Міністерство освіти і науки України
Черкаський державний технологічний університет
Факультет перепідготовки фахівців
Контрольна робота
зкурсу
„Основи конституційного права України”
Тема: „Преамбула і загальні засади Конституції України. Особливостіконституційного статусу Автономної Республіки Крим.”
Варіант2
Перевірив: Виконав:
Черкаси 2007
ПЛАН
I. Преамбула і загальні засади Конституції України. 3
a) Поняттяпреамбули Конституції України, її принципові положення 3
b) Конституційніоснови державного ладу України 4
c) Конституційніоснови суспільного ладу України 6
d) Основи правовоїсистеми України 9
e) Конституційнезакріплення економічних відносин в Україні 10
f) Основинаціональної безпеки та міжнародної діяльності 11
II. Особливості конституційного статусу АвтономноїРеспубліки Крим. 14
a) АвтономноїРеспубліки Крим – невід’ємна складова частина України 14
b) Основиконституційного статусу Автономної Республіки Крим 14
c) ОрганиАвтономної Республіки Крим 15
d) Питання,які належать до відома Автономної Республіки Крим 16
e) Нормативно-правовіакти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим 17
Використана література 19
I. Преамбула та загальні засади Конституції України
a) Поняттяпреамбули Конституції України, її принципові положення
Конституція починається з вступної частини, яка традиційноіменується преамбулою. Зміст преамбули бере своїпрямі витоки у багатовіковій, складній і тяжкій боротьбі української нації.
Терміни Український народ (преамбула) і народ вширокому значенні у подальшому тексті Конституції юридично є тотожними.
У преамбулі зазначається те правове джерело,керуючись яким Верховна Рада України від імені Українського народу прийнялаКонституцію. Ним є Акт проголошення незалежності України, прийнятий ВерховноюРадою України 24 серпня 1991 p., і схвалений 1 грудня 1991 p. всенароднимголосуванням. Даний Акт за ступенем своєї легітимності не має рівних: саме зйого прийняттям почалася Україна як незалежна держава, саме цей Акт за своїмиполітичними і правовими наслідками є доленосною віхoю в історії українськогодержавотворення.
В преамбуліпроголошено, що Конституція приймається Верховною Радою «від іменіУкраїнського народу», що його складають «громадяни України всіхнаціональностей», що її основою є здійснення «українською нацією,усім Українським народом права на самовизначення». зафіксовано завданнязабезпечення в Україні прав і свобод, гідних умов життя людини, зміцненнягромадянської злагоди, розвитку і зміцнення демократичної, соціальної, правовоїдержави.Впреамбулі Конституції України формулюються цілі, мета побудови держави,важливіші вихідні положення політико-правового характеру, зокрема:
· положенняпро державно-політичне розуміння поняття “український народ”, за яким йоговизначають як єдність громадян України різних національностей, тобто всі особи,які належать до громадянства України, разом становлять український народ;
· положенняпро те що дану Конституцію прийнято на основі здійснення українською націєюправа на самовизначення;
· Положенняпро те, що дану Конституцію прийнято для забезпечення прав і свобод людини тагідних умов її життя;
· Положенняпро те, що парламентарії, приймаючи Основний Закон України, усвідомлюють усюсвою відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми іприйдешніми поколіннями українського народу;
· Положенняпро визначення Конституції Основним Законом України.
Слід зазначити, що, хоча преамбули не містятьвказівок на конкретну форму поведінки, вони мають істотне значення длятлумачення всього тексту конституції. Саме таким шляхом і йде конституційнапрактика більшості демократичних держав.
11лллллллллллллл
b) Конституційні основидержавного ладу України
Важливою складовою конституційного ладу є державний лад.Державний лад України являє собою організацію і діяльність держави. Оскількидержава сама є організацією, зокрема, політичною, то державний лад інодівизначається і може визначатись як будівництво держави (державне будівництво),або її устрій, діяльність.
За своєю суттю,змістом і формами державний лад є багатогранним явищем. Зокрема, державний ладУкраїни охоплює структурні (організаційні) і функціональні основи держави,зокрема, політичні, економічні, соціальні і культурні (духовні) основи.Політичні основи державного ладу України являють собою політичний механізм івідповідну політичну функцію (функції) держави; економічні основи – економічниймеханізм і відповідні функції держави тощо.
