Обвинувачений, його права та обов’язки в кримінальному процесі

Курсова робота
натему:«Обвинувачений, йогоправа та обов’язки в кримінальному процесі»


ПЛАН
ВСТУП
1. Пред’явлення обвинувачення та роз’ясненняобвинуваченому його процесуальних прав.
2. Встановлення місця перебуванняобвинуваченого і оголошення його в розшук.
3. Права обвинуваченого
4. Обов’язки обвинуваченого
 
ВИСНОВОК
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
 
Суб'єкти кримінальногопроцесу —це особи, які вступають у кримінально-процесуальні правовідносини у зв'язку зподією зло­чину, чиї права, повноваження та обов'язки регламентуються чин­нимзаконодавством.
Усі особи, які вступають впроцесуальні правовідносини, неза­лежно від підстав і обсягу їх прав,повноважень чи обов'язків, стадії кримінального процесу, в котрій вони берутьучасть, чи тривалості їх участі в процесі, є суб'єктами (учасниками)кримінального про­цесу. В кримінально-процесуальні відносини різні особивтягують­ся по-різному. Перші — в силу необхідності захищати свої права ізаконні інтереси (потерпілий, цивільний позивач та інші); другі — в силу своїхпосадових обов'язків (слідчий, прокурор, суддя та інші); треті — за дорученнямчи угодою (представник цивільного позивача, захисник та інші); четверті —притягаються до участі в процесі в примусовому порядку (обвинувачуваний,підозрюваний, підсудний).
Усі суб'єкти (учасника)процесу характеризуються тим, що вони:
а) беруть участь у справі напідставах і в порядку, передбаче­них кримінально-процесуальним законом, заумови, що відсутні об­ставини, за яких закон виключає можливість їх участі усправі;
б) мають визначені права таобов'язки (закон визначає порядок їх реалізації);
в) діють у кримінальномусудочинстві відповідно до своїх прав та обов'язків у встановленому порядку;
г) вступають у процесуальніправовідносини;
д) несуть відповідальність заневико­нання своїх обов'язків або порушення прав інших учасників.[1]
Усі без винятку суб'єктикримінального процесу зобов'язані до­тримуватись чинного законодавства,поважати честь і гідність інших учасників процесу і мають право назабезпечення-особистої безпеки.
 За характером виконуванихфункцій, завдань і свого процесу­ального статусу вони можуть бути поділені начотири групи:
1. Органи та посадові особи,які ведуть та безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження:слідчий, на­чальник слідчого відділу, орган дізнання, особа, яка провадитьдізнання, суд (суддя), прокурор. Загальним для них є охорона дер­жавнихінтересів та виконання функцій, спрямованих на досягнен­ня завдань кримінальногопроцесу. Вони наділені владно-розпоряд­чими повноваженнями та повинні бути незаінтересовані в резуль­татах справи.
2. Особи, які мають тавідстоюють самостійний інтерес: по­терпілий, підозрюваний, обвинувачений,правопорушник у справах протокольної форми досудової підготовки матеріалів,цивільний по­зивач, цивільний відповідач. За слушною думкою деяких вчених, сюдислід відносити і жертву злочину — особу, яка постраждала. від злочину, але допорушення кримінальної справи ще не визнана потерпілим.
3. Особи, які захищають тапредставляють інтереси «третіх осіб»: захисник, представникцивільного позивача, представник цивільного відповідача. Спільним для них є те,що вони сприяють захисту прав осіб, які мають свої інтереси. Вони не можуть бутидопитані про обставини справи, що стали відомі їм у зв'язку з ви­конуваною нимифункцією.
4. Особи, які сприяютькримінальному судочинству; свідок, за­явник про злочин, поняті, перекладач,експерт, спеціаліст, секретар судового засідання та інші. Ці учасники кримінальногопроцесу сприяють кримінальному судочинству виконанням завдань, покла­дених наних законом.
 
1.   Пред’явлення обвинувачення та роз’яснення обвинуваченому йогопроцесуальних прав
 
Обвинувачений — це особа, щодо якої вустановленому законом порядку винесено постанову про притягнення її якобвинуваченого.[2]
Притягнення як обвинуваченоговідбувається у стадії досудового слідства, коли зібрані достатні докази, щовказують на вчинення злочину даною особою.
