевает не только нотариальное удостоверение, но и государственнуюрегистрацию. Тогда договор, согласно ст. 640 ГК, считается заключенным именно смомента государственной регистрации;
3) особые правиладействуют в отношении хозяйственных договоров. Согласно ч. 2 ст. 180 ХК,договор считается заключенным, если сторонами в установленных законом порядке ив форме достигнуто соглашение по всем существенным условиям.
Не допускаетсяодносторонний отказ от обязательства и одностороннее изменение его условий. Какобщее правило, договор может быть расторгнут досрочно только по соглашениюсторон, если иное не предусмотрено законом или договором.
Однако Гражданскийкодекс предусматривает в некоторых случаях возможность расторжения договора водностороннем порядке. 1. Соглашение сторон – основание для прекращенияобязательства (новация). Общее правило – при расторжении (изменении) договорапо соглашению сторон должен применяться порядок, а также соблюдаться требованияо форме договора, идентичные порядку и требованиям первоначально заключенногодоговора. Соглашение об изменении (расторжении) договора следует отличать отсоглашения об отступном. При отступном моментом прекращения договора будетмомент фактической передачи контрагенту отступного (имущества). Отступное недопускается по действующему украинскому законодательству. 2. Нарушениеобязанностей должником. В случае нарушения обязательства одной стороной другаясторона имеет право частично или полностью отказаться от обязательства, еслииное не установлено законом или договором. Вследствие одностороннего отказа отобязательства частично или в полном объеме соответственно изменяются условияобязательства или оно прекращается. Специфическим основанием для одностороннегоотказа от договора или одностороннего изменения условий договора являетсясущественное нарушение условий договора должником. Существенным является такоенарушение договора, если вследствие причиненного этим вреда другая сторона взначительной мере лишается того, на что она рассчитывала при совершениидоговора. 3. Существенное изменение обстоятельств. Согласно данному положению,в случае существенного изменения обстоятельств, которыми стороныруководствовались при заключении договора, договор может быть изменен илирасторгнут при согласии сторон, если иное не установлено договором или невытекает из сущности обязательства.
28. Застава: джерелаправового регулювання, поняття і види
Залог (ст.ст. 572-593ГК, Закон Украины «О залоге» от 2 октября 1992 р., Закон Украины «Об ипотеке»от 5 июня 2003 г.)
Залог – это вещныйспособ обеспечения исполнения обязательства. В римском частном праве залог вобщем виде понимался как право на чужую вещь (jura in re aliena). Историческиеформы залога: пигнус и фидуция. В силу залога кредитор (залогодержатель) имеетправо в случае невыполнения должником (залогодателем) обеспеченного залогомобязательства получить удовлетворение из стоимости заложенного имуществапреимущественно перед другими кредиторами. Залог возникает в силу закона илидоговора. Предметом залога могут быть: имущество, которое может быть отчужденозалогодателем и на которое может быть обращено взыскание; имущественные права(права требования, акции) Не может быть предметом залога: имущество, на котороене может быть обращено взыскание (см. Дополнение №1 к ст. 379 Гражданского процессуальногокодекса Украины). национальные культурные и исторические ценности; требования,имеющие личный характер; объекты государственной собственности, приватизация,которых запрещена.
Виды залога:
(а) Ипотека (от гр.Hypotheke – столб, подставка). Залог недвижимого имущества, при котором предметзалога остаётся у залогодателя. Предмет -любое недвижимое имущество. Договор обипотеке должен быть нотариально удостоверен. Особые правила – для ипотекицелостного имущественного комплекса – право залогодержателя на финансовоеоздоровление предприятия (включая введение своих представителей в руководство).По правилам ипотечного залога осуществляется залог транспортных средств икосмических объектов, остающихся во владении залогодателя. Регулируется данныйвид залога Законом «Об ипотеке».
(б) Залог товаров вобороте или в переработке. Предмет: сырьё, полуфабрикаты, комплектующие,готовая продукция – обеспеченные родовыми признаками. Реализованные товарыперестают быть предметом залога с момента их вручения приобретателю илитранспортной организации, а приобретенные становятся предметом залога с моментавозникновения на них права собственности залогодателя – динамичность предметазалога.
(в) Заклад Залогдвижимого имущества, передаваемого во владение залогополучателю (пример:ломбардные операции).
(г) Залог имущественныхправ Предмет – права требования в обязательствах как настоящие, так и будущие.Срочное право требования может быть предметом залога только до истечения срока.
(д) Залог ценных бумагЗалог векселя или иной ценной бумаги осуществляется путём индоссамента ивручения залогодержателю индоссированной ценной бумаги. Если индоссаментневозможен, ценная бумага передаётся по соглашению сторон. Особый порядок – дляакций ЗАО: залогодателем и залогодержателем могут выступать только учредителиЗАО. Особые формы залога, предусмотренные иным законодательством: налоговыйзалог (Закон «О порядке погашения задолженности перед бюджетом игосударственными целевыми фондами»); избирательный залог (Закон «О выборах народныхдепутатов»); залог в международном обороте; морской залог.
29. Іпотека: поняття,порядок реалізації закладеного майна
Ипотека (от гр.Hypotheke – столб, подставка). Залог недвижимого имущества, при котором предметзалога остаётся у залогодателя. Предмет -любое недвижимое имущество. Договор обипотеке должен быть нотариально удостоверен. Особые правила – для ипотекицелостного имущественного комплекса – право залогодержателя на финансовоеоздоровление предприятия (включая введение своих представителей в руководство).По правилам ипотечного залога осуществляется залог транспортных средств икосмических объектов, остающихся во владении залогодателя.
Регулируется данный видзалога Законом «Об ипотеке». Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення,провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановленодоговором або законом.
Порядок реалізаціїпредмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова цінапредмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку,встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється зарішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предметазастави. Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет заставиможе бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власністьзаставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором абозаконом. Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриваєвимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, зіншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цьогоКодексу, якщо інше не встановлено договором або законом. 30.Цивільно-правова відповідальність: поняття, форми та їх характеристика, підставиі умови настання
Цивільно-правовавідповідальність – форма державного примусу, що полягає у стегеннікомпетентними державними органами санкцій на користь сторони, що покладають направопорушника наслідки майнового характеру, спрямовані на відновлення майнової,моральної і фізичної сфери потерпілої сторони.
Особливості: маєпереважно майновий характер; полягає в економічному впливі на правопорушника;має форму додаткових несприятливих наслідків; санкції, які покладаються напорушника, стягуються на користь потерпілої сторони; застосуванняцивільно-правової відповідальності має компенсаційний характер, тобто має наметі не виховання, а відновлення порушеного права.
Функції:компенсаторно-відновлювальна (ре дозволяється збагачення потерпілого за рахунокпорушника); стимулююча (організаційна) (заохочення особи за належну поведінку);попереднювально-виховна (превентивна); штрафна.
Види: 1. з підставаминастання: за порушення зобов’язання (підстава – факт порушення зобов’язаннянаявного між сторонами); за завдану шкоду (підстава – факт завдання шкодиособистості чи майну особи, що не пов’язане з наявним між сторонамизобов’язанням). 2. в залежності від порядку задоволення: дольова; солідарна;субсидіарна; регресивна; власника установи, казенного підприємства.
При дольовій кожнийвідповідає в рамах долі.
При солідарній – тількиу випадках, визначених в законі.
Субсидіарна – додатковадо відповідальності, яку несе основний правопорушник (відповідальність безвини). Можлива у випадках: відповідальності гаранта за дії принципала передбенефіціантом; відповідальність поручителя за дії основного боржника, якщо цепередбачено договором; відповідальність членів повного товариства по боргамтовариства; відповідальність учасників повних товаришів по боргам командитноготовариства; відповідальність держави в особі органу управління за боргамиказенних підприємств; відповідальність власника майна перед боргами установи;відповідальність материнського підприємства по боргам дочірнього.
Регресна –застосовується, коли законом передбачено відповідальність. Строк регрес нихвимог три роки.
Змішана –застосовується в договірних і деліктних правовідносинах.
Підстави настання –обставини, з якими закон пов’язує настання та застосування норм цивільноївідповідальності.
Види: протиправністьповедінки особи; шкода; причинно-наслідковий зв’язок; вина.
Шкода: матеріальна;моральна; здоров’ю та життю.
Матеріальна шкода –майнові втрати.
Грошова оцінка майновихвтрат – збитки: реальні і упущена вигода; прямі і непрямі.
31. Загальні положенняпро купівлю-продаж
Договір купівлі-продажу– це договір, по якому одна сторона (продавець) передає або зобов'язуєтьсяпередати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупецьприймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього визначенугрошову суму.
Характеристикидоговору: оплатний – здобуваючи майно у власність, покупець сплачує продавцевіобумовлену за договором ціну майна; двосторонній – права й обов'язки задоговором лежать на обох сторонах (продавець передає або зобов'язуєтьсяпередати покупцеві визначене майно, але вправі вимагати сплати визначеноїгрошової суми, а покупець, у свою чергу, зобов'язується сплатити цю суму, алевправі вимагати передачі йому проданого майна); може бути консенсуальним, колиправа та обов'язки сторін виникають у момент досягнення ними угоди по всіхістотних умовах, або реальним, коли договір вступає в дію з моменту передачіпродавцем майна (товару) покупцеві.
