--PAGE_BREAK--На практиці поширений метод розподілу зазначених витрат пропорційно основній зарплаті виробничих робітників. У цьому разі
(1.5)
де Со.в— загальновиробничі витрати на один виріб (калькуляційну одиницю), грн.;
Со.з — основна заробітна плата виробничих робітників на один виріб, грн.;
Рв — відношення загальновиробничих витрат до основної заробітної плати,%.
Величина Рв обчислюється по цеху (виробництву) як відношення річного кошторису зазначених витрат до фонду основної зарплати за цей же період.
Переваги цього методу в його простоті, але він має суттєві вади, передусім стосовно розподілу витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування. По-перше, зарплата не є точною базою розподілу зазначених витрат, оскільки за умов різного рівня механізації праці адекватно не відображає затрат машинного часу; по-друге, при такому розподілі витрати на кожний виріб обчислюються як середні по підрозділу незалежно від того, на якому устаткуванні він обробляється; по-третє, за комплексної механізації й автоматизації виробництва функції робітників змінюються в напрямі контролю і регулювання роботи виробничих систем. За цих умов зарплата не може нормуватися поопераційно, а отже, і бути базою розподілу інших витрат.
Цей недолік значною мірою можна усунути, розподіливши загальновиробничі витрати, у тому числі і витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування, пропорційно часу обробки виробів, тобто на основі середніх витрат на одну машино-годину їх роботи.[10, 122-125.]
При високих вимогах до точності калькулювання, особливо в машиномістких галузях, розподіл загальновиробничих витрат доцільно здійснювати окремо за їх частинами, тобто витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування розподіляти за однією базою, решта витрат — за іншою.
Найобгунтованішим є обчислення витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування на один виріб залежно від часу його обробки і собівартості однієї машино-години роботи конкретного устаткування. Відмінність цього методу від попереднього полягає в тому, що береться не середня по всьому устаткуванню собівартість машино-години, а обчислюється її величина по кожній окремій групі однотипних машин. Сутність цього методу і процедура його впровадження такі:
1. Устаткування підрозділу розподіляється на групи технологічно взаємозамінних верстатів з приблизно однаковими витратами на одну годину роботи. В окрему групу або в кілька груп об'єднуються робочі місця для ручних робіт. Витрати на їх утримання входять у кошторис витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування (утримання і ремонт стендів, верстатів, затрати на інструмент, пристосування тощо).
2. По кожній групі устаткування складається кошторис на його утримання і експлуатацію.
3. Визначається завантаження кожної групи устаткування у машино-годинах.
4. Обчислюються витрати на одну машино-годину роботи по кожній групі устаткування діленням витрат за кошторисом на завантаження в машино-годинах. Витрати на одну машино-годину роботи, які ще називають собівартістю машино-години, можна визначити точніше на основі нормативних обчислень за елементами витрат (амортизація, електроенергія, інструмент тощо). Методи обчислення таких нормативів викладені у спеціальній літературі.
Витрати на одну машино-годину роботи устаткування є основною нормативною базою цієї методики. Згідно з ними ставка витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування на певний виріб при калькулюванні визначається так:
(1.6.)
де m — кількість груп устаткування, на якому обробляються вироби;
См-г. — собівартість машино-години роботи устаткування j-ої групи, грн.;
tj — затрати часу в машино-годинах на обробку виробу на j-й групі устаткування.
Розглянута методика розподілу витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування дає змогу істотно підвищити точність калькулювання. Але вона має недолік, який стримує її широке застосування. Нормативи витрат на одну машино-годину роботи устаткування і відповідно її собівартість значною мірою залежать від його завантаження. За рівномірного завантаження устаткування в часі собівартість машино-години його роботи досить стабільна. При нерівномірному завантаженні устаткування протягом року (кварталу), що властиво одиничному й дрібно-серійному виробництву, нормативні ставки витрат на одну машино-годину треба перераховувати, а це вимагає додаткових витрат ресурсів. Проте, незважаючи на цей недолік, зазначена методика є найбільш перспективною. Вона може мати деякі модифікації з метою спрощення застосування (метод машино-коефіцієнтів), але сутність її від цього не змінюється.
За умов розглянутого розподілу витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування другу частину загальновиробничих витрат, тобто витрати на організацію й управління виробництвом, можна розподіляти пропорційно трудо- або машино-місткості виробів, про що мова йшла вище. У цьому випадку
Со.о=Сг t (1.7),
де Со.о — витрати на організацію й управління виробництвом на один виріб;
Сг — витрати на організацію й управління виробництвом на одну людино- або машино-годину по виробничому підрозділу, грн.;
t — трудомісткість (машиномісткість) певного виробу, год.[11, 264.]
2. Аналіз собівартості продукції ДП «Спиртзавод» за 2007-2008 рр.
2.1 Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції
Аналіз собівартості продукції звичайно починають із вивчення динаміки загальної суми операційних витрат у цілому і за основними елементами. Проведемо аналіз собівартості продукції на прикладі ДП «Залучанський спиртзавод».