Після віддання до судуобвинувачений стає підсудним.
Обвинувачений не вважаєтьсявинним, доки його винністьнебуде доведена в передбаченомузаконом порядку та встановлена вироком суду, що набрав законної сили.
Пред'явленняобвинувачення — одна із складних і важливих про­цесуальних дій, упроцесі якої має бути покладено початок та здійснені акти по практичнійреалізації функції обвинувачення, а також вжито необхідних у зв'язку з цимзаходів щодо забезпечення гарантій захисту обвинуваченим своїх прав.
Пред'явленняобвинувачення включає в себе певну систему правовідносин слідчого йобвинуваченого та інших учасників процесу.
Пред'явленнюобвинувачення має передувати роз'яснення обви­нуваченому його права назахист та забезпечення реалізації його процесуальних прав у цій частині.
Захисникдопускається до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачення,затримання чи арешту підозрювано­го, а в справі про суспільно небезпечнедіяння, вчинене особою в неосудному стані або особою, яка захворіла душевноюхворобою після вчинення злочину, — з моменту отримання доказів про ду­шевнухворобу.
Слідчий,особа, яка провадить дізнання, прокурор та суд зобов'язані до першого допитуобвинуваченого роз'яснити йому право мати захисника та скласти про це протокол,а також надати обвинуваченому можливість захищатися встановленими закономзасобами.[3]
Порушенняправа обвинуваченого на захист у процесуальному аспекті може бути підставою дляскасування вироку суду і повер­нення справи на додаткове розслідування, а вкримінальному ас­пекті — підставою притягнення винних посадових осіб докримінальної відповідальності. Згідно зі ст. 374 КК України: «Не­допущеннячи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення правапідозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчинене особою, якапровадить дізнання, слідчим, проку­рором або суддею, — карається штрафом відтрьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян абовиправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шестимісяців, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певноюдіяльністю на строк до трьох років або без такого. Ті самі дії, які призвели дозасудження невинної у вчиненні злочину особи, або вчинені за попередньою змовоюгрупою осіб, або такі, що по­тягли інші тяжкі наслідки, — караютьсяпозбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням праваобіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьохроків».
Роз'яснившиобвинуваченому право на захист, слідчий зобов'язаний вжити заходів дозабезпечення участі захисника у справі. Захисник може бути запрошений самимобвинуваченим або іншими особами за його дорученням. У тих випадках, колиз'явлення для участі у справі захисника, обраного обвинуваченим,неможливе протягом сімдесяти двох годин, слідчий має право за­пропонуватиобвинуваченому іншого захисника або забезпечити участь захисника у справі черезадвокатське об'єднання.[4]
Надатиможливість захищатися самому — це означає, по-перше, ознайомити обвинуваченогоз обвинуваченням, по-друге, роз'яснити обвинуваченому всі його права, по-третє,забезпечити можливість їх реалізації.
Отже,обвинуваченому необхідно роз'яснити не тільки право мати захисника, а й усіінші його права. У такому випадку доцільно це зробити одним актом — скластивідповідно до вимог ст. 21 КПК України єдиний протокол — протокол роз'ясненняоб­винуваченому його процесуальних прав, і копію такого протоколу вручитиобвинуваченому під розписку. Даний документ може бути і названим декларацієюправ обвинуваченого.[5]
Такийпідхід уявляється логічним, законним, доцільним, корис­ним, таким, що сприяєпроцесуальній економії.
Згіднозі ст. 140 КПК України при пред'явленні особі обвину­вачення присутністьзахисника є обов'язковою, крім випадків, коли сам обвинувачений відмовився відзахисника і його відмова може бути прийнята (на дану ситуацію не поширюютьсявимоги закону про обов'язкову участь захисника у справі).
