Бухгалтерський та фінансовий облік непрямих податків

ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Економічна сутність та нормативно-правоверегулювання непрямих податків
1.1 Економічна сутність і значення непрямих податків
1.2 Видинепрямих податків
1.3 Нормативно-правоверегулювання непрямих податків
РОЗДІЛ 2. Облік непрямих податків(ПДВ)
2.1 Первинний облік з ПДВ
2.2 Аналітичнийі синтетичний облік з ПДВ
2.3 ВідображенняПДВ у фінансовій звітності
РОЗДІЛ 3. Недоліки та перспективи непрямого оподаткуванняв Україні
ВИСНОВКИ
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП
 
Стабільна та збалансована податкова система — ефективнийінструмент економічної політики держави в умовах ринкової трансформації.Побудова раціональної податкової системи потребує розвитку теоріїоподаткування, передусім досліджень окремих форм податків, їхньоговзаємозв'язку із розвитком економічного і політичного життя.
Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їхрозмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Тільки прямо,оскільки непрямі податки включаються в ціни, то їх платить в абсолютномурозмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищідоходи. Тому непрямі податки вважаються найнесправедлішими, фіскальними.
Актуальним є питання необхідності побудови ефективної податкової системи, що в одночас є одним з найважливіших завданьекономіки будь-якої держави, адже від виконання цього завдання залежитьфункціонування самої держави.
Оскільки в Україні спостерігається тенденція до збільшеннячастки непрямих податків у загальних податкових доходах держави, розглядможливостей удосконалення непрямого оподаткування є вкрай необхідним.
Метою курсової роботи є розгляд сутності та значеннянепрямих податків на прикладі податку на додану вартість.
Податки регулюють основні макроекономічні процеси тапропорції. Завдяки податкам відбувається розподіл і перерозподіл у просторі ічасі значної частини виробленої вартості. Вони також безпосередньо впливають нарезультати економічної діяльності платників, а відтак податкова політика можеабо зацікавити (стимулювати) платників працювати у певних галузях і на певнихтериторіях, або – ні.
Об’єктом дослідження є непрямі податки.
Предметом дослідження є податок на додану вартість,його значення, методика розрахунку, відображення в обліку та фінансовійзвітності.
Методи дослідження:
1. Спостереження.Наукове дослідження процесу відображення в обліку операцій з податком на доданувартість, документальне оформлення всіх даних за звітній період в фінансовій звітності.
2. Опис. Вроботі описані всі вимоги та стандарти, яким повиннен відповідати облікнепрямих податків.
3. Аналіз.Виявлення тенденцій протікання різних операцій з продажу та покупки товарів, щопідлягають оподаткуванню, розрахунки підприємства з бюджетом, розрахунокподаткового зобов’язання та податкового кредиту, а також аналіз процесів, щовпливають на ці показники.
4. Узагальнення.Узагальнення всіх даних про непрямі податки в Україні, їх негативні тапозитивні дії на стан економіки в країні.
5. Систематизаціяданих по підприємству для єдиної цілі, а саме подання звітності зовнішнімкористувачам.
Інформаційною базою написання курсової роботи єзаконодавчі та нормативні документи України, праці вітчизняних і закордоннихвчених з питань обліку непрямих податків та фінансової звітності,спеціалізовані періодичні видання, первинні документи, облікові регістри таформи звітності досліджуваного підприємства.

РОЗДІЛ 1.Економічна сутність та нормативно-правове регулювання непрямих податків
 
1.1 Економічна сутність і значеннянепрямих податків
Відомо, що одним із найдієвіших важелів стимулюваннярозвитку економіки є податки й оподаткування. Податки регулюють основнімакроекономічні процеси та пропорції. Завдяки податкам відбувається розподіл іперерозподіл у просторі і часі значної частини виробленої вартості. Вони такожбезпосередньо впливають на результати економічної діяльності платників, авідтак податкова політика може або зацікавити (стимулювати) платників працюватиу певних галузях і на певних територіях, або – ні. Тому не випадково, щопотенціал податкової системи як «вбудованого регулятора» активно використовуютьусі країни, зокрема з метою забезпечення сталого економічного розвитку. У цьомусенсі не є винятком й Україна, де пошук і застосування ефективних податковихінструментів розглядається як невід’ємна передумова і потужний засібреформування національної економіки.
Податкова система – це сукупність установлених україні податків і обов’язкових платежів податкового характеру та механізму їх справляння.Паралельно з поняттям “податкова система” досить часто використовується термін «системаоподаткування». Іноді ці поняття вживаються як синоніми, що не правильно,оскільки податкова система – це сукупність податків, а оподаткування – цепроцес установлення і справляння податків. Тобто система оподаткуванняхарактеризується її елементами – платник, об’єкт оподаткування, ставка тощо –та механізмом обчислення і сплати податків.
Становлення системи оподаткування в Україні почалося зухваленням 25 червня 1991 року Закону України «Про систему оподаткування» Уньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування,дано перелік податків, зборів, названо платників та об’єкти оподаткування.Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумовидля її наступного розвитку.
Враховуючи зміни в податковій політиці держави,необхідність подальшого удосконалення оподаткування, 2 лютого 1994року булоухвалено другий варіант Закону України «Про систему оподаткування». Третійваріант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 року.
Система оподаткування – це сукупність податків ізборів (обов’язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державнихцільових фондів, що стягуються в порядку, встановленими відповідними законамидержави.
Система оподаткування – це нормативно визначеніорганами законодавчої влади платники податків, їхні права та обов’язки, об’єктиоподаткування, види податків, зборів та інших обов’язкових платежів добюджетів, а також порядок стягнення встановлених податкових платежів, зборів івнесків.
Відмінності в загальному рівні оподаткування різнихкраїн показують існування зв’язку між часткою податкових надходжень у ВВП імоделлю ринкової економіки з властивими їй масштабами та формами державногорегулювання.
Загальноприйнятий розподіл податків на прямі і непрямімає на увазі, з одного боку, обкладання доходів, а з іншого – видатків. Напрактиці вичленовування прямого і непрямого обкладання не є можливим, тому дляїхньої характеристики доводиться використовувати умовний розподіл податків напрямі і непрямі.
Податок на додану вартість (ПДВ) охоплює практично усісторони життєдіяльності не лише суб’єктів підприємницької діяльності, а й іншихюридичних та фізичних осіб, що здійснюють операції з поставки товарів (робіт,послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Він є одним із основнихджерел доходної частини бюджету.
При поставці товарів підприємство закладає в його цінусуму податку на додану вартість. Після того, як покупець придбає товар, а коштивід поставки надійдуть на підприємство, одержаний дохід зменшується на сумуподатку, а податок сплачується до бюджету.
Податок на додану вартість є видом універсальногоакцизу, який установлюється за єдиною ставкою до всього обороту. Це основнийвид непрямого оподаткування. Така його роль визначається тим, що ПДВ властивависока еластичність: зміна кон’юктури ринку і рівня цін мало відбивається наподатковій базі, оскільки ПДВ установлюється у вигляді процентної надбавки доцін.
Акцизний збір – це непрямий податок нависокорентабельні і монопольні товари (продукцію), що включається в ціну цихтоварів (послуг).
Акцизний збір – це непрямий податок на окремі товари(продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів(продукції). За допомогою акцизного збору суттєво підвищується дохід бюджетупри слабкому ефекті падіння попиту на ринку підакцизних товарів, не створюючипри цьому надмірного податкового тягаря на суб’єктів підприємницькоїдіяльності. Акцизний збір встановлюється на монопольні товари і включається доціни цих товарів.
Акциз (від франц. Accise – відрізаю) – один з видівнепрямих податків, переважно на предмет масового споживання (сіль, цукор,сірники та ін., а також комунальні, транспортні та ін. розповсюджені послуги).
У дореволюційній Росії акцизний збір разом з винноюмонополією давали у 1904 році – 47,5% загальної суми бюджетних надходжень. УСРСР система акцизного збору існувала до 1930 р. і була відмінена податковоюреформою цього року.
У європейських країнах до складу підакцизних товарівналежать алкогольні напої, тютюнові вироби, паливо, автомобілі та ін. У США,наприклад, акциз у загальному обсязі податкових надходжень до федеральногобюджету складає 6,3%, в Іспанії – 13,2%.
Акцизний збір в Україні було введено одночасно зподатком на додану вартість у 1992 році на підставі Закону України від 18грудня 1991 р. «Про акцизний збір», Декрету кабінету Міністрів України № 18-92від 26. 12. 1992 р. «Про акцизний збір».
Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, якіпереміщуються через митний кордон. Запровадження мита може переслідуватидекілька цілей: фіскальні, економічні (захист вітчизняних товарів відконкуренції з імпортними), політичні. На відміну від інших податків політика всфері митного обкладання спрямована здебільшого на формування раціональноїструктури імпорту та експорту в умовах відсутності прямого втручання держави врегулювання цих процесів. Запровадження мита може мати на меті здійсненняекономічного тиску на відповідні держави або надання їм режиму найбільшогосприяння з політичних мотивів. Фіскальне значення мита має другорядне значення.
Порядок стягування митних доходів урегульований Митнимкодексом України, Законом України «Про єдиний митний тариф», Декретами КабінетуМіністрів України, Постановами Кабінету Міністрів.
