Тема: Правове становищетоварної біржі.
Вступ.
1. Поняттята види товарних бірж.
2. Організаційно-правоваформа товарної біржі.
3. Порядокстворення й реєстрації товарної біржі.
4. Функції.Права й обов’язки товарної біржі.
5. Господарсько-правовавідповідальність товарної біржі.
Висновок.
Списоквикористаної літератури.
Вступ.
У сучаснійекономіці особливе місце належить діяльності товарних бірж, що впливає нарозвиток національного й регіонального товарно-фінансового обороту. При цьомуконкурентна основа функціонування товарних бірж об'єктивно передбачає проявпевних закономірностей, пов'язаних як зі змістом цієї діяльності,, так і зформами її організації.
Метою здійсненняторгово-біржової діяльності є організація й регулювання торгівлі, шляхомнадання послуг суб'єктам господарювання в здійсненні ними торгівельнихоперацій, спеціально створеною господарською організацією — товарною біржею.
Саме такапостановка мети в зазначених нормативно-правових актах, є підставою для того,щоб розглядати торгово-біржову діяльність як певний вид господарськоїдіяльності, призначений для досягнення конкретного соціально значимогорезультату в сфері матеріального виробництва.
Такий результатвиражається в створенні товарною біржею певних умов для організованої торгівлі,які дозволяють задовольнити економічні інтереси суб'єктів господарювання, якіберуть участь у біржовій торгівлі. Насамперед діяльність товарної біржі даєможливість отримувати високі прибутки учасникам біржової торгівлі прискороченні власних витрат під час купівлі або продажу продукції на біржовихторгах. Торгово-біржова діяльність дозволяє домогтися зниження цінового ризикуза рахунок страхування від несприятливих змін кон'юнктури ринку. Крім цього,результатом діяльності товарних бірж виступає й прискорення обороту капіталівна біржовому ринку, і проведення біржею офіційного котирування цін.
1. Поняття йвиди товарних бірж
Поняття «біржа»досить давно є предметом дослідження філологів, економістів, юристів.Відповідно до однієї з версій, його джерела лежать у латинському слові «bursa»,(нім. «borse) — шкіряний гаманець. Подібність однокореневих слів простежуєтьсяу французькій й італійській мовах. Існує також версія, пов'язана з ім'ямбельгійського купця Van der Burse, що жив у місті Брюгге й мав на фасаді свогобудинку зображення трьох гаманців. Місце знаходження його будинку було зручниммісцем для зборів торговців. Тут у Брюгге затвердився тип біржових зборів, івперше встановилися деякі види біржових угод.
У тлумачномусловнику В. Даля щодо біржі є такі пояснення: будова, або місце, де в певнийчас збираються купці з торгівельних питань; самі збори; місце збори купців.
О. Штиллихвідзначав той факт, що істотні ознаки особливого роду виду ринку, називаного«біржею», на жаль ще не досить установлені наукою. Жодне з визначень,запропонованих дотепер економістами, не виявилося цілком переконливим.Найчастіше дослідники розглядають біржу як постійно діючий організованийоптовий ринок, на якому здійснюється торгівля біржовими товарами (сировиною,продуктами харчування, промисловими товарами, цінними паперами й т.д.). Всітеоретики згодні між собою лише в тому, що всяка біржова торгівля представляєторгівлю замінними цінностями й, що в біржовому залі немає ні товарів, нігрошей. При цьому автор підкреслює, що «біржа — це організація, що має за метуне тільки торгівлю замінними цінностями, але також і встановлення цін.Установлення цін на біржі відбувається регулярно й під загальним контролем,тобто покривається авторитетом усіх зборів або його правління. Де такогоофіційного котирування цін нема, там немає й біржі. Утворення цін, це великафункція торгівлі, служить центральним завданням біржі. З вищевикладеного видно,що біржа є організований ринок для замінних цінностей, на якому процесутворення цін протікає під суспільним контролем. У цих пунктах: ринок длязамінних цінностей, організація й офіційне котирування цін — полягає всясутність біржі».
Відомий юрист Г.Ф. Шершеневич указував, що зі словом «біржа» поєднуються три різних подання.Під цим ім'ям розуміються: 1) сукупність торгуючих людей, які збираютьсяпостійно в певному місці для взаємних зносин — таке визначення «багатолюднабіржа»; 2) саме місце зборів, наприклад, у вислові «московська біржа наІльїнці»; 3) сукупність угод, укладених у цьому місці, наприклад у виразі«вчорашня біржа пройшла тихо»/
Такий підхідодержав певний розвиток й у сучасних умовах ринкових відносин. Так, В. СЩербина вказує, що терміном «біржа» визначаються: сукупність осіб, які впевному місці здійснюють торгівельні операції; місце їхніх зборів; сукупністьугод, які укладаються в цьому місці. Є.Н. Сохацька, розглядаючи питанняекономічної природи біржі, робить висновок, що біржа — це постійно діючий ринокмасових замінних цінностей, що функціонує за певними правилами, у конкретномумісці, і в призначений час. В.В. Хахулін визначає біржу як постійно діючийорганізований оптовий ринок, на якому здійснюється торгівля біржовими товарами(сировиною, продуктами харчування, промисловими товарами, цінними паперами йт.д.).
Розкриваючи змістпоняття «біржа», варто враховувати, що та або інша позиція дослідників багато вчому ґрунтується на певних історичних традиціях, що склалася в праві. Так, уросійському законодавстві XIX століття (Торгівельний Устав 1857 p.), булозакріплено наступне поняття: біржа — це місце зустрічі, засноване занеобхідності по торгівельних звичаях, для одержання інформації про ціни натовари, про прибуття й від'їзд суден, а також для встановлення вексельногокурсу, прейскурантів й аксекурацій. Устави бірж того часу трохи розширюють цевизначення, додаючи, наприклад, вказівка на те, що біржа — це також місцеодержання необхідних для торгівлі й промисловості відомостей, і що вона має наметі впорядкування місцевої торгівлі й ін.