Зауважимовсе-таки, що саме обвинувачення при цьому має бути пред'явлене не пізніше двохднів з моменту винесення поста­нови про притягнення як обвинуваченого (ст. 133КПК України), а присутність захисника під час пред'явлення обвинувачення, якщообвинувачений від нього не відмовився, обов'язкова (ст. 140 КПК України). Утакій ситуації слідчий повинен забезпечити участь за­хисника під часпред'явлення обвинувачення через адвокатське об'єднання і пред'явитиобвинувачення в передбачені строки, інакше буде порушено більш важливе правообвинуваченого — знати, в чому він обвинувачується, і самому захищатися відбезпідставного обвинувачення.
Пред'явленняобвинувачення полягає в тому, що слідчий, пе­ресвідчившись в особіобвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого,роз'яснює сутність пред'явленого обвинувачення, права обвинуваченого та порядокїх реалізації.[6]
Обвинуваченнямає бути пред'явлене не пізніше двох днів з мо­менту винесення слідчимпостанови про притягнення особи як об­винуваченого і в усякому разі не пізнішедня з'явлення обвинува­ченого або його приводу.
Якщообвинувачений не володіє мовою, якою ведеться судо­чинство, то зміст постановийому перекладається мовою, якою він володіє. Про це робиться відмітка упостанові.
Фактоголошення обвинуваченому постанови та роз'яснення сутності пред'явленогообвинувачення засвідчується підписами об­винуваченого, захисника та слідчого насамій постанові.
Післяпред'явлення обвинувачення слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому йогоправа, передбачені ст. 43 та 142 КПК України.
2.   Встановлення місцяперебування обвинуваченого і оголошення його в розшук.
Коли місце перебування обвинуваченого невідоме, а також, коли вінухиляється від слідства, слідчий до закінчення строку, встановленого дляпровадження досудового слідства, зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів довстановлення місця перебування обвинуваченого.
Коли місце перебування особи, щодо якої винесена постанова пропритягнення її в справі як обвинуваченого, не встановлене, слідчий оголошує їїрозшук. При наявності підстав, передбачених у статті 155 КПК, слідчий можеобрати щодо обвинуваченого, який розшукується, запобіжний захід у виглядітримання під вартою.
Розшук може бути оголошений як під час досудового слідства, так іодночасно з його зупиненням.
Про оголошення розшуку слідчий складає постанову, в якій зазначаєпотрібні відомості про особу розшукуваного. Постанова про розшук і обраннязапобіжного заходу направляється до відповідних органів розшуку.
Після оголошення розшуку слідчий продовжує вживати всіх необхіднихзаходів для встановлення місця перебування обвинуваченого.
При затриманні обвинуваченого, якого розшукували і щодо якогообрано як запобіжний захід тримання під вартою, орган розшуку негайно доповідаєпро це прокуророві за місцем   затримання.
Прокурор протягом двадцяти чотирьох годин зобов'язаний перевірити,чи дійсно затриманий є тією особою, яка розшукується, і, упевнившись внаявності законних підстав для арешту, дає санкцію на відправленнязаарештованого етапом до   місця   провадження слідства.
3. Права обвинуваченого
 
Відстоюючи свої інтереси, обвинувачениймає право, знати, в чому його обвинувачують; давати показання запред'явленим йому обвинуваченням або відмовитися давати показання тавідповідати на запитання; мати захисника та побачення з ним до першого до­питу;подавати докази; заявляти клопотання; заявляти відводи; подавати скарги на діїта рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усімаматеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції, аза наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.
Обвинувачуваний має право наповагу до його честі і гідності, захист його життя і здоров'я, на поводження зним як невинним до набрання обвинувальним вироком законної сили, давати пока­заннярідною мовою і безкоштовно користуватись допомогою пе­рекладача.
Реалізація прав обвинуваченогопов'язана зі вступом його у правовідносини із слідчим та іншими учасникамипроцесу і здійснюється в передбаченому законом порядку.
Розглянемо порядок реалізаціїзазначених прав обвинуваченого.