Отже, слід розібратись з поняттями «митний тариф» і «єдиниймитний тариф». Митний тариф України – це систематизований згідно з українськоюкласифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок увізногомита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Воснову товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарнаноменклатура) покладено українську класифікацію товарів зовнішньоекономічноїдіяльності, яка базується на гармонізованій системі опису та кодування товарів.Складається митний тариф з 21 розділу, кожен з яких включає певну кількістьгруп. Митний тариф України затверджується Верховною Радою України за поданнямКабінету Міністрів.
Єдиний митний тариф – це систематизований звіт ставокмита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митнутериторію України або вивозяться за межі цієї території. Отже єдиний митнийтариф України встановлює на єдиній митній території України порядок обкладаннямитом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться із цієїтериторії. Він базується на міжнародно визнаних нормах і розвивається у напрямімаксимальної відповідності загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам іправилам митної справи. Його ставки є єдиними для всіх суб’єктівзовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організаціїгосподарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків,передбачених законодавством України та її міжнародними договорами.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 14 Закону «Просистему оподаткування» від 25.06.91 р. №1251 мито належить до загальнодержавнихподатків і зборів (обов’язкових платежів). У статті 2 цього закону визначенопоняття “податок і збір” (обов’язків платіж); окремо ж дефініцій податку абозбору не подано в жодному акті, що формально стирає принципові відмінності міжними. Очевидно, законодавець, поєднуючи поняття «податок» і «збір» за допомогоюсполучника «і», мав на увазі деяку еквівалентність, ідентичність або схожість.Це може бути зумовлено змістом фіскальної функції, вираженої в тому, що іподаток, і збір згідно зі статтею 2 зазначеного закону варто розуміти якобов’язковий внесок, який здійснюють платники.
1.2 Види непрямих податків
За формою оподаткування податки поділяються на прямі інепрямі.
Критерієм такого поділу стала теоретична можливістьперекладання обов'язку сплати податку на іншу особу — на споживача продукції.Критерій перекладання податку на споживача для визнання цього податку прямим чинепрямим є неточним, оскільки при певних умовах прямі податки також можуть бутиперекладені на споживача продукції через механізм ціноутворення.
Непрямі податки встановлюються в цінах товарів іпослуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.Слід підкреслити: тільки прямо, бо оскільки непрямі податки включаються доціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, абільше споживає той, хто має вищі доходи. Тому непрямі податки ще називають податкамина споживання.
На відміну від прямих, непрямі податки не зв`язані зрозмірами доходів чи вартістю майна платника податків. До непрямих податків вУкраїні належать такі податки, як податок на додану вартість, акцизний збір,мито.
Податок на додану вартість — непрямий податок якийсплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва продукції,товарів, виконання робіт, надання послуг, при імпорті товарів до або під часмитного оформлення. Платниками податку є зокрема юридичні та фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни, які здійснюєють або плануютьздійснювати господарську діяльність та реєструються за своїм добровільнимрішенням як платник цього податку; підлягають обов'язковій реєстрації якплатник цього податку; імпортують товари (супутні послуги) в обсягах, щопідлягають оподаткуванню цим податком, загальна сума від здійснення операційяких з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, протягомостанніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (безурахування податку на додану вартість).
Акцизний збір — непрямий податок на високорентабельніта монопольні товари (продукцію), — наприклад тютюнові вироби, алкогольнінапої, автомобілі, нафтопродукти тощо, —.що включається до ціни цих товарів.Платниками є суб'єкти підприємницької діяльності — виробники підакцизнихтоварів, у тому числі з давальницької сировини, а також суб'єктипідприємницької діяльності та громадяни, що імпортують підакцизні товари(продукцію); юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші формиволодіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податковихагентів У більшості країн Заходу непрямі податки на товари і послугивнутрішнього ринку забезпечують біля 25% всіх податкових надходжень у бюджет.Індивідуальні чи вибіркові акцизи стягуються за твердими ставками з одиницітовару.
Митні збори — це непрямі податки на імпортні,експортні і транзитні товари, тобто такі, які перетинають кордони країни. Вонисплачуються усіма, хто здійснює зовнішньоекономічні операції.
Незважаючи на критику з боку багатьох економістів,непрямі податки доволі широко використовуються в усьому світі, оскільки привідносно простому механізмі їх стягнення вони забезпечують стабільні й суттєвідоходи держави та ухилитися від їх сплати важко. Крім того, психологічно ціподатки сприймаються платниками легше, ніж прямі, адже вони приховані у цінітовару, роботи, послуги. Тому платник податку в момент його сплати не завждиусвідомлює, що сплачує податок державі.
1.3 Нормативно-правове регулюваннянепрямих податків
Практика непрямого оподаткування в Україні має щекоротку історію. Податок на додану вартість було запроваджено у 1992 р. замістьраніше чинних податку з обороту та податку з продажу, справляння якихбудувалося на системі планово-централізованих цін. Справляння ПДВрегламентувалося Декретом КМУ №14-92 від 26. 12. 92 р. «Про податок надобавлену вартість» та інструкцією ГДПІУ №3 від 10.02.93 р. «Про порядокобчислення і сплати ПДВ». З урахуванням доповнень і змін, що вносилися внаступних періодах, указаний декрет регламентував порядок обчислення і сплатиПДВ протягом 1993-1997 р. (до 1 жовтня 1997)
З 1 жовтня 1997 р. порядок обчислення і сплати ПДВрегламентується Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня1997 року. Закон містить 11 статей, якими визначено категорії платників ПДВ,об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних податком тазвільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, порядокспеціальної реєстрації платників ПДВ, визначення податкового кредиту таподаткових зобов’язань. Закон України «Про податок на додану вартість» від03.04.97 р. №168/97-ВР.
Стаття 1. Визначення термінів.
Стаття 2. Платники податку.
Стаття 3. Об’єкт оподаткування та операції, що не є об’єктомоподаткування.
Стаття 4. База оподаткування.
Стаття 5. Операції, що звільнені від оподаткування.
Стаття 6. Ставки податку.
Стаття 7. Порядок обчислення і сплати податку.
Стаття 8. Особливості оподаткування операцій звивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної територіїУкраїни.
Стаття 9. Реєстрація осіб як платників податку надодану вартість.
Стаття 10. Відповідальність платників податку таконтроль за його справляння.
Стаття 11. Прикінцеві положення.
На далі, податкове законодавство щодо ПДВ є дуженестабільним. Так, тільки з часу прийняття вказаного Закону і до введення йогов дію було прийнято чотири закони, які вносили зміни щодо ПДВ.
Основні законодавчі і нормативно-правові акти, щорегулюють порядок нарахування і стягування акцизного збору.
У відповідності до Декрету Кабміну України від26.12.1992 р.№18-92 «Про акцизний збір» акцизний збір – це непрямий податок наокремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається доціни цих товарів (продукції). Перелік підакцизних товарів, ставок акцизногозбору а також законодавчих актів, якими було встановлено ці ставки, наведений уДодатку 1 к. п. 1.2 Інструкції про порядок стягнення акцизного збору під часввезення товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територіюУкраїни, затвердженої наказом Держмитслужби України від 21.01.2000 р. №33 ізареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2000 р. під №73/4294.
Всі платники акцизного збору повністю визначеністаттею 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №18-92 «Проакцизний збір».
Повністю всі об’єкти, що обкладаються акцизним збором,визначені статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України того ж року.
У відповідності до Закону України від 16.11.95 р.№432/95-ВР «Про деякі питання оподаткування підакцизних товарів» скасовано всіпільги, що були надані законодавчими актами України відносно сплати ввізногомита, митних і акцизних зборів а також податку на додану вартість під часввезення (пересилання) на митну територію України підакцизних товарів як дляподальшої реалізації, так і для особистого споживання громадянами України,іноземними громадянами і особами без громадянства, суб’єктами підприємницькоїдіяльності всіх форм власності, в тому числі благодійні фонди, об’єднання громадян,релігійні організації, заклади Національного Банку України, підприємства зіноземними інвестиціями та ін.
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів від01.06.96 р. №882 «Про припинення приймання і переробки давальницької сировинидля виробництва спирту, горілки і лікеро-горілчаних виробів і про порядокобкладання їх акцизним збором» починаючи з 1.08.96 р. призупинено прийом іпереробка на давальницьких умовах сировини для виготовлення спирту, горілкилікеро-горілчаних виробів від замовників незалежно від форм власності, а такожзаборонено використання спирту, горілки і лікеро-горілчаних виробів длярозрахунків по товарообмінним (бартерним) та іншим договорам, які непередбачають розрахунків в грошовій формі, включаючи розрахунки з використаннямвекселів, в тому числі казначейських.
У відповідності до Положення про порядок контролю заввезенням на митну територію України окремих видів товарів, затвердженимнаказом Держмитслужби України від 4.05.98 р. №267 і зареєстрованим вМіністерстві юстиції України 21.05.98 р. під №339/2779, умовою переміщеннячерез митний кордон України підакцизних товарів при їх ввезенні на митнутериторію України являється акцизна вантажна митна декларація на ці товари, якаоформлюється в митниці за місцем державної реєстрації суб’єктів підприємницькоїдіяльності – імпортерів підакцизних товарів зі сплаченням при її оформленнівсіх платежів (ввізного мита, податку на додану вартість, акцизного і митногозборів), які сплачуються під час випуску товарів у вільне використання на територіїУкраїни.
