Реферат на тему:
“Об’єднані Арабські Емірати”
(ОАЕ)
Офіційна назва — Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ) — Al-Imarat al-Arabiyah al-Muttahidah (Імарат аль-Арабія аль-Муттахіда).
Державний устрій — найвищий орган влади — Вища рада емірів, яка обирає президента ОАЕ з числа монархів еміратів, що утворюють федерацію, терміном на 5 років.
Географічне розташування — країна розташована у східній частині Аравійського півострова, біля узбережжя Перської та Оманської заток. Межує з Султанатом Оман (спільний кордон — 410 км), Саудівською Аравією (457 км).
Площа території — 82,9 тис. кв. км (114 місце у світі).
Адміністративний поділ. ОАЕ — федерація у складі 7 еміратів: Абу-Дабі, Дубай, Шарджа, Аджман, Рас-ель-Хайма, Умм-ель-Кайвайн та Ель-Фуджайра.
Кількість населення — 2,4 млн. осіб (на липень 2001 р.).
Столиця — Абу-Дабі (Abu Dhabi) — близько 520 тис. мешканців.
Інші великі міста: Дубай — 872,7 тис. мешканців.
Державна мова — арабська.
Релігія — іслам сунітського напряму.
Державне свято — 2 грудня — День утворення держави (1971 р.).
Державний прапор ОАЕ — складається з чотирьох кольорів. Червоний колір символізує мужність арабського народу, чорний — головне багатство країни — нафту, білий — безкраї піски пустелі, а зелений — іслам — державну релігію країни.
Грошова одиниця — дирхам = 100 філсам.
Членство у міжнародних організаціях — ООН, СОТ, Ліга арабських держав (ЛАД), МБРР, МВФ, ОПЕК, МФЧХіЧП. Економіка країни
Важливими галузями економіки ОАЕ, крім видобутку нафти й газу, є обробна промисловість, нафтопереробка, суднобудування і ремонт суден, рибальство, землеробство і кочове скотарство. У структурі ВВП зростає питома вага промисловості. Крім нафтопродуктів, країна виробляє сталь, алюміній, добрива, цемент, пластмаси, верстати й одяг.
Приблизно третина ВВП припадає на частку нафтової промисловості. Нафта складає 66% експорту країни, а платежі місцевих і міжнародних компаній за нафтові концесії — на сьогодні головне джерело державних доходів. Запасів нафти і газу за умови розумного використання цих запасів вистачить приблизно до ХХІІ століття. Основним нафтовидобувним районом ОАЕ є Абу-Дабі, а найважливішим торговельним і промисловим центром — Дубай. Нафта і газ
Видобуток нафти на шельфі узбережжя Абу-Дабі ведеться з 1962 року, на материковій частині Абу-Дабі — з 1963. У 1995 в ОАЕ в середньому видобувалося 290 тис. т нафти за добу, при цьому на частку Абу-Дабі припадало 83%, Дубаю — 15%, Шарджі — 2%. Абу-Дабі посідає третє місце за обсягом видобутку нафти на Близькому Сході (після Саудівської Аравії та Ірану). ОАЕ в цілому стоїть на одному з перших місць у світі за рівнем доходів на душу населення. Невелика кількість нафти добувається також у Шарджі й Рас-ель-Хаймі. Квоти на видобуток нафти в ОАЕ встановлюються Організацією країн-експортерів нафти (ОПЕК), але ОАЕ не завжди дотримувалися цих обмежень. Так, наприклад, у 1990, під час вторгнення Іраку в Кувейт, видобуток нафти в країні вдвічі перевищив квоту.
ОАЕ мають також багаті родовища природного газу, запаси якого становлять приблизно 5,3 млрд. куб. м (3,8% світових запасів). За цим показником ОАЕ посідають третє місце на Близькому Сході.
До відкриття нафти традиційним заняттям не дуже численного населення ОАЕ було скотарство, вирощування пальм, лов риби і перлів. Експортуючи перли, емірат Дубай перетворився у великий торговий центр регіону. Але з появою штучних перлів місцевим торговцям довелося переорієнтуватися на золото і коштовності. У 1958 р. в еміраті Абу-Дабі була відкрита нафта, з видобутком якої і почалося сучасне процвітання країни.
У 1975 р. була здійснена націоналізація нафтовидобувної галузі, а до цього видобуток нафти вели англійські компанії, що відраховували визначений відсоток місцевим правителям., оскільки країна знаходилася під британським протекторатом.