1. Право обвинуваченогознати, в чому його обвинувачують. Винісши мотивовану постанову про притягнення особи якобви­нуваченого з викладенням конкретних дій, що ставляться в вину, та їхюридичної кваліфікації, слідчий не пізніше двох днів з мо­менту винесення такоїпостанови зобов'язаний пред'явити її обви­нуваченому та вручити йому копіюпостанови про притягнення як обвинуваченого. Останній у такий самий строк маєбути повідо­млений про всі зміни обвинувачення. Обвинувачений має бути до­питанийне пізніше однієї доби після висунення обвинувачення та мати можливість датисвої пояснення і зробити зауваження. Під час пред'явлення   обвинувачення  та   допиту   обвинуваченого обов'язковою є присутність захисника, крімвипадків, коли він не бере участі у справі взагалі. В суді в разі зміниобвинувачення прокурором копія відповідної постанови прокурора має бути врученапідсудному та його захиснику й іншим сторонам, а розгляд справи відкладаєтьсяна три доби з тим, щоб у підсудного було достатньо часу для озна­йомлення зновим обвинуваченням і підготовки до захисту.
2. Право обвинуваченогодавати показання або відмовитися да­вати показання та відповідати на запитання. Згідно зі ст. 63 Кон­ституціїУкраїни ніхто не може примушуватись давати показання відносно самого себе і ненесе відповідальності за відмову від да­вання показань стосовно самого себе.
Обвинувачений не несе ніякоївідповідальності за відмову від давання показань або за давання хибнихпоказань. Давання пока­зань — його право, а не обов'язок.
Згодившись на даванняпоказань, обвинувачений має знати, що його показання можуть бути використанідля доказування його винуватості.
Допит обвинуваченогопровадиться негайно і в усякому разі не пізніше доби після пред'явленняобвинувачення. На початку до­питу слідчий повинен запитати обвинуваченого, чивизнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні, після чого запропонуватийому дати показання по суті обвинувачення. Обвинувачений має право викластисвої показання власноручно, а також скористатися послугами перекладача. Доводиобвинуваченого мають бути ре­тельно та всебічно перевірені.
3. Право обвинуваченого матизахисника та побачення з ним до першого допиту. Захисник допускається до участі набудь-яких стадіях процесу. В певнихвипадках участь захисника в справі обов'язкова, незважаючи на наявністьклопотання особи про це. В цих випадках, а також в разі заяви клопотаньзатриманим, ареш­тованим чи обвинуваченим щонайменше захисник має бути допу­щенийдо справи з моменту пред'явлення обвинувачення, а в разі затримання особи, якапідозрюється у вчиненні злочину, або за­стосування запобіжного заходу у виглядівзяття під варту — з мо­менту оголошення їй протоколу про затримання абопостанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чо­тирьохгодин з моменту затримання.
Якзахисники допускаються фахівці у галузі права (тобто особи з юридичноюосвітою), які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чиза дорученням, а також особи, які мають свідоцтво про право на заняттяадвокатською діяльністю в Україні. З моменту пред'явлення обвинуваченому дляознайомлен­ня матеріалів досудового слідства та при розгляді справи в суді якзахисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудно­го, засудженого,виправданого, його опікуни або піклувальники.
Повноваженнязахисника на участь у справі стверджується:
1)адвоката — ордером відповідного адвокатського об'єднання;
2)адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання, — угодою, інших фахівців угалузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисточи за дорученням юри­дичної особи або дорученням юридичної особи — угодою абодо­рученням юридичної особи;
3)близьких родичів, опікунів або піклувальників — заявою обвинуваченого,підсудного, засудженого, виправданого про їх до­пуск до участі в справі якзахисників.[7]
Увипадках, коли відповідно до вимог ст. 45 цього Кодексу участь захисника єобов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники якзахисники можуть брати участь у справі лише одночасно з захисником — адвокатом чиіншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання пра­вовоїдопомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Продопуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий,прокурор, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.
Згіднозі ст. 45 КПК України участь захисника при провад­женні дізнання, досудовогослідства і в розгляді кримінальної спра­ви в суді першої інстанції єобов'язковою:
1) усправах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до18 років, — з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їйобвинувачення;
2) усправах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі,глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, — з моментузатримання особичипред'явлення їй обвинувачення або з моментувстановлення цих вад;
3) усправах осіб, що не володіють мовою, якою ведеться су­дочинство, — з моментузатримання особи чи пред'явлення їй об­винувачення;
4) колисанкція статті, за якою кваліфікується злочин, передба­чає довічне ув'язнення —з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;
5) припровадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру — змоменту встановлення факту на­явності в особи душевної хвороби;
6) припровадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру — змоменту першого допиту непов­нолітнього або з моменту поміщення його доприймальника-роз­подільника.
