Каспійське море як географічний об'єкт

ЗМІСТ
 
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ
РОЗДІЛ ІІ. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
РОЗДІЛ ІІІ: КАСПІЙСЬКЕ МОРЕ ЯК ГЕОГРАФІЧНИЙ ОБ’ЄКТ
3.1 Геологічна будова
3.2 Берегова лінія
3.3 Рельєф дна
3.4 Клімат
РОЗДІЛ ІV. ГІДРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
4.1 Загальні положення
4.2 Гідрологічний режим
4.3 Властивості водних мас
4.4 Коливання рівня води
РОЗДІЛ V. ОРГАНІЧНИЙ СВІТ КАСПІЙСЬКОГО МОРЯ ТА ЙОГО УЗБЕРЕЖЖЯ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 

ВСТУП
 
Каспійським моремє безстічне озеро-море, яке омиває береги Росії, деяких колишніх союзнихреспублік та Ірану. Назва Каспійського моря походить від назви Каспій, це бувстародавній народ, який жив на захід від моря в Закавказзі. За площеюКаспійське море трохи поступається Чорному, розташованому неподалік, та затеперевершує його по довжині. Що стосується глибини, то Чорне море приблизно вдва рази глибше, ніж Каспійське. Найбільші глибини в південній частині Каспіюскладають близько 1000 м, максимальна глибина дорівнює 1025 м. У північній частині глибина різко зменшується і коливається від 4 до 25 м. Об'єм водної маси в Каспійському морі складає 77 тис. км3 (приблизно у сім разівменше в порівнянні з Чорним). Каспійське море має численні острови, близько 50великих і середніх островів загальною площею приблизно 350 квадратнихкілометрів.
Води Каспіюзаймають довгий і широкий прогин земної кори, який з півночі на південьперетинає декілька різнорідних морфоструктур. На півночі це околиця Російськоїплатформи; у середній частині – південно-східне продовження Передкавказькогопередгірного прогину, з півдня обмежене Кавказсько-Копетдагським підводнимпорогом; на крайньому півдні – найглибший (до 995 м) прогин, розташований перед гірською дугою Ельбрусу, на території Ірану.
Каспій володієунікальними рибними багатствами. Хоча кількість видів обмежена, зате зачисельністю особин це одна з найщедріших водойм світу.
Метою нашого дослідження євивчення фізико-географічного характеристика Каспійського моря озера.
Для досягненняпоставленої мети визначені такі завдання:
1. Загальнахарактеристика та фізико-географічне положення
2. Історіядослідження
3. Каспійськеморе як географічний об’єкт
4. Гідрологічніособливості
5. Органічнийсвіт каспійського моря та його узбережжя
Об’єктом дослідженняє вивченняє Каспійське море.
Предметом дослідженняє вивченняфізико-географічних особливостей Каспійського моря.
Структура таобсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновківта списку використаної літератури. Містить 33 сторінку.
 

