Контрольна робота
з курсу “АУДИТ”
Зміст
Теоретичні питання
Аудит операцій на рахунках у банку
Послідовність проведення аудиту основних засобів
Задача
Список використаної літератури
Теоретичні питанняАудит операцій на рахунках у банку
Розрахунки між підприємствами незалежно відформи власності здійснюються шляхом безготівкових перерахувань через комерційнібанки (КБ) і регулюються спеціальними правилами. Проте в практиці проведеннярозрахунків допускаються порушення та зловживання. На їх виявлення йпопередження розраховані аудиторські перевірки.
Метою перевірки банківських операцій євстановлення:
кількості відкритих і використаних урозрахунках рахунків, законність здійснення операцій за кожним із них;
своєчасності, законності, достовірності йдоцільності відображених на рахунках у банках здійснених операцій щодо надходженнята списання грошових коштів;
обґрунтованості отримання й використаннякредитів і позик, своєчасності їх погашення;
дотримання стану платіжно-розрахунковоїдисципліни щодо укладених договорів та ін.
Джерелами інформації для аудиторськоїперевірки є:
виписки банків з відповідних рахунків здоданими до них документами, які є підставою для здійсненняприбутково-видаткових операцій (копії платіжних доручень, вимог, меморіальнихордерів, корінці грошових і розрахункових чеків тощо);
облікові регістри за субрахунками 311 «Поточнірахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземнійвалюті», 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті" 314"Інші рахунки в банку в іноземній галузі";
баланси, інші документи й облікові регістри, вяких відображуються операції, пов’язані з використанням коштів.
Метою аудиту валютних операцій є перевірка:
правильності та законності відкриття валютнихрахунків;
повноти й своєчасності зарахування валютноївиручки;
законності використання валюти-готівки тощо.
Насамперед аудитор перевіряє правильністьвідкриття рахунку в комерційному банку. Наступним етапом аудиту є перевіркаправильності ведення аналітичного й синтетичного обліку за кожним із відкритиху комерційних банках рахунком.
Аудитор встановлює підтвердження кожної операції,яка відображена у виписці з особового рахунку в банку, первинними документами. Такавзаємозвірка має поєднуватися з контролем за банківськими документами сутіпроведених операцій. У процесі перевірки аудитор звертає особливу увагу направильність оформлення первинних документів, відповідність назви платежуфактично проведеній господарській операції, а також на додатки до первиннихдокументів та договори, положення тощо. Послідовність записів у регістрах зобліку операцій на рахунках в банку показано на рис.1.
/>
Рис.1. Схема запису в регістрах з облікуоперацій на рахунках у банку
При перевірці правильності відображення убухгалтерському обліку банківських операцій аудитор повинен пам’ятати протипові порушення, можливі у процесі ведення банківських операцій. До нихвідносять:
відсутність платіжних документів, щопідтверджують факт здійснення операції;
наявність документів, не оформлених відповіднодо вимог законодавства (ксерокопії документів, відсутність на документахбанківських відміток);
відсутність додатків до платіжних документів,які були підставою для здійснення господарських операцій:
повнота зарахування готівки на рахунки в банку;
невідповідність даних у платіжних дорученнях,що зберігаються у справах підприємства, яке перевіряється, фактичнимперерахуванням коштів (це можна встановити тільки шляхом проведення зустрічноїперевірки на підприємствах, куди перераховувалися кошти і за якими довгий часіснувала дебіторська заборгованість, а актів взаємних звірок не було);
невідповідність кореспонденції рахунків,зазначеної у платіжних документах, аналогічній кореспонденції в обліковихрегістрах;
розбіжність платіжного документа та коду вбанківській виписці;
відсутність перекладу українською мовоютекстів платіжних документів, що стали підставою для оплати їх в іноземнійвалюті з валютного рахунку;
допущення помилок у розрахунках перевідногокурсу інвалюти в гривні у разі здійснення платежів в іноземній валюті.
Ці порушення у кінцевому підсумку спричиняютьвикривлення фінансових показників діяльності підприємства, що нерідко сприяєфінансовим зловживанням посадових осіб та стимулює пряме викраденняматеріальних цінностей і коштів.
