ЗМІСТ
Вступ
1 Теоретичні основи дослідження
1.1 Економічний зміст основних засобів,їх класифікація, методи оцінки
та завдання обліку
1.2 Нормативно-правове та літературнезабезпечення обліку основних
засобів
2 Організаційно-економічнахарактеристика селянсько-фермерського
господарства „Пролісок”Самбірського району Львівської області
2.1 Загальні відомості про господарство,організаційна структура та
спеціалізація
2.2 Характеристика основних економічнихпоказників господарства
2.3 Організація облікової служби
2.4 Стан охорони праці та заходи йогопокращення
2.5 Стан екологічної безпеки та заходийого покращення
3 Організаціяобліку та контролю основних засобів
3.1 Документація руху основних засобів
3.2 Синтетичний і аналітичний облікосновних засобів
3.3 Облік зносу (амортизації) основнихзасобів
3.4 Облік витрат на ремонт і поліпшенняосновних засобів
3.5 Контроль основних засобів
3.6 Напрями вдосконалення обліку основнихзасобів
Висновки і пропозиції
Вступ
Матеріальною базою будь-якої підприємницькоїдіяльності є основні засоби. Без них не може здійснюватися ні одингосподарський процес.
Прискореннянауково-технічного прогресу найповніше проявляється в кількісному зростанні таякісному вдосконаленні основних виробничих фондів, які разом з трудовими таземельними ресурсами становлять основу сільськогосподарського виробництва.
Кількіснезростання та якісне вдосконалення основних виробничих фондів, їх концентрації впровідних галузях сільськогосподарського виробництва сприяють поглибленню технологічногоподілу праці, розвитку міжгалузевих та міжгосподарських зв’язків. Крім того,вони виступають матеріально-речовим чинником сільськогосподарського виробництвата вдосконалення вироблених відносин.
За будь-якоїформи власності важливим чинником раціонального господарювання, відносинвласності, приватизації майна є визначення відповідної вартості засобіввиробництва. Вартість засобів виробництва, яка не відповідає сучасному рівнюцін, зумовлює зниження ціни виробництва, ускладнює процеси відтворення матеріально-технічноїбази.
Функціонуючимзасобом виробництва є земля внаслідок застосування живої і упевненої праці.Причому вона повинна бути спрямована на її поліпшення, підвищення економічноїродючості ґрунту. Тому в сільському господарстві досліджувати економічнукатегорію основних засобів виробництва, закономірності формування й ефективногофункціонування необхідно з урахуванням природної та економічної родючостіземельних угідь, тобто їх якісних характеристик.
Велике значення вуправлінні виробничою діяльністю кожного підприємства має поінформованість пронаявність засобів праці та постійний контроль за їх ефективним використанням.Цьому сприяє добре побудований облік основних засобів.
Перехід України на принципи і методи веденнябухгалтерського обліку і складання фінансової звітності відповідно доміжнародних стандартів бухгалтерського обліку зумовив істотні зміни в порядкуведення бухгалтерського обліку основних засобів. Складність полягає взастосуванні вимог П (С) БО №7 „Основні засоби” на практиці, оскільки новийпорядок обліку основних засобів суттєво відрізняється не тільки відвикористовуваного раніше, а й від чинного паралельно з бухгалтерським порядкуподаткового обліку основних засобів. Цим і визначається актуальність обраноїтеми.
Метою дослідженняє вивчення організації обліку основних засобів та обґрунтування напрямківвдосконалення обліку в умовах реформування системи бухгалтерського обліку.
Предметомдослідження є засоби, що перебувають у розпорядженні підприємства.
Об’єктомдослідження обрано СФГ „Пролісок” Самбірського району Львівської області.
