Міністерствовнутрішніх справ України
Харківськийнаціональний університет внутрішніх справ
Сумськафілія
Курсоваробота з кримінального права
« Злочинна недбалість як виднеобережності »
Виконала студентка
Гмирко О. В.
Перевірив
ст… викладач Колесник М. О.
Зміст
Вступ
1. Необережністьяк основна форма вини у кримінальному праві. Види необережності
2. Інтелектуальнаознака злочинної недбалості
3. Вольова ознака злочинноїнедбалості
4. Випадок, як невиннезаподіяння шкоди
5. Порівняння злочинноїсамовпевненості та злочинної недбалості
Список використанихлітературних джерел
Вступ
Хочазлочини, вчинені з необережності, становлять лише 8-10% загальної кількостізлочинів, увага до них з боку науковців останнім часом суттєво зросла. І цезрозуміло. Незважаючи на суттєво нижчий рівень суспільної небезпечності осіб,які вчиняють ці делікти, рівень суспільної небезпеки наслідків часто набагатоперевищує той, яким характеризуються умисні злочини. Прикладами можуть бутитрагедія Чорнобиля, загибель пароплава «Адмірал Нахімов» які трапилисьвнаслідок злочинної поведінки відповідальних осіб, яка характеризувалась саменеобережною формою вини.
Дослідженнямпитання вини у формі необережності займалось багато правознавців. Якщо жзіставити загальні показники шкоди, що заподіюється від умисних злочинів, ітих, що заподіюються злочинами, вчиненими з необережності, то, за висновками В.Є. Квашиса, вони є порівнянними. Необережність передусім визначаєтьсяставленням до наслідків діяння, тому що суспільна небезпечність поведінкиперебуває поза сферою свідомості винного.
Необережнаформа вини характерна для порушень правил безпеки руху та експлуатаціїтранспорту, порушень вимог законодавства про охорону праці і безпекувиробництва, окремих службових злочинів. Не можна недооцінювати небезпекунеобережних злочинів. Як свідчить практика, значна частина матеріальних збитківзаподіюється необережними злочинами, котрі до того ж нерідко залишаютьсябезкарними. Недисциплінованість окремих осіб, їх зневажливе ставлення довиконання своїх службових і професійних обов'язків в окремих випадках призводятьдо катастрофічних за своїми масштабами і тяжкістю наслідків.
Мета:дослідити різновидність необережної форми вини – злочинну недбалість.
Задачі:
1. визначитиоб’єктивний та суб’єктивний критерій злочинної недбалості;
2. дативизначення поняттям вольова та інтелектуальна ознака непрямого умислу
3. дативизначення виду злочинної недбалості – випадок (казус), як невинному заподіяннюшкоди.
4. порівнятизлочинну самовпевненість та злочинну недбалість, як види необережності.
1. Необережність як основна форма вини у кримінальному праві.Види необережності
Необережністьпоряд зумислом — це основна форма вини у кримінальному праві. Необережна форма винихарактерна для порушень правил безпеки руху та експлуатації транспорту,порушень вимог законодавства про охорону праці і безпеку виробництва, окремихслужбових злочинів. Не можна недооцінювати небезпеку необережних злочинів. Яксвідчить практика, значна частина матеріальних збитків заподіюєтьсянеобережними злочинами, котрі до того ж нерідко залишаються безкарними.Недисциплінованість окремих осіб, їх зневажливе ставлення до виконання своїхслужбових і професійних обов'язків в окремих випадках призводять докатастрофічних за своїми масштабами і тяжкістю наслідків. Прикладом тому єаварія на Чорнобильській АЕС.
Уч. 1 ст. 25 КК зазначені два види необережності: злочинна самовпевненість(самонадіяність) та злочинна недбалість.
Згідноз ч. 2 ст. 25 КК необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особапередбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння(дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.
Зач. З ст. 25 необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачаламожливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії абобездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.
Аналізстатей Особливої частини КК показує, що в них у більшості випадків передбаченавідповідальність за необережні злочини у зв'язку з настанням суспільнонебезпечних наслідків (наприклад, статті 119, 286, 367). Ці нормисконструйовані за ознаками матеріального складу злочину. Із наведених вищевизначень злочинної самовпевненості і злочинної недбалості випливає, щозаконодавець у ст. 25 якраз і сформулював ставлення особи до наслідків свогодіяння, тобто дав ці визначення відповідно до матеріальних складів злочинів.Разом з тим окремі статті Особливої частини КК передбачають можливістьвідповідальності за самі дії (бездіяльність), вчинені з необережності.Наприклад, умисно або необережно можуть бути порушені правила охорони рибнихзапасів або диких водних тварин при проведенні вибухових робіт (ст. 250),правила міжнародних польотів (ст. 334). Ці норми сконструйовані за ознакамиформального складу злочину. При визначенні ознак такого складу необхідновстановлювати форму вини щодо самого діяння (дії, бездіяльності). [ 7 ].
