Основні задачі аудиту

Зміст
Вступ. 2
1. Опишіть основні задачі аудиту. 4
2. Опишіть методи і прийми економічного аналізу в аудиті 6
3. Опишіть аудиторські процедури при перевірці фінансовоїзвітності 9
Висновки. 18
Список використаних джерел. 19
/>Вступ
Реформування бухгалтерського обліку та фінансової звітності,затвердження нового плану рахунків і національних положень (стандартів) облікута аудиторських нормативів вимагають реформування й удосконалення організації іметодології аудиту.
В умовах розвитку ринкової інфраструктури відбувається процесформування розгалуженої мережі акціонерних, спільних, орендних підприємств,концернів, страхових компаній та інших підприємницьких структур, які не маютьвищих органів управління. Тому виникає необхідність впровадження нової формифінансово-господарського контролю — аудиту.
В сучасних умовах підприємства, кредитні установи, інші суб’єкти, щоздійснюють господарську діяльність, суб'єкти, що здійснюють господарку діяльність,вступають у договірні відношення по використанню майна, коштів, проведеннюкомерційних операцій і інвестицій. Конфіденційність цих стосунків повинна підкріплюватисяможливістю для всіх учасників угод одержувати і використовувати фінансовуінформацію. Достовірність інформації підтверджується незалежним аудитором.
Власники, і насамперед колективні власники — акціонери, пайовики, а такожкредитори, позбавлені можливості самостійно переконатися в тому, що всі численніоперації підприємства, найчастіше дуже складні, законні і правильно відбиті взвітності, тому що звичайно не мають доступу до облікових записів, що нівідповідає досвіду, і тому потребують послуг аудиторів.
Незалежне підтвердження інформації про результати діяльностіпідприємств і дотримання ними законодавства необхідно державі для прийняттярішень в області економіки й оподатковування.
Аудиторські перевірки необхідні державним органам, судам, прокурорам і слідчимдля підтвердження достовірності фінансової звітності суб'єктів господарювання.
Потреба в послугах аудитора виникнула в зв'язку з такими обставинами:
1) можливість необ'єктивної інформації з боку адміністрації у випадках конфліктуміж нею і користувачами цієї інформації (власниками, інвесторами, кредиторами);
2) залежність наслідків прийнятих рішень (а вони можуть бути дужезначні) від якості інформації;
3) необхідність спеціальних знань для перевірки інформації;
4) часта відсутність у користувачів інформації для оцінки її якості.
Всі ці передумови призвели до виникнення суспільної потреби в послугах незалежнихекспертів, що мають відповідну підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл направо надання такого роду послуг.
Аудиторські послуги — це послуги посередників, що встановлюютьдостовірність фінансової інформації.
Наявність достовірної інформації дозволяє підвищити ефективність функціонуванняринку капіталу і дає можливість оцінювати і прогнозувати наслідки різноманітнихекономічних рішень.
/>1.Опишіть основні задачі аудиту
Основними завданнями аудиту є збирання та обробка достовірноїінформації про господарсько-фінансову діяльність суб’єкта господарювання іформування на цій основі аудиторських висновків. Такими завданнями є:
Упевнитись у правомірності створення підприємства і безперервності йогофункціонування.
Ознайомитись із системою господарювання і управління (знання бізнесуклієнта).
Оцінити надійність системи внутрішнього контролю.
З’ясувати ефективність системи бухгалтерського обліку.
Проконтролювати правильність здійснення основних господарських процесів(постачання, виробництво, збут).
Переконатись у повноті первинної документації.
Проконтролювати правильність ведення поточного бухгалтерського обліку іповноту відображення інформації в облікових регістрах.
Перевірити фактичну наявність активів, зобов’язань і капіталу, щовідображені у фінансовій звітності.
Перевірити належність відображених у звітності активів, зобов’язань ікапіталу (кому вони належать).
Перевірити постійність дотримання облікової політики суб’єктомгосподарювання.
Перевірити правильність ведення бухгалтерських записів та їхвідповідність звітному періоду.
