Контрольнаробота
Підходидо дослідження правової свідомості підлітків
Миживемо в епоху, коли в суспільстві та в свідомості українців відбуваютьсярадикальніперетворення. Багато моральних цінностей, що зробили значний вплив наформування правової свідомості декількох поколінь людей, сьогодні піддаються переосмисленнюта переоцінці. Зокрема, спостерігається зміна уявлень про етичнуцінністьі психологічний зміст правової поведінки. Складна соціально-політична іекономічна ситуація 90-х років XX століття породила могутні соціальні і соціально-психологічнічинники дестабілізації правової свідомості. У найбільшій небезпеці опинилисядіти підліткового та юнацького віку (Г.В. Акопов, В.Г. Асєєв, В.П. Зінченко,В.В. Знаков, В.М. Миніяров).
Умасовій свідомості відбувається зміна уявлень про межі припустимого всоціальнійповедінці, про правила і норми поведінки в суспільстві (В.В. Знаков).
Негативнадинаміка масової правової свідомості, збільшення правової неписьменності танігілізму у молоді відбуваються на тлі методологічного і методичноговідставання психології і педагогіки в галузі проблем правового виховання (І.А.Невський, М.М. Ярушкин). На сучасному етапі розвитку суспільства йогонайважливішою метою та умовою подальшого існування є побудова правової держави.Одне з основних завдань, розв’язання якого забезпечує поступальна хода додосягнення цієї стратегічної мети, є підвищення рівня правової свідомостісуспільства в цілому та кожного її суб’єкта. Очевидно, що реальне підвищеннярівня правової свідомості суспільстваможливо тільки шляхом створення системи правового виховання молоді.
Проблемаполягає у відсутності цілісної системи правового виховання в освіті, що є однієюз причин низького рівня правової свідомості суспільства (Ю.М. Антонян, С.А.Белічєва, В.А. Васильев, Л.М. Голубева, Ю.А. Клейберг, І.А. Невський, М.М.Ярушкин). Про це свідчить кількісне зростання злочинності взагалі тапротиправноїповедінки молоді зокрема. Відмітимо, що гострота ситуації в галузі правовоїосвіти пов’язана з соціальними, економічними, політичними кризовими процесами,коли колишні системні зв’язки зруйновані, а необхідні соціальні механізми, щовідповідають вимогам суспільного розвитку, не сформовані (С.В. Болоніна).
Необхідновідзначити, що проблема асоціальної поведінки неповнолітніх і молоді, щосуперечить прийнятим у суспільстві правовим і етичним нормам, актуальна нетільки для нашої країни, але й для всіх промислово розвинених країн (L.Kolberg, E. Lehman, S. R. Smith, G. Stewart, D. P. Zarrington). ПротевУкраїні ситуація може бути визнана критичною, зважаючи на катастрофічнезбільшеннярівня підліткової злочинності на тлі скорочення чисельності населенняданоївікової категорії. При цьому представляється важливим існування факту статистичнихданих, що розкриває приріст злочинності серед неповнолітніх за останнєдесятиліття в два рази при кількісному зменшенні підлітково-юнацькогонаселенняна 15-20 %. За даними статистики кожен десятий злочин в країніскоюєтьсясаме суб’єктом підліткового віку.
Актуальністьнашого дослідження підтверджується фактом корінної кількісної та якісної зміниструктури й характеру підліткової злочинності. Зсув структури підлітковоїзлочинності убік тяжчих і соціально не безпечніших правопорушень, зростаннянаркоманії серед молоді, формування кримінальної молодіжної субкультури нетільки утруднюють реалізацію методично і психологічно вірних заходів щодопрофілактики й боротьби з правопорушеннями, але спочатку сприяютьрозповсюдженню правового нігілізму. При цьому дорослі (педагоги, психологи,правоохоронні органи), що працюють з малолітніми правопорушниками, психологічноне готові враховувати стрімку її динаміку, з чого витікають серйозні упущення впрофілактичній виховній роботі (М.А. Алемаськин, Б.Н. Алмазов, А.С. Белкин,В.М. Обухов, М.М. Ярушкин).