Основна і визначальнаознака договору – перехід майна у власність покупця.
Форма договорукупівлі-продажу визначається за загальними правилами ЦК про форму угод. Договіркупівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житловогобудинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі іпідлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Сторони: продавець іпокупець. Продавцем і покупцем можуть виступати фізичні особи і юридичні особи.Право продажу товару, крім випадків примусового продажу й інших випадків,установлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не єйого власником, покупець здобуває право власності лише у випадку, якщо власникне вправі вимагати його повернення.
Істотні умови: предметі ціна. Предмет – майно, що продавець передає або зобов'язується передатипокупцеві. Предметом договору можуть бути: індивідуально визначене майно,визначене родовими ознаками, майнові права, право вимоги, якщо вимога не маєособистого характеру.
Види: договірроздрібної купівлі-продажу; договір закупівлі-продажу на біржах і аукціонах;договір закупівлі-продажу майна в процесі приватизації; деривативи (форвардний,ф'ючерсний і опціонний договори закупівлі-продажу); зовнішньоекономічнийдоговір закупівлі-продажу; договір закупівлі-продажу земельних ділянок.
Крім того, специфічнимирізновидами договору закупівлі-продажу варто вважати договір постачання ідоговір контрактації сільськогосподарської продукції.
32. Права та обов'язкисторін у договорі купівлі-продажу
Основні права таобов'язки сторін – продавець передає або зобов'язується передати майно (товар)покупцеві, але вправі жадати від його сплати визначеної грошової суми, апокупець, у свою чергу, зобов'язаний сплатити цю суму, але вправі вимагатипередачі йому проданого майна.
Основним обов'язкомпродавця є передача майна (товару) у власність покупцеві. Обов'язок продавцяпередати товар покупцеві вважається виконаної в момент: вручення товарупокупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;надання товару в розпорядження покупця, якщо товар повинний бути переданийпокупцеві по місцезнаходженню товару. Договором може бути встановлений іншиймомент виконання продавцем обов'язку передати товар. Інші обов’язки продавця:попередити покупця про права третіх осіб на товар; зберігати проданий товар;обов’язок передати товар належної кількості, якості, асортименту (розподілтоварів за окремими групами та їх співвідношення), комплектності (єдністьскладових частин виробу, яка забезпечує можливість використання його за прямимпризначенням, а в спеціально передбачених випадках – можливість належногодогляду за ним, його зберігання та ремонту), комплекту (набір товару), уналежній тарі.
Основними обов'язкамипокупця є прийняття переданого продавцем майна (товару) і його оплата. Іншіобов’язки покупця: в належній формі сповістити продавця про недоліки товару;зберігати товар в разі поставки більшої кількості, ніж передбачено договором;попередити продавця при витребуванні предмету договору третіми особами.
Права продавця:вимагати прийняти і сплатити товар; відмовитись повністю або частково відзадоволення вимог покупця; відмовитись від виконання договору в разі несплатипокупцем коштів за переданий товар.
Права покупця:відмовитись від виконання договору при не передачі товару продавцем; вимагати замінине якісного, не комплектного товару, який не відповідає умовам якості, щопередбачено договором. Якщо є передача товару неналежної якості покупець маєправо вимагати: зменшення ціни; безкоштовного усунення недоліків; відшкодуваннязбитків, пов’язаних із самостійним усуненням недоліків, подати позов до суду;на протязі двох років пред’явити вимоги до продавця коли товар не якісний, ітри роки – при нерухомому майні.
33. Договір дарування
За договором даруванняодна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньомудругій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір,що встановлює обов’язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-якудію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Характеристика: неоплатний, може бути і реальним і консенсуальним; як правило односторонній (можебути і двостороннім, якщо в договорі передбачено обов’язок обдарованого накористь третіх осіб).
Предмет договору:рухоме та нерухоме майно, майнові права. Сторонами у договорі дарування можутьбути фізичні особи, юридичні особи, держава, АРК, територіальна громада. Батьки(усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних.Підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщоправо здійснювати дарування прямо встановлено установчим документомдарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладатидоговір пожертви. Договір дарування від імені дарувальника може укласти йогопредставник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановленоімені обнародуваного, є нікчемним. Якщо дарувальникові відомо про недолікиречі, що є дарунком, або її особливі властивості, які можуть бути небезпечнимидля життя, здоров’я, майна обдарованого або інших осіб, він зобов’язанийповідомити про них обдарованого. Дарувальник, якому було відомо про недолікиабо особливі властивості подарованої речі і який не повідомив про нихобдарованого, зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завданукаліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю в результаті володіння чикористування дарунком.
Пожертвою є даруваннянерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, сторонам, длядосягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву єукладеним з моменту прийняття пожертви. Пожертвувач має право здійснюватиконтроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договоромпро пожертву. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим,використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а вразі його смерті чи ліквідації юридичної особи – за рішенням суду. Пожертвувачмають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертвавикористовується не за призначенням. 34. Договір довічного утримання (догляду)
За договором довічногоутримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні(набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, іншенерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувачзобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Характеристика:односторонній; реальний; оплатний.
Істотною умовоюдоговору є надання набувачем систематичного матеріального забезпеченнявідчужувача, притому в натурі у вигляді житла, харчування, догляду танеобхідної допомоги. Сторони мають право передбачити і інші елементиматеріального забезпечення. Всі елементи матеріального забезпечення в натуріпідлягають конкретизації в договорі. Матеріальне забезпечення, яке щомісячноповинно надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягаєіндексації у порядку, передбаченому законом. Хоча, як правило, матеріальнезабезпечення відчужувача здійснюється в натурі, однак на практиці можливе включенняв обов’язок набувача щомісячна виплата певної грошової суми на дрібні витрати.Хоча майно переходить до набувача на праві власності, він не має прававідчужувати його за життя відчужувача. На майно, передане набувачу за договоромдовічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життявідчужувача. Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було переданенабувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов’язківперед відчужувачем.
Є у договорі умови прострок. Оскільки набувач зобов’язаний доглядати відчужувача довічно, тобто дойого смерті, то строк договору є невизначеним. Договір довічного утримання єстроковою угодою. Цей договір немодно визнати умовною угодою, оскільки умоваможе настати, а може і не настати, а смерть обов’язково наступить. Набувачзобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не булопередбачено договором довічного утримання (догляду). Набувач може бутизобов’язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку(квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду). Уцьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, вякій відчужувач має право проживати.
35. Приймання продукції(товарів) за кількістю та якістю
За кількістю.
Відправник зобов'язанізабезпечити: строге дотримання встановлених правил упакування продукції,маркірування й опломбування окремих місць; б) точне визначення кількостівідвантаженої продукції; при відвантаженні продукції в упакованих або затаренихмісцях – вкладення в кожне тарне місце передбаченого стандартом, технічнимиумовами, Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими правилами абодоговором документа, що свідчить про найменування і кількість продукції, щознаходиться в даному тарному місці; чітке і ясне оформлення відвантажувальних ірозрахункових документів, відповідність зазначених у них даних про кількістьпродукції кількості, що фактично відвантажується, своєчасне відсилання цихдокументів одержувачеві у встановленому порядку; строге дотримання діючих натранспорті правил здачі вантажів до перевезення, їхні навантаження і кріплення;систематичне здійснення контролю за роботою осіб, зайнятих визначеннямкількості продукції, що відвантажується, і оформленням на неї відвантажувальнихі розрахункових документів.
Підприємство-одержувачзобов’язано: перевірити в належних випадках наявність на транспортних засобахабо на контейнерах пломб відправника або пункту відправлення, справність пломб,відбитки на них, стан вагона, інших транспортних засобів або контейнера,наявність захисного маркірування вантажу, а також справність тари; перевіритивідповідність найменування вантажу і транспортного маркірування на ньому даним,зазначеним у транспортному документі, і зажадати від органів транспорту видачівантажу по кількості місць або ваги у всіх випадках, коли такий обов'язокпокладений на них правилами, що діють на транспорті, і іншими нормативнимиактами. У випадку видачі вантажу без перевірки кількості місць або вагиодержувач у порядку, установленому правилами оформлення видачі вантажів,зобов'язаний зажадати від органів транспорту, щоб на транспортному документібула зроблена відповідна оцінка.
За якістю.
Виготовлювач(відправник) зобов'язано забезпечити: строге дотримання встановлених правилупакування і затаривания продукції, маркірування й опломбування окремих місць;здачу продукції, що відповідає по якості і комплектності вимогам, установленимстандартами, технічними умовами, кресленнями, рецептурами, зразками(еталонами). Продукція, що не пройшла у встановленому порядку перевірку заякістю, а також продукція, відвантаження якої була заборонена органами, щоздійснюють контроль за якістю продукції, і іншими уповноваженими на теорганами, поставлятися не повинен; чітке і правильне оформлення документів, щозасвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється,,відвантажувальних і розрахункових документів, відповідність зазначених у нихданих про якість і комплектності продукції фактичній якості і комплектностінеї; своєчасне відсилання документів, що засвідчують якість і комплектністьпродукції, одержувачеві. Ці документи висилаються разом із продукцією, якщоінше не передбачено Основними й Особливими умовами постачання, іншимиобов'язковими для сторін правилами або договором. У випадках, передбаченихстандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання,іншими обов'язковими для сторін правилами і договором, виготовлювач(відправник) зобов'язаний при відвантаженні (здачі) продукції в упакованих абозатарених місцях вкласти в кожне тарне місце документ, що свідчить пронайменування і якість продукції, що знаходиться в даному тарному місці; строгедотримання діючих на транспорті правил здачі вантажів до перевезення, їхнінавантаження і кріплення, а також спеціальних правил навантаження, установленихстандартами і технічними умовами.
