Зміст
Вступ
1. Правові основи діяльності народнихдепутатів України
1.1 Нормативно-правове регулюваннястатусу народного депутату України
1.2 Основні гарантії депутатськоїдіяльності
2. Пенсійне забезпечення народнихдепутатів в Україні
2.1 Законодавча база пенсійногозабезпечення в Україні
2.2 Статистично-інформаційний оглядсистеми державного пенсійного забезпечення народних депутатів в Україні
3. Проблеми та перспективиреформування пенсійного забезпечення народних депутатів України
Висновки
Список літератури
Вступ
Продуктивна працялюдини, її прагнення до покращення якості свого життя, добробуту, піднесеннясоціального статусу були і є одним з головних чинників суспільного прогресу.Проте, на жаль, реалії життя є такими, що з об’єктивних причин не кожна людинавзагалі у змозі реалізувати себе як активний член суспільства, а більшістьлюдей, які впродовж свого життя мали таку можливість, з часом її втрачають.Тому проблема соціального забезпечення людини в старості, у разі хвороби такаліцтва є однією з най актуальних для кожного цивілізованого суспільства, якебудується на принципах загальнолюдської моралі і дбає про своїх непрацездатнихчленів.
У різні часи і врізних країнах питання соціального забезпечення вирішувалися по-різному –розв’язання їх через сімейне утримання непрацездатних, через благодійництво,шляхом утворення різних громадських і професійних об’єднань, покликанихздійснювати відповідну підтримку. Проте ці заходи не мали системного характеруі послідовності, були скоріше окремими спробами вирішення проблеми, а не їїкомплексним розв’язанням.
Однією знайважливіших складових діяльності держави у галузі соціальної політики єзаконодавче регулювання та організація пенсійного забезпечення громадян. Зпереходом економіки України від командно-адміністративної системи до ринковихвідносин стара державна система пенсійного забезпечення перестала виконуватисвою основну функцію – забезпечення гідного прожиття непрацездатних громадян.Безумовно, головною причиною вкрай незадовільного пенсійного забезпечення насучасному етапі є економічна криза і пов’язані з нею низькі надходження доПенсійного фонду, до державного та місцевих бюджетів, але надзвичайно важливимиє і суто демографічні фактори, які сьогодні є чи не найбільш серйозним бар’єромна шляху реформування системи пенсійного забезпечення в Україні.
За данимиМіністерства праці і соціальної політики, на сьогодні в Україні налічуєтьсяблизько 15 млн. пенсіонерів: 5,3 млн. ветеранів війни; близько 7 млн. ветеранівпраці; 2,3 млн. інвалідів; 3,5 млн. потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС; майже2 млн. одиноких громадян похилого віку. Щорічно кількість пенсіонерів т аінвалідів зростає. Отже, чинна законодавча база з урахуванням чинникаприродного зростання кількості непрацездатних громадян обумовлює значненавантаження на працююче населення. З урахуванням дітей і пенсіонерів, сьогодніодин працюючий фактично утримує одного непрацездатного. У тому не тількипенсійна система, а й чинна система соціального забезпечення в цілому, якаперестане бути ефективною і тягарем лягла на державу, не відповідає вимогамчасу та потребує термінового реформування. Головною метою такого реформування єперехід до страхової соціальної системи та зближення з існуючими системамисоціального забезпечення країн з розвиненою ринковою економікою.
Невідкладнимзавданням є реформування у сфері пенсійного забезпечення. Нагальність йогорозв’язання зумовлюється цілою низкою проблем, серед яких у першу чергу слідназвати низький рівень пенсій, невідповідність розміру пенсій трудовому внескугромадян протягом працездатного періоду, існування значних переваг та пільг упенсійному забезпеченні окремих категорій працівників при однаковому рівнівідрахувань на пенсійне забезпечення та інші.
Процесреформування пенсійного забезпечення в Україні вже розпочато – прийнято низкузаконів, спрямованих на підвищення ефективності такого забезпечення, проведенореорганізацію органів, що його здійснюють. Важливого значення в процесіреформування пенсійної системи, а отже, соціального забезпечення в цілому,набуло прийняття 9 липня 2003 року Верховною Радою України законів України «Пронедержавне пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов’язкове державне пенсійнестрахування» та інших законів, спрямованих на вдосконалення існуючої солідарноїпенсійної системи.
Пенсійнестрахування є важливою складовою соціальної політики держави, яка спрямована назадоволення потреб людей, підвищення їх добробуту, забезпечення соціальноїсправедливості, стабільності та злагоди у суспільстві.
Виходячи з цьогометою даної курсової роботи є вивчення теоретичних аспектів обґрунтуванняпенсійного забезпечення народних депутатів України, а також визначеннянапрямків вдосконалення та перспективи реформування пенсійного забезпеченнянародних депутатів України.
Для досягненняпоставленої мети під час дослідження особливостей пенсійного забезпеченнянародних депутатів України були поставлені наступні завдання:
- розглянути особливостістатусу народного депутата в Україні;
- дослідитизаконодавчо-нормативне забезпечення пенсійного забезпечення ;
- розглянути особливостіпенсійного забезпечення народних депутатів України;
- визначити проблеми таперспективи реформування пенсійного забезпечення народних депутатів України .
Об’єктомдослідження в даній роботі виступає система Пенсійного забезпечення України.
Предметомдослідження є особливості пенсійного забезпечення народних депутатів в Україні.
Дана роботавиконана на основі розробок українських та зарубіжних науковців, зокрема КлимкоГ.Н., Епіфанова Л.О., Ніколенко Ю.В., Павлової Л. Н. та інших, законодавчих танормативних актів Верховної Ради України, даних періодичного друку, а також звикористанням інших джерел інформації.
1. Правовіоснови діяльності народних депутатів України
1.1Нормативно-правове регулювання статусу народного депутату України
Народний депутатУкраїни є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народнихдепутатів України» (1665-15) представник Українського народу у Верховній РадіУкраїни і уповноважений ним протягом строку депутатських повноваженьздійснювати повноваження, передбачені Конституцією України ( 254к/96-ВР ) тазаконами України.
Народний депутатздійснює свої повноваження на постійній основі. При виконанні своїх повноваженьнародний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаниминормами моралі.
Держава гарантує народномудепутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатськихповноважень. Звання народного депутата із зазначенням порядкового номера скликанняВерховної Ради України зберігається за ним довічно, за винятком достроковогоприпинення повноважень народного депутата.
Повноваженнянародного депутата починаються після складення ним присяги на вірність Україні передВерховною Радою України з моменту скріплення присяги особистим підписом під їїтекстом. Народний депутат не може брати участі у засіданнях Верховної Ради Українита її органів, а також здійснювати інші депутатські повноваження до того часу, покивін не скріпить присягу особистим підписом під її текстом. Відмова скласти тапідписати присягу має наслідком втрату депутатського мандата.
Повноваженнянародного депутата припиняються з моменту відкриття першого засідання ВерховноїРади України нового скликання.
Народний депутатне має права:
1) бути членомКабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади;
2) мати іншийпредставницький мандат чи одночасно бути на державній службі;
3) обійматипосаду міського, сільського, селищного голови;
4) займатисябудь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької,наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний відвиконання обов'язків народного депутата час;
5) залучатись якексперт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також займатисяадвокатською діяльністю;
6) входити доскладу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, щомає на меті одержання прибутку.