Встановити відповідність діяльності підприємства і веденнябухгалтерського обліку чинному законодавству.
Упевнитись у відповідності показників фінансових звітів (бухгалтерськоїі не бухгалтерської звітності).
Висловити незалежну думку щодо результатів перевірки фінансовоїзвітності.
Для того щоб скласти свою думку про достовірність фінансової звітності,аудитор повинен мати обґрунтовану гарантію того, що інформація бухгалтерськоїдокументації та інші дані достовірні й достатні. Обґрунтована гарантія — ценаявність доказів того, що в цілому у звітності немає істотних перекручень.
Однак існують причини, які заважають аудиторові виявити істотнінеточності й перекручення, а саме:
використання неправильних тестів під час перевірки;
обмежувальні фактори, притаманні системам бухгалтерського обліку івнутрішнього контролю (наприклад можливість змови посадових осіб);
той факт, що більшість аудиторських доказів носить більше переконливий,ніж остаточно стверджувальний характер.
Хоч аудитор відповідає перед замовником за свій аудиторський висновокпро фінансову звітність підприємства, це не звільняє керівництво цьогопідприємства від відповідальності за достовірність і повноту звітності. Апроцедура засвідчення бухгалтерської звітності підписом і печаткою аудитора(аудиторської фірми), як цього вимагають Державна комісія з цінних паперів тафондового ринку та інші державні установи, не означає солідарнувідповідальність за достовірність і повноту фінансової звітності з керівництвомпідприємства, що перевіряється.
Крім основних завдань, аудит може залежно від конкретних ситуаційвирішувати низку функціональних завдань. До них відносяться:
коригування. Передбачається, якщо за результатами проведеного аудитуаудитором були зроблені негативні висновки (в цілому або в будь-якій частині),аудитор може за проханням клієнта дати рекомендації щодо виправлення виявленихпомилок. У завдання коригування не входить безпосереднє виправлення помилоксамим аудитором;.
оперативний контроль. Передбачається проведення перманентного аудиту,тобто систематичного контролю безпосередньо в процесі діяльності суб’єкта дляпопередження помилок або вибору оптимальних варіантів рішень. Діяльністьаудитора щодо попередження помилок зводиться до розробки рекомендацій,правильних або оптимальних рішень або надання варіантів альтернативних рішень. Аудиторсам не може безпосередньо приймати рішення за клієнта.
стратегічне завдання — обґрунтування оптимальної або пропонуванняальтернативних стратегій і перспективної програми розвитку будь-якого аспектудіяльності підприємства в цілому. />2. Опишітьметоди і прийми економічного аналізу в аудиті
Надаючи аудиторські послуги, як свідчить зарубіжний і вітчизнянийдосвід, аудитори повинні спиратися на широкий спектр прийомів і методівекономічного аналізу. Під аналізом в економічній літературі розуміють оцінкуоблікової та іншої інформації за допомогою вивчення існуючих зв'язків івзаємозв'язків між показниками.
Економічний аналіз — це система прийомів для розкриття причиннихзв'язків, що зумовлюють результати явищ і процесів (середні й відноснівеличини, групування, індексний метод, коефіцієнти автономії, довготерміновогозалучення коштів, маневрування власними коштами підприємства, нагромадженняамортизації, реальної вартості основних засобів, коефіцієнти ліквідності(платоспроможності) тощо).
Економічний аналіз дає можливість оцінити:
майновий стан підприємства;
степінь підприємницького ризику, наприклад, можливість погашеннязобов'язань перед третіми особами;
достатність капіталу для поточної діяльності і догостороковихінвестицій;
потребу в додаткових джерелах фінансування;
здатність до нарощування капіталу;
раціональність залучення займаних коштів;
обгрунтованість політики розподілу і використання прибутку;
обгрунтованість вибору інвестицій та ін.
Метою економічного аналізу в аудиті є визначення суті і змісту діловоїактивності клієнта, оцінка фінансово-господарських перспектив йогофункціонування в майбутньому.