Тому можнаконстатувати, що законодавство того часу поєднує два поняття, коли визначає, щосуть біржі соборні місця або збори належних до торгівельного класу осіб, длявзаємних по торгівлі зносин й угод.
У цей час товарнабіржа розглядається як самостійний суб'єкт господарювання, що виконує певніфункції в економіці. Так в офіційній доповіді 1993 року (A Survey of CommodityRisk Management Instuments. Report by the UNCTAD secretariat. UNCTAD. 15 March1993, p.6) експерти ЮНКТАД сформулювали наступне визначення, що «сучаснатоварна біржа — це фінансовий ринок, на якому різні групи його учасників(хеджери й спекулянти) торгують контрактами, прив'язними до цін на сировину абона так називані «нетоварні цінності», з метою зняття із себе цінового ризику йпередачі його іншим учасни кам ринку, або, навпаки, з метою прийняття цьогоризику на себе в розрахунку дістати прибуток». Така точка зору багато в чомувідображає економічну природу товарної біржі, що вимагає відповідногозаконодавчого закріплення. Тому варто звернути увагу на положення ГК України йЗакону.
Так, ст. 279 ГКУкраїни визначає товарну біржу як особливий суб'єкт господарювання, що надаєпослуги в укладанні біржових угод, виявленні попиту та пропозицій на товари,товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаних з нимторгівельних операцій. Товарна біржа як господарська організація є юридичноюособою, має відособлене майно, самостійний баланс, розрахунковий, валютний йінший рахунки в банках, печатка зі своїм найменуванням.
У свою чергу,законодавство багатьох країн СНД містить трохи інше визначення товарної біржі.Так, ст. 2 Закону Російської Федерації «Про біржу й біржову торгівлю»передбачає, що під товарною біржею розуміється організація із правами юридичноїособи, що формує оптовий ринок шляхом організації й регулювання біржовоїторгівлі, здійснюваної у формі голосних публічних торгів, проведених узаздалегідь певному місці й у певний час за встановленими нею правилами. ЗаконРеспубліки Молдова визначає товарну біржу як підприємство з організаціїбіржової торгівлі за стандартами або зразкам товарів, проведеної в заздалегідьпевному місці (біржовому залі) і в певний час за встановленим на біржі правилам(ст. 2).
Запропонованівизначення мають як схожі риси, так і деякі відмінності. Тому, з огляду нарізні підходи сформовані в законодавстві й науковій літературі досить важливезначення має висновок який робить B.C. Щербина: біржа є господарськоюорганізацією, що виконує певні, а саме регулятивні (організаційної йекономічні) функції в економіці завдяки виявленню курсу товарних цін, попиту тапропозиції. Основна її ціль — сприяння зібранню в одному місці (на біржі)попиту та пропозиції на певні товари, обслуговування їхнього обороту.
Видитоварних бірж.
Розподіл товарнихбірж на певні види можна провести за декількома критеріями: вид біржовоготовару, принцип організації, правовий статусу, рівень спеціалізації, місце йроль світовій торгівлі, форми участі відвідувачів у біржових торгах й ін.
Залежно відхарактеру асортиментів товарів товарні біржі діляться на вузькоспеціалізовані(предметом торгівлі на таких біржах є тільки один вид товару); спеціалізовані(предметом біржової торгівлі є, як правило, однотипні групи товарів);універсальні (предметом торгівлі є різноманітні асортименти різноманітнихтоварів). Так, наприклад, у Донецькій області за станом на 1 жовтня 2004 р.торгово-біржову діяльність здійснювали 31 біржа, у т.ч. 22 товарні, 6універсальних, 1 спеціалізована, 1 фондова, 1 нерухомості.
Залежно відорганізації розрізняють публічно-правові (відкриті) біржі й приватноправові(закриті). Публічно-правові біржі функціонують у Європі (Франції, Бельгії,Нідерландах). Приватноправові біржі (закритого типу) діють у Великобританії,США й інших країнах. У той же час варто підкреслити, що в умовах посиленняпублічного початку в економіці розвинених країн приймається відповіднезаконодавство, що передбачає посилення державного контролю за діяльністютоварних бірж. Е.Н. Сохацька підкреслює, що сьогодні майже не залишилосяприватних бірж, які працюють на принципах самоврядування. У діяльністьприватноправових бірж втручається держава шляхом прийняття відповідногозаконодавства й створення спеціальних органів для контролю за їхньоюдіяльністю. Тому можна говорити, про виникнення змішаного типу організаціїбіржової торгівлі. В Україні товарні біржі належать до приватноправових тому щоступінь державного регулювання торгово-біржової діяльності вкрай незначний йсамі біржі носять закритий характер.
В залежності відхарактеру діяльності розрізняють біржі прибуткові (комерційні) і неприбуткові(некомерційні).
Товарні біржі вУкраїні є некомерційними організаціями. Це означає, що кошти, отримані зарахунок джерел дозволених законодавством (оплата послуг біржі, плата зареєстрацію контрактів, вступні й періодичні внески й т.д.). направляються накомпенсацію витрат, пов'язаних з функціонуванням біржі, на відновленняоснащення й технологічного процесу, стимулювання працівників біржі й т.п.
Такий підхід єхарактерним для більшості країн, зокрема, і країн СНД. У літературі таку формучасто називають своєрідним «клубом посередників», які в обмін навідмову від одержання доходів у вигляді належної частини прибутку біржіодержують право доступу до використання інфраструктури, а також право братиучасть (наприклад, через членство в комітетах біржі) у вирішенні яких-небудьважливих питань її діяльності. Це повинне запобігати потенційним конфліктамінтересів між біржею і її членами, сприяти вдосконаленню інфраструктури ринку йзниженню вартості особистої участі в операціях на ринку.
