--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--Якщо під час ревізії виявлено нестачу, то вона стягується з касира.
Підприємство зобов'язане негайно подати позов щодо стягання нестачі. Якщо в касі ревізією виявлені надлишки, то на державних підприємствах вони вносяться в дохід бюджету. Це оформляють таким записом: Дебет рахунка «Каса» Кредит рахунка «Розрахунки по іншим операціям».
На приватних підприємствах надлишки приєднуються до доходу. Це оформляється таким записом: Дебет рахунка «Каса» Кредит рахунка «Фінансові доходи».
Розглянемо особливості обліку грошових коштів на рахунках у банку.
Об'єкт обліку — вільні грошові кошти підприємства у національній та іноземній валюті, які знаходяться в установах банків.
Для зберігання коштів та проведення безготівкових розрахунків для суб'єктів підприємницької діяльності у банках відкриваються розрахункові, валютні та інші рахунки.
Розрахунковий рахунок відкриває кожний самостійний господарський суб'єкт (підприємство, організація, установа), що має самостійний баланс. Виробничим одиницям відкриваються поточні рахунки. Об'єднанням, що мають виробничі одиниці поза своїм місцезнаходженням, можуть бути відкриті розрахункові рахунки.
Схематично сальдо і операції на рахунку „Розрахунковий рахунок” показано в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Рахунок „Розрахунковий рахунок у банку”
Дебет
Кредит
Сальдо на початок операцій
З кредиту рахунка „Доходи від реалізації”
З кредиту рахунка „Каса”
З кредиту рахунка „Короткострокові позики банку”
З кредиту рахунка „Доходи (надходження штрафів і пені від покупців)” і т.ін.
У дебет рахунка „Каса”
У дебет рахунка „Розрахунки з бюджетом”
У дебет рахунка „Короткострокові позики банку (погашення короткострокових кредитів)” і т. ін.
Сальдо розрахункового рахунка як в обліку банку, так і підприємства завжди має бути однаковим. Якщо при перевірці виписки банку підприємство встановило, що якась сума в банку неправильно записана (зарахована або списана), то воно повторює цю помилку банку і надсилає до банку письмове повідомлення про це. Усі помилки банку відображуються в кореспонденції з рахунком «Розрахунки за претензіями».
Виписка банку замінює собою реєстр аналітичного обліку за розрахунковим рахунком, а тому обов'язково має містити дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів на дебеті і кредиті, а також залишки коштів на початок і кінець періоду.
Облік операцій на інших рахунках в банку. Крім розрахункового рахунка підприємство може мати в банку інші рахунки для зберігання оборотних (наприклад — акредитиви, чекові книжки тощо) або необоротних (депозити більше одного року тощо) грошей (коштів).
Операції на цих рахунках оформляють у розглянутому щойно порядку.
2.2 Облік запасів діяльності Підприємницька діяльність можлива різних видів: виробнича, комерційна або грошово-кредитна. Згідно з цим запаси діяльності такі: у першому випадку — різні речовини та сили природи: сировина, матеріали (основні, допоміжні паливні, мастильні тощо), у другому — готова продукція виробничої сфери (сільськогосподарська, промислова, будівельна тощо), яка купується комерційними підприємствами з метою продажу, у третьому — гроші, грошові документи тощо.
У кожній сфері діяльності запаси обліковуються за законодавчо визначеною методологією. Оскільки кожний вид запасів діяльності має свою методику обліку, їх потрібно розглядати окремо один від одного, тобто – виробничі, комерційні або грошово-кредитні.
Економіко-правову сутність запасів діяльності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Відповідно до положення запасами є активи, які:
· утримуються для продажу за умов звичайної господарської ді-ял шості;
· перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва.
У бухгалтерському обліку запаси поділяють:
а) у виробничій сфері на:
· сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, шо призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб;
· незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою І складанням деталей, вузлів, виробів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
· готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.
У сільському господарстві виділяють в окрему групу:
· тварини на вирощуванні та відгодівлі;
б) у комерційній сфері
· товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою наступного продажу;
в) в усіх сферах діяльності в окрему групу виділяють
· малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються як засоби праці протягом не більше одного року або нормального операційного циклу (якщо він довший за рік).