Аудитор знайомиться зі змістом діяльності клієнта і йоговзаємовідносинами з партнерами, аналізує застосування в аудиті облікових ізвітних даних нинішнього року та перевірену інформацію минулих років. Оцінкафінансово-господарських перспектив замовником інколи виявляє деякі фінансовітруднощі, які можуть виникнути під час проведення аудиту підприємства, зокрема,якщо коефіцієнт відношення довгострокового боргу до власного капіталу вищий,ніж звичайний, а коефіцієнт прибутку на загальну суму активів нижчийсереднього, то це свідчить про високий ризик фінансової нестабільності взамовника-підприємства.
У зарубіжній практиці під час аудиту використовують такі методи аналізу:прочитування зовнішньої звітності; галузевий порівняльний аналіз; порівняльнийаналіз облікових і звітних даних за кілька періодів; обчислення індексів; балансовепов'язування; порівняльний аналіз фактичних даних клієнта з розрахунками самогоаудитора; коефіцієнтний аналіз та ін.
Під час проведення аудиту особливу увагу слід звертати на два показники- собівартість продукції (робіт, послуг) і прибуток. Однак при цьому варто зауважити:аудитор може так багато уваги приділити економічному аналізу, що завдання, якестоїть перед ним, відійде на другий план, тому аудитор вибирає будь-якийнапрямок, залежно від поставленої мети та завдань
Сучасний економічний аналіз має певні відмінності від традиційногоаналізу фінансово-господарської діяльності. Насамперед це пов'язана іззростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємства. Посилиласьзалежність фінансового стану господарського об'єкту від зовнішніх економічнихпроцесів, надійності контрагентів (постачальників і покупців), ускладненняорганізаційно-правових форм функціонування. В результаті інструментарійсучасного економічного аналізу розширюється за рахунок нових прийомів і засобів,які дозволяють враховувати ці явища.
Не дивлячись на значну невизначеність в роботі підприємств, в останнійчас посилюється роль прогнозного аналізу, який дозволяє складати бізнес-плани.
Намагаючись вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінкуфінансового положення, керівники підприємств все частіше прибігають до допомогиекономічного аналізу. При цьому, як правило, вже не задовільняютьсяконстатуванням величини показників звітності, а розраховують отримати конкретнезаключення про дотатність платіжних засобів, нормальних співвідношень власногоі залученого капіталу, швидкості обігу капіталу і причинах її зміни, типахфінансування тих чи інших видів діяльності.
В цих умовах змінюється роль бухгалтерії, в чиї функції все частішевходить не лише ведення поточного обліку і складання звітності, а і економічнийаналіз виключно в цілях управління підприємством. Задовільнити нові вимогиадміністрації може лише бухгалтер-аналітик, який здатний розібратися векономіці підприємства, виявити всі її хворі місця на основіфінансово-облікових даних, зрозуміло і чітко встановити міри впорядковуючогохарактеру.
Отже, економічний аналіз являє собою процес, побудований на вивченніданих про фінансовий стан підприємства і результатах його діяльності в минуломуз метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином, головноюметою економічного аналізу є зниження неминучої невідомості, пов'язаної зприйняттям економічних рішень, орієнтованих на майбутнє.
/>3.Опишіть аудиторські процедури при перевірці фінансової звітності
Аудиторська перевірка проводиться у відповідній послідовності. Коженаудитор самостійно вибирає послідовність своїх дій, виходячи з особливостейдіяльності клієнта й умов укладеного договору. Після з’ясування установчих таінших загальних документів переходить до перевірки показників фінансовоїзвітності підприємства.
Перевірка фінансової звітності проводиться в такій послідовності:
формальна перевірка;
аналітична перевірка;
перевірка по суті та рахункова перевірка показників звітності.
Формальна перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записівусіх реквізитів звітності та виявленні наявності самостійних змін увстановлених формах звітності, необумовлених виправлень, підчисток, наявностіпідписів.
Під час формального огляду звітних форм аудитор звертає увагу назаповнення їх адресної частини. Вид діяльності підприємства повинен відповідатийого видам діяльності, передбаченим у Статуті. У разі необхідності ліцензуванняданого виду діяльності обов’язковою є перевірка наявності у підприємстваліцензії та строку її дії.
