Вступ
Столичний економічний район розміщений упівнічній частині України, в басейні Дніпра. Площа його становить 90,7 тис. км2.Населення — 7,5 млн. чоловік. Район посідає друге місце в Україні затериторією, а за кількістю населення поступається тільки Донецькому іПричорноморському економічним районам. Друге місце в країні належить району завиробництвом продукції промисловості, за виробництвом продукції сільськогогосподарства район поступається тільки Причорноморському. Тут розташованастолиця України — м. Київ. У районі 70 адміністративних районів, в його межах50 міст, 106 містечок, 1712 сільських рад, які об'єднують 4354 сільських населенихпункти.
Київ як столиця держави зумовлює сучаснетранспортно-географічне положення району. До неї сходяться залізниці,автомагістралі, річкові шляхи. Позитивно впливає на економічний розвиток районутакож наявність спільного кордону з Російською Федерацією та Білоруссю.
Займаючи 15% території України район посідаєвагоме місце в її господарському комплексі. За валовою сільськогосподарськогопродукцією та ефективністю ЇЇ виробництва район займає передові позиції в державі.Частка його у виробництві промислової продукції України становить 10,5%, в томучислі м. Києва — 4,2%, суспільного валового продукту — 13,1%, національногодоходу — 13,8%. Тут зосереджено 15% вартості основних фондів. Район надає майже1/3 інформаційно-обчислювальних послуг в Україні.
Розділ 1. Передумови розвитку Столичного економічного районуІсторія розвитку Столичного економічного району
Територія Столичного економічного районувиходячи з вигідних сторін свого географічного положення та сприятливихкліматичних і природних умов була заселена дуже давно. Саме ця територія булацентром одного з найбільших східнослов’янських племен – полян, які булинаступниками трипільців та антів – автохтонного населення сучасної територіїУкраїни. На межі V – VI ст. тут виникає укріплене городище – Київ, навколоякого швидко розростається місто. Незабаром все Подніпров’я вкривається містами– Переяслав, Чернігів, Коростень, Любеч, Овруч, Новгород, Канів, Корсунь. Натой час вони стали центрами ярмаркарства та ремесел, державного управління.
За всю свою історію Київ не втрачав статусукультурної та історичної столиці України. В ХХ ст. він спочатку був офіційнимцентром Української Народної Республіки, а дещо пізніше, з 1924р. став центромУкраїнської Радянської Соціалістичної Республіки. Безумовно, розвиток територіїв межах одних політико-адміністративних утворень позитивно вплинув на комплексністьїї розвитку. Провідним в його структурі є промислове виробництво принедостатньо розвиненому сільському господарстві.
Регіон до сьогоднішнього дня відіграє столичнуроль в економіці України, що в значній мірі визначає особливості його розвитку.Економіко-географічне положення району
Територія Столичного економічного районускладається з Київської, Чернігівської та Житомирської області. До її складутакож входять Придніпровська височина, Причорноморська низовина та Поліськанизовина. Столичний район займає північ України. Його кордони межують зБілорусією та Росією на півночі, Північно-східним економічним районом на сході,Центральним економічним районом на півдні та з Подільським і Волинськимекономічними районами на заході країни. Район знаходиться у помірному поясі,атлантико-континентальної області у заболоченій місцині.
Через район пролягає основна річкова артерія — Дніпро.
Територію району перетинають потужнітранспортні коридори як
меридіанного так і широтного напрямків.
Залізничні: Харків — Київ — Львів – Чоп, ХутірМихайлівський — Київ — Жмеринка — Одеса та ін.
Автомобільні: траси загальноєвропейського значенняСанкт-Петербург – Одеса, Харків — Західний кордон України.
Через усі ці транспортні магістралі іздійснюється зв'язок району з іншими районами країнами і сусідніми державами,реалізується зручність його ЕГП. Природні ресурси району
В орографічному відношенні район має виглядхвилястої рівнини із загальним нахилом до центру району. Тут сходяться тривеликі орографічні одиниці – Поліська та Придніпровська низовини, а такожПридніпровська височина.
Територія розташована в зоні західногоперенесення повітряних мас. Район має сприятливі агрокліматичні ресурси длярозвитку сільськогосподарського виробництва. Клімат районупомірно-континентальний з достатньою кількістю опалів, теплим літом і порівняном'якою зимою. Середня температура січня становить — 6°С, а липня 17… 19°С.
За агрокліматичними відмінами всю територіюрайону можна поділити на дві частини: північну – вологу, помірно теплу іпівденну – недостатньо зволожену, теплу.
Значною різноманітністю характеризуються водніресурси соціально-економічного району. На його території протікає близько 600річок. Всі вони належать до басейну Дніпра, протяжність якого в межах районускладає 246 км. Головними ріками є також Десна, Прип'ять, Тетерів, Сейм, Остер,Ірпінь, Трубіж. Ріки відіграють важливу роль у господарстві району. Чимало врайоні невеликих озер, особливо в долинах річок Уборть (Житомирська область) іСнов (Чернігівська). На території району є 111 водосховищ, у тому числіКиївське і значна частина Канівського.
Великі площі в районі займають болота. Вонимають важливе водорегулювальне значення. Внаслідок непродуманого осушеннякількість боліт у районі зменшується, зникли деякі малі річки, пересихаютьгрунти, гинуть ліси. Це негативно впливає на режим живлення річок, рослинний ітваринний світ району, водний режим головної артерії України – Дніпра.
Ґрунти в межах району досить різноманітні замеханічним складом та фізико-хімічними властивостями. На півночі, в поліськийчастині району, поширені дерново-підзолисті, а в долинах річок – дерново-оглеєні,лучні та болотні ґрунти. Вони часто перезволожені, тому обмеженовикористовуються в рільництві; сприятливі для використання під пасовища ісіножаті. У південній частині району переважають темно-сірі опідзолені,чорноземи опідзолені, відміни сірих лісових ґрунтів, які за правильноїагротехніки є сприятливими для вирощування різних сільськогосподарськихкультур.
Мінеральні ресурси Столичного економічногорайону – це, здебільшого, нерудні корисні копалини, серед них будівельніматеріали. Запаси паливних і рудних ресурсів мають місцеве значення. Більшістькорисних копалин району припадає на Український кристалічний щит.