Зач. З ст. 25 необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачаламожливості настання суспільна небезпечних наслідків свого діяння (дії абобездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.[ 8 ].
Хочазлочини, вчинені з необережності, становлять лише 8-10% загальної кількостізлочинів, увага до них з боку науковців останнім часом суттєво зросла. І цезрозуміло. Незважаючи на суттєво нижчий рівень суспільної небезпечності осіб,які вчиняють ці делікти, рівень суспільної небезпеки наслідків часто набагатоперевищує той, яким характеризуються умисні злочини. Прикладами можуть бутитрагедія Чорнобиля, загибель пароплава «Адмірал Нахімов» які трапилисьвнаслідок злочинної поведінки відповідальних осіб, яка характеризувалась саменеобережною формою вини. Якщо ж зіставити загальні показники шкоди, щозаподіюється від умисних злочинів, і тих, що заподіюються злочинами, вчиненимиз необережності, то, за висновками В. Є. Квашиса, вони є порівнянними.
Необережністьпередусім визначається ставленням до наслідків діяння, тому що суспільнанебезпечність поведінки перебуває поза сферою свідомості винного. Це випливаєіз законодавчого визначення видів цієї форми вини, яке зафіксовано в ст. 25 КК.Вказана норма встановлює, що злочин вважається вчиненим з необережності, «якщоособа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свогодіяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення»- злочинна самовпевненість ст. 25 ч. 2 КК, а також тоді, «коли особа непередбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння(дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити» — злочиннанедбалість ст. 25 ч. З КК. Як видно, усвідомлення суспільно небезпечногохарактеру поведінки та ставлення до неї перебуває поза законодавчоюконструкцією видів необережної вини. Це дає підстави стверджувати, що ненастаннянаслідків виключає кримінальну відповідальність, незважаючи на те, що ставленняособи до них підпадає під характеристики, які визначають необережність. Це, усвою чергу, свідчить про неможливість притягнення до кримінальноївідповідальності за незакінчений злочин (готування та замах), а також заспівучасть у злочині.
Виходячиз нормативного визначення необережності слід зазначити, що ця форма вини єконструктивним елементом злочинів із матеріальним складом, тоді як формальнимзлочинам, в яких суспільно небезпечні наслідки виведені за межі складу злочину,вона, як правило, не притаманна.
Водночасу деяких випадках законодавець передбачає необережність і для формальнихзлочинів. Прикладом може бути злочин, передбачений статтями 272 ч. 1, 273 ч. 1,274 ч. 1 та ін. у частині вчинення діянь, які створюють загрозу об'єктамкримінально-правової охорони.
Цейвид необережності, як і умисел, повинен аналізуватись з точки зорухарактеристики як інтелектуальної, так і вольової характеристики йогоскладових. [ 9 ].
Злочиннанедбалістьвідрізняється від інших видів вини (прямого і непрямого умислу, злочинноїсамовпевненості) тим, що особа не передбачає настання суспільно небезпечнихнаслідків. Для встановлення злочинної недбалості також необхідно проаналізуватиїї інтелектуальну і вольову ознаки. [ 5 ]
Законодавчаконструкція злочинної недбалості свідчить, що її можна характеризувати виключноз позиції інтелектуальної ознаки. Вольова ознака, відсутня, оскільки обсягомсвідомості злочинні наслідки не охоплюються. [7]
Законодавець,як і при описі самовпевненості, не вказує при недбалості на психічне ставленнясуб'єкта злочину до своєї дії або бездіяльності, а лише говорить у ч. З ст. 25КК про непередбачення особою настання суспільно небезпечних наслідків принаявності обов'язку та можливості такого передбачення. Це, однак, не означає,що тим самим у особи відсутнє взагалі будь-яке психічне ставлення до діяння,яке викликало суспільно небезпечні наслідки. У працях з психології таюриспруденції відзначається, що непередбачення наслідків свого діяння принаявності обов'язку і можливості їх передбачити — це наслідок певногопсихічного процесу, який відбувається у свідомості особи. Займаючи пануючестановище, він нейтралізує (пригнічує) обов'язок і можливість передбаченнясуспільно небезпечних наслідків.
