МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КУРСОВАРОБОТА
на тему «Підготовка до судовогорозгляду цивільних справ по суті»
з дисципліни “Статуссудів в Україні”
Харків2011
Вступ
Організаційні заходи, що здійснюютьсясуддею при підготовці до розгляду та безпосередньо при судовому розглядіцивільних справ по суті дещо схожі з організацією подібної роботи судді вкримінальному судочинстві, які були розглянуті в попередньому параграфі. Томудалі будуть розглянуті лише особливості організації провадження цивільноїсправи в суді першої інстанції.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цивільно-процесуальним законодавством, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи інтересів.
В порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Ці справи суди розглядають згідно з цивільно-процесуальним законом в порядку позовного, наказного та окремого провадження. В цьому параграфі буде розглянуто організацію цивільного процесу в порядку позовного провадження.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, а у випадках, встановлених ЦПК — колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.
Справи між суддями розподіляються головою суду в порядку черговості.
1. Відкриття провадження у цивільнійсправі
Провадження цивільної справи в суді першої інстанції здійснюється в три стадії:
1). Відкриття провадження у цивільній справі;
2) Підготовка справи до судового розгляду;
3) Судовий розгляд.
Провадження в суді першої інстанціїпочинається зі стадії відкриття провадження у цивільній справі. Це самостійнастадія цивільного процесу, перший та дуже важливий ланцюг в системіпроцесуальних дій, що забезпечує рух справи.
Згідно з цивільним законодавствомсуддя на цій стадії діє одноособово. Від дій та рішень судді в цій стадіїзалежатиме, чи буде фактично реалізовано право зацікавленої особи на судовийзахист, чи йому буде відмовлено в цьому захисті.
Рішення щодо відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше десяти днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків.
Суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК.
Питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше десяти днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків.
Процесуальне завдання, що вирішується суддею в цій стадії процесу, це перевірка підстав для прийняття заяви. Суддя з'ясовує, чи додержано порядок подання заяви до суду:
— форми та змісту позову;
— підсудність справи суду загальної юрисдикції та цьому конкретному суду; подання заяви належною особою; наявність всіх документів, заявлених у переліку документів, що додаються до заяви;
— відповідність кількості наданих копій заяви та копій всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб;
-відомості про забезпечення доказів або позову;
— сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи тощо.
Не додержання передбаченого законом подання позову, є ухвала судді: (а) про залишення позовної заяви без руху;
(б) повернення заяви;
(в) відмову у відкритті провадження у справі.
В ухвалі про відкриття провадження у справі зазначаються:
1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи;
2) ким і до кого пред'явлено позов;
3) зміст позовних вимог;
4) час і місце попереднього судового засідання;
5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.
Після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій особі — копія позовної заяви.
2. Підготовка цивільної справи до судового розгляду
Наступною стадією цивільного провадження в суді є підготовка справи до судового розгляду, яка здійснюється шляхом проведення заходів процесуального та адміністративного характеру, які повинен здійснити суддя та інші працівники суду при призначенні судового слухання справи, та безпосередньо перед судовим засіданням й без яких судовий процес не може відбутися.
Це важлива обов'язкова стадія провадження по цивільній справі. Підготовка цивільних справ до судового розгляду – основа успішності всього судового процесу, від її якості залежать кінцеві результати судового слухання справи. Саме ця стадія процесу покликана вирішити основні завдання, що стоять перед суддею на цьому етапі:
· уточнити обставини, що мають значення для справи;
· визначити правовідносини сторін та закон, яким слід керуватися;
· вирішити питання про склад осіб, що будуть приймати участь у судовому розгляді справи;
· визначити докази, які кожна сторона повинна надати для обґрунтування своєї позиції.
Підготовка цивільних справ до судового розгляду можлива лише після відкриття провадження по справі.
Закон не встановлює строк, протягом якого суддя зобов'язаний здійснити підготовку справи до судового розгляду. Але ст.157 ЦПК передбачає, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів — одного місяця. Очевидно, суддя в своїй ухвалі про відкриття провадження у цивільній справі повинен вказати розумний строк (але не більше двох місяців), протягом якого можливо вчинити всі необхідні адміністративні та процесуальні заходи, що забезпечать оперативний судовий розгляд справи, та будуть сприяти постановленню справедливого рішення.