КонституціяУкраїни визначає основні засади, принципи державного ладу України, що єкерівними засадами організації та діяльності держави та її основних інститутів;органів державної влади, основних функцій держави, інших елементів (атрибутів)держави. Основними принципами державного ладу України є:
· принципсуверенності та незалежності держави; принцип демократизму;
· принципсоціальної і правової держави;
· принципунітарності (єдності, соборності);
· принципреспубліканської форми державного правління тощо.
Ці принципи відображено в основних рисах нашої держави, якиминаділяє її чинна Конституція України
Так, згідно зіст. 1 Конституції, Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальноюі правовою державою. Вона також проголошується унітарною державою (ст.2) ізреспубліканською формою державного правління (ст.5). Крім того, Українавизначається, за Конституцією України, національною і світською державою
Принциписуверенності та незалежності нашої держави є спорідненими й передбачають внутрішній ізовнішній суверенітет, незалежність України в усіх основних сферах: політичній,економічній, соціальній, культурній (духовній) та інших. За своєю суттю суверенітет,незалежність держави означають верховенство, повноту, цілісність,невідчужуваність і самостійність державної влади в межах державного кордону тарівноправність і незалежність держави у відносинах з іншими державами.
Принцип демократизму. Демократизм держави і державноголаду в цілому виявляється насамперед у визнанні народу носієм суверенітету ієдиним джерелом влади в Україні, а також у поєднанні безпосередньогонародовладдя зі здійсненням влади через органи державної влади й місцевогосамоврядування, у визнанні й гарантуванні місцевого самоврядування, удемократичному порядку формування органів державної владий місцевого самоврядування,у системі, структурі, функціях і повноваженнях органів державної влади ймісцевого самоврядування та у порядку їх діяльності.
Демократизмопосередковує насамперед і головним чином взаємовідносини держави та народу,держави й соціальних груп, держави й особи.
Принцип соціального характеру держави полягає перш за все у захистідержавою інтересів кожної особи, всіх класів та інших соціальних груп ісуспільства в цілому; у соціальній спрямованості діяльності держави, їїекономіки, внутрішньої та зовнішньої політики. За Конституцією Україна не лишепроголошується соціальною державою, але й визначається її ставленням до життя йздоров’я, честі та гідності, недоторканності й безпеки людини як найвищоїсоціальної цінності.
Конституцією закріплюється та гарантується система соціальнихта інших прав і свобод людини і громадянина, передбачається забезпеченнясоціальної спрямованості економіки, прийняття та втілення на практицісоціальних програм.
На жаль, насьогодні соціальна сфера державного ладу України залишається найменшгарантованою і переживає період свого становлення
Принципправового характеру нашої держави виявляється у передбаченому Конституцієюверховенстві права, тобто його пріоритеті щодо держави та інших інститутівдержави і суспільства, у здійсненні державної влади на засадах її поділу назаконодавчу, виконавчу й судову, у взаємній відповідальності держави та особи,неприпустимості порушення її прав і свобод тощо.
Важливим принципом державного ладу України є принципреспубліканської форми державного правління. До 1 січня 2006р. Україна булапрезидентсько-парламентською республікою, але із набуттям чинності змін доКонституції України наша держава отримала нову форму державного правління істала парламентсько-президентською формою державного правління, що відповідаєвимогам сьогодення щодо оптимізації форми державного правління.
Україна є національноюза своїм походженням державою, оскільки її утворення відбувалось на основіздійснення українською нацією, усім українським народом права на самовизначення.Національний характер держави зумовлюється певною мірою й етнонаціональнимскладом нашого суспільства. Це знаходить своє відображення у державній мові(ст. 10), символіці (ст. 20), інших атрибутах держави, її політиці сприянняконсолідації та розвиткові української нації, її історичній свідомості,традиціям та культурі, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної тарелігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України(ст. 11), у піклуванні про задоволення національно-культурних і мовних потребукраїнців, які проживають за межами держави.
У цілому тип іформа нашої держави як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної,правової мають поки що перехідний характер, оскільки фактично такою вона станелише з часом, визначившись більш повно у соціальному та інших відношеннях. Ниніж проголошення нашої держави як суверенної, незалежної, демократичної,соціальної та правової є певною мірою програмою її розвитку, програмоюукраїнського державотворення.
За державнимустроєм Україна є унітарною державою. Унітарна форма державного устроюдля України є найбільш виправданою, оскільки вона відповідає її етнічномускладу, історичному минулому, економічним і культурним реаліям. Хоча в той жечас у складі України є автономне утворення – Автономна Республіка Крим.Автономія передбачає право самостійного управління, вирішення фінансових,адміністративних, економічних та інших державних справ певною частиною держави,яке закріплене у загальнодержавній конституції та нормативно-правових актахавтономії. Існування в Україні Автономної Республіки Крим зумовлено передусімісторичними та етнічними особливостями даного регіону.