2. Інтелектуальна ознака злочинної недбалості
Інтелектуальнаознака злочинної недбалості характеризується відсутністю в особи усвідомленнясуспільної небезпечності здійснюваної нею дії (або бездіяльності), а такожвідсутністю передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків.
Заставленням до діяння (дії, бездіяльності) можуть бути визначені такі варіантипсихічного стану:
а)суб'єктусвідомлює, що порушує певні вимоги обережності, але не передбачає можливостінастання суспільно небезпечних на слідків. Таке ставлення є характерним длявипадків, коли суб'єкт вважає свій відступ від потрібної поведінки неістотним інездатним набути негативного соціального значення. Наприклад, охоронець пропускаєбез належного дозволу на об'єкт, закритий для сторонніх, свого знайомого, негадаючи, що останній може використати перебування на цьому об'єкті для вчиненняпротиправної дії;
б)суб'єкт,здійснюючи свідомий вчинок, не усвідомлює, що в та кий спосіб він порушуєвимоги обережності. Наприклад, водій, керуючи транспортним засобом, не знизившвидкості до потрібної, тому що не помітив попереджувальний знак «Обмеженнямаксимальної швидкості». Продовжуючи рух, він вважає, що діє належним чином;
в)самедіяння суб'єкта позбавлене свідомого вольового контролю, але цей контрольвтрачено з його вини. Наприклад, робітник виробництва, перебуваючи у станісильного алкогольного сп'яніння і намагаючись встояти на ногах, хапається зарубильник, включає струм на лінію електропередачі у той час, коли на нійпроводяться ремонтні роботи.
Якбачимо, у названих випадках суб'єкт не усвідомлює суспільної небезпечностівчинюваної ним дії (або бездіяльності), що і є головною рисою в характеристиційого ставлення до свого діяння. [ 7; 5]
Інтелектуальнаознака злочинної недбалості характеризується відсутністю в особи усвідомленнясуспільної небезпечності здійснюваної нею дії (або бездіяльності), а такожвідсутністю передбачення можливості настання суспільне небезпечних наслідків. Непередбаченняможливості настання наслідків свідчить про зневажливе славлення особи досуспільних інтересів, її недостатню передбачливість при здійсненні службовихобов'язків, при виконанні спеціальних правил, які регулюють ту чи іншупрофесійну діяльність, при додержанні загальновизнаних норм людськогоспілкування. [ 3 ]
Непередбаченняможливості настання наслідків свідчить про зневажливе ставлення особи досуспільних інтересів, її недостатню передбачливість при здійсненні службовихобов'язків, при виконанні спеціальних правил, які регулюють ту чи іншупрофесійну діяльність, при додержанні загальновизнаних норм людського спілкування.При дбайливому, уважному ставленні до суспільних інтересів особа, як правило,передбачає можливі небезпечні наслідки своєї дії (бездіяльності) і абозапобігає їм, або відмовляється від такого діяння.
Привизначенні злочинної недбалості в поведінці особи важливе місце посідаєвстановлення обов'язку і можливості суб'єкта передбачити суспільно небезпечнінаслідки. Обов'язок, або повинність, передбачити наслідки («повинна була») втеорії кримінального права називають об'єктивним критерієм злочинної недбалості;можливість передбачення («могла») — суб'єктивним критерієм. Для констатаціїзлочинної недбалості необхідно сполучення об'єктивного і суб'єктивногокритеріїв.
Закон,передбачаючи вину у виді злочинної недбалості, не вказує, яким повинно бутиставлення особи до самого діяння, що призвело до настання суспільно небезпечнихнаслідків. Виходячи з того, що при злочинній недбалості особа не передбачаєможливості настання суспільно небезпечних наслідків, необхідно зробитивисновок, що винний не усвідомлює й суспільної небезпеки свого діяння, якепотягло шкідливі наслідки.
Такимчином, інтелектуальна ознака злочинної недбалості характеризується відсутністюу особи усвідомлення суспільної небезпеки вчинюваного нею діяння (дії абобездіяльності), а також відсутністю передбачення можливості настання суспільнонебезпечних наслідків. Тому сутність вини у цьому випадку полягає не вінтелектуальній ознаці, а у вольовій ознаці^ оскільки лише у зв'язку з вольовоюознакою це психічне ставлення отримує кримінально-правову оцінку.
