Ліцензування в Україні

Зміст
Вступ
1. Поняття та суб’єкти ліцензування,ліцензійні умови
2.Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню
3. Процедура ліцензування певнихвидів господарської діяльності
Висновок
Список використаних джерел

Вступ
Інститутліцензування є одним із провідних інститутів у системі регулюваннягосподарської діяльності, що набув важливого значення з набуттям статусуринкової економіки в Україні. Проведення економічної реформи в Україні об'єктивно вимагає посиленняролі у правовому регулюванні господарської діяльності, у тому числі ефективногоправового регулювання ліцензування. Система ліцензування в Україні знаходитьсяв процесі становлення. Закладено її нормативну базу, продовжується формуваннясистеми органів, які здійснюють ліцензування. Однак цей процес йде доситьскладно і суперечливо, з невиправданими витратами і збоями, що відображаєпроблеми і труднощі української економіки.
Питанням правовогорегулювання ліцензування певних видів господарської діяльності в науцігосподарського права приділяється не достатньо уваги. Лише окремі правовіаспекти ліцензування розроблені у науково — теоретичних дослідженнях, зокрема вроботах А.П. Альохіна, І.І. Єремєєнко, А.П. Герасимова, А.В. Губанова, Р.І.Денисова, А.Н. Кормалицького, Д.В. Осинцева, Г.А.Туманова, О.М. Вінник, В.К. Мамутова, І.Є. Заморського, Г.Л. Знаменського, В.А.Малиги, Н.О. Саніахметової, В.С. Щербини та інших.
Метоюроботи єдослідження правового регулювання ліцензування господарської діяльностіУкраїни.
Відповідно до метиосновними завданнями є: 1) дати визначення поняття ліцензування йохарактеризувати його ознаки; 2) розглянути ліцензування як правовий інститут.

1.Поняття та суб’єкти ліцензування, ліцензійні умови
 
Безсумнівно,ліцензія є важливим засобом управлінського впливу, «окремі права й обов'язкиз'являються у громадян лише у зв'язку з наявністю ненормативного акта, яким єакт – дозвіл». Необхідність істотного розширення інституту ліцензуваннябагатьох видів діяльності в Україні (порівняно з радянським періодом ), булаобумовлена змінами в характері впливу держави на суспільні відносини, щоскладаються в сфері економіки [1].
Основнимзаконодавчим актом, який регулює ліцензування в Україні є Закон України «Проліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року. Цей Закон визначає видигосподарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування,встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб’єктівгосподарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сферіліцензування.
Відповідно достатті 1 даного Закону ліцензування– це видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій,ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержаннямліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушеньліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства усфері ліцензування [2].
Основні поняттяліцензування містить також Господарський кодекс України. Відповідно до ч. 3 ст.14 ліцензія – це документ державного зразка, який засвідчує правосуб’єкта господарювання – ліцензіата на провадження зазначеного в ньому видугосподарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконанняліцензійних умов [3].