Народний депутатзобов'язаний додержуватись інших вимог та обмежень, які встановлюються законом.
Народний депутат,призначений (обраний) на посаду, що є несумісною з депутатським мандатом, іповноваження якого не припинено в установленому законом порядку, допускається довиконання обов'язків за такою посадою не раніше дня подання ним до ВерховноїРади України заяви про складення повноважень народного депутата України.
Повноваженнянародного депутата припиняються достроково у разі:
1) особистої письмовоїзаяви про складення депутатських повноважень;
2) набраннязаконної сили обвинувальним вироком щодо нього;
3) визнання йогосудом недієздатним або безвісно відсутнім;
4) припиненняйого громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України;
5) смерті;
6) порушеннявимог частини першої статті 3 цього Закону.
Гарантії трудовихправ народного депутата встановлюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цимЗаконом, Кодексом законів про працю України ( 322-08 ), іншими законамиУкраїни. Час роботи народного депутата у Верховній Раді України зараховуєтьсядо стажу державної служби, а також зараховується до його загального і безперервногостажу роботи, стажу роботи (служби) за спеціальністю, стажу роботи, який дає правона встановлення процентних надбавок до заробітної плати та одержанняодноразової винагороди за вислугу років (за стаж роботи за спеціальністю на даномупідприємстві), процентної надбавки за вислугу років, виплату винагороди запідсумками роботи.
У день відкриття першогозасідання Верховної Ради України нового скликання народним депутатампопереднього скликання Головою Верховної Ради України попереднього скликанняприсвоюється перша категорія, перший ранг державного службовця, крім тих народнихдепутатів, повноваження яких були припинені достроково відповідно до статті 4цього Закону.
До загального ібезперервного стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою народний депутат працювавдо його звільнення від виробничих або службових обов'язків, зараховується і тойчас, коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв'язку знеможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу (посаду) безпосередньопісля закінчення строку його повноважень.
Народному депутатупісля закінчення строку його повноважень, а також у разі дострокового їх припиненняза особистою заявою про складення ним депутатських повноважень надаєтьсяпопередня робота (посада), а в разі неможливості цього — він зараховується дорезерву кадрів Головного управління державної служби України. Верховна Рада Українизабезпечує колишньому народному депутату безпосередньо після закінчення строкуйого повноважень, на період його працевлаштування, виплату матеріальноїдопомоги у розмірі заробітної плати з урахуванням всіх доплат та надбавок, якуотримують працюючі народні депутати, але не більше одного року, а в разінавчання чи перекваліфікації — не більше двох років після закінчення строкуповноважень народного депутата. У разі неможливості працевлаштування післязазначеного строку за колишнім народним депутатом зберігається виплата матеріальноїдопомоги у розмірі 50 відсотків заробітної плати з урахуванням всіх доплат танадбавок, яку отримують працюючі народні депутати, до досягнення ним пенсійноговіку за умови, що трудовий стаж його перевищує 25 років для чоловіків і 20років для жінок.
При досягненні встановленогозаконом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків — не менше25 років, для жінок — не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом Iабо II групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80 відсотків місячноїзаробітної плати нині працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат танадбавок до посадового окладу. Нарахування пенсій здійснюється із суми, щоскладається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавокпрацюючого народного депутата на момент призначення пенсії. За кожний повнийрік роботи понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія за віком тапо інвалідності збільшується на один відсоток наведеного вище заробітку, але небільше ніж до 90 (включно) відсотків зазначеного заробітку, без обмеженняграничного розміру пенсії.
Пенсія народному депутатувиплачується в повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку),одержуваного після виходу на пенсію. У разі виходу на пенсію народному депутатувиплачується грошова допомога в розмірі 12 місячних посадових окладівпрацюючого народного депутата за рахунок бюджетних призначень на забезпеченнядіяльності Верховної Ради України.
У випадку смерті народногодепутата призначається пенсія у разі втрати годувальника непрацездатним членамсім'ї, які були на його утриманні, за їх заявою (при цьому дітям пенсіяпризначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника) урозмірі 70 відсотків заробітної плати працюючого народного депутата зурахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу на одногонепрацездатного члена сім'ї та 90 відсотків — на двох і більше членів сім'ї надень звернення за пенсією за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльностіВерховної Ради України.
Народномудепутату, який вийшов на пенсію, надається право безоплатного проїзду на територіїУкраїни один раз на рік (у прямому і зворотному напрямках) залізничним, водним,повітряним або автомобільним міжміським транспортом у порядку, встановленомуКабінетом Міністрів України. Ці положення не поширюються на народного депутата,повноваження якого припинено достроково у зв'язку з набранням законної силиобвинувальним вироком щодо нього або за рішенням суду у разі невиконання вимогищодо несумісності депутатського мандата.
Після закінченнястроку депутатських повноважень народному депутату, який має трудовий стаж, необхіднийдля призначення пенсії за віком, за його бажанням може бути достроковопризначено пенсію, але не раніше ніж за два роки до встановленого закономпенсійного віку.
У разі зміни розмірузаробітної плати працюючим народним депутатам України відповідно здійснюється перерахунокраніше призначених пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із суми, щоскладається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавокпрацюючого народного депутата на момент виникнення права на перерахунок пенсійі провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настализазначені обставини.
За народнимдепутатом, строк повноважень якого закінчився, зберігаються безкоштовне медичнеобслуговування у тих закладах охорони здоров'я, до яких він був прикріплений у періодвиконання депутатських повноважень, забезпечення путівками для лікування, встановленідля народних депутатів, а після виходу на пенсію він забезпечується транспортомдля поїздки в лікарню, поліклініку та інших потреб у зв'язку із оздоровленнямта лікуванням при ліміті використання автомобіля не більше десяти годин на місяцьза рахунок бюджетних коштів, передбачених законом про Державний бюджет України.Це положення не поширюється на колишнього народного депутата, повноваження якогоприпинено достроково у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вирокомщодо нього або за рішенням суду у разі невиконання вимоги щодо несумісностідепутатського мандата.
За народним депутатомзберігаються кваліфікаційні категорії, розряди, класні чини на період роботи уВерховній Раді України. Кваліфікаційна атестація проводиться у відповідністроки з виключенням з них періоду роботи у Верховній Раді України.
Народні депутати новогоскликання разом з народними депутатами попередніх скликань можуть об'єднуватисяв Асоціацію народних депутатів України, метою якої є сприяння парламенту і йогокомітетам у підготовці законодавчих актів, проведенні просвітницької роботи у сферізаконодавства та історії українського парламентаризму, захист інтересівнародних депутатів.
У разі смертінародного депутата Верховна Рада України, місцеві органи виконавчої владинадають необхідну допомогу у його похованні незалежно від того, депутатом якогоскликання він був.
1.2 Основнігарантії депутатської діяльності
Систему гарантійдепутатської діяльності складають заходи щодо забезпечення успішного здійсненнядепутатами своїх повноважень.
1. Юридичнігарантії:
– Непорушністьповноважень народного депутата України. Ніхто не має права обмежуватиповноваження народного депутата України, за винятками, передбаченимиКонституцією, Законом «Про статус народного депутата України» та іншимизаконами України. При запровадженні надзвичайного чи військового стануповноваження народного депутата України та його конституційні права і свободине можуть бути обмежені.