1 Теоретичніоснови дослідження
1.1 Економічнийзміст основних засобів їх класифікація, методи
оцінки тазавдання облікуВ економічній теорії під основнимизасобами розуміють засоби праці, які використовуються протягом тривалого часу,при цьому зберігають свою початкову фізичну форму і переносять свою вартість нановостворений продукт частинами, на протязі декількох виробничих ступенів, помірі фізичного і морального зносу. Засоби праці – це те, за допомогою чогопрацівник діє на предмет праці з метою одержання результату.П (С) БО 7 визначає основні засоби як„матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесівиробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншимособам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій,очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року(або операційного циклу, якщо він довший за рік)” [21].Таким чином, для віднесенняматеріального об’єкта до основних засобів об’єкт:1) повиненбути визначений активом, тобто, згідно п. 6 П (С) БО 7, повинна існуватиімовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди відйого використання та вартість його може бути достовірно визначена. Майбутняекономічна вигода згідно міжнародних стандартів бухгалтерського обліку – цепотенціал, який може сприяти надходженню на підприємство прямо чи непрямо,грошових засобів чи їх еквівалентів. Потенціал може бути, тобто частиноюгосподарської діяльності підприємства.
Потенціал може набувати форми конвертованостів грошові засоби чи їх еквіваленти (тобто можливість передачі чи обміну також ємайбутньою економічною вигодою) чи можливості зменшувати залишок грошовихзасобів, наприклад, коли альтернативний виробничий процес зменшує затрати навиробництво.
Майбутніекономічні вигоди можуть надходити на підприємство наступними шляхами:
- використовуватися окремо чи разом зіншими активами у виробництві товарів чи наданні послуг, які призначені дляреалізації підприємством;
- обмін на інші активи, в тому числі нагрошові засоби;
- використання для погашеннязаборгованості
- розподіл між власниками підприємства;
2) повиненвикористовуватися для визначеної мети:
- виробництва, поставки товарів,надання послуг;
- здачі в оренду;
- здійснення соціально-культурнихфункцій;
3) повинен мати очікуванийтермін використання більше 1 року (чи операційного циклу, якщо він більшероку).
Не можуть бути визначені активами, а звідси, іосновними засобами об’єкти, не придатні до використанні із-за фізичного іморального зносу.
В економічнійлітературі часто вживається термін „основні фонди”. Під основними фондами,згідно пп. 8.2.1. п. 8. 2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибуткупідприємств” в редакції від 22.05.1997 р. розуміють матеріальні цінності,використовуються в господарській діяльності платника податку протягом періоду,що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію постійнозменшується в зв’язку з фізичним чи моральним зносом.
Для контролю занаявністю та рухом об’єктів основних засобів їх обліковують за відповіднимигрупами.
Група основних засобів – сукупність однотипних затехнічними характеристиками, призначенням та умовами використання основнихзасобів.
Для веденнябухгалтерського обліку основні засоби класифікують за наступними групами:
- земельні ділянки;
- капітальні витрати на поліпшенняземель;
- будинки та споруди;
- машини та обладнання;
- транспортні засоби;
- інструменти, прилади та інвентар;
- робоча і продуктивна худоба;
- багаторічні насадження;
- інші основні засоби.
Відповідно до Закону України „прооподаткування прибутку підприємств” основні фонди підлягають розподілу затакими групами6
група 1 –будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в томучислі житлові будинки та їх частини;
група 2 –автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електричні, оптичні,електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальнімашини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційнісистеми, телефони, мікрофони та рації;
група 3 –будь-які інші фонди, не включені до групи 1 і 2.
Крім того основнізасоби поділяють: за сферою застосування – виробничі основні засобисільськогосподарського призначення, невиробничі основні засоби: завикористанням – діючі і недіючі; за речовим складом – інвентарні інеінвентарні; за належністю – власні і орендовані.
Діючі основнізасоби беруть участь у процесі виробництва та його обслуговуванні. На нихнараховують амортизацію, тоді як на недіючі, тобто ці, які перебувають узапасі, консервації, не зараховують амортизацію.
Власні основнізасоби належать конкретному підприємству і обліковуються на його балансі, аорендовані обліковуються поза балансом підприємства, оскільки перебувають утимчасовому користуванні.
Інвентарніосновні засоби мають речовий зміст, їх можна виміряти й підраховувати в натурі,а інвентарні – не мають речового змісту і є витратами на земельні, водні талісові угіддя, вкладень.
