міністерство освіти україни інститут інтелектуального права власності Курсова робота
Права та обов’язки власника права інтелектуальної власності на торгівельну марку і географічні позначення
З дисципліни: «Право інтелектуальної власності»
2008 рік, м. Хмельницький
СТУДЕНТКИГРУПИ: 10-зІВ-2007-ХМ
ФЕДИСОКСАНИ ПАВЛІВНИ
Зміст
Вступ
Розділ І. Загальні відомості проторговельну марку
1.1. Визначенняпоняття торговельної марки
1.2. Реєстраціяторговельного знака
Розділ ІІ. Правата обов'язки інтелектульноївласностіна торговельну марку
Розділ ІІІ. Правомочностіщодо використання географічного зазначення
3.1. Загальні положення про правоінтелектуальної власності на географічні зазначення
3.2. Особливості найменування місцяпоходження товарів та його порівняння з товарними знаками
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Успішна товарнамарка — ключове питання маркетингової стратегії і маркетингу менеджменту, такяк відома товарна марка забезпечує компанії купівельну лояльність, перешкоджає реалізаціїагресивних задумів конкурентів.
Якщо пропозиція компаніїнічим особливим не виділяється в ряді конкуруючих, чи зацікавляться неюспоживачі, чи будуть вони вибирати товари за принципом “ подешевше ”, “ більшдоступне ”? Менеджерам, які зробили ставку на конкурентоздатні ціни, вдаєтьсядосягнути вражаючих результатів скоріше у виняткових випадках. Якщо ж покупцідумають, що деяка товарна марка має переваги перед іншими, вони і виберуть самеїї, і охоче віддадуть за неї гроші.
Залучаючи йутримуючи споживачів, успішні товарні марки забезпечують процвітання фірми. Завоювавшиз їхньою допомогою лояльних покупців, компанія одержує можливість зміцнитиринкові позиції, підтримувати рівень прийнятних цін і стійкі потоки коштів, щоу свою чергу, підвищує ціну акцій компанії і забезпечує базу для її подальшого росту.Питання про товарну марку це не тільки одна з характеристик споживчого ринку, відповідьна нього має величезне значення як для промислових ринків, так і дляпостачальників послуг, торгівлі і рекрутингових організацій.
Більшість виробниківнамагаються виділити свій товар з ряду аналогічних. Для цього вони “ маркірують” виріб відмітним знаком постачальника. Задача компанії домогтися не тільки високогоступеня поінформованості споживачів про товарну марку, але і домогтися того, щобпокупці віддавали перевагу в ряді конкуруючих марок, саме її марці.
Успішна товарнамарка відрізняється тим, що вона не тільки відповідає функціональним чеканням споживачів,але і представляє для них деяку додаткову цінність, яка задовольняє визначеніпсихологічні потреби. Основа цієї доданої вартості — впевненість у тім, що данамарка краща і більш приваблива за аналогічні вироби конкурентів.
Впровадженнямарки стало основним питанням у стратегії товару. З однієї сторони розробка марочноготовару вимагає довгострокових маркетингових інвестицій, особливо в областіреклами, просуванні товару на ринок і упакування. Виробникам товару нерідкопростіше і дешевше випустити просто товар, надавши питання створення маркиіншим. Тайванські виробники, наприклад, добре засвоїли цей урок: на них припадаєзначна частина світового виробництва одягу, побутової електроніки і комп'ютерів,але продаються ці товари під товарними марками інших компаній.
З іншого боку, більшістьвиробників згодом розуміють, що успіх супроводжує компанії, що контролюютьтовари з торговою маркою.
Наприклад,виробники одягу, електроніки і комп'ютерів під марочними назвами можуть змінитисвоїх тайванських партнерів на більш дешевих малайзійських (чи яких-небудьінших). При цьому тайванський виробник майже нічого не може зробити для того,щоб попередити втрати продажів через те, що йому зволіли більш дешевихпостачальників — споживач зберігає вірність товарній марці, а не виробнику.
Так, у минулому японськіі південнокорейські компанії такої помилки вже не допустили. Своєю тяжкоюпрацею вони створили такі товарні марки, як Sony, Panasonic, JVC, Hyundai, LG іSamsung. І навіть якщо ці компанії більше не можуть собі дозволити робити свої товарив рідній країні, їхні товарні марки продовжують керувати пристрастями покупців.
Знаменитітоварні марки мають купівельні привілеї, тобто забезпечують велику прихильністьпокупців. Це означає, що досить велика кількість покупців запитує товари саме цихмарок, відмовляючись від товарів-замінників, навіть якщо останні пропонуються забільш низькими цінами.
Компанії, що створюютьмарочні товари, надійно захищені від будь-яких стратегій конкурентів попросуванню своїх товарів на ринок. Таким чином, компанії-постачальнику має сенсробити значні інвестиції для забезпечення своєму марочному товару національногочи навіть міжнародного визнання і переваги.
Існують наступнівиди позначення товарних марок:
Фірмове ім’я –назва фірми (слово, буква, чи їх об’єднання, яке може читатися і вимовлятися.Наприклад, Coca-Cola, BMW та ін.)
Фірмовий знак –це символ, малюнок чи особливий відмітний знак, інколи особливий колір або позначення(стандартне шрифтове і кольорове оформлення напису Coca-Cola на усій продукції цієїкомпанії).
. Торговийобраз – це персоніфікована товарна марка (ідентифікація фірми споживачем заоформленням продукції)
. Товарний знак– це фірмове ім’я чи фірмовий знак або їх сполучення, яке захищено юридично.
РозділІ. Загальні відомості про торговельну марку
З урахуваннямшвидких змін у смаках, технології і стані конкуренції фірма не може покладатисятільки на існуючі товари. Споживач чекає нових удосконалених виробів.Конкуренти додають максимум зусиль, щоб забезпечити його цими новинками. Зцього випливає, що в кожної фірми повинна бути своя програма розробки нових товарів.Фірма може одержати новинки двома способами. В – першому, шляхом придбанняіншої фірми, чи патенту ліцензії на виробництво чужого товару. В – інших завдякисвоїм дослідженням і розробкам. Деякі підприємства, не вміючи як вартопрацювати з вже існуючими товарами, концентрують свою увагу на створенні новинок.Інші, навпаки, направляють енергію на роботу з існуючими товарами на шкоду створеннюновинок. Ці дві крайності необхідно збалансувати.