– Недоторканністьнародного депутата (депутатський імунітет). Депутат не може бути притягнутий докримінальної відповідальності, затриманий або заарештований без згоди ВерховноїРади України; заборонені догляд, обшук, затримання, порушення таємницікореспонденції, прослуховування телефонних переговорів або застосування іншихзаходів, що обмежують свободу народних депутатів. Депутатський імунітетпередбачений конституційним законодавством багатьох країн світу, однак навсеукраїнському референдумі, проведеному 16 квітня 2000 року, переважнабільшість громадян України висловились за скасування цієї гарантії депутатськоїдіяльності.
Кримінальнасправа відносно народного депутата може бути порушена тільки Генеральнимпрокурором України. Для одержання згоди Верховної Ради на притягнення народногодепутата до кримінальної відповідальності або арешт Генеральний прокурорвносить у парламент подання щодо пред’явлення обвинувачення або надання санкціїна арешт. Верховна Рада України розглядає подання не пізніш як у місячнийтермін, приймає рішення 2/3 голосів депутатів і в 3-денний термін повідомляєГенерального прокурора.
Народний депутатна строк виконання своїх повноважень звільняється від призову на військову абоальтернативну службу, а також від призову на навчальні та спеціальні збори.
2. Організаційнігарантії:
Для роботи звиборцями народному депутату Верховною Радою України встановлюються щомісячновідповідні дні у визначеному порядку.
Народний депутатна строк виконання депутатських повноважень забезпечується окремим технічнообладнаним службовим кабінетом у приміщеннях Верховної Ради України зрозташуванням у ньому постійного робочого місця його помічника-консультанта.
Службовий кабінетнародного депутата має бути обладнаний персональним комп’ютером з підключеннямйого до інформаційних мереж та наданням адреси електронної пошти.
Управліннядержавної охорони України разом з органами СБУ та МВС забезпечує безпекународному депутату при виконанні ним депутатських повноважень, а також замісцем його проживання та членів його сім’ї.
У межах виконаннядепутатських повноважень народний депутат має право безперешкодно і безкоштовноскористатись урядовим та іншими видами зв’язку, які є у наявності в органівдержавної влади та органів місцевого самоврядування чи підприємства, установита організації.
За вимогоюнародного депутата державні органи і посадові особи зобов’язані забезпечитийого консультаціями фахівців з питань, пов’язаних з його депутатськоюдіяльністю.
Апарат ВерховноїРади, виконкоми місцевих рад, посадові особи державних підприємств,організацій, наукових, юридичних установ, правоохоронних органів зобов’язанізабезпечити народному депутату безкоштовну допомогу з правових питань, щовиникають у його депутатській діяльності.
Народний депутатможе мати до 15 помічників-консультантів.
3. Інформаційнігарантії:
Апарат ВерховноїРади України зобов’язаний забезпечити народного депутата актами Верховної РадиУкраїни, а на вимогу народного депутата також актами Президента України,нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та інших центральнихорганів виконавчої влади, рішеннями Конституційного Суду України, ВерховногоСуду України, офіційними матеріалами Рахункової палати і Центральної виборчоїкомісії.
Органи владиАвтономної Республіки Крим, органи державної влади та органи місцевогосамоврядування при зверненні народного депутата зобов’язані надати йомуофіційні матеріали щодо своєї діяльності.
На вимогународного депутата посадові особи органів публічної влади, державнихпідприємств, установ та організацій зобов’язані забезпечити його консультаціямивідповідних фахівців з питань депутатської діяльності і надати невідкладно, аза відсутності такої можливості – не пізніш як у 5-денний строк, необхідніінформацію і документацію.
Народний депутатмає право знайомитися з будь-якою конфіденційною та таємною інформацією з питаньдепутатської діяльності.
Народний депутатмає право безкоштовно виступати з питань його депутатської діяльності не рідшеодного разу в місяць у друкованих засобах масової інформації, на радіо (до 10хвилин в місяць) та телебаченні (до 20 хвилин в місяць), засновником якихвиступають органи державної влади, організації або установи, що фінансуютьсяповністю або частково за рахунок коштів державного бюджету. Редакції газет,засновниками яких виступають органи державної влади, зобов’язані публікувати поданінародним депутатом матеріали не рідше одного разу на місяць обсягом до 1/16загальної газетної площі.
Друковані тааудіовізуальні засоби масової інформації, засновником яких виступають органипублічної влади, організації або установи, що фінансуються повністю абочастково за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету, зобов’язанібезкоштовно давати оголошення про зустріч виборців з народним депутатом ізабезпечують висвітлення таких зустрічей, а також надають народному депутату неменше 15 хвилин ефірного часу на місяць для звіту перед виборцями.
4.Соціально-економічні гарантії:
Народномудепутату встановлюється Верховною Радою України щомісячний посадовий оклад.
Народний депутатв питаннях матеріального і соціально-побутового забезпечення прирівнюється дочленів Кабінету міністрів України.
Життя і здоров’янародного депутата підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунокбюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України на суму10-річного грошового утримання народного депутата.
– На періодвиконання депутатських повноважень народному депутату надається службовежитлове приміщення для спільного проживання з членами сім’ї згідно з Положеннямпро порядок надання народним депутатам України службових жилих приміщень і користуванняними, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 11 липня 1995 р. Прицьому право на житлову площу за місцем їхнього постійного проживання за нимизберігається. Службові жилі приміщення, як правило, надаються народнимдепутатам України, які постійно проживають за межами м. Києва. Однак вониможуть надаватися і тим народним депутатам України, які проживають у м. Києві,але потребують поліпшення житлових умов і перебувають на обліку потребуючихполіпшення житлових умов. Будинки, в яких розміщені службові жилі приміщення,призначені для заселення народними депутатами України і членами їх сімей,знаходяться на балансі Управління справами Верховної Ради України. Службовежиле приміщення має бути розташоване поблизу будинків Верховної Ради України іблагоустроєне стосовно до умов м. Києва, відповідати встановленим санітарним ітехнічним вимогам, обладнане меблями, побутовою технікою тощо. Наймачслужбового жилого приміщення і члени його сім’ї користуються цим приміщеннямбезкоштовно. Народним депутатам України і членам їх сімей службові жиліприміщення надаються у межах норм жилої площі, встановлених законодавствомУкраїни, з наданням додаткової службової жилої площі у вигляді окремої кімнатидля організації робочого кабінету. Народний депутат України поблизу службовогожилого приміщення, яким він користується, у разі потреби забезпечується місцемдля стоянки автомобіля.
За бажаннямнародного депутата замість службового житла йому може бути надана одноразовагрошова компенсація для створення належних житлових умов.
Народний депутатбезкоштовно забезпечується медичним обслуговуванням та путівками длясанаторно-курортного лікування.
На всій територіїУкраїни народні депутати користуються правом безкоштовного проїзду залізничним,автомобільним, водним і повітряним транспортом.
– Місцевідержадміністрації, виконкоми місцевих рад повинні надавати народному депутату увиборчому окрузі окремі службові приміщення, обладнані необхідною технікою, атакож автотранспорт для потреб, пов’язаних із його депутатською діяльністю.
– В усіхнаселених пунктах депутат має право позачергового одержання місця в готелі.
