Кафедра бухгалтерського обліку та аудитуКонтрольна робота
з дисципліни: «Облік зарубіжних країн»
Змістконтрольної роботи
1. Гудвіл та його облік.
2. Облік формування капіталутовариств. Облік додаткових інвестицій і вилучення капіталу.
Практичне завдання №2
Список використаної літератури
1. Гудвіл тайого облік
Гудвіл – цеділова репутація підприємства, яка становить сукупність факторів щозабезпечують можливість отримання надприбутку. До таких факторів належать.місцезнаходження підприємства, його клієнтура, кваліфікація менеджерів тощо. Ціфактори звичайно враховують при визначенні продажної ціни підприємства.
У зв'язку із цимготовність покупця заплатити суму, що перевищує вартість; реальних активівоб'єкта, який купують, означає, що і він розраховує отримувати цей надприбутоку майбутньому. Такі випадки аж ніяк не рідкісні і в закордонній, і увітчизняній практиці.
Проте слідпам'ятати, що в цьому випадку йдеться про так звану «кошачу» діловурепутацію. «Кошача» ділова репутація – це ділова репутація, щозалишається після зміни власника підприємства. На відміну від цього відрізняють«собачу» ділову репутацію, що залишає підприємство разом з йоговласником, якщо останній вирішить заснувати свій бізнес у новому місці. Такийрозподіл базується на спірному переконанні, що кішки зберігають вірність місцямпроживання, а не людям, у той час як собаки зберігають вірність людям, а немісцям проживання.
На стадіїпереговорів між покупцем і продавцем гудвіл визначають шляхом попередніх оцінокз метою встановлення ціни підприємства.
Після придбанняпідприємства гудвіл визначається як різниця між вартістю його придбання (абоконтрольного пакета його акцій) та справедливою вартістю придбанихідентифікованих чистих активів" на дату придбання (рис. 1).
Отже, гудвіл єперевищенням вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартостіідентифікованих чистих активів, придбаних на дату обмінної операції.
Гудвіл, якийвиникає в результаті придбання підприємства, капіталізується, тобтовідображається у складі активів покупця за собівартістю за вирахуваннямнакопичених амортизації та збитків від зменшення корисності.
/>
Рис. 1. Алгоритмвизначення гудвілу (негативного гудвілу)
Амортизаціягудвілу здійснюється протягом терміну його корисного використання, який звичайноне повинен перевищувати двадцяти років з дати первісного визнання. Періодамортизації гудвілу визначається покупцем підприємства виходячи з найкращоїоцінки періоду, протягом якого очікується надходження до підприємства майбутніхекономічних вигод.
Визначаючи термінкорисного використання гудвілу, слід враховувати, зокрема, такі фактори:
а) характер таочікуваний термін функціонування придбаного підприємства;
б) стабільністьта очікуваний термін існування галузі, до якої належить гудвіл;
в) загальнодоступнуінформацію про характеристики гудвілу щодо подібних підприємств або галузей ітипові життєві цикли подібних підприємств;
г) вплив старінняпродукту, змін у попиті та інших економічних факторів на придбане підприємство;
ґ) очікуванутривалість терміну трудової діяльності ключових працівників (або группрацівників) і можливість іншої групи керівників ефективно управляти придбанимпідприємством;
д) витрати наексплуатацію або фінансування, необхідні для отримання очікуваних у майбутньомуекономічних вигод від придбаного підприємства, та спроможність і намір компаніїнести такі витрати;
є) очікувані діїконкурентів (потенційних конкурентів);
ж) періодконтролю за придбаним підприємством, а також правові норми, що впливають натермін корисного використання.
Періодамортизації гудвілу може перевищувати двадцять років лише у рідкісних випадках,коли є переконливе свідчення того, що термін його корисного використання будебільшим за двадцять років. Це може статися, коли гудвіл настільки тіснопов'язаний з ідентифікованим активом (або з групою ідентифікованих активів), щоможна обгрунтовано очікувати вигоди для покупця протягом терміну корисноїексплуатації активу (або групи ідентифікованих активів). У цьому випадкупідприємство амортизує гудвіл протягом якнайкраще оціненого терміну йогокорисного використання та принаймні шорічно розглядає суму очікуваноговідшкодування гудвілу для визначення можливого збитку від зменшення корисності.