Перевезеннязобов’язаний: перевірити у випадках, передбачених у зазначених правилах,наявність на транспортних засобах або на контейнері пломб відправника абопункту відправлення (станції, пристані, порту), справність пломб, відбитки наних, стан вагона, інших транспортних засобів або контейнера, наявністьзахисного маркірування вантажу і справність тари; перевірити відповідністьнайменування вантажу і транспортного маркірування на ньому даним, зазначеним утранспортному документі; перевірити, чи були дотримані встановлені правилаперевезення, що забезпечують запобігання вантажу від ушкодження і псування,терміни доставки, а також зробити огляд вантажу. У випадку одержання від органатранспорту вантажу без перевірки кількості місць, ваги і стани його одержувач упорядку, установленому правилами оформлення видачі вантажів, зобов'язанийзажадати від органів транспорту, щоб на транспортному документі була зробленавідповідна оцінка.
36. Договір поставки
Договір постачання – цедоговір, по якому продавець (постачальник), що здійснює підприємницькудіяльність, зобов'язується передати у встановлений термін (терміни) товар увласність покупця для використання його в підприємницькій або в інших цілях, незв'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, апокупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього визначену грошовусуму.
До договору постачаннязастосовуються загальні положення про купівлі-продажу, якщо інше не встановленодоговором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Характеристика:консенсуальний, двосторонній, оплатний, не публічний.
Особливості:постачальник – суб’єкт підприємницької діяльності; ціль придбання –використання у підприємницькій діяльності чи господарських відносинах; моментукладання і його виконання не збігаються; укладається на довгий час; можеукладатися товар (продукцію), який буде виготовлено в майбутньому;купівля-продаж відбувається на умовах оптової торгівлі.
Суттєві умови: предмет;сторони; кількість, якість, асортимент, комплектність; ціна; права і обов’язкисторін; відповідальність. Джерела регулювання: ЗУ „Про постачання продукції длядержавних потреб”, „Про закупку товарів, робіт, послуг за державні кошти”,Положення „Про поставки продукції виробничо-технічного призначення”,
Договори укладаютьсяшляхом складання одного документа, або шляхом прийняття постачальникомзамовлення покупця до виконання. Договірні відносини можуть бути встановленітакож шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами,радіограмами.
Проекти довгостроковихдоговорів висилаються покупцеві в 2 екземплярах не пізніше 4 місяців до початкуперіоду, на який укладається договір. Якщо договір на постачання продукції, щоне розподіляється, укладається на рік або більш короткий період, покупецьнаправляє постачальникові замовлення в 2 екземплярах із указівкою необхіднихданих. Замовлення вважається прийнятим до виконання і здобувають силу договору,якщо протягом 20 днів після його одержання постачальник не повідомить покупцевіпро відхилення замовлення або про заперечення по окремих його умовах.Заперечення по окремих умовах замовлення і їхні мотиви постачальник вказує впідписаному замовленні. При необхідності узгодження додаткових умов, непередбачених замовленням, постачальник у той же термін направляє покупцевіпроект договору в 2 екземплярах. Сторона не пізніше 20 днів після одержанняпроекту договору підписує його і 1 екземпляр договору повертає.
37. Загальні положенняпро оренду
За договором найму(оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно укористування за плату на певний строк.
Характеристика:двосторонній, оплатний. Може бути консенсуальним та реальним.
Сторони – наймодавець(орендодавець) та наймач (орендатор).
ЦК не пред’являєспеціальних вимог до сторін договору найму – ними можуть бути як юридичні так іфізичні особи. Наймодавцями можуть бути як власники майна, так і уповноваженніними особи.
Предметом договорунайму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свійпервісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Законом можуть бутивстановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметомдоговору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майнавстановлюються ЦК та іншим законом. До договору оренди застосовуються загальніправила про форми угод.
Відмінності від іншихдоговорів: наймач отримує майно не у власність, а у тимчасове користування, зацією ознакою договір відрізняється від договору купівлі-продажу, за якимпокупець майна стає його власником; предметом договору найму можуть бути тількиіндивідуально-визначенні, неспоживні речі (нежилі приміщення, устаткування,авто), не знищуванні і процесі їх використання, за цією ознакою договір орендивідрізняється від договору займу, за яким зайомщик набуває майно у власність тазобов’язаний повернути не теж саме, а таку ж кількість речі того самого роду іякості; оплатний договір – за цією ознакою договір відрізняється від договорусуди.
Договір наймуукладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений,договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторіндоговору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договорув будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а уразі найму нерухомого майна – за три місяці. Договором або законом може бутивстановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму,укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні(граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливувстановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовиласявід договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливоммаксимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищуєвстановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, щовідповідає максимальному строку. 38. Договір позички
За договором позичкиодна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передатидругій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленогостроку.
Характеристика:безоплатний, консенсуальний (тоді двосторонній) чи реальний (тодіодносторонній).
Предметом може бутитільки індивідуально визначенні речі, не споживчі у процесі використання,оскільки вони повинні бути повернені після закінчення строку договору.
Сторони – позикодавецьта користувач. Позикодавцем може бути фізична чи юридична особа. Особа, щоздійснює управління майном, може бути позикодавцем за згодою власника. Юридичніособи, що здійснюють підприємницьку діяльність, не можуть передавати речіі убезоплатне користування особі, яка є засновником, учасником, керівником, членомйого органу управління чи контролю. Договір позички речі побутового призначенняміж фізичними особами може укладатися усно. Договір позички між юридичнимиособами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовійформі. Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини)укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 ЦК (Договір наймубудівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається уписьмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їхокремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальномупосвідченню). Договір позички транспортного засобу, в якому хоча б однієюстороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягаєнотаріальному посвідченню. Найбільше подібностей договору позички з договоромнайму (оренди), однак відрізняється від нього безоплатним характером.Подібність з договором зберігання обумовлена тим, що їх предметом єіндивідуально визначенні неспоживчі речі, які підлягають поверненню власнику.Різниця в тому, що в договорі зберігання річ передається для зберігання, а вдоговорі позички – для користування. За договором позички річ залишається увласності позикодавця, у той час, коли за договором займу майно передається у власністьпозичальника. Крім того, вони розрізняються за предметом – предметом договорупозички є тільки неспоживчі, індивідуально визначенні речі, а предметомдоговору займу – речі, визначенні родовими ознаками.
39. Договір наймужитлового приміщення: поняття, суб'єктний склад. Відмінність від договоруоренди. Члени сім'ї наймача
За договором найму(оренди) житла одна сторона – власник житла (наймодавець) передає абозобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньомуна певний строк за плату.
Характеристика:двосторонній, оплатний, консенсуальний або реальний (згідно ЖК тількиконсенсуальний).
Сторони: наймодавець танаймач.
Сторони можуть бутифізичними чи юридичними особами. Якщо наймач є юридичною особою, він можевикористовувати житло тільки для проживання в ньому фізичних осіб. Сторони вдоговорах найму приміщень в домах державного та громадського житлового фонду –житлово-експлуатаційна організація та ордероодержувач…
Договір укладається уписьмовій формі. Не дотримання письмової форми не тягне недійсності договору.Предметом можуть бути приміщення, а саме квартира, чи її частина, жилий дім, чийого частина. Приміщення повинно бути придатним для постійного проживання.відмінності від договору найма: предмет договору найма житла – тільки жилеприміщення; коло прав наймача в договорі найму житла ширше, ніж в договорінайма – а саме, вони мають не тільки право користуватися житлом в домахдержавного та громадського житлового фонду, але і мають право обміну, вселеннічленів родини і ін.; договір найма житла породжує права та обов’язки не тількидля наймача, але й для членів його родини; договір найму житла в домахдержавного та громадського житлового фонду мають безстроковий характер. Удоговорі найму житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом ізнаймачем. Ці особи набувають рівних з наймачем прав та обов'язків щодокористування житлом. Наймач несе відповідальність перед наймодавцем запорушення умов договору особами, які проживають разом з ним. Якщо наймачами житлає кілька осіб, їхні обов'язки за договором найму житла є солідарними. Порядоккористування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним,визначається за домовленістю між ними, а у разі спору – встановлюється зарішенням суду.