Прибутковітоварні біржі здійснюють діяльність у формі закритого або відкритогоакціонерного товариства. Рішення про утворення біржі у формі акціонерноготовариства приймається самостійно засновниками (Великобританія, Канада й деякіінші країни).
Залежно від місцяй ролі у світовій біржовій торгівлі розрізняють міжнародні й національнітоварні біржі. Міжнародні біржі обслуговують конкретні товарні ринки. У їхнійроботі можуть брати участь представники ділових кіл різних країн. Ці біржіможуть надати право укладати спекулятивні (арбітражні) угоди, які даютьможливість діставати прибуток від різниці в котирувальних цінах на біржахрізних країн. Країни, у яких функціонують міжнародні біржі, беруть на себезобов'язання чітко дотримуватися відповідного валютного, торгівельного йподаткового режимів, які забезпечують їхню діяльність.
Міжнароднітоварні біржі функціонують у країнах з розвинутою ринковою економікою йнадійною кредитно-фінансовою системою. Такі біржі функціонують у США, Франції йКитаї (Гонконгу) і деяких інших країнах. На території СНД міжнародниминазивають Московську міжнародну фондову біржу, Міжнародну продовольчу біржу,Кузбаську міжнародну товарно-сировинну біржу, Українську міжбанківську валютнубіржу. Однак такі біржі вважати міжнародними в повному розумінні цього слова неможна, оскільки ні валютний, ні торгівельний, ні податковий режими, які діють уРосії й Україні, не забезпечують у достатньому ступені вільного переміщенняприбутку, отриманого в процесі біржової діяльності.
Національні біржідіють у межах однієї країни. Вони враховують особливості розвитку виробництва,обігу й споживання матеріальних ресурсів, що властивій даній країні. При цьомувалютний, податковий і торгівельний режими забороняють проведення арбітражнихугод й участь у біржових торгах фірм й осіб — нерезидентів країнимісцезнаходження біржі.
Залежно від сферидіяльності біржі розділяють на центральні, міжрегіональні й регіональні(локальні). Як показує практика торгово-біржової діяльності в багатьох країнах,територіальне розташування бірж може збігатися із центрами торгівельних зв'язківі транспортних шляхів. Наприклад, Гамбурзька біржа кави й МіжнароднаНью-Йоркська біржа кави, цукру й какао перебувають не в місцях виробництва, а вцентрах міжнародної торгівлі. Міжрегіональні біржі, як правило, поєднуютьрайони виробництва й споживання товарів.
В Україні дотаких бірж можна віднести — Товарну біржу АПК центральних областей України (м.Черкаси), Кримську універсальну біржу, Українську універсальну товарну біржу йін. Регіональні біржі — це здебільшого обласні біржі, які охоплюють своєю діяльністютериторії, що збігаються з адміністративно-територіальним поділом. В Україні —це Донецька товарна біржа, Харківська товарна біржа. Одеська товарна біржа,Полтавська регіональна агропромислова біржа, Західно-Українська регіональнаагропромислова біржа, Чернігівська обласна агропромислова біржа «Сівера» й ін.
За основнимивидами угод, що укладають у ході біржової торгівлі виділяє наступні види бірж:біржі реального товару, ф'ючерсні біржі, опціонні біржі, змішані.
У цей час,домінуюче положення в практиці світової біржової торгівлі займають ф'ючерснібіржі. Фактично інфраструктура світового ф'ючерсного ринку являє собоюсукупність всіх існуючих товарних бірж (за винятком бірж реального товару, щозбереглися в деяких країнах, що розвиваються). Серед найбільших світовихлідерів міжнародних ф'ючерсних бірж можна назвати такі: Чиказька торгівельнабіржа (Chicago Board of Trade), Чиказька товарна біржа (Chicago MercantileExchange), Лондонська міжнародна фінансова ф'ючерсна біржа (LondonInternational Financial Futures Exchange), Чиказька біржа опціонів (ChicagoBoard Options Exchange), Бразильська товарна й ф'ючерсна біржа (BrasilMercantile Futures Exchange), німецька електронна біржа ДТБ (DeutscheTerminborse), французька біржа МА-ТИФ (Marche a Terme International de Franse),Нью-Йоркська товарна біржа «Наймекс» (New York Mercantile Exchange), Лондонськабіржа металів (London Metal Exchange).
Слід зазначититой факт, що в Україні в 2003 р. була створена Українська ф'ючерсна біржа дляздійснення ф'ючерсної торгівлі торгівельною продукцією. Однак дотепер часткаф'ючерсних контрактів, укладених на товарних біржах України становить приблизновід 1 до 2 відсотків від всіх укладених біржових угод. Так, у Донецькій областіза 9 місяців 2004 р. ф'ючерсних угод укладене всього 0,4% від загальноїкількості укладених біржових угод. Тому товарні біржі в Україні варторозглядати як біржі реального товару.
2.Організаційно-правова форма товарної біржі.
Організаційно-правоваформа — це передбачена або санкціонована правом організаційна структура, у якійдіє суб'єкт господарського права. Організаційно-правова форма діяльностіюридичної особи є істотною ознакою у визначенні характеру його діяльності яккомерційної або некомерційної організації. Розглядаючи торгово-біржовудіяльність як вид некомерційної господарської діяльності, варто враховуватизагальні вимоги ст. 53 ГК України, яка визначає, що некомерційна господарськадіяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання на основі прававласності або права оперативного управління в організаційних формах,обумовлених власником або відповідним органом управління або органом місцевогосамоврядування з урахуванням вимог, передбачених дійсним кодексом й іншимизаконами.
Конкретнаорганізаційно-правова форма визначається законом і залежить від видунекомерційного господарювання, цілей діяльності, правовий режим майна суб'єктагосподарювання. Аналіз основних положень ГК України свідчить, що щодо товарноїбіржі одночасно використовуються такі терміни як «спеціально утворена господарськаорганізація» (ст. 278) і «особливий суб'єкт господарювання» (ст. 279). Зурахуванням цього визначальне значення щодо організаційної форми товарної біржімає положення ст. 1 Закону що встановлює, що товарна біржа є організацією.