За формою державного (політичного) режиму Україна є демократичноюдержавою. Конституційний лад України ґрунтується на принципі пріоритетуправ і свобод людини й громадянина. Права й свободи людини та їх гарантіївизначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає передлюдиною за свою діяльність. Народ здійснює владу безпосередньо і через органидержавної влади та органи місцевого самоврядування.
Отже, державнавлада в Україні здійснюється на демократичних засадах, що є конституційноюгарантією демократичного режиму.
c) Конституційніоснови суспільного ладу України
Важлива роль усистемі конституційного ладу належить суспільному ладові. За своїм змістом вінстановить собою систему організаційних і правових форм соціальних відносин уполітичній, економічній, соціальній, культурній та інших сферах, передбачених ізакріплених конституцією та законами країни. Предметом безпосередньогоконституційного регулювання є, як правило, не всі аспекти суспільного ладу, айого основи (засади). Вони являють собою систему принципів організації тадіяльності суспільства. У Конституції України закріплено переважно основніпринципи нашого суспільства, його організації та функціонування.
Суспільний лад,як і державний лад, визначається і гарантується Конституцією та законамиУкраїни. На відміну від гарантованості державного ладу, гарантованістьсуспільного ладу України характеризується, в першу чергу, нормативно-правовимигарантіями. Але, якщо організація та діяльність держави, органів державноївлади та інших її інститутів має регулюватися Конституцією та іншими законамивсебічно і повно, то організація та діяльність суспільства мають регулюватисямінімально.
Конституційніпринципи суспільного ладу України виявляються в основних принципах організаціїі діяльності суспільства. До таких принципів слід відносити:
· принципнародного суверенітету; принцип демократизму суспільства, суспільного ладу;
· принципконституційності, законності суспільного ладу;
· принципполітичного, економічного та ідеологічного плюралізму;
· принципетнічної багатоманітності (поліетнічності) суспільства і політичної єдностіукраїнського народу;
· принципсоціальної справедливості тощо.
Принципсуверенності народу (народного суверенітету) закріплений в ст.5 КонституціїУкраїни, яка визначає народ України носієм суверенітету і єдиним джерелом владив державі. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади таоргани місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний ладУкраїни належить виключно народові і не може бути узурповане державою, їїорганам або посадовим особам.
Принципдемократизму суспільства полягає у незалежності влади народу і його участі уздійсненні влади. Народ України реалізує свіфй суверенітет, здійснюєнародовладдя як безпосередньо, так і через представницькі органи місцевогосамоврядування.
Від імені народуможе виступати тільки Верховна Рада. Народ має виключне право власності наземлю, надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси.
Одним знайважливіших принципів суспільства та суспільного ладу є плюралізм,багатоманітність, зокрема, політична, економічна, ідеологічна (стаття 15Конституції). Це означає, що Українська держава визнає право її громадян нарізноманітні політичні погляди та гарантує свободу політичної діяльності заумови, що така діяльність не суперечить Конституції й законам України. Державастоїть на позиції однакового ставлення до різних форм власності як у їхстворенні, так і в забезпеченні з боку держави захисту від протиправнихпосягань. Жодна ідеологія не може бути визнана державою як обов’язкова:Українська держава створює рівні умови для розвитку різних ідеологій, крім,звичайно, ідеологій, які за своїм змістом і сутністю є антидержавними абопропагують расову, національну, релігійну ворожнечу.
Реальне втіленняв життя конституційного положення про те, що суспільне життя ґрунтується назасадах політичної, економічної та ідеологічної різноманітності, виступаєнадійним гарантом побудови в Україні громадянського суспільства.
Принципконституційності, законності суспільного ладу України означає, що основні засадиорганізації і діяльності нашого суспільства визначаються і гарантуютьсяКонституцією, а основні форми суспільної діяльності та інших суспільнихвідносин – політичних, економічних, соціальних та інших – визначаються законамиУкраїни.
Держава гарантуєна конституційному рівні свободу суспільної діяльності; політичної, економічної(підприємницької), культурної (духовної, ідеологічної) діяльності, зокрема,релігійної діяльності, літературної, художньої, наукової і технічної творчості,інформаційної, природозахисної діяльності тощо.