Як видно із наведеного вище, запаси можуть знаходитись у різній формі: виробничі запаси, тварини на відгодівлі та вирощуванні, на складах, у процесі виробництва (незавершене виробництво), у формі готової продукції, напівфабрикатів тощо. Тому у кожній сфері діяльності запаси обліковуються за законодавче визначеною методологією. Оскільки кожний вид запасів діяльності має свою методику обліку, їх потрібно розглядати окремо один від одного, тобто — виробничі, комерційні або грошово-кредитні та за різними формами:
· виробничі запаси;
· тварини на відгодівлі та вирощуванні;
· готова продукція;
· напівфабрикати тощо.
Розглянемо особливості обліку виробничих запасів. До виробничих запасів на виробничих підприємствах надходить сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати, комплектуючі вироби, тара, запасні частини та ін.
Згідно з економічною класифікацією матеріалів будується система рахунків, де формуються найважливіші синтетичні характеристики наявності, руху і використання матеріалів до їх споживання у процесі виробництва.
Згідно з діючим планом рахунків бухгалтерського обліку для обліку наявності та руху матеріалів використовують такі субрахунки: «Сировина і матеріали», «Куповані напівфабрикати», «Паливо», «Тара і тарні матеріали», «Матеріали, передані у переробку», «Запасні частини», «Матеріали сільськогосподарського призначення», «Інші матеріали».
У сільському господарстві, крім того, відкривають рахунок «Тварини на вирощуванні та відгодівлі», на якому відкривають субрахунки за їх видами: «Молодняк тварин на вирощуванні», «Тварини на відгодівлі», «Птиця», «Звірі», «Кролі», «Сім'ї бджіл», «Доросла худоба, вибракована з основного стада», «Худоба, прийнята від населення для продажу», «Службові собаки».
Для обліку витрат по заготівлі і придбанню матеріальних запасів, які не можна ідентифікувати з матеріальними запасами, використовують рахунок «Транспортно-заготівельні витрати».
У дебет рахунків, які названі вище, на основі прибуткових документів (рахунків-фактур, вимог, товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів, накладних на повернення матеріалів з виробництва, на оприбуткування відходів і матеріалів, одержаних від ліквідації основних засобів, тощо) записують кількість і вартість матеріалів за обліковими цінами. З кредиту цих рахунків на основі витратних документів (вимог, лімітно-забірних карток, накладних тощо) списують кількість і вартість відпущених матеріалів за обліковими цінами. Обліково-економічну характеристику цих рахунків наведено в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Загальна облікова структура субрахунків
рахунка „Виробничі запаси”
Дебет
Кредит
Облікова ціна, грн.
Транспортно-заготівельні витрати, грн.
Фактична собівартість, грн.
Облікова ціна, грн.
Транспортно-заготівельні витрати, грн.
Фактична собівартість, грн.
30 000
3500
33 500
30 000
3500
33 500
За діючим планом рахунків визначити фактичну собівартість придбаних матеріальних запасів можна двома способами: з використанням спеціальних рахунків та без них.
Методика обліку придбання матеріалів без використання спеціальних рахунків придбання. Прийняті на склад матеріали одержувач обліковує таким записом:
Дебет рахунка «Виробничі запаси» відповідного субрахунка запасу «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини» тощо.
Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками».
У разі надходження на склад підприємства матеріальних цінностей з інших (крім постачальників) джерел обліку роблять такі записи:
— напівфабрикати власного виробництва:
Дебет рахунка «Напівфабрикати» (власного виробництва) Кредит рахунка «Виробництво»;
— матеріали, що вироблені об'єднанням для власних потреб:
Дебет рахунка «Виробничі запаси», а далі Дебет рахунка «Матеріали» або Дебет рахунка «Запасні частини» та ін. Кредит рахунка «Виробництво»;
— матеріальні цінності, які надійний на склад від забракованих виробів, що можуть бути використані як матеріали, паливо і запасні частини:
Дебет рахунка «Виробничі запаси», субрахунки: «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини» тощо.
Кредит рахунка «Брак у виробництві»;
— матеріальні цінності, що надійшли безкоштовно:
Дебет рахунка «Виробничі запаси», а далі за субрахунками: «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини» або інші Кредит рахунка «Додатковий капітал»;
— матеріальні цінності, що надійшли як внесок до статутного
капіталу:
Дебет рахунка «Виробничі запаси» а далі (відмовілний субрахунок)
Кредит рахунки «Неоплачений капітал».