У той же час й утеорії, і на практиці існують різні підходи до визначення організаційної формитоварної біржі. Так, є практика, коли товарна біржа реєструється як акціонернетовариство, товариство з обмеженою відповідальністю або навіть приватнимпідприємством. При цьому слова «товарна біржа» розглядається як найменуванняпідприємства. Такий підхід є помилковим, оскільки суперечить основним вимогамзаконодавства. Мова йде про те, що товарна біржа є некомерційною організацією.У той же час відповідно до Закону України «Про господарчі товариства» йакціонерне товариство й товариство з обмеженою відповідальністю мають на метісвоєї діяльності одержання прибутку.
З метою усуненняцього протиріччя в науковій літературі пропонується використовувати пристворенні товарної біржі організаційну форму кооперативу. На думку дослідників,створення товарної біржі у вигляді кооперативу відповідає цілям і принципамстворення біржі: принцип добровільності й відкритого членства, принципдемократичного управління, принцип економічної участі, вигоди об'єднання й т.п.Підкреслюється, що обрання кооперативної форми створення товарної біржі значноспростить процедуру вступу до складу учасників біржі нових членів.
З урахуваннямвищевикладеного, проявляється інтерес до закордонного досвіду. Так, А.Г.Грязновавідзначає той факт, що починаючи з 1990 р. у Російській федерації, створюванібіржі в основному реєструвалися як акціонерні товариства або товариства зобмеженою відповідальністю. Особливо на периферії біржі засновувались яктовариства з обмеженою відповідальністю (Воркутинська товарна біржа, Алтайськатоварна біржа, Приволжська товарно-сировинна біржа, Кузбаська міжнароднатоварно-сировинна біржа т.д.), що можна було пояснити рівнем ділової йекономічної культури, традицій, а також відсутністю жорсткої правової основи,яка б регламентувала їх створення та функціонування. Це надало засновникамбіржі велику свободу при підготовці необхідних документів, дозволило закластитакий механізм управління й розподілу прибутку, який у найбільшій степені задовольнявби їх. Засновників приваблювало й те, що біржа у формі товариства могла бутизареєстрована в місцевих органах влади. Окремі біржі реєструвалися як приватнііндивідуальні підприємства (наприклад, біржа «Аліса»). В зв'язку зтим, що держава повинна надавати допомогу біржам, орієнтованих на некомерційнийхарактер діяльності, з 1993 р. біржі починають перетворюватись в некомерційніасоціації. Як відзначає автор, організаційно-правова форма у вигляді асоціаціївідповідає Закону РФ «Про товарні біржі і біржової торгівлі» й сприяєбільш ефективній структурі її управління.
Відсутністьчіткої визначеності з організаційно-правовою формою як в Україні, так й в іншихкраїнах вимагає уточнення підходів законодавства у визначенні організаційноїформи товарної біржі.
Відповідно дозаконодавства України, товарна біржа є некомерційною організацією, що маєстатус юридичної особи. З погляду на, що товарна біржа є суб'єктомгосподарської діяльності, треба, насамперед, звернутися до положень ГК України.Ст. 55 ГК України вводить загальне поняття господарської організації, під якоюрозуміються юридичні особи, створені відповідно до ГК України, державні,комунальні й інші підприємства, створені відповідно до ГК, а також іншіюридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані увстановленому законом порядку.
Таким чином,товарна біржа як господарська організація, що має статус юридичної особи,створюється відповідно до положень ГК України. Згідно ст. 80 ГК Українибудь-яка юридична особа є організацією, створеною й зареєстрованою увстановленому порядку. У свою чергу ст. 83 ГК України передбачає, що юридичніособи можуть створюватися у формі товариств, установ й в інших формах,установлених законом. При цьому кодекс не містить вичерпного переліку організаційно-правовихформ юридичних осіб. Так, товариством є організація створена шляхом об'єднанняосіб (учасників), які мають право участі в цьому товаристві. Товаристваділяться на підприємницькі й непідприємницькі. Зокрема, згідно ст. 85 ГКУкраїни непідприємницьким товариством є товариства, які не мають на метіодержання прибутку для наступного розподілу між учасниками.
З огляду наосновні вимоги Закону, а також положення ГК України й ГК України щодоорганізаційно-правової форми товарної біржі, можна зробити наступні висновки:
По-перше, біржа —це некомерційна організація, що утворюється засновниками й членами дляполегшення проведення комерційних операцій (для обслуговування потребзасновників і членів у купівлі-продажу).
По-друге, товарнабіржа як некомерційна господарська організація, повинна створюватися у формінепідприємницького Товариства (ст.85 ГК України).
Такаорганізаційно-правова форма товарної біржі вимагає відповідних змін на рівніспеціального законодавства — Закону, що дозволяють усунути наявні в законодавствіпротиріччя й недоліки, а також привести норми Закону у відповідність ізвимогами ГК України й ГК України.
3. Порядокстворення й реєстрації товарної біржі.
Згідно ст. 279 ГКУкраїни товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднаннязацікавлених суб'єктів господарювання. Створення товарної біржі здійснюєтьсяшляхом укладання засновниками угоди, що визначає порядок її створення, складзасновників, їхнього обов'язку, розмір і строки сплати пайових вступних іперіодичних внесків. Аналогічні положення містить ст.5 Закону. Таким чином,укладання угоди засновниками товарної біржі має на меті створення товарноїбіржі. Вона служить, насамперед, для визначення порядку й умов погодженоїдіяльності засновників зі створення біржі.
