Міністерство освіти і науки України
Чернігівськийдержавний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка
Кафедраекології та техногенної безпеки
КУРСОВАРОБОТА
МІСТОТА ЙОГО СЕРЕДОВИЩЕ
Чернігів –2007
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Характеристика типів міськихселітебних ландшафтів України
Розділ 2. Геологічна структураміських ландшафтів
2.1 Ґрунтовий покрив
2.2 Літогенна основа міских територій
Розділ 3. Зміна міських територій під дієюантропогенного навантаження
3.1 Антропогенний впливна геологічне середовище міста
3.2 Небезпечні геологічні процеси на території міськихландшафтів
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
В процесі урбанізації рельєф освоюваної території піддаєтьсяперетворенням відповідно до потреб певного етапу розвитку міста. Основноютенденцією в зміні міського рельєфу можна вважати його вирівнювання, зв'язана зплануванням території в процесі підготовки площадок під будівництво.
Геологічний вигляд будь-якої території постійно змінюється,часом швидко, частіше непомітно для людини. Активна господарська діяльністьприводить до інтенсифікації екзогенних геологічних процесів, іноді нихназивають техногенним або інженерно-геологічним. Геологічні йінженерно-геологічні процеси, які впливають на території, господарські іпромислові об'єкти, життєдіяльність людей, називають небезпечними геологічнимипроцесами (НГП).
Створення міськихпоселень супроводжується змінами натуральних компонентів ландшафтнихкомплексів: літогенної основи (в результаті видобутку гірських порід, засипкита вирівнювання ярів, балок і боліт, підсипки ділянок заплав і терасуваннясхилів, зрізання горбів тощо), повітряних мас (зміни мікро- та мезоклімату),водних мас (зміни якісних і кількісних характеристик поверхневих і підземнихвод), ґрунтів (вивіз, «поховання» та забруднення ґрунтового покриву),біоти (знищення натуральних і поява нових угруповань флори та фауни).
Мета роботи: проаналізувати структуру та особливості міськихтериторій.
Завданнями роботи є наступні:
1) датихарактеристику типів міських селітебних ландшафтів України;
2) розкритиособливості геологічної структури міських ландшафтів;
3) проаналізувативплив антропогенного навантаження на міські ландшафтні території.
Розділ 1. Характеристика типів міських селітебнихландшафтів України
В структуру натуральнихландшафтів вводиться технічний блок, представлений асфальтовим та іншимпокриттям, будинками різного призначення та іншими будівлями, підземнимикомунікаціями тощо. Створення технічного блоку та перетворення натуральнихкомпонентів і комплексів приводять до формування міських ландшафтів. Їх типиформують сучасний «образ» і визначають характер ландшафтної структуриміст.
Тип міських ландшафтіввизначається співвідношенням таких трьох взаємопов'язаних показників: 1)закритість — це виражена у відсотках або в десятичному дробі частка забудованоїта замощеної («вкритої» асфальтовим, кам'яним та іншим покриттям)площі; 2) озелененість — це виражена у відсотках або в десятичному дробі часткаплощі зелених насаджень; 3) висотність забудови — це середня висота будинківділянки [1, 3].
У територіальнійструктурі типів міських ландшафтів виділяються антропогенні комплекси наступнихтрьох категорій: власне антропогенні ландшафти (ВАЛ), ландшафтно-технічні системи(ЛТчС), ландшафтно-інженерні системи (ЛІС). Останні дві категорії ми об'єднуємов узагальнену одну — ландшафтно-техногенні системи (ЛТгС) [4].
Антропогенні комплексивсіх категорій (ВАЛ, ЛТчС, ЛІС) — це системи, але з різною структурноюорганізацією. Як і натуральні (корінні, незаймані), власне антропогенніландшафти — компонентні системи, єдиний комплекс рівнозначних компонентів.Проте, якщо в структурі натуральних ландшафтів наявні тільки незаймані абодокорінно не змінені людиною компоненти, то в структурі власне антропогенних,крім них, обов'язково присутні, визначають властивості та особливостіфункціонування антропогенні (докорінно змінені натуральні) компоненти. Післяформування власне антропогенні ландшафти, як і натуральні, розвиваються за природнимизакономірностями.
Міськіландшафтно-техногенні (технічні та інженерні) системи не компонентні, аблокові. Завдяки тому, що створені вони природним і технічним блоками, розвитоксистем підпорядкований природним і суспільним закономірностям. Основну роль вних відіграє технічний блок, функціонування якого направляється і контролюєтьсялюдиною. Функціонуючі сьогодні міста — типовий приклад ландшафтно-техногеннихсистем [1].
Природний блок ЛТчС і ЛІСпредставлений власне антропогенним ландшафтом (компонентною системою).Відмінності між комплексами цих двох категорій ми вбачаємо у функціонуванні їхтехнічних блоків. В ЛТчС характеристики блоків залишаються незмінними після їхстворення, а в ЛІС характеристики змінюються у відповідності з функціональним призначеннямтехнічних елементів [5]. В ЛІС технічний блок представлений активною інженерноюспорудою [1].
Ландшафтно-інженернісистеми бувають різного ступеня складності. У структурі найбільш складних ЛІС,крім природного й технічного, виділяється третій блок (підсистема) — управлінський. Такі комплекси представляють собою форму найбільш інтенсивноїінтеграції технічного і природного блоків [4,6].
Виділено 15 типів міських ландшафтів.Територія одного типу міського ландшафту зайнята одним або двома домінуючимитипами (підтипами) комплексів певної категорії (чи ВАЛ, чи ЛТчС, чи ЛІС).
Малоповерховий типміських ландшафтів представлений ділянками 1-2-поверхової забудови. В йогомежах домінує ЛТчС типу малоповерхової житлової забудови, яка складається знаступних ЛТгС і ВАЛ нижчих рангів: а) ЛТчС груп 1-2-, груп 3-х і4-5-поверхових будинків, груп гаражів, спортивних майданчиків, цвинтарів; б)ЛІС невеликих промислових підприємств, теплиць, будівельних майданчиків, діючихкар'єрів, автомобільних доріг, трубопровідного типу та енергопостачання; в) ВАЛприсадибних ділянок (садів і городів), парків, спортивних майданчиків [1].
Забудова малоповерховоготипу міських ландшафтів сучасними житловими комплексами і промисловимиспорудами приводить, за останні десятиріччя, до поступового зменшення його площі трансформації в інші типи міських ландшафтів, здебільшого в багатоповерховий[2].
