Угорщина
Територія та географічне положення. Угорщина — унітарнадержава, що складається з 19 областей (медьє). Розташована в ЦентральнійЄвропі. Вона межує із сімома європейськими країнами: Словаччиною (1), Україною(2), Румунією (3), Сербією (4), Хорватією (5), Словенією (6) та Австрією (7).Загальна довжина кордону — 2171 км, ці її довші загальні кордони зі Словаччиною(677 км), найменші — зі Словенією (102 км) та Україною (103 км).
Країна не має виходу до моря, проте її географічне положенняє дуже вигідним. Через територію Угорщини проходять вантажопотоки І Росії таУкраїни в Західну Європу, а також із країн Балтії та Польщі н Південну Європу.
Природа. Більша частина території Угорщини розташована на Центрально-Дунайськійнизовині. Це зона зниження, що оточена півкільцем гір. На заході, із бокуАвстрії, розташовані Альпи, на півночі, на Кордоні зі Словаччиною, — Карпати.На окраїнах Карпат розташоване пасмо вулканічних масивів із найвищою точкоюУгорщини — горою Кекеш (1014 м). Частина Центрально-Дунайської низовини, на іхід від Дунаю, має назву Альфельд. Вона займає близько половини території і,єоднією з головних житниць країни.
Клімат в Угорщині помірний, континентальний. Літо тут тепле,температура липня +20...+23 °С. Зима нетривала й порівняно тепла, середнятемпература січня -2...-4 °С. Для країни також характерні теплі весна й осінь.Опади розподіляються нерівномірно. У центральнійчастині Альфельда їхня кількість не перевищує 500 мм на рік, І и,іпівденному заході й у горах досягає максимуму — 900 мм. Пушта розташована міжДунаєм і Тисою й виглядає надзвичайно рівною. Тривалий час основним заняттямжителів пушти було скотарство. Але коли в пушту прийшла вода Тиси, степперетворилася на житницю країни: тут стали дозрівати соковиті фрукти, почаликолоситися пшениця й наливатися виноград. Спосіб життя місцевих жителівзмінився, однак своєрідність побуту залишається їхньою візитною карткою.
У країні протікає головна річка Центральної Європи — Дунай ійого найбільша притока — Тиса. Обидві річки судноплавні й дають можливість виходудо інших дев'яти придунайських країн і Чорного моря.
В Угорщині розташоване найбільше озеро Центральної Європи —Балатон. Площа його поверхні складає близько 600 км2, довжина -4 78км, ширина — 15 км. В озері водиться багато риби: лящ, щука, короп, сом і«фогаш» (судак), якого особливо полюбляють угорці. Частина озера Балатон єзаповідником, де охороняються численні птахи й інші представники тваринногосвіту.
Із корисних копалин Угорщина має значні запаси бокситів ісиро вини для виробництва будівельних матеріалів. Є вугілля, природний газ імарганцеві руди.
Історичний розвиток. Історія країни та її народу є доситьвигадливою. Тисячу років тому племена напівкочовиків-скотарів, рибалок імисливців жили між Уралом і річкою Волгою. Потім вони рушили І на південь і,коли досягли степових районів, змішалися з болгарсько-тюркським народом,перейнявши їх більш високу кочову культуру. Приблизно в 680 р. угорці (абомадяри, як називають себе жителі країни) розташувалися в межиріччі Дону таДніпра й протягом 150 років, перебували в складі Хозарського каганату. Потімсім угорських племен були витиснуті печенігами на захід, де об'єдналися зтрьома хозарськими племенами. Із цих часів за угорцями закріпилася назва«оногур», що означає «десять племен». Звідси й походить назва країни.Перебуваючи в протистоянні з трьома могутніми сусідами — дунайськими болгарами,печенігами й давньоруськими народами, ці племена об'єдналися під керівництвомАльмоша, вождя найсильнішого племені мадяр.