Згідно ГК і ЗаконуУкраїни товарна біржа діє на підставі уставу, затверджуваного засновниками. Прицьому законодавство встановлює певні вимоги, що пропонуються до уставу товарноїбіржі. Так, устав товарної біржі повинен містити такі положення як складзасновників, предмет і цілі діяльності біржі, види фондів, органи управліннябіржею, організаційна структура біржі, права й обов'язки членів біржі й іншихпитань. З урахуванням цього варто звернути увагу також на загальні положення ч.З ст. 57 ГК України, що встановлює загальні вимоги щодо установчих документівсуб'єктів господарювання.
У цьому контекстінеобхідно вказати кілька особливостей створення товарної біржі як суб'єктагосподарювання. Зокрема ГК України передбачає, що товарна біржа створюється наоснові добровільного об'єднання зацікавлених суб'єктів господарювання. У своючергу стаття 1 Закону передбачає, що товарна біржа є організацією, що поєднуєюридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу й комерційну діяльність.
Таким чином, привизначенні кола суб'єктів, що мають право створення товарної біржі, вартокеруватися вимогами ст.55 ГК України, що визначає загальне поняття суб'єктагосподарювання. Так, суб'єктами господарювання визнаються учасникигосподарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючигосподарську компетенцію (сукупність господарських прав й обов'язків), маютьвідособлене майно, несуть відповідальність за своїми обов'язками в межах цьогомайна, крім випадків, передбачених законодавством. Відповідно суб'єктамигосподарювання є господарські організації, громадяни України, іноземці й особибез громадянства, що здійснюють господарську діяльність і зареєстрованівідповідно до закону як підприємці, філії, представництва й інші відособленіпідрозділи господарських організацій (структурні одиниці), створені ними дляздійснення господарської діяльності. Таким чином, засновниками й членамитоварної біржі можуть бути тільки особи, що мають статус суб'єктагосподарювання.
У той же час ГКУкраїни й Закон обмежують коло суб'єктів, які можуть виступати як засновники ічлени товарної біржі. До суб'єктів, що не мають права виступати в ролізасновників товарної біржі, належать органи державної влади й органи місцевогосамоврядування, а також державного й комунального підприємства, установи й організації,які повністю або частково втримуються за рахунок Державного бюджету України абомісцевих бюджетів.
Чиннезаконодавство щодо товарної біржі одночасно використовує поняття «створення» й«реєстрація». Якщо створення розуміти в широкому змісті, то в цей процесвходять і такі етапи як укладання угоди про створення біржі, затвердженняуставу й державна реєстрація біржі.
Згідно ст. 7Закону державна реєстрація товарної біржі здійснюється в порядку, передбаченомудля підприємств. На порядок реєстрації бірж указує й ч. 6 ст. 279 ГК України,що, у свою чергу, носить відсильний характер і передбачає, що державнареєстрація товарної біржі здійснюється згідно ст. 58 ГК України. Крім цього,варто взяти до уваги вимоги Закону України «Про державну реєстрацію юридичнихосіб і фізичних осіб — підприємців», щодо порядку державної реєстраціїюридичних осіб..
Зазначенінормативно-правові акти передбачають загальні положення щодо всіх суб'єктівгосподарювання, тому в цей час для державної реєстрації товарної біржі діє загальнийправовий режим державної реєстрації, установлений для всіх суб'єктівгосподарювання — юридичних осіб.
Порядокпроведення державної реєстрації визначається ст. 25 Закону України «Продержавну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців». З урахуваннямосновних положень цього нормативно-правового акту при державній реєстраціїтоварної біржі державному реєстраторові надаються наступні документи:
— заповненареєстраційна картка на проведення державної реєстрації;
— копія угодизасновників про створення товарної біржі;
— два екземпляриуставу товарної біржі;
— документ, щопідтверджує сплату реєстраційного збору за проведення державної реєстрації.
Державномуреєстраторові забороняється вимагати додаткові документи для проведеннядержавної реєстрації товарної біржі. Строк державної реєстрації товарної біржі,як юридичної особи, не повинен перевищувати трьох робочих днів від днянадходження документів для проведення державної реєстрації. Датою державноїреєстрації товарної біржі є дата внесення в Єдиний державний реєстр запису продержавну реєстрацію. Свідоцтво про державну реєстрацію товарної біржі повиннебути оформлене й видано засновникам не пізніше наступного робочого дня післядержавної реєстрації.
Вартопідкреслити, що на відміну від державної реєстрації фондової біржі дляреєстрації товарної біржі передбачений більш спрощений порядок тому що непотрібне рішення якого-небудь державного органа, а також не встановлениймінімальний розмір статутного фонду. Так, сукупний статутний фонд бірж Донецькоїобласті в 2004 р. склав 1283,6 тис. грн. (це на 24% більше, ніж в 2003 р. зарахунок створення нових бірж). Однак, з огляду на, те що товарна біржа єпублічним інститутом досить обґрунтованим можна визнати пропозицію провстановлення певних нормативів при формуванні статутного фонду товарної біржі.Зокрема, законопроект, внесений на розгляд Верховної Ради України «Про внесеннязмін і доповнень у Закон України «Про товарну біржу» в 2003 році, передбачаєформування статутного фонду в розмірі одного млн. грн.
4. Функції,права й обов'язки товарної біржі
Товарна біржа єгосподарською організацією, що виконує певні, а саме ринкові регулятивні(організаційної й економічні) функції в економіці завдяки виявленню курсутоварних цін, попиту та пропозиції. При цьому функції (основні напрямкидіяльності) біржі випливають, насамперед, з поняття товарної біржі якособливого суб'єкта господарювання (ст. 279 ГК України). До таких функцій можнавіднести:
1. Організаціяпроведення торгів — це напрямок, що вимагає належного матеріально-технічногозабезпечення торгів, розробки правил біржової торгівлі, проведення торгів упевному місці й у певний час, здійснення контролю за дотриманням правилбіржової торгівлі всіма учасниками торгів;
2. Розробкабіржових контрактів — це напрямок, що припускає розробку й затвердження біржеюстандартних умов типових біржових контрактів (якісна характеристика біржовихтоварів, розміри партії товарів, розробка однакових вимог до розрахунків побіржових угодах і т.п.).
