Зміст
1. Заходиадміністративного припинення: поняття, класифікація
2. Адміністративно-запобіжнізаходи
Список використаної літератури
1. Заходиадміністративного припинення: поняття, класифікація
Адміністративнийпримус є одним із видів державного примусу. Йому, як і державному примусу вцілому, притаманні риси, сутність яких зводиться до використання державнимиорганами, а в окремих випадках і громадськими об'єднаннями засобів примусовогохарактеру з метою забезпечення належної поведінки людей. Разом з тим,адміністративний примус має низку характерних особливостей, які дозволяютьвідрізняти його від судового й громадського примусу. Такими особливостями є те,що:
адміністративнийпримус використовують у державному управлінні для охорони суспільних відносин,що виникають у цій сфері державної діяльності;
механізмправового регулювання адміністративного примусу встановлює підстави й порядокзастосування відповідних примусових заходів;
порядокзастосування примусових заходів здебільшого регулюють норми адміністративногоправа, що включають норми законодавства або адміністративно-правові норми актіввиконавчих органів;
застосуванняадміністративного примусу — це результат реалізації державно-владнихповноважень органів державного управління, і лише у виключних, встановленихзаконодавством випадках, такі засоби можуть застосовувати суди (судді);
адміністративнийпримус використовують для: а) запобігання вчиненню правопорушень; б) припиненняадміністративних проступків; в) притягнення до адміністративноївідповідальності.
Протиправнаповедінка може виявитися в конкретному адміністративному правопорушенні або внеодноразових, систематичних протиправних діях, антигромадській поведінціокремих осіб. Це обумовлює необхідність застосування державними органами абопосадовими особами до певних суб'єктів різноманітних засобів припиненняантигромадських діянь, а також адміністративних проступків. Серед засобівадміністративного примусу заходи адміністративного припинення, щовикористовують у адміністративному порядку, найчисленніші. Їх застосуванняобумовлено потребою швидкого й ефективного припинення посягань на інтересиокремих громадян, держави та громадських об'єднань.
Заходиприпинення правопорушень — це примусове зупинення протиправних діянь, що носятьознаки адміністративного проступку (а в деяких випадках — і кримінальнийхарактер), спрямоване на недопущення шкідливих наслідків і забезпеченнязастосування до винної особи адміністративного стягнення, а у виключнихвипадках — і кримінального покарання.
Учинному законодавстві, спеціальній літературі немає вичерпного переліку йчіткої класифікації цих заходів, як і єдиної думки щодо того, які саме заходислід вважати заходами адміністративного припинення. Разом з тим, слідвідзначити достатньо повне регулювання в законодавстві заходів припинення таумов їх застосування.
Заходиприпинення умовно можна поділити на дві групи — загального та спеціальногопризначення.
Дозаходів припинення загального призначення належать: 1) адміністративнезатримання; 2) особистий огляд і огляд речей; 3) вилучення речей і документів;4) тимчасове відсторонення від роботи інфекційних хворих; 5) примусовелікування осіб, що страждають на небезпечні для оточуючих захворювання; 6)тимчасове відсторонення від керування засобами транспорту; 7) припинення робіті заборона експлуатації механізмів тощо.
Застосуванняцих заходів регулюється низкою законів. Так, адміністративне затримання, щозастосовують з метою припинення адміністративних порушень, встановлення особи,забезпечення своєчасного й правильного розгляду справ і виконання постанов посправах про адміністративні правопорушення, проведення особистого огляду,огляду речей і вилучення речей та документів, регламентовано КпАП (статті260—263, 267), Законом України «Про міліцію» (ст. 11), Митним кодексом України(ст. 57) та іншими законодавчими актами.
Відповіднодо чинного законодавства адміністративне затримання особи, яка вчинилаадміністративне правопорушення, може тривати не більш ніж три години, завинятком випадків, коли законодавчими актами встановлено інші строки. Особистийогляд і огляд речей як заходи припинення адміністративних проступків здійснюютьз метою забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.Вимоги до процесуального оформлення цих дій регулюють ст. 264 КпАП, Митнийкодекс, Закон України «Про Службу безпеки України» та інші законодавчі акти.
