Банк і банківська система

ВИЩА  ШКОЛА   ПРАВА
ПРИ  ІНСТИТУТІ   ДЕРЖАВИ   І   ПРАВА   ІМ. В.М.КОРЕЦКОГО
НАН  України.
Рівненське  відділення
Кафедра  правознавства.Курсова   робота
з  фінансового права   на   тему:
“Банк   і   банківська   система.”
Студента 2 курсу, групи П-    ,
денної форми навчання
Богдановича  Івана  Яковича
Науковий керівник:
Масюк Е.І.
Рівне

1.         СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ І ЗНАЧЕННЯБАНКІВ ПРИ ЇХНЬОМУ РІШЕННІ… 2
2.         БАНКІВСЬКА СИСТЕМА… 3
3.         НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ… 3
4.         РОЛЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В КРЕДИТНІЙ СИСТЕМІ… 5
5.         ФУНКЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ… 6
6.         РОЗРАХУНКОВІ ФУНКЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ… 7
7.         РАХУНКИ І ДЕПОЗИТИ… 8
8.         КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ… 9
8.1.      Вигляди і форми кредитних угод… 9
8.2.      Етапи видачі кредиту… 11
8.2.1.   Заявка і інтерв'ю з клієнтом… 11
8.2.2.   Вивчення кредитоспроможності і оцінка ризику… 11
8.2.3.   Підготовка до укладення договору… 11
8.2.4.   Кредитний моніторінг… 11
9.         ЛІЗИНГ І ФАКТОРИНГ… 11
10.      РЕЗЕРВИ… 12
11.      ОПЕРАЦІЇ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ… 12
12.      ЗАБАЛАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ… 13
13.      ТРАСТОВІ ОПЕРАЦІЇ… 14
14.      НЕОБХІДНІСТЬ НАЛАЖУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ… 16
 
1.            СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ І ЗНАЧЕННЯ БАНКІВ ПРИ ЇХНЬОМУ РІШЕННІ.
Розвитоктак званого, внутрішнього бартеру, все більш активне проникнення в оборотіноземної валюти, широке розповсюдження всіляких платіжних суррогатів призвелидо разбаллансуваня грошової системи.
Відбуваєтьсярізке збільшення прибутків населення, не подкреплене відповідним підвищеннямобсягів виробництва товарів і платних послуг. Тут відбивається вплив яксуб'єктивних, так і об'єктивних чинників — передусім реалізація соціальноїпрограми. Серйозний вплив є і від становлення ринкових відношень, що для нашоїекономіки, основаної на тоталітарних принципах, виявилося, в відомому ступенінеприйнятним. Не зпрацьовують економічні міри, що обмежують надмірне наполвненяканалів звернення наявними грошами.
Зстворенням сотень комерційних і кооперативних банків, більшість з яких стализдійснювати касове обслуговування клієнтури, стан загострився. В касахкомерційних банків стали осідать випущені в обіг гроші. От як склалася данаситуація в 1991 році. За I півріччя залишки грошей у населення у порівнянні зтим же періодом 1990 року збільшилися в 1.6 раз, тоді як розмір оборотної касикомерційних банків у порівнянні з початком року зріс в 14 раз. Подібне'заморажування' банками грошових засобів, вилучення їх з господарського оборотусвідчать про недосконалість діючого банківського механізму, що приводиться до скороченняприбуткової бази підприємств і самих банків.
Осьчому необхідні невідкладні міри, направлені на забезпеченнястабилизациибанковского діла. Перші кроки вже зроблені. Створена дворівневабанківська система – Національний Банк України (НБУ) в єдиному комплексі зширокою мережею комерційних і кооперативних банків, а також спеціальнихкредитних установ.
Вперіод становлення ринкових інфраструктур пріоритетний розвиток отрималикомерційні банки.
Іце природно, оскільки такі формування ринкового типу, як акціонерні товариства,асоціації, концерни можуть нормально функціонувати, тільки спираючись нарозвернуту мережу нових кредитних інститутів.
КомерційніБанки вже налагодили достатньо розвинені стабільні партнерські відношення здержавними, кооперативними і суспільними організаціями. В той же час доки несклалися належні контакти з орендарями, фермерами, громадянами, зайнятимиіндивідуальною трудовою діяльністю.
Самев цій сфері повинно належати пріоритетне право малим банкам, яких середкомерційних зараз більшість.
Якіпереваги  банківського механізму? В області кредитування практично не існуєобмежень в використанні позичкових засобів. Це — надання позичок на іноваційнізаходи, створення виробничого потенціалу, тобто спорудження і реконструкціяпідприємств, цехів, впровадження передових техніки і технологій, організаціявипуску всіляких товарів і виробів. З допомогою банківського кредиту можутьбути успішно проведені приватизація і роздержавлення власності, операції зцінними паперами.
КомерційніБанки мають право фінансувати витрати, пов'язані з інвестуванням, купувати іпродавати іноземну валюту, видавати гарантії, виявляти консультативні,експертні послуги, займатися лізинговими і факторинговыми операціями.Міжнародні валютні операції, конвертація валютних ресурсів, касовеобслуговування і ощадне діло — також функція комерційних банків.
Акумуляціябанками вільних грошових засобів і вкладення їхн в діло в самых різноманітнихформах звичайно приносить високі прибутки не тільки самим банкам, але і їхнімклієнтам.
Фундаторами(засновниками)комерційних банків можуть бути як юридичні особи, так і громадяни. Не виключенепритягнення в склад фундаторів і іноземних партнерів. Банкам надане правовідкривати філії як всередині країни, так і за рубіжем. Всі це має надійнуправову основу. В банківській сфері вперше знайшли конкретний прояв признакидемонополізації, ділової конкуренції. Безумовно, розвиток ринкових відношеньбуде стимулювати подальше вдосконалення банківської системи, зростання її ролів зміцненні економічних зв'язків.2.            БАНКІВСЬКА СИСТЕМА.
Банкомє установа, створена для притягнення грошових засобів і розміщення їх від свогоімені на умовах повернення, платності і терміновості.