Мито, що стягується митницею, є податком на товари таінші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Справлянняподатку відбувається на підставі таких основних нормативних документів, якЗакон України «Про митний тариф України», Закон України «Про єдиний митнийтариф України», Декрет Кабінету Міністрів України «Про єдиний митний тарифУкраїни».
Мито нараховується митним органом України згідно зположеннями чинного закону і ставок Єдиного митного тарифу України, що діють надень подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і віноземній валюті, яку купує Національний банк України. Документом, який єпідставою для внесення мита платником, є вантажна митна декларація або їїкопія. Без сплати усіх належних сум мита випуск товарів та майна митнимиорганами не здійснюється.
Різновид мита – антидемпінгове мито – регулюєтьсявідповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника віддемпінгового імпорту» у випадку ввезення на митну територію України товарів,які є об’єктом демпінгу, що заподіює шкоду національному товаровиробнику.
Компенсаційне мито регулюється відповідно до ЗаконуУкраїни «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» увипадку ввезення на митну територію України товарів, які є об’єктомсубсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику.

РОЗДІЛ 2.Облік непрямих податків(ПДВ)
 
2.1 Первинний облік з ПДВ
Податок на додану вартість є одним з податків, якіформують дохідну частину державного бюджету України. Облік цього податку регламентованийЗаконом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року знаступними змінами і доповненнями. В цьому законі зазначаються платникиподатку, об'єкти оподаткування, ставки податку, порядок його обчислення тасплати тощо.
Первинний облік ПДВ ведеться в податкових накладних(Додаток А, А1). Структура і основні реквізити податкової накладноїзазначаються в п. 7.2 Закону. Основними реквізитами цього документу є:
— порядковий номер податкової накладної;
— дата виписування податкової накладної;
— повна або скорочена назва, яка зазначена у статутнихдокументах юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи,зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
— податковий номер платника податку (продавця тапокупця);
— місце розташування юридичної особи або місцеподаткової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на доданувартість;
— опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їхкількість (обсяг, об'єм);
— повна або скорочена назва, зазначена у статутнихдокументах;
— ціна продажу без врахування податку;
— ставка податку та відповідна сума у цифровомузначенні;
— загальна сума коштів, що підлягають сплаті зурахуванням податку.
Податкова накладна може друкуватися поліграфічнимметодом, за допомогою комп'ютера або іншим методом.
Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована якплатник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковийномер платника податку на додану вартість.
Порядковий номер податкової накладної відповідаєпорядковому номеру книги обліку продажу товарів (робіт, послуг).
При складанні податкової накладної філією чиструктурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладноївстановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначаєтьсячисловим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладноїпроставляється порядковий номер, а в знаменнику — код (номер, шифр).
Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартістьу податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань зпродажу товарів (робіт, послуг) продавця у книзі обліку продажу товарів (робіт,послуг).
Якщо особа, яка зобов'язана зареєструватися як платникподатку, не здійснила такої реєстрації протягом термінів, визначенихзаконодавством, здійснює оподатковувані операції з продажу товарів (робіт,послуг) з нарахуванням податку на додану вартість і видачею податковоїнакладної без внесення суми податку до бюджету, то така податкова накладнавважається фіктивною. За видачу фіктивної накладної орган державної податковоїслужби застосовує до такої особи штраф у розмірі подвійної суми отриманогоподатку на додану вартість, але не менше 1000 неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян.
Податкова накладна складається у двох примірниках(оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобтона дату здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше. При цьому у верхнійлівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (непотрібневиділяється поміткою «X»).
Оригінал податкової накладної надається покупцютоварів (робіт, послуг) на його вимогу.
Зазначений документ зберігається покупцем разом ізрозрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (робіт, послуг) упорядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податковихдокументів та зобов'язань із сплати податків.
Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованомуяк платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплатіподатку на додану вартість.
Копія податкової накладної залишається у продавцятоварів (робіт, послуг) як звітний розрахунковий податковий документ ізберігається в порядку та протягом строку, передбаченого законодавством длязобов'язань із сплати податку.
Податкова накладна видається платником податку, якийпоставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою длянарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою длянарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи зрозрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками умежах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівковихрозрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чирозрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником відотримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу,суми податку та податкового номера постачальника.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг)надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувачтаких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітнийподатковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою длявключення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаютьсякопії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують фактсплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такоїскарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такогопостачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування нимзобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Накладна не виписується, якщо обсяг разового продажутоварів (робіт, послуг) не перевищує двадцяти гривень, у разі продажутранспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків.
При цьому підставою для збільшення суми податковогокредиту є товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ.
У разі імпорту товарів на митну територію Українидокументом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважаєтьсявантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, якапідтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковийвексель.
Для операцій, що оподатковуються або звільнені відоподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто, при одночасномупродажу одному покупцю як оподатковуваних товарів (робіт, послуг), так і таких,що звільнені від оподаткування, продавець складає окремі податкові накладні (недопускається заповнення в одній накладній одночасно графи 10 та граф 7, 8 і 9).Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів(робіт, послуг). У разі, коли частка товару (роботи, послуги) не міститьвідокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарівзазначається в додатку № 1 до податкової накладної і в повній вартостівраховується у податковій накладній та загальних податкових зобов'язаннях(додаток № 1 виписується у двох примірниках, з яких оригінал видається покупцютоварів (робіт, послуг), а копія залишається у продавця товарів (робіт,послуг).
У разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг)здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг),включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власностіна такі товари, продукцію, а також у зв'язку з визнанням боргу покупцябезнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахованийу зв язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін базиоподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання насуму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує сумуподаткового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшенасума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сумподаткових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю. При цьомупродавець товарів (робіт, послуг) виписує розрахунок коригування кількісних івартісних показників до податкової накладної у двох примірниках за формоюзгідно з додатком № 2 до податкової накладної.
Розрахунок коригування кількісних і вартіснихпоказників до податкової накладної (далі в тексті — розрахунок коригування)може друкуватися поліграфічним способом, за допомогою комп'ютера або іншимметодом. Розрахунок коригування складається у двох примірниках. Оригіналрозрахунку коригування надається покупцю товарів (робіт, послуг). Копіязалишається у продавця. Розрахунки коригування як покупцем, так і продавцемзберігаються в порядку, аналогічному порядку збереження податкових накладних. Розрахуноккоригування дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, назбільшення чи зменшення податкового кредиту з відповідним подальшимкоригуванням податкового зобов'язання із обов'язковим відображенням зазначенихкоригувань у книзі обліку придбання з від'ємним чи позитивним значенням. Натитульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податковоїнакладної та за яким договором вносяться зміни. Розрахунок коригуванняскладається виключно продавцем — особою, яка є платником податку, філією чиструктурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної(відповідно до пункту 2 цього Порядку), а також особою, яка веде облікрезультатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальназа утримання та внесення податку до бюджету, із обов'язковим включеннямзазначених коригувань до зміни податкових зобов'язань та одночаснимвідображенням у книзі обліку продажу з від'ємним чи позитивним значенням. Продавцемприсвоюється номер розрахунку коригування, який має вигляд дробу, чисельникякого відповідає порядковому номеру розрахунку, який реєструється у окремомужурналі, а знаменник — номеру податкової накладної.
Всі складені примірники податкової накладної підписуютьсяособою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт,послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку — продавця. Податкованакладна не підписується покупцем товарів (робіт, послуг) і не скріплюєтьсяйого печаткою.
Податкова накладна є базою для заповнення регістріваналітичного обліку розрахунків з податку на додану вартість.
2.2 Аналітичний і синтетичний облік зПДВ
Аналітичний облік податкових зобов'язань з ПДВ.
Під податковими зобов'язаннями з ПДВ розуміють загальнусуму податку, одержану (нараховану) платником податку у звітному періоді, щовизначена згідно з Законом «Про податок на додану вартість».
Датою виникнення податкових зобов'язань з продажутоварів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період,протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
— або дата зарахування коштів від покупця (замовника)на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), щопідлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівковігрошові кошти — дата їх оприбуткування в касі платника податку, а привідсутності такої — дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, щообслуговує плат ника податку;
— або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг)– дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)платником податку.
У разі продажу товарів (валютних цінностей) або послугз використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що непередбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на цефізичною особою, датою виникнення податкових зобов'язань вважається датавиймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошовоївиручки.
Правила інкасації зазначеної виручки встановлюютьсяНаціональним банком України.
У разі коли продаж товарів (робіт, послуг) черезторговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або іншихзамінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата продажутаких жетонів, карток або інших замінників гривні.
У разі коли продаж товарів (робіт, послуг)здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх,комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення податковихзобов'язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвідчуєфакт надання платником податку товарів (робіт, послуг) покупцю, або датавиписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подіявідбулася раніше.
Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця(лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичногопередання об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю(лізингоотримувачу).
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі продажутоварів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є датанадходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або датаотримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшеннязаборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед такимбюджетом.
Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортітоварів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, щопідлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт(послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку воплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує фактвиконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбуласяпершою.
Датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів,визначених довгостроковими відповідно до Закону України «Про оподаткуванняприбутку підприємств», є дата збільшення валового доходу виконавцядовгострокового контракту.
Попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніхпослуг), які експортуються чи імпортуються, не змінюють значення податковогокредиту або податкових зобов'язань платника податку — відповідно такогоекспортера або імпортера.
Особа, яка протягом останніх дванадцяти календарнихмісяців мала оподатковувані поставки, вартість яких не перевищує 300 000гривень (без урахування цього податку), може вибрати касовий метод податковогообліку.