Примусовелікування, тимчасове відсторонення від роботи інфекційних хворих, примусовелікування осіб, що страждають на небезпечні для оточуючих захворювання,використовують різні управлінські органи. Ці заходи можуть бути застосованіщодо осіб, хворих на наркоманію, злісних алкоголіків, хворих на СНІД тощо.Тимчасове відсторонення від керування засобами транспорту, припинення робіт ізаборону експлуатації механізмів застосовують працівники міліції, відповідніоргани. Так, працівники міліції згідно зі ст. 11 Закону України «Про міліцію»мають право затримувати, відстороняти від керування транспортними засобамиосіб, які перебувають у стані сп'яніння, а також тих, що не мають документів направо керування або користування транспортними засобами, затримувати йдоставляти в установленому порядку транспортні засоби для тимчасовогозберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках. Органам державногосанітарного нагляду надано право тимчасово усувати від роботи інфекційних хворих.
Наведенийперелік заходів адміністративного припинення загального призначення не євичерпним, оскільки вони досить численні та різноманітні, застосовуються врізних галузях суспільного життя й різними суб'єктами з компетенцієюконтрольно-наглядового характеру. Так, до них можна віднести анулюваннядозволів на придбання, зберігання та носіння зброї і боєприпасів громадянами,підприємствами, установами й організаціями, перевірку місць їх зберігання,проведення огляду виробничих, складських та інших приміщень, вилучення вгромадян і посадових осіб предметів та речей, заборонених або обмежених уобігу, вилучення ліцензій на здійснення окремих видів діяльності. Довідповідних видів адміністративного примусу належать і примусові заходи щодовпровадження в життя антимонопольної політики, впорядкування фінансової системитощо.
Слідзазначити, що за умов надзвичайного стану посилюється застосування заходівадміністративного примусу, тому що органи, які здійснюють управління в цихумовах, одержують надзвичайні повноваження. Відповідно до статей 16 і 18 ЗаконуУкраїни «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р. (зізмінами) можуть вживатися такі заходи: заборона перебувати на вулицях та вінших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи вустановлені години доби; тимчасове вилучення в громадян зареєстрованоївогнепальної зброї та боєприпасів, а в підприємств, установ і організацій такожнавчальної військової техніки, вибухових, отруйних і сильнодіючих хімічнихречовин; вислання порушників громадського порядку, які не є жителямимісцевості, де введено надзвичайний стан, за їх рахунок; тимчасове виселеннялюдей з місць, небезпечних для проживання; тимчасова заборона будівництванових, розширення діючих підприємств та інших об'єктів; мобілізація ресурсівдержавних підприємств, установ, організацій тощо.
Дозаходів припинення спеціального призначення належать: а) заходи фізичноговпливу; б) спеціальні засоби; в) використання вогнепальної зброї.
Заходифізичного впливу застосовує міліція та працівники інших органів внутрішніхсправ з метою охорони громадського порядку, громадської безпеки й боротьби зізлочинністю на підставі Закону України «Про міліцію». У розділі 3 цього Законунаведено перелік спеціальних засобів, визначено умови й межі застосуваннязаходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї. Насамперед,застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї має передуватипопередження про намір їх використання. У разі неможливості уникнути застосуваннясили вона не повинна перевищувати міру, необхідну для виконання покладених наміліцію обов'язків, і має зводити до мінімуму можливості заподіяння шкодиздоров'ю правопорушників та інших громадян. Заборонено застосовувати заходифізичного впливу, спеціальні засоби й вогнепальну зброю до жінок з явнимиознаками вагітності та малолітніх, крім випадків вчинення ними груповогонападу, що загрожує життю й здоров'ю людей, працівників міліції, чи збройногонападу або збройного опору.