РОЗДІЛ І.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ
 
Каспійським моремє безстічне озеро-море, яке омиває береги Росії, деяких колишніх союзних республікта Ірану. В результаті пониження рівня води його площа скоротилася з 422 тис. км2в 1930 року до 371 тис. км2 в 1970 року (дані наводяться зурахуванням площі островів; без них площа Каспію дорівнює 368 тис. км2).Але, не дивлячись на це, воно продовжує залишатися найбільшим за площею озером.Не дивлячись на його величезні розміри, до морів його зарахувати не можна,оскільки воно не з'єднується ні з одним з океанів.
За площеюКаспійське море трохи поступається Чорному, розташованому неподалік, та затеперевершує його по довжині. Що стосується глибини, то Чорне море приблизно вдва рази глибше, ніж Каспійське. Найбільші глибини в південній частині Каспіюскладають близько 1000 м, максимальна глибина дорівнює 1025 м. У північній частині глибина різко зменшується і коливається від 4 до 25 м. Об'єм водної маси в Каспійському морі складає 77 тис. км3 (приблизно у сім разівменше в порівнянні з Чорним).
Води Каспію займаютьдовгий і широкий прогин земної кори, який з півночі на південь перетинаєдекілька різнорідних морфоструктур. На півночі це околиця Російської платформи;у середній частині – південно-східне продовження Передкавказького передгірногопрогину, з півдня обмежене Кавказсько-Копетдагським підводним порогом; накрайньому півдні – найглибший (до 995 м) прогин, розташований перед гірськоюдугою Ельбрусу, на території Ірану.
Таким чином, вмежах платформи лежить всього лише 1/3 частина північного побережжяКаспійського моря, а центральна і південна його частині знаходяться в зонівисокої тектонічної рухливості, про що свідчать переміщення, що продовжуютьсядо цього дня, суші, особливо інтенсивні на Апшеронському півострові.
На суші, наморському дні і на прибережних архіпелагах нерідко відбуваються виверженнягрязьових вулканів, існування яких безпосередньо пов'язане з нафтоносністюнадр. Мінливість рівня води, контурів і режиму Каспія справді феноменальна. Цізміни обумовлені як кліматичними, так і тектонічними процесами. Корекціїберегової лінії сприяли прогини западин і підняття підводного порогу між ними,що відбувалися на морському дні.
Відомо, що передпочатком нашої ери дзеркало Каспійського моря лежало на 8 м нижче за сучасний рівень. Потім відбулося його підняття, в результаті якого до кінця XIIIстоліття морські води, рівень яких на 8 м перевищив сьогоднішній, затопили значні території Прикаспійської низовини, а також дельти Волги і Уралу. У тойчас воно називалося Гирканським. У літописах воно також згадується як Хазар іХвалинськоє. У XVI сторіччі рівень води падав до –29 м, потім знову піднімався,перевищуючи сучасний на 4 м, а на початку XIX століття – на 5–7 м.
У 30-х роках XXстоліття в басейні Каспія відбулося різке потеплення і висушення клімату, щосупроводило йому, яке привело до падіння рівня його вод з –26 до –28 м. Крімтого, істотним чином змінилися контури берегової лінії і морські глибини,особливо в мілководій північній частині морить. Серед причин, що викликалиподібні серйозні наслідки, учені також називають діяльність людини, направленуна підвищення культури землеробства і снігозатримання в басейні Волги. Як битам не було, площа Каспійського моря зменшилася на 53 тис. км2, що склалоблизько 1,5 площ Азовського моря, а об'єм скоротився на 800 км3, тобто більшніж на три річні стоки Волги. Різко зменшилися розміри таких крупних заток, якКомсомолець і Гасан-кули, а затоки Кайдак і Мертвий Култук перетворилися насолончаки. У два-три рази збільшилася площа багатьох островів, а деякі з нихстали півостровами. Довжина берегової лінії скоротилася більш ніж на 500 км. Подібні зміни привели до величезних господарських збитків: обміліли морські порти, булопотрібно перепланування прибережних частин міст, припинилися багато рибнихпромислів.
Згідно прогнозам,рівень Каспія як і раніше знижуватиметься, а значить, в майбутньомузберігається загроза нових збитків. Учені вважають, що запобігти цій катастрофідопоможе лише єдиний підхід до волго-каспийской проблеми.
Каспійське мореволодіє ще однією дивовижною особливістю. Насправді це озеро все ж таки маєстік. Через вузьку протоку вода з Каспія витікає в затоку Кара-Богаз-гол, що вперекладі з туркменського означає «чорна пропасти». Із-за каракумскойжари з поверхні плоскодонної і обширної затоки вода випаровується з такоюінтенсивністю, що між ним і морем створюється перепад рівнів. Тому каспійськавода сильним потоком, створюючим постійну річку Аджідарью, спрямовується взатоку-випарник. Недаремно цю річку в народі називають «гіркою».
У 1929 році воднаповерхня цієї затоки перевищувала 18 тис. км2, а його глибини досягали 6-10 м. У той час з Каспійського моря в затоку поступало до 26 км3воды в рік, що рівносильно її річномустоку з Кури і Тереку разом узятих. Поступово нарощувалися піщані коси передвходом в протоку, звужуючи його, і відтік води в Кара-Богаз-гол з кожним рокомвсе більш скорочувався, внаслідок чого затока почала міліти. Обмілінню сприялоі зниження рівня води в Каспії. В даний час з моря в затоку стікає менше 9км з водив рік.
Пониження рівняводи в Кара-Богаз-голе значно випереджає обміління Каспійського моря, томуперепад між їх дзеркалами досяг 4 м, і єдина в світі річка-протока почалаврізатися в своє русло і утворила також єдиний у своєму роді морський водопад.
Разом з 355км зводи річки приносять до Каспія приблизно 70 млн. тонн різних солей. Протягомроку в Кара-Богаз-гол виноситься 130 млн. тонн солей, а це майже в два разибільше, ніж отримує море від всіх річок, що впадають в нього: Волги, Уралу,Кури, Тереку і ін. У зв'язку з наростанням солоності в затоці вимираютьпредставники фауни. Так, на початку XX сторіччя тут ще мешкали рачки, щопривертали на береги Кара-Богаз-гола фламінго. В даний час немає ні рачків, ніфламінго. У водах затоки збереглися лише небагато водоростей і бактерії.
Із зміною притокиводи до Каспія відчутно мінялися і хімічні властивості затоки. Раніше він бувчудовою природною лабораторією. Як писав К. Паустовський в своїй повісті «Кара-бугаз»,прямо з піни його прибою випадала цінна сіль – мирабилит. Тепер поверхневі водинасыщены хлористим магнієм, тому чистий мирабилит на берегах затоки вже неосідає. Зберігся він тільки в так званій похороненій затоці, під 5-метровимшаром мула, і його здобувають з рассолов нижнього горизонту вод. Крім того,розробляється донний пласт вже відкладеного мирабилита.
Повернемося доопису Каспійського моря. При його більш ніж 1000-кілометровій протяжності внапрямі з півночі на південь спостерігається значна різноманітність кліматичнихумов. Північна частина Каспія розташована в області з континентальним помірнимкліматом з характерною для нього морозно-буранною зимою, а південь стикається зсубтропічною зоною середземноморського типу з жарким сухим літом і м'якоювологою зимою.
У зимову поруроку на Каспії лютують штормові вітри, що дмуть з Казахстану, а північначастина морить до лінії острів Чечень – Мангишлак в грудні покривається льодом.Північні вітри виносять плавучі крижини далеко на південь. Над південноючастиною морить, в зоні полярного фронту, панують зимові середземноморськіциклони з дощами. Влітку на Каспії жарко, а погода переважно спокійна.
Морські водидобре перемішуються, особливо при охолоджуванні в осінній і зимовий періоди.Вітри і стік річок створюють в Каспійському морі складну систему течій.Більшість з них обертаються проти годинникової стрілки. У центральних і південнихулоговинах зустрічаються приватні течії. Крім того, існують два малі кільця напівночі.
Коливання рівняКаспія викликаються зміною тиску, а також залежать від сезону. Навесні зпритокою талих вод він піднімається, а до осени–зиме з настанням межени в річкахзнижується. При цьому амплітуда коливань складає 1/3 м. Вітри зганянь можутьзнизити на 4–5 м рівень приволжского узмор'я. Трапляються і наганяння водивітром до Волги, які досягають висоти 2 м. Приливи настільки малі, що практично не відчуваються.
Дивовижна природаКаспія. Особливо вражаюча велика кількість планктону. Іноді море в буквальномурозумінні квітне. У 1934 році в морські води була занесена (ймовірно, птахами)найдрібніша крем'яниста водорость ризосоления, яка незабаром розселилася повсій території морить. У періоди бурхливого розмноження це водну рослинузабарвлює поверхня Каспія в жовто-зелений колір. Скупчення ризосолениинастільки густі, що здатні зупиняти хвилювання морить. У деяких місцях упобережжя пишно розрослися підводні луги водоростей.
На Каспійськомуморі мешкає тюлень, який проник сюди з північного Морея, мабуть, ще в епохунеогена. На побережжі зустрічається безліч як місцевих, так і перелітнихптахів. У південній його частині зимують гусаки, качки, баклани, що прилітаютьсюди з півночі. Гніздів'я також влаштовують птахи Середземномор'я, такі якпелікани, фламінго, чаплі, султанські курочки і ін.
Каспій володієунікальними рибними багатствами. Хоча кількість видів обмежена, зате зачисельністю особин це одна з найщедріших водойм світу. Особливо багата рибоюмілковода північ, де в морській воді міститься найменша кількість солей. Саметут водяться цінні види осетрових риб – білуга, осетер, стерлядь, шпилька, севрюга.Сюди ж з північного Морея проникають лососеві – каспійський лосось ібелорыбица. У Каспії налічується 20 видів оселедця; серед коропових – вобла,лящ, жерех, сазан; з окуневих – судак, атеринка; з круглоротых – мінога; атакож сом, шемая і десятки інших видів риб.
З іншого Морея доКаспія були переселені (і треба сказати, чудово тут себе відчувають) два видиазовської кефалі, камбала, два види креветок і многощетинковый черв'як нереис,який став улюбленим кормом осетрових риб. Славиться Каспійсельдью-черноспинкой, баликом з белорыбицы, осетриною і чорною ікрою.
Рибні багатстваКаспійського моря значною мірою постраждали в результаті деяких заходів щодореконструкції русла Волги і забруднення волзької та каспійської води стокамипромислових підприємств. Одним з найважливіших завдань охорони природиозера-моря є підтримка усесвітньої слави його рибної продуктивності. Багато щодля цього вже зроблене: на Каспії діють крупні риборозплідні заводи інерестово-вирощувальні господарства. Великі засоби йдуть на будівництво очиснихспоруд і на забезпечення замкнутих циклів обороту технічної води. Крім того,ведеться планомірна робота по розведенню риби у волзьких водосховищах. Багатіне тільки каспійські води, але і надра під морським дном. Оскільки прибережнінафтоносні товщі йдуть під воду, нафту тут здобувають з-під морського дна.Проте розширення нафтових розвідок і здобичі чорного золота на Каспії такожпредставляє чималу загрозу для його рибних багатств. Тому вже ухвалено рішенняприпинити сейсмічну розвідку родовищ морської нафти.
 