У судіапеляційної інстанції участь захисника у передбачених випадках є обов'язковою,якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чивиправданого.
Відповіднодо приписів ст. 47 КПК України захисника запро­шують сам обвинувачений чипідозрюваний, його законні пред­ставники, родичі або інші особи за дорученнямабо на прохання обвинуваченого чи підозрюваного. У тих випадках, коли з'явленнядля участі у справі захисника, обраного обвинуваченим, неможли­ве протягом 72годин, особа, яка провадить дізнання, або слідчий відповідно мають правозапропонувати обвинуваченому запроси­ти іншого захисника або забезпечують йомузахисника.
Обвинувачениймає право на побачення з захисником наодинці до першого допиту, а після першогодопиту — без обмеження кількості та тривалості.
Замінитиодного захисника іншим можна тільки за клопотан­ням або за згодоюобвинуваченого.
Привиконанні даних приписів виникає низка проблем. Напри­клад, на підставі ч. 5ст. 47 КПК України в тих випадках, коли з'явлення для участі у справізахисника, обраного обвинуваченим, неможливе протягом 72 годин, слідчий, судмають право запропо­нувати обвинуваченому запросити іншого захисника або призна­чаютьйому захисника своїм рішенням.
Займатисязапрошеннями у слідчого просто немає процесуаль­ного часу, оскільки на підставіст. 133 КПК України він зобов'язаний вже протягом 48 годин пред'явитиобвинувачення, а згідно зі ст. 140 КПК України присутність захисника припред'явленні обвинувачення обов'язкова. Вихід один: суворо до­держувати строкипред'явлення обвинувачення та забезпечувати присутність при пред'явленніобвинувачення захисника, який ви­конуватиме свої повноваження до прибуттязахисника, обраного обвинуваченим.
Проте ітут небез проблем — держава покладає на адвокатуру завданнязабезпечення обвинувачуваному права на захист. Але ад­вокатура є добровільнимпрофесійним об'єднанням, яке не підпо­рядковане державним органам влади,об'єднанням, яким держава фактично не керує, закон відносить адвокатуру догромадських об'єднань, що працюють на принципах самоврядування.
Дегарантії, що з'явиться захисник з колегії адвокатів, якщо у обвинуваченогонемає коштів на оплату його послуг. Слідчому пропонується розв'язати дужескладне завдання: забезпечити участь захисника в справі за призначенням,наприклад, при неба­жанні його мати самим обвинуваченим і відсутностізацікавленості в здійсненні захисту малозабезпечених обвинувачуваних з бокуадво­катів, відсутності можливості вплинути на адвокатські об'єднання, якіпрацюють на засадах самоврядування і по суті «некеровані».[8]
Обвинувачений(підсудний) має право в будь-який момент провадження у справі відмовитися відзахисника. Така відмова до­пускається тільки за ініціативою обвинуваченого абопідсудного і не може бути перешкодою для продовження участі у справі про­курораабо громадського обвинувача, а також захисників інших підозрюваних,обвинувачених або підсудних.
Привідмові від захисника особа, яка провадить дізнання, або слідчий складаєпротокол, суд виносить ухвалу, а суддя — постанову.
Слідчийможе звільнити обвинуваченого від оплати послуг за­хисника, якщо останній бравучасть у справі за призначенням та в разі малозабезпеченостіобвинуваченого.
Участьзахисника в судовому розгляді обов'язкова також у справах осіб, між інтересамияких є протиріччя, та якщо хоч одна з них має захисника. Ці положення логічновипли­вають зі ст. 261 КПК України, що проголошує рівність прав та можливостейучасників судового розгляду щодо надання та дослідження доказів.