Банкиприймають і розміщують грошові вклади, привертають і надають кредити,здійснюють розрахунки по дорученню клієнтів і банків-кореспондентів і їхнєкасове обслуговування, вчиняють інші, не суперечні законодавству і передбаченіїхніми статутами операції, починаючи від ведення рахівниці і кінчаючи наданнямконсультаційних послуг. Ці операції можуть проводитися як в карбованцях, так ів іноземній валюті. В той же час необхідно мати на увазі, що закон забороняєбанкам здійснювати діяльність в сфері матеріального виробництва,торговлиматериальными цінностями, всіх виглядів страхування.
Які в інших країнах, банки на Україні не відповідають по зобов'язанням держави, адержава по зобов'язанням банків, окрім випадків, передбачених законодавством,або коли банки і держава приймають на себе таку відповідальність.
Банківськасистема складається з двох блоків. Перший — НБУ. Другий блок — комерційнібанки.3.            НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ.
НаціональнийБанк України є центральним банком країни.
Вінпідзвітному Верховній Раді і незалежний від виконавчих і розпорядчих органівдержавної влади.
Основнізадачі НБУ:
-    Забезпечення тривалості грошовоїодиниці;
-    Проведення грошового звернення,розрахунків і валютних відношень;
-    Захист інтересів кредиторів і вкладниківна основі визначення правив регулювання діяльності комерційних банків іконтролю за їхнім дотриманням;
-    Сприяння розвитку економіки, створеннюєдиного ринку України і його інтеграції в світову економіку.
Врамках резервної системи він виконує:
-    Емісійні;
-    Кредитні;
-    Розрахункові;
-    Управлінські функції.
НаНБУ покладене регулювання діяльності комерційних банків за метою створеннязагальних умов для функціонування комерційних банків і впровадження принципівсумлінної банківської конкуренції. При Цьому в поточну діяльність комерційнихбанків НБУ не втручається. Його регулюючі і контрольні функції направлені напідтримання стабільності грошово-кредитної системи, захист інтересівбанківських кредиторів і вкладників. Він видають в порядку, передбаченомуЗаконом про банки, ліцензії на скоїння банківських операцій, в тому числі віноземній валюті.
Заметою забезпечення фінансової прочности банку і захисту інтересів йогоклієнтів, НБУ визначає порядок формування з прибутку комерційних банківстрахових і резервних фондів, призначених для покриття можливих збитків,встановлює для цих банків наступні економічні нормативи:
-    Мінімальний розмір статутного капіталу;
-    Граничне співвідношення між розміромвласних засобів банка і сумою його активів;
-    Показники ліквідності балансу;
-    Розмір обов'язкових резервів, щомістяться в НБУ;
-    Максимальний ризик на одногопозичальника;
-    Максимальні розміри валютного,процентного і курсового ризиків.
Заметою забеспечення экономічної тривалості функціонування банківської системиНБУ встановив також наступні економічні нормативи діяльності комерційнихбанків:
-    Норматывы достатності капіталукомерційного банку;
-    Нормативи ліквідності балансукомерційного банку;
-    Мінімальний розмір обов'язковихрезервів, що депонуються в НБУ;
-    Максимальний розмір ризику на одногопозичальника.
Прицьому Нацбанк застосовує нормативи як директивного характеру,обов'язкові для виконання всіма комерційними банками, так і оціночні, щовикористаються для аналізу їхньої діяльності і фінансового стану.
Достатністькапіталу комерційного банку визначається мінімально допустимим розміромстатутного капіталу банка і граничним співвідношенням всього його капіталу ісуми активів з урахуванням оцінки ризику.
Банкизабов’язані підтримувать постійну відповідність між обсягами притягнення ірозміщення ресурсів з урахуванням термінів кредитних операцій.
Принедодержанні комерційним банком встановлених економічних нормативів і вимогліквідності балансу НБУ має право:
-    Збільшити розмір коштів банка, щодепонуються в НБУ;
-    Ставити питання перед фундаторами банкапро проведення заходів по оздоровленню фінансового стану банка і в необхіднихвипадках його реорганізації або ліквідації.
ВстановленіНБУ привила регулювання діяльності комерційних і кооперативних банків включаютьпорядок формування комерційними банками фонду регулювання кредитних ресурсівбанківської системи України. В цілях подальшого розвитку економічних засобівуправління кредитною системою, підвищення ефективності використання кредитнихресурсів, концентрації їх на рішенні пріоритетних загальнодержавних програм ізадач НБУ утворить цей фонд за рахунок частини привернутих банками ресурсів ідепозитів.
Депонуваннязасобів може бути здійснене частково або повністю в формі вкладень в облігаціїДержавної внутрішньої позики України.
Розмірзасобів, що підлягають депонуванню, банк розраховує, виходячи з залишківвикористаних коштів на 1 число кожного місяця.
НБУможе надавати короткострокові кредити комерційним і кооперативним банкам зарахунок наявних в його распорядженні кредитних ресурсів в межах встановленоголіміту кредитування. Рішення питання про надання кредиту принимется на основіаналізу фінансового стану комерційного банку, перспектив погашення кредиту, зурахуванням фактичного формування власних ресурсів і притягнення банком засобівна розрахункові, поточні, депозитні і інші рахунки підприємств, організацій ікооперативів та розміщення ресурсів.
Кредитуванняздійснюється на основі договорів, в яких передбачаються взаємні зобов'язання іекономічна відповідальність сторін, термін і розміри позички, зобов'язання НБУпо вчасному наданню кредиту, порядок його видачі і погашення, процентна ставка,умови її зміни, зобов'язання комерційного банку по заставі і вчасномуповерненню кредиту, зміст інформації, що представляється НБУ для перевіркизабезпечення кредиту. В такому договорі можуть міститися і інші умови по угодісторін.
Вякості забезпечення кредитів можуть прийматися гарантії одержувачів, щорозташуються відповідними грошовими і матеріальними ресурсами, вільними відзастави. Процентні ставки по кредитам, що надаються комерційним, кооперативнимбанкам Національним Банком України, встановлюються Правлінням НБУ.4.            РОЛЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В КРЕДИТНІЙ СИСТЕМІ.
Банківськасистема сьогодні — одна з найважливіших і невід'ємних структур ринковоїекономіки. Розвиток банків і товарного виробництва і звернення історичні шлопаралельно і тісно переплітався. При цьому банки, виступаючи посередниками вперерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва.