Необхідною умовоюправильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки – попервісній, залишковій, відновлювальній і ліквідаційній вартості.
Первісною оцінкоюосновних засобів є собівартість їх придбання або створення.
Собівартістьосновних засобів – це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, абосправедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов’язань),наданої для отримання активу на патент його придбання або створення.
Собівартістьоб’єкта основних засобів включає купівельне ціну (в тім числі ввізне мито табезповоротні податки) та витрати, що безпосередньо пов’язані з приведеннямцього об’єкта в робочий стан ( стан, який дає можливість використовувати йогоза прямим призначенням).
Первісна вартістьоб’єкта основних засобів складається з таких витрат:
- суми, що сплачують постачальникамактивів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямихподатків);
- реєстраційні збори, державне мито тааналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав наоб’єкт основних засобів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв’язку зпридбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуютьсяпідприємству);
- витрати зі страхування ризиківдоставки основних засобів;
- витрати на встановлення, монтаж,налагодження основних засобів;
- інші витрати, безпосередньо пов’язаніз доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використанняіз запланованою метою.
Витрати на сплату внесків за користуваннякредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних(створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.
Первісна вартість безоплатно отриманихосновних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.
Первісною вартістю основних засобів, щовнесені до стажу цього капіталу підприємства, визначається погодженнязасновниками підприємства їх справедлива вартість.
Первісна вартість об’єктів, переведених доосновних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції дорівнює їїсобівартості, яка визначається згідно з Положеннями (стандартами)бухгалтерського обліку 9 „Запаси” та 16 „Витрати”.
Первісна вартість об’єкта основних засобів,отриманого в облік на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданогооб’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищуєйого справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів,отриманого в облік на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданогооб’єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.
Первісна вартість об’єкта основних засобів,придбаного в обмін на подібний об’єкт дорівнює справедливій вартості переданогооб’єкта основних засобів, збільшеній на суму, грошових коштів, чи їхеквівалентів, що була передана під час обміну.
Під справедливою вартістю основного засобурозуміють вартість конкретного об’єкта основних засобів, що може бути отриманав операціях обміну між проінформованими зацікавленими сторонами. Згідно здодатком до ПБ019 справедлива вартість основних засобів визначається такимчином:
- земля та будівлі – решіткова вартість;
- машини та обладнання – решіткова вартість. У разівідсутності даних про решіткову вартість за вирахуванням суми зносу на датуоцінки;
- інші засоби – відновлена вартість;
в узагальненому вигляді підхід до визначенняоцінки основних засобів, отриманих в облік на інші активи, показано на рисунку1.1
Оцінка основних засобів, отриманих в обмін на актив
/>
/>/>/> /> /> /> /> />
подібний
неподібний
/>/>
вартість придбання
вартість придбання
справедлива вартість переданого активу
балансова вартість переданого активу = =
Рис. 1.1 Методика оцінки основних засобів,отриманих в обмін на інші активи.
Всільськогосподарських підприємствах значну питому вагу займають основні засоби,створені власними силами. Це перш за все: будинки та споруди, що побудовані якгосподарським, так і підрядним способом; робоча та продуктивна худоба, якусформовано за допомогою молодняку тварин, стриманих і вирощених у власномугосподарстві; багаторічні насадження, що закладені і вирощені за рахунокзменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшеннязобов’язань.
Оцінка основнихзасобів, створених власними силами, здійснюється з дотриманнями тих самихзагальних принципів, що й оцінка придбаних основних засобів.
Якщо об’єктосновних засобів виготовлено власними силами, а підприємство також виготовляєвідповідні активи (продукцію) для реалізації, собівартість такого об’єктавизначається відповідно до положень П (С) БО9 „Запаси”.
Собівартістьоб’єктів, збудованих власними силами включає: — вартість робіт, виконанихсубпідрядниками;
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші операційні витрати, щобезпосередньо пов’язані з будівництвом активу;
- вартість ліцензії (дозволу) набудівництво;
- оплату фахових послуг (архітекторів,юристів).