До заходів адміністративного характеру з підготовки справи відносяться:
(а) непроцесуальні дії судді, які він повинен здійснити в стадії підготовки справи до слухання;
(б) непроцесуальні дії працівників апарату суду, без яких судовий процес не може відбутися.
А). До непроцесуальних дій судді відносяться: вивчення матеріалів справи; контроль за діями працівників апарату суду щодо підготовки справи до судового засідання; планування судового засідання; складання проекту судового рішення по справі тощо.
Планування судового процесу повиннозабезпечити оперативне та повне дослідження обставин, що мають значення длясправедливого вирішення справи по суті в суворій відповідності вимогампроцесуального законодавства та з додержанням прав учасників судового розгляду.
Судовий процес повинен відбутисявідповідно до встановленої законом процедури. Судова процедура розглядуцивільних справ є однією з найважливіших гарантій винесення вірного рішення посправі, саме вона відрізняє здійснення судочинства від інших форм і способіввирішення спірних або конфліктних ситуацій в суспільстві. Судове засідання,проведене з порушенням процедури, не може вважатися «справедливим розглядомсправи незалежним та безстороннім судом», як того вимагає ст.6 ЄвропейськоїКонвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Тому суддязобов'язаний добре знати вимоги процесуального закону щодо процедури судовогорозгляду та суворо її дотримуватись при розгляді цивільної справи.
В залежності від складності справи тадосвіду судді план судового розгляду може складатися в обсязі, необхідному тадостатньому для конкретного судді. План складається у зручній для судді формі,може бути частиною робочих записів по справі.
За змістом план складається з двохосновних частин:
1) плануванняпослідовності процесуальних дій (відповідно до закону);
2) плануваннядослідження обставин, які необхідно з'ясувати по справі.
Складання першої частини плануособливо актуально для суддів з небагатим досвідом роботи. За своїм змістом цячастина плану є стислим викладенням норм процесуального законодавства щодопослідовності дій судді, допиту учасників процесу тощо. Фактично це схематичневикладення порядку та послідовності здійснення процесуальних дій від початку ідо закінчення судового засідання.
Якщо суддя спеціалізується нарозгляді будь-якої категорії справ, то можливо складання одного універсальногоплану, в якому можуть бути передбачені різні процесуальні ситуації (заявленнявідводів, клопотань, призначення експертизи тощо).
Наявність «під рукою»такого плану-конспекту значно полегшує ведення процесу і багато в чому знімаєрозумову та емоційну напругу головуючого у справі.
Друга частина плану містить записи,що дозволяють забезпечити повноту дослідження обставин, що мають значення длявірного вирішення конкретної справи. В них фіксуються, які питання, обставини ів якій послідовності, виходячи з предмета доказування по даній справі тапозицій сторін, необхідно з'ясувати в судовому засіданні.
В плані судового засідання суддяфіксує ті положення, які повинні бути обов'язково дослідженні безпосередньосудом, а також існуючі протиріччя та шляхи їх подолання; формулює питання дляучасників процесу; розподіляє у часі черговість виклику до залу судовогозасідання та допиту свідків, експертів тощо.
Найчастіше план судового засідання заформою та змістом пов'язаний з робочими записами судді, які він склав прививченні справи. Це полегшує користування всіма матеріалами одночасно.
В судове засідання суддя бере з собоюсправу, цивільний процесуальний кодекс, план та робочі записи, якимикористується за необхідністю.
Щодо написання проекту рішення поцивільній справі, то будь-якому судді, незалежно від досвіду роботи, добревідомо, що при написанні тексту судового рішення обов'язково виникають питання,що потребують звернення до матеріалів справи та тексту закону. Ці питанняможуть стосуватися обставин, що не торкаються суті справи («технічніпитання»), а можуть мати пряме відношення до змісту судового рішення.Наприклад, до першої категорії відносяться питання про правильну назву, адресута реквізити юридичних осіб; про анкетні та біографічні дані фізичних осіб; прорізні документи, дати, цифри тощо, які необхідно відобразити в судовомурішенні. До другої категорії відносяться питання, що стосуються доведеностітієї чи іншої обставини; правильності застосування норм матеріального закону татермінології, що використовується в судовому рішенні. Іноді матеріали справи немістять однозначних відповідей на деякі з цих питань.