3. Вирішенняспірних питань — це напрямок діяльності біржі забезпечує розгляд третейськимсудом товарної біржі всіх суперечок, які виникають між учасниками біржовоїторгівлі із приводу укладання, зміни або виконання біржових угод, організації йпроведенням біржових торгів. Загальні умови діяльності третейського суду біржівизначаються Законом України «Про третейські суди»;
4. Котирування йрегулювання біржових цін — це визначення спеціальної (котирувальної) комісієюбіржових цін, станом на початок і закінчення торгів. Котирування цін носитьофіційний характер і біржі зобов'язані публікувати ціни на товари в біржовихбюлетенях.
5. Біржовестрахування (хеджування) учасників біржової торгівлі від несприятливих для нихколивань цін — це одна з найважливіших функцій, що дозволяє знижувати ціновіризики учасників, що виникають внаслідок нестабільності ринку. Дана функціяпідвищує довіру до біржі, залучає до участі в ній ринкових спекулянтів,підвищує кількість продавців, покупців і посередників.
6. Гарантуваннявиконання угод — це напрямок забезпечує належне виконання зобов'язань сторінбіржової угоди за рахунок системи гарантійних внесків, а також діяльностіспеціального підрозділу біржі — клірингового центра;
7. Інформаційнафункція — це напрямок припускає надання клієнтам, іншим зацікавлениморганізаціям інформації про наявність товарів, публікація такої інформації вгазетах, журналах, інформаційних агентствах. Крім цього кожний учасник біржовихторгів забезпечується всією необхідною інформацією для ухвалення відповідногорішення й покупці або продажу товару (інформація про укладені угоди, утвореніціни у т.ч. і на інших біржах, найважливіші політичні й економічні події іт.д.)
Зазначенийперелік функцій не є вичерпним і може бути доповнений залежно від конкретнихекономічних умов діяльності біржі (див. таблицю).
Функції товарноїбіржі можна класифікувати на три категорії — обов'язкові, довільно-обов'язковій довільні.
Відповідно, дообов'язкових належать функції, які диктує законодавство й які є природними длятоварної біржі, як основної ланки ринкової інфраструктури — створеннярівноправного й справедливого торгівельного простору, що відображає інтересифінансового ринку в цілому.
Довільно-обов'язковівключають ті функції, які не розглядаються як обов'язкові в законодавчомупорядку, але є необхідними для ефективного функціонування біржі, як ринковоїінфраструктури. До таких функцій належать: усунення недоліків ринку,стимулювання розвитку ринку шляхом зниження вартості біржової торгівлі,забезпечення ліквідності ринків, навчання учасників ринку, розширення колафінансових інструментів на біржі.
До категоріїдовільних біржових функцій належать послуги фінансовому ринку в цілому, якібіржова організація може ефективно надавати поряд з основною, торгівельноюдіяльністю біржі в результаті переваг централізації функцій і наявностінеобхідних навичок і ноу-хау. До таких функцій належать забезпечення клірингу йрозрахунків, надання депозитарних послуг, поширення інформації й т.д.
Залежно відузятих на себе функцій товарна біржа має певні права й обов'язки, сукупністьяких становить правосуб'єктність товарної біржі як суб'єкта господарськогоправа. Обсяг цих прав й обов'язків визначається, насамперед, цілями йзавданнями товарної біржі як особливого суб'єкта господарювання, наділеноговідповідною компетенцією в сфері господарювання.
З урахуваннямцього, необхідно вказати на існуючу відмінність між поняттям «компетенція» й«правосуб'єктність». Відповідно під компетенцією товарної біржі розумієтьсясукупність прав й обов'язків, які безпосередньо закріплені за організацієючинним законодавством — ГК України й Законом. Господарська компетенція маєвидовий характер, оскільки вона пов'язана з товарною біржею, як певним видомгосподарської організації. До складу компетенції входять: коло питань, які можевирішувати товарна біржа; обов'язки, які покладають на товарну біржу; формивідповідальності за порушення покладених законом обов'язків; способи захиступорушених прав. У свою чергу господарська правоздатність — це здатністьтоварної біржі мати права й обов'язки, які безпосередньо законом невстановлені, але необхідні для виконання покладених на неї функцій і завдань.Господарська правоздатність товарної біржі виникає завдяки закріпленому взаконі дозволу мати права й обов'язки, якщо вони не суперечать основним нормамзаконодавства, правам і законним інтересам інших осіб. Правоздатність навідміну від компетенції, має індивідуальний характер, оскільки пов'язана іззавданнями й функціями конкретної товарної біржі.
Товарна біржа, які будь-який суб'єкт господарювання, має загальні права й обов'язки, закріпленів нормативно-правових актах загального характеру — ГК України, «Про захистекономічної конкуренції» й ін. Так, згідно ч. 1 ст. 19 ГК України суб'єктигосподарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарськудіяльність, що не суперечить законодавству. Дане положення повною міроюналежить й до товарної біржі, що, як і будь-який суб'єкт господарюванняреалізує це право, а також має право на захист своїх інтересів.
Серед загальнихобов'язків можна назвати обов'язок товарної біржі як платника податків,передбаченого податковим законодавством. Крім цього згідно ст. 54 ГК Українитоварна
біржа, як суб'єктгосподарювання, що здійснює некомерційну діяльність, зобов'язана забезпечитиналежні й безпечні умови праці й інші соціальні гарантії, передбачені законом,для працівників біржі.