Отже, аудитор має виявити також незаконні дії,фальсифікації виписок банківських рахунків та записів цих операцій в обліковірегістри. Класифікацію зловживань і порушень наведено в табл.1.
Привласнення готівки, одержаної в банку шляхомфальсифікації виписок, розкриваються перевіркою істинності виписокбезпосередньо у банку. Крім того, звіряються записи на поточних рахунках унаціональній валюті на субрахунку 311 «Поточні рахунки в національнійвалюті» з корінцями чекової книжки із записами на субрахунку 301 «Касав національній валюті».
Таблиця 1
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЛОВЖИВАНЬ І ПОРУШЕНЬ ЗА ВИДАМИ№ пор. Вид зловживань та порушень Форма прояву 1 Привласнення готівки, одержаної в банку Неоприбуткування готівки, одержаної з банку 2 Неповне відображення в обліку операцій на поточному рахунку в національній валюті Невідображення в обліку одержаних у банку сум і одночасне вилучення приблизно на таку саму суму, яка надійшла на розрахунковий рахунок
3 Неправильний підрахунок підсумків у облікових регістрах Те саме 4 Неправильне відображення операцій на поточних рахунках у національній валюті Віднесення одержаної готівки на витрати виробництва замість оприбуткування її за касою 5 Перерахування коштів постачальникам на основі їх рахунків з незрозумілим і неповним штампом Списання придбаних предметів замість їх оприбуткування 6 Переведення кредиторської заборгованості підзвітним особам з поточного рахунку в національній валюті через відділення зв’язку Привласнення посадовими особами заборгованості минулих років і фіктивно нарахованих сум
Неповне відображення вобліку прибуткових і видаткових операцій виявляється звіркою оборотів напоточному рахунку в національній валюті з відповідними оборотами у записахбанку, перевіркою обґрунтованості претензій до банку, повноти їх пред’явленнябанку й відповіді банку, докладною звіркою кожної позиції реальних банківськихвиписок з відповідними записами у бухгалтерському обліку підприємства, щоперевіряється.
Свідомі помилки з метоюприховування частини одержаної готівки стали можливими через широкевикористання у бухгалтерському обліку зведених відомостей, де відображуютьсягрупи операцій. Такі зловживання можна виявити шляхом арифметичної перевіркивсіх підрахунків та підсумків, особливо тих граф, сума яких у подальшому невідображується на рахунках коштів чи матеріалів, а списується на калькуляційні,збирально-розподільчі рахунки або відноситься безпосередньо на рахунокспеціальних джерел фінансування (цільові надходження тощо). Насамперед слідперевіряти правильність підрахунку готівки, що надійшла з банку.
Неправильне бухгалтерськевідображення операцій на поточному рахунку в національній валюті, а такожвіднесення одержаних грошей з цього рахунку на інші рахунки дає змогуприховувати отримані гроші. Наведені платежі списуються на витрати замістьвіднесення їх на матеріально відповідальних або інших осіб.
Особливо поширеними можутьбути безготівкові перерахування грошей не за призначенням, наприклад переказгрошей підставним особам за виконані роботи або в порядку погашеннязаборгованості. У цьому разі зловживання за банківськими операціями поєднуютьсяз фальсифікацією нарахування заробітної плати й обліку кредиторськоїзаборгованості.
Об’єктом контролю єоперації з переказу грошових коштів з поточного рахунку в національній валютіна рахунки в комерційних ощадних банках. Інколи вони пов’язані з передачеюгрошей підставним особам або зловживаннями більш складного характеру, в якихприховані крадіжки матеріальних цінностей і коштів. Контроль операцій запереказом готівки на ім’я окремої особи здійснюється шляхом перевірки підставдля нарахування кожної суми (нарядів, актів), перевірки законності проведенихвитрат і забезпечення їх відповідними коштами за договором чи кошторисом.
Перевірці підлягає такожправильність оформлення у регістрах бухгалтерського обліку розрахунківакредитивами та чеками.