Проблемаформування правової свідомості молоді полягає в тому, що залучення дозлочинного світу, його протиправних норм за сучасних умов відбувається на дужеранньому віковому етапі, що призводить до вельми стійкої закономірності: чимраніше людина стає на злочинний шлях, тим швидше досягає рівня небезпечногорецидивіста. Молодий рецидивіст найбільш небезпечний для суспільства, оскільки,діючи в групі, зорганізовує злочинні співтовариства в молодіжному середовищі,до якого він близький за віком і, відповідно, для якого є психологічно значущимавторитетом, що, у свою чергу, спричиняє за собою збільшення протиправнихвчинків і злочинності серед неповнолітніх (Ю.М. Антонян, Г.Г. Бочкарева, А.В.Головченко, І.І. Карпец, В.Т. Кондрашенко, Л.Б. Філонов, В.Ф. Пирижків).
Такимчином, вибір теми нашого дослідження зумовлений суперечністюміжреальним станом правової свідомості молоді та недостатньо дослідженимимеханізмамий закономірностями його формування. Прагнення знайти шляхивирішеннявказаного протиріччя визначило проблему нашого дослідження. Утеоретичномуплані це проблема комплексного підходу до процесу розвиткуправовоїсвідомості підлітків. У практичному плані це проблема визначеннячинників,що впливають на деформацію правової свідомості підлітків.
Урусі дослідження нас цікавили, перш за все, ті чинники розвитку правової свідомостіпідлітків, які безпосередньо пов’язані з активністю підлітка, що виявляється вмікросередовищах його соціального буття. Об’єкт дослідження: правова свідомістьпідлітків. Предмет дослідження: вплив психолого-педагогічних чинників нарозвиток правової свідомості підлітків.
Метоюнаукової статті є аналіз підходів до вивчення закономірностей та чинників, щовпливають на розвиток правової свідомості підлітків та розробка психологічногоінструментарію з виявлення рівня сформованості правової свідомості.Методолого-методичною основою дослідження є принцип єдності свідомості тадіяльності; принцип детермінізму; принцип розвитку психіки в діяльності;принцип системності в правовій психології.
Теоретико-методологічноюбазою для постановки основних дослідницьких проблем є теорія індивідуальноїсвідомості К.А. Абульханової-Славської; концепція етичного виховання К.Колберга; концепція власного майбутнього С.В. Горбатого та Б.Д. Лиськова;“теорія ярликів” Р. Беккера; теорія особових конструктів Дж. Келлі; концепціїнавчання А. Бандури, Дж. Роттера; теорія трансакційногоаналізу Е. Берна.
Правосвідомістьпідлітка залежить від структурно-функціональних особливостейсім’ї,в якій він виховується. Деформація правової свідомості та, відповідно,девіантна (налаштованість на неправомірну) поведінка підлітків (не плутати здевіантною правосвідомістю як типово правоналаштованим феноменом перехідногосуспільства!) є показниками їх сімейного неблагополуччя, в основі якого лежитьнегативна поведінка батьків. Механізмом, що зв’язує те або інше неблагополуччясім’ї та дефект конкретного елемента правосвідомості, є порушення виховноїфункції сім’ї, формування негативних стилів виховання, які неминуче призводятьдо різних варіантів психологічної травматизації дитини, що сприяє її девіантнійповедінці.
Відношеннядо права формується у дитини, перш за все, в сім’ї на основівідношеннядо дорослих. Особливості дитячо-батьківських відносин формуютьвідношеннядитини до дорослого як носія нормативно-правових розпоряджень.
Дизфункційно-правовівідносини в сім’ї, а також дисгармонійні стилі сімейного виховання формують удитини правовий негативізм, відчуття образи, що найістотнішим чином спотворюєпроцес правової соціалізації: правові норми та вимоги поводитися відповідно доцих норм відкидаються підлітком, оскільки така його позиція відношення додорослих взагалі.
Правослухняність,що виявляється в готовності індивіда поводитися відповідно до норм права,формується якісно, якщо у підлітка немає образи на свою сім’ю та підозрілостіпо відношенню до дорослих, які його виховують.
Вирішальнимчинником, що деформує правосвідомість підлітків, формуючи криміногеннуспрямованість особи, є ворожість як форма відношення до світу.
Ворожістьяк специфічна спрямованість особи неповнолітніх правопорушників формується всистемі сімейних відносин, що характеризуються емоційним відкиданням правильноїреальності та ригідністю. Збільшення відхилень у поведінці підлітків пов’язанез переходом від переважання вербальної агресії до фізичної на тлі підвищенняворожості. Причина низької ефективності педагогічних дій полягає у випадковому,безсистемному характері виховного процесу, низької психологічної інформованостіпедагогів, що визначає проблему їх готовності до формування правової свідомостіу їх вихованців.
