План
Вступ
Поняття податкових правовідносин
Зміст податкових правовідносин
Особливості податкових правовідносин
Висновок
Вступ
Відносини у сферіоподаткування є невід'ємною та провідною частиною фінансового права, оскількивиникають у процесі і зумовлені діяльністю держави по планомірному формуваннюцих централізованих та децентралізованих грошових фондів.
Інститутподаткового права — це складна сукупність фінансово-правових норм, яківстановлюють права і обов'язки держави та платників податків, порядок погашенняподаткових зобов'язань, процес податкового контролю та застосування мірвідповідальності, регулюють громадське відношення до встановлення, збирання істягнення податкових платежів.
Інститутподаткового права регулює систему правовідносин, яка визначає предметподаткового права і характеризується рядом ознак, які виділяють предметподаткового права в окрему категорію:
—державно-владний характер податкових правовідносин,
— їхматеріально-грошовий еквівалент,
— виражена уфіскальній функції однобічна направленість фінансових ресурсів.
Державно-владнийхарактер податкових правовідносин носить безумовний та обов'язковий порядок їхвиконання. Держава наділяє компетентні органи владними повноваженнями іконтролює надходження грошових коштів до бюджету.
Матеріально-грошовийеквівалент полягає в тому, що будь-якій державі для виконання своїх функційнеобхідні фонди грошових коштів. Одним із джерел цих фінансових ресурсів єкошти, які уряд збирає з фізичних та юридичних осіб.
Якщо предметфінансового права охоплює відносини, пов'язані з різнобічним рухом грошовихресурсів, то податкове право виділяє тільки відносини по однонаправленому рухугрошових коштів знизу вгору — від платників до бюджетів у формі податків тазборів. Процес перерозподілу і використання державних фінансових ресурсів не є предметомподаткового права.
Таким чином,предмет податкового права — це сукупність визначених, однорідних, специфічнихправовідносин, встановлених і контрольованих державою, що визначають правовийрежим надходження грошових коштів від платників податків до держави дляформування централізованих та децентралізованих грошових фондів.
Метод податковогоправа — це засіб організації практичного та теоретичного пізнання, зумовленийзакономірностями визначеного предмета.
Метод податковогоправа являється фінансово-правовим, в основі якого лежить метод владнихрозпоряджень, він передбачає використання імперативних норм. При урегулюванніподаткових відносин даний метод набуває своєю специфіку, яка складається узмісті правовідносин, а також залежить від статусу суб'єкта держави, йогоповноважень.
Метод примусу(владних розпоряджень) обумовлений самим змістом податкових правовідносин — формуванням бюджетів відповідних рівнів. Яскравим прикладом методу податковогопримусу є стаття 67 Конституції України, де сказано, що кожний«зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,встановлених законом».
Апріорі методувладних розпоряджень в податковому праві не виключається застосування івикористання інших методів податкового права. Так, наприклад, можливість виборуставки оподаткування дає можливість формувати податкову політику суб'єктампідприємницької діяльності на власний розсуд, шляхом використання рекомендацій,узгоджень, пропаганди, що обумовлює метод переконання. Але деяка свобода дійпідпорядкованих державі суб'єктів обмежена все ж тими владними розпорядженнямидержави і можлива лише в межах делегованих суб'єкту прав.
Податковіправовідносини — це відносини, що виникають на підставі податкових норм, яківстановлюють, змінюють чи скасовують податкові платежі, та у зв'язку зюридичними фактами, учасники яких наділені суб'єктивними правами таобов'язками, пов'язаними зі сплатою податків.
Однією із сторінподаткових правовідносин завжди виступає держава. Специфіка податковихправовідносин:
— цільовасистемність — система податкових правовідносин підпорядкована встановленнюподатків;
— формальнавизначеність — нормами регулюються чітко визначені зв'язки між суб'єктамиправовідносин;
— забезпеченістьдержавним примусом.
Податкові законирегулюють відносини між:
— державою іплатниками — стосовно визначення основних елементів оподаткування, порядкуобчислення і справляння податків;
— державою іорганами місцевого самоврядування — щодо розмежування їх прав законодавчоїкомпетенції у податковій сфері;
— між державою іорганами, що забезпечують справляння податків — з приводу визначення правовогостатусу цих органів, порядку адміністрування податків, відповідальності зазабезпечення своєчасного надходження податків;
— між органамиподаткової служби і платниками — стосовно взаємних прав і обов'язків імеханізму їх реалізації.