КомерційніБанки відносяться до особливої категорії ділових підприємств, що отримали назвафінансових посередників. Вони привертають капітали, заощадження населенняидругие грошові засоби, що вивільнюються в процесі господарської діяльності, інадають їхн в тимчасове користування іншим економічним агентам, що потребуютьдодаткового капіталу. Банки створюють на нові вимоги і зобов'язання, що стаютьтоваром на грошовому ринку. Так, приймаючи вклади клієнтів, комерційний банкстворює нове забов’язання — депозит, а видаючи позичку — нова вимога допозичальника. Цей процес створення нових зобов'язань складає суттєвістьфінансового посередництва. Ця трансформація дозволяє подолати складнощі прямогоконтакту сберегателей і позичальників, возникающи із-за несовпадения необхіднихсум, що пропонуються і, їхніх термінів, прибутковості, і т.д.
Масштабифінансового посередництва в сучасній економіці поистине величезні. Подання проце дасть статистика грошових потоків. В цій системі врахування господарствоподіллене на ряд секторів: домашні господарства, ділові підприємства, державніучереждения, фінансові інститути, закордонний сектор.
Надлишок
коштів Пропозиція Попит
Надлишок
коштів />
Фіз.лиця
Ділові фірми
Держ.установи
Финансові інститути
Закорд. сектор
Фіз.лиця
Ділові фірми
Держ.установи
Финансові інститути
Закорд. сектор /> Финансова система /> /> />
Вкраїнах з розвиненою економікою сектор домашніх господарств є, як правилопостачальником капіталу для інших секторів. Сектор ділових фірм в умовахнормальної економічної конъюнктуры зазнає дефіциту грошових засобів. Державнийсектор звичайно дефіцитний, тому держава виступає позичальником на ринкуссудных капіталів. Закордонний сектор може мати як дефіцит, так і избыток засобівв залежності від стану платіжного балансу країни по поточним операціям і сальдомежстранового рухи капіталу.5.            ФУНКЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ.
Термін«Комерційний Банк» возник на ранніх етапах розвитку банківського діла, коли банкиобслуговували здебільшого торгівлю ( commerce), товарообмінні операції іплатежі. Основною клієнтурою були торговці. Банки кредитовали транспортирвку,зберігання і інші операції, зв'язані з товарообменом. З розвитком промисловоговиробництва виникли операції по короткостроковому кредитуванню виробничогоциклу: позички на поповнення оборотного капіталу, створення запасів сировини іготових виробів, виплату зарплати і т.д. Терміни кредитів поступовозбільшувались, частина банківських ресурсів почала використовуватися длявкладень в основний капітал, цінні папери. Інакше Кажучи, термін 'комерційний''банк' втратив свій сенс. Він значити 'діловий' характер банка, йогоорієнтованість на обслуговування всіх виглядів господарських агентів незалежновід роду їхньої діяльності.
Сьогоднікомерційний банк здатний запропонувати клієнту до 200 виглядів різноманітнихбанківських продуктів і послуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкамзберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть при надто несприятливійгосподарській конъюнктуре. Слідує враховувати, що далеко не всі банківськіоперації повсякденно присутсвуют і використовуються в практиці конкретногобанківського учереждения ( наприклад, виконання міжнародних розрахунків аботрастовые операції). Але є певний базовий набір, без якого банк не можеіснувати і нормально функціонувати. До таких операцій, що конструюють банкавідносять:
-    Прийом депозитів;
-    Здійснення грошових платежів ірозрахунків;
-    Видавання кредитів.
Систематичневиконання означених функцій і створює той фундамент, на якому зиждется роботабанка. І хоча виконання кожного вигляду операцій зосереджене в спеціальнихвідділах банка і здійснюється особливою командою співробітників, вонипереплітаються междусобой. Так, банки володіють унікальною спроможністюстворювати засоби платіжа, що испльзуются в господарстві для організаціїтоварного звернення і розрахунків. Йдеться про відкриття і ведення чекової ііншої рахівниці, що служить основою безготівкового обороту. Господарство неможе існувати і розвиватися без добре відлагодженої системи грошовихрозрахунків. Звідси велике значення банків, як організаторів цих розрахунків.
Створенняплатіжних засобів тісно зв'язане з депозитною функцією кредитування банківськихклієнтів. Депозит може виникнути двома шляхами: в результаті внесення клієнтомнаявних грошей в банк або же в процесі банківського кредитування. Ці операціїпо-різному відіб'ються на величині грошової маси в країні. Якщо клієнт внесгроші до затребування, те вони перетворилися з наявних в безготівкові. Загальнасума грошей в господарстві не змінилася. Якщо же гроші зараховані на депозит,та загальна кількість грошей в господарстві збільшилася, бо банк своєїоперациейсоздалновые платіжні засоби. Зворотна чинність — знищення відбуваєтьсяпри знятті клієнтом наявних зі лічби і при списании грошей з депозиту дляпогашення кредитів. Спроможність комерційних банків збільшувати і зменшуватидепозити і грошову масу широко використовується центральним банком, що черезсистему обов'язкових резервів управляє динамікою кредиту.
Другапростора функціональна сфера діяльності банків — посередництво в кредиті.Комерційні Банки, як вже говорилося, виконують роль посередників міжгосподарськими одиницями, що накопичують і потребувати грошових засобів. Вонинадають володарям вільних капіталів зручну форму зберігання грошей в виглядірізноманітних депозитів, що забезпечує цілість грошових засобів і удовлятворяетпотреба клієнта в ліквідності. Для багатьох клієнтів така форма зберіганнягрошей більш більш прийнятна, ніж вкладення в облігації або акції. БанківськийКредит — теж надто зручна і в багатьох випадках незамінна форма фінансовихпослуг, що дозволяє гнучко враховувати потреби конкретного позичальника іпрспосабливать до них умови отримання позички (в відзнаку від ринку ціннихпаперів, де терміни і інші умови позики стандартизовані).
Окрімвиконання базових функцій, банк пропонують клієнтам безліч інших фінансовихпослуг. Наприклад, банки здійснюють різного роду довірчі операції длякорпорацій і приватних осіб, зв'язаних з передачею майна в управління банку надовірчій основі, покупкою для клієнтів цінних паперів, управлени нерухомістю,виконання гарантійних функцій по облігаційним випускам.6.            РОЗРАХУНКОВІ ФУНКЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ.
