Методика аудиту грошових коштів

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙАГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра «Обліку та аудиту»
КУРСОВА РОБОТА
НАТЕМУ: МЕТОДИКА АУДИТУ ГРОШОВИХ КОШТІВ

 
 Виконала:
 Студент 2 групи
 Черних К.О.
 Перевірила:
 Кабанова
Луганськ-2006
ЗМІСТ
 
Вступ
1. Теоретичні основи та нормативно – правова база регулювання аудиторськоїдіяльності
2. Загальні принципи організації аудиту
 2.1. Суть, завдання та функції аудиту
 2.2. Організація та планування аудиторськоїдіяльності
 2.3. Послідовність проведення аудиту таоформлення його результатів
3. Методика аудиту грошових коштів
 3.1. Завдання, інформаційне забезпечення тапослідовність аудиту
 3.2. Аудит касових операцій
 3.3 Аудит операцій по рахунках у банку
4. Оцінка стану внутрішнього господарського контролюта додержання облікової політики на підприємстві
Висновки
Список використаної літератури
Додатки

ВСТУП
 
Становлення аудиту — процес досить тривалий. З часом міняються типи і ціліаудиторських перевірок. Звідси і визначення аудиту має бути досить емким, щоб охопити всю широтузавдань, які постають перед ним.
Аудит починається з незалежної перевірки фінансової звітності тавираження думки аудитора щодо її достовірності, повноти і законності відображенихгосподарських операцій. З ростом ринкових відносин потреби щодо аудиторськихпослуг зростають, а отже, розширюються рамки тлумачення аудиту.
Визначення аудиту в нормативних документах
Законом України «Про аудиторську діяльність» даєтьсянаступне визначення аудиту:аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності,обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарськоїдіяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їхзвітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству тавстановленим нормативам. В умовах ринку підприємства, кредитні установи,інші господарюючі суб'єкти вступають в договірні відносини щодо використаннямайна, грошових коштів, здійснення комерційних операцій та інвестицій. Довіра вцих відносинах повинна бути підкріплена можливістю для всіх учасників угод одержуватиі використовувати фінансову інформацію, достовірність якої підтвердженанезалежним аудитором. Незалежне підтвердження інформації про результатидіяльності підприємств і дотримання ними норм законодавства необхідні державідля прийняття рішень в галузі економіки і оподаткування. Аудиторські перевіркинеобхідні також державним органам, судам, прокурорам та слідчим дляпідтвердження достовірності фінансової інформації, яка є таємницею.

1.Теоретичні основи та нормативно-правова базарегулювання аудиторської діяльності
 
Вивчення грошових потоків як об'єктаобліку і управління почалося порівняно недавно, і проблема має лишепостановочний характер. У роботах М.Т. Білухи, Ф.Ф.Бутинця, В. М. Костюченко,В. Н. Пархоменко, В. В. Сопко освітлені тільки питання складання фінансовоїзвітності про рух коштів, тому є велика область для наукових досліджень.Накопичений світовий досвід, що існує, методичні розробки з обліку коштів іуправління грошовими потоками не можуть бути застосовані без адаптації до умовукраїнської економіки.
Національним нормативом № 3 .«Мета та загальні принципиаудиту фінансової звітності» метою аудиту визначено «висловленняаудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність, в у сіх суттєвихаспектах, інструкціям, які регламентують порядок підготовки іпредставлення фінансових звітів»
Мета аудиту
Аудит— це дослідження, а будь-яке дослідження визначається поставленоюметою. Визначення мети необхідно, щоб створити деяку структуру, яка допомогла баудитору зібрати необхідну кількість актуальних свідчень при виконанні аудиту.Мета аудиту визначається предметом аудиторської перевірки. В загальномузначенні мета аудиту полягає в досить глибокому і докладному ознайомленні зпредметом аудиторської перевірки, щоб скласти про нього компетентну думку
Заслуговує на увагу визначення аудиту в США. Комітет зосновних концепцій аудиту американської асоціації бухгалтерів (ААА) дає такевизначення аудиту: «Аудитом називають систематичний процес об'єктивногозбору ї оцінки свідчень про економічні дії і події з метою встановлення ступенявідповідності цих тверджень встановленим критеріям, надання результатівперевірки зацікавленим користувачам». Таке широке тлумачення аудиту дозволяє передатибагатогранні цілі, яких може досягти аудит, і різноманітність предметівдослідження, на яких може бути зосереджена увага аудитора в процесі конкретноїаудиторської діяльності.
Користувачі аудиту
В ринкових умовах господарювання фінансовий станкожно-господарюючого суб'єкта залежить від його взаємовідносин з тими суб'єктамигосподарювання, і тому зростає потреба у достовірній обліковій і звітнійінформації про їх діяльність. Зокрема, об'єктивна і достовірна інформація продіяльність деяких господарюючих суб'єктів необхідна:
* власникам господарюючих суб'єктів для визначення стратегії їх розвитку;
* інвесторам (місцевим та іноземним) при вкладанні своїх капіталів уінші господарюючі суб'єкти;
* банкам для прийняття рішення про доцільність надання кредиту;
* постачальникам для одержання гарантій повної оплати за відвантаженітовари, виконані роботи та надані послуги; акціонерам для контролю за роботоюадміністрації товариства;
*        державним органам для планування потреб макроекономіки
та оцінки податкових надходжень до бюджету тощо;
Користувачі, для яких достовірність фінансової інформації є доситьзначною, вимагають засвідчення її аудитором. При цьому слід пам'ятати, щозапити споживачів інформації є досить різними. Інформаційні потреби основнихкористувачів фінансових звітів показані в табл. 1.1

