Поняття та система господарського законодавства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ
ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙУНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Господарчезаконодавство»
на тему „Поняття та системагосподарського законодавства”
варіант № 1
Виконала
Студентка Цапкова О.О.
заочного відділення
3-го курсу групи ФСН – 42
Викладач_______________
 2006 рік

ЗМІСТ
    Вступ……………………………………………………………………………....3
     1. Поняття,ознаки та особливості господарського законодавства.……….…..3
     2. Система господарського законодавства............................................................................6
     3. Функції господарського законодавства………………...........…...12
Висновки………………………………………………………………………....13
     Список використаної літератури.........................................................................14

Вступ.
                Перехід економікиУкраїни до ринкових відносин вимагає внесення суттєвих змін до чинногозаконодавства, яке регулює правовідносини у сфері господарської діяльності,удосконалення головних правових засад господарювання в нових економічнихумовах. Сучасне господарське законодавство активно розвивається та має за своюоснову кодифікований нормативний акт – „Господарський кодекс України”,положення якого доповнюється та деталізується значною кількістю законодавчих танормативно-правових актів, які конкретніше розкривають суть та зміст окремихінститутів господарського права.
         Законодавче регулюваннягосподарської діяльності сьогодні поширюється на всіх учасників незалежно відїх організаційно-правових форм, майнової основи утворення, видів економічноїдіяльності, підпорядкованості, особливості управління господарською діяльністю,відносинами з органами державної влади та місцевого самоврядування.
         Предметом господарськогозаконодавства  є господарські відносини у спеціальному розумінні, тобтовідносини між організаціями щодо виробництва і реалізації (поставки,купівлі-продажу, міни) продукції, відносини у капітальному будівництві,відносини у закупівлі сільськогосподарської продукції в аграрнихтоваровиробників (агропідприємств та фермерських господарств), відносиниорганізацій усіх видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини удержавному страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності, планові тагосподарсько-процесуальні відносини. Згідно з цим господарське законодавствоявляє собою самостійну галузь — систему нормативних актів, правила якихрегулюють господарські відносини щодо організації і здійснення господарськоїдіяльності в галузі суспільного виробництва та обігу.
                1.Поняття, ознакита особливості господарського законодавства
 