3. Вольова ознака злочинної недбалості
Законодавчевизначення вольової ознаки злочинної недбалості пов'язане з двома критеріями — об'єктивним («повинна була») і суб'єктивним («могла їх передбачити» — маєтьсяна увазі передбачити настання шкідливих наслідків). [ 4 ].
Інтелектуальнаознака злочинноїнедбалості характеризується не усвідомленням або помилковим усвідомленнямфактичних ознак діяння. При цьому реальний рівень розвитку особи тасоціально-психологічна ситуація, в якій вона перебуває, давали їй можливістьусвідомлювати ці ознаки. Наявність такої можливості повинна бути поєднана зіснуванням обов'язку усвідомлювати ці ознаки.[ 1; 3 ]
Злочиннанедбалість — єдиний вид вини, при якому особа взагалі неусвідомлює суспільнонебезпечні наслідки — ані в реальному, ані в абстрактному вигляді. Такийфактичний психологічний розрив між свідомістю особи та наслідками її діяльностівикликав у теорії кримінального права думки щодо доцільності визнаннянедбалості видом вини. Однак цей підхід спростовується аналізом змістуінтелектуальної ознаки недбалості, яка характеризується як з негативної так і зпозитивної сторони.
Знегативної сторони недбалість визначається тим, що в особи відсутнєусвідомлення суспільної небезпеки вчиненого діяння, а звідси відсутнє іпередбачення злочинних наслідків.
Позитивнасторона полягає в тому, що винний повинен був і міг передбачити настаннясуспільно небезпечних наслідків своєї поведінки. «Повинен був» — складаєповинність, об'єктивний критерій недбалості, а «міг передбачити» — суб'єктивнийїї критерій. [ 9 ]
Об'єктивнийкритерій злочинноїнедбалості базується на вимогах персональної відповідальності суб'єкта. Цейкритерій означає обов'язок конкретної особи передбачити можливість настаннясуспільно небезпечних наслідків при здійсненні нею дій, які потребуютьдодержання певних заходів обережності. Це можуть бути як елементарні (прості)заходи, які застосовуються у процесі безпосереднього спілкування людей один зодним, так і складні, наприклад вимоги безпеки при здійсненні виробничоїдіяльності. Обов'язок бути уважним і обачливим при здійсненні відповідних дій,передбачити можливість настання їх небезпечних наслідків може випливати іззаконів, спеціальних правил (інструкцій, положень), які регламентують ту чиіншу службову або професійну діяльність, а також із загальновизнаних (доступнихдля розуміння всіма) норм людського спілкування. Відсутність обов'язку дляособи передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків(об'єктивного критерію) означає відсутність в її діяльності злочинноїнедбалості. Наприклад, Н. було притягнуто до кримінальної відповідальності зате, що, працюючи завідувачкою магазином, не перевірила якості ремонту печі. Прикористуванні піччю в магазині виникла пожежа, через те що піч було відремонтованонеякісно. Суд, аналізуючи суб'єктивну сторону діяння, допущеного Н., встановив,що вона не зобов'язана була передбачити можливість виникнення пожежі внаслідокнеякісного ремонту, оскільки контроль за такими роботами не входив до кола їїслужбових обов'язків. Справа щодо Н. була припинена через відсутність вини. [ 7;5 ]
Об'єктивнийкритерій злочинноїнедбалості — це обов'язок конкретної особи передбачити можливість настаннясуспільно небезпечних наслідків своїх дій, які потребують дотримання заходівобережності. Це можуть бути як елементарні заходи, які виникають у процесібезпосереднього спілкування людей, так і складні, наприклад, вимоги безпеки приздійсненні професійної діяльності. Обов'язок бути уважним і обачливим приздійсненні певних дій на особу покладають: закон, службове становище, фах,родинні стосунки, правила суспільного співжиття тощо. Об'єктивним цей критерійназивають тому, що він однаковий для всіх і не залежить від особливостейсуб'єкта.
Удеяких західноєвропейських юридичних школах такий критерій вдало називаютькритерієм «середньої людини». Мається на увазі те, що у конкретної особинаявність можливостей передбачення настання шкідливих наслідків свого діяннявизнається тоді, коли за даних обставин ці наслідки змогла б передбачити «середнярозсудлива людина», або, якщо це стосується сфери спеціальних знань,- «середнійспеціаліст», який володіє звичною для даної професії кваліфікацією («середнійлікар», «середній інженер» тощо).
Відсутністьобов'язку для особи передбачити можливість настання суспільно небезпечнихнаслідків (об'єктивного критерію) означає відсутність у її діянні злочинноїнедбалості.