РОЗДІЛ ІІ. ІСТОРІЯДОСЛІДЖЕННЯ
 
НазваКаспійського моря походить від назви Каспій (з перської мови – کاسپی),це був стародавній народ, який жив на захід від моря в Закавказзі. Ще Страбонписав, що «країні албанців відноситься також територія, що називаєтьсяКаспіне, на честь племені Каспіїв, а також називають там море, але в даний часте плем'я зникло ». Та згідно легенд та надписів на території Ірану –припускають, що це плем'я перекочувало на південь Каспійського моря.
Як і в Чорнеморе, Каспійське море являє собою залишки стародавнього Паратетис моряParatethys, яке входило в систему Океан Тетис десятки мільйонів років тому.Каспій має океанічне походження — його ложе складено земною корою океанічноїтипу, сформоване приблизно 10 мільйонів років тому, коли формувалося Сарматськеморе. І остаточно втратило зв'язок зі світовим океаном, приблизно 5,5 мільйонівроків тому в результаті тектонічного підйому і падіння рівня води Сарматськогоморя, яке розділилась на дві частини — Каспійське море і Чорне море.
На берегах Каспійськогоморя за період його існування від древніх часів розвивалися різні культури тацивілізації, найбільхарактерні з них:
· Гирканя,давня держава в північній частині Ірану
· Тапурія,царство, тепер Мазандаран провінція Ірану
· ІмперіяСасанідів
· ІмперіяПерсів
· Ітіль — Хазарія
· Хорезмськешахство
· ІмперіяОлесандра Македонського
· Російськаімперія
· Османськаімперія
· ЗолотаОрда
· Дербент.
Каспійськеморе-озеро є найбільше безстічне озеро на Землі у Євразії його водоймище натереторії Росії, Казахстану, Туркменістану,Ірану і Азербайджану.
Каспійське моренерідко й неправильно розглядається як найбільше озеро Землі, що неточно,оскільки по своїх розмірах, характеру процесів і історії розвитку Каспій єморем.
Знахідки Хуто (Huto)печері неподалік від міста Бехшахр, провінції Мазандаран в південній частиніКаспійського моря на території Ірану, свідчать, що людина жила в цих краяхприблизно 75 тисяч років тому.
У класичноїдавнини серед греків і персів, він був названий Гирканя океан (Hyrcanian — земля вовків). У Перській стародавності, а також у сучасному Ірані, Каспійвідомий, як Мазандаран море (Перська مازندران).Згодом в тюркомовних країнах він відомий як Хазарське море. За Київської Русійого нарекли Хорезмське море через місцевістю і жителями Хорезмського царства.А от з древніх арабських джерел його називають Бахр Казвін — Казвін море. Донтальнісвідчення про знайомство росіян з Каспійським морем, та їх плаванню по ньомувідносять до 9-10 ст. Регулярні дослідження Каспію початі Петром 1, за ініціативоюякого в 1714-1715р була організована експедиція під керівництвом А.Бековича-Черкаського, обстежившого, в тому числі східний берег Каспію. В 20-хрр. 18 ст. Були розпочаті гідрографічні дослідження моря І.Ф. Саймоновим, в 2-йпол. 18 ст. вони продовженні І.В. Токмачевим, М.І. Войновичем, на початку 19ст. – Колодкиним, вперше виконав компасну зйомку берегів. В середині 19 ст.проведена детальна інструментальна гідрографічна зйомка Каспійського моря підкерівництвом Н.А. Івашинцева. Карти, створенні в результаті цих зйомок,використовувались як основа для наступних видань морських карт по Каспію до30-х років 20 ст. У вивчені природніх умов Каспійського моря в 19 ст. внесливеликий вклад такі вчені – П. С. Паллас, С. Г. Гмелин, Г.С. Карелін, К.М. Бєр,Г.В. Абіх, О.А. Грім, Н.І. Андрусов, І.Б. Шпіндлер.