Поняттяподаткових правовідносин
Податковіправовідносини як різновид фінансових є особливим видом суспільних відносин —фінансових відносин, урегульованих фінансово-правовою нормою. Державне розпорядження,що міститься в юридичній нормі, визначає умови дії правовідносин, права йобов'язки суб'єктів, заходи, що гарантують виконання вимог правової норми.Природа фінансових правовідносин визначається тим, що вони виступають яквлад-но-майнові, в яких відносини влади не можна відокремити від майнових, девони діють у сукупності. Владно-майновий характер податкових правовідносинвизначає юридичне положення суб’єктів у конкретних податкових правовідносинах.При цьому податковий орган, виступаючи від імені держави, наділений певнимиповноваженнями. Інший суб'єкт виконує в основному юридичний обов'язок завстановленими для нього правилами поведінки (сплата податку, наданнязвітності). В усіх видах податково-правових відносин їх владно-майновийхарактер виступає чітко, а деталізується тільки ступінь владного характеру вних.
Платник податківне має права за своїм розсудом розпоряджатися частиною майна, що у виглядіпевної грошової суми підлягає внесенню до бюджету чи позабюджетного цільовогофонду. В цьому обов'язку втілений публічний інтерес усіх членів суспільства, щовизначає і законодавчу форму закріплення податку, обов'язок його сплати, примуспри забезпеченні цього обов'язку, однобічний характер податкових обов'язків.
Податковіправовідносини є різновидом правовідносин, тому їм притаманні всі ознакиостанніх. По-перше, вони виникають на підставі фінансово-правової норми якформи її реалізації. По-друге, мають владний характер, який за своїм змістомвиражає інтереси держави. При цьому податкові правовідносини мають своїспецифічні характеристики, зумовлені предметом і методом правого регулювання, —вони виникають і розвиваються в сфері податкової діяльності держави, є формоюреалізації публічних інтересів і розглядаються як публічно-правові відносини.
За своїм змістомподаткові правовідносини є економічними. Ю. А. Ровинський підкреслює, щоголовною особливістю фінансових правовідносин є те, що вони виступаютьюридичною формою вираження і закріплення фінансових відносин, що, у свою чергу,є формою певних економічних відносин. Фінансові відносини, що складають змістфінансової діяльності держави, виступають як різновид економічних відносин,саме тих, котрі мають вартісну форму.
Однією зхарактерних рис податкових правовідносин є їх грошовий характер. Об'єкт правовогорегулювання — гроші у вигляді податкових надходжень з позиції самепублічно-правового регулювання. С. Д. Ципкін підкреслював, що кінцевою метоюфінансових відносин завжди є рух грошових коштів, що і виникають з приводугрошових коштів.
Податкові правовідносиниє публічними, тобто такими, що пов’язані та випливають з влади. Вони є формоюреалізації імперативної фінансово-правової норми і реалізуються за принципом:команда (від держави) і виконання (яке здійснюють підлеглі суб'єкти фінансовогоправа). Саме тому однією із сторін фінансових правовідносин є суб'єкт, що маєправо видавати владні розпорядження (держава чи уповноважений нею орган).
Змістподаткових правовідносин
Зміст податковихправовідносин вимагає комплексного розгляду елементів, що складають йогооснову. Певною мірою це наукова абстракція, оскільки елементами податковихправовідносин об'єкт, суб'єкт і т.д. стають, лише створюючи єдиний, ціліснийкомплекс.
Об'єкт податковихправовідносин .
Об'єктомподаткових правовідносин є все те, з приводу чого між суб'єктами податковихправовідносин формується певна правова зв'язок. В якості об'єктів можутьвиступати матеріальні блага, діяльність і т.д. Важливо розмежовувати об'єктподаткових правовідносин і об'єкт оподаткування, які дуже часто змішуються.