1.1. ІНФОРМАЦИЙНІ ПОТРЕБИ ОСНОВНІХ КОРИСТУВАЧІВФІНАНСОВИХ ЗВІТІВКористувачі звітності Інформаційні потреби Інвестори, власники Придбання, продаж та володіння цінними паперами. Участь в капіталі підприємства. Оцінка якості управління. Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу Керівництво підприємства Регулювання діяльності підприємства
Банки, постачальники
та інші кредитори Забезпечення зобов'язань підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання Замовники Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання Працівники підприємства Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання. Забезпечення зобов'язань підприємства перед працівниками
Органи державного
управління Формування макроекономічних показників

2.Загальніпринципи організації аудиту
 
Завдання аудиту
Завдання аудиту визначається його метою. На сучасному розвитку економікив Україні основним завданням аудиту є збирання достовірної вихідної інформаціїпро господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання і формування націй основі висновків про його реальний фінансовий стан.
Аудит повинен бути організований так, щоб адекватно відображативсі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється, настільки, наскільки вони відповідаютьперевіреній фінансовій інформації. Для того, щоб скласти думку, аудитор повиненодержати обґрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерськійдокументації та інших джерелах даних достовірна і достатня. Аудитор повинентакож вирішити, чи правильно відтворена в обліку звітності відповіднаінформація.
Процес аудитуважливо організувати в певному порядку виконання робіт. Доцільно здійснюватиаудит поетапно, у такій послідовності.
Стадії (етапи)аудиту
* Попереднєобстеження діяльності клієнту.
* Складання плануаудиту.
* Перевірка системиобліку і внутрішнього контролю.
* Аналітична перевірка фінансовоїінформації
* Вибірковеобстеження —одержання аудиторських свідчень
* Заключний оглядфінансової звітності
* Підготовкааудиторського звіту
* Схемапослідовності процесу аудиювання.
Після призначення аудитора для проведення аудиту всекретномупідприємстві він здійснює попереднє обстеженій діяльності клієнтазтаких питань:
-          Сфера діяльності, спеціалізація виробництва, попит па продукціюклієнта, особливості економіки галузі (рівень рентабельності), стратегіядіяльності (освоєння нових видів продукції, напрями інвестицій, структурнаперебудова тощо);
-           Наявність справ у суді, претензії різних організацій Іпідприємств. Потрібно вивчити звітність підприємства за попередній рік, проаналізуватизміни в поточному році в порівнянні з минулим по виробництву валової продукції,її собівартості та інших показниках;
-          Які нові видипродукції почали виробляти, чи користується вона попитом, які тут виниклипроблеми.
-          На цьому етапі в загальних рисах вивчається стан обліку і внутрішньогогосподарського контролю, зміни в обліку, в порівнянні зминулим роком.Для цього аудитор вивчає річні звіти клієнта, інформацію про збори акціонері,пайовиків, внутрішню фінансову звітність, інструкції, нові нормативні акти, інформаціюз преси, одержує усну формацію при співбесіді з керівництвом і фахівцямипідприємства, зокрема з бухгалтером. Важливо також ознайомитись з актамиперевірок податкової інспекції, Пенсійного фонду та інших контрольно-ревізійнихорганів.
Все це дає можливість скласти загальну уяву про стан справклієнта, бухгалтерського обліку І контролю, визначити приблизний обсяг роботита основні напрями і об'єкти аудиту, зони ризику, намітити відповідні методиперевірки.
Після цього укладається договір па проведення аудиторських послугі аудитор продовжує збирати й вивчати додаткову інформацію про підприємство — клієнта і складає план аудиту.
Планування аудитупотрібне для чіткого визначення напрямів аудиту, об'єктів і методів перевірки.
Після складання плану аудитор проводить експертизу системи облікуі внутрішнього контролю. Він повинен вивчити систему обліку і відображенняоперацій в облікових реєстрах па підприємстві, оцінити їх придатність дляпідготовки фінансової звітності, а також для визначення способів проведенняперевірки.
При оцінці системи обліку аудитор виходить з того, чому вонаповинна відповідати: розміру фірми, виду її діяльності, структурі управління;вимогам законодавства і стандартам; адекватності облікової політики. Перш завсе з'ясовують, яка форма обліку використовується в підприємстві, який рівеньмеханізації обліку, які програми автоматизації обліку використовуються, чи апробованівони, який штат бухгалтерії і кваліфікація бухгалтерів.
Аудитор досліджує процес відображення окремих операцій, починаючиз первинних документів і закінчуючи звітністю; перевіряє наявність усіх необхіднихреєстрів і порядок їх ведення, виконує арифметичні перевірки обігів і залишківна рахунках та підсумків звітів і окремих документів; установлює правильністьоформлення первинних документів, використання плану рахунків, у тому числівведених нових рахунків.