РОЗДІЛ ІІІ.КАСПІЙСЬКЕ МОРЕ ЯК ГЕОГРАФІЧНИЙ ОБ’ЄКТ
 
3.1 Геологічнабудова
Північна частинаКаспію є околицею Прикаспійської синеклізи Східно-Європейськой платформи;Мангишлакський поріг структурно пов'язаний з герцинською фундацією валаКарпінського на західному березі моря і з горами Мангишлака на східному. ДноСереднього Каспія має гетерогенну структуру. Його східна частина — зануренаділянка епігерцинської Туранськой платформи; Дербентська западина, а такожзахідні ділянки шельфу і материкового схилу — краєве прогинання геосинкліналіВеликого Кавказу. Апшеронський поріг відповідає одному з відгалужень новітніхструктур, що сформувалися на зануренні складчастих утворень Великого Кавказу ісполучали їх з складчастими спорудами Копетдагу. Південний Каспійхарактеризується субокеанічною будовою земної кори, тут відсутній гранітнийшар. Під осадовим шаром потужністю до 25 км. (що указує, очевидно, на велику старовину западини Південного Каспія) залягає базальтовий шар потужністю до 15 км.
Аж до верхньогоміоцену Каспій як морський басейн в своїй геологічній історії був тіснопов'язаний з Чорним морем. Після верхнеміоценової складчастості цей зв'язокурвався, Каспій перетворився на замкнуте водоймище. Зв'язок з океаном поновивсяу верхньому пліоцені, в акчагильський період. В антропогені у зв'язку зчергуванням на Східно-Європейській рівнині льодовикових і післяльодовиковихепох Каспій неодноразово мав трансгресії (бакинська, хазарська, хвалинська) ірегресії, сліди яких збереглися у вигляді терас на узбережжі моря і встратіграфії давньокаспійських відкладень.
На шельфіпоширені терригенно-черепашкові піски, ракуша, піски ооліту; глибоководніділянки дна покриті альовролітовими і мулистими відкладеннями з високим вмістомкарбонату кальцію. На окремих ділянках дна оголює корінні породи неогеновоговіку. На дні Каспію є багаті родовища нафти і газу. Нафто-газоносними єАпшеронський поріг, дагестанський і туркменський райони моря. Перспективні нанафту і газ ділянки дна моря, прилеглі до Мангишлаку, а також Мангишлакськийпоріг. Затока Кара-Богаз-Гол є найбільшим родовищем хімічної сировини (зокрема,мірабіліта).
3.2 Береговалінія
Протяжністьберегової лінії Каспійського моря оцінюється приблизно в 6500 — 6700кілометрів, з островами — до 7000 кілометрів. Узбережжя Каспійського моря набільшій його частині його території — низинні і гладкі. У північній частиніберегова лінія порізана водними протоками та островами дельти Волги і Уралу,береги низькі і заболочені, а водна поверхня в багатьох місцях покритазарослями. На східному узбережжі переважають вапнякові береги, що примикають донапівпустелі та пустеля. Найбільш звивисті берега — на західному узбережжі в районіАпшеронского півострова і на східному узбережжі в районі Казахського затоки іКара-Богаз-Гола.
Береги північноїчастини Каспія низовинні і дуже пологі, характеризуються широким розвиткомосушень, що утворюються в результаті явищ наганянь зганяння; тут розвиненітакож дельтові береги (дельти Волги, Уралу, Тереку). В цілому береги північноїчастини інтенсивно наростають, чому сприяє падіння рівня моря, швидке зростаннядельт і рясне надходження террігенного матеріалу. Західні береги Каспію такожпереважно акумулятивні (численні пересипи, коси), окремі ділянки на узбережжіДагестану і Апшеронського півострова — абразіонні. На східному узбережжі моряпереважають абразіонні береги, вироблені у вапняках, що складають прилеглінапівпустинні і пустинні плато. Є також і акумулятивні форми: Карабогазськийпересип, що відокремлює від моря найбільшу затоку Каспія, — Кара-Богаз-гол,коси Красноводська і Кендерлі. На південь від Красноводського півостровапереважають акумулятивні береги.
Великі півостровиКаспійського моря: Апшеронський півострів.
Апшеронськийпівострів, розташований на західному узбережжі Каспію на територіїАзербайджану, на північно-східному закінчення Великого Кавказу, на йоготериторії розташовані міста Баку і Сумгаіт
Півострів Бузачі.
Півострів Мангишлак,розташований на східному узбережжі Каспію, на території Казахстану, на йоготериторії знаходиться місто Актау
ПівострівМіанкале
ПівострівТуб-Караган
Каспійське моремає численні острови, близько 50 великих і середніх островів загальною площею приблизно350 квадратних кілометрів.
У ПівнічномуКаспії більша частина островів є невеликими і безлюдними, хоча деякі з нихмають тимчасових поселенців. Більшість з островів поблизу Азербайджану таТуркенистану мають значне геополітичне та економічне значення, у зв'язку з їхзапасами нафти. Острів Булла поблизу берегів Азербайджану, і має величезнізапаси нафти. А острів Пірллахі був одним з перших місць в Азербайджані, дебуло знайдено нафту, і він був першим місце в Каспійському морі де проведенібули бурові роботи. Остів Наргін використовувався як військова база-об'єктколишнього Радянського Союзу і є найбільшим островом в Бакинський бухті.
Більшістьостровів, особливо навколо Азербайджану, мають значні екологічні проблеми урезультаті видобутку нафти. Приміром острів Вульф, має свою екосистему дужезанедбану, оскільки на сусідніх островах вівся безконтрольний видобуток нафти,що суттєво повпливало на чисельність і стан тюленів та інших тварин та птахівострова, хоча й вони і надалі населяють його. Найбільші острови Каспію:
Ашура-Ада
Гарасу
Гум
Даш
Зіра (острів)
Зянбіл
Кюр Даши
Хара-зіра
Огурчінский
Сенг-Мугань
Тюленів(Каспійське море)
Тюленячі острови
Чечень (острів)
Чигил
3.3 Рельєф дна
За характеромрельєфу і гідрологічним особливостям Каспій зазвичай підрозділяють на ПівнічнийКаспій, Середній Каспій і Південний Каспій. Північний Каспій (площа близько 80тис. км2) — наймілководніша частина моря з глибинами 4—8 м. Рельєф дна — слабохвиляста акумулятивна рівнина з серією банок і акумулятивних островів, такзваний Мангишлакський поріг, що відокремлює Північний Каспій від Середнього. Вмежах Середнього Каспія (площа близько 138 тис. км2) виділяється Дербентськазападина (найбільша глибина 788 м), шельф і материковий схил, ускладненийпідводними обвалами і каньйонами; на північному, досить пологому схилі,виявлені релікти стародавніх річкових долин. На півдні западина СередньогоКаспія відокремлена від западини Південного Каспія Апшеронським порогом, наякому розташований ряд банок і островів. Западина Південного Каспія (найбільшаглибина 1025 м), що становить близько 1/3 площу моря, у західного і південного(іранського) узбережжя має вузький шельф, у східного узбережжя шельф значноширший. Дно западини є плоскою абісальною рівниною. У північній частинізападини наголошується декілька підводних хребтів північно-західного іпівденно-східного простягання.
3.4 Клімат
Головнібарічеські центри, що визначають атмосферну циркуляцію в Прикаспійський області, — відроги азіатського максимуму взимку і відроги азорського максимуму іпівденно-азіатського мінімуму влітку. Характерними рисами клімату є: значнаконтинентальність, переважання антіциклональних умов погоди, сухі вітри, сувораморозна зима (особливо в північній частині), різкі температурні зміни протягомроку, бідність опадами (виключаючи південно-західну частину водоймища). Наатмосферних фронтах розвивається циклонна діяльність, що також є важливимелементом клімату і погоди на Каспії. У північній і середній частинах Каспію зжовтня по квітень переважають вітри східних румбів, з травня по вересень —північно-західних румбів; у південній частині моря найрізкіше виражениймусонний характер вітрів. Найсильнішими вітрами відрізняється районАпшеронського півострова (бакинський норд, що дме, головним чином, восени),східне узбережжя середньої частини і північно-західний район північної частини;тут часті шторми, при яких швидкість вітру сягає більше 24 м/сек.
Середнябагаторічна температура повітря теплих місяців (липень — серпень) над всімморем рівна 24—26 °С, абсолютний максимум (до 44 °С) є на східному узбережжі. Узимові місяці температура змінюється від —10 °С на півночі до 12 °С на півдні.Над морем випадає в середньому 200 мм опадів на рік, на західному узбережжі —до 400 мм, на посушливому східному — 90—100 мм, в субтропічнійпівденно-західній частині узбережжя — до 1700 мм. Випаровування з більшої частини поверхні моря досить велике — до 1000 мм на рік; у східній частині Південного Каспія і в районі Апшеронського півострова — до 1400 мм на рік.