Територіїбагатоповерхового типу міських ландшафтів зайняті ЛТчС типу багатоповерховоїжитлової забудови (з будинками із трьох і більше поверхів). У структурі системивиділяються наступні комплекси нижчих рангів: а) ЛТчС груп 5-9-, груп 1-2-,груп 3-4-поверхових та більшої поверховості будинків; пішохіднихзаасфальтованих доріг, заасфальтованих чи засипаних відсівом дитячих іспортивних майданчиків; груп гаражів різних розмірів; базарів; б) ЛІСавтомобільних доріг, промислових підприємств, будівельних майданчиків,трубопровідного типу та енергопостачання; в) ВАЛ зелених насаджень, городів.Зелені насадження представляють собою ділянки, зайняті деревами, кущами татрав'янистими рослинами. Вони розташовані між будинками, у дворах. ВАЛ городіврозташовані вздовж будинків, інколи утворюючи смуги значної довжини [10].
Різноповерховий типміських ландшафтів представлений ЛТчС типу різноповерхової житлової забудови. Вструктурі системи виділяються деякі з комплексів нижчих рангів, що входять доскладу перших двох типів міських ландшафтів.
Рекреаційний тип міськихландшафтів сформувався на територіях лікарень, санаторіїв, диспансерів,будинків відпочинку, дитячих таборів, спортивних баз. Йому відповідає ЛТчСрекреаційного типу з різноповерховими будинками, заасфальтованими майданчикамита пішохідними доріжками, клумбами та іншими зеленими насадженнями.
Дорожній тип міськихландшафтів представлений ЛІС дорожнього типу. В структурі останньоговиділяються такі три підтипи систем: автомобільних доріг, трамвайних доріг ізалізниць. В містах України дорожні ландшафти представлені переважноавтомобільними ЛІС. Вздовж доріг тягнуться смуги ВАЛ зелених насаджень. Вониможуть бути у вигляді вузьких і довгих квітників або — широких і довгих ділянокз трав'янистими рослинами (в т.ч.з квітниками), кущами і деревами, із великимиплощами «відкритих» грунтів [1].
Трубопровідний типміських ландшафтів формується на основі сильно розгалужених системтрубопроводів. Взаємодіючи з довкіллям, останні приводять до утворення ЛІСтрубопровідного типу. В його структурі виділяються ЛІС наступних підтипів:водопостачання, каналізаційного водовідведення, теплопостачання, газопостачання.
Власне промисловий типміських ландшафтів формується на територіях промислових підприємств і їхдовкілля. Йому відповідає власне промисловий підтип ЛІС, який включає до свогоскладу наступні комплекси нижчих рангів: а) ЛІС виробничих підрозділів,автомобільних доріг, залізниць для кранів і поїздів, будівельних майданчиків,теплиць, оранжерей; б) ЛТчС різноповерхових будинків адміністрації, складів,котелень, гаражів, заасфальтованих майданчиків, автостоянок, автозаправок; в)ВАЛ зелених насаджень — це різні за площею ділянки, одні з яких зайняті травою,інші — клумбами та деревами [1].
Складський тип міськихландшафтів представлений одноіменним типом ЛТчС і дорожнім типом ЛІС. У йогоструктурі виділяються складські приміщення, майданчики та автомобільні дороги зрізним покриттям, залізниці для кранів і поїздів.
Гаражний тип міськихландшафтів відповідає гаражному типу ЛТчС і дорожньому типу ЛІС та сформованийна територіях гаражно-будівельних кооперативів. Цей тип ландшафтіввідрізняється закритістю близькою до 100 %. Деякі кооперативи частковоозеленені деревами.
Своєрідним є ринковий типміських ландшафтів, що відповідає ринковому типу ЛТчС. Ринки характеризуютьсязакритістю 100 %, наявністю суцільного асфальтового покриву доріг і майданів,одноповерхової нежитлової забудови, великої кількості палаток,«ракушок», прилавків.
На будівельнихмайданчиках формується будівельний тип міських ландшафтів з одноіменним типомЛІС. Останній, на відміну від усіх інших типів ЛІС, є найбільш короткочасним (завинятком «довгобудів»), по закінченню будівництва припиняє своєіснування та набуває іншого статусу. Наприклад, при будівництві групибагатоповерхових житлових будинків ми ведемо мову про будівельну ЛІС, позакінченню будівельних робіт — про ЛТчС типу багатоповерхової житловоїзабудови. У випадку припинення будівництва, коли об'єкт залишаєтьсянедобудованим на тривалий період, маємо справу із ЛТчС. Цікавими варіантами єтак звані «довгобуди», на яких будівельні роботи можуть припинятисяна деякий час, а потім знову відновлюватись і знову припинятись. У деякихвипадках розвиток таких об'єктів можна охарактеризувати наступною схемою:ЛІС=> ЛТчС => ЛІС => ЛТчС => ЛІС => ЛТчС. Можливе й повільнефункціонування «довгобуду» як ЛІС протягом тривалого періоду з певнихпричин. Будівельна ЛІС може переходити в ЛІС іншого, наприклад,гідроенергетичного типу [1].
Цвинтарний тип міськихландшафтів представлений цвинтарним типом ЛТчС. До складу останнього входятьнаступні комплекси нижчих рангів: а) ЛТчС кварталів поховань (могил), замощенихпішохідних доріг, автопарків, будинків адміністрації та деяких іншихгосподарських приміщень; б) ВАЛ зелених насаджень, незамощених стежок; в) ЛІСмайстерень з виготовлення пам'ятників, деревообробних цехів, автомобільнихдоріг, водопостачання (водопроводи). ЛІС займають незначні площі цвинтарів. Уструктурі діючих цвинтарів і багатьох із тих, на територіях яких припиненопоховання, переважають ландшафтно-технічні системи.
У населених пунктахвиділяються гідроенергетичний та рибогосподарський типи ЛІС. Вони формуються нарічках шляхом створення гребель, ГЕС (в гідроенергетичному типі) і штучнихводойм (ставків і водосховищ) з метою виробництва електричної енергії,вирощування риби та рекреації. Навколо гребель та штучних водойм утворюютьсясмуги їх впливу на довкілля. Ці смуги також входять до складу ЛІС обох типів.
У структурігідроенергетичної та рибогосподарської ЛІС виділяється водно-рекреаційний типміських ландшафтів, якому відповідає одноіменний тип ВАЛ. До складу останньоговходять річки, ставки та водосховища, створені на них, а також їх береговасмуга, що інтенсивно використовуються міськими жителями для рекреації. В межахберегової смуги виділяються: а) ВАЛ зелених насаджень (із дерев, кущів ітрав'янистих рослин), незамощених стежок і футбольних полів; б) ЛТчС, щовключають до свого складу будинки, «грибки», топчани, лавочки,спортивні комплекси, покриття берегів водойм із плит, майданчики, греблі. ЛІС ускладі ВАЛ водно-рекреаційного типу відсутні.