Поняттяліцензування не є однозначним, у зв'язку з цим можна виділити такі йогоособливості: ліцензійна діяльність відноситься до система державно – виконавчихвідносин, змістом яких є організація діяльності громадян і юридичних осіб у тихсферах діяльності, де потрібне неухильне виконання параметрів і визначеноїправової поведінки. Ліцензійна діяльність має свої принципи організаціїуправлінського впливу, до яких належать: обмеження державного втручання вдіяльність соціальних інститутів, демонополізація професійної діяльності,зацікавленість громадян у виконанні адміністративних умов ліцензійноїдіяльності, координація держави і громадян при реалізації програм управління,спеціалізація управлінського впливу, професійна компетентність, не порушеннязаконних прав та свобод громадян; ліцензування виступає формою контролю занабуттям спеціального правового статусу, фактичним виконанням обов'язковихліцензійних умов, припиненням діяльності як суб'єкта ліцензійних правовідносин,а також формою контролю за правомірністю використання обмежених ресурсів; ліцензування– це особливий адміністративно – правовий режим «порядок регулювання, якийвиражений у комплексі правових засобів, що характеризують особливий зв'язоквзаємодіючих між собою дозволів, заборон, позитивних зобов'язань, що створюютьособливу спрямованість правового регулювання», що у даному випадку пов'язано зодержанням суб'єктом спеціального правового статусу, у структурі когопереважають обов'язки, визначені органами виконавчої влади, які добровільновиконуються суб'єктом ліцензування; норми, що регулюють систему ліцензування,охоплюють однорідні, тісно пов'язані відносини в межах однієї галузі, тобтоскладають самостійний адміністративно — правовий інститут; імперативнірозпорядження і заборони для ліцензійних видів діяльності, встановлені не в приватномупорядку і не «заради здійснення інтересів особи, якій адресована правова норма,а заради чужого інтересу», тобто в публічних цілях; за порушення ліцензійнихумов ліцензіат несе особливу адміністративну відповідальність, аж до анулюванняліцензії; названі змістовні ознаки знаходяться в діалектичній єдності з їхюридичною формою, і ліцензія з юридичного боку являє собою юридичний документоргану державного управління, що підтверджує право на здійснення визначенихвидів діяльності з дотриманням законодавства України і ліцензійних умов, що несуперечать чинному законодавству [4].
Інститутліцензування є комплексним, оскільки містить у собі норми адміністративного іцивільного права, де наявність ліцензії є підставою для виникненняправоздатності і майнових відносин при здійсненні окремих видів діяльності [5].
Суб'єктами відносин, що виникають узв'язку з ліцензуванням, є, з одного боку, суб'єкт господарювання, а з іншогобоку – орган ліцензування.
Суб’єктгосподарювання – зареєстрована в установленому законодавством порядку юридичнаособа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, якапровадить господарську діяльність, крім органів державної влади та органівмісцевого самоврядування, а також фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності.
Органліцензування – орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України,або спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видівгосподарської діяльності.
Суб'єктгосподарювання, що має намір провадити певний вид господарської діяльності, щоліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертаєтьсядо відповідного органу ліцензування із заявоювстановленого зразка провидачу ліцензії.
Органліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строкне пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензіїта документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулюєвідносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строквидачі ліцензії на окремі види діяльності [6; 61].
Органліцензування:
1.      забезпечуєвиконання законодавства у сфері ліцензування;
2.        затверджуєспільно із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування ліцензійніумови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю заїх додержанням, крім випадків, передбачених цим Законом;
3.        видає тапереоформлює ліцензії, видає дублікати ліцензій на певний вид господарськоїдіяльності, приймає рішення про визнання ліцензій недійсними;
4.        здійснює у межахсвоєї компетенції контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов;
5.      видаєрозпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;
6.      анулює ліцензіїна певний вид господарської діяльності;
7.      формує і веделіцензійний реєстр.
Органліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, що здійснюєпередбачені цією статтею повноваження, може делегувати їх своїм структурнимтериторіальним підрозділам.
Повноваженняоргану ліцензування не можуть бути делеговані іншим особам, у тому числіствореним органом ліцензування.
Органліцензування не може доручати іншим особам визначати спроможність суб’єктівгосподарювання виконувати ліцензійні умови згідно з поданими документами.
Фінансуванняоргану ліцензування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету Україниабо місцевого бюджету [2].
Відповіднодо ст. 8 Закону ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положенняякого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимогидля провадження певного виду господарської діяльності.
Суб’єктгосподарювання зобов’язаний провадити певний вид господарської діяльності, щопідлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльностіліцензійних умов.
Уліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження якихнеобхідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до працівниківсуб’єктів господарювання — юридичних осіб та (або) дофізичних осіб — суб’єктів підприємницькоїдіяльності.
Уразі якщо для провадження певних видів господарської діяльності, що підлягаютьліцензуванню, необхідні особливі вимоги щодо будівель, приміщень, обладнання,інших технічних засобів, такі вимоги включаються до ліцензійних умов.
Ліцензійніумови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються спільним наказомспеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування.