Принципетнічної багатоманітності і політичної єдності українського народу полягає уконституційному визнанні наявності в Україні ряду етносів. Про це свідчить,зокрема, преамбула Конституції України, в якій зазначається, що Верховна РадаУкраїни приймає Конституцію – Основний Закон України – від імені українськогонароду – громадян України всіх національностей.
Ст.11 КонституціїУкраїни визначила, що держава сприяє консолвдації та розвиткові українськоїнації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитковіетнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів інаціональних меншин України. Основний закон також проголошує (ст.12), щоУкраїна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців,які проживають за її межами.
Закріплюючи державнийстатус української мови, Конституція водночас наголошує, що держава забезпечуєвсебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільногожиття на всій території України (ст.10). Водночас, Основний Закон гарантуєвільний розвиток, використання і захист російської мови та інших мовнаціональних меншин України.
Усі природніресурси, які знаходяться в межах території України, визначаються чинноюКонституцією об”єктами права власності українського народу
Принципсоціальної справедливості полягає в конституційному вираженні та захистіінтересівусього суспільства, кожної людини і громадянина та кожної соціальноїспільності. Зокрема, Конституція України закріплює і гарантує широке кологромадянських, політичних, економічних, соціальних, інформаційних, екологічнихправ і свобод людини та громадянина.
Організаційносуспільний лад являє собою систему, що складається зполітичної, економічної, соціальної та культурної (духовної) систем, кожна зяких, у свою чергу, включає інститути суспільного ладу України. Так, основнимиінститутами політичної системи суспільства є народ, держава, політичні партії,територіальні громади, органи місцевого самоврядування та ін.; економічноїсистеми – основні форми власності та економічної (господарської) діяльності,економічні права і свободи людини і громадянина; соціпальної системи –соціальні спільності (українська нація, корінні народи, національні меншини,соціальні групи, територіальні громади і трудові колективи), соціальніоб”єднання (організації), соціальні права та свободи людини і громадянина,форми соціальної діяльності тощо; культурної (духовної) системи – освіта,наука, культура, релігія та церква, мова, культурні права та свободи людини ігромадянина, інформація, право вільного доступу до інформації; екологічна сфера– безпечне для життя і здоров”я довкілля тощо.
Зазначеніпідсистеми та інститути суспільного ладу України перебувають між собою встійких взаємних зв”язках. Злагодженість їх функціонування визначаєефективність суспільного та конституційного ладу України вцілому.
d) Основи правової системи України
Уст. 8, 9 та 19 Конституції викладено основні засади побудови та функціонуваннянаціональної правової системи. До таких засад належать наступні:
- принципверховенства права.“…Всі положенняправових норм повинні неухильно втілюватись у життя. При цьому невиконанняправових приписів не може бути виправдане будь-якими міркуваннями щодо їхполітичної доцільності, своєчасності, справедливості тощо” [5;37]. Цим положенням забезпечується принцип основопологаючої та верховної дії закона якнезаперечного правила суспільних відносин.
- принципнайвищої юридичної сили Конституції. Всі безвинятку закони та інші нормативно-правові акти мають прийматися тільки наоснові та в цілковитій відповідності з конституційними нормами. Якщо прийнятізакони суперечать Конституції, вони визнаються недійсними і не підлягаютьвиконанню;
- наділенняположень Конституції властивостями норм прямої дії. Цеозначає, що конкретні конституційні приписи повинні впливати на суспільнівідносини безпосередньо, їх виконання не може відкладатись у зв’язку звідсутністю тих або інших роз’яснювальних актів. Велике значення маєгарантованість судового захисту прав і свобод людини безпосередньо на підставіКонституції України;
- обов’язковавідповідність змісту міжнародних договорів, укладених Україною, положенням їїКонституції. Приєднання до міжнародної угоди, що суперечитьКонституції можливе тільки за умови внесення відповідних змін до ОсновногоЗакону;
- визнанняратифікованих міжнародних договорів частиною національного законодавстваУкраїни.Реалізація положень таких міжнародних угод забезпечується відповіднимиправовими засобами нарівні з приписами законів України;
недопустимістьпримусу до виконання того, що прямо не передбачено законодавством. “…Тутйдеться не тільки про примусове здійснення тих або інших протиправних дій.Забороняється примушувати виконувати й такі дії, що не забороняються законом іспрямовані на досягнення позитивних результатів, але закон прямо не вимагає їхобов’язкового здійснення” [5; 38]. Зокрема, таким, що суперечить Конституціїбуде визнано примусова вимога робити благочинні внески або вступати до громадсьої організації.