Садово-парковий тип міськихландшафтів представлений парками та ботанічними садами і зайнятийохоронно-рекреаційним типом ВАЛ. У його структурі виділяються наступнікомплекси нижчих рангів: а) ВАЛ зелених насаджень із дерев (серед них окремовиділяються сади), кущів, трав і квітів; футбольних майданчиків; незамощенихстежок; б) ЛТчС, що складаються з будинків музеїв, ігрових залів, бесідок,пам'ятників, заасфальтованих спортивних, танцювальних, дитячих та іншихмайданчиків, стадіонів, «вкритих» відсівом і асфальтом пішохіднихдоріжок; в) ЛІС діючих фонтанів і качелей. Охоронно-рекреаційний тип ВАЛхарактеризується максимальною для міських територій озелененістю.
Городній тип міськихландшафтів представлений масивами городів. Вони відрізняються від сільськихзначно меншими розмірами ділянок і меншою кількістю внесення добрив. Цей типміських ландшафтів може бути зайнятий ВАЛ городнього типу або ЛІСмеліоративно-городнього типу. ВАЛ городнього типу представлений городами тастежками між ними. Часто городи утворюють смуги довжиною більше 100 метрів.
До складу ЛІСмеліоративно-городнього типу, крім ВАЛ городів і «відкритих» стежок,входять сараї, будочки, огорожі земельних ділянок, невеликі містки черезканали. Особливим елементом ЛІС є осушувальні річкові канали різної ширини,довжини та глибини. Часто вони мають вигляд розгалуженої системи, щопростягається на відстань більше 150 метрів, обмежуючи земельні ділянки. Каналистворені з метою зниження рівня підземних вод. Після меліорації грунти цихтериторій стали придатними для вирощування городніх рослин. Власники ділянокперіодично прочищають канали від намулу, завозять грунт на городи, щобпідтримувати ЛІС у належному функціональному стані [1].
Розділ 2. Геологічна структура міських ландшафтів2.1 Ґрунтовий покрив
Різноманітність природних умов на Землі привело до формуваннянеоднорідного ґрунтового покриву з певною закономірністю зміни типів ґрунтів заприродними зонами та в зв’язку з висотною зональністю. У будь-якій точці місцевостіґрунт також неоднорідний і характеризується диференціацією профілю набільш-менш чітко виражені генетичні горизонти (рис. 1).
/>
Рис. 1. Схема будови ґрунтового профілю:
А1 — гумусово-аккумулятивный горизонт; А2 — елювіальний горизонт; А2В — елювіально-ілювіальний горизонт; В — ілювіальный горизонт; С — материнська порода
В останні сторіччя важливим фактором ґрунтоутворення сталадіяльність людини. На урбанізованих територіях, у порівнянні з природними,антропогенний фактор у ґрунтоутворенні можна вважати ведучим. Для містхарактерні так звані техноземи — ґрунти, створені людиною в процесі рекультиваціїтих або інших об'єктів або господарського освоєння ділянок землі. Техноземичастково успадковують властивості зональних порушених ґрунтів і гірських порід,частково формуються під впливом могутньої техніки, яка використовується приукладанні ґрунтового шару. Для них характерна відсутність чітко вираженихгоризонтів, найчастіше мозаїчний характер забарвлення, підвищена щільність і,відповідно, менша пористість.
Повнопрофільні ґрунти, близькі до природних, можутьзберігатися в місті в зоні лісопарків і старих паркових насаджень [14].
Поза залежністю від типу ґрунтів основною властивістю, заякою проводиться їх оцінка, є родючість. Родючість ґрунтів обумовлена наявністюв їхньому складі органічних і мінеральних поживних речовин, певними параметрамиструктури, які підтримують нормальний газообмін та водообмін, фізико-хімічнимихарактеристиками (концентрацією водневих іонів та сольовим режимом), якіпідтримують нормальне протікання фізіологічних процесів у рослинах. Родючістьґрунту забезпечує певну біологічну продуктивність природної рослинності іврожай сільськогосподарських культур. Будучи найважливішою ланкою біологічногокругообігу речовин, ґрунт продукує основний харчовий і енергетичний матеріалдля інших мешканців планети. При цьому вона виконує функції регулятора, якапідтримує природний склад атмосфери за рахунок перетворення відмираючої біоти іпродуктів виробничої діяльності людини. Саме ця сторона участі ґрунту вбіологічному кругообігу речовин робить її найважливішою складовою екосистемміст. Використання ґрунтів у містах, як правило, має несільськогосподарськийхарактер. Найважливіший напрямок їхнього використання — створення парків,скверів, газонів, покрить для спортивних споруджень. Дерновий шар ґрунтовогопрофілю використовують для кріплення укосів при будівництві транспортнихвиїмок, насипів і т.п. Неродючі ґрунти поряд із суглинками й іншими ґрунтовимиматеріалами застосовують для основ при будівництві будинків. Завдяки високійпоглинальній здатності ґрунт виконує роль фільтра для очищення поверхневогостоку. Глини і суглинки використовують для протифільтраційних екранів полігонівпоховання побутових і виробничих відходів [14].
2.2 Літогенна основа міскихтериторій
Літосфера включає материки та ложе океанів, не є суцільноютвердою оболонкою, вона складається з ряду літосферних плит, які повільно, алебезперервно переміщаються відносно одна одної.
Основна частина території України відноситься до структурплатформного типу. Їх геологічну будову в схематичному вигляді можнапредставити як тришарову: поверхневий покрив сучасних і четвертинних відкладеньзалягає на складчастій осадовій основі, що базується на кристалічномуфундаменті, який являє собою масивну товщу магматичних і метаморфічних порід (рис. 2).
/>
Рис. 2. Схема геологічної будови території:
І — чохол сучасних відкладень; ІІ — складчастапідстава; ІІІ — кристалічний фундамент
Основна інженерно-будівельна діяльність у межах міськихтериторій пов'язана з верхнім осадовим чохлом, але в залежності відурболандшафтних умов і специфіки виробничої діяльності життєво важливу роль уформуванні умов міського середовища можуть грати і породи, глибоких структурнихярусів [14].
Усі гірські породи стосовно до будівельної діяльності можнарозглядати як основу для будівництва будинку або спорудження, як матеріал длябудівництва або як середовище, в якій розміщується споруда. Гірські породи, а також сучаснівідклади природного і техногенного походження, які використовуються вбудівельних цілях, називаються ґрунтами [1].