Співвідносятьсяці категорії як «загальне» і «приватне». Проілюструємо це на прикладі податку звласників транспортних засобів. Об'єктом податкових правовідносин тут будемайно юридичних або фізичних яєць. Конкретизація цього майна не обов'язкове,тут необхідна загальна характеристика його. для того щоб визначитися в колісуб'єктів, характері їхніх стосунків. Об'єктом оподаткування виступить вжеконкретний транспортний засіб з усіма його специфічними характеристиками (вид;потужність двигуна; одиниці вимірювання потужності: кінські сили абокіловаттт-години).
В.І. Гуреєвоб'єкти податкових правовідносин зводить виключно до матеріальних благ, які«існують в грошовій та майновій формах. Таке розуміння об'єкта податковихправовідносин відповідає реальності, оскільки податкові закони встановилистягування податків, зборів і мит з наявних грошових коштів і готівкового майна… v платників податків. У зв'язку з цим об'єктом податкових правовідносинслід вважати матеріальні блага платників податків »(В. І. Гурєєв. Податковеправо. М, 1995, с. 9).
Нам видається, вданому випадку змішується об'єкт оподаткування, встановлений податковимизаконами, і об'єкт податкових правовідносин, який охоплює більш широку областьрегулювання. Тут, мабуть, також зміщені акценти: законодавче регулюванняпро-похідних від правового, а не навпаки.
Крім того,виникає ще два зауваження: по-перше, гроші являють собою форму майна іпротиставляти «грошову і майнову форму», мабуть, не має сенсу, по-друге, притакому підході випадає з об'єктів податкових правовідносин діяльність, зприводу якої також складаються податкові правовідносини. Податкове право,регулюючи відносини з приводу встановлення та сплати податків, визначає колоучасників цих відносин, наділяє їх суб'єктивними правами і обов'язками.Характеризуючи учасників правовідносин, важливо розрізняти:
суб'єктівподаткового права — лила, що володіють правосуб'єктністю і потенційно здатнібути учасниками податкових правовідносин:
суб'єктівподаткових правовідносин — реальний учасник конкретних податковихправовідносин.
Суб'єктомподаткового права може бути будь-яка особа, поведінка якого регулюється нормамиподаткового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин,носієм суб'єктивних прав і обов'язків.
Суб'єктиподаткового права мають правосуб'єктність — передбаченої нормами податковогоправа здатність бути учасником правовідносин, пов'язаних із встановленням,зміною, скасуванням податкових платежів, мати суб'єктивні права і обов'язки.
Для можливостіучасті в цих відносинах суб'єкти наділені правоздатністю і дієздатністю.Фактично вони представляють два елементи досить складного юридичноговластивості — правосуб'єктності.
Податковаправоздатність — передбачена нормами податкового права здатність мати права іобов'язки з приводу сплати податків. Вона являє собою можливість особи бутиучасником податкових правовідносин і виступає як його суспільно-юридичнавластивість. Змістом податкової правоспрможності є сукупність прав таобов'язків, які суб'єкти можуть мати у відповідності з чинним законодавством.Податкова дієздатність — передбачена нормами податкового права здатність своїмидіями набувати і реалізовуються-вати права і обов'язки. Дієздатністьвиражається в здійсненні особою дій, спрямованих:
на придбання праві створення обов'язків;
здійснення прав іобов'язків;
здатність нестивідповідальність за податкові правопорушення.
Податкові право-ідієздатність доповнюють один одного і фактично є взаємозалежними.Правоздатність утворюється з моменту виникнення (народження громадянина,реєстрації юридичної особи і т.д.), дієздатність — по досягненні певної умови(певного віку; статусу — підприємець і т.д.). Іноді виникнення правоздатностіта дієздатності в податкових правовідносинах збігаються (практично одночасно зреєстрацією статуту юридичної особи слід постановка його на облік у податковійінспекції, а з цього моменту, навіть за відсутності діяльності, виникаєобов'язок надання звітності і, відповідно, відповідальності за ухилення відцього) .
В.І. Гуреєвпов'язує податкову дієздатність фізичних осіб з настанням 18-річного віку (див.В. І. Гурєєв. Податкове право. М., 1995, с. 8) і визначає її «… як здатністьосіб своїми діями створювати умови, які підпадають під оподаткування (тобтоотримувати доходи ») (там же, с. 13), на наш погляд, податкова дієздатністьгромадян пов'язана з двома передумовами:
досягненняпевного віку;
наявність певноїумови.