Якщо зазначений вибір здійснюється під час реєстраціїтакої особи як платника цього податку, касовий метод починає застосовуватися змоменту такої реєстрації і не може бути змінений до кінця року, протягом якоговідбулася така реєстрація.
Якщо зазначений вибір здійснюється протягом будь-якогочасу після реєстрації особи як платника цього податку, касовий метод починаєзастосовуватися з податкового періоду, наступного за податковим періодом, вякому був зроблений такий вибір, і не може бути змінений протягом наступнихдванадцяти місячних (чотирьох квартальних) податкових періодів.
Рішення про вибір касового методу подаєтьсяподатковому органу разом із заявою про податкову реєстрацію або податковоюдекларацією за звітний (податковий) період, протягом якого був зроблений такийвибір.
Протягом строку застосування касового методу платникподатку зазначає про це у податкових деклараціях з цього податку.
Платник податку, що обрав касовий метод обліку, не маєправа його застосовувати до:
1) імпортних та експортних операцій;
2) операцій з поставки підакцизних товарів.
Якщо товари (послуги) залишаються неоплаченими уповній сумі (з урахуванням цього податку) протягом трьох податкових місяців,наступних за місяцем, у якому відбулася їх поставка платником податку, щовибрав касовий метод (протягом кварталу, наступного за кварталом їх надання,для платників податку, що вибрали квартальний податковий період), та такийплатник не розпочав процедуру врегулювання сумнівної, безнадійноїзаборгованості відповідно до законодавства, то сума нарахованих податківпідлягає включенню до складу податкових зобов'язань такого платника податку занаслідками наступного податкового періоду.
Застосування касового методу зупиняється з податковогоперіоду, наступного за податковим періодом, протягом якого платник податкуприймає самостійне рішення про перехід до загальних правил визначення дативиникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту (методу нарахувань) чидосягає обсягу оподатковуваних операцій в сумі 300 000 гривень.
Платник податку має право самостійно відмовитися відкасового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податковогооргану за місцем податкової реєстрації.
У разі якщо обсяги оподатковуваних операцій занаслідками звітного періоду перевищують 300 000 гривень, платник податкузобов'язаний відмовитися від касового методу шляхом надіслання відповідноїзаяви на адресу податкового органу, в якому він є зареєстрованим як платникцього податку, разом із поданням податкової декларації за такий звітний період.У цьому випадку платник податку переходить до загальних правил оподаткуванняпочинаючи з наступного податкового періоду. У разі якщо платник податку неподає таку заяву у встановлені цим підпунктом строки, податковий орган повиненперерахувати суму податкових зобов'язань та податкового кредиту такого платникаподатку починаючи з податкового періоду, на який припадає гранична дата поданняйого заяви про відмову від касового методу, а платник податку позбавляється прававикористання касового методу протягом наступних 36 податкових місяців.
З початку застосування касового методу на підставах,визначених цим Законом, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, щовиникли до застосування касового методу, не підлягають перерахунку у зв'язку зпочатком такого застосування.
За відмови від застосування касового методу набудь-яких підставах та переходу до загальної системи оподаткування цимподатком:
1. Сума податкових зобов'язань платника податкузбільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), поставленихплатником податку, але не оплачених коштами чи іншими видами компенсацій надату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування;
2. Сума податкового кредиту платника податкузбільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), отриманих такимплатником податку, але не оплачених коштами або іншими видами компенсацій надату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування.
Аналітичний облік вище названих зобов'язаньздійснюється в реєстрі отриманих та виданих податкових накладник (Додаток Б), вжурналі-ордері №11 (при журнально-ордерній формі обліку), журналі №3 (прижурнальній формі обліку), машинограмі (при автоматизованій формі обліку) врозрізі окремих покупців та замовників.
Порядок заповнення реєстру отриманих та виданихподаткових накладник регламентується відповідним Порядком ведення реєструотриманих та виданих податкових накладник, затверджений наказом ДПА України від30 червня 2005 р. N244.
Реєстр ведеться особами, зареєстрованими як платникиподатку на додану вартість.
Якщо не зареєстровані платниками податку на доданувартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійноздійснюють придбання/поставку товарів (послуг) та проводять розрахунки зпостачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якоговходять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу правоведення реєстру. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурномупідрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово проінформуватидержавний податковий орган за місцем його реєстрації як платника податку надодану вартість. Відповідальність за недотримання вимог даного Порядку філіямита структурними підрозділами несе платник податку на додану вартість.
Під час виконання договорів про спільну (сумісну)діяльність реєстр ведеться особою, яка веде облік результатів такої діяльності.
Реєстр ведеться у документальному або електронномувигляді за вибором платника податку та повинен зберігатися платником податкупротягом строку давності, установленого законом.
У разі ведення реєстру в електронному вигляді платникподатку повинен на власний вибір використовувати будь-яку з найбільш поширенихв Україні операційних комп'ютерних систем, які будуть запропоновані центральнимподатковим органом.
При проведенні планової або позапланової виїзноїдокументальної перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступподатковому інспектору до реєстру податкових накладних та в разі ведення його велектронному вигляді — надати носій електронної інформації за власний рахунок.
У реєстрі вказуються його порядковий номер, датапочатку його ведення та дата його закінчення.
У разі ведення реєстру філіями та іншими структурнимипідрозділами платника номер реєстру присвоюється з урахуванням установленогодля цих філій та інших структурних підрозділів коду (номера, шифру) івизначається числовим значенням через дріб: у чисельнику проставляєтьсяпорядковий номер реєстру, а в знаменнику — код (номер, шифр).
Особа, яка веде облік результатів під час виконаннядоговорів про спільну (сумісну) діяльність, веде окремі реєстри із зазначеноїдіяльності і окремо — з діяльності, що не належить до спільної (сумісної).
У реєстрі окремо обліковуються операції:
1. з придбання товарів (послуг) з метою використання угосподарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуютьсяподатком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільненихвід оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також тих, які непризначаються для використання у господарській діяльності цього платникаподатку;
2. з поставки товарів (послуг), які оподатковуютьсяподатком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільненихвід оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування.
Реєстр є основою для відображення зведених результатівтакого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.
У розділі II реєстру відображаються видані податковінакладні, а також податкові накладні, які зберігаються у продавця.
Облік виданих податкових накладних проводиться у деньвиникнення податкових зобов'язань відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7Закону.
Облік операцій з поставки товарів (послуг) ведеться напідставі податкової накладної та розрахунку коригування кількісних і вартіснихпоказників (додаток 2 до податкової накладної).
Записи на підставі розрахунку коригування кількісних івартісних показників (додаток 2 до податкової накладної) здійснюються у разіздійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до пункту 4.5статті 4 Закону.
Особливості заповнення деяких граф розділу II реєстру.
У графі 1 записується порядковий номер податковоїнакладної (порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номерузапису в реєстрі), розрахунку коригування кількісних і вартісних показників(додаток 2 до податкової накладної).
До граф 2-5 переносять відповідні реквізити податковоїнакладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників.
У графах 6-11 відображається інформація щодо поставкитоварів (послуг).
У разі здійснення записів на підставі розрахункукоригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податковоїнакладної) такі записи здійснюються з відповідним знаком (+ чи -).
Визначення підсумків операцій, включених до реєстру
Платники податку, у яких податковий (звітний) періоддорівнює календарному місяцю, визначають щомісячні підсумки щоденнозареєстрованих операцій.
Платники податку, у яких податковий (звітний) періоддорівнює кварталу, визначають щомісячні та щоквартальні підсумки щоденнозареєстрованих операцій.
Синтетичний облік податкових зобов'язань з ПДВведеться на окремому аналітичному рахунку субрахунку 641 «Розрахунки з бюджетом».Виникнення таких зобов'язань відображається за кредитом цього рахунка, а їхпогашення з урахуванням податкового кредиту — за дебетом.
Аналітичний облік податкового кредиту з ПДВ
Податковий кредит — це сума, на яку платник податкумає право зменшити податкові зобов'язання звітного періоду, визначена згідно зЗаконом «Про податок на додану вартість».
Податковий кредит звітного періоду складається із сумподатків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітногоперіоду у зв'язку з:
— придбанням або виготовленням товарів (у тому числіпри їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуванихопераціях у межах господарської діяльності платника податку;
— придбанням (будівництвом, спорудженням) основнихфондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активівта незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у томучислі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/абопоставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарськоїдіяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникаєнезалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватисяв оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податкупротягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платникподатку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починаютьвикористовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зістаттею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то зметою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданимиза їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такоговикористання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва,спорудження).
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари(послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях,які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону абозвільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то сумиподатку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаютьсядо складу податкового кредиту такого платника.
Не включається до складу податкового кредиту тавідноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податкупри придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається доскладу основних фондів.
Сума податку, нарахована (сплачена) туристичнимоператором у зв'язку з придбанням (створенням) туристичного продукту, не підлягаєвключенню до складу його податкового кредиту та включається до складу йоговалових витрат, за винятком випадків, передбачених абзацом другим пункту 4.11статті 4 цього Закону.
У разі коли товари (роботи, послуги), виготовленіта/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, ачастково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого(нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частцівикористання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітногоперіоду.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє)матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їхвикористання в господарській діяльності такого платника, то сума податку,сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається доскладу податкового кредиту.