Для нарахуванняамортизації гудвілу слід застосовувати прямолінійний метод, якщо немаєпереконливого свідчення, що інший метод є прийнятнішим.
Метод амортизаціїзастосовується послідовно від одного періоду до іншого, доки не відбудетьсязміна очікуваної схеми отримання економічних вигод від гудвілу. Період та методамортизації гудвілу слід переглядати принаймні наприкінці кожного звітногороку. Якщо очікуваний термін корисного використання гудвілу суттєвовідрізняється від попередніх оцінок, період амортизації слід відповіднозмінювати. У разі суттєвої зміни очікуваної схеми надходження економічних вигодвід гудвілу слід відповідно змінювати метод амортизації. Такі зміни слідобліковувати як зміни в облікових оцінках згідно з МСБО 8.
Амортизаціягудвілу визнається витратами періоду. При цьому складається бухгалтерськийзапис:
Д-т рахунку «Витратина амортизацію гудвілу» К-т рахунку «Накопичена амортизаціягудвілу»
У США поширенийінший підхід, за яким кредитується безпосередньо рахунок гудвілу, тобто:
Д-т рахунку«Витрати на амортизацію гудвілу» К-т рахунку «Гудвіл»
Метод облікупридбання
Об'єднанняпідприємств шляхом придбання відображається в обліку покупця із застосуваннямметоду придбання. Метод придбання означає, що облік придбаного підприємстваздійснюється подібно до обліку придбання будь-яких активів. Тому коли придбанепідприємство стає дочірнім підприємством покупця, в обліку останньоговідображається придбання фінансових інвестицій у дочірнє підприємство. Якщо жпридбане підприємство ліквідується, то за методом придбання покупець повинен здати придбання:
а) включити доЗвіту про прибутки та збитки результати діяльності придбаного підприємства;
б) визнати вбалансі ідентифіковані активи та зобов'язання придбаного підприємства табудь-який гудвіл (або негативний гудвіл), що виникає від придбання.
При цьому датоюпридбання є дата, на яку контроль за чистими активами та діяльністю придбаногопідприємства фактично переходить до покупця, і дата, з якої останній починаєзастосовувати метод придбання.
2. Порядокрозподілу прибутку між партнерами в товаристві
Як правило,дивіденд – це розподіл корпорацією грошей серед акціонерів. Дивіденди можутьсплачуватись активами, відмінними від грошей, або акціями корпорації. Дивідендимають бути затверджені Радою директорів корпорації (тобто дивіденди мають бутиоголошені) до того часу, як вони можуть бути сплачені. Власне, термін дивідендозначає найчастіше грошовий дивіденд. Розподіл дивіденду по власних акціяхкорпорації має назву дивіденду по акціях. Дивіденди, як правило, визначаються удоларах на акцію або як процент від номінальної вартості.
Оголошення тасплата грошових дивідендів зменшує активи (гроші) та акціонерний капітал(нерозподілений доход) на загальну суму дивідендів. Ілюстрація 1 ілюструєоголошення та сплату грошових дивідендів. Звернемо увагу на те, що і активи, іакціонерний капітал зменшились на суму грошового дивіденду ($12.400).
Інвестор купуєакції корпорації, щоб заробити в майбутньому доход від інвестиції, тобторозраховує на надходження грошових коштів через певний час. Це надходженнягрошових коштів до інвестора здійснюється у два способи:
1) періодично уформі дивідендів по акціях;
2) в моментреалізації акцій.
Інвестор гадає,що сума цих надходжень буде більшою за первинну інвестицію в акції. Грошовідивіденди розглядаються інвестором як доход, тобто як доход на інвестицію.Другий спосіб надходження коштів включає повернення інвестиції (від реалізаціїакцій) і, як правило, виражається у реалізованих прибутках або збитках взалежності від того, як інвестор продає акції: вище або нижче ціни придбання.Суми і частота сплати корпорацією дивідендів впливають на ринкову вартістьакцій.