Платіжниймеханізм — структура економіки, що опосредует 'обмін речовин' в господарськійсистемі. Засоби платіжа діляться на наявні і безготівкові. В великому оборотідомінують безготівкові платежі і розрахунки а в сфері роздрібного товарообменаосновна маса правочинів опосредуется наявними грошами, незважючи на те, що востанні десятиріччя активно впроваджуються форми безготівкового розрахунку.Існує велика різноманітність виглядів безготівкових розрахунків:
-        Переказний вексель — це безумовнийписьмовий наказ, що адресувався однією особою (векселедавцем) іншій особі(платнику) і підписаний особою, що видавали вексель, про виплату на вимогу абона певну дату суми грошей третьому учаснику (бенефициару), його наказу абоподавцю. Головне застосування векселя сьогодні — зовнішня торгівля, де вексельмає ряд важливих достоинств, виступаючи элемнетом кредитування і як засібврегулювання боргів. Покупець, видавши вексель, одержує відстрочку платіжа іможе мобілізувати необхідну суму, реалізувавши куплений товар. З Іншого Боку,продавець, одержавши вексель в оплату за отгруженный товар, має можливість абозберігати його до закінчення терміну, або сплатити цим векселем своїмконтрагентам за постачання товару, або продати вексель банку і отримати по ньомусуму достроково за винятком певного відсотка.
-        Банківська тратта — це переказнийвексель, де векселедавцем і платникам виступає один і той же банк. Це дуженадійний документ розрахунків, що по ступеню ліквідності рівнозначному наявнимнаявним грошам. Часто такі тратти на прохання клієнта виписує відділення банкав провинции на його головну контору.
-        Простий вексель — безумовне письмовезобов'язання однієї особи перед іншим сплатити зумовлену суми грошей на вимогуабо на фіксовану дату його подавцю.
-        Чек — це безумовний наказ клієнта банку,ведучому його поточний рахунок, сплатити певну суму подавцю чека, його наказуабо іншому означеному в чекові особі. Володар лічби одержує чекову книжку івиписує чеки в межах залишку засобів на лічбі (або понад цей залишок, якщо єдоговір про овердрафте). Чекове звернення породжує взаємні претензії банківдруг до друга. Тому створюються клиринговые, або розрахункові, палати, щовиробляють взаємні розрахунки вимог банків друг до друга. Можливо декільказасобів кліринга:
·    Всередині одного банку;
·    Через місцеві розрахункові палати;
·    Через мережу банків-кореспондентів;
·    Через розрахункову мережу центральногобанку.
Привикористанні місцевого кліринга банки обмінюються чеками через розрахунковупалату і роблять один остаточний платіжа за підсумками балансу розрахунків задень, щоб покрити різницю між сумою чеків, поданими до оплати іншим банкам, ісумою чеків, полученнюх від інших банків і що підлягають оплаті клієнтамиданого банку. Остаточний платіж виробляється також безготівковим шляхом — черезцентральний банк.
Комп'ютернареволюція виявила глибокий вплив на характер і технологію грошових розрахунків.Розвиток отримали дві системи автоматизованих розрахунків: 'роздрібні' системиелектронних розрахунків і міжбанківські системи перекладу засобів. В США внинішній час є чотири системи роздрібних платежів:
-    Автоматичні розрахункові палати. АРПвиконують функції розрахункових палат, але паперові носії замінені магнітними,на яких вони мають формат, зручний для скоростной обробки на ЕОМ. АРП особливоефективні при здійсненні масових, регулярно платежів, що повторюються.
-    Банківські автомати. Банківські автомативстановлюються в приміщеннях готелів, супермаркетов, университетских будинків,вокзалів і т.д. Автомати нинішньої єенерації дозволяють выполять наступніоперації:
·    Зняття грошей з поточного або ощадногорахунки в банку;
·    Отримання позички в межах відкритоголіміту;
·    Депонування грошей на лічбі з одночаснимотриманням депозитної квитанції;
·    Отримання в будь-який момент про станлічби клієнта в банці;
·    Переклад засобів з однієї лічби наінший;
·    Обмін іноземних банкнот на місцевувалюту;
Банківськіавтомати представляють велику вигоду для клієнтів банка, бо знижуютьнеобхідність подорожей в банк для скоїння повсякденних операцій.
-    Термінали в торрговых крапках. Доки неотримали розвитку і знаходяться в эксперементальной стадії. Ідея полягає втому, щоб здійснювати оплату повсякденних покупок в крамницях, кафі ірестораню, бензоколонках і т.д.
-    Банківське обслуговування вдома — щеодин перспективний елемент розрахунків. Це комплекс послуг за наданням клієнтамбанка фінансової інформації, а також здійсненню по їхній ініціативі банківськихправочинів з передачею інформації по телефонним лініям. Ця форма припускаєнаявність у клієнта персонального комп'ютера.7.            РАХУНКИ І ДЕПОЗИТИ.
Понад90% всієї потреби в грошових засобах для здійснення активних операцій банкпокриває за рахунок привернутих засобів. Традиційно основну частину цих засобівскладають депозити, т. Е. Гроші, внесені в банк клієнтами — приватними особамиі компаніями, що зберігаються на їхній рахівниці і що використаються ввідповідності з режимом лічби і банківським законодавством.
Вбільшості країн класифікація депозитної рахівниці заснована на врахуванні двохмоментів: терміну депозиту до моменту вилучення і категорії вкладника.
-    Депозити до затребування — дадутьможливість володарям одержувати наявні гроші по першій вимозі і здійснюватиплатежі з допомогою виписки чека. Головною гідністю цієї рахівниці є їхнявисока ліквідність, можливість ихнепосредственного использованиявкачествезасобу платіжа. Основний недолік — відсутність сплати відсотків по лічбі.Внесок і вилучення грошей здійснюється як частинами, так і повністю в будь-якийчас без обмежень. Володар лічби сплачує банку комісію за користування лічбою ввигляді твердої місячної ставки або за кожний виписаний чек.
-    Нау-рахунки — депозитні рахунки, на щоможна виписувати розрахункові тратти, аналогічні траттам. Основний принципполягає в поєднанні ліквідності з отриманням прибутку. Рахунки відкриваютьсятільки приватним особам і безприбутковим організаціям. Від володаря невимагається зберігання мінімального залишку.
Терміновіі ощадні рахунки.