РОЗДІЛ IV.ГІДРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
 
4.1 Загальніположення
Каспій маєхарактеристики, загальні як для морів так і для озер. Хоча він часто згадуютьсяв якості найбільшого в світі озера, але фактично це не прісноводна водойма, щой підтверджує історія його формування та процеси які відбуваються в ньому.Волга (близько 80% від припливу) і Урал скидають свої води в Каспійське море,але в нього немає природного відтоку крім випаровування. Таким чином, Каспій щей має ознаки екосистеми з закритим басейном, зі своїм власним рівнем моря,історією, й вони тепер (десятки мільйонів років) незалежні від процесів тарівня світового океану. Рівень Каспію падає і піднімається, часто й швидко,багато разів протягом століть. Весь цей час, рівень моря мінявся синхронно згідрологічними особливостями ріки Волга, яка, в свою чергу, залежить відкількості опадів у своїх багаточисельних водозбірних басейнів. А там кількістьопадів пов'язані з коливаннями в розмірі Північноатлантичної депресії, якіприходять ззовні та доволі віддалені, а вони в свою чергу, страждають відциклів у Північноатлантична осцілляції. Таким чином, рівень в Каспійському морівідносяться до впливу атмосферних умов, в Північній Атлантиці за тисячі миль напівніч і захід від цієї території. Ці фактори роблять Каспійське море цінниммісцем для вивчення причин та наслідків глобальної зміни клімату. Каспій маєхарактеристики, загальні як для морів так і для озер. Хоча він часто згадуютьсяв якості найбільшого в світі озера, але фактично це не прісноводна водойма, щой підтверджує історія його формування та процеси які відбуваються в ньому.Волга (близько 80% від припливу) і Урал скидають свої води в Каспійське море,але в нього немає природного відтоку крім випаровування. Таким чином, Каспій щей має ознаки екосистеми з закритим басейном, зі своїм власним рівнем моря,історією, й вони тепер (десятки мільйонів років) незалежні від процесів тарівня світового океану. Рівень Каспію падає і піднімається, часто й швидко,багато разів протягом століть. Весь цей час, рівень моря мінявся синхронно згідрологічними особливостями ріки Волга, яка, в свою чергу, залежить відкількості опадів у своїх багаточисельних водозбірних басейнів. А там кількістьопадів пов'язані з коливаннями в розмірі Північноатлантичної депресії, якіприходять ззовні та доволі віддалені, а вони в свою чергу, страждають відциклів у Північноатлантична осцілляції. Таким чином, рівень в Каспійському морівідносяться до впливу атмосферних умов, в Північній Атлантиці за тисячі миль напівніч і захід від цієї території. Ці фактори роблять Каспійське море цінним місцемдля вивчення причин та наслідків глобальної зміни клімату.
Площа і об'ємводи Каспійського моря значно змінюється в залежності від коливань рівня води.При рівні води -26,75 м — площа складає приблизно 371 000 км квадратних кілометрів, обсяг води — 78648 кубічних кілометрів, що становить приблизно 44відсотка світових запасів озерних вод. Максимальна глибина Каспійського моря — в Південно-Каспійській западині, близько 1025 метрів від рівня його поверхні.За величиною максимальної глибини Каспійське море поступається лише Байкалу (1620 м) і Танганьїці ( 1435 м). Середня глибина Каспійського моря, розрахована за багатографічною кривою,становить 208 метрів. У той же час північна частина Каспію — мілководна, їїмаксимальна глибина не перевищує 25 метрів, а середня глибина — 4 метри.
 
4.2Гідрологічний режим
Площа басейнуКаспійського моря складає приблизно 371 000 квадратних кілометрів, що становитьприблизно 10 відсотків від світової території закритих водних об'єктів. Довжинабасейну Каспійського моря з півночі на південь — близько 2500 кілометрів, іззаходу на схід — близько 1000 кілометрів. Басейн Каспійського моря охоплює 9 держав- Азербайджан, Вірменію, Грузію, Іран, Казахстан, Росію, Туркменістан,Туреччину, Узбекистан.
У Каспійське моревпадає 130 річок, з них 9 річок мають гирло у формі дельти. Великі річки, щовпадають в Каспійське море — Волга, Терек (Росія), Урал, Емба (Казахстан), Кура(Азербайджан), Самур (кордон Росії з Азербайджаном), Атрек (Туркменістан) таінші. Найбільша річка, що впадає в Каспійське море — Волга, її середньорічнийводостік становить 215-224 кубічних кілометра. Волга, Урал, Терек і Емба даютьдо 88 — 90% річного водостоку Каспійського моря
На Каспії пануєциклональна циркуляція вод, обумовлена головним чином річковим стоком іпануючими вітрами. Маси води рухаються із півночі на південь уздовж західногоберега моря до Апшеронського півострова, де течія розділяється: одна гілкапродовжується уздовж західного берега, інша перетинає Каспій в областіАпшеронського порогу і біля східного берега з'єднується з водами, рухомими напівніч уздовж східного берега з Південного Каспія. У Південному Каспії також спостерігаєтьсяциклональна циркуляція, але менш чітко виражена, а між Баку і гирлом річки Куриускладнена місцевою антіциклональною циркуляцією. У Північному Каспії переважаєнестійкий вітровий перебіг різних напрямів. Швидкість їх зазвичай 10—15 см/сек,при сильних вітрах, співпадаючих з напрямом течій, швидкість може сягати 30—40і навіть 100 см/сек. Часта повторюваність помірних і сильних вітрів обумовлюєвелике число днів із значним хвилюванням.
Найбільша висотахвиль до 11 м, що спостерігається, — в районі Апшеронського порогу. Північначастина моря замерзає зазвичай на 2—3 міс., товщина льоду сягає 2 м. У Середньому Каспії під час суворих зим замерзають окремі мілководні затоки. Нерідкі випадки інтенсивного злому льодів вітром і їх дрейфу з Північного Каспія на південь уздовж західного берега. У окремі роки плавучі ці міні-айсберги досягають району Апшеронського півострова і здатні заподіювати значний збиток гідротехнічним спорудам на морі.
 