У 895 р, ці племена в пошуках кращих пасовищ перекочували вбасейн Середнього Дунаю. їх вабили родючі землі, а також теплий і досить м'якийклімат. Стародавні предки сучасних угорців закріпили за собою земліЦентрально-Дунайської низовини і поступово стали переходити від кочовогоспособу життя до осілого. У переказах угорців це дістало назву «знаходженнябатьківщини».
Переломним періодом у розвитку країни й визначенні їїмайбутнього стало правління Іштвана (Стефана) в період із 997 до 1038 р. Вінстарий племінний розподіл і ввів округи, сприяв поширенню католицької віри.Угорщина стала визнаною християнською держаною й змогла зберігати своюнезалежність протягом кількох століть. Іштван шанується як святий заступникУгорщини, він був засновником династії Арпадів, що зробила Угорщину однією зголовних держав середньовічної Європи.
У 1521 р. війну проти угорського короля розпочала Туреччина,унаслідок чого південні й центральні області країни потрапили під владуосманів. Західні області разом із Чехією були захоплені Фердінандом Габсбурґом.На початку XVIII ст. за Карловицьким миромАвстрії відійшли відвойовані в Туреччини частина Угорщини, Трансільванія йдеякі інші землі. Влада в Угорщині перейшла до австрійського королівськогобудинку Габсбурґів. Поступово країна перетворювалася на відсталу, ставшисировинним придатком Австрії. Багато земель перейшли до влади австрійськоїзнаті. Панування австрійців викликало протести місцевого населення, якіпереросли в революційні події 1848-1849 рр. У березні 1848 р. відбулосяповстання в угорській столиці. Бунтівники на чолі з поетом Пандором Петефізвільнили політичних ув'язнених, захопили друкарню й опублікували маніфест ізвимогами радикальних реформ. Найбільш послідовно й рішуче за їхнє здійсненняборолися сили, якими керував Лайош Кошут. Кошут очолив Комітет захистубатьківщини, що вів боротьбу проти Габсбурзької монархії. Однак протидіяверхівки угорської знаті, частини офіцерства, а також неугорського населення,якому була чужою ідея угорської незалежності, призвели до того, що австрійськівійська за підтримки російських частин придушили революцію.
Пізніше австрійці були змушені піти на поступки. Так, у 1867р. у володіннях Габсбурґів була встановлена система дуалізму: Угорщина сталаоднією зі складових частин двоєдиної монархії — Австро- Угорської імперії.
У жовтні 1918 р. в Угорщині відбулася революція, країназдобула незалежність і стала республікою. Але у 20-ті рр. XX ст. монархія була реставрована, йустановився режим Хорті, що проіснував до 1944 р.„ а через чотири роки владаперейшла до комуністів.
У 1968 р. Угорщина взялася за проведення економічної реформи,відомої під назвою «новий економічний механізм». Підприємствам була наданабільша свобода у виробничій діяльності, а громадянам дали можливість займатисярізними видами дрібного приватного бізнесу. У 1989 р. Угорська НароднаРеспубліка була перейменована в Угорську Республіку, комуністи фактичновідсторонені від влади, а в березні — квітні 1990 р., уперше за 45 років,пройшли багатопартійні вибори. Зараз це парламентська республіка, головадержави — президент. Населення. В етнічному відношенні населення Угорщини єдосить» однорідним: 90 % складають мадяри (угорці), у той же час тут проживаютькілька сотень тисяч німців, румун, сербів і циган. Україні складна демографічнаситуація, смертність перевищує народжуваність,:1 і хоча до Угорщиниприїжджають мігранти з інших держав, населення поступово зменшується. Середнійвік жителя Угорщини — 38,4 року, тривалість життя — 72,3 року.
68 % угорського населення — католики, ще чверть — членипротестантських церков (в основному кальвіністської та лютеранської).
Міське населення Угорщини складає 65,1 %, а в Будапештіпроживають більше ніж 1,7 млн осіб — кожний четвертий житель країни.
