--PAGE_BREAK--
Рисунок 1. Кількість населення у Москві, станом на 1липня2009 року
З даного рисунка видно, що кількість населення стрімко зростає, у певній мірі, за рахунок міграції і складає на 1 липня 2009 року 10,527 млн. чоловік.
Національний склад населення Москви, згідно перепису населення 2002 року, розподілений таким чином, (Таблиця 1).
Таблиця 1
Національний склад населення Москви
Ці дані враховують тільки постійних мешканців. За даними управління Федеральної міграційної служби по Москві, офіційним обліком зареєстровано ще 1 мільйон 800 тисяч приїжджих (трудових мігрантів, студентів та інших).
Постійне зростання населення Москви пояснюється, в основному, притоком населення з інших регіонів.
Демографічний розвиток міста Москва можемо побачити в Таблиці 2.
Таблиця 2
Демографічний розвиток міста Москва, 1400-2002 рр.
За останні 13 років у Москві відмічається зростання народжуваності. Якщо у 1996 році у столиці било зафіксовано близько 64 тис. новонароджених, то у 2009 році ця цифра склала близько 100 тис. (Рисунок 2.) Ця тенденція зберігається і надалі.
У Москві за останні роки збільшилось число породіль вікової групи 35-45 років. У 2009 році це число склало 10 тис. чоловік, причому частина з цих жінок – не перші пологи. За останні роки у Москві знизилось число дітей, які народжуються з синдромом Дауна. Якщо у 2002 році таких дітей у Москві народжувалось 136, то в минулому, 2008 році — 91.
Рисунок 2. Народжуваність у Москві 1996-2009 роки
З даного рисунка ми можемо побачити, що значно виросла народжуваність протягом останніх 13 років.
Також знизилось число дівчаток, які народжують у віці від 14 до 17 років. Якщо у 1997 році таких у Москві було зареєстровано тисяча, то в минулому — біля 500 чоловік. Для подальшого зниження числа породіль у цій віковій групі, необхідно посилити роботу у школах, відмічають лікарі акушери-гінекологи.
Крім цього, в останні 5 років у Москві вдалося знизити смертність немовлят з 14 до 8 випадків на 1000 дітей (Рисунок 3).
Рисунок 3. Смертність немовлят у 1996-2009 роки
Як видно з рисунка, смертність знизилася з 14 до 8 немовлят. Знизити смертність немовлят вдалося за рахунок посилення засобів по зниженню післяпологової смертності, зокрема, збільшення числа реанімаційних місць і комплексу інших заходів.
За інформацією голови департаменту охорони здоров’я, сьогодні очікувана середня тривалість життя чоловіків у Москві складає 69 років, жінок – 76 (Рисунок 4). По Росії — 60 років та 73 роки відповідно
Рисунок 4. Розподіл населення по статі та віку, станом на 2009 рік, у відсотках
За останні 13 років, середня тривалість життя у Москві збільшилась на 9 років, тоді як в середньому по Росії за аналогічний період — всього на півтора роки.
2.3 Промисловість
Місто Москва є великим центром машинобудування, у тому числі енергомашинобудування, станко-, судно-, приладобудування; чорної та кольорової металургії (виробництво алюмінієвих сплавів, кольорового прокату та виливу), хімічної, легкої, поліграфічної промисловості. Але варто відмітити, що в останні роки йде процес переносу виробництва за межі Москви (Таблиця 3).
Москва, не дивлячись на незначну частину промисловості в економіці, — крупний промислово-виробничий центр Росії, який заснований на значному кваліфікованому трудовому ресурсі.
Ресурсний підкомплекс міста Москва утворюють: комунальна муніципальна власність, яка є основою розвитку міста (історична власність, нерухоме та рухоме майно, трудові ресурси міста), земля (природна власність, природно-ресурсний потенціал міста), фінанси (бюджет, позабюджетні кошти, кошти юридичних та фізичних осіб, кредитна система, страхування, цінні папери), інформаційні ресурси міста (інтелектуальна власність, інформатика, стратегія розвитку міста, довгострокове планування, структура управління, організація, контроль).