З інженерно-геологічних позицій усі гірські породипідрозділяють на два класи — скельні і нескельні. Серед нескельних порідвиділяють піщані і великоуламкові породи, взаємодія між частками яких визначаєтьсялише тертям і зачепленням, і пило-глинисті, або зв'язкові, породи. Взаємодіяміж частками зв'язних порід обумовлено наявністю водно-колоїдних зв'язків.Різний характер зв'язків, властивий цим породам, визначає розходження в їхвластивостях і поведінці в міському середовищі.
Скельні породи залягають частіше на значній глибині відповерхні землі і відносно рідко, у порівнянні з пухкими осадовими породами,слугують основою міських споруд. Вони є середовищем, у якому здійснюєтьсяпідземне будівництво (шахти з видобутку корисних копалин, тунелі метро,підземні виробки іншого призначення). Оголення таких порід у межах міста можнабачити, наприклад, у Запорожжі, Севастополі, у містах передгірної зони.Характерною рисою скельних порід є їх монолітність, обумовлена міцнимизв'язками між частками. Зв'язки ці носять кристалізаційний або цементаційнийхарактер і визначають високу щільність, малу пористість і високу міцність порідяк у сухому, так і у водонасиченому стані.
Зниження міцності порід і зростання водопроникностіпов'язане з розвитком у їх масивах тріщинуватості.
Характерною властивістю піщаних танезцементованих порід є їх хороша водопроникність. Вона визначає роль дренуючих чи водовміснихелементів в осадочному комплексі. Показником водопроникності породи єкоефіцієнт фільтрації, величина якого залежить від пористості породи іструктури порового простору. Пористість уламкових порід коливається звичайно вмежах 20-45%. Ці характеристики, у свою чергу, визначаються діаметром іобкатаністю часток, які складають породу, а також однорідністю зерновогоскладу. Зі збільшенням середнього діаметра породоутворюючих часток і їхобкатаності при неоднорідному зерновому складі водопроникність породи зростає.
Величина водопроникності порід змінюється в широких межах.Рух фільтраційного потоку в незв'язній дисперсній породі створюєгідродинамічний тиск і може викликати фільтраційні деформації, які звутьсясуфозійними явищами [14].
Фільтраційні деформації будуть розвиватися в пухкій уламковійпороді в тому випадку, якщо в ній є частки, діаметр яких менший від найбільшогофільтраційного ходу, і якщо швидкості фільтраційного потоку достатні дляпереміщення цих часток.
Власне суфозія, або механічна суфозія, — явище виносуфільтраційним потоком з товщі породи дрібних часток. При цьому збільшуєтьсяпористість порід і розміри пор.
Контактний випор відбувається у випадку, якщо фільтраційний потік виноситьсуфозійні частки з деформованого шару породи в глибший за його шар більшгрубозернистого матеріалу. Затримуючись в цьому матеріалі, дрібнозернистічастки формують шар, відмінний по складу і властивостям від вихідних порід. Випор- таке руйнування породи, при якому починає рухатися деякий її обсяг із усімафракціями, які складають породу, що приводить до розпушення частини породи,збільшенню пористості і розмірів пор.
До суфозійних порід відносять такі, з яких суфозійним потокомвиноситься більш 3% часток. Швидкість фільтрації, при якій порушується граничнарівновага суфозійних часток у породі, називається критичною швидкістю фільтрації.
Негативні наслідки суфозійних деформацій виявляються уформуванні зон ослабленої міцності, тріщин у зв'язку зі зміноюгранулометричного складу, щільності і пористості порід, обваленні бортівкотлованів, порушенні покрівлі порід, які перекривають. Наслідком зміниводопроникності порід є збільшення водопритоків у підземні виробки і котловани,кольматація і вихід з ладу зворотних фільтрів і дренажів водопонижаючихпристроїв.
Характерною рисою пилувато-глинистих порід є здатністьзмінювати свою консистенцію при зміні вологості. Показниками цих граничнихстанів є межа пластичності і границя текучості. При вологості нижче межіпластичності глиниста порода має тверду консистенцію і властивості, близькі довластивостей твердих тіл. При вологості вище межі пластичності порода набуваєтекучої консистенції і властивостей рідини. Вміст фізично зв'язаної води втакій глині досягає 50%. Висока водопоглинаюча здатність глинистих порідпов'язана з перевагою в їхньому складі часток, які характеризуються колоїдними властивостями.Для глинистих порід характерна слабка водопроникність. У геологічному розрізівони виконують роль водотривких шарів. Глинисті породи характеризуються такимивластивостями, як усадка і набрякання, тобто зменшенням обсягу при висиханні ізбільшенням при зволоженні. Набрякання зв'язане зі збільшенням товщинигідратних оболонок на поверхні глинистих часток, при цьому в породі виникаєтиск, величина якого може досягати 0,8 МПа, який деструктивно впливає навідкоси виробок і основи споруд. Усадка супроводжується нерівномірноюдеформацією породи при висиханні, появою в ній тріщин і збільшеннямводопроникності. Це знижує стійкість порід на природних схилах, у бортахкар'єрів і котлованів. В результаті розтріскування на схилах утворяться пухкіпродукти руйнування породи у вигляді глинистої щебінки, яка обсипаючись посхилах, утворить скупчення. При водонасиченні вони можуть служити матеріаломдля формування грязьових потоків [14].
Деякі тонкообломкові породи у водонасиченому стані маютьспецифічну властивість, характерну для колоїдних систем, — при вібраційномувпливі переходити з гелю в золь, тобто розріджуватися. Це явище зветься тиксотропієюі може бути викликане також електричними й ультразвуковими коливаннями. Признятті впливу система, поступово застигаючи, може знову переходити в гель.Породи з тиксотропними властивостями ведуть себе на зразок грузлих рідин,називають пливунами. При розмаїтості зернового складу пливуни обов'язковомістять глинисті мінерали. Формуванню пливунних властивостей сприяє наявністьгідрофільних глинистих мінералів типу монтморілоніту й особливихмікроорганізмів. Для істинних пливунів характерні низька водопропускназдатність і нульова водовіддача внаслідок колоїдних зв'язків між частками.Пливуни представляють велику небезпеку при проходці підземних виробок.Катастрофічні наслідки мало розкриття пливуна при проходці тунелюленінградського метро в 1974 р. На глибині 80 м на незамороженій ділянці увиробку хлинули тисячі кубометрів пливунної породи. Масштаби переміщення мас булитак великі, що навіть на поверхні землі утворилася мульда просідання.