Ліцензійніумови та зміни до ліцензійних умов підлягають оприлюдненню у порядку,встановленому законодавством, і набирають чинності через десять днів з дати державноїреєстрації нормативно-правового акта, якщо в ньому не передбачений пізнішийстрок набрання чинності [2].
2. Види господарської діяльності, що підлягаютьліцензуванню
Відповіднодо ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:
•  пошук(розвідка) корисних копалин;
•  виробництво,ремонт вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, холодної, пневматичної зброїкалібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м/с, торгівлявогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичноюзброєю калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м/с;
•  виробництвовибухових речовин і матеріалів (за переліком, що визначається КабінетомМіністрів України);
•  виробництвоособливо небезпечних хімічних речовин (за переліком, що визначається КабінетомМіністрів України);
•  видобутокуранових руд;
•  видобутокі виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінногокаміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;
•  виготовленнявиробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного камінняорганогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівля виробами здорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного камінняорганогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;
•  виробництволікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами;
•  виробництвоветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна торгівляветеринарними медикаментами і препаратами;
•  виробництвопестицидів і агрохімікатів, оптова, роздрібна торгівля пестицидами йагрохімікатами;
•  виробництвоспеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії,індивідуального захисту, активної оборони;
•  розробка,виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналівзв'язку, інших засобів негласного одержання інформації, торгівля спеціальнимитехнічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобівнегласного одержання інформації;
•  розробка,виробництво, використання, експлуатація, сертифікаційні випробування, тематичнідослідження, експертиза, ввезення, вивезення криптосистем і засобів криптографічногозахисту інформації, торгівля криптосистемами і засобами криптографічногозахисту інформації;
•  розробка,виробництво, впровадження, сертифікаційні випробування, ввезення та вивезенняголографічних захисних елементів;
•  розробка,виробництво, впровадження, обслуговування, дослідження ефективності систем ізасобів технічного захисту інформації, надання послуг у галузі технічногозахисту інформації;
•  виготовленнябланків цінних паперів, документів суворої звітності;
•  транспортуваннянафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного інафтового газу трубопроводами та його розподіл;
•  постачанняприродного газу за регульованим і нерегульованим тарифами;
•  зберіганняприродного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюєтьсяліцензійними умовами;
•  централізованеводопостачання і водовідділення;
•  розробка,випробування, виробництво, експлуатація ракетоносіїв, космічних апаратів та їхскладових, наземної космічної інфраструктури та її складових, обладнання, що входитьдо складу космічного сегмента супутникових систем;
•  розробка,виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, пересилання,ввезення, вивезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропнихречовин і прекурсорів;
•  культивуванняі використання рослин, що містять наркотичні засоби, у промислових цілях;
•  виконаннядезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт;
•  медичнапрактика;
•  переробкадонорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів;
•  ветеринарнапрактика;
•  організаціяі утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск і проведення лотерей;
•  будівельнадіяльність (вишукувальні і проектні роботи для будівництва, спорудження несучихі огороджувальних конструкцій, виробництво і монтаж інженерних та транспортнихмереж);
•  наданняпослуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним, повітряним, річковим іморським транспортом, а також автомобільним транспортом загального користування(крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі);
•  наданняпослуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі;
•  заготівля,переробка, металургійна переробка брухту кольорових і чорних металів;
•  збирання,первинна обробка відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінногокаміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінногокаміння;
•  збирання,заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (за переліками, яківизначаються Кабінетом Міністрів України);
•  операціїу сфері поводження з небезпечними відходами;
•  проектування,монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту і системопалення, оцінка протипожежного стану об'єктів;
•  випробуванняз пожежної небезпеки речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів іобладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукціїпротипожежного призначення на відповідність встановленим вимогам;
•  наданняпослуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, а також наданняпослуг з охорони громадян;
•  виконаннятопографо-геодезичних, картографічних робіт;
•  виконанняавіаційно-хімічних робіт;
•  пересиланняпоштових переказів, простих і реєстрованих листів, поштових карток і посилокмасою до 30 кг;
•  наданняпослуг радіозв'язку (з використанням радіочастот);
•  наданняпослуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів);
•  технічнеобслуговування мереж теле-, радіо- і провідного мовлення в межах промисловоїексплуатації;
•  організаціяіноземного, внутрішнього, закордонного туризму, екскурсійна діяльність;
•  фізкультурно-оздоровчаі спортивна діяльність: організація і проведення спортивних занятьпрофесіоналів і аматорів спорту;
•  діяльністьз підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту, визнаних в Україні;
•  діяльністьарбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);
•  посередництвоу працевлаштуванні на роботу за кордоном;
•  професійнадіяльність на ринку цінних паперів;
•  виконанняземлевпорядних і землеоцінних робіт;
•  проектування,будівництво нових і реконструкція існуючих меліоративних систем та окремихоб'єктів інженерної інфраструктури;
•  діяльність,пов'язана з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарськихводойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств;
•  посередницькадіяльність митного брокера і митного перевізника;
•  виробництводисків для лазерних систем зчитування;
•  експорт,імпорт обладнання та дисків для лазерних систем зчитування;
•  виготовленняпарфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового [2].