Впливна правосвідомість підлітка неформальних груп однолітків, схильнихдоасоціальної поведінки, призводить до прогресуючої тенденції дискримінаціїпросоціальнихгруп з його боку. Засудження таких підлітків суспільством за здійсненеправопорушення сприймається підлітком як несправедливе, що підсилює антагонізмпідлітка та суспільства, сприяє збільшенню його ідентифікації з асоціальноюгрупою. Ідентифікуючи себе з асоціальною групою, підліток починаєсприйматисебе як асоціального суб’єкта. Стабілізація такого самосприйняття є моментомвибору кримінальної кар’єри. Ідентифікація з асоціальною групою є механізмомдеформації правової свідомості підлітків. Правова свідомість є вищимрівнемвіддзеркалення правової дійсності, але не обов’язково паралельноавтентичнимза функцією.
Найбільшістотними психологічними характеристиками правосвідомості є:
1.Здатність рефлексії, тобто готовність правосвідомості до істинного пізнанняінших психічних явищ, до самопізнання.
2.Наявне уявлення та уявлення дійсності. При цьому в свідомостівідбиваютьсяне все, не все випадково, а тільки основне, сутнісні характеристикипредметів,подій та явищ.
3.Здібність правосвідомості до комунікації, тобто передачі іншим особамтого,що усвідомлює дана людина за допомогою мови та інших знакових систем.
Найважливішимаспектом правової свідомості індивіда, що забезпечує можливість ефективногосоціального буття, є правова свідомість. Проблема правової свідомості тафеномен правосвідомості розглядається з позиції різних наукових дисциплін:філософії, соціології, психології, культурології, педагогіки, криміналістики.Увага дослідників правової свідомості звернена на пошук:
1)атрибутивних ознак правосвідомості (В.Л. Васильєв);
2)критеріїв правосвідомості як форми суспільної свідомості (М.М. Ярушкин);
3)співвіднесення соціального та індивідуального в структурі і змісті правосвідомості(А.В. Міцкевич, В.М. Обухов);
4)структурних елементів правосвідомості (А. Р. Ратинов);
5)параметрів суб’єктів правосвідомості (І. І. Карпец, A. M. Яковлєв).
Разоміз тим, формування цілісного інтегрального уявлення про сутьправовоїсвідомості ще далеко від свого завершення. Ми вважаємо, що значнимвнескому вирішення даної проблеми могло б бути, по-перше, визначенняспецифічнихособливостей правосвідомості на різних вікових етапах, а, по-друге,дослідженняособливостей взаємозв’язку між елементами структури свідомостітаособливостей правосвідомості індивіда. Таким чином, в даній науковій статті мимаємо намір висвітлити результати досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів зрізних питань правосвідомості, розглянути вікові особливості правосвідомостіпідлітків і проаналізувати вплив особливостей індивідуальної свідомості направосвідомість індивіда.
Слідуючитрадиції, що склалася в науці, почнемо наш аналіз з обговоренняпропонованихрізними авторами визначень правосвідомості. Найбільш розробленевизначенняцього поняття можна знайти у В.Л. Васильєва. Згідно його точки зору,правосвідомість — це одна з форм суспільної свідомості, що відображає суспільнівідносини, які регулюються або повинні бути врегульовані нормами права, чийзміст і розвиток зумовлюються матеріальними умовами існування суспільства1. Усвоєму визначенні В. Л. Васильєв акцентує увагу на тому, що правова свідомістьє формою суспільної свідомості, безпосередньо залежить від її змісту таоб’єктивних умов життя суспільства. Очевидно, що перед правовою наукою, утакому разі, неминуче виникає питання про такі ознаки правової свідомості, щодозволяють відрізнити її від інших форм суспільної свідомості, що фіксують їїспецифіку. Розроблене системне уявлення про ознакиправосвідомостіми знаходимо в роботах М.М. Ярушкина. Він відзначає, що правосвідомість якформа суспільної свідомості володіє наступними ознаками:
1)будучи вищим рівнем віддзеркалення соціально-економічних відносин людей,виражених в законах суспільства, вона й відображає соціальну дійсність, активнона неї впливає;
2)вона завжди виражається через другу сигнальну систему, тобто механізмомправосвідомості є мовномислительна правова діяльність людей, що відображаєсистему правових знань та понять, регулюючих суспільні відносини;
3)вона не може існувати без конкретної людської особи, груп, колективів,щооб’єднуються за ознакою спільності усвідомлення правових норм в суспільстві.