Серед паливних ресурсів переважає нафта.Всього налічується 21 родовище нафти, найбільшими з яких є Прилуцьке,Леляківське, Богданівське, Гнідинцівське у межах Донецько-Дніпровськоїнафтогазоносної провінції. Поклади бурого вугілля розробляються в західнійчастині району (Коростишівське родовище). Воно має низьку теплоту згоряння,значну вологість, зольність, здатне окислюватись та самозайматись,використовується як енергетичне паливо. Може бути і цінною хімічною сировиною.У поліській частині району найбільші в Україні поклади торфу. Особливо багатіна нього Чернігівська (найбільші родовища — Замглайське, Ірванцівське,Смоленське) та Житомирська (понад 700 родовищ, 2% території) області. Торфвикористовують для приготування різних органо-мінеральних добрив, а також якдешеве паливо.
З рудних корисних копалин промислове значеннямають ільменіти (титанові руди). На їх базі працює Іршанський гірничо-збагачувальнийкомбінат (Житомирська область).
З будівельних корисних копалин переважаєбудівельний і оздоблювальний камінь. У межах кристалічного масиву містятьсявсесвітньовідомі родовища рожевих, червоних і сірих гранітів (Омелянівське,Лезниківське, Соколовогірське, Крошнянське, Коростишівське, Житомирське,Богуславське, Синявське та ін), лабрадоритів й габро, поклади яких в районістановлять відповідно 92% і 94% від усіх покладів цих цінних каменів в Україні.Найбільш поширені вони в Житомирській області (Головине, Кам'яний Брід,Городище, Синій Камінь, Турчинка, Рудня, Кам'янка та ін).
В економічному районі зосереджено майже 1/4запасів гнейсів України. Найбільші їх поклади в Коростенському, Олевському,Коростишівському родовищах.
На території району виявлено унікальніродовища мармуру, який має високі облицювальні якості, кварцитів (Овруцькеродовище), пірофілітових сланців (Овруцький район).
В Житомирській області величезні покладикаоліну, що є основною сировиною для виготовлення фарфоро-фаянсових виробів.Цегельно-черепичні глини, вапняки є на всій території району, поклади мергелю,кварцових і будівельних пісків найбільше поширені у північній його частині,крейди – у східній.
У районі є поклади коштовних каменів:гірського кришталю, гранату, топазу, аметисту, опалу, халцедону, берилу(Володар-Волинський район Житомирської області), яшми (Овруцький район).
У палеогенових відкладах вздовж річокпівнічної частини району трапляється бурштин.
Одне з основних багатств району – ліси.Загальна площа лісового фонду – 2,5 млн. га, лісистість території – 26%. Заплощею лісів та запасами деревини Столичний район посідає перше місце вУкраїні. Ліси розміщені нерівномірно: 2/3 їх загальної площі у межах поліськоїчастини району. У структурі лісових ресурсів переважають хвойні і твердолистяніпороди. За видовим складом насадження сосни становлять 59%, дуба — 20%, берези- 13,5%, поширені також вільха, осика, граб, ясен, ялина та ін.
Сприятливі кліматичні умови, поєднання різнихрослинних угруповань, наявність численних водних об'єктів, а також джерелмінеральних вод (Миронівка, Біла Церква, Березань, Бровари – Київської;Березна, Ладинка – Чернігівської; Овруч, Верхівця, Денишів, Новоград-ВолинськийЖитомирської областей), багато культурно-історичних пам'яток визначають рольрайону як важливого рекреаційного регіону України. Однак використаннярекреаційного потенціалу району дуже обмежене внаслідок забруднення йоготериторії радіоактивними речовинами. Населення і трудові ресурси району
У Столичному економічному районі проживає14,7% (7364,6 тис) населення України. Його чисельність поступово зменшуєтьсявнаслідок погіршення демографічної ситуації. Це виявляється у зниженніпоказників природного приросту населення (-7,8‰), а в сільській місцевості – — 17,5‰, що є одним з найнижчих показників в Україні.
У віковій структурі населення частка окремихвікових груп майже така сама, як у середньому по Україні: працездатного віку57%, молодших за працездатний вік 19,9%, у пенсійному віці 23,1%. Проте існуютьзначні відмінності у цій структурі в різних частинах Столичного економічногорайону. Висока частка працездатних людей у районі досягається за рахуноквисокої їх частки (63,1%) у м. Києві, де найменше осіб пенсійного віку (17,8%).Процес «старіння населення» найбільш характерний для Чернігівськоїобласті (людей пенсійного віку тут 29,6%). Хоча і в інших областях району ціпоказники виші, ніж у середньому по Україні (у Київській — 23,8%. Житомирській- 25,3%). Така вікова структура негативно позначається на формуванні потенціалутрудових ресурсів.
На території району проживають люди понад 100національностей. Переважна більшість з них (82%) — українці. Представникинаціональних меншин живуть здебільшого у міських поселеннях, серед нихнайбільше росіян, євреїв, білорусів, поляків. Значна кількість росіян живе вобласних центрах, білорусів — на прикордонних з Білоруссю територіях, поляків — у південно-західній частині Житомирщини.
Населення розміщене на території районунерівномірно. Сере дня його густота — 79,7 осіб/км, що дещо менше за середнійпоказник по Україні. Удвічі менша за середню в районі густота населення вЧернігівській області (41 осіб/км ²), дещо вища — у Житомирській (48,3осіб/км), найвища — у Київській (154,9 чол. /км ²). Це зумовлено низкоюсоціально-економічних, екологічних причин. Зокрема, найвища густота населення вКиївській області пов'язана з наявністю на її території столиці державинайбільшого промислового, транспортного, культурного центру. Невисока густотанаселення Чернігівської області зумовлена переважно її аграрно-промисловимтипом освоєння, а також наявністю на території значних площ лісових масивів,боліт тощо.
Більшість населення району (72,8%) проживає уміських поселеннях. Найвищий показник урбанізації у Київській області (82,2%),цьому сприяє наявність тут м. Києва (2626.5 тис. жителів на 01.01.99р). Значноменша частка міських жителів у Чернігівській (58%) та Житомирській (56%)областях. Навколо Києва формується міська агломерація, яка охоплює, крім ядра,низку міст-супутників (Бровари, Бориспіль, Біла Церква, Васильків, Боярка,Фастів). Великими містами району є також Житомир (298 тис. чол), Чернігів (310тис. чол). В усіх містах району, а найбільше — у великих за останні рокизменшилася чисельність населення внаслідок процесу деурбанізації, щовиявляється в посиленні міграційних потоків з міст у сільську місцевість, якізначно зросли в роки економічної кризи. Сільське населення проживає у різних залюдністю населених пунктах. Вони переважно невеликі (до 300 осіб) у північній (лісовій),середні й великі (500-1500 осіб) у південній (лісостеповій) частинах району.