У 1971 р. британські війська були виведені з країни і утворена єдина держава — Об'єднані Арабські Емірати. Найбільш відомими є емірати Абу-Дабі, Дубай і Шарджа, що домінують у національному господарстві країни. Економічний розвиток інших еміратів не настільки успішний, перед ними як і раніше стоять численні невирішені проблеми. Такий нерівномірний розвиток регіонів країни не міг не призвести до напруженості у відносинах всередині країни. Справа в тому, що виробництво еміратів Абу-Дабі і Дубаю у 1991 р. складало 99% усього національного продукту. Доходи, отримані цими двома областями, йшли на розвиток власної транспортної і телекомунікаційної інфраструктури. До 1993 р. проблема перерозподілу доходів між усіма членами союзу так і не була вирішена. На сьогодні ОАЕ — одна з найбагатших країн світу, рівень життя в ОАЕ можна порівняти з рівнем життя в країнах Великої сімки. Промисловість Дубаю
З відкриттям алюмінієвого заводу в Міна-Джабал-Алі у 1979 р. почався промисловий розвиток емірату Дубай. Якщо в 1982 р. цей завод виробляв 135 тис. тонн алюмінію щорічно, то після реконструкції заводу в 1991 — вже 290 тис. тонн. на рік. Але цей промисловий бум почався в еміраті в 1985 р., з оголошенням міста Міна-Джабал-Алі вільною економічною зоною. У перший рік створення вільної економічної зони було зареєстровано близько 40 підприємств. А в 1992 р. тут вже діяло 382 фірми, включаючи таких велетів, як «Mitsubishi», «Minnesota Mining and Manufacturing», «Union Carbide», «Xerox», а також безліч текстильних заводів, що належать індійцям. Національні фірми представлені «National Flour Mills» і «National Cement Company». В еміраті були ухвалені закони, які дозволяють іноземним фірмам, що діють у вільній економічній зоні, на 100% володіти всією власністю, вільно вивозити і ввозити капітал, та скасовані всі види податків і мита на імпорт. Друге, не менш важливе джерело доходів емірату — сухі доки в порту Дубай. Вони є одними з найбільших і найкраще оснащених у світі. Три діючі доки здатні приймати судна водотоннажністю до 1 млн. тонн. Вони обладнані цехами з ремонту двигунів, обшивки, суднових електроустановок, найсучаснішими лабораторіями. Промисловість північних еміратів
Промисловість в еміраті Шарджа представлена підприємствами легкої промисловості. Тут випускаються меблі, посуд, пластикові вироби, цемент.
У Рас-ель-Хаймі діють заводи з виробництва ліків, вибухових речовин, але основний акцент тут зроблений на розвиток будівельної індустрії (діють фабрики з виробництва цементу, будівельного каменю, асфальту).
Фуджайра поставляє на внутрішній ринок мармур, вапняк, цемент, азбест, будівельні блоки.
Умм-ель-Кайвайн постраждав значною мірою від кризи надвиробництва: як і сусідні емірати, він зробив ставку на розвиток будівельної промисловості, але ринок був уже насичений будматеріалами, і емірат зазнав значних збитків. Сільське господарство
Сільське господарство становить незначний відсоток ВВП країни. З моменту виникнення єдиної держави уряд заохочує розвиток цієї галузі. Головна культура — пальма, культивується в основному в оазисах і на узбережжі. Вирощуються фініки й овочі. Докладаються зусилля для самозабезпечення країни зерном, але цьому перешкоджає нестача прісної води. Розводять домашню птицю і велику рогату худобу. Кочівники розводять овець, кіз і верблюдів.
Основними перешкодами для розвитку сільського господарства є жаркий і сухий клімат, нестача родючих земель, рої сарани, що наступають періодично. Інтенсивний розвиток землеробства призвів до виснаження підземних водних ресурсів і засолення ґрунтів — кілька ферм були змушені припинити своє існування.
З 1979 р. по 1985 р. виробництво сільськогосподарської продукції зросло в шість разів. Але і на початку 1990-х років ОАЕ змушені були імпортувати близько 70% продовольства. Основним постачальником сільськогосподарських культур є емірат Рас-ель-Хайма.
Велике значення надається озелененню країни. Національна компанія з лісонасадження безкоштовно забезпечує всі школи, державні установи і резиденції зеленими насадженнями. При будівництві будь-якого заводу або фабрики обов'язкове створення невеликого парку розміром від 200 до 300 гектарів навколо будівлі. Туризм
Однією з найголовніших галузей економіки стає туризм. Крім східної екзотики, туристичні фірми практикують і шопінговий туризм, що допускає відвідання торговельних фестивалів і магазинів Duty Free в аеропортах Дубаю та Абу-Дабі. Місцеві магазини Duty Free є одними з найкращих у світі, а інтерес до них, після ліквідації мереж подібних магазинів у країнах ЄС, тільки зростає. Експорт-імпорт
Склад експорту: нафта — 45%, газ, реекспорт, в'ялена риба, фініки.
Географія експорту: Японія — 36%, Республіка Корея — 9%, Сінгапур — 5%, Індія — 5%, Оман — 3%.
Склад імпорту: промислові товари, транспорт і устаткування, хімікати, продовольство.
Географія імпорту: США — 9%, Японія — 9%, Великобританія — 9%, Німеччина — 6%, Індія — 6%. Телефонний зв'язок
Місцеві лінії — системи радіорелейного і кабельного зв'язку.
Міжнародні лінії — 3 супутники системи Інтелсат (1 над Атлантичним і 2 над Індійським океаном) і 1 супутник системи Арабсат, морські кабелі у Катар, Бахрейн, Індію, Пакистан, тропосферний зонд над Бахрейном, радіорелейний зв'язок із Саудівською Аравією. Транспорт
За рахунок великих доходів від експорту нафти була значно поліпшена транспортна мережа. В ОАЕ немає залізниць, але добре розвинута мережа автомобільних доріг, які з'єднують основні міста країни. На початку 1990-х років в ОАЕ було шість міжнародних аеропортів. У 1988 у Дубаї був відкритий морський порт Джебель-Алі, що має найбільшу в світі штучну гавань.