Що ж такеторговельна марка? Марка — це назва, термін, символ, ім’я чи дизайн-комбінаціяцих складових; вона використовується для ідентифікації запропонованихвиробником, продавцем чи групою продавців товарів чи послуг, а також дляпозначення відмінностей від товарів і послуг конкурентів. Отже, марка вказує навиробника чи постачальника товару, ідентифікує виробника чи продавця товару. Якприклад можна взяти газований напій «типу Coca-Cola», що можевипускати будь-який виробник, на відміну від справжньої Coca-Cola, що вправівиготовляти тільки Coca-Cola Company.
1.1.Визначення поняття торговельної марки
Одразу потрібнозазначити, що поняття торговельної марки є сьогодні доволі широким поняттям,котре важко зосередити безпосередньо в одній лише правовій сфері. Це економічнеза своєю природою поняття лише поступово набуло правового регламентування,необхідного для захисту товаровиробників та осіб, що надають послуги, віднедобросовісного використання їх товарів, послуг, котрі маркуються відповіднимторговим знаком. Актуальним воно є також і в психології та філософії, як один зелементів постмодернізму.
Таким чином,поняття торгівельної марки можна розглядати як у правовому чисоціально-економічному, так і психологічно-філософському значенні. Проте уданій статті поняття буде розглянуто лише у контексті йогосоціально-економічної та правової природи із метою дослідження змін, якісталися щодо питання знаків для товарів і послуг із прийняттям Цивільного таГосподарського кодексу України (надалі – ЦК України, ГК України).
В Україні наразііснує декілька правових визначень (понять), які є досить схожими за своїмзмістом, проте при більш детальному дослідженні можна виявити, на нашу думку,ряд неоднозначностей.
Головнимпроблемним моментом на нашу думку є неоднозначність правового співіснуваннядвох груп «узаконених» Україною понять, а саме «знак» чи «марка», «товарний» чи«торгівельний» [9; c.367].
«Знак» чи«марка»?
Так, доприйняття нового Цивільного кодексу в Україні існувало єдине збірне поняття длятоварних знаків та знаків обслуговування – знаки для товарів і послуг, якеповністю відповідало міжнародним нормам і, що є більш важливим, Паризькійконвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р.
Між тим, п. 10ст. 420 нового ЦК України від 16 січня 2003 р. зазначає, що до об’єктівінтелектуальної власності, зокрема, належать «торговельні марки (знаки длятоварів та послуг)». Визначення торговельної марки за новим ЦК Україниміститься у ст. 492, де вказується, що торговельною маркою може бути будь-якепозначення або будь-яка комбінація позначень, які є придатними для вирізненнятоварів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Таким позначеннямможуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінаціїкольорів[2].
Господарськийкодекс України (ст. 155) також використовує поняття «торговельна марка»,розуміючи під цим знаки для товарів і послуг.
У Юридичній енциклопедіїміститься поняття торговельної марки (нім. Marke – клеймо, помітка), якарозуміє під цим один із способів ідентифікації товарів або послуг. Визначеннязнаків для товарів та послуг в ній взагалі не наводиться[20].
Закон України «Проохорону прав на знаки для товарів та послуг», який було прийнято 15 грудня 1993р., не містить визначення торгівельної марки як такої взагалі й у ст. 1 розумієпід цим знак, як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняютьсявід товарів і послуг інших осіб.
Поняття «знак»використовується і в ст. 1 Закону Російської Федерації «Про товарні знаки,знаки обслуговування та найменування місця походження товару» від 23 вересня1992 р., де вказується, що «товарный знак и знак обслуживания – обозначение,служащие для индивидуализации товаров, выполняемых работ или оказываемых услугюридических или физических лиц».
Складаєтьсяситуація, коли в одному правовому полі із 1 січня 2004 р. існує два поняття, асаме – «знаки для товарів і послуг» або знак та «торговельна марка». За новимЦК та ГК України дані поняття є синонімічними, проте спробуємо їхпроаналізувати більш детально.
Відповідно дост. 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також закони України, якіприймаються у відповідності до Конституції та ЦК України. П. 3 Прикінцевих таперехідних положень зазначає, що Кабінет Міністрів України до 1 квітня 2003 р.повинен був скласти «перелік законодавчих актів, до яких потрібно внести зміниу зв’язку із набранням чинності Цивільним кодексом». Із зазначеного можназробити висновок, що національне право віддає пріоритет нормам ЦК України, іпоняття торгівельної марки має пріоритет над знаками для товарів та послуг.Проте у межах національного права це не має значення, адже, як було вказановище, в законодавстві України вони розглядаються як синонімічні[15].
Інша ситуаціяскладається із нормами міжнародного права. Відповідно до ст. 10 ЦК України,визначається пріоритет міжнародних договорів над актами цивільногозаконодавства України і у випадку, якщо в чинному міжнародному договоріУкраїни, укладеному в установленому законом порядку, містяться інші правила,ніж ті, що встановлюються актом цивільного законодавства, застосовуютьсяправила відповідного міжнародного договору України. Тобто у даному разі правилаПаризької конвенції є пріоритетними над національними актами цивільногозаконодавства (зокрема, правилами ЦК України), а тому, виходячи із пріоритетуміжнародних норм, є більш правильним використання поняття «знаки для товарів іпослуг». Зазначимо, що Паризька конвенція про охорону промислової власностізастосовує поняття «знак» в усіх правовідносинах, що стосуються знаків длятоварів і послуг.
Враховуючинаведене, можна стверджувати, що поняття «знак» у правовому значенні є більшвдалим, адже воно базується на міжнародних нормах, які є пріоритетними переднормами цивільного законодавства України.
Визначення«торговельної марки» більшою мірою належить до економічного значення товарнихзнаків та знаків обслуговування [13; c.52].
«Торгівельний»чи «товарний»?
Варто зновузвернутись до Паризької конвенції, яка в своєму понятійному апаратівикористовує визначення «товарний». Застосування такого поняття є більшдоцільним, адже знак безпосередньо стосується саме товару і фактично є йогоневід’ємною частиною. У «Популярній юридичній енциклопедії» знаходимо таке жвизначення — «товарна марка». Зокрема, зазначається, що товарна марка єфірмовим ім’ям, знаком, символом, малюнком або їх поєднанням, які позначаютьпродукцію або послуги, що пропонуються споживачам. Варто вказати, що,незважаючи на використання «товарний», подальше трактування поняття є невдалим,адже воно відносить до торгової марки фірмове ім’я, яке є самостійним об’єктомінтелектуальної власності (ст. 420 ЦК України) та не визначає основної функціїторгового знаку – вирізнення одного товарного з поміж інших подібних товарів.