Слідзвернути увагу на те, що заходи припинення значною мірою притаманні органамвнутрішніх справ, державним інспекціям. Інші державні органи використовують їхне так часто.
Заходиприпинення тісно пов'язано із заходами запобігання та адміністративнимистягненнями, яким вони часто передують, оскільки забезпечують умови для їхзастосування.
Підчас використання заходів як адміністративного запобігання, так і припиненняадміністративних проступків органи державного управління повинні суворододержуватися принципу законності. Це забезпечується систематичним контролем збоку вищих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правомадміністративного та судового оскарження, іншими встановленими законодавствомспособами.
2. Адміністративно-запобіжнізаходи
Назваадміністративно-запобіжних заходів зумовлена їх профілактичною спрямованістю. Цізаходи конкретної фактичної підстави застосування не мають, вонивикористовуються для попередження, профілактики правопорушень, а також дляпідтримання правопорядку за надзвичайних обставин, оскільки загроза суспільнимі особистим інтересам, заподіяння їм шкоди можуть виникнути не тільки внаслідоквчинення правопорушення, айв результаті стихійного лиха, дій душевнохворих абомалолітніх тощо. Держава змушена тоді вдаватися до обмеження прав, застосуванняпримусових заходів до осіб, невинуватих у порушенні норм права.
Такимиє дії органів охорони здоров'я, які примусово лікують інфекційних хворих,ветеринарної медицини, що здійснюють карантинні заходи тощо. В більшості подібнихвипадків правопорушення відсутнє, однак свобода дій особи обмежується, відповіднізаходи адміністративного впливу застосовуються незалежно від згоди чи бажанняостанньої, тобто мають примусовий характер.
Адміністративно-запобіжнізаходи виконують особливі правоохоронні функції, які відрізняють їх від іншихзаходів адміністративного примусу, що і визначає їх окреме місце в системіостанніх. На відміну від заходів адміністративного припинення вони неприпиняють безпосередньо правопорушення або об'єктивно протиправні діяння, а попереджують,відвертають їх вчинення. Водночас окремі запобіжні заходи за своїм характеромнаближені до заходів адміністративного припинення, у зв'язку з чим у літературіне завжди однозначно вирішується питання про віднесення тих чи інших конкретнихзаходів до відповідного виду примусу. Основним і єдиним критерієм відмінностітут є наявність або відсутність правопорушення.
Адміністративно-запобіжнізаходи не виконують функції покарання особи, до якої вони застосовуються, щохарактерно для адміністративних стягнень, тому не потребують встановлення винипорушника як обов'язкової умови застосування.
Основноюметою застосуванняадміністративно-запобіжних заходів є їх спрямованість на:
а) недопущення,відвернення правопорушень;
б) забезпеченнягромадського порядку і громадської безпеки у різних надзвичайних ситуаціях;
в) попередженнянастання шкідливих наслідків у зазначених ситуаціях.
Отже,адміністративно-запобіжні заходи становлять комплекс заходів впливу морального,фізичного, організаційного та іншого характеру, які дають змогу виявляти і недопускати правопорушення, забезпечувати громадський порядок і громадськубезпеку за різних надзвичайних обставин.
Цізаходи застосовуються багатьма органами та їх посадовими особами: міліцією,внутрішніми та прикордонними військами, службою безпеки, контрольно-наглядовимиорганами (державними інспекціями) тощо.
Порядокзастосування окремих адміністративно-запобіжних заходів регулюється значноюкількістю законів та інших нормативних актів. Це Митний кодекс України, закониУкраїни «Про міліцію», «Про прикордонні війська України», «Про Службу безпекиУкраїни», «Про ветеринарну медицину», положення про різні державні інспекції таін.