функціонуванняорганів державної влади та місцевого самоврядування виключно на підставі, вмежах та в спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Ці органи можуть вирішуватитільки ті питання, які Конституція або закони прямо відносять до їхньоїкомпетенції. Вони не можуть перевищувати свої повноваження, повинні здійснюватиїх у цілковитій відповідності з процедурою, встановленою Конституцією чизаконом. Такі норми спрямовані на запобігання свавілля в діяльності державнихорганів.
Говорячи про основи характеристикиКонституції України, треба наголосити, що вона є основою правової системи нашоїдержави. Це означає, що норми ycix галузей права, нормотворча, правозастосовчата інші діяльності щодо здійснення правових приписів мають бути зорієнтовані наКонституцію. Взагалі «правова система держави» — дуже широке поняття.До зазначених вище складників слід додати всі юридичні установи (суди,прокуратуру, різноманітні інспекції, які стежать за дотриманням норм прававідповідного профілю, наприклад, санітарну інспекцію, органи внутрішніх справ,інститут судових виконавців, адвокатуру тощо). До організаційної структуриправової системи належать також державні органи, які видають правові акти,наприклад, Верховна Рада України — орган, що видає закони; районна державнаадміністрація, що у межах своїх повноважень може видавати, зокрема, постанови;а також велика кількість державних i громадських організацій, громадян, якимадресовано правові приписи. Інакше кажучи, правова система суспільства — цевідповідний його зріз, сфера правового регулювання, яке здійснюється у даномусуспільстві.
e) Конституційнезакріплення економічних відносин в Україні
Статті 13, 14 та16 закріплюють основні засади економічних відносин у нашому супільстві. Ниніекономічна система України передбачає різноманітність форм власності.Конституція наголошує, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та іншіприродні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурсиїї континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктомправа власності українського народу.
Окрему важливу групу основних прав ісвобод людини і громадянина складають економічні права.
Найважливішим елементом правовогостатусу особи в умовах соціальної ринкової економіки є приватна власність, якавключає право людини і громадянина володіти, користуватися та розпоряджатисясвоєю власністю та мати доходи. Держава зобов’язана гарантувати захистприватної й інших форм власності.
Економічні права – це можливостілюдини брати участь у виробництві матеріальних та інших благ.
Систему основних прав і обов’язківгромадянина в галузі економічного життя складають:
1. Право наприватну власність;
2. Право напідприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;
3. Право накористування природними та іншими об’єктами суспільної власності.
Конкретні положення про гарантії цихправ закріплені в Конституції та у відповідних законодавчих актах. Так,наприклад, відповідні звернення громадян мають розглядатися в строк до одногомісяця з дня надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення йперевірки – невідкладно, але не пізніше 15 діб від дня надходження в орган,зобов’язаний вирішити питання по суті повідомити про вжиті заходи.
f) Основинаціональної безпеки та міжнародної діяльності
Статті17 та 18 Конституції України закріплюють основи забезпечення національноїбезпеки і зовнішньополітичної діяльності нашої держави. Конституція закріплюєвихідні положення щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності,економічної та інформаційної безпеки України, орієнтує зовнішню політикуУкраїну на співробітництво з іншими країнами на засадах чинних норм і принципівміжнародного права.
Економічната інформаційна безпека є важливими складовими національної безпеки України,під якою прийнято розуміти стан захищеності житгсво важливих інтересів особи,суспільства та держави від реальних та потенційних внутрішніх і зовнішніхзагроз у державно-політичній, економічній, соціальній, екологічній таінформаційній сферах.
Обов'язок, передбачений ч. 1 17 статгі, покладається на всідержавні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи іорганізації, на всіх громадян України та їх об'єднання. Конституція, такожвизначає у ст.107 спеціальний орган Раду національної безпеки і оборониУкраїни, який координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сферінаціональної безпеки і оборони.
Спеціальнезавдання щодо оборони України у ч. 2 17 статті покладається на Збройні СилиУкраїни, які згідно з Законом України «Про оборону України» від 6грудня 1991 p. є військовою державною структурою, призначеною для збройногозахисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності та неподільностіУкраїни від нападу ззовні (ст. 13).
Справудержавної безпеки Закон «Про Службу безпеки України» від 25 березня1992 p. покладає на Службу безпеки України — державний правоохоронний органспеціального призначення.
Дозавдань Служби безпеки України також входить попередження та розкриття злочинівпроти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинноїдіяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, якібезпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Відповіднодо Закону «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 p.державний кордон України є недоторканним. Будь-які порушення його рішучеприпиняються. Закон визначає, що охорона державного кордону України на суші,морі, річках, озерах та інших водоймах покладається иа Прикордонні військаУкраїни, а в повітряному просторі — на війська повітряної оборони України.