Істотниму позиції М.М. Ярушкина для нас є, перш за все, активнийхарактерправосвідомості, що виявляється в тому, що правосвідомість не тількивідображаєсоціальну дійсність, але й впливає на неї. Підкреслимо, що активність правосвідомостіпов’язана не тільки з активністю самого процесу віддзеркалення, але й в тому,що перетворює систему соціально-економічних відносин правозастосовної поведінкисуб’єктів правосвідомості — індивідів, груп, колективів. Не менш важливим упозиції М. М. Ярушкина є те, що механізмомправосвідомостіпредставляється “мовномислительна діяльність людей!.. Якщопершаз вказаних М. М. Ярушкиним ознак дає можливість відповісти на питанняпроформи роботи з формування правосвідомості (індивідуальна й групова формироботи),то друга ознака містить в собі пряму вказівку на методи правовоговиховання.Очевидно, що повинно йтися про різні форми колективної миследіяльності(мозковий штурм, соціально-психологічний тренінг, групова дискусія, ділові ігрита ін.).
Нарешті,ще одна важлива обставина полягає, на наш погляд, у виділенніхарактеруусвідомлення правових норм в суспільстві як одній з можливих основсоціальногогрупоутворення. Таким чином, найважливіше соціально-педагогічнезавданняполягає в тому, щоб навчити дітей вибирати референтні групи, групичленствата колективи, де правозастосовна поведінка є груповою нормою.
Необхідновідзначити при цьому, на наш погляд, важливий момент взаємозв’язку міжправосвідомістю і процесом правової соціалізації, що відображає, з одного боку,вплив життєвого досвіду й практики людини на формування її установок і цінніснихорієнтацій у сфері права та, з іншого боку, пряма дія правосвідомості намотивацію поведінки людини. Аналіз взаємозв’язку правосвідомості та процесу соціалізаціїрозгортає сутнісна єдність соціального і індивідуального. Значний інтерес зцієї точки зору викликають дослідження індивідуальної свідомості, проведені підкерівництвом К.А. Абульханової-Славської.
Поєднанняіндивідуального та інтегрального підходів в теоретичних і емпіричнихдослідженнях дозволило розглянути зв’язок свідомості та усвідомлення зі всімасторонами життєдіяльності людини. Так, К.А. Абульхановою-Славською ставитьсяпроблема готовності індивіда бути суб’єктом ухвалення правових рішень, якістосуються його власного життя.
Показано,що через обставини, що історично склалися, готовність індивіда бутиавторомсвоєї долі не була затребувана. Ми вважаємо, що виявлена К.А. Абульхановою таїї співробітниками обставина істотно впливає на формування правової свідомостічленів суспільства. Ми вважаємо, що бути суб’єктом правосвідомості означаєможливість особи в кожний конкретний момент часу вибирати на користьправозастосовної поведінки свідоме, відповідальне та вільне обмеження своїхімпульсних реакцій. Істотну роль у формуванні соціальної поведінки відіграєсоціальне мислення, що розуміється як сукупність способів правового осмисленняіндивідом соціальної дійсності. Показано, що структури соціального мисленнярізних типів людей розрізняютьсяза здатністю ставити та вирішувати проблеми суспільного життяконструктивно,продуктивно, оригінально та прогностично. Правове мисленнязалежитьвід властивого свідомості конструкта ”Я — суспільство”. Варіанти цього конструктамають достатньо широкі індивідуальні варіації, аналіз яких показує зв’язокіндивідуальної і суспільної свідомості. З’єднання системного та суб’єктного підходівдо особи дозволило К.А. Абульхановій розробити концепцію особи як суб’єктажиттєвого шляху. Показано, що кожна особа різною мірою стає суб’єктомжиття,володіє різним ступенем активності. З погляду предмета нашогодослідженняособливий інтерес представляє аналіз життєвого шляху особи зкримінальноюспрямованістю. Про наявність такого типу особи говорить високийвідсотокрецидиву серед тих, хто неодноразово здійснював правопорушення, бувзасудженийта відбував покарання. На жаль, в роботах К.А. Абульханової цяпроблемане знайшла свого висвітлення. Нам представляється цікавою зроблена К.А.Абульханової спроба аналізу індивідуальної свідомості через її функціональнийаспект — соціально зорієнтоване мислення. У її роботах продемонстрованаможливість вивчення індивідуальної свідомості шляхом зіставлення її абстрактноїідеальної структури з її реальною структурою, функціонуванням і зміною. Рівнісвідомості, співвіднесення її когнітивного та етичного, правового й етичногоаспектів, виявлені за однією соціокультурною виборкою, виявилися іншими в іншихсоціокультурних середовищах. Таким чином, виявляється характер залежності міжструктурами суспільства, суспільною та індивідуальною свідомістю: відсутністьна рівні суспільства та його свідомості правових і етичних норм призводить доїх трансляції на індивідуальний рівень, де юридичні норми підміняютьсяетичними. Частина населення, таким чином, живене за законами, а за “поняттями”. Остання обставина показує принципову неможливістьототожнення правового виховання та етичного, отже, прямі аналогії, як міжаспектами свідомості, так і між правовим і будь-яким іншим аспектом і свідомістюв цілому можуть привести до втрати специфіки аспекту. Різні аспектисвідомостібачаться нами як одиниці цілого, суть яких не наближена ні до цілого,нідо будь-якої його частини.