На демографічну ситуацію в районі помітновилинуло відселення людей з територій, сильно забруднених внаслідокЧорнобильської катастрофи. Із забруднених населених пунктів в інші регіони булопереселено близько 127 тис. осіб. В районі найбільшими були переселення вІванківський та Макарівський райони Київської області та в м. Київ.
Значну частину населення економічного району(60,4%) становлять трудові ресурси. У їх складі переважають особи працездатноговіку, лише 8,7% становлять особи пенсійного віку та підлітки. Трудові ресурсивідзначаються високим рівнем професійної та освітньої підготовки, особливо вмістах. Нині рівень зайнятості трудових ресурсів невисокий, існує безробіття.На початок 1998р. в районі було понад 447,2 тис. безробітних, або 11,3%; разомз так званим «прихованим безробіттям» частка незайнятого населеннясягає майже 40%. У господарстві району зайнято 14,8% від усього зайнятогонаселення України, з них майже 64% у м. Києві та Київській обл.
Більшість населення району працює у виробничійсфері. В період економічної стабільності у ній було зайнято понад 70%працівників народного господарства, переважно у промисловості й сільськомугосподарстві. Проте внаслідок зупинки багатьох промислових підприємствчисельність працюючих значно скоротилася. Зміна суспільних відносин на селі,процеси приватизації землі, виникнення нових форм господарювання зумовилизначне вивільнення працівників у сільському господарстві. Останнім часом зрослачисельність працівників управлінського апарату, особливо у столичній області,де розміщена значна кількість установ і організацій загальнодержавногозначення. Внаслідок розвитку ринкової інфраструктури збільшується кількістьпрацівників у її установах (банки, біржі, інвестиційні та консалтинговікомпанії тощо). Намітився відтік працівників з галузей матеріальноговиробництва у невиробничу сферу.
Розділ 2. Характеристика сучасного стану народногогосподарства Столичного економічного районуХарактеристика промисловості району
У районі налічується 1393 промисловихпідприємства, які перебувають на самостійному балансі. В галузевій структуріпромисловості виділяється машинобудування та металообробка, продукція якихстановить понад 1/4 промислової продукції району. Представлені практично всівиди машинобудування — від важкого до точного.
Підприємства машинобудівного комплексу районуспеціалізуються на виготовленні й ремонті сільськогосподарських машин (БілаЦерква, Київ, Ніжин, Прилуки, Радомишль, Житомир, Ірпінь, Овруч), устаткуваннядля хімічного виробництва (заводи «Більшовик» у Києві, хімічногоустаткування у Бердичеві, Бахмачі, Коростені, Фастові, підприємство«Хімтекстильмаш» у Чернігові). Верстатобудування розвинене в Києві,Житомирі. Устаткування для харчової промисловості виробляють у Києві. Ніжині,Ірпені, Коростені, Малині; машини для переробки льону — в Ріпках, Батурині,Козельці, Коропі, Борозні; засоби зв'язку — в Києві, Чернігові, Житомирі,Коростишеві; холодильні установки — в Києві, Василькові, Броварах, Коростені.
В галузі машинобудування важливим євиробництво будівельних машин і устаткування (Чернігів, Київ, Васильків, Овруч,завод шляхових машин в Новоград-Волинському). Столичний економічний район єодним з найпотужніших районів точного машинобудування, виробництварадіо-електроприладів, електроустаткування, радіоелектроніки. Серед підприємствцієї галузі ВО «Арсенал» та «Електронмаш» у Києві, ВО«Чернігівський завод радіоприладів», підприємства Житомира,Коростишева, Василькова, Білої Церкви.
Транспортне машинобудування районуспеціалізується на виробництві суден, літаків, мотоциклів, велосипедів та ін.Найбільшим виробником річкових суден є суднобудівний та судноремонтний завод уКиєві. Тут функціонує єдиний в Україні мотоциклетний завод. Значнимипотужностями виділяються АНТК ім. Антонова та Київський авіабудівний завод, наяких можливе виробництво від невеликих спортивних літаків до найбільших — транспортних. Велосипеди випускають у Чернігові та Києві. Розвивається в районій автомобілебудування. Випускають автомобілі спецпризначення, які монтуються нашасі відомих моделей російських автомобілів (Бердичів, Прилуки, Київ,Чернігів).
Частка консервної продукції району взагальнодержавному виробництві становить 15%. Найбільші підприємства у Ніжині,Києві, Житомирі, Бердичеві, Овручі, Білій Церкві.
Важливе місце в агропромисловому комплексіпосідає хмелярство та хмелепереробна промисловість. Хмелефабрика в Житомиріпереробляє 75% хмелю України, який використовують у пивоварінні. Найпотужнішимиу значній мережі пивоварень є «Оболонь» у Києві, Чернігівська,Житомирська, Бердичівська.
Борошномельно-круп'яна та хлібна промисловістьрозміщена ближче до споживача. Географія підприємств цієї галузі чи не найширшав районі. Найбільші підприємства розміщені в Києві, Чернігові, Житомирі.Виробництво крохмалю в районі налагоджено в основному з картоплі. Вонозосереджене в Семенівці, Пелюхівці, Петрівці. Спеції виготовляють у Києві таЖитомирі. На місцевій сировині в Чуднові працює і цикорієсушильний завод,значна частина продукції якого відправляється в Німеччину і Францію.
М'ясна промисловість має високий рівеньконцентрації виробництва. Більшість м'ясної продукції виробляється нам'ясокомбінатах Житомира, Новоград-Волинського, Бердичева, Києва, Чернігова,Білої Церкви, Прилук, Бахмача, Ніжина та ін. Останнім часом спостерігаєтьсязростання виробництва м'ясної продукції на невеликих м'ясопереробнихпідприємствах у місцях вирощування худоби, що є більш доцільним у сучаснихумовах.
Підприємства молочної промисловості є вкожному адміністративному районі, всього їх близько 50. Вони виробляють кефір,молоко, сир, сметану, сухе молоко, молочні консерви та ін. За обсягомвиробництва вершкового масла (24,9 тис. т) район займає провідне місце вУкраїні. Серед найбільших підприємств галузі не тільки району, а й країни слідвиділити молочноконсервні комбінати в Бахмачі та Овручі й сироробний завод вНовгород-Сіверському.