У ст. 492 новогоЦК України замість слова «товарний» використовується слово «торговельний», якев свою чергу походить від слова «торгівля». Так, торгівлею визначається формаобміну товарів, за якої їх рух зі сфери виробництва до сфери споживання абозміна одного власника товарів іншим відбувається на основі купівлі-продажу. Якбачимо, в даному випадку наголос робиться на відносинах товар-торгівля, а нетовар-знак для товарів і послуг. У даному випадку, існує одна думка «за» і одна– «проти» такого визначення.
Думка «проти»,зокрема, обґрунтовується тим, що відповідно до характеристики торгівлі за«Юридичною енциклопедією», в Україні поняття торгівлі використовуєтьсяздебільшого у вузькому значенні, тобто як ініціативна, самостійна діяльністьюридичних і громадян підприємців для здійснення купівлі та продажу споживчихтоварів, виконання робіт, надання послуг із метою одержання прибутку. У зв’язкуіз цим, потрібно виходити з реалій українського права, і в характеристиці«марки» визначати прив’язку не до торгівлі, а до товару[17; c.192].
Думка «за»визначає, що в даному випадку використання слова «торговельний» є більшдоцільним, адже воно є ширшим за значенням і охоплює собою будь-яку опосередкованутоварно-грошовими відносинами економічну діяльність, оскільки виробникодночасно виступає і продавцем і споживачем. Водночас, воно є більшпрогресивним і спрямованим на динамічний розвиток даного об’єктуінтелектуальної власності, який не може на сьогодні визначатися лише якприв’язка до певного товару. За словами Кузнєцової Н., як одного з авторів ЦКУкраїни, «при розробці нового Цивільного кодексу ми відійшли від визначенняконкретних строків, сум, тощо (сюди також можна віднести визначення «торговельний»),тобто використали механізм, який сприяє попередженню «старіння», втратиактуальності норм».
Позиція «за» єбільш прийнятною, проте вона спрямовується на перспективу розвитку товарногознаку, використовувати який сьогодні потрібно з обережністю та з усвідомленнямсмислового наповнення визначення.
Хоча й внімецькому праві, наприклад, співіснують два слова (das Handelszeichen –торговельний знак та das Warenzeichen – товарний знак), в англійській мові підпоняттям trademark розуміють і «торговий» і «торгівельний» знак, марку [20; c.624].
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕЗНАЧЕННЯ
Поняттяторгівельної марки в соціально-економічному значенні значно розширює тадоповнює діалектику її розуміння тим, що поширюється на економічні відносини,які виникають переважно в ринковій економіці, що найбільш тісно пов’язується ізпоняттям торговельної марки.
У даному випадкуторгівельна марка є тісно пов’язаною із поняттям реклами. Позначення певнихтоварів чи послуг товарним знаком накладає на його власника серйозні зобов’язання,дисциплінує виробника чи особу, що надає послуги.
Це є цілкомлогічним, адже мало знайдеться виробників, чи осіб, що надають послуги, якіпісля реєстрації певного товару або послуги будуть ризикувати своєю діловоюрепутацією і стануть виробляти товар нижчої якості чи надавати неякісніпослуги. Застосування торговельної марки є додатковим та безумовним свідченнямякості товару, що покликано підвищити лояльність покупця до товару і зробититовар, послугу такою, що упізнається серед аналогічної групи товарів та послуг[18].
Утім, якзазначає Сопит О., директор по маркетингу і рекламі групи «Союз Віктан», «воснове любого сильного бренда лежит сильный продукт. Без этого все попыткимаркетологов бесполезны». Средствами рекламы можно вызвать интерес к продукту,но второй раз приобрести некачественный продукт невозможно». Отже, векономічному значенні торговельної марки важливу роль відіграє поняття якості,а не реклами. Реклама виступає тут в якості першоетапного кроку на шляхуознайомлення споживача із новим товаром чи послугою. Під якістю товарів слідрозуміти широкий спектр якісних характеристик товару, позначеного товарнимзнаком певного виробника [12].
Виходячи ізцього, вважаємо, що саме поняття торговельної марки (ТМ) є більш економічним,ніж правовим, та, в принципі, є синонімічним поняттю брендінг (branding (англ.)– клеймування).
Таким чином, підторгівельною маркою (брендінгом) в економічному значенні, розуміють товарнийзнак (знак для товарів і послуг) плюс все, що знають та думають про товар, все,чого від нього очікують споживачі. Йдеться про образ, який виникає всвідомості, як реакція на товарний знак. Це обіцянка виробника чи особи, яканадає послуги через товар, гарантії постійно пропонувати споживачевіспецифічний набір якостей та цінностей.
Наприклад, слово«Мерседес», як товарний знак є лише словом із трьохпроменевою зіркою, проте вякості торгівельної марки мається на увазі цілий понятійний ряд, збагаченийукраїнським, російським чи будь-яким іншим фольклором, тобто саме процесомвикористання товару, який пропонується споживачеві під торговим знаком«Мерседес».
Як бачимо,соціально-економічне визначення товарної (торговельної) марки є більш змістовноширшим, ніж правове розуміння, яке поєднує в собі економічну та соціальнусторону, які в даному випадку є невід’ємними, адже сама економіка (ринковаекономіка) є побудованою на ідеї виробництва товарів та надання послуг саме дляспоживача — для задоволення його потреб та бажань [10].
1.2.Реєстрація торговельного знака
На сьогоднi в Українііснує повноцiнна система патентного захисту більше десятка рiзних видiвоб’єктiв промислової власностi, в т.ч. товарного знака, знака обслуговування,логотипа, бренда, фірмової назви, оригінальної назви продукції чи етикетки, наякі можна отримати виключні права через реєстрацію як знаків для товарів іпослуг відповідно до Закону України «Про захист прав на знаки для товарів іпослуг».
Державнареєстрація знака забезпечує:
— виконаннявимог Закону України «Про пiдприємство», де вказано, що обов’язковими атрибутамипiдприємства є «зареєстрований в установленому порядку знак для товарів іпослуг»;
— виконаннявимог Закону України «Про захист споживачiв», згiдно з яким усi товари повиннiмати зареєстрований в установленому порядку знак для товарів і послуг;
— виконаннявимог Закону України «Про рекламу», згідно з яким зовнішня реклама звикористанням фірмового найменування і знаків для товарів і послуг здійснюєтьсяз додержанням вимог авторського права;
— підтвердженнясвідоцтвом права власності на знак та виключне право на його використання;
— занесення вмитний реєстр i опублікування знака та даних про підприємство в офіційному бюлетені,який розповсюджується в Україні та 32-х країнах свiту;
— реалізацію врежимі виключного права трьох основних функцiй товарного знака: індивідуалізаціятоварiв (послуг) і самої фірми, рекламна (стимулятора продажу) та правова;
— можливістькупити, продати чи внести в статутний фонд компанії знак в якостінематеріального активу;
— значно піднятипрестиж компанії і товару та довір’я до нього споживача;
— зареєструватизнак як доменне ім’я;
— правопроставляти поряд iз знаком попереджувальне маркування: (™) — знак поданий нареєстрацію в Патентне вiдомство країни, ® — знак зареєстрований в Українi[2].