В Угорщині дев'ять міст, населення яких перевищує 100 тис.осіб. Найбільше місто — Будапешт, столиця, великий культурний, науко вийцентр і транспортний вузол країни. Це також індустріальне місто, що дає понадтретини промислової продукції. Тут зосереджені; підприємства металургійної,машинобудівної, текстильної, шкіряно-1 взуттєвої, легкої та хімічноїпромисловості. На одному з островів Дунаю — Чепелі — розташований найбільший україні металургійний І комбінат і машинобудівне підприємство, що є центромважкої про мисловості столиці. Будапешт — одне з найкрасивіших міст Європи, якеназивають «королевою Дунаю». Місто розташоване в мальовничій долині, розділеній
Дунаєм на дві частини: на правому березі, на пагорбах,височіє Буда :і його давніми пам'ятками й старовинними будинками, а на лівому —Пешт із його правильними світлими сучасними будинками.
На сході країни розташований важливий економічний ікультурний центр країни, адміністративний центр медьє Хайду-Біхар — місто Дебрецен(205,1 тис. осіб). Тут розміщені підприємства машинобудівної галузі,хіміко-фармакологічної, харчової та легкої промисловості, інститути атомнихдосліджень і фізики Сонця.
Культура. На сучасну Угорщину впливають східна й західнакультури. Наприклад, усі народи, що оточують Угорщину, розмовляють мовамиіндоєвропейської сім'ї, а угорська мова належить до уральської сім'ї, їїфінно-уґорської групи. Туди входять марійці, удмурти, найближчі родичі угорців— ханти й мансі, що живуть на Обі. Головними спорідненими мовами у Європі єтільки фінська й естонська. Не дивно, що в більшості європейців угорська мовавикликає великі труднощі не тільки для вивчення, але й для вимови, і нерідко єоб'єктом жартів. Справа в тому, що багато угорських слів є дуже довгими йвимовляються незвично. Так, назва країни звучить як Мадяр Кезтарша-щаг, анайменування деяких міст просто неможливо вимовити — Ва-шпрошнамень,Фертесентміклош, Кішкунфеледьхаза.
Музикальна творчість угорців має давнє коріння. Першівідомості про народних музикантів-співаків, що виконували пісні й балади під акомпанементструнного щипкового інструмента — кобоза,— належать до X ст. У другій половині XVIII ст. виникає жанр угорської музики щодістав назву вербункош. У його основу покладений чоловічий танець вербунк, атакож всесвітньо відомий чардаш, який виник із нього. Стиль вербункоша відбивсяу творчості композитора-романтика, піаніста, диригента й педагога ФеренцаЛіста. В'оперету риси вербункоша ввів композитор Імре Кальман.
Господарство. Найважливішою галуззю господарства країни єпромисловість, В Угорщині добуваються боксити, залізна руда, а також вугілля,нафта й природний газ. Однак власних енергоносіїв недостатньо. Значну частинуелектроенергії, що споживається, дають чотири реактори атомної електростанції вПакші, на південь від Будапешта.
Провідна галузь обробної промисловості — машинобудування, уБудапешті й Секешфехерварі розташовані заводи з виробництва «Ікарусів».Розвинене верстатобудування (Будапешт, Мішкольц), виробництвосільськогосподарських машин й обладнання для легкої та харчової промисловості.Розвивається точне машинобудування, у країні виробляють комп'ютери, промисловуелектроніку, медичне обладнання. Із галузей легкої промисловості найбільшрозвинені швейна, шкіряно-взуттєва, трикотажна.
Протягом кількох останніх десятиліть особлива увагаприділялася розвитку харчової промисловості. В Угорщині виробляютьсярізноманітні консервовані овочі, фрукти, соки, джеми. Величезну популярністьмають знамениті токайські вина, виготовлені з місцевих сортів винограду. Цевино називають вином королів. Багато фахівців намагалися дізнатися, чомутокайське вино має золотаві кольори й надзвичайний аромат, пробували посадититокайські виноградні лози її інших місцях. Однак це не принесло очікуванихрезультатів'. 5Ік виявилося, на гронах токайського винограду розвиваєтьсяблагородна цвіль, яка сприяє збільшенню цукристості ягід, і тим самим надає їмособливого аромату.