5. Трудовігарантії:
– Післязакінчення терміну повноважень народного депутата він повертається на попереднємісце роботи, а якщо це неможливо (наприклад, у випадку ліквідаціїпідприємства), він зараховується до резерву кадрів державної служби, у системіякої він працював.
– Верховна РадаУкраїни забезпечує колишньому народному депутату безпосередньо після закінченнястроку його повноважень, на період його працевлаштування, виплату матеріальноїдопомоги у розмірі заробітної плати з урахуванням всіх доплат та надбавок, якуотримують працюючі народні депутати, але не більше одного року, а в разінавчання чи перекваліфікації – не більше 2 років після закінчення строкуповноважень народного депутата.
– У випадкунеможливості працевлаштування після зазначеного строку за народним депутатомзберігається виплата матеріальної допомоги у розмірі 50% зарплати з урахуваннямвсіх доплат і надбавок, яку отримують працюючі народні депутати, до досягненняним пенсійного віку за наявності трудового стажу більше 25 років для чоловіківі 20 років – для жінок.
Народний депутат,який є військовослужбовцем, атестованим працівником органів МВС України, СБУ,органів і установ виконання покарань, інших правоохоронних органів, на строквиконання депутатських повноважень прикомандировується до Верховної РадиУкраїни із залишенням на строк виконання депутатських повноважень на службі взазначених органах і установах.
Час роботинародного депутата у Верховній Раді України зараховується до стажу державноїслужби, а також до його загального і безперервного трудового стажу, стажуроботи за спеціальністю.
Час роботи уВерховній Раді України поширюється на строки присвоєння військових таспеціальних звань.
При досягненнінародним депутатом під час строку його депутатських повноважень віку абовислуги років, встановлених законом про пенсійне забезпеченнявійськовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніхсправ, він має право на пенсію, що обчислюється виходячи із заробіткупрацюючого народного депутата.
При досягненнівстановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу длячоловіків – не менше 25 років, для жінок – не менше 20 років, а також у разівизнання інвалідом І або ІІ групи народному депутату призначається пенсія врозмірі 80% місячної заробітної плати нині працюючого народного депутата зурахуванням усіх доплат та надбавок до посадового окладу.
Народнимдепутатам надається щорічна оплачувана відпустка у міжсесійний періодтривалістю 45 днів з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірідвох місячних зарплат.
Дружина (чоловік)народного депутата діючого скликання, у разі її (його) переїзду на проживаннядо м. Києва, за її (його) бажанням звільняється із свого місця роботи іповертається на нього у порядку переведення, а державна служба зайнятостіпершочергово пропонує їм рівноцінну роботу (службу).
народнийдепутат пенсійний забезпечення
2. Пенсійнезабезпечення народних депутатів в Україні
2.1Законодавча база пенсійного забезпечення в Україні
Правоверегулювання соціального захисту народних депутатів, в тому числі особливостейїх пенсійного забезпечення, здійснюється відповідно до спеціального ЗаконуУкраїни «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року.Згідно зі статті 1 цього Закону народний депутат України є обраний відповіднодо Закону України «Про вибори народних депутатів України» представникУкраїнського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягомстроку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбаченіКонституцією України та законами України. [2, c. 211]
Відповідно дочастини 12 статті 20 зазначеного Закону при досягненні встановленого закономпенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків – не менше 25 років,для жінок – не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом І або ІІ групинародному депутата призначається пенсія в розмірі 80% місячної заробітної платинині працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок допосадового окладу. Пенсія народному депутату виплачується в повному розмірінезалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. Уразі виходу на пенсію народному депутату виплачується грошова допомога в розмірідванадцяти місячних посадових окладів працюючого народного депутата за рахунокбюджетних призначень. У разі зміни розміру заробітної плати працюючим народнимдепутатам України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначенихпенсій.
Відповідно доУказу Президента України «Про ранги державного службовця народних депутатівУкраїни» на період до законодавчого врегулювання питання щодо присвоєння рангівдержавного службовця народним депутатам України, яких було звільнено відвиконання службових або виробничих обов’язків на весь період повноважень уВерховній Раді України, встановлено, що в разі припинення їх повноважень іпереходу їх на державну службу або виходу не пенсію за віком у порядкувизначеному Законом України «Про державну службу». [2, c.214]
Питання щодопризначення пенсій, посади, обов’язків державних службовців регулюються ЗакономУкраїни «Про державну службу» від 16.12.1993 року. Додержавних службовцівзгідно із цим Законом віднесені особи, які обіймають посади в державних органахта їх апараті, здійснюють професійну діяльність щодо практичного виконаннязавдань і функцій держави, мають відповідні службові повноваження та одержуютьзаробітну плату за рахунок державних коштів. Відповідно до Закону на одержанняпенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленогозаконодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу длячоловіків – не менше 25 років, для жінок – не менше 20 років, у тому числістажу державної служби – не менше десяти років, та які на час досягненняпенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також, особи, якімають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посаддержавних службовців – незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійноговіку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80% від сум їхзаробітної плати, на які нараховуються збір на обов’язкове державне пенсійнестрахування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на часзвернення за призначенням пенсії не є державним службовцями, — у розмірі 80%заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу заостаннім місцем роботи на державній службі. [2, c. 220]
Для окремихкатегорій державних службовців законодавством передбачені щомісячні надбавки завислугу років. Зокрема постановою Кабінет Міністрів України від 20 грудня 1993року №1049 затверджене положення про порядок і умови виплати щомісячноїнадбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади.
Комплекс заходівпо соціальному забезпеченню постійно здійснює майже 140 тис. працівниківорганів соціального захисту населення та Пенсійного фонду. В Україні функціонує756 районних та міських управлінь соціального захисту населення та 733регіональних підрозділів Пенсійного фонду. Пенсійне забезпечення в Українірегулюється Конституцією України, які передбачають види, порядок та розмірипенсійного забезпечення як загального кола осіб, так і особливості пенсійногозабезпечення окремих категорій громадян. Наразі їх нараховується більше двадцяти.Окремі норми Конституції України прямо чи посередньо встановлюють право всіхгромадян на пенсійне забезпечення. Стаття 92 Конституції України голосить, щовиключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і видипенсійного забезпечення. Відповідно до статей 21 і 22 право на пенсійнезабезпечення, як і всі інші конституційні права, є невід’ємним та непорушним,воно не може бути скасованим, а також не може бути звужено його зміст та обсягпри прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Крім КонституціїУкраїни, законодавчу базу пенсійного забезпечення складають такі законодавчіакти:
1. Закон України«Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року (із змінами). Цей закон єосновоположним актом у сфері пенсійного забезпечення, що гарантує усімнепрацездатним громадянам України, іноземним громадянам та особам безгромадянства, які на законних підставах мешкають в Україні, право наматеріальне забезпечення за рахунок коштів Пенсійного фонду, Державного та місцевихбюджетів шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Цей Закон наразі є чинниму частині, що не врегульована Законом «Про загальнообов’язкове державнепенсійне страхування» від 9 липня 2003 року та не суперечить йому [2, c.29]
Законом України«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідокЧорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991 року (із змінами) визначаєосновні положення щодо реалізації конституційного права громадян, якіпостраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’ята створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забрудненихтериторій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захиступотерпілого населення. Законом передбачені компенсації та пільги для всіх громадян,що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановленихкатегорій. Серед встановлених пільг значне місце займають пільги у сферісоціального забезпечення, в тому числі пенсійного забезпечення.