Наприклад, в цивільних справахдостатньо часто в копіях бухгалтерських та фінансових документах немаєтекстового пояснення, про які суми в них йде мова. Попередити виникнення цихпитань в нарадчій кімнаті при написанні судового рішення по справі дозволяєзавчасна підготовка його проекту або основних положень.
Складання проекту судового рішеннязовсім не свідчить про вирішення суддею справи заздалегідь. Такий проект лишеробочий матеріал, при роботі над яким суддя наочно бачить ще не враховані нимпитання, протиріччя, сильні та слабкі позиції сторін, правові проблеми, щовиникнуть при судовому розгляді справи. Тому попередня робота над проектомсудового рішення допомагає судді: побачивши проблемні питання, суддя маєможливість з'ясувати їх в судовому засіданні, до виходу в нарадчу кімнату.
Деякі судді готують проекти не лишекінцевих, але й проміжних судових рішень. Зокрема, проекти постанов та ухвалпро призначення експертизи, про вирішення клопотань та відводів тощо. Це такождостатньо виправдано та доцільно з точки зору економії часу після початкусудового засідання.
Б). До непроцесуальних дійпрацівників апарату суду, без яких судовий процес не може відбутися,відносяться: своєчасне надіслання судових викликів та судових повідомлень;підготовлення приміщень суду та залу судового засідання; призначення секретарясудового засідання; підготовлення технічних засобів, які плануєтьсявикористовувати для фіксації судового процесу; вирішення питань щодозабезпечення порядку в залі судового засідання тощо.
Зокрема, своєчасне надіслання судових викликів та судових повідомлень передбачає, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення — завчасно. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам — відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності — відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Слід мати на увазі, що проведення судового розгляду за відсутності осіб, присутність яких є обов'язковою, в наслідок їх несвоєчасного повідомлення визнається суттєвим порушенням процесуального закону і є підставою для відміни судового рішення по цивільній справі. Саме тому суддя повинен не лише вказати в ухвалі про виклик відповідних осіб до суду, а й проконтролювати роботу секретаря в цьому напрямку підготовки справи до слухання та упевнитися в своєчасному повідомленні про час, місце та дату судового засідання.
Підготовка секретаря судового засідання до цивільного процесу передбачає також:
- ознайомлення з обставинами справи, обсягом інформації по справі, переліком основних питань, які мають значення для винесення справедливого та законного рішення;
- ознайомлення з планом судового засідання, щоб секретар зрозумів наміри головуючого (що зробити, що і як повинно бути зафіксовано в протоколі судового засідання);
- уточнення переліку осіб, явка яких в судове засідання є обов'язковою, щоб секретар міг проконтролювати їх прибуття до суду;
- по деяким справам с секретарем доцільно провести заняття по правовим, процесуальним та іншим питанням (наприклад, в специфічних справах від секретаря можливо буде вимагатися володіння спеціальною термінологією та розуміння тих питань, про які йтиметься в судовому зсіданні) тощо.
Прийняття суддею процесуальних заходів щодо підготовки справи до слухання оформлюється ухвалою суду.
До них відносяться наступні заходи:
· визначення місця, дати та часу проведення судового засідання (попереднього судового засідання);
· визначення складу суду, за необхідністю запрошення народних засідателів;
· прийняття рішення про розгляд справи в закритому судовому засіданні;
· витребування доказів;
· визначення переліку осіб, які будуть приймати участь в судовому засіданні, та своєчасний виклик їх в судове засідання тощо.
Здійснення процесуальних заходів з підготовки справи до слухання розпочинається з проведення попереднього судового засідання, яке повинно відбутися протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі.
Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.
Попереднє судове засідання проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, і є обов'язковим для кожної справи, за винятком випадків, встановлених ЦПК. Воно проводиться з додержанням загальних правил, встановлених цивільно-процесуальним законодавством для судового розгляду, з винятками, встановленими главою 3 ЦПК.
Для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує:
— чи не відмовляється позивач від позову; чи визнає позов відповідач;
— чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду.
Якщо на ці питання суд отримує від сторін негативні відповіді, то далі він діє за передбаченою законом процедурою:
1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;
2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі;
3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню;
4) з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює строки їх подання;
5) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів;
6) у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів;
7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову;
8) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду;
9) визначає час і місце судового розгляду.