Аудит розрахунківакредитивами і чеками
Акредитиви виставляютьсясільськогосподарськими підприємствами (покупцями) за рахунок коштів із свогопоточного рахунку, а також кредитів банків. Кожний акредитив має цільовепризначення, використовується для розрахунків тільки з одним постачальником іне може перераховуватися іншому. Строк дії акредитиву — до 15 днів, в окремихвипадках він може бути продовжений до 25 днів.
Акредитивна формарозрахунків гарантує постачальникові оплату відвантаженої продукції, виконанихробіт і наданих послуг.
Джерелами інформації уразі перевірки операцій за акредитивами є виписки банку з особових рахунківакредитивів, рахунки, реєстри рахунків та інші документи, що додаються до виписки,записи у бухгалтерському обліку на субрахунку 313 "Інші рахунки в банку внаціональній валюті", записи на рахунках матеріальних цінностей, щопридбані за акредитиви.
Вивчення переліченихджерел інформації дає змогу встановити:
обґрунтованість виставленняакредитивів;
своєчасність отримання йобробки банківських виписок щодо використання акредитивів і правильністьвідображення в обліку витрат цих коштів;
своєчасність поверненнязалишків грошових коштів за акредитивами;
наявність джерел, щофактично використані, проте обліковуються у складі невикористаних акредитивів.
У разі порушення правилвідображення в обліку операцій з акредитивами можуть приховуватися зловживання.Контроль операцій за акредитивами передбачає їх перевірку відповідно до вимогфінансової дисципліни, рахунків, цін тощо.
У практиціфінансово-господарської діяльності підприємств відомі випадки поверненняакредитивів у зв’язку із закінченням строку їх дії або повернення значноїчастини грошей. У такому разі слід з’ясувати причину невикористання грошей запризначенням. Якщо в цьому винна конкретна посадова особа, необхідно вжитизаходи щодо стягнення матеріального збитку. За невикористаний акредитив,виставлений за вимогою постачальника, має стягуватися штраф згідно іззаконодавством.
Після цього перевіряютьсяоперації щодо розрахунків чеками з лімітованими та нелімітованими книжками.
Лімітовані чекові книжкивикористовуються підприємствами для розрахунків з постачальниками за матеріали,послуги транспорту й зв’язку. Вони видаються за рахунок власних коштівпідприємства та кредитів банку і є дійсними протягом 6 міс.
Нелімітовані чекові книжкивидаються підприємствам, що мають позичкові рахунки без депонування банкомкоштів із розрахункового рахунку.
Перевіркою розрахунковихоперацій із лімітованих книжок має бути встановлено:
правильність обліку цихоперацій, забезпеченість (ефективність) внутрішнього контролю за використаннямчеків;
ведення обліку заматеріально відповідальними особами, своєчасність подання звітів останніми провикористання виданих чеків;
реальність залишків налімітованих чекових книжках, відображених в обліку.
У звітах відповідальнихосіб про використання чеків перевіряють суть операцій, їх доцільність іреальність. Особливу увагу приділяють виявленню випадків використання чеків дляоплати операцій, здійснених іншими підприємствами. Необхідно також встановитиза звітами експертів, чи всі платежі із лімітованих чекових книжок в оплатуневиробничих витрат віднесені на матеріально відповідальних осіб.
Завдання аудиту полягаєтакож у тому, щоб встановити відповідність ліміту чекової книжки реальнійпотребі у грошових коштах для здійснення розрахунків, оскільки завищення ліміту«заморожує» кошти підприємства, уповільнює їх обіговість. Розмірперерахованих грошових коштів має забезпечувати тижневу, декадну, двотижневупотребу підприємства. Тому загальний ліміт на всіх лімітованих книжках неповинен перевищувати місячної потреби у коштах для цього виду розрахунків.
Джерелами інформації дляаудиторської перевірки розрахунків чеками є виписки банку, авансові звітипідзвітних осіб (з усіма додатками) за виданими чековими книжками, обліковірегістри щодо відображення цих операцій, інші документи, що прямо абоопосередковано характеризують операції за цими видами розрахунків.