Залишкова вартість являє собою різницю міжпервісною вартістю і сумою зносу за весь строк експлуатації об’єкта. Оцінка позалишковій вартості використовується при розробці планів відтворення основнихзасобів і для нарахування зносу.
Відновлювальна вартість є вартістю відтворенняосновних засобів у сучасних умовах.
Важливе значенняі обліку основних засобів відводиться переоцінці. Згідно П (С) БО7 підприємствопереоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більшніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.
Частота проведенняпереоцінки залежить від коливань справедливої (реальної) вартості основнихзасобів. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму датупереоцінюються всі об’єкти групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.При здійсненні переоцінки основних засобів для кожного об’єкта повиненздійснюватися аналітичний обмін зміни первісної вартості. За кожнимпереоціненим об’єктом основних засобів необхідно забезпечити окремий облік сумидо оцінки, віднесеної до складу додаткового капіталу, і суми віднесеної навитрати.
Економічнезначення переоцінки полягає по-перше, у тому, щоб визначити реальну вартістьактивів підприємства, отже, реальну вартість активів підприємства, по-друге –дає можливість уточнити витрати підприємства, насамперед собівартість продукціїі товарів та відкоригувати цінову політику.
Переоціненапервісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множеннямвідповідно первинної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекспереоцінки індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартостіоб’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.
Ліквідаційнавартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, якіпідприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів позакінченню періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуванихвитрат на ліквідацію (продані) цього об’єкту.
Перед облікомосновних засобів стоять такі завдання:
- своєчасне і повне документальнеоформлення руху основних засобів;
- об’єктивна оцінка і правильненарахування амортизації у відповідності із встановленими нормами і своєчасневідображення в первинних документах і бухгалтерських реєстрах;
- своєчасне відображення в обліку зносуосновних засобів, виявлення результатів від їх ліквідації;
- обґрунтоване відображення в облікувитрат на ремонт і поліпшення основних засобів.
1.2Нормативно-правове та літературне забезпечення обліку основних
засобів
Організація бухгалтерського обліку напідприємствах регламентується рядом законодавчих актів. Важливим актом є ЗаконУкраїни “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”. Цей законвизначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерськогообліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно даного документубухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємствами,так як фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, щовикористовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, відповідальність заправильність його ведення несе власник або уповноважений орган, який здійснюєкерівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів[11].
В зв’язку зреформуванням системи бухгалтерського обліку Міністерством фінансів Українибуло затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,зобов’язань і господарських операції підприємств і організацій. Для облікуосновних засобів у Плані передбачено рахунок 10 „Основні засоби” і рядсубрахунків [24].
Крім цьогозатверджено інструкцію про застосування плану рахунків [17]. Вона спрямована на забезпеченняєдності відображення однорідних за змістом господарських операцій навідповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В інструкції наведено короткухарактеристику і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типову схемуреєстрації та групування інформації про господарські операції.
Значна рольвідводиться П (С)БО. Для обліку основних засобів передбачений П(С)БО7 „Основнізасоби”. Це положення визначає методологічні засади формування вбухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротніматеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності[21]. Стандарт 7 містить вимогу класифікації основних засобів на дев’ять груп.Одним із основних і значущих термінів стандартує поняття „справедливавартість”. Від правильності визначення справедливої вартості залежить первиннавартість основних засобів, придбаних внаслідок бартерних операцій, одержанихбезоплатно або у рахунок внеску до статутного капіталу.
Новим у Стандарті7 є те, що первинна вартість об’єктів основних засобів, зобов’язання за якимивиражені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно досправедливої вартості окремого об’єкта основних засобів.
Крім цьогоСтандарт 7 пропонує п’ять методів амортизації, а також дозволяє застосовуватинорми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством.
Обмін основнихзасобів, формування вартості у фінансовому обліку з прийняттям стандарту 7докорінно відрізняється від податкового обліку. Оскільки досліджуванегосподарство при нарахуванні амортизації користується методами передбаченіподатковим обліком, то вони при цьому керуються положеннями Закону України „Прооподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1987 р. (зі змінами ідоповненнями).