Проте,встановлення одного лише об'єктивного критерію ще не перетворює відповіднепсихічне ставлення у злочинну недбалість. Для цього вимагається обов'язковевстановлення ще й суб'єктивного критерію. Вирішальне значення тут маєвстановлення фактичної можливості особи передбачити вказані у законі наслідки.Ця можливість пов'язується вже з індивідуальними властивостями конкретноїособи. Мається на увазі, що особа з її індивідуальними здібностями, розвитком,кваліфікацією та особливостями обставин, за яких було вчинене суспільнонебезпечне діяння, могла передбачити настання шкідливих наслідків. [ 4 ]
Цейкритерій означає обов'язок конкретної особи передбачити можливість настаннясуспільно небезпечних наслідків при здійсненні нею дій, які потребуютьдодержання певних заходів обережності. Це можуть бути як елементарні (прості)заходи, які виникають у процесі безпосереднього спілкування людей один з одним,так і складні, наприклад, вимоги безпеки при здійсненні професійної діяльності.Відсутність обов'язку для особи передбачити можливість настання суспільненебезпечних наслідків (об'єктивного критерію) означає відсутність в їїдіяльності злочинної недбалості.
Об'єктивнийкритерій дозволяє встановити наявність в особи обов'язку передбачити можливістьнастання суспільно-небезпечних наслідків. Цей обов'язок може бути зумовленийсоціальним становищем особи, її соціально-правовим статусом, стосунками зпотерпілим та іншими обставинами. Так особа, яка у встановленому закономпорядку має на праві власності вогнепальну зброю, зобов'язана дотримуватисявстановлених правил її зберігання та використання. Якщо внаслідок неналежногодотримання цих приписів настають передбачені кримінальним законом шкідливінаслідки, особа притягається до кримінальної відповідальності, оскільки вонамогла та повинна була передбачати можливість їх настання. [ 9 ]
Суб'єктивнийкритерій злочинноїнедбалості слід розглядати у тісному зв'язку з об'єктивним. Вирішальне значеннятут має встановлення фактичної можливості особи передбачити зазначені в законінаслідки. Цю можливість необхідно пов'язувати, по-перше, з індивідуальнимиякостями особи (вік, освіта, ступінь підготовленості та кваліфікації, знаннязагальних і спеціальних правил обережності, наявність життєвого і професійногодосвіду, інтелектуальний рівень, стан здоров'я тощо); по-друге, — з тієюконкретною обстановкою, в якій діяла певна особа. Наявність цих двох умовробить для суб'єкта реально можливим передбачення суспільно небезпечнихнаслідків. Вказівка в законі на те, що при злочинній недбалості, крімобов'язку, має бути і можливість передбачення суспільно небезпечних наслідківсвого діяння, виключає можливість об'єктивно поставити за вину. Тому немає винисуб'єкта щодо випуску на товарний ринок недоброякісної продукції (ст. 227 КК) уразі, якщо стандарти на продукцію змінено, але йому у встановленому порядку проце не повідомлено, і продукція продовжує випускатися на виробництві за старимистандартами. Незважаючи на обов'язок випускати продукцію відповідно довстановлених стандартів особа, яка не знає про їх зміни, в такомуразі не можепередбачити, що своїми діями допускає випуск недоброякісної продукції. [7; 5 ]
Суб'єктивнийкритерій визначаєтьсячерез встановлення фактичної можливості особи передбачити зазначені в законінаслідки. Цю можливість необхідно пов'язувати, по-перше, з індивідуальнимиякостями особи (вік, освіта тощо); по-друге — з тією конкретною обстановкою, вякій діяла дана особа.[ 8 ]
Суб'єктивнийкритерій визначає можливість такого передбачення. Він повинен фіксуватись напідставі аналізу здатності конкретної особи у відповідній життєвій ситуації, занаявності відповідних особистих характеристик (освіти, досвіду, стану здоров'яі т. ін.) передбачати можливість настання шкідливих наслідків. Як зазначає Ю.А. Красіков, «зтот критерий при определении наличия преступной небрежностиимеет превалирующее значение, так как преступная небрежность может бьіть тольков пределах возможно-го предвидения преступньїх последствий».[ 9 ]
Вольоваознака злочинноїнедбалості полягає у тому, що особа, маючи реальну можливість передбачитисуспільно небезпечні наслідки своєї поведінки, не мобілізує свої інтелектуальніта психічні здібності для того, щоб здійснити вольові дії, необхідні длязапобігання таким наслідкам. Щодо таких дій у особи немає характерних для воліпереживань — «треба», «це необхідно зробити», «я повинен їх здійснити», хочаситуація давала їй достатню інформацію (зовнішні сигнали) для цього, а засвоїми особистими якостями вона могла сприйняти й усвідомити цю інформацію таприйняти правильне рішення.