Відсутністьреєстрації містить загрозу порушення чужих прав на тотожні чи подібні знаки івтрату пріоритету. Розроблений знак може зареєструвати хто-небудь інший на своєім’я, (національне законодавство дозволяє це, якщо першокористувач такуреєстрацію не здійснив), а потім заявити претензії.
Товарний знак цеобличчя фiрми, а обличчя повинно бути чистим!
Для того, щоброзпочати процедуру реєстрацiї знака необхiдно заповнити бланк заяви інадіслати на адресу патентному повіреному*. Після одержання заявки будевисланий проект договору. У договорi можуть бути передбаченi роботи потематичнiй i дизайнерськiй розробцi зображення товарного знака. Роботи щовиконує патентний повірений: перевірка знака на тотожність i подібність позареєстрованих і поданих на реєстрацію позначеннях, класифікація товарів іпослуг по МКТП, оформлення заявочних матеріалів і подача в Укрпатент,супроводження попередньої i патентної експертизи знака в Укрпатенті, одержаннясвідоцтва, внесення змін i продовження дії свідоцтва, реєстрація свідоцтва нанові класи товарів і послуг, підготовка експертних висновків з приводупорушення прав власника.
Відповідно доп.5.4.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і «Методичнихрекомендацій щодо віднесення витрат подвійного призначення до складу валових»,затверджених наказом Міннауки від 21 .01.1999 №15 і погоджених з ДПА, оплатапослуг патентного повіреного та витрати на проведення експертизи пов’язані зотриманням охоронних документів на об’єкти промислової власності відносяться доскладу валових витрат платника податку.
Гарантуєтьсяособлива процедура захисту iнтересiв за участю патентного повіреного України,що прискорює проходження заявки i ймовiрнiсть реєстрації товарного знака[3].
РозділІІ. Права та обов'язки інтелектульноївласностіна торговельну марку
Торговельноюмаркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, якіпридатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однієюособою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такимипозначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальніелементи, комбінації кольорів.
Суб'єктами праваінтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи.Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належатиодночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам[2].
Набуття праваінтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умовита порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.
Майновимиправами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використанняторговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки;виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, втому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальноївласності, встановлені законом.
Обсяг правовоїохорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображеннямта переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Свідоцтвонадає право його володільцеві забороняти іншим особам використовуватизареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадківправомірного використання торговельної марки без його дозволу. Право володільцясвідоцтва забороняти іншим осам використовувати без його дозволу торговельнумарку є виключним правом, тобто це право належить лише володільцеві і нікомуіншому. Відповідно до ст.495 ЦК України виключно володільцеві свідоцтваналежить також право дозволяти використання торговельної марки.
Разом з тимволоділець свідоцтва не має права забороняти використання торговельної марки,якщо таке використання відповідно до закону може здійснюватися іншими особамибез його дозволу. Зокрема, відповідно до статті 500 ЦК України будь-яка особа,яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявленопріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісновикористала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйознупідготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такоговикористання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попередньогокористувача) [1].
На підставіпункту 6 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів іпослуг» виключне право володільця свідоцтва забороняти іншим особамвикористовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється також на:
а) Здійснення будь-якого права, що виниклодо дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати поданняпріоритету заявки;
б) Використання знака для товару, введеногопід цим знаком в господарський (комерційний) обіг володільцем свідоцтва чи зайого згодою, за умови, що володілець свідоцтва не має вагомих підставзабороняти таке використання у зв’язку з подальшим продажем товару, зокрема уразі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот;
в) Використання кваліфікованого зазначенняпоходження товару, що охороняється відповідно до Закону України «Про охоронуправ на зазначення походження товарів»;
г) Некомерційне використання знака;
д) Усі форми повідомлення новин такоментарів новин;
е) Добросовісне застосування ними своїхімен чи адрес.
Набуття праваінтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстраціюабо визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагаєзасвідчення свідоцтвом.
Майнові праваінтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідногосвідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якоївизнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановленодоговором.
Майнові праваінтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти роківз дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленомузаконом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бутипродовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом[7].
Чинністьмайнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку припиняється вустановленому законом порядку достроково у зв'язку з перетворенням торговельноїмарки у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг. Чинністьмайнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бутиприпинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це несуперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових правінтелектуальної власності на торговельну марку завдано збитків особі, якій булонадано дозвіл на її використання, такі збитки відшкодовуються особою, яканадала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом.Відновлення чинності достроково припинених виключних майнових правінтелектуальної власності на торговельну марку. Чинність достроково припиненихвиключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку можебути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ціправа належали у момент їх припинення. Права інтелектуальної власності наторговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановленихзаконом[19].
Будь-яка особа,яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявленопріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісновикористала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйознупідготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такоговикористання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (правопопереднього користувача). Право попереднього користувача може передаватися абопереходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикоюабо з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використаноторговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такоговикористання.
Використаннямторговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарахта при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, урекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів навиставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, набланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товаріві послуг у господарський (комерційний) обіг.
Суб'єкти правана торговельну марку можуть проставляти попереджувальне маркування, яке вказуєна те, що торговельна марка, яка застосовується, зареєстрована в Україні.Суб'єкти права на торговельну марку, які здійснюють посередницьку діяльність,можуть на підставі договору з виробником товару (послуг) використовувати свою торговельнумарку з торговельною маркою виробника, а також замість його торговельної марки.
Правоінтелектуальної власності на торговельну марку може бути передано як вклад достатутного фонду суб'єкта господарювання. У разі банкрутства суб'єктагосподарювання право на торговельну марку оцінюється разом з іншим майном цьогосуб'єкта[12].
Право наторговельну марку може належати кільком особам. Ними у сенсі Господарськогокодексу України можуть бути підприємства, що утворили об’єднання підприємств зметою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішенняспільних економічних і соціальних завдань.
Торговельнамарка, право на яку належить кільком особам, — це марка, що відрізняє товари іпослуги учасників об'єднання підприємств (торговельна марка об'єднання, спільнаторговельна марка) від однорідних товарів і послуг інших суб'єктівгосподарювання, або використовується спільно кількома суб'єктами в іншихвипадках, передбачених законом. Реєстрація торговельної марки, право на якуналежить кільком особам, здійснюється в порядку, встановленому Законом України«Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
У міжнародномуправі такі торговельні марки називають відповідно колективними торговельнимимарками та торговельними марками кількох володільців.