Якщо при прийнятті матеріалів виявляють нестачі, то на підставі приймальних актів вартість матеріалів, яких бракує, за оптовими цінами відображають записом:
Дебет рахунка «Розрахунки за претензіями» Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».
Аналогічно обліковують і надходження матеріалів без рахунків постачальників (невідфактуровані поставки). На підставі актів приймання, після одержання рахунків від постачальників записи, які зроблені на основі актів за обліковими (умовними) цінами, сторнуються, а на суму одержаних рахунків робиться запис у тій самій кореспонденції.
Матеріальні цінності, що надійшли на склад від ліквідації основних засобів, або брухт і ганчір'я від вибулих через знос малоцінних і швидкозношуваних предметів, відображають за дебетом відповідних рахунків обліку матеріальних цінностей:
Дебет рахунка «Виробничі запаси», а далі в дебет субрахунка «Матеріали» та ін. за видом
Кредит рахунка «Доходи від вибуття необоротних активів». Прийняті на склад зворотні відходи обліковують записом: Дебет рахунка «Виробничі запаси» субрахунка «Матеріали» Кредит рахунка «Виробництво».
Придбання матеріальних запасів, коли неможливо ідентифікувати затрати з конкретним матеріальним запасом, може здійснюватися підприємством із застосуванням рахунка «Затрати на придбання матеріальних цінностей». На дебеті цього рахунка протягом місяця записують затрати, пов'язані, наприклад, із заготівлею та придбанням сільськогосподарської продукції (буряк, картопля, молоко, м'ясо тощо). Рахунок призначений для визначення фактичної собівартості заготовлюваної для переробки продукції, І запис в ньому роблять такий:
Дебет рахунка «Затрати на придбання матеріальних цінностей» Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками І підрядчиками» та інші. При цьому варіанті транспортно-заготівельні затрати попередньо нагромаджуються на дебеті рахунка «Заготівельні витрати на придбання матеріалів» за номенклатурою і щомісячно згідно з обліковою політикою відносяться на дебет рахунка «Матеріальні затрати» на конкретні матеріальні запаси.
У кінці місяця кількість і фактична собівартість заготовлюваної сировини, матеріалів сільськогосподарської продукції списуються записом:
Дебет рахунка «Виробничі запаси» — відповідний субрахунок Кредит рахунка «Затрати на заготівлю і придбання матеріальних цінностей».
При відпуску запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті оцінка їх може здійснюватися за одним з таких методів (П(С)БО 9):
· ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
· середньозваженої собівартості;
· собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
· собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
· нормативних затрат;
· ціни продажу.
П(С)БО 9 визначено, що для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, повинен застосовуватися тільки один із наведених методів.
Підприємство має право вибрати один із варіантів методу оцінювання та обрати одну із систем списування: постійну (pertual) або періодичну (periodical).
Розбіжності у двох системах списування – постійна або періодична – полягає у послідовності розрахунку таких двох елементів обліку, як визначення кредитового обороту та залишків на кінець періоду.
Якщо підприємство застосовує систему періодичного списування, то діє за такою формулою:
SHAPE \* MERGEFORMAT
Якщо підприємство обрало систему постійного списування, то воно має діяти за такою формулою:
Розглянемо наведене на прикладах.
Для полегшення розуміння прикладів та скорочення техніки записів приймемо за основу для усіх варіантів єдиний варіант надходження матеріальних цінностей, який наведено у табл… 2.3.
Таблиця 2.3
Вихідні дані про надходження та рух матеріальних запасів
Дата
Надходження
Вибуття
Залишок
Кількість
Ціна
Вартість
Кількість
Ціна
Вартість
Кількість
Ціна
Вартість
Залишок на
01.01.2005
х
х
х
х
х
х
100
3
300
03.01.2005
60
8
480
160
06.01.2005
50
110
12.01.2005
200
9
1800
310
18.01.2005
220
90
20.01.2005
100
10
1000
190
25.01.2005
80
110
Вартість вибуття за покупними цінами
?
Вартість залишків на складі
?
продолжение
--PAGE_BREAK-- Розглянемо систему постійного списування та методику обліку за ідентифікованою собівартістю (нажаль обсяг даної роботи не дозволяє розглянути всі методики).