Першочерговимфінансовим завданням корпорації є отримання прибутку на ресурси, наданіакціонерами і кредиторами. Здатність залучити та утримати ресурси відсьогоднішніх та потенційних інвесторів значною мірою залежить від величинизвітного прибутку компанії. Корпорація може залишити доходи для розширеннядіяльності або сплатити акціонерам дивіденди. Одним з найсуттєвіших питань, зякими стикається Рада директорів корпорації, є те, скільки зароблених коштівнеобхідно залишити і скільки розподілити серед акціонерів у вигляді щорічнихдивідендів.
/>
Ілюстрація 1
Ілюстрація 1 показує,що грошові дивіденди зменшують і активи (гроші), і акціонерний капітал(нерозподілений доход). Існує дві основні вимоги щодо сплати грошовихдивідендів:
1. Достатнійнерозподілений доход. Корпорація має накопичити достатню суму нерозподіленогодоходу, щоб перекрити суму дивідендів. Закони про корпорацію, як правило,накладають обмеження на грошові дивіденди. Наприклад, закони часто обмежуютьдивіденди готівкою відносно залишку нерозподіленого доходу. З метою розширеннявиробництва, багато корпорацій не сплачують більше, ніж 40–60 процентівсередньої суми чистого доходу за рік у вигляді дивідендів.
2. Достатня сумаготівки. Корпорація мусить мати суму готівки, достатню для сплати дивідендів ізадоволення операційних потреб підприємства. Той факт, що рахунок«Нерозподілений доход» має велике кредитове сальдо, зовсім неозначає, що Рада директорів може оголосити і виплатити дивіденди готівкою.Готівка, зароблена в минулому і відображена на рахунку «Нерозподіленийдоход», може бути витрачена на створення запасів, придбання операційнихактивів і/або сплату зобов'язань. Відповідно, не існує необхідноговзаємозв'язку між залишками нерозподіленого доходу і залишком готівки набудь-яку дату (просто нерозподілений доход не є готівкою).
Ілюстрація 1 показує,що сальдо рахунка «Гроші в касі та на рахунку» становить $20.000, асальдо рахунка «Нерозподілений доход» – $30.000. Виявляється, що уцьому прикладі готівка може бути стримуючим фактором для дивідендів. Деякікомпанії вирішують цю проблему (принаймні тимчасово) позичанням грошей длясплати дивідендів. Залишок нерозподіленого доходу є менш гнучким обмеженням,оскільки нерозподілений доход не можна позичити.
Нагадаємо, щопривілейовані акції мають певні переваги над простими акціями. Першоювизначальною характеристикою привілейованих акцій є переваги щодо дивідендів.Дивідендні привілеї можна класифікувати так:
1. Привілейпоточних дивідендів.
2. Привілейкумулятивних дивідендів.
3. Привілейдивідендів щодо розподілу прибутку.
Привілейованіакції можуть мати один або кілька привілеїв. Статут і сертифікати акційкорпорації мають визначати характерні риси привілейованих акцій.
Привілейованіакції завжди мають привілей поточних дивідендів. Коли оголошують будь-якідивіденди, поточний привілейований дивіденд має бути оголошено і сплачено дооголошення і сплати будь-яких дивідендів по простих акціях. Коли привілейпоточних дивідендів враховано (і більше немає інших привілеїв), тоді можнасплачувати дивіденди власникам простих акцій. Привілей поточних дивідендівпривілейованих акцій, які мають номінальну вартість, – це певний процент відномінальної вартості привілейованої акції.
Оголошенідивіденди мають бути розподілені між привілейованими та простими акціями. Впершу чергу необхідно задовольнити привілеї привілейованих акцій, і тількиопісля залишок загальних дивідендів може бути розподілений між простимиакціями. На ілюстрації 2 (випадок А) показано розподіл поточних дивідендів длячотирьох різних ситуацій щодо загальної суми дивідендів до сплати.