Згідно цьогоЗакону під терміном „амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слідрозуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення абополіпшення, на зменшення скориговагоного прибутку платника податку у межах нормамортизаційних відрахувань, установлених цією статтею [12].
Основні фондуподіляються на три групи, для яких, відповідно до Закону і встановлену річнунорму амортизації для І групи – 5%, ІІ групи – 25% і IV групи – 15%.
Згідно п. 8.8.ст. 8 Закону платники податку мають право протягом звітного року віднести довалових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, усумі, що не перевищує 5 відсотків сукупної балансової вартості груп основнихфондів на початок звітного року.
Всісільськогосподарські формування, які ведуть бухгалтерський облік зажурнально-ордерною формою обліку повинні використовувати регістрижурнально-ордерної форми. По даний час в досліджувальному господарствікеруються Інструкцією по журнально-ордерній формі обліку всільськогосподарських підприємствах [16]. Проте наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. № 356затверджені Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерськогообліку [20]. Прийняті Методичні рекомендації є важливим кроком виконаннязаходів з реформування системи бухгалтерського обліку із застосуваннямміжнародних стандартів фінансової звітності.
Методичнимирекомендаціями передбачено складання журналів, відомостей, Головної книги,таблиці аналітичних даних, аркушів-розшифровок.
Основним засобамна підприємстві відводиться важлива роль, а тому необхідно контролювати їхнадходження і вибуття. Основним документом, яким визначено завдання економічногоконтролю, його органи, права і обов’язки посадових осіб, які здійснюють функціїекономічного контролю ревізійних комісій є Закон України „Проконтрольно-ревізійну службу” [13].
Незалежнийконтроль (аудит) регулюється Законом України „Про аудиторську діяльність” від22.04.1993 р., який визначає правові засади здійснення такої діяльності вУкраїні і спрямований на створення незалежного фінансового контролю з метоюзахисту інтересів власника [14].
Крім законодавчихактів при написанні роботи ми керувалися підручниками, використовувалиматеріали зі статей науковців.
В підручнику підредакцією Литвина Ю.Я. „Бухгалтерський облік у сільськогосподарськомугосподарстві” детально подано завдання обліку основних засобів, а також порядокведення і заповнення первинних і зведених документів [3].
Економічнийзміст, класифікацію та оцінку основних засобів, облік їх надходження і вибуттянабули висвітлення в підручнику Скирпона О.П., Олійника В.М. та Палюха М.С.„Бухгалтерський обліку сільськогосподарському господарстві. [27].
Проте рік виданняцих підручників передує реформуванню системи бухгалтерського обліку і тому вних не відраховано всіх змін щодо методики ведення обліку та нові рахунки.
Є рядпідручників, в яких висвітлено облік основних засобів вже зі всіма змінами.
В підручникуГарасима П.М. „Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей”подано характеристику синтетичних рахунків та типові кореспонденції [5].
Значну увагуобліку основних засобів, а саме їх класифікації, оцінку, обліку надходження івибуття. Амортизації тощо приділено в підручнику Огійчука М.Ф.„Бухгалтерськийоблік на сільськогосподарських підприємствах” [23]/
Вдало поданооблік руху основних засобів та документування господарських операцій, а такожрозрахунок амортизаційних відрахувань за різними методами в підручнику Ф.Ф.Бутинзе „Бухгалтерський фінансовий облік” [4]. Проте цей підручник непризначений для сільськогосподарських вузів і тому в ньому не відображеноспецифіку обліку засобів у сільськогосподарському господарстві.
Заслуговує наувагу стаття О. Капінус, Т. Високос „Облік надходження та вибуття основнихзасобів у сільському господарстві” [18]. Автори розкрили методику обліку надходження основних засобів і їїдокументальне оформлення та обліку вибуття основних засобів керуючись при цьомуП (С) БО7 „Основні засоби”.