4.3 Властивостіводних мас
Середня солоністьводи 12,7—12,8 ‰, найбільша (не рахуючи затоки Кара-Богаз-гол) у східнихберегів — до 13,2 ‰, найменша на північному заході — 1—2 ‰. Коливання солоностіза площею моря, по вертикалі і в часі незначні, і лише на півночі вонипомітніші у зв'язку з коливаннями стоку Волги. Вертикальне перемішування вод взимовий час охоплює всю товщу води в Північному Каспії і шар 200—300 м вглибоководних районах, влітку і осінню обмежується верхнім шаром 15—30 м. У цісезони на нижній межі верхнього добре прогрітого і перемішаного шару (15—30 м)утворюється інтенсивний шар стрибтемператури (декілька градусів на метр), щоперешкоджає розповсюдженню тепла в глибинні шари моря.
Сольовий складводи замкнутого Каспійського моря відрізняється від океанського. Існують значнівідмінності в співвідношеннях концентрацій солеутворюючих іонів, особливо дляводи районів, що знаходяться під безпосереднім впливом материкового стоку.Процес метаморфізаціі води моря під впливом материкового стоку призводить дозменшення відносного вмісту хлоридів у загальній сумі солей морської води,збільшення відносної кількості карбонатів, сульфатів, кальцію, які є основнимикомпонентами в хімічному складі річкових вод. Найбільш консервативними іонами єкалій, натрій, хлор і магній. Найменш консервативні кальцій ігідрокарбонат-іон. В Каспії вміст катіонів кальцію і магнію майже в два разивище, ніж в Азовському морі, а сульфат-аніонів — у три рази.
Солоність водиособливо різко змінюється в північній частині моря: від 0.1 од. psu в поблизуустя Волги і Уралу і до 10 — 11 од. psu кордоні з Середнім Каспію.Мінералізація в мілководні солоних заток-култуках може досягати 60 — 100 г / кг. У Північному Каспії протягом усього безльодовикового періоду з квітня по листопадспостерігається соленосний фронт квазішіротного розташування. Найбільшеопріснення, пов'язане з розповсюдженням річкового стоку по акваторії моря, якеспостерігається в червні. На формування поля солоності в Північному Каспіївеликий вплив надає поле вітру. В середній та південній частинах моря коливаннясолоності невеликі. В основному вона складає 11.2 — 12.8 од. psu, збільшуючисьв південному і східному напрямках. З глибиною солоність зростає незначно (на0.1 — 0.2 од. Psu).
У глибоководнійчастині Каспійського моря в вертикальному профілі солоності спостерігаютьсяхарактерні прогинання ізогалін та локальні екстренуми в районі східногоматерикового схилу, які свідчать про процеси придонного сповзання вод,засолонених на східному мілководді Південного Каспію. Величина солоності такожсильно залежить від рівня моря і (що взаємопов'язано) від обсягу материковогостоку.
Температура водипіддається значним широтному змін, найбільш чітко вираженим в зимовий період,коли температура змінюється від 0 — 0,5 °C у кромки льоду на півночі моря до 10 — 11 °C на півдні, тобто різниця температури води становить близько 10 °C. Для мілководних районів з глибинами менше 25 м річна амплітуда може досягати 25 — 26 °C. В средньому температура температура води біля західного узбережжя на 1 — 2 °C вище, ніж у східного, а у відкритому морі температура води вище, ніж поблизу узбережжя на 2 — 4 °C. За характером горизонтальної структури поля температури в річному циклі мінливості можнавиділити три тимчасових відрізка у верхньому 2-метровому шарі.
З жовтня поберезень температура води збільшується у південному і східному напрямках, щоособливо добре простежується у Середньому Каспії. Можна виділити дві стійкіквазішіротні зони, де градієнти температури підвищені. Це, по-перше, кордон міжПівнічним і Середнім Каспію, і, по-друге, між Середнім і Південним. У кромкильоду, на північній фронтальній зоні, температура в лютому-березні збільшуєтьсяз 0 до 5 °C, на південній фронтальній зоні, в районі Апшеронского порога, з 7до 10 °C. В даний період найменш охолоджуються води в центрі Південного Каспію,які утворюють квазістаціонарне ядро.
В квітні-травніобласть мінімальних температур переміщується в Середній Каспій, що пов'язано збільш швидким прогрівом води в мілководній північній частині моря. Щоправда, напочатку сезону в північній частині моря велика кількість тепла витрачається натанення льоду, але вже в травні температура підвищується тут до 16 — 17 °C. У середній частині температура в цей час становить 13 — 15 °C, а на півдні збільшується до 17 — 18 °C. Весняний прогрів води вирівнює горизонтальні градієнти, і різниця температурміж прибережними районами і відкритим морем не перевищує 0,5 °C. Прогрів поверхневого шару, що починається в березні, порушує однорідність у розподілітемператури з глибиною.
У червні-вересніспостерігається горизонтальна однорідність у розподілі температури вповерхневому шарі. В серпні, який є місяцем найбільшого прогріву, температураводи по всьому морю складає 24 — 26 °C, а в південних районах зростає до 28 °C. У серпні температура води в мілководні затоках, приміром, у Красноводській,може досягати 32 °C. Основною особливістю поля температури води в цей час єапвеллінг. Він спостерігається щорічно вздовж усього східного узбережжяСереднього Каспію і частково проникає навіть у Південний Каспій. Підйомхолодних глибинних вод відбувається з різною інтенсивністю в результаті впливупереважаючих в літній сезон північно-західних вітрів. Вітер даного напрямкувикликає відтік теплих поверхневих вод від берега і підйом більш холодних вод зпроміжних шарів. Початок апвеллінга припадає на червень, однак найбільшоїінтенсивності він досягає в липні-серпні. Як наслідок, на поверхні водиспостерігається зниження температури (7 — 15 °C). Горизонтальні градієнти температури досягають 2,3 °C на поверхні і 4,2 °C на глибині 20 м. Ореол апвеллінга поступово зміщується з 41 — 42 °пн.ш. у червні до 43 — 45 °пд.ш. в вересні. Літнійапвеллінг має велике значення для Каспійського моря, докорінно змінюючидинамічні процеси на глибоководної акваторії.
У відкритихрайонах моря в кінці травня — початку червня починається формування шар стрибкатемператури, який найбільш чітко виражений в серпні. Частіше за все вінрозташовується між горизонтами 20 і 30 м в середній частині моря і 30 і 40 м в південній. Вертикальні градієнти температури в шарі скачка дуже значні іможуть досягати декількох градусів на метр. У середній частині моря внаслідокзгону у східного узбережжя шар стрибка піднімається близько до поверхні.Оскільки в Каспійському морі відсутній стабільний бароклінний шар з великимзапасом потенційної енергії подібний головному термокліну Світового океану, тоз припиненням дії переважаючих вітрів, що викликають апвеллінг, і з початкомосінньо-зимової конвекції в жовтні-листопаді відбувається швидка перебудоваполів температури до зимового режиму. У відкритому морі температура води вповерхневому шарі знижується в середній частині до 12 — 13 °C, на півдні до 16 — 17 °C. У вертикальній структурі шар стрибка розмивається за рахунокконвективного перемішування і до кінця листопада зникає.
 