Кондитерська промисловість району невиділяється значними обсягами продукції, але кондитерські фабрики Києва,Житомира, Чернігова відомі своєю продукцією у всій державі. Інші галузіхарчової промисловості — виноробна, рибна, олійна — представлені невеликимипідприємствами, зорієнтованими на споживача.
У Києві та Прилуках діють тютюнові фабрики,які займають провідні позиції на ринку тютюнових виробів в Україні. У Прилукахє ефіроолійний комбінат.
Важливою є лісова й деревообробнапромисловість, яка працює на місцевій та привізній сировині. У структуріпромисловості району частка галузі незначна, але її продукція становить майже21% виробленої в Україні. На території району понад 20 лісозаготівель, якіпродукують пиломатеріали, паркет, деревостружкові плити та іншу продукцію,здійснюють догляд за лісом.
Провідною у структурі деревообробноїпромисловості району є меблева галузь. З розрахунку на одного жителя в районівиробляється вдвічі більше меблів, ніж у країні. Виробництво меблів розміщене вКиєві, Чернігові, Корюківці, Добрянці, Білій Церкві, Коцюбинському, Коростені,Новоград-Волинському та ін.
Значно розвинена целюлозно-паперовапромисловість. Паперові фабрики працюють у Житомирі, Коростишеві, Мирополі,Чижівці. Вироблюваний у Малині високоякісний конденсаторний папір експортуєтьсяв зарубіжні країни. В Корюківці діє фабрика технічного паперу, на якійвиробляють шпалери, в Обухові — картонно-паперовий комбінат, у Чернігові — картонажно-поліграфічна фабрика. Целюлозу виробляють у Малині, Обухові,Корюківці та Києві.
Лісохімічна підгалузь представленаскипидарно-каніфольним заводом у Коростені, а також підприємствами звиробництва дьогтю, хвойно-ефірної олії, скипидару в Тетереві таКлавдієво-Тарасовому.
Значне місце в господарстві району посідаєхімічна промисловість, особливо виробництво штучних волокон, за виробництвом якихрайон займає перше місце в Україні. Заводи з виробництва штучних волокон є вЧернігові, Житомирі, Києві, пластмас — у Броварах, Києві, Прилуках, Фастові.
Заводи гумотехнічних виробів працюють у Києві,Білій Церкві та Ніжині. В Білій Церкві, крім того, розміщений шинний комбінат,азбестовий завод. Лакофарбова підгалузь (БО «Укрлакофарби») розміщенав Києві, а також у Житомирі, Коростені. Побутові хімічні вироби виготовляютьсяна спеціалізованих хімічних підприємствах Києва, Ніжина, Коростеня, а також на хімкомбінатахЧернігова.
На місцевій сировині працює Гнідинцівськийзавод із стабілізації нафти та виробництва зріджених газів. Завод капроновихвиробів є в Радомишлі. Хіміко-фармацевтичні підприємства знаходяться вЖитомирі, Києві, Новоград-Волинському. Мікробіологічна промисловістьпредставлена Трипільським і Плахтянським біохімічними заводами та Немішаєвськимзаводом біохімічних препаратів.
Господарство району базується на потужнійелектроенергетиці. Тут розміщені Чорнобильська АЕС, Трипільська ДРЕС, КиївськіГЕС, ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, Чернігівська, Житомирська, Білоцерківська, БердичівськаТЕЦ, а також ряд електростанцій малої потужності. У Вишгороді (біля Києва) дієГАЕС, яка використовується для регулювання частоти струму в електричній мережі(виробляє енергію в часи максимальних навантажень і накопичує при мінімальних).Потреби паливно-енергетичного комплексу в паливі задовольняються переважно зарахунок привізних кам'яного вугілля, природного газу та нафтопродуктів. Узв'язку із закриттям Чорнобильської АЕС наприкінці 2000р. дещо послабитьсяенергетичне господарство економічного району. Застаріле устаткування тепловихелектростанцій не дає змоги ефективно використовувати місцеве буре вугілля, щовидобувається в Андрусівському районі. Використання торфу як палива значнозменшилося, оскільки його застосовують ще як цінне добриво і сировину дляотримання різних хімічних продуктів.
Металургія в районі розвинена слабо. Зокремапрацюють завод порошкової металургії в Броварах, ливарні цехи на машинобудівнихпідприємствах та підприємства вторинної переробки металів.
Важливе місце в господарстві району посідаєпромисловість будівельних матеріалів, яка є галуззю спеціалізації, її розвитокпов'язаний з наявністю значної кількості будівельної сировини. На близько 150 підприємствахвиробляються азбесто-цементні вироби, збірні залізобетонні конструкції, стіновіпокрівельні матеріали, заповнювачі та ін. Найбільш розвинене виробництвонерудних та облицювальних будівельних матеріалів у місцях видобутку сировини,особливо в Житомирській області. Заводи залізобетонних виробів, домобудівнікомбінати є в усіх великих населених пунктах. У Броварах працює підприємство звиробництва алюмінієвих конструкцій. З місцевої сировини виробляють асфальт,цеглу, вапно (Біла Церква, Бориспіль, Житомир, Чернігів, Бровари, Бердичів таін). На місцевих пісках працює скляна промисловість, найбільшими підприємствамиякої є Гучанський, Гостомельський, Бабинський, Мар'янівський, Романівський,Баранівський та інші скляні заводи. В Житомирі знаходиться дзеркальна фабрика.
Однією з найстаріших у районі й Україні єфарфорово-фаянсова промисловість. Вона утворює спеціалізований галузевий кущ,до складу якого входять Баранівський, Городницький, Довбиський, Олевський,Коростеньський фарфорові заводи, Кам'янодрібський фаянсовий завод, Житомирськийзавод лабораторного скла та ряд склозаводів.
Агропромисловий комплекс району
Частка виробленої в сільському господарствірайону продукції становить 15% від загального показника по Україні. Виробництвовалової продукції в районі становило у приведених цінах 1983 р.622 крб., а вУкраїні — 566 крб. з розрахунку на одного жителя. Нині спостерігається деякийспад сільськогосподарського виробництва, проте обсяги його залишаютьсязначними.
На продуктивність та спеціалізаціюсільськогосподарського виробництва впливають як природні, так ісоціально-економічні чинники. Найважливішими з них є кількість і якістьземельних ресурсів, транспортне положення, наявність переробних галузей, ринкузбуту, попит на певні види продукції та ін.