Промисловий профіль м. Москва
Таблиця 3
Як видно з таблиці, значним чином, певні сфери промисловості міста Москва, винесені за місто.
Господарський підкомплекс міста охоплює всі галузі народного господарства будь-якої форми власності. Включає як діяльність традиційних підприємств, тобто самостійних господарюючих статутних суб’єктів, які здійснюють виробничу і науково-виробничу діяльність, так і бізнес (підприємництво), тобто активну, ініціативну діяльність окремих громадян та їх груп з виробництва товарів та послуг, в яких відчувається гостра потреба. Найбільш узагальненим показником розвиненості господарського підкомплексу міста, є показник виробленої продукції і послуг в розрахунку на одного жителя. Господарський підкомплекс міста характеризується певним співвідношенням галузей, тобто певною функціональною структурою. Для її характеристики використовуються також показники основних фондів міст, які взяті в цілому і характеризують потенційну економічну “потужність” міст. Певне уявлення про функціональну структуру господарського підкомплексу міста надає розподіл виробленої в місті продукції (послуг) валової доданої вартості за галузями економіки. Для розуміння того, як функціонує господарський підкомплекс міста, велике значення відіграє розподіл галузей економіки на містоутворюючі та містообслуговуючі. Містоутворюючі галузі – галузі народного господарства, що зумовлюють виникнення і розвиток міського поселення: промисловість, будівництво, транспорт, наука і наукове обслуговування, вищі і середні спеціальні заклади, рекреаційні установи, а також адміністративно-господарські і громадські організації. Такі функції називають базовими. Містообслуговуючі галузі – галузі народного господарства, функціонування яких спрямоване на створення підкомплексу необхідних умов проживання та діяльності населення міста. Функції містообслуговуючих галузей реалізуються у сфері обслуговування та задоволення культурно-соціальних потреб населення (міський пасажирський транспорт, підприємства комунального і житлового господарства, торгівлі, побутового обслуговування, організації та заклади культури, освіти, охорони здоров’я, фізичної культури, спорту тощо, а також у сфері адміністративно-господарської організації міського населення). Такі функції прийнято називати небазовими.
Місто, хоча і являє собою локальну соціально-економічну систему, забезпечити свої потреби товарами, послугами і продуктами інтелектуальної власності не в змозі. В цьому й немає потреби. Місто вступає у зовнішні відносини зі світом, щоб купити те, що не виробляє саме, і продати “решті світу” власні продукцію і послуги. Зовнішньоекономічний підкомплекс міста утворюють: міжрегіональний економічний розвиток (кооперація, закупки, продаж), зовнішньоекономічна діяльність (експорт – продаж товарів іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення товарів через митний кордон країни; імпорт – закупка в іноземних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності товарів та їх ввезення на територію країни; інвестиції – довгострокові вкладення в різні галузі і сфери економіки міста; іноземні інвестиції – цінності, які вкладають іноземні інвестори в об’єкт інвестиційної діяльності країни; міжрегіональні та міжнародні зв’язки (міжнародні стосунки, культурний обмін, досвід.
З розвитком ринкових відносин у місті почався процес становлення інституту приватної власності та формування прошарку підприємців. У зв’язку з цим, постало багато проблем, найважливішими з яких є дослідження джерел та шляхів розвитку приватного підприємництва, в тому числі і в промисловості, розробка форм і методів його функціонування, вибір оптимального варіанту державного регулювання підприємництва та визначення його місця і ролі в економіці країни. Сучасний етап реформування економіки у Москві вимагає не лише науково-теоретичного обґрунтування механізму запровадження нових форм господарювання, а й вивчення історичного досвіду становлення та розвитку ринкових відносин, складовою яких була приватна промисловість.