Націй рахівниці зберігаються засоби, що приносять володарю процентний прибуток іне призначені для розрахунків з третіми особами. Особливістю сберегательнхрахівниці є те, що вони не мають фіксованого терміну і від володаря невимагається попереднього повідомлення про зняття засобів. Терміновий вклад маєчітко певний термін, по ньому виплачується фиксированый відсоток і, як правило,є обмеження по достроковому вилученню вкладу.
Депозитнийсертифікат — документ про внесення до банку термінового вкладу з фіксованим терміномі ставкою відсотка. Це вигляд ліквідних інструментів грошового ринку. Купившисертифікат, фірми і приватні особи можуть з вигодою інвестувати капітал, а ввипадку необхідності — перетворити його в наличность.
Недепозитныеджерела притягнення ресурсів.
Порядз веденням депозитної рахівниці, банки всі частіше використають інші засобимобілізації грошових капіталів, головним чином шляхом отримання позик нагрошовому ринку. Основна мета цих операцій — поліпшення ліквідної позиціїбанка. До найбільш распостраненным форм притягнення засобів відносяться:
-    Отримання позик на міжбанківськомуринку. На цьому ринку продаються і купуються депозити, що зберігаються нарезервній лічбі в центральному банці. Многие банки, що є на резервній лічбіизбыточные засобу (у порівнянні з обов'язковим мінімумом) надають їхн в позичку(часто на один діловий день).
-    Угода про покупку цінних паперів ззворотним викупом. Правочини такого роду являють собою короткострокові позикипід обеспечениеценными паперами, де право розпорядження забезпеченнямпереходить до кредитора. Умовою операції служить зобов'язання позичальникавикупати цінні папери на строго встановлену дату і по заздалегідь певній ціні.
-    Облік Векселів і отримання позичок уцентрального банку. Як правило, ці позички короткострокові. Призначення їхн взаповненні нестачі ресурсів у комерційних банків, викликане сезонними чинникамиі черезвычайными обставинами. Облік Векселів і тратт полягає в достроковійоплаті їхн за деякий комісійний збір.
-    Випуск комерційних паперів. Комерційніпапери — це короткострокові зобов'язання без забезпечення, що випускаютьсявеликими компаніями з високої кредитоспособностью. Мета випуску отриманняоборотних засобів для фінансування сезонних потреб в оборотному капіталі. Їхняприбутковість вище, ніж по державним.8.            КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ.8.1.  Вигляди і форми кредитних угод.
Впрактиці банків проводиться розмежування між комерційними позичками іперсональними кредитами. Этимкатегориям відповідають різноманітні виглядикредитних угод, визначальних умови надання позики, його погашення і т.д.
Кредитикомерційним підприємствам можна поділити на дві групи:
-    Позички для фінансування оборотногокапіталу;
-    Позички для фінансування основногокапіталу.
Першагрупа зв'язана з нестачею у підприємства грошових засобів для покупки елементівоборотного капіталу, необхідних для повсякденних операцій. Це в основномукороткострокові кредити терміном до одного року. Друга група уявлена середньо-і довгостроковими кредитами для покупки нерухомості, землі, обладнання і т.д.
Допершої групи відносяться:
-    Кредитна лінія — угода між банком іпозичальником про максимальну суму кредиту, яку остання зможить використати втечію зумовленого терміну і з певними умовами. Ця форма використовується дляпокриття сезонних влияний або приросту дебіторської заборгованості. Частозабезпеченням кредитної лінії служать кредитуемые банком запаси абонеоплаченные рахунки.
-    Відновлювана кредитна лініяпредоставляетя банком, якщо позичальник зазнає тривалої нестачі оборотнихзасобів для поддержанияопределенногообъем виробництва. Погасив частина кредитупозичальник може отримати нову позичку в межах встановленого ліміту і термінудії договору.
-    Позички на черезвычайные потреби.Видаються банком для фінансування разового ектраординарного збільшення потребиклієнта в оборотних засобах, зв'язаного з отриманням великого замовлення,укладення вигідного правочину і іншими черезвычайными обставинами.
-    Перманентная позичка на поповненняоборотного капіталу. Кредити такого роду видаються на декілька років і маютьметою покрити тривалий дефіцит фінансових ресурсів позичальника. Погашенняведеться в розстрочення. Ці позички часто видають під первоначальное розвитокділа.
Додругої групи відносять:
-    Термінові позички видаються на термінбільш одного року в формі одиничного кредиту або серії послідовних позик івикористовуються для придбання машин, обладнання, ремонту будинків,рефинансирования боргів і т.д. Типовий термін — 5 років.
-    Позички під закладную застосовуються дляфінансування покупки будинків, землі. Вони розраховані на тривалий термін(більш 15 років).
-    Будівельні позички видаються на періодбудівельного циклу (до 2-х років). Позичальник регулярно виплачує відсоток.Після Цього позичка переоформляется в закладную і починається виплата основногоборгу.
-    
Щостосується позичок індивідуальним позичальникам, те вони зв'язані з придбаннямнерухомості.
-    Позички під закладную. Основна формакредиту під нерухомість — повністю що амортизується закладная з фіксованимвідсотком. Забезпеченням кредитаслужитпокупаемая нерухомість; сума боргупогашается рівними сумами протягом всього терміну дії позички.
-    Позички з погашенням в розстроченнязастосовуються для покупки товарів тривалого користування. Часто позичка не єповністю що амортизується: вона припускає великий платіжа в кінці терміну імістить умову зворотного викупу. Т. е. Позичальник по свойому вибору може абопогасить позичку повністю, або передати товар банку по остаточной вартості воплату неоплаченного боргу.
-    Відновлювані позички. Позичальникувідкривається кредитна лінія з правом отримання кредиту в течію певноготерміну. Умови погашення визначаються побажаннями позичальника. Відсотокначисляється на реально отриману суму.
-    Існує також така розповсюджена формакредиту, як ломбардный кредит. Він подразумевает застава майна або прав. Принаданні ломбардного кредиту застава оцінюється не по повній вартості, авраховується, в залежності від вигляду рухомого майна, тільки частина йоговартості. Така оцінка зв'язана з ризиками, що виникають при реалізації застави.Ломбардный кредит надається під заставу:
·    Цінних паперів;
·    Товарів;
·    Дорогоцінних металов;
·    Фінансових вимог.
Вартістькредиту складається з відсотків і комісійних платежів.8.2.  Етапи видачі кредиту.8.2.1.    Заявка і інтерв'ю з клієнтом.