У статті ГубачоваО. „Обираємо метод нарахування амортизації основних засобів” автор докладнорозглядає методи амортизації як в теоретичному, так і в практичному плані,показуючи при цьому переваги і недоліки одного методу над іншим [8]. При цьому автор зазначає, щообраний метод має сприяти прискоренню оновлення основних засобів, визначеннюреальної величини прибутку, найкраще врахувати усі фактори, пов’язані зексплуатацією об’єкта основних засобів тощо.
Білоусов А. Устатті „Про проблеми практичного застосування нового порядку переоцінкиосновних засобів” розглядає досить актуальну і важливу на даний час проблемупереоцінки. Як вказує автор, одним з найбільш складених і трудомістких длявиконання вимог П (С) БО7 є розділ, що стосується нового порядку переоцінкиосновних засобів [1]. Оскільки згідно П (С) БО7підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартістьзначно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу,тому постає ще одна проблема – вибір оцінки основних засобів для нарахуванняамортизації, а саме як нарахувати амортизаційні відрахування з первісної чипереоціненої вартості.
2.Організаційно-економічна характеристика селянсько-фермерського
господарства„Пролісок” Самбірського району Львівської області
2.1Загальні відомості про господарство, організаційна
структура та спеціалізація
Селянсько-фермерськегосподарство «Пролісок» (СФГ «Пролісок») Самбірськогорайону Львівської області утворено 27 травня 1997 року на базі Луківськоїспілки власників селянських господарств, яка в свій час була утворена на базіколгоспу ім. Калініна. Колгосп ім. Калініна заснували в 1947 році.
Господарство розташованев межах середнього поясу Верхньо-Дністрянської частини лісостепу. До складу СФГ«Пролісок» входять наступні населені пункти: с. Луки, с. Загір'я і с.Острів. Центральна садиба знаходиться в с.Луки. Віддаль від якої до районногоцентру м. Самбір -18 км, а до обласного м. Львів — 60 км. Господарство має добре сполучення, віддаль до шосейної дороги Львів-Самбір 1 км, а до залізничної станції -З км.
Грунтово-кліматичні умови на території господарствасприятливі виробництва продукції рослинництва і тваринництва.
Господарство складаєтьсяз допоміжних і обслуговуючих підрозділів, що включають в себе основне виробництво, машинно-тракторнийпарк, ремонтну майстерню. Основне виробництво включає в себе дві комплекснібригади до яких входять рільничі бригади і ферми.
У будь-якомусільськогосподарському підприємства важливу роль відіграють земельні ресурси.Розглянемо структуру земельних угідь СФГ „Пролісок” в таблиці 2.1
Таблиця 2.1 — Розміри іструктура земельних угідь СФГ «Пролісок»Види угідь 1999 р. 2000 р. 2001 р.
2001р
у %до 1999 р га % га % га % Загальна земельна площа 1421 100 1097 100 1097 100 77,2 Всього сільськогосподарських угідь 1305 91,8 1097 100 1097 100 84,1 з них: рілля 654 46,0 535 48,8 535 48,8 81,8 сінокоси 565 39,8 445 40,6 445 40,6 78,8 пасовища 86 6,0 117 10,6 117 10,6 136,0 Інші види угідь 116 8,2 - - - -
Аналізуючи таблицю 2.1бачимо, що загальна земельна площа в 2001 р. порівняно з 1999 р. зменшилась на22,8 %, а площа сільськогосподарських угідь — на 15,9 %. Зменшилась площа рілліі пасовищ відповідно на 18,2% та 21,2%, тоді як площа пасовищ збільшилась на36%. Збільшення площі під пасовищами відбулося внаслідок зменшення площі ріллі.Якщо порівняти 2001р. з 2000 р. то бачимо, що змін ніяких у структурі посівнихплощ не відбулося.
Основою виробництва товарної продукції є спеціалізація. Спеціалізаціягосподарства визначається видами виробленої товарної продукції. Товарнапродукція є частиною валової продукції, що вибуває з господарства. Для визначенняспеціалізації використовується структура товарної продукції, котра відображаєхарактер виробничого напрямку.
У таблиці 2.2. подамовартість і структуру товарної продукції, за даними якої визначимо виробничийнапрямок господарства.