Район багатий на земельні ресурси. У їхструктурі переважають сільськогосподарські угіддя (58,1% території району і12,9% від усіх сільськогосподарських угідь України). Для району характернийдещо нижчий за середній по Україні рівень розораності сільськогосподарськихугідь. Це пояснюється агрокліматичними особливостями, значною заболоченістюмісцевості, високою часткою лісів. З цієї ж причини в економічному районівелика частка сіножатей і пасовищ (20,6% від сільськогосподарських угідь), якіслугують природною кормовою базою для тваринництва. Найбільші масиви сіножатейу поліській частині, а ріллі — в лісостеповій. Якість орних земель та природнихкормових угідь залежить насамперед від характеру поєднання різних ґрунтів,рівня їх окультуреності, в тому числі від проведення меліоративних заходів. Заостанні роки значно скоротились обсяги осушувальної меліорації в районі (6 тис.га у 1996 p). До господарського осушування боліт слід підходити дуже виважено,оскільки вони формують і регулюють річковий стік, є важливою складовоюландшафту.
Стійку тенденцію до скорочення посівних площ урайоні зумовлює ерозія ґрунтів. Нині у районі понад 900 тис. га еродованих таерозійне небезпечних земель. Основними причинами цього є господарськадіяльність людини, осушення легких ґрунтів, розорювання схилів, знищенняґрунтозахисних насаджень, вирубування лісів.
Значної шкоди земельним ресурсам завдалакатастрофа на Чорнобильській АЕС. Внаслідок радіоактивного забруднення великіплощі сільськогосподарських угідь виведено з активного користування. Цепередусім землі, забруднення яких радіонуклідами становить понад 15 Кі/км2. їхвіднесено до земель, що перебувають на стадії відновлення родючості.
Загальна площа сільськогосподарських угідь урайоні становить 6483 тис. га, або 0,89 га з розрахунку на одного жителя, щозначно більше, ніж у середньому по Україні. З них 3748 тис. га — орні землі,сіножаті й пасовища займають 1089 тис. га. Основними землекористувачами врайоні залишаються селянські спілки, орендні господарства та ін. господарстваколективного господарювання. В районі налічувалось 1876 селянських(фермерських) господарств, в користуванні яких було лише 51,3 тис. гасільськогосподарських угідь. Тому частка виробленої на фермерськихпідприємствах продукції незначна, хоча продуктивність їх значно вища протиколективних.
З 1985 р. в районі введено всільськогосподарський оборот 4,7 тис. га зрошуваних та 65,7 тис. га осушенихземель. Однак вони не компенсували втрат, пов'язаних з вилученням земель,забруднених радіоактивними речовинами після катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Природні умови зумовили поділ території районуна поліську й лісостепову зони спеціалізації сільського господарства, а навколовеликих міст, особливо біля Києва, сформувався приміський тип сільськогосподарськоговиробництва.
У поліській зоні розвинені молочно-м'яснескотарство, свинарство, льонарство, картоплярство, зернове господарство; улісостеповій — м'ясо-молочне скотарство, свинарство, буряківництво, зерновегосподарство; в приміському сільському господарстві — молочно-м'яснескотарство, свинарство, птахівництво, овочівництво, садівництво, ягідництво.
Провідною галуззю сільського господарстварайону є рослинництво (вирощування зернових, технічних, кормових та іншихкультур).
У структурі посівних площ переважають зерновікультури (майже 43% усієї ріллі району) — озима пшениця, ячмінь, жито, овес,гречка, кукурудза, зернобобові. Головна зернова культура — озима пшениця,територіальна концентрація якої коливається в межах 15-30%. Вища врожайність,рентабельність, прибуток зі га посівів озимої пшениці у лісостеповій іцентральній частинах району, середня — в Київській області (26 ц/га), найнижча- в Чернігівській області (15 ц/га).
Поширене в районі й озиме жито, проте черезнизьку врожайність порівняно з іншими зерновими посіви його останнім часомзначно скоротилися. Найбільше жита висівають на півночі району, в поліськійчастині.
Серед ярих зернових культур найпоширенішийярий ячмінь. Середня по району врожайність його становить понад 20 ц/га. Заваловими зборами ячмінь посідає друге місце серед зернових після озимоїпшениці. Він має переважно фуражне використання, вищі сорти йдуть навиготовлення солоду і пива.
Овес, гречка, кукурудза, просо займаютьнезначні площі.
Серед зернобобових культур найбільш поширенігорох, вика, викосуміші на зерно.
Висока частка в структурі посівних площкормових культур пояснюється, з одного боку, розвитком тваринництва, значнимпоголів'ям худоби, а з іншого — своєрідністю природних умов, наявністю значнихпідтоплюваних територій. Серед кормових культур переважають вика, люцерна,кукурудза на корм, конюшина, тимофіївка, кормові коренеплоди.
З технічних культур провідна роль належитьцукровим бурякам і льону. Географія вирощування головних технічних культур маєпевні особливості, в основу яких покладена ефективність виробництва.Льон-довгунець краще росте в північній частині району, з більш вологимиагрокліматичними умовами. В районі вироблялось близько 1/3 льону-сирцю. Однак,в останні роки, внаслідок непродуманої політики ціноутворення, його вирощуваннястало нерентабельним і площі посівів льону різко скоротилися (з 1990 р.утричі).
Посіви цукрових буряків розміщені влісостеповій зоні, у південній частині району. Особливо значні вони в Київськійобласті, де урожайність їх найвища по Україні (220 ц/га). Валові збори цукровихбуряків у районі становлять 16% від зборів по Україні.
Значними є плантації цикорію та хмелю, якізосереджені переважно в Житомирській області. Тут збирають майже 80%українського хмелю. У Житомирі працюють науково-дослідний і проектний інститутихмелярства.
Під картоплею і овочевими культурами зайнято318 тис. га ріллі. Посіви картоплі поширені по всій території району, протенайбільше її вирощують у поліській та центральній зонах, де врожайність цієїкультури (138 ц/га) і валові збори найвищі. В районі зібрано 3371 тис. ткартоплі, що становить понад 1/5 валових зборів її по Україні.
Овочівництво розвинено довкола Києва та іншихвеликих міст району. Вирощують огірки, цибулю, столові буряки, моркву, редиску,капусту, помідори тощо. Значного поширення набули овочівництво закритогоґрунту, а також садівництво та ягідництво.
Тваринництво в структурісільськогосподарського виробництва майже не поступається рослинництву. Рівеньрозвитку галузі вищий, ніж у середньому по Україні. У структурі тваринництвапереважають скотарство, свинарство, ефективною галуззю є також птахівництво.