Зауважимо,що порушення права обвинуваченого на захист не тільки може мати процесуальнінаслідки — повернення справи на додаткове розслідування тощо, а й тягти більшнегативні наслідки, навіть притягнення винних до кримінальної відповідальності.[9]
4. Правоподавати докази обвинувачений здійснює: безпосе­редньо передаючиособі, у провадженні якої перебуває справа, речові докази, що є в йогорозпорядженні, сліди злочину, матеріали відеозапису, звукозапису, кінозйомки,фотознімки, інші матеріали   технічного   документування   своєї   діяльності,комп'ютерні дискети, факси, телетайпограми, а також письмові до­кументи та іншідокази; даючи показання та пояснення у справі; заявляючи клопотання пропровадження слідчих дій або про пос­тавлення додаткових запитань передекспертами; особисто беручи участь у слідчих діях, а також у судовому слідствіта ставлячи за­питання свідкам, експертам й іншим учасникам процесу.
Беручиучасть у судових дебатах або виступаючи з останнім словом, обвинувачений(підсудний) може піддати докази аналізу, датиїм оцінку, звернути увагуна прогалини, сумніви, алібі або недоброякісність тих чи інших доказів.
Поданнядоказів — право, а не обов'язок обвинуваченого. Ор­гани та особи, які ведутькримінальний процес, не мають права перекладати обов'язок доказування наобвинуваченого.[10]
5.Право обвинуваченого заявляти клопотання. Письмові абоусні клопотання обвинуваченого приймаються до розгляду та підля­гають перевірціу строк не більше доби. Обвинувачений має право заявиши клопотання на будь-якійстадії кримінального процесу.
  Усніклопотання підлягають занесенню до протоколів відповідних слідчих, судових абоінших процесуальних дій. Кло­потання або задовольняються, або ні. У разівідмови у задоволенні клопотання слідчий виносить про це мотивовану постанову(ст. 129 КПК України), з якою ознайомлює обвинуваченого.
 6.Право обвинуваченого заявляти відводи. Обвинувачениймає право заявити відвід слідчому, особі, яка провадить дізнання, прокурору,судді, присяжному засідателю, захиснику та секретарю су­дового засідання, якщоза будь-якими обставинами вони будуть зацікавленими в результаті справи.Заявлений відвід розглядається та розв'язується в порядку ст. 54-62 КПКУкраїни.
7.Право обвинуваченого подавати скарги. Дії слідчого оскар­жуютьсяпрокурору, а в окремих випадках — до суду. Постанова про закриття справиоскаржується прокурору протягом семи днів з дня отримання письмовогоповідомлення або копії постанови про закриття справи. Поряд з цим рішення якслідчого, так і про­курора може бути оскаржене обвинуваченим до суду.
Згіднозі ст. 110 КПК України дії та постанови органів дізнання оскаржуються прокурорута розглядаються ним протягом десяти днів.
Скарга,що подана на слідчого, розглядається прокурором про­тягом трьох днів (ст. 235КПК України).
Вироксуду оскаржується в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти діб з моментупроголошення вироку, а якщо засудже­ний тримається під вартою,— протягомп'ятнадцяти діб з моменту вручення йому копії вироку.
8.Право обвинуваченого на ознайомлення з матеріалами справи. Слідчийзобов'язаний пояснити обвинуваченому його право зна­йомитися з усімаматеріалами справи як особисто, так і з допомо­гою захисника. Обмежувати часдля ознайомлення зі справою не можна, за винятком випадків, коли обвинуваченийявно нама­гається цим шляхом затягувати закінчення розслідування.
Але 3 квітня 2003 року ВерховнаРада України прийняла Закон України “Про внесення змін в Кримінально-процесуальнийкодекс України (відносно приведення положень Кодексу до відповідності зКонституцією)”. Після чого при обчисленні строків тримання під вартоювраховується час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріаламикримінальної справи. Крім того, матеріали розслідування кримінальної справиповинні бути пред’явлені обвинуваченому та його захиснику не пізніше ніж замісяць до закінчення граничного строку тримання під вартою, а якщо цього часуне вистачить для ознайомлення з ними, строк може бути продовжено, але не більшеніж на два місяці. Продовжити строк може суддя апеляційного суду за поданнямслідчого, яке повинно бути погоджене з Генеральним прокурором України або йогозаступником, а також за поданням самого Генпрокурора або його заступника. Законнабуває сили через 90 днів після його офіційного опублікування.