Особливу увагу звертають, чи враховуються при веденні обліку новіположення і зміни щодо діючих нормативних актів.
Обстеження внутрішнього контролю необхідно проводити з метоювизначення ступеня довіри інформації фінансовій звітності та фактичному станусправ на підприємстві.
Аудитор повинен установити, в якій мірі контроль забезпечує: ефективнудіяльність підприємства, збереження матеріальних ресурсів, своєчасне і повневідображення операцій в обліку. Аудитор виявляє наявність посадових Інструкційі виділення в них контрольних функцій.
Найважливішим методологічним принципом аудиту є планування.Планування аудиту повинно здійснюватися на підставі начальних нормативів аудиту«Планування аудиту» № 9, «Знання несу клієнта» № 10,«Суттєвість та її взаємозв'язок з ризиком (аудиторської перевірки»№11, «Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаногоз ефективністю її функціонування» № 12, інших нормативних і законодавчихактів Планування аудиторської діяльності здійснюється з метою наданняефективних економічних послуг у визначений проміжок часу, зосередження увагиаудитора на найважливіших напрямках аудиту, виявлення проблем, які слід перевіритинайретельніше. Планування аудиту пов'язане з визначенням його цілей і задач,відповідальності і обов'язків аудиторів. Слід пам'ятати, що на відміну відінших процесів управління, планування аудиту має дуже важливі, притаманнітільки йому особливості:
-мета, яка заздалегідь визначена законом. У зв'язку з цим, аудиторине мають будь-якої свободи: вони повинні визначити, сформулювати свою думку івикласти її у висновку;
-  кожний суб'єктаудиту (клієнт) індивідуальний;
- проведення аудиту є ризикованим через суттєві невідповідні, помилки,фальсифікації і порушення чинних законодавчих та нормативних актів.
Таким чином, планування — це процес, який дає можливість більш раціональновиконати аудит і одночасно зменшити ризик виявлення найсуттєвіших моментівдіяльності клієнта. Щоб планування було ефективним, воно повинно доповнюватисяконтролем виконаних робіт і постійною реєстрацією всіх фактів і висловів. Ценадає можливість уникнути зайвого ризику, більш ґрунтовно підійти до прийняттярішення щодо загальних результатів перевірки. Таким чином, плануванняаудиторськоїдіяльності необхідне для:
-  вибору підходів для досягнення цілей аудиту;
-  виконання і контролю за роботою;
— визначення самеосновних аспектів об'єкта аудиту;
— гарантованості повнотивиконаної роботи;
— зменшенняризику.
Планування аудиту повинно оформлятися документально. Відповідно доНаціонального нормативу аудиту (ННА) «Планування аудиту» № 9 передбачається складаннядвох документів: загальний план та програма аудиту. Також за необхідностіскладається порядок змін та уточнень у загальному плані та програмі аудиту.
Загальний план аудиту розробляється за формою, наведеною у додаткахдо національного нормативу аудиту «Договір на проведення аудиту» № 4. Обсяг цього документазалежить від обсягів і складності аудиту. Загальний план аудиту розробляєтьсядуже детально, щоб аудитор мав можливість підготувати конкретну програмуаудиту.
Загальний планпроведення аудиту має містити такі розділи:
— розуміння аудитором бізнесу клієнта: аналіз головних впливовихфакторів діяльності підприємства, найважливіших його характеристик та структуритощо;
— розуміння системи обліково-аналітичного процесу підприємства, втому числі системи внутрішнього аудиту і контролю, аналіз методології іпринципів бухгалтерського обліку;
— аналіз системивнутрішнього аудиту і контролю.
— визначення аудитором ризику і суттєвості: оцінка того, які операціїклієнта є найбільш ризикованими, і розробка аудиторських процедур, якісприятимуть виявленню суттєвих факторів викривлень фінансової звітності,помилок і фальсифікацій;
— фактори управлінського впливу: можливість участі в аудиті іншихаудиторів і аудиторських фірм, експертів і фахівців інших професій, підбіркадрів і виконавців, розподіл обов'язків між ними;
— фактори економічних відносин з іншими підприємствами; виконанняумов та термінів виконання договорів, відносини підприємства зі спорідненимисторонами;
— види, час і повнота процедур: існування можливості оперативноговнесення змін в окремі ділянки аудиту.
 Результати перевірок на суттєвість або підтвердять правильність висновківаудитора, зроблених за оцінки властивого ризику і ризику контролю, або непідтвердять його.
Як зазначалося у розділі єдиних науково обґрунтованих методів визначенняяк сумарного аудиторського ризику, так і його компонентів не існує. Немаєоднакового простого, математично вивіреного підходу до об'єднання окремихрівнів ризику. Аудитори розходяться в питаннях щодо розмірів достатньо низькогоабо високого ризику. Тому на сьогоднішній день розробка науково обґрунтованихпідходів для оцінки аудиторського ризику та його компонентів, а такожнормативних моделей визначення важливості і об'єднання значень ризику дляфінансових звітів є дуже важливим питанням.