Кормова база тваринництва району представленапосівами кормових культур на значних площах, природними кормовими угіддями(сіножаті, пасовища). Для збалансування раціонів годівлі тварин, збільшення їхпоживності, насиченості мікроелементами велике значення мають комбінованікорми, виробництво яких налагоджено майже в кожному адміністративному районі.Однак відсутність коштів у сільськогосподарських підприємств зумовила значнескорочення їх використання, що негативно позначилося на продуктивностітваринництва і виробництві комбікормів.
Показники продуктивності тваринництва (прирістживої маси тварин, середньорічні надої молока) в районі майже дорівнюютьсереднім по Україні. Значно вищі вони в Київській області, яка посідає першемісце в країні за обсягами виробництва м'яса, в тому числі м'яса птиці, а такожяєць, молока.
Допоміжними галузями тваринництва євівчарство, бджільництво, ставкове рибництво та кліткове звірівництво(розводять лисиць, песців).
Нинішні тенденції функціонування сільськогогосподарства району такі самі, як у всій державі: зменшення обсягів рільництва,валових зборів зерна, цукрових буряків, інших видів рослинницької продукції,зниження продуктивності тваринництва. Зумовлені вони насамперед високоюсобівартістю місцевої продукції, яка в умовах вільної торгівлі не витримуєконкуренції з дешевшими продуктами інших країн. Високу собівартість місцевоїсільськогосподарської продукції спричиняють малоефективний колективний характервиробництва, застарілі технології господарювання, висока енергоємкість, значнізатрати ручної праці. В умовах відсутності єдиної аграрної політики в державі,половинчастого характеру реформ на селі, недостатньої підтримки сільськоговиробника з боку держави ці проблеми вирішити неможливо.
Сільське господарство району розвивалося вумовах агропромислової інтеграції. Рівень сформованості АПК в Столичномурайоні, особливо в Київській області, був одним з найвищих в Україні.Сформувались цукробуряковий, льонопереробний та ряд інших агропромисловихпідкомплексів. Проте в останні роки, внаслідок кризових явищ в економіці,реформування суспільних відносин на селі, взаємозв'язки між основними структурнимипідрозділами АПК значно послабилися, що негативно позначилося на ефективностісільського господарства та переробної промисловості.
Транспортний комплекс і зв’язок району
Провідна роль в районі відводитьсяавтомобільному транспорту (до 60% вантажоперевезень та до 50%пасажироперевезень). Протяжність автострад з твердим покриттям складає понад 25тис. км. Автомобільні шляхи сполучають регіон з усіма куточками країни, а такожз сусідніми країнами. Щоправда, якість доріг в цілому ще не відповідає світовимстандартам. Частина доріг поліської частини Житомирської та Чернігівськоїобласті в період весняних повеней є важко прохідними. Ріст парку автомобілівнегативно позначається на екологічній ситуації у районі.
За питомою вагою вантажо- та пасажироперевезеньзалізничний транспорт дещо поступається автомобільному. Загальна протяжністьдоріг складає 2,9 тис. км при пересічній щільності – 23 км/1000 км2 території.Залізниці перетинають район як в широтному, так і в меридіональному напрямках.Всі вони належать до Південно-Західної залізниці. Міжнародне значення маютьзалізничні колії Москва — Київ — Козятин — Львів, з відгалуженнями на Прагу,Варшаву та Будапешт, Кишинів — Вінниця — Київ — Санкт-Петербург, Ростов-на-Дону- Дніпропетровськ — Київ — Коростень — Гомель. Великими залізничними вузлами єКиїв, Фастів, Чернігів, Ніжин, Житомир, Коростень та ін.
Трубопровідний транспорт в районі перебуває надругому місці за обсягами перевезень. Територією району проходять газопроводиДашава — Київ — Москва, з відгалуженнями на Чернігів, Новгород-Сіверський,Шебелинка — Полтава — Київ, Уренгой — Ужгород, нафтопроводи «Дружба»,Гнідинці — Кременчук.
Наявність на території району таких великихводних артерій, як Дніпро, Десна, Прип'ять, дає змогу розвивати річковийтранспорт, переважно для перевезення сипучих вантажів. Частково цими річкамиздійснюються і міждержавні перевезення (між Російською Федерацією таБілоруссю). Основні річкові порти — Київ та Чернігів.
Відроджується в районі роль повітряноготранспорту. Регулярні перевезення здійснюють тільки аеропорти«Бориспіль» та «Жуляни», що у Києві.
У Києві та інших містах розвинений міськийтранспорт, особливо електричний. У столиці є лінія швидкісного трамваю, працюєфунікулер, розбудовується метрополітен. Метро, зокрема, щодоби обслуговує понадмільйон пасажирів. Зовнішньоекономічні зв’язки району
Потреби господарства району у великійкількості сировини, палива, різних товарів, які на території району невиробляються, а також необхідність збуту своїх товарів зумовлюють значнугеографію його економічних зв'язків. За межі району відправляється понад 50%продукції виробничо-технічного призначення, здебільшого — в інші регіониУкраїни. В районі ввіз переважає над вивозом. Найбільшу частку у ввозістановлять паливні матеріали. Вугілля сюди надходить з Донбасу, нафтопродукти,трактори, вантажні автомобілі — з Північно-Східного району, продукція чорної ікольорової металургії — з Придніпровського, а з Центральноукраїнського іПодільського — продукція сільського господарства, сільськогосподарські машини,мінеральні добрива, устаткування для харчової і легкої промисловості та ін.
Водночас Столичний економічний район уміжрайонному поділі праці виділяється виробництвом хімічних волокон, пластмас,шин, верстатів, сільськогосподарського і хімічного устаткування, екскаваторів,тканин, будівельних матеріалів, побутових електро- та радіоприладів.
В експортно-імпортних поставках провідне місцезаймають країни СНД, насамперед Росія. Туди вивозяться з району передусімпродовольча, хімічна продукція, прилади та устаткування, а ввозяться з Росіїнафтопродукти, вантажні та легкові автомобілі і запчастини до них, засобизв'язку, сировина для паперових фабрик.
Важливим торговим партнером району є сусідняБілорусь. Звідти надходять синтетичні нитки та волокно, деревно-стружковіплити, мінеральні добрива, сільськогосподарська техніка.
У цілому район підтримує торгові зв'язки збільш як 100 країнами світу. На район припадає 16,8% українського експорту та25,8% імпорту (у тому числі на м. Київ — 21,6%).