4.4 Коливаннярівня води
Короткочаснінеперіодичні коливання рівня Каспія обумовлені явищами наганянь зганяння, якіна півночі можуть викликати короткочасне підвищення рівня на 2,5-2 м або пониження до 2 м. Спостерігаються сейши з періодом від 10 хвилин до 12 годин з амплітудою до 0,7 м. Є невеликі сезонні коливання рівня (близько 30 см).
Однією з цікавихособливостей Каспійського моря є зміна його рівня з різкими падіннями тапідйомами різної тривалості. Причини коливань до сих пір точно не встановлені,хоча передбачається, що це може бути пов'язано з коливанням стоку річок,деформацією дна, з надходженням води з-під землі, змінами клімату. Геологічніта палеогеографіческіе дослідження дозволяють зазирнути у віддалене минулерегіону. За останні десять тисяч років рівень Каспію, розташованого нижче рівнясвітового океану, змінювався в межах від мінус 20 до мінус 40 метрів. Достатньозазначити, що рівень моря в IV-II століттях до н.е. стоял на отметке не вищемінус 36 м, в VI столітті стояв на абсолютної позначки мінус 34 м, в X столітті — мінус 29 м, на початку XIV століття — мінус 19 м, а зараз — близько мінус 27 м. Відомо також, що в 7—11 ст. н.е. був низький рівень (можливо, на 2-4 м нижче сучасного). Останнє значне зниження рівня відбувалося починаючи з 1929 року (коли рівеньбув на відмітці близько 26 м) до 1956—57. Нині рівень коливається в межахдекількох см біля відмітки 28,5 м. Причинами останнього падіння рівня, окрімкліматичних змін, що зумовили зменшення стоку річок до Каспію і збільшеннявипаровування з його поверхні, були також гідротехнічне будівництво на Волзі(створення крупних штучних водосховищ) і витрата річкових вод на зрошуванняпосушливих земель і на виробничі потреби.
Нагляднимприкладом змін стала розбудова й існування на узбережжі міста Баку. У першістоліття нашої ери і аж до VII століття Бакинська бухта була сухою, априбакинскі острова поєднувалися з сушею. Не випадково на карті Птолемея (IIстоліття н.е.) Баку показаний далеко від моря. Потім з VII століття починаєтьсясильне підвищення Каспію аж до IX століття — тоді й утворилася Бакинська бухта.Потужні зміни відбулися в кінці XIII століття, коли Каспій піднявся більш ніжна десять метрів. Італійський географ XIV століття Марина Сануто з гіркотоюзазначала: «Каспійське море щороку прибуває на одну долоню, і багатогарних міст вже затоплено», а за словами географа Абд ар-Рашид ал-Баку, в1403 році Каспійське море затопило частину Баку і вода стояла біля мечеті. Уцей час море плескалося у підніжжя Дівочої вежі, що побічно підтверджує легендупро дівчину, який кинувся в Каспій з вершини вежі. У цей же період повністю підводою виявився Сабаїловскій замок, побудований на скелі в бакинської бухти.Наступні 600 років рівень моря, коливаючись, залишався високим аж до початку XXстоліття, коли він став падати.
Систематичніспостереження над рівнем води в Каспійському морі були розпочаті в 1837 році.Як показали вимірювання, за перше століття (до 1930 року) рівень моря майже незмінювався, коливаючись між відмітками мінус 25 і мінус 26 метрів. У період з1929 по 1941 рік відбулося різке зниження майже на два метри (від мінус 25,88до мінус 27,84 м). Надалі, за наступні тридцять сім років море, то зростаючи,то опускаючи в своєму рівні, повільно падало, досягши найнизчої за часвимірювань позначки в 1977 році — мінус 29,01 м. У зв'язку з відступом моря в ці роки було розширено Бакинську набережну-бульвар і облаштована нижня тераса.Потім море почало швидко зростати і, піднявшись до 1995 року на 2,35 м, досягла позначки мінус 26,66 м. Якби води що впадають в Каспій з річок не використовувалися вобсязі близько сорока кубічних кілометрів на рік на господарські потреби ізрошення (це відповідає десяти сантиметрів в рівні моря), то цей рівень був бина півтора метра вище, наближаючись до рекордно-високої за сто шістдесят роківвідмітки минулого століття. В наступні роки середній рівень моря знизився майжена 50 см, досягнувши позначки мінус 27,17 м в 2001 році. З 2001 року і по теперішній час рівень знову став підвищуватися: у 2002 році на 2 см, у 2003 році на 4 см, у 2004 році на 8 см, в 2005 році 12 см. В даний момент рівень Каспію досяг -27,0 м. Результати вивчення атмосферних процесів і глобальні кліматичнізміни дають можливість припускати, що до 2015 року рівень моря зросте на 1 м від нинішньої абсолютної позначки. Зміна рівня моря впливає на господарську діяльність людей і наприроду. При зниженні моря відбувається обміління підходів до портів,ускладнюються умови судноплавства, змінюється режим заповідників і запаси риби.Підвищення рівня призводить до затоплення прибережних територій, на якихзнаходяться поселення людей, сільськогосподарських угіддь і промислові об'єкти.

РОЗДІЛ V.ОРГАНІЧНИЙ СВІТ КАСПІЙСЬКОГО МОРЯ ТА ЙОГО УЗБЕРЕЖЖЯ
Флора і фаунаКаспію досить бідні по видовому складу, але значні по біомасі. У Каспії мешкаєбільше 500 видів рослин і 854 виду риб і тварин, різноманітних по своємупоходженню. З рослин у Каспії переважають синьо-зелені і діатомові (різосоленіятощо) водорослі. Серед недавніх вселенців багато червоних і бурих водоростей. Зквіткових найбільш поширені зостера і руппія. Найбільшу біомасу дають харовіводорості (до 30 кг на 1 м3 дна). За походженням фауна в основномунеогенового віку, що пристосувалася до частих і значних коливань солоностівеликі зміни. До цієї групи відносяться з риб — осетрові, оселедці, кільки,бички, пуголовки, з молюсків — дрейсени і сердцевідки, з інші безхребетних —гаммаріди, поліхети, губки, один вид медуз. Крім того, тут мешкає 15 видіввселенців з арктичних і середземноморських басейнів. Помітну групупредставляють організми прісноводного походження (з риб — судак).
Тваринний світКаспію представлений 1809 видами, з яких 415 відносяться до хребетних. УКаспійському морі зареєстровано 101 вид риб, у ньому ж зосереджено більшістьсвітових запасів осетрових, а також таких прісноводних риб, як вобла, сазан,судак. Каспійське море — середовище існування таких риб, як короп, кефаль,кілька, кутум, лящ, лосось, окунь, щука. В Каспійському морі також живутьморські ссавці — Каспійський тюлень.
Рослинний світКаспійського моря та його узбережжя представлений 728 видами. З рослин в Каспійськомуморі переважають водорості — синьозелені, діатомові, червоні, бурі, харові таінші, з квітконосіїв — зостера і руппія. За походженням флора відноситьсяпереважно до неогенового віку, однак деякі рослини були занесені в Каспійськеморе людиною свідомо або на днищах суден.
Каспійський районбагатий енергетичними ресурсами.
Складна суміш вуглеводнівта залишками органічних сполук — нафта, яка являє собою горючу кориснукопалину, відому в цьому регіоні ще з давніх часів. Колодязі нафтові буливириті в Прикаспії уже на початку Х століття. А з XV століття європейцям ужевідомо про багатство нафтових і газових родовищ в цьому районі. Англійськіторговці Томас Бенністер і Джеффрі Даккет описували район Баку як «дивнаріч: ось, до того дивна як фонтанами з-під землі лиється незлічима кількість нафти,і що все це біля кожного будинку мешканців цього краю. Це масло (олія) чорногокольору і називається (nefte) „нефте“. Існує також у місті Баку щеодин вид масла, який білий і дуже цінний (схоже на „нефте“)».
Першу у світіморську свердловину і машинне буріння свердловин були зроблені в Бібі-Хейбатзатоці, неподалік від Баку в Азербайджані. У 1873 році розвідка та розробканафтових родовищ почалася в деяких з найбільш відомих пластів, які існували усвіті на той час — на Апшеронському півострові, недалеко від села Белекхенлі,Сабунчинський, Раман і Бібі-Хейбат. Загальний обсяг видобутих запасів на тойчас налічував більше 500 млн. тонн. До 1900 року в Баку було понад 3000свердловин, 2000 з яких є виробниками на промислових рівнях. До кінця XIXстоліття Баку отримав популярність й виступав в якості «столиці чорногозолота», його слава розповсюджується по всій території світу, в результатічого багато-хто з кваліфікованих робітників і фахівців подалися до цього міста.
На рубежі ХХстоліття Баку став глобальним центром міжнародної нафтової промисловості. Але в1920 році, коли більшовики захопили Азербайджан, вся приватна власність, в томучислі нафтові свердловин і заводи, були конфісковані. Після цього у республіцівся нафтова промисловость була спрямована на цілі й споживання в РадянськомуСоюзі. До 1941 року Азербайджан видобувував із своїх надр 23,5 млн. тонн нафти,із Баку і прилеглих регіонів поставлялося близько 72% всієї нафти, щовидобувалася в усьому СРСР.
Після розпадуРадянського Союзу розпочалася нова ера у розвитку цього регіону, де нафта та їївидобування відіграють ключову роль. У 1994 році був підписаний «Контрактстоліття», що сигналізував початок найбільшого етапу розвитку Каспійськихнафтових родовищ. В 2006 році був побудований і запущений в експлуатаціюнафтопровід «Баку-Тбілісі-Джейхан», який дозволяє азербайджанськійнафті надходити прямо до турецького порту Джейхан, що на Середземномор'ї.
 