Не підлягають включенню до складу податкового кредитусуми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг),не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
У разі коли на момент перевірки платника податкуорганом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складуподаткового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктомдокументами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансовихсанкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту,не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Датою виникнення права платника податку на податковийкредит вважається:
1) дата здійснення першої з подій:
— або дата списання коштів з банківського рахункуплатника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідногорахунку (товарного чека) — в разі розрахунків з використанням кредитнихдебетових карток або комерційних чеків;
— або дата отримання податкової накладної, що засвідчуєфакт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
2) для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) — дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 статті7 Закону «Про ПДВ»;
3) датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача)на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) єдата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
4) датою виникнення права замовника на податковийкредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України«Про оподаткування прибутку підприємств», є дата збільшення валовихвитрат замовника довгострокового контракту.
Для товарів (послуг), придбання (надання) якихконтролюється приладами обліку, факт отримання (надання) таких товарів (послуг)засвідчується даними обліку.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) добюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумоюподаткового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податковогокредиту такого звітного податкового періоду.
Платник податку може прийняти самостійне рішення прозарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшенняподаткових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначенерішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подаєза наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви проотримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийняттітакого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетноговідшкодування наступних податкових періодів.
Платник податку, який має право на одержаннябюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної сумибюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податковудекларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування,яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку вп'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органуДержавного казначейства України копію декларації, з відміткою податковогооргану про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізіплатників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетноговідшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), уразі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірниківдекларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку сумибюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральнимподатковим органом.
Протягом 30 днів, наступних за днем отриманняподаткової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку(камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, щорозрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням нормподаткового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строкупровести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначеннядостовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний надавати органудержавного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуваннюз бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнананедостовірною.
На підставі отриманого висновку відповідногоподаткового органу орган державного казначейства надає платнику податкузазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів збюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку вобслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновкуподаткового органу.
Якщо за наслідками документальної невиїзної(камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковийорган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій уподатковій декларації, то такий податковий орган:
1) у разі заниження заявленої платником податку сумибюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідоктаких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаютьсясума такого заниження та підстави для її вирахування.
2) у разі перевищення заявленої платником податку сумибюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідокпроведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податкуподаткове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення тапідстави для її вирахування;
3) у разі з'ясування внаслідок проведення такихперевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетноговідшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якомузазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Сума бюджетного відшкодування, не сплачена у строки,визначені цим пунктом, вважається бюджетною заборгованістю. На суму бюджетноїзаборгованості нараховується пеня на рівні ставки, розмір якої визначаєтьсявідповідно до підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України «Пропорядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державнимицільовими фондами». Зазначена пеня самостійно розраховується тасплачується органом державного казначейства разом зі сплатою суми бюджетного відшкодуванняплатнику податку (цей підпункт набере чинності з 1 січня 2006 року згідно ізЗаконом України від 23.03.05 р. №2505-ІV).
У разі коли платник податку експортує товари (супутніпослуги) за межі митної території України, отримані від іншого платника податкуна умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які непередбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги) відтакого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного(експортного) відшкодування має такий інший платник податку. При цьомукомісійна винагорода, отримана платником податку — експортером від такогоіншого платника податку, включається до бази оподаткування цим податком заставкою, визначеною абзацом першим пункту 6.1 статті 6 цього Закону, та невключається до митної вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються.
Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числібюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняєтьсяобумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю абовідсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Такі особи не мають права на отримання бюджетноговідшкодування:
1) особа, яка:
— була зареєстрована як платник цього податку менш ніжза 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява набюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крімнарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження(будівництва) основних фондів;
— не провадила діяльність протягом останніх дванадцятикалендарних місяців;
2) особа, яка є суб'єктом оподаткування за правилами,встановленими законодавством з питань спрощених систем оподаткування, щопередбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від загального,встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.
Аналітичний облік вище названого податкового кредитуздійснюється в реєстрі отриманих та виданих податкових накладник (розділ І)(додаток Д), в журналах-ордерах № 6, 8 (при журнально-ордерній формі обліку),журналі № 3 (при журнальній формі обліку), машинограмі (при автоматизованійформі обліку) в розрізі окремих постачальників, підрядчиків та іншихкредиторів. Порядок заповнення реєстру отриманих та виданих податковихнакладник регламентується відповідним Порядком ведення реєстру отриманих тавиданих податкових накладник, затверджений наказом ДПА України від 30 червня2005 р. N 244.
У розділі I реєстру відображаються отримані податковінакладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2до податкової накладної), вантажні митні декларації, а також інші подібнідокументи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону). Такими іншимиподібними документами є:
— належним чином оформлений товарний чек, іншийплатіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежупостачальником від отримувача товарів (послуг), з визначенням загальної сумитакого платежу, суми податку та податкового номера постачальника — при поставцітоварів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем,банківськими або персональними чеками в межах граничної суми, установленоїНаціональним банком України для готівкових розрахунків;
— транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок,який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартістьяких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну сумуплатежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, у якихформа встановлена міжнародними стандартами;
— касові чеки, які містять суму поставлених товарів(послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номерапостачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставленихтоварів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахуванняподатку на додану вартість);
— товарні чеки або інші розрахункові документи, щозасвідчують факт сплати податку внаслідок придбання товарів (послуг), копіїяких додаються до заяви зі скаргою на постачальника цих товарів (послуг), щододається отримувачем товарів (послуг) до податкової декларації за звітнийподатковий період, — у разі відмови з боку постачальника цих товарів (послуг)надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення.
Розрахунок коригування кількісних і вартіснихпоказників (додаток 2 до податкової накладної) є документом, який дає право(підставу) покупцю вносити зміни до раніше включених в обсяг податковогокредиту, одержаного на підставі податкових накладних, будь-яких витрат насплату податку.
Придбання або виготовлення товарів (послуг) тапридбання (будівництво, спорудження) основних фондів (основних засобів, у томучислі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальнихінвестицій в необоротні капітальні активи) на митній території Українивідображається на підставі податкових накладних, розрахунків коригуваннякількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), а такожінших подібних документів, зазначених вище.
Облік імпортованих на митну територію України товарівпроводиться покупцем (імпортером) на підставі належним чином оформленоївантажної митної декларації.
Особа, яка отримує послуги від нерезидента на митнійтериторії України, проводить облік таких послуг на підставі податковоїнакладної, виданої таким платником податку: зареєстрованим на території Українипостійним представництвом цього нерезидента, а за відсутності такого — резидентом, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такогонерезидента, а за відсутності такого — покупцем (отримувачем) — податковимагентом такого нерезидента.
Товари (послуги) та основні фонди, придбані на митнійтериторії України, імпортовані товари та отримані від нерезидента на митнійтериторії України послуги без податку на додану вартість відображаються бездодаткового нарахування податку на додану вартість.
Облік придбаних товарів (послуг) на митній територіїУкраїни в осіб, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість,ведеться на підставі документів, що засвідчують поставку таких товарів(послуг).
Синтетичний облік ПДВ
Синтетичний облік ПДВ ведеться на аналітичному рахункудо субрахунка 641. Саме на цьому аналітичному рахунку визначається сума ПДВ,яка підлягає сплаті до бюджету як різниця між його кредитовим і дебетовим оборотом,за виключенням суми, відображеної по дебету, щодо сплати податку за попереднізвітній період.
По кредиту рахунка 641 відображається виникненняподаткових зобов'язань, а по дебету — сума податкового кредиту і сума фактичноперерахованого до бюджету ПДВ.
Крім вище зазначеного аналітичного рахунка для облікуПДВ використовуються ще два субрахунки: 643 «Податкові зобов'язання», 644 «Податковийкредит». Ці два субрахунки використовуються для корегування податковихзобов'язань і податкового кредиту, в зв'язку з використанням, так званого,правила першої події, при виникненні податкових зобов'язань з ПДВ і правилазаключної балансуючої операції, в деяких випадках — виникнення права наподатковий кредит.
1). При здійсненні продажу товарів, робіт, послуг, якіоподатковуються ПДВ, синтетичний облік ПДВ має наступний вигляд:
Дт 36,37 Кт 70,71 — на продажну вартість товарів,робіт, послуг, виробничих запасів реалізованих покупцям і замовникам;
Дт 70,71 Кт 641 — на суму ПДВ, в частині вищезазначеної продажної вартості.
2) У випадку отримання попередньої оплати за товари,роботи, послуги, податкові зобов'язання з цієї оплати відображається записом:
Дт 643 Кт 641, а отримання самої попередньої оплати — Дт 30,31 Кт 681.
Після відвантаження продукції, робіт, послуг внаступних звітних періодах, у випадку отримання попередньої оплати, складаєтьсянаступна кореспонденція:
Дт 36,37 Кт 70,71 — на продажну вартість товарів,робіт, послуг разом з ПДВ, Дт 70,71 Кт 643 — на суму ПДВ, в частині вищезазначеної продажної вартості.
3) При проведенні розрахунків з бюджетнимиорганізаціями, податкові зобов'язання з ПДВ виникає після отриманняпідприємством грошових коштів від бюджетних організацій, за виконані для нихроботи, надані послуги, реалізовану продукцію. В даному випадку можутьвиникнути наступні ситуації:
а) роботи виконуються для бюджетних організацій, агрошові кошти поступили в наступних звітних періодах. В обліку буде складатисякореспонденція:
Дт 36 Кт 70,71 — на продажну вартість товарів, робіт,послуг разом з ПДВ, Дт 70,71 Кт 643 — на суму ПДВ, в частині вище зазначеноїпродажної вартості. Після отримання грошових коштів (Дт 30,31 Кт36), на сумуПДВ буде складатися проводка: Дт 643 Кт 641.