Традиційно велике значення має сільське господарство. Часткарослинництва й тваринництва є приблизно рівною. Основні культури: пшениця,кукурудза, цукровий буряк, соняшник. У межиріччі Дунаю й Тиси та вздовжузбережжя озера Балатон одержали розвиток овочівництво (особливу популярністьмають різні види перцю), плодівництво, виноградарство. У тваринництві найбільшрозвинені свинарство, скотарство й птахівництво. Угорщина — великий експортерм'яса курей, гусаків, качок, індичок.
Із кожним роком зростає кількість іноземців, які відвідуютьУгорщину, їх приваблюють не тільки старовинні міста, музеї та пам'яткиархітектури, але й численні термальні й мінеральні джерела. Угорщина дужебагата на підземні води. Останнім часом вони навіть використовуються дляводопостачання населених пунктів, майже в сімдесяти з них на базі цих водпобудовані водолікарні, купальні, басейни. Однак особливе місце посідає район Балатону,де розташовані великі водолікувальні курорти, бальнеологічні готелі.
Країна має досить густу транспортну мережу. її основускладають автомобільні й залізничні магістралі. Багато з них з'єднують країнуіз сусідніми державами, у тому числі й з Україною.
Румунія
Територія та. географічне положення. Румунія — унітарнадержава, що складається із 4.0 повітів. Розташована в південно-східній частиніЄвропи. Румунія межує з Україною (І), Молдовою (2), Болгарією (3), Сербією (4)та Угорщиною (5). Майже вся територія держави розташована в басейні Дунаю.
Природа, Через територію країни — від кордону з РеспублікоюСербією на південному заході до України на півночі — проходять Карпати.5 Цігори складаються зі Східних і Південних Карпат (Трансільванськії Альпи).Усередині цієї гірської дуги розташований горбкуватий і дуже красивий райок —Трансільванія. Із зовнішнього боку до Карпат прилягають; на заході — вузьканизинна смуга частини Централі но-Дунайської низовини, на сході — Молдавськависочина, на півдні. й південному сході — Нижньодунайська низовина. Накрайньому пів денному сході країни розташоване плато Добруджа — тут територіяРумунії омивається Чорним морем.
Клімат Румунії помірний, континентальний. Оскільки країнамеч: жує з Україною, на рівнинах її середні температури близькі до відповіднихпоказників у центральній і південній частинах Україна У січні вони складаютьвід 0 до --5 °С, у липні від +20 до +23 °С»; Кількість опадів такожзбігається з українськими показниками: 300-700 мм на рік. У горах температура єпомітно нижчою, а кількість опадів більша — до 1500 мм.
На території країни розташована більша частина дельти Дунаю •одного з природних чудес світу. Вона являє собою цілий комплекс Ці трьох основнихгирл (рукавів), безлічі менших, вузьких проток і густо зарослих боліт, ізчисленними птахами, земноводними, рибою та ссавцями. Дельта Дунаю — справжнякраїна птахів. Тут гніздятьсялебеді, пелікани, баклани, орлани, чаплі, а такожвелика кількість качок і гусаків різних видів. Удосталь представлена йрослинність — від безкрайніх заростей очерету до лісів, де ростуть в'язи, ясений дуби, обплетені, диким виноградом.
Загалом рослинний покрив країни сильно змінений людиною,рівнинні території розорані, а ліси займають менше ніж третину території,головним чином у горах. Із корисних копалин країна найкраще забезпеченапаливом, є родовища нафти, вугілля, природного газу, а також золото, срібло,боксити, марганцева руда.