Якуже було зазначено, законодавець у ч. З ст. 25 КК сформулював визначеннянедбалості щодо злочинів з матеріальним складом. Що стосується злочинів ізформальним складом, то при описанні вини характеристику її ознак треба даватищодо діяння (дії або бездіяльності), а не щодо наслідків. Таке переміщеннятягне за собою заміну терміна з «не передбачала» на «не усвідомлювала». Звідсидля злочинів, які мають формальний склад, недбалість може бути визначено такимчином: особа, яка вчинила діяння (дію або бездіяльність), не усвідомлювала йогосуспільної небезпечності, хоча повинна була і могла це усвідомлювати. Наприклад,влітаючи на територію України, пілот іноземного літака, який ним керував, забувувімкнути відповідні розпізнавальні знаки. Продовжуючи політ, пілот неусвідомлював, що порушує правила міжнародних польотів, тобто здійснює суспільнонебезпечне діяння, передбачене ст. 334 КК, хоча повинен був і міг усвідомлюватицю обставину, якщо б виявив необхідну уважність. [ 5 7 ]
Вольоваознака злочинної недбалості полягає у тому, що особа, маючи реальну можливістьпередбачити суспільне небезпечні наслідки своєї поведінки, не мобілізує своїпсихічні здібності для того, щоб здійснити вольові дії, необхідні длязапобігання таким наслідкам, хоча ситуація давала достатню інформацію дляцього, а за своїми особистими якостями особа могла сприйняти і усвідомити цюінформацію та прийняти вірне рішення. [8]
4. Випадок, як невинне заподіяння шкоди
Відзлочинної недбалості слід відрізняти «випадок» («казус»). «Випадок» у судовійпрактиці зустрічається нерідко, а актуальність питань, які з ним пов'язані,досить висока, оскільки йдеться про наявність або відсутність вини у кожномувипадку. Особливо часто «випадок» зустрічається у справах про заподіяння шкодижиттю та здоров'ю людини, виробничий травматизм, порушення правил безпеки рухута експлуатації транспорту.
«Випадок»у правовій літературі розглядається як самостійний вид психічного ставлення досуспільно небезпечних наслідків. Він має місце тоді, коли наслідки, що настали,перебувають у причинному зв'язку з діянням (дією або бездіяльністю) особи, яка,однак, не тільки не передбачала можливості їх настання, а й не могла їхпередбачити. «Випадок» виключає вину в поведінці особи. На відміну відзлочинної недбалості «випадок» характеризується відсутністю суб'єктивногокритерію, який у поєднанні з об'єктивним визначає необережність як вид вини.Неможливість передбачення суспільно небезпечних наслідків може бути зумовленояк суб'єктивними особливостями особи (брак необхідних знань, навичок, досвіду,слабкі розумові здібності, хвороба тощо), так і тією конкретною обстановкою, вякій було вчинено діяння, що спричинило наслідки. Наприклад, М. і К. ішлипольовою дорогою. М., закурюючи, кинув у зарослий травою кювет палаючий сірник,який потрапив у бочку з-під бензину, що там лежала, внаслідок чого бензин, щозалишився на дні бочки, зайнявся і стався вибух. Дном бочки, що вилетіло, К.було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження. Сам же М. від вибуху не постраждав,бочки, що лежала в кюветі, не бачив. У цьому випадку М. не передбачавможливості заподіяння шкоди К. і не міг її передбачити.
«Випадок»(«казус») виключає кримінальну відповідальність відсутністю складу злочину(зокрема, вини) в поведінці особи відрізняти невинне спричинення шкоди (казус), який має місцеу випадках, коли особа не усвідомлює суспільно небезпечного характеру власноїповедінки, не передбачає можливості настання суспільно небезпечних її наслідківі при цьому не повинна була і не могла це ані усвідомлювати, ані передбачати.[11]
Зпозицій об'єктивного критерію казус характеризується відсутністю обов'язкупередбачення, а з позиції суб'єктивного критерію — можливості такогопередбачення.[ 10 ]
Прикладомказусу може бути випадок зі слідчої практики. Керуючи власною автомашиною марки«Москвич», В. їхав за вантажною автомашиною марки ЗІЛ, якою керував Н. Міжскатами заднього лівого колеса автомашини ЗІЛ потрапив камінь, який під часруху вилетів з колеса, розбив лобове скло автомашини «Москвич» і вбив В.Звичайно, у такій ситуації Н. не повинен був і не міг усвідомлювати суспільнонебезпечного характеру своїх дій та передбачати їх шкідливі наслідки.
