Особливості правового статусу працівників сільськогосподарськихпідприємств кооперативного типу
У процесі міжгосподарської кооперації та агропромисловоїінтеграції сільськогосподарські підприємства різних форм власності добровільнооб'єднують матеріальні, фінансові й трудові ресурси з метою збільшеннявиробництва, поліпшення зберігання і переробки продовольства, продуктівхарчування і сировини рослинного та тваринного походження.
Державні й недержавні (приватні, кооперативного й корпоративноготипів) сільськогосподарські підприємства здійснюють свою виробничо-господарськудіяльність на основі різних форм власності. Суттєві відмінності цих формвласності обумовлюють як особливості правового становища сільськогосподарськихпідприємств і створюваних ними міжгосподарських формувань, так і правовогостатусу їх працівників. Питання організації праці, тривалості робочого часу ічасу відпочинку, надання вихідних днів і відпусток, застосування заходівзаохочення і дисциплінарного впливу, а також інші питання організації праціпрацівників вирішуються відповідно до чинного трудового законодавства. Однакщодо працівників міжгосподарських підприємств (організацій) певною міроюзастосовується і законодавство, що регулює діяльність суб'єктів підприємництвакорпоративного і, особливо, кооперативного типу.
Трудові ресурси в міжгосподарських підприємствах (організаціях)формуються за рахунок працівників державних і колективних сільськогосподарськихпідприємств, які працюють постійно або сезонно, їх взаємовідносини зпідприємствами оформляються трудовим договором. При цьому працівникиміжгосподарських підприємств і організацій не мають відмінностей у правах таобов'язках незалежно від того, чи працювали вони раніше в державному абоколективному сільськогосподарському підприємстві. Це свідчить про те, що засвоїм правовим становищем працівники міжгосподарських утворень є простопрацівниками і на них поширюється трудове законодавство. Одначе повною мірою цестосується лише постійних працівників міжгосподарських підприємств і організацій.Поряд із ними в міжгосподарських підприємствах (організаціях) і виробничихоб'єднаннях у сільському господарстві є специфічні категорії працівників зізмішаним правовим статусом. До них належать члени колективнихсільськогосподарських підприємств, направлені за рішенням правління на роботу вміжгосподарські формування. Своєрідність їхнього правового становища полягає втому, що за ними зберігаються: членство в КСГП (СВК, СпС) І окремі права таобов'язки, передбачені Статутом колективного господарства. Зокрема, вони маютьправо брати участь в управлінні справами підприємства, членами якого вони є,вибирати та-бути обраними в органи його управління, користуватися присадибноюділянкою, пасовищами, сіножатями, транспортом, культурно-побутовим обслуговуваннямта ін. Але на міжгосподарському підприємстві, куди направлено на роботу членаколективного сільськогосподарського підприємства, його за наказом оформляють якзвичайного найманого працівника.
Міжгосподарське кооперування сприяє уніфікації правових статусівпрацівників міжгосподарських підприємств, працівників і членів колективнихсільськогосподарських підприємств. При регулюванні трудових відносин уміжгосподарських підприємствах застосовуються міжгалузевий, галузевий,територіальний і локальний види правового регулювання.
Виробнича бригада є первинною ланкою колективусільськогосподарського підприємства (незалежно від його форми власності таформи господарювання). Вона виступає як самостійний суб'єкт, наділений певнимиповноваженнями щодо управління трудовим процесом. Як суб'єкт права колективбригади вступає в організаційно-управлінські відносини з адміністрацієюпідприємства при вирішенні питань комплектування бригади, плануванні таорганізації її роботи, оплати і стимулювання праці, підвищення кваліфікаціїпрацівників, притягнення до відповідальності порушників трудової дисциплінитощо.
Повноваження колективу виробничої бригади визначаються, передусім,типовими і галузевими положеннями про бригаду, на підставі яких адміністрація,зокрема ДСП, за погодженням із профкомом затверджує місцеві (локальні)положення про бригаду після розгляду їх колективами бригад, а також статтями2526—2528 КЗпП.
Питання про організацію бригади розглядається на зборах їїмайбутніх членів. Рішення про її створення оформляється протоколом зборів, напідставі якого керівник підприємства видає наказ (розпорядження) проорганізацію бригади.
Відповідно до ст. 2526 КЗпП зарахування в бригаду новихпрацівників провадиться за згодою її трудового колективу. Однак зарахуванняпрацівників, направлених у бригаду для працевлаштування згідно з законодавством(молодих спеціалістів, випускників навчальних закладів системипрофесійно-технічної освіти, осіб, звільнених від покарання, після примусовоголікування і т. д.), є обов'язковим.
Колектив бригади має право вимагати від власника абоуповноваженого ним органу виведення зі складу бригади працівників у разіскорочення її чисельності, невідповідності працівника виконуваній роботі та вінших випадках, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП. Власник або уповноваженийним орган відповідно до законодавства переводить таких працівників, за їхзгодою, на іншу роботу або звільняє у встановленому порядку.