б) якщо дата виконання робіт, реалізації продукції,товарів, послуг припадає на цей самий податковий звітний період, що інадходження грошових коштів (бартер), то реалізація продукції і нарахування ПДВбуде відображатися наступними записами:
Дт 36 Кт 70,71 — на продажну вартість товарів, робіт,послуг разом з ПДВ, Дт 70,71 Кт 641 — на суму ПДВ, в частині вище зазначеноїпродажної вартості.
При продажі товарів, робіт, послуг пов'язаним особам,об'єктом оподаткування є, не продажна ціна, а, так звана, звичайна ціна; якщопродаж здійснюється нижче цієї ціни, то різниця між цінами є об'єктомоподаткування.
При проведенні розрахунків з митними органами з ПДВ,за допомогою податкового векселя, складається наступна кореспонденція:
Дт 20,28 Кт 63 — на митну вартість та митоімпортованих запасів, товарів;
Дт 643 Кт 621 — на суму податкового векселя, виданиммитним органом;
Дт 621 Кт 641 — на суму податкових зобов'язань з ПДВ,які виникають на тридцятий день, з дня видачі податкового векселя;
Дт 641 Кт 643 — на суму податкового кредиту, право наякий виникає в наступному звітному періоді, після виникнення податковогозобов'язання.
При отриманні податкового кредиту на ПДВ складаєтьсянаступна кореспонденція рахунків:
а) у випадку першої події — надходження виробничихзапасів, товарів,
робіт, капітальних інвестицій виробничого призначення:
Дт 20,28,15 Кт 63,68 — на вартість придбанихвиробничих запасів, товарів, робіт, капітальних інвестицій виробничогопризначення від постачальників, за мінусом ПДВ;
Дт 641 Кт 63 — на суму ПДВ, у випадку наявностіподаткової накладної;
Дт 641 Кт 644 — віднесення суми ПДВ на податковийкредит при представленні податкової накладної, яка була відсутня на моментоприбуткування матеріальних цінностей, зазначених в першому проведенні.
б) у випадку першої події — попередньої оплати:
Дт 371 Кт 31 — на всю суму попередньої оплати, якаперерахована постачальнику;
Дт 641 Кт 644 — на вартість податкового кредиту, всумі попередньої оплати;
Дт 20,28,15 Кт 63,68 — на вартість придбанихвиробничих запасів, товарів, робіт, капітальних інвестицій виробничогопризначення від постачальників, за мінусом ПДВ;
Дт 644 Кт 63,68 — на суму ПДВ, в частині вартостіпридбаних виробничих запасів, товарів, робіт, капітальних інвестиційвиробничого призначення від постачальників;
Дт 63,68 Кт 371 — зарахування попередньої оплати впогашення заборгованості постачальникам і кредиторам за отримані матеріальніцінності і послуги виробничого призначення.
У випадку списання виробничих запасів на потребиневиробничої сфери, підприємство зобов'язане зменшити податковий кредит з ПДВ,в частині вартості цих запасів. Аналогічна процедура виконується при здійсненніоперацій, які не є об'єктом оподаткування з ПДВ, або продажу, який звільненийвід оподаткування з ПДВ.
Приклад. Протягом вересня БМУ „Промбуд" отрималовід постачальника будівельні матеріали, загальною вартістю 60 тис. грн., в т.ч. 10 тис. грн. — ПДВ, при наявності податкової накладної. В цьому місяці буливикористані матеріали в сумі 10 тис. грн. на проведення ремонту базивідпочинку, решта матеріалів (40 тис. грн.) були використані при будівництвіскладського приміщення будівельної організації.
В бухгалтерському обліку у вересні місяці будескладена наступна кореспонденція рахунків:
Дт 20 Кт 63 — 50 тис. грн.;
Дт 641 Кт 63 — 10 тис. грн.;
Дт 15 Кт 20 — 40 тис. грн. — списано матеріали набудівництво складського приміщення;
Дт 641 Кт 644 — [2] тис. грн.(„червоне сторно") — зменшено податковий кредит, в частині вартості запасів, які використовуються нена виробничі потреби (ремонт бази);
Дт 949 Кт 20 — 10 тис. грн. — списано матеріали наремонт бази відпочинку;
Дт 94 Кт 644 — 2 тис. грн. — списано ПДВ на збільшеннявитрат, пов'язаних з ремонтом бази відпочинку.
При перерахунку ПДВ до бюджету складається запис Дт641 Кт 31, а при одержанні експортного відшкодування з ПДВ, або звичайногобюджетного відшкодування з ПДВ, складається зворотна проводка — Дт 31 Кт 641.
Приклад. Протягом вересня БМУ „Промбуд" отрималовід постачальника будівельні матеріали, загальною вартістю 60 тис. грн., в т.ч. 10 тис. грн. — ПДВ. Вартість робіт, виконаних субпідрядними організаціями,за вересень склала 48 тис. грн., в т. ч. — 8 тис. грн. ПДВ. Вартість БМР,зданих замовникам, склала 120 тис. грн., в т. ч. — 20 тис. грн. ПДВ. Скластибухгалтерські проведення і знайти суму ПДВ до сплати в бюджет, провівшивідповідні розрахунки.
Дт 20 Кт 63 — 50 тис. грн.;
Дт 641 Кт 63 — 10 тис. грн.;
Дт 23 Кт 63 — 40 тис. грн.;
Дт 641 Кт 63 — 8 тис. грн.;
Дт 36 Кт 70 — 120 тис. грн.;
Дт 70 Кт 641 — 20 тис. грн.;
Дт 641 Кт 31 — 2 тис. грн.
У випадку ліквідації основних засобів чи іншихнеоборотних матеріальних активів за власним рішенням підприємства, у такоїорганізації виникають податкові зобов'язання з ПДВ, виходячи із справедливоївартості названих активів, але не нижче залишкової.
Приклад. Первісна вартість бульдозера, за мінусом ПДВ,50 тис. грн. Сума зносу — 45 тис. грн. Бульдозер вирішено списати внаслідокнедоцільності його ремонту. В бухгалтерському обліку будуть складенні наступніпроведення:
Дт 97 Кт 10 — 5 тис. грн. (50-45=5);
Дт 13 Кт 10 — 45 тис. грн.;
Дт 976 Кт 641 — 1 тис. грн. (5*20%=1);
Дт 793 Кт 976 — 6 тис. грн.
У випадку отримання матеріальних цінностей і послугневиробничого призначення, права на податковий кредит підприємство не має,навіть за наявності податкової накладної, отриманої від постачальників. СумаПДВ, яка відображається в рахунку постачальника за цінності та послуги,збільшує їх вартість.
Дт 20,15,94 Кт 63,68 — на вартість цінностей і послуг,разом з ПДВ.
Приклад. БМУ „Промбуд" придбало обладнання длястоматологічного кабінету, вартістю 12 тис. грн. Постачальник видав податковунакладну. БМУ буде складена наступна кореспонденція: Дт 15 Кт 63 — 12 тис. грн.

2.3 Відображення ПДВ у фінансовійзвітності
Особливістю заповнення Декларації(Додаток В) з податкуна додану вартість, що вона заповнюється тільки за звітний період безнаростаючого підсумку з початку року. За періодичністю подання її поділяють нащомісячну або щоквартальну, за формою — повну або скорочену (додаток Б, В). Призаповненні декларації з ПДВ слід користуватися Законом України від 03.04.97 р.№ 168/97-ВР, Порядком заповнення та подання декларації з ПДВ від 30.05.97 р. №166 із змінами і доповненнями .
Особи, які не підпадають під визначення платниківподатку у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій меншими ніж 3 000000гривень протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців, у томучислі особи, зареєстровані як платники податку за власним бажанням (добровільнозареєстровані платники податку), а також особи, зареєстровані як платникиподатку на підставі того, що вони здійснюють торгівлю за готівку (кредитнідебетові картки або комерційні чеки), до податкового періоду, в якому нимидосягається зазначений обсяг оподатковуваних операцій, подають декларацію заскороченою формою (податкову декларацію з податку на додану вартість(скорочену).
Податкова декларація за скороченою формою подається допершого звітного періоду, в якому платником досягнуто обсяг оподатковуванихоперацій у розмірі 3 000000 гривень.
Декларацію з ПДВ, у якій встановлено місячний звітнийперіод, платники подають протягом 20 календарних днів, а квартальні платники — протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітногоперіоду.
У декларації відображуються операції, які:
оподатковуються за ставкою 20 %;
оподатковуються за ставкою 0 % (п. 6.2 ст. 6, ст. 11Закону № 168);
не є об'єктом оподаткування (п. 3.2 ст. З Закону №168);
звільняються від оподаткування (ст. 5, ст. 11 Закону №168).
Порядок заповнення податкової декларації:
Розділ І «Податкові зобов'язання»
У рядках 1-5 декларації вказуються загальні обсягипоставки, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податковезобов'язання (оподатковувані за ставкою 20 відсотків, нульовою ставкою,звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону «Про ПДВ» татимчасово звільнені від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи іншихнормативно-правових актів), та обсяги поставки, що не є об'єктом оподаткування(пункт 3.2 статті 3 Закону).