Після проведення формальної перевірки за формою аудитор переходить доаналітичної перевірки показників звітності – їх оцінки за допомогою вивченнявірогідних залежностей між показниками з метою виявлення суттєвих відхилень,вивчення яких за допомогою глибинних та наскрізних тестів дає змогу встановитифакти помилок та порушень, що призводять до перекручення звітності. На першомуетапі аудитору слід перевірити відповідність вказаного в балансі розмірустатутного капіталу даним засновницьких документів. Вивчаючи звітність, аудиторповинен визначити ті ділянки звіту, де аудиторський ризик є найбільшим, це приможливості шахрайства чи наявності помилок в обліку і звітності, що є дляданого клієнта найвірогіднішим.
Далі необхідно перевірити зіставлення і взаємозв’язок показників,відображених у різних формах бухгалтерської звітності, у зведених реєстрахобліку та зведених документах.
Для загальної характеристики підприємства слід провести фінансовийаналіз його показників, вивчити їх у динаміці, в порівнянні з середнімипоказниками у галузі.
На другому етапі аудиторської перевірки починається загальний оглядзвітних форм клієнта, їх складу та структури. До етапів перевірки фінансовоїзвітності відносяться:
перевірка правильності заповнення адресної частини;
визначення виду діяльності підприємства;
аудит правильності заповнення звітності за формою: наявність усіхпередбачених показників, відсутність підчисток і виправлень;
логічна перевірка показників звітності з метою визначення ділянок узвітності з най інформаційнішим ризиком, тобто, де найвірогідніша можливістьпрояву шахрайства чи помилок в обліку звітності;
залежно від цього визначають ті операції і активи, які повинні бутиперевірені ретельніше, і ті, де є можливість довіритися інформації клієнта;
рахункова перевірка, яка проводиться зіставленням і перевіркоювзаємозв’язаних показників, відображених у різноманітних формах бухгалтерськоїзвітності.
На третьому етапі перевірки фінансової звітності є проведеннянезалежної експертизи для встановлення її реальності, достовірності,своєчасності і єдності методичних звітних показників.
Аудит фінансової звітності суб’єктів підприємницької діяльностівстановлюється відповідно її чинним законодавчим та іншим нормативно-правовимактам (Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність вУкраїні», затвердженим положенням (стандартам) бухгалтерського облікутощо, Закону України «Про аудиторську діяльність».
При перевірці правильності відображення в балансі нематеріальнихактивів і основних засобів включають два основних моменти:
1) необхідність впевнення у тому, що відповідні акти підприємства,віднесені до складу нематеріальних активів і основних засобів, дійсно є внаявності;
2) впевненість доцільності вибору методології відображеннягосподарських операцій та оцінки майна клієнта, тобто: поділ основних засобівта нематеріальних активів на групи, за якими ведеться бухгалтерський облік; вибірметоду амортизації об’єктів основних засобів та нематеріальних активів.
На наступному етапі перевірці підлягає правильність відображення вбалансі фінансових інвестицій. До фінансових інвестицій належать інвестиції підприємства,державні цінні папери (облігації та інші боргові зобов’язання), цінні папери істатутні капітали інших підприємств а також надання іншим підприємствам позик.
У балансі їх відображають за статтями «Довгострокові фінансовіінвестиції» і «Поточні фінансові інвестиції».
При аудиті правильності відображення в балансі фінансових вкладенперевіряють наявність цінних паперів, їх вартості та відповідність усіхреквізитів. При перевірці балансових даних аудитор може прийняти рішення щодобільш глибокої перевірки певних питань.
На наступному етапі аудитору слід перевірити правильність відображенняв балансі незавершеного виробництва.
По статті «Незавершене виробництво» в балансі повиннівідображатися залишки коштів на кінець звітного періоду на рахунку 23 «Виробництво».При перевірці сум незавершеного виробництва слід керуватися Методологієювідображення господарських операцій та оцінки майна, обраних клієнтом та їхзакріплення наказом про облікову політику на підприємстві.