Аудит операцій занаведеними джерелами передбачає перевірку відповідності залишків ліміту налімітованих чекових книжках із залишком на дату перевірки на субрахунку 313"Інші рахунки в банку в національній валюті" із даними виписок банку.Виявлені при цьому розбіжності свідчать про те, що видані із лімітованих книжокчеки не були пред’явлені в банк для оплати до кінця місяця. Чеки маютьпередаватися в банк не пізніш як за три дні після їх виписування. Затримкарозглядається як порушення правил розрахунків чеками.
На наступному етапіперевірка цих операцій зосереджується на встановленні відповідності залишківліміту на корінці останнього використаного чека чекової книжки з урахуваннямсуми чеків, не поданих до оплати, і залишків на субрахунках 372 «Розрахункиз підзвітними особами», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». Різницяміж цими залишками та залишками на рахунку 313 "Інші рахунки в банку внаціональній валюті" показує суму використаних, але не оплачених банкомчеків. Якщо є розбіжності між даними обліку підприємства й банку, потрібноз’ясувати їх причини і вжити заходи, спрямовані на врегулювання їх.
Важливе значення маєперевірка документів за суттю. З цією метою до кожного оплаченого чекадодаються виправдні документи. На всіх оплачених рахунках постачальниками повиннібути проставлені номери чеків, якими оплачені ці рахунки.
Виявлені при цьомузловживання можуть бути такими:
оплата лімітованими чекамивитрат інших підприємств і приватних осіб (з подальшим привласненням сум);
оплата лімітованими чекамивитрат, занесених в авансові звіти підзвітних осіб, як таких, що здійсненіготівкою.
У разі наявності такихзловживань слід визначити розмір завданого матеріального збитку і встановитивинуватця.
Аудит також має встановити:
своєчасність надходженнявід підзвітних осіб звітів про використання коштів лімітованих чекових книжок;
своєчасність поверненнякнижок з корінцями використаних чеків;
організацію синтетичногообліку видачі, руху лімітованих чекових книжок за підзвітними особами насубрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» рахунку 37 «Розрахункиз різними дебіторами», а також використання чеків;
своєчасність зарахуваннявикористаного ліміту за лімітованою чековою книжкою в зв’язку із закінченнямстроку її дії (6 міс., але не пізніше як 31 грудня) або припиненням подальшихрозрахунків;
правильність занесеннязалишку ліміту на рахунок (він перераховується на той рахунок, з якого грошовікошти депонувалися, чи спрямовується на погашення кредиту, виданого напридбання чекових книжок).
У деяких випадках оплатачеками здійснюється за неповного, часткового відпуску матеріалів чи наданняпослуг. Це викривлює умови договору про обсяг реалізації. Мета контролю — встановитивинуватців і розміри збитків.
Послідовність проведення аудитуосновних засобів
Мета аудиту — встановити дотриманняпідприємством вимог П (С) БО 7 «Основні засоби».
Завданням аудиту необоротних активів євстановлення:
правильності визнання, класифікації та оцінкинеоборотних активів;
дотримання вимог щодо документальногооформлення наявності та руху необоротних активів;
правильності ведення інвентарного облікунеоборотних активів;
збереженості необоротних активів та їхтехнічного стану;
правильності відображення в обліку надходженнянеоборотних активів та витрат на їх утримання;
дотримання вимог щодо нарахування амортизаціїнеоборотних активів і правильності відображення в обліку;
достовірності відображення в облікуорендованих необоротних активів;
правильності переоцінки та зменшеннякорисності необоротних активів;
достовірності відображення в обліку вибуттянеоборотних активів;
правильності документального оформлення тавизначення витрат на ремонт необоротних активів та відображення їх на рахункахбухгалтерського обліку;
достовірності розкриття інформації про основнізасоби та нематеріальні активи у Примітках до фінансової звітності.
Об’єктами аудиту основних засобів, іншихнеоборотних матеріальних активів є:
наявність і стан збереження основних засобів;
операції, пов’язані з рухом основних засобів,їх технічний стан;
стан оперативного, інвентарного, аналітичногота синтетичного обліку основних засобів;
амортизація та індексація основних засобів;
операції з капітального ремонту, технічногопереозброєння, модернізації та реконструкції основних засобів;
облік орендованих основних засобів;
придбання та виготовлення основних засобів;
облік витрат на утримання й експлуатацію машині обладнання;
матеріали інвентаризації, статистичної тафінансової звітності.