3. Процедураліцензування певних видів господарської діяльності
УЗаконі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»встановлено не тільки єдиний перелік видів діяльності, що підлягаютьліцензуванню, а й єдина, уніфікована дозвільна процедура ліцензування.
Перший етап процедуриліцензування — звернення суб'єкта господарювання до органу ліцензування іззаявою про видачу ліцензії.
Іншимисловами, це ініціювання процедури ліцензування, тобто добровільне волевиявленнясуб'єкта господарювання. Регламентація цього етапу здійснюється Закономстосовно форми заяви, даних, Що містяться в ній, а також документів, щододаються до заяви.
Такимчином, для початку процедури ліцензування досить здійснення дій одним учасникомліцензійних відносин — суб'єктом господарювання. Закон не вимагає на цьомуетапі видання яких-небудь актів з боку органу ліцензування.
Поданнясуб'єктом господарювання заяви про видачу ліцензії має важливе процедурнезначення в тому змісті, що з цією дією пов'язується початок перебігупроцедурних строків, установлених Законом.
Згіднозі ст.10 Закону суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний видгосподарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ниморган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявоювстановленого зразка про видачу ліцензії.
Ліцензіявидається органами ліцензування, перелік яких встановлено постановою КабінетуМіністрів України від 14.11.2000 № 1698.
Приватнийпідприємець, який має намір здійснювати вид діяльності, що підлягаєліцензуванню, повинен подати до органу ліцензування такі документи:
1.      Заяву встановленого зразка про видачу ліцензії, у якій зазначаються:
•  прізвище,ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий,місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податку таінших обов'язкових платежів;
•  видгосподарської діяльності, на здійснення якої заявник має намір одержатиліцензію.
2.      Копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності [7;45].
Дляокремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заявипро видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік якихвстановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціальноуповноваженого органу з питань ліцензування. Перелік документів, які додаютьсядо заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності,затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756.
Органуліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання іншідокументи, не вказані у цьому Законі, крім документів, передбачених ч. 5 ст. 10Закону.
Другий етап процедури ліцензування — розгляд заяви та прийняття органом ліцензуваннярішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі.
Згідноз ч. 8 ст. 10 Закону заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень; документиоформлені з порушенням вимог цієї статті.
Прозалишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляється вписьмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії безрозгляду у строки, передбачені для видачі ліцензії.
Післяусунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заявипро видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачуліцензії, яка розглядається в порядку, встановленому цим Законом. Ст. 11 Законурегламентує прийняття рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії. Органліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі устрок не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачуліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, щорегулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбаченийінший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності. Повідомлення проприйняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензіїнадсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочихднів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачіліцензії зазначаються підстави такої відмови.