Історичний розвиток. За дві тисячі років до н. є. натериторії сучасної Румунії сформувалися фракійські племена даків (гетів).Найвищого розквіту культура1 даків досягла на зламі нашої ери'. Так,за царя Біребіста (70—44 рр. до н. с.) була створена, держава, що простягаласявід теперішньої Словаччини до Чорного моря. У І ст. до Дакії вторгайся римляни,а в 106 р., після завзятого опору, легіони римського імператора Траяна розбиливійсько царя Децебала та підкорили країну. Дакія була перетворена на римськупровінцію й залишалася нею до 271 р. Країна сподобалася римлянам, і, за наказомТраяна, сюди переселялися колоністи з усіх куточків імперії, також тутзалишалися жити й відставні легіонери. Переселенці й легіонери змішувалися змісцевим населенням, що засвоювало латинську мову й римські звичаї. Такимчином, у Південно-Східній Європі сформувалося вогнище давньоримської культури.Надалі, незважаючи на те що в регіоні переважали слов'янські мови, місцевіжителі, змогли зберегти латинську мову в її простонародній формі, сприймали їїі ті народи, які прибували сюди. У той же час місцеве населення зазналовідчутного впливу з боку сусідніх народів і запозичило деякі елементи культурив слов'ян та візантійців. Так, із Болгарії сюди проникло християнство завізантійським обрядом, саме цим пояснюється той факт, що сучасна Румунія єкраїною з романською мовою, у якій римська католицька церква не відіграєвеликої ролі. А сама назва «Румунія» в перекладі означає «країна римлян».
Найбільш похмурою сторінкою румунської історії булосередньовіччя. Територія Дакії опинялася в руках різних народів, через неїпройшли племена готів, вандалів, гунів, гепідів, аварів, потім стали селитисяслов'яни. У VII і VIII ст. сюди мігрували болгари, щооселилися на південь від Дунаю. Наприкінці IX ст. північно-західну частину країни— Трансільванію — захопили угорці, і вона протягом майже трьох столітьзалишалася в складі Угорського королівства.
Важливий період румунської історії почався зі створеннядержав Валахія й Молдавія. Обидва князівства вели важку боротьбу занезалежність із Польщею, Угорщиною, а потім — Османською імперією. У 1410 р.Валахія, а в 1450 р. Молдова змушені були визнати верховну владу Османськоїімперії та сплачувати їй данину. Турецьке панування перешкоджало економічному йкультурному розвитку країни, основними заняттями місцевого населення булиземлеробство й скотарство. У 1862 р. Валахія й Молдавія об'єдналися в єдинекоролівство під назвою Румунія.
На початку Першої світової війни Румунія була союзникомНімеччини, але в 1916 р. перейшла на бік Антанти. Розпад Австро-Угорськоїмонархії, що настав після закінчення війни, а також Російської та Османськоїімперій дозволив Румунії приєднати до себе Бессарабію, Буковину, Трансільванію,Кришану-Марамуреш і частину Баната. Події Другої світової війни й післявоєнні угодипризвели до того, що південна частина Добруджі була повернена Болгарії, аПівнічна Буковина й уся Бессарабія відійшли до Радянського Союзу.
На сьогодні Румунія — президентсько-парламентська республіка,голова держави — президент. Із 1 січня 2007 р. — член ЄС.
Населення. У країні проживають більше ніж 22 млн осіб, алечерез від'ємний природний приріст і перевищення еміграції над імміграцієюкількість населення зменшується. Більшість жителів складають румуни (88 %),разом із тим країна стала батьківщиною для деяких національних меншин,найбільші із яких — угорці (7 %), цигани (3 %), українці (0,3 %) й німці (0,3%).
Більшість румунів належать до Румунської православної церкви,угорці сповідують католицтво, також є й протестанти. Середній вік жителя Румунії— 36 років, а тривалість життя — 71 рік. Міське населення країни складає 54,5 %,кожний сьомий городянин — житель Бухареста (1,89млн осіб). Великі міста — Брашов,Констанца, Яси — явно поступаються столиці, їхня заселеність не перевищує 400тис. осіб.
Бухарест розташований на Нижньодунайській низовині, на річціДимбовиця, за 45 км від Дунаю. Він пов'язаний з іншими містами автомобільнимипорогами, залізницями й повітряними лініями. Місто засноване в XIV ст., а під теперішньою назвою відомеяк укріплений пункт із 1459 р. Сьогодні це також найбільший індустріальний,науковий і культурний центр країни. У румунській столиці працюють підприємствамашинобудування, металургії, хімічної, харчової, порцеляно-фаянсової, легкої(взуттєва, текстильна, швейна) галузей. Широко відомі румунські меблі. УБухаресті безліч музеїв, серед яких Музей мистецтв, Музей народного мистецтва,Музей історії Румунії, Музей села.