40. Права та обов'язкинаймача за договором найму житлового приміщення
Наймач зобов'язується:Використовувати житло за призначенням. Дотримуватися Правил користуванняприміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, своєчасно вживатизаходів до усунення виявлених у квартирі несправностей. Не допускатисамовільного перепланування квартир, руйнування конструкцій будинку, заміни таперестановки технічного обладнання в квартирі. Забезпечувати цілісність пломбприладів обліку води, тепла та газу, не допускати самовільного втручання вроботу цих приладів. У встановлені терміни сплачувати квартирну плату і платуза комунальні послуги, економно використовувати воду, газ, електричну і тепловуенергію. Дотримуватися правил пожежної та газової безпеки. Допускати у квартирута інші займані наймачем приміщення для огляду елементів житлового будинку тайого обладнання, перевірки показань засобів обліку в денний час, а у разіаварій і в нічний час, працівників підприємств з обслуговування житлового фондуза наявності у них відповідних посвідчень. При виїзді разом з членами сім'ї зжитла звільнити і здати його наймодавцю в належному технічному і санітарномустані. Відшкодовувати збитки, завдані житловому приміщенню або майну іншихмешканців будинку ним або членами його сім'ї.
Наймач має право:Вселяти відповідно до законодавства в займане ним житло інших осіб. Проводити вустановленому порядку обмін займаного житла на інше. Здавати в піднайом зазгодою членів сім'ї, що проживають разом з ним, житлове приміщення відповідно дозаконодавства. Бронювати в установлених законодавством випадках житло зотриманням охоронного свідоцтва. На збереження житлового приміщення у разітимчасової відсутності його та членів його сім'ї на підставах і в межахстроків, передбачених законодавством. Вимагати від наймодавця згідно іззаконодавством виконання покладених на нього обов'язків. У разі невиконаннянаймодавцем обов'язків щодо ремонту наданого в найом житла у випадках,викликаних нагальною потребою, провести ремонт і стягнути з наймодавця вартістьремонту або зарахувати її в рахунок наступних платежів. За наявностівідповідних умов у членів сім'ї наймача вимагати розподілу особистого рахунку іпереукладення договору найму з членами сім'ї наймача. Приватизувати займанежитло відповідно до законодавства.
41. Права та обов'язкинаймодавця за договором найму житлового приміщення
Наймодавецьзобов'язується: Здійснювати обслуговування будинку, забезпечувати роботутехнічного обладнання відповідно до вимог законодавства. Забезпечувати наданнякомунальних послуг. На час проведення капітального ремонту або реконструкціїбудинку з відселенням осіб, що проживають у ньому, надати наймачу і членам йогосім'ї інше житло, не розриваючи при цьому договору найму житла, що ремонтуєтьсяабо реконструюється. Компенсувати наймачеві витрати, пов'язані з перевезенням.У період проживання наймача в іншому житловому приміщенні він здійснюєквартплату лише за приміщення, надане йому на час ремонту. Своєчасно проводитипідготовку житлового будинку і його технічного обладнання до експлуатації восінньо-зимовий період. Доводити наймачу встановлені тарифи нажитлово-комунальні послуги та розміри щомісячних платежів за них.
Наймодавець має право:Вимагати від наймача дотримання Правил користування приміщеннями житлових будинківі прибудинковими територіями та своєчасного внесення ним плати зажитлово-комунальні послуги. У разі відмови наймача від переселення в іншежитлове приміщення на період капітального ремонту або реконструкції будинкувимагати переселення його в судовому порядку. Вживати всіх необхідних заходівдля відселення наймача та членів його сім'ї, якщо будинок (житлове приміщення)загрожує обвалом. Вимагати в судовому порядку виселення наймача, членів йогосім'ї або інших осіб, які проживають разом з ним, без надання іншого житла,якщо вони систематично псують чи руйнують приміщення або використовують його неза призначенням, або створюють неможливі умови для спільного проживання з нимиінших мешканців будинку. На вхід до займаного житла для огляду елементів житловогобудинку та його обладнання і перевірки показань приладів обліку води, тепла тагазу. Під час аварійних ситуацій проникати у житлові приміщення (квартири) уразі відсутності наймача або членів його сім'ї у порядку, встановленомузаконодавством.
42. Загальні положенняпро підряд
За договором підрядуодна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу зазавданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти таоплатити виконану роботу.
Договір підряду можеукладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконанняіншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремихвидів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов’язанийодержати спеціальний дозвіл.
Характеристика:консенсуальний, оплатний, двосторонній.
Предмет завждиіндивідуалізований. Це результат праці підрядника. Праця може бути спрямованана створення індивідуально визначеної речі (інструмента, виробу, машини), на їїзміну чи відновлення (ремонт будинку, трактору, машини), він може складатися впереміщенні речі (перенесення меблі), у виконанні робіт.
Сторони – підрядник тазамовник, ними можуть бути як юридичні так і фізичні особи. Договір підрядувідноситься до типу договорів про виконання робіт. Договір підряду схожий зтрудовим договором, коли у якості підрядника виступає громадянин. Різниця міжними в тому, що підрядник сам організує свій труд та зобов’язується здатизамовнику його результат. За трудовим договором працівник включається у певний трудовийколектив, виконуючи в ньому певну трудову функцію відповідно до правилвнутрішнього трудового розпорядку. Подібність з договором купівлі-продажу тапоставки обумовлено тим, що за договором підряду на виготовлення якоїсь речіпідрядник, як продавець та постачальник, зобов’язується передати її іншійстороні у власність. Подібність цих договорів появляється також і в тому, щовони укладаються по поводу речей, які ще не існують та повинні бутивиготовленні у майбутньому. Договір підряду відрізняється від вказанихдоговорів тим, що передбачає права та обов’язки сторін, пов’язані на тільки зпередачею та оплатою, а, головним чином, з виготовленням речі.
Види договорі:побутового підряду; будівничого підряду; підряду на виконання проектних тадослідних робіт.
43. Приватизаціядержавного житлового фонду
Приватизація державногожитлового фонду – відчуження квартир (домів), кімнат в квартирах таодноквартирних домів, де проживають два та більше наймачів, та господарськихбудівель та приміщень (підвалів, сараїв), що відносяться до них, державногожитлового фонду на користь громадян України.
Об’єкти приватизації –квартири багатоквартирних домів та одноквартирні дома, кімнати в квартирах таодноквартирних домах, де проживають два та більше наймачів, що використовуютьсягромадянами на умовах найму.
Способи приватизації:безоплатна передача громадянам квартир (домів) з розрахунку санітарної норми 21м2 загальної площі на наймача та кожного члена родини та додатково 10квадратних м2 на сім’ю; продаж надлишків загальної площі квартири (домів)громадянам України, які проживають в них чи стоять на черзі нужденних вполіпшенні житла. Незалежно від розмірів загальної площі безоплатно передаютьсяу власність громадян займаниє ними: однокімнатні квартири; кварти (дома), отриманіу випадку зносу чи відселення з приватних домів, якщо попередні власники неотримали при цьому компенсації; квартири (дома), в яких проживають Герої СРСР,Герої Соціалістичної Праці, особи, нагородженні орденом Слави трьох ступенів,ветерани війни, інваліди І та ІІ груп, інваліди з дитинства, ветерани праці,репресовані; квартири (дома), де проживають багатодітні сім’ї. Передача квартирздійснюється у загальну спільну чи часткову власність з письмової згоди всіхповнолітніх членів сім’ї, що постійно проживають у даній квартирі, в тому числітимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковимвизначенням уповноваженого власника квартири. Власники квартир багатоповерховихдомів є співвласниками допоміжних приміщень дому, технічного устаткування,елементів зовнішнього благоустрою та зобов’язані приймати участь у загальнихвитратах, пов’язаних з утриманням дома та придомої території відповідно досвоєї долі у майні дому. Допоміжні приміщення передаються у власністьбезоплатно та окремій приватизації не підлягають. Утримання приватизованихквартир здійснюється за рахунок їх власників незалежно від форм власності наних.
44. Договір підряду:визначення, загальна характеристика законодавства, суб'єктний склад
За договором підрядуодна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу зазавданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти таоплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення,обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їїрезультату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановленихзаконом, підрядник (субпідрядник) зобов’язаний одержати спеціальний дозвіл.
Характеристика:консенсуальний, оплатний, двосторонній.
Предмет завждиіндивідуалізований. Це результат праці підрядника. Праця може бути спрямованана створення індивідуально визначеної речі (інструмента, виробу, машини), на їїзміну чи відновлення (ремонт будинку, трактору, машини), він може складатися впереміщенні речі (перенесення меблі), у виконанні робіт.
Сторони – підрядник тазамовник, ними можуть бути як юридичні так і фізичні особи. Договір підрядувідноситься до типу договорів про виконання робіт. Договір підряду схожий зтрудовим договором, коли у якості підрядника виступає громадянин. Різниця міжними в тому, що підрядник сам організує свій труд та зобов’язується здатизамовнику його результат. За трудовим договором працівник включається у певнийтрудовий колектив, виконуючи в ньому певну трудову функцію відповідно до правилвнутрішнього трудового розпорядку. Подібність з договором купівлі-продажу тапоставки обумовлено тим, що за договором підряду на виготовлення якоїсь речіпідрядник, як продавець та постачальник, зобов’язується передати її іншій стороніу власність. Подібність цих договорів появляється також і в тому, що вониукладаються по поводу речей, які ще не існують та повинні бути виготовленні умайбутньому. Договір підряду відрізняється від вказаних договорів тим, щопередбачає права та обов’язки сторін, пов’язані на тільки з передачею таоплатою, а, головним чином, з виготовленням речі.
Види договорі:побутового підряду; будівничого підряду; підряду на виконання проектних тадослідних робіт.