При визначенні обсягу поставки за звітний (податковий)період платник зобов'язаний враховувати значення терміну «поставка товарів(послуг)» відповідно до вимог пункту 1.4 статті 1 Закону.
До рядка 1 декларації включаються оподатковувані заставкою 20 відсотків обсяги поставки, здійснені на митній території України,включаючи також і обсяги поставки транспортних послуг, визначених частиноюпершою підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону, у вигляді брокерських,агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзнимидокументами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів абовантажів довіреною особою перевізника та інші, визначені Законом,оподатковувані за вказаною ставкою обсяги поставки.
У рядку 2 «Операції, що оподатковуються за ставкою 0 %»вказуються обсяги поставки, що оподатковуються за нульовою ставкою, окремоекспортні, окремо інші операції.
Рядок 3 «Операції, що не є об'єктом оподаткування»заповнюється платником у тому випадку, якщо платник здійснює такі операції якчастину в загальному обсязі поставки та зареєстрований (або має бутизареєстрований) як платник податку на додану вартість відповідно до вимогЗакону. До декларації платником додається довідка довільної форми, засвідченапідписом керівника чи головного бухгалтера та печаткою (чи підписом платника,якщо платник -фізична особа), із зазначенням виду операції та пункту Закону,відповідно до якого така операція не є об'єктом оподаткування.
Рядок 4 «Операції, які звільнені від оподаткування».Вказується обсяг операцій, звільнених від оподаткування відповідно до статті 5Закону та тимчасово звільнених від оподаткування відповідно до статті 11 Законучи інших нормативно-правових актів.
До декларації платником додається довідка довільноїформи, засвідчена підписом керівника чи головного бухгалтера та печаткою (чипідписом платника, якщо платник — фізична особа), із зазначенням виду операціїта пункту Закону чи іншого нормативно-правового акта, відповідно до якого такаоперація звільнена від оподаткування.
Рядок 5 «Загальний обсяг поставки». Вказуєтьсязагальний обсяг оподатковуваних та неоподатковуваних операцій; значення рядкадорівнює сумі рядків 1, 2, 3 та 4; заповнюється тільки колонка А.
Рядок 6. Вказується обсяг імпорту товарів протягомзвітного (податкового) періоду, при імпорті яких сплату податку на доданувартість було відстрочено шляхом видачі податкового векселя відповідно допункту 11.5 статті 11 Закону, та вказується термін погашення векселя.
Якщо платником у звітному періоді видано більше одноготакого векселя, то до декларації цим платником додається довідка (перелік)довільної форми, засвідчена підписом керівника чи головного бухгалтера тапечаткою (чи підписом платника, якщо платник — фізична особа), у якійзазначаються суми податку та терміни погашення кожного векселя.
Рядок 7. Указуються обсяги послуг, отриманих віднерезидента на митній території України.
Коригування зобов'язань з ПДВ
Коригування податкових зобов'язань на основіпопередніх звітних періодів відображається у рядку 8. При заповненні цьогорядка обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації.
У рядку 8.1 відображається сума податку, яка збільшуєабо зменшує суму податкового зобов'язання в результаті самостійного виправленняплатником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації.
У рядку 8.2 відображаються суми збільшення податковихзобов'язань, що виникають у зв'язку із нецільовим використанням товарів,увезених у пільговому режимі.
У рядку 8.3 відображається збільшення або зменшенняподаткових зобов'язань, що здійснюється відповідно до пункту 4.5 статті 4Закону.
У рядку 8.4 відображаються інші випадки збільшення(зменшення) податкових зобов'язань.
Розділ II «Податковий кредит»
До розділу II «Податковий кредит» (рядки 10-15декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва,спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартістьтоварів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованихтоварів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метоюїх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, атакож тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності,або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митноїтериторії України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5статті 6 Закону, окремо за цілями використання (здійснення операцій, якіпідлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктомоподаткування).
Коригування податкового кредиту
Коригування податкового кредиту за попередні звітніперіоди відображається у рядку 16. При заповненні цього рядка обов'язковим єподання додатка 1 до податкової декларації.
У рядку 16.1 відображається сума податку, яка збільшуєабо зменшує суму податкового кредиту в результаті самостійного виправленняплатником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації.
У рядку 16.2 відображається збільшення або зменшенняподаткового кредиту, що здійснюється відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону.
У рядку 16.3 відображаються інші випадки збільшення(зменшення) податкового кредиту.
Розділ III «Розрахунки з бюджетом за звітний період»податкової декларації з податку на додану вартість.
Якщо в результаті розрахунку отримано значення різницірядків 18 і 19 більше 0, то платник повинен заповнити рядок 20 декларації.
Якщо в результаті розрахунку значення різниці рядків18 і 19 менше 0, то платник повинен заповнити рядок 21 декларації.
Сума податку на додану вартість, яка підлягаєнарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, зурахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду,вказується в рядку 27 декларації.
Платник податку, який має суми заниження заявленогоним бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органомвідповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7 статті 7 Закону, та/або суму бюджетноговідшкодування минулих звітних періодів, яка зараховується у зменшенняподаткових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податковихперіодів, заповнює Розрахунок суми, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету(додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість).
Якщо за результатами поточного звітного (податкового)періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумоюподаткових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємногозначення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні(податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченогоабо відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податковоїдекларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступногоподаткового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової деклараціїпоточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Якщо в наступному звітному податковому періоді різницяміж сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуваннямзалишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, щовключається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового)періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковоюдекларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 доподаткової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку,який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення проповернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подаєЗаяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податковоїдекларації з податку на додану вартість).
Не мають права на отримання бюджетного відшкодування іподання вказаного Розрахунку такі особи:
— особа, яка зареєстрована як платник цього податкуменш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подаєтьсязаява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій заостанні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетноговідшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання абоспорудження (будівництва) основних фондів);
— особа, яка не провадила діяльність протягом останніхдванадцяти календарних місяців.
Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такоговід'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачемтоварів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам такихтоварів (послуг).
Значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетноговідшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість)переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковийперіод. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетноговідшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податковихзобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) такасума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податковоїдекларації з податку на додану вартість. При цьому платник податку, який маєправо на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про поверненняповної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву проповернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації зподатку на додану вартість).
Залишок від'ємного значення після бюджетноговідшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податковогоперіоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітногоподаткового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової деклараціїнаступного звітного періоду).
Розділ III «Розрахунки з бюджетом за звітний період»податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої).
Відмінність у заповненні цього розділу в порівнянні зподатковою декларацією з податку на додану вартість:
— відсутня відмітка платника про проведеннявідшкодування;
замість рядків 20 — 28 уведено нові рядки:
— Сума ПДВ, яка в поточному звітному періоді підлягаєнарахуванню.
— Сума ПДВ, яка зменшує нарахування наступних звітнихперіодів.
— Сума ПДВ минулого звітного періоду, яка в поточномузвітному періоді зменшує суму податку, що залишається у розпорядженні платникаподатку для цільового використання.
— Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовомурахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільовоговикористання (пп. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону).
— Сума ПДВ, яка в наступному звітному періоді зменшуєсуму податку, що залишається у розпорядженні платника податку для цільовоговикористання, і не відображається в особовому рахунку платника;
— значення рядка 24 переноситься платником до рядка 22податкової декларації (скороченої) наступного звітного періоду.
Суми податку на додану вартість, відображені в рядку24 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої), поданоїплатниками податку (за винятком тих, що застосовували визначені пунктами 11.12,11.21, 11.29 та 11.35 статті 11 Закону спеціальні режими оподаткування) заостанній податковий період в умовах дії Закону, чинного до внесення змінЗаконом N 2505, включаються із знаком «-» до рядка 8.4 «інші випадки»податкової декларації з податку на додану вартість, що подається після набуттячинності Законом N2505.

РОЗДІЛ 3.Недоліки та перспективи непрямого оподаткування в Україні
Вплив непрямих податків нафінансово-господарську діяльність підприємств — суб'єктів господарювання єдосить суттєвим, а водночас складним і недостатньо вивченим.
По-перше, як уже зазначалося вище,непрямі податки включаються в ціну реалізації споживачам товарів, робіт,послуг. Отже, на суму вказаних податків зростає ціна реалізації. За певнихобставин це може негативно впливати на обсяги виробництва і реалізаціїпродукції, призводити до зростання її залишків.
По-друге, сплата непрямих податківпідприємствами в процесі здійснення господарської діяльності, а також добюджету суттєво і негативно впливає на фінансовий стан суб'єктів господарювання.
У процесі господарської діяльностіпідприємства виробничої сфери закуповують для своїх потреб сировину, матеріали,обладнання, в ціну яких входять непрямі податки (в основному ПДВ). Отже, насуму непрямих податків зростають витрати підприємств, а значить і їх потреба уфінансових ресурсах (оборотних коштах, на фінансування капітальних вкладень).
Якщо сплачений у ціні придбанихматеріальних цінностей ПДВ підлягає відшкодуванню, то негативний вплив надіяльність підприємств проявлятиметься в іммобілізації коштів до їхвідшкодування і залежатиме від суми іммобілізації коштів та тривалості періодуіммобілізації.
Якщо сплачений у ціні придбанихматеріальних цінностей ПДВ не відшкодовується, то на його суму зростаютьвитрати на виробництво (собівартість продукції), а також витрати нафінансування капітальних вкладень.