         Нормигосподарського права як загальні правила поведінки суб'єктів господарськихвідносин функціонують завдяки своїй нормативній формі — формі нормативних актів. Саме у формі нормативних актів нормигосподарського права приймаються, вивчаються і застосовуються, тобтофункціонують як загальні обов'язкові правила господарювання. Відповідногосподарське законодавство загалом можна визначити як системунорматив­них актів, які згідно із законом є інституційними джереламигосподарського права.                 
        Основнимиджерелами господарського права є саме законита інші нормативні акти. Такі форми права, як звичай, судовий прецедент, у цій сфері застосовуються рідко. Система господарського законодавства загаломобумовлена предметом регулювання. Офіційно межі цього предмета не ви­значенічерез відсутність у даному законодавстві кодифіковано­го нормативного акта — Господарського кодексу. Тому теоре­тичнообґрунтовуються два визначення меж предмета господарськогозаконодавства. Згідно з першим визначенням предметомгосподарського законодавства є господарські відносини успеціальному розумінні, тобто відносини міжорганізаціями щодо виробництва і реалізації (поставки,купівлі-продажу, міни) продукції, відносини у капітальномубудівництві, відносини у закупівлі сільськогосподарськоїпродукції в аграрних товаровиробників (агропідприємств тафермерських господарств), відносини організацій всіх видів транспорту зклієнтами та між собою, відносини у державному страхуванні,зовнішньоекономічній діяльності, планові та гос­подарсько-процесуальнівідносини. Це точка зору представників теорії господарськогоправа. Згідно з нею господарське законо­давство являє собоюсамостійну галузь — систему нормативних актів, правила яких регулюють господарські відносини щодо
організації та здійснення господарськоїдіяльності в галузі суспіль­ного виробництва та обігу.
         Теорія господарського прававиходить з того, що як галузь господарське законодавствоокреслене лише господарськими відносинами і не включаєвсіх нормативних актів (фінансового, адміністративного,трудового права тощо), які також регулюють народнегосподарство. У такому спеціальному значенні госпо­дарськезаконодавство кодифіковане лише частково, стосовно окремихвидів господарських відносин: транспортних, госпо­дарсько-процесуальних.
         Друге визначення предметагосподарського законодавства формулюється не за предметомрегулювання («господарські пра­вовідносини»), а за«критерієм адресата» — за відношенням нормативних актів до народного господарства, адресуванням їх цьомуоб'єктові (а не господарюючим суб'єктам майнових
відносин).
         Згідно з цим визначеннямгосподарське законодавство є су­купністю нормативних актів,які регулюють усі, а не тільки гос­подарські, правовідносини у народномугосподарстві. Таке ви­значення терміну «господарськезаконодавство» узагальнює ад­ресоване економіці цивільне(насправді господарське), трудове, фінансове, земельне,екологічне та інші окремі системи законо­давства. Тобто цебезмежно широка «суперсистема» законодав­ства («безмежний нормативний масив»). Прихильники цієї те­орії називають господарське законодавство не галуззю, а «нор­мативним масивом» — терміном,змістовно-понятійні межі яко­го з'ясувати важко. Вінохоплює всі нормативні акти, які так чи інакше стосуютьсянародного господарства. З урахуванням того, що і суто господарсько-правовихактів у нас дуже багато, науко­ва цінність цієї теоріїдосить сумнівна.
         Ознаки та особливостігосподарського законодавства, однією з яких є комплексний зміст основнихнормативних актів, більш повно характеризують цюгалузь законодавства. Переважна більшість нормативних актівгосподарського законодавства вклю­чає норми двох і більшегалузей права.
         Як приклад можна навести ЗаконУкраїни «Про підприєм­ства в Україні». Це акт господарськогозаконодавства, який містить норми господарського абоцивільного, адміністративного,фінансового, тру­дового та інших галузей права.
         Комплексними є й інші (кодифіковані) акти господарськогозаконодавства, наприклад, транспортні статути та кодекси.