45. Виконання таприпинення договору підряду
Замовник має право убудь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльністьпідрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує їїнастільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник маєправо відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщопід час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належнимчином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків,а в разі невиконання підрядником цієї вимоги – відмовитися від договору підрядута вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особіза рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботивідмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконанучастину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Обов’язки підрядника:організувати роботу та керувати нею, залишаючись відповідальним передзамовником за виконання всієї роботи; виконати роботу зі свого матеріалу тасвоїми засобами, якщо інше встановлено договором; зберігати матеріали, наданійому замовником – приймати всі міри по збереженню майна, переданого йомузамовником та відповідати за втрату чи пошкодження цього майна; виконати роботуу визначений строк; інформаційно-попереджувальні обов’язки.
Обов’язки замовника:прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору; оплатити роботу.Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи абоокремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену цінупісля остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і впогоджений строк або, за згодою замовника, – достроково.
Підрядник має правовимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановленихдоговором. Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршилороботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїмвибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк абовиправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат навиправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше невстановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умовдоговору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагатирозірвання договору та відшкодування збитків. 46. Договір побутовогопідряду
За договором побутовогопідряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язуєтьсявиконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену длязадоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов’язуєтьсяприйняти та оплатити виконану роботу.
Характеристика:публічний, консенсуальний, оплатний, двосторонній. Договір побутового підрядувважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовниковіквитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Відсутність узамовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків дляпідтвердження факту укладення договору або його умов.
Сторони: підрядник тазамовник. В якості замовника виступають громадяни, а в якості підрядника –зазвичай спеціалізовані підприємства та об’єднання побутового обслуговування,спеціальна правоздатність яких спрямована на надання громадянам різного родупослуг та виконання робіт, а також громадяни – суб’єкти підприємницькоїдіяльності.
Підрядник не має праванав’язувати замовникові включення до договору побутового підряду додатковихоплатних робіт або послуг. У разі порушення цієї вимоги замовник має правовідмовитися від оплати відповідних робіт або послуг. Замовник має право убудь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду,сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі,фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавшийому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вонине входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті. Умови договору, щопозбавляють замовника цього права, є нікчемними.
Підрядник зобов’язанийдо укладення договору побутового підряду надати замовникові необхідну тадостовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, проціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його проханняінші відомості, що стосуються договору.
Підрядник зобов’язанийназвати замовникові конкретну особу, яка буде виконувати роботу, якщо захарактером роботи це має значення. Якщо підрядником були допущені істотнівідступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки вроботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїмвибором: виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості;розірвання договору та відшкодування збитків.
47. Договірбудівельного підряду
За договором будівельногопідряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єктабо виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисноїдокументації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельниймайданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію,якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінченібудівельні роботи та оплатити їх.
Характеристика:двосторонній, консенсуальний, оплатний, є видом договору підряду.
Договір будівельногопідряду регулюється ЦК, ЗУ „Про інвестиційну діяльність”.
Сторони: підрядник тазамовник. Ними можуть бути фізичні та юридичні особи, в тому числі іноземнігромадяни. Учасником відносин може бути інвестор – суб’єкт, який приймає рішенняпро вкладення власних, позичених, заучених майнових та інтелектуальнихцінностей в об’єкт інвестування.
Підрядник зобов’язанийотримати дозвіл на виконання цих робіт.
Види договору: навиконання будівельно-монтажних та інших робіт по об’єкту в цілому; на виконанняокремих комплексів робіт; на виконання пусконалагоджувальних робіт; навиконання робіт по капітальному ремонту будівель та споруд. Предмет договору:відповідний об’єкт будівництва, що здається підрядником замовнику, а задоговором субпідряду – закінчений комплекс певних робіт.
Обов’язки замовника:побудувати у визначений строк об’єкт чи виконати інші будівельні роботивідповідно до проектно-кошторисної документації; здійснити матеріально-технічнезабезпечення будівництва; страхувати об’єкт будівництва; гарантувати якістьроботи; здати замовнику у встановлений строк об’єкт чи інші будівельні роботи;своєчасно усунути недоліки та дефекти, виявлені в процесі прийоми роботи, атакож усунути недоліки, допущені за його провини.
Обов’язки замовника:надати підряднику будівельну площадку (фронт роботи); надавати підрядникупослуги, пов’язані з енерго-, водопостачанням; прийняти об’єкт; оплатитиоб’єкт.
За невиконання чиненалежне виконання обов’язків за договором будівельного підряду сторонасплачує встановлену неустойку (пеню), а також відшкодовує збитки.
48. Договір перевезеннявантажу
Види транспортнихдоговорів: на організацію перевезення; на перевезення вантажу; морського тарічного буксирування; транспортного експедирування; на експлуатацію залізничнихпідземних шляхів.
Перевезеннярегулюється: ЦК, Повітряний кодекс; кодекс торгового мореплавства; ЗУ „Протранспорт”, ЗУ „ПРО залізничний транспорт”, ЗУ „Про автомобільний транспорт”,Устав автомобільного транспорту, Устав залізничних доріг.
У якості окремого видидоговору виступає договір чартеру (фрахтування).
За договоромперевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставитидовірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення тавидати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), авідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезеннявантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажупідтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншогодокумента, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можутьбути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезеннявантажу.
Сторони: перевізник тавантажовідправник. Вантажоодержувач не є стороною в договорі, однак у ньоговиникають за договором деякі права та обов’язки.
Характеристика: якправило є реальним, для його укладання необхідна передача вантажу перевізникута прийняття ним вантажу для перевезення; перевезення вантажу автомобільнимтранспортом відноситься до консенсуальних оскільки він вважається укладеним змоменту осягнення сторонами згоди по істотним умовам договору, до прийняттявантажу перевізником.
Предмет – транспортніпослуги, тобто послуги о переміщенню (перевезенню) матеріальних цінностей.
Перевізник і власник(володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезеньможуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізникзобов’язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу –передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковомудоговорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови наданнятранспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків,а також інші умови перевезення.
49. Договірстрахування: джерела правового регулювання, види страхування, визначення,суб'єктний склад
За договоромстрахування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певноїподії (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) абоіншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), астрахувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати іншіумови договору.
Предметом договорустрахування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язаніз: життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особистестрахування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майновестрахування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхуваннявідповідальності).
Договір страхуванняукладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхомвидачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір єнікчемним.
Істотними умовамидоговору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розміргрошової суми, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату у разінастання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строкийого сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільногозаконодавства. Договір страхування набирає чинності з моменту внесеннястрахувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Страховиком є юридичнаособа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержалау встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вимоги,яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності таздійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом.Страхувальником може бути фізична або юридична особа.
Страхувальник має правоукласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховикзобов’язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку абонастання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладеннідоговору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержаннястрахової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настаннястрахового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.
Видами добровільногострахування: страхування життя; страхування від нещасних випадків; медичнестрахування (безперервне страхування здоров'я); страхування здоров'я на випадокхвороби; страхування залізничного транспорту; страхування наземного транспорту(крім залізничного); страхування повітряного транспорту; страхування водноготранспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); страхування від вогневихризиків та ризиків стихійних явищ; страхування майна; страхування цивільноївідповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальністьперевізника); страхування відповідальності власників повітряного транспорту(включаючи відповідальність перевізника); страхування відповідальностівласників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбаченапунктами 12-14 цієї статті); страхування кредитів (у тому числівідповідальності позичальника за непогашення кредиту); страхування інвестицій;страхування фінансових ризиків; страхування судових витрат; страхування виданихгарантій (порук) та прийнятих гарантій; страхування медичних витрат; інші видидобровільного страхування.
Види обов'язковогострахування: медичне страхування; особисте страхування медичних іфармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях,що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусомімунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків; особистестрахування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах іорганізаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежноїохорони і членів добровільних пожежних дружин (команд); страхування спортсменіввищих категорій; страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарноїмедицини; особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; авіаційнестрахування цивільної авіації; страхування відповідальності морськогоперевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морськоготранспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті,вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам; страхуванняцивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;страхування засобів водного транспорту; страхування врожаюсільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державнимисільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукровихбуряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності; страхуванняцивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, якаможе бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту; страхування працівників (крімтих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державногобюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в томучислі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, якуможе бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки,включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність наяких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічногохарактеру; страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі зашкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції,якщо інше не передбачено такою угодою; страхування майнових ризиків за угодоюпро розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України «Про угодипро розподіл продукції»; страхування фінансової відповідальності, життя іздоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу увипадках, передбачених Законом України «Про нафту і газ»; страхуваннямедичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'ята державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах іорганізаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадокзахворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійнихобов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію(видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бутизаподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу підчас транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелікяких затверджується КМУ за поданням Національного космічного агентства України;страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності;страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які євласністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічноїтехніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запускукосмічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічномупросторі; страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечнихвантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечнихвантажів; страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких можезаподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом МіністрівУкраїни; страхування відповідальності власників собак (за переліком порід,визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіянатретім особам; страхування цивільної відповідальності громадян України, щомають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бутизаподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чивикористання цієї зброї; страхування тварин на випадок загибелі, знищення,вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках тазгідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду,заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну; страхуваннявідповідальності морського судновласника; страхування ліній електропередач таперетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідоквпливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіхосіб; страхування відповідальності виробників (постачальників) продукціїтваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіянутретім особам; страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення,випадкового пошкодження або псування. страхування фінансової відповідальностіуправителя майном за збитки при здійсненні управління цим майном; страхуваннявід ризиків загибелі або пошкодження нерухомості, набутої в результатіуправління майном; страхування фінансових ризиків неотримання, невчасногоотримання та отримання не у повній сумі платежів за договорами про іпотечнікредити та платежів за іпотечними сертифікатами; страхуваннябудівельно-монтажних робіт забудовником відповідно до Закону України «Профінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла таопераціях з нерухомістю»; страхування відповідальності забудовника передтретіми особами відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитнімеханізми і управління майном при будівництві житла та операціях знерухомістю»; страхування майна, переданого у концесію; страхуванняцивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бутизаподіяно довкіллю або здоров'ю людей під час зберігання та застосуванняпестицидів і агрохімікатів; страхування цивільної відповідальності суб'єктагосподарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведеннявибухових робіт. 50. Зміст договору страхування
За договоромстрахування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певноїподії (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) абоіншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), астрахувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати іншіумови договору.