Бригадири обираються на зборах колективів бригад (таємним абовідкритим голосуванням) і затверджуються керівником підрозділу, до складу якоговходять ці бригади.
Відповідно до ст. 2527 КЗпП колектив бригади можерозподіляти колективний заробіток із застосуванням коефіцієнта трудової участі.Коефіцієнти членам бригади затверджуються колективом бригади за поданнямбригадира (ради бригади). При цьому заробітна плата працівника не може бутинижчою від встановленого державного мінімального розміру.
2. Значну самостійність мають госпрозрахункові бригади, яким порядіз планом з обсягу виробництва, зростання продуктивності праці й підвищення їїякості, встановлюються плановий фонд заробітної плати, норми витрати сировини,матеріалів, напівфабрикатів, палива, електроенергії та ін. матеріальнихресурсів, використання яких безпосередньо залежить від їхньої діяльності. Взаємніобов'язки адміністрації та госпрозрахункової бригади, а також форми і розміриїх заохочення відображаються в договорі між ними.
3. У відносинах, що складаються між найманими працівникамивиробничої бригади і працедавцем в особі органу (посадової особи),уповноваженого власником (-ами) суб'єкта підприємництва, сторони несуть певніобов'язки.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язані створити належніумови для високопродуктивної праці: надати роботу, забезпечити справністьсільськогосподарських механізмів та обладнання, створити безпечні умови праці.Колектив бригади зобов'язаний своєчасно і якісно виконати весь комплекс робіт івиростити передбачену договором кількість сільськогосподарської продукції тазабезпечити її збереження; він несе відповідальність за невиконаннязобов'язання, за непродуктивні витрати та інші види збитків.
Законодавством (ст. 252sКЗпП) передбачено нетільки відповідальність колективу бригади, а й відповідальність дирекції ДСП,ТОВ та правління КСГП, AT у випадках, коли з їхньої вини були зриви в роботібригади.
Працівникам виробничих бригад надано широкі повноваження увирішенні питань виробничо-господарської діяльності усередині бригад. Колектив(рада) виробничої бригади має право: брати участь у вирішенні питань їїкомплектування, в тому числі у висуненні кандидатури бригадира та іншихкерівників, плануванні та організації її роботи, оплати і стимулювання праці,підвищення кваліфікації працівників, притягнення до відповідальності порушниківдисципліни; розглядати проекти виробничих планів бригади і заходи, щозабезпечують їх виконання; брати участь у роботі зі зміцнення трудовоїдисципліни, покращення використання робочого часу, техніки, обладнання, палива;розглядати випадки порушення трудової дисципліни; розглядати і затверджуватипропозиції бригадира щодо встановлення членам бригади коефіцієнта трудовоїучасті з урахуванням реального внеску в спільні результати праці; визначатирозміри премій і заробітної плати кожного члена бригади; надавати (анулювати)надбавки й доплати за професійну майстерність і суміщення професій;рекомендувати адміністрації та профспілковій організації змінювати вустановленому порядку кваліфікаційний розряд працівника; розглядати питанняматеріального і морального заохочення членів бригади, черговості надання їмвідпусток; розглядати питання прийняття в бригаду нових працівників, звільненнячленів бригади, а також виключення з її складу окремих працівників; вимагативід адміністрації звільнення бригадира, якого обрав колектив, якщо він невиправдав довір'я колективу, та ін.
При цьому працівники бригади самі визначають, як будутьреалізовуватися їхні повноваження: загальними зборами (конференцією) чи радоюбригади.
Списоквикористаної літератури
/>1. Земельний Кодекс України. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002,№3-4, ст. 27.
2. Закон України «Про господарські товариства» (Відомості Верховної
3. Ради, 1991, N 49, ст.682) (Із змінами, внесеними згідно ізЗаконами
4. №2801-ІУ (2801-15) від 06.09.2005, ВВР, 2005, N48, ст.480 №3107-ІУ(3107-15) від 17.11.2005)
5. Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»
6. (14.02.1992 №2114 —XII)
7. Аграрнне право України. За ред.В.З. Янчука. – 2-ге вид.,перероблене та доповнене, для студ. Вищ. Юрид. і сільскогосподарських навчальнихзакладів України. Юрінком Інтер. – 2000.
8. Аграрне право України: Практикум / За ред… В.В. Янчука: К.:Хрінком
9. Інтер, 2001. —256с.
10. Аграрне правоУкраїни: підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти/ В.М. Гайворонский, В.П. Жушман, В.М. Корнієнко та ін.; За ред. В. М.Гайворнського та В.П. Жушмана.— Х.: Право, 2003 — 240с.
11. Дмитренко І.А.Аграрне право України: Підручник. 2-ге вид. перероб. і допов. — К.: Національнаакадемія внутрішніх справ України, 2003. — 355с.
12. Душман В.П.Аграрне право та законодавство України: Навч. — практ.
13. Посібник: X.:Одіссей, 2003. — 447с.