2. Система господарського законодавства
 
         Господарське законодавствомає комплексний характер, що обумовлюється комплекснимхарактером його джерел. До систе­ми правовідносин, щорегулюються господарським законодав­ством поряд із господарсько-правовимиправовідносинами вхо­дять певною міроюцивільно-правові, адміністративно-правові, кримінально-правові, фінансово-правові, земельно-правові та іншіправовідносини, що обумовлює включення до його джерел відповідних нормативних актів з інших галузевих правових на­ук, які сприяють реалізації господарсько-правовихвідносин. Так, наприклад,правовідносини, що виникають при викорис­танні земельної ділянки для здійснення господарської діяль­ності регулюються Земельним кодексом України,Законом України «Про оренду землі» та деякими іншими, що дозво­ляє віднести відповідні положення цих актів доджерел підприємницького права. Далі,Глава 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення містить норми щодо пра­вопорушень у галузігосподарської діяльності, отже й цей нор­мативно-правовий актналежить до джерел підприємницького права тощо. Тому правомірним є й такийвисновок, що госпо­дарське законодавство є системою економічних та правових норм, які регулюють різноманітні сторони функціонування на­родногосподарського комплексу України. Більша частина цих нормативних актів містить норми трьох і більше галузей права. Крім того, це обумовлює й те, що нормигосподарсь­кого законодавства (господарсько-правовінорми), будучи за своїм характером багатогранними, містятьпрактично всі на­явні в теорії права групи та види правовихнорм4.
         Сучасна структура Господарського законодавства України включає в себерізноманітні за своєю юридичною силою джере­ла(законодавчі та нормативно-правові акти). Серед них — Кон­ституція України та конституційні закони; чиннізакони Ук­раїни; постанови ВерховноїРади України, укази Президента України;постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти міністерств та відомств, рішення органів місцевої влади та органів місцевого самоврядування тощо.Сукупність зазначенихнормативно-правових актів загалом формує систе­му законодавства України й зокрема систему господарського законодавства, яка упорядкована за певноюієрархією, із чітко вираженоюструктурою, взаємо обумовленістю, взаємозв'яз­ком та взаємозалежністю. Класифікувати нормативно-правові акти можна зарізними ознаками, але найбільш поширеною та вживаною є класифікація джерел права за їх юридичною си­лою. За цією ознакою джерела господарського праваподіля­ються на:
         1. конституційні норми, якімають найвищу юридичну силу. Конституція України встановлює загальні принципиздійснення господарської діяльності. НормиКонституції України є нормами прямої дії, тобто конституційні права та свободисуб'єктів госпо­дарської діяльності є такими, що діють безпосередньо.Саме ці норми визначають мету та змістзаконів та інших нормативно-правовихактів, природу і спрямованість діяльності органів зако­нодавчої та виконавчоївлади, органів місцевого самоврядування й забезпечують суб'єктам господарюваннядержавний та судовий;
         2. норми міжнародно-правових актів, які містяться в між­народних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Міжнародним договором вважається договір,який укладений у письмовій формі з іно­земною державою абоіншим суб'єктом міжнародного права та регулюєтьсяміжнародним правом, незалежно від найменуван­ня(договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо). Чинні міжнароднідоговори після надання згоди Верховною Радою України стають частиноюнаціонального законодавства Ук­раїни. Якщо міжнародним договором, що набрав чин­ності в установленому закономпорядку, встановлені інші пра­вила, які не суперечатьКонституції України, то діють норми міжнародного договору;
        3. кодифіковані нормативно-правові акти(кодекси). Основ­ним джерелом права вдемократичній, правовій державі є зако­ни.Саме вони як вища форма прояву волі народу є основою для усіх інших правових актів. Кодекси становлятьєдиний законо­давчий акт, в якомусистематизовано викладені норми права, що належать до окремої галузі права. Основоположним норма­тивним актом у сфері регулювання господарської діяльності є Господарський кодекс України, який «… визначає основні засадигосподарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення госпо­дарської діяльності між суб'єктами господарювання,а також між цими суб'єктами та іншимиучасниками відносин у сферігосподарювання». Інші кодекси України (про адміністративні правопорушення, бюджетний, земельний, митний, цивільний та інші) також мають значення длярегулювання ок­ремих правовідносин, щовиникають у процесі здійснення гос­подарської діяльності.;
         4. закони (встановлені Верховною РадоюУкраїни, загально­
обов'язкові правила поведінки, які мають найвищуюридичну си­лу) та інші нормативні акти, які післядодержання процедури, встановленої чинним законодавством,набувають сили закону (Декрети Кабміну України) є окремими(самостійними) нормативними актами, що регулюютьправовідносини в певній підгалузі права та груписамостійних правовідносин. Хоча Господарський кодекс Україниє нормативною основою для здійснення господарсь­кої діяльності, аледеталізовано він не може регулювати усі пра­вовідносини,що виникають у процесі її здійснення. Якби це ста­лося,то Господарський кодекс Україниза своїм обсягом став би неосяжним, яким практично було бнеможливо користуватися у правничій діяль­ності. Тому, щоб уникнути цього,законодавець і передбачив можливість прийняття окремихзаконів, які деталізовано регу­люють найбільш важливі правовідносини, щовиникають у про­цесі здійсненнягосподарської діяльності.;
         5. підзаконнінормативно-правові акти (постанови, розпо­рядження,положення, інструкції, накази тощо органів цент­ральноївлади та управління, міністерств, відомств, установ, їх посадових осіб тощо). Чільне місце серед підзаконних нормативно-правовихактів займають Укази та РозпорядженняПрезидента України, які єобов'язковими для виконання на всій території України.
         Наступними нормативно-правовимидокументами в ієрархії підзаконних нормативних актів є Постановита Розпорядження Кабінету Міністрів України, положення якихповинні відпо­відати Конституції України, міжнароднимдоговорам, ратифіко­ваним Верховною Радою України, законам та актам Президента України і є обов'язкові до виконання на усій території держа­ви. Як правило, нормативні акти Кабінету МіністрівУкраїни конкретизують, уточнюють положення вищенаведенихнормативних актів і стосуються питань фінансо­вої,цінової, інвестиційної політики, природокористування, розвиткуусіх форм власності, зайнятості населення, економіч­ного, науково-технічного,соціального й культурного розвитку України. По суті, нормативні документи Кабінету МіністрівУкраїни є документами концептуального характеру.
         Різновидом підзаконних нормативнихактів є нормативні документи, які приймаються окремимиміністерствами та відомствами. Вони мають велике значенняяк галузеві норма­тивно-правові акти і особливо важливідля регулювання госпо­дарсько-правових відносин.
         Цікавим є питання щодо визначенняюридичної сили лис­тів, роз'яснень, рекомендацій і вказівок, які видаються орга­нами державної влади та управління, їх посадовими особами. За загальним правилом такі документи не повинні містити нових правових норм і мати лише роз'яснювальний чи інфор­мативний характер, тобто вони не є нормативно-правовими актами, авиконання приписів, що містяться в них, залежить від волі суб'єкта, який застосовує відповідне положення цих документів;
         6. рішення органів місцевоївлади та місцевого самовряду­вання.
         Органи місцевої влади та місцевогосамоврядування, які уп­равляють майном, що є в комунальнійвласності, мають право затверджувати програмисоціально-економічного та культурно­го розвитку, встановлюватимісцеві податки та збори, утворюва­ти, реорганізовувати таліквідовувати комунальні підприєм­ства, організації йустанови, а також здійснювати контроль за їх діяльністю, у тому числі йгосподарською, вирішувати інші пи­тання місцевого значення. Зметою забезпечення цьо­го їм надане право в межах своєїкомпетенції «… приймати норма­тивні акти та інші акти уформі рішень,… які набувають чинності з дня їхоприлюднення або в більш пізній строк, указаний або встановленийРадою для цих рішень».
         Щодонормативних актів місцевих органів виконавчої вла­ди (місцевих державних адміністрацій), то відповідно до ct. 6 Закону України від 9 квітня 1999 року «Промісцеві державні адміністрації» Голова місцевої державної адміністрації має право в межах своїх повноважень видаватирозпорядження, а керівники управлінь,відділів та інших структурних підрозділів — накази.
         По суті, усі зазначені вищедокументи — це різновиди підзаконних нормативно-правовихактів, які є обов'язковими для виконання як самим органоммісцевого самоврядування, так і всіма громадянами, підприємствами, установамита органі­заціями, незалежно від форм їхвласності, громадськими об'єд­наннямита посадовими особами, що знаходяться та функціо­нують на території, на яку розповсюджується повноваження органів місцевого самоврядування й виконавчоївлади;
         7. актиорганів судової гілки влади(рішення, ухвали, на­
кази, вироки тощо), у переважній більшості не створюютьнових нормативних актів, але їх неухильне та точне виконанняє обов'язковим для усіх громадянам, підприємств, установта організацій, незалежно від форм їх власності, громадських об'єднань та посадових осіб усіх рівнів. Особливе місце серед судових рішень займають рішення, ухвалені Конституційним Судом України, які «є обов'язковими до виконання на тери­торії України, остаточними й не можуть.бути оскаржені» «… у законодавчих актах, тобто фак­тичнотакі рішення набувають сили конституційного закону;
         8. договірні норми(локальні джерела права).
         До джерел господарського праваналежать також докумен­ти, що приймаються на індивідуальному(локальному) рівні, тобто встановлюють обов'язкові додотримання та виконання правила для певного кола учасників господарськоїдіяльності. До таких документів належать статути суб'єктівгосподарської діяльності, різного роду господарсько-правовіта інші види до­говорів, угод, контрактів, правилавнутрішнього трудового розпорядку та інші документи. Ці локальніакти можуть вклю­чати як положення чинного законодавства, абомістити поси­лання на них, так і містити інші відомості,що не суперечать чинному та встановлюють додаткові, ніж чиннезаконодавство, права та обов'язки для осіб, на якихрозповсюджуються поло­ження локальних норм.
         Законодавчі та нормативно-правовіакти крім того, можуть класифікуватися за обсягом правовідносин, що ними регулю­ються, а також за колом осіб, для яких вони призначені. За ци­ми ознаками джерела господарського права поділяються на:
/>    загальні, тобтотакі, які встановлюють основні положення (принципи) правовогорегулювання тієї чи іншої сфери діяль­ності. Наприклад, Глава 4 «Господарськакомерційна діяльність (підприємництво)» Господарського кодексу Українивстановлює загальні положення щодо правафізичної особи на здійснення господарсько-комер­ційної (підприємницької) діяльності. Вона визначає поняття та принципи, організаційно-правові форми та загальнігарантії що­ до здійснення підприємницької діяльності та інші положення;
/>  спеціальні, тобто такі, які визначаютьсвоєрідні (специ­фічні, особливі) положення правовогорегулювання тієї чи іншої сфери діяльності. Наприклад, Закон України «Прогосподарські товариства» є спеціальним щодоГлави 9 «Господарські товари» Господарського кодексу України.
         У разі, якщо загальний нормативнийакт суперечить поло­женням спеціального нормативного акта рівноїюридичної сили, то застосовуються положення спеціального нормативного акта. Якщо відповідні правовідносини регулюють одночасно два рівнозначних за своєю юридичною нормативних акти, то вико­ристовуються положення останнього за датою набрання ними чинності.
3.Функції господарського законодавства.
 