Брашов — головне місто Трансільванії. Він розташований в одній ізпередгірних улоговин і є відомим гірськолижним курортом. У верхній частиніміста на вузьких вуличках розташовані старовинні середньовічні будинки, щотісно прилягають один до одного, нижче, на рівнині,— нова частина міста, ізпрямокутниками сучасних будинків і промислових підприємств.
Констанца ~ один із морських курортів, розташований на узбережжі Чорногоморя. Тут проживають 307,4 тис. осіб. Розвинене суднобудування й судноремонт,легка, харчова й деревообробна індустрія.
Культура. Країна являє собою своєрідний калейдоскоп культур.Середньовічні міста Трансільванії — Сигішоара, Сибіу, Брашов, Клуж-Напока —нагадують про сусідню Угорщину, тут і проживає більшість угорців. У ЗахіднійРумунії помітний відбиток Австро-Угорської імперії. Констанца із залишками^античного поселення, грецьких і римських некрополів нагадує про Давній Рим.Пізніше до пам'яток римського панування додалися риси османської культури,наприклад мечеті. Даниною візантійському стилю є православні монастирі Молдовий Буковини.
Румуни відомі своєю оригінальною кухнею, що відрізняєтьсявеликою кількістю овочів і м'яса: суп із м'ясними кульками й овочами, тушкованіовочі, голубці з капустяного і виноградного листя. Однак найулюбленішанаціональна страва — мамалиґа — каша з кукурудзяного борошна.
Господарство. Провідні галузі промисловості Румунії —машинобудування (загальне, транспортне, сільськогосподарське, електротехнічне),гірничодобувна, металургія (традиційно велику роль відіграє виплавка сталі,алюмінію, цинку, свинцю, міді), легка, хімічна й нафтохімічна.
Головна промислова зона Румунії — район Бухарест-Плоєшті, денайбільше значення мають підприємства машинобудування, нафтової, хімічноїгалузей і будівельної індустрії. Найбільші нафтопереробні заводи Румуніїрозташовані в містах Плоєшті, Брашов, Онешті (до 1999 р. — Георге Георгіу-Деж).Металургійні підприємства зосереджені на заході й на південному сході країни.
У сільському господарстві переважає рослинництво зерновогонапрямку, основні зернові культури — кукурудза й пшениця, інші важливі культури— картопля, цукровий буряк, соняшник. Велике значення має овочівництво,виноградарство, плодівництво. Головна житниця країни — рівнини Молдови йВалахії. Виноградна лоза зростає в передгір'ях Карпат, у Трансільванії таДобруджі. У південних передгір'ях Карпат, на плато Добруджа й у дельті Дунаю,багато фруктових садів. Найбільше тут вирощують слив і яблук.
У тваринництві найбільше значення має розведення великоїрогатої худоби, свиней^ овець, свійської птиці.
Країну відвідують десятки тисяч іноземних туристів. СніжніКарпати, родючі рівнини, Дунай з унікальною дельтою, узбережжя теплого Чорногоморя роблять природу Румунії різноманітною та багатоликою. Також туристівприваблюють Констанца — міжнародний морський курорт і великий порт на Чорномуморі, монастирі Північної Молдови й Трансільванія з легендою про господаряВалахії Влада Депеша (справжнє прізвище,- Дракул) — Дракулу. Цікаво, що ВладЦепеш підписав грамоту, із якою пов'язане здобуття столицею країни назвиБухарест, а своє прізвисько він дістав за жорстокість, що виявилася в боротьбіза централізацію державної влади й при розправі з ворогами.
У Румунії розвинені всі види транспорту, через територіюкраїни проходять магістралі, що з'єднують Росію та Україну з Балканськимикраїнами. Велике значення має трубопровідний транспорт. Загальна довжина газо-й нафтопроводів — близько 6000 км.