Підставивідмови у видачі ліцензії конкретизовані у відомчих нормативно-правових актах,де вони визначені по-різному. Щоб уникнути різночитань і відомчогосуб'єктивного підходу, необхідно орієнтуватися на вичерпний перелік підставвідмови у видачі ліцензії виключно на законодавчому рівні, передбачений у ст.11 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Хочав Законі прямо не зазначено, однак, враховуючи те, що перелік підстав дляприйняття рішення про відмову у видачі ліцензії має вичерпний характер, сліддійти висновку, що така відмова за іншими підставами неприпустима. Це означає,що, наприклад, орган ліцензування не може відмовити здобувачеві ліцензії увидачі ліцензії з мотивів недоцільності дії різних ліцензіатів в тій самійгалузі діяльності.
Третій етап — видача ліцензії. З одержанням ліцензії суб'єкт господарювання, що єздобувачем ліцензії, здобуває статус ліцензіата.
Ліцензіяна здійснення підприємницької діяльності видається Кабінетом Міністрів Україниабо уповноваженим ним органом у термін не більший ніж 30 днів із дня одержаннязаяви.
Уліцензії вказуються: найменування, ідентифікаційний код органу, що видавліцензію; прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання, ідентифікаційний кодфізичної особи або найменування і місцезнаходження, ідентифікаційний кодюридичної особи; вид діяльності, на яку видається ліцензія; місце їїздійснення; особливі умови і правила здійснення даного виду діяльності(ліцензійні умови); номер реєстрації ліцензії, дата її видачі й термін дії [8;56].
Видачуліцензії регламентує ст. 14 Закону, згідно з якою орган ліцензування повиненоформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа,що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії. Орган ліцензування робитьвідмітку про дату прийняття документів, що підтверджують внесення заявникомплати за видачу ліцензії, на копії опису, яку було видано заявнику при прийомізаяви про видачу ліцензії. Якщо заявник протягом тридцяти календарних днів здня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії неподав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або незвернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії, органліцензування, який оформив ліцензію, має право скасувати рішення про видачуліцензії або прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною.
Строкдії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльностівстановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціальноуповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути меншим ніж трироки [9; 20].
УЗаконі імперативно встановлений мінімальний строк дії ліцензії, тому неправомірноює видача ліцензії на строк менше трьох років. Слід передбачити в ст.14 Закону,що рішення про видачу ліцензії на строк менше трьох років може бути оскаржене всудовому порядку.
Конкретністроки і максимальні строки дії ліцензії можуть встановлюватися органамиліцензування.
УЗаконі прямо не зазначені правила обчислення строку дії ліцензії. Вважаємо, щострок дії ліцензії обчислюється з дня її видачі органом ліцензування, априпиняється при закінченні строку дії ліцензії.
Наперебіг строку дії ліцензії не впливає фактичне невикористання ліцензіїліцензіатом або переоформлення ліцензії. Закінчення строку дії ліцензії означаєприпинення права суб'єкта господарювання на здійснення зазначеного в ліцензіївиду господарської діяльності.
Згіднозі ст.15 Закону за видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядокзарахування якої до Державного бюджету України встановлюються КабінетомМіністрів України. Плата за ліцензію — це разовий платіж, що вноситьсясуб'єктом господарювання за одержання ліцензії. Плата за видачу ліцензіївноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії.
УПостанові Кабінету Міністрів України «Про термін дії ліцензії на провадженняпевних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати заїї видачу» від 29.11.2000 р. № 1755 встановлено, що плата за видачу ліцензії напровадження певних видів господарської діяльності (крім видів господарськоїдіяльності, зазначених у пунктах 3 і 4 цієї постанови) справляється у розмірі20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування єцентральний орган виконавчої влади, або 15 неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян, якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади [10].
Стягненнябудь-яких інших відрахувань з суб'єкта господарювання заборонено. Згідно зУказом Президента України «Про деякі заходи з дорегулювання підприємницькоїдіяльності» від 23.07.1998 р. органи, що видають ліцензії на певні видипідприємницької діяльності, як умову видачі ліцензій, не можуть висувативідрахування коштів на користь будь-яких бюджетних або позабюджетних фондів,установ, підприємств, організацій чи окремих осіб [11].
Такимчином, процедура ліцензування певних видів господарської діяльності — цепроцедура публічного посвідчення компетентним органом ліцензування правасуб'єкта господарювання, який є здобувачем ліцензії, здійснювати конкретний видгосподарської діяльності.