Кумулятивнапривілейована акція має привілей, який визначає, що коли весь поточний дивідендабо його частину (наприклад, 6% на ілюстрації 2) не сплачено, то несплаченасума стає заборгованими дивідендами. Звідси, якщо привілейовані акціїкумулятивні, то суму будь-яких заборгованих привілейованих дивідендів має бутисплачено до сплати будь-яких дивідендів по простих акціях. Протягом одного рокувласники привілейованих акцій не можуть отримати дивіденди, які у суміперевищують дивідендний привілей поточного року плюс всі заборговані дивіденди.Звичайно, якщо привілейовані акції некумулятивні, то дивіденди ніколи незаборговуються, тому будь-які пропущені дивіденди (тобто неоголошені) постійновтрачаються власниками привілейованих акцій. Оскільки це не задовольняєпривілейованих акціонерів, привілейовані акції звичайно є кумулятивними.
Розподілдивідендів між кумулятивними привілейованими і простими акціями показано наілюстрації 2 (випадок Б) для чотирьох різних ситуацій щодо загальної сумидивідендів до сплати. Зазначте, що заборговані дивіденди сплачуються першими,одразу після сплати поточного дивіденду, і, нарешті, залишок сплачуєтьсявласникам простих акцій.
По деякихпривілейованих акціях можуть сплачуватись дивіденди, які більші за необхіднумінімальну суму.
/>
Ілюстрація 2
Рада директорівможе проголосувати за оголошення та емісію дивідендів у вигляді акцій замістьгрошей. Дивіденд, сплачений акціями, – це безкоштовний розподіл на пропорційнійоснові додаткових акцій власного акціонерного капіталу корпорації серед акціонерів.Дивіденди, сплачені акціями, як правило, складаються з простих акцій, випущенихдля власників простих акцій. Пропорційна основа означає, що кожний акціонеродержує додаткові акції відповідно до процента акцій, якими він вже володіє.Акціонер, який має 10 процентів акцій в обігу, одержить 10 процентів будь-якихдодаткових акцій, випущених як дивіденди. Завдяки цьому дивіденди, сплаченіакціями, не змінюють пропорційну частку власності кожного акціонера, непризводять до розподілу будь-яких активів (наприклад, грошей) корпорації середакціонерів, а також не впливають на загальний акціонерний капітал корпорації-емітента.Припустимо, що у компанії «King Corporation» знаходиться 100.000простих акцій в обігу за номіналом $5, проданих спочатку по ціні $8 за акцію. Рададиректорів проголосувала за оголошення і емісію 10 процентів дивідендів,сплачених простими акціями (тобто 10.000 акцій), коли ринкова вартість простихакцій становила $11 за акцію.
Отже, дивіденди,сплачені акціями, не змінили загального акціонерного капіталу, а тільки сальдодеяких рахунків, які входять до акціонерного капіталу. Це перенесення суми ізнерозподіленого доходу до внесеного (тобто постійного) капіталу часто називаютькапіталізацією доходу, оскільки воно зменшує суму нерозподіленого доходу, якуможе бути витрачено на майбутні дивіденди.
Після сплатидивідендів акціями кожний акціонер володіє тією ж частиною корпорації, як іраніше. Акціонери не одержують жодних додаткових активів (тільки додатковіакції, що представляють ту ж саму загальну вартість, якою акціонери володіли доцього часу). Оскільки ту ж вартість представляє більша кількість акцій, ринковавартість однієї акції зменшиться у відповідній пропорції.
Сплачені акціямидивіденди часто вигідні як для корпорації, так і для акціонера. Першочерговимицілями таких дивідендів є:
1. Підтримувати послідовністьдивідендів. Багато корпорацій вважають за доцільне оголошувати дивідендищороку. У випадку нестачі грошей питання сплати дивідендів може бути вирішенеемісією акцій. Сплачені акціями дивіденди задовольняють потреби акціонерів упостійних дивідендах і в той же час усувають потребу в готівці. Крім того,дивіденди у вигляді акцій не розцінюються як доход акціонера, який підлягаєоподаткуванню. Акціонери розглядають дивіденди, сплачені акціями, зовсім під іншимкутом зору, ніж грошові.