Предметом договорустрахування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язаніз: життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особистестрахування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майновестрахування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхуваннявідповідальності).
Договір страхуванняукладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхомвидачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір єнікчемним.
Істотними умовамидоговору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розміргрошової суми, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату у разінастання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строкийого сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільногозаконодавства.
Договір страхуваннянабирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу,якщо інше не встановлено договором.
Страховиком є юридичнаособа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержалау встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вимоги,яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності таздійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом.
Страхувальником можебути фізична або юридична особа.
Страхувальник має правоукласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховикзобов’язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку абонастання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладеннідоговору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержаннястрахової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настаннястрахового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.
52. Договір комісії
За договором комісіїодна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони(комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але зарахунок комітента.
Характеристика:консенсуальний, оплатний, двосторонній.
Сторони: комітент такомісіонер, вони можуть бути фізичними та юридичними особи.
Форма: письмова.Договір може укладатися у вигляді єдиного документу, накладної, квіт нації,товарного ярлика, прийомної квитанції.
Предмет: угоди.
Договір комісії можебути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням абобез визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортиментутоварів, які є предметом комісії.
Комітент може бутизобов’язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами.
Істотними умовамидоговору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати або купити майно,є умови про це майно та його ціну.
Відмінність віддоручення: повірений діє від імені довірителя, комісіонер виступає від свогоімені; договір доручення може бути як оплатним, так і безоплатним, а договіркомісії – завжди оплатний; у договорі доручення предметом є юридичні дії, а вдоговорі комісії – тільки угоди (більш вузьке поняття порівняно з юридичнимидіями).
Обов’язки комісіонера:виконати угоду на умовах найбільш вигідних для комітента, та відповідно до йоговказівок; виконати всі обов’язки та здійснити всі права, що випливають з угоди,укладеної ним з третьою особою; зберегти майно комітента; після вчинення угодиза дорученням комітента надати комітенту звіт та передати йому все отримане задоговором комісії.
Обов’язки комітента:забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання обов’язків перед третімиособами; прийняти від комісіонера виконання за договором; сплатити комісіонерукомісійну плату.
За згодою комітентакомісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою(субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера передкомітентом. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонераправа та обов’язки комітента. У виняткових випадках, якщо цього вимагаютьінтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згодикомітента. Комітент не має права без згоди комісіонера вступати у відносини з субкомісіонером.
53. Кредитний договір
За кредитним договоромбанк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошовікошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, апозичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Характеристика:консенсуальний, оплатний, двосторонній.
Сторони: кредитодавець,позичальник.
Кредитний договірукладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержаннямписьмової форми, є нікчемним.
Кредитний договір можебути укладений як шляхом складання єдиного документу, підписаного кредитором тапозичальником, так і шляхом обміну листами, телеграми, телефонограмами,підписаними сторонами.
Кредитодавець має правовідмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частковоабо в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутомабо за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданийпозичальникові кредит своєчасно не буде повернений.
Позичальник має правовідмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомившипро це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо іншене встановлено договором або законом. У разі порушення позичальникомвстановленого кредитним договором обов’язку цільового використання кредитукредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитуванняпозичальника за договором. Договором, виконання якого пов’язане з переданням увласність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовимиознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати,відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційнийкредит), якщо інше не встановлено законом.
Виконання обов’язкуповернути кредит може бути забезпечено поручительством, гарантією, неустойкою(штрафом чи пенею). 54. Договір позики
За договором позикиодна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові)грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальникзобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сумупозики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Безоплатним договірвважається: якщо його предметом є речі, визначені родовими ознаками або коли вінукладається між фізичними особами на суму, яка не перевищує п’ятдесятикратногорозміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян і не пов’язаний ізздійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.
Позикодавець має правона одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше невстановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентіввстановлюються договором.
Якщо договором невстановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставкиНаціонального банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторінпроценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позикивважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму,яка не перевищує п’ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходівгромадян, і не пов’язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча боднією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Договір позики єукладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовимиознаками.
Договір позикиукладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разівперевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходівгромадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно відсуми.
На підтвердженняукладення договору позики та його умов може бути представлена розпискапозичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцемвизначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Характеристика:реальний, односторонній, може бути як оплатним так і безоплатним, строковий чибезстроковий.
Сторони: позикодавецьта позичальник, якими можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи. Обмеженнявідносно можливості бути позикодавцем встановлено для установ, які не маютьправа розпоряджатися закріпленим за ними майном.
Предмет – гроші аборечі визначені родовими ознаками.
55. Договірбанківського рахунку
За договоромбанківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритийклієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконуватирозпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка тапроведення інших операцій за рахунком.
Банк має правовикористовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його правобезперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати таконтролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлюватиінші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатисягрошовими коштами на власний розсуд.
Сторони: банк та клієнт(володілець рахунку).
Договір є публічним.
Обов’язки банку:здійснювати для клієнта операції, передбачені для рахунків даного виду законом,банківськими правилами ті звичаями білового обороту; нараховувати грошовікошти, що надійшли на рахунок, у день надходження в банк відповідногорозрахункового документу; за розпорядженням клієнта видати чи перерахувати зйого рахунку кошти в день надходження до банку відповідних розрахункових документів.Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі зрахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів(кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит навідповідну суму від дня здійснення цього платежу. За користування грошовимикоштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума якихзараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківськогорахунка або законом. Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта напідставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахункаклієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках,встановлених договором між банком і клієнтом. У разі несвоєчасного зарахуванняна рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списаннябанком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта проперерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно післявиявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належногоотримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше невстановлено законом.
56. Форми безготівковихрозрахунків в Україні
При здійсненнібезготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжнихдоручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, атакож інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаямиділового обороту.
Сторони у договорімають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд.Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі– банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із законута не обумовлено видом безготівкових розрахунків. За платіжним дорученням банкзобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщеніна його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахуноквизначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк,встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк непередбачений договором або звичаями ділового обороту. У разі розрахунків заакредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) – заявникаакредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язуєтьсяпровести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому(виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштівабо визначеної ним особи – бенефіціара. У разі відкриття покритого акредитивапри його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку вбанку-емітенті або виконуючому банку. У разі відкриття непокритого акредитивабанк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштівна рахунку платника за рахунок банківського кредиту. Відкличний акредитив можебути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попередньогоповідомлення одержувача грошових коштів. Відкликання акредитива не створюєзобов'язань банку-емітента перед одержувачем грошових коштів. Безвідкличнийакредитив може бути анульований або його умови можуть бути змінені лише зазгодою на це одержувача грошових коштів.
Акредитив закриваєтьсяу разі: 1) спливу строку дії акредитива; 2) відмови одержувача грошових коштіввід використання акредитива до спливу строку його дії, якщо це передбаченоумовами акредитива; 3) повного або часткового відкликання акредитива платником,якщо таке відкликання передбачене умовами акредитива.
У разі розрахунків заінкасовими дорученнями (за інкасо) банк (банк-емітент) за дорученням клієнтаздійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або)акцепту платежу. Банк-емітент, який одержав інкасове доручення, має правозалучати для його виконання інший банк (виконуючий банк). Розрахунковим чеком(чеком) є документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядженнявласника рахунку (чекодавця) банку переказати вказану у чеку грошову сумуодержувачеві (чекодержателю). Платником за чеком може бути лише банк, в якомучекодавець має грошові кошти на рахунку, якими він може розпоряджатися.Відкликання чека до спливу строку для його подання не допускається. Видача чекане погашає грошового зобов'язання, на виконання якого він виданий.
57. Зобов'язання зіспільної діяльності
За договором про спільнудіяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створенняюридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Спільна діяльність можездійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) абобез об’єднання вкладів учасників.
Характеристика:консенсуальний, оплатний, двосторонній чи багатосторонній, взаємний.
Договір про спільнудіяльність укладається у письмовій формі.