Закон України«Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького ірядового складу органів внутрішніх справ від 9 квітня 1992 року (із змінами)визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України івійськовослужбовців Збройних Сил України, прикордонних військ України, Службибезпеки України, Управління державної охорони України, інших, утворенихвідповідно до законів України, військових формувань, осіб начальницького ірядового складу органів внутрішніх справ України, осіб начальницького складу податковоїміліції, осіб начальницького і рядового складу кримінально-виконавчої системиУкраїни та членів їх сімей, а також громадян інших держав з числавійськовослужбовців збройних сил і інших військових формувань, утворенихвідповідно до чинного законодавства цих держав, та членів їхніх сімей, якіпостійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, укладенихУкраїною з іншими країнами про пенсійне забезпечення таких громадян, згода наобов’язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено їх пенсійнезабезпечення згідно із законодавством держави, на території якої вонипроживають. [2, c.30]
Закон України«Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 року визначає правові,економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення вУкраїні та регулює правовідносини, пов’язані з цим видом діяльності.
Закон України«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9липня 2003 року(із змінами) визначає принципи, засади і механізм функціонування системизагальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення,перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійногофонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних таінших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формуванняНакопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштіввидатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплатзастрахованим особам, передбаченим цим Законом.
Закон України«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовийстатус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їхжиттєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення доних. Закон спрямований на соціальний захист ветеранів війни і передбачає пільгив їх пенсійному забезпеченні.
Закон України«Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадянпохилого віку в Україні визначає основні засади державної політики щодоветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування усуспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активногодовголіття. Закон гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку належнийрівень життя, задовjлення різноманітних життєвих потреб, подання різних видівдопомоги, в тому числі пільг при наданні пенсійного забезпечення. [2, c.31]
Закон України«Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 1 червня 2000 року визначаєосновні засади державної політики щодо громадян, які мають значні заслуги усфері державної, громадської або господарської діяльності, досягнення в галузінауки, культури, освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту. Законпередбачає встановлення таким особам пенсій за особливі заслуги перед Україною,а в разі смерті цих осіб – членом їх сімей.
Закон України«Про державну службу» регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльністьдержави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умовреалізації громадян України права на державну службу. Він визначає загальнізасади діяльності, статус, а також соціальний захист, в тому числі особливостіпенсійного страхування державних службовців, які працюють в державних органахта їх апараті.
Згідно ЗаконівУкраїни «Про прокуратуру», «Про статус суддів» і «Про судову експертизу»визначено повноваження прокурорів і суддів, організацію, засади та порядокдіяльності їх органів, дотримання Конституції і законів України, заходиправового і соціального захисту працівників прокуратури і їх пенсійнезабезпечення, охорони прав і свобод громадян, правові, організаційні іфінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддяУкраїни незалежною, кваліфікованою і об’єктивною експертизою, орієнтованою намаксимальне використання досягнень науки і техніки. [2, c.32]
Закон України«Про зайнятість населення» визначає правові, економічні та організаційні основизайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальнігарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю. Передбачаєособливі гарантії працівникам, які втратили роботу у зв’язку із змінами ворганізації виробництва і праці, зокрема право на достроковий вихід на пенсіюза півтора року до встановленого законодавством строку осіб передпенсійноговіку, які мають встановлений законодавством про пенсійне забезпеченнянеобхідний загальний трудовий стаж (у т ому числі на пільгових умовах), а ЗаконУкраїни «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» визначаєпорядок справляння та використання цього збору.
Митний кодексУкраїни набрав чинності з 1 січня 2004 року, крім частини тринадцятої статті71, яка набрала чинності з 1 січня 2005 року, визначає засади організації таздійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові,кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодексспрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створеннясприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб’єктівпідприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержаннязаконодавства України з питань митної справи. Цим Кодексом також передбаченийсоціальний захист, в тому числі особливості пенсійного забезпечення працівниківмитних органів, спеціалізованих митних установ та організацій.
Закон України«Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року (іззмінами) регулює правові засади та порядок організації діяльності дипломатичноїслужби України як складової частини державної служби, а також особливостіправового статусу державних службовців, які перебувають на дипломатичнійслужбі, їх матеріального та соціального, в тому числі і пенсійногозабезпечення. [2, c.35]
Закон України«Про дипломатичну службу» від 20 вересня 2001 року визначає правові засади тапорядок організації діяльності дипломатичної служби України як складовоїчастини державної служби, а також особливості правового статусу державнихслужбовців, які перебувають на дипломатичній службі, їх матеріального тасоціального, в тому числі і пенсійного забезпечення.
Відповідно доЗакону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права напенсію, та інвалідам від 18 травня 2004 року визначено правові засади наданнядержавної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, таінвалідам, а також надання державної соціальної допомоги на догляд різнимкатегоріям пенсіонерів. А відповідно до Закону України «Про соціальний захистдітей війни установлюється правовий статус дітей війни і визначає основи їхсоціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг(державної соціальної підтримки) в тому числі й у сфері пенсійногозабезпечення.
Отже, процесреформування пенсійного забезпечення в Україні вже розпочато – прийнято низкузаконів, спрямованих на підвищення ефективності пенсійного страхування,проведено реорганізацію органів, що його здійснюють. Важливого значення впроцесі реформування пенсійної системи, а отже, соціального забезпечення вцілому, набуло прийняття 9 липня 2003 року Верховною Радою України законівУкраїни «Про недержавне пенсійне страхування» і «Про загальнообов’язковедержавне пенсійне страхування» та інших законів, спрямованих на вдосконаленняіснуючої солідарної пенсійної системи.
2.2Статистично-інформаційний огляд системи державного пенсійного забезпеченнянародних депутатів в Україні
У 2009 році напенсійне забезпечення колишніх депутатів було витрачено 152 мільйони гривень.Депутатську пенсію в Україні зараз отримують 800 колишніх народних обранців.Сума щомісячних виплат кожному депутатові-відставникові перевищує 15 тисячгривень.
Як повідомивпрезидент Асоціації народних депутатів України Володимир Крижановський,минулого року на пенсійне забезпечення депутатів було витрачено 152 мільйонигривень.
Розмір пенсіїпарламентарів становить 90% від зарплат чинних депутатів Ради (мінімум 17,45тисячі гривень у 2008 році). Цього року через фінансову кризу депутатськезабезпечення, швидше за все, не переглядатиметься, тому сума пенсійних виплатколишнім парламентаріям також залишиться на колишньому рівні.
Елітні пенсії нескасували через позицію президента Ющенка
Останній раздепутатам піднімали розмір пенсії 2005 року, одночасно зі збільшенням зарплати.До цього пенсійні виплати нардепам, які пішли на заслужений відпочинок, буливтричі менші.
Депутат першогоскликання Крижановський запевняє, що суми, які сьогодні платятьдепутатам-пенсіонерам, відповідають їх статусу і не впливають на стан справ уПенсійному фонді стосовно виплат решті українських пенсіонерів.