3.Методикааудиту грошових коштів
 
3.1.Завдання, інформаційне забезпечення та послідовність аудиту
 
Операції за рухомгрошових коштів підлягають суцільній перевірці. Здійснюючи аудит касовихоперацій, слід керуватися Положенням про ведення касових операцій унаціональній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національногобанку України від 19.02.2001 № 72. Це Положення поширюється на усіх юридичнихосіб (крім банків і підприємств зв'язку) незалежно від форми власності та видудіяльності, а також на фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності безстворення юридичної особи. Підприємства та індивідуальні підприємці, які маютьпоточні рахунки в банку, зобов'язані зберігати свої кошти в установах банків.Готівка, яку вони одержують із власних поточних рахунків, має витрачатися виключнона визначені в чеку цілі. Розрахунки готівкою підприємств усіх форм власності,а також індивідуальних підприємців з громадянами мають проводитися зоформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, касового чи товарногочека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів закупівлі, виконання робіт(надання послуг) або інших документів, що засвідчують факт купівлі товару, виконанняроботи, надання послуги.
Ліміти залишкуготівки в касі встановлюються усім підприємствам, що мають рахунки в установахбанків і здійснюють касові операції готівкою. Ліміт залишку готівки в касі длякожного підприємства встановлюють комерційні банки за місцем відкриття рахунказ урахуванням режиму роботи підприємства, віддаленості його від установи банку,розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касовоївиручки (надходжень) та графіка заїзду інкасаторів.
Порядоквстановлення лімітів залишку готівки в касі регулюється Інструкцією проорганізацію роботи з готівкового обліку установами банків України, затвердженоюпостановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 69.
Всю готівку понадвстановлені ліміти залишку готівки в касі підприємства зобов'язані здавати упорядку й у строки, встановлені установою банку для зарахування на їхнірахунки. Касові операції оформляються документами, типові форми якихзатверджено наказом Міністерства статистики України (Мінстату) від 15.02.96 №51.
Приймання готівкикасами підприємств проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписанимиголовним бухгалтером або особою, ним уповноваженою. Про приймання грошейвидають квитанцію за підписом головного бухгалтера або особи, нимуповноваженої, і касира, завірену печаткою (штампом) касира або відбиткомкасового апарата.
Видача готівки зкас підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами або за належнооформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Документи навидачу грошей мають бути підписані керівником і головним бухгалтеромпідприємства або особами, ними уповноваженими.
Крім Положення проведення касових операцій аудитор використовує нормативні документи, затвердженівідповідними міністерствами і відомствами, первинні документи щодо приймання івидачі готівки, касові книги і звіти касира, книги аналітичного облікуцінностей, що зберігаються в касі, облікові регістри за рахунком 30«Каса» і для зустрічної перевірки за рахунки 31 «Рахунки вбанках», субрахунками до нього 311 «Поточні рахунки в національнійвалюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 313"Інші рахунки в банку в національній валюті", 314 "Інші рахункив банку в іноземній валюті", 33 "Інші кошти", субрахунки 331«Грошові документи в національній валюті», 332 «Грошовідокументи в іноземній валюті», 333 «Грошові кошти в дорозі внаціональній валюті», 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземнійвалюті».