Умежах своєї компетенції у забезпеченні державної безпеки і захисті державногокордону беруть участь (сприяють) Національна гвардія України, внутрішні військаМіністерства внутрішніх справ України, міліція, та деякі інші державніструктури.
Конституціяпередбачає, що Збройні Сили України та iншi військові формування ніким неможуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з іншоюантиконституційною метою.
Згідноз Конституцією створення і функціонування будь-яких незаконних збройнихформувань заборонено. Чинним законодавством встановлена кримінальнавідповідальність за найманство (ст. 63 KK України) і створення не передбаченихзаконодавством воєнізованих формувань чи груп (ст. 187 KK України). Зокрема, востанній роз'яснено, що під воєнізованим слід розуміти формування чи групу, якімають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність іпідпорядкованість, дисципліну, а також в яких проводиться військова абостройова чи фізична підготовка.
Положенияпро неприпустимість розміщення іноземних військових баз зумовлено специфікоювиникнення нашої держави. Воно цілком відповідає тому принципу Декларації продержавний суверенітет України від 16 липня 1990 p., за яким проголошено про їїнамір стати в майбутньому постійно нейтральною державою.Втім, дане положенняКонституції тісно пов'язано з п. 14 «Перехідних положень».
УДекларації записано, що Україна як суб'єкт міжнародного права здійснюєбезпосередні зносини з іншими державами; укладає з ними договори; обмінюєтьсядипломатичними, консульськими, торговельними представництвами; бере участь удіяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективногозабезпечення своїх національних інтересів у політичній, економічній,екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній, спортивній сферах.
Згідноз Декларацією Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування,активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосєредньобере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах. Вонавизнає перевагу загальнолюдських цінностей над іншими, пріоритетзагальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавногоправа. Як повноправний суб'єкт міжнародного права Україна на сьогодні офіційновизнана переважною більшістю країн світу, відносини з якими будуються на основідво- і багатосторонніх договорів.
Забезпеченнянаціональних інтересів та безпеки України передбачається шляхом підтриманнямирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтоваристваза загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права. Данеконституційне положення свідчить про послідовний миролюбний зовнішньополітичнийкурс України, який базується на основних принципах міжнародного права: мирногоспівіснування, суверенної рівності держав, незастосуванні сили або погрозисилою в міжнародних відносинах, непорушності державних кордонів, територіальноїцілісності держав, мирного врегулювання спорів, невтручання, поваги прав тасвобод людини, права народів розпоряджатися своєю долею, співробітництва державта добросовісного виконання зобов'язань по міжнародному праву.
Зовнішньополітичнадіяльність України здійснюється із врахуванням системи норм і принципівміжнародного права. Саме за допомогою зазначених основних принципівзакріплюються і регулюються основи сучасних систем міжнародних відносин іміжнародного права. Оскільки принципи є ядром міжнародного права, вони діють якуніверсальні, загальновизнані та загальнообов'язкові для держав, міжнароднихорганізацій. При цьому сфера їх дії універсальна як за суб'єктами, так і завидами та сферами міжнародних відносин.
Важливоюфункцією основних принципів є забезпечення пріоритету загальнолюдськихінтересів і цінностей, а саме миру і безпеки, життя і здоров'я людей,міжнародного співробітництва та інших цінностей, мирного співіснування держав.
Найважливішим міжнародно-правовим актом, у якому закріпленіосновні принципи міжнародного права та передбачені механізми їх виконання, єстатут OOH. Крім цього документу, зміст основних принципів розкрито уДекларації про принципи міжнародного права 1970 p., Декларації про наданнянезалежності колоніальним країнам і народам 1960 p., Декларації про недопущенняінтервенції і втручання у внутрішні справи держав 1981 p. та іншихміжнародно-правових документах.
II.Особливості конституційного статусу Автономної Республіки Крим
a) АвтономнаРеспубліка Крим – невід'ємна складова частина України
Згідно ст.134Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межахповноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до їївідання.
АвтономнаРеспубліка Крим здійснює також повноваження, делеговані законами Українивідповідно до Конституції України.