Умови договору проспільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або веденняїхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна,покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій таінші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено закономпро окремі види спільної діяльності.
Різновиди договору:договір простого товариства, договір про спільну інвестиційну діяльність.
За договором простоготовариства сторони (учасники) беруть зобов’язання об’єднати свої вклади таспільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Загальніознаки договору про спільну діяльність: обов’язок сторін діяти спільно безстворення юридичної особи; мета діяльності, що об’єднує учасників, може бутибудь-якою, але не може суперечити законові. Організаційно-правові формиспільної діяльності: спільна діяльність без поєднання вкладів учасників;спільна діяльність з об’єднанням вкладів учасників; спільна діяльність зістворенням юридичної особи. Зобов’язання щодо спільної діяльності не повинніґрунтуватися на тому, коди один учасник має лише вигоди, а інший – збитки. 58.Загальні положення про відшкодування шкоди
Делікті зобов’язання –цивільно-правові зобов’язання, за якими потерпілий (кредитор) має правовимагати від особи, відповідальної за спричинення шкоди (боржника)відшкодування в повному обсязі протиправно спричиненої шкоди шляхомвідшкодування її в натурі чи стягнення спричинених збитків.
Регулюється: Постановапленуму ВСУ „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами провідшкодування шкоди”, Постанова пленуму ВСУ „Про судову практику у справах провідшкодування моральної шкоди”, Роз’яснення Президії Верховного арбітражногосуду України.
Відмінності віддоговірних зобов’язань. Коли сторони знаходяться в договірних відносинах, алеспричинення шкоди однією стороною іншій стороні не пов’язане з виконаннямзобов’язань, які виникають із цього договору, то такі відносини, незалежно віднаявності договору, при рішенні суду слід керуватися деліктноювідповідальністю. Розмежування підстав цих відповідальностей необхідно і тому,що розмір відшкодування збитків, спричинених кредитору невиконанням зобов’язаньпо договору, може бути обмежено, а при відшкодуванні недоговірної шкоди вонапідлягає відшкодуванню у повному розмірі. Збитки, спричиненні невиконаннямдоговірних зобов’язань, повинен відшкодовувати контрагент за договором, апозадоговірні збитки відшкодовує особа, яка його спричинила, або особа,відповідальна за спричинення шкоди.
Як в договірних, так ів деліктних зобов’язаннях законодавство виходить із принципу вини контрагентучи особи, яка спричинила шкоду. Однак в деліктних зобов’язаннях є виключення іззагального правила, коли допускається покладення обов’язку на особу без їївини.
Розмежування деліктноїта договірної відповідальності спрямоване на виключення конкуренції позовів, щовипливають з них.
Підстави виникненняделіктних зобов’язань – правопорушення, тобто протиправне шкідлива, виннаповедінка особи, яка спричинила шкоду.
Склад правопорушеннявключає 4 елементи – умови відповідальності: наявність шкоди у потерпілого;протиправність поведінки особи; причинний зв’язок між поведінкою та шкодою, онастала; вина особи.
Майнова шкода, завдананеправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правамфізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної абоюридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе,що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завданакаліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідокнепереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода,завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених ЦК таіншим законом. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особінеправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, якаїї завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другоюцієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державноївлади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної абоюридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншимушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеноїнебезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконногозасудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності,незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підпискипро невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративногостягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановленихзаконом.
59. Відшкодуванняшкоди, заподіяної життю та здоров'ю робітника
Фізична або юридичнаособа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичнійособі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений нимвнаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а такожвідшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування,санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, сторонньогодогляду тощо.
У разі каліцтва абоіншого ушкодження здоров’я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди непрацювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітноїплати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я,відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв’язку з втратоюздоров’я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.
Договором або закономможе бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпіломукаліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Шкода, завдана каліцтвом, іншимушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірнихзобов’язань, підлягає відшкодуванню.
У разі каліцтва абоіншого ушкодження здоров’я малолітньої особи фізична або юридична особа, яказавдала цієї шкоди, зобов’язана відшкодувати витрати на її лікування,протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.
Після досягненняпотерпілим чотирнадцяти років (учнем – вісімнадцяти років) юридична або фізичнаособа, яка завдала шкоди, зобов’язана відшкодувати потерпілому також шкоду,пов’язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розмірувстановленої законом мінімальної заробітної плати. Якщо на момент ушкодженняздоров’я неповнолітня особа мала заробіток, шкода має бути відшкодована їйвиходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розмірумінімальної заробітної плати.
Після початку трудовоїдіяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагатизбільшення розміру відшкодування шкоди, пов’язаної із зменшенням йогопрофесійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я,виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижчевстановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. Якщо потерпілий немає професійної кваліфікації і після досягнення повноліття продовжує залишатисянепрацездатним внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, завданогойому до повноліття, він має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі ненижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
60. Відшкодуванняшкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки
Делікті зобов’язання –цивільно-правові зобов’язання, за якими потерпілий (кредитор) має правовимагати від особи, відповідальної за спричинення шкоди (боржника)відшкодування в повному обсязі протиправно спричиненої шкоди шляхомвідшкодування її в натурі чи стягнення спричинених збитків.
Джерелом підвищеноїнебезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманнямтранспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганнямхімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин,утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, щостворює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та іншихосіб.
Шкода, завдана джереломпідвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовійпідставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо)володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання,зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірнозаволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, завдала шкодидіяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов’язанавідшкодувати її на загальних підставах.
Якщо неправомірномузаволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктомсприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодойого використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, участці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що маютьістотне значення.
Особа, яка здійснюєдіяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду,якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили абоумислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеноїнебезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана однійособі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лишеособи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіхосіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається увідповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщовнаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншимособам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов’язані її відшкодувати незалежновід їхньої вини.
25. Способизабезпечення виконання зобов'язань: види, їх коротка характеристика
Обязательстваосновываются на вере кредитора в то, что должник в будущем надлежащим образомвыполнит взятые на себя обязанности (отсюда название «кредитор» – веритель).
Ненадлежащее исполнениеобязанностей должником влечет применение к нему мер гражданско-правовойответственности и других санкций. Тем не менее выработан ряд специальныхсредств (видов), позволяющих обеспечить исполнение обязательств. Данные видыобеспечения исполнения обязательства регулируются Главой 49 ГК. Сутьспециальных средств обеспечения исполнения обязательства заключается впредоставлении кредитору должником дополнительного кредита – личного илиреального. Исключение представляют собой неустойка (мера ответственности) иудержание (мера оперативного воздействия на правонарушителя).
По закону выделяютсятакие средства обеспечения исполнения обязательств, как: неустойка (штраф,пеня); залог; поручительство; задаток; гарантия; удержание. Все способыобеспечения исполнения обязательства подразделяются на 2 вида: акцессорные(дополнительные): задаток, поручительство, залог: порождает акцессорноеправоотношение. Недействительность основного обязательства влечёт недействительностьакцессорного. неакцессорные (взаимосвязанные с основными): гарантия. Не зависитот основного обязательства. Неустойка представляет собой исключение, т.к.является элементом обеспечиваемого обязательства. Предусмотренные главой 49виды обеспечения исполнения обязательства не являются исчерпывающим перечнем.Как указано в ст. 546 ГК, законом или договором могут устанавливаться иные виды(средства) обеспечения. К иным средствам фактического обеспечения исполненияобязательств, не предусмотренным Главой 49 ГК, но признаваемым гражданскимправом, относятся: меры оперативного воздействия на правонарушителя(предусмотрены ГК и ХК); договор репо (договоры об обязательном последующемвыкупе продавцом ценных бумаг по заранее обусловленной цене) сделки,совершаемые под условием; предварительные договоры.
Согласно ГК, соглашенияоб установлении обеспечения исполнения обязательства заключаются в обязательнойписьменной форме, под страхом их недействительности (ст. 547 ГК). Для некоторыхвидов соглашений (ипотека) устанавливается обязательная нотариальная форма, адополнительно -требование государственной регистрации.
(1) Неустойка (ст. ст.549-552) Статья 549 ГК: неустойка – это денежная сумма или иное имущество,которую должник обязан уплатить кредитору в случае нарушения (неисполнения илиненадлежащего исполнения) обязательства. Неустойка выполняет двойную функцию:санкция (мера ответственности) и средство обеспечения исполнения обязательства.Является одним из наиболее распространённых средств обеспечения исполненияобязательств. Неустойка это заранее определённая сумма, подлежащая выплате.Преимуществом неустойки перед убытками как меры ответственности служит то, чтокредитору не нужно доказывать размер понесенного ущерба и причинно-следственнуюсвязь, а достаточно просто продемонстрировать факт нарушения договора Различаютштраф (исчисляется в процентах от суммы неисполненного или ненадлежащееисполненного обязательства) и пеню (исчисляется в процентах от суммынесвоевременно исполненного обязательства за каждый день просрочки). Суд можетуменьшить сумму причитающейся кредитору неустойки, если её размер являетсянесоразмерно большим по сравнению с понесенными кредитором убытками, и приналичии иных существенных обстоятельств (ч. 3 ст. 551 ГК). Уплата неустойки нелишает кредитора права требовать возмещения убытков. Виды неустойки взависимости от соотношения с убытками (ст. 204 ГК): зачётная (общее правило поХК); исключительная; штрафная (кумулятивная) (общее правило по ГК);альтернативная. Кредитор не вправе требовать выплаты неустойки в случае, еслинеисполнение было обусловлено обстоятельствами, не зависевшими от должника (ст.550).