По незавершеному виробництву також необхідно перевірити, чивідповідають фактичні його залишки даним, вказаним у балансі. Для цього,по-перше, потрібно впевнитися, що дані обліку підтверджуються результатамиінвентаризації незавершеного виробництва та що залишки правильно оцінені.
Велике значення має аудит реальності оцінки залишків незавершеноговиробництва на кінець кожного місяця, оскільки від обгрунтування розподілувитрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом залежитьдостовірність облікових і звітних даних про собівартість продукції і фінансовірезультати. Вихідною інформацією для перевірки складу й оцінки незавершеноговиробництва за калькуляційними статтями витрат служать показники зведеногорахунка собівартості виготовленої продукції. Наведені дані про собівартістьнезавершеного виробництва на кінець місяця порівнюються з підсумковими показникамивідомостей зведеного обліку виробничих витрат за окремими видами продукції,статтями витрат і калькуляційними групами матеріалів.
Однією з найважливіших аудиторських процедур є оцінювання балансовогоприбутку, величина якого суттєво залежить від правильності обчислення належнихплатежів (податок на додану вартість, акцизний збір, інші вирахування з доходу).
Для перевірки фактичного виторгу — виручки (доходу) від реалізаціїпродукції (товарів, робіт, послуг) — аудитор використовує первинні документи навідпуск готової продукції зі складу, облікові регістри, банківські виписки прорух грошових коштів на рахунку в банку, прибуткові касові ордери на приходготівки у касу підприємства, платіжні доручення на оплату відвантаженоїпродукції, перепустки на вивіз готової продукції з території підприємства.
Детальній перевірці підлягають доходи і видатки.
Щоб визначити валовий прибуток (збиток), необхідно від чистого доходу(виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відняти сумусобівартості реалізованої продукції.
Відтак для визначення фінансового результату від операційної діяльності(прибутку чи збитку) необхідно від валового прибутку відрахуватиадміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати і додати доодержаної суми інші операційні доходи.
Потім слід встановити правильність вирахування фінансового результатувід звичайної діяльності до оподаткування. Для цього необхідно до фінансовогорезультату від операційної діяльності долучити дохід від участі в капіталі(отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства),інші фінансові доходи (дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані відфінансових інвестицій), інші доходи (дохід від реалізації фінансовихінвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, дохід від неопераційнихкурсових різниць), і відняти фінансові витрати (витрати на проценти та іншівитрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу), втрати відучасті в капіталі (збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні абоспільні підприємства), інші витрати (собівартість реалізації фінансовихінвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, втрати від неопераційнихкурсових різниць, втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротнихактивів).
Фінансовий результат від звичайної діяльності (прибуток, збиток) встановлюєтьсяшляхом відрахування від фінансового результату від звичайної діяльності дооподаткування податку на прибуток від звичайної діяльності.
І, нарешті, слід перевірити правильність визначення чистого прибутку(збитку). Для цього необхідно від фінансового результату від звичайноїдіяльності відрахувати надзвичайні витрати (невідшкодовані збитки віднадзвичайних подій — стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій), податок ізнадзвичайного прибутку, і додати суму надзвичайних доходів. Таким чином, чистийприбуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) відзвичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку таподатків із надзвичайного прибутку.
Ретельній перевірці підлягають первинні документи, що характеризуютьзбитки від списання боргів через нестачі й крадіжки, через неплатоспроможністьборжників, підставою для чого є рішення судів про неспроможність відповідача.
Досить старанно слід перевірити обґрунтованість відображення убухгалтерському обліку тієї частини прибутку, яка підлягає вилученню в бюджет узв'язку із застосуванням економічних санкцій: за приховання (заниження) прибутку(доходу) від оподаткування; пені за несвоєчасне перерахування платежів у бюджетта ін. Суми таких санкцій покриваються за рахунок прибутку, що залишається урозпорядженні підприємств, і не впливають на величину оподаткованого прибутку.