Таким чином, в попередньому судовому засіданні суддя визначає предмет доказування по справі, тобто з'ясовує перелік юридичних фактів, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, без встановлення яких неможливо вірне вирішення правового конфлікту. С цією метою суддя опитує позивача по суті пред'явлених вимог, з'ясовує у нього можливі з боку відповідача заперечення, пропонує, якщо є необхідність, надати додаткові докази, пояснює позивачу його процесуальні права та обов'язки. Суддя викликає відповідача, опитує його щодо обставин справи, з'ясовує, які він має заперечення щодо позову та якими доказами він їх може довести; пояснює його процесуальні права та обов'язки. При цьому суддя вимагає від сторін надання необхідних доказів.
Суддя пропонує сторонам надати докази, які вони мають, до дня судового розгляду справи; вирішує питання про виклик свідків у судове засідання; за вимогою сторін витребує від громадян та установ письмові та речові докази або видає особам, які приймають участь у справі, запити на отримання доказів для подання в суді; призначає експертизу та експертів для її проведення; дає відповідні доручення щодо збирання доказів відповідному суду, де ці процесуальні дії необхідно провести.
В необхідних випадках суддя приймає заходи щодо забезпечення позову. Визначаючи перелік доказів, які кожна сторона повинна надати, суддя керується правилами щодо їх належності та допустимості (ст.58, 59 ЦПК). Слід звернути увагу, що перелік необхідних доказів залежить від характеру спірних правовідносин, а також від специфіки кожної конкретної справи.
Ґрунтуючись на принципі змагальності цивільного процесу суддя сам не збирає докази, але визначає предмет доказування та пропонує сторонам надати необхідні докази, які оцінюються судом при постановленні рішення по справі. Суддя має право лише посприяти сторонам у збиранні та наданні доказів.
Про всі процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового розгляду, потребують процесуального оформлення, а саме: суд постановляє ухвалу, в якій суддя повинен зазначити, які конкретно процесуальні дії необхідно провести в цій стадії процесу, наприклад: призначення експертизи; забезпечення доказів, огляд доказів за їх місцезнаходженням, огляд речових доказів, що швидко псуються; судові доручення щодо збирання доказів; витребування доказів; виклик свідків тощо. Виконання необхідних процесуальних дій дозволяє суду розглянути справу оперативно та винести справедливе рішення.
Після закінчення підготовки справи до судового розгляду суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає, які підготовчі дії ним проведені, і встановлює дату розгляду справи. Справа має бути призначена до розгляду не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення дій з підготовки до судового розгляду.
3. Судовий розгляд цивільної справи по суті
Судовий розгляд цивільної справи по суті – основна центральна стадія цивільного процесу, на яку покладено здійснення найбільш загальних для цивільного процесу цілей та завдань, а також специфічних для цієї стадії процесу завдань: розгляд та вирішення по суті цивільної справи з винесенням законного та обґрунтованого рішення.
Успішне вирішення цих завдань багато в чому залежить від суду, і в першу чергу від головуючого, який наділений правом ведення судового процесу. Дії головуючого за своїм характером повинні бути суворо офіційними та коректними, неприпустимі факти нетактичної, невірної поведінки головуючого в судовому засіданні.
Судове засідання проводиться в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду — залі засідань. Зал засідань оформлено державною символікою: зображення Державного герба України, Державний прапор України, що надає судовому засіданню урочистість, офіційність, зобов'язує осіб, які приймають участь в справі, суворо дотримуватись процесуального порядку засідання.
Веде судове засідання головуючий суддя, який керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має суттєвого для вирішення справи.
На головуючого також покладено обов'язок підтримання належного порядку в судовому засіданні. До особи, яка порушує порядок під час слухання справи, можуть бути застосовані головуючим заходи процесуального примусу: попереджання або видалення із залу судового засідання (ст.92 ЦПК).
При вході до залу судового засідання судді всі присутні в залі встають. Після того, як суддя займе своє місце за столом, головуючий дає розпорядження про те, щоб всі сідали. Головуючий повинен привітатися з присутніми в залі, що відповідає етикету та допомагає налагодити робочу атмосферу. Неприпустимо, щоб суддя приділяв підвищену увагу одній із сторін, як-то: вітався за руку, проявляв емоції з приводу зустрічі, вів невимушену розмову тощо. Така поведінка може викликати підозру про упереджене ставлення судді при вирішенні справи.