Чіткийперелік адміністративно-запобіжних заходів ані в законодавчих актах, ані вспеціальній літературі до цього часу не визначено. У зв'язку з цим унормативних актах досить часто зустрічається термінологічна плутанина, а влітературі як запобіжні необґрунтовано аналізуються деякі заходи припинення.Більше того, визнання того чи іншого заходу примусовим фактично здійснюєтьсялише на доктринальному (теоретичному) рівні. Такий стан речей не можна визнатизадовільним, оскільки в кожному випадку застосуванням цих заходів реальнообмежуються права і свободи громадян.
Середадміністративно-запобіжних заходів чільне місце посідають наступні.
1. Перевіркадокументів.
Так,працівники міліції мають право перевіряти у громадян документи, що посвідчуютьїх особу, при підозрі у вчиненні правопорушення, а також інші документи,необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль завиконанням яких покладено на міліцію (п. 2 ст. 11 Закону «Про міліцію»). Зподібною метою перевіряти документи мають право також посадові особи іншихдержавних органів, які здійснюють контроль і нагляд за додержанням відповіднихзагальнообов'язкових правил.
2. Оглядз урахуванням цільового призначення і способу правоохоронного впливу насуспільні відносини найчастіше застосовується як захід адміністративногозапобігання. Наприклад, митними органами здійснюється митний огляд і переогляд,органами внутрішніх справ і цивільної авіації — обов'язковий огляд ручноїпоклажі, багажу та особистий огляд пасажирів цивільних повітряних суден,органами прикордонної охорони — огляд морських і річкових суден та документів;відомчою охороною — огляд осіб, які працюють на об'єктах з особливим режимомтощо. В усіх цих випадках головною метою застосування зазначеного заходу єпопередження та виявлення правопорушень, забезпечення громадської безпеки,тобто він має чітко виражений профілактичний характер.
3. Проведенняобстежень, які є різновидом огляду. Зокрема, ст. 11 Закону України «Продержавну податкову службу в Україні» надає органам цієї служби правообстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщенняпідприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та житлогромадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб'єктапідприємницької діяльності, а також для отримання доходів.
4. Відвідуванняпідприємств, установ та організацій, входження на земельні ділянки, у жилі таінші приміщення громадян можливе тільки у чітко визначених випадках.
Так,відповідно до п. 15 ст. 11 Закону України «Про міліцію» працівники міліціїмають право безперешкодно у будь-який час доби заходити на: а) територію і вприміщення підприємств, установ і організацій, у тому числі митниці, й оглядатиїх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, які підозрюються увчиненні злочинів, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах; б)на земельні ділянки, у жилі та інші приміщення громадян у випадкупереслідування злочинця чи припинення злочину, який загрожує життю мешканців, атакож при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах; в) у жиліприміщення громадян, які перебувають під адміністративним наглядом, з метоюперевірки. Відвідувати підприємства, установи, організації для виконанняконтрольних і профілактичних функцій можуть також посадові особи багатьох іншихорганів.
5. Внесенняподання про усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень, передбаченов ряді законодавчих актів.
Щодоадміністративних правопорушень таке правило встановлено в ст. 282 КодексуУкраїни про адміністративні правопорушення (КпАП), відповідно до якої суб'єктадміністративної юрисдикції, який розглядає справу, встановивши причини таумови, що сприяли вчиненню адміністративного проступку, вносить до відповідногодержавного органу, громадської організації або посадовій особі пропозиції провжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягоммісяця з дня надходження пропозиції повинно бути повідомлено орган (посадовуособу), який вніс пропозицію.
6. Тимчасовеобмеження доступу громадян на окремі ділянки місцевості (блокування районів місцевості,окремих споруд та об'єктів) можуть застосовувати працівники міліції тавійськовослужбовці внутрішніх військ.
Так,відповідно до п. 20 ст. 11 Закону України «Про міліцію» працівники міліціїмають право тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окреміділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку,громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей у випадку втечі з-під вартиі затримання злочинця, аварій на шляхах, при інших надзвичайних обставинах, щозагрожують життю і здоров'ю людей (землетруси, повені, спалахи епідемій та епізоотійтощо), а також під час проведення масових заходів — демонстрацій, мітингів,змагань і т. ін.