А.В.Міцкевич та В.М. Обухова вказують на те, що “правосвідомість особи є сплавомсоціального та індивідуального, що відображає об’єктивні умови життя,відносини, в які включений індивід, а також властивості та якості самої особи(психологічні, біофізіологічні, демографічні”). Іншими словами, правосвідомістьідентифікує розуміння людьми правових норм, юридичних прав і обов’язків,законності або незаконності різних вчинків, їх відношення до закону правовихявищ і вимог як його наслідку.
Зпогляду А.Р. Ратінова, для повного розкриття суті правосвідомості є необхіднимїї вивчення за умов багатопланового спектра розгляду, що є тенденцією дослідженнявзаємозв’язків між різними продуктами віддзеркалення правової дійсності тавизначення соціальних функцій правосвідомості в цілому. Відповідно, й структураправової свідомості представлена А.Р. Ратіновим в якнайповнішому об’ємі нарівні макроаналізу у вигляді безлічі складних утворень, складових її суті. А.Р.Ратінов розглядає правову свідомість з погляду предметавіддзеркалення.Даний аспект аналізу дозволяє виділити сфери правосвідомості, відповідні різнимгалузям права та різним видам правосвідомості.
Науковановизна статті полягає в тому, що в ній проаналізовані сучасніпідходидо:
1)виявлення особливостей впливу психолого-педагогічних чинників на розвитокправової свідомості підлітків (структурно-функціональні особливості сімейноговиховання; умови шкільної соціалізації; групи однолітків неформальногоспілкування);
2)розкриття генезису деформації правової свідомості та кримінальної спрямованостіособи підлітків. Теоретична значущість дослідження полягає в тому, щорезультати дослідження розширюють наукові уявлення про чинники, що детермінуютьдеформацію правосвідомості; сприяють розумінню закономірностей розвиткуправової свідомості підлітків в різних соціальних середовищах і ефективнішомурозв’язанню актуальних питань правового виховання.
Практичназначущість дослідження полягає в тому, що результати наукової статті сприяютьудосконаленню процесу формування правової свідомості дитини за умов первинноїправової соціалізації; дозволяють підвищити ефективність процесу діагностичногообстеження правової свідомості підлітків і можуть бути використані при розробціяк коректувальних програм, так й системи правового виховання в цілому. Думаємо,що подальше вивчення контекстуальної тематики значно оптимізуватимерізнопланові дослідження української правосвідомості.
Статтярекомендована до друку кафедрою правового супроводженнясоціальної роботи Університету мислі (протокол№ 17 від 15 травня 2006 року)
Література
1. Васильева В.Л. Некоторые замечания оправовом сознании. — М.: Юристъ, 2006. — С. 34.
2. Ярушкина Н.Н. Правоведение. — СПб, 2005.— С. 2-3.
3. Університетські наукові записки, 2007, №4 (24), с. 26-31.
4. Абульханова-Славская К.А. Пролемыправового сознания // Сборник научных трудов. — Ярославль, 2004. —
5. С. 112-113.
6. Мицкевич А.В., Обухова В.М.Индивидуальное правовое сознание подростков. — СПб, 2003. — С. 78.
7. Ратинов А.Р. Теоретические аспектыправа. — Челябинск, 2004. — С. 26.
8. Університетські наукові записки, 2007, №4 (24), с. 26-31.