Метод обліку за ідентифікацією собівартості запасів передбачає використання запасу (або його продажу) здійснювати за собівартістю придбання кожного випадку, що унаочнює табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Передано на виробництво
Вибуло
дата
кількість
у тому числі
06.01.2005
18.01.2005
25.01.2005
50
220
80
40 штук із числа залишків на 01.01.2005
10 штук із партії, купленої 03.01.2005
20 штук із числа залишків на 01.01.2005
40 штук із партії, купленої 03.01.2005
160 штук із партії, купленої 12.01.2005
20 штук із числа залишків на 01.01.2005
5 штук із партії, купленої 03.01.2005
10 штук із партії, купленої 12.01.2005
45 штук із партії, купленої 20.01.2005
Метод ідентифікованої собівартості у системі постійного списування буде мати такий вигляд, як у додатку А.
Розглянемо систему періодичного списування. Цей метод застосовують підприємства, які не бажають використання постійного списування. Вважається, що цей метод доцільно використовувати, коли неможливо або недоцільно, або небажана перша система – система постійного списування.
Загальним питанням усіх нижченаведених прийомів є інвентаризація матеріальних запасів.
Як і в попередньому випадку використаємо методику прямої ідентифікації. Цю методику унаочнює додаток Б.
2.3 Особливості побудови обліку оборотних засобів праці, які відносяться до малоцінних і дорогоцінних швидкозношуваних предметів (МШП, ДШП) На кожному підприємстві є значна кількість малоцінних і дорогоцінних засобів праці, які відносяться до швидкозношуваних предметів. За економічним призначенням вони аналогічні до основних засобів праці, але обліковуються окремо. Це зроблено ч метою спрощення планування та обліку, а також вирішення ряду фінансових питань. Як засоби праці у процесі використання ці предмети теж поступово передають свою вартість заново виробленим продуктам, але в межах операційного періоду, у зв'язку з чим до них застосовують специфічні методи обліку.
До цих і швидкозношуваних предметів відносять предмети, що служать менш як один рік (незалежно від їх вартості) або мати, вартість, яка менша від встановленої норми за одиницю (незалежно від строку служби). Водночас є й інші ознаки (спецодяг, спецобладнання тощо), за якими матеріальні цінності відносять по групи оборотних.
Основою побудови бухгалтерського обліку швидкозношуваних предметів є їх економічна класифікація, а головною ознакою, взятою за основу класифікації, — склад і функціональна роль цих предметів у процесі виробництва.
У плануванні та обліку швидкозношувані предмети доцільно поділяти на такі групи:
· інструменти і пристрої загального користування (різальні, ударні, слюсарно-вимірювальні тощо);
· інструменти та пристрої спеціального призначення (моделі, прес-форми, вимірювальні прилади);
· змінне обладнання, використовуване для заміни зношених частин без ремонту;
· технологічна тара, багаторазово використовувана у технологічному процесі;
· виробничий інвентар — робочі столи, обладнання, що сприяє охороні праці, шафи, стелажі, тумбочки тощо;
· спеціальний одяг, взуття і запобіжні пристрої (рукавиці, халати, комбінезони, захисні окуляри тощо);
· постільні приналежності (подушки, матраци, простирадла і т. ін.).
Цю класифікацію використовують у групуваннях, вона важлива для правильного відображення в обліку затрат діяльності.
На підприємствах у межах груп, згідно з потребою, можна встановлювати підгрупи.
Основною обліковою одиницею МШП та ДШП є кожний предмет (найменування інвентарного об'єкта). Він може визначатися паспортом, прейскурантом, технічними умовами та іншими ознаками. Синтетичні облікові одиниці — це групи, підгрупи та інші класифікаційні ознаки.
Поточний облік швидкозношуваних предметів має відбуватися за цінами придбання (можливе також виділення транспортно-заготівельних затрат).
У цьому разі транспортно-заготівельні затрати обліковуються в межах кожної класифікаційної групи. В окремих випадках підприємства обліковують транспортно-заготівельні затрати в цілому за рахунком.
Для бухгалтерського обліку наявності, руху і використання оборотних засобів праці відповідним планом передбачено рахунок «Малоцінні і швидкозношувані предмети». Рахунок малоцінних і швидкозношуваних предметів має забезпечувати формування зведених показників їх наявності, зносу, руху і залишків.