Рішення суду особи, присутні в залі, заслуховують також стоячи. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі дають пояснення, показання, висновки, консультації тощо стоячи. Відступ від цих вимог допускається з дозволу головуючого.
Особи, які беруть участь у справі, свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти звертаються до суду словами «Ваша честь».
Судовий розгляд цивільних справ здійснюється в суворому порядку, визначеному цивільним процесуальним кодексом. Ця стадія процесу складається з:
· підготовчої частини;
· розгляд справи по суті;
· судові дебати;
· постановлення та оголошення рішення.
Підготовча частина судового засідання – складається зі процесуальних та фактичних дій судді перед розглядом справи по суті. Підготовча частина судового засідання складається з чотирьох послідовних етапів:
1) Відкриття судового засідання. Судове засідання розпочинається з того, що суддя оголошує про початок слухання справи, називає номер справи, позивача та відповідача, предмет позову та осіб, що приймають участь у розгляді справи.
2) Перевірка явки осіб, які приймають участь у справі. Секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних у справі осіб з'явився в судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та повідомляє причини їх неявки, якщо вони відомі. Наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, передбачено ст.169, 170 ЦПК. Суд встановлює особи тих, хто з'явився, шляхом ознайомлення з паспортом особи, а повноваження представників перевіряє шляхом ознайомлення з довіреністю або іншими документами, в яких відображені їх повноваження. Перевіривши явку осіб, які приймають участь у справі, та вирішивши питання про можливість розгляду справи, головуючий суддя оголошує про склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи. Підстави для відводу, порядок розгляду заяви про відвід та наслідки її задоволення визначаються главою 3 розділу І ЦПК.
3) Пояснення особам, які приймають участь у справі, їх процесуальних прав та обов'язків. Головуючий роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, про що зазначається в журналі судового засідання.
4) Розгляд клопотань та заяв. Клопотання і заяви осіб, які беруть участь у справі, розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що виноситься ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню.
На заключному етапі підготовчої частини судового засідання головуючий визначає порядок ведення засідання та дослідження доказів.
Розгляд справи по суті — це основна частина судового розгляду цивільної справи, в якій здійснюється дослідження обставин справи та доказів, наданих сторонами в обґрунтування своєї позиції. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для їх встановлення цих фактів, у судовому засіданні досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, після чого з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду.
Після доповіді у справі суд заслуховує пояснення позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших осіб, які беруть участь у справі.
Особи, які звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, дають пояснення першими.
Якщо в справі заявлено кілька вимог, суд може зобов'язати сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремо пояснення щодо кожної з них. Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих пояснень.
Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі, висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді — «так» чи «ні».
Далі суд, заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. Порядок дослідження доказів визначається судом залежно від змісту спірних правовідносин і в разі потреби може бути змінений.
Суд оцінює надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи. У зв'язку з додатковими поясненнями особи, яка бере участь у справі, суд може ставити питання іншим учасникам цивільного процесу. Вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.
Судові дебати. Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами суд оголошує про перехід до наступного етапу судового засідання – судових дебатів. У судових дебатах виступають з промовами особи, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні. У судових дебатах першим надається слово позивачеві та його представникові. Органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, виступають у судових дебатах першими. За ними виступають особи, в інтересах яких відкрито провадження у справі.
Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється.
З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.
Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться в загальному порядку.
Постановлення та оголошення рішення – заключний етап судового розгляду цивільної справи судом першої інстанції. Постановлення та оголошення судового рішення є ключовою дією цивільного процесу.
Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду. За своєю юридичною природою судове рішення як акт правосуддя містить наказ суду, що базується на судовому підтвердженні встановлених фактів, прав і обов'язків заінтересованих осіб.
Судове рішення – основний акт судової влади, яким цивільна справа вирішується по суті. Інші питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, різні клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладання розгляду справи, про зупинення або закриття провадження в справі, залишення заяви без розгляду вирішуються мотивованими ухвалами.
Рішення суду може бути постановлено тільки суддею або суддями, які входили до складу суду в цій справі, за суворого додержання таємниці нарадчої кімнати.
Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для прийняття судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення.
Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.
Якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії, суд, не ухвалюючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. В цьому випадку розгляд справи проводиться виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки. Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошує перерву.