ВИСНОВКИ
 
НазваКаспійського моря походить від назви Каспій (з перської мови – کاسپی),це був стародавній народ, який жив на захід від моря в Закавказзі. Ще Страбонписав, що «країні албанців відноситься також територія, що називаєтьсяКаспіне, на честь племені Каспіїв, а також називають там море, але в даний часте плем'я зникло ». Та згідно легенд та надписів на території Ірану –припускають, що це плем'я перекочувало на південь Каспійського моря.
Протяжністьберегової лінії Каспійського моря оцінюється приблизно в 6500 — 6700кілометрів, з островами — до 7000 кілометрів. Узбережжя Каспійського моря набільшій його частині його території — низинні і гладкі. У північній частиніберегова лінія порізана водними протоками та островами дельти Волги і Уралу,береги низькі і заболочені, а водна поверхня в багатьох місцях покритазарослями. На східному узбережжі переважають вапнякові береги, що примикають донапівпустелі та пустеля. Найбільш звивисті берега — на західному узбережжі врайоні Апшеронского півострова і на східному узбережжі в районі Казахськогозатоки і Кара-Богаз-Гола.
За характеромрельєфу і гідрологічним особливостям Каспій зазвичай підрозділяють на ПівнічнийКаспій, Середній Каспій і Південний Каспій. Північний Каспій (площа близько 80тис. км2) — наймілководніша частина моря з глибинами 4—8 м. Каспій маєхарактеристики, загальні як для морів так і для озер. Хоча він часто згадуютьсяв якості найбільшого в світі озера, але фактично це не прісноводна водойма, щой підтверджує історія його формування та процеси які відбуваються в ньому.Волга (близько 80% від припливу) і Урал скидають свої води в Каспійське море,але в нього немає природного відтоку крім випаровування. Таким чином, Каспій щей має ознаки екосистеми з закритим басейном, зі своїм власним рівнем моря,історією, й вони тепер (десятки мільйонів років) незалежні від процесів тарівня світового океану. Флора і фауна Каспію досить бідні по видовому складу,але значні по біомасі. У Каспії мешкає більше 500 видів рослин і 854 виду риб ітварин, різноманітних по своєму походженню.Тваринний світ Каспію представлений1809 видами, з яких 415 відносяться до хребетних. У Каспійському морізареєстровано 101 вид риб, у ньому ж зосереджено більшість світових запасівосетрових, а також таких прісноводних риб, як вобла, сазан, судак.

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 
1. Боде, К.Очерки Туркменской земли и юго-восточного прибрежья Каспийского моря. «Отеч.Зап.», 1856, кн. 8
2. Вамбери,А. Путешествие по Средней Азии. Описание поездки из Тегерана через Туркменскуюстепь по восточному берегу Каспийского моря в Хиву, Бухару и Самарканд,совершенной в 1863 г. С картой Ср. Азии, пер. с англ., СПб., 1865.
3. Економіко-географічніумови. Розвиток нефте-газово-химического комплексу в Прикаспійських районах /Ч.Исмайлов — Баку 2003
4. Какорганизовать общественный экологический мониторинг / Под ред. к.х.н. М.В.Хотулевой М.98г. Руководство дляобщественных организаций.
5. М.МамедзадеКаспій на грані катастрофи / Г.Мамедзаде // Дзеркало — 2003р.
6. МаксаковскийВ. П. Географическая картина мира: В 3-х ч. — Ярославль: Верхне-Волжскоекнижное издательство, 1996.
7. Міжнародно-правоваделімітація Каспійського моря / Рустам Мамедов- Баку 2001р.
8. ПачкаловА. В. Трансгрессия Каспийского моря и история золотоордынских городов вСеверном Прикаспии // Восток — Запад: Диалог культур и цивилизаций Евразии.Вып. 8. Казань, 2007. С. 171—180
9. ПестушкоВалерій Юрійович, Сасихов В.О., Уварова Г.Є. Географія материків і океанів.- К.: Абрис, 2000.- 384с.
10. ПестушкоВалерій Юрійович, Сасихов В.О., Уварова Г.Є. Географія материків і океанів.-К.: Абрис, 2000.- 384с.
11. Р.Мамедов- Формування Міжнародно-правового статусу Каспійського моря в пострадянськийперіод / Р.Мамедов// Центральна Азія й Кавказ. — 2 (8) 2000р.
12. С.ЛеоновПрирода Каспію волає про допомогу/ Сергій Леонов // Незалежна газета", 28жовтня 1998 р., №201 (1772)
13. Т.БаркелиевГоловні екологічні проблеми Каспійського моря / Т.Баркелиев // Експертиза — 2002р.
14. Физическаягеография: справочное пособие для подготовки вузов. Г.В. Володина, И.Д. Душина,С.В. Любушкина и другие.Под редакцией Н.В. Пашканга
15. Физическаягеография: справочное пособие для подготовки вузов. Г.В. Володина, И.Д. Душина,С.В. Любушкина и другие.Под редакцией Н.В. Пашканга