Клієнт,що звертається вбанкзаполучениемкредита, представляє заявку, де містятьсявхідні дані про необхідну позичку: мета, розмір кредиту, вигляд і термінпозички, передбачуване забезпечення. Банк вимагає, щоб до заявки були доданідокументи і фінансові звіти, що служать обгрунтуванням прохання про наданняпозички і причини, що пояснять звернення в банк. В склад пакету супровіднихдокументів входять: Баланс, лічба прибутків і збитків за останні 3 року, Звітпро рух касових надходжень, прогноз фінансування, нологовые декларації,бізнес-плани. Заявка надходить до кредитного робітника, що проводить бесіду зкерівництвом підприємства. Він повинен точно визначити рівень керівництва іпорядок ведення дів, обговорить тонкости виконання зобов'язань.8.2.2.    Вивчення кредитоспроможності і оцінка ризику.
Якщопісля інтерв'ю вирішене продовжити роботу з клієнтом, те документи передаютьсяв відділ по аналізу кредитоспособности. Там проводиться поглиблене і ретельнеобстеження фінансового положення компанії- позичальника, при цьому експертамнадаються дуже широкі повноваження.8.2.3.    Підготовка до укладення договору.
Цейетап називається структурированием позички, на якому визначаються основніхарактеристики позички:
-    Вигляд кредиту;
-    Сума;
-    Термін;
-    Засіб погашення;
-    Забезпечення;
-    Ціна кредиту;
іншіумови.8.2.4.    Кредитний моніторінг.
КонтрольЗа ходом погашення позички і виплатою пройентов по ній служить важливим етапомвсього процесу кредитування. Він полягає в переодическом аналізі кредитногодосьє позичальника, перегляді кредитного портфеля банка, оцінці стани позичок іпроведенні аудиторських перевірок.9.            ЛІЗИНГ І ФАКТОРИНГ.
Цяформа применима до фінансування довгострокової оренди дорогого обладнання.Згідно договору про лізинг орендар одержує в довгострокове користуванняобладнання за умови внесення переодических платежів володарю обладнання.Арендодателями могит бути промышденны підприємства, що є свої лізинговікомпанії, а також спеціалізовані лізингові компанії. Є різноманітні виглядилізингу:
1.  Оперативний лізинг.Мощныефирмы-производителимогут бути зацікавлені не в продажі своєї продукції, ав здачі її в оренду. Договір полягає, як правило на 3-5 років.
2.  Лізинг нерухомості. Певні фірмистворюють в співробітництві з банком великі об'єкти типу заводського цеху, щоможуть використовуватися по-різному. Після закінчення терміну оренди, щоскладає 15-20 років, об'єкт продається орендару.
3.  Фінансовий лізинг. Цей виглядподразумевает здачу в оренду таких товарів, як літаки, автомобілі, комп'ютери.Термін составлят 2-6 років. В фінансовому лізингу служби технічногообслуговування і ремонту раздельны.
Ставкипо лизинги розраховуються исхлдя з издержек виробництва, відсотків, податків.
Факторинг.
Банк-чинниккупує вимоги будь-якої компанії і після цього самий одержує платежі по них. ПриЦьому йдеться, як правило, про вимоги, що звертаються короткострокові, щовиникають з товарних постачань. В опреации факторинга є три учасника: чинник,первоначальный кредитор і боржник, отримуючий від клієнта товари з відстрочкою платіжа.Чинник веде всю бухгалтерію, бере на себе обов'язки по попередженню боржникапро платежі, виконує інкасацію вимог, а також несе весь ризик, зв'язаний зповним исвоевременнымпоступлениемпла. Видатки клієнта складаються з комісійнихі факторского збору, складатися з відсотків за наданий аванс і прибулиавансової компанії.10.         РЕЗЕРВИ.
ЗаЗаконом банки зобов'язані зберігати резерв в певній пропорции до своїхзобов'язань по депозитам. Суми на резервній лічбі і касова наличность служатьпершим рубіжем, що гарантуються платоспроможність банка. Це первинний резервбанка. Однак цей резерв не забезпечує загальної потреби банка в ліквіднихзасобах. В випадку непередбаченого відкликання депозитів банку знадобитьсядруга лінія резервів, щоб не відкликати позички або продавати цінні папери. Довторинних резервів відносять деякі вигляди короткострокових активів. Цеказначейські векселі, цінні папери, банківські акцепти. Резервна норма одна зінструментів фіскальної політики держави.11.         ОПЕРАЦІЇ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ.
Інвестиційнийпортфель банка строго структурируется законом. Це Означає, що держававстановлює норму відсотка, згідно якій певна частина (до 90%) должа складатисяз цінних паперів держави, інша — приватних підприємств. Первинне розміщеннявсіх виглядів цінних паперів уряду відбувається в порядку аукціонного продажу,де в першу чергу удовлетворяютя заявки, що пропонують наивысшую ціну ( ставку).Вторинне звернення відбувається на внебиржевом ринку. Ринок створює групадилерских фірм, ведучих активні операції по покупці і продажу державнихзобов'язань. В умовах економічного спаду уряд через центральний банкнамагається стимулювати господарську активність і купує у дилерів державнізобов'язання, збільшуючи їхні резервні рахунки. В умовах інфляційного бумадержава продає дилерам свої зобов'язання і тим скорочує їхню ліквідність.Корпоративні облігації в значно більшому ступені, ніж державні подверженырискунеплатежа. Банкипокупают тільки высококлассные папери в відповідності зоцінкою кредитними агенствами зв'язаного із ними ризику.
Розрізняютьдва вигляду інвестиційної політики банка: пасивна і агресивна.
Пасивнастратегія характеризується рівномірним розподілом інвестицій між випускамирізної терміновості. Ця політика банк розподіляє вкладення в короткострокові ідовгострокові зобов'язання рівномірно, щоб забезпечити гарну прибутковість іліквідність.
Агресивнастратегія. Цієї політики дотримують великі банки, що є великий портфельінвестиційних паперів і прагнути до отримання максимального прибутку від цьогопортфеля. Цей засіб вимагає значних засобів, бо він зв'язаний з великоюактивністю на ринку цінних паперів, при якій необхідно використати експертніоцінки і прогнози стану ринку ринку цінних паперів і економіки в цілому. Так,якщо крива прибутковості знаходиться на відносно низькому рівні і буде попрогнозам підвищуватися, те це обіцяє зниження курсів твердопроцентных паперів.Тому банк буде купувати короткострокові облігації, що по мірі зростання процентнихставок будуть подаватися до викупу і реінвестуватися в більш прибуткові активи(наприклад позички).12.         ЗАБАЛАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ.