Ознайомленняз усіма матеріалами справи — право обвинува­ченого; відмова його скористатисяцим правом не означає, що у справі допущено порушення процесуального закону, іне тягне за собою затримки подальшого провадження у справі,
Непред'явленняобвинуваченому всіх матеріалів справи повинно розглядатися як суттєве порушенняправ обвинуваченого на захист.
9.Право обвинуваченого брати участь у розгляді справи в суді. Післязакінчення досудового слідства обвинуваченому вручається копія обвинувальноговисновку не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді.
Розглядсправи в суді першої інстанції проходить за участю підсудного. За відсутностіпідсудного розгляд справи допускається лише в тому разі, якщо він перебуває замежами держави і ухиляється від з'явлення до суду або просить розглянутисправу, за якою не передбачається покарання у вигляді позбавлення волі, за йоговідсутності.[11]
Беручиучасть у розгляді справи в суді, обвинувачений (підсуд­ний) використовує всісвої права, що передбачаються ст. 43 КПК України. Крім того, він має право:просити про оголошення доказів, що є у справі, а суд зобов'язаний проханнязадовольнити; ставити запитання іншим підсудним, свідкам, потерпілому, експер­ту,спеціалісту, перекладачу, цивільному позивачута цивільному відповідачу;брати участь у судових дебатах сторін; звертатися до суду з останнім словом(ст. 263 КПК України).
10.Право на забезпечення безпеки реалізується за наявності відповіднихпідстав відповідно до ст. 52-1 КПК України шляхом переведення арештованого віншу камеру, тимчасове переведення із слідчого ізолятора в ізолятор тимчасовогоутримання і навпаки, зміни місця роботи і проживання та інших заходів, передбаченихЗаконом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь укримінальному судочинстві». 

4. Обов’язки обвинуваченого
 
Законпокладає на обвинуваченого низку обов'язків.
Обвинуваченийзобов'язаний з'являтися за викликом особи, яка провадить дізнання,слідчого, прокурора, суду (у разі нез'явлення щодо нього можуть бутизастосовані встановлені законом приму­сові заходи — привід, запобіжний захід),не перешкоджати вста­новленню істини незаконними засобами. Обвинувачений повиненвиконувати вимоги слідчого щодо проведення огляду, надання зразків дляпорівняльного дослідження, участі в огляді та відтво­ренні обстановки йобставин події; дотримуватися порядку в су­довому засіданні.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК
  Обвинувачений — цеособа, щодо якої в установленому законом порядку винесено постанову пропритягнення її як обвинуваченого.
Відстоюючи свої інтереси, обвинувачениймає право, знати, в чому його обвинувачують; давати показання запред'явленим йому обвинуваченням або відмовитися давати показання тавідповідати на запитання; мати захисника та побачення з ним до першого до­питу;подавати докази; заявляти клопотання; заявляти відводи; подавати скарги на діїта рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усімаматеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції, аза наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.
Обвинувачуваний має право наповагу до його честі і гідності, захист його життя і здоров'я, на поводження зним як невинним до набрання обвинувальним вироком законної сили, давати пока­заннярідною мовою і безкоштовно користуватись допомогою пе­рекладача.
Обвинуваченийзобов'язаний з'являтися за викликом особи, яка провадить дізнання,слідчого, прокурора, суду (у разі нез'явлення щодо нього можуть бутизастосовані встановлені законом приму­сові заходи — привід, запобіжний захід),не перешкоджати вста­новленню істини незаконними засобами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.           КонституціяУкраїни. — К.: ІВА, 1996.
2.           Кримінально-процесуальнийкодекс України. — К.: А.С.К., 2002.
3.           Кримінальнийкодекс України. — К.: ЮрІнком Інтер, 2001.
4.           МихеєнкоМ.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. – К.: Либідь, 1999.
5.           Науково-практичнийкоментар до Кримінально-процесуального кодексу України / за ред. В.Т.Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2003.
6.           ТертишникВ.М. Кримінально-процесуальне право України: підручник. – К.: А.С.К., 2003.
7.           ТертишникВ.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України.– К.: А.С.К., 2002.