Так, згідно зістаттею 7 bisПаризької конвенції про охорону промислової власності Україна зобов’язаласяприймати заявки на реєстрацію та охороняти колективні марки, що належатьоб’єднанням, існування яких не суперечить закону країни походження, навіть якщоці об’єднання не є власниками промислового чи торговельного підприємства [24].
Незаконневикористання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, або іншеумисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди увеликому розмірі караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуванихмінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, абопозбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією відповідної продукції тазнарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення. Тісамі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб,або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі караються штрафомвід тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян абовиправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк віддвох до п'яти років з конфіскацією відповідної продукції та знарядь іматеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення. Ті ж самі діївчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглоїособи караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі настрок до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатисяпевною діяльністю на строк до трьох років [13].
РозділІІІ. Правомочності щодо використання географічного зазначення
3.1.Загальні положення про право інтелектуальної власності на географічнізазначення
Поняття «географічнезазначення» є новелою законодавства України. Джерелом цього поняття є Угода зторговельних аспектів прав інтелектуальної власності, прийнята Світовоюорганізацією торгівлі. Відповідно до статті 22 цієї Угоди географічнезазначення – це зазначення, що вказує на походження товару з території певноїдержави або регіону чи місцевості на цій території, коли якість, репутація чиінша характеристика товару, по суті, зумовлені цим географічним походженням.
Право навикористання географічного зазначення виникає з моменту його державноїреєстрації, яка здійснюється в установленому законом порядку. Воно належитьусім суб’єктам господарювання, які в обмеженій цією реєстрацією територіївиробляють товари (надають послуги), щодо яких здійснено реєстрацію. Використаннягеографічного зазначення іншими суб’єктами неприпустиме, оскільки впротилежному випадку споживачі будуть введені в оману, вважаючи, що купуютьістинний товар з особливими якостями і властивостями, в той час як фактично цебуде імітація, що не має ніякої цінності. При цьому законним виробникам будутьзавдані збитки, викликані відчуженням від них цінного бізнесу та приниженнямрепутації їх продукції.
Що означає правоінтелектуальної власності на географічне зазначення?
Окрім основнихфакторів, які впливають на якісні характеристики вироблення товару, значну рольможуть відігравати певні властивості того чи іншого географічного району. Цеможуть бути різноманітні фактори — вода, повітря, ґрунти, кліматичні,гідрологічні та інші умови. Наприклад, певні сорти вина можна виробити звинограду, що вирощується тільки в певній місцевості; на виробництво пивавпливає низка властивостей саме певного географічного району — вода, ячмінь,хміль тощо; тканина певного сорту може бути вироблена з вовни овець певної породи,що вирощується в певній місцевості [22].
Цивільний кодексУкраїни визначає, що обсяг правової охорони географічного зазначеннявизначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місцяйого (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальноївласності на географічне зазначення. Географічне місце — це будь-якийгеографічний об'єкт із офіційно визначеними межами, зокрема країна, регіон якчастина країни, населений пункт, місцевість тощо.
Заявником нареєстрацію місця походження товару, можуть бути будь-яка юридична чи фізичнаособа, асоціація споживачів, інша особа, визначена законом, яка має намірвиробляти товар з характерними для цього географічного об'єкта властивостямиабо вже виробляє зазначений товар. Проте слід мати на увазі ту особливістьцього інституту, що право на використання найменування місця походження товаруне є монопольним, тобто не є виключним правом. Це означає, що одне й те саменайменування місця походження товару може бути зареєстровано на ім'я кількохзаявників — користувачів цього найменування.
Особа, яказареєструвала на своє ім'я найменування місця походження товару, одержує правона його використання (але не виключне право), якщо вироблюваний товарвідповідає вимогам, викладеним у заявці на реєстрацію.
Правокористування найменуванням місця походження товару на підставі державноїреєстрації може бути надано за такої умови: виробник товару знаходиться в томуж географічному місці й виробляє товар з тими ж властивостями, які визначені усвідоцтві про реєстрацію. Реєстрації підлягає тільки кваліфіковане зазначеннятоварів, яке складається із двох видів: назва походження товару і географічнезазначення походження товару.
Правова охоронапоходження товару надається за таких умов:
• є назвою географічногомісця, з якого цей товар походить;
• вживається якназва певного товару чи як складова цієї назви;
• у вказаномуцією назвою географічному місці об'єктивно існують характерні природні умови чипоєднання характерних природних умов і людського фактора, що надають товаруособливі властивості порівняно з однорідними товарами з інших географічнихмісць;
• позначуванийцією назвою товар має відповідні властивості, що виключно або головним чиномзумовлені характерними для цього географічного місця природними умовами чипоєднанням цих умов з характерним для цього географічного місця людськимфактором;
• виробництво(видобування) і переробка позначуваного цією назвою товару здійснюється в межахзазначеного географічного місця [23].
Правова охоронапростого зазначення походження товару надається на підставі його використання.
Правова охоронапростого зазначення походження товару полягає у недопущенні використаннязазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів воману щодо дійсного географічного місця походження товару.
Простезазначення походження товару не підлягає реєстрації.
Свідоцтво, щопосвідчує реєстрацію права на використання кваліфікованого географічногозазначення, діє безстрокове за умови збереження характеристик товару (послуги),позначених цим зазначенням.
Заявка нареєстрацію в іноземній державі кваліфікованого зазначення походження товару,пов'язаного з географічним місцем на території України, може бути подана тількипісля його реєстрації в Україні.
Право на використаннязареєстрованого географічного зазначення походження товару може бути припинено:за рішенням суду (у зв'язку з втратою товаром особливих властивостей або іншиххарактеристик, описаних у Реєстрі); у разі ліквідації юридичної особи абосмерті фізичної особи, що є володільцем свідоцтва; у разі подання володільцемсвідоцтва заяви про відмову від права на використання цього зазначення; у разінесплати збору за продовження дії свідоцтва.
Права, щовипливають із реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/абоправа на його використання, діють від дати їх реєстрації. Реєстрація права навикористання кваліфікованого зазначення походження товару не обмежує прав іншихосіб на реєстрацію їх прав на його використання. Обсяг правової охорони, що надаєтьсяреєстрацією права на використання кваліфікованого зазначення походження товару,визначається занесеними до Реєстру і зафіксованими у свідоцтві характеристикамитовару та межами географічного місця [16].
Власниксвідоцтва має право:
а) використовуватизареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару;
б) вживатизаходів щодо заборони використання кваліфікованого зазначення походження товаруособами, які не мають на це права;
в) вимагати відосіб, що порушили його права, припинення цих порушень і відшкодуванняматеріальної та моральної шкоди у встановленому законом порядку.
Використаннямзареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару визнається:
а) нанесенняйого на товар або на етикетку;
б) нанесенняйого на упаковку товару, застосування у рекламі;
в) запис набланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.
Власниксвідоцтва має право наносити поряд із кваліфікованим зазначенням походженнятовару попереджувальне маркування для інформації про те, що це зазначеннязареєстровано в Україні.
Дляпопереджувального маркування назви місця походження товару застосовуєтьсяобведена овалом абревіатура (НМП). Замість цього маркування або разом із нимможе наноситися текст: «Зареєстрована в Україні назва місця походженнятовару». Для попереджувального маркування географічного зазначенняпоходження товару застосовується обведена овалом абревіатура (ГЗП). Замістьцього маркування або разом із ним може наноситися текст: «Зареєстроване вУкраїні географічне зазначення походження товару»[18].
Власниксвідоцтва не має права:
а) видаватиліцензію на використання кваліфікованого зазначення походження товару;
б) забороняти(перешкоджати) спеціально уповноваженим органам здійснювати контроль занаявністю в товарі особливих властивостей та інших характеристик, на підставіяких зареєстровано кваліфіковане зазначення походження товару та/або право найого використання.
Обов'язкивласника свідоцтва
Власниксвідоцтва зобов'язаний забезпечувати відповідність якості, особливихвластивостей та характеристик товару, що виробляється, їх опису в Реєстрі.
Будь-якепосягання на права власника свідоцтва про реєстрацію права на використаннязареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару тягне за собоювідповідальність згідно з законами.
Порушенням праввласника свідоцтва про реєстрацію права на використання зареєстрованогокваліфікованого зазначення походження товару є:
а) використаннязареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не маєсвідоцтва про реєстрацію права на його використання;
б) використаннязареєстрованого зазначення географічного походження товару, якщо цей товар непоходить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навітьякщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення йогопоходження використовується у перекладі або супроводжується словами:«вид», «тип», «стиль», «марка»,"імітація" тощо;
в) використаннязареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару або подібного донього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщотаке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару та йогоособливих властивостей або інших характеристик, а також для неодноріднихтоварів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованогозазначення або є неправомірним використанням його репутації;
г) використаннязареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової назви.
Не вважаєтьсяпорушенням прав власника свідоцтва:
а) використаннязареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару, передбаченепунктами «б» і «в» частини п'ятої статті 17 цього Закону,будь-якою особою, яка на законних підставах придбала позначений цимкваліфікованим зазначенням походження товар у власника свідоцтва і повторновводить його в обіг;
б) використаннякваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва прореєстрацію права на його використання, але добросовісно його використовувала додати реєстрації. Якщо ця особа протягом дванадцяти місяців від дати реєстраціїкваліфікованого зазначення походження товару не подасть до Установи заявки наодержання права на використання цього зазначення, подальше його використаннявважається порушенням прав власника свідоцтва [2].
3.2.Особливості найменування місця походження товарів та його порівняння зтоварними знаками
Найчіткішевизначення зазначення місця походження товарів дається у Лісабонській угоді проохорону найменувань місць походження та їх міжнародну реєстрацію 1958 року, якадіє у рамках Паризької конвенції про охорону промислової власності 1883 року. Вцьому визначенні юридичний та економічний аспекти доповнюють один одного.Відповідно до статті 2 цієї Угоди найменуванням місця походження товаріввважається географічна назва країни, району або місцевості, якавикористовується для позначення виробу з цієї місцевості, якість та властивостіякого визначаються в основному географічним середовищем, у тому числіприродними та етнографічними факторами [3]. Відповідно до даного визначенняможна виділити такі особливості найменування місця походження товарів:
— найменуванняммісця походження товарів має бути назва певної місцевості, тобто назва певноїобмеженої території країни, місцевості в країні, районі, області тощо;
— географічнесередовище, яке включає природні умови певної території (клімат, рельєф, грунт,кількість опадів тощо) та/або людський фактор (професійний досвід, виробничітрадиції, майстерність, спеціальні технології виготовлення товарів тощо);
— наявністьспецифічних властивостей, особливої якості товару з цієї місцевості обумовлюєйого унікальність серед маси однорідних товарів, що походять з іншихмісцевостей;
— залежністьспецифічних властивостей товарів від природних умов та/або людського фактора,якими характеризується місцевість, з якої походить товар. Такі найменуваннямісць походження товарів є найбільш стійкими [14].
Як зазначеннямісць походження товарів можуть бути використані позначення, що прямо вказуютьна певний географічний об’єкт, з якого походить товар. До категорії об’єктівпромислової власності належать тільки такі, які були географічними зазначеннямивід самого початку свого існування. Зазначення, які для певних видів товарів єродовими назвами, або такі, що сприймаються як фантазійні чи умовні, не єзазначеннями місця походження товарів. Таким чином, зазначення місця походженнятоварів не є просто найменуванням або символом, які мають відношення догеографічного об’єкта, а є зазначенням, яке обов’язково пов’язано з конкретнимгеографічним місцем виробництва товару. Незважаючи на те, що найменуванняммісць походження товарів є географічні назви, останнім часом з’явиласятенденція до визнання в якості цього об’єкта зазначень, які хоч і ототожнюютьсяз товарами, показники яких обумовлені географічним середовищем конкретноїмісцевості, географічними назвами не вважаються. Наприклад, “VUELTA ARRIBA”,“PARTIDO” визнані як найменування місць походження для сигарет, сигар та тютюнуз Куби, “ Між двома морями ” – для вина із Франції [19].
Найменуваннямісця походження товару можна умовно поділити на декілька видів:
· природнінайменування місць походження товарів (сформувалися під впливом природнихумов);
· найменуваннямісця походження товарів завжди пов’язане з конкретним місцем незалежно відвиробника і тому не може розглядатися як засіб розрізнення однорідних товарів,які походять із одного місця та випускаються різними виробниками. Товарний знакнасамперед відрізняє однорідні товари різних виробників;
· найменуваннямісця походження товару, окрім позначення місцевості походження товару, вказуєна певну якість та інші характеристики товару. Товарний знак вказує виключно наналежність певного товару відповідному виробнику;
· реєстраціянайменування місця походження товарів не дає виключного права на йоговикористання. Це право має колективний характер. Товарний знак, як правило,реєструється на ім’я одного власника, що надає йому виключне право володіння,користування та розпорядження товарним знаком;
· найменуваннямісця походження товарів невід’ємне від місцевості, з якою воно пов’язане, томуправо на його використання не може бути передане. Право на товарний знак можебути передане. Реєстрація найменувань місць походження товарів обумовленанасамперед наявністю особливостей та властивостей у відповідних товарів.Реєстрація товарного знака обумовлена властивостями, які має лише сам знак.Строк охорони найменувань місць походження товарів є необмеженим. Охоронатоварного знака має певний строк, який може бути продовжений[17].