2. Капіталізуватинерозподілений доход. Сплачені акціями дивіденди використовуються дляперенесення нерозподіленого доходу до постійного капіталу, що усуває можливістьсплати цього доходу у вигляді грошових дивідендів. Якщо корпорація постійно нерозподіляє великий відсоток свого прибутку з метою поширення діяльності, відповіднікошти часто інвестуються у довгострокові активи, такі як завод та інше майно. Томуперенесення цього накопиченого прибутку до постійного капіталу є практичним. Сплаченіакціями дивіденди – це зручний засіб капіталізації розподіленого доходу.
Практическое задание
Применение принципа меньшей стоимости.
Anderson Company составляет годовой финансовый отчетсостоянием на 31 декабря200Б года. Информация об остатках на конец года пяти основных видов товаров,предназначенных для продажи, имеет такой вид:
Конечное сальдо счетатоварно-материальных ценностей по состоянию на 31.12.200Б годаТовар Кол-во ед.товара Первичная стоимость (ст-ть приобретения ед. товара), $ Стоимость замещения (поточная, риночная ст-ть), $ А 50 20 18 Б 100 45 45 В 20 60 62 Г 40 40 40 Д 500 10 8
Не обходимо:
1. Рассчитать стоимостьтоваров, согласно которой необходимо определить конечное сальдо счета ТМЦ посостоянию на конец 200Б года.
При этом принцип меньшейстоимости должен применяться на индивидуальной основе (с каждой отдельнойединицы товара). Чтобы обличить работу не обходимо будет сделать в форметаблицы, которая состоит из таких колонок: товар, количество (ед. товара),общая (первичная) стоимость, общая рыночная стоимость, оценка согласно принципаменьшей стоимости.
2. Рассчитать стоимостьтоваров, согласно которой не обходимо определить конечное сальдо счета ТМЦ посостоянию на конец 200Б года на основе принципа меньшей стоимости в сравнении собщей (первичной) стоимостью товаров и их поточной рыночной стоимостью.
3.Какой метод (1) или (2)можно считать более приемлемым? Почему?
ОтветТовар Кол-во ед.товара Первичная стоимость (ст-ть приобретения ед. товара), $ Стоимость замещения (поточная, рыночная ст-ть), $ Оценка согласно принципа меньшей стоимости. А 50 1000 900 900 Б 100 4500 4500 4500 В 20 1200 1240 1200 Г 40 1600 1600 1600 Д 500 5000 4000 4000 Конечное сальдо 13300$ 12240$ 12200$
Из таблицы видно, чторазница между стоимость приобретения товаров и его поточной (рыночной)стоимостью составляет в сумме 1060$. А разница между стоимостью приобретения истоимостью по принципу меньшей стоимости составляет 1100$. Как видим, возник нереализованныйубыток на конец года потому именно тогда имеет место снижения рыночной ценыединицы товара от цены приобретения и это не дает отсрочки определения такогоубытка до момента фактической продажи товаров. Поскольку этот убыток будетвключен в себестоимость продукции, реализованной за 200Б год, то это приведет куменьшению балансовой прибыли именно за 200Б год.
Списоквикористаної літератури
1. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський облік узарубіжних країнах — Житомир: ПП «Рута», 2002.
2. Міхалкович АЛ. Бухучет в зарубежныхстранах — Мінск: ООО «Мисанта»: ООО «ФУ Аннформ», 2003.
3. Парфенов К.Г. Международные стандартифинансовой отчетности. М.: «Парфенов.ру», 2003
4. Завгородний В.П. Настольная книгабухгалтера малого бизнеса. — К.: ВиРАР, Дакор, 2000. — 608 с.
5. C.Ф.Голов, В.М. Костюченко.Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі.Практичний посібник. – К.: Лібра, 2001. – 840с.
6. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основифінансового обліку / Пер. З англ. О.Мінін, О.Ткач. – К.: Основи, 1997. – 943с.