Негативний вплив на діяльністьпідприємств, їх фінансовий стан проявляється при сплаті непрямих податків добюджету, оскільки можлива іммобілізація оборотних коштів підприємств для сплатиподатків. Це обумовлено тим, що терміни сплати непрямих податків до бюджетувстановлені за подією, яка відбулася першою: відвантаження товарів абонадходження коштів за відвантажені (передані) товари на банківський рахунокплатника податків. Якщо має місце затримка надходження коштів від покупців завідвантажену продукцію, платники непрямих податків сплачують їх зі своїхоборотних коштів.
У разі закупівлі товарів за імпортомсплата непрямих податків до бюджету здійснюється при їх розмитненні.Відшкодування (повернення) суб'єкту господарювання сплачених при розмитненнітовару непрямих податків відбудеться після реалізації імпортованих товарівспоживачами. Отже, іммобілізація оборотних коштів підприємства матиме місцепротягом указаного періоду.
Вплив непрямих податків нафінансово-господарську діяльність суб'єктів підприємництва залежно від сфериїхньої діяльності виявляється по-різному. Тому є певні особливості впливунепрямих податків на діяльність підприємств виробничої сфери (з урахуваннямгалузі), тих, які ведуть торгово-посередницьку діяльність, і тих, що надаютьпослуги (у тім числі фінансові).
Як переконує досвід багатьохєвропейських країн, непрямим податкам відводиться значне місце, а їхняструктура характеризується найбільшою питомою вагою специфічних акцизів, тобтоподатків на окремі види (групи) товарів (послуг), і універсальних акцизів,якими обкладають валовий оборот комерційного підприємства. Найпоширенішоюформою універсального акцизу є податок на додану вартість, який у загальнійсумі непрямих податків становить близько 90% надходжень.
Однією з найважливіших і найвагомішихзмін, що відбулися у структурі податків європейських країн, є зменшеннявідносної частки непрямих податків. Упродовж тривалого періоду питома вага двохнайважливіших непрямих податків — специфічних і універсальних акцизів — у податковихдоходах держав невпинно зменшувалася.
Таке становище пояснюється двомаголовними причинами. По-перше, у податкових надходженнях зростає часткаподатків на соціальне страхування; по-друге, розширюється податкова база дляіндивідуального, прибуткового податку. У країнах із ринковою економікоюпрактично вся наймана робоча сила сплачує ці податки, а тому вони стаютьмасовими. Найбільша питома вага непрямих податків у малих країнах ЗахідноїЄвропи, де вони є основою оподаткування.
Слід зазначити, що надходженнянепрямих податків в абсолютних сумах зростає внаслідок зростання споживання ізбільшення обсягу товарообороту.
Практика непрямого оподаткування вУкраїні має ще коротку історію. Податок на додану вартість було запроваджено у1992 році замість раніше чинних податку з обороту та податку з продажу,справляння яких будувалося на системі планово-централізованих цін. СправлянняПДВ регламентувалося Декретом КМУ №14-92 від 26.12.92 р. «Про податок на добавленувартість» та Інструкцією ГДГПУ №3 від 10.02.93 р. «Про порядок обчислення ісплати ПДВ». Акцизний збір також було запроваджено у 1992 році, який разом зПДВ замінив податки з обороту і з продажу. Порядок обчислення і сплатиакцизного збору регламентувався: Декретом КМУ «Про акцизний збір» № 18-92 від26.12.92 р. та Інструкцією ГДПІУ № 24 від 22.06.93 р. Закони України «Провнесення змін до декретів КМУ «Про податок на добавлену вартість» та «Проакцизний збір» було запроваджено тільки 19.11.93 р.
Упровадження нових видів непрямихподатків (ПДВ й акцизного збору) пов'язане з необхідністю забезпеченнядостатніх та стабільних доходів бюджету в умовах ринкової трансформаціїекономіки і було економічно виправданим.
В умовах падіння реальних доходівпідприємств, зростання кількості збиткових підприємств, недосконалостіподаткового законодавства, низького рівня доходів громадян, неможливозабезпечити переважання у структурі податкової системи прямих податків.
На сучасному етапі розвиткупропонуються такі основні напрями удосконалення непрямого оподаткування вУкраїні.
Заходи щодо правильного вибору ставкиподатку на додану вартість, яка є надмірно високою (20%). Є підставистверджувати, що в умовах ринкової трансформації економіки України максимальнаставка податку повинна бути на рівні 15%. Це зумовить розширення сукупногопопиту та пожвавлення ділової активності, що збільшить податкові надходження добюджету.
Особлива увага до перегляду пільг знепрямих податків, які забезпечують необґрунтований перерозподіл доходів міжпідприємствами і населенням, де формують вартісні пропорції у галузяхекономіки, порушують рівність умов у конкурентному середовищі.
Зниження ставок мита, виходячи знаявного рівня цін і середніх рівнів прибутку від зовнішньоекономічних операцій.
Виважені загальнодержавні заходипротекціоністського характеру з метою оптимізації регулювальної ролі акцизу, асаме: посилений контроль за виробництвом і імпортом підакцизних товарів,встановлення державної монополії на виготовлення окремих із них. підвищеннявідповідальності за ухилення від оподаткуваннями].
Одним з найбільш суперечливих питаньу оподаткуванні є податок на додану вартість, враховуючи його важливе місце убюджеті. Існує декілька думок щодо цього податку — починаючи з механізму йогодії, закінчуючи обґрунтуванням недоцільності його існування. Спробуємо вимірятиусі «за» та «проти» податку на додану вартість.
Головними аргументами „за“ПДВ є:
— краще збалансовує національнуподаткову систему;
— нейтральний щодо трудомістких ікапіталоємних виробництв, як рентабельних, так і збиткових підприємств,акціонерної і особистої форм власності, фінансування акціями чи облігаціями;
— найбільшефективний і прийнятний спосіб збільшення бюджетних доходів;
— мінімальностворює ділові рішення, не перешкоджає ефективному вирішенню ресурсів.
Щодо „проти“, тонайпоширенішим запереченнями є:
— виявляє регресивнийхарактер, послаблює загальну структуру прогресивного оподаткування;
— порушуєсправедливість, визначеність, звичність для платників існуючої податковоїсистеми;
— не надає^жодних перевагнаціональному підприємству в міжнародній торгівлі та зовнішньоекономічнихзв'язках;
— на загальнонаціональному рівнібільш прийнятним є податок з роздрібного товарообороту, а не ПДВ.
Що ж до вирішення цих недоліків, існуютьрізні теорії та пропозиції. Деякі автори пропонують ліквідувати ПДВ, не вводячиінших податків. Головними аргументами на користь цього висновку є:
— скасування ПДВ призведе до зниженняцін;
— втрати бюджету можна поповнити зарахунок інших надходжень, наприклад приватизації.
Пропонується також замінити ПДВподатком з обороту (податком з продажу). Така б заміна спростила би обчисленняподатку. Але тоді виникає проблема з тим, що в такому випадку буде обкладатисяне лише жива праця, але й матеріальні втрати. В результаті за єдиної ставкиоподаткування може опинитися, що податок за абсолютною величиною дляматеріаломістких виробництв може перевищити додану вартість (зарплату таприбуток) підприємства, що є нонсенсом. Або ж, щоб запобігти цьому, знадобитьсяйти на значну диференціацію ставок оподаткування зі систематичним їхкоригуванням.
Є варіант замінити ПДВ на додатковийподаток на зарплату та прибуток. Це теоретично можливо шляхом збільшення ставокна зарплату та прибуток.
У цьому випадку бюджет зберігає своїпозиції, але виникають нові витрати на перехід від однієї системи оподаткуваннядо іншої. Та зараз важко сказати без спеціальних досліджень, що таке технічнеспрощення розрахунку податків буде економічно ефективним.
Пропозиція заміни ПДВ податком надохід є кращим, особливо, враховуючи те, що дохід і додана вартість — поняттядосить, близькі. Але обчислення податку в цьому випадку було б набагатопростішим, оскільки його розрахунок краще б застосовувався до існуючої системибух обліку. Крім того, цей податок вже існував раніше и тому відновитипопередню практику не так^вже й важко.
Розглядається можливість зниженняставки ПДВ з 20 до 17%. Це приведе до зниження цін на товари (роботи, послуги)та збільшить платоспроможний попит на внутрішньому ринку, що сприятимепожвавленню торгівлі, дасть можливість збільшити кількість обігових коштівсуб'єктів господарювання, поліпшить їхній фінансовий стан, оскільки ці коштизалишаться в розпорядженні підприємців, що є необхідною умовою для їхньогорозвитку, сприятиме розвитку виробництва і збільшенню бюджетних надходжень уподальші роки. Крім того, зменшення ставок оподаткування є одним із головнихекономічних методів у боротьбі з тіньовою економікою.
Деякі економісти рекомендуютьліквідувати пільги по ПДВ, особливо 0-ставку на експорт, пояснюючи це тим, щоекспорт сировини є більш вигідним за поставки її на свої заводи.
Також існує пропозиція щодо вводупрогресивної шкали доданої вартості, яку слід розраховувати на 1 працюючого. Цедозволить вилучати частину надприбуток (котрий як правило не залежить відтрудових зусиль колективів) в бюджет, зменшивши його напруженість, тавирівнювати умови господарювання. Або диференціація ставки податку за іншимипоказниками .