Серйозні проблеми при будівництві створює просадочність порід,тобто їхня здатність до осідання при замочуванні під дією власної ваги абоспільної дії власної ваги і зовнішнього навантаження. В результаті осіданьвідбувається опускання поверхні землі на величину до декількох десятківсантиметрів. Це приводить до деформацій будинків і споруд, побудованих напросадних породах. Морфологічними ознаками, які вказують на можливість просаднихявищ на даній території, є такі форми рельєфу, як вимоїни, просадні лійкиуздовж берегів рік, просадні блюдця на терасах і вододілах. Типовими дляУкраїни просадними породами є леси і лесовидні породи, які утворюють у степовійі лісостеповій зонах майже суцільний покрив на вододілах і річкових терасахпотужністю від 3 до 40-80 м [7].
Крім майданного поширення, для лесів характерна високапористість (як правило, 42-58%) з великою кількістю макропор, вертикальнаокремість і стійкість крутих укосів у сухому стані, вміст водорозчинних солей(переважно сульфатів і карбонатів) до 15%, що забезпечує зв’язаність частокпороди, відносно стійкий зерновий склад, що відповідає суглинкам (вмістпилуватих фракцій від 50 до 82%, глинистих — від 10 до 30%, піщаних — до 15-20%),легка намочуваність при зволоженні. Просадочність лесовидних порід зв'язана якз їх природною розпушеністю, так і з наявністю великої кількості водорозчиннихсолей.
Осідання на території міст можуть відбуватися при відсутностірегулювання поверхневого стоку, при витоках з підземних комунікацій іпідтопленні ґрунтовими водами. На просадочність порід впливає інфільтрація зканалів, водоймищ, підпір рік при їхньому зарегулюванні.
Під спорудами вологість лесових порід зростає на 10-15%, щоприводить до збільшення пластичності і зниження міцності. Тривале перебуваннялесовидних порід нижче рівня ґрунтових вод, що характерно для підтопленихміських територій, приведе до розчинення і виносу гіпсу й інших розчиннихсолей, викликає втрату несучої здатності і набуття ґрунтом тиксотропнихвластивостей [8].
Сучасні техногенні відклади є характерними елементамигеологічного середовища міста, які потребують уваги. Джерелами цих відкладівможуть бути господарська і будівельна діяльність, тверді відходи промисловості ігірничодобувних виробництв. Загальним для них є широке майданне поширення,пухке складування і неоднорідний якісний і зерновий склад. Найбільший обсяг іплощу поширення мають відходи гірничодобувної промисловості. Наприклад, уДонецьку площа під териконами займає 15 км2, без інших видіввідкладів. Крім насипних техногенних відкладів, виділяють намивні, представленіпереміщеними за допомогою гідротранспорту матеріалами. У таких містах України,як Київ і Харків, є житлові райони, побудовані на намивних пісках. Для районіввидобутку корисних копалин характерні намивні відклади відходів збагачення руд.
Недооцінка властивостейсучасних техногенних відкладів може привести до розвитку небезпечнихгеологічних процесів, деформації і руйнування будинків і споруд, та людськихжертв [14].
Розділ 3. Зміна міських територій під дією антропогенногонавантаження3.1 Антропогенний вплив на геологічнесередовище міста
Антропогенний вплив на компоненти геологічного середовищаміст виявляється в наступних аспектах:
- зростанні інтенсивності вивітрюванняза рахунок зміни складу атмосферного повітря (випадання кислотних дощів ікислотних рос);
- зміні рівня ґрунтових вод і їхскладу, що приводить до зміни властивостей порід несучої основи;
- зміні складулітогеної основи міських територій за рахунок відсипання і намиву техногеннихвідкладів і аерозольних випадань з атмосфери;
- зміні характеристик фізичних полів умежах міських агломерацій.
Під впливом перетворення рельєфу, регулювання поверхневогостоку, витоків з водоносних комунікацій відбувається зміна гідрогеологічногорежиму міської території. Наслідком є підвищення рівня ґрунтових вод, а нерідкоі підтоплення певних ділянок міста. Пов'язане з цим водонасичення порід знижуєїх міцність і приведе до деформації і руйнування будинків і споруд [14].
Фізичний вплив великого міста з розвинутою транспортною мережею, великимпромисловим і енергетичним потенціалом виявляється в місцевій змінітемпературного, електричного і магнітного полів. Виникають вібраційні поля.Створюється так називане фізичне забруднення геологічного середовища міста.
Виявляючись на локальній території, ці техногенні фізичніполя по інтенсивності значно перевершують природні аналоги, створюючи натериторії міста високі градієнти характеристик. Техногенний вплив надаєгеологічному середовищу додаткову кількість енергії через статичні (вагаспоруд), динамічні (вібрація), температурні й електричні поля. Нагромадженнянадлишкової енергії в середовищі, яка служить основним фундаментом або вміщаєінженерні споруди і комунікації, несе в собі небезпеку погіршення якості цьогосередовища.
Вплив вібраційного поля на літогенну основу міськогосередовища є різним в залежності від типу порід, на які впливає вібрація. Скельніі напівскельні ґрунти з пружними властивостями, передають вібрацію від джереладо об'єкта впливу без значного поглинання енергії коливань. При вібраційномувпливі на дисперсні породи найчастіше відбуваються необоротні зміни їхньоїструктури, наслідком чого є зменшення міцності, нерівномірне ущільнення і т.п.При нахилі масиву порід та прояві таких геологічних процесів, як зсуви, обвали,карст, пливунні явища, вплив вібрації може викликати переміщення порід і тимсамим значно підсилити інтенсивність і негативні наслідки цих явищ. Основнимджерелом вібрації стосовно літогеної основи території й інженерних об'єктів,які знаходяться в ній, є транспортні магістралі. За верхню межу припустимоговібраційного впливу на геологічне середовище приймається 73 дБ, що відповідаєшвидкості переміщення часток породи приблизно 225 * 10-6 м/с. Ціумови створюються, коли поряд з автомобільним транспортом або незалежно віднього функціонує рейковий транспорт із регулярним рухом. Стимулює проявобально-зсувних процесів у сполученні з вібрацією підрізування схилів припрокладці транспортних магістралей, виїмка великої кількості породи прибудівництві й інші зміни рівноваги в межах масивів порід і ґрунтів.
Теплове забруднення геологічного середовища в містах являє собою підвищення їїтемператури щодо природних значень. На території великого міста порушеннятемпературного режиму може спостерігатися до глибини 100-150 м і більш. Прицьому на горизонтах 10-30 м спостерігається тенденція до розширення по площігеотермічних аномалій з підвищенням на 2-6° С фонових значень температуригірських порід і підземних вод.