3.2.Аудит касових операцій
 
Аудит касипроводять у такій послідовності: інвентаризація каси, перевірка дотриманняПоложення про ведення касових операцій, документальна перевірка прибуткових івидаткових касових операцій.
Однак приаудиторській перевірці проведення інвентаризації не належить до числаобов'язкових процедур, які використовує аудитор для підтвердження достовірностіданих, що числяться за статтею
«Каса»активу балансу. Аудитор у даному випадку може скористатися результатамивнутрішнього контролю.
Слід такожврахувати, що готівку в іноземній валюті записують до акта інвентаризації іззазначенням назви і суми в перерахунку на українські гривні за курсомНаціонального банку України.
Під часдокументальної перевірки касових операцій аудитор використовує такі документи:
* № КО-1 «Прибутковий касовийордер»;
* № КО-2«Видатковий касовий ордер»;
* № КО-3 і КО-За«Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів»;
* № КО-4 «Касова книга»;
* № КО-5 «Книга обліку прийнятихі виданих касиром грошей», документи без ордерного оформлення приймання івидачі грошей, облікові регістри, Головну книгу і баланси на відповідні дати зарахунком 30 «Каса» тощо.
Особлива увагааудитора має бути зосереджена на правильності оформлення касових документів: чиє на кожному документі розписки одержувачів грошей, чи погашаються касовідокументи (прибуткові — штампом «Одержано», видаткові — «Оплачено») із зазначенням дати, чи немає підчисток і виправлень.
Під час перевіркизвіту касира і прикладених до нього документів аудитор зіставляє номериостанніх прибуткових і видаткових касових ордерів, прикладених до звіту, іззаписами в журналі реєстрації, щоб переконатися у повноті обліку останніхкасових операцій. Якщо буде виявлено розбіжності у сумі або нумерації ордерів,з'ясовують причини. Щоб перевірити, як дотримано встановлений ліміт залишкугрошей у касі, необхідно зіставити фактичні залишки грошей на окремі дати й усередньому за місяць із лімітом залишку. При підрахунку фактичних залишківгрошей у касі вилучається готівка, призначена для виплати заробітної плати,допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, пенсій і премій.
Як правило,перевірка каси проводиться не рідше одного разу на квартал. Оперативнийконтроль за залишком грошей у касі здійснюється на підставі звітів касира.
Використанняготівки за цільовим призначенням перевіряють зіставленням даних про одержання вбанку грошей з даними про їх витрачання (балансовим методом, тобто залишок напочаток з рахунка 30 «Каса» плюс оборот за дебетом за цим же рахункомі мінус оборот за кредитом). Для цього використовують дані звітів касира здоданими документами, дані облікових регістрів з дебету і кредиту рахунка 30«Каса» і журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.
Своєчасність іповноту внесення в банк невикористаних грошових сум перевіряють шляхомзіставлення дати і суми зарахування грошей на рахунок відповідно до випискибанку з датою закінчення масової виплати грошей, зазначеною у дозвільномунаписі на платіжних відомостях, і депонування заробітної плати та іншихневиплачених сум, а також із датою і сумою оприбуткування грошей у касу заіншими надходженнями.
Перевіряючи касові операції,необхідно встановити їх законність, достовірність і господарську доцільність.
Особливо ретельно аналізують повнотуі своєчасність оприбуткування у касу грошей, одержаних із банку. Повноту ісвоєчасність оприбуткування грошей у касу, одержаних із поточних рахунківпідприємств у банку, встановлюють шляхом зустрічної і взаємної звірки данихбанківських виписок із рахунків підприємств, корінців чекових книжок,прибуткових касових ордерів і записів у касовій книзі.
Чекові книжки, корінці використанихчеків і невикористані чеки мають зберігатися у головного бухгалтера в умовах,що виключають можливість їх втрати. Зіпсовані чеки з написом«Анульовано» слід зберігати підклеєними до корінців чеків.