Данастаття визначає Автономну Республіку Крим (далі — AРK) як невід'ємну складовучастину України, підтверджуючи і закріплюючи тим самим цілісність інедоторканність території України в межах існуючих кордонів. Taкийконституційний припис повністю знімає питання щодо можливості приєднання Кримудо будь-якої іноземної держави або набуття ним статусу суверенної держави. 3цієї статті також випливає, що опитування населення автономії чи проведеннямісцевого референдуму щодо цих положень є антиконституційним і не може матиправових наслідків.
Суть територіальної автономії полягає передусім управі її населення (громадян відповідної держави, які постійно проживають умежах цієї автономії) і тих органів, які воно обирає, самостійно вирішуватипитання, віднесені до відання автономії.
Коло повноважень APK визначається КонституцієюУкраїни. Саме в їх межах автономія самостійно вирішує віднесені до її віданняпрактичні питання організації державного і громадського життя на своїйтериторії.
Уперше Конституція України досить детальноокреслила повноваження автономії. До цього вони були визначені лише ЗакономУкраїни «Про Автономну Республіку Крим» (ст. 8) та Конституцією APK,оскільки Конституція України 1978р. з наступними змінами та КонституційнийДоговір це питання не вирішували.
Визначення в Конституції України меж повноваженьAPK забезпечує стабільність її правового статусу і водночас дає можливість дляініціативної самостійної їх реалізації в інтересах автономії та України вцілому.
Слід відзначити, що на відміну від конституційнихповноважень автономії, які можуть бути змінені лише шляхом досить складноїпроцедури у порядку, передбаченому у p. XIII Конституції України «Внесеннязмін до Конституції України», повноваження, що делегуються APK закономУкраїни, надаються у порядку звичайного законотворення.
b) Основиконституційного статусу Автономної Республіки Крим
Автономна Республіка Крим є“невід’ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначенихКонституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання” (ст. 134Конституції України). Отже, Автономна Республіка Крим (АРК) за конституційною природоює формою так званої територіальної (адміністративно-територіальної,регіональної, обласної) автономії, добре відомій світовій практицідержавотворення.
Суть територіальної автономії полягаєпередусім у праві її територіального колективу (громадян відповідної держави,які постійно проживають у межах цієї автономії) і тих органів, які вониобирають, самостійно вирішувати питання, віднесені до відання автономії.
Правовою основою статусу іповноважень Автономної Республіки Крим є Конституція України, закони України,Конституція Автономної Республіки Крим (ст. 2 Конституції АРК).
Вирішення питань про відповідністьКонституції Автономної Республіки Крим, правових актів Верховної РадиАвтономної Республіки Крим Конституції України здійснюється відповідно до КонституціїУкраїни Конституційним Судом України (ст.5 Конституції АРК).
Згідно зі ст. 3 Конституції АРКосновними принципами Автономної Республіки Крим є:
народовладдя;
верховенство права;
конституційність;
дотримання та забезпечення прав ісвобод людини та громадянина;
законність;
виборність;
колегіальність;
гласність;
поєднання інтересів АвтономноїРеспубліки Крим і загальнодержавних інтересів України.
Основними гарантіями АвтономноїРеспубліки Крим є:
правова, організаційна, фінансова,майнова, ресурсна самостійність у межах, встановлених Конституцією України, щозабезпечує здійснення повноважень Автономної Республіки Крим;
врахування особливостей АвтономноїРеспубліки Крим, передбачених Конституцією України, органами державної владиУкраїни при прийнятті рішень, які стосуються Автономної Республіки Крим;
державні гарантії статусу іповноважень, права власності Автономної Республіки Крим;
судовий захист статусу і повноваженьАвтономної Республіки Крим.
c) ОрганиАвтономної Республіки Крим
Представницькиморганом Автономної Республіки Крим згідно ст.136 є Верховна Рада АвтономноїРеспубліки Крим.
Верховна РадаАвтономної Республіки Крим у межах своїх повноважень приймає рішення тапостанови, які є обов'язковими до виконання в Автономній Республіці Крим.
Урядом АвтономноїРеспубліки Крим є Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Голова Радиміністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду та звільняється зпосади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням із ПрезидентомУкраїни.
Повноваження,порядок формування і діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим іРади міністрів Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України тазаконами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради АвтономноїРеспубліки Крим з питань, віднесених до її компетенції.
Правосуддяв Автономній Республіці Крим здійснюється судами, що належать до єдиної системисудів України.
Встатті 139 зазначається що в Автономній Республіці Крим діє ПредставництвоПрезидента України, статус якого визначається законом України.
Повноваження,порядок формування і діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим іРади міністрів Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України ізаконами України, Конституцією Автономної Республіки Крим інормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань,віднесених до її компетенції.