Під впливом надлишкового тепла може відбуватися локальнепросушування порід зі зміною їх міцності. З підвищенням температури ґрунтовихвод зростає швидкість хімічних реакцій у зоні їхнього контакту з матеріаламипідземних споруд. Встановлено, що швидкість корозії будівельних марок сталілінійно зростає при зміні температури від 0 до 80°С. Збільшення температурипорід і підземних вод активізує діяльність мікроорганізмів, які є агентамибіокорозії. Найбільш розповсюдженими джерелами теплового забрудненнягеологічного середовища міських територій є магістральні теплопроводи і мережігарячого водопостачання.
На ділянках проморожування ґрунтів при будівництві котлованівв обводнених умовах і прокладці трас метрополітену в складнихінженерно-геологічних умовах під впливом холодоносія з температурою від -10 до-26°С істотно змінюються властивості водонасичених порід, порушуютьсясформовані режими водо-, массо- і теплообміну, мікробіоценозів [14].
Електричне поле блукаючих струмів у землі пов'язано з рейковимелектротранспортом. Вплив його виражається в підвищенні корозійної активностісередовища. Небезпека корозії виникає при щільності блукаючих струмів 5-10-2А/м2, тоді як їхня щільність, яка спостерігається реально, у містаху 200 разів вища. При високому рівні електричного впливу швидкість корозіїсталі складає до 2 мм у рік, а терміни безаварійної служби трубопроводівскорочуються вдвічі. Витоки з трубопроводів у свою чергу служать новимиджерелами забруднення геологічного середовища міст.
Для запобігання критичних ситуацій, які представляють загрозудля життя людей і приводять до деформації і руйнування будинків і споруд,важлива достовірна оцінка сучасного стану геологічних об'єктів і процесів,прогноз їхньої зміни в часі при взаємодії з об'єктами техносфери.
Гірські породи є одним із природних джерел опромінення жителівміст. Від вмісту в породах радіонуклідів радію, торію і калію залежить якзовнішнє, так і внутрішнє опромінення людей. Внутрішнє опромінення найбільшоюмірою пов'язано з надходженням через органи дихання газу радону, що є продуктомрадіоактивного перетворення елементів уранового ланцюга. Цей газ має здатністьеманувати з порід, проникати через отвори в підлогах і стінах, через стикиелементів конструкцій у приміщення і накопичуватися на перших поверхахбудинків.
Безпосереднім джерелом виділення радону є радій-226. Завмістом цього ізотопу гірські породи сильно розрізняються. Особливо високівмісти радію можуть бути в деяких різновидах гранітів, а з осадових порід — углинистих сланцях, збагачених органічною речовиною. Рівень радоновиділеннязалежить не тільки від концентрації в них радіоізотопів, але і відструктурно-тектонічних особливостей території. У зонах тектонічних розламів іпідвищеної тріщинуватості порід виділення радону відбувається більш інтенсивно.
В Україні райони зпідвищеним радоновиділенням присвячені в основному до території Українськогокристалічного щита і північно-західної частини Донецького басейну.3.2 Небезпечні геологічні процеси на території міських ландшафтів
Землетруси — короткочасні коливання земної кори, пов'язані зістрибкоподібним вивільненням енергії в деякому просторі усередині Землі. При сильних землетрусах у їх вогнищі- гіпоцентрі — виділяється енергія до 1018 Дж. На поверхні Землі,особливо в області епіцентру, який знаходиться над гіпоцентром, виникаютьтріщини довжиною до декількох кілометрів, шириною до декількох метрів іглибиною до 10 м, провали, які поглинають будівлі і людей. Землетруси частостимулюють розвиток зсувів, обвалів, повеней, цунамі.
Найбільш активно і з великою частотою землетруси виявляютьсяв областях розвитку молодої (альпійської) складчастості й опускань земної кори.В Україні сейсмічно небезпечними зонами є Карпати і Крим.
Інтенсивність землетрусів визначається по 12-бальній шкаліРіхтера, яка враховує характер та зовнішній ефект землетрусів: максимальнеприскорення деформації ґрунту, степінь пошкодження та руйнування будівель, реакціюлюдей та тварин [5].
Інтенсивність землетрусів залежить від властивостей гірськихпорід, в яких поширюються сейсмічні хвилі, глибини залягання підземних вод,тектонічних порушень і глибини гіпоцентру землетрусу. У пухких породах,особливо обводнених, інтенсивність землетрусу зростає. Підвищенню сейсмічностітериторії сприяє високий рівень стояння підземних вод, наявність різкообкреслених форм рельєфу — крутих схилів, пагорбів, ярів.
При виверженні вулкана викидається величезна кількістьпопелу, що розсіюється в повітрі, а найбільш легкі частки залишаються у верхніхшарах атмосфери роками.
Досить розповсюдженим явищем у нафтогазоносних районах є грязьовийвулканізм. Грязевулканічні будови можуть мати діаметр від сотні метрів додекількох кілометрів, але не завжди досить чітко виражені в рельєфі. В Українігрязьові вулкани локалізуються в Криму на Керченському півострові, у тому числітри з них розташовані на території м. Керчі. Грязьові вулкани починають діяти,коли пластовий тиск в глинистих породах, до яких вони звичайно присвячені,перевищує гідростатичний. Тоді гази, до складу яких входить метан, оксидвуглецю, азот, сірководень, аргон, викидають із глибини води, уламки порід,перетертий глинистий матеріал.
Одним з найбільш розповсюджених небезпечних процесів натериторії міських агломерацій є зсуви. Зсув — ковзний зсув мас порід вздовжприродного схилу або штучного укосу під впливом сили ваги [2].
Тіло зсуву являє собою сповзаючу по схилу масу породи,обмежену знизу поверхнею ковзання. Поверхня тіла зсуву звичайно нерівна, злокальними зниженнями й одним або декількома терасовидними уступами. У місцівідриву тіла зсуву утвориться негативна форма рельєфу, яку називають циркомзсуву. У нижній частині тіла зсуву спостерігається підвищення, яке називаєтьсявалом випору.
За формою, об’ємом, типом, швидкістю руху й інших ознак зсувидуже різноманітні. Об’єм зсувів може змінюватися від десятків до сотень тисячкубічних метрів, швидкість руху — від міліметрів у тиждень до десятківкілометрів на годину. Крім діючих зсувів, виділяють завмерлі, рух яких протягомтривалого часу геодезичними методами не фіксується.