Джерела інформації:
Джерелами інформації для аудиту операцій знеоборотними активами є:
наказ про облікову політику підприємства;
первинні документи з обліку необоротнихактивів: акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф.№ ОЗ-1), акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованихоб’єктів (ф. № ОЗ-2), акт списання основних засобів (ф. № ОЗ-3), акт насписання автотранспортних засобів (ф. № ОЗ-4), акт про установку, пуск тадемонтаж будівельної машини (ф. № ОЗ-5), інвентарна картка обліку основнихзасобів (ф. № ОЗ-6), опис інвентарних карток з обліку основних засобів (ф. №ОЗ-7), картка обліку руху основних засобів (ф. № ОЗ-8), інвентарний списокосновних засобів (ф. № ОЗ-9), розрахунок амортизації основних засобів (ф. №ОЗ-14, № ОЗ-15 та ОЗ-16);
облікові регістри, що використовуються длявідображення господарських операцій з обліку необоротних активів;
акти та довідки попередніх ревізій,аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;
звітність.
Перед безпосереднім проведенням аудитунеоборотних активів аудитору необхідно:
ознайомитися з обліковою політикоюсільськогосподарського підприємства у частині організації обліку необоротнихактивів за період, що підлягає перевірці, її змінами порівняно з попереднім;
уточнити дати проведення останньої інвентаризаціїнеоборотних активів та її результатів;
ознайомитися з матеріалами переоцінкинеоборотних активів за станом на 1 січня та їх відображенням в обліку;
перевірити наявність наказів (розпоряджень) простворення на сільськогосподарському підприємстві постійно діючої комісії щодосписання необоротних активів, про осіб, відповідальних за зберіганнянеоборотних активів з місцями їх експлуатації, а також з’ясування умовукладених з ними договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність;
ознайомитися з договорами на орендунеоборотних активів, укладеними з юридичними та фізичними особами;
перевірити наявність картотеки основнихзасобів за місцями їх експлуатації у матеріально відповідальних осіб;
вивчити інформацію (наказів, спискуматеріально відповідальних осіб, що звільнилися);
встановити забезпеченість бухгалтеріїпідприємства чинними нормативними документами, що визначають правила веденняобліку необоротних активів, зразками міжвідомчих форм уніфікованої документаціїз обліку цих активів.
Така інформація дасть змогу аудитору напочатку перевірки мати загальне уявлення про організацію обліку необоротнихактивів на сільськогосподарському підприємстві та визначити ті аспекти, щопотребують особливої уваги.
До основних засобів належать матеріальні необоротніактиви, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництваабо постачання товарів і послуг, надання в оренду, очікуваний строк корисноговикористання яких більше одного року (або операційний цикл, якщо він довший заодин рік). При цьому аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерськогообліку 7 «Основні засоби». Облік основних засобів ведеться на рахунку10 «Основні засоби», який має дев'ять субрахунків; за дебетом рахунка10 відображається надходження (придбання) основних засобів, за кредитом — вибуття.
Спочатку аудитору слід впевнитися управильності організації аналітичного обліку і визначити, чи всі основні засобипідприємства закріплено за матеріально відповідальними особами. Джереламиаудиту операцій з обліку основних засобів є первинні документи на їхнадходження, вибуття і внутрішнє переміщення (акти приймання-здавання об'єктів,акти на списання, інвентарна картка, картка обліку руху основних засобів,інвентарний список, розрахунки амортизації), дані аналітичного і синтетичногообліку.
Аудитор перевіряє правильність веденняінвентарних карток індивідуального і групового обліку основних засобів,своєчасне заповнення всіх реквізитів у них. Якщо карток на окремі об'єктинемає, аудитор пропонує керівництву підприємства відновити аналітичнийпооб'єктний облік основних засобів. Достовірність даних про наявність і рухосновних засобів перевіряють зіставленням суми за інвентарною карткою із сумою,показаною в описі інвентарних карток.