Ціоперації не минають по рахівниці банка до певного моменту і не відбиваються вйого балансі. В багатьох випадках банк тут виступає як агент, брокер, невитрачаючи власних засобів, а продавши свою репутацію, надаючи гарантію істраховку від ризику. Договірні зобов'язання банка можна поділити на дві великігрупи: договірні і умовні зобов'язання і комісійні послуги.
1.            Договірні і умовні зобов'язання — цяобіцянка банка виробити в майбутньому що-те чинності на прохання клієнта.Умовні зобов'язання зв'язані з наданням засобів в випадку настаннянепередбаченої події. Банк приймає на себе зобов'язання і забезпечує клієнтузахист від ризику.
-    Зобов'язання по торговим правочинам.Типовий представник — комметческий акредитив. Банк, що відкриває аккредетив,гарантує клієнту виплату третій стороні встановленої суми при виконанні певнихумов. Комерційний акредитив — це умовне зобов'язання, тат як по немму не можебути вироблений платіж без надання відповідних документів.
-    Фінансові гарантії. Гарантія — обіцянкабанка подкрепить діюче зобов'язання третьої сторони і виконати його, якщосторона не зможить виконати його сама. Наявність гарантії полегшує отриманнякредиту і, якщо вона надана солідним учереждением, може істотно знизитивартість цього кредиту для позичальника. Розглянемо два вигляду фінансовихгарантій: акредитиви стэнд-бай і зобов'язання по видаванню позичок.
Поакредитиву стэнд-бай банк-емітент зобов'язується сплатити опреденнную сумуконтракту бенефициару тільки в тому випадку, якщо клієнт самий не зможить цезробити. Акредитиви можуть застосовуватися для гарантування постачання в термінтоварів, виконання правочинів з опціоном. Однак основна сфера застосуванняакредитивів — гарантування випуску боргових зобов'язань, що є твердий термінпогашення. Позика повинен бути погашен з засобів, отриманих від реалізаціїпроекту. За відкриття акредитиву банк стягає одноразову комісію.
Зобов'язанняпо банківським позичкам. Йдеться про формальні (або неформальных), усні угодибанка і клієнта, в який банк висловлює намір ссудить клієнту певну суму грошейпо погодженій ставці, звичайно прив'язаної до ставки грошового ринку. Задомовленість сплачується комісія і клієнт може скористуватися кредитом впотрібний час в межах ліміту, зумовленого угодою. Окрім комісійної винагородибанк може зажадати від клієнта зберігання компенсаційного залишку на поточномурахунку. Основна негативна сторона подібних угод полягає в прийнятті банкомризику по кредиту, коли позика буде реально отримана.
ЗазначеніВище форми зв'язані з істотним ризиком для банку. Особливо небезпечна ситуаціяможе настати тоді, коли велике число позичальників водночас зажадають від банкувидачі кредитів по укладеним договорам.
2.            Секьюритизация активів. Йдеться пропродаж на ринку частини активів банка (головним чином зобов'язань клієнтів повиданим позичкам) в формі цінних паперів, забезпечених цими активами іпогашаемых з засобів, що надходять від позичальників. Інша форма такий продажу- передача частини позичок, первоначально виданих банком іншим кредитнимучереждениям.
Сенсобох засобів полягає в тому, щоб покращити ліквідність, знявши частина рисковыхактивів зі свого балансу. Дрібні неликвидные позички, идентичные по характеру,термінам і прибутковості, об'єднуються в один пакет, і на їхній основівипускаються цінні папери, що продаються кінцевим інвесторам. Це дозволяєбанку, по-перше, покращити ліквідність і знизити процентний і кредитныц ризик,зв'язаний з цими активами, і, по-друге, одержувати додатковий прибуток,продовжуючи обслуживати позики, інкасувати процены і платежі по основномуборгу. Секьюритизация представляє надто складну процедуру, в якій задействованырізноманітні фінансові і нефинансовые учасники: банк- ініціатор кредитногоправочину, трастовое учереждение, инестиционный банк, страхова компанія,нонечный інвестор. Цей процес складається з наступних етапів:
А)    Банк-ініціаторвидає клієнтам позички.
Б)    Трастовыйфілія банка або незалежна траст-компанія купує у банку дебіторські рахунки поцим позичкам і випускає під них цінні папери.
В)    Інвестиційнийбанк зобов'язується розмістити перехідні цінні папери.Он«пакетирует»однородные позички, створюючи забезпечення ціннихпаперів, і розміщує випуск серед кінцевих інвесторів.
Г)    Страховакомпанія забезпечує повне або часткове страхування випуску цінних паперів,одержуючи комісію.
Д)    Інвесторкупує цінні папери, вносячи гроші філії банка або трасту, і набуваємо права наотримання відсотків і відшкодування загальної вартості паперів по закінченніїхнього терміну.
Е)    Позичальникибанка вносять суми в погашення боргу і відсотків по позикам.
Ж)   Грошіперераховуються в фонд викупу перехідних паперів.
И)    Понаступленнии терміну інвестори подають цінні папери до викупу.
Врезультаті банк-ініціатор знімає позички, надані клиенам, зі свого балансу,але, як правило, продовжує обслуговувати правочин, инкассируя платежі івідсотки по позичкам і вносячи їхн в фонд погашення перехідних цінних паперів.
3.            Програми управління кассовымиактивами.Этагруппа послуг зв'язана з продажем банками різного роду послуг, зв'язаних зрозрахунками за комісію без використання активів, находящихся на балансі банка,і без прийняття на себе договірних або умовних зобов'язань.
Сутьцього вигляду послуг полягає в поєднанні засобів прогнозування і управліннягрошовими потоками, що виникають в ході виробничої і збутової діяльностікомпаній, з контролем за станом банківської лічби і інвестуванням сум, щовивільнюються з обороту. З допомогою програм по управлінню касовими залишкамибанки допомагають компанії прискорити інкасацію грошових сум, контролювативидатки, мати точну інформацію, де знаходиться вільна грошова наличность, якаїї величина і як вигідно використати ці засоби. Програма направлена передусімна прискорення обробки грошових переказів, що надходять в користь компанії.