Будь-яка нова стратегія у процесі реалізації зазнає змін під впливом конкретних соціально-економічних умов певного регіону. Тому регіонально-історичні дослідження, головними об'єктами яких виступає місто, мають на меті максимально наблизити до території та дозволяють виявити маловідомі деталі певних процесів. У відповідності до цього, регіональна специфіка Москви як адміністративного та промислового центру, визначила своєрідність впровадження нової економічної політики у місті. Регіональна відмінність Москви дає можливість деталізувати причини відновлення багатоукладної економіки, процеси формування та функціонування приватно-орендної та приватновласницької форм у промисловості, методи обмеження діяльності та згортання приватного промислового сектору.
Промислове виробництво за останні 5 років у Москві зросло на 24 % (Рисунок 5). На території міста діє значна кількість підприємств збройної промисловості, серед них:
-Державний космічний науково-виробничий центр імені М. В. Хрунічева
-Московський галікоптерний завод імені М. Л. Миля
-Комплекси двигунобудування «Салют» ім. Чернишова
-Виробництво компанії РБК «МіГ»
-Підприєиства Концерну ППО «Алмаз-Антей» (найбільший — «Алмаз», «Альтаір», «Авангард»)
-Тушинський машинобудівний завод
-Ракетобудівельний «Вимпел».
З громадянських виробників найбільші:
-Одна з останніх моделей вантажівок ЗІЛ-436200, які виробляються на на ЗиЛі.
-Московський нафтопереробний завод – великий виробник, у тому числі нафтопродуктів на експорт
-Завод імені Ліхачова – виробник вантажних автомобілів, біля 10 тис. шт. у рік.
-Автофрамос — підприємство по зборці легкових автомобілів Renault, біля 60 тис. шт. у рік.
-Московський шинний завод
-Металургічний завод «Серп і Молот»
-Електрозавод – великий виробник електротрансформаторів та реакторів
-Московский завод Електрощит – виробник електричних розподільних виробів.
У місті є потужна наукова і технологічна база по виробництву оптико- і радіоелектронних приладів, авіаційної та космічної апаратури, високоточних механічних приладів.
Москва – найбільший у країні інженерний центр, де проектується значна частина російської продукції (особливо авіаційної, космічної, ядерної та озброєння), розробляються технології її виробництва, досліджуються матеріали. Серед проектних організацій найбільш відомі:
-Авіаційний комплекс імені С. В. Ільюшина
-ОКБ імені Яковлєва
-КБ Транспортного машинобудування
-Московський інститут теплотехніки
-Гідропроект
-ЦНДІПСК ім. Н. П. Мельникова та багато інших.
Найбільшим чином розвинулися за 5 останніх років у Москві легка промисловість, чорна металургія, кольорова металургія, машинобудування і металообробка, топливна, медична та нафтохімічна промисловості.
2.4 Сфера послуг
У даний час сфера послуг міста, включає біля 10 тисяч підприємств з кількістю робочих місць більш, ніж 75 тисяч та займає впевнені позиції. На протязі останніх 5-ти років, спостерігається стабільне зростання обсягів реалізації, розвивається мережа підприємств, розширяється спектр послуг, які надаються.
У січні-липні 2009 року обсяг продажів споживчих товарів через усі канали реалізації (з підприємствами громадського харчування) склав 1461,5 млрд. руб., тобто на 65,8 млрд. руб. перевищений обсяг порівняно попереднього року або у фактичних цінах на 104,7%, у порівнянних — зниження на 5,5% (2008 р. — приріст на 9,4%) (Рисунок 6.).
Рисунок 6.Обсяг продажів споживчих товарів, млрд. руб. за 2008- 2009 рр.
Обіг роздрібної торгівлі, отриманий через усі канали реалізації товарів, — 1394,9 млрд. руб., тобто на 60,8 млрд. руб. перевищив його обсяг у порівнянні з попереднім роком або у фактичних цінах — на 104,6%. Індекс фізичного обсягу — 94,3% (2008 р. — 109,4%) (Рисунок 7).
Рисунок 7. Обіг роздрібної торгівлі, отриманий через усі канали реалізації товарів за 2008-2009 рр.
Частка Москви в обсягах роздрібного товарообігу Росії становить у 2009 році близько 17% Рисунок 8.
продолжение
--PAGE_BREAK--