«У 2009 роцівсі українські пенсіонери отримали загалом близько 125 мільярдів гривень, тодіяк колишні народні депутати — 152 мільйони гривень, — пояснюєекс-парламентарій. — Тобто частка пенсій депутатів у загальнодержавнихпенсійних нарахуваннях становить одну тисячну».
За словамиКрижановського, багато народних депутатів, особливо першого і другого скликань,не поєднували парламентаризм із бізнесом і мали лише одну статтю доходу — зарплату депутата, відмовившись від можливості забезпечити свою старість.
«Високапенсія — це компенсація держави за те, що ми були обмежені законом у можливостізаробити, — говорить він. — Якщо зараз зменшити пенсії, на держслужбу йтимутьтільки пройдисвіти».
Додамо, що 112колишніх народних депутатів написали заяви на отримання матеріальної допомогивід парламенту. Про це вчора повідомив спікер парламенту Володимир Литвин.
Згідно із закономпро статус народних депутатів, допомога надається парламентаріям, які не змоглипрацевлаштуватися. У перший рік після складення мандату вони отримують повнузарплату чинного нардепа (17 425 гривень), а в наступні роки — половину цієїсуми (8712,5). Таким чином, за рік держава витрачає на утримання 112екс-народних обранців мінімум 12 мільйонів гривень.
Середпретендентів на державні гроші — як мінімум 13 мільйонерів. Так, на допомогупретендують лідер НДП і засновник асоціації "Інтерагро" ЛюдмилаСупрун, керівник Східно-Європейського банку Михайло Гончаров, один знайбагатших людей Криму Лев Мірімський, президент футбольного клубу«Карпати» і найкрупніший львівський підприємець Петро Диминський, атакож бізнесмен Анна Антоньєва, яка у минулому керувала горілчаним заводом«Артеміда».
Серед відомих,щоправда, не таких багатих одержувачів матдопомоги числяться лідер прогресивнихсоціалістів Наталія Вітренко і її права рука Володимир Марченко.
Колишні народніобранці добровільно від такої допомоги відмовлятися не планують. Засновниккорпорації "Імперія" і екс-депутат Мірімський заявив, що заявами наотримання такої допомоги займаються його помічники. Сам же екс-депутат розміромматеріальної допомоги не цікавиться. «Я вам скажу чесно, всі гроші, якізвідти приходять, йдуть до мого добродійного фонду», — сказав він.
Аналогічну заявкупро матеріальну допомогу написав і екс-депутат від Соціалістичної партіїЄвгеній Філіндаш. При цьому він запевнив, що в кінці року від такої допомогивідмовиться. На даний момент колишній обранець народу проходить навчання васпірантурі за напрямом «політологія».
«Як тільки ябуду працевлаштований, то заберу свою трудову книжку, думаю, це буде до кінцяроку», — сказав він. Проте, швидше за все, з пошуком роботи колишньомудепутатові доведеться поквапитися.
Перший заступникспікера Олександр Лавринович вчора заявив, що грошей на виплату матдопомогиколишнім депутатам немає. І, за даними, цього року її до цих пір невиплачували.
Водночас чинніпарламентарі виступають проти привілеїв для своїх колишніх колег. Заступникголови комітету Верховної Ради з питань регламенту, депутатської етики ізабезпечення роботи Верховної Ради «бютівець» Валерій Камчатнийповідомив, що комітет вже готує ряд змін у закон про статус народних депутатів.
Відповіднупропозицію планується винести на розгляд Верховної Ради навесні-влітку. Змінамипарламентарі планують прирівняти безробітних депутатів до безробітних громадян.«Депутати матимуть право на вихідну допомогу при складанні повноважень, — пояснює Камчатний. — Після цього допомога може виплачуватися ще рік, але небільше».
На думкународного депутата, річного терміну повинно бути досить для пошуку колишнімипарламентаріями нової роботи.
Елітні пенсії нескасували через позицію президента Ющенка
Заступник головиВерховної Ради Микола Томенко заявив, що елітні пенсії можна було ліквідуватище 2005 року, але тоді через позицію президента України Віктора ЮщенкаКонституційний Суд заборонив обмежувати їх розміри, передає УНІАН.
Політик нагадав,що ще чотири роки тому прем'єр-міністр Юлія Тимошенко і він, яквіце-прем'єр-міністр з гуманітарних і соціальних питань, були ініціаторамиліквідації пільгових пенсій в Україні.
Згідно іззаконопроектом, який був запропонований урядом Тимошенко в 2005 році,передбачалося встановити максимальну пенсію, яка не повинна була перевищувати10 мінімальних пенсій.
Проте, доКонституційного Суду в 2005 році звернулися більш як 50 народних депутатів,серед яких представники Партії регіонів, Комуністичної партії України,Народного руху України й інших політичних сил з поданням, що «вказанимиположеннями запроваджено обмеження і зменшення розміру пенсій окремимкатегоріям громадян України, що призводить до звуження змісту і права напенсійне забезпечення».
Найцікавіше, щоключовим аргументом для остаточного ухвалення рішення Конституційним Судом булапозиція президента України, зазначив Томенко.
За йогоінформацією, саме у рішенні КС сказано: «Президент України в листах доКонституційного Суду України звертає увагу на те, що поставлені народнимидепутатами України питання необхідно розглядати як у контексті конституційноїзаборони звуження змісту і обсягу існуючих прав при ухваленні нових законів абовнесенні змін до чинних, так і з урахуванням особливостей правового статусукожній з категорій осіб, вказаних у відповідних законах.
Президент Українивважає, що заперечення положення законів порушують встановлені КонституцієюУкраїни і відповідними законами гарантії матеріального і соціальногозабезпечення суддів».
Таким чином,зазначив Томенко, завдяки позиції Секретаріату президента і самого президента в2005 році, Конституційний Суд ухвалив рішення про заборону обмежуватимаксимальні пенсії в Україні.
Зважаючи наостанні заяви, які лунають з Банкової, Томенко радить посадовцям Секретаріатупрезидента вивчати документи президента України і рішення Конституційного Суду.
«В той жечас, це не означає, що сьогодні не можна реалізувати ініціативу нашої команди, якупрезидент перешкодив нам реалізувати в 2005 році», — переконаний Томенко.
«Сьогодні,якщо команда президента нарешті зрозуміла, що елітних пенсій в Україні неповинно бути, це можна дуже швидко реалізувати. Проте через те, що цю ідею непідтримала команда президента в 2005 році, ми втратили чотири роки», — сказав заступник голови Верховної Ради.
Також Томенкододав, що Верховна Рада зробить все, щоб припинити фінансування колишніхнародних депутатів за рахунок бюджету парламенту.
Так вінпрокоментував інформацію ЗМІ про нарахування матеріальної допомоги колишнімнародним депутатам.
За словамиТоменка, необхідно внести зміни до закону «Про статус народногодепутата». «При розумінні кризової ситуації в Україні і скороченнівитрат на управлінські функції переконаний, що Верховна Рада внесе такізміни», — сказав він.
В той же час,підкреслив віце-спікер, важливішим є моральний аспект. Він зазначив, щоколишній народний депутат повинен особисто написати заяву, що він непрацевлаштувався, і лише в цьому випадку нараховується матеріальна допомога.