Дляприскорення інкасо платіжних документів застосовується система поштовихшухлядів. Банк відкриває на пошті абонементна шухляда для клієнта і течія днячерез певні інтервал часу посилає отримання що прибуває кореспонденції, Післядоставки платіжних документів, що служать для в банк відправляють їхн самымкоротким маршрутом в адресу платників, зараховують суми на лічбу клієнта іреєструють каждяй що надійшов депозит.
Прискоренаобробка документів і швидке зосереджння надходжень на єдиній лічбі дозволяєскоротити частку неприбыльных касових резервів в активах корпорацій.13.         ТРАСТОВІ ОПЕРАЦІЇ.
Многиекомерційні банки приймають на себе функції довіреного особи і виконують в ційролі різноманітні операції для своїх індивідуальних і корпоративних клієнтів.Наприклад, бізнесмен хоче, щоб його син щорічно одержував частину від капіталу,находящегося у його батька в банці, а по досягненні совершеннолетия отримаввесь капітал. Деякі комерційні банки не виконують жодних інших функцій, окрімтрастовой. Є три основні категорії трастовых послуг для фізичних осіб:
1-    розпорядження майном після смерті володаря;
2-    управління майном на довірчій основі і піклування;
3-    агентські функції.
1.       Розпорядження після смерті в користьспадкоємців — найбільш распространенныйвиддоверитель послуг. Повинна бутискладений докладний опис майна, сплачені борги, а сума, що залишаласярозподілена між спадкоємцями згідно закону.
2.       Управління майном в формі тресту можемати різноманітну правовуюоснову: заповіт, спеціальна угода, розпорядженнясуду. Вигляди трастів, находящихся в управлінні банків, надто різноманітні:
-    Довічний траст учереждается особою подомовленості з банком. Наприклад, клієнт перекладає гроші в довірче управліннябанку, доручаючи йому виплачувати прибуток в течію його життя, а після смертіпередати капітал дружині і дітям.
-    Страховий траст виникає, якщо клієнтпризначає банк довіреною особою по страховому полісу і доручає йому виплачуватиприбуток своїй дружині після його смерті і передати суму полиса дітям післясмерті дружини.
-    Корпоративний траст учереждается в формімайна, закладываемого в банці в забезпечення випуску облігацій компанії.
-    Траст в користь наемных що служать можемати форму пенсійного фонду або плану участі в прибутках. В першому випадкупідприємець вносить гроші по затверджуваній схемі в фонд, находящийся вуправлінні банком, для покупки аннуитетов або прямих виплат співробітникам подосягненні пенсионноговозраста. Якщо робітники вносять гроші в фонд, те вінназивається пенсійним трастом з участю, якщо немає — без участі. В другомуслучаепредпринимательпереводи траст-фонд, відкритий в банці для последущегорозподілу внесків і наступних прибутків від фонду в користь робітників компаніїпо досягненні пенсійного віку або на іншу дату.
3.       Агентські функції відрізняються відтрасту тим, що в випадку трасту довірена особа одержує юридичне право нарозпорядження власністю, а при агентських відношеннях право залишається упринципала. Агентські функції полягають в наступному:
-    Зберігання цінностей в сейфе. Банкодержує, зберігає і видає цінності по дорученню принципала без будь-якихініціатив або активних функцій.
-    Зберігання майна з активними функціями.Банк не просто зберігає цінності в сейфе, а купує і продає їхн, одержує по нихприбуток, діючи згідно інструкціям принципала.
-    Управління. Банк виконує всіх функціїхранителя майна і активно управляє власністю, наприклад аналізує стан портфеляцінних паперів, дасть рекоммендации і пропонує засоби інвестування капіталу іт.д. Якщо в ведення банка здається реальна власність, банк може здавати її внайм, експлуатувати в відповідності з інструкціями принципала.
-    
Банкивиконують агентські функції для ділових фірм:
-    Агент по трансферту. Банк виконує длякорпорації операції по передачі права власності на акції і іменні облігації відодного володаря до іншого.
-    Реєстратор акцій. Банк веде врахуваннявипущених цінних паперів, щоб не припустити їхньої надмірної емісії, щокарается законом.
-    Банк виконує роль депозитаріюрізноманітних цінностей під час фінансових реорганизаций.
-    Банк бере на себе функції агента повиплаті диведендов по акціям і відсотків (а також погашенню основного боргу) — по облігаціям компанії.
Траст-відділбанка надає численні послуги і фінансові консультації індивідуальнимрозпорядникам, опікунам і адміністраторам, керуючим чужим майном на довірчійоснові.14.         НЕОБХІДНІСТЬ НАЛАЖУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ.
ТакимЧином, ми бачимо, що банки грають дуже важливу роль в економіці. Тому саме зналаживания нормально системи, що функціонує банківської потрібне починативихід з кризового положення, що склалось у нас в країні. В нинішній час, взв'язки з нестачею квалифициорванных кадрів і навальним зростанням кількостікомерційних банків в цю сферу ідуть мало підготовані робітники, що не маютьспеціального утворення. Це призводить до незадовільної роботи банковимпрагненню їхн просто швидше заробити гроші.
Зачастуюбанки видають кредити підприємствам, навіть не перевіривши їхн состоятельность.Всі це призводить до погіршення економічної ситуації в країні.
Томуя вважаю, що необхідно упорядкувати роботу банків, збільшити контроль за їхньоюдіяльністю, і, тільки після цього, можна переходити до оздоровлення всієїекономіки.

ЛІТЕРАТУРА:
 
1.Усоскин В.М.«Современный коммерческий банк. Управление и операции.»,М: ИПЦ «Вазар-Ферро», 1994.
2.Рид Э., Коттер Р., Гилл Э., Смит Р. «Коммерческие банки», М:Прогресс, 1983.
3.Э.Роде «Банковские операции».
4.Спицын И.О., Спицын Я.О. «Маркетинг в банке», «Тарнекс»,1993
5.«Коммерческие банки: создание и организация деятельности»
6.Жyрнал «Финансы» N 9 за 1992 год
7.Жyрнал «Нормативные акты по финансам, налогам и страхованию»приложение к жyрналy «Финансы», N 8,9,10 за 1992 год
8.Газета «Экономика и жизнь», N 37,38 за 1992 год