Забороняється: довіряти зберіганнячекових книжок іншій особі, зокрема касиру, який одержує за чеками готівку вбанку, а також підписувати незаповнені чеки; виписувати чеки на пред'явника(мають використовуватися тільки іменні чеки).
Для того, щобвпевнитись у повноті оприбуткування грошей за реалізовані товарно-матеріальніцінності, слід перевірити звіти про їх рух і записи за рахунками обліку їхреалізації. При цьому кредитові записи за рахунком реалізації (за готівку)зіставляють із дебетовими записами з рахунка каси. У разі розбіжностей слідперевірити сутність зазначених операцій й встановити причини відхилень. Накожному підприємстві матеріальні цінності мають видаватися тільки за наявностіна накладній поставленого касою штампа «Оплачено». Готівка за проданітовари чи надані послуги має здаватися в касу підприємства. Квитанція видаєтьсяза підписами головного бухгалтера і касира.
Під час аудитуправильності виплати грошей за платіжними відомостями слід вибіркововстановити, чи всі записані в розрахунково-платіжні відомості особи практичнопрацювали на підприємстві й чи немає серед них підставних осіб, на якихвиписується заробітна плата з метою її привласнення. Такі факти виявляютьшляхом звіряння даних відомості на виплату заробітної плати з показникамиобліку особового складу і табелів, із наказами про зарахування на роботу ізвільнення, з даними первинних документів про нарахування заробітної плати.Слід також перевірити підсумки в платіжних відомостях, тому що нерідкодопускаються факти навмисного завищення підсумків у графі «До видачі наруки» на передбачувану суму привласнення. Тут необхідно звернути увагу навеличину виплачених сум окремим особам із наступною перевіркою їх реальності,на справжність підписів осіб, що одержали гроші, на дописані суми, підчищення,необумовлені виправлення, неякісне оформлені доручення тощо.
У всіх відомостяхслід перевірити справжність (автентичність) підписів одержувачів грошей. Дляцього підписи в одних відомостях зіставляють із підписами в інших, особливуувагу звертають на виправлення і підчищення. В окремих випадках слід опитатиодержувачів грошей, що дає змогу виявити підроблені підписи, а деколи і підставнихта вигаданих осіб.
Окремоперевіряють правильність уплати і повноти оприбуткування квартирної плати йоплати комунальних послуг та інших надходжень, для чого користуються способамзустрічної перевірки і взаємного звіряння операцій, беруть письмові й усніпояснення у посадових і матеріально відповідальних осіб.
Здійснюючи аудиткасових операцій, слід перевірити правильність підрахунку оборотів за прибуткомі видатком у касових звітах, визначення залишків на кінець звітного періоду іперенесення їх з однієї сторінки на іншу та відповідність залишку з рахунка 30«Каса» за звітом касира на кінець місяця залишку за рахунком 30«Каса» у Головній книзі.
Контролюючикасові операції, слід встановити відповідність кореспонденції рахунків чиннимположенням і правилам ведення бухгалтерського фінансового обліку. Для цьогозвіти касира і прикладені до них документи зіставляють із даними регістрівбухгалтерського обліку.
Вивчаючи фактинадходження грошей на поточні рахунки в банках, слід перевірити правильність іповноту гарантування їх за виписками банку, бухгалтерськими регістрами ізвітами касира.
Під час перевіркиправильності списання коштів з рахунка у банку особливу увагу доцільно звернутина своєчасність і повноту оприбуткування і цільового використання готівки,одержаної в банку.
На підставі данихакта інвентаризації каси і групувальних відомостей порушень касової дисциплінискладають відповідний розділ аудиторського звіту (висновку), де відображаютьсявстановлені факти недоліків у організації і веденні касових операцій зпосиланням на додані до аудиторського звіту (висновку) групувальні відомостіпорушень і аналітичні таблиці.