Верховна РадаАвтономної Республіки Крим є представницьким органом Автономної Республіки Кримі здійснює представницькі, нормотворчі, контрольні функції та повноваження вмежах своєї компетенції.
Рада міністрівАвтономної Республіки Крим є виконавчим органом Автономної Республіки Крим іздійснює виконавчі функції та повноваження в межах своєї компетенції.
Організація ідіяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрівАвтономної Республіки Крим грунтуються на поділі повноважень між ними;підконтрольності, підзвітності і відповідальності перед Верховною РадоюАвтономної Республіки Крим як представницьким органом, що обираєтьсябезпосередньо громадянами, органів, що утворюються або формуються нею,посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються ВерховноюРадою Автономної Республіки Крим.
d) Питання,які належать до відома Автономної Республіки Крим
Перелік питань, віднесених до віданняАРК, передбачений ст. 138 Конституції України. В їх числі передусім такі, як:управління майном, що належить АРК, розроблення, затвердження та виконаннябюджету АРК на основі єдиної податкової і бюджетної політики України;розроблення, затвердження та реалізація програм АРК з питаньсоціально-економічного і культурного розвитку, раціональногоприродокористування, охорони довкілля – відповідно до загальнодержавнихпрограм; визначення статусу місцевостей як курортів; встановлення зонсанітарної охорони курортів; охорона й використання пам’яток історії.
Поряд з цим АРК має право самостійновирішувати й такі важливі організаційні питання, як: призначення виборівдепутатів Верховної Ради АРК; затвердження складу виборчої комісії АРК;організація та проведення місцевих референдумів; ініціювання запровадженнянадзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в АРКабо в окремих її місцевостях.
До компетенції АРК належить такожучасть у вирішенні таких загальнодержавних питань, як забезпечення прав ісвобод громадян, національної злагоди, сприяння охороні правопорядку тагромадської безпеки; забезпеченню функціонування й розвитку державної танаціональних мов і культур в АРК; участь у розробленні й реалізації державнихпрограм повернення депортованих народів.
e) Нормативно-правовіакти Верховної Ради та Ради Міністрів Автономної Республіки Крим
Згідно ст. 10Закону про Верховну Раду АРК Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїхповноважень приймає нормативно-правові акти, які є обов'язковими для виконанняна території Автономної Республіки Крим.
Верховна Рада Автономної РеспублікиКрим з питань, що мають нормативно-правовий характер, приймає постанови.
З питань організаційно-розпорядчогохарактеру Верховна Рада Автономної Республіки Крим приймає рішення.
Постанови та рішення Верховної РадиАвтономної Республіки Крим приймаються на її засіданні відкритим або таємнимголосуванням більшістю голосів депутатів від загального складу Верховної РадиАвтономної Республіки Крим.
Право внесення проектівнормативно-правових актів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим належитьдепутатам Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Раді міністрівАвтономної Республіки Крим.
Нормативно-правові акти ВерховноїРади Автономної Республіки Крим публікуються і доводяться до відома населеннядержавною мовою та в перекладі на російську та кримськотатарську мови.
З мотивів невідповідностінормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституціїта законам України Президент України може зупинити дію цих нормативно-правовихактів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням доКонституційного Суду України щодо їх конституційності.
Згідно ст. 38 Конституції АРК Радаміністрів Автономної Республіки Крим у межах своєї компетенції видає постанови,рішення і розпорядження, обов'язкові до виконання на всій території республіки.
У порядку, який визначаєтьсяВерховною Радою Автономної Республіки Крим, Рада міністрів АвтономноїРеспубліки Крим укладає договори та угоди з питань, віднесених до віданняАвтономної Республіки Крим.
В ст. 135зазначено, щоАвтономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, якуприймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим та затверджує Верховна РадаУкраїни не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України.
Нормативно-правовіакти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрівАвтономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам Українита приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актівПрезидента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.
Використана література
- КонституціяУкраїни. Преамбула, ст. 1-20, 134-139.
- Коментардо Конституції України. К. Інститут законодавства Верховної Ради України. 1996р.
- КонституціяАвтономної Республіки Крим, затверджена Законом України від 23 грудня 1998 р.К. Офіційний вісник. 1999, № 1.
- ЗаконУкраїни “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим ” від12 лютого 1998 р. Відомості Верховної Ради України, 1998, № 6, 7, 8.
- ЗаконУкраїни “Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим ” від 10 лютого 1998 р.Відомості Верховної Ради України, 1998, № 29.