Причиною сходження зсуву є порушення рівноваги схилу. Фактори,які викликають утворення зсуву, можна розділити на природні й антропогенні.
До природних факторів відносять: ослаблення міцності порід,які складають схил, внаслідок перезволоження атмосферними опадами івивітрювання, збільшення крутості схилу внаслідок підмиву його водою, сейсмічніпоштовхи [2].
До антропогенних факторів відносять: перезволоження порід зарахунок витоків, підтоплення або поливу території, підрізування схилів припрокладці доріг, трубопроводів або розробці кар'єрів, додаткове навантаження насхил внаслідок його забудови, вібраційний вплив транспортних засобів абовибухів.
Зсуви часто є постачальниками матеріалу для грязьових потоків- селів. Селі — водні потоки, насичені твердим матеріалом. Формуютьсянайчастіше під час зливових опадів і сніготанення в горбкуватих або гірськихрайонах при наявності великої кількості пухкого, вивітреного матеріалу. Селімають значні швидкості руху і великою руйнівною силою. Область живлення селяявляє собою звичайно верхню частину водозбірного басейну, яка має круті схили. Утворення селів часто провокується наявністю техногеннихвідкладень. У Києві в 1961 р. при будівництві трамвайно-тролейбусного депо врайоні Жіночого Яру здійснювалося планування території методом гідронамивупіску зі зведенням серії дамб. Перенасичені водою ґрунти дамби перетворилися вселевий потік, який обрушився на житловий район міста — Куренівку, депереважали одноповерхові будинки.
На території міст України широко поширене таке явище, як підтоплення.До підтоплених міських територій відносять такі, на яких рівень ґрунтових водрозташований вище 2,5 м від відмітки рівня землі. На території зеленихнасаджень відповідно до санітарних норм допускається підвищення рівня ґрунтовихвод до 1 м від поверхні.
Підтоплення в силу великої розмаїтості природних умов іскладу порід, які складають територію міської агломерації, відбувається по-різному.В одних випадках може відбуватися підвищення рівня ґрунтових вод, в інших — формування техногенної верховодки або техногенного водоносного горизонту. Порядзі зміною рівня ґрунтових вод відбувається зміна їх складу. Внаслідокобводнювання знижується несуча здатність порід основи споруд, руйнуютьсяматеріали підземних комунікацій і конструкцій, забруднюються в результатівитоків з каналізації ґрунтові води [5].
Основними причинами розвитку підтоплення в містах України є:
- зміна умовповерхневого стоку, зокрема створення водоймищ;
- засипанняприродних дренажів — ярів, балок, стариць;
- недостатнійрозвиток мережі зливової каналізації і її поганий стан;
- розвиток мережводопостачання без відповідного будівництва системи водовідведення;
- витоку з мережводопроводу і каналізації й аварії на них;
- баражний впливдорожніх насипів, пальових полів, колекторів великого діаметра і тунелівметрополітену.
Затоплення, тобто утворення вільної поверхні води над земною поверхнею, є одним знайбільш розповсюджених природних процесів, пов'язаних з виходом рік з берегів.Воно причиняє великі матеріальні збитки і супроводжується людськими жертвами
Затоплення на урбанізованих територіях характеризуєтьсярівнем підйому води і частотою повторюваності. Ці характеристики знаходяться впрямій залежності від площі з водонепроникним покриттям (забудова, асфальт іт.п.) і від обсягу зливового стоку.
Ерозія ґрунтівна території міст розвивається під впливом зосередженого поверхневого стоку, аіноді в результаті витоків з водоносних комунікацій. Найбільш інтенсивно ерозіяґрунтів відбувається при будівельних роботах внаслідок розпушення і виїмкиґрунтів. Інтенсивність ерозії в період будівництва в 10 разів вища, ніж наземлях сільськогосподарського використання. Вміст зважених часток у воднихпотоках на території будівництва підвищується в десятки разів [14].
Річкова ерозія є результатом впливу водного потоку на русло іполягає в розмиві, транспортуванні й акумуляції наносів. Ерозійна робота рікизалежить від витрати і швидкості потоку, петрографічного складу порід, у якихріка прокладає русло. Найбільша інтенсивність ерозії спостерігається привеликих витратах ріки і малої стійкості до розмиву порід, у яких сформованерусло. В результаті ерозії виникає загроза спорудам, розташованим на берегах,що підмиваються. Відкладення наносів у ріці приводить до її обміління, утруднюєсудноплавство, підсилює загрозу підтоплення прилеглих територій. Зарегулюваннярічкового стоку в межах міських територій дозволяє знизити негативний вплив цихпроцесів.
Карстоутворенням називають складний геологічний процес, основним компонентомякого є вилужування розчинних гірських порід підземними і поверхневими водами зутворенням великих порожнеч у породах (лійок, печер і т.д.), винос дисперснихчасток із відкладів, а також осіданням і обваленням покрівлі. Тому частішеговорять про комплекс карстово-суфозійних процесів. За формою проявурозрізняють поверхневий (відкритий) карст, характерним прикладом якого служитьКримська Яйла, і підземний (прихований) карст. Підземний карст утвориться увипадку, якщо карстоутворюючі породи перекриті товщею нерозчинних, алеводопроникних порід. Карст може розвиватися в карбонатних породах (вапняках,доломітах, крейдо-мергельних товщах), сульфатолітах (гіпсах, ангідритах), галолітах(кам'яних, калійних солях). На інтенсивність формування карсту впливає ступіньтріщинуватості порід, глибина залягання підземних вод, яка визначає швидкістьфільтрації і водообміну, а також гідрохімічний склад вод. Природними факторами,які сприяють карстоутворенню, є пересічений рельєф, наявність потужногопідземного стоку, високі швидкості фільтрації, присутність у воді вільноївуглекислоти, тріщинуватість порід. На активізацію карстоутворення можутьвплинути техногенні фактори, які сприяють обводнюванню покривних відкладень,зниженню рівня тріщинно-карстових вод, різкому коливанню рівня підземних вод,наприклад, при відкачці підземних вод або при скиданні стічних вод і відходів укарстові порожнечі, а також зміна гідрохімічного складу підземних вод [14].
На територіях міських агломерацій розвитку карсту сприяєформування значних за розмірами депресійних лійок в районах водозаборів, атакож у районах розробок корисних копалин, де спостерігаються осідання іпровали поверхні. Антропогенна активізація сульфатного карсту створює загрозузабудові південно-західної частини Львова, яка складає до 30% території міста.