Вчинененалежить віднести до невинного спричинення шкоди, яке виключає кримінальнувідповідальність.
«Випадок»у правовій літературі розглядається як самостійний вид психічного ставлення досуспільне небезпечних наслідків. Він має місце тоді, коли наслідки, що настали,перебувають у причинному зв'язку з дією (або бездіяльністю) особи, котра,однак, не тільки не передбачила можливості їх настання, а й не могла їхпередбачити. «Випадок» характеризується відсутністю суб'єктивногокритерію, який у поєднанні з об'єктивним визначає необережність як вид вини. [9; 5 ]
«Випадок»(«казус») виключає кримінальну відповідальність за відсутністю складузлочину (зокрема вини) в поведінці особи.
5. Порівняння злочинної самовпевненості та злочинноїнедбалості
Якщопорівнювати види необережності – злочинну самовпевненість та злочиннунедбалість то ми бачимо, що і та і інша характеризується інтелектуальною тавольовою ознаками.
Інтелектуальнаознака злочинноїсамовпевненості відображена у законі вказівкою на ставлення суб'єктадосуспільно небезпечних наслідків. На відміну від визначення умислу, закон немістить характеристики психічного ставлення особи до вчиненого нею діяння (дії,бездіяльності). В теорії кримінального права з цього питання висловлено різнідумки. Одні автори вважають, що особа при злочинній самовпевненості усвідомлюєсуспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності). Інші,навпаки, стверджують, що при самовпевненості у суб'єкта немає усвідомленнясуспільної небезпечності вчинюваного діяння, що інтелектуальна ознакасамовпевненості — це не позитивне усвідомлення суспільної небезпечності діяння,а обов'язок і можливість такого усвідомлення. Остання думка уявляється більшобґрунтованою.[ 5; 6 ]
Особа,діючи (не діючи) певним чином і усвідомлюючи фактичну сторону діяння, не оцінюєсвою поведінку як суспільно небезпечну, оскільки нейтралізує небезпеку (у своїйсвідомості) обставинами, котрі здатні, на її думку, запобігти можливостінастання суспільно небезпечних наслідків. Наприклад, майстер виробничоїдільниці направляє на роботу працівника, який прибув до нього, не провівши зним відповідного інструктажу з техніки безпеки. При цьому він просить іншихдосвідчених робітників, обізнаних з вимогами правил техніки безпеки,контролювати поведінку новачка і допомагати йому. У цьому разі майстер,розуміючи, що інструктаж необхідний, прагне нейтралізувати можливу небезпекусвого рішення обставинами, які, на його думку, не допустять спричиненнянегативних наслідків. Орієнтуючись на вжиті заходи, він не оцінює своє діянняяк суспільно небезпечне і цілком свідомо, з певною часткою упевненості,виключає таку оцінку. Разом із тим, як вже було зазначено, діючи самовпевнено,особа усвідомлює фактичну сторону діяння, що відповідає об'єктивним ознакамскладу злочину, такою мірою, якою це необхідно, щоб передбачити можливістьнастання суспільно небезпечних наслідків. У наведеному прикладі особаусвідомлює, що порушує відповідні правила техніки безпеки і це може призвестидо суспільно небезпечних наслідків.
Інтелектуальнаознака злочинноїнедбалості. Законодавець, як і при описі самовпевненості, не вказує, говорячипро недбалість, на психічне ставлення суб'єкта злочину до своєї дії абобездіяльності, а лише зазначає у ч. З ст. 25 КК про непередбачення особоюнастання суспільно небезпечних наслідків за наявності обов'язку та можливостітакого передбачення. Це, однак, не означає, що тим самим у особи немає взагалібудь-якого психічного ставлення до діяння, яке спричинило суспільно небезпечнінаслідки. У працях із психології та юриспруденції зазначається, щонепередбачення наслідків свого діяння за наявності обов'язку і можливості їхпередбачити — це наслідок певного психічного процесу, який відбувається усвідомості особи. Займаючи панівне положення, він нейтралізує (пригнічує)обов'язок і можливість передбачення суспільно небезпечних наслідків.