Як особливийсуб'єкт господарювання товарна біржа наділяється спеціальною компетенцією,обумовленою цілями й завданнями цієї організації. Так, згідно ГК України (ст.280):
— установлювативідповідно Закону й чинного законодавства України власні правила біржовоїторгівлі й біржового арбітражу, які є обов'язковими для всіх учасників торгів;
— створюватипідрозділи біржі й затверджувати положення про них;
— розробляти зурахуванням державних стандартів власні стандарти й типові контракти;
— зупиняти наякийсь час біржову торгівлю, якщо ціни біржових угод протягом дня піднімаютьсябільше ніж на визначений біржовим комітетом (радою біржі) розмір;
— установлювативступні й періодичні внески для членів біржі, плату за послуги, які надаютьсябіржею;
— установлюватиінші грошові збори;
— установлювати йстягувати відповідно уставу біржі плату за реєстрацію угод на біржі, штрафи таінші санкції за порушення уставу біржі й біржових правил;
— створюватиарбітражні комісії для вирішення спорів у торгівельних угодах;
— укладатиміжбіржові угоди з іншими біржами, мати своїх представників на них, у томучислі на біржах, розташованих за межами України;
— вносити вдержавні органи пропозиції з питань, які стосуються біржової діяльності;
— видаватибіржові бюлетені, довідники та інші інформаційні й рекламні видання;
_ здійснюватиінші права, передбачені уставом біржі. При цьому біржа наділяється також іпевними обов'язками:
— створення умовдля проведення біржової торгівлі;
— регулюваннябіржових операцій;
— регулювання цінна підставі співвідношення попиту та пропозиції на товари, які допускаються дообігу на біржі;
— надання членамі відвідувачам біржі організаційних й інших послуг;
— збір, обробка йпоширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку.
Вартопідкреслити, що перелік прав й обов'язків товарної біржі, передбаченийзаконодавством, не є вичерпним і відповідно може бути розширений у т.ч. іпідзаконними й локальними нормативно-правовими актами, за умови, якщо цевідповідає цілям і завданням товарної біржі як суб'єкта господарювання.
Прикладом такогопідходу є наділення товарної біржі правами податкового агента. Так, відповіднодо листа ДПАУ від 2 березня 2004 р. № 1547/17 — 3116 дані деякі роз'яснення зпитань оподатковування серед платників податків відповідно до Закону України«Про податок з доходів фізичних осіб». Зокрема, при укладенні на товарній біржіугоди купівлі — продажу рухомого майна, що належить продавцеві — фізичнійособі, податковим агентом такого платника — фізичної особи в частиніоподатковування доходів, отриманих ним від такого продажу, є товарна біржа.
5.Господарсько-правова відповідальність товарної біржі
Господарсько-правовавідповідальність — це несення господарським органом несприятливих економічнихнаслідків безпосередньо в результаті застосування до нього передбачених закономсанкцій (мір відповідальності) економічного характеру. Відповідно товарна біржаяк учасник господарських відносин несе господарсько-правову відповідальність заправопорушення в сфері господарювання при застосуванні, відносно товарноїбіржі, господарських санкцій на підставах й у порядку, передбаченому ГКУкраїни, іншими законами й договором. Застосування господарських санкцій, щодотоварної біржі, у випадку правопорушення з її боку гарантує захист законнихправ й інтересів громадян й організацій, що є учасниками біржової торгівлі, атакож публічних інтересів держави. Реалізація відповідальності товарної біржізабезпечує не тільки спеціальну мету, але й загальну ціль — дотриманняправопорядку в цій сфері господарювання.
Господарськимисанкціями визнаються заходи впливу на правопорушника, в сфері господарювання, урезультаті застосування яких для нього наступають несприятливі економічнінаслідки й /або правові наслідки (ст. 217 ГК України).
Розглядаючивідповідальність товарної біржі, як суб'єкта господарювання, необхідновраховувати загальні положення, передбачені розділом 5 ГК України, що визначаєзагальні принципи й підстави відповідальності учасників господарських відносин.Відповідальність товарної біржі наступає відповідно до загальних принципіввідповідальності учасників господарських відносин, установлених розділом 24 ГКУкраїни. Щодо товарної біржі можуть застосовуватися наступні види санкцій:відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські йадміністративно-господарські санкції. Підставою господарсько-правовоївідповідальності товарної біржі є здійснення правопорушення в сферігосподарювання.
Аналіз діяльностітоварних бірж в Україні показує, що найбільш часто правопорушення з бокутоварної біржі, як організатора торгів, проявляються під час порядку допускуосіб до біржових торгів, реєстрації біржових угод, порушення інтересів членівтоварної біржі при наданні послуг низького якісного рівня. Так, наприклад, наокремих біржах має місце практика, коли до участі в біржових торгахдопускаються фізичні особи громадяни, що не мають статусу члена товарної біржі.Як свідчить судова практика, має місце також факти, коли товарні біржі різнихрегіонів України в порушенні законодавства здійснюють комерційне посередництвоміж продавцями й покупцями, реєструють фіктивні контракти. Крім цього рядтоварних бірж здійснюють торгівлю сільськогосподарською продукцією безвідповідного висновку про відповідність з боку Міністерства аграрної політикиУкраїни. Якщо в першому випадку правопорушення тягне застосування такі санкціїяк відшкодування збитків потерпілій стороні, то в другому — потрібно вести мовупро визнання діяльності товарної біржі, що суперечить законодавству.
Товарна біржа, яксуб'єкт господарювання, відповідає за невиконання або неналежне виконаннягосподарських зобов'язань або порушення правил ведення господарськоїдіяльності, якщо не доведе, що прийнято всі залежні від неї міри для недопущеннягосподарського правопорушення. Підставою для звільнення відгосподарсько-правової відповідальності є доказ настання обставин непереборноїсили (форс-мажор). Ці обставини не залежать від волі учасників господарськогозобов'язання, мають надзвичайний і невідворотний характер.