Крім торговельних починають розвиватись іншіформи міжнародного співробітництва. Притягальна економічна сила м. Києва якстолиці України сприяє значному припливу інвестицій з-за кордону та створеннюрізних спільних підприємств, проектів. На м. Київ і Київську область припадаємайже половина зарубіжних інвестицій у господарство нашої країни. Завдякиприкордонному положенню район розширює також культурні, туристичні, трудові,побутові зв'язки з територіями сусідніх держав.
Розділ 3. Проблеми і перспективи розвитку Столичногоекономічного районуЕкологічні проблеми району
Столичний економічний район, особливо йогополіська частина, ще порівняно недавно були одним з найчистіших в екологічномувідношенні регіонів України. Однак аварія на 4-му енергоблоці ЧорнобильськоїАЕС 26 квітня 1986 р. погіршила екологічну ситуацію не тільки в Україні, а й навсій планеті. За короткий період в довкілля було викинуто біля 3500кг активнихкомпонентів ядерного палива. Найбільша в світі екологічна катастрофаперетворила унікальні за чистотою території в зону екологічного лиха. Територіюплощею понад 3 тис. км2 віднесено до зони безумовного відчуження, її периметрсягає 223,5км, з них 169км прилягає по території Столичного району (решта — вБілорусі). За перший рік після аварії із зони відселено 116 тис. чол. із 186населених пунктів, у тому числі з України — 90 тис. чол. з 75 населенихпунктів. Встановлено, що сильно забруднена радіонуклідами більша частинаекономічного району, включаючи частину Києва. На забрудненій території проживаєпонад 3 млн. осіб. Збитки України від наслідків катастрофи сягають $113-118млрд. Ситуація ускладнюється ще й тим, що аварія сталася безпосередньо біляДніпра та його найповноводнішої притоки Прип'яті, водою з яких користується майже3/4 населення України. Радіоактивне забруднення вод Київського водосховищаперевершило доаварійне у 2000 разів, донних відкладів — у 500 тис., вищихводних рослин — у 13 тис., молюсків — в 35 тис., риби — у 1000 разів.
Крім Чорнобильської трагедії значних збитківнавколишньому середовищу завдає скидання стічних вод у водні об'єкти, викидишкідливих речовин в атмосферу, забруднення ґрунтів. Екологічна ситуація врайоні з кожним роком погіршується, особливо у великих містах. Обсяги скиданнязабруднених стічних вод у природні поверхневі водні об'єкти у деякі рокистановили 167,7 млн. м3, причому найбільше на заході району. Викиди шкідливихречовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення становили354,5 тис. т, пересувними засобами — 395,2 тис. т, понад половина з якихприпадає на центральну частину району. Найгірша екологічна ситуація у Києві,Чернігові, Білій Церкві та Житомирі, тобто у найбільших містах.
В районі Українського кристалічного щита, а цеЖитомирська і частина Київської областей, виходять на поверхню або залягаютьблизько до поверхні породи з підвищеною радіоактивністю. За цих умов додатковарадіоактивність робить ці території дуже небезпечними.
Значно ускладнився стан земельних ресурсів.Через сильне радіаційне забруднення в районі з використання вилучено 65 тис. гаріллі. Крім того, значні території вилучаються з обігу через заболочення,ерозію ґрунтів, втрату ними родючості. Посилилася деградація ґрунтів черезспрацювання ресурсів гумусу. На землях громадського сектора сільськогосподарськоговиробництва внесення мінеральних добрив зменшилося удвічі. Практично майжеприпинено внесення органіки.
Особливе занепокоєння викликає стан воднихресурсів. У районі споживається 2057 млн. м³ свіжої води. Рівеньповторного її використання значно нижчий за середній по Україні. Найбільшимизабруднювачами водних ресурсів району є підприємства м. Києва та Київської обл.. Інтенсивне забруднення поверхневих вод відходами виробництв, радіонуклідами урайоні призвели до того, що вони стали небезпечними для споживання. Тому дляпиття, харчових потреб слід використовувати підземні води. Для цього необхіднопобудувати мережу свердловин на всій території району.
Різко погіршилася якість води у Дніпрі врайоні Київського водосховища внаслідок поширення синьо-зелених водоростей.Реальною є загроза прориву греблі Київського водосховища, що призвело б дозатоплення низинної частини Києва. Взагалі існування цього водосховища єекономічно невиправданим. Внаслідок його спорудження рівень води в гирлах окремихполіських річок, що впадають у Дніпро, став вищим, ніж у місцях їх витоку. Щобвода в цих ріках не текла у зворотному напрямку, в місцях їх впадання уводосховище було збудовано дамби. Вода з річок у Дніпро потрапляє за допомогоюпотужних насосів. Кількість спожитої ними енергії ставить під сумнів економічнудоцільність існування Київської ГЕС.
Зі скороченням виробництва в останні рокизменшилися викиди шкідливих речовин у повітря, причому більше половини їхприпадає на транспортні засоби. Серед міст району найбільшу частку викидів вповітря дає м. Київ.
Хибна практика екстенсивного лісокористуванняв районі спричинила значне виснаження лісів, погіршення структури лісовогофонду, зниження його продуктивності. Сьогодні понад 90% площі займають молоді насадженняі середньостиглі ліси. Інтенсифікація проміжного користування в останні рокипризвела до того, що фактичні запаси достигаючих і стиглих деревостанівстановлять більше половини потенційно можливих. Значної шкоди лісам завдаютьлісові пожежі. Більшість лісів північно-західної і західної частин районузазнали радіаційного забруднення.
Через недосконалі технології видобутку тапереробки мінеральної сировини, незадовільне вирішення питань комплексногоосвоєння родовищ у надрах залишається і губиться розвіданих запасів нафти 70%,солей 50%, вугілля 40%, металів 25%.
Нерозв'язаною залишається проблемавикористання техногенних родовищ корисних копалин — відвалів видобутку тавідходів збагачення і переробки мінеральної сировинний, які містять цінні кориснікопалини і мають промислове значення.
Для стійкого розвитку економічного району тавирішення екологічних проблем потрібно:
1) завершити виконання програми«Чорнобиль»;
2) скоротити до оптимальних розміріввиробництво і споживання природних ресурсів, насамперед газу, вугілля, лісу,прісної води, використання земель в обробітку тощо;
3) сформувати ефективну інвестиційну політику,спрямовану на розробку, освоєння і використання природо — та ресурсозберігаючихтехнологій, виробництво екологічно чистих видів продукції.