Закінчується судовий розгляд цивільної справи по суті шляхом ухвалення рішення іменем України. Рішення по цивільній справі суддя повинен ухвалити негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду — суддями, які розглядали справу. У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд повинен проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Проголошені вступна і резолютивна частини рішення мають бути підписані всім складом суду і приєднані до справи.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
· Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються?
· Чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження?
· Які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин?
· Яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин?
· Чи слід позов задовольнити або в позові відмовити?
· Як розподілити між сторонами судові витрати?
· Чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення?
· Чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову?
Згідно з цивільним процесуальним кодексом рішення суду повинно складатися з чотирьох частин:
— вступної (зазначаються час та місце його ухвалення; найменування суду, що ухвалив рішення; прізвище та ініціали судді; прізвище та ініціали секретаря судового засідання; імена (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмет позовних вимог);
— описової (зазначаються узагальнене викладення позиції відповідача; пояснення осіб, які беруть участь у справі; інші докази, досліджених судом); — мотивувальної (зазначаються встановлені судом обставин і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назву статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався);
— резолютивної (зазначаються висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження) (ст. 215 ЦПК).
У рішенні не повинно бути зайвої деталізації, яка не має правового значення в цій справі. В описовій частині рішення необхідно, зокрема, вказати зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви; внесені зміни підстав, предмета, розміру позовних вимог; чи визнає відповідач позов; якщо визнає – повністю або частково; в разі заперечень – у чому суть заперечень проти позову; зміст пояснень прокурора, заявників, заінтересованих і третіх осіб; пояснення (висновки) органів, організацій або громадян, які захищають в силу закону права громадян.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Для того, щоб судове рішення виконувало функції захисту порушеного права або законних інтересів громадян і організацій, воно має відповідати певним вимогам.
Рішення суду першої інстанції з розгляду цивільної справи повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення має бути визначеним, тобто таким, в якому чітко вирішено питання про наявність або відсутність прав і обов'язків у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, має бути усунуто сумніви у правовідносинах між сторонами. Із вимоги визначеності випливає неприпустимість альтернативних рішень. Як процесуальний документ рішення має відповідати визначеному законом змісту.
цивільна справа суд
Висновки
Судове рішення має бути зрозумілим і точним. Згідно з вимогою зрозумілості, в рішенні суд повинен зазначити повне й правильне найменування сторін та інших осіб, які брали участь у справі, чітко сформулювати свою думку відносно їхніх прав і обов'язків з тим, щоб рішення суду було належним чином виконано. Точність як вимога до судового рішення полягає в безпомилковому викладенні змісту судового рішення.
Рішення суду або, як було зазначено вище, його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду. Якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту, в порядку, визначеному ст.221 ЦПК. В цьому випадку суд в ухвалі з цього приводу викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Судді мають точно та неухильно дотримуватись вимог закону про порядок постановлення і проголошення судового рішення.
Списоклітератури
1. Організаціясудових та правоохоронних органів: Навч. Посібник/ за ред. І.Є. Марочкіна, Н.В.Сибільової, О.М. Толочка.- Харків, 2009.
2.Організація судочинства в Україні (під заг. ред. Лавріновича)- К., вид. МЮ,2008.
3.ХалдеевЛ.С. Судья в уголовном процессе.- М., 2008.
4.Жилин Г.А. Судья в гражданском процессе.-М., 2009.
5.БринцевВ.Д. Організаційне забезпечення діяльності судів на регіональному рівні.-Київ., 2007.
5. Тимчасова Інструкція зділоводства в місцевому загальному суді // Офіційний Вісник України — 2005.- №13, ст… 694.
6. Научная организация труда ваппарате судов и учреждений юстиции. — М, 2007.
7. Божьев В.П., Добровольская Т.Н.,Перлов И.Д. Организационное руководство судами в СССР (судебное управление). —М., 2006.
8. Алексеев В.Б., Кашенов Г.П.Организация судебной деятельности. — М., 2007.
9. Подготовка гражданских дел ксудебному разбирательству. /Под ред. Н.М. Гурбатова. — М., 2007.
10. Волкодаев Н.Ф. Правовая культурасудебного процесса. — М.,2006.
11. Типові посадові повноваженняслужбовців апарату місцевого суду. Затверджено Наказом ДСА, 2008 р.