(2) Поручительство(ст.ст. 553-5-59). По договору поручительства поручитель обязывается передкредитором другого лица отвечать за исполнение последним его обязательстваполностью или в определённой части. В сущности поручительство это личноеручательство лица за исполнительность и добросовестность основного должника.Отношение поручительства – 3 стороны. Договор между поручителем и должником –двустороннее акцессорное (дополнительное, придаточное) соглашение: (1) следуетсудьбе основного обязательства; возникает не ранее основного обязательства; (3)требование к поручителю может быть предъявлено не ранее срока исполнения поосновному обязательству. Поручительство может обеспечивать толькодействительные требования.
Поручительство являетсябезотзывным. Поручительство – безвозмездная сделка (нет корреспондирующегоправа на оплату), однако поручитель может получить вознаграждение от должника.Поручителями могут выступать несколько лиц сопоручителей. Возможно такжеперепоручительство – поручительство за поручителя. Особая форма договорапоручительства – письменная форма под страхом недействительности сделки.Особенность поручительства солидарная ответственность должника и поручителяперед кредитором, если иное не установлено договором поручительства, причёмпоручитель отвечает в том же объёме, что и должник, за уплату процентов,неустойки, убытков. Сопоручители отвечают перед кредитором как солидарныедолжники (ст. 192 ГК). Однако договором может быть установлена и субсидиарнаяответственность поручителя. Поручитель вправе предъявлять кредитору всевозражения, которые мог бы предъявить должник (оспаривание действительностисделки, требование уменьшения объёма ответственности). Закон устанавливает, чток исполнившему поручителю переходят все права кредитора по обязательству(личная суброгация) – обратные требования к неисправному должнику (ст. 193 ГК).Поручительство прекращается в таких случаях: с прекращением обеспеченногообязательства (на основаниях, предусмотренных Главой 19 (например,исполнением)); по срочным обязательствам – если кредитор в течение 3-х месяцевсо дня наступления срока обязательства не предъявил иск к поручителю (Проект –6 месяцев); по бессрочным обязательствам (или обязательствам до востребования)– по истечении 1 года со дня заключения договора поручительства, если иное непредусмотрено договором; при переводе долга, если поручитель не выразилсогласия отвечать за нового должника (ч. 3 ст. 201 ГК). Особые формыпоручительства: аваль (односторонняя абстрактная сделка, в силу которойопределённое лицо (авалист, кавент) принимает на себя простое и ничем необусловленное обязательство платежа суммы векселя или чека полностью или вчасти за счёт другого лица, обязанного к платежу по данному векселю);делькредере (ручательство комиссионера за исполнение третьим лицом сделки,заключённой с ним за счёт комитента по украинскому праву возможно только вовнешнеэкономической деятельности – ч. 2 ст. 402 ГК);
(3) Гарантия (ст.560-569 ГК) В силу гарантии банк или иное кредитное учреждение или страховаяорганизация (гарант) дают по просьбе другого лица (принципала) письменноеобязательство уплатить кредитору принципала (бенефициару) в соответствии сусловиями даваемого гарантом обязательства денежную сумму по предоставлениибенефициаром письменного требования о её уплате. В Украине положения о гарантииявляются весьма размытыми: ст. 196 ГК — отсылочная диспозиция к положениям опоручительстве. Определено, что к гарантии применяются положения ст. 191(обязательство отвечать за основного должника, необходимость обеспечения толькодействительного требования, необходимость оформления в письменной форме) и ст.194 (прекращение гарантии вследствие прекращения основного обязательства иливследствие необращения кредитора к гаранту в течение 3-х месяцев или поистечении 1 года с момента заключения договора гарантии).
Особенности гарантии:возможна только между юридическими лицами; приводит к возникновению несолидарной, а субсидиарной ответственности у гаранта по отношению кбенефициару; независимость гарантии от основного обязательства (неакцессорныйхарактер); ограничение размера ответственности гаранта суммой гарантии(косвенно установлено). Намного более подробно регулируется новым Гражданскимкодексом (ст.ст. 598-607): непередаваемость требований бенефициара к гаранту;ограниченность ответственности гаранта суммой гарантии Гарантия являетсябезотзывной, как и поручительство. Право требования бенефициара может бытьреализовано путём подачи иска, соответствующего условиям, предусмотренным вгарантии. Однако сначала нужно обратиться с иском к принципалу –субсидиарность. Несоблюдение требования о письменной форме договора о гарантии влечётнедействительность гарантии.
(4) Задаток (ст. ст.570-571 ГК) Денежная сумма, выдаваемая одной из договаривающихся сторон другойв счёт причитающихся платежей в доказательство заключения договора и вобеспечение его исполнения. 3 функции задатка: платёжная (в счёт причитающихсяплатежей); доказательственная (передача задатка свидетельствует о заключениидоговора); имеет большое значение, например, при заключении договора путёмобмена письмами, телеграммами, когда могут возникнуть споры о факте заключениядоговора, или в случае утраты текста договора; обеспечительная (штрафная) — вслучае неисполнения договорных обязанностей задаток остаётся у кредитора (ст.571 ГК). Исключение: соглашение сторон о возвращении задатка или невозможностьисполнения. В случае неисполнения обязательства задаткополучателем он долженпередать другой стороне двойную сумму задатка. Следует отметить, что задатокприменятся только к случаям неисполнения, но не ненадлежащего исполнения.Задаток нужно отличать от аванса (предоплаты), имеющего только одну – платёжную– функцию. Поэтому в случае уплаты аванса сторона, не исполнившая своихобязанностей, имеет право требовать возвращение аванса, если только другаясторона не сохраняет права на вознаграждение. Судебная практика идёт по томупути, что рассматривает заранее переданную сумму как аванс, если иное не будетдоказано заинтересованной стороной. Ранее по старому ГК задаток был возможентолько в обязательствах с участием только физических лиц. В новом ГК этоограничение снято. Из смысла закона вытекает возможность прекращенияобязательства путем превращения задатка в отступное, если стороны об этомдоговорятся. Неисправная сторона обязана возместить убытки другой стороне сучётом суммы задатка.
(5) Залог (ст.ст.572-593 ГК, Закон Украины «О залоге» от 2 октября 1992 р., Закон Украины «Обипотеке» от 5 июня 2003 г.) Залог – это вещный способ обеспечения исполненияобязательства. В римском частном праве залог в общем виде понимался как правона чужую вещь (jura in re aliena). Исторические формы залога: пигнус и фидуция.В силу залога кредитор (залогодержатель) имеет право в случае невыполнениядолжником (залогодателем) обеспеченного залогом обязательства получитьудовлетворение из стоимости заложенного имущества преимущественно перед другимикредиторами. Залог возникает в силу закона или договора. Предметом залога могутбыть: имущество, которое может быть отчуждено залогодателем и на которое можетбыть обращено взыскание; имущественные права (права требования, акции) Не можетбыть предметом залога: имущество, на которое не может быть обращено взыскание(см. Дополнение №1 к ст. 379 Гражданского процессуального кодекса Украины).национальные культурные и исторические ценности; требования, имеющие личныйхарактер; объекты государственной собственности, приватизация, которыхзапрещена. Виды залога: (а) Ипотека (от гр. Hypotheke – столб, подставка).Залог недвижимого имущества, при котором предмет залога остаётся узалогодателя. Предмет -любое недвижимое имущество. Договор об ипотеке должен бытьнотариально удостоверен. Особые правила – для ипотеки целостного имущественногокомплекса – право залогодержателя на финансовое оздоровление предприятия(включая введение своих представителей в руководство). По правилам ипотечногозалога осуществляется залог транспортных средств и космических объектов,остающихся во владении залогодателя. Регулируется данный вид залога Законом «Обипотеке». (б) Залог товаров в обороте или в переработке. Предмет: сырьё,полуфабрикаты, комплектующие, готовая продукция – обеспеченные родовымипризнаками. Реализованные товары перестают быть предметом залога с момента ихвручения приобретателю или транспортной организации, а приобретенные становятсяпредметом залога с момента возникновения на них права собственности залогодателя– динамичность предмета залога. (в) Заклад Залог движимого имущества,передаваемого во владение залогополучателю (пример: ломбардные операции). (г)Залог имущественных прав Предмет – права требования в обязательствах какнастоящие, так и будущие. Срочное право требования может быть предметом залогатолько до истечения срока. (д) Залог ценных бумаг Залог векселя или иной ценнойбумаги осуществляется путём индоссамента и вручения залогодержателюиндоссированной ценной бумаги. Если индоссамент невозможен, ценная бумагапередаётся по соглашению сторон. Особый порядок – для акций ЗАО: залогодателеми залогодержателем могут выступать только учредители ЗАО. Особые формы залога,предусмотренные иным законодательством: налоговый залог (Закон «О порядкепогашения задолженности перед бюджетом и государственными целевыми фондами»);избирательный залог (Закон «О выборах народных депутатов»); залог вмеждународном обороте; морской залог.