Просідання поверхні характерні для зон залягання лесових порід. На сучасному етапірозвитку міст України різко збільшилася площа забудови на лесових підставах.Здатність цих відкладень до просідання при замочуванні обумовлює специфікубудівництва на цих ділянках. У Дніпропетровській і Запорізькій областях майже80% господарських об'єктів побудовано на просадних лесових ґрунтах, з них більшніж у 10 тисячах виявлені істотні деформації.
Для міст, розташованих на берегах морів, водоймищ, озер,серйозну проблему являє переробка берегів і руйнування споруд у прибережнійсмузі. Обвалення берегів відбувається в результаті хвильового впливу. Вітровіхвилі з'являються внаслідок сил тертя між повітряним потоком і поверхнею води [2].
Приливні хвилі мають невелику енергію розмиву, але висотаприпливу досягає в деяких місцях 10 м і більше і може являти значну загрозу дляспоруд.
Абразія — процес руйнування гірських порід хвилями і течіями в береговій зоніморя, озера або водоймища. В результаті виносу абразійного матеріалуутворюються високі і круті абразійні береги. Інтенсивність абразії обумовленаконтуром берегової лінії, петрографічним складом порід, які складають берег,умовою їх залягання, руйнівною силою хвилі, кутом нахилу шельфу. В деякихмісцях серйозну роль в абразійних процесах відіграє антропогенний фактор.
Береги, складенівапняками, конгломератами, є відносно стійкими до абразії, особливо при падіннішарів вбік моря.
Берегові глинисті відкладення не тільки розмиваються, але ісповзають униз при перезволоженні. Сполучення абразії й зсувоутворенняхарактерно для району Одеси. Абразійні форми рельєфу розвиваються також нанезакріплених ділянках узбережжя Дніпровського каскаду водоймищ. На пологихберегах у міру наближення до надводної частини берега хвиля деформується,розпластується, в результаті чого втрачає енергію, а сила удару зменшується.Відкат хвилі відбувається повільно, маса води гальмує наступну хвилю.Будівництво в смузі пляжу або зрізання частини його при будівельних роботахможе привести до порушення динамічної рівноваги „море – берег”, збільшеннюрозмиву берега в одних місцях і нагромадженню наносів в інших.
Висновки
Геологічніфактори — форми рельєфу, якість ґрунтів, властивості гірських порід, наявністькорисних копалин, а також екзогенні й ендогенні процеси впливають на вибірмісця закладення міста і його наступну долю.
Виділено 15 типівміських ландшафтів. Територія одного типу міського ландшафту зайнята одним абодвома домінуючими типами (підтипами) комплексів певної категорії (чи ВАЛ, чиЛТчС, чи ЛІС).
На формуванняпевного типу ґрунту і ґрунтового профілю міского ландшафту впливають клімат,материнські гірські породи, які його підстилають, рельєф, характер водообмінихпроцесів, тип природної рослинності, характерної для даної кліматичної зони,тварини і мікроорганізми, які живуть у ґрунті. Типовими для України єчорноземи, сірі і бурі лісові, каштанові і дерено-підзолисті ґрунти.
Антропогенні ландшафтиміських територій існують не відокремлено один від одного. Вони взаємопов'язаніміж собою завдяки потокам речовин, енергії та інформації. Останні мають виглядприродних потоків з натуральною та антропогенною складовими. Вони об'єднуютьстворені людьми системи у єдиний міський комплекс, який взаємодіє з оточуючимигеосистемами. Властивостікорінних порід, які можуть призводити до виникнення небезпечних геологічнихявищ, можуть бути різними, а саме: водопроникність, пористість, просадочність,схильність до суфозійних процесів.
З удосконаленнямтехнічної озброєності людини вплив господарської діяльності на геологічнесередовище зростає. Ефекти антропогенного впливу на геологічне середовище маютьтенденцію до кумуляції. Активізація небезпечних геологічних процесів у містахУкраїни, обумовлена техногенною діяльністю людини, привела до рядукатастрофічних наслідків. Величезний економічний збиток, зв'язаний з цим, ісупутні їм людські жертви свідчать про необхідність особливої уваги доеколого-геологічних факторів при господарському освоєнні територій.
Існуютьнебезпечні геологічні процеси, які становлять найбільшу загрозу міцностіміських споруд і комунікацій та життю людини. До небезпечних геологічних явищ,які спричиняють небезпечні та негативні наслідки для міського середовищаналежать: землетруси та виверження вулканів, сельові потоки, підтоплення,затоплення, єрозія грунтів, кастроутворення, просідання ґрунту, абразія.
Список використаних джерел
1. Апостолюк С.О.,Джигирей В.С., Апопостолюк А.С. Промислова екологія. – К.: Знання, 2005. – 474 с.
2. Безпекажиттєдіяльності. /Під ред. В.Г. Цапка. – К.: Знання, 2004. – 397 с.
3. Білявський Г.О.,Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології: Підруч.для студ.вищ.навч.закл. — К.: Либідь, 2004. – 408 с.
4. ДенисикГ.І. Антропогенні ландшафти Правобережної України. — Вінниця: Арбат, 1998. — 292 с.
5. Джигирей В.С.,В.Ц. Жидецький. Безпека життєдіяльності. – Л.: Афіша, 2001. – 254 с.
6. Екологія. / Підред. Дрогунцова С.І., Коценко К.Ф. – К.: Знання, 2005. – 254 с.
7. Злобін Ю.А.Загальна екологія. Навчальний посібник. – С.: Університетська книга, 2003. –414 с.
8. Круглов И.С.,Миллер Г.П. Некоторые аспекты геосистемного изучения урбанизированныхтерриторий // Изв. Русского геогр. общ-ва. — СПб.: Наука, 1993. — Т. 125. — Вып.4. — С. 29 — 35.
9. Кучерявий В.П.Урбоекологія. – Л.: Світ, 1999. – 346 с.
10. Мильков Ф.Н. Общее землеведение. — М.: Высшая школа, 1990. — 149 с.
11. Мильков Ф.Н. Человек и ландшафты. — М.: Мысль, 1973. — 222 с.
12. Перцик Е.Н.География городов (геоурбанистика). – М.: Высш. шк., 1991. – 319 с.
13. Природа, техника, геотехническиесистемы. — М.: Наука, 1978. — 151 с.
14. Экология города. / Под ред. Ф.В.Стольберга. – К.: Либра, 2000. – 464 с.
15. Яцентюк Ю.В., Сумм М.В. Сучаснаструктура ландшафтів міста Вінниці // Наукові записки Вінницького державногопедагогічного університету імені М. Коцюбинського. Серія: Географія. — Вінниця:ГІПАНІС, 2001. — Вип. 1. — С. 73-81.