Томенкоупевнений, що з моральної точки зору колишні народні депутати повинні самівідмовитися від матеріальної допомоги. «Прості колишні народні депутати,які отримують цю допомогу, чинять неправильно. Зате екс-народнідепутати-бізнесмени чинять аморально в квадраті, а публічні політики або лідерипартії, які їздять по Україні і „захищають український народ“ і вжедекілька років просять матеріальну допомогу, чинять аморально в кубі», — сказав він.
Нагадаємо, ранішеповідомлялося, що депутати п'яти попередніх скликань Верховної Ради, в числіяких декілька мільйонерів, звернулися до управління справами апарату ВерховноїРади з проханням виплатити їм грошову допомогу. В понеділок на погоджувальнійраді спікер Володимир Литвин заявив, що «сьогодні 112 колишніх народнихдепутатів отримують зарплату у Верховній Раді України».
«Деякі зних, — заявив Литвин, — живуть дуже і дуже непогано. Я сьогодні отримую масовізвернення про допомогу. Але у нас немає за рахунок чого виплачувати. А законвимагає. І мені загрожують судами з цього приводу».
Минулого рокуматеріальну допомогу на період працевлаштування отримало 160 народних депутатівколишніх скликань на загальну суму понад 20 млн. грн.
Варто зазначити,що окрім високої пенсії колишні народні обранці захищені рядом соціальнихгарантій, які залишилися недоторканними. Наприклад, з виходом на заслуженийвідпочинок кожен з них отримує матеріальну допомогу у розмірі 12 посадовихокладів (загальна сума складає більше 70 тисяч гривень).
3. Проблеми таперспективи реформування пенсійного забезпечення народних депутатів України
Відповідно допункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 9липня 2003 року N 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійнестрахування» у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно дозаконів України «Про державну службу», «Про Національний банкУкраїни», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органахмісцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статуснародного депутата України», «Про статус суддів», «Просудову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, якіпостраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державнупідтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»,Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народногодепутата України та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Прицьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно дозазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системивідповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджетуУкраїни.
У разі якщо особамає право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про наукову танауково-технічну діяльність» та цього Закону, призначається одна пенсія заїї вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особавідповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системивідповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих ізджерел, визначених Законом України «Про наукову та науково-технічнудіяльність».
Встановити, що здня набрання чинності цим Законом (1 січня 2004 року), при призначенні пенсійвідповідно до зазначених в абзацах першому і другому цього пункту законодавчихактів, заробітна плата для обчислення пенсії враховується в межах максимальноївеличини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників,оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу(граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески(збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку.
Але положенняабзацу третього пункту 13 розділу XV визнано таким, що не відповідаєКонституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного СудуУкраїни від 11.10.2005 р. N 8-рп/2005.
Далі: у разі,якщо розмір пенсії, щомісячного довічного грошового утримання (з урахуваннямнадбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій заособливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановленихзаконодавством), призначених відповідно до зазначених в абзацах першому ідругому цього пункту законодавчих актів, перевищує 90 відсотків максимальноївеличини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваногодоходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітноїплати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальнихфондів, визначеної законодавством на час виплати пенсій таким особам, пенсіяабо щомісячне довічне грошове утримання виплачується у сумі, що не перевищуєзазначений розмір.
Але і цеположення абзацу четвертого пункту 13 розділу XV було визнано таким, що невідповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з РішеннямКонституційного Суду України від 11.10.2005 р. N 8-рп/2005.
Через це у деякихдержавних службовців пенсія може сягати 24 тис. грн., а пенсія народнихдепутатів – 18тис. грн. Пенсійний фонд України не може витримати такенавантаження. Тим більше, що середній розмір пенсії в Україні не перевищує і500 грн.
І лише на 2006рік стаття 107 Держбюджету передбачає, що розмір пенсії (з урахуваннямнадбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій заособливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановленихзаконодавством), призначених у 2006 році відповідно до Митного кодексу України,законів України «Про державну службу», «Про Національний банкУкраїни», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органахмісцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Простатус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації тасоціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічнудіяльність», «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осібначальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких іншихосіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,«Про пенсійне забезпечення», Постановою Верховної Ради України від 13жовтня 1995 року N 379/95-ВР «Про затвердження Положення пропомічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати12 мінімальних пенсій за віком, встановленої абзацом першим частини першоїстатті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійнестрахування». Іншими словами в 2006 році розмір пенсій для держслужбовцівне може перевищувати 12 прожиткових мінімуми для непрацездатних осіб.
Але зауважимо, щообмеження не стосуються Закону «Про пенсійне забезпеченнявійськовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніхсправ та деяких інших осіб», а тому пенсії міліціонерів та військових інадалі нічим не обмежено. Хоча є законопроект від 11 листопада 2005 року за N8445, внесений народними депутатами України П. Симоненком та П. Цибенком, проприпинення знущання над недержавними пенсіонерами «Про внесення змін додеяких законів України (щодо обмеження максимального розміру пенсій)».Крім того не слід забувати, що Пенсійний фонд зараз є дефіцитним, а обмеження пенсійдержслужбовцям сприяє фактичному зменшенню фіскального навантаження на фондоплати праці, оскільки зменшення великих пенсій до максимально розмірусприятиме вивільненню коштів Пенсійного фонду України та усуненню необхідностісплати пенсійних внесків в існуючих розмірах.
Можливістьнадмірних пенсій пов’язана з тим, що стаття 37 Закону про держслужбупередбачає, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотківвід сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державнепенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які начас звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, — у розмірі80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідноїпосади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Тобто ставишсобі зарплату та надбавки в останній місць по максимуму – і маєш. А пересічніпенсіонери змушені рахувати пенсію зовсім по-іншому: для обчислення пенсіївраховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяцівстрахового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весьперіод страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року (відповідно до статті 40Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV «Про загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування» ). Ці положення законодавства такожпоказують повагу держави до власного народу.
Про це йдеться урозпорядженні Кабінету Міністрів від 14 жовтня, яким схвалено Концепціюподальшого проведення пенсійної реформи в Украіні.
Концепція буде реалізованав 2010-2017 роках у два етапи. Зокрема, на першому етапі передбачаєтьсязабезпечення диференціації розміру мінімальної пенсійної виплати залежно віднабутого страхового стажу, легалізація заробітної плати, забезпечення захиступенсійних активів, сприяння розвитку недержавного пенсійного забезпечення тавпровадження економічних стимулів для сплати пенсійних внесків та т.д.
На другому етапі- з 2014 по 2017 рік — передбачається забезпечити рівноправність громадян впенсійній системі — єдині для всіх правила призначення пенсій, звільнити бюджетПенсійного фонду від невластивих йому виплат, запровадити уніфікованузаконодавчу базу пенсійної системи і забезпечити розвиток накопичувальноїсистеми пенсійного забезпечення.
В ціломуКонцепція передбачає створення дієвих механізмів захисту прав і інтересів людейпохилого віку та інших категорій громадян, які втратили працездатність, а такожзабезпечення стабільного функціонування та прозорості пенсійної системи.
Висновки
Згідно статті 46Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист,що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасовоївтрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від нихобставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це правогарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхування за рахунокстрахових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а такожбюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних,комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, іншівиди соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, маютьзабезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленогозаконом.