Цяпроцедура, за загальним правилом, відповідно до Закону «Про ліцензування певнихвидів господарської діяльності», має дозвільний характер, а у випадках,передбачених Законом, — конкурсний.
Учасникамипроцедури ліцензування є суб'єкт господарювання (спочатку в якості здобувачаліцензії, а потім ліцензіата), а також орган ліцензування.
Цяпроцедура складається з наступних послідовних обов'язкових етапів, що складаютькомплекси процедурних дій:1) звернення суб'єкта господарювання до органуліцензування із заявою про видачу ліцензії; 2) розгляд заяви і прийняттяорганом ліцензування рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі;3) видача ліцензії.
Процедураліцензування, що здійснюється в конкурсному порядку, включає стадію проведенняконкурсу на отримання ліцензій для видів господарської діяльності, провадженняяких пов'язане з використанням обмежених ресурсів.
Процедураліцензування може включати факультативні етапи:
а)переоформлення ліцензії;
б) зміна даних, зазначених у документах, що додавалися до заявипро видачу ліцензії;
в)видача дубліката ліцензії.
Регламентаціяпроцедури ліцензування здійснюється за допомогою низки процедурних норм, щорегулюють дії, які здійснюються на різних етапах ліцензування. На відміну відматеріальних норм, що містяться в Законі, та визначають види діяльності, якіпідлягають ліцензуванню, правовий статус органів ліцензування, процедурні нормивстановлюють порядок ліцензування, його стадії тощо [6; 67].
Переоформлення ліцензії
У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензійсуб'єкт господарювання зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати дооргану ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, щопідлягає переоформленню, і відповідними документами чи їх нотаріальнозавіреними копіями, що підтверджують зазначені зміни.
Підставидля переоформлення ліцензії:
•  змінапрізвища, імені, по батькові фізичної особи — суб'єкта підприємницькоїдіяльності;
•  змінамісця проживання фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності;
•  зміни,пов'язані зі здійсненням ліцензіатом певного виду господарської діяльності.
Органліцензування протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви пропереоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї, зобов'язаний видатипереоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заявіпро переоформлення ліцензії. При цьому термін дії переоформленої ліцензії неможе перевищувати терміну дії, зазначеного в ліцензії, яку переоформлюють.
Утой час, коли ліцензія переоформлюється, суб'єкт господарювання можепродовжувати займатися видами діяльності, що підлягають ліцензуванню. У цьомуразі замість ліцензії підставою для здійснення такої діяльності є довідка проприйняття заяви на переоформлення ліцензії, що видається органом ліцензування.
Запереоформлення ліцензії стягується плата в розмірі п'яти неоподатковуванихмінімумів доходів громадян.
Анулювання ліцензії.
Відповіднодо Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензія може бути анульована на таких підставах:
•  зазаявою ліцензіата про анулювання ліцензії;
•  напідставі акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;
•  напідставі рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;
•  напідставі нотаріально завіреної копії свідоцтва про смерть фізичної особи —суб'єкта підприємницької діяльності;
•  напідставі акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданихсуб'єктом господарювання для одержання ліцензії;
•  напідставі акта про встановлення факту передання ліцензії іншій юридичній чифізичній особі для здійснення господарської діяльності;
•  напідставі акта про встановлення факту неподання у встановлений строк інформаціїпро зміни зазначених у документах даних, що додавалися до заяви про видачуліцензії;
•  напідставі акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійнихумов;
•  узв'язку з неспроможністю ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов,встановлених для певного виду господарської діяльності.
Рішенняпро анулювання ліцензії приймається органом ліцензування протягом 10 робочихднів із дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, що надсилаєтьсяліцензіатові із зазначенням підстав для анулювання не пізніше трьох робочихднів з дати його прийняття. Таке рішення набирає чинності за 10 днів із дняйого прийняття [2].
Якщоанулювання ліцензії пов'язане з порушенням ліцензіатом вимог Закону України     «Проліцензування певних видів господарської діяльності», то нову ліцензію ліцензіатможе одержати не раніше як за рік з дати ухвалення рішення органу ліцензуванняпро анулювання попередньої ліцензії.