ДП «Залучанський спиртзавод» один із найбільших підприємств Івано-Франківщини, яке виробляє спирт на базі сучасних технологій і використанні екологічно чистої сировини. Завод було збудовано ще в 1898 році місцевим паном Кристофовичем. Тоді його потужність становила 40 дал спирту-сирцю на добу. Сировиною для нього служила здебільшого картопля, а для солоду використовувалося зерно, вирощене паном на полях спеціально для переробки на спирт.
Залучанський спиртзавод сьогодні – це потужне підприємство, яке продовжує свій розвиток у напрямі підвищення виробничої потужності та якості продукції, постійно впроваджує прогресивні технології. Нині потужність Залучанського спиртзаводу – 2 тис. дал спирту на добу.
Дані про діяльність підприємства.
З наведених вище даних видно, що продуктивність праці на заводі в 2008 році зросла проти 2007 року на 9,7 тис. грн, тобто виробіток на 1 працівника зросла з 53.7 тис. грн. до 63.4 тис. грн. Даний показник позитивно вплинув на зниження в 2008 році собівартості реалізованої продукції.
Проведемо аналіз операційних витрат за елементами затрат за 2007-2008 рр. (табл. 1.1).
Таблиця 1.1. Витрати на виробництво продукції
Статті витрат
Сума тис. грн…
Структура витрат,%
2007 рік
2008 рік
Відхилення +,-(абсолютне)
Відхилення (відносне)гр..4/гр..2*
100%
2007 рік
2008 рік
Відхилення +,-
1
2
3
4
5
6
7
8
Виручка від реалізації продукції
22302,0
23349,0
+1047,0
+4,69
—
—
—
Матеріальні затрати
14516,0
13176,0
-1340,0
-9.23
81,4
69,4
-12,0
Оплата праці
1042,0
2184,0
+1142,0
+109.5
5,8
11,5
+5,7
Відрахування на соціальні заходи
398,0
903,0
+505,0
+126.9
2,2
4,8
+2,6
Амортизація
845,0
1134,0
+289,0
+34.2
4,7
6,0
+1,3
Інші операційні втрати
1036,0
1589,0
+553,0
+53.4
5,9
8,3
+2,4
Повна собівартість
17837,0
18986,0
+11+1149.0?00
+6.4
100,0
100,0
—
Як видно із табл. 1.1 витрати на підприємстві в 2008 році зросли на 1149.0 тис. грн., або на 6.4 відсотки. Відбулося зростання по статті «оплата праці» та «відрахування на соціальні заходи» в зв'язку із підвищенням заробітної плати в 2008 році та по інших операційних втратах.
В 2007 році питома вага матеріальних затрат в загальній сумі собівартості склала 81,4 відсотка, в 2008 році 69,4 відсотка, або зменшилась на 12 відсотків. Питома вага заробітної плати з нарахуванням в 2008 році збільшилась до 16.3 відсотки, або зросла на 8.3 відсотки проти 8.0 відсотки в 2007 році.
2.1.1 Аналіз собівартості 1 грн. товарної продукції
Витрати на 1 гривню обсягу промислової товарної продукції – це важливий найбільш узагальнюючий показник собівартості продукції.
Із даних таблиці 1.2 видно, що витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції за попередній період склали
17837.0: 22302,0 = 0.7998 грн. = 79.98 коп. за звітний період
18986,0: 23349,0 = 0.8131 грн. = 81.31 коп.
Витрати на 1 гривню реалізованої продукції в 2008 році зросли на 1.66% завдяки тому, що темпи збільшення виручки від реалізації продукції знизились проти темпів збільшення собівартості відповідно 4,69 та 6,40%. Зниження становить 1.71 пункту.
Витрати на 1 грн. реалізованої продукції за звітний період у порівнянних цінах становлять 18986.0:20032,0 = 0,9478 грн. =94,78 коп., що вище, ніж за попередній період, на 1.19%.[15, 168.]
2.1.2 Аналіз собівартості окремих видів продукції.
Вивченню та оцінці собівартості одиниці найважливіших видів продукції економічні служби підприємства повинні приділяти особливу увагу, оскільки результати аналізу цього важливого показника використовуються для виявлення шляхів подальшого зниження собівартості продукції, проведення низки організаційно-технічних заходів щодо економії витрат на конкретних ділянках роботи.
Собівартість одиниці продукції розраховують за формулою:
Пв
Соп = _____ + Зв (1.8)
П
де Соп - собівартість одиниці продукції;
Пв — постійні (умовно-незмінні) витрати;
Зв - змінні витрати;
П — обсяг виробництва.
Аналіз проводять за даними планових, проектно-кошторисних та
фактичних калькуляцій в кілька етапів.
Оцінку виконання планового (розрахункового) завдання по зниженню собівартості одиниці продукції та встановлення динаміки собівартості проводять методом порівняння фактичної собівартості одиниці продукції з плановою та зі собівартістю за попередній рік.[15, 180.]
Таблиця 1.3. Аналіз собівартості одиниці найважливіших видів продукції.
Вироби
Собівартість за попередній рік
Собівартість за звітний рік
За планом
фактично
гривень
% значення собівартості порівняно з попереднім роком
гривень
% значення собівартості
З попереднім роком
З планом
Спирт етиловий ректифікований загальний випуск (в тис.дал.)