Відповідно до концепції ведення сільськогогосподарства на забруднених радіонуклідами територіях слід вилучити звикористання 850 тис. га угідь, зменшити розораність ґрунтового покриву,забезпечити економічно збалансоване співвідношення угідь.
Потрібний більш жорсткий контроль задіяльністю промислових і сільськогосподарських підприємств з метою обмеженнявикидів ними шкідливих речовин у повітря та поверхневі води.
Для збереження та відновлення природнихкомплексів у районі варто розширити заповідні території, національні парки,заказники.
Проведення цих заходів вимагає значних коштів.Тому його треба поєднувати зі стабілізацією та поліпшенням економічного станурайону.
Напрями соціально-економічного розвитку району
Зміни в економіці України, пов'язані зпереходом до ринкових відносин, стосуються і народногосподарського комплексуСтоличного району. Зокрема, передбачено:
— структурні зрушення в економіці району,спрямовані на посилення соціальної орієнтації, забезпечення ефективного розвиткусільського та лісового господарства, харчової і легкої промисловості, видобуткуі переробки мінералів, докорінну реконструкцію, технічне переозброєння тастворення нових потужностей для переробки сільськогосподарської сировини,насамперед створення виробництва для одержання кінцевої продукції зльону-довгунця;
— прискорений розвиток деяких галузеймашинобудування — авіабудування, сільгоспмашинобудування, приладобудування,електроніки, точної механіки та оптики, здійснення заходів на консерваціюокремих підприємств воєнно-промислового комплексу;
— пріоритетний розвиток наукоємних виробництвдля випуску електронної техніки, електропобутових та інших товарів народногоспоживання, створення на базі науково-технічного потенціалу м. Києватехнопарків (технополісів), спрямованих на ефективне використання конкурентнихтехнологій;
— здійснення реконструкції та технічногопереоснащення підприємств хімічної промисловості;
— оптимізацію структури розвитку всіх ланокагропромислового комплексу відповідно до кон'юнктури внутрішнього і зовнішньогопродовольчих ринків;
— вирішення еколого-економічних та соціальнихпроблем, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,поліпшення екологічної ситуації в регіоні;
— прискорений розвиток соціальної та виробничоїінфраструктур;
— освоєння рекреаційних ресурсів регіону;
— створення і розвиток у Києві міжнародногоінфраструктурного центру для обслуговування потреб міжнародного співробітництваУкраїни.
Висновки
Слід провести реструктуризацію господарстварайону, визначити пріоритетні галузі, для розвитку яких тут є найкращі умови.Для Столичного економічного району такими галузями є харчова й легкапромисловість, виробництво будівельних матеріалів, деревообробна промисловість,науко-і трудомісткі галузі машинобудування, сільське господарство. Нині, вумовах значного послаблення контролю з боку держави, продукція цих галузей невитримує конкуренції із зарубіжною переважно з об'єктивних причин (застарілітехнології, високі енергоємкість та собівартість продукції). Зрушення векономіці можливі лише за умови технічного переоснащення виробництв. Для цьоготреба залучати значні інвестиції, як внутрішні, так і зовнішні. Хоч у Києві іКиївській області осідає значна частина інвестицій, що надходять в Україну з-закордону, розміри їх незначні порівняно з потребами і спрямовані вони переважнона розвиток посередницької інфраструктури, часом — у сферу обслуговування,тобто в галузі, які забезпечують швидке повернення капіталів. Залученню більшихінвестицій повинна сприяти політика держави, спрямована на захист капіталів,зниження податків.
У рамках реформування економіки в районі слідздійснити певні зміни в енергетиці. На даному етапі розвитку найбільшефективними тут є теплові електростанції, хоч коефіцієнт корисної дії їх низький,тому вони потребують технічного переоснащення. Крім закриття Чорнобильської АЕСпоступово треба виводити з експлуатації Київську ГЕС. Ці заходи маютьпроводитись у межах єдиної програми енергозбереження, впровадженняенергозберігаючих технологій.
У регіоні склалася значна невідповідність міжвиробництвом сільськогосподарської продукції та її переробкою. Район не в змозіпереробити на власних підприємствах харчової промисловості цю продукціюповністю. Розвиток галузі має відбуватись шляхом впровадження нових технологій,поглиблення переробки сільськогосподарської сировини, розширення мережі малихпідприємств, які здатні швидше пристосуватись до потреб ринку.
Підвищення ефективності сільськогогосподарства неможливе без здійснення земельної реформи. Поряд з цим необхідніоптимізація структури АПК відповідно до кон'юнктури ринку, інтенсифікаціягородництва у приміських зонах.
Важливий напрямок розвитку господарства — розширення виробництв, що орієнтуються на місцеві природні ресурси, особливовиробництва будівельних матеріалів та легкої промисловості (лляної).
Комплексний розвиток району вимагаєвдосконалення територіальної організації господарства, зменшення контрастностів розвитку центру й периферії. Цьому сприятиме активізація соціально-економічногорозвитку окраїнних територій, особливо північної та північно-західної поліськоїчастин району. Необхідно «оживляти» занепадаючи села з людністю до200 чол. Оптимізація господарства Києва має бути спрямована на обмеженняекстенсивного розвитку промисловості та екологізацію виробництв, розвитоксоціальної інфраструктури, яка б відповідала адміністративному центру держави,пріоритетний розвиток наукоємних виробництв та інформаційних технологій.Вирішенню цього сприяли б створення технопарків, технополісів на основінауково-технічного потенціалу м. Києва та загалом району.
Складна демографічна ситуація в районі можеполіпшитися лише за умови підвищення соціально-економічного розвитку регіону.Поліпшення умов життя людей, піднесення рівня їх добробуту, ефективнефункціонування охорони здоров'я сприятимуть підвищенню народжуваності тазменшенню смертності.
Надмірне антропогенне навантаження, якепосилилося наслідками катастрофи на Чорнобильській АЕС, вимагає поліпшенняекологічної ситуації в районі через реалізацію міжнародних програм«Чорнобиль», «Дніпро», дотримання вимог понад 20 конвенційі угод з охорони навколишнього середовища, учасницею яких є Україна. Список використаної літератури
1. Масляк П.О., Тищенко П.Г. Географія України. – К.:Зодіак: ЕКО, 1996, — 342с.
2. Качан Е.П. Розміщення продуктивних сил України. –К.: Вища школа, 1997.
3. Розміщення продуктивних сил України та економікарегіонів України: Підручник. – К.: Кондор, 2004. – 196с.
4. Жук М.В. Комерційна географія України. – Чернівці:Прут, 1998, — 360с.