7. Зметою забезпечення громадського порядку і громадської безпеки працівникиміліції також мають право обмежувати рух транспорту і пішоходів на окремих ділянкахвулиць і автомобільних шляхів (п. 21 ст. 11 Закону України «Про міліцію»).Причинами цих обмежень можуть бути ремонт шляхів, прокладання комунікацій,аварійний стан, пожежі, стихійне лихо, демонстрації, мітинги, масові походи,змагання тощо.
8. Безоплатневикористання транспортних засобів і засобів зв'язку, які належатьпідприємствам, установам і організаціям, здійснюється працівниками міліції зметою запобігання шкідливим наслідкам стихійного лиха, інших надзвичайнихситуацій, для виїзду до безпосереднього місця події, для доставки в медичніустанови осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, дляпереслідування правопорушників і доставки їх до міліції (п. 26 ст. 11 ЗаконуУкраїни «Про міліцію»).
9. Адміністративнийнагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, працівники міліціїздійснюють відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України «Про міліцію» та Закону«Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі».Адміністративний нагляд становить систему тимчасових примусових профілактичнихзаходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місцьпозбавлення волі, які здійснюють органи внутрішніх справ. Рішення про йогозастосування приймається одноосібно суддею районного (міського) суду за поданнямначальника виправно-трудової установи або органу внутрішніх справ на строк відодного до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених законом дляпогашення або зняття судимості.
Дообмежень, яких піднаглядний повинен додержуватися, віднесено: заборону виходу збудинку, квартири у встановлений час, яка не може перевищувати 8 годин на добу;заборону перебування у чітко визначених місцях району (міста); заборону виїздучи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста); обов'язокз'являтися до міліції від одного до чотирьох разів на місяць для реєстрації.Особа, яка порушує зазначені обмеження, підлягає адміністративнійвідповідальності відповідно до ст. 187 КпАП.
10. Обмеженняправ громадян, пов'язаних із станом їх здоров'я.
Основизаконодавства України про охорону здоров'я встановлюють можливість застосуваннятаких заходів органами і закладами охорони здоров'я, зокрема, у виглядіпримусового медичного огляду або примусової госпіталізації, а також у зв'язку зпроведенням карантинних заходів (ст. 9), усунення осіб, що є носіями збудниківінфекційних захворювань, небезпечних для населення, від роботи та іншоїдіяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, обов'язковихмедичних оглядів, профілактичних щеплень, лікувальних та карантинних заходів(ст. 30), спеціальних заходів профілактики та лікування у примусовому порядкусоціально небезпечних захворювань (туберкульоз, психічні, венеричнізахворювання, СНІД, лепра, хронічний алкоголізм, наркоманія), а також карантиннихзахворювань (ст. 53) тощо.
Розглянутеколо адміністративно-запобіжних заходів не можна назвати вичерпним. Це —найпоширеніші заходи, запобіжний характер яких сумнівів практично не викликає.Законодавство передбачає можливість застосування і багатьох інших заходів, якітакож можна вважати адміністративно-запобіжними.
Списоквикористаної літератури
1. КодексУкраїни про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984р.
2. ЗаконУкраїни «Про міліцію» від 20 грудня 1990р.
3. ЗаконУкраїни «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р.
4. КіваловС.В., Біла Л.P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. —Вид. друге, перероб. і доп. — Одеса: Юридична література, 2002.
5. Авер'яновВ.Б. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах:Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова). — К,:Видавництво «Юридична думка», 2004.
6. Битяк Ю.П.Адміністративне право України: Підручник. – Київ Юрінком Інтер, 2005.
7. КоваленкоЄ.Г. Сучасні проблемизастосування запобіжного заходу — взяття під варту // Актуальні проблемивдосконалення національного законодавства України. — Вип. 7. — К., 2001.