Крім того, встановлюють відповідність даниханалітичного обліку основних засобів їхньому залишку за рахунком 10 «Основнізасоби» на відповідні дати. Якщо є розходження між даними аналітичного ісинтетичного обліку, то аудитор з'ясовує причини, винних осіб, визначаєнаслідки (недонарахування або зайве нарахування амортизації) і пропонує усунутинедоліки.
Аудитор також перевіряє повноту і своєчасністьпроведення інвентаризації основних засобів, правильність відображення їїрезультатів у бухгалтерському обліку. Цим самим він з'ясовує, чи можна довірятирезультатам проведеної інвентаризації, щоб зменшити аудиторський ризик.
Повноту і своєчасність оприбуткування основнихзасобів можна визначити шляхом порівняння дати оприбуткування за рахунком 10«Основні засоби» з датами, вказаними у первинних документах (актахвведення в експлуатацію, актах приймання-передання основних засобів тощо).
Слід документально перевірити операції зісписання основних засобів, правильність оформлення їх, законність і доцільністьвибуття і відображення його в обліку. Аудитор також перевіряє правильністьпереоцінки основних засобів за відновною вартістю, її відображення вбухгалтерському обліку.
Аудитом правильності проведення річноїінвентаризації основних засобів слід з'ясувати, чи реально відображені вбалансі підприємства у статті «Основні засоби» (код рядка 031) їхпервісна (балансова) та залишкова (код рядка 030) вартість, а також суманарахованого зносу. Причому ця сума стосується як власних, так і орендованихосновних засобів.
Для відображення в обліку реальної вартостіоб'єктів основні фонди періодично підлягають індексації, під час якої всіосновні фонди оцінюють за відновною вартістю при одночасному встановленні їхзносу.
Переоцінена первинна вартість та знос об'єктаосновних засобів визначаються як добуток первісної вартості або зносу таіндексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливоївартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Сумадооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів відображається у складідодаткового капіталу, а сума уцінки — у складі затрат звітного періоду.
У зв'язку з цим у бухгалтерському облікузаписують:
д-т рахунка 10 «Основні засоби»;
к-т рахунка 42 «Додатковий капітал»(423 «Дооцінка активів»).
Далі ревізор перевіряє правильність веденняобліку амортизації основних засобів.
Об'єктом амортизації є окремі основні засоби,крім землі, продуктивної худоби, житлових будинків, споруд благоустрою,автодоріг, видавничої продукції тощо. Амортизація нараховується протягом строкукорисного використання об'єкта основних засобів. Нарахування амортизації до 1січня 2008 р. здійснювалося за середньорічними нормами амортвідрахувань заокремими видами і групами основних засобів у відсотках до їх балансовоївартості.
Однак згідно з П (С) ВО 7 «Основні засоби»з 1 січня 2008 р. метод амортизації має враховувати форму, в якій економічнувигоду від активу отримує підприємство. Вибір методу амортизації основнихзасобів підприємство здійснює самостійно.
Обрані методи амортизації основних засобів єелементами облікової політики підприємства:
1) прямолінійної;
2) зменшення залишкової вартості;
3) прискореного зменшення залишкової вартості;
4) кумулятивної;
5) виробничої (див. П (С) БО 7).
Кумулятивний метод.
Річна амортизація = Вартість, щоамортизується х Кумулятивний коефіцієнт
Під час перевірки правильності обліку затрат,пов'язаних із поліпшенням основних засобів, враховують запис:
д-т рахунка 10 «Основні засоби»;
к-т рахунка 15 «Капітальні інвестиції».
Важливе місце займає перевірка вибуттяосновних засобів внаслідок ліквідації об'єктів, що стали непридатними через їхстаріння і зношеність. Аудитор перевіряє правильність оформлення і своєчасністьвідображення операцій щодо списання основних засобів. Встановлюютьправомірність списання витрат щодо ліквідації основних засобів, повнотуоприбуткування цінностей, що надійшли від ліквідації та їх відображення вобліку.
Документом на списування основних засобів увсіх випадках вибуття (крім передачі іншим підприємствам) є акт про ліквідаціюосновних засобів, у якому зазначають причини вибуття, технічний стан, первиннувартість, суму зносу (амортизації), затрати на ліквідацію, найменування івартість залишків від ліквідації, вартість капітальних ремонтів за часексплуатації, результати ліквідації.