         Господарське законодавство виконуєцілий ряд функцій спрямованих на захист інтересів, додержання норм і правилпідприємцями, розвиток всіх видів господарської діяльності, а саме:
-  встановлює правовіоснови державного нагляду за додер­жанням стандартів, норм і правил суб'єктами підприємницькоїдіяльності (підприємцями), визначає їхнювідповідальність за порушення цих стандартів, норм і правил;
— спрямоване на захист інтересів народного господарства і
громадян України, має на меті сприяннянауково-технічному та
економічному прогресу на основі використання результатів вимірювань гарантованої точності, виражених у тиходиницях, що допускаються дозастосування, і створення сприятливих умов для розвитку міждержавнихзв'язків;
— визначає правові та економічні основисистем стандартизації та сертифікації, встановлюєорганізаційні форми їхнього функціонування на території України;
— встановлює правові основи державногоконтролю за видо­буванням, виробництвом, використанням, обігом, обліком і збе­ріганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та кон­тролю за операціями з ними.
         Законодавство про господарські судита господарський про­цес визначає організацію та діяльністьгосподарського суду — незалежного органу у вирішенні всіхгосподарських спорів, що виникають між юридичнимиособами, державними та іншими органами, а також організацію та діяльністьміжнародного ко­мерційного арбітражу (третейського суду)щодо вирішення спорів, які виникають при здійсненнізовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків.