Певні елементисхожості між цими об’єктами дозволяють багатьом країнам відповідно донаціонального законодавства або існуючої практики використовувати найменуваннямісць походження товарів як товарний знак або його частину. Однак у деякихкраїнах думка щодо цього питання протилежна і навіть існує рекомендація недопускати такого використання.
Як правило,включення найменування місця походження товару у товарний знак здійснюєтьсятоді, коли в країні немає спеціального правового регулювання найменувань, аботоді, коли найменування місця походження не є головним у товарному знаку і йоговикористання не завдає шкоди іншим користувачам.
Коли є декількакористувачів найменуванням місця походження товарів і виникає бажаннязареєструвати його як елемент товарного знака, його можна зареєструвати якколективний товарний знак або сертифікаційний знак. Це дає рівні права всімвиробникам і гарантує забезпечення уніфікованих вимог щодо якості товару [23].
Іноді нареєстрацію товарного знака подаються позначення, які є зазначенням походженнятоварів. У цьому випадку державні органи, які здійснюють реєстрацію,користуються такими принципами:
· назва країни,області або району може бути зареєстрована як один з елементів товарного знака,але без виключного права власника товарного знака на використання такихгеографічних елементів;
· найменування,які втратили географічний характер та ототожнюються споживачами з назвамивиробів і включені до товарного знака, є загальними зазначеннями та елементами,які не підлягають охороні;
· географічнізазначення, які розглядаються як фантазійні стосовно товарів, можуть бутитоварним знаком або його елементом, який підлягає охороні;
· у будь-якомувипадку географічні зазначення не повинні вводити в оману споживачів відноснотовару або його виробника [25].
Слід зазначити,що використання найменування місця походження товарів не перешкоджає позначеннюпродукції певного виробника товарним знаком, ці два види маркування можутьсупроводжувати один і той самий товар, надаючи споживачам необхідну інформаціюпро нього.
Висновок
Наявністьсучасної, міжнародної визнаної системи інтелектуальної власності є необхіднимелементом для досягнення високого економічного та соціального розвитку будь — якої держави. Охорона інтелектуальної власності сприяє використанню таподальшому розвитку винахідницьких і творчих талантів та досягнень, підтримуєта зберігає національний потенціал у сфері інтелектуальної діяльності тазалучає інвестиції, стабілізуючи економічний стан, при якому як вітчизняні, такі зарубіжні інвестори можуть бути впевнені в тому, що їх права будуть поважати.Створення саме такої системи має особливе значення для України – країни зізначним науково-технічним та інтелектуальним потенціалом.
Відповідно доКонституції України, яка гарантує кожному громадянину свободу художньої,наукової і технічної творчості, наша незалежна держава послідовно створює своївласні механізми захисту інтелектуальної власності, авторських прав, моральнихі матеріальних інтересів, які виникають у зв`язку з різними видамиінтелектуальної діяльності.
Поняття"інтелектуальна власність" виникло в процесі тривалої практикиюридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результатиінтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва і літератури.
У 1967 році уСтокгольмі було підписано Конвенцію, що заснувала Всесвітню організаціюінтелектуальної власності (ВОВІ), якою визначено, що до інтелектуальноївласності належать права на:
— літературні,художні та наукові твори;
— виконавськудіяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі;
— винаходи усферах людської діяльності;
— науковівідкриття;
— промисловізразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційніпозначення;
— захист віднедобросовісної конкуренції;
— усі іншіправа, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій,літературній і художній сферах.
Проблемазастосування термінології у законодавствікожної країни завжди є актуальною як показник досконалості юридичної технікипід час вироблення правових норм.На сьогоднішній день у законодавстві тапрактиці України вживаються різні терміни на позначення поняття «торговельноїмарки».Так, у правовій доктрині досі найбільш поширеним є термін “товарний знак”(якийвживається і на позначення знака обслуговування), а також нормативно закріпленітерміни “торговельна марка”, “знак для товаріві послуг”. Окрім того, у законодавстві фігурують терміни “товарний знак”,“торговийзнак”, “логотип”, у засобах масової інформації застосовується поняття “торговамарка” й усім нам відомий термін “бренд”,який також часто використовується як синонім товарного знака.
Отож,із всього вище сказаного слід зробити такі висновки:
Майновимиправами інтелектуальної власності на торговельну марку є:
1) право навикористання торговельної марки;
2) виключнеправо дозволяти використання торговельної марки;
3) виключнеправо перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числізабороняти таке використання;
4) інші майновіправа інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові праваінтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідногосвідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якоївизнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановленодоговором.
Правоінтелектуальної власності на географічне зазначення виникає з дати державноїреєстрації цього права, якщо інше не встановлено законом.
Обсяг правовоїохорони географічного зазначення визначається характеристиками товару (послуги)і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державноюреєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення.
Зважаючи нароль, яку в наш час відіграє інтелектуальна власність у світі, набуття,здійснення та захист прав інтелектуальної власності на комерційні позначення єактуальними. Сьогодні комерційні позначення (торговельні марки, географічнізазначення та комерційні (фірмові найменування)) є невід'ємним елементомринкових відносин, важливим фактором підвищення конкурентоспроможностіпродукції та захисту від недобросовісної конкуренції.
Економіка,побудована на засадах конкуренції, вже не може обійтись без комерційнихпозначень, за допомогою яких передаються відомості про походження, якість чирепутацію товарів або послуг, виробника товарів. Комерційні позначення стаютьдедалі важливішим економічним важелем в умовах активізації торгівлі таглобалізації міжнародного торговельного простору.
Питання охорониправ на комерційні позначення є важливим. При цьому слід відзначити, що правоваохорона комерційних позначень відповідає інтересам не тільки володільців правна ці позначення, а й споживачів і суспільства в цілому. Тому держава робитьвсе необхідне для того, щоб забезпечити таку охорону.
Положення щодоправової охорони комерційних позначень містяться у Цивільному, Господарському,Кримінальному, Митному кодексах України, Кодексі України про адміністративніправопорушення, процесуальних кодексах. Діють спеціальні закони: «Проохорону прав на знаки для товарів і послуг» та «Про охорону прав назазначення походження товарів».
