Предмет«Розміщення продуктивних сил»
Донецькийекономічний район
Донецькийекономічний район займає площу 53,2 тис. км2. або 8,8% території України знаселенням 7887,0 тис. чол. Складається з Донецької та Луганської областей. Вмежах району розміщений Український Донбас (високорозвинутий ТВК із специфікоюдобувних галузей промисловості та відновною обробною промисловістю).Характерними є значний ПРП та потужний виробничий потенціал.
Основнимбагатством надр Донецького економічного району є кам'яне вугілля (віддовгополумяного до антрацитів). Пласти камяного вугілля малопотужні товщиною 40- 70 см. У районі виявлено родовища природного газу у Червонокопівську,Славяносербську, Борівському, Співаківському, Кружилівському. Є 21газоперспективна площа. У басейні річок Кальміус і Торець (Донецька область) таАйдар і Деркул (Луганська облась) знайдено родовища бурих залізняківнепромислового значення. Донецький регіон має запаси наступних кориснихкопалин: кам'яної солі, вапняків, високоякісної крейди, вогнетривкі глини,цементного мергелю. Кількість опадів — 500 — 600 мм., водні ресурси регіону незабезпечують потреб у водній промисловості, сільського господарства, населення.На січень 1995 року розвідано 52 площі для будівництва нових шахт.
Чисельністьнаселення Донецького економічного району складає понад 8,2 млн. чол. (89,1%міського населення). Працює 21 виробниче об'єднання з видобутку вугілля, яківключають 214 шахт.
Електроенергію восновному виробляють ДРЕС (Вуглегірська, Словянська, Миронівська, Міусинська,Лисичанська та ряд інших). У Маріуполі розміщені підприємства чорноїметалургії. Заводи кольорової металургії розміщені у Катянжинові — «Укрцинк», Микитові — ртутний комбінат, Артемівську — завод обробкикольорових металів, Торезьку — завод твердих сплавів та«Донецьквторкольормет». Також у регіоні розміщені підприємствагірничохімічного комплексу та коксохімічне виробництво.
Роль АПК в економіці України
Агропромисловийкомплекс (АПК) має особливе значення в економіці країни. Він відноситься дочисла основних народногосподарських комплексів, що визначають умови підтримкижиттєдіяльності суспільства. Значення його не тільки у забезпеченні потреблюдей у продуктах харчування, але в тому, що він істотно впливає на зайнятістьнаселення й ефективність усього національного виробництва.
АПК — найбільший з основних (базових) комплексів в економіці країни. В АПК Українивданий час зайнято близько 35% всіх працюючих в сфері матеріальноговиробництва. Тут зосереджено більше чверті всіх виробничих фондів і створюєтьсямайже 15% ВВП.
Питомавага капітальних вкладень в АПК в загальному обсязі інвестицій в економікуУкраїни становить 10%. Близько 30% галузей народногосподарського комплексувключено в відтворювання зв'язку з аграрним сектором. З сільськогосподарськоїсировини виробляється приблизно 70% всього набору що виробляються в країніпредметів споживання. У роздрібному товарообороті продовольчі товари становлятьприблизно половину.
Доагропромислового комплексу (АПК) належать усі види виробництв і виробничогообслуговування, створення і розвиток яких підлеглі виробництву кінцевоїспоживчої продукції з сільськогосподарської сировини. В АПК входять три великісфери галузей.
Першасфера АПК — тракторного і сільскогосподарського машинобудування;машинобудування для харчової промисловості, агрохімія (виробництво мінеральнихдобрив та мікробіологічна промисловість), комбікормові промисловість, системаматеріально-технічного обслуговування сільського господарства в Києві,меліоративний і сільське будівництво.
Другасфера — рослинництво, тваринництво, рибальство лісове господарство.
Третясфера АПК — харчова промисловість, холодильне складське, спеціалізованетранспортне господарство, торговельні та інші підприємства та організації, щозаймаються доведенням кінцевого продукту доспоживача в Києві, включаючи оптовіринки, роздрібну торгівлю і громадське харчування. До кожної сфері слід такожвіднести відповідні галузі науки і підготовку кадрів.