Основу пенсійноїсистеми в Україні складає система державного пенсійного забезпечення, якаохоплює всіх непрацездатних осіб похилого віку, інвалідів, осіб, які втратилигодувальника, виплати, яким провадяться у формі пенсій, надбавок та підвищеньдо пенсії, компенсаційних виплат, додаткових пенсій відповідно до законівУкраїни «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов’язкове державне пенсійнестрахування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення». Враховуючи те, щосистема пенсійного страхування є складовою загальної фінансової системи країни,вона функціонує на основі єдиних макроекономічних показників розвитку України,зокрема таких як демографічна ситуація. Стан використання трудового потенціалу,досягнутий рівень розвитку економіки і соціальної сфери та інших чинників, атакож очікуваних тенденцій зміни цих чинників у перспективі.
Реформуваннясистеми пенсійного забезпечення в Україні було зумовлене низкою проблеммакроекономічних і демографічних. Одна з них полягала у тому, що значнозростала кількість пенсіонерів, а інша в низькій зайнятості населення тапоширення практики надання пільг із сплати пенсійних внесків, що суттєвопослаблювало фінансову базу пенсійної системи. З урахуванням усіх цих чинниківв Україні було проведено реформу у трьох напрямах: реформування солідарноїсистеми, створення обов’язкової накопичувальної системи і розвиток добровільноїнакопичувальної системи.
Законами України«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавнепенсійне страхування», якими детально регламентуються правові засадифункціонування реформованої системи пенсійного страхування і які набуличинності з 1 січня 2004 року двох рівнів нової пенсійної системи: реформованогосолідарного рівня та добровільного недержавного пенсійного забезпечення. Знабуття чинності цими законами процес пенсійної реформи в Україні вступив уфазу активних практичних дій.
Проведена вУкраїні пенсійна реформа одночасно із встановленням нових умов пенсійногострахування громадян передбачила і перерахування пенсій нинішнім пенсіонерам,скасування максимального обмеження розміру пенсій і відновлення їхдиференціації. Це забезпечило підвищення розмірів пенсій з першого днязапровадження нового закону.
З 1 січня 2004року за даними про стаж і заробітну плату, наявними в пенсійних справах, булоперераховано призначені раніше пенсії, що дало можливість не вимагати відпенсіонерів надання додаткових документів. Крім того, пенсіонерам було наданоправо протягом 2004 року надавати до органів Пенсійного фонду додаткові документипро заробітну плату і стаж, набутий до 1 січня 2004 року. Нові розміри пенсій уцьому разі будуть виплачені за період з 1 січня 2004 року, незалежно від датиподання документів. Загалом за перерахунками відповідно до закону пенсіїпідвищено майже 3,3 мільйонам осіб.
Одночасно знабуттям чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійнестрахування» були ухвалені відповідні рішення уряду, спрямовані на підвищеннярівня пенсійного забезпечення пенсіонерів, пенсія яких за новим пенсійним законодавствомне збільшилась. Так, цим пенсіонерам з 1 січня 2004 року було підвищено пенсіїна 12% відповідно постанови КМУ «Про додаткові заходи щодо поліпшенняпенсійного забезпечення громадян».
Таким чином,уперше за роки незалежності України забезпечено виконання норм КонституціїУкраїни.
Починаючи з 2005року згідно зазначеного закону проводиться щорічне підвищення пенсій не меншеніж на 20 відсотків зростання реальної середньої заробітної плати в Україніпорівняно з попереднім роком та їх індексація. Крім того, законом передбаченозапровадження з часом другого накопичувального рівня реформованої пенсійноїсистеми.
Багаторівневапенсійна система – це шлях до поступового збільшення співвідношення міжсереднім розміром пенсії і заробітної плати. Вона покликана усунути чинникисоціальної несправедливості та перерозподілу коштів Пенсійного фонду на користьпільгових категорій. Крім того, з часом пенсійна система стане потужнимджерелом довготривалих інвестицій в економіку країни. Це, своєю чергоюсприятиме збільшенню зайнятості, зростанню доходів громадян і зміцненнюфінансової бази пенсійної системи.
Списоклітератури
1. Закон України «Прозагальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. №1058-IV.
2. Закон України „Про статуснародного депутата України” В редакції Закону N 2328-III ( 2328-14 ) від22.03.2001, з останніми змінами, внесеними згідно із Законами N 1276-VI (1276-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535 .
3. Закон України «Про недержавнепенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. №1057-IV.
4. Цивільний кодекс України від16.01.2003р. (введений в дію 01.01.2004р.).
5. Конституція України. ЗаконУкраїни «Про внесення змін до Конституції України»: Текст відповідає офіц. –Київ: Школа, 2005 – 48 с.
6. Положення про Пенсійний фондУкраїни, затверджене Указом Президента України від 1 березня 2001 р. №121 (іззмінами).
7. Закон України «Про пенсійнезабезпечення» від 5 листопада 1991 р. №1788-ХІІ, затверджено Постановою ВРУ від6 грудня 1991р. №1931-ХІІ.
8. Закон України «Про загальнообов’язковедержавне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві іпрофесійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня1999 р. (із змінами)
9. Закон України «Про пенсії заособливі заслуги перед Україною» від 01 червня 2000 р. (із змінами).
10. УказПрезидента «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей усистемі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування» від 4 травня1998 року № 401.
11. Положенняпро організацію персоніфікованого обліку відомостей у системізагальнообов’язкового державного пенсійного забезпечення, затверджене Хпостановою КМУ від 4 липня 1998 р. № 794.
12. ПостановаКМУ «Про додаткові заходи щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення» від 24липня 2004 р. № 943.
13. ПостановаКМУ «Про затвердження списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад іпоказників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 11березня 1994 р. № 162.
14. Розпорядженняпро стан недержавного пенсійного забезпечення перед набранням чинності ЗакономУкраїни «Про недержавне пенсійне страхування» від 25 грудня 2003 р. №182,затвердження Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
15. ЗаконУкраїни «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ.
16. ЗаконУкраїни «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 р.
17. ЗаконУкраїни «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в результатіЧорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991 р. №2001-ХІІ.
18. Закон України«Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядовогоскладу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 р. (із змінами тадоповненням) №29.
19. ЗаконУкраїни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22жовтня 1993 р. №45 (із змінами).
20. Бойко М.Д. Право пенсійного забезпечення вУкраїні. Навч.посіб. Курс лекцій. – К.: Олан, 2005. – 368 с.
21. ЗайчукБ.О., Микитенко В.С., Семендяєва В.І. Система пенсійного забезпечення сьогодніі завтра: Коментар застосування Закону України «Про загальнообов’язковедержавне пенсійне страхування». – Київ: «Формат» ВПД, 2004 р. – 336 с.
22. ЗайчукБ.О., Зарудний О.Б., Березіна С.Б., Александров В.Т., Недбаєва С.М.Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Навчальний курс. – Київ: НВП«АВТ», 2004 р. – 256 с. (Інтегрований навчально-атестаційний комплекс).
23. В.І.Грушко, Н.В. Грушко, О.В. Бевзенко, О.В. Красота, С.М. Лаптєв, О.С. Лубунь,І.І. Рулік, К.В. Павлюк, К.В. Рясна, Т.І. Шпильова, Пенсійна система України,навчальний посібник, за редакціею доктора економічних наук, професора ГрушкаВ.І., Київ, Кондор, 2006.