Крім того, аудит фінансового стану встановлює платоспроможністьпідприємства. Платоспроможним воно вважається тоді, коли сума активів (запаси,грошові кошти, дебіторська заборгованість тощо) більша або дорівнює йогозовнішній заборгованості (кредити, кредиторська заборгованість, поточнізобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо).
Підвищення або зниження рівня платоспроможності підприємства слідвстановити за зміною показника оборотних коштів (оборотного капіталу) якрізницю між сумою поточних активів (запаси і витрати мінус зношення малоціннихі швидкозношуваних предметів плюс грошові кошти, розрахунки та інші пасиви) ікороткостроковими боргами. Отже, оцінювання фінансового стану підприємстваздійснюється за даними фінансової звітності (балансу, звіту про фінансовірезультати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал).
Бухгалтерський фінансовий облік майна та результатів роботи кожноїюридичної особи має здійснюватися відповідно до Закону України «Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 p.№ 996-XIV [2].
Аудиторський висновок має вміщувати відомості про достовірність абонедостовірність даних фінансової звітності підприємства, дотримання ним правилведення бухгалтерського фінансового обліку, економічну оцінку його ліквідності,платоспроможності, дохідності. Крім того, у висновку аудитора підкреслюється,що достовірність фінансової звітності підтверджується документами, якістосуються первинного фінансового обліку, грошовими документами, наявністюготівки, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей, необоротних активів(основних фондів) тощо.
Наприкінці висновку аудитор наголошує на позитивних і негативнихсторонах діяльності підприємства, вказує на виявлені недоліки та порушення,викладає рекомендації щодо їх усунення, поліпшення фінансового стану.
У ринковому середовищі, коли фінансово-господарська діяльністьпідприємства здійснюється на принципах самофінансування, а за нестачі власнихфінансових ресурсів — за рахунок позичкових коштів, дуже важливо датианалітичну оцінку фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел. Запасджерел власних коштів — це запас фінансової стійкості підприємства за умови, щойого власні кошти перевищують позичені.
Фінансова стійкість оцінюється на підставі співвідношення власних іпозичкових коштів у активах підприємства, темпів нагромадження власних коштіввнаслідок господарської діяльності, співвідношення довготермінових ікороткотермінових позик, достатнього забезпечення матеріальних оборотнихзасобів власними джерелами.
Одночасно аудитор з'ясовує, чи спроможне підприємство виконувати своїобов'язки перед бюджетом, кредитними та іншими органами.
Для цього слід перевірити:
правильність реєстрації підприємства в органах державної податковоїадміністрації;
наявність документа на право здійснення окремих видів діяльності,статуту, установчих документів, відкритого рахунка в банку;
структуру активів і пасивів балансу на звітну дату;
структуру власного капіталу;
забезпечення підприємства власними обіговими коштами;
повноту і своєчасність сплати податків і платежів;
фінансову сталість, платоспроможність тощо.
Для забезпечення якості проведення аудиту фінансової звітностінеобхідна така інформація:
баланс;
звіт про фінансові результати;
звіт про рух грошових коштів;
звіт про власний капітал;
розшифрування дебіторів і кредиторів;
розрахунок нормативу власних обігових коштів;
бізнес-план;
Головна книга;
статистична звітність;
податкова звітність;
регістри бухгалтерського фінансового обліку;
первинна документація.
Мета аудиторської перевірки фінансової звітності — незалежна експертизадля встановлення реальності та достовірності її, своєчасності та єдностіметодичних звітних показників.
На початку аудиту фінансової звітності суб'єктів підприємницькоїдіяльності встановлюється відповідність її чинним законодавчим та іншимнормативно-правовим актам (Закону України «Про бухгалтерський облік тафінансову звітність в Україні», затвердженим Положенням (стандартам) бухгалтерськогообліку тощо).
Під час аудиту показників фінансової звітності для встановлення їїреальності й достовірності аудитори мають виявляти нереальну дебіторськузаборгованість. При цьому особливу увагу слід зосередити на контролі позовноїдавності заборгованості, що рахується на балансі як реальна, а фактично термінїї стягнення через суд чи арбітраж адміністрацією підприємства пропущено і вонапідлягає списанню на збитки. У такому випадку аудитор зобов'язаний встановитипричини утворення нереальної дебіторської заборгованості, місце її виникненнята відповідальних осіб.