Такимчином, інтелектуальна ознака злочинної недбалості характеризується відсутністюв особи усвідомлення суспільної небезпечності вчинюваного нею діяння (дії абобездіяльності), а також відсутністю передбачення можливості настання суспільнонебезпечних наслідків від цього діяння. [ 11 ]
Завольовою ознакою відмінність злочинної самовпевненості від непрямого умислуполягає в тому, що при злочинній самовпевненості воля особи спрямована навідвернення можливості настання суспільно небезпечних наслідків. Розрахунокособи — конкретний, спирається на обставину (властивість, зв'язок діяння) чигрупу обставин, здатних, на її думку, відвернути настання наслідків. Вона уцьому впевнена. Однак, як було зазначено вище, у підсумку цей розрахуноквиявляється помилковим, неправильним, оскільки особа переоцінила можливостіобраних нею обставин. При непрямому ж умислі особа свідомо допускає настаннясуспільно небезпечних наслідків. При цьому в неї, як правило, немає розрахункуна відвернення наслідків. В окремих випадках воля особи нібито і спрямована нанедопущення наслідків свого діяння, тобто є розрахунок. Проте такий розрахунокі надія, яка ним була обумовлена, мають абстрактний характер. Надія, що виникаєу особи, є невиразною, пасивною за змістом, це надія на «якось-то буде», навипадковість, а не на конкретні обставини. Наприклад, суб'єкт, який штовхає уводу людину, котра не вміє плавати, з човна, що знаходиться посеред широкої іглибокої ріки, не має будь-яких достатніх підстав для реальної надії на те, щопотерпілий не загине. Тому теорія та судова практика розглядають такі випадкияк учинені з непрямим умислом.[ 9; 10 ]
Вольоваознака злочинноїнедбалості полягає у тому, що особа, маючи реальну можливість передбачитисуспільно небезпечні наслідки своєї поведінки, не мобілізує свої інтелектуальніта психічні здібності для того, щоб здійснити вольові дії, необхідні длязапобігання таким наслідкам. Щодо таких дій у особи немає характерних для воліпереживань — «треба», «це необхідно зробити», «я повинен їх здійснити», хочаситуація давала їй достатню інформацію (зовнішні сигнали) для цього, а засвоїми особистими якостями вона могла сприйняти й усвідомити цю інформацію таприйняти правильне рішення.[ 5 ]
Тобто,злочинна недбалістьвідрізняється від інших видів вини (прямого інепрямого умислу, злочинної самовпевненості) тим, що особа не передбачаєнастання суспільно небезпечних наслідків. Для встановлення злочинної недбалостітакож необхідно знати її інтелектуальну та вольову ознаки.
Такимчином відмінності злочинної недбалості від злочинної самовпевненості ми бачимов таблиці 1.
Необережність
Інтелектуальні ознаки
Вольові ознаки Злочинна самовпевненість Особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності) Легковажно розраховує на їх відвернення Злочинна недбалість Особа не передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності) ! Повинна була і могла їх передбачити
Табл.1.
Список використаних літературних джерел
1. Кримінальнийкодекс України. Науково – практичний коментар / за ред. Сташиса В.В. — Харків.«Одісей» 2007. – 1183с.
2. Кримінальнеправо в запитаннях і відповідях. Загальна частина. / за ред. Клименко В. А. — Київ.Аттіка. 2003. – 284с.
3. Кримінальнеправо України. Загальна та Особлива частини.: навч. посіб. — Київ. «Істина».2005. – 380с.
4. Кримінальнеправо України. Загальна частина. Підручник./ за ред. проф. Мельника В. І., доц…Клименка В. А. // Київ. Юридична думка. 2004. – 352с.
5. Кримінальнеправо України. Загальна частина. 3-те видання. / за ред. проф. Сташиса В. В.,Тація В. Я. // Київ. Юрінком Інтер. 2007. — 495.
6. Кримінальнийкодекс України зі змінами та доповненнями станом на 15 січня 2009 року. — Харків2009, — 288с.
7. Кримінальнеправо України. Загальна частина. Підручник / Бажанов. В. І., Баулін. Ю. В.,Борисов В. І. за ред. Бажанова В. І., проф. Сташиса В. В., Тація В. Я. – Київ –Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
8. Кримінальнеправо України. Загальна частина. Шелмяков П. О., Хохлова І. В. // Київ. 2006. –268с.
9. Кримінальнеправо України. Фріс П. П. Київ. Атіка. 2004. – 486 с.
10. НавроцькийВ. О. Основи кримінально – правової кваліфікації. – Київ. Юрінком. Інтер. 2006.– 702с.
11. ПітерЛейленд. Кримінальне право. Основи. Англійський підхід. Київ. Основи.1996 –208с.