При ліквідації основних засобів роблять записи:
а) д-т рахунка 131 «Знос основних засобів»;к-т рахунка «Основні засоби»;
б) на залишкову вартість основних засобів:
д-т рахунка 972 «Собівартістьреалізованих необоротних активів»;
к-т рахунка 10 «Основні засоби»;
в) при нарахуванні заробітної плати зарозбирання об'єкта:
д-т рахунка 972 «Собівартістьреалізованих необоротних активів»;
к-т рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці»;
г) відображення суми податкових зобов'язань зПДВ:
д-т рахунка 976 «Списання необоротнихактивів»;
к-т рахунка 64 «Розрахунки за податками іплатежами».
У процесі дослідження операцій, пов'язаних ізорендою, з'ясовують питання своєчасності нарахування і розрахунків заорендовані основні засоби, виявляють факти передачі в оренду основних засобівбезобліково, перевіряють правильність відображення ПДВ:
д-т рахунка 713 «Дохід від операційноїоренди активів»;
к-т рахунка 64 «Розрахунки за податками іплатежами».Задача
Вибрати найдоцільніші джерела аудиторськихдоказів, що використовуються під час перевірки:
стану реальної дебіторської та кредиторськоїзаборгованості;
формування собівартості;
визначення фінансового результату;
обліку основних засобів та ТМЦ;
обліку статутного капіталу та розрахунків іззасновниками.
Відповідь:
стан реальної дебіторської та кредиторськоїзаборгованості:
ДЗ — баланс, статті плану рахунків длявизначення коефіцієнтів оборотності та терміновості ДЗ;
КЗ — дані аналітичного обліку — розрахунки зпостачальниками, одержаних кредитів банку, додатки до балансу «Рухзалучених коштів» та «Дебіторська і кредиторська заборгованість»;
формування собівартості: звіт про фінансовірезультати, статті витрат Плану рахунків, калькуляції;
визначення фінансового результату: звіт профінансові результати, статті доходів і витрат Плану рахунків;
облік основних засобів та ТМЦ: інвентаризаційніописи та акт інвентаризації, сальдо рахунків запасів. Готової продукції
облік статутного капіталу та розрахунків іззасновниками: розділ І пасиву балансу, звіт про фінансові результати, реєстрвласників.
Список використаної літератури
1. Ватуля, І.Д. Аудит [Текст]: практикум / І.Д. Ватуля,Н.А. Канцедал, О.Г. Пономаренко; Мін-во освіти і науки України, Полтавська держ.аграрна академія. — К.: ЦУЛ, 2007. — 304 с.
2. Гончарук, Я.А. Аудит [Текст]: навчальний посібник / Я.А. Гончарук, В.С. Рудницький.- 3-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2007. — 443 с.
3. Дорош, Н.І. Аудит: теорія і практика [Текст]: навчальний посібник / Н.І.Дорош. — К.: Знання, 2006. — 495 с.
4. Закон України «Про аудиторську діяльність» // Голос України. — 1993. — №99 (599).
5. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навчальний посібник длястудентів вищих закладів освіти. — Львів: Піча Ю. В.; К.: „Каравела”; Львів: „НовийСвіт — 2000", 2002. — 504 с.
6. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійоної етики аудиторівУкраїни. — К.: Аудиторська палата України, Укркомункваліфонд; Основа, 1999. — 274с
7. Немченко, В.В. Практичний курс внутрішнього аудиту [Текст]: підручник /В.В. Немченко, В.П. Хомутенко, А.В. Хомутенко; Одеська нац. академія харчовихтехнологій, Одеський держ. економ. ун-т. — К.: ЦУЛ, 2008. — 240 с.
8. Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність»[Текст]: закон України / Україна. Закон. — [Б. м.: б. и.], 2006. — Б. ц.
9. Пшенична, А.Ж. Аудит [Текст]: навчальний посібник / А.Ж. Пшенична; Мін-воосвіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. — К.: ЦУЛ,2008. — 320 с.
10. Савченко, В.Я. Аудит [Текст]: навчальний посібник / В.Я. Савченко; Мін-воосвіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2005. — 322 с.