У робочому плані рахунків рахунок доцільно поділити на три субрахунки: «Малоцінні предмети», «Дорогоцінні предмети», «Тимчасові нетитульні споруди і пристрої».
Від моменту надходження до вибуття всі малоцінні і дорогоцінні швидкозношувані предмети мають бути закріплені за матеріально відповідальними особами.
Малоцінні і дорогоцінні швидкозношувані предмети надходять на склад підприємства у загальному порядку придбання матеріальних цінностей або виготовляються самими підприємствами. Тому надходження предметів документально оформляється так само, як облік сировини і матеріалів.
При надходженні МШП і ДШП від постачальників за цінами купівлі, націнки збутових організацій та на суми транспортно-заготівельних затрат робиться такий запис за рахунками бухгалтерського обліку:
Дебет рахунка «Малоцінні і швидкозношувані предмети».
Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».
Облік наявності МШП і ДШП на складі, а також документальні оформлення і облік руху — надходження, внутрішнє переміщення передача (видача) зі складу в експлуатацію предметів — здійснюється згідно з чинними основними положеннями з обліку запасів.
Такий облік забезпечує відображення всіх операцій, пов'язаних з відпуском, використанням і зносом таких предметів.
Залежно від спрямованості відпуску і використання швидко зношуваних предметів в обліку відображаються такі господарські операції: використання малоцінних і швидкозношуваних предметів в цехах, магазинах, фермах, дільницях тощо.
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА В процесі аналізу показників ефективності використання оборотних активів підприємства важливим є визначення, за рахунок яких факторів сформувався той чи інший показник. Закономірним є наявність різноманітних шляхів прискорення оборотності оборотних засобів, які залежать від рівня організації виробництва на підприємстві. Вважаємо за доцільне шукати такі шляхи на кожній із стадій кругообігу оборотних активів. Отже, напрями підвищення ефективності використання оборотних активів можна виділити в три підгрупи, що представляють:
1) передвиробничу стадію;
2) виробничу стадію (незавершене виробництво);
3) реалізаційну стадію.
Саме за такими стадіями більшість авторів виділяють шляхи підвищення оборотності оборотних активів. Зокрема, Мельник Л.Г. та Корінцева О.І. пропонують наступні шляхи підвищення оборотності оборотних активів.
Величина виробничих запасів і відносний розмір обігових коштів на їх утворення можуть бути зменшені шляхом удосконалення матеріально-технічного забезпечення:
· прискорення і здешевлення перевезень;
· поліпшення організації складського господарства на основі його механізації й автоматизації;
· застосування більш точного нормування витрат матеріалів;
· скорочення невиробничих затрат матеріалів;
· повторного використання відходів виробництва.
На думку Молякова Д.С. крім зазначених вище шляхів підвищення оборотності оборотних активів на стадії підготовки до виробництва доцільним буде:
· заміна дорогих матеріалів більш дешевими;
· заміна використаних запасних частин, тари, інструментів тощо.
Пропонуємо також звернути увагу на забезпечення необхідного контролю за оборотними активами на даному етапі. За ефективної системи контролю можна отримати зниження втрат пов’язаних з незадовільною системою контролю за кількістю і якістю активів, що надходять на підприємство, а також попередити псування та безконтрольне використання активів.
Наступна стадія виробнича. Погоджуємося з пропозиціями Мельник Л.Г. та Корінцевої О.І. щодо підвищення оборотності оборотних активів. Дані автори підкреслюють те, що незавершене виробництво і сума вкладених у нього коштів при існуючому обсязі виробництва залежать від тривалості виробничого циклу. В свою чергу тривалість виробничого циклу може бути скорочена внаслідок:
· упровадження потокових (зокрема, конвеєрних) методів обробки;
· зменшення тривалості міжопераційних періодів за рахунок ретельної підготовки виробництва, останнє передбачає зменшення перебоїв і забезпечення ритмічної роботи підприємств;
· застосування автоматичного устаткування, верстатів із числовим програмним управлінням, гнучких виробничих систем;
· підвищення змінності виробництва.
Скорочення перебування готової продукції на складі залежить від багатьох факторів. Одні з них безпосередньо пов’язані з роботою підприємств, інші — з організацією збуту продукції.
До факторів, що безпосередньо пов’язані з роботою підприємства належать якість і номенклатура продукції, обґрунтоване планування асортименту, партій продукції та періодів їх випуску.