Відповідальністьтоварних бірж передбачена й у законодавстві інших країн. Так, у РосійськійФедерації Комісія з товарних бірж вправі застосувати до біржі санкцію у виглядіштрафу у випадках:
— проведенняторгів без ліцензії або у випадку анулювання або призупинення;
— порушенняпорядку інформування членів біржі й учасників біржової торгівлі про майбутні йпопередні торги;
— порушеннявстановленого біржею порядку контролю за механізмом ціноутворення;
— непредставленняКомісії в тижневий термін інформації або документації, необхідної від біржівідповідно до законодавства;
— порушенняположень установчих документів про максимальну кількість її членів;
— використанняюридичними особами в їхньому найменуванні або рекламі слів «біржа» або «товарнабіржа».
Крім цього,законодавчі акти інших країн передбачають можливість застосування до товарноїбіржі таких санкцій як призупинення дії ліцензії або її анулювання. Так,наприклад, рішення про анулювання або призупинення дії ліцензії товарної біржів Російській Федерації приймається Комісією з товарних бірж при Державномукомітеті Російської Федерації з антимонопольної політики й підтримки новихекономічних структур. Дане рішення приймається на підставі:
— матеріалівздійснених фінансовими органами перевірок, які встановили факти порушень удіяльності біржі;
— офіційнихповідомлень територіальних управлінь Державного комітету Російської Федерації зантимонопольної політики й підтримки нових економічних структур, а такождержавних комісарів на товарних біржах про факти порушень Закону РФ «Протоварні біржі й біржову торгівлю» й інших законодавчих актів РФ.
За матеріаламиперевірок й офіційних повідомлень Комісія направляє товарній біржі офіційнийприпис про усунення відзначених порушень. Товарна біржа після одержання приписузобов'язана протягом 3-х денного строку інформувати Комісію про його одержання,а в місячний строк — про усунення визначених у ньому порушень.
При невиконанні вмісячний строк товарною біржею офіційних приписів Комісія направляє матеріали варбітражний суд. Така практика може бути покладена в основу вдосконаленнязаконодавства України.
Таким чином,залежно від змісту застосовуваних до товарної біржі, як правопорушника, санкційі тих несприятливих наслідків, які вона перетерпить, в результаті їхньогозастосування, можна говорити про такі форми господарсько-правовоївідповідальності як: відшкодування збитків, сплата штрафних санкцій, обмеженняправоздатності, застосування оцінних санкцій.
Висновок.
Правова основаторгово-біржової діяльності, як виду господарської діяльності, включає такіджерела господарського права як нормативно-правовий акт, правовий звичай інормативний договір.
Нормативно-правовийакт. Нормативно-правовий акт являє собою офіційно прийнятий компетентними органамиправотворчий документ, за допомогою якого, по-перше, у систему господарськогоправа (законодавства) уводяться господарсько-правові норми, по-друге, якиймістить саме ці норми. Згідно ст. 7 ГК України відносини в сфері господарюваннярегулюються Конституцією України, дійсним Кодексом, законами України,нормативно-правовими актами Президента України й Кабінету Міністрів України,нормативно-правовими актами інших органів державної влади й органів місцевогосамоврядування, а також іншими нормативними актами.
Торгово-біржовадіяльність являє собою складний комплексний предмет правового регулювання, щорегулюється як загальними, так і спеціальними нормами різнихнормативно-правових актів.
Поряд іззаконами, значну роль у регулюванні торгово-біржової діяльності граютьпідзаконні нормативно-правові акти: Укази Президента України, постановиКабінету Міністрів України й ін.
Важлива рольналежить постановам і розпорядженням уряду.
Крім цього є йряд відомчих нормативно-правових актів, прийнятих різними міністерствами йкомітетами.
Істотна роль урегулюванні біржової-торгово-біржової діяльності приділяється таким локальнимнормативним актам, як Правила біржової торгівлі й Устав біржі, якізатверджуються конкретною товарною біржею.
Правовий звичай.Правовий звичай, як джерело права, являє собою історично сформоване правилоповедінки, що одержало офіційне визнання й забезпеченість державним примусом.Згідно ЦК України звичай визначається, як правило поведінки, що не встановленоактами цивільного законодавства, однак є устояним у певній сфері цивільнихвідносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.
Різновидомправового звичаю є звичай ділової практики, що займає особливе місце врегулюванні біржової діяльності. У сфері діяльності товарних бірж звичаї діловогообороту мають досить широке поширення, засновані на історичних традиціях. Доосновних ознак, що характеризують звичай ділової практики як регуляторторгово-біржової діяльності варто віднести: тривалість існування, постійністьдотримання, визначеність, не протиріччя законодавству.
На підставівищевикладеного можна зробити висновок, що правова основа здійсненняторгово-біржової діяльності представлена сукупністю різних нормативно-правовихй інших актів, що мають як загальний, так і спеціальний характер, їхня безліч,а також наявність однорідних суспільних відносин, що складаються в процесіорганізації й здійснення торгово-біржової діяльності дозволяє затверджувати, щосформувалося законодавство про торгово-біржову діяльність як правовий інститутгосподарського законодавства.
Списоквикористаної літератури:
1. Цивільнийкодекс України прийнятий на сесії ВР України 16 січня 2003 року, який набравчинності 1 січня 2004 року.
2. Господарськийкодекс України прийнятий на сесії ВР України 16 січня 2003 року, який набравчинності 1 січня 2004 року.
3. ЗУ «Продержавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від01.07.2004 року.
4. ЗУ «Прозахист економічної конкуренції» від 28.02.2002 року.
5. ЗаконУкраїни «Про товарну біржу» від 26 січня 1993 року.
6. ПилипенкоА.Я., Щербина В.С. Господарське право: Курс лекцій: Навч.посіб.для юрид.ф-тіввузів. – К.: Вентурі, 1996р.
7. ПідопригораО.А., Сумін В.О., Підопригора О.О. Цивільне право України Правові основипідприємництва. – К.: Юрінформ, 1994р.