Цейсамий закон встановлює, що ухвалення рішення про анулювання відбувається зобов'язковим запрошенням ліцензіата і його представників. Рішення проанулювання ліцензії набирає чинності за десять днів з дня його прийняття. Однакліцензіат має право оскаржити рішення про анулювання шляхом подання скарги доекспертно-апеляційної ради. При цьому дія рішення про анулювання ліцензіїприпиняється до прийняття відповідного рішення органом з питань ліцензування.
Видача дубліката ліцензії
Необхідністьодержання дубліката ліцензії у суб'єкта господарювання виникає в разі її втратичи пошкодження. Порядок видачі дубліката ліцензії аналогічний порядку їїпереоформлення.
Уразі втрати чи пошкодження ліцензії ліцензіат зобов'язаний звернутися до органуліцензування із заявою про видачу дубліката ліцензії з додаванням до ньогодокументу, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката. За видачу дублікаталіцензії справляється плата в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян.
Уразі пошкодження ліцензії до заяви додається також непридатна для користуванняліцензія.
Таксамо, як і на переоформлення ліцензії, на видачу дубліката ліцензії органуліцензування відведено три робочих дні з моменту подання заяви на видачудубліката. Підставою для здійснення ліцензійної діяльності під час оформленнядубліката є довідка про подання заяви на видачу дубліката [7; 48].

Висновок
Таким чином,ліцензування є формою виконавчої діяльності, вираженої в санкціонуванні,офіційному визнанні за визначеними суб'єктами прав на заняття окремими видамидіяльності, коли потрібен високий професіоналізм і кваліфікація, а такожздійснення контролю за фактично здійснюваними діями. Ліцензійна діяльність єосновним і необхідним засобом управлінського впливу, за допомогою якогогромадяни нашої держави отримають змогу розширювати свою діяльність, у зв'язку знаявністю відповідних нормативних актів.
Тривалий час узаконодавстві не було визначено дане поняття із переліком усіх істотних ознакліцензування. Крім того законодавець, уживаючи термін «ліцензування»,часто підмінював його словосполученням «видача ліцензій». На сьогодні існує багато нормативних документів, які врегульовують питання ліцензування. Така їхкількість говорить, у першу чергу, про те, що інститут ліцензування не доситьчітко визначений Законом України «Проліцензування певних видів господарської діяльності», а також про необхідність удосконалення інститутуліцензування на теоретичному та практичному рівнях.

Списоквикористаних джерел:
 
1. Бекірова Е. Правова природаінституту ліцензування певних видів господарської діяльності // Підприємництво,господарство і право. – 2007, №10, ст. 95 — 97.
2. Закон України «Про ліцензуванняпевних видів господарської діяльності» // Відомості Верховної Ради України(ВВР), 2000, N 36.
3. Господарський кодекс України:Коментар. – Х.: «Одіссей», 2004. – 848 с.
4. Курило В. Державне ліцензування якправова підстава підприємницької діяльності з надання послуг щодо охоронивласності та громадян // Юридична Україна. – 2004, № 2, ст. 50 — 54.
5. Ліцензування в Україні / За ред.А.В. Шашкевич: Державний комітет України з питань регуляторної політики тапідприємництва. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 414 с.
6. Господарське право України:Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Н.О. Саніахметової. – X.: «Одіссей», 2005. – 608 с.
7. Господарське право України:Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М. К. Галянтич, С. М. Грудницька, О. М.Міхатуліна та ін. – К.: МАУП, 2005. – 424 с.
8. Господарське право:Навчальний посібник / Л.А. Жук, І.Л. Жук, О.М. Неживець. – К.: Кондор, 2003. –400 с.
9. Щербина В. С. Господарське право України: Навч.посібник. – К.: Атіка, 1999. – 336 с.
10. Постанова Кабінету МіністрівУкраїни «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарськоїдіяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу» від 29.11.2000 р.№ 1755
11. Указ Президента України «Продеякі заходи з дорегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 р.