До факторів, що пов’язані зі збутом продукції належить організація збуту продукції, вибір системи розрахунків, термінів доставки продукції до споживачів.
Висока якість продукції, точне дотримання планового асортименту, ритмічність роботи: підприємств значно скорочують час реалізації продукції. Прискорюють реалізацію продукції постійний зв'язок із замовниками, своєчасне повідомлення їх про відвантаження продукції, швидка обробка необхідних документів, своєчасне забезпечення транспортними засобами. Скорочення проміжних ланок в апараті збуту, своєчасна рознарядка, чітка робота транспорту тако-к сприяють скороченню тривалості оборотних циклів.
Мельник Л.Г. та Корінцева О.І. вважають, що важливим напрямом поліпшення використання обігових коштів є раціональне використання матеріальних ресурсів, зниження матеріаломісткості продукції. Для цього є різні шляхи, головні з яких:
· економічно обґрунтований вибір сировини;
· підвищення коефіцієнта використання матеріалів;
· комплексне використання сировини і відходів виробництва;
· підвищення якості сировини, матеріалів і готової продукції;
· удосконалення конструкцій виробів;
· удосконалення виробничих процесів;
· впровадження нової прогресивної технології;
· застосування соціально-економічних стимулів поліпшення використання матеріальних ресурсів.
Пропонуємо узагальнити інформацію, що стосується шляхів прискорення оборотності оборотних активів за стадіями кругообігу оборотних активів у вигляді наступної таблиці 3.1.
Таблиця 3.1
Шляхи прискорення оборотності оборотних засобів
Пошук шляхів прискорення оборотності оборотних активів за стадіями кругообігу оборотних активів є оперативним та найефективнішим.
Значна частина зазначених напрямів нерозривно пов'язана з науково-технічним прогресом. На цей час створюються і впроваджуються виробництво принципово нові засоби праці і технологічні процеси, які забезпечують можливість виготовлення продукції з меншими питомими витратами живої праці, сировини, матеріалів і енергії; полегшують і прискорюють перебудову всього процесу виробництва на основі системи машин та устаткування, що створена на принципах автоматизації і безперервності процесів при широкому використанні електроніки. Усе більш вагомого значення набуває створення складних автоматизованих комплексів на базі ЕОМ, впровадження автоматично переналагоджувальних модулів і гнучких виробничих систем.
Важливим завданням для керівництва є визначення резервів збільшення показників оборотності та ліквідності оборотних активів і розроблення певних заходів щодо їх мобілізації.
Під резервами збільшення ліквідності та оборотності розуміють кількісно вимірювані можливості їх збільшення шляхом задіяння таких чинників: зростання чистого доходу від реалізації продукції (зростання оборотності); зменшення поточної заборгованості (зростання ліквідності оборотних активів); забезпечення оптимальної структури оборотних активів (зростання оборотності та ліквідності оборотних активів).
Висновок В якості висновку резюмуємо основні положення роботи. Так, підприємств України є важливим виявлення нагальних проблем обліку оборотних активів, що потребують вирішення, оскільки це сприяє забезпеченню формування достовірної, достатньо аналітичної інформації щодо оборотних активів для цілей управління. Крім того, важливе значення має контроль за збереженням та раціональним використанням в процесі виробництва оборотних активів.
Активи підприємства – це майнові об’єкти, матеріальні або нематеріальні носії вартості, які отримані в результаті попередніх господарських процесів та які мають властивість приносити у майбутньому вигоду – дохід підприємству.
У світовій практиці найбільш розповсюдженим визначенням активів є наступне: активи – це ресурси, які отримані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.
Для задоволення інформаційних потреб користувачів бухгалтерський баланс як елемент фінансової звітності відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію про його діяльність та ліквідність. Для сприйняття і розуміння даних активу балансу у складі фінансової звітності інформація структурується для задоволення потреб користувачів таким чином, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення зобов’язань у випадку його ліквідації. Тому активи поділяються на оборотні та необоротні.
У міжнародній практиці кожне підприємство, враховуючи характер діяльності та особливості технологій і організації господарських операцій, самостійно вирішує питання поділу активів на оборотні та необоротні. В Україні, відповідно до Положень (стандарту) бухгалтерського обліку №2 „Баланс” поділ активів на оборотні та необоротні є обов’язковим.
продолжение
--PAGE_BREAK--