Висновок.
 
             Господарське законодавство є системоюекономічних та правових норм, які регулюють різноманітні сторони функціонуваннянародногосподарського комплексу України. Поняття «господарське законодавство» охоплює якгосподарські закони у власному значенні, так і інші нормативні акти з питаньгосподарської життєдіяльності. Це законодавство включає в себе і так званевідомче господарське законодавство. До відомчих нормативних актів належать утакому разі ті, що мають нормативну силу стосовно прав та обов'язків суб'єктівгосподарських відносин. Це нормативні акти міністерств, державних комітетів,інших органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління економікою.Поняття господарстваможе співпадати з поняттям виробництво і економіка, якщо за межі господарськоговиробництва винести майнові і немайнові відносини, пов’язані з веденнямдомашнього господарства (відносини між членами сім’ї). Господарське правозосереджує увагу на відносинах, що виникають між юридичними особами, їх органамиуправління, державними суб’єктами підприємницької діяльності.
Предметом цих відносин в процесі господарськоїдіяльності є чисельні організаційні та майнові відносини, що виникають іреалізуються між юридичними особами незалежно від їх форм власності; між нимита органами державного управління або відносини між органами управління.
        Господарське законодавство в Україні  динамічно й постійно змінюється, активноадаптується до соціально-економічних перетворень, удосконалюється. Томупотрібно постійно відслідковувати зміни в ньому.

Список використаноїлітератури
1. В.І.Лебеденко, Р.О. Коніжай, „господарське законодавство”, навчальний посібник длядистанційного навчання, Київ: „Університет Україна”, 2006 р.
2. В.С. Щербина„Господарське право”, Київ:  „Юрінком-Інтер”,  2003 р.
3. „Господарськийкодекс України”, Київ: „Кондор”, 2003 р.