З 18-річного вікугромадяни отримують можливість повністю реалізовувати весь комплекс прав іобов'язків, але в якості умови не обов'язково виступає одержання доходів. Цеможе бути і конкретну подію (одержання спадщини, яке ще не стало доходом;зайняття певним видом діяльності і т.д.).
В якостісуб'єктів можна виділити три групи учасників податкових правовідносин:
держава;
податкові органи;
платники податків.
У деяких виданняхможна зустріти інші системи суб'єктів правовідносинах.
Підстави зміниподаткових правовідносин .
В якостіобов'язкового елемента подібної характеристики виступають підстави виникненняподаткових правовідносин. Податкові правовідносини виникають, змінюються,припиняються, реалізуються на підставі певного комплексу різних за змістомвзаємопов'язаних юридичних явищ, взаємодія яких припускає розвитокправовідносин. Податкові правовідносини можуть змінюватися під впливом:
а) нормативнихпідстав, за яких норми права регулюють область податкових правовідносин;
б)правосуб'єктність підстав, що характеризують здатність особи до участі управовідносинах (досягнення віку тощо);
в) фактичнихпідстав — власне підстави виникнення, зміни або припинення податковихправовідносин, базуються на юридичному факті.
Юридичний факт — конкретна життєва обставина, з якою норми права пов'язують виникнення, змінуабо припинення податкових правовідносин. Вони являють собою: по-перше, фактиреальної дійсності, по-друге, передбачені нормами податкового права, по-третє,тягнуть за собою певні юридичні наслідки.
КЛАСИФІКАЦІЯЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ може здійснюватися за різними підставами:
а) за юридичниминаслідками:
Правотворчі — юридичні факти, з якими
норми правапов'язують виникнення податкового правовідношення;
Правозмінюючі — юридичні факти, з якими норми права пов'язують зміну податкових правовідносин;
Правоприпиняючі — такі юридичні факти, з наявністю яких норми права пов'язують припинення податковихправовідносин.
Один і той жефакт може викликати кілька юридичних наслідків. Наприклад, смерть одночасновикликає припинення правовідносин зі сплати податків і виникнення правовідносинзі сплати податку з майна, що переходить у порядку спадкування або дарування.
б) за вольовомуознакою.
ДІЇ — юридичніфакти, що є результатом тому вольового поведінки людей, результатомволевиявлення осіб.
Вони можутьвиступати у формі:
правомірних дій — дії, що здійснюються в відповідно до вимог податкових норм або не суперечать їм;
неправомірних дій- дії, що порушують вимоги закону, не відповідають приписам правових норм.
На підставіправових норм приймаються індивідуальні податкові акти. Податковим актом єправомірне юридична дія, спрямована на виникнення, зміну або припиненняконкретного податкового правовідносини.
ПОДІЇ — явища,настання яких відбувається незалежно від волі суб'єктів податковихправовідносин (смерть і народження людини пов'язуються з припиненням податковихправовідносин або зміною їх режиму; стихійні лиха можуть з'явитися поштовхомдля введення надзвичайних податків тощо).
Особливостіподаткових правовідносин
податковийправовідносини право платіж
У податковихправовідносинах найбільш виразно, порівняно з усіма іншими формами фінансовихправовідносин, простежуються державно-владна і майнова сторони. Відносини щодозборів і податків є владно-майновими. Держава наділяє компетентні органивладними повноваженнями і контролює надходження коштів до бюджету. З іншогобоку, надходження податків є одним з основних каналів формування об’єктіввласності держави (хоча спочатку й у специфічній грошовій формі). Розглядаючицю проблему, Ю. А. Ровинський звертав увагу на різну міру прояву владногохарактеру, що відмежовує фінансове право від інших галузей.
Конкретизаціяподаткових правовідносин передбачає два елементи:
реалізацію волідержави як власника коштів;
певну поведінкуучасників податкових відносин.
Податковіправовідносини стосуються різних суб’єктів (держави, юридичних, фізичних осіб),між якими формується певна підпорядкованість. Безперечно, що обов’язок платникамає безумовний характер, за якого немає рівності сторін.