Досередини 90-х р. у виробництві продукції АПК на галузі, що забезпечують АПКзасобами виробництва в Києві, припадало 4,8%, а разом з ремонтом тракторів таінших сільськогосподарських машин, а також продукцією сільського будівництва — 11,4%; на сільське і лісове господарство — 41,8; на харчову,борошномельно-круп'яної і легку промисловість (останню тільки в частиніпервинної переробки сільськогосподарської сировини ) — 34,3; на заготовці,торгівлю і громадське харчування — 12,5% загального обсягу продукції. Ззайнятих в АПК на першу сферу галузей, включаючи ремонт сільськогосподарськоїтехніки та будівництво, припадало 16,7%, на сільське і лісове господарство(включаючи зайнятих в особистих підсобних і селянських (фермерських) господарствах)- 66,4% і на третю сферу АПК — 16,9% середньорічних працівників.
Природнощо, АПК не замкнути в самому собі, а безпосередньо або опосередковано виходитьна ще більш широке коло народногосподарської системи, на зв'язки з багатьмаіншими галузями і підприємствами. У процесі розвитку економіки ці зв'язкистають все більш різнобічними і тісними. На стан агропромислового комплексуістотно впливає не тільки розвиток багатьох суміжних галузей економіки, щобезпосередньо до нього не входять, але й загальна економічна ситуація в країні,становище з економікою галузей за межами цього комплексу.
Слідзазначити, що в економічно розвинутих країнах питома вага сільськогогосподарства в структурі АПК займає відносно «менше місце і за вартістюпродукції, і по чисельності зайнятих.
Щодотериторіальної структури АПК, то вона формується на конкретній територіїутворення у вигляді різних форм агропромислової інтеграції, тобто елементівтериторіальної структури. В науковій літературі виділяють локальні ірегіональні АПК. Локальні АПК сформувалися на порівняно невеликих територіях наоснові поєднання агропромислових підприємств по переробці малотранспортабельноїсільськогосподарської продукції і мають найнижчий ступінь інтеграції. Локальніформи АПК є найбільш поширеними. Серед них виділяють:
· агропромисловий пункт — локальна формаАПК, що об’єднує в населеному пункті переробку кількох видівсільськогосподарської сировини;
· агропромисловий центр — локальна формаАПК, яка об’єднує в населеному пункті переробку кількох видівсільськогосподарської сировини;
· агропромисловий кущ — локальна формаАПК, що характеризується компактним розміщенням на невеликій територіїагропромислових пунктів і центрів з їх сировинними зонами;
· агропромисловий вузол — складнетериторіальне агропромислове утворення, яке розглядається як система компактнорозміщених агропромислових пунктів, центрів і кущів навколо міста (як правило,обласного чи районного центру) [9, с. 19—26].
Розміщення івзаємодія локальних АПК на території певної адміністративної одиниціобумовлюють формування відповідного регіонального АПК. Регіональні(територіальні) АПК можуть включати територію країни, автономної республіки,області чи адміністративного району.
В межахприродно-економічних зон виділяють зональні АПК, сформовані під впливомприродних умов відповідної зони. Вони представлені інтегральнимиагропромисловими зонами і агропромисловими районами та спеціалізованимиагропромисловими зонами і районами. Інтегральна агропромислова зона — цетериторіальне зосередження всіх агропромислових підкомплексів в межах однієїприродно-економічної зони. Такі зони сформувались у межах Полісся, Лісостепу іСтепу України. До складу інтегральної агропромислової зони входятьспеціалізовані агропромислові зони, які формуються на основі переважно одногоспеціалізованого процесу (наприклад, картоплепродуктова зона). Спеціалізованийагропромисловий район — територіальне зосередження агропромислових підприємстводнієї спеціалізації в межах відповідної спеціалізованої зони (коноплепереробневиробництво). Інтегральний агропромисловий район — це територіальнезосередження агропромислових підприємств у межах певної частиниприродно-економічної зони.
Якщо зональніагропромислові комплекси формувалися переважно під впливом природних умов умежах природно-економічних зон Полісся, Лісостепу і Степу, то навколо великихміст, промислових і рекреаційних центрів переважно під впливом економічнихфакторів формувалися зональні — інтегральні і спеціалізовані приміські АПК. Наформування таких агропромислових утворень насамперед впливає попит населеннявеликих міст на малотранспортабельну продукцію харчування — овочі, свіже ідієтичне м’ясо, незбирана молочна продукція. Для приміських АПК характернавідсутність виробництва і переробки більшості зернових і технічних культур татісний зв’язок виробництва продукції з її реалізацією. Практично цеагропромислово-торговельні територіальні комплекси.