Україна єучасницею 18 міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності, які єчастиною національного законодавства. Якщо не відступати від теми семінару, тодо таких договорів, зокрема, належать Паризька конвенція про охоронупромислової власності, Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків,Протокол до Мадридської угоди, Договір про закони щодо товарних знаків, Ніццькаугода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків.
Відповідно доЗакону України «Про охорону прав на знаки для товарів послуг»позначення може бути зареєстроване як торговельна марка тільки за відповідностійого ряду умов. Правова охорона надається торговельній марці, яка не суперечитьпублічному порядку, принципам гуманності і моралі та на яку не поширюютьсяпідстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені Законом (пункт 1статті 5 Закону) [23].
Згідно з пунктом1 статті 6 Закону не можуть одержати правову охорону позначення, які зображуютьабо імітують:
державні герби,прапори та інші державні символи (емблеми);
офіційні назвидержав;
емблеми,скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;
офіційніконтрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;
нагороди та іншівідзнаки.
Такі позначенняможуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це єзгода відповідного компетентного органу або їх власників.
Відповідно дочастини 1 ст.7 Закону особа, що бажає одержати свідоцтво на знак для товарів іпослуг, подає заявку.
Заявка — цесукупність документів, необхідних для видачі свідоцтва. Заявка подається водному екземплярі і повинна відноситися тільки до одного знака. Вонаскладається за установленою формою, представляється українською мовою і міститьряд обов'язкових відомостей. Зокрема, заявка на реєстрацію знака повиннамістити:
• заяву прореєстрації знака із зазначенням заявника, а також його адреси;
• зображенняпозначення, що заявляється;
• переліктоварів і послуг, для яких заявник просить реєстрацію знака, згрупованихвідповідно до Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків(даті — МКТП);
• якщо заявникяк розпізнавальну ознаку знака просить охорону кольору або сполучення кольорів,він повинен зазначити про це в заявці. Зображення в цьому випадку повинне бутипредставлене в кольорі.
• за поданнязаявки сплачується відповідний збір. Документ про сплату збору повинен надійтиразом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Всі іншідокументи додаються до заявки у встановленому нормативно-правовими актамипорядку, виходячи з особливостей позначення, що заявляється, особистостізаявника і деяких інших обставин.
Списоквикористаної літератури
1. Конституція України. Прийнята на п‘ятійсесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року: Українська правнича фундація.– Київ, 1996. – 63 с.
2. Цивільний кодекс України: Офіційневидання. – К.: Атака, 2004. – 416 с.
3. ПАРИЗЬКА КОНВЕНЦІЯ. про охоронупромислової власності від 20 березня 1883 року. – К.: Атака, 2004.
4. «Про охорону прав на винаходи і кориснімоделі»: Закон України від 1 червня 2000 р. № 1771-ІІІ із змінами ідоповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 р. № 2188-ІІІ //Відомості Верховної Ради України. – 2001. — № 8. – Ст.37.
5. «Про охорону прав на промислові зразки»:Закон України від 15 грудня 1993 р. № 3688-ХІІ // Відомості Верховної РадиУкраїни. – 1994. — № 7. – Ст.34.
6. Правила розгляду заявки на винахід тазаявки на корисливу модель: Затверджено наказом Мін. України від 15.03.2002 р.// Офіційний вісник України. – 2002. — № 16. – Ст.887.
7. Концепція розвитку національної системиправової охорони інтелектуальної власності: Затверджена Розпорядженням КМУ від13 червня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. — № 24. – Ст.1173.
8. Дахно І.І. Право інтелектуальноївласності: Навчальний посібник. Київ: Либідь, 2002. – 200 с.
9. Інтелектуальна власність в Україні:проблеми теорії і практики / Інститут держави і права ім… В.М.Корецького НАНУкраїни. НАН України Ужгородського державного інституту інформатики, економії іправа; За заг. ред. Ю.С.Шемшученка, Ю.Бошицького. – К., 2002. – 424 с.
10. Карпенко О.Д. Державне управління всфері промислової власності: організаційно-правові питання: Автореферат дис.к.ю.н. (12.00.07) / Українська академія державного управління при ПрезидентовіУкраїни. – К., 1997. – 25 с.
11. Крайнєв П.П. Інтелектуальна економіка:управління промисловою власністю. (Монографія). – К.: Концерн “Видавничий Дім“Ін Юре”, 2004. – 448 с.
12. Крайнєв П. Промислова власність якоб’єкт управління // Право України. – 2003. — № 3. – С.103-107.
13. Кукуруз В. Суб’єктивні праваінтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки //Підприємництво, господарство і право. – 2004. — № 4. – С.52-56.
14. Макода В.С. Правова охорона промисловихзразків в Україні: Автореферат дис. к.ю.н. (12.00.03) / КНУ ім. Т. Шевченка. –К., 2001. – 20 с.
15. Мельник О.М. Суб’єкт праваінтелектуальної власності та його цивільно-правовий статус: Монографія / МВСУкраїни. НУВС. – Х.: НУВС, 2003. – 155 с.
16. Паладій М. Тенденції розвиткузаконодавства у сфері інтелектуальної власності // Право України. – 2002. — №2. – С.98-102.
17. Підопригора О.О. Законодавство Українипро інтелектуальну власність. – Х.: Фірма“Консум”, 1977. – 192 с.
18. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Правоінтелектуальної власності України: Навчальний посібник для студентів юридичнихвузів. – К.: “Хрінком Інтер”, 1998. – 334 с.
19. Право власності в Україні: Навчальнийпосібник / О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова, О.А.Підопригора та інші; За загальноюредакцією О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. – К., Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.
20. Право інтелектуальної власності:Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред… О.А.Підопригори,О.Д.Святоцького. – К.: Видавничий Дім “Ін Юр”, 2002. – 624 с.
21. Право інтелектуальної власності:Академічний курс: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред…О.А.Підопригори, О.Д.Святоцького. – 2-ге вид., перероблене та доповнене. – К.:Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – 672 с.
22. Цивільне право України: Підручник: У 2-хкн. / О.В.Дзера, Д.В.Боброва, А.С.Довгер та ін.; За ред. О.В.Дзери,Н.С.Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – Кн.-1. – 720 с.
23. Цивільне право України: Підручник /Є.О.Харитонов, Н.О.Саніахметова. – К.: Істина, 2003. – 776 с.
24. Уласова В.М.; Волков Д.Л.; Куркулів С. Н.Основи підприємницької діяльності (МАРКЕТИНГ) Навч. посіб. — М: “Фінанси іСтатистика”. 1999
Голубків Е.П.Маркетингові дослідження товару// Маркетинг у Росії і за рубежем, №4, 1999. –С.3-19.