Аудитор також встановлює несвоєчасно погашену кредиторську заборгованість(кредити і позики, не погашені в строк; за товари, роботи і послуги, несплачені в строк; поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплатипраці тощо). При цьому кожна стаття балансу має бути проінвентаризована тапідтверджена актами звірки, довідками тощо.
Таким чином, аудит фінансової звітності має підтвердити реальністьінформації про активи і пасиви підприємства.
Під час перевірки фінансових звітів клієнт повинен надати аудиторуповну інформацію, на підставі якої останній міг би зробити висновок, щовідпадає необхідність вносити суттєві зміни у фінансові звіти з тим, щоб вонивідповідали вимогам норм (стандартів).
При цьому аудитору слід здійснити такі процедури:
ознайомитися з принципами, прийомами і методами бухгалтерського фінансовогообліку і способами їх застосування;
обстежити, яким чином клієнт збирає інформацію для включення уфінансовий звіт;
впевнитися, що фінансові звіти складені відповідно до загальноприйнятихпринципів ведення бухгалтерського фінансового обліку;
з'ясувати, який існує зв'язок між сальдо рахунків і який вплив нарезультати мають відхилення.
Складовою аудиту фінансової звітності є фінансовий аналіз звітності, упроцесі якого слід дати оцінку фінансової сталості й платоспроможності, зокремарозрахувати коефіцієнти і показники ліквідності й фінансової активності, щозроблено в наступному параграфі.
Отже, аудит фінансової звітності сприяє виявленню недоліків,попередженню банкрутства, визначенню перспектив розвитку виробництва в умовахжорсткої конкурентної боротьби. />Висновки
Сьогодні аудит є обов’язковим атрибутом ринкової економіки будь–якоїкраїни. Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок(аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерськогообліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності таінших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльностіфізичних та юридичних осіб.
Розвиток аудиту в Україні почався після прийняття Закону “Проаудиторську діяльність ”від 22 квітня 1993 року [1]. Відповідно до цьогоЗакону, аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, облку,первинних документів та іншої інформації про фінансово–господарську діяльністьсуб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності,обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству й установленимнормативам. Однак, на жаль, аудит в Україні ще не набув широкого впровадження. Томув період становлення ринкових відносин слід старанно аналізувати зарубіжнийдосвід і застосовувати його на практиці з урахуванням конкретних національнихінтересів.
Вивченню цієї проблеми має допомогти яу зарубіжна, так і вітчизняналітература, яка акумулює такий досвід західних і вітчизняних аудиторських фірм.
/>Списоквикористаних джерел
1.Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04. 1993 р., із змінами ідоповненнями.
2.Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від16 липня 1999 р., № 999 – XIV. – Х.: Фактор, 2000. – 18 с.
3.Положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Збірник систематизованогозаконодавства. Випуск 7, липень 2003 р.
4.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансовоїзвітності”: Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99. №87.
5.План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань ігосподарських операцій підприємств і організацій: затверджений наказомМіністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.
6.Аудиторская деятельность в Украине: Сборник нормативных документов (Сизменениями и дополнениями по состоянию на 01.03.01 г) – Х.: ООО «Конус»,2001. – 448 с.
7.Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит”вищих навчальних закладів. – 2-е вид., перероб. та доп. – Житомир: ПП “Рута”,2002. – 672 с.
8.Документування процесу аудиту. Робочі документи аудитора. – Запоріжжя, 2002.
9.Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Т-во “Знання”, ККО, 2001. –402 с.
10.Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту. – К.: Ділова Україна, 1996. – 374 с.
11.Кужельний М.В., Калюга Є.В., Калюга О.В. Контроль фінансової звітності таправильності її складання / За ред. д. е. н. М.В. Кужельного. – К.: Ельга,Ніка-Центр, 2001.240 с.
12.Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навч. посіб. для студентів вищихзакладів освіти. – К.: Каравела; Л.: “Новий світ-2000, 2002. – 504 с.