463,7
492,6
х
653,7
х
х
Собівартість всього випуску
13429,0
13049,0
97,2
17528,5
130,5
134,3
Собівартість 1 дал. спирту етилового ректифікованого (грн./дал.)
28,96
26,49
91,5
26,81
92,6
101,2
Як видно з даних таблиці 1.3 фактична собівартість 2008 року 1 дал. спирту етилового ректифікованого нижча собівартості попереднього 2007 року на 2.15 гривні, або становить 92,6 відсотка. Проти плану 2008 року фактична собівартість 1 дал. спирту етилового ректифікованого зросла на 0.32 грн., або 101.2 відсотки.
На відхилення фактичної собівартості 1 дал. спирту етилового ректифікованого від планової впливають зміни:
- обсягу виробництва;
- постійних витрат;
- змінних витрат.
Розрахунок вищеназваних чинників на відхилення фактичної собівартості одиниці продукції проводять методом ланцюгових підстановок.
Дуже важливе значення в процесі управління витратами має поділ їх на постійні і змінні залежно від обсягу діяльності організації.
Змінні витрати залежать від обсягу виробництва і продажу продукції. Здебільшого це прямі витрати ресурсів на виробництво і реалізацію продукції (пряма заробітна плата, витрати сировини, матеріалів, палива, електроенергії та інше).
Постійні витрати не залежать від динаміки обсягу виробництва і продажу продукції. Це амортизація, орендна плата, заробітна плата персоналу з обслуговування на погодинній оплаті, витрати, пов'язані з управлінням і організацією виробництва.
Підприємстві вигідніше, якщо на одиницю продукції припадає менша сума постійних витрат, що можливо за досягнення максимуму обсягу виробництва продукції на наявних виробничих потужностях. Якщо при спаді виробництва продукції змінні витрати скорочуються пропорційно, то сума постійних витрат не змінюється, що призводить до зростання собівартості продукції і зменшення суми прибутку.
Лінія витрат за наявності постійних і змінних витрат являє собою рівняння першого ступеня:
Z = а + bx, (1.9)
де Z — сума витрат на виробництво продукції;
а — абсолютна сума постійних витрат;
b — ставка змінних витрат на одиницю продукції;
х — обсяг виробництва продукції.
Залежність загальної суми витрат від обсягу виробництва продукції можна зобразити графічно. На осі абсцис зобразимо обсяг виробництва продукції. А на осі ординат — суму постійних і змінних витрат. Із рисунка видно, що зі збільшенням обсягу виробництва зростає сума змінних витрат, а зі спадом виробництва відповідно зменшується, постійно наближається до лінії постійних витрат.
Для ефективного управління процесом формування собівартості продукції дуже важливо правильно визначити суму постійних і змінних витрат. Наприклад визначимо планову суму змінних і постійних витрат, застосовуючи при цьому фактичні дані 2008 року та планові дані 2008 року із таблиці 1.3.[14, 231-232.]
Позначимо,
х1 – обсяг випуску спирту в 2008 р. – 653,7 тис.дал.;
х2 — плановий обсяг випуску 2008 р. -492,6 тис.дал.;
Z1- фактичні витрати на весь випуск в 2008 році – 17528,5 т.грн;
Z2- планові витрати на весь випуск в 2008 році – 13049,0 т.грн.
Змінні витрати на одиницю продукції (b) визначимо так:
Z1- Z2 17528,5 — 13049,0 4479,5
b = — = — = — = 27,81 грн. (2.0)
х1 — х2 653,7 — 492,6 161,1
Визначивши змінні витрати на одиницю продукції можна підрахувати суму постійних витрат (а):
а = Z2 – bx2, або а = Z1 – b x1
а = 13049,0 – 27,81*492,6 = 650,2 т. грн.
За таким рівнянням можна спрогнозувати загальну суму витрат для будь-якого обсягу виробництва продукції.
2.2 Аналіз структури витрат на виробництво
2.2.1 Аналіз витрат за елементами
У практиці бухгалтерського обліку та аналітичних досліджень витрати на виробництво групують і вивчають за двома взаємодоповнюючими напрямами — за елементами витрат та за калькуляційними статтями.
Елементні витрати — це однорідні за складом витрати підприємства. Вони характеризують використані ресурси за їхнім економічним змістом незалежно від форми і місця їх використання на той чи інший об”єкт віднесення затрат (наприклад, незалежно чи стосуються вони цехів і ділянок одного виробництва, чи на виготовлення конкретного виробу, чи це витрати на обслуговування виробництва і управління). До них відносяться матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, інші операційні витрати та інші грошові витрати. Елементи затрат є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво — один із найважливіших розділів бізнес плану.
Аналіз витрат за елементами дає змогу:
- дослідити зміни у структурі собівартості порівняно з бізнес –планом;
- оцінити динаміку структури витрат;
- охарактеризувати галузеві особливості (матеріаломісткість, фондомісткість, енергомісткість, трудомісткість виробництва);
продолжение
--PAGE_BREAK--