Відмінністьподаткових правовідносин від інших майнових правовідносин, наприклад цивільних,полягає насамперед у нерівності положення їх учасників. Відносини сторін тутосновані на підпорядкуванні однієї сторони (платника податків) іншій (державі вособі її органів чи органів місцевого самоврядування). На думку Н. І.Хімічевої, основною особливістю, що визначає інші відмінні риси фінансовихправовідносин (у тому числі й податкових), є те, що вони виникають у процесіутворення, розподілу й використання державних грошових фондів, тобто в процесіфінансової діяльності держави. Крім того, одним із суб’єктів податковихправовідносин завжди виступає держава в особі податкових органів, наділенихвладними повноваженнями. Це єдина система контролю за додержанням податковогозаконодавства, за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю внесення увідповідний бюджет податків і зборів, установлених законодавством. Відмінністьподаткових правовідносин від інших фінансових правовідносин, що такожхарактеризуються як владно-майнові (грошові) відносини, полягає у своєрідностіструктурних елементів змісту податкових правовідносин.
Отже, податковіправовідносини являють собою відносини, що виникають відповідно до податковихнорм (регулюють встановлення, зміну і скасування податкових платежів) іюридичних фактів, учасники цих відносин наділені суб’єктивними правами і маютьюридичні обов’язки, пов’язані зі сплатою податків і зборів до бюджетів іфондів.
Висновок
Таким чином,проблема дослідження суті та змісту податкових правовідносин в Україні єнадзвичайно актуальною. В юридичній літературі немає єдиного підходу стосовновизначення поняття податкових правовідносин. Враховуючи вищенаведені позиціїрізних науковців, на нашу думку, можна запропонувати наступне визначення:податкові правовідносини – це суспільні відносини, які врегульовані нормамиподаткового права та гарантовані силою державного примусу, що виникають відповіднодо норм податкового законодавства та юридичних фактів між суб’єктами податковихправовідносин з приводу встановлення, зміни та стягнення з платників податків(зборів, обов’язкових платежів) частини їхніх доходів до бюджетів та державнихцільових фондів у вигляді податків та зборів (обов’язкових платежів).
У ході бурхливогорозвитку економічних та політичних процесів суспільного життя в країніподаткові правовідносини також зазнають значних змін і перетворень. Зврахуванням постійної трансформації діючого податкового законодавства, яке насьогодні є досить недосконалим, гостро стоїть питання щодо належноговрегулювання податкових правовідносин, визначення та закріплення назаконодавчому рівні загального поняття податкових правовідносин, об’єктів та суб’єктівподаткових правовідносин, закріплення їх прав та обов’язків, визначеннябазового поняття платників податків.
В той же часдеякі поняття не мають чіткого законодавчого визначення, тому різні податковізакони містять не однакове їх трактування (наприклад, досі немає єдиноговизначення класифікації платників податків).
Інші суттєвіаспекти податкових правовідносин (наприклад, інститут податковогопредставництва) до цього часу не знайшли належного закріплення на законодавчомурівні.
Сьогодні, вумовах побудови соціальної, демократичної, правової держави суб’єкти податковихправовідносин, насамперед платники податків і зборів (обов’язкових платежів), вцих відносинах повинні мати не лише комплекс юридичних обов’язків, а і комплекссуб’єктивних прав, чітко визначених та гарантованих державою. Оскільки назаконодавчому рівні позиції платників податків, податкових органів та іншихучасників податкових правовідносин, як були, так і залишаються нерівними, тоіснує можливість нехтування правами платників. Тому вкрай необхідним, на моюдумку, є встановлення вичерпного переліку прав та обов’язків для податковихорганів, що обмежить протизаконне застосування їх повноважень у відношенні доплатників, та розширення і законодавчого закріплення спектра прав для платниківподатків і зборів (обов’язкових платежів), які на даний час на законодавчомурівні фактично мають лише обов’язки.
В умовахорієнтації України до вступу в ЄС та формування розвинутої ринкової економікимова йде про форму взаємодії держави і платників податків як рівноправнихпартнерів, де останні добровільно сплачують податки і збори, визначенідержавою. Адже, відповідно до Стратегії реформування податкової системиУкраїни, таке реформування здійснюватиметься шляхом регулювання податковихправовідносин, з урахуванням забезпечення гарантованих Конституцією Україниправ і свобод громадянина, а також недопустимості встановлення податків абовчинення податковими адміністраторами дій, що перешкоджають реалізаціїконституційних прав і свобод громадян.